СУДОВИЙ ПРЕЦЕДЕНТ ЯК ДЖЕРЕЛО КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ

Вступ.……………………………………………………………………………..4
Розділ 1. Загальні положення про судовий прецедент у системі джерел кримінально-процесуального права
1.1. Поняття системи джерел кримінально-процесуального права…………13
1.2. Поняття, ознаки та види судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права………………………………………………………………...30
Висновки до Розділу 1…………………………………………………………49
Розділ 2. Стан судового прецеденту в системі джерел сучасного кримінально-процесуального права України
2.1. Особливості системи джерел сучасного кримінально-процесуального права України………………………………………………………………………….51
2.2. Судовий прецедент та акти органів судової системи України з питань кримінального процесу……………………………………………………………….67
2.2.1. Рішення судів загальної юрисдикції……………………………………67
2.2.2. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України……………………...92
2.2.3. Акти Конституційного Суду України…………………………………109
2.3. Судовий прецедент та практика Європейського суду з прав людини…………………………………………………………………………….….125
Висновки до Розділу 2……………………………………………………...…137
Розділ 3. Перспективи розвитку судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України
3.1. Обумовленість судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права……………………………………………………………….140
3.2. Механізм функціонування судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України………………………………………148
Висновки до Розділу 3………………………………………………………..155
Висновки..……………………………………………………………………...158
Додатки.………………………………………………………………………..166
Список використаних джерел...………………………………………………200
ВСТУП

Актуальність теми. Питання судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України набуло особливої актуальності в контексті судово-правової реформи, яка триває в Україні. Необхідність забезпечення пріоритету прав та свобод особи у кримінальному судочинстві, створення механізмів їх реалізації обумовили зростання ролі суду як незалежного та неупередженого державного органу, який повинен здійснювати функцію правосуддя, забезпечувати дотримання законності та справедливості в кримінальному судочинстві.
Особливої актуальності набув пошук дієвих механізмів вирішення численних колізій та прогалин у кримінально-процесуальному законодавстві України, що на сьогодні становлять дійсну загрозу правам та інтересам учасників кримінального судочинства, порушують конституційну засаду рівності кожної людини перед законом і судом. Час доводить, що внутрішні структурні перебудови судової гілки влади не спроможні вирішити тих проблем кримінального судочинства, які спричинені головним чином недосконалістю самої системи джерел кримінально-процесуального права. Застарілість норм чинного Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України), наявність у ньому значних прогалин та колізій мають наслідком неоднакове їх застосування судами України, призводять до перевантаженості судової системи, зловживань з боку суддів. На часі впровадження та використання в системі джерел кримінально-процесуального права України інших, субсидіарних щодо закону джерел права, які завдяки своїм ознакам, зокрема, більшій гнучкості та динамічності щодо змін, деталізованості приписів, зможуть поліпшити стан правового регулювання порядку здійснення кримінального судочинства.
Саме тому особливої актуальності на разі набуло дослідження судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України, оскільки саме судовий прецедент за походженням є продуктом судової правотворчості, а за функціональним призначенням – різновидом джерела права взагалі. Ключовим аспектом такого дослідження є перегляд правової природи актів судової гілки влади України в контексті впровадження в систему джерел кримінально-процесуального права України судового прецеденту.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в межах тем Центру дослідження прав людини юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Формування механізму реалізації та захисту прав і свобод громадян в Україні” № 01 БФ 042-01 за третім науковим підрозділом “Спеціально-правові способи захисту прав і свобод громадян України” та “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” № 06 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0106U006631) по науковому напрямку “Кримінально-правові та процесуальні аспекти адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу”. Тема роботи затверджена на засіданні Вченої ради юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол від 11 грудня 1995 року № 3).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає у тому, щоб на основі комплексного наукового дослідження визначити місце та перспективи судового прецеденту у системі джерел кримінально-процесуального права України, розробити і внести відповідні пропозиції до кримінально-процесуального законодавства України.
Мета дослідження обумовила його завдання:
– розкрити зміст та ознаки системи джерел кримінально-процесуального права та визначити її особливості в Україні;
– розкрити зміст, ознаки, види та функції судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права;
– дослідити історію судового прецеденту, визначити його прояви в системі джерел кримінально-процесуального права України впродовж її розвитку;
– визначити місце судового прецеденту серед джерел кримінально-процесуального права України на сучасному етапі розвитку правової системи України;
– визначити правову природу актів судів судової системи України, в тому числі з питань кримінального судочинства, в контексті вчення про судовий прецедент;
– визначити перспективи судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України.
Об‘єктом дослідження виступає судовий прецедент як правове явище в контексті джерел кримінально-процесуального права.
Предметом дослідження є судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України. Автор досліджує місце та роль судового прецеденту серед джерел кримінально-процесуального права України та його функціональне призначення в регулюванні кримінально-процесуальних правовідносин.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження проводилось із застосуванням таких методів пізнання, як історико-правовий (для дослідження питань, що стосуються становлення та розвитку наукових поглядів і положень про судовий прецедент, аналізу різновидів джерел кримінально-процесуального права дореволюційного періоду, в радянський період і за час існування незалежної України, в контексті пошуку ознак, проявів судового прецеденту, а також умов для його розвитку), логіко-граматичний (при тлумаченні певних положень та точок зору), аналітичний (зокрема, коли було необхідно обґрунтувати, довести, спростувати ті або інші теоретичні положення), порівняльно-правовий (при вивченні зарубіжного законодавства, визначенні можливостей використання міжнародного досвіду регулювання кримінально-процесуальних відносин судовим прецедентом та іншими результатами судової правотворчості, з включенням їх до системи джерел кримінально-процесуального права), структурного та системного аналізу (при визначені місця і співвідношення джерел кримінально-процесуального права з іншими джерелами права, дослідженні судового прецеденту як окремого компонента системи (системи джерел кримінально-процесуального права, правової системи), конкретно-соціологічний (при проведенні анкетування суддів України щодо питань судового прецеденту в Україні).
Теоретичну основу дослідження становлять праці вчених з кримінально-процесуального права М. Бажанова, В. Божьева, Ю. Грошевого, Г. Гурвича, К. Гуценка, О. Дроздова, В. Камінської, О. Ларіна, В. Маляренка, О. Михайленка, М. Михеєнка, В. Молдована, П. Пилипчука, М. Полянського, М. Фойницького, М. Чельцова, В. Шибіко та ін.
