СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЧИННИК ОПТИМІЗАЦІЇ ЖУРНАЛІСТСЬКО-РЕДАКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

brief description

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики

На правах рукопису
УДК 002.7:681.3

ЧІЛАЧАВА ТЕМУРІ РАУЛЕВИЧ

СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЧИННИК ОПТИМІЗАЦІЇ ЖУРНАЛІСТСЬКО-РЕДАКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

10.01.08 журналістика

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент Приступенко Т.О.

Київ 2004

ЗМІСТ

Список умовних скорочень 3
Вступ ...4
Розділ 1. Інформаційні технології у журналістсько-редакційній діяль­ності: генеза моделей12
1.1. Соціокультурні передумови формування комп’ютерних та ін­формаційних систем у засобах масової комунікації 12
1.2. Модель журналістсько-редакційної діяльності у "доком­п’ютер­ний" період ..32
1.3. Сучасні моделі журналістсько-редакційної діяльності 45
Розділ 2. Інформаційні технології інтегральний показник взаємодії системи журналістика суспільство”..66
2.1. Вплив інформаційних технологій на журналістику та інші соці­альні інститути суспільства 66
2.2. Формування мережевого мислення й тексту .79
2.3. Робота з Інтернет: реалії української журналістики .94
Розділ 3. Особливості журналістсько-редакційної діяльності в умовах глобалізації ...111
3.1. Шляхи оптимізації журналістсько-редакційної діяльності: порів­няльний аналіз національної та світових моделей 111
3.2. Соціопсихологічні проблеми комп’ютеризації редакцій 145
Висновки ...153
Список використаних джерел .162
Додатки .175

Список умовних скорочень

АТС автоматична телефонна станція
ЕОМ електронна обчислювальна машина
ЗМІ засоби масової інформації
ЗМК засоби масової комунікації
NET-мислення мережеве мислення
НТР науково-технічна революція
ПК перcональний комп’ютер
СЕПО система електронної перевірки орфографії
СНД Співдружність Незалежних Держав

