СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ОСНОВНИХ ІНСТИТУТІВ УКРАЇНСЬКОГО ШЛЮБНО-СІМЕЙНОГО ПРАВА В Х – ХІХ СТ.: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

Озель Віталіна Іванівна
УДК 340.15:93+347.62/63:93(477)

СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ОСНОВНИХ ІНСТИТУТІВ УКРАЇНСЬКОГО ШЛЮБНО-СІМЕЙНОГО ПРАВА В Х – ХІХ СТ.: ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

12.00.01 – теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Шевченко Анатолій Євгенійович
доктор юридичних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………….....4
ВСТУП…………………………………………………………………………...…5
РОЗДІЛ. 1. ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ, ДЖЕРЕЛЬНА ТА ТЕОРЕТИЧНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ……………………….....14
1.1. Стан наукової розробки теми……………………………………………..…14
1.2. Характеристика джерельної бази дослідження………………………….....33
1.3. Визначення поняття шлюб та природи особистих немайнових шлюбно-
сімейних правовідносин у контексті історико-правового дослідження ..….....52
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ……………………………………..…..66
РОЗДІЛ 2. ПРАВОВІ ЗАСАДИ УКЛАДЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ…………………………………………................................69
2.1. Форми, умови та порядок укладення шлюбу…………………………….....69
2.1.1. Укладення шлюбу в Давньоруську та Литовсько-Польську добу (Х – перша пол. ХVІІ ст.)……………………………………………………..….69
2.1.2. Розвиток правового регулювання укладення шлюбу за часів Гетьманщини та Російської імперії (др. пол. ХVІІ – ХІХ ст.)………...…89
2.2. Становлення та розвиток правового регулювання
припинення шлюбу……………………………………………………………….105
2.2.1. Підстави та порядок припинення шлюбу в Давньоруську та Литовсько-Польську добу (Х – перша пол. ХVІІ ст.)……………….…...105
2.2.2. Припинення шлюбу за часів Гетьманщини та Російської імперії (др. пол. ХVІІ – ХІХ ст.)…………………………………………………....121
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ………………….………………………138
РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ШЛЮБНО-СІМЕЙНИХ ПРАВОВІДНОСИН…………….. 141
3.1. Правове регулювання особистих відносин подружжя ………………...…141
3.1.1. Правовідносини подружжя у Давньоруську та Литовсько-Польську добу (Х – перша пол. ХVІІ ст.)……………………………………………141
3.1.2. Права та обов’язки подружжя за часів Гетьманщини та
Російської імперії (др. пол. ХVІІ – ХІХ ст.)…………………..….….…..156
3.2. Правове регулювання немайнових відносин батьків і дітей…….……....170
3.2.1. Правовідносини батьків і дітей у Давньоруську та Литовсько- Польську добу (Х – перша пол. ХVІІ ст.)………………………………..170
3.2.2. Сімейно-правовий статус дітей за часів Гетьманщини та
Російської імперії (др. пол. ХVІІ – ХІХ ст.)…………..…………………184
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ………………………………….……195
ВИСНОВКИ………………………………………………………………….…197
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………….……....203

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Всел. Соб. – Вселенський собор
Вас. Вел. – Правила Василя Великого
Зв. зак. РІ – Звід законів Російської імперії
Кодекс 1743 р. – Права, за якими судиться малоросійський народ
ПСЗРИ – Повне зібрання законів Російської імперії
ПСЛ – Повне зібрання літописів
Пр. – правило.
Уст. дух. конс. – Устав духовних консисторій
Устав Володимира – Устав святого князя Владимира, крестившаго русскую землю, о церковных судех
Устав Ярослава – Устав князя Ярослава про церковні суди
РП – Руська правда

ВСТУП

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Роль шлюбу і сім’ї у житті суспільства та держави неможливо переоцінити. Протягом всієї історії держави і права основи духовності та моральності закладаються та передаються майбутнім поколінням саме у сім’ї. Тому родинно-шлюбні відносини є основою суспільного розвитку, тим більше, що вони не лише охоплюють сферу особистої життєдіяльності людини, а й тісно пов’язані з формуванням духовності, моралі, правової культури суспільства.
Актуальність даного дослідження обумовлена тим, що сучасна українська сім’я переживає значні трансформації, спричинені, з одного боку, процесами українського національного відродження, з іншого боку, входженням українського суспільства до світової спільноти та впливами процесу глобалізації на суспільне життя. Демократизація сімейних відносин супроводжується певними деформаціями інституту шлюбу (нехтування молодими людьми юридичного закріплення подружніх відносин, розповсюдження організації сім’ї у формі так званого «громадянського» шлюбу тощо). Легковажні погляди на шлюб, на дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки призводять до великої кількості матерів-одиначок, дітей-безбатченків, народження та виховання дітей у неповній сім’ї. Тому комплексне та всебічне дослідження процесів становлення та розвитку основних інститутів українського шлюбно-сімейного права покликане сприяти відновленню в українському суспільстві традиційних сімейних цінностей.
У сучасній історико-правовій науці ще не достатньо уваги приділяється дослідженню становлення та розвитку українського шлюбно-сімейного права, еволюції особистих немайнових шлюбних правовідносин. Окремої сучасної праці, яка була б присвячена вивченню історичного розвитку правового регулювання шлюбно-сімейних правовідносин на українських землях у Х – ХІХ ст., не має.
Теоретичну основу для даного дисертаційного дослідження становлять праці відомих українських вчених-юристів у галузі теорії та історії держави і права, а саме: О. М. Атоян, В. Д. Гончаренка, О. В. Зайчука, В. М. Заруби, П. П. Захарченка, О. Л. Копиленка, С. В. Кудіна, П. П. Музиченка, Н. М. Онищенко, А. Й. Рогожина, О. Д. Святоцького, В. Я. Тація, Н. Є. Толкачової, А. С. Чайковського, А. Є. Шевченка, О. О. Шевченка, О. Н. Ярмиша та ін.
У той же час, аналіз галузевих досліджень з сімейного права свідчить, що історична спадщина або взагалі не вивчається, або вивчається недостатньо. Історія сімейного права досліджується, починаючи з розгляду положень Зводу законів Російської імперії, а найчастіше – з радянського періоду. Тому дане історико-правове дослідження шлюбно-сімейного права, починаючи з Х ст. від часів прийняття християнства, надасть змогу ґрунтовно вивчити становлення української законодавчої традиції у сфері правового регулювання шлюбно-сімейних правовідносин.
Звернення до історичної спадщини також є цінним з огляду розвитку сучасного сімейного законодавства. Комплексне вивчення джерел та характерних рис церковного і світського права допоможе виявити взаємозв’язок еволюції духовно-етичної та юридичної сторін шлюбно-сімейних відносин, відродити та закріпити у свідомості українців історико-правове підґрунтя інституту шлюбу, підвищити ефективність правового регулювання в цій сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукових досліджень відділу проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України за темою «Стратегія розвитку законодавства України» (державний реєстраційний № 0103U007975).
Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі системного аналізу звичаєво-правових норм, джерел церковного права, законодавчих актів, юридичної та історичної літератури дослідити особливості та закономірності становлення та розвитку основних інститутів українського шлюбно-сімейного права в означений історичний період.
Для досягнення зазначеної мети дисертаційної роботи поставлені такі завдання:
- проаналізувати стан дослідження теми в матеріалах юридичної, історичної та церковної літератури, здійснити її переосмислення з позиції сучасної історико-правової науки;
- виявити та дослідити джерела шлюбно-сімейного права Х – ХІХ ст., у тому числі процеси взаємодії звичаєвого, церковного та світського права, а також з’ясувати ступінь впливу церковного права на еволюцію державних законів у сфері регулювання шлюбно-сімейних правовідносин;
- розкрити зміст і природу формування під впливом церковного права таких категорій, як шлюб та особисті немайнові шлюбні правовідносини;
- здійснити аналіз впливу норм церковного права на формування сімейних цінностей українців;
- дослідити еволюцію форм, умов та порядку укладення шлюбу на українських землях під впливом християнства;
- розкрити сутність, умови та процедури припинення, визнання недійсним та розірвання шлюбу в контексті української християнської традиції;
- визначити особливості еволюції особистих немайнових правовідносин українського подружжя на різних історичних етапах;
- окреслити характерні риси становлення та розвитку правового регулювання особистих немайнових відносин батьків і дітей на різних історичних етапах.