Зважаючи на тісний зв’язок досліджуваної теми з наукою теорії та історії права, автором використано також праці С. Алєксєєва, С. Братуся, І. Богдановської, А. Вєнгєрова, Р. Давида, С. Головатого, К. Жоффре-Спінози, В. Жуйкова, С. Загайнової, С. Зівса, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, В. Котюка, В. Лазарєва, Р. Лівшиця, Б. Малишева, М. Марченка, В. Матузова, П. Недбайла, П. Рабіновича, В. Самохвалова, О. Скакун, О. Черданцева, О. Шевченка та ін. Значну увагу приділено працям дослідників конституційного, міжнародного права та прецедентного права, зокрема Т. Апарової, В. Туманова, Р. Кросса, Р. Уолкера, С. Шевчука та ін.
Емпіричну основу дослідження становлять: а) статистичні дані Верховного Суду України за 2005-2007 роки; б) результати узагальнення кримінальних справ, які були розглянуті у Верховному Суді України у 1999-2007 роках; в) результати анкетного опитування суддів (загалом 102 судді з місцевих судів міста Києва, військових місцевих судів гарнізонів, Апеляційного суду міста Києва, Військового апеляційного суду Центрального регіону, Верховного Суду України) щодо судового прецеденту в кримінальному судочинстві України.
Нормативно-правову основу дослідження становлять правові акти України, міжнародно-правові акти, законодавство та судова практика зарубіжних держав, зокрема США, Великобританії, Італії, ФРН, Франції.
Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється відсутністю у вітчизняній юридичній науці праць, присвячених окремому комплексному та системному дослідженню судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України. В дисертації сформульовано низку нових у концептуальному плані положень, а також пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України, зокрема:
вперше:
– доведено наявність достатніх історичних, соціальних, правових передумов та причин визнання судового прецеденту джерелом кримінально-процесуального права України, а також обґрунтовано застереження, яких необхідно дотримуватись при подальшому впровадженні інституту судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України, зокрема щодо механізму та суб’єктів створення судового прецеденту, мети та меж застосування судового прецеденту;
– обґрунтовано пропозицію про запровадження механізму дії судового прецеденту – системи заходів, спрямованих на забезпечення ефективної дії судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права України. Механізм дії судового прецеденту включає в себе три групи заходів: соціально-економічні, організаційні та правові. Практична реалізація всіх елементів механізму дії судового прецеденту дозволить забезпечити системне послідовне та ефективне закріплення, розвиток та функціонування інституту судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України;
– на основі системного дослідження правової природи рішень судів України з питань кримінального судочинства в контексті вчення про судовий прецедент обґрунтовано висновок, що нині рішення судів судової системи України, які розглядають кримінальні справи, за загальним правилом, не є судовим прецедентом, за винятком рішень Верховного Суду України з питань кримінального судочинства, які, втілюючи позицію найвищої судової ланки та інстанції, в силу своєї авторитетності та переконливості можуть розглядатися переконуючими судовими прецедентами;
– запропоновано визнати вимогу однакового застосування кримінально-процесуального законодавства судами України принципом кримінального процесу, який тісно пов’язаний із принципом законності та принципом рівності громадян перед законом і судом, і полягає у формулі: “для кожного за однакових обставин закон повинен застосовуватись однаково”.
удосконалено:
– визначення поняття джерела кримінально-процесуального права, системи джерел кримінально-процесуального права;
– розуміння правової природи судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права, його ознак та співвідношення з поняттями “судове рішення”, “судова практика”, “роз’яснення Пленуму Верховного Суду України”, “акти Конституційного Суду України”, “практика Європейського суду з прав людини”;
набули подальшого розвитку:
– аргументи необхідності впровадження судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права в Україні. Дисертант пропонує комплексне вирішення цього питання, аналізуючи передумови та підстави його виникнення, та висловлює застереження, які можуть бути з цим пов’язані;
– зміст принципів верховенства права та верховенства Конституції України в кримінальному процесі України, їх співвідношення із принципом законності, розвинуто розуміння правової природи принципу рівності громадян перед законом і судом та його проявів у кримінальному судочинстві;
– аргументи визнання роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах джерелом кримінально-процесуального права України. Дисертант пропонує віднести їх за правовою природою до нормативно-правових актів;
– аргументи визнання актів Конституційного Суду України з питань кримінального процесу України джерелом кримінально-процесуального права України. В контексті джерел кримінально-процесуального права рішення Конституційного Суду України мають ознаки нормативно-правового акту та є частиною законодавства України. Водночас акти Конституційного Суду України з питань кримінально-процесуального права є судовим прецедентом конституційного правосуддя (конституційного права);
– аргументи визнання практики Європейського суду з прав людини джерелом кримінально-процесуального права України, що має правову природу судового прецеденту.
Практичне значення одержаних результатів. Науково-практична значущість цього дослідження має кілька аспектів: правотворчий, правозастосовчий, науковий та навчальний.
Правотворчий аспект дослідження полягає в тому, що висновки, зроблені дисертантом, можуть бути використані в законотворчій діяльності щодо удосконалення механізму регулювання кримінально-процесуальних відносин у чинному КПК України та в проектах нового КПК України. До Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя направлено наукову розробку з пропозиціями в частині вдосконалення кримінально-процесуального законодавства України щодо запровадження інституту судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України (Лист Голови комітету з питань правосуддя Верховної Ради України від 11 лютого 2008 року № 04-30/19-239).
Правозастосовчий аспект полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення практики застосування положень законів, міжнародних договорів, рішень Європейського Суду з прав людини, Конституційного Суду України та Верховного Суду України як джерел кримінально-процесуального права.
Науковий аспект полягає у можливості використання теоретичних висновків, отриманих при дослідженні теми, для відображення цілісної картини полінормативного регулювання кримінально-процесуальних відносин, і для подальших наукових досліджень проблем джерел кримінально-процесуального права.
Навчальний аспект полягає у можливості використання матеріалів цього дисертаційного дослідження при підготовці навчально-методичних матеріалів для студентів вищих навчальних закладів при викладанні навчальних курсів “Кримінально-процесуальне право України”, спецкурсів “Порівняльний кримінальний процес”, “Судовий прецедент у сучасному кримінальному процесі”. Результати дослідження використані автором при розробці і викладанні спецкурсу “Судовий прецедент у сучасному кримінальному процесі” на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка у 1998 – 2008 роках (Акт впровадження в навчальний процес результатів науково-дослідної роботи “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” № 06 БФ 042-01 (номер державної реєстрації 0106U006631) на кафедрі правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 23 травня 2008 року).
