СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ У ПРАВОВІЙ СИСТЕМІ АНГЛІЇ (ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

brief description

ПЛАН

Вступ…………………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Передумови виникнення та особливості розвитку англійського прецедентного права
1.1. Судова влада у правовій системі Англії ………………………………………....11
1.2. Становлення прецедентного права Англії………………………………………..36

Розділ 2. Судовий прецедент як компонент правової системи Англії
2.1. Прецедентна норма англійського права……............................…….…………......61
2.2. Судовий прецедент і англійські вчення про право............................................….90
2.3. Взаємодія закону та судового прецеденту в сучасному англійському праві…..108

Розділ 3. Англійська доктрина судового прецеденту
3.1. Застосування норми прецедентного права……………......................……….… 128
3.2. Дія принципу stare decisis………………………………………………………....147

Розділ 4. Прецедент у діяльності судових органів України
4.1. Конституційний Суд України…………………………………………………….171
4.2. Суди загальної юрисдикції.……………………………………………………….186

Висновки………………………………………………………………………………..202

Список використаних джерел…………………………………………………………207

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Є очевидним, що процес створення Україною власної правової системи обумовлюється реальними потребами розвитку суспільства, а також спирається на історичні традиції українського права. Разом з тим, оскільки Україна розташована на європейському континенті, а також беручи до уваги глобальний характер інтеграційних тенденцій правових систем країн Європи, становлення вітчизняної правової системи не може відбуватися ізольовано. Зважаючи на це, доцільним і надзвичайно важливим є вивчення відповідного досвіду провідних держав світу. Особливо це стосується незнайомих українському праву інструментів правового регулювання, потенціал яких широко застосовується іншими країнами. Серед таких інструментів важливе місце займає судовий прецедент. Результати всебічного дослідження судового прецеденту як форми юридичного впливу на суспільне життя здатні допомогти: а) у діяльності з встановлення в Україні режиму законності та гарантій забезпечення його реалізації; б) у визначенні нових методів підвищення ефективності українського законодавства; в) при удосконаленні процедур відправлення правосуддя; г) у створенні незалежної судової влади, яка користується авторитетом у суспільстві; д) при імплементації конструкцій англо-американського права.
Актуальність теоретичного осмислення сутності, розвитку та механізму дії прецедентної форми права базується також і на об‘єктивній необхідності постійного оновлення науки теорії права, яка, по-перше, не може обмежуватись рамками вітчизняної правової системи, а по-друге, має йти попереду практики, виконуючи свою прогностичну функцію. Як вказують В. Тацій та Ю. Грошевий, українською правовою наукою має бути переосмислено ставлення до судового прецеденту [176, c.53,54].
З іншого боку, оскільки судовий прецедент є продуктом судової діяльності, актуальність дослідження обумовлюється і тим, що в ньому розкриваються питання, які стосуються особливостей здійснення судом правотворчої функції. Проведення судово-правової реформи поставило перед Україною завдання щодо закріплення статусу суду в якості справді незалежного та неупередженого державного органу, що забезпечує дотримання законності та справедливості. Одним з вірогідних шляхів досягнення цього є можливість набуття певними рішеннями вищих судів прецедентного характеру. Є безсумнівним, що при відповіді на питання як про доцільність надання правотворчих повноважень судовій владі, так і про їх обсяг та порядок здійснення, необхідно враховувати відповідний історичний досвід інших розвинутих країн, наприклад, Англії. Англійське право є класичним зразком функціонування судового прецеденту, тому його аналіз дозволяє найбільш рельєфно виявити позитивні та негативні аспекти врегулювання суспільних відносин за допомогою прецедентного права. Однак на сьогодні у вітчизняній науці відсутні дослідження, присвячені ролі та місцю судового прецеденту у правовій системі Англії.
У радянські часи дослідження англійського судового прецеденту обмежувалось історичним аспектом (Т. Апарова [11], В. Лучнікова [99]). У відповідних випадках саме Т. Апарова вказується як єдиний дослідник англійського судового прецеденту у радянській юридичній науці [31, c.7], однак при цьому завжди підкреслюється історичний характер її роботи [105, c.207]. Не заперечуючи наукової цінності праць цього періоду, слід сказати, що вони були спрямовані, перш за все, на виявлення негативних моментів в англійському праві, а також містили значне ідеологічне навантаження.
У пострадянський період спеціальні теоретико-правові дослідження англійського судового прецеденту також не проводились. Так, в Росії лише І. Богдановська, розглядаючи особливості прецедентного права одночасно у всіх країнах англо-американської правової сім‘ї, коротко зупинилась на питанні дії прецеденту у просторі і часі. У цілому ж, на даний час теоретичний аналіз англійського судового прецеденту обмежився стислим оглядом його деяких особливостей у підручниках (О. Романов, О. Скакун та ін.), а також окремими положеннями декількох статей російських вчених (М. Марченко, Н. Подольська). Таким чином сьогодні не втратили актуальності слова М. Нікіфорової, яка у 1980р. була змушена констатувати відсутність робіт, присвячених “комплексному дослідженню судового прецеденту в якості джерела права і методу правового регулювання” [127, c.4]. Отже, знання про англійський судовий прецедент мають обмежений та фрагментарний характер, що обумовлює необхідність здійснення комплексного аналізу цього явища. Особливо очевидною є потреба у дослідженні значного кола теоретико-правових питань, що стосуються прецедентної норми права, особливостей її застосування, а також у розгляді судового прецеденту в контексті всієї правової системи Англії.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження здійснено в рамках науково-дослідної роботи “Формування механізму реалізації і захисту прав та свобод громадян в Україні” (ТЗ НДР №01 БФ042-01), яка виконується на юридичному фаультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дисертації полягає у проведенні комплексного теоретико-правового дослідження місця та ролі судового прецеденту у правовій системі Англії, а також у з‘ясуванні сучасного стану і перспектив розвитку прецедентної форми права в Україні. Мета дослідження обумовлює його завдання, які можна сформулювати наступним чином:
- розкрити ознаки, сутність і структуру англійського судового прецеденту як джерела (форми) права;
- визначити характер взаємозв‘язків судового прецеденту з іншими основними компонентами правової системи Англії;
- встановити особливості функціонування прецедентного права Англії;
- виявити основні підходи англійської юридичної науки до обгрунтування прецедентної форми судової правотворчості;
- розкрити теоретичні аспекти процедури застосування судами норм прецедентного права Англії;
- вивчити вплив судового прецеденту на методологію галузевих досліджень права Англії;
- здійснити порівняльний аналіз прецедентних проявів у судовій системі України з англійським судовим прецедентом.
Об‘єктом дослідження виступає англійський судовий прецедент як соціальне явище.
Предметом дослідження є найважливіші теоретичні аспекти функціонування англійського судового прецеденту: місце та роль судового прецеденту у правовій системі Англії; особливості виникнення, ознаки та структура прецедентної норми права; співвідношення і взаємодія судового прецеденту та закону в сучасному англійському праві.
