Старжинська Ольга Леонідівна. Клініко-діагностичне значення плазмової концентрації В-натрійуретичного пептиду та поліморфізму генів рецепторів ангіотензину ІІ у хворих на гіпертонічну хворобу

brief description

Старжинська Ольга Леонідівна. Клініко-діагностичне значення плазмової концентрації В-натрійуретичного пептиду та поліморфізму генів рецепторів ангіотензину ІІ у хворих на гіпертонічну хворобу : Дис... канд. мед. наук: 14.01.11 / Вінницький національний медичний ун-т ім. М.І.Пирогова. — Вінниця, 2006. — 177арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 154-177.

Старжинська О.Л. Клініко-діагностичне значення плазмової концентрації В - натрійуретичного пептиду та поліморфізму генів рецепторів ангіотензину ІІ у хворих на гіпертонічну хворобу. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.11 кардіологія. Інститут кардіології ім. акад. М.Д.Стражеска АМН України, Київ, 2006.
Дисертацію присвячено вивченню ролі рівня Внатрійуретичного пептиду у плазмі крові та поліморфізму гена рецептора ангіотензина ІІ 1-го типу у розвитку та перебігу гіпертонічної хвороби у чоловіків.
Встановлено, що носійство алелі С рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу асоційоване з достовірно високим ризиком розвитку гіпертонічної хвороби у чоловіків мешканців Вінницької області, причому наявність алелі С достовірно корелює з вираженими патологічні змінами у стані серця та судинного ендотелію.
Плазмова концентрація В - натрійуретичного пептиду у хворих на гіпертонічну хворобу асоційована переважно з розвитком діастолічної дисфункції серця.
Встановлено межовий рівень пептиду у плазмі крові у 50 пг/мл для допоміжної діагностики діастолічної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення задачі сучасної кардіології визначення ролі поліморфізму гена рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу, рівня В - натрійуретичного пептиду у плазмі крові та стану функції судинного ендотелію у виникненні та розвитку неускладненої гіпертонічної хвороби.
1. У чоловіків віком від 40 до 60 років спадковий поліморфізм гена рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу є одним із факторів, що визначає ймовірність захворіти на гіпертонічну хворобу, корелює з формуванням структурно-функціональних властивостей серця та функцією ендотелію судин.
2. Серед практично здорових чоловіків найбільш частим варіантом генотипу за геном рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу є АА та переважає частота алелі А. Носійство генотипу АС позначається, з одного боку, збільшенням функціонального напруження серця навіть у рамках переважно еукінетичної структури гемодинаміки, з іншого структурними змінами у міокарді.
3. Серед чоловіків хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу частіше, ніж серед здорових чоловіків, виявляється алель С (генотипи АС та СС). Встановлено, що ймовірність захворіти на гіпертонічну хворобу для осіб з генотипом АА складає 33%, для носіїв генотипів АС та СС вона суттєво вища 60% та 79% відповідно (р<0,05). У пацієнтів з гіпертонічною хворобою при наявності алелі С процеси ремоделювання міокарда лівого шлуночка більше виражені, ніж у гомозигот по алелі А.
4. Суттєві зміни у функціональному стані ендотелію як у практично здорових чоловіків, так і у хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу асоційовані з поліморфізмом гена рецептора ангіотензину ІІ 1-го типу. Ймовірність розвитку дисфункції ендотелію у практично здорових чоловіків носіїв алелі С складає 42,5% та є суттєво вищою, ніж для осіб носіїв лише алелі А 22,22% (р<0,05). У хворих на неускладнену гіпертонічну хворобу носіїв генотипу АА ймовірність розвитку дисфункції ендотелію складає 25%, при носійстві генотипів АС та СС вона зростає до 90% та 91% відповідно (р<0,01).
5. У практично здорових чоловіків рівень В - натрійуретичного пептиду у плазмі крові має тенденцію до зростання з віком та негативно корелює з масою та площею поверхні тіла. Рівень В - натрійуретичного пептиду у плазмі крові хворих на гіпертонічну хворобу більший порівняно з таким у практично здорових осіб у 2,4 рази (р<0,05). Він зростає з віком (2,2 пг/мл на рік) і у найбільшій мірі асоційований з розвитком діастолічної дисфункції міокарда.
6. Середня плазмова концентрація В - натрійуретичного пептиду у хворих на гіпертонічну хворобу носіїв генотипів АС та СС майже вдвічі вища, ніж при генотипі АА (р<0,05), очевидно, у зв’язку з вираженішими структурно-функціональними змінами в серці у перших.
7. Межовий рівень В - натрійуретичного пептиду у плазмі крові, який можна використати як додатковий критерій діагностики діастолічної дисфункції, при умові збереження систолічної функції серця, складає 50 пг/мл.