СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

На правах рукопису
УДК: 338.24:005.336.4:658

БРИЛЬ ІРИНА ВАСИЛІВНА

СТРАТЕГІЯ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

науковий керівник:
доктор економічних наук, професор
Булєєв Іван Петрович

Донецьк - 2012

ЗМІСТ

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ 3
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВ 11
1.1 Сутність інтелектуального капіталу підприємств 11
1.2 Структура інтелектуального капіталу підприємств 37
1.3 Законодавче регулювання та роль інтелектуального капіталу в забезпеченні ефективності роботи підприємств 50
Висновки до розділу 1 65
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ 68
2.1 Аналіз впливу зовнішніх та внутрішніх факторів на стан
та рівень інтелектуального капіталу підприємств 68
2.2 Система управління інтелектуальним капіталом та критерії
оцінки її ефективності 81
2.3 Стимули росту інтелектуального капіталу підприємств 106
Висновки до розділу 2 129
РОЗДІЛ 3. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ 132
3.1 Вдосконалення методів оцінки інтелектуального капіталу 132
3.2 Розробка системи ефективного управління інтелектуальним капіталом підприємств 147
3.3 Обґрунтування стратегії управління інтелектуальним капіталом
підприємств 168
Висновки до розділу 3 190
ВИСНОВКИ 193
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 200
ДОДАТКИ 220
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ.

Капітал – створені людиною ресурси, що використовуються для виробництва товарів і послуг, які приносять доход.
Інтелект – природно-розумова здатність людини. Існує поняття штучного інтелекту, сутність якого полягає у відтворенні машинами окремих інтелектуальних дій людини.
Інтелектуальний капітал (ІК) – сукупність здатностей та знань які мають економічну цінність і використовуються у виробничій системі, орієнтованій на задоволення потреб суспільства, з метою створення економічного потенціалу й одержання доходу.
Інтелектуальний капітал підприємства – обсяг усіх знань і вмінь його робітників та результат застосування цих навиків, що виявляються у формі блага для підприємства, результат практичного застосування розумової праці на благо підприємства.
Інтелектуальний потенціал підприємства – це можливості, надані інтелектуальними ресурсами на даний час і в майбутньому, які можуть бути використані для досягнення певної мети. Інтелектуальний капітал – засіб досягнення мети, інтелектуальний потенціал – можливості її досягнення.
Людський капітал (ЛК) – запас знань, здоров`я, навиків, досвіду, мотивацій, що є у людини і використовується ним для отримання прибутку.
Людський капітал підприємства – це колектив, що володіє запасом знань, вмінь, навиків, з вираженими творчими здібностями, прагнучий постійно підвищувати свій інтелектуальний та професійний рівень, що дозволяє здійснити взаємозамінність робітників і дає можливість якісно виконувати роботу для досягнення наміченої мети підприємства.
Капіталізація – ринкова вартість компанії, розрахована шляхом помноження біржової ціни акції на кількість акцій, що знаходяться в обігу.
Структура капіталу підприємства – розкриває ринкову вартість підприємства, що складається з фінансового (власний, позиковий, змішаний) та інтелектуального капіталу (людський, структурний, клієнтський, організаційний, інноваційний, процесний).
Scandia Navigator – інструментарій, що дозволив визначити та збільшити ІК компанії Scandia. Показує як людський капітал створює фінансову цінність компанії та використовується як модель планування бізнесу, пропонує загальні перспективи, що базуються на основі минулого, теперішнього і майбутнього.
Ефективність інтелектуального капіталу (VAIC) – стандартизована оцінка ефективності інтелектуального капіталу, представляє обчислювальну базу для проведення широкого емпіричного дослідження. Розраховується як сума трьох показників: ефективності зайнятого капіталу, ефективності людського капіталу та ефективності структурного капіталу.
IC Rating – комплексна оцінка діяльності підприємства, у менеджменті використовується для оптимізації конкурентоздатності підприємства.

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток суспільства й економіки забезпечується діяльністю людей, їх суспільно-корисною працею, що має абстрактну та конкретні форми. В економічній науці та практиці значно більше уваги приділяється дослідженню й управлінню конкретними формами праці, товару, що реалізується в їх матеріально-речовій формі, а капітал все ще оцінюється переважно за його фінансово-матеріальною складовою. Стратегічне управління також зводиться головним чином до довгострокового планування, технологічного, інноваційного, фінансово-економічного розвитку економіки, галузей, регіонів і підприємств. Однак у виробництвах та продукції IV-VI технологічних укладів у вартості товару все більшу роль відіграє абстрактна форма праці, інтелектуальна складова якої узагальнена поняттям «інтелектуальний капітал».
На деяких сучасних підприємствах у їх сукупній вартості частка інтелектуального капіталу досягає 50-70%, що визначає зацікавленість науковців і фахівців реального сектору економіки в дослідженні проблематики інтелектуального капіталу підприємств.
Теоретичні аспекти досліджень інтелектуального капіталу знайшли відображення у працях зарубіжних та вітчизняних учених Д. Белла, Е. Брукінг, Дж. Гелбрейта, Л. Едвінсона, М. Мелоуна, Т. Стюарта, Л. Абалкіна, В. Анто¬нюк, І. Булєєва, В. Гейця, О. Грішнової, О. Кендюхова, В. Іноземцева, С. Климка, А. Козирєва, В. Левківського, Б. Леонтьєва, Н. Маркової, А. Чухна. Науковці у своїх роботах підкреслюють, що інтелектуальний капітал – це капітал, втілений у знання, вміння, досвід, кваліфікацію людей. Віддача такого капіталу реалізується в якості та продуктивності праці. Визнано, що основою інтелектуального капіталу (ІК) є людський капітал, виявлено сутність, структуру інтелектуального капіталу, форми управління ним на макро- та мезорівнях. Але при цьому як у теоретичному, так і в практичному аспектах залишаються невирішеними питання відносно сутності, структури інтелектуального капіталу підприємств, форм і методів управління інтелектуальним капіталом на підприємствах, його впливу на ринкову вартість підприємства, конкурентоспроможність, рівень капіталізації. Недостатньо досліджено питання стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства, його впливу на корпоративну культуру, відображення інтелектуального капіталу в нематеріальних активах, мотивації розвитку інтелектуального капіталу підприємства.
Формування стратегії управління інтелектуальним капіталом пов’язане з вирішенням таких наукових і практичних завдань, як модернізація економіки, ефективне використання інтелектуального потенціалу (держави, регіону, підприємства), підвищення конкурентоспроможності та капіталізації підприємств. Особливо це актуально для українських підприємств, оскільки деякі з них взагалі не враховують фактора впливу інтелектуального капіталу на роботу підприємства.