Методологічна основа дисертації: а) загальнофілософські категорії (сутність і явище, конкретне і абстрактне, форма та зміст, ціле і частина, структура та елемент, причина і наслідок), за допомогою яких судовий прецедент досліджується з урахуванням його постійного розвитку та існування в контексті зв‘язків з іншими явищами; б) загальнонаукові методи (системний підхід, історичний метод, аналіз, синтез); в) спеціальні методи (порівняльно-правовий, формально-юридичний).
Застосування системного підходу, методів аналізу і синтезу обумовлено дослідженням судового прецеденту в якості окремого компонента системи.
Використання історичного методу [187, c.8] стало наслідком специфіки об‘єкту дослідження, яка полягає у необхідності розкриття питань, що стосуються становлення держави і права Англії.
Порівняльно-правовий метод застосовувався при з‘ясуванні відмінностей між двома основними видами форм права: судовим прецедентом та законом, що надало змогу більш глибоко пізнати особливі характеристики судового прецеденту. М. Ансель пише, що цей метод є особливо необхідним для поглибленого вивчення теорії права, яка в повній мірі розкривається тільки тоді, коли виходить за вузькі рамки однієї правової системи [9, c.38]. Вітчизняні вчені (А. Козловський [76, c.132-133], В. Копєйчиков [64, c.9]) також зазначають на актуальності цього методу для української юридичної науки та справедливо пов‘язують з ним нинішній етап розвитку теорії права.
Формально-юридичний метод був задіяний при формулюванні визначень, наукових тез, аналізі позицій дослідників та змісту юридичних норм.
У дисертації використані положення, категорії та поняття, розроблені у працях з теорії права (С. Алєксєєв, С. Братусь, А. Васильєв, А. Вєнгєров, В. Денисов, В. Забігайло, О. Зайчук, С. Зівс, Д. Кєрімов, А. Козловський, М. Козюбра, А. Колодій, В. Копєйчиков, В. Котюк, В. Матузов, Є. Назаренко, П. Недбайло, П. Рабінович, О. Скакун, О. Сурілов, В. Туманов, О. Чєрданцев), з історії держави і права Англії (П. Віноградов, О. Жидков, В. Макарчук, М. Страхов, М. Сєлєзньов, К. Федоров, З. Черніловський, О. Шевченко), з галузевих досліджень держави і права Англії (Н. Крилова, В. Мармазов, Ю. Матвєєв, В. Пучинський, І. Решетнікова, В. Романовська, М. Стеценко, Р. Халфіна, В. Шаповал), з порівняльного правознавства (М. Богдан, М. Глендон, М. Гордон, Р. Давід, Х. Кьотц, К. Осакве, К. Цвайгерт, Р. Шлесінгер). Основну увагу приділено роботам найвидатніших дослідників англійського права (К. Аллен, П. Арчер, А. Барак, Г. Берман, У. Блекстоун, Дж. Бейкер, А. Дайсі, Р. Дворкін, А. Деннінг, У. Джелдарт, Е. Дженкс, Ф. Джеймс, А. Кіралфі, Р. Кросс, А. Лефрой, Дж. Салмонд, Х. Стіфан, Р. Уолкер, Х. Харт, У. Холдсуорт, Л. Фуллер, А. Хайєк та ін.).
Наукова новизна дослідження обумовлюється по-перше, відсутністю в українській та радянській науці робіт, присвячених теоретико-правовим аспектам англійського судового прецеденту; по-друге, самою постановкою проблеми та підходах до її вирішення; по-третє, використанням автором низки англомовних наукових джерел, які до сьогодні не були предметом всебічного аналізу вітчизняних та радянських вчених (саме цим пояснюється досить велика кількість посилань у тексті дисертації). Дисертацією вперше досліджується функціонування судового прецеденту в якості компонента правової системи Англії, визначаються особливості застосування і основні ознаки прецедентної норми та прецедентного права Англії в цілому. Результати наукового дослідження знайшли своє втілення у наступних основних положеннях, які відбивають його новизну.
- Судовий прецедент виконує інтегруючу роль у правовій системі Англії, є її ядром, оскільки безпосередньо формує та спрямовує розвиток, а також визначає функціонування всіх її компонентів.
- Залежність правової системи Англії від судового прецеденту обумовлює специфіку методології дослідження всіх аспектів англійського права. Це знаходить свій вираз у тому, що при здійсненні аналізу будь-якого явища, пов‘язаного з англійським правом, слід враховувати системний, історичний та процесуальний аспект функціонування цього явища.
- Судовий прецедент та прецедентна норма права співвідносяться як форма та зміст. Виходячи з цього, запропоновані наступні визначення цих явищ. Судовий прецедент – це акт правотворчості у вигляді закріпленого у судовому звіті рішення (вироку) одного з вищих судів по конкретній справі, правовий принцип вирішення (ratio decidendi) якої являє собою норму права, при цьому юридична сила прецеденту залежить від ієрархічного становища як суду, що його створив, так і суду, що розглядає схожу справу.
Прецедентна норма права – це загальнообов‘язкове правило поведінки, що створюється суддею при формулюванні основного принципу обгрунтування прийнятого ним рішення (вироку) по конкретній справі і поширюється на судовий розгляд схожих справ. Такий спосіб виникнення (в якості побічного результату відправлення правосуддя) прецедентної норми обумовлює її наступні особливості: нечіткий текстуальний вираз диспозиції, конкретизованість гіпотези (у вигляді розгорнутого викладення обставин і фактів справи та аналізу їх суддею), а також ретроспективну дію всієї норми та імперативний характер її обов‘язковості.
- Правила застосування судами прецедентів (доктрина прецеденту) дозволяють прецедентному праву Англії бути одночасно як визначеним та передбачуваним (завдяки великій кількості прецедентів), так і гнучким та динамічним при вирішенні конкретного спору.
- Повна залежність законодавчих актів від прецедентного права є наслідком застосування англійськими суддями різноманітних засобів тлумачення положень законів при розгляді конкретних спорів, рішення по яким набувають прецедентного характеру.
- Будь-який судовий прецедент є продуктом судової правотворчості, але не кожен результат судової правотворчості має прецедентний характер. Тому акти судової правотворчості за способом виникнення юридичної норми, яка в них міститься, поділяються на три види. 1. Судові прецеденти (серед яких виділяють: а) креативні прецеденти; б) деклараторні прецеденти). 2. Нормативно-правові акти, видані судовою владою (серед яких виділяють: а) роз‘яснення вищими судовими органами змісту норм права; б) затвердження такими органами процесуальних правил розгляду справ). 3. Квазіпрецеденти (серед яких виділяють: а) рішення органів конституційної юрисдикції з визнання неконституційними нормативно-правових актів та з надання офіційного тлумачення; б) рішення судів загальної юрисдикції з скасування нормативно-правових актів на підставі їх невідповідності законодавству). Під квазіпрецедентом розуміється акт правотворчості у вигляді судового рішення, єдиною метою якого є скасування незаконного нормативно-правового акту або надання офіційного тлумачення. В свою чергу квазіпрецедентна норма права – це загальнообов‘язкове правило поведінки, яке встановлюється судом у резолютивній частині рішення по справі про скасування певного незаконного нормативно-правового акту або про надання офіційного тлумачення.
