catalog / Philology / Media communications and journalism
скачать файл: 
- title:
- СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЧИННИК ОПТИМІЗАЦІЇ ЖУРНАЛІСТСЬКО-РЕДАКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
- Альтернативное название:
- СОВРЕМЕННЫЕ ИНФОРМАЦИОННЫЕ ТЕХНОЛОГИИ КАК ФАКТОР ОПТИМИЗАЦИИ Журналистское-редакционной деятельности
- university:
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики
- The year of defence:
- 2004
- brief description:
- Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут журналістики
На правах рукопису
УДК 002.7:681.3
ЧІЛАЧАВА ТЕМУРІ РАУЛЕВИЧ
СУЧАСНІ ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ЧИННИК ОПТИМІЗАЦІЇ ЖУРНАЛІСТСЬКО-РЕДАКЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
10.01.08 журналістика
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник
кандидат філологічних наук,
доцент Приступенко Т.О.
Київ 2004
ЗМІСТ
Список умовних скорочень 3
Вступ ...4
Розділ 1. Інформаційні технології у журналістсько-редакційній діяльності: генеза моделей12
1.1. Соціокультурні передумови формування комп’ютерних та інформаційних систем у засобах масової комунікації 12
1.2. Модель журналістсько-редакційної діяльності у "докомп’ютерний" період ..32
1.3. Сучасні моделі журналістсько-редакційної діяльності 45
Розділ 2. Інформаційні технології інтегральний показник взаємодії системи журналістика суспільство”..66
2.1. Вплив інформаційних технологій на журналістику та інші соціальні інститути суспільства 66
2.2. Формування мережевого мислення й тексту .79
2.3. Робота з Інтернет: реалії української журналістики .94
Розділ 3. Особливості журналістсько-редакційної діяльності в умовах глобалізації ...111
3.1. Шляхи оптимізації журналістсько-редакційної діяльності: порівняльний аналіз національної та світових моделей 111
3.2. Соціопсихологічні проблеми комп’ютеризації редакцій 145
Висновки ...153
Список використаних джерел .162
Додатки .175
Список умовних скорочень
АТС автоматична телефонна станція
ЕОМ електронна обчислювальна машина
ЗМІ засоби масової інформації
ЗМК засоби масової комунікації
NET-мислення мережеве мислення
НТР науково-технічна революція
ПК перcональний комп’ютер
СЕПО система електронної перевірки орфографії
СНД Співдружність Незалежних Держав
ВСТУП
З кінця 80-х років минулого століття спостерігається незвичайний вибух інтересу до четвертої влади”, як часом називають засоби масової інформації (ЗМІ). Зникнення політичної цензури, поступове утвердження в громадському житті гласності й реальної свободи слова, висунення на перший план незаперечних демократичних цінностей, давно вже визнаних світовим співтовариством, - усе це робить продукт журналістської праці важливим товаром на інформаційному ринку. Слово стає таким же виробом, як і сотні інших товарів ринку. Для того, щоб вижити й успішно розвивати журналістику, треба навчитись його продавати вміло Купуючи газету, читач купує її зміст: репортажі, статті, фотографії і т.д”.[1]
Нині очевидно, що інформація може бути не лише сировиною, а й готовим продуктом, який має підвищений попит і який можна вигідно продати. Західні журналісти, маючи великий досвід життя і роботи в світі ринкових відносин, давно вже визначили двоєдину природу преси: її функція інформувати, а роль - заробляти гроші. Ринок, що все глобальніше охоплює всі сфери суспільних відносин, виявився надзвичайно чутливим до громадсько-політичної кон’юнктури, вивчення, узагальнення й оперування якою неможливі без високих новітніх технологій.
Журналістика це передовсім інформування та неупереджений аналіз фактів і подій, який повинен відбивати збалансований спектр суспільних поглядів, тому проблеми комунікації в період входження світової цивілізації в інформаційну еру” висуваються на перший план. Невипадково Криптологічна академія національної безпеки США щорічно випускає 19 тисяч фахівців з інформаційної роботи. Там уже давно зрозуміли: стратегічно важлива інформація сприяє зміцненню державної безпеки, а наявність відповідної технічної бази уможливлює її вчасне й якісне виробництво.
Оскільки інформація перетворилася на товар, а інформування відповідно у виробництво, то впровадження новітніх інформаційних і комунікативних технологій, створення інтегрованих об’єктів стало нагальною вимогою часу. Вже за життя одного покоління персональний комп’ютер (ПК) з технічного дива перетворився у звичний необхідний робочий інструмент, придатний для застосування майже в усіх галузях людської діяльності. Комп’ютерна техніка й різноманітні технології зв’язку знаходять між собою все більше точок дотику, зокрема, телевізійний зв’язок забезпечує можливість абоненам, об’єднаним спільною системою зв’язку, мати доступ до інформації, що зберігається в усіх зв’язаних між собою комп’ютерах.
Симбіоз людини і машини дозволить ефективно керувати редакторським процесом. Керівником ПК має бути людина-редактор, яка володіє знаннями технічного і художнього редагування, яка може приймати організаційні рішення під час підготовки тексту до розповсюдження в інформаційному просторі”.[2] Контекст максими Інформація мати інтуїції” полягає якраз у тому, що в сучасних умовах володіння всебічними і вичерпними даними про те чи інше явище є запорукою прийняття правильних рішень, запобігання й усунення помилок і прорахунків.
