СТРАШНИЙ Володимир Іванович ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ НА РОДИННИХ ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

brief description

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

СТРАШНИЙ Володимир Іванович

УДК 373.31:392.3:=477

ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ НА РОДИННИХ ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

Спеціальність 13.00.07 теорія і методика виховання

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
ПОСТОВИЙ Віктор Григорович
Кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник

Київ-2004

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ НА РОДИННИХ ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

10

1.1. Традиції та їх роль у вихованні особистості

10

1.2. Генеза родинних традицій та їх вплив на виховання дитини

36

1.3. Стан виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу

52

Висновки до розділу 1

76

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИХОВАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ НА РОДИННИХ ТРАДИЦІЯХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

78

2.1. Підвищення компетентності вчителів щодо виховання учнів на родинних традиціях українського народу

78

2.2. Зміст і методика виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу

91

2.3. Взаємодія сім’ї і школи у вихованні дітей молодшого шкільного віку на засадах народної педагогіки

121

2.4.Аналіз результатів дослідно-експериментальної роботи

144

Висновки до розділу 2

149

ВИСНОВКИ

151

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

156

ДОДАТКИ

172

В С Т У П

Зміна виховних цілей і завдань на сучасному етапі розвитку українського суспільства на перший план висуває формування у молодих поколінь національних ідеалів, національної свідомості, патріотизму, морально-поведінкових норм. З огляду на це, надзвичайної актуальності й важливого значення набуває проблема виховання дітей на родинних традиціях українського народу, які містять багатий, накопичений віками матеріал і є відображенням народної психології, філософії, ідеології, характеру.
На важливості звернення до національних традицій українського народу наголошується в Національній доктрині розвитку освіти України в ХХІ столітті, Національний програмах Діти України” та Українська родина, чинному законодавстві й концепціях, що стосуються діяльності загальноосвітніх навчальних закладів у плані виховання молодих поколінь.
Аналіз традицій українського народу в історичному розвитку суспільства знаходимо в спадщині відомих етнографів, істориків, педагогів Г. Ващенка, Ф. Вовка, О. Воропая, О. Духновича, І. Огієнка, С. Русової, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського, П. Чубинського, Т. Шевченка.
Теоретичні й прикладні засади українського народознавства розкриті в працях П. Ігнатенка, П. Кононенка, В. Кузя, Т. Мацейків, С. Павлюка, Ю. Руденка, М. Стельмаховича, Є. Сявавко та ін.
На сьогодні захищенні дисертаційні роботи, присвячені висвітленню системного підходу до формування національних і загальнолюдських моральних цінностей в українській етнопедагогіці (О. Ярмоленко), розвитку творчої активності старшокласників у діяльності фольклорно-етнографічних об’єднань (Н. Соломко), впровадженню художньої народної творчості в процес навчальної і позакласної роботи з молодшими підлітками (С. Горбатенко), можливостям використанням фольклору, народних традицій у моральному вихованні учнів (В. Люрина, Ю. Підборська), педагогічним умовам виховання поваги до батьків на традиціях українського народу (Л. Повалій) та ін.
Ці питання певним чином відображені в змісті навчальних програм і підручників, мають місце при проведенні виховних заходів у загальноосвітній школі.
Психолого-педагогічні аспекти виховання особистості в сучасних умовах розбудови Української держави досліджуються І. Бехом, А. Бойком, О. Вишневським, Ю. Гапоном, І. Зязюном та ін.
Проблеми різних аспектів родинного виховання, його особливості, тенденції і пріоритети, обгрунтування можливостей звернення у цьому процесі до прогресивних ідей народної педагогіки знаходимо в роботах Т. Алєксєєнко, О. Докукіної, Т. Кравченко, В. Постового, О. Хромової. Аналізуючи стан вихованості дітей різного віку, проводячи умовні паралелі між традиційним і нинішнім впливом сім’ї на формування дитячої особистості, дослідники доводять доцільність трансформації народних традицій у сучасну родину з метою підвищення ефективності її виховного потенціалу.