Об’єктом дослідження є шлюбно-сімейні правовідносини на українських землях у період з Х по ХІХ століття.
Предметом дослідження є загальні закономірності та особливості становлення та розвитку основних інститутів українського шлюбно-сімейного права: укладення та припинення шлюбу, особистих немайнових правовідносин подружжя, батьків і дітей.
Хронологічні рамки дослідження обумовлені спробою автора комплексно охарактеризувати розвиток правового регулювання особистих немайнових правовідносин під впливом церковного права. Нижчою хронологічною границею дослідження обрано переломне Х сторіччя. Це дасть змогу оцінити вплив звичаєво-правової традиції на подальший розвиток шлюбних правовідносин, а також виявити взаємодію нововведених норм церковного права із правовими звичаями давньоруського періоду, та здійснити комплексну оцінку розвитку державного регулювання шлюбного права. Верхньою межею дослідження є ХІХ ст. Бо саме у дорадянський період української історії у сфері регулювання шлюбно-сімейних правовідносин був провідним церковно-правовий елемент.
У дослідженні еволюції особистих немайнових шлюбних відносин використана наступна періодизація: період Київської Русі (Х – ХІІІ ст.), Литовсько-Польський період (ХІV – перша половина ХVІІ ст.), період Гетьманщини і входження українських земель до складу Російської імперії (друга половина ХVІІ – ХІХ ст.). Проте, для зручності викладення матеріалу ці періоди узагальнені у два таким чином: перший – з Х до першої половини ХVІІ ст. включно, що характеризується широким застосуванням звичаєвого права поряд із канонічними приписами; другий – друга половина ХVІІ – ХІХ ст., який відзначився більш суворим дотриманням норм церковного права, що відбулося після підпорядкування Української Православної Церкви Московському Патріархату в 1685 р., та поширенням норм російського права у сфері регулювання шлюбно-сімейних правовідносин.
Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження автором використані загальнонаукові та специфічні методи пізнання історико-правових процесів та явищ. Також дослідження засноване на принципах історизму, об’єктивності, системності та всебічності. Так, принцип історизму використовується для виявлення динаміки розвитку історичних процесів у сфері сімейного права. Він дозволяє виявити закономірності та наступні етапи розвитку особистих немайнових правовідносин подружжя, батьків і дітей. Принцип об’єктивності забезпечує неупереджений, заснований на фактах розгляд кожного явища у шлюбних правовідносинах, у взаємодії позитивних і негативних рис, у всій різноманітності та суперечності явищ, а принцип всебічного, повного дослідження дозволяє здійснити вивчення всіх процесів еволюції особистих немайнових шлюбних відносин на основі системного та всебічного аналізу всього комплексу джерел права (церковного, світського та звичаєвого права).
Методологічною основою дослідження обрано загальнонауковий діалектичний метод, що передбачає розгляд дійсності у її суперечностях, цілісності і розвитку. Він дав змогу проаналізувати процеси розвитку правового регулювання особистих шлюбних правовідносин у їх взаємодії та взаємозв’язку з іншими явищами кожної конкретної епохи та в цілому. У дисертаційній роботі використовувалися й наступні методи, перелік яких означений специфікою історико-правового дослідження:
- історико-правовий, історико-порівняльний та порівняльно-правовий методи, які є традиційними для науки історії держави і права. Їх використання забезпечило комплексність історико-правового дослідження та дали змогу охарактеризувати особливості становлення та розвитку особистих немайнових відносин подружжя, батьків і дітей на кожному історичному етапі та в цілому (Розділи 2, 3). За допомогою зазначених методів було здійснено порівняльний аналіз правового статусу української жінки у сім’ї в різні історичні епохи та порівняно із жінками Росії та Західної Європи (підрозділ 3.1); виявлено ступінь впливу норм церковного права на розвиток світського права у сфері регулювання шлюбних відносин (підрозділ 1.2) та проаналізовано вплив християнського православного світогляду та норм церковного права на формування сімейних цінностей українців (підрозділ 1.3);
- конкретно-історичний метод дав можливість виявити специфіку впливу конкретно-історичних умов на ті чи інші явища у сфері шлюбних правовідносин, простежити динаміку їх розвитку (розділи 2, 3); а також дослідити конкретно-історичний зміст таких понять як «шлюб» і «особисті немайнові шлюбні відносини» (підрозділ 1.3);
- хронологічний метод був застосований для визначення послідовності проведення дослідження відповідно до загальноприйнятої в історико-правовій науці періодизації, що обумовило структуру викладення матеріалу (розділи 1, 2, 3);
- соціологічний метод сприяв розкриттю суспільних умов, у яких розвивалися особисті немайнові шлюбні правовідносини. І таким чином дозволив вивчити означені правовідносини не на рівні абстрактних категорій, закріплених у певних нормативних джерелах, а на підставі конкретних соціальних фактів поведінки суб’єктів у конкретних ситуаціях, що стало можливим завдяки вивченню судової практики, що міститься в архівних документах (Розділи 2, 3);
- формально-юридичний метод забезпечив пізнання соціальних явищ з точки зору юридичної науки, у межах понять права, та допоміг здійснити ґрунтовний аналіз норм шлюбно-сімейного права та співставлення різних джерел права, які регулювали шлюбно-сімейні правовідносини.
Ці методи в основному використовувалися у взаємозв’язку та у тій мірі, що відповідає предмету дисертаційного дослідження.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що теоретичні положення та висновки, які є результатом даної роботи, сприятимуть не тільки розширенню та поглибленню існуючих знань з історії українського права, але й дозволять по-новому оцінити закономірності становлення та розвитку правового регулювання шлюбно-сімейних правовідносин у дорадянській Україні. Дисертація є першим узагальнюючим історико-правовим дослідженням, що розглядає процеси становлення й еволюції основних інститутів українського шлюбно-сімейного права під впливом церковного права. Елементи наукової новизни притаманні таким положенням та висновкам, зокрема:
уперше:
- здійснено комплексне, логічно завершене дослідження процесу становлення та розвитку основних інститутів українського шлюбно-сімейного права в Х – ХІХ ст. шляхом виявлення юридичного змісту та процедури укладення шлюбу, припинення, розірвання та визнання шлюбу недійсним, особистих немайнових прав і обов’язків чоловіка та дружини, батьків і дітей на різних етапах розвитку українського суспільства;
- висвітлена сутність шлюбно-сімейних правовідносин з позиції визначення ступеню впливу на них норм церковного права. Виявлено взаємодію звичаєвого, церковного та світського права, яка може бути відображена таким чином: норми звичаєвого права визначали фактичну поведінку суб’єктів правовідносин; норми церковного права встановлювали основоположні правила, якими належало керуватися у шлюбних правовідносинах; держава за допомогою законів здебільшого виконувала функцію забезпечення дотримання норм церковного права, а інколи на законодавчому рівні закріплювала звичаєво-правові норми у сфері регулювання шлюбно-сімейних правовідносин;
- досліджено у рамках історико-правової науки співвідношення принципу вільної згоди на шлюб наречених та батьківського благословення в еволюції українського шлюбно-сімейного права. Встановлено, що ці дві обов’язкові умови укладення шлюбу в ідеальному розумінні християнського вчення засновані на повазі дітей до батьків і співвідносяться наступним чином: батьки своєю згодою благословляють вільний вибір своїми дітьми подружньої пари, одночасно здійснюючи функцію попередження укладення невдалих шлюбів, що у майбутньому може призвести до нещасливого життя у шлюбі або розлучення. На практиці батьки часто перевищували надані їм церковним правом повноваження та вирішували долю своїх дітей;
удосконалено:
- положення про те, що за умови беззаперечного головування в українській родині чоловіка, жінка ні в якому разі не виглядає пригніченим суб’єктом. Українські жінки користувалися широкими особистими правами, що, на нашу думку, було результатом поєднання звичаєво-правових та канонічних засад регулювання шлюбно-сімейних відносин. Протягом багатьох віків шлюб в українців базувався на принципах християнської любові з характерним превалюванням духовного над фізичним, що в свою чергу є запорукою міцної сім’ї;
