СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК ВНУТРІШНІХ ФУНКЦІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП ..............................................................................................................
3
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВНУТРІШНІХ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ .............................. 11
1.1. Поняття функції держави: історіографія та сучасні підходи ................ 11
1.2. Порівняльний аналіз внутрішніх функцій
радянської та пострадянської України .......................................................
21
1.3. Форми та методи здійснення внутрішніх функцій
української держави .........................................................................................
49
Висновки до розділу 1 .................................................................................... 69
РОЗДІЛ 2. ТРАНСФОРМАЦІЯ ВНУТРІШНІХ ФУНКЦІЙ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ................................................... 72
2.1. Функція захисту прав і свобод людини і громадянина
в Україні як правовій державі ..........................................................................
72
2.2. Економічна функція держави в умовах сучасних
ринкових перетворень ......................................................................................
86
2.3. Гуманізація соціальної функції української держави ............................ 103
2.4. Удосконалення культурно-виховного напряму
діяльності української держави .......................................................................
128
2.5. Реформування органів внутрішніх справ України
як фактор розвитку функції забезпечення законності
та правопорядку ................................................................................................

150
Висновки до розділу 2 .................................................................................... 180
ВИСНОВКИ .................................................................................................... 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................................... 191

ВСТУП
Актуальність теми. Поглиблення політичної та правової реформи в Україні, перехід від президентсько-парламентської до парламентсько-президентської республіки, процеси інтеграції нашої країни до європейського співтовариства створили нові передумови функціонування права, правових та політичних інститутів, що зумовило необхідність перегляду окремих положень теорії функцій української держави.
Наукова проблематика щодо функцій сучасної української держави, зокрема їх змісту, форм та методів реалізації, була сформульована в новій інтерпретації разом із проголошенням Україною державного суверенітету, а пізніше у зв’язку із прийняттям Конституції України. Саме конституційне закріплення української держави як незалежної, демократичної, соціальної, правової має вирішальний вплив на характер діяльності держави, постановку нових завдань, виникнення нових та наповненість оновленим змістом функцій, що вже існують.
Сутність держави та її соціальне призначення є вагомими чинниками у визначенні напрямів діяльності держави, розкритті їх змісту, постановці нових завдань, що відповідають тенденціям демократизації внутрішньої політики демократичної, соціальної, правової держави.
Аналіз розвитку політичної та правової системи доводить про існування таких чинників, які здійснюють вплив на розвиток внутрішніх функцій держави Україна, зокрема: розбудова демократичної, соціальної, правової держави в Україні відбувається одночасно зі становленням громадянського суспільства, яке перебирає на себе частину повноважень держави; сучасні міжнародні відносини характеризуються посиленням взаємозалежності держав при розв’язанні спільних завдань; діяльність органів місцевого самоврядування здійснюється на новій ідеологічній та правовій основі. Вивчення зазначених чинників та умов сучасного правового розвитку, здатність їх наукового обґрунтування та прогнозування сприятимуть прискоренню реалізації політичної і правової реформи, піднесенню на якісно новий рівень діяльності органів державної влади.
Розв’язання цих проблем значною мірою залежить від ефективності реалізації внутрішніх функцій української держави, їх фінансового, організаційного і правового забезпечення, упровадження політичної та правової реформи, демократії європейського зразка.
У сучасній вітчизняній та зарубіжній юридичній літературі є певна кількість наукових праць, присвячених проблемам функціонування української держави, але відсутні в належній кількості наукові розробки щодо функцій сучасної української держави в умовах поглиблення політичної реформи, демократизації усіх сфер сучасного українського суспільства, європейського вибору нашої країни.
Під час дослідження цієї наукової проблеми дисертантом було використано здобутки вчених-юристів, які працювали у зазначеному напрямі, а саме: радянських учених – А.І. Денисова, Л.І. Загайнова, Л.І. Каска, Д.О. Керімова, Н.В. Черноголовкіна, які всебічно опрацювали теорію функцій радянської, соціалістичної держави;
вітчизняних – В.Д. Бабкіна, Ю.М. Бисаги, О.М. Бандурки, А.П. Зайця, Р.А. Калюжного, М.С. Кельмана, А.М. Колодія, М.І. Козюбри, В.В. Копєйчикова, М.В. Костицького, В.О. Котюка, В.В. Лемака, В.Т. Окіпнюка, А.Ю. Олійника, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, О.Ф. Скакун, О.В. Скрипнюка, Ю.С. Шемшученка, І.В. Яковюка та ін.;
російських – С.С. Алексєєва, С.А. Комарова, В.М. Кудрявцева, О.А. Лукашової, Л.А. Морозової, В.С. Нерсесянца, Ю.А. Тихомирова, в яких досліджено окремі аспекти теорії функцій радянської держави.
У дисертації використано здобутки й інших учених-юристів, наукові інтереси яких стосувались окремих аспектів проблематики функцій української держави, зокрема, соціальної функції (дисертаційне дослідження О.В. Бермічевої); правоохоронної сфери діяльності (В.В. Онопенка, О.В. Пунько); культурної (С.Л. Лисенкова) та ін.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснювалося відповідно до “Тематики пріоритетних напрямів фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідницьких установ Міністерства внутрішніх справ України на період 2002–2005 роки”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2002 року (№ 635); програми наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України “Пріоритетні напрямки наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 року (№ 755); плану науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003–2006 роки.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення основних властивостей внутрішніх функцій сучасної української держави в умовах становлення громадянського суспільства, визначення перспектив їх розвитку.
Мета дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
охарактеризувати сучасні наукові підходи щодо поняття внутрішніх функцій сучасної української держави, розкрити їх головні ознаки, сутність та демократичний зміст, запропонувати авторське визначення поняття;
здійснити порівняльний аналіз змісту внутрішніх функцій радянської держави і сучасної української держави як демократичної, соціальної, правової, розкрити риси відмінності між ними;
визначити (дослідити) особливості використання правових і організаційних форм та методів здійснення внутрішніх функцій сучасної української держави в умовах становлення ринкової економіки, демократизації усіх сфер суспільного життя;
з’ясувати особливості функції захисту прав і свобод людини і громадянина в сучасних умовах подальшого розвитку інститутів правової держави;
виявити основні риси процесу трансформації економічної функції сучасної української держави, її спрямованість на поглиблення ринкових реформ та захист населення від їх можливих негативних наслідків;
визначити гуманістичну спрямованість соціальної діяльності української держави, тенденції функції сприяння розвитку культури та виховання, забезпеченні культурних прав людини;
охарактеризувати процеси демократизації у сфері забезпечення законності та правопорядку в умовах проведення правової реформи;
сформулювати пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності міліції.
