СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА СЛОВОТВІРНИХ ПАРАДИГМ ДІЄСЛІВ ІЗ СЕМОЮ РУЙНУВАННЯ ОБ’ЄКТА

brief description

ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Василя Стефаника

На правах рукопису

ПОСЛАВСЬКА НАТАЛІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 811.161.2’373.611

СТРУКТУРА І СЕМАНТИКА
СЛОВОТВІРНИХ ПАРАДИГМ ДІЄСЛІВ ІЗ СЕМОЮ РУЙНУВАННЯ ОБ’ЄКТА

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник: доктор
філологічних наук, професор
Ґрещук Василь Васильович

Івано-Франківськ-2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 3

ВСТУП 4

РОЗДІЛ І. ДІЄСЛОВА ІЗ СЕМОЮ РУЙНУВАННЯ ОБ’ЄКТА
ЯК БАЗА ПРОДУКУВАННЯ ПОХІДНИХ 9
1.1.Принципи й аспекти делімітації вербативного
простору. Конструктивна роль семи 9
1.2.Семантичні параметри дієслів поля деструкції 29
1.3.Дериваційна проспекція девербативів. Антиципація
словотворчої спроможності дієслів на позначення
руйнівного впливу на предмет 53

РОЗДІЛ ІІ. РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРИВАЦІЙНОГО
ПОТЕНЦІАЛУ ВЕРБАТИВАМИ ПОЛЯ ДЕСТРУКЦІЇ 81
2.1.Іменники, мотивовані дієсловами із семою руйнування об’єкта 81
2.2.Внутрішньодієслівна дериваційна спроможність деструктивів 105
2.3.Ад’єктивний блок словотвірних парадигм вербативів
на позначення руйнівного впливу на предмет 161

ВИСНОВКИ 174

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 179

Додаток А. Лексико-семантичні групи дієслів поля деструкції 210

Додаток Б. Реалізація словотворчої спроможності
дієсловами із семою руйнування об’єкта 246