До основних характеристик ЗМІ (а саме таких, як актуальність і достовірність, вичерпність і аргументованість, тобто насиченість фактами, що підкріплюють, виправдовують” ракурс, під яким подано відомості), тепер неодмінно слід додати надзвичайну оперативність.
Замислюючись над цими вимогами, мимоволі зауважуєш великий, а інколи просто грандіозний обсяг робіт, який необхідно виконати журналісту. Нерідко саме фізична неспроможність забезпечити повну вичерпність теми, що будується на володінні матеріалом та обробці великої кількості даних, пов’язаних з актуальністю та ексклюзивністю, призводить до появи в ЗМІ неякісної продукції. Так, саме продукції, бо журналістика певною мірою є виробництвом, а робота в редакції, як уже зазначалося, підвладна ринковим законам (вона, як будь-яке підприємство, може припинити функціонування з фінансових причин), зокрема закону попиту та пропонування. Швидко реагуючи на суспільно-політичні події, висвітлюючи їх на належному аналітичному рівні, редакція досягає мети не лише як орган ЗМІ, але й як суб’єкт фінансових відносин.
Перед ЗМІ постають такі надзавдання:
1) не відставати від прогресивних нововведень;
2) засвоювати та впроваджувати ефективні електронні комп’ютерні системи, програмні пакети й апаратні забезпечення;
3) максимально використовувати багатоканальне джерело інформації Інтернет.
Упоратись з такими надзавданнями це означає успішно вирішити проблему проектування виробничого процесу, допомогти журналісту в оперативному зборі й обробці інформації, у підвищенні якості та прискоренні виходу друком створюваних ним матеріалів. Однак закріпитися на інформаційному ринку, зберегти своїх читачів, а в кращому випадку розширити їх коло, вдається справді далеко не всім. З-поміж багатьох причин нездатності значної кількості українських ЗМІ витримати конкурентну боротьбу є відсутність у редакцій поновленої матеріально-технічної бази. Водночас природний добір, в результаті якого виживають найсильніші, вирівнює інформаційний простір, де залишаються видання більш-менш однакових вагових категорій, однак їм усе важче встигати за суперсучасними технологіями найдинамічнішої комп’ютерної індустрії. Розширення і диференціація аудиторії преси, нові соціальні завдання, науково-технічна революція породжують необхідність виникнення нових видів і типів періодичних видань”. [3]
Послідовно відбувається парадоксальна річ: новітні інформаційні технології утворюють принципово нове соціальне середовище, що тотально впливає на всі сфери людської діяльності, на всі соціальні інститути, включаючи й журналістику. І водночас вони ж діють на своєрідному локальному рівні, виступаючи в ролі чинника оптимізації будь-якої діяльності, у тому числі й журналістської. Звідси й назва заявленої в дослідженні теми, звідси випливає актуальність дисертаційної роботи.
Ступінь наукової розробки проблеми. Питання інформаційних технологій як чинника оптимізації журналістсько-редакційної діяльності до останнього часу не знайшли належного відображення в сучасному журналістикознавстві. Майже відсутні наукові праці, які узагальнювали б дану тему. Авторами здебільшого розглядалися проблеми інтеграції України до світового інформаційного простору, способи застосування сучасних комп’ютерних і телекомунікативних технологій у ЗМІ, технічні, шрифтові, інформаційні, технологічні, ілюстраційні та лінгвістичні засоби автоматизації видавничого процесу. В декількох з них акцентовано увагу на дослідженні технології редакторських систем і способах їх моделювання, а також технологічних моделей взаємодії редакції й друкарні, принципів роботи верстальників і дизайнерів, сканмайстрів або ретушерів. Однак ці аспекти мають лише опосередковане відношення до нашої теми. Важливі питання значного впливу інформаційних технологій на суспільство в цілому та на журналістику зокрема розкриті в дослідженнях В. В. Різуна, О. К. Мелещенка і В. Ф. Іванова [4].
Частково проблеми використання інформаційних технологій у редакційній діяльності, а також журналістської майстерності висвітлені у працях українських дослідників А. З. Москаленка, В. Й. Здоровеги, Г. І. Вартанова, В. І. Шкляра, А. А. Чічановського, В. В. Лизанчука, В. Ф. Іванова та інших, а також російських учених Я. М. Засурського, Є. П. Прохорова, А. Д. Урсула, Л. М. Землянової, О. Л. Вартанової, Ю. П. Буданцева, С. М. Виноградової, С. Г. Корконосенка, Л.М. Федотової, В. В. Учонової тощо. Ці роботи здебільшого допомогли дисертанту грунтовніше зорієнтуватися в методологічному плані.
Що стосується правового регулювання журналістсько-редакційної діяльності, яке частково розглядається у пропонованій праці, то ми враховували також дослідження В. Ф. Іванова, О. Д. Кузнецової, Т. О. Приступенко, Д. С. Авраамова, В. М. Теплюка, М. А. Федотова, Г. В. Лазутіної, В. М. Ентіна, А. Г. Ріхтера. Досить корисними для розуміння сучасних проблем масової комунікації є окремі публікації іноземних авторів, а саме М. Маклюена, Г. Ласвелла, В. Ліппмана, В. Шрамма, П. Сіберта, Т. Петерсена, М. де Флера, П. Лазарфельда, Д. Еверетта, Е. Каца, Г. Міллера.
