Степанчук Володимир Володимирович. Роль шишкоподібного тіла у регуляції хроноритмів діяльності нирок при сулемовій інтоксикації організму

brief description

Степанчук Володимир Володимирович. Роль шишкоподібного тіла у регуляції хроноритмів діяльності нирок при сулемовій інтоксикації організму : дис... канд. мед. наук: 14.03.04 / Тернопільський держ. медичний ун-т ім. І.Я.Горбачевського. - Т., 2005

Степанчук В.В. Роль шишкоподібного тіла у регуляції хроноритмів діяльності нирок при сулемовій інтоксикації організму (експериментальне дослідження). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04. патологічна фізіологія. Тернопільський державний медичний університет імені І.Я.Горбачевського МОЗ України, Тернопіль, 2005.
Дисертацію присвячено вивченню ролі шишкоподібної залози в регуляції місячних хроноритмів діяльності нирок у нормі, а також при сулемовій інтоксикації організму. Вперше встановлено, що функціонально-біохімічні показники діяльності нирок характеризуються чітко вираженою періодичністю відповідно до фаз місячного циклу. Зміни фотоперіоду (постійне освітлення, постійна темрява) порушують інтегральні показники хроноритмів досліджуваних функцій нирок.
Доведено, що сулемова нефропатія викликає істотні зміни в показниках місячних ритмів екскреторної, іонорегулювальної та кислотовидільної функцій нирок, а також фібринолізу і протеолізу в сечі, плазмі крові й кірковій речовині нирок. Показано, що хроноритмологічні ефекти сулемової інтоксикації залежать від функціональної активності шишкоподібної залози. Уведення розчину сулеми у дозі 0,5 мг/кг маси тіла за умов гіпофункції епіфіза призводить до більш виражених змін інтегральних характеристик місячних хроноритмів досліджуваних показників функціонального стану нирок порівняно з наслідками впливу двохлористої ртуті на тлі гіперфункції даного нейроендокринного органа.
З’ясовані особливості хроноритмологічних перебудов основних ренальних функцій, а також показників фібринолітичної та протеолітичної активності сечі, плазми і кіркової речовини нирок відповідно до фаз місячного циклу дають можливість полегшити діагностику ниркової патології на початкових етапах її розвитку та удосконалити профілактику і лікування відповідних захворювань.

У дисертаційній роботі на основі теоретичного підходу та експериментального дослідження доведено вплив шишкоподібної залози на організацію місячних хроноритмів діяльності нирок і метаболічних процесів у них за умов норми та виникнення нефропатії, викликаної дією двохлористої ртуті. З’ясовані особливості місячної хроноорганізації функцій нирок дозволяють оптимізувати методи ранньої діагностики, профілактики і лікування ниркових захворювань.

Функціонально-біохімічні показники діяльності нирок характеризуються чітко вираженою періодичністю відповідно до фаз місячного циклу. Найбільш істотні відхилення більшості досліджуваних параметрів від їх середньомісячних значень мали місце в дні нового і повного Місяця.
Зміни світлового режиму (постійне освітлення, постійна темрява) порушують інтегральні показники хроноритмів досліджуваних функцій нирок. Десинхроноз ниркової діяльності більш виражений за умов гіпофункції шишкоподібної залози, ніж при її гіперфункції, що свідчить про виражений вплив даного нейроендокринного органа на місячну організацію діяльності нирок.
Гальмування функціонального стану епіфіза викликає зниження середньомісячних рівнів і збільшення амплітуд коливань ритмів сечовиділення, екскреції білка та проксимального транспорту іонів натрію; дисбаланс механізмів гомеостазу іонів калію з високою їх концентрацією в сечі; інверсію хроноритмів калійурезу і концентрації іонів натрію в плазмі відносно контрольних хронограм, вірогідні зміни їх амплітуд; збільшення мезорів і амплітуд концентрації креатиніну в плазмі крові та концентрації білка в сечі; вірогідне підвищення середньомісячних рівнів концентрації іонів натрію в сечі, її кислотності, а також натрійурезу, стандартизованого за об’ємом клубочкового фільтрату; зниження на 81% (p<0,001)екскреції активних іонів водню.
Гіперфункція шишкоподібної залози супроводжується стабільними мезорами показників екскреторної та іонорегулювальної функцій нирок при збільшенні амплітуди хроноритмів діурезу, концентрації білка, іонів калію і натрію в сечі, екскреції білка, концентрації креатиніну та катіонів натрію в плазмі крові, дистального транспорту іонів натрію; інверсним характером структур ритмів сечовиділення, концентрації іонів калію і натрію в сечі, калійурезу і натрійурезу, концентрації креатиніну та іонів натрію в плазмі крові, екскреції білка, дистального транспорту іонів натрію щодо контрольних хронограм, а також зміщенням кислотності сечі в бік алкалозу і зменшенням виведення кислих продуктів у вигляді активних іонів водню, збільшенням у 1,8 раза (p<0,01) екскреції аміаку.
Сулемова інтоксикація організму на тлі нормального функціонального стану шишкоподібної залози спричиняє зниження на 17,1% мезора сечовиділення (p<0,05); збільшення на 40,4% середньомісячного рівня калійурезу (p<0,05) з порушенням його фазової структури; компенсаторне підвищення мезорів і амплітуд ритмів концентрації креатиніну та іонів натрію в плазмі крові, а також білка в сечі; збільшення амплітуди та інверсію відносно контрольних хронограм екскреції протеїнів і дистального транспорту іонів натрію; зміщення фазової структури ритмів кислотності сечі та виведення іонів водню; зростання мезорів всіх досліджуваних показників тканинного фібринолізу і необмеженого протеолізу.
Ефекти інтоксикації організму сулемою залежать від функціональної активності шишкоподібної залози. Уведення щурам розчину двохлористої ртуті за умов гіпофункції епіфіза призводить до більш істотних змін інтегральних характеристик місячних хроноритмів функціонального стану нирок порівняно із сулемовою нефропатією на тлі гіперфункції пінеального органа, що віддзеркалилося у вірогідному підвищенні мезорів концентрації іонів калію, натрію і білка в сечі, калійурезу і натрійурезу, концентрації креатиніну та іонів натрію в плазмі крові; інверсії ритмів щодо контролю клубочкової фільтрації, відносної реабсорбції води, абсолютної реабсорбції іонів натрію та його проксимального транспорту.
Сулемова інтоксикація на тлі гіперфункції шишкоподібної залози викликає зменшення мезорів діурезу, концентрації та екскреції іонів калію і натрію; підвищення середньомісячних рівнів ритмів та їх амплітуд концентрації креатиніну в плазмі крові і концентрації білка в сечі; дисбаланс механізмів швидкості клубочкової фільтрації та абсолютної реабсорбції води, інверсію їх місячних хроноритмів відносно контрольних хронограм.