Практичне значення одержаних результатів. Положення дослідження можуть використовуватись при розгляді судового прецеденту як джерела (форми) права, при вивченні інститутів правової системи Англії, інших держав англо-американської правової сім‘ї, а також у підготовці підручників для слухачів вищих навчальних закладів і при викладанні предметів “Теорія права”, “Історія держави і права зарубіжних країн”, спецкурсу “Правові системи сучасності”. Окремі результати дослідження можуть бути корисними при проведенні подальших заходів судово-правової реформи та при гармонізації вітчизняного законодавства з юридичними конструкціями англо-американського права.
Апробація результатів дослідження проводилася на засіданнях кафедри теорії та історії держави і права КНУ ім. Т. Шевченка; на науково-практичному семінарі для аспірантів юридичного факультету КНУ ім. Т. Шевченка, 20 грудня 2000р.; на VII Щорічній науковій конференції Національного університету “Києво-Могилянська академія”, 23-24 січня 2001р.; на науково-практичній конференції “Проблеми держави та права очима молодих дослідників”, КНУ ім. Т. Шевченка, 5-6 квітня 2001р.
Публікації. Положення дисертації викладено у п‘яти публікаціях: 1. Основні правила тлумачення статутів англійськими судами // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наукових праць.- К.: КНУ ім. Т. Шевченка, Ін-т міжнародних відносин, 2000.- Вип. 23 (Част. І).- С. 95-101. 2. Історичні умови становлення англійського прецедентного права (ХІ – ХІХст.) // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001.- Вип.9.- С. 71-77. 3. Прецедентна норма англійського права (теоретичні аспекти) // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001.- Вип.10.- С. 47-53. 4. Винятки з англійської доктрини обов‘язковості судового прецеденту // Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки.- К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України, 2001.- Вип.11.- С. 23-28. 5. Прецедентне право Англії. Теоретичні аспекти. // Наукові записки НаУКМА. Спец. випуск.- К.: КМ Академія, 2001.- Т. 19. (Част. І.) – С. 232-237. (Розгорнуті тези доповіді).
Структура дослідження відповідає його меті і складається з вступу, чотирьох розділів, дев‘яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел на 23 сторінках (316 найменувань). Обсяг основного змісту дисертації – 206 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Головною метою цієї роботи був розгляд судового прецеденту у контексті всієї правової системи Англії. На нашу думку, саме таким чином можна всебічно вивчити це явище, визначити напрямки його впливу на суспільні відносини, виявити характерні риси та найбільш повно визначити зв‘язки з іншими правовими інституціями. Дослідження ролі та місця судового прецеденту в правовій системі Англії відбувалося у відповідності з вимогами методології системного дослідження об‘єкту, яке передбачає його вивчення у трьох основних аспектах: генетичному, елементно-структурному та функціональному.
В результаті генетичного аналізу (підрозділи 1.1., 1.2.) встановлено:
а) Закріплення судового прецеденту в якості основної форми англійського права обумовлено двома групами причин (сторінки 35 та 60): перша група пов‘язана з виконанням королівськими судами специфічної ролі у процесі зміцнення централізованої влади монарха у феодальний період, що згодом призводить до значної автономії вищих судів як від короля, так і від Парламенту; друга група причин поєднує в собі історичні та соціальні умови розвитку англійського суспільства та права, які сприяли становленню прецедентного права.
В результаті елементно-структурного аналізу (підрозділ 2.1.) встановлено:
а) Існує об‘єктивна необхідність розрізняти поняття “судовий прецедент” та “прецедентна норма права”. Оформлення цієї ідеї знайшло своє відображення у запропонованих авторських визначеннях цих явищ, що наведені у переліку положень, які становлять наукову новизну дисертації (сторінка 8);
б) Розгляд прецедентного права лише в якості сукупності прецедентів є недостатнім, оскільки це явище має комплексний характер, тобто складається з чотирьох органічно пов‘язаних елементів (сторінка 88).
В результаті функціонального аналізу (підрозділи 2.2., 2.3., 3.1, 3.2.) встановлено:
а) Судовий прецедент відіграє основну роль у системі джерел (форм) англійського права, незважаючи на активізацію законодавчої діяльності у ХХст. і повноваження Парламенту скасовувати дію будь-якого прецеденту;
б) Проблеми прецедентної форми судової правотворчості посідають центральне місце в англійських теоретико-правових концепціях;
в) Доктрина прецеденту (під якою розуміється сукупність правил та принципів застосування судами прецедентів) забезпечує одночасно і стабільність, і динамічність прецедентного права. Завдяки їй прецедентна форма права здатна оперативно та адекватно реагувати на всі зміни суспільного життя та у більшості випадків здійснювати більш ефективне, ніж нормативно-правовий акт, регулювання конкретних відносин. Особливостями англійської доктрини прецеденту є, по-перше, несистематизованість її приписів; по-друге, наявність на теоретичному рівні значних проблем щодо способу виокремлення юридичної норми з тексту судового прецеденту.
2. Грунтуючись на викладеному у першому пункті висновків зазначимо, що дисертаційним дослідженням доведено, що судовий прецедент у правовій системі Англії виконує інтеграційну функцію, є її ядром. Він не лише впливає на всі інші компоненти правової системи, а й безпосередньо їх формує та спрямовує розвиток. Центральна, ключова роль судового прецеденту в англійській правовій системі проявляється у всіх основних сферах правової системи: правоутворенні, правозастосуванні, праворозумінні. Це знаходить свій вираз у наступному.
- Еволюція англійського права мала декілька етапів: а) формування королівськими судами загального права як шляхом уніфікації приписів звичаєвого права, так і шляхом створення нових норм права в процесі вирішення спорів; б) поглинання загальним правом місцевих звичаїв; в) вплив на загальне право з боку паралельних систем: торговельного та канонічного права, права справедливості; в) включення у загальне право норм торговельного та канонічного права; г) виникнення єдиного прецедентного права внаслідок об‘єднання загального права з правом справедливості; д) прогресуюче зростання ролі законодавства, що призвело до зміни призначення судового прецеденту – якщо до цього він, здебільшого, встановлював нове правило поведінки, то сьогодні норма, що міститься в ньому, визначає порядок застосування положень статутів до типових ситуацій.
Таким чином основним джерелом англійського права до ХІХст. була діяльність королівських судів та Суду канцлера. Зважаючи на те, що прецедентний розвиток права відбувається за принципом аналогії та шляхом наповненням старих форм новим змістом і характеризується послідовністю та наступництвом, вищенаведене пояснює, чому всі фундаментальні положення та принципи сучасного англійського права, його понятійний та термінологічний апарат закріплений у прецедентах.
- Сфера дії доктрини прецеденту поширюється на результати застосування суддями актів законодавства. Значні повноваження суддів у тлумаченні положень статутів при застосуванні їх до конкретних спорів призводить до того, що саме судді визначають зміст і сферу дії норм статутів, оскільки їх рішення набувають прецедентного характеру, які при виникненні схожих спорів розглядаються як обов‘язковий приклад тлумачення неоднозначного положення статуту і тому фактично стають його частиною.
