СУБ’ЄКТ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЯК ВІДПОВІДАЧ У СПРАВАХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

brief description

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

На правах рукопису

ПУДАНС-ШУШЛЕБІНА Крістіна Юрісівна

УДК 342.98.08

СУБ’ЄКТ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ ЯК ВІДПОВІДАЧ
У СПРАВАХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

Спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник –
АНДРІЙКО Ольга Федорівна,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-правові основи визначення суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції
1.1 Суб’єкт владних повноважень як відповідач у справах адміністративної юрисдикції: загальна характеристика стану наукових досліджень .................................................................................

13
1.2 Поняття суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції ....................................................................
23
1.3 Ознаки суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції ....................................................................
43
Висновки до Розділу 1 ............................................................................... 63

РОЗДІЛ 2. Загальна характеристика окремих видів суб’єктів владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції
2.1 Органи державної влади та органи місцевого самоврядування як відповідачі у справах адміністративної юрисдикції ...............................
67
2.2 Посадові та службові особи як відповідачі у справах адміністративної юрисдикції ....................................................................
95
2.3 Інші види суб’єктів владних повноважень як відповідачі у справах адміністративної юрисдикції ......................................................
106
Висновки до Розділу 2 ............................................................................... 118

РОЗДІЛ 3. Правове забезпечення реалізації суб’єктом владних повноважень статусу відповідача у справах адміністративної юрисдикції
3.1 Адміністративний процесуальний статус суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції ....
122
3.2 Процесуальні засоби захисту прав та інтересів суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції ..................................................................................................

140
3.3 Особливості реалізації суб’єктом владних повноважень статусу відповідача у справах щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності ...............................................................................................

149
Висновки до Розділу 3 ............................................................................... 171