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи обговорено, схвалено й рекомендовано до захисту на засіданні кафедри правосуддя юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації, висновки і пропозиції дослідження викладено у наукових доповідях, виголошених на наукових конференціях, семінарах і круглих столах: на Міжнародній науково-практичній конференції молодих юристів “Майбутнє правної системи України” (м. Київ, 1996 рік); на науково-практичній конференції “Концепція розвитку законодавства України до 2005 року” (м. Київ, 1996 рік); на Всеукраїнській науковій конференції “Конституцію – в життя” (м. Київ, 1997 рік); на Міжнародній українсько-канадській науково-практичній конференції “Громадська довіра: неупереджене правосуддя та юстиція” (м. Київ, 1997 рік); на методологічному семінарі “Актуальні проблеми судово-правової реформи в Україні” (м. Київ, 1999 рік); на Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників” (м. Київ, 2001 рік); на круглому столі “Чи достатньо процесуальних повноважень у суддів касаційної інстанції для прийняття остаточного рішення по справі” (м. Київ, 2003 рік); на науково-практичних семінарах “Застосування Європейської конвенції з прав людини та спрощені і скорочені процедури судового розгляду кримінальних справ” (м. Київ, 2001, 2002 роках); на науково-практичному семінарі “Концепція розвитку системи правосуддя в контексті судової реформи в Україні” (м. Київ, 2004 рік).
Публікації. Основні наукові положення дисертаційної роботи викладено у шести наукових статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел.
Повний обсяг дисертації – 228 сторінок, з них основного тексту – 165 сторінок, додатки (5) на 34 сторінках, список використаних джерел (330 найменувань) на 29 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Під джерелом кримінально-процесуального права необхідно розуміти форму об’єктивізації (закріплення) кримінально-процесуальних норм, яка має визначений порядок встановлення, використання та припинення дії, зміст та прояви якої перебувають у динамічному розвитку, обумовленому потребами суспільства та особливостями правової системи.
2. Під системою джерел кримінально-процесуального права необхідно розуміти цілісну, автономну, самоорганізуючу, соціально, історично та юридично обумовлену структуровану сукупність взаємопов’язаних самостійних елементів – джерел кримінально-процесуального права, яка є галузевою частиною системи джерел права правової системи певної держави.
3. Під судовим прецедентом як джерелом кримінально-процесуального права необхідно розуміти рішення суду, винесене при здійсненні правосуддя в кримінальній справі щодо певного процесуального питання, в якому сформульовано правило, що є загальнообов’язковим для застосування судами нижчої або рівної ланки при вирішенні подібних процесуальних питань під час розгляду кримінальних справ.
4. Найбільший прояв та застосування судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права здобув в правових системах сім’ї загального права, проте зазначений вид джерела кримінально-процесуального права історично притаманний й іншим правовим системам, в тому числі й українській.
5. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права є видом правового (юридичного) прецеденту, а тому має всі загальні ознаки цього джерела права. Особливими ознаками судового прецеденту як джерела кримінально-процесуального права є: 1) результат діяльності судової гілки влади та формуються в процесі здійснення правосуддя; 2)сформований вищим судом (апеляційний, касаційний тощо); 3) формується при вирішенні конкретного процесуального питання в процесі розгляду певної кримінальної справи; 4) будучи засобом об’єктивізації нових кримінально-процесуальних норм, може як встановлювати абсолютно нову правову норму, так і декларувати або тлумачити вже існуючі норми; 5) поєднує індивідуально-правові та нормативно правові риси, оскільки містить в собі припис, який спрямований на регулювання в першу чергу правовідносин, що є предметом конкретної судової справи, та водночас є правилом для вирішення інших подібних справ; 6) обов‘язковість певного рішення для судді виникає тільки за умови схожості або подібності справи, що є на розгляді, зі справою, по якій існує рішення вищого суду або його власне. 7) динамізм та високий ступінь конкретизації кримінально-процесуальної норми, яка об’єктивується в судовому прецеденті.
6. Особливостями сучасної системи джерел кримінально процесуального права можна вважати: правонаступність системи джерел кримінально-процесуального України; верховенство Конституції України в системі джерел кримінально-процесуального права України та дія принципу верховенства права; закон – основний, проте не виключний вид джерела кримінально-процесуального права України; функціональна та ідеологічна розбалансованість системи джерел кримінально-процесуального права, необхідність пошуку альтернативних джерел правового регулювання.
7. Принцип верховенства права знаходить свій прояв в кримінальному процесі України у: 1) пріоритеті прав та інтересів особи в кримінальному судочинстві та неприпустимості їх обмеження при тлумаченні норм кримінально-процесуального закону; 2) заборона в обмеженні здійснення правосуддя у кримінальних справах з підстав відсутності належного закону; 3) можливості застосування аналогії права та аналогії закону.
8. Під кримінально-процесуальним законодавством України необхідно розуміти систему нормативно-правових актів, які містять правові норми, які регулюють кримінально-процесуальні відносини. Стан кримінально-процесуального законодавства України як елементу системи джерел кримінально-процесуального права України призводить до посилення ролі інших, більш динамічних джерел, в тому числі створених судами.
9. Рішення суду в певній кримінальній справі за існуючого правового регулювання загалом не містять усіх необхідних ознак права джерела права та формально не можуть бути визнані судовим прецедентом. Як виняток, окремі з рішень Верховного Суду України, втілюючи позицію найвищої судової ланки та інстанції у сфері кримінального судочинства в силу своєї авторитетності та переконливості можуть розглядатися переконуючими судовим прецедентами.
10. Під судовою практикою в контексті джерел кримінально-процесуального права необхідно розуміти сукупність актів, прийнятих судами в процесі застосування кримінально-процесуальних норм. Для визнання певної частини судової практики з кримінальних справ джерелом права та (або) судовим прецедентом необхідна наявність певних ознак, зокрема офіційне опублікування, нормативність, обов’язковість (формальна або переконуюча).
11. Принцип однакового застосування кримінально-процесуального законодавства судами України є проявом законності в кримінальному процесі, є похідним від принципу рівності громадян перед законом і судом, і полягає у формулі: “для кожного за однакових обставин закон повинен застосовуватись однаково”.
12. Під роз’ясненням пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (з процесуальних питань), необхідно розуміти акт нормативно-правового характеру, виданий пленумом Верховного суду України за наслідками узагальнення судової практики та тлумачення положень кримінально-процесуального закону, покликаний забезпечити однакове застосування законодавства судами України при здійсненні судочинства в кримінальних справах.
Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах є джерелом кримінально-процесуального права України, оскільки містять всі необхідні родові ознаки даної категорії (нормативний характер, загальнообов’язковість, багаторазовість застосування, встановлений законом порядок обов’язкової публікації тощо), проте не можуть бути визнані судовим прецедентом, оскільки не містять усіх необхідних видових ознак зазначеного джерела права (формуються не під час розгляду певної кримінальної справи, а внаслідок проведеного узагальнення судової практики, не мають характерної для судового прецеденту подвійної правозастосовчо-правотворчої природи, а є окремим спеціально виданим актом нормативного характеру). У зв’язку з цим, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України доцільно відносити до нормативно-правових актів як елементів системи кримінально-процесуального законодавства.
13. Акти Конституційного Суду України (рішення та висновки) щодо питань кримінального процесу України є джерелом кримінально процесуального права України, оскільки містить всі необхідні ознаки цієї правової категорії, проте є судовим прецедентом лише конституційного правосуддя, в контексті ж джерел кримінально-процесуального права рішення Конституційного Суду України мають ознаки нормативно-правового акту, та є частиною національного законодавства України. В ієрархії джерел кримінально-процесуального права акти Конституційного Суду України мають вищу юридичну сулу в порівнянні із законами та підпорядковуються виключно Конституції України.
14. Ухвали та рішення Європейського суду з прав людини та ухвали Європейської комісії з прав людини з питань кримінального процесу складають практику Європейського суду з прав людини є джерелом права та мають правову природу судового прецеденту, як для Європейського суду, так і судів України.
15. Необхідність впровадження судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права на сьогодні існує та обумовлюється низкою обставин (передумов) – історичних, соціальних, правових.
16. При подальшому впровадженні судового прецеденту в систему джерел кримінально-процесуального права України, необхідно дотримуватись певних застережень, зокрема щодо мети застосування судового прецеденту, щодо меж судового прецеденту, щодо механізму та суб’єктів створення судового прецеденту.
17. Дисертантом розроблено механізм функціонування судового прецеденту – системи заходів, спрямованих на забезпечення належного функціонування інституту судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України. Механізм функціонування судового прецеденту повинен включати в себе три групи заходів: соціально-економічні, організаційні та правові.
18. Практична реалізація всіх елементів механізму функціонування судового прецеденту, на думку дисертанта, дозволить здійснити системне послідовне і, головне, ефективне закріплення, розвиток та функціонування інституту судового прецеденту в системі джерел кримінально-процесуального права України.
19. Автор дійшов загального висновку про обумовленість впровадження в систему джерел кримінально-процесуального права України судового прецеденту. У зв’язку з цим дисертантом пропонуються наступні зміни:
1) До Конституції України, зокрема:
– статтю 93 Конституції України викласти у наступній редакції:
“Стаття 93. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, Верховному Суду України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.”
– частину 3 статті 129 Конституції України доповнити пунктом 2–1) наступного змісту
“2–1) однакове застосування законодавства;”
2) до Кримінально-процесуального кодексу України, зокрема:
а) доповнити Кримінально-процесуальний кодекс України статтею 3–1 наступного змісту:
“Стаття 3–1. Верховенство права та законність
Кримінальне судочинство здійснюється на основі принципу верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя у кримінальній справі, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Дотримання принципу верховенства права у кримінальному судочинстві здійснюється з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Кримінальне судочинство здійснюється на основі принципу законності, за яким суб’єкти кримінального провадження зобов’язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, інших законів України та міжнародних договорів України.
Судове рішення, постанови прокурора, слідчого, органу дізнання повинні бути законними та обґрунтованими.
Суд, встановивши, що положення цього Кодексу або іншого закону не узгоджуються з Конституцією України, застосовує Конституцію України, а в разі сумніву щодо відповідності положень цього Кодексу Конституції України зупиняє розгляд справи для одержання рішення Конституційного Суду України з цього питання.
У разі відсутності закону, що регулює відповідні процесуальні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Застосування аналогії права та аналогії закону не може обмежувати передбачених законом прав особи та погіршувати становище підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого“
б) статтю 16 Кримінально-процесуального кодексу України викласти у наступній редакції:
“Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.
Правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані дотримуватись принципу однакового застосування законодавства України в кримінальному судочинстві та враховувати практику Європейського суду з прав людини.
Забезпечення однакового застосування закону в кримінальному судочинстві покладається на Верховний Суд України.
З метою забезпечення однакового застосування кримінально-процесуального закону при обгрунтуванні рішення (вироку, постанови, ухвали) суду допускається посилання на позицію Верховного Суду України, викладену в рішенні по аналогічній справі”
в) статтю 400–4 Кримінально-процесуального кодексу України викласти в наступній редакції
“Стаття 400–4. Підстави для перегляду судових рішень в порядку виняткового провадження
Підставами для перегляду судових рішень, що набрали законної сили, в порядку виняткового провадження є:
1) нововиявлені обставини;
2) неправильне застосування кримінального закону та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення;
3) застосування судом нормативно-правового акта, який не відповідає нормам Конституції України;
4) неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того ж положення закону;
5) невідповідність рішенню Верховного Суду України з того самого процесуального питання в аналогічній справі;
6) неправильне застосування судом норми міжнародного договору України;
7) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, факту порушення Україною міжнародних зобов'язань, що призвело до неправильного вирішення справи.
Перегляд судових рішень з підстав, передбачених у пунктах 2-7 частини першої цієї статті, з метою застосувати закон про більш тяжкий злочин, збільшити обсяг обвинувачення чи з інших підстав погіршити становище засудженого, а також скасування виправдувального вироку, ухвали чи постанови про закриття справи не допускається.”

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СПЕЦІАЛЬНА ЛІТЕРАТУРА

1. Абушенко Д. Б. Судебное усмотрение в гражданском и арбитражном процессе / Д. Б. Абушенко. – М.: Норма, 2002. – 176 с. – (Современный гражданский и арбитражный процесс).
2. Авдюков М. Г. Принцип законности в гражданском судопроизводстве / М. Г. Авдюков. – М.: Изд-во Московского университета, 1970. – 204 с.
3. Алексеева Л. Б. Сущность системы и источники уголовно-процессуального права / Л. Б. Алексеева // Курс советского уголовного процесса. Общая часть [Под ред. А. Д. Бойкова, И. И. Карпеца] – М.: Юридическая литература, 1989. – 638 с.
4. Алексеева Л. Судебный прецедент: произвол или источник права? / Л. Алексеева // Советская юстиция. – 1991. – № 14. – С. 2–3.
5. Алексеев П. В. Философия / П. В. Алексеев, А. В. Панин. – М.: Проспект, 1996 – 504 с.
