СТАНОВЛЕННЯ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ ІМ. Г.М. ДОБРОВА

На правах рукопису

Саліхова Олена Борисівна

УДК 338.45+330.341.1](477)(043.3)

СТАНОВЛЕННЯ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНОЇ
ВИРОБНИЧОЇ СФЕРИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ:
ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

Спеціальність 08.00.03 – економіка та управління національним господарством

Дисертація
на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Науковий консультант –
Геєць Валерій Михайлович
академік НАН України
доктор економічних наук, професор

Київ-2013

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ 18
1.1.Теоретичні положення економічного аналізу технологічних змін та становлення високотехнологічної виробничої сфери 18
1.2. Методологічні основи визначення високотехнологічних виробництв і товарів 42
1.2.1. Специфіка методологічних підходів до агрегацій за технологомісткістю на міжнародному рівні 42
1.2.2. Специфіка методологічних підходів до агрегацій за технологомісткістю на національному рівні 71
1.3.Нові підходи до економічного аналізу високих технологій 83
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 106
РОЗДІЛ 2. РОЗБУДОВА НАЦІОНАЛЬНИХ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ: ДОСВІД АЗІЙСЬКИХ ЕКОНОМІК 111
2.1. Республіка Корея 112
2.2. Тайвань 144
2.3. Сінгапур 159
2.4. Китай 168
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 187
РОЗДІЛ 3. ВИСОКІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ ОРІЄНТИР ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ЕКОНОМІК 192
3.1. Методологічні та практичні здобутки європейських країн у визначенні пріоритетних технологічних сфер 192
3.2. Становлення високотехнологічних виробництв в контексті сучасних трансформацій НІС 207
3.2.1 Франція 207
3.2.2. Німеччина 232
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 251
РОЗДІЛ 4. ЗМІНИ ГЛОБАЛЬНИХ КОНКУРЕНТНИХ ПОЗИЦІЙ НАЦІОНАЛЬНИХ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ ВИРОБНИЦТВ ТА ЇХ ДЕТЕРМІНАНТИ 256
4.1. Формування ресурсів становлення високотехнологічних виробництв 256
4.2. Порівняльні переваги національних високотехнологічних виробництв у світовій економіці 280
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 4 307
РОЗДІЛ 5. ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНЕ ВИРОБНИЦТВО В УКРАЇНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ЙОГО ЗРОСТАННЯ 310
5.1.Оцінка масштабів виробництва високотехнологічних товарів в Україні та перспектив нарощування їх експорту 310
5.2. Рекомендації щодо становлення та розвитку високотехнологічного виробництва в Україні 362
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 5 394
ВИСНОВКИ 397
ДОДАТКИ 404
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 430

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ВТТ – високотехнологічні товари
ВТВ – високотехнологічні виробництва
ВТ_КТ – високотехнологічні капітальні товари
ВТ_ПТ – високотехнологічні проміжні товари
ВТ_СТ – високотехнологічні споживчі товари
ВТВ_ПП – високотехнологічні виробництва переробної промисловості
ВТПП – високотехнологічні промислові підприємства
ДВ – додана вартість
ДіР – дослідження і розробки
ДІКТЕД – ДП Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень
ДВ_ПП – додана вартість переробної промисловості
ІС – інноваційна стратегія
КВЕД – Класифікатор видів економічної діяльності
НДДКР – науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи
ННФ – Національний науковий фонд США
НіТ – наука і техніка
НПП – Перелік продукції промисловості для статистики
виробництва – номенклатура продукції промисловості
НІС – національна інноваційна система
ОЕСР – Організація економічного співробітництва та розвитку
ОДЦ – Об’єднаний дослідницький центр Європейської Комісії
ОІВ – об’єкти інтелектуальної власності
СК – Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії
ПП – переробна промисловість
ПІІ – прямі іноземні інвестиції
УКТЗЕД – Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності
ШЕК – Класифікація за широкими економічними категоріями

ВСТУП

Технічному прогресу як головній рушійній силі зростання продуктивності, створення доданої вартості, посилення конкуренції між фірмами, активізації міжнародної торгівлі промисловими товарами присвячено чимало теоретичних та емпіричних досліджень. Своїм корінням вони сягають початку 1900-х рр., коли Йозеф Алоіз Шумпетер продемонстрував, як в результаті діяльності підприємців, головна функція яких полягає у спроможності здійснювати нововведення та впроваджувати їх у виробництво, відбувається розвиток капіталістичного суспільства. Дотепер питання створення механізму активізації технологічних інновацій та організації на їх основі високодохідних підприємств залишаються в числі фундаментальних завдань економічної науки, від вирішення яких залежить не лише становлення високотехнологічної виробничої сфери, але й системне піднесення всього національного господарства.
Актуальність теми. Розуміння фундаментальних принципів технологічного розвитку, а також змісту, форм і методів модернізаційних процесів економіки, адекватних досягнутому на певний момент часу рівню національних рамкових умов для інновацій, є підґрунтям визначення організаційно-економічного механізму системної трансформації макротехнологічної структури національної промисловості у напрямі становлення високотехнологічних виробництв (ВТВ).
Прискоренню реалізації такої політики та її успіху сприятиме формування ядра високотехнологічної сфери, котре стане важелем збільшення продуктивності та конкурентоспроможності вітчизняних підприємств як з позиції міжнародного ринку високотехнологічних товарів (ВТТ), так і з позиції ефективнішого управління витратами під час виробництва традиційних товарів, що забезпечить сталий розвиток економіки та підвищення рівня життя в Україні.
Серед видатних вчених, чиї наукові концепції стали теоретичним підґрунтям дослідження інноваційної динаміки, передумов та наслідків технологічних змін, варто виділити Й. Шумпетера, М.І. Туган-Барановського, Дж. Д. Бернала, Н. Кондрат’єва, Г. Менша, С. Кузнеця, К. Фрімена, Р. Нельсона, Н. Розенберга, Е. Менсфілда, М. Шерера, Д. Одреча, Дж. Досі, К. Перес, К. Павітта, Л. Соет, Б.А. Лундвала, Дж. Фагерберга. Основу вивчення природи технологічного прогресу, міжнародного поширення технологій та їхньої ролі в економічному зростанні заклали праці Р. Солоу, П.Ромера, Ф.Агійона, П. Хаувітта, Дж. Гроссмана, Е. Хелпмана, Р. Лукаса, С. Ребело, Р. Барро, К. Сала-і-Мартіна. Форми міжнародної торгівлі технічними нововведеннями досліджували Р. Вернон, П. Крюгман, К. Ланкастер, М.Познер. Вивченню феномену внутрігалузевої торгівлі та спеціалізації країн присвячені праці Л. Ллойда, Г. Грубеля, Б. Балласа, Ж. Дрезе.
У рамках теорії економічної організації особливості зростання фірм в контексті розвитку технологій подано у концепціях таких вчених як А. Чандлер, О. Уільямсон, У. Лацонік, а також представників ресурсної концепції (Е. Пенроуз, Б. Вернерфельт, Д. Тіс); підходу, що базується на знаннях (Р. Грант, Б. Когут, У. Зандер, Г. Демсец, Дж. Спендер, І. Нонака, П. Дракер) та розвитку ключових компетенцій (К. Прахалад, Г. Хамел), а також еволюційного підходу – Р. Нельсон, С. Вінтер.
Методологічні засади визначення технологічного рівня виробництв закладено у працях Дж. Бернала, М.Холанда, У. Спреджена, У. Маклорена, К. Картера і Б. Вільямса, Е. Хофмейера, П. Піганьоля, У. Грубера, Д. Мета, Р. Вернона, М. Борецького, М. Ахо, Г. Розена, Л. Девіса, А. Лошкая, Г. Группа, Х. Леглера, Р.Бачарта, Дж. Лоуренса, С. Міллера, К. Лі, А. Варшавського.
З-поміж видатних представників української економічної науки пошуком шляхів розв’язання проблем структурної трансформації науково-технологічної, інноваційної та промислової сфер вітчизняної економіки та створення конкурентних переваг вітчизняних товарів та послуг займались О. Амоша, В. Андрійчук, Ю. Бажал, О. Білорус, О. Бутнік-Сіверський, В. Геєць, В. Герасимчук, Л. Дейнеко, Я. Жаліло, І. Запатріна, І. Крючкова, Б. Кияк, М. Кизим, О. Кузьмін, О.Лапко, Ю. Лисенко, Б. Маліцький, В. Мунтіян, І. Одотюк, В. Онищенко, О. Попович, М. Пугачова, В. Семиноженко, В. Сіденко, В. Соловйов, Л. Федулова, Л. Шинкарук, М. Якубовський.