Об’єктом дослідження є процеси трансформації державної діяльності в Україні.
Предметом дослідження є становлення та розвиток внутрішніх функцій сучасної незалежної української держави.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становить система філософських, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, які забезпечують об’єктивний і всебічний аналіз предмета, що досліджується. Дисертантом використано також теорії загальної теорії держави та права, політології, соціології, економічної науки тощо, які дозволили отримати обґрунтовані та достовірні результати, зокрема:
діалектичний метод забезпечив аналіз основних напрямів внутрішньої діяльності української держави, що перебувають у взаємозв’язку, взаємодії та розвитку, змінюються та розвиваються відповідно до потреб суспільства;
аксіологічний метод уможливив дослідження демократичного та гуманістичного аспектів внутрішніх функцій, їх ціннісних аспектів, суспільної значущості стандартів та цінностей європейської демократії;
системно-структурний метод забезпечив можливість здійснення всебічного аналізу цілісності та структури внутрішніх функцій сучасної української держави у їх зв’язку та взаємодії;
історичний метод було використано під час дослідження генезису нових і трансформації існуючих функцій;
порівняльний метод уможливив виявлення спільного й відмінного у змісті функцій радянської та сучасної української держави;
прогностичний метод забезпечив можливість окреслити найближчі перспективи щодо розвитку внутрішніх функцій української держави, а також перспективи щодо ролі та завдань удосконалення державної діяльності у сфері охорони прав і свобод громадян.
Наукова новизна одержаних результатів. Пропонована дисертаційна праця є одним із перших у вітчизняній теорії держави та права досліджень системи внутрішніх функцій української держави в контексті її трансформації у демократичну, соціальну, правову державу та за умов реформування основних сфер життя сучасного суспільства.
Наукова новизна полягає в такому:
охарактеризовано основні сучасні підходи щодо розуміння функцій держави, виявлено спільні методологічні позиції авторів у формулюванні окремих ознак. На підставі проведеного аналізу запропоновано власне визначення поняття функції сучасної української держави, згідно з яким функція, як основний напрям державної діяльності, розглядається відповідно до потреб демократизації суспільного життя, захисту прав і свобод людини і громадянина, забезпечення принципів соціальної справедливості;
за результатами порівняльного аналізу внутрішніх функцій сучасної української держави з функціями існування періоду Української Радянської Соціалістичної Республіки виявлено відмінності у їх структурі, соціальній спрямованості, зокрема, пріоритетного значення набули потреби та інтереси громадянського суспільства, забезпечення прав й основних свобод людини і громадянина розглядається як обов’язок держави, а загальнолюдські цінності поступово стають основним орієнтиром державної діяльності;
розширено систему теоретико-правових знань щодо характеристики поняття та особливостей використання правових й організаційних форм і методів здійснення внутрішніх функцій сучасної української держави в умовах демократизації всіх сфер суспільного життя;
зроблено висновок, що в умовах глобалізації, євроінтеграції, як факторів зовнішнього впливу на правовий розвиток України, відбувається залучення суб’єктів недержавної діяльності до сумісного виконання окремих функціональних повноважень держави, серед яких громадські організації, політичні партії, органи місцевого самоврядування;
обґрунтовано висновок, що захист прав і свобод людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства є однією із провідних функцій, наявність якої визначає стратегічний напрям діяльності сучасної української держави, як демократичної, соціальної, правової, і створює передумови для подальшого розвитку України в напрямі інтеграції до світового та європейського політичного і правового простору;
розкрито особливості трансформації економічної функції в умовах проведення економічної і правової реформ. Як позитив, виявлено тенденції лібералізації господарських відносин, створення умов для розвитку підприємницької діяльності, нормативного закріплення правових форм господарювання, розширення приватного сектора. Водночас мають місце неефективність функціонування суб’єктів державної власності, недосконалість систематизації нормативної бази діяльності, незбалансованість бюджетної системи, фактична нерівність суб’єктів майнових правовідносин тощо;
висвітлено гуманістичний зміст соціальної функції української держави, організаційно-правові механізми реалізації політики соціального партнерства, а також основні орієнтири її подальшого розвитку, зокрема: підвищення державних стандартів гідного рівня життя; ствердження справедливості у формуванні системи соціальних пільг та привілеїв; посилення системи економічних і правових гарантій соціального обслуговування населення;
запропоновано новий підхід до висвітлення діяльності української держави у сфері культури, який охоплює правове, організаційне та фінансове забезпечення розвитку культури, науки, освіти, виховання і спрямований на захист культурних прав людини, приєднання громадян до світових демократичних цінностей, стандартів європейської демократії;
на підставі аналізу правоохоронної діяльності органів держави, зокрема міліції, удосконалено характеристику сучасного стану здійснення функції забезпечення законності та правопорядку та в контексті її подальшого розвитку визначено шляхи подальшого реформування: удосконалення нормативної бази діяльності; поступової децентралізації управління у поєднанні з підвищенням рівня професіоналізму, посиленням морально-етичних засад; інтегрованості у систему міжнародних поліцейських асоціацій тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні висновки, положення і пропозиції можуть слугувати подальшому поглибленню теоретико-методологічних засад досліджень процесів проведення правової та політичної реформи, подальшому розвитку теорії функцій держави, удосконаленню правової діяльності органів державної влади в Україні, адаптації навчальних програм до рівня розвитку правової теорії та правової практики, а також у викладанні циклу загальноправових або гуманітарних дисциплін.
Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення, висновки і рекомендації були використані:
– у правозастосовчій роботі Мукачівської та Свалявської районних державних адміністрацій Закарпатської області (відповідні акти впровадження від 15 листопада 2006 року та від 20 листопада 2006 року);
– у навчально-виховному процесі – у викладанні таких дисциплін, як “Теорія держави та права”, “Актуальні проблеми теорії держави та права”, “Політологія” (акт впровадження від 6 грудня 2006 року Київського національного університету внутрішніх справ).