- Судовий прецедент та доктрина його застосування обумовлюють особливий стиль мислення юристів, який характеризується зосередженістю на процесуальних моментах, широким використанням аналогії, індукції, а також інтуїтивних засобів, що грунтуються на багатих традиціях англійського права.
-Судовий прецедент детермінує особливе значення професійної правосвідомості англійського судді вищого суду: з одного боку вона є визначальним чинником у правотворчій діяльності (в той час як у країнах романо-германської правової сім‘ї провідне місце у цьому процесі займає науковий рівень правосвідомості), а з іншого - вона формує і юридичну науку, оскільки є одним з основних її постачальників нових ідей, конструкцій та понять. Тобто вплив судового прецеденту як соціального явища не обмежується механізмом правового регулювання, а й має особливе значення як для узагальнюючих теоретико-правових і філософських концепцій, так і для галузевих досліджень англійського права (які по суті являють собою коментар до відповідних прецедентів).
3. При існуванні судового прецеденту судді одночасно застосовують, створюють та пізнають право. В Англії зловживанням з боку суддів в процесі правотворчості запобігають дві групи факторів: історичні та організаційні. Історичні полягають у тому, що правотворчість притаманна англійській судовій владі ще з самого початку її становлення і тому на сьогодні створена своєрідна культура судового правоутворення. Організаційні: 1. Функціональна автономність судової влади, яка виражається у повноваженні вищих судів встановлювати процесуальні правила розгляду спорів та у проведенні ними самостійної політики по формуванню суддівського корпусу. 2. Змагальний спосіб відправлення правосуддя значно обмежує суд, адже збирає та досліджує докази не він, а сторони справи. 3. Прецедентного характеру можуть набути лише рішення вищих судів, що в свою чергу обумовлює: а) професіоналізм та високий ступінь матеріального забезпечення суддів; б) колегіальний спосіб прийняття рішень. 4. Процес правотворчості є прозорим, оскільки завдяки включенню тексту прецеденту до судового звіту аргументація кожного з суддів є відкритою для аналізу та критики. 5. Парламент своїм статутом вправі скасувати дію будь-якого прецеденту.
4. Залежність правової системи Англії від судового прецеденту обумовлює методологічні особливості дослідження інститутів та конструкцій англійського права, яке має здійснюватись при комплексному аналізі наступних трьох аспектів об‘єкту, що досліджується.
Системний аспект. Оскільки прецедентна форма права є результатом діяльності судової влади, основним призначенням якої є розгляд спорів, вона має певну специфіку (залежність від судової ієрархії, від особливого стилю юридичного мислення, характеру взаємодії законодавства і прецедентного права та ін.). Тому будь-яке дослідження англійського права для повного досягнення своєї мети має відбуватися у розрізі всієї правової системи.
Історичний аспект. З огляду на те, що прецедентне право внаслідок особливостей розвитку та функціонування, є невід‘ємним від свого минулого, при розгляді будь-якого питання, що стосується англійського права, звернення до історії є надзвичайно важливим чинником.
Процесуальний аспект. Вивчення інститутів та конструкцій англійського права (навіть якщо вони врегульовані виключно статутами), потребує звернення до прецедентів, юридична сила яких та особливості застосування визначаються правилами доктрини прецеденту. Тому при дослідженні англійського права (як прецедентного, так і статутного) слід мати на увазі його залежність від процесу.
5. Світові тенденції у напрямку зближення основних правових сімей, що виражається у зростанні ролі судів у правоутворенні у країнах романо-германської правової сім‘ї на фоні збільшення питомої ваги законодавства в державах англо-американської правової сім‘ї є підтвердженням того, що майбутнє розвитку правової системи окремої держави – за поєднанням закону та судового прецеденту. Адже універсальність, формальна визначеність, нормативна узагальненість положень законів та конкретизованість, динамічність приписів прецедентного права органічно доповнюють одне одного, що призводить до ефективності дії всього механізму правового регулювання. Однак запровадження прецедентного права в Україні повинно являти собою поступовий та багатовекторний процес, неодмінно пов‘язаний з укріпленням незалежності судової влади, підвищенням професійних вимог до суддів (особливо вищих судів), забезпеченням належного рівня правової культури населення. Важливим елементом вказаного процесу є аналіз, адаптування та використання досвіду, цінностей, традицій і принципів, які притаманні праву Англії - класичному виразнику ідей судового прецеденту.
Процедура включення судового прецеденту у систему джерел (форм) права України має грунтуватись на таких принципах: а) судовий прецедент - друге за юридичною силою джерело (форма) права після закону; б) прецедентами можуть стати лише рішення (вироки) Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; в) критерії відбору судами своїх рішень, які стають прецедентами, а також порядок їх офіційної публікації закріплюється у законі; г) Верховний Суд вправі скасувати будь-який прецедент, в тому числі і власний; д) судовий прецедент не має зворотньої сили; е) правила застосування прецеденту встановлюються спеціальним законом; є) застосування прецеденту при розгляді кримінальних справ є обмеженим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов А.Н. Системное познание мира: Методологические проблемы.- М.: Политиздат, 1985.- 263с.
2. Алексеев С.С. Общая теория социалистического права. (Курс лекций). Учебное пособие. [В 4-х вып.]. Вып. 4.- Свердловск: Средне-Уральское книжное издательство, 1966.- 203 с.
3. Алексеев С.С. Общая теория права: Курс в 2-х т. Т.1.- М.: Юридическая литература, 1981.- 359 с.
4. Алексеев С.С. Теория права. - М.: БЕК, 1995.- 320с.
5. Алексеев С.С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования.- М.: Статут, 1999.- 711с.
6. Алексеев С.С. Право на пороге тысячелетия: Некоторые тенденции мирового правового развития – надежда и драма современной эпохи.- М.: Статут, 2000.- 256с.
7. Алексеева Л. Судебный прецедент: произвол или источник права? // Советская юстиция.- 1991.- №14.- С. 2-3.
8. Аннерс Э. История европейского права: Пер. со швед. / РАН Институт Европы. Шведская Королевская АН.- М.: Наука, 1994.- 397с.
9. Ансель М. Методологические проблемы сравнительного права // Очерки сравнительного права: Сборник / Сост., пер. и вступит. статья В.А. Туманова. - М.: Прогресс, 1981.- С. 36-86.
10. Апарова Т.В. Основные исторические тенденции английского прецедентного права // Ученые записки ВЮЗИ. - 1968.- Вып. 17.- Ч.3. – С. 126-173.
11. Апарова Т.В. Прецедент в английском праве (историко-юридическое исследование): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 710 / ВЮЗИ.- М., 1968.- 26 с.
12. Апарова Т.В. К вопросу о позиции судов общего права в предреволюционный период английской истории (1603-1616 г.г.) // Ученые записки ВЮЗИ.- 1970.- Вып. ХХІ.- Ч. 2.- С. 78-91.