ВСТУП

Сучасні дослідження зі словотвору спрямовані на виявлення семантичних, когнітивно-ономасіологічних, функціональних, комунікативних аспектів мотивації (Н.Ф.Клименко, І.Р.Вихованець, В.В.Ґрещук, К.Г.Городенська, М.І.Голянич, П.І.Білоусенко, Є.А.Карпіловська, В.П.Олексенко, С.О.Соколова, О.С.Кубрякова, М.Д.Голев, В.В.Волков, О.О.Селіванова, Д.У.Ашурова таін.), що продиктовано новітнім підходом до аналізу номінаційних актів, який полягає у переході від статичного опису результатів деривації до осмислення динаміки механізму словотворення закономірностей формування й вербалізації нового значення на базі уже наявного в мові. При цьому актуальності набувають питання дериваційної проспекції, антиципації (прогнозування) потенційних вторинних найменувань і можливості їх лінґвореалізації. У зв’язку з цим відкриваються нові перспективи у встановленні функціонального навантаження безпосередніх складників похідного у мотиваційних відношеннях. Тривалий час ключова роль у систематизації, інтерпретації і класифікації дериватів відводилась словотворчому форманту. З огляду на сучасний етап розвитку науки про словотвір, коли акцентується на необхідності дослідження фактичних засад номінації, що корелюють із когнітивно-комунікативною діяльністю людини, поряд з формантом стверджується вагоме значення баземи. На її основі можна здійснити процедуру виведення і моделювання вторинних одиниць, простежити шлях їх формування від інтенції до мовної форми. Роль твірного у дериваційних процесах вивчає основоцентричний напрям дериватології. Його мета виявити й описати словотворчу спроможність різних класів базових слів, з’ясувати чинники, які детермінують їх семантико-словотвірні трансформації. Комплексною класифікувальною одиницею основоцентричної дериватології, що репрезентує дериваційний потенціал твірних, є словотвірна парадигма множина похідних, мотивованих твірною основою на одному ступені деривації.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена об’єктивною потребою вивчення процесів деривації з опорою на функціональне навантаження базових слів у механізмі словотворення. Вичерпна характеристика дериваційної поведінки усіх вихідних одиниць дасть змогу виявити типологію словотвору, в якій типологізувальним чинником буде твірна основа” [69, 76]. На сьогодні в україністиці вже є окремі праці, присвячені опису дериваційного потенціалу різних класів твірних, зокрема прикметників (В.В.Ґрещук, Л.І.Коржик), певних груп іменників (З.О.Валюх, О.Д.Микитин, Р.О.Бачкур), дієслів (М.І.Голянич, М.П.Лесюк, Н.Я.Тишківська, Г.Я.Василевич, І.Ф.Джочка). Дієслова із семою руйнування об’єкта ще не були предметом спеціального лінґвістичного аналізу. Важливість для сучасної дериватології основоцентричного дослідження словотвору та відсутність розвідок про словотворчий потенціал українських дієслів із семою руйнування об’єкта зумовлюють актуальність дисертаційної роботи. Звернення до вербативів як твірної бази продиктоване тим, що дієслова займають центральне місце в системі частин мови, мають великі словотворчі можливості для поповнення словникового складу” [49, 44]. Серед усіх частин мови дієслово відзначається найширшими словотвірними зв’язками ..., проникаючи в систему словотвору всіх частин мови, пов’язує всі ділянки ... словотвору” [262, 286].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Вивчення словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об’єкта відповідає профілеві наукових планів кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника та пов’язане з темою Основоцентричне дослідження українського словотвору” (№ 0104 U 002445), яка опрацьовується на кафедрі.
Мета дослідження виявити й описати структурно-семантичну типологію словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об’єкта. Відповідно до поставленої мети визначено конкретні завдання:
проаналізувати й узагальнити комплекс теоретичних питань, пов’язаних із вивченням словотворчого потенціалу дієслів із семою руйнування об’єкта, зокрема з’ясувати принципи й аспекти делімітації вербативного простору, охарактеризувати специфіку дієслівної семантики, сутність валентності, її роль у процесах деривації;