6. Алексеев С. С. Восхождение к праву: поиски и решения / С. С. Алексеев. – М.: Норма, 2001. – 748 с.
7. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в 2-х т. Т. 1. / С. С. Алексеев. – М.: Юридическая литература. – 1981. – 360 с.
8. Алексеев С. С. Общая теория права: Курс в 2-х т. Т. 2. / С. С. Алексеев. – М.: Юридическая литература. – 1982. – 354 с .
9. Алексеев С. С. Право на пороге нового тысячелетия / С. С. Алексеев. – М.: Статут, 2000. – 254 с.
10. Алексеев С. С. Право: Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования / С. С. Алексеев. – М.: Статут, 1999. – 712 с.
11. Алексеев С. С. Структура советского права / С. С. Алексеев — М.: Юридическая литература. – 1975. – 264 с.
12. Александров Н. С. Право и законность в период развернутого строительства комунизма / Н. С. Александров. – М.: Госюриздат, 1961. – 271 с.
13. Апарова Т. В. Основные исторические тенденции английского прецедентного права/ Т. В. Апарова // Ученые записки ВЮЗИ. – 1968. – Вып. 17. – Ч. 3. – С. 126-173.
14. Апарова Т. В. Прецедент в современном английском праве и судебное правотворчество / Т. В. Апарова // Труды ВНИИСЗ. – 1976. – Вып. 6. – С. 174.
15. Афанасьев В. Г. Системность и общество / В. Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 368 с.
16. Бандурка О. Право і держава – теоретичний аспект / О. Бандурка, О. Пушкін, Л. Зайцев // Право України. – 1995. – № 11. – С. 3–7.
17. Барак А. Судейское усмотрение/ Аарон Барак [пер. с английского]. – М. : Норма, 1999. – 364 с.
18. Бибило В. Роль Пленума Верховного Суда Республики Беларусь в совершенствовании судебной практики / В. Бибило // Судовы веснік. – 1998. – № 3. – С. 47–53.
19. Блауберг И. В. Становление и сущность системного похода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М.: Наука, 1973. – 270 с.
20. Бобылев А. И. Источники (формы) права / А. И. Бобылев // Право и политика. – 2003. – № 8. – С. 18–25.
21. Богдановская И. Ю. Прецедентное право / И. Ю. Богдановская. – М.: Наука, 1993. – 239 с.
22. Божьев В. П. Уголовно-процессуальные правоотношения / В. П. Божьев. – М.: Юридическая литература, 1975. – 175 с.
23. Бойко В. Ф. Відбувається поступова трансформація сутності суду, який з органу примусу перетворюється на орган захисту прав і свобод людини / В. Ф. Бойко // Вісник Верховного Суду України. – № 4 (26). – 2001. – С. 3-7.
24. Бойцова В. В. Судебный прецедент: Зарубежный опыт и российские перспективы / В. В. Бойцова, Л. В. Бойцова // Российский судья. – 1999. – № 3. – С. 14-18.
25. Большой юридический энциклопедический словарь / [Авт.-сост. Барихин А. Б.]. – М.: Книжный мир, 2000. – 720 с.
26. Боннер А. Т. Применение нормативных актов в гражданском процессе / А. Т. Боннер. – М.: Юридическая литература, 1980. – 160 с.
27. Бошно С.В. Соотношение понятий источник и форма права / С.В. Бошно. – Юрист. – 2001. – № 10. – С. 15–22.
28. Варламова Н. Принцип правовой определенности в практике Европейского Суда по правам человека / Н. Варламова. – Конституционное право: Восточноевропейское обозрение. – № 4 (41). М. 2002. – 207 с.
29. Васильев А. М. Правовые категории. Методологические аспекты разработки системы категорий теории права / А. М. Васильев. – М.: Юридическая литература, 1976. – 264 с.
30. Васьковский Е. В. Учебник гражданского права / Е. В. Васьковский. – М. – 2003. – 382 с.
31. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.] – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2005, – 1728 с.
32. Венгеров А. Б. Роль судебной практики в развитии советского права: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства” / А.Б. Венгеров Моск. гос. ун-т. – М., 1966. – 19 с.
33. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Часть II. Теория права. Том I. – М.: Юристъ, 1996. – 152 с.
34. Вильнянский С.И. Лекции по советскому гражданскому праву / С. И. Вильнянский [Отв. ред.: Рогожин А.И.] – Харьков: Изд-во Харьк. ун-та, 1958. – 339 c.
35. Вильнянский С. И. К вопросу об источниках советского права / С. И. Вильнянский // Проблемы социалистического права. – 1939. – № 4/5. – С. 15.
36. Витрук Н. В. Конституционное правосудие в России (1991-2001 г.г.) : очерки теории и практики / Н. В. Витрук. – М: Городец, 2001. – 508 с.
37. Владимирский-Буданов М. Ф. Обзор истории русского права / М. Ф. Владимирский-Буданов. – Ростов на Дону: Феникс, 1995. – 640 c.
38. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.01: “Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень” / Ю. Л. Власов – К., 2000, – 16 с.
39. Вопленко Н.Н. Официальное толкование норм права / Н.Н. Вопленко. – М.: Юридическая литература, 1976 – 118 с.
40. Вышинский А. Я. Теория судебных доказательств в советском праве / А. Я. Вышинский. – М.: Госюриздат, 1950. – 304 с.
41. Гаджиев Г. А. Предприниматель – налогоплательщик – государство (Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации). / Г. А. Гаджиев, С. Г. Пепеляев [Учебное пособие]. – М. : ФБК-ПРЕСС, 1998. – 592 с.
42. Гаджиев Г. А. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: понятие, правовая природа, юридическая сила и значение / Г. А. Гаджиев // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1999. – № 3. – С. 82.
43. Гайворонський В. Джерела права / В. Гайворонський // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 3. – С. 57-65.
44. Гайворонський В. М. До питання про концептуальні засади законотворення (на прикладі законодавства про банкрутство) / В. М. Гайворонський, М. І. Тітов // Вісник господарського судочинства. – 2002. – № 1. – С. 182-186.
45. Гегель Г.В. Энциклопедия философских наук Т. 1. / Г.В. Гегель. – М. : “Соцэкгиз”, 1929, - 368 с.
46. Годвин В. О собственности / В. Годвин [Пер. с англ.]. – М.: Изд-во Акад наук СССР, 1958. – 176 с.
47. Головатий С. Верховенство права: Монографія: У 3-х кн. / Сергій Головатий – К.: Видавництво “Фенікс”, 2006. – LXIV; 1747 с.
48. Гражданский процесс / [Под ред А.Ф. Клейнмана.] – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 352 с.
