Стилістично знижена лексика в мові сучасної української публіцистики

brief description

Кам’янець-Подільський державний педагогічний університет

На правах рукопису

Коваленко Борис Олексійович

УДК 811.161.2’373:38

Стилістично знижена лексика в мові сучасної української публіцистики

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник

Тараненко Олександр Онисимович,
доктор філологічних наук, професор

м. Кам’янець-Подільський 2002

ЗМІСТ
Умовні скорочення ..4
ВСТУП ..7 РОЗДІЛ 1
Джерела формування й поповнення стилістично зниженої лексики в мові сучасної української публіцистики
1.1. Мовні особливості та екстралінгвістична зумовленість публіцистичного стилю ..16
1.2. Використання розмовної лексики та фразеології в мові газет .......27
1.3. Використання елементів просторіччя в мові газет 50
1.4. Використання жаргонізмів у мові газет 60
1.5. Використання некодифікованих іншомовних запозичень у мові газет ..80
1.6. Використання діалектизмів у мові газет .. 89
1.7. Висновки.. 90
РОЗДІЛ 2
Слововживання та словотворення стилістично зниженої лексики в мові сучасної української публіцистики
2.1. Слововживання стилістично зниженої лексики в мові газет 93
2.2. Функції стилістично зниженої лексики в мові газет 115
2.2.1. Функції розмовних та просторічних елементів у мові газет 118
2.2.2. Функції жаргонізмів у мові газет 127
2.2.3. Функції українсько-російського суржику” в мові газет . 133
2.2.4. Функції діалектизмів у мові газет . .138
2.3. Словотворення стилістично зниженої лексики в мові газет 139
2.4. Висновки 158
ВИСНОВКИ .. 160
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 166

Умовні скорочення
Умовні скорочення назв газет
ВЖ Вільне життя (Тернопіль)
ВЗ Високий замок (Львів)
ВК Вечірній Київ (Київ)
Г Галичина (Івано-Франківськ)
ГУ Голос України (Київ)
КК Край Кам’янецький (Кам’янець-Подільський)
П Поділля (Хмельницький)
ПВ Подільські вісті (Хмельницький)
Пн Подолянин (Кам’янець-Подільський)
Т Товариш (Київ)
УК Урядовий кур’єр (Київ)
УМ Україна молода (Київ)
Ф Фортеця (Кам’янець-Подільський)
Х Хмельниччина (Хмельницький)
Умовні скорочення інших джерел

БСЖ

-

Мокиенко В.М., Никитина Т.Г. Большой словарь русского жаргона. 25000 слов и 7000 устойчивых сочетаний. Спб.: Норинт”, 2000. 720с.

Горбач 60

-

Горбач О. Лексика наших картярів і шахістів // Вільне слово. Торонто, 1960. С.2-15.

Горбач 63

-

Горбач О. Арго українських вояків // НЗУВУ. Мюнхен, 1963. Ч.7. С.138-173.

Горбач 63а

-

Горбач О. Вулично-тюремні арготизми у Франковій прозі // ЗНТШ. Нью-Йорк, 1963. Т. 177. С.197-206.

Горбач 66

-

Горбач О. Арго українських школярів та студентів // НЗУВУ. Мюнхен, 1966. С.3-55.

Горбач 74

-

Горбач О. Правопорушницькі східньоукраїнські арготизми в дотичних словниках і в літературі перед 1-ю світовою війною // НЗУВУ. Мюнхен, 1974. Т.8. С.14-28.

ОС

-

Орфографічний словник української мови: Близько 125000 слів / Уклад. С.І.Головащук та ін. 2-е вид. випр. та допов. К.: Довіра, 1999 . 968с.

Пиркало

-

Пиркало С. Перший словник українського молодіжного сленгу / За ред. Ю.Мосенкіса. К.: АТ Віпол”, 1998. 84с.

СІС

-

Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. К.: Головна редакція УРЕ, 1985. 966с.

СРЯ

-

Ожегов С.И. Словарь русского языка: Ок. 57000 слов / Под. ред. чл.-корр. АН СССР Н.Ю.Шведовой. 19-е изд., испр. М.: Рус. яз., 1987. 750с.

СУМ

-

Словник української мови / За заг. ред. І.К.Білодіда. Т.І-ХІ. К.: Наук. думка, 1970 1980.

ФСУМ

-

Фразеологічний словник української мови / Уклад. В.М.Білоноженко та ін. К.: Наук. думка, 1993. Кн. І. 530 с. Кн. ІІ. 984 с.

ЭСРЯ

-

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т.I-IV: пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачёва / Под ред. и с предисл. Б.А.Ларина. 2-е изд., стер. М.: Прогресс, 1986-1987.

Інші скорочення
англ. з англійської мови
арм. з армійського жаргону
див. дивіться
діал. діалектне
жарг. жаргонне
жін.р. жіночий рід
злод. злодійське
ЗМІ засоби масової інформації
мол. молодіжне
прост. просторічне
розм. розмовне
франц. з французької мови