здійснити диференціацію і класифікацію дієслів із семою руйнування об’єкта;
виявити семантико-валентні ознаки вербативів поля деструкції як домінантних детермінантів дериваційної поведінки твірних;
встановити континуум словотвірних значень, реалізованих похідними від дієслів із семою руйнування об’єкта;
простежити словотворчу продуктивність лексико-семантичних груп дієслів поля деструкції;
з’ясувати чинники, які впливають на дериваційну активність твірних, уможливлюють чи унеможливлюють їх семантико-словотвірні трансформації.
Об’єкт дослідження дієслова із семою руйнування об’єкта в сучасній українській мові.
Предмет дослідження структура і семантика словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об’єкта.
Матеріалом дослідження слугувала спеціально укладена картотека вербативів на позначення деструктивного впливу на предмет (522 дієслова) та похідних від них (3374 одиниці), які зафіксовані в одинадцятитомному Словнику української мови (1970-1980), чотиритомному Словнику української мови за редакцією Б.Грінченка (1907), Великому тлумачному словнику сучасної української мови (2004), чотиритомному Новому тлумачному словнику української мови (1999), двотомному Словнику синонімів української мови (1999).
Методи дослідження. Основним методом виявлення структурно-семантичної типології дієслів із семою руйнування об’єкта був описовий з використанням компонентного і дистрибутивного аналізів, методик специфікації та ступеневої ідентифікації (для здійснення диференціації, ідентифікації й класифікації лексико-семантичного поля вербативів деструкції, виявлення семантичних ознак досліджуваних дієслів та способів їх засвоєння у похідних, встановлення типового семантико-синтаксичного контексту твірних), прийомів перифраз і моделювання (для реконструкції дериваційних актів, процедури виведення й формулювання словотвірних значень, структурування типової словотвірної парадигми аналізованих вербативів) та статистичних підрахунків (з метою визначення кількісного співвідношення дериваційного потенціалу базових одиниць поля деструкції).
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше в українській лінґвістиці здійснена диференціація й класифікація дієслів із семою руйнування об’єкта, встановлені їх семантико-валентні ознаки, спрогнозований дериваційний потенціал та виявлені закономірності його реалізації у мові на основі комплексного аналізу структури і семантики словотвірних парадигм вербативів, з’ясовані чинники, які регулюють словотворчі можливості конституентів поля деструкції.
Практичне значення одержаних результатів. Запропонована в роботі методика виявлення дериваційного потенціалу дієслів із семою руйнування об’єкта може бути використана при вивченні словотворчої спроможності інших угруповань вербативів, а матеріал, спостереження й узагальнення дослідження у лексикографічній та педагогічній практиці: при укладанні ідеографічних, словотвірних та морфемних словників, під час читання вузівських курсів, спецкурсів, проведення спецсемінарів із лексикології, семасіології, морфеміки, дериватології.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, практичні результати дисертації обговорені на засіданні кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, щорічних науково-звітних конференціях кафедри української мови Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2003-2005), на міжнародних наукових конференціях Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 2003), Традиції Харківської лінґвістичної школи у світлі актуальних проблем сучасної філології. До 200-річчя Харківського університету і філологічного факультету” (Харків, 2004), Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004).
Публікації. Різні аспекти досліджуваної проблеми висвітлені в п’яти публікаціях, з них чотири у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура і обсяг роботи. Дисертація, загальним обсягом 266 сторінок, складається зі вступу, двох розділів, що містять шість параграфів, висновків, списку використаної літератури (320 позицій) та двох додатків, перший з яких словник вербативів поля деструкції, другий сім таблиць, що відображають реалізацію словотворчого потенціалу дієсловами із семою руйнування об’єкта. Обсяг текстової частини 178 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження структури і семантики словотвірних парадигм дієслів із семою руйнування об’єкта дає підстави зробити такі висновки та узагальнення.