Необхідність розвитку та вдосконалення управління інтелектуальним капіталом підприємства визначили вибір теми, мети та завдань дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Шляхи капіталізації і методи регулювання господарської діяльності підприємств базових галузей промисловості» (номер держреєстрації 0106U009514, 2006-2009 рр.), у рамках якої обґрунтовано підходи до визначення сутності та структури інтелектуального капіталу, адаптованої до підприємства; запропоновано узагальнений метод оцінки інтелектуального капіталу підприємства; «Управління капіталізацією підприємств та інтегрованих структур промисловості» (номер держреєстрації 0109U000961, 2009-2012 рр.), де обґрунтовано стратегію управління інтелектуальним капіталом підприємства, розроблено форми аналізу та звітності з інтелектуального капіталу.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування, розробка й удосконалення науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо стратегії управління інтелектуальним капіталом промислового підприємства.
Для досягнення мети поставлено і вирішено такі завдання:
уточнено сутність поняття інтелектуального і людського капіталу підприємства;
виявлено співвідношення та обґрунтовано доцільність оптимізації інтелектуального потенціалу та інтелектуального капіталу підприємства;
удосконалено класифікацію структури інтелектуального капіталу підприємства;
проаналізовано форми законодавчого регулювання інтелектуального капіталу та надано пропозиції щодо його вдосконалення;
виявлено та обґрунтовано методи оцінки й управління інтелектуальним капіталом підприємства;
обґрунтовано систему мотивації розвитку інтелектуального капіталу підприємства;
удосконалено систему ефективного управління, формування та реалізації інтелектуального капіталу підприємства;
обґрунтовано підходи до врахування кількісного і якісного стану інтелектуального капіталу на підприємстві та звітності з його використання;
розроблено алгоритм формування та реалізації стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємств.
Об’єктом дослідження є процеси управління інтелектуальним капіталом підприємств.
Предмет дослідження – теоретичні та практичні аспекти формування стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємств.
Методи дослідження. Теоретичну і методичну основу дослідження становлять економічні закони, положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань сутності, структури, визначення методів оцінки та управління інтелектуальним капіталом. У процесі дослідження використано такі загальнонаукові та спеціальні методи: абстрактно-логічний – для дослідження сутності понять, визначень і категорій інтелектуального капіталу; структурно-логічного аналізу – при обґрунтуванні загальної логіки та структури дослідження; логічного узагальнення та порівняння – для уточнення понять «сутність інтелектуального капіталу» та «структура інтелектуального капіталу»; наукової абстракції – при проведенні теоретичного аналізу досліджуваної проблеми та огляді літературних джерел; графічний – для наочного представлення результатів досліджуваних питань; економіко-статистичний – при обробці інформаційних джерел; системний підхід – при розробці положень щодо формування стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства; пакет прикладних програм Microsoft Office – для обробки первинної інформації.
Джерелами первинної інформації стали: закони України, постанови уряду України, законодавчі акти та нормативні документи; офіційні статистичні відомості Державного комітету статистики України, інформаційно-аналітичні звіти підприємств Донецької області; періодичні видання; Internet-ресурси; результати власних вибіркових досліджень.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в подальшому розвитку теоретичних і методичних положень щодо визначення інтелектуального капіталу та формування стратегії управління ним на підприємстві. До найбільш важливих результатів, які визначають наукову новизну дослідження, належать такі:
уперше:
встановлено необхідність і доцільність оптимізації співвідношення інтелектуального потенціалу й інтелектуального капіталу, що передбачає націленість підприємства на максимальну реалізацію потенціалу, перетворення його на капітал при одночасному прискореному накопиченні капіталу та потребує врахування даних процесів при розробці стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства;
удосконалено:
поняття «інтелектуальний капітал» та «інтелектуальний капітал підприємства», «людський капітал» та «людський капітал підприємства», виявлено структуру, співвідношення та показники оцінки взаємозв’язку інтелектуального і людського капіталу, що надає можливість виявляти й оцінювати інтелектуальний капітал на підприємстві, визначати ступінь його використання та нарощування;
методи стратегічного управління інтелектуальним капіталом промислового підприємства, які на відміну від існуючих ураховують стан корпоративної культури, корпоративну та індивідуальну відповідальність. Використання таких методів дозволяє визначити найбільш сприятливий тип корпоративної культури для підприємств України;
визначення показників рейтингової оцінки інтелектуального капіталу підприємства, які відображають організаційний, процесний, людський, реляційний капітал, ураховують ступінь захищеності прав інтелектуальної власності, рівень менеджменту підприємства, кваліфікацію співробітників, бренд, клієнтську базу, що надає можливість охопити всі сфери діяльності на підприємстві;
дістали подальшого розвитку:
обґрунтування методичних підходів до реалізації корпоративної та індивідуальної мотивації формування та розвитку інтелектуального капіталу в поточному та довгостроковому періодах при розробці стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства;
методичний підхід до розробки стратегії управління інтелектуальним капіталом, що складається з побудованого алгоритму системи стратегічного управління інтелектуальним капіталом підприємства, форми контролю та звітності реалізації інтелектуального капіталу;
групування методів оцінки та управління інтелектуальним капіталом підприємства. Доведено, що методи віддачі на активи та методи ринкової капіталізації доцільно застосовувати для грошової оцінки при злитті компаній, купівлі та продажу бізнесу; методи прямого вимірювання і методи підрахунку балів можуть бути використані будь-якими промисловими підприємствами для підвищення капіталізації, що дозволяє застосовувати їх у стратегічному управлінні підприємством.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені й обґрунтовані положення, науково-практичні рекомендації та пропозиції посилюють методичну основу формування й удосконалення стратегії управління інтелектуальним капіталом промислового підприємства. Розробки, пропозиції та рекомендації впроваджено у практику діяльності: публічного акціонерного товариства «Слов’янський завод високовольтних ізоляторів» (довідка №18/3-1268 від 03.11.2010 р.); ВАТ «Торезтвердосплав» (довідка № 108 від 25.10.2010 р.); ТОВ «Вуглересурс» (довідка № 66-8 від 15.09.2009 р.); ТОВ «Шахта № 70» (лист № 19 від 15.09.2009 р.); відділу статистики у м. Торезі (довідка № 05-05/129 від 17.11.2010 р.).
Матеріали дисертаційної роботи використовуються ПВНЗ «Донецький університет економіки та права» при викладанні дисциплін «Економіка підприємства» та «Стратегія управління підприємствами» (довідка № 2.01-216 від 06.05.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Сформульовані та обґрунтовані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки та пропозиції є результатом самостійних наукових авторських досліджень у сфері управління інтелектуальним капіталом підприємств. Внесок автора в колективні роботи конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки та пропозиції доповідалися і були схвалені на: Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (м. Донецьк, 2007 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Спецпроект: аналіз наукових досліджень», (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції «Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності», (Сімферополь-Ялта, 2008 р.); V науково-практичній конференції «Ключевые проблемы современной науки», (Софія, Болгарія, 2009 р.); XIII науково-практичній конференції «Соціально-економічні та правові проблеми трансформації українського суспільства», (м. Донецьк, 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток національної промисловості у сучасному контексті: пріоритети, проблеми, регулювання», (м. Донецьк, 2009 р.); XIV Міжвузівській науково-практичній конференції аспірантів, студентів і молодих учених «Соціально-економічні та правові аспекти трансформації українського суспільства» (м. Донецьк, 2010 р.); VI міжнародній науково-практичній конференції «Наука: теория и практика-2010» (Польща, Przemysl, 2010 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Передовые научные разработки-2010», (Чехія, Praha, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (м. Донецьк, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Научная мысль информационного века» (Польща, Przemysl, 2011 р.).