ВИСНОВКИ .............................................................................................. 174

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................. 182

ВСТУП

Актуальність теми. В сучасних умовах становлення і розбудови України як правової держави особливо важливим убачається новий ефективний рівень судового захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин. Правові можливості такого захисту від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, дають змогу визначити ступінь демократизації суспільства, у тому числі можливості кожного з усунення перешкод для реалізації належних йому суб’єктивних публічних прав.
На реалізацію конституційної гарантії судового захисту прав і свобод людини і громадянина (ст. 8 і 55 Конституції України) у 2005 році було прийнято Кодекс адміністративного судочинства України, який у понятті «суб’єкт владних повноважень» узагальнив тих, чиї рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені до адміністративного суду. Водночас поява нової юридичної термінології спричинила чималу кількість складних питань, які призводять до протиріч у правозастосуванні відповідних норм права.
Для юридичної науки та правозастосовної практики сьогодні гостро постало питання розуміння правової сутності такого обов’язкового учасника публічно-правового спору, як суб’єкт владних повноважень, оскільки до цього часу зазначене поняття не отримало належного i вичерпного обґрунтування адміністративно-правовою наукою та національним законодавством.
Крім того, у сучасних умовах здійснення адміністративного судочинства гостро актуальними є питання особливостей реалізації суб’єктом владних повноважень адміністративного процесуального статусу відповідача та процесуально-правових засад його участі у справах адміністративної юрисдикції, адже якісне функціонування адміністративних судів зумовлює потребу у наявності чітких та однозначних правил здійснення адміністративного судочинства. Саме через юридичне гарантування належної реалізації відповідного статусу кожного з учасників адміністративного судочинства, у тому числі й суб’єкта владних повноважень як відповідача, можуть бути неухильно забезпечені принципи здійснення правосуддя в адміністративних судах.
Суб’єкт владних повноважень як відповідач у справах адміністративної юрисдикції, особливості та правове забезпечення реалізації ним відповідного процесуального статусу не були предметом комплексного наукового дослідження та залишилися поза увагою науковців, незважаючи на появу останнім часом значної кількості досліджень, присвячених адміністративній юстиції в Україні та особливостям функціонування вітчизняної системи адміністративних судів.
Значну частину наукових досліджень, які сформулювали основи вчення про правову природу органів публічної влади, представлено у працях В. Б. Авер’янова, О. Ф. Андрійко, Н. В. Александрової, О. А. Банчука, Ю. П. Битяка, С. В. Ківалова, І. Б. Коліушка, В. К. Колпакова, А. Т. Комзюка, О. В. Кузьменко, Р. О. Куйбіди, Н. Р. Нижник, О. М. Пасенюка, Ю. С. Педька, М. Д. Савенка, А. О. Селіванова, В. С. Стефанюка, В. Ф. Погорілка, О. П. Рябченко, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, О. Ф. Фрицького, В. І. Шишкіна, В. М. Шаповала та ін. Втім, ці та інші численні дослідження юридичної природи суб’єктів владних повноважень здійснювалися, як правило, у межах конституційного чи адміністративного права, що природно зумовило розкриття особливостей суб’єктів владних повноважень виключно з позицій матеріального права.
Певною мірою питання процесуального статусу учасників адміністративного судочинства розглядалися науковцями у контексті визначення сутності судового адміністративного процесу, а також в аспекті дослідження публічно-правового спору як предмету юрисдикційної діяльності адміністративного суду, зокрема, у працях О. М. Андруневчин, О. В. Бачуна, В. М. Бевзенка, П. В. Вовка, О. Б. Зеленцова, В. Г. Перепелюка, М. М. Стефанчук, В. С. Стефанюка, Н. Є. Хлібороб та ін.
Крім того, дослідження проблем понятійно-категоріального апарату зумовило необхідність звернення до положень теорії права, які стосувалися загальних питань сутності правового регулювання (С. С. Алексєєв, О. Ф. Скакун та ін.), а також змісту категорій «суб’єкт права», «правовий статус», «правосуб’єктність» (Д. М. Бахрах, П. М. Рабінович, І. С. Окунєв, В. В. Сухонос) тощо.
Однак недостатність теоретичних розробок, неузгодженість судової практики розгляду справ адміністративної юрисдикції, наявність інших практичних правових проблем та у зв’язку з цим нагальна необхідність проведення комплексного адміністративно-правового дослідження як загальнотеоретичних основ визначення суб’єкта владних повноважень, так і процесуально-правових засад реалізації ним статусу відповідача у справах адміністративної юрисдикції, зумовили вибір теми дисертації.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планових тем відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України: «Розвиток демократичних засад державного управління в Україні: проблеми адміністративно-правового забезпечення» (номер державної реєстрації 0106U008728) та «Система органів виконавчої влади в Україні: адміністративно-правові проблеми удосконалення організації та діяльності» (номер державної реєстрації 0108U010352).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у з’ясуванні сутності поняття та ознак суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції, напрацюванні механізму вдосконалення правового регулювання процесуально-правових засад реалізації статусу відповідача суб’єктами владних повноважень, формулюванні пропозицій щодо подолання існуючих прогалин і колізій у чинному законодавстві України.
Відповідно до зазначеної мети у дисертаційному дослідженні було визначено такі завдання:
– виокремити та охарактеризувати етапи розвитку та стан наукових досліджень, присвячених визначенню суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції;
– визначити поняття та ознаки суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції;
– здійснити порівняльний аналіз зарубіжного досвіду щодо законодавчого визначення суб’єкта владних повноважень;
– дати характеристику окремих видів суб’єктів владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції;
– визначити поняття та зміст адміністративного процесуального статусу суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції;
– охарактеризувати процесуальні засоби захисту прав та інтересів суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції;
– з’ясувати процесуальні особливості реалізації суб’єктом владних повноважень статусу відповідача у справах адміністративної юрисдикції щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності;
– сформулювати пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в частині правового регулювання статусу суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у зв’язку із реалізацією суб’єктом владних повноважень статусу відповідача у справах адміністративної юрисдикції.
Предметом дослідження є суб’єкт владних повноважень як відповідач у справах адміністративної юрисдикції.
Методи дослідження. З урахуванням специфіки теми, мети і завдань дослідження застосовано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання правових явищ. Зокрема, діалектичний метод, як базовий метод наукового пізнання дозволив проаналізувати проблему визначення суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції та питання правового забезпечення реалізації ним відповідного адміністративного процесуального статусу у контексті генезису адміністративної юстиції зарубіжних країн та з урахуванням вітчизняного досвіду правового регулювання здійснення адміністративного судочинства.