Водночас високотехнологічна виробнича сфера економіки України, що являє собою цілісне явище, дотепер немає адекватного теоретичного, методологічного та статистичного системного відображення. Ціла низка ключових питань, пов’язаних з науковим забезпеченням ідентифікації та кваліфікування високотехнологічних підприємств, формування ядра національної високотехнологічної сфери та розроблення системного механізму його піднесення з теоретичної та практичної точки зору залишається недостатньо розробленою, інші – не до кінця вивченими, а тому – дискусійними. Це зумовлює неспіввимірну і необ’єктивну оцінку виробництва та експорту ВТТ України, що негативно позначається на прийнятті управлінських рішень з боку держави, які не враховують реальний стан ВТВ. Така ситуація вимагає розроблення теоретико-методологічної, методичної та статистичної бази визначення та аналізу ВТВ, а також формування системного механізму їх розбудови, що і обумовило вибір теми дисертації, її мету та завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася в рамках науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, ДП "Державний інститут комплексних техніко-економічних досліджень" та ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України". Основні положення й висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у звітах 16 НДР (у 7 з них здобувач була науковим керівником та головним виконавцем), серед яких: «Дослідження світових тенденцій щодо розробки, впровадження та використання високих наукоємних технологій у машинобудуванні та обробних галузях промисловості з метою актуалізації вимог до проектів та критеріїв їхнього відбору для реалізації Загальнодержавної комплексної програми розвитку високих наукоємних технологій» (№ ДР 0107U010000); «Дослідження техніко-технологічного рівня виробничих процесів, продукції, інноваційної діяльності підприємств з метою ідентифікації високотехнологічних промислових підприємств України» (№ ДР 0108U010449); «Дослідження імпорту високотехнологічних товарів виробничого призначення в Україну. Оцінка його впливу на роботу галузей-споживачів та можливостей імпортозаміщення» (№ ДР 0110U008579); «Обґрунтування стратегії промислових підприємств України щодо імпорту високотехнологічної продукції» (№ ДР 0106U007735); «Розробка проектів планів реструктуризації підприємств оборонно-промислового комплексу, що включені до складу Державного концерну «Укроборонпром» (№ ДР 0112007694); «Секторальні перспективи інноваційного оновлення економіки України» (№ ДР 0112U008417); «Ресурси розвитку індустрії високих технологій в Україні» (№ ДР 0110U001494); «Дослідження інноваційних процесів як джерела синергізму в економіці: проблеми моделювання та використання в системах підготовки прийняття управлінських рішень» (№ ДР 0107U005131); «Наукове, організаційно-методичне та інформаційне забезпечення розроблення на основі використання сучасних інформаційних технологій та системної методології, прогнозів впливу науково-технологічного потенціалу на інноваційний розвиток суспільства» (№ ДР 0107U005130).
Особиста участь автора полягала у виявленні особливостей існуючих методологічних підходів до визначення технологічного рівня виробництв (як на національному, так і на міжнародному рівнях); створенні наукового, методологічного та статистичного забезпечення оцінки ресурсів та результатів діяльності вітчизняних виробників високотехнологічної продукції, а також їх зовнішньоторговельної діяльності; визначенні характеру і змісту модернізаційних процесів, що відбувалися в азійських економіках упродовж останніх 50 років; узагальненні досвіду європейських країн щодо процедури розроблення та способів реалізації інноваційних стратегій, спрямованих на піднесення національних ВТВ; визначенні наслідків трансформації світової економіки під впливом розвитку національних передових технологій та створенні нових показників порівняльних переваг; визначенні тенденцій та детермінантів виробництва ВТТ в Україні та їх експорту; обґрунтуванні ключових факторів імпорту в Україну ВТТ для задоволення потреб виробничого сектора та споживчого ринку; розробленні пропозицій із доповнення існуючої інституційної структури інноваційної системи України новими елементами та запровадження системи програм і заходів з активізації інноваційної діяльності та розвитку ВТВ в Україні.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у розробленні теоретико-методологічних і методико-прикладних засад визначення високотехнологічних виробництв; розкритті особливостей форм і методів стимулювання їх розвитку; створенні системного механізму активізації технологічних інновацій та піднесення високотехнологічної виробничої сфери економіки України.
Досягнення мети дослідження зумовило необхідність вирішення таких завдань:
• з’ясувати специфіку методологічних підходів (у їх еволюційному розвитку) до агрегації видів діяльності за рівнем технологомісткості та розвинути концептуальні засади визначення ВТВ на світовому та національному рівнях;
• розвинути теоретико-методологічний та методично-прикладний апарат аналізу ВТВ;
• визначити основні етапи процесу розбудови ВТВ азійських економік, розкрити особливості відповідних їм заходів державної підтримки, виявити та узагальнити передумови досягнутого успіху задля адекватної репродукції їх досвіду в умовах України;
• оцінити методологічні й практичні здобутки європейських країн із визначення технологічних пріоритетів, з’ясувати специфіку організаційного механізму формування національної інноваційної стратегії задля вдосконалення процедури розроблення інноваційної стратегії України та вірного визначення ключових технологічних напрямів;
• обґрунтувати особливості архітектури та функціонування національних інноваційних систем європейських країн (на прикладі Франції та Німеччини), виявити структурні елементи та заходи державної підтримки досліджень та інновацій, які доцільно репродукувати в Україні;
• виявити тенденції структурних трансформацій світової промисловості під впливом розвитку національних ВТВ та з’ясувати чинники, що зумовили появу нових лідерів; розробити інструментарій об’єктивної оцінки порівняльних переваг країн у глобальній високотехнологічній сфері;
• оцінити масштаби вітчизняного виробництва ВТТ та перспективи нарощування їх експорту; визначити тенденції залучення в Україну іноземних уречевлених технологій для задоволення потреб виробничого сектора та споживчого ринку, обґрунтувати їх детермінанти;
• визначити інструменти активізації дослідницької та інноваційної діяльності в Україні, що прискорять становлення й розвиток національної високотехнологічної виробничої сфери економіки; обґрунтувати доцільність започаткування задля цього нових інституцій інноваційної системи.
Об’єктом дослідження є процес становлення високотехнологічних виробництв у контексті науково-технологічного та інноваційного розвитку суспільства.
Предметом дослідження є теоретико-методологічні та методико-прикладні засади визначення високотехнологічних виробництв і створення механізму державного стимулювання їхнього розвитку.
Методи дослідження. У процесі дослідження використано комплекс взаємодоповнюючих методів, серед яких: логіко-діалектичний та історичний – для визначення змін методологічних особливостей агрегацій галузей та товарів за рівнем технологомісткості, розкриття характерних рис еволюції державних програм і заходів із розбудови національних ВТВ, аналізу трансформацій світової економіки через появу нових виробників та експортерів ВТТ; структурно-функціональний – для дослідження інституційної архітектури національних інноваційно-промислових систем, визначення місця і ролі їх ключових елементів, вивчення зв’язків між ними в процесі розвитку національних ВТВ; порівняльний – для розкриття спільних і відмінних рис ключових елементів інноваційних систем, основних правових актів, що визначають взаємозв’язки між політичними, адміністративними, консультаційними, фінансовими установами та суб’єктами інновацій, заходів й інструментів державного впливу на кількість і якість національних ДіР та суміжну з ними діяльність, моделей державного фінансування ДіР; статистичний – для оцінки результативності діяльності виробників ВТТ, структури та динаміки міжнародної торгівлі ВТТ; економіко-математичний – для дослідження зв’язків між випуском ВТТ, а також створенням доданої вартості та економічними, виробничими, технологічними, кадровими, інноваційними показниками діяльності господарюючих суб’єктів; визначення детермінантів імпорту капітальних, проміжних і споживчих ВТТ, та експорту ВТТ з України; експертних оцінок – для визначення ступеня розвитку технологічних процесів, рівня кваліфікації кадрів, технічної досконалості продукції, інноваційної активності вітчизняних господарюючих суб’єктів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому.
Вперше:
• обґрунтовано, що існуючий сьогодні на міжнародному рівні методологічний підхід до агрегації секторів за рівнем технологомісткості неспроможний виявити виробництва глобальної промисловості, де імплементовано найбільшу кількість передових технологій і при цьому отримано високий економічний ефект; запропоновано концептуально новий підхід в основі якого – метод багатофакторного ранжування національних пріоритетних технологічних напрямів, витрат на їх розвиток, створеної доданої вартості індустріями, де відбувається освоєння нових технологій;
• запропоновано та реалізовано новий напрям дослідження національної високотехнологічної виробничої сфери, в основі якого – поліаспектний ресурсно-результатний підхід до оцінки підприємств-виробників ВТТ та ідентифікації високотехнологічних, виявлення видів діяльності, де кількість, виторг і зайнятість ідентифікованих підприємств, є домінуючою. Його ключова відмінність від існуючих підходів – акцент на вимірюванні технологомісткості на мікро-, а не на мезорівні; введено у науковий обіг категорію «загальна якість господарюючого суб’єкта»;
• створено новий інструмент дослідження міжнародного трансферу технологій, особливість якого полягає у категоризації та класифікації ВТТ за функціональним призначенням, а не за галузевою належністю, що дозволяє оцінити витрати виробничого сектора на іноземні уречевлені технології та визначити детермінанти їх зростання; запропоновано методичні засади економіко-математичного моделювання імпорту ВТТ в Україну (за категоріями), що дозволило встановити – збільшення витрат на технології, втілені у проміжні товари, обумовлюється прямими іноземними інвестиціями, у капітальні – імпортом товарів для переробки;
• введено у науковий обіг нові індикатори порівняльних переваг та формули їх розрахунків, в основі яких – принцип спеціалізації, зокрема, RSP – коефіцієнт виявленої виробничої спеціалізації країни (від англ. Revealed Specialization of Production), CAVA – коефіцієнт порівняльних переваг країни у створенні доданої вартості (від англ. Comparative Advantage in Value Added Activity), REX – виявлений ефективний експорт (від англ. Revealed Effective Export), який має прийти на заміну індексу RCA Баласса;
• запропоновано новий механізм вирішення стратегічних проблем збільшення ефективності науково-технічної та інноваційної діяльності на національному рівні, концептуальна основа якого полягає у формуванні ядра високотехнологічної сфери за модульним принципом та запровадження адресного підходу до стимулювання його розвитку на відміну від існуючого підходу до підтримки певних галузей.