Вступ

У системі сучасної української літературної мови виділяються такі функціональні стилі: офіційно-діловий, науковий, публіцистичний, художній, розмовний, а також конфесійний, що повертається в систему української мови наприкінці ХХ століття [59, 606]. Публіцистичний стиль, за визначенням С.Я.Єрмоленко, це один з функціональних стилів літературної мови, призначений для передачі масової інформації, який характеризується популярним, чітким викладом, орієнтованим на швидке сприймання повідомлень, на стислість і зрозумілість інформації [57, 501].
Поділ лексики української мови за належністю до окремих функціональних стилів не можна вважати абсолютним, раз і назавжди даним, оскільки між стилями постійно відбувається взаємодія і взаємопроникнення. Так, у розмовно-побутовому мовленні постійно використовують суспільно-політичні терміни, лексичні одиниці з різних галузевих термінологічних систем, дуже мобільним є лексичний склад публіцистичних текстів, відкритих для використання як розмовно-знижених, так і урочисто-піднесених слів [150, 225]. Науковці небезпідставно вважають, що функціональні стилі не утворюють замкнутих систем. Функціональні стилі, підкреслює В.В.Виноградов, перебувають у живому співвідношенні і взаємодії” [31, 82]. Р.О.Будагов зазначає, що частина ознак, які характеризують мовний стиль, своєрідно, по-своєму повторюється в інших мовних стилях” [19, 67]. Цю ж думку підтримує і М.М.Кожина [77, 76].
Мова публіцистики дає багатий матеріал для досліджень у галузі функціональної і практичної стилістики, для з’ясування проблем функціональних стилів, для розроблення теорії газетних жанрів і чітко виділяється як окремий об’єкт вивчення. На газетних шпальтах публіцистичний стиль репрезентований якнайширше, і тому поняття мова газети” і публіцистичний стиль” часто ототожнюються [8, 3]. Досі дослідники найбільшу увагу звертали на газетно-журнальний різновид цього стилю найпопулярніший вид масової комунікації [1; 6; 15; 97; 106; 176; 177]. До основних рис мови газети належать: економія мовних засобів, стислість викладу і водночас інформативне його навантаження; вживання зрозумілих слів та висловів; використання суспільно-політичної термінології; помітна наявність мовних кліше, штампів; переосмислення лексики інших функціональних стилів.
Питання мови і стилю української періодики привертало увагу дослідників від початку ХХ століття. Як зазначає О.А.Сербенська, дослідження мови української преси має свою багаторічну історію, яку писали дуже нерівномірно. Так, появу значної кількості статей спричинювали мовні дискусії з питань культури мови, які так чи інакше зачіпали мову преси, іноді це залежало від зацікавлень мовою преси окремих учених чи наукових колективів” [132, 3]. На початку минулого століття приводом для дискусій стали, зокрема, виступи І. Нечуя-Левицького Сьогочасна часописна мова на Україні” (1907), Криве дзеркало української мови” (1912). У середині 70-х та на початку 80-х років ХХ століття дискусія про мову преси розгорнулася серед колективу авторів монографій Мова сучасної масово-політичної інформації” [103] та Особливості мови і стилю засобів масової інформації” [114]. Крім того, об’єктом аналізу, докладнішого чи вибіркового, газетна мова ставала завжди тоді, коли дослідники вивчали окремі факти української мови, ставили проблеми культури мовлення та ін. Мова газети давала надзвичайно багатий матеріал для дослідження в галузі функціональної і практичної стилістики, для з’ясування проблем функціональних стилів, для розроблення теорії газетних жанрів [16; 18; 24; 25; 33; 94]. Отже, мова преси з часом виділилася як самостійний об’єкт вивчення. На думку О.А.Сербенської [132], сьогодні можна говорити про пресолінгвістику як окрему галузь стилістики, тісно пов’язану з філософією комунікації, соціологією, з наукою про основи культури мови.
Вивчення української часописної мови”, як і часописного українського письменства”, започаткували ще на початку минулого століття своїми працями І.Франко, Б.Грінченко, І.Нечуй-Левицький, Л.Мартович та ін. Мова української преси (як, до речі, й сама преса), що виходила з 1914 року, а також між двома світовими війнами на окремих територіях українських земель, ще не стала об’єктом ґрунтовного дослідження. Є лише окремі зауваження в цьому плані у працях М.Сулими, М.Гладкого. Соціологічні вивчення мови газети та її аудиторії в 20-х роках поєднувалися з лінгвістичними спостереженнями, а опис мови преси був, як правило, соціолінгвістичним [35]. Уже в цей період мова преси виділяється як окрема проблема, чітко визначено, що основою її розвитку є народна мова, помітні пошуки імпульсів для розвитку мови преси, визначення її ролі та місця в житті національної мови. На думку Ю.В.Шевельова, газетна мова” розвивається в тісному зв’язку з мовною практикою насамперед інтелігенції, репрезентуючи вже вищу мову”, й істотно впливає на престиж національної мови [174]. Мова української періодики 50-х років характеризується рядом особливостей, зумовлених насамперед тим, що пресу трактовано як частину ідеологічної структури, а мову як засіб її пропаганди. З 60-х років вивчення мови української преси розвивалося в кількох напрямках. Перший із них нормативно-стилістичний представлений значною кількістю праць, авторами яких є С.