Разом з тим, проведений аналіз літературних джерел засвідчує, що проблема виховання дітей молодшого шкільного віку на родинних традиціях українського народу ще не набула належного висвітлення. Зміст навчальних дисциплін подає окремі зразки народної творчості, які найчастіше сприймаються і засвоюються учнями на репродуктивному рівні, а знання мають фрагментарний характер. Шкільні виховні заходи народознавчого плану відзначаються побутово-розважальним спрямуванням, не знаходячи у дітей внутрішнього емоційного схвалення та сприйняття на особистісному рівні.
Не може виконати цього важливого завдання і сім’я, що перебуває, як і все українське суспільство, в кризовому стані, надаючи перевагу матеріальним цінностям перед духовними. Традиції батьків і дідів забуваються, замінюючись сурогатом ідей, що надходять з екранів телевізорів, пропагуються в пресі та через радіомовлення. Особливо потерпають від цього діти молодшого шкільного віку, в яких ще не сформовані стійкі особистісні риси, відсутні знання, вміння й навички, котрі могли б допомогти їм протистояти негативному впливу соціуму, надаючи перевагу дійсним цінностям та життєвим орієнтирам.
Усе це зумовлює виникнення суперечностей між потребами у формуванні особистості, якій властиві певні моральні риси та дійсним станом національного виховання дітей. Зважаючи на соціальну й психолого-педагогічну значущість проблеми виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, недостатність її розробки в теорії та практиці нами була визначена тема дисертаційного дослідження: Виховання учнів початкових класів загальноосвітньої школи на родинних традиціях українського народу”.
Тема дисертації є складовою планової тематики лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання Зміст, форми і методи виховної діяльності сім’ї у сучасних умовах”. Номер державної реєстрації 0198U008205. Тема затверджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 23.05.2001 року).
Об’єкт дослідження - навчально-виховний процес у загальноосвітній школі.
Предмет дослідження - зміст, форми і методи виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу.
Мета дослідження: виявити виховні можливості та педагогічні умови ефективного використання родинних традицій українського народу у вихованні учнів початкових класів, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити шляхи і засоби впровадження народознавчого змісту у навчально-виховний процес загальноосвітньої школи.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні, що процес виховання молодших школярів на родинних традиціях українського народу здійснюватиметься більш ефективно за умов:
- підвищення компетентності вчителів у використанні знань з етнопедагогіки у роботі з учнями початкових класів;
- збагачення змісту навчально-виховного процесу у початковій школі українськими традиціями та організації його на засадах особистісно орієнтованого підходу;
- підвищення педагогічної культури батьків у сфері виховання дітей на засадах українських родинних традицій.
Відповідно до мети та гіпотези були визначені такі завдання дослідження:
- проаналізувати психолого-педагогічну літературу та історичні джерела з проблеми дослідження і на цій основі розкрити зміст і значення родинних традицій українського народу у вихованні сучасних дітей;
- вивчити стан досліджуваної проблеми в практиці виховання молодших школярів у загальноосвітній школі;
- визначити зміст і створити ефективну методику впровадження народних традицій у навчально-виховний процес початкової ланки загальноосвітньої школи;
- розробити методичні рекомендації для вчителів щодо виховання молодших школярів на родинних традиціях українського народу.
Методологічну основу дослідження становила теорія пізнання; основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; особистісно діяльнісний, особистісно орієнтований та системно-цілісний підходи до розгляду функціонування системи вчитель - учень”; провідні ідеї філософії та психології, освіти і виховання, ідеї народної педагогіки.
З позиції загальнонаукової методології виховний процес розглядається на основі принципів єдності теорії і практики, гуманізації та демократизації освіти.