Публікації. Основні результати дисертації опубліковано у 20 наукових роботах, серед яких 1 колективна монографія, 6 статей у наукових фахових виданнях, 2 статті в інших виданнях, 11 тез матеріалів наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 9,05 д.а., з яких особисто автору належить 7,85 д.а.

bibliography

ВИСНОВКИ

У останні десятиріччя минулого століття в усіх сферах бізнесу передові підприємства основну ставку за перемогу у конкурентній боротьбі стали робити на інтелектуальний капітал, вважаючи його основою своїх успіхів. Загальносвітові тенденції економічного розвитку відзначили становлення інтелектуальної економіки, в якій не матеріально-речовинний і фінансовий капітал, а інтелектуальний капітал виступає як основний фактор виробництва. За цей час уява про інтелектуальний капітал суттєво трансформувалась і включає в себе не лише людські ресурси, що визначають колективні знання та здатності спеціалістів підприємства, а й ті нематеріальні цінності, які створюються цими спеціалістами, також як імідж фірми та прихильність споживачів продукції конкретного підприємства.
Незважаючи на те, що інтелектуальний капітал вважається головним фактором успіху у новому тисячоріччі, по-справжньому керувати їм підприємства поки що не можуть. Однією з найголовніших причин такого положення є відсутність читко розроблених методик кількісних оцінок рівня розвитку інтелектуального потенціалу підприємства і отримуваного від його використання прибутку, без чого не може бути визначена мета і поставлені відповідні задачі по створенню, ефективному використанню, збільшенню і реалізації окремих складових інтелектуального капіталу підприємства. Створення системи ефективного управління та розробка стратегії управління інтелектуальним капіталом на підприємстві стає головно науково-практичною задачею в управлінні цим ресурсом.
Зростання світової економіки зараз залежить від ступеня використання інтелектуального капіталу, який визначає науково-технічний прогрес та інноваційний розвиток. Чим більше розвинута країна, тим сильніше в ній використовується інтелектуальний капітал та інтелектуальна праця. Отже ефективність використання інтелектуального капіталу та інтелектуальної праці визначає перспективи розвитку економіки тієї чи іншої країни.
За результатами дослідження обґрунтовано та сформульовано такі основні висновки та рекомендації:
1. На підставі аналізу визначень багатьох дослідників даної проблематики сформульовано й обґрунтовано визначення інтелектуального капіталу підприємства:
Інтелектуальний капітал підприємства – це обсяг знань і вмінь його працівників та результат застосування цих навичок, що виявляється у формі блага для підприємства. Інтелектуальний капітал підприємства складається з досвіду та знань працівників, організаційної культури, інформаційної бази даних, форм роботи з клієнтами.
Визначено, що людський капітал підприємства – це запас знань, вмінь, навичок, творчих здібностей, якими володіє виробничий колектив, прагнучи постійно підвищувати свій інтелектуальний та професійний рівень, що дозволяє здійснювати взаємозамінність працівників, надає можливість якісно виконувати роботу із збільшення прибутковості, підвищення конкурентоспроможності та капіталізації підприємства. З метою формування інтелектуального капіталу обґрунтовано доцільність групування людського капіталу за такими факторами: генетична схильність людини; здібність до навчання; психометричні характеристики; користь від застосування здобутих знань; здібність передавати накопичений досвід.
2. Обґрунтовано необхідність і доцільність оптимізації співвідношення інтелектуального потенціалу й інтелектуального капіталу для використання у процесі розробки стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства. Визначено діалектичний зв’язок інтелектуального капіталу з людським і соціальним капіталом, співвідношення інтелектуального, людського та соціального потенціалу з реально використаним інтелектуальним капіталом.
Визначено відмінності інтелектуального капіталу від інтелектуального потенціалу: інтелектуальний капітал – засіб досягнення мети, інтелектуальний потенціал – можливості її досягнення.
3. На основі досконало розглянутих структур інтелектуального капіталу підприємств, запропонованих відомими дослідниками інтелектуального капіталу, ознайомившись зі структурами декількох підприємств та провівши угрупування наведених складових структур інтелектуального капіталу (ТОВ «Вуглересурс», ТОВ «Ресурси», ТОВ «Шахта 70» м. Торез), пропонується удосконалена структура інтелектуального капіталу підприємств.
Наведена структура показує, що інтелектуальний капітал складається з п’ятьох основних складових, що охоплюють усі галузі діяльності підприємства, але головним, як і в усіх вище перелічених структурах інтелектуального капіталу, виступає людський капітал, про що говорить двостороння стрілка між інтелектуальним капіталом та людським капіталом підприємства, від якості якого залежить рівень інших показників структури та інтелектуального капіталу підприємства взагалі. У зв’язку з чим визначено що людський капітал – це розумові та фізичні здібності людини, вони можуть бути вродженими, розвинутими у собі, та придбаними. Ці здібності можна накопичувати, підвищувати, втрачати, передавати, або обмінюватися ними з іншими людьми.
4. На основі аналізу світового та вітчизняного законодавчого забезпечення інтелектуального капіталу визначено, що в країні немає закону чи положення, які б конкретно регулювали інтелектуальний капітал, використання творчих та професійних здібностей співробітників на підприємстві. Відсутні форми звітності використання інтелектуального капіталу на підприємстві.
5. Запропоновано створити на підприємстві (кількість робітничого складу більше 1000 чол.) відділ з управління інтелектуальним капіталом (ІК), що буде складатися з: спеціалісту з управління людським капіталом, спеціалісту з управління структурним капіталом, спеціалісту з управління діловим капіталом, спеціалісту з управління інноваційним капіталом, спеціалісту з управління організаційним капіталом.
7. Основна увага в роботі приділена розгляду методів оцінки інтелектуального капіталу, визначенню їх переваг і недоліків.
До основних передумов оцінки та управління інтелектуального капіталу віднесено: якість і своєчасність формування стратегії підприємства; оцінку рівня виконання стратегії; обґрунтованість рішень щодо реорганізації та модернізації виробництва; мотивацію творців інтелектуальних активів; зацікавленість сторонніх суб’єктів у достовірності ринкової вартості підприємства.
9. Обґрунтовано доцільність використання оцінки інтелектуального капіталу за чотирма групами методів: прямого вимірювання (DIC); ринкової капіталізації (MCM); віддачі на активи (ROA); підрахунку балів (SC). ROA і MCM методи пропонують грошові оцінки, корисні при злиттях компаній, купівлі-продажу бізнесу. Переваги DIC і SC методів полягають у тому, що їх застосовують на будь-якому рівні підприємства, організації, вони корисні також для некомерційних організацій, внутрішніх відділів та організацій суспільного сектору. Українським підприємствам притаманне використання DIC і SC методів оцінки інтелектуального капіталу.