ВСТУП

З кінця 80-х років минулого століття спостерігається незви­чайний вибух інтересу до четвертої влади”, як часом нази­вають засоби масової інформації (ЗМІ). Зникнення політичної цен­зури, пос­тупове утвердження в громадському житті гласності й реальної свободи слова, висунення на перший план незаперечних демокра­тичних цінностей, давно вже визнаних світовим співтова­риством, - усе це робить продукт журналістської праці важливим товаром на інформаційному ринку. Слово стає таким же виробом, як і сотні інших товарів ринку. Для того, щоб вижити й успішно розвивати жур­налістику, треба навчитись його продавати вміло Купуючи газету, читач купує її зміст: репортажі, статті, фотографії і т.д”.[1]
Нині очевидно, що інформація може бути не лише сировиною, а й готовим продуктом, який має підвищений попит і який можна вигідно продати. Західні журналісти, маючи великий досвід життя і роботи в світі ринкових відносин, давно вже визначили двоєдину природу преси: її функція інформувати, а роль - заробляти гроші. Ринок, що все глобальніше охоплює всі сфери суспільних відносин, виявився надзвичайно чутливим до громадсько-політичної кон’юнк­тури, вивчення, узагальнення й оперування якою неможливі без високих новітніх технологій.
Журналістика це передовсім інформування та неупереджений аналіз фактів і подій, який повинен відбивати збалансований спектр суспільних поглядів, тому проблеми комунікації в період входження світової цивілізації в інформаційну еру” висуваються на перший план. Невипадково Криптологічна академія національної безпеки США щорічно випускає 19 тисяч фахівців з інформаційної роботи. Там уже давно зрозуміли: стратегічно важлива інформація сприяє зміцненню державної безпеки, а наявність відповідної технічної бази уможливлює її вчасне й якісне виробництво.
Оскільки інформація перетворилася на товар, а інформування відповідно у виробництво, то впровадження новітніх інформа­цій­них і комунікативних технологій, створення інтегрованих об’єктів ста­ло нагальною вимогою часу. Вже за життя одного поко­ління пер­сональний комп’ютер (ПК) з технічного дива пере­творився у звичний необхідний робочий інструмент, придатний для засто­сування майже в усіх галузях людської діяльності. Комп’ютерна тех­ніка й різно­манітні технології зв’язку знаходять між собою все більше точок до­тику, зокрема, телевізійний зв’язок забезпечує мож­ли­вість або­нен­ам, об’єднаним спільною системою зв’язку, мати доступ до інформації, що зберігається в усіх зв’язаних між собою комп’ютерах.
Симбіоз людини і машини дозволить ефективно керувати ре­дак­торським процесом. Керівником ПК має бути людина-редактор, яка воло­діє знаннями технічного і художнього редагу­вання, яка може прий­мати організаційні рішення під час підготовки тексту до розпов­сюдження в інформаційному просторі”.[2] Контекст максими Інфор­мація мати інтуїції” полягає якраз у тому, що в су­час­них умовах володіння всебічними і вичерпними даними про те чи інше явище є за­по­рукою прийняття правильних рішень, запобі­гання й усунення поми­лок і прорахунків.
До основних характеристик ЗМІ (а саме таких, як актуальність і достовірність, вичерпність і аргументованість, тобто насиченість фак­­­тами, що підкріплюють, виправдовують” ракурс, під яким подано відомості), тепер неодмінно слід додати надзвичайну оперативність.
Замислюючись над цими вимогами, мимоволі зауважуєш вели­кий, а інколи просто грандіозний обсяг робіт, який необхідно вико­нати журналісту. Нерідко саме фізична неспроможність забез­печити повну вичерпність теми, що будується на володінні мате­ріалом та обробці великої кількості даних, пов’язаних з акту­альністю та екс­клю­зивністю, призводить до появи в ЗМІ неякісної продукції. Так, саме продукції, бо журналістика певною мірою є виробництвом, а робота в редакції, як уже зазначалося, підвладна ринковим зако­нам (вона, як будь-яке підприємство, може припинити функціону­вання з фі­нансових причин), зокрема закону попиту та про­­по­ну­­­ван­­ня.­­ Швидко реагуючи на суспільно-політичні події, висвітлюючи їх на на­леж­ному аналітичному рівні, редакція досягає мети не лише як ор­ган ЗМІ, але й як суб’єкт фінансових відносин.
Перед ЗМІ постають такі надзавдання:
1) не відставати від прогресивних нововведень;
2) засвоювати та впроваджувати ефективні електронні комп’ютерні системи, програмні пакети й апаратні забезпечення;
3) максимально використовувати багатоканальне джерело інформації Інтернет.
Упоратись з такими надзавданнями це означає успішно вирі­шити проблему проектування виробничого процесу, допомогти жур­налісту в оперативному зборі й обробці інформації, у підвищенні якості та прискоренні виходу друком створюваних ним матеріалів. Однак закріпитися на інформаційному ринку, зберегти своїх читачів, а в кращому випадку розширити їх коло, вдається справді далеко не всім. З-поміж багатьох причин нездатності значної кількості укра­їнських ЗМІ витримати конкурентну боротьбу є відсутність у редакцій поновленої матеріально-технічної бази. Водночас природ­ний добір, в результаті якого виживають найсильніші, вирівнює інформаційний простір, де залишаються видання більш-менш однакових вагових категорій, однак їм усе важче встигати за суперсучасними техноло­гіями найдинамічнішої комп’ютерної індус­трії. Розширення і дифе­рен­ціація аудиторії преси, нові соціальні завдання, науково-технічна революція породжують необхідність виникнення нових видів і типів періодичних видань”. [3]
Послідовно відбувається парадоксальна річ: новітні інфор­ма­ційні технології утворюють принципово нове соціальне сере­довище, що тотально впливає на всі сфери людської діяльності, на всі соці­альні інститути, включаючи й журналістику. І водночас вони ж діють на своєрідному локальному рівні, виступаючи в ролі чинника опти­мізації будь-якої діяльності, у тому числі й журналістської. Звідси й назва заявленої в дослідженні теми, звідси випливає актуальність дисертаційної роботи.