Зрештою, існує низка журналістикознавчих розвідок, які безпосередньо стосуються заявленої теми, але не враховують (або мало враховують) найголовніші компоненти, що становлять "ядро" цієї дисертаційної роботи, інформаційних технологій як чинника оптимізації журналістсько-редакційної діяльності [5].
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з комплексною науковою темою № 01 БФ 045-01 Система масової комунікації та світовий інформаційний простір”, відповідає основним напрямам наукових досліджень кафедри теорії масової комунікації Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, на базі якої виконувалась дана робота.
Недостатня розробленість заявленої теми, брак публікацій про проблеми використання нових методів і прийомів редакційної діяльності з урахуванням можливостей їх сучасної матеріально-технічної бази, вдосконалення управління редакційним колективом і поліпшення професійної праці журналіста, відсутність узагальнюючих праць з цих питань дають авторові доволі вагому мотивацію досягнення основної мети дослідження з'ясувати взаємозалежну оптимізуючу роль інформаційних технологій у журналістсько-редакційній діяльності.
Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких завдань:
з'ясувати особливості моделі журналістсько-редакційної діяльності за відсутності комп'ютерів;
встановити основні параметри моделі журналістсько- редакційної діяльності на початкових етапах комп'ютеризації;
виявити характерні особливості сучасних моделей журналістсько-редакційної діяльності в умовах глобалізації;
розкрити роль інформаційних технологій як чинника оптимізації журналістсько-редакційної діяльності;
простежити особливості формування мережевого мислення й тексту;
показати шляхи нейтралізації негативних наслідків комп'ютеризації редакцій.
Об'єкт дослідження редакції друкованих та електронних ЗМІ.
Предмет дослідження процеси впливу комп'ютеризації редакцій на діяльність ЗМІ і творчу працю журналіста.
Методологічна й теоретична основа дослідження. У роботі застосовано аналітико-типологічний, історико-порівняльний та системний методи, а також метод моделювання.
Наукова новизна дослідження. Дисертація вперше узагальнює взаємозалежну оптимізуючу роль інформаційних технологій у журналістсько-редакційній діяльності. Новим є також дослідження впливу сучасних інформаційних технологій на журналістику як соціальний інститут суспільства, на формування мережевого мислення й тексту. У роботі узагальнено погляди на проблему комп’ютеризації та інформатизації журналістсько-редакційної діяльності, показано позитивні і негативні наслідки комп'ютеризації національних редакцій ЗМІ, що дозволяє оптимізувати журналістсько-редакційну діяльність у цілому, а також запропоновано нові підходи до процесу комп'ютеризації національної і світової систем журналістики.
Практичне значення дослідження. Результати роботи можна використати у практичній діяльності редакцій сучасних ЗМІ. Ними можуть скористатися як керівники медіа-служб, так і окремі журналісти (фрі-ленс). Опрацьований у дисертації вітчизняний та зарубіжний матеріал і розроблені теоретичні положення і практичні результати можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з практики сучасної журналістики, у викладанні відповідних навчальних дисциплін у вузах, при підготовці редакторів і журналістів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані дисертантом самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження оприлюднено на Восьмій Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Науково-дослідного центру періодики Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника Українська періодика: історія і сучасність” (24 - 26 жовтня 2003 року); на Міжнародній науково-практичній конференції Дніпропетровського національного університету Масова комунікація в Україні та інформаційний виклик ХХI століття” (11 -12 листопада 2003 року); на Міжнародній науково-практичній конференцій Київського міжнародного університету Дискурс у комунікаційних системах” (20 - 21 лютого 2004 року).
Публікації. Основні положення і результати дослідження викладено у семи публікаціях, чотири з яких - у фахових виданнях ВАК України.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (160 назв), восьми додатків і містить разом 181 сторінку.
[1] Гой В. Проблеми журналістського маркетингу: реклама, паблік рилейшенз/ // Українська журналістика: формування сучасного обличчя. Л. 1993. С. 13.
[2] Різун В. В. Моделювання і технологія редакторських систем: Автореф. дис докт. філол. наук. К., 1996. С.
[3] Москаленко А. З. Вступ до журналістики. К., 1998. С. 267.
[4] Різун В. В. Основи комп’ютерного набору і коректури. К., 1993; Його ж. Моделювання і технологія редакторських систем. К., 1996; Різун В. В., Мелещенко О. К. Інформаційні мережі в засобах масової інформації. Канал ИНФО-ТАСС. К; 1992; Мелещенко О. К. Паперові та електронні інформаційні моделі. К., 1995; Його ж. Комп’ютерні та телекомунікаційні технології як гарант інтеграції журналістики України в світовий інформаційний простір. К., 1998; Іванов В. Ф., Мелещенко О. К., Різун В. В. Основи комп’ютерної журналістики. К., 1995; Іванов В. Ф. , Мелещенко О. К. Сучасні комп’ютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування. К., 1996; Іванов В. Ф., Мелещенко О. К. Комп’ютер для журналіста.К., 1998.