10. Згідно відомої вартісної моделі інтелектуального капіталу визначено вартість ІК конкретного підприємств за 2005-2008 роки. В роботі також представлена зміна капіталізації багатьох українських підприємств за період 2007-2009 роки.
11. Удосконалено систему мотивації розвитку інтелектуального капіталу підприємства в корпоративній та індивідуальній формах на основі використання виокремлених моделей корпоративної культури, які є найбільш прийнятними у сучасних умовах для вітчизняних підприємств. Визначено, що матеріальне заохочування й економічне стимулювання колективу має базуватися на об’єктивній оцінці результативності їх праці та внеску кожного працівника, структурного підрозділу, що є суттєвим чинником зростання капіталізації, розробки та реалізації стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємств.
12. Розрахувавши на основі «Звітів з праці» та інших освітньо-кваліфікаційний рівень співробітників, що наглядно показує інтелектуальний потенціал підприємства, запропоновано деякі рекомендації керівникам підприємств щодо розвитку людського капіталу, як основного елементу інтелектуального капіталу підприємства: заключати договори між підприємствами і профілюючими кафедрами ВУЗів з подальшим працевлаштування абітурієнтів; оплата курсів підвищення кваліфікації співробітників, проведення пізнавальних профілюючих семінарів, тренінгів і т. ін. Необхідно слідкувати, щоб економічне стимулювання й матеріальне заохочування колективу відбувалося на підприємстві стосовно внесеного вкладу кожного співробітника.
13. Обґрунтовано доцільність створення відповідної системи ефективного управління інтелектуальним капіталом підприємств, яка має передбачати виявлення, накопичення та визначення рівня ефективності його використання. На основі дослідження оцінки інтелектуального капіталу за допомогою IC Rating систематизовано показники рейтингової оцінки інтелектуального капіталу підприємства, до складу яких входять організаційний, процесний, людський, реляційний капітал, права інтелектуальної власності, менеджмент підприємства, співробітники, бренд, клієнтська база компанії. Використання даної сукупності показників має бути стратегічним орієнтиром у формуванні інтелектуального капіталу на підприємстві. Результати рейтингу інтелектуального капіталу дають можливість прийняти необхідні та своєчасні дії по усуненню цих недоліків, налагодити оптимальні сприятливі умови ефективної роботи підприємства.
14. Вивчення звітів «Про глобальну конкурентоспроможність» за періоди: 2005-2006, 2006-2007, 2007-2008, 2008-2009 роки, що охоплюють рейтингову оцінку країн за індексами – економічного, екологічного, соціального виміру, індексом стійкого розвитку, індексом глобальної конкурентоспроможності, дає можливість говорити про те, що індекс соціального виміру (Св.) відображає найбільш читку картину про потенціал, рівень та розвиток інтелектуального та людського капіталу країни. Даний висновок можна зробити на основі того, що Ісв складається з трьох усереднених глобальних індексів: індексу якості і безпеки життя; індексу людського розвитку; індексу суспільства, заснованого на знаннях, або К-суспільства – які охоплюють основні аспекти стану інтелектуального та людського капіталу.
15. Провівши діагностику фінансової звітності підприємств визначено, що на українських підприємствах відсутня будь-яка звітність, яка б показувала рівень інтелектуального капіталу підприємства. Тому заслуговує на увагу розроблена та запропонована для використання статистична форма звітності “Звіт з інтелектуального капіталу підприємства”. Дана форма звітності включає узагальнені дані по таких важливих показниках як: фінанси, клієнти, конкуренти, технології, оновлення та розвиток, люди, та рівень корпоративної культури. Звіт з інтелектуального капіталу представляє інтерес як для керівництва підприємств так і для зовнішніх зацікавлених осіб – наприклад покупців чи інвесторів. Достатньо зручний у використанні, інформація в ньому подана кратко, доступно, просто і охоплює усі складові інтелектуального капіталу підприємства.
17. Для визначення ефективності використання інтелектуального капіталу на підприємстві підтверджено доцільність застосування розробленої у 1998 р. Ante Pulic моделі Value Added Intellectual Coefficient (VAIC), яка складається з визначення трьох показників: ефективності зайнятого капіталу, ефективності людського капіталу та ефективності структурного капіталу підприємств.
18. З метою розширення практики визначення підприємствами рівня інтелектуального капіталу розроблено та запропоновано до використання форму звітності «Звіт з інтелектуального капіталу підприємства», яка включає узагальнені дані по підприємству: фінанси, технології, оновлення та розвиток, рівень корпоративної культури, клієнтів, стейкхолдерів тощо, що становлять інтерес для власників, менеджменту, підприємств, зовнішніх суб’єктів ринкових відносин, інвесторів.
19. Обґрунтовано модель стратегії управління інтелектуальним капіталом підприємства, формалізовану у формі алгоритму управління, що включає послідовність етапів розробки, реалізації та контролю основних її складових.
стратегії управління людським капіталом, що включає: заходи по підвищенню інтелектуального рівня співробітників підприємства (навчання молодих спеціалістів, курси підвищення кваліфікації і т. ін.);
стратегії управління структурним капіталом (отримання та облік патентів та ліцензій);
стратегії управління організаційним капіталом (розвиток корпоративної культури, проведення корпоративних засад і т. ін.);
стратегія розвитку ділового капіталу (проведення ділових зустрічей, брифінгів, круглих столів з представниками інших підприємств – потенційних майбутніх клієнтів підприємства);
стратегія розвитку інноваційного капіталу (впровадження інновацій та створення умов для реалізації творчого потенціалу співробітників).
Розвиток підприємства по усіх вище перелічених напрямках та при взаємодії даних показників сприятиме загальному розвитку підприємства, підвищенню конкурентоспроможності та капіталізації підприємства.
Визначення, вимір інтелектуального капіталу та стратегію управління ним доцільно використовувати для аналізу стану та складу нематеріальних активів, їх ефективного використання, що дозволяє більш точно оцінювати вартість компанії (підприємства), її привабливість для акціонерів та інвесторів, підвищувати ефективність роботи підприємства в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Ишаков О. В. Факторы и функции человеческого бытия: обретение новой меры / О. В. Ишаков . – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2001. –
2. Вернадский В. И. Научная мысль как планетарное явление / В. И. Вернадский. – М.: Наука, 1991. – 270с.
3. Мильнер Б. З. Управление знаниями / Б. З. Мильнер. – М.:
ИНФРА-М, 2003. – 289с.
4. Bontis N. Intellectual capital: an exploratory study that develops measures and models / N. Bontis // 17th Annual McMaster Business Conference “Managing Intellectual Capital and Innovation”. – Hamilton, 1996.
5. Stewart T. Brainpower / T. Stewart // Fortune. – 1991. – June 3. – Р. 42-60.
6. Tobin J. A general equilibrium approach to monetary theory / J.Tobin // Journal of Money Credit and Banking. – 1969. – Vol. 1, №1. – Р. 15-29.