1.Вивчення словотворчої спроможності дієслів із семою руйнування об’єкта зумовило їх попереднє виокремлення із вербативного континууму до рівня, релевантного з погляду їх дериваційних характеристик. Диференціацію й класифікацію досліджуваних твірних здійснено на основі комплексного екстра- та інтралінґвального підходу до типології дієслівного простору з урахуванням стратифікаційних відношень між семами у структурі семеми.
2.Дієслова із семою руйнування об’єкта репрезентують деструктивну ситуацію, в результаті якої якісно змінюється, частково пошкоджується або повністю знищується цілість предмета на рівні макро- чи мікроструктури. Вони мають складну змістову конфігурацію, що зумовлено як специфікою позначуваної ними деструктивної ситуації, так і своєрідністю класу вербативів. Дієслово протиставляється іншим частинам мови розмаїттям та переплетенням лексичних і граматичних компонентів, домінуванням у їх значенні релятивних сем. Вербативи маніфестують процеси як синтез охоплених ними об’єктів, відображають фрагменти-ситуації, дії-відношення, у зв’язку з чим їх семантика описується в термінах валентності. Валентність сполучувальний потенціал мовного знака, детермінований його семантичними ознаками. Вона є визначальною міжрівневою семантико-синтаксичною категорією вербативів. Валентність домінантний детермінант словопороджувальних можливостей дієслів.
3.Дієслова із семою руйнування об’єкта делімітовані та згруповані у лексико-семантичне поле деструкції на основі архісеми руйнування, яка є результатом мисленнєвого узагальнення сутнісних ознак типового фрагмента руйнівного впливу на предмет, репрезентує ідею деструктивної дії взагалі, безвідносно до її конкретних проявів. Уточнюють категоріально-лексичний компонент диференційні семи (об’єкт, мета, спосіб, знаряддя (засіб), інтенсивність, результат дії), що маніфестують специфіку руйнівної ситуації та її елементів-учасників. Дериваційно значущу таксономію конституентів поля деструкції здійснено на основі семи результату дії, яка займає центральні позиції у змістовій конфігурації твірних. З огляду на характер передбачуваного результату руйнівного впливу на предмет континуум досліджуваних базем субкатегоризований на дві макрогрупи: Припиняти існування кого-, чого-небудь”, в яку об’єднані ЛСВ на позначення повної руйнації, знищення об’єкта впливу, та Пошкоджувати, псувати кого-, що-небудь”, в яку згруповані ЛСВ, що репрезентують часткову руйнацію предмета. У межах макросистем виокремлені лексико-семантичні групи, складові яких корелюють за менш загальною ознакою результату дії та за специфікою об’єкта дії. До угруповання Припиняти існування кого-, чого-небудь” увійшли ЛСГ Убивати, умертвляти кого-небудь”, Знищувати що-небудь; перетворювати на руїну”. Макросистему Пошкоджувати, псувати кого-, що-небудь” формують ЛСГ Бити кого-небудь, завдавати фізичних травм”, Ділити, відокремлювати частину від цілого; дробити що-небудь”, Пошкоджувати поверхню рубцями, дірками, заглибинами тощо”, Псувати, завдавати шкоди чому-небудь; деформувати”. В окрему ЛСГ Природні деструктивні дієслова” виокремлені твірні, що маніфестують руйнацію предмета природними органами людини чи тварини.
Лексико-семантичне поле дієслів деструкції є структурним сегментом макрополя вербативів конкретної фізичної дії, у зв’язку з чим дієслова із семою руйнування об’єкта марковані семами активності, цілеспрямованості, каузації та перехідності.