[5] Андриенко Л. Н. Мы коллеги. Формирование межличностных отношений в редакционном коллективе: опыт, проблемы. К., 1989; Бухарцев Р. Г. Творческий потенциал журналиста. М., - 1985; Карпенко В. О. Основи професіональної комунікації. К., 2002; Ким М. Н. Технология создания журналистского произведения. СПб., 2001; Проблемы медиапсихологии: Сб. М., 2002; Пронина Е. Е. Психология журналистского творчества. М., 2002.
- bibliography:
- ВИСНОВКИ
На сучасному етапі формування мобільної інформаційної інфраструктури, засвоєння прогресивних методів управління редакційним колективом, централізації всього технологічного циклу, розширення кола й обсягів самих інформаційних ресурсів, традиційні ЗМІ (друковані, аудіовізуальні тощо) поповнюються їх бінарнокодованими різновидами, які оперують обчислювальною технікою та системами комунікацій. Унаслідок цього виникає багаторівневий ланцюг адміністративної, творчої, матеріально-технічної структур, покликаний регулювати і спрямовувати інтелектуальний обмін у суспільстві. Водночас зростає моделююча роль ЗМІ й відповідно до тієї активної інформаційної політики, яку вони проводять. Все це, у свою чергу, вимагає використання вже існуючого світового досвіду, широкого застосування новітніх комп’ютерних технологій, упровадження комплексу заходів у сфері журналістської праці, пов’язаних із глобальним поліпшенням технічних характеристик самого процесу виробництва періодичного видання.
Оптимізацію журналістсько-редакційної діяльності, як правило, забезпечують фахові якості того, хто створює матеріали, його психологічна підготовка до виконання функціональних обов'язків, дотримання етичних канонів професії, узгоджених із суспільною мораллю, а також обов'язковість адаптації журналіста в редакційному колективі.
Комп’ютерна технологія дає можливість редакційному колективу значно піднести культуру підготовки матеріалів, збільшити рівень ефективності взаємодії своїх підрозділів на всіх етапах підготовки номера, дозволяє секретаріату постійно стежити за безперебійним виконанням робочого графіка. Саме через комп’ютерне втручання” стає реальністю централізація всього технологічного циклу, який включає цілий комплекс операцій, що значно заощаджує час, зменшує ризик помилок, знімає напруження в роботі редакції, стимулює її до пошуків нових, досконалих форм професійної діяльності.
Новітні технології дозволили за рахунок високої ефективності праці збільшувати обсяг видання, змінювати його зовнішні аксесуари, вносити естетично привабливі художні елементи в технічне оформлення, знаходити варіанти вміщення матеріалів на шпальтах, полегшувати традиційно складний процес макетування та верстки.
У теперішніх умовах уже не є проблемою пошук і підбір графічних засобів виділення, об’єднання чи розділення матеріалів, застосування різноманітної шрифтової палітри для заголовків, рубрик, підтекстовок, основних текстів тощо. Можна автоматично змінювати кегль, відстань між літерами в слові й відстань між словами, міняти акцентування тексту й заголовків.
З метою впливу на композиційні, шрифтові й ілюстраційні рішення видання комп’ютер здатний запропонувати кольорові варіації різноманітних поліграфічних прикрас для увиразнення чи відокремлення деяких елементів газетного матеріалу, змінювати кількість і формат шпальт.
Збереження довгострокової моделі видання, гармонійне поєднання його суто візуальної привабливості та ідейно-тематичної й змістової насиченості вимагає постійного вдосконалення структури і підготовки кадрів, злагодженості всіх ланок творчого колективу, спрямованої на максимальне використання його потенціалу. Однак повнокровне втілення цього комплексного плану заходів майже неможливе без добре оснащеної матеріально-технічної бази, яка налічувала б достатню кількість сучасних засобів зв’язку й оргтехніки. Лише тоді, коли редакція глибоко усвідомлює необхідність поєднання цих двох передумов для тривалого і стабільного функціонування, приходить успіх.
Цілеспрямована інтеграція сучасних засобів збору, збереження, обробки та друку інформації значно підвищила продуктивність журналістської праці, позитивно позначилась на її якості. Персональний комп’ютер став своєрідним натхненником журналіста до творчих ініціатив, пошуку нових ідей, технічних розробок, форм подачі матеріалів.
У нинішніх умовах будь-який журналіст нью-медіа” за допомогою відеотермінала може вести операторську роботу і не лише створити текст, а й відредагувати його, внести коректорські правки і подати графічно оформлений матеріал до друку. Внаслідок такого комп’ютерного перевороту” друкарня перетворилася в простого тиражувальника редакційних оригінал-макетів, а сама редакція стала не тільки інтелектуальним штабом, а й технічним центром видання, де воно моделюється повністю від змісту до форми.
Не абсолютизуючи значення новітніх інформаційних технологій у сфері журналістського знання, слід зазначити різні комунікативні ситуації до комп'ютеризації журналістики і після завершення цього процесу, зауважити, що, за відсутності комп'ютерів, на журналістську працю та редакційну діяльність наклала специфічний відбиток радянська журналістика, яка підтримувала авторитарні методи й принципи управління, уніфікуючи зміст багатьох видань.