Я.Єрмоленко, А.П.Коваль, М.М.Пилинський, К.В.Ленець, О.Д.Пономарів, В.М.Русанівський, О.А.Сербенська, Н.М.Сологуб та ін. У межах цього напрямку мову періодики вивчають з погляду того, наскільки воно відповідає нормам літературної мови. Зокрема, О.А.Сербенська, вивчаючи мову преси кінця ХХ ст., робить спробу системного опису і різнопланового аналізу (лінгвістичного, соціологічного, психологічного) явищ публіцистичного мовлення як певного естетичного стереотипу, що залежить від дії соціальних чинників. Дослідниця довела, що в мові газет віддзеркалюються тенденції розвитку загальнолітературних норм української мови. В останні роки О.Д. Пономарів заклав основи трактування нормативності в сфері ЗМІ як самостійної проблеми. Нормативно-стилістичний підхід передбачає також вироблення засад, які б забезпечували найдоцільніший вибір синонімічних і варіантних засобів з-посеред можливих (на рівні лексики, фразеології, словотвору). Цей напрям репрезентують численні дослідження з практичної стилістики української мови, авторами яких є В.С.Ващенко [26], І.Г.Чередниченко [172], Т.С.Ярмоленко [181], А.П. Коваль [76] та ін.
Другий напрям у вивченні мови преси, який досить активно розвивається в Україні з 70-х років ХХ століття, пов’язаний з трактуванням мови газети як особливого об’єкта. Це функціонально-стилістичним напрям [127], репрезентований він працями таких учених, як М.М.Пилинський, Г.М.Колесник, А.І.Мамалига, Г.М.Сагач, Л.І.Шевченко та ін. Функціонально-стилістичний підхід передбачає вивчення закономірностей і тенденцій формування внутрішньостильових форм, з’ясування лінгвістичної природи жанрової форми, пошуки естетичних критеріїв газетної мови.
Окремий напрям у дослідженні мови українських газет історію становлення мови української преси започаткували М.А.Жовтобрюх [62; 63], який своєю працею привернув увагу журналістів-практиків, журналістів-теоретиків, науковців до історії мови української преси, та Ю.В.Шевельов [174].
На стику цілого ряду дисциплін, як відзначають дослідники, виникає також широке поле наукової діяльності, яка при вивченні знакового спілкування дає можливість перенести акценти з мови як системи (з мовної одиниці) на текст як справжню комунікативну одиницю вищого ґатунку, що є не тільки продуктом, а й образом та об’єктом [55].
Серед загальнотеоретичних праць про мову публіцистичних жанрів слід відзначити кілька праць російських мовознавців. Найбільший інтерес тут становить книга Г.О. Винокура Культура языка” [32], один із розділів якої присвячений мові газети. Автор намагається осмислити і лінгвістично вивчити газетну мову як особливий об’єкт зі своїми закономірностями, специфікою. Значним внеском у дослідження специфіки газетної мови, у визначення її основних принципів стали праці Г.Я. Солганика [137, 138, 139]. У праці О языке газеты” дослідник чітко визначає, що мова газети як різновид мови масово-політичної інформації належить до писемної форми мовлення і головним засобом здійснення комунікації в мові газет на відміну, наприклад, від звукового кіно і багатьох жанрів телебачення, є слово. Тому мова газети повинна бути самостійним об’єктом спеціального вивчення” [139, 13]. Значним внеском у дослідження специфіки газетної мови, визначення її основних конструктивних рис є праця В.Г. Костомарова Русский язык на газетной полосе”. Не завжди слушне ставлення до газетної мови дослідник пояснює нерозумінням того принципу, який лежить в її основі. Конструктивними принципами газетної мови, пише він, є одночасна орієнтація на експресію і стандарт” [84, 61]. Серед досліджень сучасного стану і тенденцій розвитку російської публіцистики можна вказати також на: Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа” В.Г.Костомарова [85] та Особенности развития русской лексики в новейший период (на материале газет)” Л.Ферм [168], де висвітлюються мовленнєві процеси в мові газет 90-х років ХХ століття.
Різні аспекти сучасного етапу розвитку мови української періодики 80-х 90-х років ХХ століття знайшли своє висвітлення в працях Н.О.Бойченко [16], І.І.Браги [18], Ю. Арешенкова [3], А.М.Григораш [45; 46], Т.А.Коць [86; 87], А.І.Мамалиги [98; 99], О.Г.Муромцевої [106], О.А.Стишова [147; 148] та ін. Характеризуючи сучасні тенденції в розвитку газетно-публіцистичного стилю української мови, Н.Г.Озерова відзначає, що в системі функціональних стилів російської і української мов газетно-публіцистичному стилю як засобу масової комунікації відводиться важливе місце, яке пов’язане з величезною роллю, що її відіграють у сучасному політичному, економічному житті ЗМІ. Можливо, що газетна комунікація не така вже всеохопна (порівняно з електронними засобами), але вона адресна, спрямована на конкретного реципієнта, націлена на зворотний зв’язок [112, 64].