13. Апарова Т.В. Прецедент в современном английском праве и судебное правотворчество // Труды ВНИИСЗ.- 1976.- Вып. 6.- С. 173-185.
14. Апарова Т.В. Суды и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия. – М.: Триада, Лтд, 1996. – 157 с.
15. Арчер П. Английская судебная система / Пер. с англ. Л.А. Ветвинского. – М.: Издательство иностранной литературы, 1959.- 268с.
16. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление.- М.: Политиздат, 1981.- 432с.
17. Баглай М.В. Вступительная статья // Барак А. Судейское усмотрение. Перевод с английского.- М.: Норма, 1999.- С.VIII-XII.
18. Барак А. Судейское усмотрение. / Пер. с англ. – М.: Норма, 1999. – 364 с.
19. Барнар К. Пути и способы распространения информации о судебных решениях в Великобритании // Судебная практика как источник права.- М.: Юристъ, 2000.- С. 69-77.
20. Безина А., Лазарев В. Конкретизация права в судебной практике // Советская юстиция.- 1968.- №2.- С. 6-7.
21. Безина А.К. Судебная практика в механизме правового регулирования трудовых отношений. – Казань: Издательство Казанского университета, 1989. - 184 с.
22. Бентам И. Введение в основания нравственности и законодательства / Пер. с англ.- М.: Российская политическая энциклопедия, 1998.- 425 с.
23. Берман Г. Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. - М.: Издательство МГУ, 1994. – 592 с.
24. Блакстон Г. Истолкованія аглинскихъ законовъ. Книга І. / Пер. с англ.- Университетская типографія у Н. Новикова, 1780.- 376 с.
25. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода.- М.: Наука, 1973.- 271с.
26. Блищенко И.П., Дориа Ж. Прецеденты в международном публичном и частном праве.- М.: Издательство МНИМП, 1999.- 472с.
27. Боботов С.В. Буржуазная юстиция. Состояние и перспективы развития.- М.: Наука, 1989.- 256 с.
28. Бобровник С.В. Теоретико-правові дослідження і перспективи їх розвитку // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.- К.: Вид. Дім Юридична книга, 2000.- Вип.11.- С.18-26.
29. Богачева Л.Л. Нормативные акты правоохранных органов в СССР: общетеоретические аспекты: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Харьковский юридический ин-т.- Х.: 1990.- 20 с.
30. Богдановская И.Ю. Статут в английском праве: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. / Ин-т государства и права АН СССР.- М., 1983.- 26 с.
31. Богдановская И.Ю. Закон в английском праве. - М.: Наука, 1987.- 143 с.
32. Богдановская И.Ю. Прецедентное право.- М.: Наука, 1993.- 239 с.
33. Бойцова В.В., Бойцова Л.В. Судебный прецедент: зарубежный опыт и российские перспективы.- Российский судья.- 1999.- №3.- С. 14-17.
34. Бромхед П. Эволюция Британской конституции / Пер. с англ. – М.: Юридическая литература, 1978. – 336 с.
35. Бурлай Е.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом праве. – К.: Наукова думка, 1987.- 92с.
36. Бурлай Е.В. Философский уровень методологии государственно-правовых исследований // Методологические проблемы юридической науки: Сб. науч. трудов / АН УССР, Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И. Козюбра.- К.: Наукова думка, 1990.- С. 19-40.
37. Васильев А.М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права.- М.: Юридическая литература, 1976.- 264с.
38. Венгеров А.Б. О прецеденте толкования правовой нормы // Ученые записки ВНИИСЗ.- 1966.- Вып.6.- С. 3-19.
39. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Часть ІІ. Теория права. Том І.- М.: Юристъ, 1996.-168 с.
40. Венгеров А.Б. Теория государства и права.- М.: Новый Юрист, 1998.- 624с.
41. Вильнянский С. К вопросу об источниках советского права // Социалистическая законность.- 1939.- №4/5.- С. 62-71.
42. Виноградовъ П.Г. Римское право въ средневъковой Европъ.- М.: Издание А.А. Карцева, 1910.- 99с.
43. Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького.- К., 2000.- 17с.
44. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права. – М.: Юридическая литература, 1976.- 119 с.
45. Газье Ф. Роль судебной практики в развитии административного права Франции // СССР–Франция: социологический и международно-правовой аспекты сравнительного правоведения: [Сб. ст.] / АН СССР, Ин-т государства и права; [Редкол.: С.А. Иванов и др.].-М.: ИГПАН, 1987.- С.53-63.
46. Гражданское и торговое право капиталистических государств: Учебник для студ. вузов, обуч. по спец. “Правоведение” / Е.А. Васильев, В.В. Зайцева, А.А. Костин и др.; Е.А. Васильев (отв. ред).- М.: Международные отношения, 1993.– 560с.
47. Гранат Н.Л. Источники права // Юрист.- 1998.- №9.- С.6-12.
48. Грязин И.Н. Критика методологических основ современной англо-американской буржуазной теории права: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 12.00.01. / Ин-т государства и права АН СССР.- М., 1986.- 32 с.
49. Гурвич М.А. Судебное решение. Теоретические проблемы.–М.: Юридическая литература, 1976. – 176с.
50. Давид Р. Сравнительное право // Очерки сравнительного права: Сборник / Сост., пер. и вступит. статья В.А. Туманова. - М.: Прогресс, 1981.- С.19-35.
51. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова.- М.: Международные отношения, 1999.- 400 с.
52. Дайси А.В. Основы государственнаго права Англіи / Подъ редакціей П.Г. Виноградова.- М.: Типографія Т-ва И.Д. Сытина, 1907.- 671с.
53. Дворкін Р. Серйозний погляд на права / Пер. з англ. А. Фролкін.- К.: Основи, 2000.- 519с.
54. Денисов В.Н. Системы права развивающихся стран: Становление и развитие национальных систем стран Африки, освободившихся от британского колониализма.- К.: Наукова думка, 1978.- 276 с.
55. Джекоб Д. Основные черты английской гражданской юстиции. // СССР – Англия: юстиция и сравнительное правоведение: (Материалы сов.- англ. симпоз.) [сент. 1984 / Редкол.: Савицкий В.М. (отв. ред.) и др.] – М.: ИГПАН, 1986. - С. 141-151.
56. Дженкс Э. Английское право / Пер. с англ.- М.: Издательство Министерства юстиции СССР, 1947.- 378 с.
57. Добровольская Т.Н. Понятие надзора за судебной деятельностью и его значение для улучшения работы органов советского правосудия // Ученые записки ВНИИСЗ.- 1964.- №1/18.- С. 82-94.
58. Жидков О.А. История буржуазного права (до периода общего кризиса капитализма).– М.: Издательство Университета Дружбы Народов, 1971.–158 с.
59. Жидков О.А. Судебный прецедент в правовых системах развивающихся стран // Источники права / Отв. ред. С.А. Сосна.- М.: Наука, 1985.- С. 28-46.
60. Жуйков В.М. К вопросу о судебной практике как источнике права // Судебная практика как источник права.- М.: Юристъ, 2000.- С. 78-90.