На сучасному етапі необхідність оптимізації редакційної діяльності, крім вищезазначених вимог, зумовлена ще й функціональними та фаховими вимогами. Дії журналіста всередині (як редакції в цілому, так і відділу зокрема) мають взаємозалежний характер і спрямовані на виконання загальної функції засобу масової інформації створення інформаційного продукту. Однак успішне досягнення цієї кінцевої мети ЗМІ майже нездійсненне без наявності відповідного економічного підґрунтя, без оптимізації фінансової діяльності органу загалом. Тут ідеться передовсім про взаємозв’язки між інфраструктурою журналістики і споживачами інформації, які повинні забезпечувати отримання прибутків від виробничої діяльності колективу ЗМІ, з одного боку, і задоволення потреб масової аудиторії, з іншого, що стає вже незаперечним правилом.
Процеси передачі інформації та її рецепції, що становлять сутність специфіки сучасних комунікативних технологій, дедалі автоматизуються і набувають незворотнього характеру. Синтез засобів зв’язку та ЕОМ сприяє нарощуванню інформаційного потенціалу національної системи ЗМІ, підвищенню її професійно-кваліфікаційних якостей.
Смислове розширення поняття журналістської майстерності, пов’язане з інтенсивним розвитком мережі Інтернет, яка ввібрала в себе переважну більшість місцевих інформаційних технологій і нарешті охопила своїм впливом майже все населення планети, позначилось на редакційній діяльності, де нині спостерігаються принципово нові методи та форми організації роботи й планування. Реальністю суспільства й помітної частини вітчизняної системи журналістики стало (свідоме і несвідоме) поєднання паперових і електронних носіїв, що пояснюється причинами соціально-психологічного і професійного характеру.
Інформаційні технології, слугуючи одним із чинників оптимізації журналістсько-редакційної діяльності, завдяки своїй амбівалентності водночас змінюють соціум; зокрема, глобальна мережа є одним з інструментів розвитку громадянського суспільства. Дедалі стає очевиднішим і той факт, що в сучасному світі утвердження нової медіальної культури радіо, телебачення, Інтернет співіснування людей будується на новій основі. Людство вступає в постлітературну, постепістолографічну і навіть у постгуманістичну епоху. В ході інформаційної глобалізації здійснюється формування нових ціннісних орієнтацій особистостей, соціальних груп, суспільства загалом. Водночас глобальні інформаційні мережі як історично вмотивований результат глобалізації сприяють уніфікації особистості, звужують коло її соціальних зв’язків, а часом призводять й до деструкції психіки. У розвитку Інтернет сьогодні спостерігаються дві тенденції: з одного боку, інтернаціоналізація формування світової мережі, а з іншого регіоналізація формування внутрішніх мереж. Протиріччя між розвитком глобальних і локальних мереж вирішується у формі так званих внутрішніх спільнот” своєрідних нових комун. Електронна комунікація розщіплює суспільство на безліч дрібних угрупувань за інтересами і водночас передбачає цілковиту рівність її учасників. Темою дебатів тут можуть бути загальні проблеми, які важливі для всіх. Дискурс необмежений, і завжди існує можливість його відновлення за вимогою учасників. Інтерактивний екран, відкриваючи нові можливості подолання провінціалізму і роздрібненості, перетворює процес спілкування у процес комунікації, де подібне спілкується з подібним.
Інтернет як віртуальна реальність, що виник у результаті суцільної комп’ютеризації, міняє загальну парадигму сенсибільності й стає формою реалізації світової спільноти, для якої раніше простір і час були своєрідними комунікативними фільтрами. Він водночас призводить і до зміни психотехніки масової комунікації і парадигми процесу мислення (у журналістикознавчих працях цей феномен називають NET- мисленням).
Особливим видом інформаційного процесу, який не має аналогів, став мережевий текст, нащадок” гіпертексту, який детермінує зміст на структурному, синтаксичному та лексичному рівнях.
Прагнення будь-якої особистості самовиразитись і самоствердитись через масову комунікацію трансформується на зміну психічних станів. Якщо для традиційних ЗМІ характерний так званий ефект присутності, то для мережевих ЗМІ цей стан перетворюється на ефект участі.
Вплив впровадження новітніх технологій у ЗМІ може позначитись на:
вдосконаленні системи управління редакційним апаратом;
неодмінному зростанні оперативності й ефективності журналістсько -редакційної діяльності;
вивченні, відображенні та формуванні громадської думки;
підвищенні рівня теоретичної підготовки і професійної культ-
ури журналістів;
інтенсифікації зворотного зв’язку з читацькою аудиторією.
На жаль, багатьом вітчизняним друкованим ЗМІ в оснащенні власних редакцій передовими технологіями, в масовому запровадженні засобів збору, обробки і передачі інформації перешкоджає нестабільне економічне становище. Досить високі ціни на комп’ютерні системи і програми, користування мережею Інтернет, обслуговування власних сайтів і веб-сторінок, забезпечення журналістів індивідуальною оргтехнікою, з одного боку, і обмежені матеріальні можливості, з іншого, унеможливлюють спроби налагодити ефективний цикл творчо-виробничого процесу багатьох видань.
Певною мірою ускладнює ситуацію економічна залежність окремих ЗМІ від засновників і ситуативних спонсорів, які намагаються з мінімальними капіталовкладеннями максимально реалізувати свої конкретні цілі.