4.Виявлені семантичні ознаки дієслів на позначення деструктивного впливу на предмет дали змогу сформулювати типовий семантико-синтаксичний контекст досліджуваних твірних, релевантний щодо антиципації їх дериваційних трансформацій. Актантна рамка вихідних одиниць має вигляд: S-D-O(r)-I, де S це суб’єкт, що здійснює деструктивний вплив, D деструктивна дія, спрямована на руйнацію кого-, чого-небудь, O(r) об’єкт-результат, тобто об’єкт, на який поширюється руйнівний вплив і який виникає внаслідок реалізації дії як її результат, I інструмент, знаряддя, за допомогою якого здійснюється руйнація. Встановлені субстанційні валентності дієслів із семою руйнування об’єкта зумовлюють їх словотворчу активність у породженні похідних на позначення виконавців, результату, знаряддя дії. Здатність руйнівного впливу розгортатися в часі та просторі, здійснюватися з різною інтенсивністю маніфестує сирконстантна рамка аналізованих твірних, яка вказує на властиві їм векторно-об’єктну, темпоральну, ступеня інтенсивності та міри виконання дії валентності. Названі валентності визначають появу дериватів, що актуалізують локативні, часові та квантитативні трансформації дії.
5.Вторинні найменування, мотивовані дієсловами із семою руйнування об’єкта, формують субстантивно-вербально-ад’єктивну мікросистему у девербативній системі сучасної української мови. Дериваційна змістова конфігурація похідних репрезентує семантико-словотвірні трансформації значення вихідних одиниць. При функціонуванні конституентів поля деструкції як твірної бази спостерігається реорганізація (перекатегоризація чи субкатегоризація) семантики, актуалізація одних і нейтралізація інших частиномовних і лексико-граматичних компонентів змісту. Похідні іменники, прикметники та дієслова утворені у словотворчих актах мутації, модифікації й транспозиції. Транспозиція виявляється у процесах утворення абстрактних іменників та дієприкметників. Похідними модифікаційного типу є дієслова, які позначають темпоральні й квантитативні видозміни значення. Конкретні іменники, прикметники і локативні дієслова реалізують мутаційні перетворення твірного.
6.Типову СП формують вторинні найменування 30 семантичних позицій: опредметнена дія”, виконавець дії”, об’єкт-результат дії”, знаряддя дії” субстантивний блок; довести дію до результату”, поширювати дію на поверхню, невелику частину, довкола, з усіх боків об’єкта”, виконуючи дію, відокремлювати частину від цілого, виймати що-небудь з чогось або ділити об’єкт на частки”, спрямовуючи дію, проникати всередину, робити отвір, заглибину або пропускати один об’єкт крізь інший”, почати виконувати дію”, виконувати дію якийсь час”, завершувати виконувати дію”, кількісний вияв дії”, дистрибутивність дії”, виконувати дію з надмірною інтенсивністю”, виконувати дію недостатньо інтенсивно”, однократність дії”, виконувати дію ще раз, повторно, заново або по-іншому”, виконувати дію час від часу”, виконувати дію трохи, злегка або додатково”, виконуючи дію, переводити зі стану об’єкта в стан суб’єкта”, виникати в результаті дії”, поширювати дію на себе”, виконувати дію між собою”, мати схильність виконувати дію”, бути придатним для виконання дії” вербальний блок; який виконує або може виконувати дію”, на який поширюється дія або який придатний для виконання дії”, який стосується дії”, який призначений для виконання дії”, який є результатом дії” ад’єктивний блок.
7.Вивчення типових і конкретних СП лексико-семантичних груп дієслів поля деструкції показало, що аналізовані твірні словотворчо продуктивні, але реалізують свій словопороджувальний потенціал по-різному. Тенденцію до повної реалізації словотворчої спроможності виявляє невелика кількість твірних. На здатність дериваційно об’єктивувати актантно-сирконстантні компоненти впливають різні мовні та позамовні чинники, зокрема позитивно позначаються акціональність репрезентованої деструктивної ситуації, облігаторність актанта у валентній рамці твірного, первинність (непохідність) вихідної одиниці, ядерна позиція у структурі ЛСГ, висока частотність. Обмежувальними факторами в утворенні похідних є включений (імпліцитний чи експліцитний) актант, його факультативність у валентній моделі твірного, неживий суб’єкт дії (стихійні сили чи явища природи), вторинність (похідність), структурно-морфологічна складність, стилістична маркованість, конкретизованість змісту твірного, здатність поєднуватися з незначним колом референтів, несловотвірні синонімічні найменування до потенційних дериватів.