61. Забигайло В.К. Проблема “пробелов в праве”. (К критике буржуазных теорий).- К.: Наукова думка, 1974.- 136 с.
62. Забигайло В.К. Право и общество. Новые проблемы и методы буржуазного правоведения.- К.: Наукова думка, 1981.- 216с.
63. Забігайло В.К. Порівняльне правознавство: теорія і метод розвитку правової системи України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції.- К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998.- С.93-95.
64. Загальна теорія держави і права / За ред. В.В.Копєйчикова.- К.: Юрінком Інтер, 1998.- 320с.
65. Заец А.П. Система советского законодательства (проблема согласованности).- К.: Наукова думка, 1987.- 100с.
66. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду.- К.: Парламентське видавництво, 1999.- 248с.
67. Зайчук О.В. Правовая система США (историко-теоретический анализ) / АН Украины. Ин-т государства и права им. В.М. Корецкого; Отв. ред. В.В. Оксамытный.- К.: Наукова думка, 1992.- 136с.
68. Зивс С.Л. Развитие формы права в современных империалистических государствах.– М.: Издательство Академии Наук СССР, 1960. – 216с.
69. Зивс С.Л. Источники права. –М.: Наука, 1981. – 240с.
70. Ивин А.А., Никифоров А.Л. Словарь по логике.- М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1997.- 384с.
71. История государства и права зарубежных стран: [Учеб. для вузов по спец. “Правоведение”: В 2 ч. / Жидков О.А., Крашенинникова Н.А., Лучникова В.В. и др.]; Под. ред. О.А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой. – М.: Издательство МГУ, 1988.- Ч.1.- 351с.
72. Керимов Д.А. Философские проблемы права.- М.: Мысль, 1972.- 472с.
73. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права).- М.: Аванта+, 2001.- 560с.
74. Киралфи А. Источники английского права // История права: Англия и Россия / Рук. авт. кол. В.С. Нерсесянц, У. Батлер: [Сб. ст.].-М.:Прогресс,1990.-С.148-167.
75. Кистяковский Б.А. Философия и социология права / Сост., примеч., указ. В.В. Сапова. – СПб.: РГХИ, 1999.- 800с.
76. Козловський А.А. Право як пізнання: Вступ до гносеології права.- Чернівці: Рута, 1999.- 295с.
77. Козюбра Н.И. Понятие и структура методологии юридической науки // Методологические проблемы юридической науки: Сб. науч. трудов / АН УССР, Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И. Козюбра.- К.: Наукова думка, 1990.- С. 5-19.
78. Козюбра М.І. Конституційний Суд в системі органів державної влади // Державно-правова реформа в Україні: Матеріали науково-практичної конференції.- К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1997.- С. 20-25.
79. Колодій А.М. Конституція і розвиток принципів права України (методологічні питання): Автореф. дис... докт. юрид. наук: 12.00.01; 12.00.02./ Київський ун-т ім. Т. Шевченка.- К., 1999.- 36 с.
80. Колосова Н.М. Интегративная функция правовой системы: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01. / АН СССР, Ин-т государства и права.- М., 1990.- 20с.
81. Комаров С.А. Общая теория государства и права: Учебник.- М.: Юрайт, 1998.- 416с.
82. Комиссаров К.И. Обязательность толкования закона судом второй инстанции // Советская юстиция.- 1960.- №6.- С. 49-50.
83. Комиссаров К.И. Судебное усмотрение в советском гражданском процессе // Советское государство и право.- 1969.- №4.- С. 49-56.
84. Конституційне право України / За ред. В.Я. Тація, В.Ф. Погорілка, Ю.М. Тодики.- К.: Український центр правничих студій, 1999.- 376с.
85. Корецкий В.Н. Избранные труды: В 2 кн.: Кн.1 / Редкол.: В.Н. Денисов (гл. ред.) и др.- К.: Наукова думка, 1989.- 344с.
86. Косарев А.И. Англосаксонская и романо-германская формы буржуазного права. - Калинин: Издательство Калининского гос. университета, 1977. - 64с.
87. Котюк В.О. Теорія права: Курс лекцій: Навчальний посібник для юрид. фак. вузів.- К.: Вентурі, 1996.- 208с.
88. Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України.- 2000.- №8.- С.112-115.
89. Кросс Р. Прецедент в английском праве / Пер. с англ. Т.В. Апаровой. – М.: Юридическая литература, 1985. – 239 с.
90. Крылова Н.С. Центральные государственные органы Великобритании. – М.: Юридическая литература, 1965. – 232 с.
91. Крылова Н.С. Английское государство. – М.: Наука, 1981. – 302 с.
92. Кулагин М.И. Предпринимательство и право: опыт Запада.– М.: Дело, 1992.- 144с.
93. Лазарев В.В. Применение советского права. – Казань: Издательство Казанского Университета, 1972. – 200 с.
94. Лазарев В.В. Пробелы права и пути их устранения. – М.: Юридическая литература, 1974.- 184 с.
95. Лазарев В.В. Правоположения: понятие, происхождение и роль в механизме юридического воздействия // Правоведение.- 1975.- №5.- С.7-15.
96. Леушин В.И. Юридическая практика в системе социалистических общественных отношений. – Красноярск: Издательство Красноярского университета, 1987. – 152 с.
97. Ливщиц Р.З. Современная теория права: Краткий очерк.- М.: РАН. Ин-т государства и права, 1994.- 94с.
98. Лучникова В.В. Английская доктрина источников права // Историко-правовые исследования: проблемы и перспективы / Редкол.: В.С. Нерсесянц (отв. ред.) и др.- М.: АН СССР, 1982.- С.68-75.
99. Лучникова В.В. Развитие английской правовой системы в конце ХVII-начале ХVIIІ в.в. (на примере развития общего и статутного права): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. / Ин-т государства и права АН СССР.- М.,1983.-16 с.
100. Макарчук В.С. Історія держави і права зарубіжних країн. Навчальний посібник.- К.: Атіка, 2000.- 416с.
101. Максимов А.А. Прецедент как один из источников английского права // Государство и право.- 1995.- №2.- С.97-102.
102. Малеин Н.С. Правовые принципы, нормы и судебная практика // Государство и право.- 1996.- №6.- С. 12-19.
103. Мармазов В.Є. Система місцевого управління у Великобританії (історико-теоретичне дослідження): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. / Київський ун-т ім. Т. Шевченка.- К., 1995.- 24 с.
104. Мартынчик Е., Колоколова Э. Прецедентное право: от советской идеологии к международной практике // Российская юстиция.- 1994.- №12.- С. 20-22.
105. Мартышин О.В. Исследования истории государства, права и политической мысли Англии в Советском Союзе // История права: Англия и Россия / Рук. авт. кол. В.С. Нерсесянц, У. Батлер: [Сб. ст.].- М.: Прогресс, 1990.- С. 201-220.
106. Марченко М.Н.Теория государства и права: Учебник для студентов вузов, обуч. по направлению и спец. “Юриспруденция”.- М.: Юридическая литература, 1996.- 432с.
