Степура Тетяна Михайлівна. Державне регулювання ринку праці (методологія, практика, шляхи удосконалення)

brief description

Степура Тетяна Михайлівна. Державне регулювання ринку праці (методологія, практика, шляхи удосконалення) : Дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Львівський національний ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2004. — 218арк. : табл. — Бібліогр.: арк. 194-209

Степура Т.М. Державне регулювання ринку праці (методологія, практика, шляхи удосконалення). — Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 — Організація управління, планування і регулювання економікою. — Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2005.
У дисертації обґрунтовано основні теоретико-методологічні засади державного регулювання ринку праці у трансформаційній економіці як складової усієї системи соціально-економічної політики держави. Досліджено основні світові тенденції щодо ступеня та засобів втручання держави у перебіг процесів на ринку праці, можливості використання сучасного досвіду на національному ґрунті. Проаналізовано специфіку впливу спектру чинників на ринок праці, виявлено основні вузькі місця” формування ринку праці Львівщини у системній єдності усіх його складових, внутрішніх і зовнішніх чинників. Розкрито суть та особливості, вивчено рівень ефективності та потенційні можливості діяльності державних органів влади у трудовій сфері. Розроблено прогнозні показники ринку праці Львівщини віддаленістю на 5-8 років. Запропоновано низку заходів щодо оптимізації державного регулювання ринку праці за використання макроекономічного та інституційного інструментарію у площині удосконалення нормативно-правового поля формування ринку праці, підтримки діяльності суб’єктів господарювання, зокрема підприємницьких ініціатив, розгортання заходів активної політики зайнятості, реформування системи освіти відповідно до потреб ринку праці, регулювання міґраційних процесів.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і вирішено наукову проблему удосконалення механізму державного регулювання ринку праці у сучасних умовах економічної трансформації та глобалізації. На основі дослідження цієї проблеми сформульовано низку висновків теоретичного, методологічного, прикладного характеру, що відображають вирішення основних завдань відповідно до поставленої у дисертації мети.

Ринок праці як система відносин, форм і методів узгодження інтересів працівників і працедавців щодо ефективного використання праці та отримання прибутку підпорядковується загальним принципам синергетики, що, у свою чергу, не виключає широких можливостей державного впливу на попит та пропозицію робочої сили. Симбіоз державного інструментарію регулювання ринку праці полягає у консенсусі монетарної та фіскальної політики з урахуванням соціальних і правових чинників. Інституційний напрям регулювання у повній мірі відображає діяльність держави щодо урегулювання ринку праці.
У сучасних умовах на формування національного ринку праці чинять вплив 5 блоків факторів: демографічний, природно-ресурсний, правовий, соціально-економічний, інформаційно-глобалізаційний. Останній має специфічну дію і почав впливати відносно недавно з огляду на все більше проникнення міжнародних капіталів у національну економіку, експансію ринків, інформатизацію суспільства.
Розкрито та досліджено низку проблем на ринку праці Львівщини та у дотичних сферах, що потребують державного урегулювання. Серед них: економічна трансформація, що призвела до диспропорцій у сфері праці області, депопуляція населення, значна чисельність зневірених у пошуках роботи осіб, наявність жіночого, молодіжного безробіття, зростання сільського безробіття, недостатність попиту на робочу силу, розбалансованість попиту і пропозиції праці в кількісному та якісному розрізі.
Досліджено, що серед заходів регулювання ринку праці першочергового значення набуває удосконалення нормативно-правого поля регулювання ринку праці, вирівнювання системи соціальних стандартів і ґарантій; заходи непрямого економічного впливу (стимулювання діяльності великих та особливо малих підприємств, підтримка сільськогосподарського виробника тощо). Зниження напруженості на ринку праці можливе завдяки створенню робочих місць із режимом неповного робочого дня передусім у пріоритетних видах економічної діяльності (для Львівщини це рекреація й туризм, виробництво послуг, високі технології та діяльність, пов’язана з транскордонним розташуванням). Запропоновано змістити акценти у державній політиці зайнятості на інноваційну компоненту із пріоритетним розвитком людини в умовах інформаційного суспільства та нарощування глобалізаційних процесів.
Згідно з авторськими обрахунками значного зменшення обсягів безробіття на перспективу в області не очікується. Так, упродовж 2010 року на ринок праці Львівщини вийде 148,7 тис. незайнятих громадян, або 96,2% від середньорічної їх чисельності. Прогноз на 5 років протяжності щодо чисельності безробітних на фіксовану дату також не показав суттєвого зниження показника: 60701 осіб, що становить 99,9% від розрахункового. Водночас на 2010 рік спрогнозовано створення 72949 нових робочих місць. Таким чином, напруженість на ринку праці на перспективу дещо зменшиться.
Унаслідок існуючого дисбалансу в якості попиту та пропозиції робочої сили й сучасних вимог ринку щодо неперервності освіти упродовж усього трудового життя, нагальною необхідністю у контексті оптимізації ринку праці є освітня політика, що передбачає комплекс заходів — від перегляду обсягів підготовки фахівців за конкретними професіями і спеціальностями до ширшого розвитку нетрадиційних форм профнавчання та перенавчання безробітних за скеруванням служби зайнятості.
Слід розвивати практику сприяння підприємництву населення, особливо серед молоді, шляхом організації у центрах зайнятості допомоги при розробці бізнес-планів майбутніх підприємців, інформаційного супроводження підприємницької діяльності тощо.
Розроблено перелік необхідних кроків держави, що повинні складати струнку міґраційну політику держави, яка узгоджена із іншими заходами соціально-економічної політики. Регулювання міґраційних рухів як система заходів виокремлюється за кількома напрямами: захист національних інтересів та національної безпеки від нелегальної імміґрації, соціальний захист громадян країни за кордоном, регулювання міґрацій у контексті оптимізації внутрішнього та зовнішнього ринків.