Ступінь наукової розробки проблеми. Питання інформа­ційних технологій як чинника оптимізації журналістсько-редакційної діяльності до останнього часу не знайшли належного відображення в сучасному журналістикознавстві. Майже відсутні наукові праці, які узагальнювали б дану тему. Авторами здебільшого розглядалися проб­леми інтеграції України до світового інфор­маційного простору, способи застосування сучасних комп’ютерних і телекомунікативних технологій у ЗМІ, технічні, шрифтові, інфор­маційні, технологічні, ілюс­­траційні та лінгвістичні засоби автомати­зації видавничого про­цесу. В декількох з них акцентовано увагу на дослідженні технології редакторських систем і способах їх моделю­вання, а також техно­логічних моделей взаємодії редакції й друкарні, принципів роботи верстальників і дизайнерів, сканмайстрів або ретушерів. Однак ці ас­пекти мають лише опосередковане відно­шення до нашої теми. Важливі питання значного впливу інформаційних технологій на суспільство в цілому та на журналістику зокрема роз­криті в дослід­женнях В. В. Різуна, О. К. Мелещенка і В. Ф. Іванова [4].
Частково проблеми використання інформаційних технологій у редакційній діяльності, а також журналістської майстерності висвіт­лені у працях українських дослідників А. З. Москаленка, В. Й. Здоро­веги, Г. І. Вартанова, В. І. Шкляра, А. А. Чічановського, В. В. Лизан­чука, В. Ф. Іванова та інших, а також російських учених Я. М. Засур­ського, Є. П. Прохорова, А. Д. Урсула, Л. М. Землянової, О. Л. Вар­­та­­но­вої, Ю. П. Буданцева, С. М. Виноградової, С. Г. Корконо­сенка, Л.М. Фе­до­тової, В. В. Учонової тощо. Ці роботи здебільшого допо­могли дисертанту грунтовніше зорієнтуватися в методологіч­ному плані.
Що стосується правового регулювання журналістсько-редак­цій­ної діяльності, яке частково розглядається у пропонованій праці, то ми вра­­­ховували також дослідження В. Ф. Іванова, О. Д. Кузнецової, Т. О. Прис­­­­­тупенко, Д. С. Авраамова, В. М. Теплюка, М. А. Федотова, Г. В. Ла­­­­­зутіної, В. М. Ентіна, А. Г. Ріхтера. Досить корисними для ро­зу­міння сучасних проблем масової комунікації є окремі публікації іно­земних авторів, а саме М. Маклюена, Г. Ласвелла, В. Ліппмана, В. Шрамма, П. Сіберта, Т. Петерсена, М. де Флера, П. Ла­­зар­­­фельда, Д. Еверетта, Е. Каца, Г. Міллера.
Зрештою, існує низка журналістикознавчих розвідок, які безпо­середньо стосуються заявленої теми, але не враховують (або мало враховують) найголовніші компоненти, що становлять "ядро" цієї дисертаційної роботи, інформаційних технологій як чинника опти­мізації журналістсько-редакційної діяльності [5].
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з комплексною науковою темою № 01 БФ 045-01 Система масової комунікації та світовий інформаційний простір”, відповідає основним напрямам наукових досліджень ка­федри теорії масової комунікації Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, на базі якої вико­ну­валась дана робота.
Недостатня розробленість заявленої теми, брак публікацій про проблеми використання нових методів і прийомів редакційної діяль­ності з урахуванням можливостей їх сучасної матеріально-технічної бази, вдосконалення управління редакційним колективом і поліп­шення професійної праці журналіста, відсутність узагаль­нюючих праць з цих питань дають авторові доволі вагому мотивацію досяг­нення основної мети дослідження з'ясувати взаємозалежну опти­мізуючу роль інформаційних технологій у журналістсько-редак­ційній діяльності.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких зав­дань:
з'ясувати особливості моделі журналістсько-редакційної ді­яль­ності за відсутності комп'ютерів;
встановити основні параметри моделі журналістсько- редак­ційної діяльності на початкових етапах комп'ютеризації;
виявити характерні особливості сучасних моделей журналіст­сько-редакційної діяльності в умовах глобалізації;
розкрити роль інформаційних технологій як чинника опти­мі­зації журналістсько-редакційної діяльності;
простежити особливості формування мережевого мислення й тексту;
показати шляхи нейтралізації негативних наслідків комп'юте­ри­зації редакцій.
Об'єкт дослідження редакції друкованих та електронних ЗМІ.
Предмет дослідження процеси впливу комп'ютеризації ре­дак­цій на діяльність ЗМІ і творчу працю журналіста.
Методологічна й теоретична основа дослідження. У роботі застосовано аналітико-типологічний, історико-порівняльний та сис­тем­­ний методи, а також метод моделювання.
Наукова новизна дослідження. Дисертація вперше узагаль­нює взаємозалежну оптимізуючу роль інформаційних тех­нологій у журналістсько-редакційній діяльності. Новим є також дослідження впливу сучасних інформаційних технологій на журна­лістику як соціальний інститут суспільства, на формування мереже­вого мис­лення й тексту. У роботі узагальнено погляди на проблему комп’ю­теризації та інформатизації журналістсько-редакційної діяль­ності, показано позитивні і негативні наслідки комп'ютеризації національ­них редакцій ЗМІ, що дозволяє оптимізувати журна­лістсько-ре­дак­ційну діяльність у цілому, а також запропоновано нові підходи до про­цесу комп'ютеризації національної і світової систем журна­ліс­тики.
Практичне значення дослідження. Результати роботи можна використати у практичній діяльності редакцій сучасних ЗМІ. Ними можуть скористатися як керівники медіа-служб, так і окремі журна­лісти (фрі-ленс). Опрацьований у дисертації вітчизняний та зару­біжний матеріал і розроблені теоретичні положення і практичні результати можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з практики сучасної журналістики, у викладанні відповідних навчальних дисциплін у вузах, при підготовці редакторів і журна­лістів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, авто­реферат, публікації, в яких викладено основні положення нау­кової роботи, виконані дисертантом самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження оприлюднено на Восьмій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Науково-дослідного центру пері­одики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника Українська пе­ріодика: історія і сучасність” (24 - 26 жовтня 2003 року); на Міжна­родній науково-практичній конференції Дніпропетровського наці­ональ­­ного університету Масова комунікація в Україні та інформа­цій­ний виклик ХХI століття” (11 -12 листопада 2003 року); на Між­на­родній науково-практичній конференцій Київського міжнародного уні­вер­ситету Дискурс у комунікаційних системах” (20 - 21 лютого 2004 року).
Публікації. Основні положення і результати дослідження викла­дено у семи публікаціях, чотири з яких - у фахових виданнях ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох роз­ділів, висновків, списку використаних джерел (160 назв), восьми додатків і містить разом 181 сторінку.