7. Гєлбрейт Дж. К. Экономические теории и цели общества / Дж. К. Гєлбрейт / под ред. Н.Н. Иноземцева. – М.: Прогресс, 1979.– 406с.
8. Гєлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество / Дж. К. Гєлбрейт; пер. с англ. – М.: Прогресс, 1969.– 480с.
9. Шумпетер Й. Теория экономического развития (исследование предпринимательской прибыли капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры) / Й. Шумпетер; пер. с нем. – М.: Прогресс, 1982. – 455с.
10. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М.: Академия, 2004. – 783с.
11. Edvinsson L. Intellectual Capital. Realizing Your Company`s True Value by Finding Its Hidden Brainpower / L. Edvinsson, M. S. Malone. – New York: Harper Business, 1997.
12. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал / Э. Брукинг; пер. с англ. / под ред. Л.Н. Ковачина. – СПб.: Питер, 2001. – 288с.
13. Стюарт Т. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организаций / Т. Стюарт // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / под ред. В.Л. Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – с. 372-401.
14. Макконнелл К.Р. Экономикс: в 2 т. / К.Р. Макконнелл, С.А. Брю; пер. с англ. – М.: Республика, 1992. – Т. 1. – 399с.
15. Леонтьев Б.Б. Цена интеллекта. Интеллектуальный капитал в российском бизнесе / Б.Б. Леонтьев. – М.: Акционер, 2002. – 200с.
16.Иноземцев В.Л. За пределами экономического общества / В.Л. Иноземцев. – М.: «Academia»-«Наука», 1998. – 640с.
17.Козырев А..Н. Интеллектуальный капитал: состояние проблемы
[Электронный ресурс] / А.. Н. Козырев. – Режим доступа:
http://www.koism.rags.ru/publ/articles/27.php
18. Климко С.Г. Людський капітал як вираження робочої сили в умовах сучасного цивілізаційного розвитку / С.Г. Климко, В.М. Левківський // Економіка і управління. – 2005. – №3(29). – С. 5-9.
19. Чухно А.А. Інтелектуальний капітал: сутність, форми і закономірності розвитку / А.А. Чухно // Економіка України. – 2002. – №11. – С. 48-55.
20. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки / О.А. Грішнова. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. – 254с.
21. Кендюхов О.В. Інтелектуальний капітал підприємства: методологія формування механізму управління: монографія / О.В. Кендюхов. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2006. – 305с.
22. Хенди Ч. По ту сторону уверенности: изменяющийся мир организации / Ч. Хенди. – СПб.: Эконом. шк., 2002. – С. 30.
23. Бурдье П. Формы капитала / П. Бурдье // Экон. Социология. – 2002. – Т. 3, №5. – С. 60-75.
24. Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров /Е. М. Майбурд. – М.: Дело, Вита-Пресс, 1996. – С. 24.
25. Рикардо Д. – Сочинения: в 5-ти т. / Д. Риккардо. – М.: Госполитиздат, 1955. – Т.1. – 360с.
26. Маршалл А. Принципы экономической науки. / А. Маршалл. Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1993. – Т. 3. – 350 с. (Экономическая мысль запада).
27. Новый иллюстрированный энциклопедический словарь / ред. кол.: В.И.Бородулин, А.П. Горкин и др. – М.: БРЭ, 2000. – 912с.
28. Экономика. Краткий словарь / под ред. Т.В. Игнатова. – Ростов н/Д.: Феникс, 2001. – 336с.
29. Маркс К. Капитал. Маркс К., Энгельс Ф. Соч. - М.: Политиздат, 1978.
30. Маркс К. Капитал. Критика политической экономии. / К. Маркс. Пер. И. И. Скворцова-Степанова. – М.: Политиздат, 1978. – Т. 1. Кн. 1. Процесс производства капитала. – 907 с.
31. Fisher I. The Nature of Capital and Income / I. Fisher. – New York, 1906. – Р. 39.
32. Легоева Д. Экономическое содержание финансовой структуры капитала компании / Д. Легоева [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://finmagazine.ru/uprfin/1475-2010-03-02-10-26-43.html
33. Красова О. Б. Альфред Маршалл / О. Б. Красова, Ю. А. Петрова // Управление персоналом. – 2007. – №3. – С. 71-75. – (Гуру менеджмента).
34. Пшеницын И. В. О природе капитала / И. В. Пшеницын // Вестник Московского Университета. Серия 6. Экономика. – 2002. – №2. – С. 3-11.
35. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 576с.
36. Винарик Л. С. Информатизация в аспекте социальной трансформации общества: монография / Л. С. Винарик / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 2004. – 272с.
37. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева – 4-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2003. – 479с.
38. Права интеллектуальной собственности в Украине. Промышленная собственность: сб. систематизированного зак-ва. – К.: 2006. – Вып. 3. – 274с.
39. Сборник нормативных актов по вопросам промышленной собственности / сост. В. А. Жаров и др.; под ред. В. Л. Петрова, В. А. Жарова. – К.: Вища шк., 1998. – 519с.
40. Человеческий капитал в структуре интеллектуального капитала [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.smart-edu.com/index.php/intellektualnyy-kapital/chelovecheskiy-kapital-v-struktrue-intellektualnogo-kapitala.html
41. Неотъемлемым компонентом человеческого капитала является социальный капитал [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.smart-edu.com/index.php/
42. Грішнова О. А. Соціальний капітал: сутність, значення, взаємозв’язок з іншими формами капіталу / О. А. Грішнова // Україна: аспекти праці. – 2009. – №3. – С. 19-23.
43. Лібанова Е. М. Стратегічні пріоритети соціальної політики України на початку XXI століття / Е. М. Лібанова // Демографія та соціальна економіка. – 2008. Вип. 1. – С. 9-22.
44. Интеллектуальный потенциал организации [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://jeazy.ru/2007/08/28/intellektualnyj-potencial-organizacii/
45. Мойсеєнко І. П. Дослідження інтелектуального потенціалу мікробізнесу / І. П. Мойсеєнко // Журнал європейської економіки. – 2008. – Т. 7, № 3. – С. 299-306.
46. Данилишин Б. М. Відтворення інтелектуального потенціалу у контексті розвитку знаннєвої економіки / Б. М. Данилишин, В. І. Куценко // Вісник НАН України. – 2004. – №7. – С. 15-24.
47. Человеческий потенциал [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/
48. Человеческое измерение и социальный потенциал предприятия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.lib.ua-ru.net/diss/cont/125399.html
49. Каптерев А. Типология систем ценностей Клэра Грейвза. [Электронный ресурс] / А. Каптерев. – Режим доступа: http://nlping.ru
50. Баляев А. Начала Спиральной Динамики [Электронный ресурс] / А. Баляев. – Режим доступа: http://get.metalevel.net
51. Brooking A. The components of intellectual capital [Электронный ресурс] / A. Brooking. – Режим доступа: http://www.tbroker.co.uk/intellectual_capital/components.