Використання історико-правового методу дало змогу простежити генезис наукових поглядів щодо термінології, яка використовувалась та використовується для позначення владної сторони в публічно-правовому спорі. Порівняльно-правовий метод застосовувався для виявлення загального й особливого у правовому регулюванні участі суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції у вітчизняному законодавстві, а також у наукових працях, присвячених зазначеній проблематиці. Системний метод дав можливість структурувати адміністративний процесуальний статус суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції, а також визначити взаємозв’язок виокремлених у ньому елементів. Формально-догматичний метод застосовувався для аналізу та поглиблення понятійного апарату. Методи класифікації та групування дали змогу здійснити класифікацію процесуальних прав суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції. Формально-логічний метод використовувався для формулювання наукових висновків і розроблення на цій підставі практичних науково-обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України в контексті окресленої проблеми.
Науково-теоретичну базу дисертаційної роботи складають наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених у галузях теорії права, адміністративного права та процесу, конституційного права, цивільного процесуального права. Нормативною та емпіричною основою дослідження є положення законодавства України, міжнародно-правових актів, правові позиції Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, а також судова практика адміністративних судів України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим комплексним дослідженням, яке присвячене як загальнотеоретичним аспектам визначення поняття суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції, так і процесуально-правовим засадам реалізації ним відповідного адміністративного процесуального статусу.
У результаті проведеного дисертаційного дослідження сформульовано і обґрунтовано низку наукових положень та висновків, зокрема:
вперше:
– здійснено періодизацію історії розвитку наукової думки щодо дослідження суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції: 1) наукові дослідження кінця XIX – початку XX ст. (до 1917 р.); 2) наукові дослідження радянського періоду (1917–1991 рр.); 3) наукові дослідження періоду незалежної України (1991–2012 рр.);
– проведено порівняльний аналіз зарубіжного досвіду щодо законодавчого визначення суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції, який засвідчив про відсутність єдиного загальноприйнятного підходу у використанні юридичної термінології для позначення такого суб’єкта. Понятійно-термінологічний апарат процесуального законодавства зарубіжних країн вказує на застосування термінів «адміністративний орган», «орган публічної влади», «суб’єкт публічного права» або ж невикористання взагалі узагальнюючого поняття для позначення обов’язкової сторони публічно-правового спору. Незважаючи на різні законодавчі способи та методи визначення відповідних понять, оптимально виправданим в зарубіжному законодавстві слід вважати функціональний критерій визначення владної сторони публічно-правового спору;
– обґрунтовано доцільність заміни у КАС України поняття «суб’єкт владних повноважень» на «орган публічної влади» із визначенням його як суб’єкта загальнодержавного або місцевого рівня, який у публічно-правових відносинах діє в межах, наданих йому законом, або в порядку делегування публічно-владних повноважень щодо правового регулювання, надання адміністративних послуг, здійснення нагляду та контролю, а також здійснення інших виконавчо-розпорядчих повноважень щодо вирішення питань про права, свободи та інтереси фізичних і юридичних осіб;
– сформульовано ознаки суб’єкта владних повноважень, яких він набуває одночасно зі статусом відповідача у справі адміністративної юрисдикції;
удосконалено:
– положення про те, що передумовами набуття суб’єктом владних повноважень процесуального статусу відповідача у справі адміністративної юрисдикції є фактична та процесуальна підстава виникнення відповідних адміністративних процесуальних відносин. Фактичною передумовою є конкретний конфлікт у публічно-правовій сфері, що став підставою для публічно-правового спору, а процесуальною передумовою є адміністративний позов, на підставі якого відкрито провадження у справі адміністративної юрисдикції;
– поняття відповідача у справі адміністративної юрисдикції, яким є ймовірний суб’єкт публічних правовідносин, до якого звернено адміністративний позов та публічно-правовий спір із яким є предметом розгляду і вирішення у порядку адміністративного судочинства;
– поняття адміністративного процесуального статусу суб’єкта владних повноважень як відповідача у справі адміністративної юрисдикції, яке відображає законодавчо встановлену систему елементів, що визначають юридичний зв’язок між ним, адміністративним судом та іншими учасниками адміністративного процесу;
– положення про те, що процесуальні права та процесуальні обов’язки суб’єкта владних повноважень є елементами, що пов’язані між собою та становлять у цілому зміст адміністративного процесуального статусу відповідача у справі адміністративної юрисдикції;
– положення про необхідність законодавчого закріплення права суб’єкта владних повноважень на зустрічний позов як одну з процесуальних форм захисту його прав та інтересів як відповідача у справах адміністративної юрисдикції;
– класифікацію процесуальних прав суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції;
набули подальшого розвитку:
– положення про те, що суб’єктові владних повноважень як відповідачу у справах адміністративної юрисдикції властиві публічний інтерес та юридична заінтересованість, що не є тотожними за своїм змістом. Наявність публічного інтересу характеризує його матеріально-правову природу, зумовлену виконанням ним владних управлінських функцій, а юридична заінтересованість суб’єкта владних повноважень при розгляді справи адміністративної юрисдикції має процесуальний характер;
– положення щодо необхідності удосконалення певних норм КАС України в частині правового регулювання статусу та участі суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції, зокрема, законодавчого закріплення визначення понять «рішення суб’єкта владних повноважень», «дії суб’єкта владних повноважень» та «бездіяльність суб’єкта владних повноважень».
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційному дослідженні теоретичні та практичні положення та висновки можуть бути використані: у законотворчій діяльності – для удосконалення норм КАС України та інших нормативно-правових актів в сфері правового забезпечення реалізації суб’єктом владних повноважень статусу відповідача у справах адміністративної юрисдикції; у правозастосовній діяльності – при здійсненні адміністративного судочинства, а також у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб; у науково-дослідній сфері – для подальшого проведення наукових досліджень у галузі адміністративного права та процесу; в навчальному процесі – для підготовки та викладання навчальних дисциплін та спецкурсів «Адміністративне право України», «Адміністративне судочинство України», а також при підготовці відповідних підручників та навчальних посібників.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданні відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького, а також на семи міжнародних і всеукраїнських наукових, науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції «Правова політика Української держави» (м. Івано-Франківськ, 19–20 лютого 2010 р.; тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції студентів та молодих вчених «Від громадянського суспільства до правової держави» (м. Харків, 26–27 лютого 2010 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 19–20 березня 2010 р.; тези опубліковано); Всеукраїнській науковій конференції «Актуальні проблеми історії та теорії держави і права» (м. Кам’янець-Подільський, 10–11 березня 2010 р.; тези опубліковано); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Тенденції та пріоритети реформування законодавства України» (м. Запоріжжя, 13 березня 2010 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Основні напрямки реформування законодавства України в умовах розбудови демократичної держави» (м. Харків, 17–18 грудня 2011 р.; тези опубліковано); Круглому столі «Адміністративне право України: сучасність та перспективи розвитку» (м. Київ, 07 травня 2012 р.; тези опубліковано).