49. Гродзинский М.М. Аналогия в советском уголовно-процессуальном праве / М.М. Гродзинский //Ученые записки Харьковского юридического института, Вып. III, 1948. – С. 3-7.
50. Губа А.В. Теорія держави і права: [Посібник для студентів] / А. В. Губа, А. В. Письменицький, Д. В. Слинько. – Харків, 2000. – 256 с.
51. Гурвич Г. С. Некоторые вопросы советского государственного права / Г. С. Гурвич // Советское государство и право. – 1957. – № 12. – С. 104.
52. Гурвич М.А. Судебное решение (теоретические проблемы) / М. А. Гурвич М.А. – М.: Юридическая литература, 1976. – 176 c.
53. Гурова Т. В. Источники российского права: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: 12.00.01 “Теория и история права и государства”– Саратов, 1998. – 27 с.
54. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств / К. Ф. Гуценко, Л. В. Головко, Б. А. Филимонов – [2-е изд., доп. и испр.] – М.: Зерцало – 2002, – 518 с.
55. Давид Р. Основные правовые системы современности. / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози [Пер. с фр. В.А. Туманова]. – М.: Международные отношения, 1999. – 399 с.
56. Демократические основы советского социалистического правосудия / [Под ред. М. С. Строговича]. – М. : Наука, 1965. – 392 с.
57. Денисов В. Н. Системы права развивающихся стран: Становление и развитие национальных систем стран Африки, освободившихся от британского колониализма / В. Н. Денисов. – К.: Наукова думка, 1978. – 276 с.
58. Денисов Советское государственное право / А.И. Денисов. – М. : Юридическое изд-во Минюста СССР, 1947. – 367 с.
59. Дністрянський С. Соціальне поняття права. Академічна юридична думка // За ред. Ю.С. Шемшученка. – К., 1998. – 264 с.
60. Дроздов Г. Правовая природа разъяснений закона высшими органами судебной власти / Г. Дроздов // Советское государство и право. – 1992. – № 1 – С. 71–74.
61. Дроздов О. М. Джерела кримінально-процесуального права України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.09 “Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / О. М. Дроздов. – Х., 2004.- 20 с.
62. Дроздов О. М. Джерела кримінально-процесуального права України. / О. М. Дроздов [Монографія]. – Х.: Видавець ФО-П Вапнярчук Н. М., 2008. – 208 с.
63. Євграфова Є. Акти Конституційного Суду України в системі національного законодавства / Є.Євграфова // Право України. – 2001 – № 10 – С. 66–68.
64. Ершов В. Судебное толкование трудовых норм / В. Ершов // Советская юстиция. – 1993. – № 20. – C. 11–16.
65. Железнова Н. Д. Судебно-юридическая практика: понятие, функции, структура / Н. Д. Железнова // Российский судья. – 2003. – № 5. – С. 7–12.
66. Жуйков В. М. К вопросу о судебной практике как источнике права / В. М. Жуйков // Судебная практика как источник права. – М.: Юристъ, 2000. – 568 с.
67. Жуйков В. М. Судебная защита прав граждан и юридических лиц / В. М. Жуйков. – М.: Городец, 1997. – 320 с.
68. Загайнова С. К. Судебный прецедент: проблемы правоприменения / С.К. Загайнова. – М.:Норма, 2002. – 176 с.
69. Загальна теорія держави і права / [За ред. В.В.Копєйчикова.] – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 320 с.
70. Загальна теорія держави і права / [М. В. Цвік, В. Д. Ткаченко, Л. Л. Богачова та ін.]. – Харків : Право, 2002. – 432 с.
71. Заєць А. Принципи верховенства права (теоретико-методичне обґрунтування) / А. Заєць // Вісник Академії правових наук України. – 1998. – № 1. – С. 3–13.
72. Зеккер Ф.Ю. Общие основы частного права / Ф.Ю. Зеккер // Проблемы гражданского и предпринимательского права Германии. М. – 2001. – С. 1-36.
73. Зивс С. Л. Источники права / С.Л. Зивс. – М. : Наука. – 1981. – 239 с.
74. Зотов В. Д. Очерки социальной философии / В. Д. Зотов, В. Н. Шевченко, К. Х. Делокларов. – М.: Наука, 1994. – 208 с.
75. Ильин Ю.Д. Лекции по истории и праву Европейского союза / Ю.Д. Ильин. – М. : Спарк, 2002. – 115 с.
76. Иоффе О.С. Советское гражданское право / О.С. Иоффе. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1958. – 511 с.
77. Иоффе О.С. Вопросы теории права. / О.С. Иоффе, М.Д. Шаргородский. – М., 1961. – 381 с.
78. Источники российского права // [Отв. ред. М. Н. Марченко]. – М.: Норма, 2005. – 336 с.
79. Історія держави і права України. [Хрестоматія для студентів юридичних вузів та факультетів]. – К. Вентурі, 1996. – 224 с.
80. Каминская В. И. Учение о правовых презумпциях в уголовном процессе / В. И. Каминская. – М-Л. : АН СССР, 1948. – 132 с.
81. Карбонье Ж. Юридическая социология / Ж. Карбонье. – М. : Прогрес, 1986. – 350 с.
82. Керимов Д. А. Философские проблемы права. / Д. А. Керимов. – М.: Мысль, 1972. – 472 с.
83. Кечекян С. Ф. О понятии источника права / С. Ф. Кечекян // Ученые записки МГУ – Вып. 116. Труды юридического факультета. – Кн. II. – М., 1946. – С. 2–35.
84. Ківалов С. В. Українська юстиція на шляху до європейських стандартів / С.В. Ківалов // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 6. – С. 12–16.
85. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. / В. І. Кисіль. – К.: Україна, 2000. – 430 с.
86. Коваль В. Актуальні проблеми функціонування судової системи України / В. Коваль // Право України. – 2003 – № 12. – С. 20–24.
87. Козюбра М. І. Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції / М. І. Козюбра // Українське право. – 1996. – № 3. – С. 4–6.
88. Колоколова Э. Прецедентное право: от советской идеологии к международной практике / Е. Мартынчик, Э. Колоколова // Российская юстиция. – 1994. – № 12 – С. 20–22.
89. Комиссаров К. И. Задачи судебного надзора в сфере гражданского судопроизводства / К.И. Комиссаров. – Свердловск, 1971. – 167 с.
90. Кононенко В. Рішення Європейського суду з прав людини як прецедент тлумачення Конвенції про захист прав людини і основних свобод / В. Кононенко // Право України, – 2008. – № 3, – С. 131–134.