8.Градація словотворчої спроможності дієслів із семою руйнування об’єкта у субстантивному блоці має такий вигляд: іменники зі СЗ знаряддя дії” (70 похідних), виконавець дії” (84), об’єкт-результат дії” (155), опредметнена дія” (439); у ад’єктивному прикметники зі СЗ який стосується дії” (6), на який поширюється дія або який придатний для її виконання” (38), який виконує або може виконувати дію” (54), який призначений для виконання дії” (65), який є результатом дії” (330). Найбільшою протяжністю і глибиною місць семантичних позицій відзначається вербальний блок типової словотвірної парадигми досліджуваних твірних, у якому маніфестовані похідні на позначення результату дії (вторинні дієслова зі СЗ довести дію до результату” (592 деривати), виникати в результаті дії” (113)), локативної (436), темпоральної (184), квантитативної (546) трансформації дії, пасиву (207), зворотно-середнього стану (55).
9.Найвищу продуктивність вербативи із семою руйнування об’єкта виявили в мотивуванні похідних на позначення результату руйнівного впливу іменники зі СЗ об’єкт-результат дії”, дієслова зі СЗ довести дію до результату”, виникати в результаті дії”, прикметники зі СЗ який є результатом дії”, що зумовлено превалюванням у їх змісті результативної семи, спрямованістю деструктивної ситуації на руйнівні наслідки пошкодження, псування, знищення об’єкта.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. АбрамовБ.А. Рец. на книгу: Н.И.Филичева. Синтаксические поля. Пособие по грамматике немецкого языка. М.: Высшая школа, 1977. 213с.//Вестник Московского университета: Филология. 1979 № 1. С.71-77.
2. АвиловаН.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 327с.
3. АвиловаН.С. Суффиксальная видовая пара как предмет грамматического исследования//Русский язык: Вопросы его истории и современного состояния. Виноградовские чтения I-VIII. М.: Наука, 1978. С.48-56.
4. АзнабаеваЛ.А. Языковая проспекция. Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 2000. 124с.
5. АкимоваГ.Н. К вопросу о валентности переходных глаголов в русском языке//Теория языка. Методы его исследования и преподавания. Л.: Наука, 1981. С.28-32.
6. АлимпиеваР.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. 177с.
7. АльтманИ.В. Особенности отглагольных гнезд в русском языке//Проблемы структурной лингвистики 1971. М.: Наука, 1972. С.245-257.
8. АльтманИ.В. Отглагольные гнезда. Типология и семантикаI//Проблемы структурной лингвистики 1979. М.: Наука, 1981. С.54-60.
9. АльтманИ.В. Синтаксические связи и словообразовательные свойства русских префиксальных глаголов//Проблемы структурной лингвистики 1972. М.: Наука, 1973. С.226-233.
10. АпраксімоваН. Семантична типологія дієслів на позначення впливу на суб’єкт (за твором Т.Осьмачки Ротонда душогубців”)//Семантика мови і тексту: Збірник статей VIII Міжнародної наукової конференції 22-24 жовтня 2003 року. Івано-Франківськ: Плай, 2003. С.7-11.
11. АпресянЮ.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 252с.
12. АпресянЮ.Д. Избранные труды. Лексическая семантика. М.: Языки русской культуры, 1995. Т.1. 472с.
13. АрбатскийД.И. Переходные и непереходные глаголы в русском языке//Исследования по семантике: Лексическая и грамматическая семантика. Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 1980. С.199-222.
14. АрнольдИ.В. О термине семантическая структура слова”//Актуальные проблемы лексикологии: Доклады второй лингвистической конференции. Новосибирск: Изд-во Новосибир. ун-та, 1969. С.69-78.
15. АрутюноваН.Д. К проблеме функциональных типов лексического значения//Аспекты семантических исследований М.: Наука, 1980. С.156-249.
16. АрутюноваН.Д. Предложение и его смысл. М.: Наука, 1976. 383с.
17. АшуроваД.У. Производное слово в свете коммуникативной теории языка. Ташкент: Фан, 1991. 100с.
18. БазилевичЛ.И., КривченкоЕ.Л. Типы семантических связей и лексико-семантические группы слов (на материале статальных глаголов русского языка)//НДВШ. Филологические науки. 1977. № 3. С.84-90.
19. БалашоваЛ.В. Глаголы, обозначающие переход из одного состояния в другое с нарастанием признака” (на материале глаголов со значением изменения параметров”): Авторефканд. филол. наук: 10.02.01. М., 1979. 17с.