Публікації. Основні теоретичні та практичні висновки, положення та пропозиції дисертації викладені в 13 наукових публікаціях, а саме: п’яти статтях, опублікованих у виданнях, що включені до переліку наукових фахових видань, одній статті, опублікованій у зарубіжному фаховому науковому виданні та в семи тезах доповідей.
Структура дисертаційної роботи визначається її метою та завданнями. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об’єднують дев’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 212 сторінок, у тому числі список використаних джерел – на 31 сторінці (279 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації містяться теоретичні й практичні узагальнення визначення сутності поняття та ознак суб’єкта владних повноважень, а також пропонуються нові підходи до вирішення завдань, пов’язаних із реалізацією ним процесуального статусу відповідача у справах адміністративної юрисдикції, на підставі яких отримані такі найважливіші результати.
1. Розвиток наукової думки щодо дослідження визначення і правового статусу суб’єкта владних повноважень як учасника адміністративного судочинства, а саме як відповідача у справах адміністративної юрисдикції, доцільно розглядати з огляду на існування трьох основних етапів: 1) кінець XIX – початок XX ст. (до 1917 р.); 2) радянський період (1917–1991 рр.) і 3) період незалежної України (1991–2012 рр.).
Наприкінці XIX – на початку XX ст. науковці, досліджуючи питання становлення адміністративної юстиції, вбачали її призначення у захисті особи від свавілля влади, використовуючи при цьому для позначення владної сторони адміністративного спору терміни «орган управління», «адміністративний орган», «адміністрація», «урядовий орган».
Радянський період (1917–1991 рр.) розвитку наукових досліджень у зазначеній сфері характеризується тим, що чимало дослідників заперечували можливість використання понять «позивач» – «відповідач» у адміністративних спорах, що було зумовлено пошуком відповіді на питання призначення адміністративної юстиції, доцільності існування правового інституту адміністративного позову, а також того, чи має місце в справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, спір про право.
Наукові дослідження періоду незалежної України умовно можна поділяти на етап до прийняття КАС України (1991–2005 рр.) та етап після прийняття КАС України (2005 р. – до теперішнього часу), нова юридична термінологія якого викликала пожвавлення наукового інтересу до проблематики функціонування адміністративного судочинства в Україні і, зокрема, правової сутності поняття та ознак суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції.
2. Поняття «суб’єкт владних повних повноважень», яким визначено обов’язкового учасника публічно-правового спору, що у справі адміністративної юрисдикції набуває статусу відповідача, стало однією з численних новел КАС України.
Цей законодавчий термін, визначений у п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, розкривається через вказівку на: 1) види такого суб’єкта (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт) та 2) здійснення таким суб’єктом владних управлінських функцій як його обов’язкову ознаку, що, однак, не дає змоги навести вичерпний перелік таких суб’єктів.
3. Аналіз законодавства зарубіжних країн у сфері регулювання порядку вирішення публічно-правових спорів, а також юридичної термінології, яка використовується для позначення його обов’язкової владної сторони, способів і методів визначення відповідних понять свідчить про відсутність єдиного загальноприйнятого підходу до розв’язання цієї проблеми. Понятійно-термінологічний апарат процесуального законодавства зарубіжних країн вказує на застосування термінів «адміністративний орган», «орган публічної влади», «суб’єкт публічного права» або ж невикористання взагалі узагальнюючого поняття для позначення обов’язкової сторони публічно-правового спору. Оптимально виправданим у зарубіжному законодавстві є функціональний критерій визначення владної сторони публічно-правового спору.
4. Заміна у нормах КАС України поняття «суб’єкт владних повноважень» на узагальнюючий термін «орган публічної влади» (public authority) для позначення обов’язкової сторони публічно-правового спору дала б змогу охопити коло суб’єктів, яких чинне законодавство наділяє правом здійснювати розпорядчі, юридично значущі владні дії, приймати обов’язкові для виконання рішення, та уникнути плутанини при визначенні юрисдикції спорів за участю окремих категорій владних суб’єктів.
Наукове опрацювання існуючих точок зору, виділення теоретичних підходів і зарубіжного досвіду стосовно розуміння владної сторони публічно-правового спору, проведення співвідношення цієї категорії з іншими суміжними поняттями, які вказують на ознаки суб’єкта, рішення, дії чи бездіяльність якого можуть бути оскаржені до адміністративного суду, дають підстави визначити таким суб’єктом орган публічної влади – суб’єкт загальнодержавного або місцевого рівня, який у публічно-правових відносинах діє в межах, наданих йому законом, або в порядку делегування публічно-владних повноважень щодо правового регулювання, надання адміністративних послуг, здійснення нагляду і контролю, а також здійснення інших виконавчо-розпорядчих повноважень щодо вирішення питань про права, свободи й інтереси фізичних та юридичних осіб.
5. Різні аспекти теоретичного осмислення сутності суб’єкта владних повноважень дають змогу виокремити його ознаки в загальнотеоретичному значенні з точки зору його матеріально-правової природи та у конкретно-юридичному значенні, яких він набуває одночасно зі статусом відповідача у справі адміністративної юрисдикції.
З погляду матеріально-правової природи можна виокремити такі ознаки суб’єкта владних повноважень: 1) наділений власною компетенцією, у межах якої реалізує законодавчо визначені владні повноваження; 2) здійснює управлінські функції на основі законодавства або виконуючи делеговані повноваження; 3) реалізація повноважень і здійснення владних управлінських функцій відбувається за допомогою використання правових та організаційних форм і методів діяльності; 4) юридична оформленість вказує на те, що його правовий статус має легалізований характер і визначається в нормах права; 5) реалізація владних повноважень відбувається з метою захисту та охорони публічного інтересу.
Суб’єкт владних повноважень залишається таким, незважаючи на те, чи набув він конкретного процесуального статусу відповідача в судовому адміністративному процесі, а тому зазначені ознаки властиві кожному суб’єктові владних повноважень, який у межах публічно-правових відносин реалізує владні управлінські функції стосовно фізичних чи юридичних осіб.