- класифікацію підстав для розлучення. Автором запропонована така класифікація: 1) за джерелами правового регулювання: передбачені церковним правом; закріплені у світських законах; звичаєво-правові підстави; 2) відповідно до настання відповідальності винуватої сторони: такі, що пов’язані із настанням відповідальності винуватої сторони; такі, що не тягнуть за собою настання відповідальності; 3) залежно від наявності волі подружжя: підстави, що залежать від волі подружжя; підстави, що не підвладні волі подружжя;
набуло подальшого розвитку:
- положення про те, що провідними чинниками, які здійснювали вплив на особистий характер шлюбних взаємовідносин у досліджуваний період української історії, були: по-перше, суспільні моральні засади, що сформувалися під впливом християнської етики, а, по-друге, правові звичаї та традиції, що протягом багатьох століть формувалися та зберігалися у народній свідомості. Особисті немайнові відносини були підвладні християнській моралі, що сповідувала головування в сім’ї чоловіка. Цей принцип був провідним впродовж усього досліджуваного періоду української історії;
- теза, що в Україні до ХVІІІ ст. укладення шлюбу відбувалося за двома традиційними обрядами: церковне таїнство – вінчання, як законна форма укладення шлюбу, та обов’язковий за звичаєвим правом обряд – весілля. Підтверджено, що навіть верхівка суспільства у часи Гетьманщини не обмежувалася виключно церковним освяченням шлюбу, підтримуючи стародавні традиції. Доведено, що шлюб сприймався українцями двояко: по-перше, як духовний союз, освячений церковним вінчанням, а, по-друге, як громадянський союз, заснований на стародавніх весільних звичаях та на договірних засадах. У ХVІ – ХІХ ст. вже всі верстви населення сприймали вінчання як законну форму укладення шлюбу. Встановлено, що невінчані громадянські шлюби здебільшого укладалися особами, які не мали права укласти законний шлюб у зв’язку з наявністю перешкод, визначених церковним правом. Коли виникали судові суперечки відносно дійсності шлюбу, суди, як духовні, так і світські, надавали перевагу вінчаним шлюбам.
Теоретичне та практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що положення, обґрунтовані в даному дослідженні, сприяють поглибленню та збагаченню української історико-правової науки знаннями про формування та еволюцію шлюбно-сімейних правовідносин на українських землях у Х – ХІХ ст. Результати дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для подальших розробок при вивченні історії сімейного права та його окремих інститутів, а також у науково-дослідній роботі з історії держави і права студентів, магістрів, аспірантів;
- у навчальному процесі – при викладанні навчальних дисциплін та підготовці підручників і навчальних посібників з курсів «Історія держави і права України», «Канонічне право», «Звичаєве право», «Сімейне право», підготовці курсів лекцій, а також у системі правового і сімейного виховання для формування духовності та морально-правового світогляду;
- у правотворчості – при розробці та вдосконаленні правових норм у сфері регулювання шлюбно-сімейних правовідносин, спираючись на історико-правовий досвід.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, що викладені у рукописі дисертації, одержані автором особисто.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, зокрема, на: засіданні круглого столу «Актуальні проблеми розвитку держави і права» (2 квітня 2008 р., м. Чернігів); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Закарпатські правові читання» (28-29 квітня 2011 р., м. Ужгород); Міжнародній науково-практичній конференції «Наукові дослідження сучасності» (25 жовтня 2011 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції «Десяті осінні юридичні читання» (18-19 листопада 2011 р., м. Хмельницький).
Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження знайшли відображення у дев’яти статтях, одна з яких у співавторстві, а сім – у фахових наукових виданнях, а також тезах доповідей на наукових конференціях. Ідеї та розробки, які належать співавтору однієї статті, у дисертації не використовувалися.
Структура дисертаційного дослідження обумовлена його метою і завданням та відображає логічну послідовність досліджуваних питань. Дисертаційне дослідження будується за принципом поступового розгляду окремих питань, що пов’язані з його проблематикою. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, загальних висновків та списку використаних джерел. Кожний розділ дисертації закінчується висновками з питань, що досліджувалися у цьому розділі.
Повний обсяг дисертації становить 237 сторінок, з яких 35 сторінок – список використаної літератури, що містить 406 джерел.

bibliography

ВИСНОВКИ

У Висновках наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягало у з’ясуванні особливостей становлення та розвитку основних інститутів українського шлюбно-сімейного права Х – ХІХ ст., зокрема:
1. Вивчення історіографічного матеріалу було здійснено у хронологічному порядку, що дало змогу виявити особливості розробки означеної проблематики. Встановлено, що характерною рисою досліджень дореволюційного періоду (ХІХ – поч. ХХ ст.) було висвітлення шлюбно-сімейного права з позиції взаємодії церковного та світського елементів. Роботи вчених цього періоду залишаються на сьогодні найбільш повним джерелом вивчення еволюції шлюбно-сімейного права Х – ХІХ ст. Загальною рисою цих досліджень було сприйняття українського права як невід’ємної частини загальноросійського. Проте, вже за часів Російської імперії почали з’являтися праці з дослідження суто українських шлюбно-сімейних правовідносин, здебільшого це були роботи істориків та етнографів. Так само й у радянській історіографії (20-ті – 80-ті роки ХХ ст.) питання історії сімейно права продовжували вивчатися в рамках звичаєвого права та обрядовості.
На нашу думку, для всебічного та повного вивчення проблеми впливу християнської (православної) релігії на розвиток українського шлюбно-сімейного права велике значення мають праці з церковного права. Вони у комплексі з історико-правовими дослідженнями дають змогу оцінити еволюцію основних інститутів шлюбно-сімейного права з двох позицій: по-перше, виявити, основоположні церковні канони у сфері регулювання шлюбно-сімейних відносин, і, по-друге, виявити чи дійсно норми церковного права були основними регуляторами шлюбно-сімейних правовідносин на українських землях у Х – ХІХ ст.
Встановлено, що в сучасній історико-правовій літературі увага здебільшого приділяється загальним закономірностям розвитку шлюбно-сімейного права України, проте, не здійснюється глибокий аналіз особливостей трансформації правових норм у сфері регулювання шлюбно-сімейних правовідносин під впливом християнства (православ’я) на становлення та розвиток правового регулювання шлюбно-сімейних відносин українців. Досі не було проведено комплексного дослідження еволюції окремих інститутів українського сімейного права Х – ХІХ ст., що є предметом даної дисертації.
2. Виявлено, що після прийняття християнства у Київській Русі розпочалася активна рецепція візантійського права у сфері правового регулювання шлюбно-сімейних відносин, але привнесені норми не витіснили традиційних слов’янських уявлень про шлюб і сім’ю, що відображено у давньоруських збірках права. Джерела права Литовсько-Польської доби відзначилися підтримкою державною владою українського звичаєвого права. З іншого боку, питання укладення та розірвання шлюбу остаточно були передані у відання церкви. За часів Гетьманщини і підпорядкування українських земель Російській імперії відбувалося поширення норм російського права. Правове регулювання питань шлюбу і сім’ї поступово переходить до світського права, проте, норми світського права залишаються співзвучними християнському вченню про шлюб.
Нормативну базу дисертації становлять наступні джерела права давньоруського періоду: договори з греками, церковні устави Київських князів Володимира та Ярослава, Руська Правда, Кормча книга, Литовські Статути, Кодекс 1743 р. «Права, за якими судиться малоросійський народ», Зібрання малоросійських прав 1807 р., Звід законів Російської імперії, укази Святішого Синоду та Уряду Російської імперії тощо. Окремим джерелом правового регулювання шлюбно-сімейних правовідносин були церковні канони. Джерелами дослідження правозастосування виступають архівні документи і матеріали Центрального державного історичного архіву України м. Києва та обласних державних архівних установ України.