Набули подальшого розвитку:
• понятійно-термінологічний апарат дослідження високотехнологічної виробничої сфери: з урахуванням концептуальних положень авторського методичного підходу до ідентифікації високотехнологічних підприємств подано інтерпретацію таких понять, як: «високотехнологічна промислова продукція», «передові промислові технології», «працівники технологоорієнтованих професій», «високотехнологічне промислове підприємство», що поглибило когнетивно-інформаційну модель наукового знання щодо природи виробників ВТТ, їх ресурсів та продуктів;
• система кількісних і якісних параметрів моделей доходу виробників ВТТ від їхньої реалізації, у тому числі на експорт, та створення доданої вартості, що дозволило виявити їх визначальні детермінанти, серед яких: кількість працівників із вищою освітою, кількість кандидатів наук, витрати на проміжні та капітальні ВТТ;
• інструментарій статистичного дослідження інноваційної діяльності промислових підприємств: авторська програма спостереження передових технології процесу виробництва дозволила оцінити масштаби їх освоєння та отримані ефекти, виявити технологічні процеси, обладнання і кваліфіковані кадри, яких бракує для успішної реалізації бізнес-стратегій, а також технологічні напрями, розробки в яких сприятимуть їх подальшому розвитку;
• концептуальні засади організаційного механізму визначення технологічних пріоритетів та розроблення національних інноваційних стратегій: визначення ключових етапів та їх змісту дозволило сформулювати основоположний принцип їх успішної реалізації, що полягає у досягненні попереднього консенсусу між політичними, громадськими, науковими, бізнесовими колами щодо оцінки фактичної ситуації в країні, необхідних дій з її покращення, очікуваних наслідків;
• уявлення про чинники, що зумовили появу нових світових лідерів високотехнологічного виробництва: здійснено періодизацію становлення національної високотехнологічної сфери азійських економік, виявлено подібність етапів і заходів державної підтримки, котрі супроводжували їх еволюційну динаміку, що дозволило визначити та обґрунтувати основні складові успіху в історичному та соціо-політичному контексті, які доцільно врахувати при створенні ефективного механізму розбудови високотехнологічних виробництв в Україні;
• наукове розуміння особливостей структурно-функціональних блоків національних інноваційних систем та інструментів державної підтримки інновацій Франції і Німеччини, обумовлених політичним устроєм, моделлю економічної системи, суспільною свідомістю та різними стратегічними цілями, що створило підґрунтя для розроблення пропозицій із вдосконалення архітектури інноваційної системи України, фінансового механізму державної підтримки інновацій, програм і заходів з розбудови високотехнологічних виробництв;
• уявлення про реальний стан ВТВ України та його експортний потенціал, що характеризується мізерною кількістю виробників продуктів передових технологій та стабільно низьким показником питомої ваги ВТТ в товарному експорті країни;
• обґрунтування детермінантів витрат економіки на іноземні технології, обумовлені станом національного технологічного потенціалу та здатністю до їх адоптації: емпірично доведено, що на імпорт продуктів передових технологій впливають прямі іноземні інвестиції, рівень освіти трудових ресурсів, внутрішні капіталовкладення, але в умовах України серед значущих детермінантів виявилися також ввезення товарів для переробки, імпорт науково-конструкторських розробок та комп’ютерних й інформаційних послуг, придбання ліцензій на використання технологій.
Удосконалено:
• інструментарій економіко-статистичного дослідження виробництва та зовнішньої торгівлі ВТТ України через адоптацію у практику вітчизняної статистики єдиного міжнародного стандартизованого переліку високотехнологічних товарів ОЕСР, зокрема, його гармонізацію з класифікаторами УКТЗЕД та НПП, що відкрило можливість виявити та оцінити виробників цих товарів, визначити масштаби зовнішньої торгівлі ВТТ України та здійснити адекватні міжнародні порівняння;
• підходи до оцінки результативності витрат державного та приватного капіталу на технологічні інновації: до розрахунку частки ВТТ у товарному експорті країни запроваджено ваговий коефіцієнт – частка доданої вартості у виторзі від їх реалізації, що дозволяє врахувати ефективність національного високотехнологічного виробництва;
• апарат дослідження детермінантів експорту ВТТ в частині економіко-математичних моделей, відмінність яких полягає у застосуванні авторської системи параметрів, серед яких імпорт технологій, втілених у капітальні та проміжні товари.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні положення і висновки мають прикладну цінність для вирішення завдань, пов’язаних із розробленням системних механізмів піднесення високотехнологічного виробництва в Україні з урахуванням, з одного боку, досвіду прискореної модернізації промисловості азійських економік та останніх трансформацій інноваційних систем європейських країн, з іншого – обмежених фінансових можливостей, соціально-економічних, науково-технологічних і політико-правових особливостей України, які обумовлюють сприйнятливість країни до реформ і здатність досягнення намічених цілей.
Інформаційно-аналітичні матеріали, наукові дослідження, теоретичні висновки, науково-практичні рекомендації та інші результати досліджень автора безпосередньо використані такими державними установами і організаціями:
Радою національної безпеки і оборони України – на виконання Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 квітня 2006 року «Про стан науково-технологічної сфери та заходи щодо забезпечення інноваційного розвитку України» в частині оцінки наявного технологічного потенціалу виробництва конкурентоспроможної високотехнологічної продукції та послуг, а також в процесі підготовки матеріалів до засідання Ради національної безпеки і оборони України від 27 листопада 2008 р. з питання «Про право і захист інтелектуальної власності та посилення її ролі у формуванні національного багатства» (довідка від 08.06.2011 р. № 14/10-921-5-2);
Комітетом з питань науки і освіти Верховної Ради України – при підготовці парламентських слухань «Стратегія інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів» та слухань «Промислова власність в інноваційній економіці України: ефективність застосування законодавства та державного регулювання» (довідка Комітету з питань науки і освіти Верховної Ради України від 09.02.2011 р. № 04-22/16-151);
Мінпромполітики України: при виконанні Указу Президента України від 11 липня 2006 року № 606/2006, а також Доручення Кабінету Міністрів України від 05.02.2007 р. №25104/252/1-06 (довідка Мінпромполітики України від 23.07.2010 р. № 12/5-3-241); при виконанні доручення Кабінету Міністрів України від 08.07.2009р. №37164/1/1-09 про надання інформаційно-аналітичних матеріалів з розвитку ситуації щодо внутрішнього виробництва та надходження товарів, чутливих до зростання обсягів імпорту (довідка Мінпромполітики України від 23.07.2010 р. № 12/5-3-243); при реалізації п.13 протоколу наради у Прем’єр-міністра України М.Азарова від 31.05.2010 №31645/0/1-10 «Про розвиток та підтримку промислового сектора економіки на регіональному рівні» (довідка Мінпромполітики України від 23.07.2010 р. № 12/5-3-242);
Державною службою статистики України – при виконанні плану дій на 2008 рік щодо реалізації Стратегії розвитку державної статистики на період до 2008 року, а також Плану державних статистичних спостережень на 2009 рік (довідка Держкомстату від 16.02.2011 р. № 05/3-8/13);
Державним концерном «Укроборонпром» – для організаційно-технічного, інформаційно-аналітичного та експертного забезпечення діяльності Міжвідомчої комісії з реструктуризації підприємств ОПК (довідка ДК «Укроборонпром» від 21.12.2012 р. № UOP- 9-5741).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним, завершеним науковим дослідженням, у якому викладено нові теоретико-методологічні та практичні розробки. З-поміж наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано виключно ті ідеї та напрацювання, які належать особисто автору. Особистий внесок автора щодо відзначених праць наведено у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи були оприлюднені на 22 міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях та форумах: «Ринок технологій: проблеми та шляхи вирішення» (Київ, 2007 р.), «Актуальные вопросы и организационно-правовые основы сотрудничества Украины и КНР в сфере высоких технологий» (Київ, 2007 р.), «Проблемы и перспективы инновационного развития экономики» (Київ, 2008 р.), «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (Донецьк, 2010 р.), «Сучасна наука та технології: від фундаментальних досліджень до комерціалізації результатів НДДКР. Добровські читання» (Київ, 2010 р.), «Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования» (Мінськ, 2010 р.), «Пріоритети розвитку підприємств у ХХІ столітті» (Кіровоград, 2011 р.), «Проблемы и перспективы инновационного развития экономики» (Алушта, 2011 р.), «Сучасні моделі, концепції і стратегії інноваційного розвитку країн світу та України: економіка, фінанси, право, системний аналіз» (Київ, 2012 р.), «Інтеграційні процеси та пріоритетні орієнтири розвитку економіки України: економіка, фінанси, право» (Київ, 2012 р.) та інших.
Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладено у 80 наукових працях, серед яких: дві індивідуальні монографії; розділи у двох колективних монографіях та науковій доповіді; 37 статей у фахових наукових журналах; 1 стаття у збірнику наукових праць, 26 публікацій матеріалів і тез науково-практичних конференцій та 16 статей в інших виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації обґрунтовано нове вирішення науково-прикладної проблеми створення концептуальних, теоретико-методологічних та методично-прикладних засад визначення високотехнологічних виробництв та їхньої економічної оцінки. Це стало підґрунтям для розроблення відповідного системного механізму активізації національних досліджень та інновацій задля прискорення процесу становлення і розвитку високотехнологічної виробничої сфери економіки України, в основу якого покладено селективну підтримку тих господарюючих суб’єктів, що мають стратегічне значення з точки зору ефективності економічної системи й національної безпеки. У результаті проведеного дослідження сформульовано такі висновки.
1) Специфікою галузевого підходу міжнародних організацій є застосування упродовж багатьох десятиліть як базового показника концепції високих технологій співвідношення інвестицій ДіР до виторгу, іменованого «місткість ДіР», порогове значення якого для віднесення виробництва до категорії «високотехнологічне», зростало з 3% у 1984 р. до 8% у 2009 р. Виявлені вади галузевого підходу об’єктивно вимагають розроблення нової методики визначення високотехнологічних видів діяльності у структурі світового промислового виробництва, яка враховуватиме національні технологічні пріоритети, витрати на їх реалізацію, зиск індустрій, де імплементовано створені технології.