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ, а також оприлюднені на науково-практичній конференції інституту заочного та дистанційного навчання Національної академії внутрішніх справ України “Проблеми захисту прав людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні” (м. Київ, 22–23 квітня 2005 року); науково-практичній конференції навчально-наукового інституту заочного та дистанційного навчання Київського національного університету внутрішніх справ “Формування громадянського суспільства та правової держави в контексті Європейської інтеграції” (м. Київ, 21–22 квітня 2006 року).
Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у шести публікаціях у наукових журналах, матеріалах науково-практичних конференцій, у тому числі чотири опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України.

bibliography

ВИСНОВКИ
У висновках приведено результати дослідження, окреслено перспективи подальшої роботи, а також запропоновано рекомендації щодо практичного використання результатів роботи. Обґрунтовані та узагальнені наукові висновки, одержані результати у процесі дисертаційного дослідження, містяться у таких положеннях:
1. Аналіз сучасної наукової літератури та відповідних монографічних праць радянських учених-юристів свідчить, з одного боку, про підвищення інтересу представників різних галузей наукового знання до проблематики функцій держави, з іншого, - про плюралізм наукових позицій, методологічних підходів, про необхідність додаткового осмислення поняття внутрішніх функцій відповідно до реалій правової дійсності України.
Найбільш поширеним є підхід, відповідно до якого функції держави характеризуються як основний напрям їх діяльності. Проте з метою уточнення поняття, адаптування до сфери здійснення внутрішньої політики та конкретно-історичних умов пропонується визначити внутрішні функції сучасної української держави як основні напрями внутрішньої діяльності, зумовлені розв’язанням конкретних завдань щодо розвитку громадянського суспільства та спрямуванням на демократизацію суспільного життя, захист прав і свобод людини і громадянина, забезпечення принципів соціальної справедливості.
2. Це визначення констатує такі особливі риси внутрішніх функцій демократичної, соціальної, правової держави:
– функції держави – основні напрями її діяльності, без яких держава як демократична, соціальна, правова на цьому історичному етапі розвитку або ж протягом свого існування не зможе виконувати свої обов’язки;
– у функціях держави предметно виражається найбільш глибинне і стійке у діяльності держави – її сутність;
– функції держави розкривають безпосередній зв’язок між сутністю держави, її соціальним призначенням, завданнями, що реалізується через відповідні демократичні механізми;
– внутрішні функції демократичної, соціальної, правової держави спрямовані на розв’язання стратегічної мети держави шляхом реалізації соціально значущих завдань, а їх діяльність набуває практичної спрямованості;
– аналіз внутрішніх функцій дозволяє розкрити демократичний зміст, гуманістичну сутність та соціальну спрямованість діяльності української держави як демократичної, соціальної, правової, виявити як позитивні тенденції, так і недоліки в роботі державних інституцій;
– у визначенні функцій держави враховані нові сучасні реалії, які характеризуються поєднанням у змісті функцій демократичних змін, для яких притаманні гуманна сутність, загальнолюдський зміст і соціальна спрямованість, інтеграція у світовий та європейський економічний, соціальний і правовий простір.
3. Виявлення особливостей сучасного етапу розвитку внутрішніх функцій української держави є можливим за умов здійснення порівняльного аналізу з функціями держави попереднього етапу. Функції радянської та сучасної демократичної держави характеризуються рисами схожості: мають об’єктивний характер; є необхідним чинником існування та розвитку держави й суспільства; відображають особливості соціальної ролі держави в певний історичний період її існування. Водночас між ними існують суттєві відмінності, які обумовлюються зміною соціальних орієнтирів державної діяльності.
4. Особливий вплив на становлення нових і розвиток вже існуючих функцій держави мають:
– процес розбудови громадянського суспільства, що частково перебирає на себе повноваження держави, суттєво впливає на зміст функцій, форми і методи їх реалізації;
– вплив міжнародного середовища, що виявляється у посиленні взаємозалежності держав при розв’язанні загальнопланетарних проблем та розширенні їх багатостороннього і двостороннього співробітництва у різних сферах суспільного життя;
– зростаюча роль органів місцевого самоврядування у розв’язанні суспільних проблем;
– створення сприятливих політичних, економічних, соціальних, духовних й інших внутрішніх і зовнішніх умов;
– укріплення фінансових, організаційних, правових форм і методів реалізації функцій, удосконалення нормативно-правової бази діяльності держави;
– посилення гармонічного поєднання новизни, що випливає з демократичного змісту сучасної держави, і наступництва окремих елементів від попередньої держави.
5. За різними критеріями слід визначити, що, на відміну від радянської держави, для сучасної демократичної, правової держави, якою визнається Україна, найбільш характерними є такі внутрішні функції: функція захисту прав і свобод людини і громадянина; соціальна функція; функція сприяння розвитку культури та виховання громадян.
Автор прогнозує появу нових, стратегічних напрямів діяльності української держави. Залежно від конкретно-історичних умов, окремі елементи (підфункції) певної функції можуть набувати самостійного значення, ставати окремими функціями. Це можуть бути функція інформатизації, функція протидії наркотизації суспільства, а також інноваційна, наукова. Сьогодні актуалізується проблема становлення функцій держави у вирішенні глобальних проблем сучасності, які характеризують діяльність держави в екологічній, демографічній та в інших сучасних сферах державної діяльності.
6. Сучасні підходи до поняття форми здійснення функцій держави, за наявності певних методологічних розбіжностей, полягають у спільному розумінні її як специфічного виду або аспекту практичної діяльності, що спрямовується на впровадження в життєдіяльність цілей держави, розв’язання завдань, які стоять перед нею, та реалізацією її функцій.
Правові та організаційні форми діяльності сучасної української держави характеризуються однаково важливим значенням у вирішенні завдань соціального розвитку країни. Найбільш поширеними правовими формами діяльності слід визнати правотворчу та правозастосовчу. Серед організаційних форм актуалізуються організаційно-економічна, політико-правова, договірна.
У виборі методів апарат сучасної української діяльності має ґрунтуватися на принципах народовладдя, соціального партнерства, взаємної відповідальності держави й особи, для реалізації яких все більшого значення набувають методи заохочення, компромісу, договірний метод – найбільш сприятливі для розв’язання проблем в умовах демократичного суспільства, звуження сфери примусу та розширення сфери переконання.