Методи дослідження. Теоретичні методи (вивчення та аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження; теоретичне осмислення та узагальнення педагогічного досвіду) використовувалися на початковому етапі роботи. Емпіричні методи (анкетування, педагогічне спостереження, тестування, інтерв’ювання, бесіди, метод рейтингу, активні та інтерактивні методи) застосовувалися при проведенні констатуючого та формуючого етапів експерименту з метою вивчення стану виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, при проведенні формуючого експерименту, проміжних та завершального зрізів.
Дослідження проводилося у кілька етапів.
На першому етапі (1996-1998 рр.) вивчалася вітчизняна та зарубіжна література з проблеми дослідження, виявлявся та аналізувався досвід діяльності загальноосвітніх навчальних закладів з питань виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу; визначалися об’єкт, предмет, мета та завдання дослідження, розроблялася методика констатуючого експерименту.
На другому етапі (1999-2000 рр.) проводився констатуючий експеримент, аналіз та узагальнення одержаних даних; визначалися критерії оцінки рівнів вихованості учнів та основні їх показники; розроблялася програма та методика формуючого експерименту.
На третьому етапі (2001-2003 здійснювалося впровадження в навчально-виховний процес початкових класів експериментальних шкіл програми дослідно-експериментальної роботи; вносилися необхідні корективи та проводилися проміжні зрізи; відбувалося завершення формуючого експерименту, аналіз та узагальнення одержаних результатів, формулювання висновків та літературне оформлення дисертаційної роботи; розроблялися рекомендації для вчителів загальноосвітніх шкіл щодо виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу.
Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося у ЗОШ І-ІІІ ступенів №№ 34, 107, 118, 242, 243 м. Києва та ЗОШ І-ІІІ ступенів Івано-Франківської, Хмельницької, Одеської і Харківської областей. Усього дослідно-експериментальною роботою було охоплено 211 вчителів, 847 учнів початкових класів та 898 їхніх батьків.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше розроблено та науково обґрунтовано структурно-змістову модель вихованості учнів початкових класів на основі родинних традицій українського народу; визначені форми і методи, адекватні змісту виховання учнів у досліджуваному напрямі в сучасних умовах.
Теоретичне значення роботи полягає в розкритті сутності родинних традицій і їх значення для виховання дітей молодшого шкільного віку в сучасних умовах, визначенні змісту і форм роботи педагогів з підвищення рівня вихованості учнів. Результати дослідження поглиблюють і доповнюють сучасну педагогічну науку в плані реалізації національного виховання дітей в умовах реформування системи освіти.
Практичне значення дослідження становлять його результати, висновки і положення, які розкривають ефективні шляхи виховання молодших школярів на родинних традиціях українського народу і можуть сприяти поліпшенню національної системи виховання на народознавчих засадах у початковій ланці загальноосвітньої школи.
Вірогідність наукових положень і висновків дослідження забезпечується тим, що вони спираються на об’єктивний аналіз літературних джерел й новітні досягнення психологічної та педагогічної наук з проблеми дослідження; на застосування комплексу взаємодоповнюючих методів і прийомів виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, адекватного висунутій меті та завданням роботи.
Апробація результатів дослідження здійснювалася в процесі роботи дисертанта директором виховного центру Любисток” (1997-2001 рр.), у виступах на засіданнях лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України та на районних учительських конференціях (1997-1999 рр.), на науково-практичній конференції керівників шкіл (1999 р.), міжшкільній педагогічній раді вчителів Подільського району м.Києва (2000р.); на Всеукраїнських науково-практичних конференціях Пріоритети родинно-сімейного виховання в умовах української школи” (1998 р., м.Київ), Громадянське виховання учнів в умовах українського державотворення” (2001 р., м. Хмельницький), Морально-етичне виховання школярів у системі громадянської освіти і виховання” (2001 р., м. Івано-Франківськ).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей, 1 методичний
посібник, загальним обсягом 7,9 др. арк. З них у фахових виданнях ВАК України - 6. Всі публікації одноосібні.
Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел. В роботі 15 таблиць і 2 схеми.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