Водночас, набуваючи процесуального статусу відповідача, суб’єкт владних повноважень набуває додаткових ознак як сторона у справі адміністративної юрисдикції. Визначено особливості суб’єкта владних повноважень як відповідача, які полягають у наступному: 1) суб’єкт владних повноважень є реальною або потенційною стороною спірних матеріальних правовідносин публічного характеру, в межах яких він здійснював (або міг би здійснювати) владні управлінські функції стосовно позивача; 2) набуття адміністративного процесуального статусу відповідача та залучення його до справи відбувається у зв’язку з позовними вимогами, які висуваються до нього; 3) суб’єкт владних повноважень має власний інтерес (юридичну заінтересованість) щодо результатів розгляду справи адміністративної юрисдикції та вирішення публічно-правового спору; 4) передумовою виникнення адміністративного процесуального статусу відповідача є адміністративна процесуальна правосуб’єктність суб’єкта владних повноважень, яка одночасно є його характерною ознакою, якою конкретизується його статус відповідача у справі адміністративної юрисдикції; 5) ухвалене рішення у адміністративній справі безпосередньо впливає на права, обов’язки й інтереси суб’єкта владних повноважень; 6) здатність суб’єктів владних повноважень приймати рішення, вчиняти дії, допускати бездіяльність фактично є передумовою набуття цими органами процесуального статусу відповідача.
6. Законодавець розрізняє поняття «орган державної влади» і «державний орган», відносить останніх до категорії «інший суб’єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства».
Верховна Рада України та суд, не маючи характерних ознак суб’єкта владних повноважень, у законодавчо встановлених випадках, реалізують деякі його функції. Саме тому громадяни отримали можливість оскаржувати в порядку адміністративного судочинства рішення, дії або бездіяльність парламенту та суду в разі порушення їхніх прав, свобод чи законних інтересів.
Питання законодавчої діяльності, а також внутрішньої діяльності парламенту не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства через відсутність у таких ситуаціях ознак справи адміністративної юрисдикції, визначених КАС України. Статтю 1711 КАС України доцільно було б доповнити частиною другою, якою чітко визначити, що правила цієї статті не поширюються на постанови Верховної Ради України щодо внутрішньоорганізаційних та процедурних питань її діяльності.
Необхідними вбачаються також зміни до ст. 1711 КАС України щодо права оскаржувати індивідуально-правові акти Верховної Ради України, Президента України на предмет їх законності лише особою, щодо якої їх застосовано.
7. Органи виконавчої влади є суб’єктом владних повноважень, які частіше за інших беруть участь у справах адміністративної юрисдикції в статусі відповідача. Зазначене зумовлене особливостями правового статусу та обсягом законодавчо визначеної компетенції органів виконавчої влади, на яких покладено завдання забезпечення вирішення питань реалізації різних прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
8. Суб’єкт владних повноважень як сторона публічно-правового спору – це сторона спірних публічно-правових відносин, і лише за умови передачі такого спору на вирішення адміністративного суду й відкриття провадження у справі суб’єкт владних повноважень стає учасником процесуальних відносин та набуває статусу відповідача у справі адміністративної юрисдикції.
9. Адміністративний процесуальний статус суб’єкта владних повноважень як відповідача реалізується ним через адміністративні процесуальні правовідносини, за допомогою процесуальних прав та процесуальних обов’язків, що визначають юридичний зв’язок між ним, адміністративним судом та іншими учасниками адміністративного процесу.
10. Адміністративні процесуальні права суб’єкта владних повноважень у своїй сукупності створюють можливості для нього як відповідача прагнути певного порядку вирішення публічно-правового спору на його користь.
Адміністративні процесуальні права суб’єкта владних повноважень як відповідача у справі адміністративної юрисдикції умовно можна згрупувати так: 1) права, пов’язані з поінформованістю суб’єкта владних повноважень про порушення проти нього провадження в адміністративній справі; 2) права, що дають йому змогу брати участь у розгляді справи адміністративної юрисдикції, а також впливати на хід та результат адміністративного процесу; 3) права, що дають йому право оскаржувати судові рішення; 4) права, які забезпечують його участь у розгляді та вирішенні адміністративної справи на стадії апеляційного та касаційного провадження.
Адміністративні процесуальні обов’язки суб’єкта владних повноважень як відповідача у справі адміністративної юрисдикції – це сукупність умов, що становлять чітко визначену міру необхідної поведінки в адміністративному процесі, встановлену КАС України.
11. Процесуальними засобами захисту прав та інтересів суб’єкта владних повноважень як відповідача у справах адміністративної юрисдикції повинні бути заперечення проти позову і зустрічний позов. Відсутність у КАС України права відповідача на зустрічний позов є прогалиною щодо права сторони на судовий захист від претензій позивача, яку можливо виправити шляхом внесення відповідних змін до зазначеного Кодексу.
12. Правове забезпечення реалізації суб’єктом владних повноважень процесуального статусу відповідача залежить від процесуальних особливостей розгляду справ адміністративної юрисдикції. Провадження адміністративного суду з розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень передбачає сукупність правових норм, визначених КАС України, що регламентують порядок та процесуальну форму судового розгляду, а також відносини між судом та учасниками адміністративного процесу щодо вирішення спору, пов’язаного з прийняттям суб’єктом владних повноважень рішення, вчиненням ним дій або допущенням бездіяльності у сфері публічно-правових відносин.
Діями суб’єкта владних повноважень слід визначати його владні волевиявлення у активній формі поведінки, що породжують, змінюють або припиняють публічно-правові відносини і впливають (або можуть мати вплив) на права, свободи та інтереси учасників цих правовідносин.
Бездіяльність, як один із можливих предметів оскарження в порядку адміністративного судочинства, слід розкривати через невиконання суб’єктом владних повноважень певних дій чи неприйняття відповідних рішень, які він у конкретних публічно-правових відносинах зобов’язаний був здійснити або прийняти на підставі покладених на нього обов’язків та в межах законодавчо визначеної компетенції, у результаті чого були порушені права, свободи або інтереси особи, на захист яких подано адміністративний позов, або створено перешкоди для реалізації зазначеною особою таких прав, свобод чи інтересів.
Доповнення ст. 3 КАС України зазначеними дефініціями сприяло б правильному й однаковому розумінню і застосуванню зазначеної правової термінології як особами, що звертаються до адміністративного суду за захистом своїх прав, так і адміністративними судами при розгляді ними справ цієї категорії.
Виявлені термінологічні й змістовні неузгодженості в нормах КАС України дають підстави для висновків про необхідність внесення низки інших законодавчих змін, які б сприяли не лише формуванню єдиного понятійно-категоріального апарату, але й однозначному їх праворозумінню та належному рівню правового забезпечення реалізації суб’єктом владних повноважень статусу відповідача у справах адміністративної юрисдикції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамов С. Н. В советском праве не может быть административного иска / С. Н. Абрамов // Социалистическая законность. – 1947. – № 3. – С. 8–12.
2. Абрамов С. Н. Гражданский процесс / Абрамов С. Н. – М. : Юрид. изд-во МЮ СССР, 1946. – 232 c.
3. Абрамян С. М. Обжалование в суд действий и решений, нарушающих права и свободы граждан : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; cемейное право; гражданский процесс; международное частное право» / С. М. Абрамян. – М., 1995. – 18 с.