Виявлений такий принцип співвідношення різних джерел права (церковного, світського, звичаєвого) у галузі регулювання шлюбно-сімейних правовідносин: норми церковного права встановлювали основоположні правила, якими належало керуватися у шлюбно-сімейних правовідносинах; норми звичаєвого права визначали фактичну поведінку суб’єктів правовідносин, яка часто суперечила церковним канонам; держава за допомогою норм світського права в одних випадках виконувала функцію забезпечення дотримання норм церковного права, а інколи законодавчо закріплювала звичаєво-правові погляди у сфері шлюбно-сімейного права.
3. Доведено, що протягом багатьох століть української історії визначення поняття «шлюб» ґрунтувалося на канонічному визначенні, запропонованому римським юристом Модестином ще у ІІІ ст.: «Шлюб – це союз чоловіка і жінки, спілкування життя, співучасть у божому та людському праві». Світські закони не містили визначення шлюбу. За нормами Кормчої книги шлюб являв собою союз двох осіб для народження дітей та для упередження гріховного життя, він повинен був укладатися один раз і продовжуватися протягом усього життя подружжя.
На нашу думку, особисті немайнові шлюбні відносини досліджуваного періоду не можуть бути обмежені виключно відносинами подружжя. У період з Х по ХІХ ст., коли ще поширеною була велика багатопоколінна сім’я, сімейні правовідносини включали набагато ширший спектр міжособистісних відносин, ніж це передбачає сучасне сімейне право. У той же час, шлюб, у традиційному розумінні, укладався з найголовнішою метою – народження дітей. Бездітний шлюб вважався неповноцінним. Тому особисті немайнові відносини повинні поєднувати у собі як відносини подружжя, так і відносини батьків і дітей у рамках малої сім’ї, та розглядатися у комплексі.
4. Обґрунтовано, що найміцніше християнське вчення увійшло у сферу особистих немайнових правовідносин, що засновані на емоційних почуттях любові та прихильності один до одного. Саме вони є основою шлюбного союзу, є осередком духовності та запорукою міцного шлюбу. Поступово християнські основи, що зосереджувалися у приписах церковного права, стали для українського населення традиційними, на їх основі трансформувалися шлюбно-сімейні правовідносини. Таким чином, церква, як основний регулятор шлюбних відносин дорадянського періоду, здійснювала прямий вплив на формування сімейних цінностей українців.
5. Досліджено еволюцію форм, умов та порядку укладення шлюбу в Х-ХІХ ст. У контексті проблеми розглянуто наступні форми шлюбу дохристиянської доби: умикання, купівля нареченої, приведення. Встановлено, що елементи всіх цих язичницьких форм укладення шлюбу пізніше, у добу християнства, в якості обрядів, увійшли до регламентованої правовим звичаєм форми укладення шлюбу – весілля.
Виявлено, що у давньоруську добу вінчання, як законна форма укладення шлюбу, спочатку була сприйнята суспільною верхівкою. Церква, хоча і засуджувала невінчані шлюби, проте лояльно ставилася до звичаїв. Одним з таких проявів було вінчання подружніх пар, що вже мали дітей. Духовенство разом із світською владою об’єднали зусилля для зміцнення у народній правосвідомості святості та непорушності вінчаного шлюбу. У ХVІ – ХІХ ст. всі верстви населення сприймали вінчання як законну форму укладення шлюбу, а невінчані («громадянські») шлюби здебільшого укладалися особами, які не мали права укласти законний шлюб у зв’язку з наявністю перешкод, встановлених церковним правом. Коли виникали судові суперечки відносно дійсності шлюбу, суди, як духовні, так і світські, надавали перевагу вінчаним шлюбам.
Розкрито, що до кінця ХVІІ ст. у сфері правового регулювання укладення шлюбу продовжували співіснувати церковне та звичаєве право. Укладення шлюбу відбувалося за двома традиційними обрядами: законна форма укладення шлюбу церковне таїнство вінчання та обов’язковий за правовим звичаєм обряд весілля. Укладення шлюбу сприймалося українцями двояко: по-перше, шлюб – духовний союз, освячений церковним вінчанням; а, по-друге, шлюб – це громадянський союз, заснований на стародавніх весільних звичаях та на договірних засадах.
Законність шлюбу забезпечувалася додержанням таких умов: досягнення шлюбного віку, вільна згода наречених та благословення батьків, духовна та фізична здатність до шлюбу, відсутність дійсного шлюбу та вини перелюбу у розірванні попереднього шлюбу. В свою чергу, різне віросповідання наречених, чернецтво та приналежність до сану священиків були перешкодою для вступу у шлюб, заборонялося укладення четвертого шлюбу та вступ у шлюб у заборонених ступенях споріднення. У разі виявлення істотних перешкод (недосягнення шлюбного віку, відсутність згоди наречених або батьків, наявність дійсного шлюбу, близька спорідненість наречених та ін.) вінчання шлюбу не дозволялося, а вже укладені шлюби визнавалися недійсними та підлягали розірванню.
6. Виявлено та проаналізовано особливості еволюції правового регулювання припинення шлюбу на українських землях у Х – ХІХ ст. Розкрито сутність наступних категорій: припинення шлюбу (внаслідок смерті, вступу у монастир), визнання шлюбу недійним (розірвання шлюбу в наслідок виявлення порушень умов укладення шлюбу), розлучення. Встановлено, що первинною формою розлучення було «відпускання» чоловіком своєї дружини, що згодом трансформувалося у звичай розлучатися шляхом написання «розлучних листів». Церква розцінювала такий звичай як самовільне розлучення і всіма доступними їй засобами намагалася викорінити звичаєвий погляд на свободу розлучень. Церковне право встановлювало вичерпний перелік підстав для розлучення, до якого не входило розірвання шлюбу за взаємною згодою подружжя внаслідок незгод у сімейному житті, що широко практикувалося за звичаєвим правом.
Запропоновано таку класифікацію підстав для розірвання шлюбу: а) за джерелами правового регулювання: передбачені церковним правом, закріплені у світських законах, звичаєво-правові підстави; б) відповідно до настання відповідальності винуватої сторони: такі, що пов’язані із настанням відповідальності винуватої сторони, та такі, що не тягнуть за собою настання відповідальності; в) залежно від наявності волі подружжя: підстави, що залежать від волі подружжя, та підстави, що не підвладні волі подружжя.
8. Розкрито, що основними функціями церкви (духовенства) у сфері шлюбного права були: 1) впровадження вінчання як єдиної законної форми укладення шлюбу; 2) попередження укладення незаконних шлюбів шляхом проведення «обшуку»; 3) повчання мирян стосовно святості шлюбних відносин; 4) зменшення кількості розлучень шляхом примирення подружжя.
9. Доведено, що провідними чинниками, які здійснювали вплив на особистий характер шлюбних взаємовідносин у досліджуваний період української історії (з Х по ХІХ ст.ст.), були: по-перше, суспільні моральні засади, що сформувалися під впливом християнської етики; по-друге, звичаї та традиції, що протягом багатьох століть формувалися та зберігалися у народній свідомості. Особисті відносини були підвладні християнській моралі, що сповідувала головування в сім’ї чоловіка. Цей принцип був провідним впродовж усього досліджуваного періоду української історії.
10. Обґрунтовано, що до підпорядкування українських земель Російській імперії українські жінки користувалися більш широкими особистими правами. Певна демократизація у відносинах чоловіка та жінки в Україні ХVІІ ст., на нашу думку, була результатом широкого застосування звичаєвого права у Литовсько-Польську добу, втручання світських судів у розгляд справ, що відносилися до юрисдикції духовного суду (розгляд справ про розлучення, інші суперечки між подружжями). Проте, засади патріархальності в особистих шлюбних відносинах для українського суспільства були не новими. Російське право, поширене на українські землі, по-суті, не привнесло нічого нового в особисті шлюбні відносини, українське православне населення й раніше у цій сфері правовідносин керувалося церковним правом. Проте, з цьго часу норми церковного права набули більш вагомої підтримки з боку світського права, ніж це було у Литовсько-Польську добу.