На сьогодні всі наукові дослідження газетної мови виходять з функціональної своєрідності газетно-публіцистичного стилю, яка полягає в діалектичній єдності двох функцій впливу та повідомлення. Разом з тим, хоча в різних жанрах публіцистики логічний та емоційно-експресивний елементи мають бути взаємно зрівноважені, на сучасному етапі газетної комунікації посилюється експресивна функція. У мові газети дедалі частіше вживається поряд із розмовно-літературною лексикою розмовно-нелітературна: просторічна, в тому числі вульгарна, жаргонна, діалектна, лексика позанормативних запозичень, яка має досить виразну експресію.
Об’єктом нашого дисертаційного дослідження обрано мову сучасної української публіцистики (від початку 1990-х рр., на матеріалі як загальноукраїнських газет, що виходять у Києві, так і регіональних, що виходять у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській та Хмельницькій областях). Предметом аналізу є функціонування стилістично зниженої лексики в мові сучасної української газети. Під терміном стилістично знижена лексика” ми розуміємо всі ті лексичні засоби, які перебувають як на межі літературної мови (розмовно-літературна лексика власне розмовна і розмовно-просторічна), так і поза нею (розмовно-нелітературна лексика просторічна, включаючи вульгарну, лайливу, жар­гонна, включаючи сленг і арго, діалектна, лексика позанормативних запозичень).
Актуальність теми зумовлена, з одного боку, різкою активізацією в досліджуваний період уживання стилістично зниженої лексики в мові українських газет, а з другого боку, недостатньою вивченістю функціонування стилістично зниженої лексики сучасної української мови.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри української мови Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету Функціонування української мови як державної” (номер державної реєстрації 0100U000791), яка передбачає, зокрема, вивчення лексики сучасної української літературної мови, джерела її поповнення та функції в різних стилях мови.
Метою дослідження є комплексний аналіз стилістично зниженої лексики сучасної української мови та особливостей її вживання в мові сучасної періодики.
У зв’язку з визначеною метою постають такі завдання:
1. З’ясувати мовні особливості та екстралінгвістичну зумовленість публіцистичного стилю.
2. Показати джерела формування та поповнення стилістично зниженої лексики в мові сучасної української публіцистики.
3. Схарактеризувати особливості вживання в мові газет стилістично зниженої лексики (розмовної, просторічної, жаргонної, діалектної).
4. Простежити функціонування найчастотніших типів словотворення стилістично зниженої лексики у ЗМІ.
5. Виявити функції стилістично зниженої лексики в авторській мові газетних матеріалів.
Основним методом дослідження є описовий.
Джерельною базою дослідження є тексти україномовних газет (від 1997 року) з орієнтацією на охоплення видань різної тематики з центральних (Вечірній Київ”, Київ, Голос України”, Київ, Товариш”, Київ, Урядовий кур’єр”, Київ, Україна молода”, Київ) та західних (Вільне життя”, Тернопіль, Високий замок”, Львів, Галичина”, Івано-Франківськ, Край Кам’янецький”, Кам’янець-Подільський, Кам’янець-Подільський вісник”, Кам’янець-Подільський, Подільські вісті”, Хмельницький, Подолянин”, Кам’янець-Подільський, Фортеця”, Хмельницький) регіонів України.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що це перша спроба комплексного, цілісного аналізу функціонування стилістично зниженої лексики в мові сучасної української періодики на матеріалі текстів різного суспільно-ідеологічного та тематичного спрямування.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що опис і систематизація досліджуваного матеріалу дозволить розширити та збагатити наші уявлення, по-перше, про стилістичні особливості мови сучасної української газети, по-друге, про склад і функціонування в українській мові шарів стилістично зниженої лексики як одного з потужних її емоційно-виражальних засобів і, по-третє, про стан і перспективи розвитку української мови на її сучасному етапі.
Практична цінність роботи полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані при укладанні тлумачного словника української мови, словника нових слів і значень, а також у практиці вищої школи, зокрема при викладанні курсів Лексика і фразеологія”, Стилістика і культура мови”, Мова засобів масової інформації”.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Кам’янець-Подільського державного педагогічного університету та відділу лексикології і комп’ютерної лексикографії Інституту української мови НАН України. Положення праці викладено в доповідях на двох наукових конференціях: звітній науковій конференції викладачів і аспірантів, присвяченій 85-й річниці Української національно-демократичної революції, 15-16 квітня 2002 року (м. Кам’янець-Подільський) і Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 95-річчю доктора філологічних наук, професора Івана Ковалика (1907-1989), 19-20 квітня 2002 року (м. Івано-Франківськ). Основний зміст дисертації відбито в трьох статтях.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох основних розділів, висновків, списку використаної літератури, що налічує 181 позицію. Загальний обсяг роботи