[1] Гой В. Проблеми журналістського маркетингу: реклама, паблік рилейшенз/ // Українська журналістика: формування сучасного обличчя. Л. 1993. С. 13.

[2] Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем: Автореф. дис докт. філол. наук. К., 1996. С.

[3] Москаленко А. З. Вступ до журналістики. К., 1998. С. 267.

[4] Різун В. В. Основи комп’ютерного набору і коректури. К., 1993; Його ж. Моделювання і технологія редакторських систем. К., 1996; Різун В. В., Мелещенко О. К. Інформаційні мережі в засобах масової інформації. Канал ИНФО-ТАСС. К; 1992; Мелещенко О. К. Паперові та електронні інформаційні моделі. К., 1995; Його ж. Комп’ютерні та телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір. К., 1998; Іванов В. Ф., Мелещенко О. К., Різун В. В. Основи комп’ютерної журналістики. К., 1995; Іванов В. Ф. , Мелещенко О. К. Сучасні комп’ютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування. К., 1996; Іванов В. Ф., Мелещенко О. К. Комп’ютер для журналіста.К., 1998.

[5] Андриенко Л. Н. Мы коллеги. Формирование межличностных отношений в редакционном коллективе: опыт, проблемы. К., 1989; Бухарцев Р. Г. Творческий потенциал журналиста. М., - 1985; Карпенко В. О. Основи професіональної комунікації. К., 2002; Ким М. Н. Технология создания журналистского произведения. СПб., 2001; Проблемы медиапсихологии: Сб. М., 2002; Пронина Е. Е. Психология журналистского творчества. М., 2002.