Хоча в Україні досі не вдалося організувати єдину загальнонаціональну газету (самовизначення деяких редакцій, як Всеукраїнська”, що має переважно рекламний характер, до уваги не беремо), яка не була б заангажована окремими партіями, рухами чи гілками влади, а виражала б інтереси широких верств населення, існує кілька видань, які бодай частково мають загальнонаціональний характер (Голос України”, Урядовий кур’єр”). Зі зрозумілих причин саме там ведеться цілеспрямована і досить результативна робота для інвестування в новітні інформаційні технології і для планомірного їх застосування.
Загалом комп’ютерна інфраструктура і, відповідно, темпи модернізації журналістсько-редакційної діяльності в нинішних українських ЗМІ ще не відповідають оптимальній моделі мобільного творчого колективу як професійного комунікатора. Деякі з них, намагаючись налагодити цивілізований ринок інформаційних продуктів і послуг, досі обмежують себе здоровим мінімалізмом”, тобто тим необхідним мінімумом, який дозволяє забезпечувати професійну діяльність журналістів і безперебійне функціонування видання.
Необхідно зауважити і те, що не все в інформаційній сфері України залежить тільки від окремих видань чи навіть медіа-холдингів, бо для їхнього успішного функціонування багато важить глибоко продумана державна інформполітика, спрямована на нарощування національного інформаційного ресурсу. В цьому сенсі офіційні структури країни вельми заборгували перед власним журналістським корпусом. Концепція національної інформаційної політики” Верховною Радою України ухвалена лише у першому читанні, в стадії розробки знаходиться проект Інформаційного кодексу” та нової редакції закону Про інформацію”, ще не завершений проект комплексного закону Про засоби масової інформації”. Відсутність таких основоположних правових документів, які мають регулювати юридичні відносини між власниками видань та їх творчих колективів, захищати суспільну мораль, урешті-решт, інформаційну безпеку й інформаційний суверенітет держави в цілому, заважає не тільки розвитку галузі, а й стає відчутним гальмом на шляху побудови вільного, демократичного, гармонійного суспільства.
Отже, якнайшвидше прийняття вищезазначених законопроектів є нагальною вимогою часу, виконання якої допоможе впорядкувати національний медіа-простір, чітко визначити права й обов’язки суб’єктів журналістської діяльності.
Для надолуження інших прогалин українським ЗМІ, як свідчить детальне вивчення та аналіз процесу впровадження в них принципово нових методів і форм редакційної діяльності у пострадянський період, на нашу думку, необхідно наступне:
створення ділової, творчої та соціально-психологічної атмосфери в редакціях, де якнайкраще розкриваються і реалізуються фахові якості журналістів, контролюються виконання ними своїх функціональних обов'язків;
комплектування творчого колективу висококваліфікованими, різнобічно обдарованими професійними кадрами, які вміють не тільки талановито писати, але й знаходити шляхи підвищення мобільності творчого колективу, організовувати ритмічне й ефективне його функціонування;
вироблення і побудова в кожному окремому випадку такої редакційної моделі, яка за допомогою сучасних інформаційних технологій забезпечить матеріальне заохочення співробітників, високу якість їх інтелектуальної діяльності, зміцнить конкурентоспроможність видання на медіа-ринку; використання нових методів і прийомів редакційної діяльності з урахуванням кваліфікації наявних творчих кадрів і можливостей власної матеріально-технічної бази;
подальша автоматизація редакційно-виробничих процесів, підвищення ефективності праці;
послідовне ознайомлення журналістського корпусу з вигодами електронних носіїв, налаштовуючи його на прийняття NET-мислення й оволодіння всіма тонкощами створення та використання мережевого тексту.
перманентне оновлення комп’ютерних мереж, засобів зв’язку, Інтернет-ресурсів;
забезпечення власників ЗМІ професійно складеними бізнес-планами, в яких можуть бути передбачені та враховані фінансові й управлінсько-редакційні потреби;
організація працівниками редакцій, у тому числі й Інтернет-видань, власних громадських об’єднань, аби в разі конфліктних ситуацій і окремі журналісти, і редакційні колективи в цілому могли б відчути підтримку колег;
наведення порядку в етичних взаємовідносинах журналістів на міжособистісному, а редакцій на міжгруповому рівні з метою недопущення компромату, інформаційних воєн, "брудних" політтехнологій тощо;
унормування і регулювання юридично-правових засад функціонування ЗМІ в умовах демократії і ринкових відносин;
законодавче окреслення правового статусу журналістів Інтернет-ЗМІ на основі прирівняння видання на електронному носії до традиційної журналістики.
Повсякденна копітка робота над цими надзвичайно важливими завданнями, на наш погляд, є реальним шляхом оптимізації журналістсько-редакційної діяльності, розширення можливостей вітчизняної журналістики, забезпечення її позитивного впливу на розвиток демократичних процесів у суспільстві, повномасштабного виконання нею загальновизнаних функцій справді четвертої влади.
Список використаних джерел
1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации. М., 1994. 336 с.
2. Абліцов В. Г. Україна: Інформаційний простір. К., 2002. 152 с.
3. Агеев В. Н. Совершенствование управления в социальных коммуникативных системах на основе электронных изданий. М., 1999. 313 с.
4. Акопов А. И. Электронные сети как новый вид СМИ // Филологический вестник РГУ. 1998. № 3. С. 4351.
5. Акопов А. И. Некоторые проблемы журналистики электронных сетей (по материалам дискуссий в сети Интернет) // Акценты. Новое в журналистике и литературе. Воронеж, 2000. Вып. 3 4 (20 21). С. 5 12.