bibliography

висновки

Стилістично знижена лексика, яка становить досить помітний шар у лексичній системі сучасної української літературної мови, значно активізувалася у вживанні з 1990-х років у мові сучасної української публіцистики.
Аналіз цього явища в мові сучасних газет дозволяє зробити такі висновки.
1. Лексичний склад української мови у його відображенні в мові засобів масової інформації досить швидко реагує на зміни як у різних сферах життя, так і в поглядах суспільства на доцільність і прийнятність нормативно-стилістичної основи літературної мови в той чи інший період її розвитку. Як екстралінгвістичні фактори, а саме: зняття політичної цензури, протест проти відсталості суспільства, криміналізація суспільства, необхідність номінації явищ, що не були характерними для попередніх років, так і зміна мовних смаків у бік спрощення, лібералізації, бажання висловити експресію будь-якими засобами, ситуація українсько-російської двомовності приводять до а) перегляду поняття літературна норма”; б) ширшого залучення розмовних, просторічних, жаргонних та діалектних елементів у мову публіцистики.
2. Великий відсоток стилістично зниженої лексики в мові сучасної преси пояснюється тим, що цей шар лексики до кінця 80-х років залучався порівняно мало, а отже, за ним не закріпилися негативно-оцінні конотації. Сьогодні таке слововживання відображає мовні уподобання певної частини суспільства, яка прагне у стилістично зниженій лексиці віднайти засоби адекватної номінації явищ дійсності. Актуалізовані мовні засоби добираються з максимуму ресурсів української мови всіх рівнів. Обмеження у використанні мовних одиниць зведено до функціонального мінімуму комунікативної виправданості та ефективності. Існує настанова на мовленнєву розкутість, порушення, руйнування усталених традицій слововживання. Стає вже тенденцією поєднання різностильових елементів, що сприяє встановленню контакту між тим, хто пише, і тим, хто сприймає, автором і читачем.
3. Інтенсивне використання стилістично зниженої лексики є, з одного боку, безумовним результатом демократизації всього суспільства, яка, відповідно, привела й до демократизації всієї мови. З іншого ж боку, у своїх крайніх формах вияву це стає вже негативним явищем, що виражається у використанні в мові газет 1990-х років великої кількості лексичних засобів, які перебувають як на межі літературної мови (розмовно-літературна лексика власне розмовна і розмовно-просторічна), так і поза нею (розмовно-нелітературна лексика просторічна, включаючи вульгарну й лайливу, жар­гонна, включаючи сленг і арго, діалектна, лексика позанормативних запозичень). Надмірне використання стилістично зниженої лексики в мові сучасної української публіцистики, на нашу думку, з часом нормалізується, і мова періодики стане зразком писемної мови, де використання традиційно-книжних засобів буде гармонійно поєднуватися з розмовними елементами.
4. Оновлення лексичного складу мови сучасних українських газет за рахунок одиниць зі стилістично зниженими конотаціями відбувається як з використанням власне лексичних новотворів, так і шляхом переосмислення наявних лексичних одиниць. У публіцистиці найчастіше використовуються розмовні іменники, рідше дієслова, значно рідше прикметники, прислівники та інші частини мови.
Серед суфіксальних зразків розмовного словотворення найчастотнішими в газетних текстах виявилися іменники: а) жін. р. із суфіксом -к-а на позначення предметів та інших опредметнених понять як результат стягнення відповідних словосполучень: маршрутка, мобілка, оборонка, оперативка, районка тощо; б) із суфіксами -к-а, -ачк(ячк)-а, -івк(овк)-а та деякими іншими на позначення дії або стану: вилазка, відмазка, здибанка, оборудка, прив’язка, розкрутка, сверблячка, дурилівка, забов’язалівка, мочилівка, нестиковка, тусовка (про зустріч, зібрання), обдирайлівка тощо; в) із суфіксом -к-а та деякими іншими на позначення місця проживання, приміщення тощо: комуналка, сталінка, хрущовка, барахолка (про ринок), забігайлівка (про погану їдальню); г) із суфіксом -щин-а на позначення понять, що викликають несхвальне ставлення, негативну оцінку: горбачовщина, дармівщина, надзвичайщина та ін.; ґ) чол. р. із суфіксом -ач на позначення осіб за сферою діяльності та родом занять: збирач/здирач (працівник податкової служби), сміхач (сатирик-гуморист), фірмач (працівник фірми); д) чол. р. із суфіксами -ник(-шник), -іст на позначення осіб за сферою діяльності та родом занять з суфіксом: альтернативник (прихильник альтернативної служби в армії), бюджетник (працівник бюджетної сфери), здирник (той, хто займається здирництвом), кіношник, надзвичайник (про міністра з надзвичайних ситуацій), даїшник (від ДАІ Державна автомобільна інспекція), петеушник (від ПТУ професійно-технічне училище), ПЗУшник (від ПЗУ Партія зелених України), ЦРУшник (від ЦРУ Центральне розвідувальне управління США); бомбіст (у значенні ‘той, хто повідомляє телефоном про закладену вибухівку’), есбіст (прцівник Служби безпеки України СБУ), марчукіст (член або прихильник партії Євгена Марчука), особіст (працівник особового відділу), пофігіст (людина, якій усе байдуже), штабіст (працівник передвиборного штабу); е) сер. р. із суфіксами -анн-я, -енн-я у значенні опредметненої дії: базікання, забамбулення, матюкання, розкручування, трахання тощо.
Зрідка в газетних текстах трапляються стилістично знижені іменники, утворені шляхом заміни елементів української словотвірної системи відповідними російськими, зокрема із суфіксом -щик: аліментщик, перекупщик, скупщик.