bibliography

ВИСНОВКИ

На сучасному етапі формування мобільної інформаційної інфра­структури, засвоєння прогресивних методів управління редакційним колективом, централізації всього технологічного циклу, розширення кола й обсягів самих інформаційних ресурсів, традиційні ЗМІ (друко­вані, аудіовізуальні тощо) поповнюються їх бінарно­кодо­ваними різ­но­видами, які оперують обчислювальною технікою та системами кому­­нікацій. Унаслідок цього виникає багаторівневий ланцюг адмі­ністративної, творчої, матеріально-технічної структур, покли­каний регу­­лювати і спрямовувати інтелектуальний обмін у суспільстві. Вод­ночас зростає моделююча роль ЗМІ й відповідно до тієї активної інформаційної політики, яку вони проводять. Все це, у свою чергу, вимагає використання вже існуючого світового досвіду, широкого застосування новітніх комп’ютерних технологій, упровад­ження ком­плексу заходів у сфері журналістської праці, пов’язаних із гло­баль­ним поліпшенням технічних характеристик самого процесу вироб­­­ництва періодичного видання.
Оптимізацію журналістсько-редакційної діяльності, як правило, забезпечують фахові якості того, хто створює матеріали, його психо­логічна підготовка до виконання функціональних обов'язків, дотри­мання етичних канонів професії, узгоджених із суспільною мораллю, а також обов'язковість адаптації журналіста в редакційному колек­тиві.
Комп’ютерна технологія дає можливість редакційному колективу значно піднести культуру підготовки матеріалів, збільшити рівень ефективності взаємодії своїх підрозділів на всіх етапах підготовки номера, дозволяє секретаріату постійно стежити за безперебійним виконанням робочого графіка. Саме через комп’ютерне втручання” стає реальністю централізація всього технологічного циклу, який включає цілий комплекс операцій, що значно заощаджує час, змен­шує ризик помилок, знімає напруження в роботі редакції, стиму­лює її до пошуків нових, досконалих форм професійної діяльності.
Новітні технології дозволили за рахунок високої ефективності праці збільшувати обсяг видання, змінювати його зовнішні аксесу­ари, вносити естетично привабливі художні елементи в технічне оформ­лення, знаходити варіанти вміщення матеріалів на шпальтах, полегшувати традиційно складний процес макетування та верстки.
У теперішніх умовах уже не є проблемою пошук і підбір графіч­них засобів виділення, об’єднання чи розділення матеріалів, засто­су­­вання різноманітної шрифтової палітри для заголовків, рубрик, підтекстовок, основних текстів тощо. Можна автоматично змінювати кегль, відстань між літерами в слові й відстань між словами, міняти акцентування тексту й заголовків.
З метою впливу на композиційні, шрифтові й ілюстраційні рі­шення видання комп’ютер здатний запропонувати кольорові варі­ації різноманітних поліграфічних прикрас для увиразнення чи відок­рем­лення деяких елементів газетного матеріалу, змінювати кількість і формат шпальт.
Збереження довгострокової моделі видання, гармонійне поєд­нання його суто візуальної привабливості та ідейно-тематичної й змістової насиченості вимагає постійного вдосконалення структури і підготовки кадрів, злагодженості всіх ланок творчого колективу, спря­мованої на максимальне використання його потенціалу. Однак повнокровне втілення цього комплексного плану заходів майже неможливе без добре оснащеної матеріально-технічної бази, яка налічувала б достатню кількість сучасних засобів зв’язку й оргтех­ніки. Лише тоді, коли редакція глибоко усвідомлює необхідність поєднання цих двох передумов для тривалого і стабільного функці­онування, приходить успіх.
Цілеспрямована інтеграція сучасних засобів збору, збереження, обробки та друку інформації значно підвищила продуктивність жур­налістської праці, позитивно позначилась на її якості. Персо­наль­­ний комп’ютер став своєрідним натхненником журналіста до творчих ініціатив, пошуку нових ідей, технічних розробок, форм подачі мате­ріалів.
У нинішніх умовах будь-який журналіст нью-медіа” за допо­могою відеотермінала може вести операторську роботу і не лише створити текст, а й відредагувати його, внести коректорські правки і подати графічно оформлений матеріал до друку. Внаслідок такого комп’ютерного перевороту” друкарня перетворилася в простого ти­ра­жувальника редакційних оригінал-макетів, а сама редакція стала не тільки інтелектуальним штабом, а й технічним центром видання, де воно моделюється повністю від змісту до форми.
Не абсолютизуючи значення новітніх інформаційних технологій у сфері журналістського знання, слід зазначити різні комунікативні ситу­ації до комп'ютеризації журналістики і після завершення цього процесу, зауважити, що, за відсутності комп'ютерів, на журналістську працю та редакційну діяльність наклала специфічний відбиток ра­дянська журналістика, яка підтримувала авторитарні методи й прин­ципи управління, уніфікуючи зміст багатьох видань.
На сучасному етапі необхідність оптимізації редакційної діяль­ності, крім вищезазначених вимог, зумовлена ще й функціональними та фаховими вимогами. Дії журналіста всередині (як редакції в ціл­ому, так і відділу зокрема) мають взаємозалежний характер і спря­мовані на виконання загальної функції засобу масової інфор­мації створення інформаційного продукту. Однак успішне досяг­нення цієї кінцевої мети ЗМІ майже нездійсненне без наявності відповідного економічного підґрунтя, без оптимізації фінансової діяльності органу загалом. Тут ідеться передовсім про взаємозв’язки між інфра­структурою журналістики і споживачами інформації, які повинні забез­печувати отримання прибутків від виробничої діяль­ності колек­тиву ЗМІ, з одного боку, і задоволення потреб масової аудиторії, з іншого, що стає вже незаперечним правилом.
Процеси передачі інформації та її рецепції, що становлять сут­ність специфіки сучасних комунікативних технологій, дедалі авто­ма­ти­­зуються і набувають незворотнього характеру. Синтез засобів зв’язку та ЕОМ сприяє нарощуванню інформаційного потен­ціалу наці­ональної системи ЗМІ, підвищенню її професійно-кваліфі­ка­цій­них якостей.
Смислове розширення поняття журналістської майстерності, пов’я­­зане з інтенсивним розвитком мережі Інтернет, яка ввібрала в себе переважну більшість місцевих інформаційних технологій і на­решті охопила своїм впливом майже все населення планети, позна­­чи­лось на редакційній діяльності, де нині спостерігаються прин­­ци­пово нові методи та форми організації роботи й планування. Ре­аль­ністю суспільства й помітної частини вітчизняної системи журна­лістики стало (свідоме і несвідоме) поєднання паперових і елек­тронних носіїв, що пояснюється причинами соціально-психо­логічного і про­фесійного характеру.
Інформаційні технології, слугуючи одним із чинників оптимізації журналістсько-редакційної діяльності, завдяки своїй амбівалентності водночас змінюють соціум; зокрема, глобальна мережа є одним з інстру­ментів розвитку громадянського суспільства. Дедалі стає оче­виднішим і той факт, що в сучасному світі утверд­­ження нової меді­альної культури радіо, телебачення, Інтернет співіснування людей будується на новій основі. Людство вступає в постлітературну, пост­епістолографічну і навіть у постгуманістичну епоху. В ході інфор­маційної глобалізації здійсню­ється формування нових цін­нісних орієнтацій особистостей, соціальних груп, суспільства загалом. Водночас глобальні інфор­маційні мережі як історично вмотивований результат глобалізації сприяють уніфікації особис­тості, звужують коло її соціальних зв’язків, а часом призводять й до деструкції психіки. У розвитку Інтернет сьогодні спостерігаються дві тенденції: з одного боку, інтернаці­оналізація формування світової мережі, а з іншого регіоналізація формування внутрішніх мереж. Протиріччя між розвитком глобальних і локальних мереж вирі­шується у формі так званих внутрішніх спільнот” своєрідних нових комун. Елек­тронна комуні­ка­ція розщіплює суспільство на безліч дріб­них угрупувань за інтересами і водночас передбачає цілковиту рівність її учасників. Темою дебатів тут можуть бути загальні проб­леми, які важливі для всіх. Дискурс необмежений, і завжди існує можливість його віднов­лення за вимогою учасників. Інтерактивний екран, від­кри­ваючи нові можливості подолання провін­ціалізму і роздрібненості, перетворює процес спілкування у процес комунікації, де подібне спіл­кується з подібним.