11. Аналіз правового статусу дитини в сім’ї дозволив дійти висновку, що впродовж всього досліджуваного періоду діти були найбільш залежними та безправними суб’єктами сімейних правовідносин. Батьківська влада була дуже сильною. У давньоруський період батькам належала доля своїх дітей, але права на життя дитини батько не мав. Церква захищала життя дітей як народжених, так і ще ненароджених, призначаючи суворі епітимії за вчинення абортів та попередження вагітності. Діти відповідали за борги батька, могли бути віддані в найм або в закуп для відробітку боргу. З’ясовано, що до ХVІ ст. батькам належало право вирішення долі дітей щодо вибору їх майбутнього подружжя. Але норми Литовських статутів благотворно вплинули на розширення прав дітей, гарантували вільний вибір майбутнього подружжя, проте, батьківське благословення на вступ у шлюб дітей залишалося обов’язковим і в ХІХ ст. У ХVІІІ – ХІХ ст. батьківська влада передбачала право покарання дитини, діти, в свою чергу, не мали права захищати свої особисті права та скаржитися в суд на своїх батьків. Прогресивним стало законодавче закріплення у Зводі законів Російської імперії основних обов’язків батьків по відношенню до дітей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Акты исторические, собранные в библиотеках и архивах Российской империи Археографической экспедицией Академии наук. – Спб., 1841. – Т.1. –551 с.
2. Акты относящиеся къ исторіи Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою Комиссіею. – Спб.: Тип.ІІ Отд. Его Имп. Величества концелярии. – 1846. – Т.І (1340-1506). – 424 с.
3. Акты относящиеся къ исторіи Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою Комиссіею. – Спб.: Тип.ІІ Отд. Его Имп. Величества концелярии. – 1848. – Т. ІІ (1506-1544). – 446 с.
4. Акты относящиеся къ исторіи Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою Комиссіею. – Спб.: Тип.ІІ Отд. Его Имп. Величества концелярии, 1848. – Т. ІІІ (1544 -1587). – 348 с.
5. Акты относящиеся къ исторіи Западной Россіи, собранные и изданные Археографическою Комиссіею. – Спб.: Тип.ІІ Отд. Его Имп. Величества концелярии, 1851. – Т. ІV (1588- 1632). – 584 с.
6. Азаревич Д. Брачные элементы и их значение. Исторически-юридические исследования / Д. Азаревич. – Ярославль, Въ типоргафіи Г. Фалькъ, 1879. – 132 с.
7. Азаревич Д. Семейные имущественные отношения по русскому праву / Д. Азаревич // Журнал гражданского и уголовного права. – Спб., 1882. – Кн. 4. – С. 101-136.
8. Аніщук Н.В. Правове становище жінок за давньоруським законодавством / Н.В. Аніщук // Актуальні проблеми держави і права. Вип. 21. – Одеса, 2003. – С.120-124.
9. Антокольская М. В. Семейное право / М.В. Антокольская. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Юрист, 2002. – 336 с.
10. Антоній І. Украинские женщины / Антоній І // Киевская старина. – 1883. – Июнь. – С. 268- 309.
11. Архив Юго-западной России, издаваемый временной комиссией для разбора древних актов // Часть восьмая. Том III. Акты о брачном праве и семейном быте в Юго-западной Руси в XVI - XVII вв. – Киев, Типография Г. Т. Корчак-Новицкого, 1909. – 738 с.
12. Афанасьев-Чужбинский А. Быт малорусского крестьянина (преимущественно в Полтавской губернии) / А. Афанасьев-Чужбинский // Вестник Императорского Русского Географического Общества. – Ч.13. – СПб., 1855. – С. 129-156.
13. Бабенко Н.Б. Інтеграція родинних традицій, свят і обрядів у форми культурогенної життєдіяльності сучасної сім’ї / Н.Б. Бабенко // Український соціум. – 2005. - № 1 (6). – С. 72-82.
14. Бахрушин С. К вопросу о крещении Киевской Руси / С. Бахрушин // Христианство и Русь. Сборник статей. – М.: Наука, 1988. – С. 31-46.
15. Беляев И.Д. История русского законодательства / И.Д. Беляев. – СПБ., издательство «Лань», 1999. – 640с.
16. Беляева Н.В. Рерулирование брачных отношений у руських словян в семейном праве / Н.В. Беляева // В мире права. – 2001 – № 2 . – С. 54-65.
17. Бердников И.С. Краткий курс церковного права / И.С. Бердников. – Казань, 1888. – 468 с.
18. Бердников И.С. Несколько слов по поводу рецензий на исследование профессора А.С. Павлова о 50-й главе Кормчей книги. Москва 1887 / И.С. Бердников. – Казань, Типография Императорскаго Университета, 1891. – 89 с.
19. Бердников И.С. О восприемничестве при крещении и о духовном родстве, как препятствии к браку / И.С. Бердников. – Казань, Типография Императорскаго Университета, 1892. – 67 с.
20. Бенешевич В.Н. Древнеславянская Кормчая. ХIV титуловъ безъ толкований / В.Н. Бенешевич. – Том первый. – Санктпетербургъ: Типография Императорской Академіи наукъ, 1906. – 840 с.
21. Бойко І.Й. Держава і право Гетьманщини: Навч. посіб. / І.Й. Бойко / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. – Л. : Світ, 2000. – 118с.
22. Бойко І.Й. Цивільне право Гетьманщини за Кодексом 1743 року: Автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / І.Й. Бойко / Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка. – Л., 1999. - 17с.
23. Боплан, Гийом Левассер де. Описание Украины / Гийом Левассер де Боплан / Пер. с фр. З.П. Борисюк; ред. Перевода А.Л. Хорошкевич, Е.Н. Ющенко. – М.: «Древлехранилище», 2004. – 576 с.
24. Буданов М. [М.Ф. Владимирский-Буданов] Начерк родинного права Литовської Руси в половині XVI в. / М. Буданов // Часопись правнича. – Рочник V.– Львів, 1895. – С. 227-254.
25. Будзилович І. Особливості розвитку державності, права і функцій церкви у Київській Русі (аналітичний нарис) / І. Будзилович // Право України. – 1999. – № 1. – С. 126-133.
26. Булгаков С.В. Настольная книга для священно-церковно-служителей / С.В. Булгаков. – Ч.ІІ.– М., 1993.(репринтное воспоизведение издания 1913 г.) – 1772 с.
27. Булгаков С.Н. Православие: Очерки учения православной церкви / С.В. Булгаков. – М.: Терра, 1991. – 413 с.
28. Буряк Л. Джерела з української історичної фемінології у працях істориків другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст. / Л.І. Буряк // Історіографічні дослідження в Україні. – К.: Ін-т історії України, 2010.- Вип. 20. – С. 238-257.
29. Буряк Л.І. Правовий статус жінки як об’єкт дослідження в українській історіографії другої половини ХІХ ст. / Л.І. Буряк // Український історичний журнал: науковий журнал. Випуск 1. – К., 2009. – С. 190 – 211.
30. Величко С.В. Літопис: у 2-х т. / Відп. ред. О.В. Мішанич. – К.: Дніпро, 1991. – Т. 1. – 370 с.
31. Винарчук Т. В. Релігія в національному відродженні українців та народів центрально-східної європи (ХІХ – поч. ХХ ст.). / Винарчук Т. В. // Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. – Запоріжжя: Просвіта, 2007. – Вип. XXI. – С. 112-115.
32. Вишневский А.А. Киевская Русь: введение христианства и проблема рецепции византийского церковного права / А.А. Вишневский // Санкт-Петербургский Университет. Известия высших учебных заведений: Науч.-попул. журн. Правоведение. № 5. – СПб: Изд-во СПбУ,1992. – С. 62-67.
33. Владимирский-Буданов М.Ф. Историко-юридические материалы, извлечённые из актовых книг губерний Витебской и Могилевской / М.Ф. Владимирский-Буданов // Университетские известия. – Киев, 1878. - №4. – С. 1-18.