Через посередництво преси в загальний ужиток уходять слова із структурним елементом -ація, який в іншомовних словах є показником їх належності насамперед до книжної мови. При поєднанні цього елемента як із запозиченими, так і з питомими українськими основами можуть утворюються слова з виразним розмовним забарвленням: дивація, прийматизація, прихватизація, собакізація, суркізація, хохляндизація і под.
Окрему групу в мові газет становлять іменники, зниженість яких зумовлена суфіксами -ак(як), -ак(як)-а, -яг-а, -юк-а, -юг-а, -иськ-о, -ул-я, -ень, -ан та ін.: босяк, забіяка, діляга, падлюка, катюга, збіговисько, ревисько, дівуля, перевертень тощо. Дедалі частіше в газетних текстах трапляються складні слова-іменники, негативне значення та стилістична зниженість яких випливає із змісту їх компонентів. Більшість із них це іменниково-дієслівні й іменниково-прикметникові утворення, що вказують на негативні риси поведінки людини, характеру її діяльності тощо: крючкотвори, мордобій, наркоділки, пройдисвіт. У мові газет трапляються й стилістично знижені складні слова та апозитивні сполучення, утворені з двох іменників: несуни-халявщики, бізнес-посиденьки, кінозбіговисько. Рідше в газетних текстах трапляються стилістично знижені іменники, утворені моделями абревіації та основоскладання: бомж (від рос. абревіатури Бомж без определённого места жительства), зек, старлей, членовоз.
Крім словотвірних моделей, продуктивним засобом творення стилістично зниженої лексики, яка потрапляє в мову газет, є метафора: бадилля (про наркотичну сировину), за бугром (за кордоном), наживка (про людину), човник (про підприємців малого бізнесу, які змушені часто пересуватися) тощо, рідше метонімія: авторитет (про лідера злочинного угруповання).
Різноманітними структурними типами представлені у мові періодики стилістично знижені дієслова. Це насамперед одиниці: а) із суфіксами -ува-, -и-, -ну-(-ону-): горувати, просторікувати, путчити, бахнути, гахнути, клацнути, рефлекснути, стуконути тощо; б) з префіксами до-, по-, за-, з-(с-): додушити, докопатися, доконати, пов’язати, погоріти, поплестися, потрусити, зросійщити, скачати, схамити; в) утворені префіксально-суфіксальним способом словотворення з морфемами ви-, від-, об-, о- + -ува-, -и-: викручуватися, витрушувати, відтягнутися, відстебнути, обмакогонити (обманути), опоганити, охаювати.
Розмовні стилістично знижені прикметники, що вживаються в публіцистиці, позначені активізацією відіменникових і віддієслівних похідних, які характеризуються неоднорідною семантикою і різним структурним вираженням, наприклад: зальотний, змазаний, липовий, ошалілий, суперовий, тупоголовий, ульотний, холуйський, чистісінький.
5. Елементи розмовного стилю літературної мови в сучасній українській публіцистиці є досить поширеним і загалом цілком закономірним для її розвитку явищем. Вони, контрастуючи з нейтральним стилістичним фоном публіцистичного стилю, допомагають виконувати основні функції газет як інформувати, так і переконувати читачів. Наприкінці ХХ ст. у мові української публіцистики стали активно використовуватися також просторічні елементи. У зв’язку з помітним ослабленням вимог до дотримання нормативних засад української літературної мови з кінця 1980-х рр. у мові сучасної української публіцистики спостерігається й значне посилення у використанні жаргонізмів і русизмів, а також лайливої і непристойної лексики. Суржик як один з різновидів українського просторічного мовлення, що виник унаслідок інтерферентного впливу російської мови, у публіцистиці використовується як багатофункціональний стилістичний засіб. Просторічна лексика має високий ступінь негативнооцінного забарвлення. Використання її в мові української публіцистики як негативнооцінного засобу на сучасному етапі розвитку суспільства є поширеним стилістичним прийомом. Матеріал спостережень над використанням жаргонізмів у публіцистиці свідчить про те, що в суспільстві змінюється ставлення до жаргону: наприкінці ХХ століття він усвідомлюється як джерело особливо виразних, експресивних слів і висловів.
6. Використання стилістично знижених елементів, нестандартної лексики в мові газети явище не нове, але в 90-х роках ХХ століття воно змінилося і кількісно, і якісно в бік більшої вульгаризації. Це лінгвістичне явище має свою соціальну базу і може розглядатися як реакція на довгі роки державного тиску та цензури. Цьому сприяє та обставина, що в даний період фактично відсутня цензура, стає не такою суворою редакторська правка. Зміни в суспільно-політичній ситуації, в системі соціальних цінностей неодмінно зумовлюють коригування й характеру газетно-публіцистичних оцінок, що, в свою чергу, веде до змін у лексико-стилістичній системі газетної мови. На перший план виходить негативно оцінна лексика, яка формується в основному за рахунок взаємодії з лексикою розмовної мови. Ця група зниженої лексики представлена переважно іменниками та дієсловами, значно рідше прикметниками, прислівниками та іншими частинами мови. Засоби масової 90-х років ХХ ст. активно використовують знижену лексику з певною стилістичною метою. У мові сучасної публіцистики дедалі частіше вживаються експресивні слова, що надають висловленню виразності, образності, емоційної забарвленості. Стилістичне забарвлення слова і його стилістичні властивості розкриваються тільки в контексті. Стилістично знижена лексика, яку ми зафіксували в газетних текстах досліджуваного періоду, складається в основному з одиниць жартівливої, іронічної, фамільярної і под. конотацій, а також з одиниць, що виражають несхвальне ставлення та негативної оцінку (серед останніх в окрему групу можна виділити вульгарну та лайливу лексику).