7. Захист прав та свобод людини і громадянина в умовах розбудови громадянського суспільства є однією із провідних функцій, наявність якої визначає стратегічний напрям діяльності сучасної української держави як демократичної, соціальної, правової і створює передумови для подальшого розвитку України в напрямі інтеграції до світового та європейського політичного і правового простору. У зв’язку з цим, забезпечення діалектичної єдності та гармонії у взаємодії між системою проголошених прав і свобод та системою їх гарантування, у якій виникла значна низка проблем, потребує створення адекватного фінансового, організаційного, правового забезпечення, цілісної, внутрішньо узгодженої системи права, що відповідає сучасним суспільним потребам, відповідної юридичної техніки і процедури.
8. Розвиток економічної функції української держави пов’язаний, насамперед, із створенням ринкової, соціально-орієнтованої економіки на основі різних, але однаково захищених законом форм власності (державної, приватної, комунальної).
В умовах глобалізації ринкова економіка в українській державі набуває якісно нового характеру: традиційні ринкові елементи залишаються в минулому, а державне регулювання набуває якісно нового формату, в якому ринкова свобода зберігається наскільки це можливо, а державне регулювання здійснюється настільки, наскільки це необхідно.
Трансформаційні процеси у сфері економічної діяльності виявили неготовність державного механізму до планового переходу на рівень ринкових відносин, загострили соціальні суперечності, спричинені майновим розшаруванням суспільства. Характерними є неефективність функціонування суб’єктів державної власності, недосконалість нормативної бази інвестування та оподаткування, незбалансованість бюджетної системи, фактична нерівність суб’єктів майнових правовідносин тощо. Чинниками позитивного впливу на здійснення економічної функції слід визначити тенденції лібералізації господарських відносин, створення належних гарантій для розвитку підприємницької діяльності, нормативне закріплення правових форм господарювання, розвиток інститутів приватного права.
9. Соціальна функція сучасної української держави покликана нейтралізувати негативні наслідки у сфері соціального забезпечення, які виникли внаслідок незадовільного функціонування ринкової економіки, захистити громадян України як від свавілля залишків державної адміністративно-командної системи розподілу, так і примусової зрівнялівки.
На сучасному етапі розвитку українського суспільства соціальна функція української держави характеризується процесами поступової гуманізації, хоча і в цьому напрямі державної діяльності, спрямованому на підтримку малозахищених верств населення, накопичилося багато невирішених завдань. У такому контексті гуманізація соціальної функції розглядається переважно не як факт дійсності, а як найближча перспектива, мета соціальних реформ.
Головними орієнтирами подальшого розвитку соціальної функції мають стати: підвищення державних стандартів гідного рівня життя, посилення системи економічних та правових гарантій соціального обслуговування населення.
Розвиток соціальної функції сучасної України значною мірою залежить від існуючої системи пільг та привілеїв, соціального механізму їх призначення та реалізації. У цьому напрямі діяльність держави характеризується як недосконала. Докорінної трансформації, а то і скасування, потребує чинна система пільг і привілеїв. Для упорядкування і систематизації чинного законодавства системи пільг потрібно прийняти Кодекс пільг.
Для підвищення ефективності діяльності держави у сфері соціального захисту населення доцільно прийняти також Закон України “Про соціальну політику”, у якому більш чітко визначити роль держави і міру її відповідальності за соціальний захист громадян, стратегію законодавчої та виконавчої влади в соціальній галузі в ринкових умовах. З метою систематизації та упорядкування чинного законодавства у сфері соціальної діяльності держави пропонується прийняти Соціальний кодекс України.
10. Становлення функції сприяння розвитку культури та виховання в умовах ринку полягає у розв’язанні нових завдань у сфері науки, освіти, культури та виховання, що належить до компетенції держави і потребує для їх розв’язання спільних зусиль міжнародних організацій, громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування, добровільних пожертвувань, спонсорів тощо.
Відповідно до сучасних підходів висвітлення діяльності української держави у сфері культури, до обсягу її змісту слід відносити правове, організаційне та фінансове забезпечення розвитку культури, науки, освіти, виховання, спрямоване на захист культурних прав людини, орієнтування громадян на приєднання до світових демократичних цінностей, стандартів європейської демократії.
У зв’язку з цим, потребує реформування законодавча база у сфері освіти, науки, культури, оновлення законодавства про державні соціальні стандарти у сфері культурних послуг, удосконалення механізму державного фінансування та оподаткування закладів культури, залучення державних інвестицій для підтримання організацій культури усіх видів і форм власності.
11. Розвиток функції забезпечення законності та правопорядку української держави значною мірою залежить від реформування системи правоохоронних органів, створення нової концепції правоохоронної діяльності демократичної, соціальної, правової держави.
Практика державного будівництва України періоду незалежності підтвердила необхідність активізації державної діяльності в напрямі протидії злочинності, як чинник, що набуває загрозливих масштабів та форм вияву, пристосовуючись до нових умов соціального життя. Остання риса негативно характеризує стан режиму законності та правопорядку у країні. Виправленню ситуації, що склалася, сприятиме планомірне та комплексне реформування правоохоронної системи, зокрема органів внутрішніх справ – основного суб’єкта правоохоронної діяльності. У контексті розвитку функції забезпечення законності та правопорядку основними шляхами удосконалення діяльності органів внутрішніх справ визнаються: удосконалення нормативної бази діяльності; поступова децентралізація управління у поєднанні з підвищенням рівня професіоналізму, посиленням морально-етичних засад; зміцнення правових та соціальних гарантій діяльності; інтегрованість у систему міжнародних поліцейських асоціацій тощо.
12. Європейська інтеграція – стратегічний курс нашої держави, а тому мета, завдання, функції держави мають бути максимально адаптованими до досвіду європейських держав, наближатися до системи європейських стандартів. Сьогодні є потреба перекласти українською мовою Конституцію Європейського Союзу для ознайомлення урядовців та пересічних громадян України з Основним Законом Європейського Союзу, щоб свідомо приймати рішення про інтеграцію нашої держави в європейський цивілізаційний простір.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Авер’янов В. Не “керувати” людиною – служити їй // Віче. – 2005. – № 4. – С. 10-16.
2. Административное право Украины: Учебник для студ. высш. учеб. заведений юрид. спец. / Ю.П. Битяк, В.В. Богуцкий, В.Н. Гаращук й др.; Под ред. проф. Ю.П. Битяка. – 2-е изд., перераб. и доп. – Х.: Право, 2003. – 324 с.
3. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 387 // Права людини. Основні міжнародно-правові документи. – К.: Наук. думка, 1989. – 248 с.