2) Характерні риси національних підходів полягають в їхньому спрямуванні на виявлення індустрій, що мають найвищий рівень технологомісткості, а не на ранжування всіх галузей промисловості на високо-, середньо-високо-, середньо-низько- та низькотехнологічні як в ОЕСР. Країни-партнери у міжнародній торгівлі використовують спільні методологічні підходи до визначення високотехнологічних галузей або гармонізують вже сформовані списки.
3) Обґрунтовано, що національна методика має вимірювати технологічну прогресивність та отримані ефекти на мікрорівні, ідентифікувати та кваліфікувати високотехнологічні підприємства, спираючись на багатоаспектний ресурсно-результатний підхід до визначення їх загальної якості. Категорію "загальна якість господарюючого суб’єкта" введено у науковий обіг як базовий індикатор нової концепції технологічної (технічної) майстерності, що має прийти на заміну традиційній концепції високих технологій.
4) З метою створення уніфікованого підґрунтя для оцінки ресурсів та результатів високотехнологічної виробничої сфери інтерпретовано такі поняття, як: «високотехнологічна промислова продукція», «передові промислові технології», «працівники технологоорієнтованих професій», «високотехнологічне промислове підприємство» з урахуванням концептуальних положень авторського підходу до ідентифікації високотехнологічних підприємств та висновків, зроблених в процесі його реалізації.
5) Для об’єктивнішої оцінки вітчизняного виробництва та експорту ВТТ, а також здійснення адекватних міжнародних порівнянь перелік високотехнологічних товарів за МСТК, запроваджений ОЕСР, гармонізовано з класифікаторами УКТЗЕД і НПП та створено відповідну базу даних, що відкрило можливість для здійснення економіко-статистичного та економіко-математичного аналізу.
6) З метою визначення масштабів залучення в економіку іноземних уречевлених технологій для задоволення потреби виробничого сектора та домогосподарств на споживчому ринку створено новий інструмент, що являє собою агрегацію ВТТ за функціональним призначенням, а не за галузевою належністю. Це відкрило можливість на базі авторського методичного підходу до моделювання імпорту ВТТ виявити ключові детермінанти витрат українських товаровиробників на передові технології, втілені у капітальні та проміжні товари.
7) Для оцінки імплементації передових технологій у промисловість та отриманих ефектів запропоновано і реалізовано авторську програму статистичного спостереження, яка, на відміну від існуючої, полягає у зборі та аналізі багатоаспектних даних, що дозволяє виявити зв'язок між параметрами підприємства та характером технологічних інновацій.
8) Встановлені емпіричним шляхом фактори отримання доходів українськими промисловими підприємствами від реалізації ВТТ у поєднанні з виявленими детермінантами загального експорту ВТТ країни довели, що економічні результати вітчизняного високотехнологічного виробництва сьогодні обумовлені залученням іноземних технологій (втілених у проміжні та капітальні товари) та використанням праці вітчизняних висококваліфікованих спеціалістів.
9) Для об’єктивнішої оцінки результативності витрат державного та приватного капіталу на технологічні інновації вдосконалено розрахунок питомої ваги експорту ВТТ у товарному експорті країни, зокрема, запрова-джено ваговий коефіцієнт – співвідношення доданої вартості у виторзі від їх реалізації, що дозволяє врахувати результативність національного високотехно¬логічного виробництва.
10) Реалізація авторського підходу до визначення національних ВТВ, в основу якого вперше було покладено кількісну ідентифікацію високотехнологічних підприємств за нормативною процедурою одночасно за такими двома крите¬ріями, як-то: частка працівників із вищою освітою у загальній кількості працівників і частка доданої вартості у чистому виторзі від реалізації продукції підприємства, дозволила отримати перелік видів діяльності переробної промисловості, який є майже ідентичним до переліку високо- та середньо-високотехнологічних галузей, визначених ОЕСР на принципово інших засадах (шляхом агрегації секторів за місткістю ДіР). Це свідчить про те, що становлення високотехнологічного виробничого сектора економіки України відбувається під впливом глобальних тенденцій та кон’юнктури світового ринку і не є результатом реалізації національних науково-технологічних та інноваційних пріоритетів.
11) Становлення та розвиток високотехнологічної сфери азійських економік відбувалося за схожими траєкторіями, початковими етапними пунктами яких були: асиміляція іноземних технологій з метою модернізації національної переробної промисловості; розбудова державних дослідницьких установ задля задоволення зростаючих потреб товаровиробників у проектуванні та конструюванні. Інструменти цих етапів, а також досвід створення інституції, що отримала повноту функцій з управління процесом науково-технологічного та інноваційного розвитку, враховано при розробленні механізму становлення та розвитку ВТВ України.
12) Незважаючи на спільні настанови для країн-членів Євросоюзу, розбіжності у державному устрої, політичних і культурних традиціях, системі національних прерогатив обумовлюють специфіку цілей, задач і пріоритетів національних інноваційних стратегій. При цьому базові принципи організаційного механізму їхнього визначення – однакові. Їх етапність, а також базовий принцип, що полягає у досягненні консенсусу, мають бути враховані під час розроблення інноваційної стратегії України та визначенні технологічних орієнтирів у розбудові ВТВ.
13) Зміни у національних інноваційних стратегіях Франції та Німеччини обумовили появу в архітектурі національних інноваційних систем низки інституцій: дорадчих органів з питань промислової, науково-технологічної та інноваційної політики; установ, відповідальних за ефективний розподіл державних коштів, спрямованих на освіту, дослідження та інновації; органу з оцінки освіти, досліджень і технологій. Корегування існуючих та започаткування нових інструментів відбувається з урахуванням розвитку національних рамкових умов для інновацій, зокрема, стану нормативно-правової бази, кредитно-грошової, бюджетно-податкової і навіть судової систем, відкритості економіки, режиму захисту авторських прав та ін., що обумовлює готовність та здатність усіх ланок інноваційної системи до їх реалізації.
14) Поєднання практики французького підходу до фінансування інноваційних проектів, де акцент зроблено на економічному ефекті, зокрема визначенні рентабельності вкладених державних коштів, з німецьким, де перевага надається науково-технологічній експертизі проектів та визначенню їхньої відповідності стратегічним інтересам держави щодо отри¬мання лідерства у певних технологічних напрямах, доцільно репродукувати в Україні. Запровадження селективного підходу у наданні фінансових, фіскальних й інших преференцій через кваліфікування та сертифікування господарюючих суб’єктів, яка себе добре зарекомендувала в окремих країнах, дозволить Україні в умовах обмежених ресурсів оптимізувати фінансові потоки в напрямі суб’єктів, більш сприятливих до інновацій, та сформувати національних «технологічних чемпіонів».
15) Від 1985-го до 2007 р. спостерігалася тенденція до приросту доданої вартості ВТВ швидшими темпами за ПП у цілому, в результаті чого частка створеної ними доданої вартості у загальному показнику доданої вартості ПП зросла з 12 до 13,7%. Підґрунтям цього тренду стало нарощування національного потенціалу ВТВ, де особливих успіхів досягли азійські еконо-міки, котрі трансформували промисловість у бік виробництва ВТТ. Головними чинниками, що піднесли їх до рангу світових лідерів, стали збільшення: чисельності спеціалістів у природничих та інженерних науках; витрат на дослідження і розробки; патентування у національних та іноземних патентних відомствах, імпорту ВТТ, придбань ліцензій на використання технологій, прямих іноземних інвестицій, купівлі високотехнологічних іноземних фірм.
16) Країни, які продукують та постачають на світовий ринок ВТТ, мають різну ефективність їх виробництва, яка не враховується загальноприйнятими методами аналізу зовнішньої торгівлі країни та оцінки її спеціалізації у світовій економіці. У науковий обіг запропоновано ввести три нові концепції: ефективного експорту, яка базується на виявленні спеціалізації країни у поставках на світовий ринок товару з урахування результативності його національного виробництва; виявленої виробничої спеціалізації країни; порівняльних переваг у створенні доданої вартості, а також відповідні базові індикатори та їх математичну інтерпретацію.
17) В Україні випуск щонайменше одного виду ВТТ здійснюють лише 3% товаровиробників; частка ВТТ у загальному товарному експорті країни протя¬гом останніх 8 років залишається на рівні 2–4%; враховуючи, що Україна – транзитна держава, фактичний показник – ще менший; для отримання об’єктивної кар¬тини щодо позиціонування вітчизняних ВТТ на світовому ринку доцільно на рівні Державної митної служби диференціювати показник "загальний експорт країни" на "експорт вітчизняних товарів" та "реекспорт"; для ключових україн¬ських ВТТ основним ринком збуту є Російська Федерація, але цей ринок посту¬пово звужується. Виявленні тенденції є свідченням, що зусилля з розвитку вітчизняних передових технологій та їх освоєння не дають бажаних результатів і вимагають негайної зміни форми державного регулювання цим процесом.
18) Економічні результати українських виробників ВТТ, конкурентоспро¬можних на зовнішніх ринках, обумовлюються в першу чергу такими чинни¬ками, як: кіль¬кість працівників із вищою освітою та пов’язані з ними витрати, а також придбання проміжних та капітальних ВТТ. Динаміка експортних поставок, окрім цього, пов’язана з витратами на виконання наукових і науково-технічних робіт та витратами на будівництво і монтажні роботи. У коротко¬строковій перспективі (до 2015 р.) прогнозується зростання обсягів експорту ВТТ, водночас його частка в товарному експорті країни скорочуватиметься через більші темпи росту поставок за кордон «невисокотехнологічних» товарів.