4. Авер’янов В. Кодекс адміністративного судочинства України: необхідність і шляхи усунення концептуально-понятійних вад / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Ю. Педько // Право України. – 2006. – № 3. – С. 7–12.
5. Авер’янов В. Б. Актуальні завдання створення нового законодавства про державну службу в Україні / В. Б. Авер’янов, О. Ф. Андрійко // Юридичний журнал. – 2005. – № 8. – С. 53–55.
6. Авер’янов В. Б. Понятійно-термінологічні новели Кодексу адміністративного судочинства України: дискусійні проблеми / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2011. – № 4. – С. 12–38.
7. Авер’янов В. Б. Реформування українського адміністративного права: грунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117–120.
8. Аверьянов В. Б. Функции и организационная структура органа государственного управления / Аверьянов В. Б. – К. : «Наукова думка», 1979. – 152 с.
9. Авер’янов В. Б. Ще раз про зміст та співвідношення понять «державне управління» і «виконавча влада»: полемічні нотатки / В. Б. Авер’янов // Право України. – 2004. – № 5. – С. 113–116.
10. Административно-процессуальный закон Латвийской Республики № 164 (2551) от 25.10.2001 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://center.gov.by/debur/docs/law/latvia_rus.htm.
11. Административно-процессуальный кодекс Азербайджанской Республики № 846-IIIQ от 30.06.2009 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://vn.taxes.gov.az/2009/uploads/qanun/2011/mecelleler/inzibati_prosessual_mecelle_rus.pdf.
12. Административно-процессуальный кодекс Эстонской Республики № 570 от 11.03.1999 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://estonia.news-city.info/docs/sistemse/dok_iegwei/index.htm.
13. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / [автор-упорядник В. П. Тимошук]. – К. : Факт, 2003. – 496 с.
14. Адміністративна юстиція України: проблеми теорії і практики. Настільна книга судді / [за ред. О. М. Пасенюка]. – К. : Істина, 2007. – 608 с.
15. Адміністративна юстиція: європейський досвід та пропозиції для України / [авт.-упоряд.: І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда ; наук. ред. В. Шишкін]. – К. : Факт, 2003. – 535 с. – (Центр політико-правових реформ, Фонд сприяння правовим і політичним реформам).
16. Адміністративне право України : підручник / [за ред. Ю. П. Битяка]. – Харків : Право, 2001. – 528 с.
17. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / [ред. кол.: В. Б. Авер’янов (голова) та ін.]. – К. : Юрид. думка, 2004–2005. –
Т. 1: Загальна частина. – 2004. – 584 с.
18. Адміністративні процедури і адміністративне судочинство в Німеччині : зб. матеріалів / проф. Др. Штефан Хюльсхьорстер. – К. : Німецький фонд міжн. правового співробітництва, 2009. – № 2. – 180 с.
19. Александрова Н. В. Дотримання вимог до актів суб’єктів владних повноважень – важлива умова забезпечення прав людини / Н. В. Александрова // Науковые записки. – К. : НУ «Києво-могилянська академія», 2010. – Т. 103. – С. 9–11.
20. Алексеев С. С. Общая теория права – правовое исследование / Алексеев С. С. – Свердловск : Свердловский юридический институт, 1964. – 226 с.
21. Аналітичний огляд стану здійснення судочинства ВАС України у I півріччі 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m=publications&_t=rec.
22. Андрійко О. Ф. Проблемні питання адміністративного права та адміністративного законодавства в сучасних умовах / О. Ф. Андрійко // Адміністративне право України: стан і перспективи розвитку : зб. наук. праць VI Міжнар. наук.-практ. конф., 23–24 вересня 2011 р., Київ / ред. кол.: О. Ф. Андрійко (голова) та ін. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. – С. 25–29.
23. Андруневчин О. М. Суб’єкти адміністративного судочинства України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / О. М. Андруневчин. – Львів, 2012. – 21 с.
24. Анисимова Л. И. Встречный иск и возражения против иска / Л. И. Анисимова // Правоведение. – 1961. – № 1. – С. 143–147.
25. Арбитражный процессуальный кодекс Российской Федерации от 24 июля 2002 г. № 95-ФЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
//http://www.consultant.ru/popular/apkrf/.
26. Армаш Н. О. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / Армаш Н. О., Бандурка О. М., Басов А. В. ; за заг. ред. А. Т. Комзюка. – К. : Прецедент, Істина, 2009. – 823 с.
27. Атаманчук Г. В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследовании / Атамчук Г. В. – М. : Юрид. лит., 1975. –239 с.
28. Бандорина Н. С. Органы исполнительной власти как субъекты гражданских процессуальных правоотношений : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Бандорина Н. С. – Саратов, 2010. – 212 с.
29. Бахрах Д. Н. Административное право: Часть общая. [учебник для вузов] / Бахрах Д. Н. – М. : Изд-во БЕК, 1993. – 301 с.
30. Бахрах Д. Н. Система субъектов советского административного права / Д. Н. Бахрах // Советское государство и право. – 1986. – № 2. – С. 41–48.
31. Бачило И. Л. Функции органов управления (правовые проблемы оформления и реализации) / Бачило И. Л. – М. : Юрид. лит., 1976. – 200 с.
32. Бачун О. Повертаючись до питання компетенції адміністративних судів першої інстанції / О. Бачун, О. Головань // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2007. – № 1. – С. 33–37.
33. Бачун О. В. Правовий статус суб’єктів адміністративного судочинства : [монографія] / О. В. Бачун ; [наук. ред. А. О. Селіванов]. – К. : Логос, 2009. – 114 с.
34. Бевзенко В. М. Участь в адміністративному судочинстві України суб’єктів владних повноважень: правові засади, підстави та форми : [монографія] / Бевзенко В. М. – К. : Прецедент, 2010. – 475 с.
35. Белінська Л. Примирення сторін в адміністративному судочинстві / Л. Белінська // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : матеріали XV Регіональної наук.-практ. конф. (м. Львів, 4–5 лютого 2009 р.). – Львів : Юрид. фак. ЛНУ ім. Івана Франка, 2009. – С. 133–136.
36. Бельский К. С. Административная власть государственного служащего / К. С. Бельский // Служба в государственных и общественных организациях : межвуз. сб. науч. трудов. / [отв. ред. Д. Н. Бахрах] – Свердловск : Свердловский юридический институт, 1988. – С. 49–63.
37. Большой энциклопедический словарь / [под ред. А. М. Прохорова]. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Большая Рос. энциклопедия; СПб. : Норинт, 1997. – 1456 с.
38. Бондар Н. С. Местное самоуправление и конституционное правосудие: конституционализация муниципальной демократии в России / Бондар Н. С. – М. : Норма, 2008. – 592 с.
39. Боннер А. Т. Некоторые вопросы производства по делам, возникающим из административно-правовых отношений / А. Т. Боннер // Правоведение. – 1964. – № 1. – С. 122–130.
40. Боннер А. Т. Производство по делам, возникающим из административно-правовых отношений : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. спец. 12.00.03 «Гражданское право; cемейное право; гражданский процесс; международное частное право» / А. Т. Боннер. – М., 1966. – 16 с.
41. Борденюк В. І. Місцеве самоврядування та державне управління: конституційно-правові основи співвідношення та взаємодії : [монографія] / Борденюк В. І. – К. : Парламентське вид-во, 2007. – 576 с.
42. Бояринцева М. А. Адміністративно-правовий статус громадянина України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / М. А. Бояринцева. – К., 2005. – 21 с.
43. Васьковский Е. В. Учебник гражданского процесса / Е. В. Васьковский ; [под ред. и с предисл. В. А.Томсинова]. – М. : Зерцало, 2003. – 464 c.
44. Великий енциклопедичний юридичний словник / [за ред. Ю. С. Шемшученка]. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 992 с.
45. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел]. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун» 2004. – 1440 с.