20. БаллиШ. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Прогресс,1955. 410с.
21. БачкурР. Словотвірна парадигма як об’єктивація лінґвальних та екстралінґвальних чинників словотворчої спроможності твірних слів (на матеріалі українських назв тварин та рослин)//Українознавчі студії. 2002-2003. № 4-5. С.39-46.
22. БачкурР.О. Структура словотвірних парадигм українських назв тварин та рослин: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ, 2004. 20с.
23. БацевичФ.С. Російське дієслово в функціонально-ономасіологічному аспекті вивчення: Автореф. дис... док. філол. наук: 10.02.01. Київ, 1995. 48с.
24. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. 212с.
25. БезпояскоО.К., ГороденськаК.Г., РусанівськийВ.М. Граматика української мови: Морфологія. К.: Либідь, 1993. 336с.
26. БертельсА.Е. Разделы словаря, семантические поля и тематические группы слов//Вопросы языкознания. 1982. № 4. С.52-63.
27. БілоусенкоП.І., НімчукВ.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс иця). Запоріжжя-Київ: ЗДУ, 2002. 206с.
28. БлумфилдЛ. Язык. М.: Прогресс, 1968. 607с.
29. БлягозЗ.У. Зависимость словообразовательной активности глаголов от характера их лексического значения//Актуальные проблемы русского словообразования I. Ученые записки. Ташкент: Укитувчи, 1975. Т.143. С.402-409.
30. БогдановВ.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. 204с.
31. БондаркоА.В. Теория морфологических категорий. Л.: Наука, 1976. 255с.
32. БоровиковаН.А. Функциональная эквивалентность базовых глаголов лексико-семантических групп//Проблемы глагольной семантики: Сборник научных трудов. Свердловск: УрГУ, 1984. С.102-107.
33. БурячокА.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики (на матеріалі східнослов’янських назв політичних відносин)//Мовознавство. 1985. № 4. С. 41-47.
34. БыстроваЛ.В., КапатрукН.Д., ЛевицкийВ.В. К вопросу о принципах и методах выделения лексико-семантических групп//НДВШ. Филологические науки. 1980. №6. С. 75-78.
35. ВалюхЗ.О. Словотвірна парадигматика іменника в українській мові: Монографія. Київ-Полтава: АСМІ, 2005. 356с.
36. ВараксинЛ.А. Семантический аспект русской глагольной префиксации. Екатеринбург: Изд-во Уральск. ун-та, 1996. 179с.
37. ВасилевичГ.Я. Словообразовательные гнезда корней слов со значением мышления в современном украинском языке: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.02. Киев, 1985. 24с.
38. ВасилевичГ.Я. Типи словотвірних значень девербативів-іменників у віддієслівних гніздах із значенням мислення//Дослідження з словотвору та лексикології. К.: Вища школа, 1985. С.25-30.
39. ВасильевЛ.М. Семантика русского глагола. М.: Высшая школа, 1981. 184с.
40. ВасильевЛ.М. Современная лингвистическая семантика. М.:Высшая школа, 1990. 176с.
41. Великий тлумачний словник сучасної української мови/Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.: Ірпінь: ВТФ Перун”, 2004. 1440c.
42. ВепреваИ.Т., ГогулинаН.А., ЖдановаО.П. Типы внутренней организации лексико-семантических групп//Проблемы глагольной семантики: Сборник научных трудов. Свердловск: УрГУ, 1984. С.4-16.
43. ВиноградовВ.В. Русский язык. М.: Высшая школа, 1972. 613с.
44. ВиноградовВ.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высшая школа, 1986. 639с.
45. ВинокурГ.О. Избранные труды по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1959. 491с.
46. ВихованецьІ., ГороденськаК. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови. К.: Унів. вид-во Пульсари”, 2004. 400с.
47. ВихованецьІ. Морфологічні категорії? Словотвірні? Чи граматичні міжрівневі?//Актуальні проблеми українського словотвору/За ред. В.Ґрещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С.13-18.
48. ВихованецьІ.Р. Система відмінків української мови. К.: Наукова думка, 1987. 231с.
49. ВихованецьІ.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наукова думка, 1988. 256с.
50. ВознийТ.М. Структурно-семантичні групи дієслів у сучасній українській мові//Українська мова і література в школі. 1976. №3. С.27-34.
51. ВойцехівськаВ.Г. Синтаксичні зв’язки дієслова//Українська мова і література в школі. 1972. № 7. С.36-41.