4. Акуленко В. Культурні права людини, громадянина, народу
// Пам’ятки України. – 2000. – № 3. – С. 7.
5. Алексеев С.С. Функции государства // Теория государства и права. –1985. – 332 с.
6. Алтухов С.А. Преступления сотрудников милиции (понятие, види и особенности профилактики). – С.Пб., 2001. – 271 с.
7. Андреев В.С. Конституционные основы советского права социального обеспечения // Вопр. теории и практики социального обеспечения. – М., 1978. – С. 7-8.
8. Бабкін В.Д. Соціальна держава та захист прав людини // Правова держава. – 1998. – Вип. 9. – С. 3-11.
9. Баймуратов М.А., Григорьев В.А. Муниципальная власть: актуальные проблемы становлення и развития в Украине: Монография. – О.: Юрид. літ., 2003. – 231 с.
10. Байтин М.И. Сущность и основные функции социалистического государства. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1979.
11. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України: теорія, досвід, шляхи удосконалення. – X.: Основа, 1999. – 440 с.
12. Бахин С.Б. О классификации прав человека, провозглашенных в международных соглашениях // Правоведение. – 2000. – № 2. – С. 44-48.
13. Бельский К.С. О функциях исполнительной власти // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 15-17.
14. Бельский К.С. Феноменология административного права. – Смоленськ, 1995.
15. Бельский К.С., Елисеев Б.П., Кучеров И.И. Полицейское право как подотрасль административного права // Государство и право. – 2001. – № 12.
– С. 45-53.
16. Бермічева О.В. Соціальна функція держави: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 2002.
17. Бисага Ю.М. Права людини: Підручник. – Ужгород: Вид-во Ужгород. нац. ун-ту, 2004. – 148 с.
18. Болотіна Н. Право людини на соціальне забезпечення в Україні: проблема термінів і понять // Право України. – 2000. – № 4. – С. 23-26.
19. Болотіна Н. Право соціального забезпечення України: системно-структурний аналіз // Право України. – 2001. – № 5. – С. 24-29.
20. Бондаренко І. Місце і роль нормативно-правових актів Президента України у правовому забезпеченні боротьби з організованою злочинністю та корупцією // Право України. – 2005. – № 6. – С. 3-6.
21. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект // Право України. – 2003. – № 4. – С. 18-21.
22. Бринцев В. Нормативне і організаційне забезпечення участі представників народу у здійсненні правосуддя // Право України. – 2004. – № 5. – С. 28-31.
23. Будкова М.О., Кобзева С.И., Кондратьева З.А. Право социального обеспечения. – М.: Юрист, 2001. – 816 с.
24. Бюджетний кодекс України. – К., 2003. – 24 с.
25. Варфоломеєва Т.В., Гончаренко С.В. Науково-практичний коментар до Закону України “Про адвокатуру” // Законодавство про адвокатуру та адвокатську діяльність: 36 норм. актів; Коментар. Академія адвокатури України. – К.: Юрінком Інтер, 2003.
26. Варыгин А.Н. Преступность сотрудников органов внутренних дел и воздействие на нее / Под ред. Б.Т. Разгильдиева. – Саратов, 2003. – 384 с.
27. Венгерок А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – М.: Новый юристъ, 1998.
28. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Учебник для юрид. вузов. – 3-е. изд. – М., 2000. – 372 с.
29. Венедиктов В С., Зозуля І.В. Методичні рекомендації щодо механізму виявлення, узагальнення та впровадження позитивного досвіду роботи в ОВС України: Проект редакції // Матеріали Нац. ун-ту внутр. справ від 9 грудня 2003 р., № 260 за оперативним завданням МВС України від 17 жовтня 2003 р. № 1/4-6343. – X.: Нац. ун-т внутр. справ, 2003. – 10 с.
30. Венедиктов В.С., Зозуля І.В. Нотатки на шляху до реформування системи Міністерства внутрішніх справ України: нові технологи і нові пріоритети // Право і безпека. – 2003. – Т. 2. – № 3. – С. 8-18.
31. Венедиктов В.С., Зозуля І.В. Реформування системи МВС України: час реформ другого покоління // Право і безпека. – 2004. – Т. 3. – № 1. – С. 63-69.
32. Венедиктов В.С, Зозуля І.В. Професіоналізм працівника на терезах реформування системи МВС України // Право і безпека. – 2003. – Т. 2. – № 4.
– С. 8-17.
33. Виконавча влада і адміністративне право / За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Вид. Дім “ІнЮре”, 2002. – 143 с.
34. Вітер В., Шаповал М, Кір’ян Т. Світовий досвід застосування соціальних стандартів // Право України. – 1999. – № 9. – С. 66-73.
35. Вітрук Н.В. Гарантии прав личности // Права личности в советском обществе. – М.: Наука, 1981. – С. 145-147.
36. Владимиров В.А., Кириченко В.Ф. Должностные преступлення. – М., 1965. – 231 с.
37. Воєводин Л.Д. Юридический статус личности в России: Учеб. пособие – М.: Моск. гос. ун-т, 1997. – 304 с.
38. Волженкин Б.В. Служебные преступления. – М., 2000. – 269 с.
39. Волченков А.Г. Роль культурно-воспитательной деятельности советского государства: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – М., 1968. – 17 с.
40. Гайдук А.В. Проблеми правового забезпечення боротьби з корупцією в Україні // Міжнародне право і національне законодавство: Зб. наук. праць. – К., 2003. – Вип. 3. – С.97-107.
41. Гапонюк М., Буряченко А. Бюджетна реформа в Україні // Економіка. Фінанси. Право. – 1999. – № 1. – С. 17-22.
42. Гарасимів Т.З. Принципи права соціального забезпечення України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.05 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. – К., 2002. – 15 с.
43. Гаухман Л. Коррупция и коррупционное преступление // Законность. – № 6. – 2000. – С. 2-12.
44. Гелбрейт Дж. Суспільство блага. Пора гуманності. Скарби. – К., 2003. – 231 с.
45. Герчикова И.Н. Международные экономические организации. Регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности. – М.: Консалтбанкир. – 2000. – 445 с.
46. Гордон. Л.А. Социально-экономические права человека: содержание, особенности, значение для России // Общественные науки и современность. – 1997. – № 3. – С. 3-14.
47. Господарський кодекс. – К., 2004. – 286 с.