За роки незалежності Української держави суттєві зміни відбулися в усіх галузях суспільного життя, в тому числі у системі національної освіти, одним з важливих напрямів якої визначено відродження національних традицій українського народу і впровадження їх у зміст виховання молодих поколінь. Проведене нами дослідження реалізації цього завдання в початковій ланці загальноосвітньої школи дозволило зробити такі висновки.
Основним проводом національної культури, через який здійснюється органічне сприйняття молодими поколіннями моральних норм, форм громадського життя, сімейних структур, світоглядних позицій та інших елементів культури етносу, є народна педагогіка.
Вивчення та аналіз історико-педагогічної літератури з проблеми дослідження засвідчує, що виховання дітей на родинних традиціях українського народу своїми витоками сягають у Х-ХІ століття. З’ясовано, що цей процес започатковувався на засадах психології мирного хлібороба, закоханого в землю, ліси, річки, дерева, квіти і мав упродовж століть природовідповідний, наслідувальний за змістом і довільний за організацією характер.
Виховання дітей на родинних традиціях почало набувати цілеспрямованого характеру на початку ХІІ століття у Київській Русі, коли багатовіковий досвід українського народу з цієї проблеми втілювався не лише у домашньому вихованні, а й у початкових школах, школах та училищах при монастирях.
Аналіз генези виховання учнів на родинних традиціях українського народу свідчить про його дискретний характер, що зумовлено особливостями розвитку України на кожному історичному етапі. Особливий занепад цього процесу відчувався за радянської доби, коли ідея інтернаціонального виховання нівелювала національну українську ідею.
Вивчення та аналіз літературних джерел з проблеми дозволило класифікувати родинні традиції українського народу наступним чином: родинні, побутові, трудові, релігійні, календарного циклу, регіональні, мистецькі. Крім того, ми констатували факт відродження окремих традицій, яке помітно інтенсифікується в роки незалежності України. Деякі родинні традиції збереглися у такому вигляді, як були; деякі відроджуються з частково модернізованим змістом; є й абсолютно нові за формою та змістом, народжені сьогоденням.
Доведено, що за сучасних умов існує нагальна потреба розробки і запровадження у виховну практику засобів, методів і форм, що склалися на теренах традиційно-побутової культури української сім’ї. Саме тут відбувається моделювання ідеалів, моральних якостей особистості, які мають етнічну гносеологію. У формах побуту реалізовувалися педагогічні цілі, ідеї, погляди, ціннісні орієнтири. У різних галузях трудової діяльності, художньої праці тощо проступають елементи педагогічної системи народу.
Проведений констатуючий експеримент засвідчив, що впровадження народної педагогіки у навчально-виховний процес початкової ланки загальноосвітньої школи здійснюється у кількох напрямах. Перший з них передбачає інтеграцію відповідного матеріалу у навчальні дисципліни. Другий напрям реалізується через наповнення відповідним змістом позаурочної виховної роботи.
Вагомим виховним потенціалом у прилученні дітей до традицій українського народу володіє сім’я.
На основі аналізу результатів констатуючого експерименту виявлено незадовільний стан виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу у навчально-виховному процесі школи. Проведені дослідження засвідчили, що батьки досить слабко обізнані з народною педагогічною мудрістю, не використовують національні родинні традиції у вихованні дітей молодшого шкільного віку.
Розроблені критерії (когнітивний, емоційно-оцінний та поведінковий) дозволили визначити три рівні сформованості вихованості молодших школярів, кожний з яких характеризувався відповідними показниками.
Спрогнозовано педагогічні умови підвищення ефективності цього процесу, до яких відносяться:
- підвищення компетентності вчителів початкової ланки загальноосвітньої школи в контексті проблеми дослідження;
- впровадження у виховний процес певних заходів, зміст яких спрямовано на підвищення вихованості молодших школярів на основі широкого використання родинних традицій українського народу;
- забезпечення особистісно орієнтованого підходу у виховані учнів початкових класів;