107. Марченко М.Н. Основные источники англосаксонского права: понятие, прецедент // Вестник Московского университета. Серия 11. Право.- 1999.- №4.- С. 26-41.
108. Марченко М.Н. О понятии “общее право” // Правоведение.- 1999.- №4.- С.251-263.
109. Марченко М.Н. Законы в системе англосаксонского права // Вестник Московского университета. Серия 11. Право.- 1999.- №5.- С. 69-84.
110. Марченко М. Проблемы правопонимания и основные источники англосаксонского права // Научные труды Эдилет.- 2000.- №1 (7).- С.7-21.
111. Марченко М.Н. Вторичные источники романо-германского права: прецедент, доктрина // Вестник Московского университета. Серия 11. Право.- 2000.- №4.- С.52-63.
112. Марченко М.Н. Сравнительное правоведение. Общая часть. Учебник для юридических вузов.- М.: Издательство “Зеркало”, 2001.- 560с.
113. Матвеев Ю.Г. Англо-американское деликтное право.- М.: Юридическая литература, 1973.- 174с.
114. Матузов Н.И. Правовая система и личность.- Саратов: Издательство Саратовского Университета, 1987.- 295с.
115. Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права: Учебник.- М.: Юристъ, 2001.- 512 с.
116. Назаренко Е.В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество.- К.: Издательство Киевского гос. университета им. Т. Шевченко, 1968.- 190с.
117. Назаренко Е.В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество: Автореф. дис… д-ра юрид. наук: 710. / Киевский гос. университет им. Т. Шевченко.- К., 1970.- 35с.
118. Назаров Б.Л. Некоторые тенденции в современной англо-американской юриспруденции // Труды ВЮЗИ.- 1977.- Т.54.- С.37-54.
119. Наумов А. Судебный прецедент как источник уголовного права // Российская юстиция.-1994.- №1.- С.8-11.
120. Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы.- Львов: Издательство Львовского университета, 1959.- 171с.
121. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. – М.: Госюриздат, 1960.- 512 с.
122. Неновски Н. Преемственность в праве / Пер. с болг. Сафронова В.М./ Общ. ред. Завьялова Ю.С. - М.: Юридическая литература, 1977.- 168с.
123. Нерсесянц В.С. Право и закон: Из истории правовых учений.- М.: Наука, 1983.- 367с.
124. Нерсесянц В.С., Батлер У. Вступление к Разделу І // История права: Англия и Россия / Рук. авт. кол. В.С. Нерсесянц, У. Батлер: [Сб. ст.].- М.: Прогресс, 1990.- С. 13-15.
125. Нерсесянц В.С. У российских судов нет правотворческих функций // Судебная практика как источник права.- М.: Юристъ, 2000.- С. 107-112.
126. Нешатаева Т.Н. К вопросу об источниках права – судебном прецеденте и доктрине // Вестник Высшего Арбитражного Суда Российской Федерации.- 2000.- №5.- С.106-111.
127. Никифорова М.А. Судебный прецедент в конституционном праве США: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.02./ АН СССР, Ин-т государства и права.- М.:1980.- 14с.
128. Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права.- М.: Госюриздат, 1959.- 160с.
129. Нормы советского права. Проблемы теории / Под. ред. М.И. Байтина и В.И. Бабаева.- Саратов: Издательство Саратовского университета, 1987.- 248с.
130. Общая теория права: Учебник для юридических вузов / Ю.А. Дмитриев, И.Ф. Казьмин, В.В. Лазарев и др; Под. общ. ред. А.С. Пиголкина.- М.: Издательство МЭГУ им. Н.Э. Баумана, 1995.- 384с.
131. Омельяненко Г. Нова Конституція і питання судової влади та судочинства // Право України.- 1996.- №10.- С.11-16.
132. Онищенко Н.М. Загальна характеристика правової системи як інтегруючої категорії юридичної науки // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К.: Вид. Дім Юридична книга, 2000.- Вип. 11.- С. 62-75.
133. Оноре Т. Про право. Короткий вступ. / Пер. з англ. – К.: Сфера, 1997.- 124с.
134. Осакве Кр. Типология современного российского права на фоне правовой карты мира // Государство и право.- 2001.- №4.- С.12-22.
135. Пархоменко Н.М. Стан та перспективи розвитку системи джерел права України // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К.: Вид. Дім Юридична книга, 2000.- Вип.11.- С. 76-89.
136. Петрова М. В. Эволюция английского гражданского права: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01./ ВЮЗИ.- М., 1983.- 23 с.
137. Петрухин И.Л. Проблема судебной власти в современной России // Государство и право.- 2000.- №7.- С. 15-21.
138. Пиголкин А.С. Толкование нормативных актов в СССР.- М.: Юридическая литература, 1962.- 167 с.
139. Пиголкин А.С. Обнаружение и преодоление пробелов права // Советское государство и право.- 1970.- №3.- С. 49-57.
140. Подольская Н.А. К вопросу о понятии судебного прецедента как источника права (общетеоретический аспект) // Судебная практика как источник права.- М.: Юристъ, 2000.- С. 149-152.
141. Попонов Ю.Г. Теоретические и практические проблемы судебной практике при восполнении судами пробелов в праве // Судебная практика как источник права.- М.: Юристъ, 2000.- С.153-158.
142. Порівняльне судове право: Підручник / М.М. Михеєнко, В.В. Молдован, Л.К. Радзієвська.- К.: Либідь, 1993.- 328с.
143. Правовая система социализма: Понятие, структура, социальные связи. Кн. 1 / Под ред. А.М. Васильева.- М.: Юридическая литература, 1986.- 368с.
144. Правовая система социализма: Функционирование и развитие. Кн. 2 / Под ред. А.М. Васильева.- М.: Юридическая литература, 1987.- 328с.
145. Правотворчество в СССР / Под. ред. А.В. Мицкевича.- М.: Юридическая литература, 1974.- 319с.
146. Пульянов В.З. О реформе права в Англии // Ученые записки ВНИИСЗ.- 1969.- Вып. 17.- С. 137-154.
147. Пучинский В.К. Английский гражданский процесс. Основные понятия, принципы и институты. – М.: Издательство Университета Дружбы Народов, 1974. – 187 с.
148. Пяткина С.А. О теории источников права в английской юриспруденции. // Ученые записки ВНИИСЗ.- 1969.- Вып. 19.- С.144-158.
149. Рабинович П.М., Шмелева Г.Г. Конкретизация правовых норм (общетеоретические проблемы) // Правоведение.- 1985.- №6.- С.31-39.
150. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. Посібник для студентів спеціальності “Правознавство”.- К., 1994.- 236с.
151. Реутов В.П. Юридическая практика и развитие законодательства: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 710 / Свердловский юридический ин-т.- Свердловск, 1968. - 21с.
152. Решетников Ф.М., Апарова Т.В. Предисловие // Кросс Р. Прецедент в английском праве / Пер. с англ. Т.В. Апаровой. – М.: Юридическая литература, 1985.- С. 5-21.
153. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник. – М.: Юридическая литература, 1993. – 256 с.