52. ВолковВ.В. Словообразовательная парадигматика русских имен прилагательных и существительных: от анализа к синтезу//Актуальные вопросы словообразовательного анализа и словообразовательного синтеза. Киев: УМК ВО, 1991. С.98-117.
53. ГазизоваР.Ф. Лексико-грамматическая сочетаемость частей речи//Семантика и структура предложения: Лексическая и синтаксическая семантика. Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 1978. С.105-112.
54. ГайсинаР.М. К вопросу о специфике значения глагола//Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1982. Т. 41. № 1. С.59-64.
55. ГайсинаР.М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1981. 196с.
56. ГайсинаР.М. Соотношение семантики и синтагматики глагола//Исследования по семантике. Семантические единицы и их парадигмы: Межвузовский научный сборник Уфа, 1992. С.41-48.
57. ГакВ.Г. Семантическая структура слова как компонент семантической структуры высказывания//Семантическая структура слова. М.: Наука, 1971. С.78-93.
58. ГакВ.Г. Языковые преобразования. М.: Школа: Языки русской культуры”, 1998. 768с.
59. ГинзбургЕ.Л. Словообразование и синтаксис. М.: Наука, 1979. 264с.
60. ГнатюкГ.М. Дієприкметник в українській мові. К.: Наукова думка, 1982. 248c.
61. ГнатюкГ.М. Явища граматичної й семантичної співвіднесеності у системі форм дієприкметника української літературної мови//Морфологічна будова сучасної української мови. К.: Наукова думка, 1975. С.158-190.
62. ГолевН.Д. Динамический аспект лексической мотивации. Томск: Изд-во Томск. ун-та, 1989. 252с.
63. ГолевН.Д. К соотношению лексической и словообразовательной мотивации (функциональный аспект)//Актуальные вопросы русского словообразования: Сборник научных трудов. Ташкент: Укитувчи, 1985. С.117-124.
64. ГоляничМ.І. Внутрішня валентність дієслівних утворень з подвійною префіксацією//Мовознавство. 1981. № 3. С.55-59.
65. ГоляничМ.І. Внутрішня форма слова і художній текст: Монографія. Івано-Франківськ: Плай, 1997. 178с.
66. ГоляничМ.И. Словообразовательные поля корней со значением говорения в современном украинском языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.02. К., 1979. 24с.
67. ГорпиничВ.О. Семантичний взаємозв’язок мотивованого і мотивуючого у процесі словотворення//Словотвірна семантика східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1983. С.46-56.
68. Грамматика современного русского литературного языка/Отв. ред. Н.Ю.Шведова. М.: Наука, 1970. 767с.
69. ҐрещукВ.В. Основоцентрична дериватологія: історія, стан, перспективи//Актуальні проблеми українського словотвору/За ред.ҐрещукаВ.В. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С.66-77.
70. ҐрещукВ.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Плай, 1995. 208с.
71. ГумбольдВ. фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397с.
72. ДенисенкоВ. Семантическое поле как функция//Филологические науки. 2002. №4. С.44-52.
73. ДжочкаІ.Ф. Дериваційний потенціал дієслів конкретної фізичної дії з семантикою створення об’єкта: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01. Івано-Франківськ, 2003. 194с.
74. ДідухН. Семантична структура параметричних прикметників//Вісник Львівського університету: Серія філологічна. Львів: ЛНУ, 2004. Вип.34. Ч.І. С.159-167.
75. ДмитриеваН.С., НовиковаЛ.М. Компоненты семантики отглагольного существительного//Исследования по семантике: Лексическая и синтаксическая семантика. Уфа: Изд-во Башкир. ун-та, 1981. С.28-36.
76. ДолининаИ.Б. Маркировка субъектно-объектных отношений у валентностных категорий английского глагола//Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Л.: Наука, 1982. С.65-101.
77. ЕгинаЕ.Н. Концептуальное пространство русских ментальных глаголов//Когнитивная семантика: В 2-х чч. Тамбов: Изд-во Тамбов. ун-та, 2000. Ч. I. С.67-69.
78. ЕрмаковаО.П. Лексическое значение производных слов в русском языке. М.: Русский язык, 1984. 152с.
79. ЕфимовР.В., КаравашкинВ.И. Внутренняя валентность слова: теория и практика. Харьков: ХГУ, 1977. 87с.
80. ЖилкоФ.Т. Про семантичні поля української мови//Українська мова і література в школі. 1971. № 12. С.25-32.
81. ЗагніткоА.П. Система і структура граматичних категорій дієслова. К.: НМК ВО, 1990. 50с.