48. Грицаєнко Л.В. В чому сутність проблематики стану сучасної прокуратури // Право України. – 2004. – № 4. – С. 88-89.
49. Грицаєнко Л.В. Деякі аспекти судово-правової реформи в Україні: реальність та перспективи // Право України. – 2004. – № 5. – С. 32-36.
50. Гудименко Д.В. Дискуссия о “социальном государстве” и позиция либералов ФРГ. – М., 1997. – 294 с.
51. Гусарев С.Д. Конституционные основы формирования правового государства в Украине и совершенствование деятельности милиции: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 1994. – 18 с.
52. Гусарєв С.Д., Олійник А.Ю. Деонтологія. – К., 2005. – 548 с.
53. Гусарєв С.Д. Нормативні принципи юридичної практичної діяльності // Право України. – 2005. – № 9. – С. 22-24.
54. Гусарєв С.Д., Калюжний Р.А., Тихомиров О.Д. Українська та російська традиції державорозуміння // Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2005. – № 5. – С. 3-9.
55. Дарендорф Р. От цивилизованного государства к цивилизованному сообществу // Полис. – 1993. – № 5. – С. 32.
56. Декларація про державний суверенітет України від 11 листопада 1997 № 55-XII // Відомості Верховної Ради. – 1990. – № 31. – Ст. 429.
57. Денисов А.И. Советское государство. Возникновение, развитие и сущность. – М.: Изд-во Моск. гос. ун-та, 1967.
58. Демин А.Г. Административно-правовой метод: соотношение с другими методами регулирования // Государство и право. – 2005. – № 6.
– С. 13-20.
59. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б. Аверьянова. – К., 2003. – С. 25-26.
60. Дженкінс Г. Приватизація та пенсійна реформа в економічних системах перехідного періоду // Економічна реформа: антологія: В 4 Т. – К., 1994. – Т. 4. – С. 258-276.
61. Дмитриев Ю. Общая теория права. – М.: МГТУ им. Баумана, 1995. – С. 58-384.
62. Дубенко С.Д. Державна служба і державні службовці в Україні / Заг. ред. Н.Р. Нижник. – К., 1999. – 242 с.
63. Європейська соціальна Хартія про основні соціальні права трудящих, підписана у Страсбурзі в 1989 р. державами-членами Європейського Союзу // Права людини. Основні міжнародно-правові документи (1989). – К.: Либідь, 1990. – С. 211- 216.
64. Євсеїв В.Реформування охорони здоров’я // Економіка. Фінанси. Право. – 2000. – № 9. – С. 37- 39.
65. Ємельянова І.І. Основні підсумки діяльності Міністерства юстиції України у сферах судово-правової реформи, нормотворчості щодо забезпечення діяльності правоохоронних органів, національної безпеки та оборони // Бюл. Міністерства юстиції України. – 2004. – № 28-29. – С. 160-169.
66. Єрьоменко В.Г. Правові реформи реалізації громадянами права на працю // Право України. – 1999. – № 1. – С. 16-19.
67. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків: Наук.-практ. рек. / Г.О. Юхновець, В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко та ін.; Під ред. М.І. Онуфрієва, Я.Ю. Кондратьєв. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 1999. – 72 с.
68. Загальна декларація прав людини. Бюро інформації Організації Об’єднаних Націй від 10 грудня 1948 р. // Права людини. Основні міжнародно-правові документи. – К.: Наук. думка, 1989. – 182 с.
69. Заєць А.П., Козюбра М.І. Демократія і перебудова.  К., 1988.
70. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парлам. вид-во, 1999. – 248 с.
71. Заєць А.П. Принцип розподілу влади у новітній українській конституційно-правовій практиці // Вісн. Акад. правових наук.  1998.  № 2(13).  С. 4050.
72. Заєць А.П. Природа права: Навч. посіб.  К., 2001.
73. Загайнов Л.И. Экономические функции советского государства. – М., 1968. – 284 с.
74. Загальна теорія держави та права: Навч. посіб. // За ред. А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова. – К., 2000. – 320 с.
75. Заржицький О. Пошук напрямів екологічної безпеки України в умовах розвитку глобалізаційних процесів // Право України. – 2004. – № 7. – С. 12-27.
76. Захарченко П., Циганов О. Час зворотного зв’язку. Нагальні питання запровадження демократичних процедур у внутрішньоорганізаційній сфері системи ОВС України // Віче. – 2005. – № 4. – С. 28-29.
77. Зозуля І. Управління реформуванням системи МВС України: загальні проблеми // Право України. – 2004. – № 11. – С. 82-85.
78. Иванов Н.П. Теория государства и права: Курс лекций. – М., 1985. – 381 с.
79. Иванова Р.И., Тарасова В.А. Предмет и метод советского права социального обеспечения // Советское государство и право. – 1978. – № 8. – С. 33-37.
80. Капустинський В. Судово-правова система як складова методології державного управління // Право України. – 2005. – № 1. – С. 25-28.
81. Кармазин Ю. Советы не постороннего // Свобода. – 2005. – № 23(248).
82. Каск Л.И. Функции и структура государства. – Л.: Изд-во Лениград. ун-та, 1969. – 194 с.
83. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Л.: Новий світ, 2003. – 581 с.
84. Кіндратець О. Кримінально-правова охорона права на працю: проблеми вдосконалення // Право України. – 2004. – № 6. – С. 23-26.
85. Клепкова Т.Н. Функции и аппарат Российского государства в рыночной экономике. – М., 1992.
86. Кодекс законів про працю в Україні. – К., 2003. – 372 с.
87. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 303 с.
88. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права людини і громадянина в Україні. – К., 2003.
89. Коломієць Т. До питання співвідношення державно-правового примусу і суміжних понять // Право України. – 2005. – № 1. – С. 91-93.
90. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник. – 4-е изд., перераб. – М., 1998.
91. Коментар до Конституції України. – К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України; АТ “Книга”, 1996. – 377 с.
92. Конвенції та Рекомендації Міжнародної організації праці (1919–1999 рр.). – К., 2000. – 367 с.
93. Кондратьєв Р. Соціальна держава в теоретико-правових і філософських дослідженнях // Право України. – 2005. – № 2. – С. 81-84.
94. Конституции государств Восточной Европи. – М.: Юрид. лит., 1996. – 437 с.
95. Конституции государств Европейского Союза. – М.: Юрид. лит., 1997. – 873 с.