- підвищення педагогічної культури батьків щодо виховання дітей засобами української родинної педагогіки для досягнення єдності дій сім’ї і школи.
Впроваджено програму проблемного семінару для вчителів початкових класів, що дозволило підвищити рівні їхньої компетентності щодо виховання учнів на традиціях українського народу та проведення роботи з підвищення педагогічної культури батьків у досліджуваному напрямі.
Розроблено структурно-змістову модель виховання учнів початкових класів на родинних традиціях українського народу, яка за змістом становить інтегровану сукупність таких компонентів: сформованість національної свідомості і самосвідомості; знання про родинні традиції українського народу та бажання їх дотримуватися; шанобливе ставлення до культурної спадщини, традицій і звичаїв народів, які населяють Україну; риси української ментальності (працелюбність, індивідуальна свобода, зв’язок з природою, толерантність, повага до жінки, любові до рідної землі, народу); національний патріотизм, повага до державної символіки.
Впроваджено дитячу організацію Кобзарики”; розроблена її Концепція і Статут, визначена мета, завдання і напрями діяльності: Шанобливчики” етичний; Чорнобривчики” - екологічне спрямування; Калинки” фольклорне; Пізнайки” пізнавальна діяльність, Веселкарики” культурно-масова позакласна діяльність; Живчики” спортивно масова. Залучення молодших школярів до діяльність в організації, обрання ними напряму роботи здійснювалося на засадах особистісно орієнтованого підходу, що дозволив якнайповніше враховувати бажання дітей, їхня нахили, інтереси, можливості.
Встановлена залежність ефективності виховного процесу від залучення до цієї роботи батьків, підвищення їхньої педагогічної культури. Розроблена програма педагогізації базувалася на всебічному врахуванні родинних традицій українського народу і реалізовувалася через впровадження різноманітних форм і методів (батьківські збори, бесіди, диспути; вечори запитань і відповідей, прес-конференції, зустрічі за круглим столом”, усні журнали, конференції з обміну досвідом родинного виховання, читацькі конференції, вечори сімейних традицій, виставки сімейних реліквій, родинних альбомів, прикладної родинної творчості, кулінарних виробів, конкурси, зустрічі поколінь, дискусійні клуби та ін.
Результати формуючого експерименту підтвердили висунуту нами гіпотезу і засвідчили помітне зростання рівня вихованості молодших школярів (в середньому на 0,19%) завдяки прилученню їх до родинних традицій українського народу.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребують питання щодо використання змісту навчання у вихованні школярів на національних традиціях українців; розширення вікових параметрів учнів загальноосвітньої школи; виявлення наступності, тобто дослідження особливостей виховання дитини на родинних традиціях в дошкільних та загальноосвітніх середніх закладах.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1.Антология педагогической мысли Древней Руси и Русского государства XIV-XVI вв. / Сост. С.Д.Бабишин, Б.Н.Митюрок. - М.: Педагогика, 1985. - 375 с.
2.Антонович В.Б. Про козацькі часи на Україні / Післямова М.Ф.Слабошпицького; комент. О.Д.Василюка та І.Б.Гирича. - К.: Дніпро, 1991. - 238 с.
3.Бабанский Ю.К. Комплексный подход к воспитанию. - Избранные педагогические труды. - М.: Педагогика, 1989.
4.Бабишин С.Д. История школы и народно-педагогических воззрений в свете фольклорных, этнографических и археологических источников. - Ивано-Франковск: Ивано-Франковский гос.пед.ин-т им. В.С.Стефаника, 1979. - 127 с.
5.Баракова Т.Ю. Работа с родителями // Начальная школа. - 1994. - № 5. - С.69-71.
6.Бех І. Концепція виховання особистості // Рідна школа. - 1991. - № 5. - С.40-47.
7.Бех І.Д. Особистість народжується в сім’ї // Початкова школа. - 1994. - № 2. - С.8.
8.Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. - К.: ІЗМН, 1998. - 204 с.
9.Бех І.Д. Цінності як ядро особистості // Цінності освіти і виховання: Науково-методичний збірник / За загал. ред. О.В. Сухомлинської (ред.), Р.П. Скульського, О.М. Павліченка. - К., 1997. - С.224.
10.Богуш А., Лисенко Н. Українське народознавство в дошкільному закладі. - К.: Вища школа, 1994. - С.244-254.