52. Albert S. Intellectual Capital as the Foundation for New Conditions Relating to Organizations and Management Practices / S. Albert, K. Bradley. – Milton Keynes: Open University Business School, 1996. (Working Paper Series No. 15.)
53. Saint-Onge H. Tacit knowledge: the key to the strategic aligment of intellectual capital / H. Saint-Onge // Strategy and Leadership. – 1996. – March-April. – Р. 10-14.
54. Росс И. Интеллектуальный капитал. Вы можете управлять тем, что можете измерить / И. Росс // Маркетинг. – 1998. – №3. – с. 75-79.
55. Армрстронг М. Стратегическое управление человеческими ресурсами / М. Армстронг; пер. с англ. Н. В Гринберга – М.: ИНФРА-М, 2002. – 327с.
56. Бервено О.В. Интеллектуальный капитал: от иерархии к партнерству / О.В. Бервено // Соціальне партнерство та його роль в становленні ринкової економіки в Україні: зб. наук. праць. – Х.: ХІБМ, 2000. – С. 91-96.
57. Україна у вимірі економіки знань / за ред. акад. НАН України В. М. Геєця. – К.: Основа, 2006. – 592с.
58. Зинов В. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса / В. Зинов, К. Сафарян // Інтелектуальна власність. – 2001. – № 5-6. – С. 23-25.
59. Бутнік-Сіверський О. Б. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект. / О. Б. Бутнік-Сіверський // Інтелектуальний капітал. – 2002. – №1. – С. 16-27.
60. Бриль І. В. Деякі підходи до визначення сутності інтелектуального капіталу підприємств / І. В. Бриль // Вісник Донбаської державної машинобудівної академії: зб. наук. праць. – Краматорськ: ДДМА, 2007. – №2(8). – С. 36-39.
61. Структура интеллектуального капитала [Электронный ресурс]. – Режим доступа: нttp://www.situation.ru/app/355.htm
62. Чухно А.А. Постіндустріальна економіка: теорія, практика та їх значення для України /А. А. Чухно. – К.: Логос, 2003. – 632 с.
63. Хроменков Н. А. Образование. Человеческий фактор. Общественный прогресс / Н. А. Хроменков. – М.: Педагогика, 1989. – 192с.
64. Гапоненко А.Л. Управление знаниями /А. Л. Гапоненко. – М.: ИПК госслужбы, 2001. – 52с.
65. Бриль І. В. Сутність інтелектуального капіталу / І. В. Бриль // IV міжнар. наук.-практ. конф. «Спецпроект: аналіз наукових досліджень» (9-14 лип., 2008р.). – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008. – Т. 2. – С. 9-11.
66. Антонюк В.П. Розвиток та ефективне використання людського капіталу як важливий чинник економічної безпеки / В. П. Антонюк // Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх подолання: зб. наук. пр. – К.: НАУ–ЦПСД, 2005. – С.92-97.
67. Иноземцев В.Л. «Класс интеллектуалов» в постиндустриальном обществе / В. Л. Иноземцев // Социс. – 2000. – № 6. – С. 67-77.
68. Интеллектуальный капитал [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://fr.wikipedia.org/wiki/Capital intellectual
69. Рейтинговая оценка интеллектуального капитала [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.12manage.com/methods_magic_ru.html
70. Методы оценки интеллектуального капитала. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.12manage.com/methods_icrating_fr.html
71. Leif Edvinsson [Электронный ресурс]. – Режим доступа: www.intellectualcapital.se
72. Sveiby K.-E. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.sveiby.com.au/IntangAss/denosynl.htm.
73. Бриль І. В. Особливості структурування інтелектуального капіталу підприємств / І. В. Бриль // Вісник Донецького університету економіки та права: зб. наук. пр. – Донецьк: ДонУЕП, 2007. – №1. – С. 159-168. – (Сер.: економіка та управління).
74. Друкер П. Посткапиталистическое общество. Новая постиндустриальная волна на западе / П. Друкер. – М.: Academia, 1999. – С. 70-71.
75. Винарик Л. С. Информационная культура в современном обществе / Л. С. Винарик, Я. Г. Берсуцкий, А. Н. Щедрин. – Донецк: ИЭП НАН Украины, ДИЭХП, 2003. – 322с.
76. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року № 435-ІV // Відомості Верх. Ради Укр. – 2003. – № 40-44. – Ст. 461.
77. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-ІV // Відомості Верх. Ради Укр. – 2003. – № 18, 19-20, 21-22. – Ст. 144.
78. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 року № 3689-ХІІ // ВВРУ. – 1994. – № 7. – Ст. 36.
79. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 року № 3688-ХІІ // ВВРУ. – 1994. – № 7. – Ст. 34.
80. Закон України «Про охорону прав на винаходи й корисні моделі» від 15 грудня 1993 року №3687-ХІІ // Відомості Верх. Ради Укр. – 1993. – № 7. – Ст. 321.
81. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 року №3792-ХІІ // ВВРУ. – 1994. – № 13. – Ст. 64.
82. Про затвердження Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг: Наказ М-ва освіти і науки України від 10 січня 2002 року № 10 // ОВУ. – 2002. – №5. – Ст. 207.
83. Про затвердження Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки: Наказ М-ва освіти і науки України від 12 квітня 2001 року № 290 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 18. – Ст. 803.
84. Закон України «Про інноваційну діяльність» від 4.07.02 – № 40–IV. – zakon.rada.gov.ua
85. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку інноваційної діяльності в Україні» від 16.03.03 – № 433–IV. – zakon.rada.gov.ua
86. Закон України «Про спеціальний режим інвестиційної і інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.99 – № 991–ХIV. – zakon.rada.gov.ua
87. Постанова КМУ “Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в Україні” від 03.04.93р. №250.
88. Наказ Міністерства фінансів України “Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи” від 18.10.99р. №242 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 44. – Ст. 2206.
89. Закон України “Про оподаткування прибутків підприємств” від 22.05.97р. №283 / 97-ВР // ВВРУ. – № 27. – Ст. 181. – (Зі змін. та допов.).
90. Клименко А. Нематериальные активы: от приобретения до ликвидации / А. Клименко. – Х.: Фактор, 2005. – 320с.
91. Письмо Государственного департамента интеллектуальной собственности Министерства образования и науки Украины от 30.10.2002г. №16-07 / 3483.
92. Закон України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” від 12.07.2001р. №2658-III // Офіційний вісник України. – 2001. – № 34. – Ст. 1577.
93. Психология управления персоналом: Пособие для специалистов, работающих с персоналом / под ред. А.В. Батаршева, А.О. Лукьянова. – М.: Ин-т психотерапии, 2005. – 624с.
94. Бакшинкас В. Ю. Нематериальные активы: правовое регулирование, учет, налогообложение / В. Ю. Бакшинкас, С. А. Николаев, М. Ю. Скапенкер. – М.: Аналитик-Пресс, 1998. – 112 с.