96. Конституция зарубежних государств: Учеб. пособие. – М.: БЕК, 1996. – 438 с.
97. Конституція СРСР. – К., 1978. – 54 с.
98. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. зі змінами, внесеними Законом України від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV. – К.: Юридична практика, 2006. – 511 с.
99. Конституції нових держав Європи та Азії. Українська правнича фундація. – К., 1996. – 529 с.
100. Концепція (основи державної політики) національної безпеки України: Схвалена Постановою Верховної Ради України від 16 січня 1997 р. № 3/97-ВР) // Економічна безпека держави: Зб. нормат.-правових док. – К., 2001. – 105 с.
101. Концепція розвитку охорони здоров’я населення України: Затверджена Указом Президента України 7 грудня 2000 р. № 1313/ 20 // Урядовий кур’єр. – 2000. – 20 груд.
102. Копієвська О. Правове регулювання відносин у сфері культури // Право України. – 2004. – № 8. – С. 82-84.
103. Копєйчиков В.В. Роль міжнародних стандартів з прав людини у діяльності міліції по забезпеченню законності // Право України. – 1993. – № 7. – С. 32-36.
104. Корнієнко М. Реформа міліції. Спроба номер три // Дзеркало тижня. – 2006. – 25–31 берез.
105. Коэн Д., Арто Э. Гражданское общество и политические теории. – М., 2003. – 284 с.
106. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч. посіб. – К., 1999. – 257 с.
107. Кримінальний кодекс України // Нормативні акти кримінально-правового значення. – К.: А.С.К., 2001. – 320 с.
108. Кулага Е. Органи внутрішніх справ України в системі поділу державної влади // Право України. – 2004. – № 9. – С. 23-27.
109. Кургинян А. Теорія возникновения бюджетного дефицита
// Экономика. Финансы. Право. – 1999. – № 7. – С. 14-17.
110. Лазарев В.В. Правоохранительние органи. – М., 1996. – С. 32-38.
111. Лапка О. Правовий захист працівників органів внутрішніх справ: визначення його поняття // Право України. – 2000. – № 9. – С. 109-112.
112. Лашин А.Г. Культурно-воспитательная деятельность советского государства. – М., 1965. – 184 с.
113. Лемак В.В. Функції держави // Загальна теорія держави та права: Навч. посіб. – Ужгород: ПП “Медіум”, 2003. – 251 с.
114. Лепешкин А.И. Фазы развития и функции Советского государства. – М.: Знание, 1958.
115. Лисенков С.Л. Культурні права. – К., 2001.
116. Лукашевич В.Г., Негодченко О.В. Місце і роль правоохоронних органів у системі державної влади та місцевого самоврядування // Вісн. Одес. ун-ту внутр. справ. – 1997. – № 1. – С. 17-22.
117. Лукашук И.И. Глобализация, государство, право. ХХ век. – М., 2000.
118. Майданник О.О. Парламентський контроль в Україні. – К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. – 2004. – 320 с.
119. Малько А.В. Льготы: политико-правовой анализ // Общественные науки и современность. – 1996. – № 3. – С. 47-46.
120. Мальцев Г.В. Право личности: юридическая норма и социальная действительность // Конституція СССР и правовое положение личности. – М.: Юрид. лит., 1979. – С. 183-212.
121. Маляренко В.Т. Про рівень правосуддя в державі та повагу до суду // Вісн. Верховного Суду України. – 2003. – № 5.–С. 4-9.
122. Малимоненко Р. Роль прав, свобод та інтересів людини у новій світовій обстановці // Право України. – 2005. – № 6. – С. 14-17.
123. Мамут Л.С. Государство в контексте глобализации // Право и политика. – 2004. – № 1 (49). – С. 4-13.
124. Мамут Л.С. Социальное государство с точки зрения права
// Государство и право. – 2001. – № 7. – С. 3-9.
125. Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання. – К.: Парлам. вид-во, 1998. – 256 с.
126. Маргарет Тетчер. Искусство управлення государством. – М., 2003. – С. 386.
127. Марксистко-ленинская общая теория государства и права. Основные институти и понятия. – М., 1970.
128. Мартиненко О., Ігнатов О. Феномен правопорушень серед працівників міліції: питання кримінально-правової дефініції // Право України. – 2005. – № 1. – С. 60-63.
129. Мартиненко О. Державна превенція злочинності у системі органів внутрішніх справ // Право України. – 2004. – № 6. – С. 58-60.
130. Марцеляк О.В. Контрольно-наглядові органи в конституційно-правовому механізмі забезпечення основних прав і свобод громадян: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – Х., 1997. – 13 с.
131. Матюхіна Н.П. Сучасні проблеми управління персоналом органів внутрішніх справ України: Наук.-практ. посіб. / За ред. О.М. Бандурки. – X.: Держ. спец. вид-во “Основа”, 2002. – 126 с.
132. Мацонашвили Т. Проблеми перестройки социального государства в Западной Европе // Pro et Contra. Человек в социальном государстве. – М., 2001.
133. Мачульская Е.Е. Право социального обеспечения: Учеб. пособие для вузов. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 1999. – 483 с.
134. Мачульская Е.Е., Горбачева Ж.А. Право социального обеспечения: Учеб. пособие. – М.: Книжный мир. – 2000. – 367 с.
135. Мельник І. Реформування системи служб міліції та особливості застосування нею адміністративного примусу // Право України. – 2005. – № 2.
– С. 14-17
136. Мельник М.І. Хабарництво: загальні характеристики, проблеми кваліфікації, удосконалення законодавства. – К.: Парлам. вид-во, 2000. – 220 с.
137. Мельник М.І., Хавронюк М.І. Суд та інші правоохоронні органи. – К., 2000. – 512 с.
138. Миронова Т.К. Развитие законодательства о социальном обеспечении: новые подходы // Государство и право. – 1995. – № 2. – С. 3-12.
139. Міжнародна Організація Праці. Документи і конвенції. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 867 с.
140. Мойсеєв Є.М. Громадянське суспільство і правова держава: проблеми становлення // Зб. наук. праць Нац. акад. внутр. справ, 1997. – 23 с.
141. Мордовец А.С., Магометов А.А., Чинчиков П.А., Силантьева А.В. Права человека и деятельность МВД. – Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1994. – 338 с.