19) Започаткуванню в Україні нових інструментів активізації досліджень та інновацій, а також піднесенню національних ВТВ має передувати вдоскона¬лення національної інноваційної системи, ядром якої є виробники високотехно¬логічних товарів у поєднанні з дослідницькими, освітніми та суміжними виробничими структурами. Для того, щоб державне управління цим процесом відповідало принципам адресності, компліментарності, збалансованості та оп¬тимізації запропоновано доповнити адміністративний та посередницький рівень новими елементами, котрі акумулюватимуть в собі одночасно кілька функцій: державного органу, що матиме повноту функцій з управління цілісним проце¬сом (від визначення стратегічних орієнтирів до оцінки отриманих результатів); установи, що займатиметься визначенням та плануван¬ням ресурсів, необхідних для досягнення визначених цілей; та ефективного фінансового агента держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць, В. П. Семіноженко. – Х.: Константа, 2006. – 272 с.
2. Білорус, О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації [Текст] / О. Білорус // Політична думка. – 2001. – №4. – С. 68-83.
3. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / Олександр Амоша // Економіст. – 2005. – № 6. – С. 28-34.
4. Laranjaa M. Policies for science, technology and innovation: Translating rationales into regional policies in a multi-level setting / М.Laranjaa, E.Uyarrab, K.Flanaganb// Research Policy. – 2008. – N 37. – P. 823-835.
5. Hospers G-J. Joseph Schumpeter and His Legacy in Innovation Studies/ G-J.Hospers// Knowledge, Technology, & Policy. – 2005. –vol. 18. N 3. – P. 20-37.
6. Туган-Барановский М. И. Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая история кризисов / М. И. Туган-Барановский. – 4-е изд . – Пг.; М. : Книга, 1923 . – 384 с.
7. Хансен Э. Экномические циклы и национальный доход // Под ред. Хансен Э., М : Финансовая Академия, 2008. – 466 c.
8. Туган-Барановский М. И. Избранное : Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов/ М. И. Туган-Барановский. – М. : Наука – РОССПЭН, 1997. – 576 с.
9. Бажал Ю. М. Інноваційна теорія економічного розвитку: М. Туган-Барановський, Й. Шумпетер і проблеми перехідної економіки України / Ю.М.Бажал. – Наукові записки НаУКМА. – 2000. Т. 18: Економічні науки. – С. 3–7.
10. Кондратьев, Н.Д. Проблемы экономической динамики / Н.Д Кондратьев ; [редкол. : Л.И. Абалкин (отв. ред.) и др. ; Ин-т экономики АН СССР]. – М. : Экономика, 1989. – 523 с.
11. Кондратьев Н.Д. Большие циклы конъюнктуры: доклады и их обсуждение в Институте экономики / Н.Д.Кондратьев, Д.И. Опарин. – М. : Экономика, 1928. – 287 с.
12. Hirooka M. Innovation Dynamism and Economic Growth: A Nonlinear / M. Hirooka. – Perspective Edward Elgar Publishing, 2006. – 448 р.
13. Schumpeter J. А. The Theory of Economic Development: An Inquiry into Profits, Capital, Credit, Interest, and the Business Cycle (Social Science Classics Series) / Joseph A. Schumpeter; translated by Redvers Opie; with a new introduction by John E. Elliott. – New Brunswick, N.J.: Transaction Books. tenth printing, 2004. – 258 р.
14. Business C. A Theoretical, Historical and Statistical Analysis of the Capitalist Process/ Cycles Business. – Abridged, with an introduction, by Rendigs Fels. Porcupine Press, 1989. – 461 p.
15. Mensch G. Stalemate in technology: innovations overcome the depression / G. Mensch. – Ballinger Pub. Co., 1979. – 241 р.
16. Мэнсфилд Э. Экономика научно-технического прогресса/ Эдвин Мэнсфилд. –М.: «Прогресс», 1970. – 350 с.
17. Фостер Р. Обновление производства: атакующие выигры¬вают: Пер. с англ./ Общ. ред. и вступ. ст. В. И. Данилова-Данильяна/ Р.Фостер. – М.: Прогресс, 1987. –272 с.
18. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития/ С.Ю. Глазьєв.– М.: ВлаДар, 1993. – 310 с.
19. Бернал Йонн Д.Дж. Наука в истории общества / Дж. Д. Бернал. – М:ИЛ, 1956. – 735 с.
20. Кузнец С. Современный экономический рост: результаты исследований и размышлений. Нобелевская лекция [Текст] // Нобелевские лауреаты по экономике: взгляд из России/ Саймон Кузнец. – С.-Петербург : Гуманистика, 2003. – 968 с.
21. G. Dosi Technical change and economic theory / [G. Dosi, C. Freeman, R. Nelson, G. Silverberg, L.Soete (eds.).] – London: New York Pinter Publishers, 1988.– 646 р.
22. Freeman, C. Technology Policy and Economic Performance: Lessons from Japan/ C. Freeman // London: Frances Pinter, 1987. – 104 р.
23. Perez C. Structural Change and the Assimilation of New Technologies in the Economic and Social Systems / Perez Carlota // Futures. – 1983. – vol. 15, № 5. – Р. 357–375.
24. Dosi G. Technical Paradigms and Technological Trajectories: A Suggested Interpretation of the Determinants of Technical Change / Giovanni Dosi // Research Policy. – 1982. – vol. 2, № 3. – Р. 147–162.
25. Бажал Ю.М. Теорія соціально-технологічної парадигми як методологія визначення пріоритетів економічного розвитку України / Ю.М. Бажал, Пріоритети національного економічного розвитку в контексті глобалізаційних викликів: монографія: у 2 ч. Ч. 1 // за ред. В.М. Гейця, А.А. Мазаракі. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. – С.129–145.
26. Нельсон Р. Эволюционная теория экономических изменений / Р. Нельсон, С. Уинтер / Пер. с англ. М.: Дело, 2002. – 536 с.
27. Pavitt K. Sectoral patterns of technical change: towards a taxonomy and a theory/ K. Pavitt // Research Policy. – 1984. – № 13. – P. 343–373.
28. Scherer F. M. Innovation and growth : Schumpeterian perspectives / F.M. Scherer. Cambridge, Mass. : MIT Press, 1984. – 297 р.
29. Chandler A. Organizational Capabilities and the Economic History of the Industrial Enterprise. / Chandler A. // The Journal of Economic Perspectives. – 1992. – vol.6, №3. – Р.79–100.
30. Williamson O. E. Markets and Hierarchies: Analysis and Antitrust Implications/ Oliver E. Williamson. – N. Y.: Free Press, 1975.
31. Демсец X. Еще раз о теории фирмы / Х.Демсец // Природа фирмы. Пер. с англ.; под ред. О.И. Уильямсона, С.Дж. Уинтера.–М.: Дело, 2001.–С.237–267.
32. Penrose E. The Theory of the Growth of the Firm, third edition. Oxford/ Е. Penrose. [first published in 1959]. – University Press, 1995.
33. Wernerfelt B. A resource-based view of the firm/ B.Wernerfelt // Strategic Management Journal. –1984. – vol.5, №2. – Р.171–180.
34. Prahalad C. K. The core competence of the corporation / Gary Prahalad, G.Hamel// Harvard Business Review. – 1990, –vol.68, №.3. –Р.79–93.
35. Nonaka I. The knowledge-creating company/ Nonaka I.// Harvard Business Review. –1991. –vol.69, №6. – Р.96–104.
36. Spender J.C. Making Knowledge the Basis of a Dynamic Theory of the Firm/ J.C. Spender // Strategic Management Journal, Special Issues. –1996. –№17. – Р. 45–62.
37. Grant R.M. Toward a Knowledge-Based Theory of the Firm/ R.M.Grant // Strategic Management Journal, Winter Special Issue. –1996. –№17. – Р. 109–122.
38. Когут Б. Знания фирмы, комбинационные способности и репликация технологии / Б. Когут, У. Зандер // Российский журнал менеджмента, 2004. Т. 2. №1. – С. 121–140.
39. Drucker P.F. Innovation and entrepreneurship: practice and principles / P. F. Drucker. – New York : Harper & Row, 1985. – 277 p.
40. Teece D. J. Dynamic capabilities and strategic management/ D. J.Teece, G. P.Pisano, A.Shuen // Strategic Management Journal. –1997. –vol.18,№.7.– Р. 509–533.
41. Лацоник У. Теория инновационного предприятия / У. Лацоник // Экономичeский вестник Ростовского государственного университета , 2006. – Том 4. – С.7–32.
42. Lundvall В.-А. National Systems of Innovation: Toward a Theory of Innovation and Interactive Learning /Bengt-Åke Lundvall. – Anthem Press, 2010. – 388 р.
43. Von Hippel Eric. The Sources of Innovation / Eric Von Hippel. –Oxford University Press, 1995. – 218 р.
44. Radosevic S. National Systems of Innovation and Entrepreneurship: In Search of a Missing Link [Electronic resource].– Access mode : .
45. Audretsch David B.Linking Entrepreneurship to Growth/ David B. Audretsch, Roy Thurik [Electronic resource]. – Access mode : http://www.oecd-ilibrary.org .
46. Schumpeter J. А Capitalism, Socialism and Democracy/ J. Schumpeter– New York: Harper and Brothers. 5th ed. London: George Allen and Unwin, 1981.– 437 р.
47. Audretsch D.B. Innovation in large and small firms: an empirical analysis / D.B.. Audretsch, Z.J. Acs // American Economic Review. – 1988. – vol.78. – Р. 678–690.