91. Конституційне право України: Підручник для студентів виших навчальних закладів / [За ред. Ю. М. Тодики, В. С. Журавського]. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2002. – 544 с.
92. Конституционные основы правосудия в СССР. – М: Наука, 1981. – 360 с.
93. Коняхин В. П. Теоретические основы построения Общей части российского уголовного права / Коняхин В. П. – Спб: Юридический центр Пресс, 2002. – 348 с.
94. Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права / Н. М. Коркунов. – СПб.: Изд. Юридический центр Пресс, 2003. – 430 с.
95. Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій [Навчальний посібник для юрид. фак. вузів] / В.О. Котюк. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с.
96. Кримінальне право України. Судові прецеденти (1864-2007 рр). [За редакцією В.Т. Маляренка]. – К.: Освіта України, 2008. – 1104 с.
97. Кримінальний процес України [Підруч. для студентів юрид. спец. вищ. закладів освіти] / [За ред. Ю. М. Грошевого та В. М Хотенця]. – Харків: Право, 2000. – 496 с.
98. Кросс Руперт. Прецедент в английском праве./ Руперт Кросс – М.: Юридическая литература, 1985. – 238 с.
99. Кряжков В. А. Конституционная юстиция в Российской Федерации / В.А. Кряжков, Л.В. Лазарев. – М.: БЕК, 1998. – 462 с.
100. Кулеба Д. Що сталося з Римським Статутом в Україні? / Д. Кулеба // Український часопис міжнародного права. – 2003. – № 4. – С. 39–56.
101. Кульчар К. Основы социологии права / К. Кульчар. – М.: Прогресс. – 1981. – 256 с.
102. Кутафин О. Е. Источники конституционного права Российской Федерации / О. Е. Кутафин. – М.: Юристъ, 2002. – 348 с.
103. Кухнюк Д. В. Роз’яснення Пленуму Верховного Суду України як засіб забезпечення однакового застосування законодавства судами України / Д.В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 12.– С. 26–30.
104. Кухнюк Д.В. Судовий прецедент як джерело кримінально-процесуального права України / Д.В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 10. – С. 36–40.
105. Кухнюк Д. В. Судовий прецедент у кримінальному процесі: проблеми впровадження / Д. В. Кухнюк // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 4. – С. 42 – 45.
106. Лазарев Л. В. Конституционный Суд России и развитие конституционного права / Л. В. Лазарев // Журнал российского права. – 1997. – № 11. – С. 15–23.
107. Лазарев В. В. Пробелы в праве и пути их устранения / В.В. Лазарев. – М.:Юридическая литература, 1974. – 184 с.
108. Лазарев В. В. Применение советского права / В. В. Лазарев. – Казань: Издательство Казанского Университета, 1972. – 200 с.
109. Лазарев Л. В. Конституционный суд и развитие конституционного права / Л. В. Лазарев // Журнал российского права. – 1997. – № 11. – С. 3 – 13.
110. Лазарев В. В. Эффективность правоприменительных актов: Вопросы теории / В. В. Лазарев. – Казань: Изд-во Казанского университета, 1975. – 208 с.
111. Ларин А. М. Уголовный процесс: структура права и структура законодательства / А. М. Ларин – М.: Наука, 1985. – 240 с.
112. Латино-русский словарь / [Сост. Дворецкий И. Х.]. – М.: Русский язык, 1986. – 880 с.
113. Лившиц Р. З. Судебная практика как источник права / Р. З. Лившиц [Отв.редактор Б.Н.Топорнин]. – М., 1997. – 48 с.
114. Лузин В. В. Методы толкования Конституции в деятельности Верховного Суда США / В. В. Лузин // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 90 – 93.
115. Лукьянова Е. А. Закон как источник советского государственного права / Е. А. Лукьянова. – М., 1988. – 152 с.
116. Лучин В. О. Формирование правовых позиций Конституционного Суда Российской Федерации по проблемам конституционного права / В. О. Лучин, М. Г. Мойсеенко // Теоретические проблемы российского конституционализма. – М., 2000. – 209 с.
117. Лилак Д. Д. “Квазізакони” в системі законодавства України / Д. Д. Лилак // Вісник господарського судочинства. – 2001.– № 2. – С. 145–147.
118. Лилак Д. Д. Судочинство і проблеми суддівської правотворчості / Д. Д. Лилак // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 9. – С. 68–51.
119. Луць Л.А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) / Л. А. Луць [Монографія] – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – 304 с.
120. Луць Л. А. Перспективи становлення судового прецеденту як джерела права України / Л. А. Луць // Вісник Центру суддівських студій. – 2006. – № 6. – С. 9-16.
121. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект): дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Борис Володимирович Малишев – К., 2002. – 229 с.
122. Марочкин И.Е. Природа судебной власти / И.Е. Марочкин // Актуальные проблемы государства и права. – Одесса, 1996. – С. 16–25.
123. Мармазов В. Принцип stare decisis та динамічність практики Європейського суду з прав людини / В. Мармазов // Право України. – 2003. – № 2. – С. 140–142.
124. Мартынчик Е.Г. Охрана прав и законных интересов личности в уголовном судопроизводстве / Мартынчик Е.Г., Радьков В.П., [Под ред.: Карпов Т.И.]. – Кишинев: Штиинца, 1982. – 188 c.
125. Мартышин О. В. Совместимы ли основные типы понимания права? / О. В. Мартышин // Государство и право. – 2003. – № 6. – С. 13–21.
126. Марченко М. Н. Законы в системе англосаксонского права / М. Н. Марченко // Вестник Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1999 – № 5.– С. 69–84.
127. Марченко М. Н. Источники права: учеб. пособие / М. Н. Марченко. – М.: Проспект, 2005. – 412 с.
128. Марченко М. Н. Основные источники англосаксонского права: понятия, прецедент / М. Н. Марченко // Вести Московского университета. – Сер. 11. Право, 1999. – № 4. – С. 26–41.
129. Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право / Марченко М. Н. – М.: Проспект, 2008. – 512 с.
130. Марченко М. Н. Теория государства и права / М. Н. Марченко [Учебник, 2- е изд., переработ. и доп.]. – М.: Проспект, 2003. – 412 с.
131. Марченко М. Проблемы правопонимания и основные источники англосаксонского права / М. Марченко // Научные труды Эдилет. – 2000. – № 1 (7). – С. 9–15.
132. Митюков М.А. Парламентское право в решениях Конституционного Суда Российской Федерации / М. А. Митюков // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. – 1996. – № 3 (16) / 4 (17). – С. 57 – 64.