142. Мордович А.С. Гаранти прав личности: понятие, класификация
// Теория государства и права: Курс лекций / За ред. Н.И. Матузова, Ф.Ф. Малько. – С. 275-312.
143. Морозова Л.А. Функции Российского государства на современном этапе // Государство и право. – 1993. – № 6. – С. 93-99.
144. Москвин Л.Б. Роль социальной сферы в развитии СНГ (Проблемы формирования “единого социального пространства”) // Соціально-политический журнал. – 1994. – № 11-12. – С. 32-27.
145. Мулукаева Р.С., Малыгина А.Я., Епифанова А.Е. История отечетсвенных органов внутренних дел / Под ред. Р.С. Мулукаева. – М.: NOTA BENE , Медиа Трейд Компанія, 2005. – 336 с.
146. Мушкет И.И. Хохлов И.Б. Полицейское право России: проблемы теории. – С.Пб., 1998. – 284 с.
147. Надель С. Проблемы общей теории права и государства. – М., 2004. – 213 с.
148. Нерсесянц В.С. История идей правовой государственности. – М.: Юпітер, 2003. – 317 с.
149. Обризан Н. Роль держави в здійсненні функції захисту // Право України. – 2004. – № 8. – С. 86-88.
150. Окіпнюк В.Т., Усенко І.Б. Державне політичне управління УСРР
// Юридична енцикл.  К., 1999.  Т. 2.  С. 115117.
151. Окіпнюк В.Т. Державне політичне управління УСРР (19221934 рр.): історико-юридичний аналіз: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького.  К., 2001.  20 с.
152. Окіпнюк В.Т. Об’єднане державне політичне управління СРСР
// Юридична енцикл.  К., 2002.  Т. 4.  С. 206208.
153. Онопенко П.В. Правоохоронні органи держави Україна. – К.: Варна, 2003. – 126 с.
154. Органи державної влади України / За ред. В.Ф. Погорілка: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – 592 с.
155. Орзіх М. Глобалізація доктрини прав людини і громадянина
// Правова держава. – 1998. – Вип. 9. – С. 20-29.
156. Основи демократії: Посібник / Мін. освіти і науки України. АПН України. Укр.-канад. проект “Демократична освіта”; Ред. А. Колодій.  К.: Вид-во “Ай Бі”, 2002.  680 с.
157. Основи теорії держави: Навч. посіб. / За ред. В.В. Копєйчикова. –3-те вид. перероб. та допов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 312 с.
158. Пелих Н. Конституційні засади діяльності міліції в Україні:
Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київський національний університет ім. Т. Шевченка. – К., 2002. – 195 с.
159. Пелих Н. Реформування міліції України: окремі питання // Право України. – 2000. – № 10. – С. 91-94.
160. Петров Т.И. Сущность советского административного права. – Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1959. – 183 с.
161. Пилипенко Н.Н. Общая теория государства и права: Академ. курс. – М., 2002. – 438 с.
162. Погорілко В.Ф. Функции советского государства. – М., 1976. – 227 с.
163. Погорілко В.Ф., Головченко В.В., Сірий М.І. Права та свободи людини і громадянина в Україні. – К., 1997.
164. Погорілко В.Ф. Функции советского общенародного государства. – К.: Знання, 1986. – 284 с.
165. Політологія. Кн. перша: Політика і суспільство. Кн. друга: Держава і політика / А. Колодій., Л. Климанська., Я. Космина., В. Харченко. – 2-е вид., перероб. та допов. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. – 664 с.
166. Поняття, зміст та класифікація функцій держави // М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Л.: Новий світ, 2003. – С. 294-312.
167. Права людини. Основні міжнародно-правові документи. – К., 1996. – 311 с.
168. Права человека как фактор устойчивого развития / Ред. Е.А. Лукашева). – М.: Изд-во НОРМА, 2000. – 314 с.
169. Права человека. Учебник для вузов / Отв. ред. Е.А. Лукашева. – М.: НОРМА, 1999. – 291 с.
170. Право Європейського Союза: правовое регулирование торгового оборота: Учеб. пособие / Под ред. проф. В.В. Безбаха, доц. А.Я. Капустина, проф. В.К. Пучинского. – М, 1999. – С. 74-79.
171. Право социального обеспечения: Учеб. пособие / Под ред. К.Н. Гусова и др. – М.: Книжный Мир, 1999. – 369 с.
172. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду: Монографія.  К.: Парлам. вид-во, 1999.  240 с.
173. Приходько С. Вдосконалення сфери соціального захисту громадян з огляду на адміністративну реформу в Україні // Право України. – 2000. – № 9.
– С. 30-34.
174. Приходько С. Здійснення громадянами права на соціальний захист та гарантії його забезпечення // Право України. – 2000. – № 2. – С. 17-20.
175. Про національну програму боротьби з корупцією: Указ Президента України від 24 квітня 1998 р. № 367/98 // Урядовий кур’єр. – 1998. – 4 квіт.
176. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22 липня 1998 № 810/98 // Офіц. вісн. України. – 1999. – № 21. – 11 черв.
177. Про чергові заходи щодо дальшого здійснення адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 29 травня 2001 р. № 345/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 29 трав.
178. Про утворення місцевої міліції: Указ Президента України від
25 січня 2001 р. № 29 // Урядовий кур’єр. – 2001. – № 14.
179. Про боротьбу з тероризмом: Закон України від 20 березня 2003 р. № 354 // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 25. – Ст. 335.
180. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 р. № 442 // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 35. – Ст. 358.
181. Про основи національної безпеки України: Закон України від
19 червня 2003 року // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 39. – Ст. 351.
182. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. (із змінами та доповненням від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради – № 23. – Ст. 278.
183. Про державні мінімальні соціальні стандарти: Закон України від 15 лютого 1999 р. № 3049 // Відомості Верховної Ради. – № 46. – Ст. 223.
184. Про державні соціальні стандарти: Закон України від 11 травня 1999 р. № 3259 // Відомості Верховної Ради. – № 32. – Ст. 267.
185. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: Закон України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 29. – Ст. 367.
186. Про загальнообов’язкове страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533 // Відомості Верховної Ради. – 2000. – № 22. – Ст. 171.
187. Про засади стимулювання розвитку регіонів: Закон України від
14 травня 2002 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 43. – Ст. 273.
188. Про засоби масової інформації: Закон України від 10 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 7. – Ст. 51.
189. Про збір на належне державне соціальне страхування від не