48. Fagerberg, J. Innovation, technology and the global knowledge economy: Challenges for future growth [Electronic resource].– Access mode : .
49. Abramoviz M. Catching-up, forging ahead, and falling behind / M. Abramoviz// Journal of economic history. – 1986. – vol. 46 (2). – Р. 385–406.
50. Kim L. Imitation to innovation: the dynamics of Korea’s technological learning / Linsu Kim, 1997. – 301p.
51. Nelson R. Technical innovation and national systems / R. Nelson, N. Rosenberg// National innovation systems: a comparative analysis. – New York, Oxford: Oxford University Press, 1993. – P. 3–21.
52. Nelson R. Techno-nationalism and techno-globalism : Conflict and cooperation / Richard R. Nelson, Sylvia Ostry. – Washington : The Brookings institution, 1995. – 132 p.
53. Соловьев В.П. Инновационная деятельность как системный процесс в конкурентной экономике (Синергетические эффекты инноваций)/ В.П. Соловьев,– Киев: Феникс, 2006. — 560 с.
54. Якубовський М.М. Реструктуризація промисловості як засіб подолання імпортної залежності економіки України// Національне господарство України: теорія та практика управління: зб. наук. праць / ДУ «Інститут економіки та прогнозування НАН України» [Електронний ресурс] / М.М. Якубовський. – Доступний з : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/NacGosp/2011/Yakubovskiy.pdf.
55. Keller W. International technology diffusion / W. Keller // Journal of Economic Literature. – 2004. – vol. 42. –P.752–782.
56. Eaton J. Trade in Capital Goods. European / J. Eaton, S. Bernard, S. Kortum //Economic Review. – 2001. – vol. 45, №5.– P. 1195–1235.
57. Xu B. Capital Goods Trade and R&D Spillovers in the OECD / B. Xu, Wang J. // Canadian Journal of Economics. – 1999. – vol. 32.– P.1258–1274.
58. Solow Robert M. Stories about economics and technology / Robert M. Solow // The European Journal of the History of Economic Thought. – 2010. –vol.17.– P. 1113 – 1126.
59. Romer P.M. Increasing Returns and Long-Run Growth [Electronic resource].– Access Mode: – http://ihome.ust.hk/~dxie/OnlineMacro/romerjpe1986.pdf
60. Lucas R.E. Jr. On the Mechanics of Economic Development /R.E. Jr. Lucas// Journal of Monetary Economics. – 1988. – vol. 22. – Р. 3–42.
61. Barro R.J. Technology Diffusion, Convergence, and Growth / R.J. Barro, X. Sala-i-Martin// Journal of Economic Growth. – 1997. – vol. 2. – Р. 1–26.
62. Grossman G.M. Innovation and Growth in the Global Economy/ G.M.Grossman, E. Helpman. – MIT Press, Cambridge, Mass. –1991.
63. Aghion P. A Model of Growth Through Creative Destruction/ Р.Aghion, P. Howitt // Econometrica. – 1992. – vol.60, №2. – P. 323–351.
64. Rebelo S.T. Long-Run Policy Analysis and Long-Run Growth/ S.T. Rebelo// Journal of Political Economy. – 1991. – vol 99, №3. –Р. 500–521.
65. Coe D.T. E. International R&D spillovers / D.T. Coe, E. Helpman // European Economic Review. –1995. – vol. 39, №5 – P. 859–887.
66. Coe D.T North-south R&D spillovers / D.T.Coe, A.W. Hoffmaister, E. Helpman // The Economic Journal. – 1997. –vol. 107. – P. 134–149.
67. Caselli F. Importing technology / F. Caselli and D. Wilson // Journal of Monetary Economics. – 2004. – vol.51, №1 . – P.1–32.
68. Lumenga–Neso O. On ‘Indirect’ Trade–Related R&D Spillovers / O. Lumenga–Neso, M. Olarreaga, M. Schiff //European Economic Review, Elsevier. – 2005. – vol. 49, №7. – P. 1785–1798.
69. Hoppe M. Technology transfer through trade [Electronic resource].– Access Mode: http://www.feem.it/userfiles/attach/Publication/NDL2005/NDL2005-019.pdf.
70. Connolly M. The Impact of Removing Licenses and Restrictions to Import Technology on Technological Change [Electronic resource]. – Access Mode: http://siteresources.worldbank.org/INTPOVERTY/Resources/WDR/Background/connolly.pdf.
71. Connolly M. North-South Technological Diffusion: A New Case for Dynamic Gains from Trade [Electronic resource]. – Access Mode: http://public.econ.duke.edu/pub//connolly/trans.PDF.
72. Oda S.H. Trade in Capital Goods Generated by International Diffusion of Technology / S.H. Oda // Structural Change and Economic Dynamics. –1999. – vol.10.– P. 195–208.
73. Rivera-Batiz L.A International Trade with Endogenous Technological Change / L.A. Rivera-Batiz, P.M. Romer // European Economic Review. – 1991.– vol. 35. – P. 971–1004.
74. Rivera-Batiz L.A. Economic Integration and Endogenous Growth / L.A. Rivera-Batiz, P.M. Romer // Quarterly Journal of Economics. – 1991– vol. 106, №2. – P. 531-555.
75. Alfaro L. Capital Flows and Capital Goods / L. Alfaro, E. Hammel //Journal of International Economics. –2007. –vol.72. – Р. 128-150.
76. Groizard José Luis. Оn the determinants of the international embodied technology diffusion / José Luis Groizard. – University of the Balearic Islands, 2002. – 32 р.
77. Maskus K.E. How trade-related are intellectual property rights? / K.E. Maskus, M. Penubarti // Journal of International Economics. –1995. – vol. 39.– P. 227–248.
78. Saggi K. Trade, foreign direct investment, and international technology transfera survey / K. Saggi // World Bank Research Observer. – 2002. – vol. 17.– P. 191–235.
79. Maskus K.E. Intellectual Property Rights in the Global Economy / K.E. Maskus. – Washington. – Institute for International Economics, 2000.
80. Moran T. Foreign Direct Investment and Development / Moran T. – Washington: Institute for International Economics. –1998; Moran T. Parental Supervision: The New Paradigm for Foreign Direct Investment and Development / Moran T. – Washington: Institute for International Economics. – 2001.
81. Berman E. Skill-biased technology transfer around the world / E. Berman and S. Machin // Oxford Review of Economic Policy. – 2000. – vol. 16, №3.– P. 1245–79.
82. Gancia G. Skill bias of world trade / G. Gancia and P. Epifani // The Economic Journal. – 2008. – vol.118. –P. 927–960.
83. Acemoglu D. Productivity differences / D. Acemoglu and F. Zilibotti // Quarterly Journal of Economics. – 2001. – vol. 116, №2.– P. 563–606.
84. Саліхова О.Б. Імпорт високотехнологічних товарів в Україну та його визначальні детермінанти / О.Б.Саліхова // Наука и наукознавство. – 2012. – № 4. – С. 40–56.
85. Vernon Raymond International Investment and International Trade in the Product Cycle/ Raymond Vernon// Quarterly Jour. of Economics. – 1966. – vol. 80, № 2. –Р.190–207.
86. Posner, M. V. International trade and technical change / M. V. Posner. – Oxford Economic Papers. –1961.–vol.31, – Р.323–341.
87. Krugman P. Intraindustry Specialization and the Gains from Trade / Р.Krugman // Journal of Political Economy. –1981.– vol.89, №5. – Р.959–973.
88. Lancaster, K. Intra-Industry Trade under Perfect Monopolistic Competition/ K. Lancaster// Journal of International Economics. –1980. – vol.10. –Р. 151-175.
89. Porter Michael The Competitive Advantage of Nations/ Michael Porter, The Free Press: New York, 1990.
90. Tharakan P. K. Mathew Intra-industry trade: Theory, evidence, and extensions / P. K. Mathew Tharakan, J. Kol. – New York: St. Martin's Press, 1989. – 191р.
91. Grubel, H. and Lloyd, P. J. Intra Industry Trade: The Theory and Measurement of International Trade with Differentiated Products/ Н.Grubel, P. J. Lloyd. –London: Macmillan, 1975.
92. Balassa B. Tariff reduction and Trade in Manufactures among the Industrial Countries/ В.Balassa//American Economic Review. – 1966. – vol. 56. –Р.166–173.
93. Drèze J. Quelques Réflexions Sereines sur l’Adaptation de l’Industrie Belge au Marché Commun / J. Drèze. –Comptes-rendus des Travaux de la Société d’Economie Politique de Belgique; #275. Translated as, “The Standard Goods Hypothesis”. in A. Jacquemin and A. Sapir, eds. The European Internal Market: Trade and Competition. Oxford: OUP, –1960.–Р. 13–32.
94. Саліхова О.Б. Внутрігалузева міжнародна торгівля як критерій технологічного рівня країни / О.Б.Саліхова, Ю.С.Руденко // Економіст. – 2006. – № 5(235). – С. 24–28.
95. Rostow W.W. The Stages of Economic Growth. A Non-communist Manifesto/ W.W. Rostow. – Cambridge, Idem. The Process of Economic Growth. The 2nd Ed. Oxford, 1960. –P. 307–331.
96. Aron R. Trois essais sur l’age industriel / Raymond Aron. – Paris, 1966. – P. 98–100.
97. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество: Пер. с англ. / Дж. Гэлбрейт. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Транзиткнига»; СПб.: Terra Fantastica, 2004. — 602 с.
98. Белл Д. Грядуще постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования: пер. с англ. В. Л. Иноземцев / Дениэл Белл. – М.: Academia, 1999. – 787 с.