34. Владимирский-Буданов М. Обзор истории русского права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1995. – 640 с.
35. Владимирський-Буданов М. Розвідки про селянство на Русі в XV – XVІІІ ст. / М.Ф. Владимирский-Буданов. – Ч. ІІ. – Львів, 1902.
36. Владимирский-Буданов М.Ф. Черты семейного права Западной России в половине ХVІ века / М.Ф. Владимирский-Буданов // Чтения в историческом обществе Нестора Летописца. – 1890. – кн.. 4. – С. 42-100.
37. Владимирский-Буданов М. Христоматія по исторіи русскаго права / Составилъ М. Владимирскій-Буданвов. – Ярославль, Типография Губернской Земской Управы, 1873. – 214 с.
38. Владимирський-Буданов М. Христоматія по исторіи русскаго права / М.Ф. Владимирский-Буданов. – В. 1. – Издание второе дополненное. – К.: Въ типографіи Императорскаго Университета Св. Владимира (І. Завадскаго), 1876. – 231 с.
39. Вовк Хв. Студії з української етнографії та антропології / Хв. Вовк. – К.: Мистецтво, 1995 – 336 с.
40. Гальковскій Н.М. Борьба христианства съ остатками язычества въ Древней Руси / Н.М. Гальковскій. – Т.І. – Харьковъ: Епархіальная Типографія, 1916. – 376 с.
41. Гальковскій Н.М. Борьба христианства съ остатками язычества въ Древней Руси / Н.М. Гальковскій. – Т. 2. Москва: Печатня А. Снегиревой, 1913. – 309 с.
42. Ганенко М. Семейно-имущественные отношения крестьянского населения в Елисаветградском уезде. (Материалы по обычному праву) / М. Ганенко // Степ. Херсонський белетристичний збірник. – СПб, 1886. - С. 136-159.
43. Гетманское приглашение на свадьбу // Киевская старина. Т. ІV, декабрь 1882. – С.613-614.
44. Глиняний В.П., Глиняна Л.В. Мета шлюбу за стародавніми законами / В.П. Глиняний, Л.В. Глиняна // Актуальні проблеми держави і права, вип. 18. – Одеса, 2003. – С. 143-149.
45. Глиняна К.М. Церква про право на розлучення у стародавньому Римі / К.М. Глиняна // Актуальні проблеми держави і права, вип. 18. – Одеса, 2003. – С. 566-573.
46. Голубев С. Материалы для истории Западно-русской Церкви / С. Голубев. – К.: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1883. – 576 с.
47. Голубинский Е. История Русской Церкви (в 2 т.). Т. 1: Период первый, Киевский или Домонгольский. Первая пол. т. / Голубинский Е.Е. – М., 1880. – XXIII, 793 с.
48. Гольцев В.А. Законодательство и нравы в России ХVІІІ в. / В.А. Гольцев. – СПб., 1896. – 164 с.
49. Гончаров Ю.М. Городская семья Сибири второй половины XIX - начала XX в. / Ю.М. Гончаров. – Барнаул: Изд-во АГУ, 2002. – 384 с.
50. Горчаков М. О тайне супружества. Происхождение, историко-юридическое значение и каноническое достоинство 50-й (по спискам патриархов Иосифа и Никона 51-й) главы печатной Кормчей книги: Исследование по истории русского церковного права / М.И. Горчаков. – СПб.: Тип. В.С. Балашева, 1880. – 447 c.
51. Горчаков М. И. (протоиерей) Церковное право. Краткий курс лекций / М.И. Горчаков. – СПб.: Типография И. Флейтмана, 1909. – 338с.
52. Гошко Ю.Г. Звичаєве право населення Українських Карпат та Прикарпаття XІV – ХІХ ст. / Ю.Г. Гошко.– Львів: Інститут народознавства НАН України, 1999. – 336 с.
53. Гошко Ю.Г. Населення Українських Карпат XV – XVІІІ ст. Заселення. Міграції. Побут. / Ю.Г. Гошко. – Київ: Наукова думка, 1976. – 204 с.
54. Градовский А.Д. Начала русского государственного права. Т. 1 / А.Д. Градовский. – Спб. : Тип. М. М. Стасюлевича, 1875. – 436 с.
55. Греков Б.Д. Киевская Русь / Б.Д. Греков. – Л.: Государственное издательство политической литературы, 1953. – 569 с.
56. Григоровскій С. Сборникъ церковныхъ и гражданскихъ законовъ о браке и разводе, узаконеніе, усыновленіе и внебрачныя дети / С. Григоровскій. – С.-Петербургъ: Типография СПб. Т-ва Печатн. и Изд. Дела «Труд», 1908. – 313 с.
57. Гримич М.В. Звичаєве цивільне право українців ХІХ – поч. ХХ ст. / М.В. Гримич. – К.: Арістей, 2006. – 560 с.
58. Громогласов И.М. О вторых и третьих браках в Православной Церкви: Историко-канонический очерк / И.М. Громогласов // Богословский вестник. – Сергиев Посад, 1902. № 9. С. 23–41; № 10. С. 149–168; Т. 11. С. 291–304.
59. Громогласов И.М. Канонические определения брака и значение их при исследовании вопроса о форме христианского бракозаключения / И.М. Громогласов // Богословский вестник. Сергиев Посад, 1907. № 1. С. 60–92; № 2. С. 275–301; №7 –8. С. 696–717; № 9. С. 89–121; № 11. С. 437–448; 1908. № 11. С. 344–361; № 12. С. 516–537.
60. Громогласов И.М. К вопросу о прекращении брака по добровольному соглашению супругов ради принятия ими монашества: (По поводу мнения об этом проф. А. С. Павлова) / И.М. Громогласов // Богословский вестник. Сергиев Посад, 1900. № 6. – С. 282-287.
61. Грунский Н.К. Образование и воспитание в ХVІ в. В Московской Руси / Н.К. Грунский // Русская школа.- 1907. – Кн. 3. Март.
62. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський / Редкол.: П.С.Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1991.(Пам’ятки іст. думки України). – Т. 1. – 1994. – 736 с.
63. Грушевський М.С. Історія України-Руси/ М.С. Грушевський: В 11 т., 12. кн. / М.С. Грушевський / Редкол.: П.С.Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1991. (Пам’ятки іст. думки України). –Т. 3 - 1993. - 587 с.
64. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / М.С. Грушевський / Редкол.: П.С.Сохань (голова) та ін. – К.: Наук. думка, 1991. (Пам’ятки іст. думки України). – Т. 6. – 1995. – 680 с.
65. Грушевський М.С. Історія України-Руси / М.С. Грушевський. – Том I. – Київ, 1913. – 648 с.
66. Грушевський М. Історія України-Руси / М.С. Грушевський. – Львів, 1905. – Т. 3. – 586 с.
67. Грушевський М.С. Духовна Україна. Збірка тво¬рів / М.С. Грушевський. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.
68. Давыденков О., свящ. Догматическое богословие: Курс Лекций. ч. III. / свящ. О. Давыденков. – М.: Свято-Тихоновский Богословский Институт, 1997. – 292 с.
69. Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (IX-XII вв.): Курс лекций: Учеб. пособие для студентов вузов / И.Н. Данилевский / Ин-т "Открытое о-во". - М.: Аспект-Пресс, 1998. - 399 с.
70. Данилов В.В. Из народной жизни в Малороссии / В.В. Данилов. – К., 1909.
71. Данилов В. Украинске весилля / В.В. Данилов // Киевская старина. – К., 1906. Май – июнь. – С.3 -5.
72. Дашкевич П. Гражданский обычай – приймачество у крестьян Киевской губернии / П. Дашкевич // Юридический вестник. – 1887. – Год девятнадцатый
второго десятилетия, Том XXV, Книга четвертая, Август. – С. 538 – 565.
73. Демидов В.А. Церковно-судебная практики по делам брачным в Белгородской епархии (1721 – 1799) / В.А. Демидов // Харьковский сборник. – 1891. – Вып. 5. – С. 53 – 92; 1895. – Вып. 9. – C. 101 – 128.