6. Акопян И. Журналист и Интернет (некоторые рекомендации по использованию информационных технологий в газетном деле) // Невский наблюдатель: Региональный научный и профессиональный альманах журналистов Санкт-Петербурга и Северо-Запада Российской Федерации. СПб: СПбГУ, 1999. № 1. С. 4142.
7. Актуальные проблемы правового регулирования телекоммуникаций /Ред. Г.В.Винокуров, А.Г.Рихтер, В.В.Чернышов/. М., 1998. 160 с.
8. Алексеева М. И., Барышева О. В., Гиляревский Р. С. Электронная книга. Взгляд в будущее. М., 2000. 44 с.
9. Амвросов И. Будущее радиовещания в Интернете // Известия. 1999. 27 дек.
10. Андриенко Л. Н. Мы коллеги. Формирование межличностных отношений в редакционном коллективе: опыт, проблемы. К., 1989. 160 с.
11. Андриенко Л. Н. Организация внутриредакционных взаимодействий как фактор повышения эффективности социально-политической деятельности печати: Автореф. дис докт. филол. наук. К., 1989. 50 с.
12. Антонова О. Интернет атакует телевидение // Известия. 1999. 21 окт.
13. Апджон Р., Раффин Х. Интернет для журналиста: Центр международного гражданского общества: Пер. c англ. М., 1995. 384 с.
14. Аршинов В. И., Данилов Ю. Ф., Тарасенко В. В. Методология сетевого мышления: феномен самоорганизации. 2000 // http://www.glogiston.df.ru/prohects.
15. Байер Ю. П. Социальный контроль над виртуальной социокультурной коммуникацией // Журналистика и социология. Журналистика и социальный контроль: Материалы науч.-практ. семинара, 2 декабря 1999 года. СПб., 2000. С.111113.
16. Баконина М. С. Джихад в Интернете // Средства массовой информации в современном мире. 2000: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. СПб., 2000. С.162164.
17. Барлыбаева С. Х. Новые коммуникационные супермагистрали // Журналистика в 2000 году: реалии и прогнозы развития: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф., 30 янв. 3 февр. 2001 г. В 10 ч. М., 2001. Ч.1. С. 2124.
18. Басин М. А., Шилович И. И. Синергетика и Internet. СПб., 1999. 71 с.
19. Бебик В. М., Сидоренко О. І. Засоби масової інформації посткомуністичної України. К., 1996. 124 с.
20. Бекуров Р. В. СМИ: средства массовой информации или средства мультиинформации? // Периодическая печать на пороге электронной эры: Материалы науч.-практ. семинара Современная периодическая печать в контексте коммуникативных процессов (мультимедиа и газета завтрашнего дня)”. 17 18 марта 1999 года, Санкт-Петербург. СПб.: СПбГУ, 2000. С.7882.
21. Бондарь Ю. Проблемы информационной безопасности в условиях переходящего общества // Персонал. 2003. № 8. С. 47.
22. Бухарцев Р. Г. Творческий потенциал журналиста. М.: Мысль, 1985. 140 с.
23. Васьковський Ю. П. Економічний аспект діяльності друкованих ЗМІ України. К., 1999. 19 с.
24. Вахтомин Н. К. Практика мышление знание. М., 1978. 112 с.
25. Вильчик В. Умерьте амбиции // Журналист. 1995. №7. С. 5765.
26. Войскунский А. Е. Метафоры Интернета // Вопросы философии. 2001. - №3. С. 6479.
27. Владимиров В. М. Теория и методика журналистского творчества. Луганск, 1997. 96 с.
28. Владимиров В. М. Основы журналистики в понятиях и комментариях. Луганск, 1998. 140 с.
29. Волков Г. Н. Истоки и горизонты прогресса. М., 1976. 335 c.
30. Ворошилов В.В. Журналистика: Консп. лекций. СПб., 1999. 63 с.
31. Ворошилов В. В. Менеджмент средств массовой информации. СПб., 1999. 46 с.
32. Ворошилов В.В. Экономика журналистики: Консп. лекций. СПб., 1999. 63 с.
33. Вступ до журналістики: Метод. вказ. до практ. занять. Чернівці, 1999. 16 с.
34. Гаташ В. Украинский журналист: молод: небогат // Зеркало недели. 2002. № 21.
35. Гейтс Б. Дорога в будущее. М., 1996. 296 с.
36. Гилстер П. Навигатор INTERNET: Путеводитель для человека с компьютером и модемом: Пер. с англ. М., 1995. 735 с.
37. Гой В. Проблеми журналістського маркетингу: реклама, паблік рилейшнз // Українська журналістика: формування сучасного обличчя. Л.,1993. С. 13-16.
38. Горохов В. М., Гринберг Т. Э. Интерактивная журналистика: путь в будущее // От книги до Интернета. Журналистика и литература на рубеже нового тысячелетия / Отв. ред. Я. Н. Засурский и Е. Л. Вартанова. М., 2000. С.80-87.
39. Грабельников А. А. Интернет как инструмент развития гражданского общества // Журналистика в 2000 году: реалии и прогнозы развития: Тезисы Межд. науч.-практ. конф., 30 янв. 3 февр. 2001 г. В 10 ч. М.: 2001. Ч. 8. С. 3-4.