99. Тоффлер Е. Третя хвиля / Елвін Тоффлер. – К.: Видавничий дім „Всесвіт”, 2000. – 475 с.
100. Бжезинский З. Выбор: Мировое господство или глобальное лидерство / З. Бжезинский; пер. с англ. Е.А. Нарочницкой, Ю.Н. Кобякова. – М.: Международные отношения, 2004 – 288 с.
101. Drucker P.F. Post-Capitalist Society / P.F. Drucer. – Oxford: Butterworth Heinemann, 1993. – 204 p.
102. Друкер П. Эпоха разрыва. Ориентиры для нашего меняющегося общества: пер. с англ. Б. Л. Глушак / Питер Друкер.– М., СПб., К.: Вильямс, 2007.–323с.
103. Федулова Л. І. Економіка знань у контексті поглядів Пітера Друкера / Л. І. Федулова // Економічна теорія. – 2007. – № 3. – С. 86 – 99.
104. Godin B. The making of science, technology and innovation policy: conceptual frameworks as narratives, 1945–2005 / B. Godin. – Montréal : Centre Urbanisation Culture Société, Institut national de la recherche scientifique, 2009. – Р. 183.
105. Frascati Manual Proposed Standard Practice for Surveys on Research and Experimental Development. – Paris : OECD, 2002. – Р. 205.
106. Саліхова О.Б. Високі технології: дефініція та оцінка : монографія / О.Б. Саліхова. – К. : ДП "Інформ.-аналіт. агентство", 2008. – С.18–60.
107. Саліхова О.Б. Сучасні методологічні підходи до визначення високотех-нологічних галузей: рекомендації щодо застосування в Україні / О.Б.Саліхова, О.В.Крехівський, І.О.Крехівський // Статистика України. – 2008. – № 1. – С. 71–79.
108. Салихова Е.Б. Дефиниции высоких технологий или субъективный объекти¬визм / Е.Б.Салихова // Инновации в странах СНГ. – 2007. – № 8(106). – С. 90–94.
109. Godin B. The Obsession for Competitiveness and its Impact on Statistics: the Construction of High-Technology Indicators / B. Godin // Research Policy. – 2004. – № 33 (8). – Р. 1217–1229.
110. Mowery David C. Technology and the Pursuit of Economic Growth / D.C. Mowery, N. Rosenberg. – Cambridge : Cambridge University Press, 1991. – Р. 102.
111. Godin B. Technological Progressiveness as a Precursor to the Concept of High-technology: A Note. Project on the History and Sociology of S&T Statistics [Electronic resource].– Access mode : .
112. Godin B. In the Shadow of Schumpeter: W. Rupert Maclaurin and the Study of Technological Innovation [Electronic resource].– Access mode : .
113. Carter Charles Frederick Industry and technical progress: factors governing the speed of application of science / C.F. Carter, B.R. Williams. – London : Oxford University Press, 1957. – 244 р.
114. Carter C.F. The Characteristics of Technically Progressive Firms / C.F. Carter, B.R. Williams // Journal of Industrial Economics. – 1959. – № 7 (2). – Р. 87–104.
115. Hoffmeyer E. Dollar Shortage and the Structure of US Foreign Trade [Electronic resource].– Access mode : .
116. Science and the policies of governments: the implications of science and technology for national and international affairs. OECD. – Advisory Group on Science Policy. – 1963. – 55 p.
117. Science and Policy: a Paris manifesto // New scientist. – 1963. – № 357. – Р. 599–601
118. Руководство Осло: Рекомендации по сбору и анализу данных по инновациям. Третье издание / Перевод на русск.; изд. 2-е, испр. М. : ЦИСН, 2010. – 107 с.
119. The making of science, technology and innovation policy: conceptual frameworks as narratives. – Р. 190.
120. Gruber W. The R&D factor in international trade and international investment of united states industries [Electronic resource].– Access mode : .
121. Memorandum From the Interdepartmental Committee on the Technological Gap to President Johnson [Electronic resource]. – Access mode : .
122. Study of Boretsky form basis of new economic polisy [Electronic resource] // Svoboda, The Ukrainian Weekly. – 1972.– № 9.– Р. 1–2. – Access mode : .
123. Boretsky M. Concerns About the Present American Position in International Trade / M.Boretsky. – Washington : National Academy of Engineering, 1971. – Р. 18–66.
124. Vagtborg H. Research and American industrial development: Bicentennial look at the contributions of applied R & D. / H.Vagtborg. – Pergamon Press, 1976. – Р. 300–306.
125. Gaps in technology: comparisons between member countries in education, research & development, technological innovation, international economic exchanges. – Paris : OECD, 1970. – 300 р.
126. Aho C. Michael. Trends in Technology-Intensive Trade / C.M.Aho, H.F.Rosen. – Washington : U.S. Department of Labor, Bureau of International Labor Affairs, 1980. – 60 р.
127. Krugman P.R. The U.S. Response to Foreign Industrial Targeting [Electronic resource] / P.R. Krugman // Brookings Papers on Economic Activity. – 1984. – № 1. – Р. 107. – Access mode : .
128. Science Indicators 1974. – Washington : U.S. Government Printing Office, 1974. – 242 р.
129. Science and Engineering Indicators 2008 [Electronic resource]. – Arlington : National Science Foundation, 2008. – Access mode : .
130. Science, Technology and Industry Scoreboard: Іnnovation and performance in the global economy. – Paris : OECD, 2007. – Р. 210–211.
131. Davis L. An Assessment of U.S. Competitiveness in High Technology Industries / L.Da¬vis. – U.S. Department of Commerce, International Trade Administration. – 1983. – Р. 67.
132. Abbott Т. Measuring the trade balance in advanced technology products. Discussion Papers / Т. Abbott, R. McGuckin, Herrick Р. Paul. – Washington : Center for Economic Studies, U.S. Bureau of the Census, 1989. – 148 р.
133. Godin B. Measurement and Statistics on Science and Technology: 1920 to the Present / B. Godin. – Abingdon : Routledge, 2005 – Р. 129.
134. Specialization and Competitiveness in High, Medium and Low R&D Intensity Manufacturing Industries : General Trends, Science and Technology Inducators. – Paris : OECD, 1984. – 12 р.
135. Science and Technology Indicators 2: R&D, Invention and Competitiveness. – Paris : OECD, 1986. – 132 р.
136. OECD handbook on economic globalisation indicators. – Paris : OECD Publishing, 2005. – 234 р.
137. Industrial Policy in OECD Countries : Annual Review. – Paris : OECD, 1994. – Р. 94.
138. Hatzichronoglou T. Revision of the high-technology sector and product classification / T. Hatzichronoglou. – Paris : OECD, 1997. – Р. 12.
139. Classification of high-technology products and industries. Working Party no. 9, of the Industry Committee on Industrial Statistics Group of National Experts on Science and Technology Indicators. – Paris : OECD, 1995. – Р. 8.
140. Smith K. Measuring Innovation / K. Smith // The Oxford Handbook of Innovation. – Oxford : Oxford University Press. – 2005. – Р. 148–177.
141. Loschky A. Reviewing the nomenclature for high-technology trade – the sectoral approach: paper presented at the 1st Meeting of the Working Party on International Trade in Goods and Trade in Services Statistics (WPTGS) of the OECD, September 2008 [Electronic resource]. – Access мode : .
142. Wixted B. Input-Output Analysis in an Increasingly Globalised World: Applications of OECD’s Harmonised International Tables, OECD Science, Technology and Industry Working Papers, 2006/7 [Electronic resource]. – Access мode: .
143. Loschky A. Reviewing the nomenclature for high-technology – the sectoral approach / A. Loschky – Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2010. – Р. 5–6.
144. Саліхова О.Б. Високотехнологічні виробництва: від методології оцінки до піднесення в Україні : монографія / О.Б.Саліхова ; НАН України, Інститут економіки та прогнозування – К., 2012. – 624 с.
145. Ritola V. Eurostat’s Statistics on Science, Technology and Innovation / V. Ritola. – Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2009. – 40 p.
146. ERA Indicators and ERA Monitoring. Report of the Expert Group Luxembourg: Publications Office of the European Union 2009 [Electronic resource]. – Access мode :
.
147. A Knowledge-intensive future for Europe. Report of the Expert Group. Luxembourg: Publications Office of the European Union 2009. – 35 p.
148. Legal framework for European statistics. Statistical Law/ Eurostat. – 2010. – 32 p.
149. High-tech statistics [Electronic resource]. – Access mode : .
150. STAN industry list [Electronic resource]. – Access mode : .
151. Саліхова О.Б. Категоризація секторів за рівнем технологоємності: від мезо- до мікрорівня. Частина І. Якість мікрорівня – мірило ефективності національної дослідницької та інноваційної політики / О.Б.Саліхова // Статистика України. – 2011. – № 4. – С. 22–24.
152. Krugman Paul R. The U.S. Response to Foreign Industrial Targeting / Paul R.Krugman // Brookings Papers on Economic Activity. – Р. 106.
153. Саліхова О.Б. Недоліки секторального підходу до вимірювання високих технологій та шляхи їх усунення // Проблемы и перспективы инновационного развития экономики : матеріали XVІ междунар. науч.-практ. конф. (м. Алушта, 12–16 вересня 2011г.). – Сімферополь : "ИТ АРИАЛ", 2011. – С. 169–173.
154. Science, technology and innovation in Europe. – Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2009. – Р.127).
155. Саліхова О.Б. Промисловість України: полікрітеріальна оцінка рівня технологічності / О.Б. Саліхова О.В. Ноговіцин, О.В. Крехівський // Технологические системы. – 2010. - №1(50). –С.28-41.