95. Бриль І. В. Теоретичні основи й оцінка людського капіталу підприємства / І. В. Бриль // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 2008. – Вып. 1., ч. 1. – С. 312-332.
96. Мартякова Е. В. Инновационные модели человеческого развития /Е. В. Мартякова // Горизонт 2020 перед экономическим знанием и бизнесом: сб. научных докладов. – Свиштов: Ценов, – 2010. – Т. 2. – С. 409-416.
97. Матвеева Н.С. Методы оценки и критерии экономической эффективности человеческого капитала [Электронный ресурс] / Н. С. Матвеева // Экономический лабиринт. [Дальневосточный экономико-правовой журнал]. – 2010. – №11 (40). – Режим доступа: http://www.economer.khv.ru/- 14 с.
98. Салихов Б. В. Генетическая онтология структуры управления интеллектуальным капиталом предприятия [Электронный ресурс] / А. В. Салихов, Б. А. Нейматова. – Режим доступа: http://top-personal.ru/catalog. html, 6с.
99. Агужен Г.А. Стратегия предприятия в условиях развития рыночной экономики (на примере предприятий цветной металлургии): дис…. д-ра экон. наук: 08.02.03. / Г. А. Агужен; НАН Украины, Ин-т экономики пром-сти. – Донецк, 1996. – 402с.
100. Федулова Л. І. Системне управління підприємством на основі організаційно-економічних моделей: дис…. д-ра экон. наук: 08.06.01 / Л. І. Федулова; НАН України, Ін-т економіки пром-сті. – Донецьк, 1998. – 452с.
101. Винокуров В. А. Организация стратегического управления предприятием / В. А. Винокуров. – М.: Центр экономики и маркетинга, 1996. – 160с.
102. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф; пер. с англ.– М.: Экономика, 1989. – 519с.
103. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика / П. Дойль. – СПб.: Питер, 2000. – 560с.
104. Лукичева Л. И. Управление интеллектуальным капиталом / Л. И. Лукичева. – М.: ОМЕГА-Л, 2007. – 551с.
105. Лукичева Л. И. Развитие интеллектуального потенциала персонала как инструмент эффективного управления интеллектуальным капиталом наукоёмких предприятий / Л. И. Лукичева, Д. Н. Егорычев, Е. В. Егорычева // Менеджмент в России и за рубежом. – 2006. – №1. – С. 93-104.
106. Лукичева Л. И. Управление интеллектуальными активами: науч.-практ. аспект / Л. И. Лукичева, Д. Н. Егорычев, Е. В. Егорычева // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. – 2004. – №6. – С. 2-15.
107. Лукичева Л. И. Управление процессами коммерциализации и оценки стоимости интеллектуального капитала наукоёмких предприятий / Л. И. Лукичева, Д. Н. Егорычев, М. Р. Салихов, Е. В. Егорычева // Менеджмент в России и за рубежом. – 2010. – №5. – С. 113-121.
108. Skyrme D. Capitalizing on Knowledge / D. Skyrme // From e-business to k-business. – Oxford, 2001. – P. 455.
109. Van den Berg H. A.. Model of Intellectual Capital Valuation / H. A.. Van den Berg // Business Performance Measurement: Intellectual Capital Valuation Models. – Hyerbydad: Le Magnus University Press, 2005. – Р. 121-158.
110. Капитализация украинских предприятий [Электронный ресурс]. – Режим доступа: htmp://www.kinto.com/research/marketupdate/kliquid/mcap.html
111. Luthy D. Intellectual Capital and its Measurement / D. Luthy // Asian Pacific Interdisciplinary Research in Accounting Conference (APIRA). – Osaka, 1998.
112. Williams M. Is intellectual capital performance and disclosure practices related? / M. Williams / McMasters Intellectual Capital Conference, Hamilton, Ontario, 2001.
113. Бриль І. В. Оцінка інтелектуального капіталу підприємств / І. В. Бриль // Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції: тези доп. і повідом. Міжнар. наук.-практ. конф. (Донецьк, 18-19 жовт. 2007р.). – Донецьк: ІЕП НАН України, 2007. – С. 320-322.
114. Козырев А.Н. Интеллектуальный капитал: новая парадигма оценки бизнеса и нематериальных активов [Электронный ресурс] / А. Н. Козырев // Аналитический вестник ВНТИЦ. – 2001. – № 1. – С. 3-10. – Режим доступа: http://www.prometeus.nsc.ru/patent/exhibits/estim1.ssi
115. Макаров А. М. Измерение интеллектуального капитала организации [Электронный ресурс]. / А. М. Макаров // Креативная экономика. – 2006. – Режим доступа: http://creativeconomy.ru/library/prd167.php
116. Козырев А. Н. Проблемы методологии оценки ИС / А. Н. Козырев // Интеллектуальная собственность. – 2000. – №8. – С. 38-47.
117. Кравецький В. В. Конкурентоспроможність підприємства у світлі реалізації інтелектуального капіталу / В. В. Кравецький // Вісник Вінницького політехнічного інституту. – 2008. – №2. – С. 24-30.
118. Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України. – Офіційний сайт: http://www.smida.gov.ua/
119. Загальнодоступна інформаційна база даних ДКЦПФР про ринок цінних паперів. – Режим доступа: http://www.stockmarket.gov.ua/
120. Брукинг Э. Управление интеллектуальным капиталом: проблемы и решения [Электронный ресурс] / Э. Брукинг. – Режим доступа: http://www.intelcapital/brooking.php.
121. Edvinsson L. Visualizing Intellectual Capital in Scandia / L. Edvinsson, M.S. Malone. – Scandia, 1994.
122. Nonaka I. The Knowledge Creating Company / I. Nonaka, H. Takeuchi. – New York: Oxford University Press, 1995.
123. Лев Б. Нематериальные активы: управление, измерение, отчетность / Б. Лев. – М.: Квинто-консалтинг, 2003. – 240с.
124. Bontis N. Assessing knowledge assets: a review of the models used to measure intellectual capital / N. Bontis // International Journal of Management Reviews. – 2001. – Vol. 3, № 1. – Р. 41-60.
125. Andriesson D. Implementing the KPMG Value Explorer. Critical success factors for applying IC measurement tools / D. Andriesson // Journal of Intellectual Capital. – 2005. – Vol. 6, № 4. – Р. 474-488.
126. Bontis N., The knowledge toolbox: a Review of the Tools Available To Measure and Manage Intangible Resources. / N. Bontis, N. Dragonetti, C. Jacobsen, G. Roos // European Management Journal . – 1999. – Vol. 17, № 4. – Р. 2-21.
127. Luehrman T.A. Investment Opportunities as Real Options: Getting Started on the Numbers / T.A. Luehrman // Harvard Business Review. – 1998. – July-August. – Р.
128. Stewart T. A. Intellectual capital: the new wealth of organizations. – / T. A. Stewart. – New York: Doubleday Currency, 1997. – 278 p.