46. Венгеров А. Б. Теория государства и права [учебник для юрид. вузов] / Венгеров А. Б. – М. : Омена-Л, 2004. – 608 с.
47. Виконавча влада і адміністративне право / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Видавничий Дім «Ін-Юре», 2002. – 668 с.
48. Викут М. А. Гражданский процесс России : учебник / М. А. Викут, И. М. Зайцев. – М. : Юристъ, 1999. – 384 с.
49. Викут М. А. О юридической терминологии в гражданском процессуальном праве / М. А. Викут // Актуальные проблемы гражданского права и процесса : сб. материалов Междунар. науч.-практ. конф., 12 – 13 октября 2006 г., г. Казань / отв.ред. Д. Х. Валеев, М. Ю. Челышев. – М. : Статут, 2006. – Вып. 1. – С. 266–271.
50. Викут М. А. Проблема правового регулирования процесуального положення и деятельности сторон в советском гражданском судопроизводстве : автореф. дис. на соискание учен. степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; cемейное право; гражданский процесс; международное частное право» / М. А. Викут. – Саратов, 1971. – 33 с.
51. Витяг із статистичного аналізу здійснення судочинства місцевими та апеляційними адміністративними судами у 2010 році : підготовлений Управлінням узагальнення судової практики та судової статистики Вищого адміністративного суду України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_practice.html?_m=publications&_t=rec&id=1780.
52. Вовк П. В. Захист прав, свобод та інтересів громадян в адміністративному суді першої інстанції : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Вовк П. В. – Одеса, 2009. – 200 с.
53. Габричидзе Б. Н. Российское административное право : учебник [для вузов] / Б. Н. Габричидзе, Б. П. Елисеев. – М.: Издательская группа НОРМА-ИНФРА*М, 1998. – 622 с.
54. Гольмстен А. Х. Учебник русского гражданского судопроизводства / Гольмстен А. Х. – [3-е изд., испр. и доп.]. – С.-Петербург : Типография Д. В. Чичинадзе, 1899. – 362 с.
55. Господарський процесуальний кодекс України від 06 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
56. Гражданский процессуальный кодекс Росийской Федерации от 14 ноября 2002 г. № 138-ФЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.consultant.ru/popular/gpkrf/.
57. Гурвич М. А. Лекции по советскому гражданскому процессу / Гурвич М. А. – М. : ВЮЗИ, 1950. – 199 с.
58. Дерець В. А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини / Дерець В. А. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007. – 180 с.
59. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [за ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
60. Евтихиев И. И. Административное право СССР : Учебник для юридических институтов и факультетов / И. И. Евтихиев, В. А. Власов. – М. : Юрид. изд- во Министерства юстиции СССР, 1946. – 431 с.
61. Елистратов А. И. Административное право [Електронний ресурс] / А. И. Елистратов. – М. : Типография И. Д. Сытина, 1911. – 89 с. – Режим доступу :
http://www.pravo.vuzlib.net/book_z465_page_4.html.
62. Єдиний державний реєстр судових рішень [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://reyestr.court.gov.ua/.
63. Завальнюк І. Скорочене провадження – дієвий засіб оптимізації системи адміністративного судочинства / І. Завальнюк // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2011. – № 2. – С. 55–61.
64. Загряцков М. Д. Административная юстиция и право жалобы в теории и законодательстве (Развитие идеи и принципов административной юстиции. Адинистративный поцесс и право жалобы в советсокм праве) / М. Д. Загряцков. – М. : Изд-во «Право и жизнь», 1925. – 96 с.
65. Закон Республики Молдова «Об административном суде» от 10 февраля 2000 г. № 793-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.law-moldova.com/laws/rus/administrativnom-sude-ru.txt.
66. Закон Эстонской Республики «Про адміністративне провадження» от 06 июня 2001 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.just.ee/orb.aw/class=file/action=preview/id=26963/haldusmenetluse+seadus.pdf.
67. Зеленцов А. Б. Административно-правовой спор: вопросы теории : [монография] / Зеленцов А. Б. – [2-е изд., исправ. и доп.]. – М. : РУДН, 2009. – 692 с.
68. Исполнительная власть в Российской Федерации : науч.-практ. пособие / [Ноздрачев А. Ф., Тихомиров Ю. А., Цыганенко И. Г. и др.] ; отв. ред. А. Ф. Ноздричев, Ю. А. Тихомиров. – М. : Изд-во БЕК, 1996. – 258 с. – (Ин-т законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ).
69. Інформаційний лист Верховного Суду України щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними і господарськими судами від 26 грудня 2005 р. № 3.2.-2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v3-2-700-05.
70. Інформаційний лист Вищого адміністративного суду України щодо застосування окремих норм матеріального права під час розгляду адміністративних справ від 01 червня 2010 р. № 781/11/13-10 [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v781_760-10.
71. Карабін Т. О. Співвідношення повноважень місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування: теоретичні та практичні питання : дис: … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Карабін Т. О. – К., 2007. – 201 с.
72. Картухин В. Ю. Отдельные аспекты использования юридической терминологии как средства законодательной техники в правотворчестве субъектов РФ [Електронний ресурс] / В. Ю. Картухин // Государственная власть и местное самоуправление. – 2005. – № 8. – Режим доступу :
http://www.lawmix.ru/comm/9120/.
73. Кисіль Л. Є. Наукове тлумачення понять «посада» і «посадова особа» / Л. Є. Кисіль // Наукові засади реформування державної служби в Україні : наукова доповідь / [за заг. ред. В. Б. Авер’янова]. – К. : Юр. наука, 2000. – С. 27–30.
74. Клейн Н. И. Встречный иск в суде и арбитраже / Клейн Н. И. – М. : Юрид. лит., 1964. – 132 с.
75. Кодекс адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
76. Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар / [Банчук О. А. та ін.] ; заг. ред. Р. О. Куйбіди. – К. : Юстініан, 2009. – 976 c.
77. Кодекс адміністративного судочинства України: науково-практичний коментар / [Ківалов С. В., Харитонов Є. О., Харитонова О. І. та ін.] ; за ред. С. В. Ківалова, О. М. Пасенюка, О. І. Харитонової. – К. : Правова єдність, 2009. – 656 с.
78. Козлов Ю. М. Административное право [учебник] / Козлов Ю. М. – М. : Юристъ, 2004. – 318 с.
79. Козлов Ю. М. Исполнительная власть: сущность, функции / Ю. М. Козлов // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1992. – № 4. – С. 3–12.
80. Коліушко І. Адміністративні суди: бути чи не бути? Бути! / І. Коліушко, Р. Куйбіда // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2007. – № 1. – С. 24–31.
81. Коліушко І. Б. Становлення адміністративного судочинства: деякі проблеми перехідного періоду / І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда // Адвокат. – 2005. – № 9. – С. 3–5.
82. Комаров В. В. Проблемы науки гражданского процессуального права / Комаров В. В., Бигул В. А., Баранкова В. В. ; под ред. В. В. Комарова. – Харьков : Право, 2002. – 440 с.
83. Комзюк А. Т. Адміністративний процес України : навч. посібник / А. Т. Комзюк, В. М. Бевзенко, Р. С. Мельник. – К. : Прецедент, 2007. – 531 с.
84. Константий О. В. Правова природа й класифікація управлінських відносин у судах / О. В. Константий // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць. – Харків : Вид-во «Право», 2006. – Вип. 12. – С. 28–36.
85. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
86. Конституція України: Науково-практичний коментар / [Авер’янов В. Б., Батанов О. В., Баулін Ю. В. та ін.]. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. – 808 с.
87. Коренев А. П. Административное право России : [учебник] / Коренев А. П. – М. : Изд-во «Щит-М», 1999. – Ч. 1. – 280 с.