Список використаної літератури

1. Автомонов П.Ф. Характерні риси репортажу, зарисовки, нарису (в газеті) // ЖТПР. 1981. Вип. 11. С.33- 44.
2. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За загальною редакцією Олександри Сербенської: Посібник. Львів: Світ, 1994. 152с.
3. Арешенков Ю. Місце інформаційного мовлення в системі функціональних стилів // Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку. Ч.2. Запоріжжя: ЗДУ. 1996. С. 125-128.
4. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов [около 7000 терминов]. М.: Сов. Эциклопедия, 1966. 607с.
5. Балли Ш. Французская стилистика. М.: Издательство иностранная литература, 1961. 394с.
6. Баранник Д.Х. Актуальні проблеми дослідження мови масової інформації // Мовознавство. 1983. № 6. С.13-17.
7. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. 502с.
8. Бельчиков Ю.А. Анализ языка и стиля публицистических произведений. М.: Изд-во Московского университета, 1962. 21с.
9. Беляева Т.М., Хомяков В.А. Нестандартная лексика английского языка. Ленинград: Просвещение, 1985. 223с.
10. Березовенко А. Посттоталітарна динаміка і перспективи української мови // Про український правопис і проблеми мови. Нью-Йорк-Львів, 1997. С.115-119.
11. Бесага Р.В. Нестандартизовані елементи в українській літературній мові: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Ужгород, 1997. 23с.
12. Білодід І.К. Проблеми сучасного життя мови (Виховання культури усного побутового мовлення) // Усне побутове літературне мовлення. К.: Наук. думка, 1970. С.5-14.
13. Білодід І.К. Роль усної літературної мови в мовній практиці соціалістичного суспільства // Закономірності розвитку усного літературного мовлення. К.: Наук. думка, 1965. С.5-54.
14. Білодід І.К. Стилістичне збагачення усного літературного мовлення // Українське усне літературне мовлення. К.: Наук. думка,1967. С.17-38.
15. Богуславский В.М. Семантико-стилистические группы слов в языке газеты: Автореф. дис. канд. филол. наук, Харьков, 1969. 25 с.
16. Бойченко Н.О. Стійкі сполучення в газетному мовленні // Ономастика і апелятиви. Вип. 14. Дніпропетровськ: ДНУ, 2001. С.17-22.
17. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. М.: Просвещение,1987. 159с.
18. Брага І.І. Цінність орієнтації в газетному тексті: Соціолінвістичний та прагматичний аспекти // Науковий вісник Ізмаїльського педінституту. Вип. 9. 2000. С. 152-155.
19. Будагов Р.А. Введение в науку о языке. Изд. 2-е. М.: Просвещение, 1965. 492 с.
20. Булаховський Л. А. Виникнення і розвиток літературних мов // Вибрані праці: В 5-ти т. - К.: Наук. думка, 1975. - Т. 1. - С. 321- 470.
21. Бурячок А.А. Емоційно знижена лексика й фразеологія в побутовому мовленні // Усне побутове літературне мовлення. К.: Наук. думка, 1970. С.58-63.
22. Бурячок А.А. Функціонально-стилістична оцінка слів у Словнику української мови // Лексикологія і лексикографія. К.: Наук. думка, 1969. Вип. ІІІ. С.92-94.
23. Вакуров В.Н. О некоторых недочётах в языке газет // Вестн. Моск. ун-та, сер. 11. Журналистика. 1966. № 2. С.56-64.
24. Вакуров В.Н., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. М.: Выс. школа, 1978. 183 с.
25. Васильева А.Н. Газетно-публицистический стиль речи . М., 1982. 198 с.
26. Ващенко В.С. Стилістичні явища в українській мові. Харків, 1958. Ч.1.
27. Вещикова И.А. Публицистический стиль как единица в системе функциональных разновидностей языка // Вестн. Моск. ун-та, сер. 9. Филология. 1992. № 1. С.21-30.
28. Взаємодія усних і писемних стилів мови. К.: Наук. думка, 1982. 180с.
29. Винник В.О. Жаргон // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.167-168.
30. Виноградов В.В. Очерки по истории русского литературного языка XVIII XIX веков. М.: Выс. школа, 1982. 528с.
31. Виноградов В.В. Стилистика. Теория поэтической речи. Поэтика. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 255 с.
32. Винокур Г.О. Культура языка. М., 1998. 236 с.
33. Вовчок Д.П. Типы и функции словосочетаний метафорического характера в современной газете: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1974. 17с.
34. Волкотруб Г.Й. Статистична характеристика функціонування фразеологізмів у художньому й публіцистичному мовленні // Дослідження з філології. К.: НМК ВО, 1992.
35. Гладкий М. Наша газетна мова. К.: Держвидав, 1928. 178 с. (фотопередрук з післямовою О. Горбача). Мюнхен: Вид-во Українського вільного університету, 1992. 178с.
36. Голуб И.Б. Стилистика современного русского языка: Учеб. пособие для вузов по специальности Журналистика”. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Выс. школа, 1986. 336с.
37. Горбач О. Арго українських вояків // НЗУВУ. Мюнхен, 1963. Ч.7. С.138-173.
38. Горбач О. Арго українських лірників // НЗУВУ. Мюнхен, 1957. Ч.1. С.5- 44.
39. Горбач О. Арго українських школярів та студентів // НЗУВУ. Мюнхен, 1966. С.3-55.
40. Горбач О. Арго чернігівських прошарків і лірників: матеріяли до української діялектології // НЗУВУ. Мюнхен, 1974. Вип.4. С.1-14.
41. Горбач О. Вулично-тюремні арготизми у Франковій прозі // ЗНТШ. Нью-Йорк, 1963. Т. 177. С.197-206.
42. Горбач О. Лексика наших картярів і шахістів // Вільне слово. Торонто, 1960. С.2-15.
43. Горбач О. Львівські проступницько-тюремні арготизми (до 1930-х років) // НЗУВУ. Мюнхен, 1983. Т. Х. С.296-326.
44. Горбач О. Правопорушницькі східньоукраїнські арготизми в дотичних словниках і в літературі перед 1-ю світовою війною // НЗУВУ. Мюнхен, 1974. Т.8. С.14-28.
45. Григораш А.М. Розширення складу фразеологічних одиниць як засіб творчого використання сталих словосполучень (на матеріалах сучасної преси України) // Система і структура східнослов’янських мов. К., 1998. С. 60-64.
46. Григораш А.М. Трансформація складу фразеологізмів у газетних текстах // Система і структура східнослов’янських мов. К., 1997. С.36-61.
47. Григорьев В.П. Современное просторечие и жаргоны. // Книга о русском языке. М.: Знание, 1969. С. 159-173.
48. Гриценко П.Ю. Діалектизм // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.135.
49. Дзендзелівський Й.О Українське і слов’янське мовознавство. Збірник праць / Наукове видання Українознавча бібліотека НТШ. Число 6. Львів, 1996. 520с.
50. Дзендзелівський Й.О. Арго волинських лірників // Йосип Дзендзелівський Українське і слов’янське мовознавство. Збірник праць / Наукове видання Українознавча бібліотека НТШ. Число 6. Львів, 1996. С.310-349.
51. Дзендзелівський Й.О. Арго нововижвівських кожухарів на Волині // Йосип Дзендзелівський Українське і слов’янське мовознавство. Збірник праць / Наукове видання Українознавча бібліотека НТШ. Число 6. Львів, 1996. С. 245-285.