Інтернет як віртуальна реальність, що виник у результаті суцільної комп’ютеризації, міняє загальну парадигму сенсибільності й стає формою реалізації світової спільноти, для якої раніше простір і час були своєрідними комунікативними фільтрами. Він водночас призводить і до зміни психотехніки масової комунікації і парадигми процесу мислення (у журналістикознавчих працях цей феномен нази­вають NET- мисленням).
Особливим видом інформаційного процесу, який не має аналогів, став мережевий текст, нащадок” гіпертексту, який детер­мінує зміст на структурному, синтаксичному та лексичному рівнях.
Прагнення будь-якої особистості самовиразитись і самос­твердитись через масову комунікацію трансформується на зміну психічних станів. Якщо для традиційних ЗМІ характерний так званий ефект присутності, то для мережевих ЗМІ цей стан перетворюється на ефект участі.
Вплив впровадження новітніх технологій у ЗМІ може позначи­тись на:
вдосконаленні системи управління редакційним апаратом;
неодмінному зростанні оперативності й ефективності журна­ліст­сько -редакційної діяльності;
вивченні, відображенні та формуванні громадської думки;
підвищенні рівня теоретичної підготовки і професійної культ-
ури журналістів;
інтенсифікації зворотного зв’язку з читацькою аудиторією.
На жаль, багатьом вітчизняним друкованим ЗМІ в оснащенні влас­них редакцій передовими технологіями, в масовому запро­вад­женні засобів збору, обробки і передачі інформації перешкоджає неста­більне економічне становище. Досить високі ціни на комп’ю­терні системи і програми, користування мережею Інтернет, обслу­го­вування власних сайтів і веб-сторінок, забезпечення журналістів інди­­­ві­дуальною оргтехнікою, з одного боку, і обмежені матеріальні можливості, з іншого, унеможливлюють спроби налагодити ефектив­ний цикл творчо-виробничого процесу багатьох видань.
Певною мірою ускладнює ситуацію економічна залежність окре­мих ЗМІ від засновників і ситуативних спонсорів, які намага­ються з міні­мальними капіталовкладеннями максимально реалізу­вати свої конкретні цілі.
Хоча в Україні досі не вдалося організувати єдину загально­наці­ональну газету (самовизначення деяких редакцій, як Всеукраї­нська”, що має переважно рекламний характер, до уваги не беремо), яка не була б заангажована окремими партіями, рухами чи гілками влади, а виражала б інтереси широких верств населення, існує кілька видань, які бодай частково мають загальнонаціональний характер (Голос України”, Урядовий кур’єр”). Зі зрозумілих причин саме там ведеться цілеспрямована і досить результативна робота для інвес­тування в новітні інформаційні технології і для плано­мір­ного їх засто­сування.
Загалом комп’ютерна інфраструктура і, відповідно, темпи мо­дер­­ні­­зації журналістсько-редакційної діяльності в нинішних україн­ських ЗМІ ще не відповідають оптимальній моделі мобільного твор­чого колективу як професійного комунікатора. Деякі з них, нама­гаючись налагодити цивілізований ринок інформаційних продуктів і послуг, досі обмежують себе здоровим мінімалізмом”, тобто тим необ­хідним мінімумом, який дозволяє забезпечувати професійну діяль­ність журналістів і безперебійне функціонування видання.
Необхідно зауважити і те, що не все в інформаційній сфері Укра­­їни залежить тільки від окремих видань чи навіть медіа-хол­дингів, бо для їхнього успішного функціонування багато важить гли­боко продумана державна інформполітика, спрямована на наро­щу­вання національного інформаційного ресурсу. В цьому сенсі офіційні структури країни вельми заборгували перед власним журна­ліст­ським корпусом. Концепція національної інформаційної полі­тики” Верховною Радою України ухвалена лише у першому читанні, в стадії розробки знаходиться проект Інформаційного кодексу” та нової редакції закону Про інформацію”, ще не заверше­ний проект комплексного закону Про засоби масової інформації”. Відсутність таких основоположних правових документів, які мають регулювати юридичні відносини між власниками видань та їх твор­чих колек­тивів, захищати суспільну мораль, урешті-решт, інформа­ційну без­пеку й інформаційний суверенітет держави в цілому, заважає не тільки розвитку галузі, а й стає відчутним гальмом на шляху побу­дови вільного, демократичного, гармонійного сус­пільства.
Отже, якнайшвидше прийняття вищезазначених законопроектів є нагальною вимогою часу, виконання якої допоможе впорядкувати національний медіа-простір, чітко визначити права й обов’язки суб’єктів журналістської діяльності.
Для надолуження інших прогалин українським ЗМІ, як свідчить де­тальне вивчення та аналіз процесу впровадження в них принци­пово нових методів і форм редакційної діяльності у пострадянський пе­ріод, на нашу думку, необхідно наступне:
створення ділової, творчої та соціально-психологічної атмос­фери в редакціях, де якнайкраще розкриваються і реалізуються фа­хові якості журналістів, контролюються виконання ними своїх функціональних обов'язків;
комплектування творчого колективу висококваліфікованими, різ­но­бічно обдарованими професійними кадрами, які вміють не тільки талановито писати, але й знаходити шляхи підвищення мо­біль­­ності творчого колективу, організовувати ритмічне й ефек­тивне його функ­ці­онування;
вироблення і побудова в кожному окремому випадку такої ре­дак­ційної моделі, яка за допомогою сучасних інформаційних техно­логій забезпечить матеріальне заохочення співробітників, високу якість їх інтелектуальної діяльності, зміцнить конкуренто­спро­мож­ність видання на медіа-ринку; використання нових методів і прийомів редакційної діяльності з урахуванням кваліфікації наявних творчих кадрів і мож­ливостей власної матеріально-технічної бази;
подальша автоматизація редакційно-виробничих процесів, під­ви­щення ефективності праці;
послідовне ознайомлення журналістського корпусу з вигодами елек­тронних носіїв, налаштовуючи його на прийняття NET-мислення й оволодіння всіма тонкощами створення та використання мере­же­вого тексту.
перманентне оновлення комп’ютерних мереж, засобів зв’язку, Інтернет-ресурсів;
забезпечення власників ЗМІ професійно складеними бізнес-пла­нами, в яких можуть бути передбачені та враховані фінансові й управ­­лін­сько-­редакційні потреби;
організація працівниками редакцій, у тому числі й Інтернет-видань, власних громадських об’єднань, аби в разі конфліктних ситу­ацій і окремі журналісти, і редакційні колективи в цілому могли б від­чути підтримку колег;
наведення порядку в етичних взаємовідносинах журналістів на міжособистісному, а редакцій на міжгруповому рівні з метою недо­­пу­щення компромату, інформаційних воєн, "брудних" політ­тех­но­ло­гій тощо;
унормування і регулювання юридично-правових засад функці­ону­вання ЗМІ в умовах демократії і ринкових відносин;
законодавче окреслення правового статусу журналістів Інтер­нет-ЗМІ на основі прирівняння видання на електронному носії до тра­­­­ди­­ційної журналістики.
Повсякденна копітка робота над цими надзвичайно важливими завданнями, на наш погляд, є реальним шляхом оптимізації журна­ліст­сько-редакційної діяльності, розширення можливостей вітчиз­няної журналістики, забезпечення її позитивного впливу на розвиток де­мократичних процесів у суспільстві, повномасштабного виконання нею загальновизнаних функцій справді четвертої влади.