154. Решетникова И.В. Доказательственное право Англии и США.- М.: Городец, 1999.- 284с.
155. Романов А.К. Правовая система Англии: Учеб. пособие.- М.: Дело, 2000.–344 с.
156. Романовская В. Б. Законодательство английского парламента ХІІІ – ХV в. (К вопросу формирования и развития сословно-представительной монархии в Англии): Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01 / ВЮЗИ.- М., 1990.– 22 с.
157. Сабо И. Основы теории права / Пер. с венг. / Под. ред. В.А. Туманова.- М.: Юридическая литература, 1974.- 270с.
158. Саидов А.Х. Введение в основные правовые ситемы современности / АН УзССР.- Ташкент: Фан, 1988.- 217 с.
159. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение и юридическая география мира / РАН; Ин-т государства и права. – М., 1993. – 143с.
160. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / Под. ред. В.А.Туманова.- М.: Юристъ, 2000.- 448 с.
161. Селезнев Н.А. Всеобщая история государства и права (Феодальное государство и право Англии). – М.: Издательство Московского университета, 1963.- 93с.
162. Селіванов В. Методологічні проблеми запровадження конституційних принципів “верховенство права” та “верховенство закону”// Право України.- 1997.- №6.- с.8-18.
163. Серверэн Э. Роль судей и судебной практики в процессе нормотворчества // Судебная практика как источник права.- М.: Юристъ, 2000.- С.46-60.
164. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник.- Х.: Консум; Ун-т внутр. дел, 2000.- 704с.
165. Скомороха В. Окремі питання поділу влади і юрисдикція Конституційного Суду України // Право України.- 1998.- №5.- с. 8-17.
166. Скомороха В. Вплив конституційної юстиції на розвиток українського конституціоналізму // Право України.- 2000.- №12.- с.3-8.
167. Современная буржуазная политико-правовая идеология (Критический анализ)/ Туманов В.А, Козюбра Н.И., Забигайло В.К.- К.: Наукова думка, 1985.- 272 с.
168. Стеценко М.П. Вестминстерский статут 1931г.: Автореф. дис…канд. юрид. наук: 12.710. / Киев. гос. ун-т им. Т.Г. Шевченко.- К.: 1971.- 22с.
169. Страхов Н.Н. Государство и право феодальной Англии. Конспект лекций для студентов Харьковского юридического института. – Х.: 1964.- 55с.
170. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти].- Х.: Право, 1999.- 416с.
171. Судебная практика в советской правовой системе / Под. ред. С.Н. Братуся. - М.: Юридическая литература, 1975.- 328с.
172. Судебные системы западных государств / Отв. ред. В.А.Туманов.- М.: Наука, 1991.- 240с.
173. Сурілов О.В. Теорія держави і права: Учбовий посібник.- Од.: Астропринт, 1998.- 223с.
174. Сырых В.М. Метод правовой науки: (Основные элементы, структура).- М.: Юридическая литература, 1980.- 176с.
175. Тамаш А. Судья и общество. Диалектика правосознания и правоприменения.- М.: Юридическая литература, 1980. – 143 с.
176. Тацій В.Я., Грошевий Ю.М. Проблеми зближення європейських правових систем як умова гармонізації законодавства України // Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним правом: Матеріали науково-практичної конференції.- К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998.- С.53-57.
177. Теория государства и права: Учебник для вузов / Под. ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова.- М.: Норма-Инфра-М, 2000. – 616 с.
178. Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко.- М.: Зерцало, ТЕИС, 1996.- 476с.
179. Теория государства и права. Курс лекций / Под. ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько.- М.: Юристъ, 1997.- 672с.
180. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України.- 2000.- №2.- С.6-9.
181. Тесленко М. В. Конституційна юрисдикція в Україні: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.02. / НАН України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького.- К., 2000.- 17с.
182. Тилле А.А., Швеков Г.В. Сравнительный метод в юридических дисциплинах.- М.: Высшая школа, 1978.- 200с.
183. Тиунова Л.Б. Системные связи правовой действительности: Методология и теория.- Спб.: Изд-во С.- Петербургского университета, 1991.- 136с.
184. Тихий В. Офіційне тлумачення Конституції та законів України Конституційним Судом України // Вісник Конституційного Суду України.- 1998.- №4.- С.38-45
185. Ткачева С.Г. Судебное решение в системе актов применения норм права // Советское государство и право.- 1972.- №9.- С.107-111.
186. Ткачева С.Г. Конкретизация закона и его судебное толкование: Автореф. дис… канд. юрид. наук: 12.00.01. / ВНИИСЗ.- М., 1973.- 20 с.
187. Токарев Б.Я. Логический и исторический методы в теоретическом исследовании права.- Ростов-на-Дону: Издательство Ростовского Университета, 1986.- 128с.
188. Топорнин Б.Н. Система источников права: тенденции развития // Судебная практика как источник права.- М.: Юристъ, 2000.- С.9-45.
189. Туманов В.А. Буржуазная правовая идеология. – М.: Наука, 1971.- 381 с.
190. Туманов В.А. К критике концепции “судейского права” // Советское государство и право.- 1980.- №3.- С.111-118.
191. Туманов В.А. Роль судебной практики в развитии советского права // СССР – Франция: социологический и международно-правовой аспекты сравнительного правоведения: [Сб. ст.] / АН СССР, Ин-т государства и права; [Редкол.: С.А. Иванов и др.].-М.: ИГПАН, 1987.- С.35-43.
192. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем.- М.: Мысль, 1978.- 272с.
193. Уолкер Р. Английская судебная система / Пер. с англ. – М.: Юридическая литература, 1980.- 632с.
194. Ухвала Конституційного Суду України від 21.11.2000р. №3-уп/2000 // Вісник Конституційного Суду України.- 2000.- №5.- С.33-35.
195. Фабр Р. Роль судебной практики в развитии права (гражданское право) // СССР – Франция: социологический и международно-правовой аспекты сравнительного правоведения: [Сб. ст.] / АН СССР, Ин-т государства и права; [Редкол.: С.А. Иванов и др.].-М.: ИГПАН, 1987.- С.43-52.
196. Федоров К.Г. Історія держави і права зарубіжних країн: Навчальний посібник.- К.: Вища школа, 1994.- 464 с.
197. Философский словарь / Под. ред. И.Т. Фролова.- 4-е изд.- М.: Политиздат, 1981.- 445 с.
198. Фуллер Лон Л. Анатомія права: Пер. з англ. Н. Комарова. –К.: Сфера, 1999. – 144 с.
199. Хайєк Ф.А. Право, законодавство та свобода: нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії: В 3-х т. Т.1: Правила та порядок / Пер. з англ.- К.: Сфера.- 1999.- 196 с.
200. Халфина Р.О. Договор в английском праве.- М.: Издательство АН СССР, 1959.- 320 с.
201. Харвей Д., Худ К. Британское государство / Пер. с англ. Л.А. Ветвинского и Т.Л. Ветвинской. – М.: Издательство иностранной литературы, 1961. – 388 с.
202. Хрестоматия памятников феодального государства и права стр