40. Грицай С. Компьютерные издания Украины // Украинский медиа-бюллетень. 1999. № 1 2. С. 3638.
41. Громов Г. Р. Очерки информационной технологии. М., 1993. 331 с.
42. Гулыга А. В. К эстетике научного открытия // Творческий процесс и художественное восприятие. Л., 1978. С. 65-78.
43. Гуманітарні технології: конспект лекцій / За ред. В. В. Різуна. К., 1994. 60 с.
44. Гутиря І. І. Економіка періодичного видання. К., 1998. 30 с.
45. Давтян С. Л. Редакция газеты: выбор организационно-правовой формы // Законодательство и практика СМИ. 1997. № 10. с. 47 -54.
46. Давтян С. Л. Бессрочный труд журналиста (или о сроках трудового договора в редакциях) // Законодательство и практика СМИ. М., 1997. № 11. с. 25 - 36.
47. Дисплейленд. Сторінки світового огляду / Укл. О. К. Мелещенко. В 2 ч. К., 1995. - Ч.1. 256 с.; 1995. Ч.2. 248 с.
48. Донченко О. А. Соцієтальна психіка. К., 1994. 216 с.
49. Допіра А. І. Структура споживання інформаційної продукції населенням України // Наукові студії з політичної психології. 1993. № 3. С. 77-81.
50. Дрожжинов В., Штрик А. Электронное правительство информационного общества // PC Week. 2000. № 15. с. 21.
51. Дубровский А. В. Сетевая журналистика как новый сектор СМИ // Средства массовой информации в современном мире. 2000: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. СПб., 2000. С. 36.
52. Дюссельдорп Моник ван. Газетная индустрия в Интернет // Украинский медиа-бюллетень. 1996. № 5. С. 7.
53. Ельцов О. Интернет в Украине: прощай, свобода? // Итоги. 2000. 31 марта. 6 апр.
54. Ермишина Е. В. Международный обмен информацией. Правовые аспекты. М., 1998. 142 с.
55. Животко А. П. Історія української преси. К., 1999. 368 с.
56. Жолудь Е. В. Влияние информационных технологий на формирование новых СМИ // Средства массовой информации в современном мире. 1999: Тезисы Междунар. науч.-практ. конф. 28 29 апреля 1999 года. СПб., 1999. С. 207.
57. Засоби масової інформації в США // Інформатика в житті США. К., 1987. С. 28.
58. Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. / Ред. кол. Я. Р. Дашкевич; Л. О. Зашкільняк; В. Й. Здоровега та ін. Л. 2003. Вип. 11. 888 с.
59. Здоровега В. Й. Преса і влада. // Українська періодика: історія і сучасність. Л. 1993. с. 116-131.
60. Здоровега В. И. Слово тоже есть дело. М., Мысль, 1979. 342 с.
61. Землянова Л. М. Инфоструктура электронной демократии (дискуссионное мнение зарубежных аналитиков) // Вестн. Моск. ун-та. Сер.10. Журналистика. 1997. № 3. С.8182.
62. Землянова Л. Сетевое общество, информационализм и виртуальная культура // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 10. Журналистика. 1999. № 2. С.5859.
63. Зернецька О. В. Нові засоби масової комунікації (Соціокультурний аспект). К.: Наук. думка, 1993. 132 с.
64. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. К., 1999. 352 с.
65. Зуев С. Э. Измерения информационного пространства (политики, технологии, возможности) // Музей будущего: информационный менеджмент. Сост. Лебедев А. В. М., 2001. С. 230250.
66. Интернет и газеты: кто кого? // Газетные технологии. 2000. Май. С. 36.
67. История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. 2-е изд. Ростов н/Д, - 2000. 426 с.
68. Информатика в понятиях и терминах. М., 1991. 208 с.
69. Іванов В. Ф. Комп’ютерні системи і газетна практика: нові можливості // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики / Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. Л. 1994. - Вип.І. С. 187 191.
70. Іванов В. Ф., Мелещенко О. К., Різун В. В. Основи комп'ютерної журналістики. К., 1995. 242 с.
71. Іванов В. Ф., Мелещенко О. К. Сучасні комп'ютерні технології і засоби масової комунікації: аспекти застосування. К., 1996. 180 с.
72. Іванов В. Ф., Мелещенко О. К. Комп’ютерні технології в засобах масової комунікації: сучасне та майбутнє. К., 1997. 173 с.
73. Іванов В.Ф., Мелещенко О.К. Комп’ютер для журналіста. К., 1998. 270 с.
74. Иванов В. Ф., Мелещенко А. К. Журналист за компьютером // Современная журналистика. К., 1999. С. 528544.
75. Іванов В. Ф. Законодавче регулювання діяльності комп’ютерних засобів масової комунікації // Українська журналістика 99: Зб. наук. праць. К., 1999. С. 24 39.
76. Кагановська О. М., Оліфер Г. І. Засоби масової інформації. К., 1997. 124 с.
77. Карась М. А. Майбутнє газети в електронну добу в дослідженнях американських вчених // Роль засобів масової інформації в суспільно-культурному процесі в Україні: Матеріали наук. конф. 30 31 березня 1995 року. К., 1995. С. 7677.
78.&nbs
- Стоимость доставки:
- 125.00 грн