73. Державний архів Дніпропетровської області (далі – ДАДО). – Ф. 104: Катерининське духовне правління. – Оп. 1. – Спр. 29 – 30.
74. ДАДО. – Ф. 106: Катеринославська духовна консисторія. – Оп. 1. – Спр. 1. – Арк. 165 зв. – 166.
75. Державний архів Одеської області. – Ф. 37: Херсонська духовна консисторія. – Оп. 1. – Спр. 170. – Арк. 8 зв. – 19.
76. Державний архів Полтавської області (далі – ДАПО). – Ф. 801. Пирятинське духовне правління. – Оп. 1. – Спр. 132. – Арк. 2 – 5.
77. ДАПО. – Ф. 801. – Оп.1. – Спр. 301. – Арк. 1 – 3 зв.
78. ДАПО. – Ф. 801. – Оп.1. – Спр. 364. – Арк. 4 – 5.
79. ДАПО. – Ф. 801. – Оп.1. – Спр. 386. – Арк. 1.
80. ДАПО. – Ф. 801. – Оп.1. – Спр. 512. – Арк. 1 – 28.
81. ДАПО. – Ф. 801. – Оп.1. – Спр. 513. – Арк. 1
82. Державний архів Харківської області (далі – ДАХО). – Ф. 40: Харківська духовна консисторія, м. Харків. – Оп. 2.– Спр. 260. – Арк. 12 – 15.
83. ДАХО. – Ф. 40. – Оп. 2. – Спр. 345. – Арк. 1 зв. – 10.
84. ДАХО. – Ф. 40. – Оп. 2. – Спр. 370. – Арк. 1– 6.
85. ДАХО. – Ф. 40. – Оп. 2. – Спр. 575. – Арк. 13.
86. ДАХО. – Ф. 137: Церкви м. Херсона і Херсонського повіту. – Оп. 6. – Спр. 5. – Арк. 433.
87. ДАХО. – Ф. 207: Херсонське духовне правління. – Оп. 1. – Спр. 19.– Арк. 1 – 1 зв.
88. ДАХО. – Ф. 207. – Оп. 1. – Спр. 357. – Арк. 7.
89. ДАХО. – Ф. 207. – Оп. 1. – Спр. 609. – Арк. 1 – 1 зв.
90. ДАХО. – Ф. 207. – Оп. 1. – Спр. 1218. – Арк. 30 зв. – 36.
91. ДАХО. – Ф. 207. – Оп. 1. – Спр. 1310. – Арк. 6 зв.
92. ДАХО. – Ф. 207. – Оп. 1. – Спр. 1489. – Арк. 1 – 1 зв.
93. ДАХО. – Ф. 282: Богодухівський повітовий суд. – Оп. 2. – Спр. 82.– Арк. 8.
94. ДАХО. – Ф. 282. – Оп. 2. – Спр. 198.– Арк. 5.
95. ДАХО. – Ф. 282. – Оп. 2. – Спр. 251.– Арк. 4.
96. ДАХО. – Ф. 282. – Оп. 2. – Спр. 405.– Арк. 1 – 1 зв.
97. ДАХО. – Ф. 284: Валківський повітовий суд. – Оп. 2.– Спр. 228.– Арк. 1– 2.
98. ДАХО. – Ф. 284. – Оп. 2. – Спр. 260. – Арк. 2.
99. ДАХО. – Ф. 284. – Оп. 2. – Спр. 357. – Арк. 1 – 3 зв.
100. ДАХО – Ф. 284. – оп. 2. – Спр. 366. – арк. 1.
101. ДАХО. – Ф. 284. – Оп. 2. – Спр. 373. – Арк. 1 – 2.
102. ДАХО. – Ф. 287: Ізюмський повітовий суд. – Оп. 2. – Спр. 342. – Арк. 3.
103. ДАХО. – Ф. 287. – Оп. 2. – Спр. 520. – Арк. 3 зв. – 4.
104.Державний архів Чернигівської області (далі – ДАЧО). – Ф. 679. Чернігівська духовная консистория. – Оп. 1. – Спр. 838. – Арк. 1 зв. – 41.
105.ДАЧО. – Ф. 679.– Оп. 1. – Спр. 1105. – Арк. 2 – 13.
106.ДАЧО. – Ф. 679.– Оп. 1. – Спр. 1182. – Арк. 9 – 9 зв.
107.ДАЧО. – Ф. 679.– Оп. 4. – Спр. 440. – Арк. 1.
108.ДАЧО. – Ф. 679. – Оп. 13. – Спр. 55. – Арк. 1 – 5.
109.ДАЧО. – Ф. 712: Могилянська духовна консисторія. – Оп. 1. – Спр. 165. – Арк. 6.
110. ДАЧО. – Ф. 1462. Прилуцьке духовне правління. – Оп. 2. – Спр. 8. – Арк. 2 – 2 зв.
111. Дианин А. Малороссийское духовенство во второй половине ХVІІІ в.: по пунктам малороссийских депутатов, представленным в екатерининскую комиссию для составления нового уложения / А. Дианин // Труды Киевской духовной академии. – 1904. № 8. – с. 589 – 628; № 9, с. 109 – 159.
112. Дмитренко В. Сім’ї парафіяльного духовенства другої половини ХVІІІ століття – спроба історико-демографічного аналізу за матеріалами сповідних розписів Пирятинської протопопії Київської єпархії / В. Дмитренко // Краєзнавство. – 2009, № 3-4. – С. 202-206.
113. Дмитриевский А.А. Чин скрывания новобрачных / А.А. Дмитриевский // Руководство для сельских пастырей. – Киев, 1885. №2. - С. 41–50.
114. Добровольский В.И. Брак и развод: Очерк по русскому брачному праву / В.И. Добровольский присяж пов. – С.-Пб.: Тип. С.-Пб. Т-ва Печат. и Изд. дела «Труд», 1903. – 248 с.
115. Достдар Р.М. До питання дослідження візантійської системи права у національному законодавстві ІХ – ХVІІ ст.ст. / Достдар Р.М. // Актуальні проблеми держави і права, вип. 18. – Одеса, 2003. – С. 587-589.
116. Дубакин Д. Влияние христианства на семейный быт русского общества в период до времени появления «Домостроя» / Д. Дубакин // Христианское чтение. 1880. № 3-4. – С. 311-361.
117. Етнографія України: Навчальний посібник / за ред. проф. С.А. Макарчука – Львів: Світ, 2004 – 520 с.
118. Ефименко А.Я. Исследования народной жизни. Обычное право / А.Я. Ефименко. – М.: «Русская» типо-литографія, 1884. – ХVІ, 382 с. (5)
119. Ефименко А.Я. История украинского народа / А.Я. Ефименко. – СПб.: Издание Акц. Общ. Брокгауз-Ефрон, 1906. — 192 с.
120. Ефименко А. Народные юридические воззрения на брак / А.Я. Ефименко // Знание. Ежемесячный научный и критико-библиографический журнал. – 1874. – №1. – С. 1 – 45.
121. Ефименко П. Обычное право украинского народа / П. Ефименко // Украинский народ в его прошлом и настоящем. – Петроград, 1916. – Т. 2. – С. 648-663.
122. Житіє преподобного отця нашого Феодосія, ігумена Печерського // Тисяча років української суспільно-політичної думки. У 9-ти т. – К.: Дніпро, 2001. – Том I. – С. 302-343.
123. Жовтобрюх М.М. Звичаєве право: сутність, генеза, чинність: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / М.М. Жовтобрюх / Національна академія внутрішніх справ України. – К., 2002. – 206 арк.
124. Забелин П.П. Права и обязанности пресвитеров по основным законам Христиансокй церкви и церковно-граждансикм постановлениям Русской Церкви / Составил П.П. Забелин, преподователь Киевской Духовной Семинарии. – Ч.1. Служебные права и обязанности пресвитеров по каноническим постановлениям Христиансокй церкви и церковно-граждансикм постановлениям Русской Церкви. – К.: Типография Колчак-Новицкого, 1884. – ХІІ, 458 + 10 с.