88. Коркунов Н. М. Очерк теорий административной юстици : Сборник статей 1877–1897 / Коркунов Н. М. – СПб. : Мартынов, 1898. – 567 с.
89. Корф С. А. Административная юстиция в России / Корф С. А. – СПб. : Тип. Тренке и Фюсно, 1910. – Кн. 2–3. – 515 с.
90. Коршунов Н. М. Производство по делам, возникающим из административно-правовых отношений : [лекция] / Коршунов Н. М. – М. : МВШМ МВД СССР, 1987. – 29 с.
91. Кощій О. В. Сутність та підстави участі в адміністративному судочинстві України відповідача [Електронний ресурс] / А. В. Кощій // Форум права. – 2011. – № 1. – С. 516–521. – Режим доступу :
http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-1/11kovcuv.pdf.
92. Кравченко В. В. Муніципальне право України : навч. посібник / В. В. Кравченко, М. В. Пітцик. – К. : Атіка, 2003. – 672 с.
93. Кримінальний кодекс України від 28 грудня 1960 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2001-05.
94. Кримінальний кодекс України від 05 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25–26. – Ст. 131.
95. Кряжков А. В. Публичный интерес: Понятия, виды и защита / А. В. Кряжков // Государство и право. – 1999. – № 10. – С. 91–99.
96. Кудряшова А. И. Правовое положение лиц, участвующих в делах, возникающих из административно-правових отношений : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 «Гражданское право; cемейное право; гражданский процесс; международное частное право» / А. И. Кудряшова. – М., 1983. – 23 с.
97. Кузнецов Н. В. Гражданская процессуальная обязанность / Н. В. Кузнецов // Вопросы теории и практики гражданского процесса. Гражданское судопроизводство и арбитраж. – Саратов : Изд-во СГУ, 1984. – С. 24–30.
98. Кузьменко О. В. Адміністративно-процесуальне право України / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій. – К. : Атака, 2007. – 416 с.
99. Куйбіда Р. Адміністративне судочинство: ключові проблеми і напрями їх подолання / Р. Куйбіда, Т. Руда // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2008. – № 4. – С. 51-54.
100. Куйбіда Р. О. І знову про компетенцію адміністративних судів [Електронний ресурс] / Р. О. Куйбіда // Юридичний вісник України. – 2007. – № 26. – Режим доступу :
http://www.yurincom.com/ua/analytical_information/?id=622.
101. Куйбіда Р. О. Реформування правосуддя в Україні: стан і перспективи / Куйбіда Р. О. – К. : Атіка, 2004. – 288 с.
102. Куплеваский Н. Й. Административная юстиция в Западной Европе. Административная юстиция во Франции / Н. Й. Куплеваский. – Харьков : Унив. тип., 1879. – Ч. 1. – 267 с.
103. Лазарев Б. М. Компетенция органов управления / Лазарев Б. М. – М. : Изд-во «Юридическая литература», 1972. – 280 с.
104. Леймайер К. Административная юстиция: понятие охраны субъективных публичных прав в связи с развитием воззрений на государство / К. Леймайер ; [пер. с нем. А. Э. Нольде ; предисл. В. Дерюжинского]. – СПб. : Сенат. тип., 1905. – 215 с.
105. Миколенко А. И. Административный процесс и административная ответственность в Украине : [учеб. пособие] / Миколенко А. И. – Xарьков : Одиссей, 2004. – 272 с.
106. Михайлова Е. В. Правовой статус сторон в гражданском процессе Российской Федерации : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Михайлова Екатерина Владимировна. – Самара, 2004. – 198 c.
107. Молдован В. Питання компетенції адміністративних судів першої інстанції [Електронний реурс] / В. Молдован // Юридичний вісник України. – 2007. – № 19. – Режим доступу :
http://www.licasoft.com.ua/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=347623&menu=479763.
108. Наливайко Л. Р. Державний лад України: теоретико-правова модель : [монографія] / Наливайко Л. Р. – Харків : Право, 2009. – 600 с.
109. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : в 2 т. / [за заг. ред. В. К. Матвійчука]. – К. : КНТ, 2007–2008. –
Т. 1. – 2007. – 788 с.
110. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України : в 2 т. / [за заг. ред. В. К. Матвійчука]. – К. : КНТ, 2007–2008. –
Т. 2. – 2008. – 752 с.
111. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України / [за заг. ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової]. – Харків : Одісей, 2005. – 787 с.
112. Науково-практичний коментар Кодексу адміністративного судочинства України / [Пасенюк О. М. та ін.] ; заг. ред. О. М. Пасенюк. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 704 с.
113. Некрасов С. И. Философия науки и техники [Електронний ресурс] / С. И. Некрасов, Н. А. Некрасова. – 2010. – Режим доступу :
http://terme.ru/dictionary/906/word/dedukcija.
114. Нерсесянц В. С. Общая теория государства и права : [учебник] / Нерсесянц В. С. – М. : Норма - Инфра - М, 1999. – 552 с.
115. Николаева Л. А. Судебный надзор за законностью в советском государственном управлении / Николаева Л. А. – Ленинград : ЛГУ, 1973. – 64 с.
116. Николаева Л. А. Административная юстиция и административное судопроизводство: зарубежный опыт и российские традиции : сборник / Л. А. Николаева, А. К. Соловьева. – СПб. : Юрид. центр Пресс, 2004. – 332 с.
117. Носов Е. И. К вопросу о теории советской административной юстиции / Е. И. Носов // Советское право. – 1925. – № 4. – С. 70–85.
118. Окунєв І. С. Загально-теоретичні засади правового статусу суб’єкта права . дис. … канд. юрид. наук : 12.00.07 / Окунєв І. С. – К., 2009. – 222 с.
119. Определение Конституционного Суда РФ № 55-О от 29 мая 1997 г. «О прекращении производства по делу о проверке конституционности Указа Президента Российской Федерации от 02 октября 1996 года № 1412 «Об утверждении Положения об Администрации Президента Российской Федерации» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.ourcourt.ru/practice/feder19/pr19961.htm.
120. Органи державної влади України : монографія / [за ред. В. Ф. Погорілка]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. – 592 с.
121. Основи адміністративного судочинства в Україні : навч. посібник / [за заг. ред. Н. В. Александрової, Р. О. Куйбіди]. – К. : Конус-Ю, 2006. – 256 с.
122. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права : навч. посібник / [за заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна]. – К. : Старий світ, 2006. – 576 с.
123. Осокина Г. Л. Иск (теория и практика) / Осокина Г. Л. – М. : Городец, 2000. – 192 с.
124. Павлова М. С. Оспаривание решений, действий (бездействия) органов государственной власти, органов местного самоуправления, государственных и муниципальных служащих в гражданском процессе : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.15 / Павлова М. С. – Москва, 2011. – 218 с.
125. Павлушина А. А. Защита публичного интереса как универсальная процессуальная форма / А. А. Павлушина // Журнал российского права. – 2003. – № 6. – С. 76–84.
126. Пасенюк О. М. Адміністративне судочинство: стан та напрямки розвитку / О. М. Пасенюк // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2011. – № 3. – С. 3–18.
127. Педько Ю. С. Становлення адміністративної юстиції в Україні : [монографія] / Педько Ю. С. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 208 с.
128. Перепелюк В. Г. Адміністративне судочинство : проблеми практики / Перепелюк В. Г. – К. : Конус-Ю, 2007. – 272 с.
129. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес / Перепелюк В. Г. – Чернівці : Рута, 2001. – 316 с.
130. Перепелюк В. Г. До питання про визначення поняття «владна управлінська функція» / В. Г. Перепелюк // Вісник Вищого адміністративного суду України. – 2007. – № 4 – С. 41–48.
131. Петров Г. И. Советские административно-правовые отношения / Петров Г. И. – Ленинград : ЛГУ, 1972. – 152 с.
132. Писаренко Н. Б. Адміністративно-правові спори (удосконалення порядку вирішення) : монографія / Н. Б. Писаренко, В. А. Сьоміна. – Харків : Право, 2011. – 136 с.
133. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. // Від