Список використаних джерел

1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. М., 1994. 336 с.
2. Абліцов В. Г. Україна: Інформаційний простір. К., 2002. 152 с.
3. Агеев В. Н. Совершенствование управления в социальных комму­никативных системах на основе электронных изданий. М., 1999. 313 с.
4. Акопов А. И. Электронные сети как новый вид СМИ // Филоло­ги­ческий вестник РГУ. 1998. № 3. С. 4351.
5. Акопов А. И. Некоторые проблемы журналистики электронных се­тей (по материалам дискуссий в сети Интернет) // Акценты. Но­вое в журналистике и литературе. Воронеж, 2000. Вып. 3 4 (20 21). С. 5 12.
6. Акопян И. Журналист и Интернет (некоторые рекомендации по использованию информационных технологий в газетном деле) // Невский наблюдатель: Региональный научный и профес­си­ональ­ный альманах журналистов Санкт-Петербурга и Северо-Запада Российской Федерации. СПб: СПбГУ, 1999. № 1. С. 4142.
7. Актуальные проблемы правового регулирования телекомму­никаций /Ред. Г.В.Винокуров, А.Г.Рихтер, В.В.Чернышов/. М., 1998. 160 с.
8. Алексеева М. И., Барышева О. В., Гиляревский Р. С. Электрон­ная книга. Взгляд в будущее. М., 2000. 44 с.
9. Амвросов И. Будущее радиовещания в Интернете // Извес­тия. 1999. 27 дек.
10. Андриенко Л. Н. Мы коллеги. Формирование межличностных отно­шений в редакционном коллективе: опыт, проблемы. К., 1989. 160 с.
11. Андриенко Л. Н. Организация внутриредакционных взаимо­дей­с­твий как фактор повышения эффективности социально-поли­ти­ческой деятельности печати: Автореф. дис докт. филол. наук. К., 1989. 50 с.
12. Антонова О. Интернет атакует телевидение // Известия. 1999. 21 окт.
13. Апджон Р., Раффин Х. Интернет для журналиста: Центр меж­ду­народного гражданского общества: Пер. c англ. М., 1995. 384 с.
14. Аршинов В. И., Данилов Ю. Ф., Тарасенко В. В. Методология се­те­вого мышления: феномен самоорганизации. 2000 // http://www.glogiston.df.ru/prohects.
15. Байер Ю. П. Социальный контроль над виртуальной соци­окультурной коммуникацией // Журналистика и соци­­­­­оло­гия. Журналистика и социальный контроль: Материалы науч.-практ. семинара, 2 декабря 1999 года. СПб., 2000. С.111113.
16. Баконина М. С. Джихад в Интернете // Средства массовой ин­фор­­мации в современном мире. 2000: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. СПб., 2000. С.162164.
17. Барлыбаева С. Х. Новые коммуникационные супермагистрали // Журналистика в 2000 году: реалии и прогнозы развития: Те­зи­сы Междунар. науч.-практ. конф., 30 янв. 3 февр. 2001 г. В 10 ч. М., 2001. Ч.1. С. 2124.
18. Басин М. А., Шилович И. И. Синергетика и Internet. СПб., 1999. 71 с.
19. Бебик В. М., Сидоренко О. І. Засоби масової інформації пост­кому­ністичної України. К., 1996. 124 с.
20. Бекуров Р. В. СМИ: средства массовой информации или сред­ства мультиинформации? // Периодическая печать на пороге элек­тронной эры: Материалы науч.-практ. семинара Совре­мен­ная периодическая печать в контексте коммуникативных про­цессов (мультимедиа и газета завтрашнего дня)”. 17 18 марта 1999 года, Санкт-Петербург. СПб.: СПбГУ, 2000. С.7882.
21. Бондарь Ю. Проблемы информационной безопасности в усло­виях переходящего общества // Персонал. 2003. № 8. С. 47.
22. Бухарцев Р. Г. Творческий потенциал журналиста. М.: Мысль, 1985. 140 с.
23. Васьковський Ю. П. Економічний аспект діяльності друкованих ЗМІ України. К., 1999. 19 с.
24. Вахтомин Н. К. Практика мышление знание. М., 1978. 112 с.
25. Вильчик В. Умерьте амбиции // Журналист. 1995. №7. С. 5765.
26. Войскунский А. Е. Метафоры Интернета // Вопросы философии. 2001. - №3. С. 6479.
27. Владимиров В. М. Теория и методика журналистского твор­чес­тва. Луганск, 1997. 96 с.
28. Владимиров В. М. Основы журналистики в понятиях и коммен­тариях. Луганск, 1998. 140 с.
29. Волков Г. Н. Истоки и горизонты прогресса. М., 1976. 335 c.
30. Ворошилов В.В. Журналистика: Консп. лекций. СПб., 1999. 63 с.
31. Ворошилов В. В. Менеджмент средств массовой информации. СПб., 1999. 46 с.
32. Ворошилов В.В. Экономика журналистики: Консп. лекций. СПб., 1999. 63 с.
33. Вступ до журналістики: Метод. вказ. до практ. занять. Чер­нівці, 1999. 16 с.
34. Гаташ В. Украинский журналист: молод: небогат // Зеркало не­дели. 2002. № 21.
35. Гейтс Б. Дорога в будущее. М., 1996. 296 с.
36. Гилстер П. Навигатор INTERNET: Путеводитель для человека с компьютером и модемом: Пер. с англ. М., 1995. 735 с.
37. Гой В. Проблеми журналістського маркетингу: реклама, паблік рилейшнз // Українська журналістика: формування сучасного обличчя. Л.,1993. С. 13-16.
38. Горохов В. М., Гринберг Т. Э. Интерактивная журналистика: путь в будущее // От книги до Интернета. Журналистика и лите­ратура на рубеже нового тысячелетия / Отв. ред. Я. Н. Засур­ский и Е. Л. Вартанова. М., 2000. С.80-87.