52. Дзендзелівський Й.О. Про арго спиських дротарів // Йосип Дзендзелівський Українське і слов’янське мовознавство. Збірник праць / Наукове видання Українознавча бібліотека НТШ. Число 6. Львів, 1996. С.307-309.
53. Дзендзелівський Й.О. Про арго українських ремісників (Колківське арго на Волині) // Йосип Дзендзелівський Українське і слов’янське мовознавство. Збірник праць / Наукове видання Українознавча бібліотека НТШ. Число 6. Львів, 1996. С.286-306.
54. Дзендзелівський Й.О. Український бурсацько-семінарський жаргон середини ХІХ ст. На матеріалах повісті Люборацькі” А.Свидницького // Йосип Дзендзелівський Українське і слов’янське мовознавство. Збірник праць / Наукове видання Українознавча бібліотека НТШ. Число 6. Львів, 1996. С.353-359.
55. Дридзе Т.М. Организация и методы лингвосоциопсихологического исследования массовой коммуникации. М., 1979. 273 с.
56. Єрмоленко С., Дзюбишина-Мельник Н. Нові тенденції у загальнолітератур­ній нормі української мови // Języki słowiańskie wobec współczesnycn przemian w krajach Europy środkowej i wschodniej: Mat. Konf. Z 23 25 IX 1992r. Opole, 1993. S.199-204.
57. Єрмоленко С.Я. Публіцистичний стиль // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.501.
58. Єрмоленко С.Я. Розмовна лексика // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.521-522.
59. Єрмоленко С.Я. Стильові різновиди української мови // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.605-606.
60. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко К.: Либідь, 2001. 224с.
61. Єрмоленко С.Я., Гримич Г.М. Народно-розмовна традиція в літературно-художньому мовленні // Питання мовної культури. К.: Наук. думка,1968. Вип.2. С.14-32.
62. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси (кінець ХІХ початок ХХ ст.). К.: Наук. думка, 1970. 303с.
63. Жовтобрюх М.А. Мова української преси (до середини дев’яностих років ХІХ ст.). К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 415с.
64. Жовтобрюх М.А. Сучасна українська літературна мова. Вступ. Лексика і фразеологія. Фонетика. К.: Рад. школа, 1961.
65. Жовтобрюх М.А. Сучасна українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984.
66. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Вища шк., 1972. 401с.
67. Жулинський М.Г. Без єдиної державної мови не буде України // Вечірній Київ. 27 січня 1999 року. С.6.
68. Ильинская И.С. Из наблюдений над лексикой Пушкина // Труды института Русского языка. Москва Ленинград: Изд-во АН СССР, 1950. Т.2. С.80-83.
69. Їжакевич Г.П. Русизм // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.526.
70. Какорина Е.В. Стилистические изменения в языке газеты новейшего времени: трансформация семантико-стилистической сочетаемости: Автореф. дис. канд. наук. М., 1992. 22с.
71. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства: Підручник. Вид. 2-е. К.-Одеса: Либідь, 1991. 280с.
72. Кваша Н.К. Устойчивые сочетания в языке газетных заголовков: разрушение клише как специальный приём // Язык. Речь. Речевая деятельность: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск третий. Часть вторая. Нижний Новгород: Нижегородский государственный лингвистический университет им. Н.А.Добролюбова, 2000. С.3-10.
73. Кириченко І.М. Пояснення і пояснювальні позначки до реєстрових слів в українсько-російських словниках // Наукові записки Ін-ту мовознавства АН УРСР. К.: Вид-во АН УРСР, 1946. Т. ІІ-ІІІ. С.30-46.
74. Коваль А.П. Культура української мови. К.: Наук. думка, 1964. 194с.
75. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. 3-те вид. К.: Вища шк., 1987. 351с.
76. Коваль А.П. Практична стилістика сучасної української мови. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1978. 398 с.
77. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. М.: Просвещение, 1983. 223с.
78. Колесник Г.М. Усно-розмовне мовлення на шпальтах газети // Взаємодія усних і писемних стилів мови. К.: Наук. думка, 1982. С.136-163.
79. Коптілов В.В. Елементи просторіччя в мові українських поетів-романтиків // Вісник КДУ, 1959. Вип.1. С.37- 44.
80. Коробчинська Л.А. Лексика розмовної мови // Питання мовної культури. К.: Наук. думка,1968. Вип.2. С.3-11.
81. Коробчинська Л.А. Розмовна і просторічна лексика української мови та її ремаркування в словниках // Лексикографічний бюллетень. К.: Вид-во АН УРСР,1963. Випуск ІХ. С. 41-54.
82. Костомаров В.Г. Перестройка и русский язык // Русская речь. 1987. № 6. С.3-11.
83. Костомаров В.Г. Разговорные элементы в языке газеты. Русская речь, 1967. №5. С. 48-53.
84. Костомаров В.Г. Русский язык на газетной полосе. Некоторые особенности языка современной газетной публицистики. М.: МГУ, 1971. 267 с.
85. Костомаров В.Г. Языковой вкус эпохи. Из наблюдений над речевой практикой масс-медиа М.: Педагогика-пресс, 1994.
86. Коць Т.А. Функціональний аспект лексичної норми в засобах масової інформації (на матеріалі газет 90-х років ХХ ст.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01. Київ, 1997. 16 с.
87. Коць Т.А. Функціонування лексичних варіантів у засобах масової інформації (на матеріалі газет 90-х р.) // Мовознавство. 1997. № 6. С. 56-63.
88. Кузнецова Т. Соціолінгвістична сутність суржику // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Збірник наукових праць. Випуск 4. Українське і слов’янське мовознавство. Міжнародна конференція на честь 80-річчя професора Йосипа Дзендзелівського. Ужгород, 2001. С.277-280.
89. Лагутіна А.В. Характер лексичної синоніміки сучасного усного літературно-побутового мовлення // Усне побутове літературне мовлення. К.: Наук. думка,1970. С.46-53.
90. Левченко С.П. Просторічний різновид розмовної лексики у сучасних в українських і російських словниках // Українське усне літературне мовлення. К.: Наук. думка,1967. С.93-102.
91. Левченко С.П. Ще раз про ремарку просторічне” // Лексикологія і лексикографія. К.: Наук. думка,1966. С.159-164.
92. Ленець К. Лексико-семантичні процеси в мові засобів масової інформації // Українська мова. Ороlе, 1999. С.67-87.
93. Ленець К.В. Варваризм // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.59.
94. Ленець К.В. Лексичні зміни та їх відображення в мові сучасної преси // Мовознавство. 1988. № 6. С. 41- 47.
95. Ленець К.В. Суржик // Українська мова”. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. С.616.
96. Литвиненко А.Н. Воскрешение слова // Русская речь. 1991. № 6. С.55-58.
97. Макаренко Е.А. Функционирование перифразов в современной украинской прессе (на материале республиканских и областных газет УССР 80-х годов): Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1984. 24с.
98. Мамалига А.І. Комунікативно-мовленнєва системність газетних текстів // Вісник Київського університету. Серія Журналістика”. К., 1993. вип. 1. С.115-124.
99. Мамалига А.І. Лін