156. Саліхова О.Б. Категоризація секторів за рівнем технологоємності: від мезо- до макрорівня. Частина ІІ. Концептуальні проблеми вимірювання та оцінки високотехнологічних виробництв та шляхи їх подолання // Статистика України. – 2012. – № 1. – С. 16–21.
157. Саліхова О.Б. Методологічні підходи до оцінки високотехнологічного сектора економіки України / О.Б.Саліхова // Економіка і прогнозування. – 2009. – № 3. – С. 75–85.
158. Study of Boretsky form basis of new economic polisy [Electronic resource] // Svoboda, The Ukrainian Weekly. – 1972.– № 9, – January 15. – Р. 1–2. – Access mode : .
159. Kelly R. The Impact of Technological Innovation on Intemational Trade Patterns / R.Kelly– Washington : U.S. Department of Commerce, Office of Economic Research, 1977. – P. 24.
160. Davis L.A. Technology Intensity of U.S. Output and Trade / L.A.Davis. – Washington : U.S. Department of Commerce, International Trade Administration. – 1983. – 68 р.
161. Advanced Technology Products (ATP) [Electronic resource]. – Access mode : .
162. La mesure de la haute technologie: méthodes existantes et améliorations possibles. – Paris : OECD, 1988. – 43 p.
163. High Technology Products: Background Document – Paris : OECD. – 1991. – 35 р.
164. OECD economic outlook. – Paris : OECD. – 1994. – № 55. – Р. 42.
165. STI review. – Paris : OECD. –1997. – № 14. – Р. 153.
166. Gehrke B. Innovationspotential und Hochtechnologie – Technologische Position Deutschlands im internationalen Wettbewerb / B.Gehrke, H.Grupp. – Hannover : Physica, 1994. – 267 р.
167. What is high-tech trade? Definition based on the SITC nomenclature. – Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities, 2005. – 4 p.
168. Eberth F. Increasing the relevance of trade statistics: trade by high-tech products/ F.Eberth // Working Party on International Trade in Goods and Trade in Services Statistics . – Paris : OЕСD, 2008. – 12 р.
169. "High-technology" aggregations based on SITC Rev. 4 [Electronic resource]. – Access mode : .
170. Loschky A. Нigh-tech trade by enterprise characteristics / A. Loschky.– Paris : OECD, 2009. – 17 р.
171. External trade by activities and size-classes of enterprises, Eurostat Working Papers and Studies. – Luxembourg : Office for Official Publications of the European Communities. – 2005. – 14 р.
172. Саліхова О.Б. Високі технології: проблеми їх інтерпретації, класифікації та квантифікації в Україні / О.Б.Саліхова // Проблеми науки. – 2006. – № 12. – С. 18–24.
173. Саліхова О.Б. Зовнішня торгівля високотехнологічними товарами: проблеми методології та практики статистичного обліку в Україні // Статистика України. – 2006. – № 3. – С. 10–16.
174. Platzer M. D. Defining the High-Tech Industry: AeA’s New NAICS-based Industry / M.D.Platzer, C.A.Novak, M.F.Kazmierczak. – Washington : American Electronics Association, 2003. – 8 р.
175. Riche Richard W. High technology today and tomorrow: a small slice of the employment pie / R.W.Riche, D.E.Hecker, J.U.Burgan // Monthly Labor Review. – 1983.– Р. 50–58.
176. Hadlock P. High technology employment : another view / P.Hadlock, D.Hecker, J.Gannon // Monthly Labor Review.– 1991. – Р. 26–30.
177. Luker, Jr. Employment shifts in high-technology industries, 1988–96 / W.Jr.Luker, D.Lyons // Monthly Labor Review. – 1997. – Р. 12–25.
178. Hecker D.E. High-technology employment: a broader view / D.E.Hecker // Monthly Labor Review. – 1999. – Р. 18–28.
179. Hecker Daniel E. High-technology employment: a NAICS-based update / D.E.Hecker // Monthly Labor Review. – 2005. – Р. 57–72.
180. DeVol R.C. Americans High-Tech Economy: Growth, Development and Risks for Metropolitan Areas / R.C. DeVol. – Santa Monica : Milken Institute, 1999. – 78 р.
181. Bendis R.A. Kansas strategic technology cluster assessment / R.A. Bendis // Industry and Higher Education. – 2000. – vol. 14, № 6. – Р. 362–370.
182. High-Technology Activities in Arizona. – Arizona : Arizona Department of Commerce, 2003. – 30 р.
183. Butchart R. A new UK definition of high-technology industries/ R. Butchart // Economic Trends. – 1987. – № 400. – Р. 84.
184. Bürgel O. The Internationalisation of Young High-Tech Firms / O.Bürgel, A.Fier, G.Licht, G.C.Murray. – Mannheim : Physica – Verlag, 2004 . – 291 р.
185. Bresnahan T.F. Building high-tech clusters: Silicon Valley and beyond / T.F.Bresnahan. – Cambridge University Press, 2004. – Р. 154–155.
186. Bürgel O. The Internationalisation of British Start-Up Companies in High- Technology Industries / O.Bürgel. – Zentrum für Europäische Wirtschaftsforschung.Springer, 2000. – Р. 86–87.
187. Cowling M. The survival and growth of ’adolescent’ high-tech firms in Germany and the UK, 1997–2003 [Electronic resource]. – Access mode : .
188. Keeble D. High-technology SMEs, regional clustering and collective learning / D.Keeble, F.Wilkinson (eds.) // High-technology clusters, networking and collective learning in Europe. – Aldershot, Ashgate, 2000. – 163 р.
189. Spilling O.R. Evolution of high-technology clusters: Oslo and Trondheim in international comparison / O.R.Spilling, J.Steinsli. – Sandvika : Nordberg Hurtigtrykk, 2003. – 184 р.
190. Wever E. Clusters of High Technology SMEs: The Dutch Case / E.Wever, E.Stam // Regional Studies. – 1999. – vol. 33. – Р. 393.
191. Grupp H. Hochtechnologie 2000: Neudefinition der Hochtechnologie für die Berichterstattung zur technologischen Leistungsfähigkeit Deutschlands / [H.Grupp, H.Legler, A.Jungmittag , U.Schmoch] // Research report for the Federal Ministry of Education and Research. – Karlsruhe : Fraunhofer ISI, 2000. – 120 р.
192. Legler H. Neuabgrenzung der Wissenswirtschaft - forschungsin-tensive Industrien und wissensintensive Dienstleistungen (Studien zum deut-schen Innovationssystem No. 22-2007. Berlin: Bundesministerium für Bildung und Forschung (BMBF) [Electronic resource]. – Access mode : .
193. Fryges H. The KfW/ZEW Start-up Panel: Design and Research Potential [Electronic resource]. – Access mode : http://www.econstor.eu/ dspace/bitstream/10419/36239/1/613473906.pdf.
194. Kroll H. Chinese Regional Innovation Systems in Times of Crisis – The Case of Guangdong [Electronic resource].– Access mode : .
195. Lawrence J. Defining the British Columbia High Technology / Knowledge Sector. BC Stats and the Science and Technology Division of the Ministry of Employment and Investment. January 1996 [Electronic resource]. – Access mode : .
196. Miller S. Defining the British Columbia High Technology Sector Using NAICS / S.Miller, S.Adams. – Vancouver : BC STATS, Ministry of Management Services, Government of British Columbia, 2001. – 24 р.
197. Салихова Е.Б. Высокотехнологичные отрасли промышленности: методологические проблемы дефиниции и пути решения в Китае и Украине / Е.Б. Салихова А.В., Ноговицын О.В., Крехивский // Актуальные вопросы и организационно-правовые основы сотрудничества Украины и КНР в сфере высоких технологий: материалы ІV Межд. науч.-практ. конф., (10 октября 2007 г., г. Киев). – К.: КиевЦНТЭИ, 2007. – С.8-13.
198. Measures on the Designation of High and New Technology Enterprises in National High and New Technology Industry Development Zones Approved by the State Council on March 6, 1991. Promulgated by the State Science Commission in March, 1991 [Electronic resource]. – Access мode : .
199. Li C. High-tech economy / C.Li. – Changchung : Jilin Science & Technology Press, 1995. – Р. 129–132.
200. Rongping M. Methodology for Evaluating International Competitiveness of High-Tech Industries / M.Rongping // R&D and the Knowledge-Based Society: Linking the Production, Dissemination and Application of Research : Proceedings of the First Sino-US Science Policy Seminar (Beijng, 1999, October 24–27. – P. 168–177.
201. The Issuance of High-Technology Industry Statistical Classification Catalogue (NUC [2002] 33) [Electronic resource]. – Access mode : .
202. Chan D., Tao P. Certifying High and New Tech Enterprises Under China’s New Income Tax Law [Electronic resource]. – Access mode : .
203. Саліхова О.Б. Оцінка високотехнологічної виробничої сфери – фундамент для створення дієздатної інноваційної стратегії держави / О.Б.Саліхова // Економіка промисловості. – 2010. – № 1. – С. 85–96.
204. Варшавский А.Е. Наукоемкие отрасли : определение, анализ, условия ускорения развития / А.Е.Варшавский. – М. : Препринт, 1988. – 44 с.
205. Варшавский А.Е. Вопросы построения перечня и показателей развития наукоемких отраслей / А.Е.Варшавский, С.А.Карабач, И.М.Коваленко, А.Л.Хвесин // Проблемы экономического прогнозирования развития науки и технологий – М. : ИЭП НТП АН СССР, 1989. – 188 с.
206. Варшавский А.Е. Наукоемкие отрасли и высокие технологии: определение, показатели, техническая политика, удельный вес в структуре экономики России / А.Е.Варшавский // Экономическая наука современной России. – 2000