39. Грабельников А. А. Интернет как инструмент развития граж­дан­ского общества // Журналистика в 2000 году: реалии и прог­нозы развития: Тезисы Межд. науч.-практ. конф., 30 янв. 3 февр. 2001 г. В 10 ч. М.: 2001. Ч. 8. С. 3-4.
40. Грицай С. Компьютерные издания Украины // Украинский ме­диа-бюллетень. 1999. № 1 2. С. 3638.
41. Громов Г. Р. Очерки информационной технологии. М., 1993. 331 с.
42. Гулыга А. В. К эстетике научного открытия // Творческий про­цесс и художественное восприятие. Л., 1978. С. 65-78.
43. Гуманітарні технології: конспект лекцій / За ред. В. В. Різуна. К., 1994. 60 с.
44. Гутиря І. І. Економіка періодичного видання. К., 1998. 30 с.
45. Давтян С. Л. Редакция газеты: выбор организационно-правовой формы // Законодательство и практика СМИ. 1997. № 10. с. 47 -54.
46. Давтян С. Л. Бессрочный труд журналиста (или о сроках трудо­вого договора в редакциях) // Законодательство и прак­тика СМИ. М., 1997. № 11. с. 25 - 36.
47. Дисплейленд. Сторінки світового огляду / Укл. О. К. Меле­щенко. В 2 ч. К., 1995. - Ч.1. 256 с.; 1995. Ч.2. 248 с.
48. Донченко О. А. Соцієтальна психіка. К., 1994. 216 с.
49. Допіра А. І. Структура споживання інформаційної продукції населенням України // Наукові студії з політичної психології. 1993. № 3. С. 77-81.
50. Дрожжинов В., Штрик А. Электронное правительство информа­ци­онного общества // PC Week. 2000. № 15. с. 21.
51. Дубровский А. В. Сетевая журналистика как новый сектор СМИ // Средства массовой информации в современном мире. 2000: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. СПб., 2000. С. 36.
52. Дюссельдорп Моник ван. Газетная индустрия в Интернет // Укра­инский медиа-бюллетень. 1996. № 5. С. 7.
53. Ельцов О. Интернет в Украине: прощай, свобода? // Итоги. 2000. 31 марта. 6 апр.
54. Ермишина Е. В. Международный обмен информацией. Прав­овые аспекты. М., 1998. 142 с.
55. Животко А. П. Історія української преси. К., 1999. 368 с.
56. Жолудь Е. В. Влияние информационных технологий на форми­ро­вание новых СМИ // Средства массовой информации в современном мире. 1999: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. 28 29 апреля 1999 года. СПб., 1999. С. 207.
57. Засоби масової інформації в США // Інформатика в житті США. К., 1987. С. 28.
58. Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. / Ред. кол. Я. Р. Дашкевич; Л. О. Зашкільняк; В. Й. Здоровега та ін. Л. 2003. Вип. 11. 888 с.
59. Здоровега В. Й. Преса і влада. // Українська періодика: історія і сучасність. Л. 1993. с. 116-131.
60. Здоровега В. И. Слово тоже есть дело. М., Мысль, 1979. 342 с.
61. Землянова Л. М. Инфоструктура электронной демократии (дис­куссионное мнение зарубежных аналитиков) // Вестн. Моск. ун-та. Сер.10. Журналистика. 1997. № 3. С.8182.
62. Землянова Л. Сетевое общество, информационализм и вирту­альная культура // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10. Журналистика. 1999. № 2. С.5859.
63. Зернецька О. В. Нові засоби масової комунікації (Соціокуль­турний аспект). К.: Наук. думка, 1993. 132 с.
64. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комуні­кації і міжнародні відносини. К., 1999. 352 с.
65. Зуев С. Э. Измерения информационного пространства (политики, технологии, возможности) // Музей будущего: информационный менеджмент. Сост. Лебедев А. В. М., 2001. С. 230250.
66. Интернет и газеты: кто кого? // Газетные технологии. 2000. Май. С. 36.
67. История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. 2-е изд. Ростов н/Д, - 2000. 426 с.
68. Информатика в понятиях и терминах. М., 1991. 208 с.
69. Іванов В. Ф. Комп’ютерні системи і газетна практика: нові мож­ли­вості // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Л. 1994. - Вип.І. С. 187 191.
70. Іванов В. Ф., Мелещенко О. К., Різун В. В. Основи комп'ютерної журналістики. К., 1995. 242 с.
71. Іванов В. Ф., Мелещенко О. К. Сучасні комп'ютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування. К., 1996. 180 с.
72. Іванов В. Ф., Мелещенко О. К. Комп’ютерні технології в засобах масової комунікації: сучасне та майбутнє. К., 1997. 173 с.
73. Іванов В.Ф., Мелещенко О.К. Комп’ютер для журналіста. К., 1998. 270 с.
74. Иванов В. Ф., Мелещенко А. К. Журналист за компьютером // Сов­р­еменная журналистика. К., 1999. С. 528544.
75. Іванов В. Ф. Законодавче регулювання діяльності комп’ютерних засобів масової комунікації // Українська журналістика 99: Зб. наук. праць. К., 1999. С. 24 39.
76. Кагановська О. М., Оліфер Г. І. Засоби масової інформації. К., 1997. 124 с.
77. Карась М. А. Майбутнє газети в електронну добу в дос­лідженнях американських вчених // Роль засобів масової інфор­мації в суспільно-культурному процесі в Україні: Матеріали наук. конф. 30 31 березня 1995 року. К., 1995. С. 7677.
78.&nbs