129. Стюарт Т. А. Интеллектуальный капитал. Новый источник богатства организации / Т. Стюарт; пер. с англ. В. А. Ноздриной. – М.: Поколение, 2007г. – 368с.
130. Голубкин В. Н. Интеллектуальный капитал в эпоху глобализации мировой экономики [Электронный ресурс] / В. Н. Голубкин, Л. П. Клева, Л. В. Патока // Бизнес-образование. – 2005г. – №1(18). – Режим доступа: http://www.ou-link.ru/pub/business_obraz_1_18.htm, – 28с.
131. Scarbrough H. Path(ological) dependency. Core competences from an organizational perspective / H. Scarbrough // British Journal of Management. – 1998. – Vol. 9. – Р. 219-232.
132. Grant R.M. The resource-based theory of competitive advantage: implication for strategy formulation / R.M. Grant // California Management Review. – 1991. – Vol. 33, № 3. – Р. 118-119.
133. Lev B. The boundaries of financial reporting and how to extend them / В. Lev // The United States SEC Symposium on Financial Accounting and Reporting of Intangible Assetsю – Washington DC, 1996.
134. Kaplan R.S. Putting the balanced scorecard to work / R.S. Kaplan, D.P. Norton // Harvard Business Review. – 1993 – Sept.-Oct. – Р. 134-147.
135. Skyrme D. Measuring the Value of Knowledge / D. Skyrme. –L.: London Business Intelligence Ltd., 1998.
136. Roos J. Valuing intellectual capital / J. Roos, G. Roos // FT Mastering Management. – 1997 – № 3. – Р. 6-10.
137. Eccles R. The performance measurement manifesto / R. Eccles // Harvard Business Review. – 1991. – Vol. 69, № 1. – P. 131-137.
138. Дятлов С. А. Теория человеческого капитала / С. А. Дятлов. – СПб.: СПбГУЭФ, 1996. – 172 с.
139. Саградов А. Человеческий капитал: источник развития. / А. Саградов // Экономика и жизнь. – 1998. – №1-2. – С. 29.
140. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій / за ред. Е. М. Лібанової / Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України. – К., 2006. – 335 с.
141. Янишівський В. М. Оцінка сучасного розвитку людського капіталу та його впливу на соціально-економічний розвиток і якість життя населення регіонів України / В. М. Янишівський // Економічний вісник Донбасу. – 2010. – №3 (21). – С. 19-23.
142. Залознова Ю. С. Розвиток людського капіталу як умова підвищення конкурентоспроможності вугільної галузі / Ю. С. Залознова // Регіональна економіка. – 2010. – №3. – С. 230-236.
143. Десслер Г. Управление персоналом / Г. Десслер; пер. с англ. – М.: БИНОМ, Лаборатория знаний, 2004. – 799 с.
144. Мажура І. В. Розвиток культури підприємства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.06.01. “Економіка, організація і управління підприємствами” / І. В. Мажура; Східноукр. нац. ун-т ім. В. Даля. – Луганськ, 2005. – 20 с.
145. // Бизнес. – 2004. – 19 янв. (№3). – С. 51-53.
146. Бриль І. В. Корпоративна культура як елемент організаційного капіталу структури інтелектуального капіталу підприємств / І. В. Бриль // Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети: тези доп. і повідом. міжнар. наук.-практ. конф. (17 груд. 2010 р.). – Донецьк: ІЕП НАН України, 2010. – С. 219-221.
147. Воронкова А. Е., Баб`як М. М., Коренєв Е. Н., Мажура І. В. Корпорації: управління та культура. Монографія. / За ред. док. екон. наук, професора А. Е. Воронкової. – Дрогобич: Вимір, 2006. – 376с.
148. Антонюк В. П. Формування та використання людського капіталу в Україні: соціально-економічна оцінка та забезпечення розвитку: монографія / В. П. Антонюк. – Донецьк: ІЕП НАН України, 2007. – 348 с.
149. Шатраков А. Ю. Диссиметрия интеллектуального капитала предприятия / А. Ю. Шатраков, М. Я. Парфенов, И. Н. Воропанова. – М.: Экономика, 2007. – 174 с.
150. Згуровский М. Украина в глобальных измерениях устойчивого развития. / М. Згуровский // Зеркало недели. – 2006. – 20-26 мая (№19).
151. Звіт про глобальну конкурентоздатність [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zerkalo-nedeli.com/
152. Сидоренко О. США, Швейцария и Дания возглавили рейтинг ВЭФ по индексу глобальной конкурентоспособности. [Электронный ресурс] / О. Сидоренко. – Зеркало недели. №42(671) 11-18 ноября 2007г. – Режим доступа:http://www.zn.ua/2000
153. Індекс конкурентоздатності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.veforum.org/9cr.
154. Украину повысили в рейтинге конкурентоспособности [Электронный ресурс] // Дело. – 2008. – 8 окт. – Режим доступа: http://www.delo.ua/news/
155. Показники інноваційної діяльності промислових підприємств. /Держкомстат України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.
156. Статистичний щорічник України за 2007 рік / Держкомстат України; за ред. О.Г. Осауленка. – К.: Консультант, 2008. – 572с.
157. Оценка интеллектуального капитала [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.12manage.com/methods
158. Готова ли Россия инвестировать в своё будущее? [Электронный ресурс] / Доклад Общественной палаты Российской Федерации. – Режим доступа: http://www.Oprf.ru/files/DOKLAD-Plenarka.doc: - М.: 2007. – 63с.
159. Делягин М. Основные противоречия глобализации [Электронный ресурс] / М. Делягин. – Режим доступа: http://www.deliagin.ru /book.asp.
160. Ефремов В. С. Организации, бизнес-системы и стратегическое планирование / В. С. Ефремов // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – №2. – С. 3-26.
161. Новиков М. Экономика интеллектуальной собственности. [Электронный ресурс] / М. Новиков // Мир Internet. – 1999. – №5(32). – Режим доступа: /http://www.iworld.ru/.
162. Макконнелл К. Р. Экономикс: Принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконнелл, С. Л. Брю: в 2 т.; пер. с англ. – Баку: Азербайджан, 1992. – Т. 2. – 400с.
163. Козирєва О. Дослідження сутності і ролі інтелектуального капіталу у розвитку сучасного фармацевтичного виробництва. / О. Козирєва // Економіст. – 2010. – №2. – С.59-62.
164. Human Capital in Тransformation: Intellectual Capital Рrototype Report. – Skandia, 1998.
165. Джой-Меттьюз Д. Развитие человеческих ресурсов / Д. Джой-Меттьюз, Д. Меггинсон, М. Сюрте. – М.: Эксмо, 2006. – 429с.
166. Бриль І. В. Еволюціонування теорії людського капіталу / І. В. Бриль // Материали за 5-а международна научена практична конференция “Основните проблеми на съвременната наук” (17-25 апр. 2009г.). – Т. 9. Икономики. – София: Бял ГРАД-БГ, 2009. – С. 60-62.
167. Селезнев Е. Н. Интеллектуальный потенциал – показатель состояния интеллектуального капитала и эффективности его использо