133. Михайленко О.Р. Складання процесуальних актів у кримінальних справах / О.Р. Михайленко. – Юрінком. – Київ, 1996. – 256 с.
134. Михеєнко М.М. Проблеми розвитку кримінального процесу України: Вибрані твори. / М.М. Михеєнко. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 184 с.
135. Мицкевич А. В. Акты высших органов Советского государства / Мицкевич А. В. – М.: Юридическая литература, 1967. – 172 с.
136. Моисеев Н.Н. Логика динамических систем и развитие природы и общества / Н.Н. Моисеев // Вопросы философии.– 1999.– № 4. – С. 3-10.
137. Назаренко Е.В. Социалистическое правосознание и советское правотворчество: автореф. дис. на соискание учен. степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теория и история права и государства” / Е.В. Назаренко. – К., 1970. – 34 с.
138. Наріжний Н. Судівництво і кара на Запорожжі / Н. К. Наріжний. – К., 1927 – 124 с.
139. Наумов А.В. Судебный прецедент как источник уголовного права / А.В. Наумов // Российская юстиція. – 1994. – №1. – С. 8 – 11.
140. Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм / П.Е. Недбайло. – М.: Госюриздат, 1960, – 511 с.
141. Нерсесянц В. С. Основные концепции права и государства в современной России (По материалам “круглого стола” в Центре теории и истории права и государства ИГП РАН) / В. С. Нерсесянц // Государство и право. – 2003. – № 5. – С. 5–33.
142. Новицкий И.Б. Источники советского гражданского права / И.Б. Новицкий. – М.: Госюриздат, 1959. – 136 с.
143. О юридической природе руководящих разъяснений Пленума Верховного суда СССР // Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности. – М., 1979. – C. 9 – 15.
144. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах Том 2. Теория государства и права / [Под ред. проф. М. Н. Марченко]. – М.: Зерцало, 1998. – 384 с.
145. Общая теория права и государства / [Под ред. В.В. Лазарева]. – М., 1997. – 520 с.
146. Общая теория права [Учебник для юридических вузов] / Ю. А. Дмитриев, И. Ф. Казьмин, В. В. Лазарев и др.; [под общ. ред. А. С. Пиголкина].– М.: Изд-во МГТУ им. Н.Є. Баумана, 1996. – 456 с.
147. Петражицкий Л. И. Теория права и государства в связи с теорией нрав¬ственности / Л. И. Петражицкий. – Спб.: Т. II. Спб., 1907. – 656 с.
148. Петрова Л. В. Джерела права / Л.В Петрова // Вісник Академії Правових наук України. – Х.: Право.–1997.–№ 1.– С. 65-76.
149. Петрухин И. Л. Правовое государство и правосудие / И.Л. Петрухин // Советское государство и право. – 2001. – № 1. – С. 26-32.
150. Пиголкин А. С. Толкование нормативных актов в СССР / А.С. Пиголкин – М.: Юридическая литература, 1962. – 148 с.
151. Пилипчук П. П. Верховний Суд України і забезпечення однакового застосування судами законодавства / П.П. Пилипчук // Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 11. – С. 3–6.
152. Подольская Н. А. К вопросу о понятии прецедента как источника права / Н. А. Подольская // Судебная практика как источник права. – М.: Юрист. – 2000. – С. 149–152.
153. Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский – М.: Статут, 2001. – 354 с.
154. Полянский Н. Н. Вопросы теории советского уголовного процесса / Н.Н. Полянский – М., 1956. – 271 с.
155. Попов Н. Верховный кассационный суд Италии / Н. Попов // Вестник Верховного Суда СССР. – 1991. – №12. – С. 27–29.
156. Пресняков А. Е. Княжое право в Древней Руси / А. Е. Пресняков. – М.:Наука, 1993. – 635 с.
157. Пяткина С. А. О теории источников права в английской юриспруденции. / Пяткина С. А.// Ученые записки ВНИИСЗ. – 1969. – Вып. 19. – 284 с.
158. Рабінович П. Європейські стандарти прав людини: онтологічні, гносеологічні та праксеологічні аспекти / П. Рабінович // Вісник Академії правових наук України. – Харків: Право, 2003.–№ 2 (33)-3 (34). – С. 114–132.
159. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. [Посібник для студентів спеціальності “Правознавство”]. / П. М. Рабінович. – К., 1994. – 214 с.
160. Рабінович П. Офіційно-нормативне тлумачення законодавства як інструмент адаптації правового регулювання до соціальних змін / П. Рабінович, Н. Савчук // Вісник Академії правових наук України. – 2002. – № 1 (28). – С. 23–35.
161. Рабінович П. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект / П. Рабінович, Н. Савчук // Право України. – 2001. – № 11. – С. 22–25.
162. Раданович Н. Міжнародно-судові засоби імплементації Європейської конвенції про захист прав і основних свобод / Н. Раданович // Право України. – 1999. – № 12 – С. 36-38.
163. Рахунов Р. Д. Аналогия в советском уголовном процессе / Р. Д. Рахунов // Правоведение. – 1971. – № 2. – С. 68 – 75.
164. Решетникова И. В. Судебная реформа: проблемы гражданской юрисдикции / И.В.Решетникова, В.В. Ярков. – Екатеринбург, 1996. – 150 с.
165. Романов А.К. Правовая система Англии [Учеб. пособие]. / А.К. Романов– М.: Дело, 2002. – 344 с.
166. Российское законодательство X-XX веков. В 9 т. Т 8./ [Под общ. ред. О. И.Чистякова]. – М.: Юридическая литература, 1991. – 495 с.
167. Румянцев О. Г. Юридический энциклопедический словарь / О.Г. Румянцев, В.Н. Додонов. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 384 с.
168. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности) [Учебник] / А.Х. Саидов [Под. ред. В. А.Туманова]. – М.: Юристъ, 2000. – 654 с.
169. Селіванов А. О. Судове право: нова галузь права чи теоретична думка / А.О. Селіванов // Вісник Верховного Суду України. – 2008. – № 6 (94) – С .6–10.
170. Селіванов М. П. Пленум Верховного Суду України / М.П. Селіванов // Верховний суд України: історія і сьогодення, портрети і події [За заг. Редакцією В. Ф. Бойка]. – К.: Ін Юре, 2001. – 320 с.
171. Сергієнко Н.М. Вплив рішень Конституційного Суду України на правозастосовчу практику судів спеціалізованої юрисдикції / Н.М. Сергієнко // Вісник Вищого арбітражного суду України. – 2000. – № 4. – С. 138 – 141.
172. Сердюк В.В. Верховний Суд України: окре