125. Завьялов А.А. К вопросу о браке и брачном розводе / А.А. Завьялов // Странник. – Спб., 1892, № 3.
126. Загоровский А.И. Курс семейного права / А.И. Загоровский. – 2-е изд., с изм. и доп. – Одесса: "Экон." тип., 1909. – 574 с.
127. Загоровский А.И. О розводе по русскому праву / А.И. Загоровский. – Харьков, 1884. – 490 с.
128. Загоровський В. Духовний заповіт / В. Загоровский. // Тисяча років української політичної думки. У 9 т. Т.ІІ. Кн. 1 [X – XVІ ст.]. – К.: Дніпро, 2001. – с. 250-271.
129. Заозерский Н.А. Из церковно-судебной практики XVIII-го века / Н. А. Заозерский // Богословский вестник. – Сергиев Посад, 1892. – Т. 3. № 8. – С. 191-208.
130. Заозерский Н.А. Злонамеренное оставление одним супругом другого как основание расторжения брака / Н. А. Заозерский // Богословский вестник. – Сергиев Посад, 1910. Т. 10. № 1. – С. 318-341.
131. Заозерский Н.А. На чем основывается церковная юрисдикция в брачных делах? (По поводу современных пессимистических воззрений на семейную жизнь и обусловливаемых ими толков печати о браке и разводе) / Н.А. Заозерский // Богословский вестник. – Сергиев Посад, 1902. – Т. 1, № 2, c. 299–328; № 3, c. 508–531; № 4, c. 673–692; Т. 2, № 5, c. 74–86; № 6, c. 293–326.
132. Заозерский Н.А. Право Православной грековосточной русской церкви как предмет специальной юридической науки / Н. Заозерский, доц. канон. права при Моск. духов. акад. – М.: Тип. М.Г. Волчанинова, 1888. – 145 с.
133. Заозерский Н.А. Что такое раскольничий брак? (По поводу недавнего процесса о двоеженстве раскольника, обратившегося в Православие) / Н.А. Заозерский // Богословский вестник. – Сергиев Посад, 1896. – Т. 1, № 2. – С. 261-278.
134. Заруба В.М. Держава і право Київської та Галицько-Волинської Русі (к. VІІІ – поч. ХІVст.). Навч. посібник / В.М. Заруба / Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. – К.: Істина, 2007. – 128 с.
135. Заруба В.М. Історія держави і права України: Навчальний посібник / В.М. Заруба. – К.: Істина, 2006. – 416 с.
136. Захарченко П.П. Історія держави і права України: Підручник / П.П. Захарченко. – К.: Атіка, 2004 – 368 с.
137. Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні / Н.І. Здоровега. – К.: Наукова думка, 1974 р. – 159 с.
138. Зеньковский В.В. Психология детства / В.В. Зеньковский. – М.: Академия, 1996. – 346 с.
139. Зимин А.А. Правда Русская / А.А. Зимин. – М.: Изд. «Древлехранилище», 1999. – 420 с.
140. Іванов В.М. Історія держави і права України: Навч. посіб. / В.М. Іванов. – К.: Атіка, 2007. – 728 с.
141. Івановська О.П. Звичаєве право в Україні: Етнотворчий аспект: Навч. посіб. / О.П. Івановська. – К.: ЕксОб, 2002. – 263 с.
142. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (далі – ІР НБУ ім. В.І. Вернадського). – Ф. 2. – Спр. 268. – Арк. 7.
143. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського. – Ф. 2. – Спр. 6838. – Арк. 1.
144. ІР НБУ ім. В.І. Вернадського. – Ф. 61. – Спр. 628. – Арк. 16.
145. Історія держави і права України: Академічний курс:У 2 т.: Підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. закл. Освіти] / [Тацій В.Я., Святоцький О.Д., Гончаренко В.Д., Страхов М.М., Рогожин А.Й.] / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого / В.Я. Тацій (ред.), А.Й. Рогожин (ред.) – Т. 1 – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2000. – 646 с.
146. Історія держави і права України: Підручник / [Чайковський А.С., Батрименко В.І., Зайцев Л.О., Копиленко О.Л., Кривоніс В.М.] / А.С. Чайковський (ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 511 с.
147. Історія українського права: Навч. посібник: Матеріали до курсу лекцій з історії укранської державності / О.О. Шевченко (ред.). – К.: Олан, 2001. – 214 с.
148. Історія українського права: Посібн. / І.А.Безклубий, І.С. Гриценко, О.О.Шевченко та ін. – К.: Грамота, 2010. – 336 с.
149. Иконников В.С. Русская женщина накануне реформы Петра Великого и после нее: Сравнительно-исторический очерк / [соч.] В.С. Иконникова, профессора Университета св. Владимира. - Киев : В Универ. тип., 1874. – 102 с.
150. Ильинский И. Право и быт / И. Ильинский. – Л.-М.: Государственное издательство, 1925. – 49 с.
151. Кавелин К.Д. Очерк юридических отношений, возникающих из семейного союза / К.Д. Кавелин. – СПб.: Тип. Правительствующего Сената, 1884. – 172 с.
152. Как создать православную семью / Святитель Филарет, митрополит Московский. – Отрывки из: Филарет Московский. Катехизис. СПб., 1886; Филарет (Дроздов). Слова и речи. В 5 тт. М., 1873–1885. – М.: Сибирская Благозвонница, 2010. – 12 с.
153. Калачов Н.В. Предварительные юридические сведения для полного объяснения Русской Правды / Калачов Н.В. – М., 1880. – 138 с.
154. Калачов Н. Юридические обычаи крестьян в некоторых местностях / Н.В. Калачов // Архив исторических и практических сведений, относящихся до России, издаваемый Н. Калачовым. Кн. II. – СПб., 1859. – № VII. – С. 15-28.
155. Камінський В. Парубоцькі громади на Поділлі як звичаєво-правовий інститут / В. Камінський // Праці для виучування звичаєвого права України. – К., 1928. – С. 88 – 106.
156. Капраль М. Сватання «по-львівські» у ХVІІ столітті / М. Капраль // Український археографічний щорічник. Збірник наукових праць. – 2009. Вип. 13/14. – С. 785-788.
157. Карамзин Н.М. История государства Российского / Н.М. Карамзин. – издание второе исправленное. – Т. 1. – СПб.: В Типографии Н. Греча, 1818. – XXXV, 254, 220 с.
158. Карамзин Н.М. Предания веков: сказания, легенды, рассказы из «Истории государства Российского» / Н.М. Карамзин. – М.: Правда, 1989. – 766 с.
159. Карсавин Л.П. Введение в историю: Теория истории / Карсавин Л.П. – Пг., 1920. – 78 с.
160. Кистяковский А.Ф. К вопросу о цензуре нравов у народа / А.Ф. Кистяковский // Записки Императорского Русского географического общества по отделению этнографии. Т. 8: Сборник народных юридических обычаев /издан под редакцией действ. члена П. А. Матвеева. – С.-Пб: Типография В. Киршбаума, 1878. – С. 161-191.
161. Кістяківський О.Ф. Очерк исторических сведений о своде законов дествовавших в Малороссии под заглавием: Права, по которым судится малороссийский народ / О.Ф. Кістяківський // Антологія української юридичної думки. В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін. – Том 3: Історія держави і права України: козацько-гетьманська доба / Упорядники: І. Б. Усенко, Т. І. Бондарук, О. О. Самойленко; відп. редактор І. Б. Усенко. – К.: Видавничий Дім «Юридична книга», 2003. – 584 с. – С. 29 – 57.
162. Кісь О.Р. Жінка в українській селянській сім’ї другої половини XIX - початку ХХ століття: гендерні аспекти // Автореф. дис... канд. іст. наук: 07.00.05 / О.Р. Кісь; НАН України. Ін-т українознав. ім. І.Крип'якевича, Ін-т народознав. – Л., 2002. – 20 с.
163. Кись О. Материнство и детство в украинской традиции: деконструкция мифа / О.Р. Кісь // Социальная история. Ежегодник 2003. Женская и гендерная история / Под ред. Н.Л.Пушкаревой. – М.: „Российская