Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. Поняття, суть та мета правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України………………..……..12
1.1.Поняття правового виховання та його роль в умовах сьогодення…………………………………………………………….. 12
1.2.Мета, завдання та зміст правового виховання курсантів……………….40
1.3.Принципи та функції правового виховання курсантів…………………..82

РОЗДІЛ 2. Система, організація та ефективність правового виховання курсантів……………….………………………………..115
2.1. Засоби, форми і методи правового виховання курсантів..115
2.2. Поняття та критерії виміру ефективності правового виховання……………………………………………………………..155

ВИСНОВКИ……………………………………………………….…183

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..190

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Перетворення, що відбуваються в українському суспільстві протягом останнього часу в усіх сферах суспільного життя  соціальній, економічній, правовій, спрямовані на зміцнення та розбудову демократичної, соціальної, правової держави. Водночас відбуваються зміни стосовно реалізації прав і свобод людини, створюються необхідні умови для творчого розвитку особи, забезпечення її гідності і добробуту.
Конституція України проголошує пріоритетність правових основ життя, що визначені в її положеннях, нормах, принципах та підкріплюються демократичними засадами і суспільною практикою. На нинішньому етапі державного будівництва великого значення набуває проблема правового виховання населення, адже у більшості громадян рівень правової свідомості та правової культури має бути значно вищим.
Поряд з цим накопичений історичний досвід свідчить, що слабка увага до зазначених проблем може негативно відбитися навіть на стані правового поля та законодавчій базі. Адже без глибокого розуміння соціальної ролі права, суті та змісту правових норм, значення правових відносин неможливе свідоме сприйняття і виконання населенням, державними службовцями вимог правових приписів.
Підвищення морально-гуманістичного потенціалу права, його значення як нормативного вираження соціальної справедливості, міри свободи особистості має сприяти посиленню правового впливу на її поведінку шляхом формування уявлень про правомірну і протиправну поведінку, закріплення умов і критеріїв, що характеризують такі уявлення.
Саме тому вивчення процесів становлення правомірної поведінки, її сутності, мотивів зв’язку з правовим регулюванням суспільних відносин, закономірностями соціалізації особистості, її практичної діяльності є суттєвою особливістю розвитку юридичної науки в сучасних умовах. Вона повинна все більше ставати наукою про соціальну поведінку людини в правовій сфері суспільства.
Проблема вдосконалення існуючого нині процесу правового виховання населення та його окремих категорій є досить актуальною, що потребує наукового опрацювання його загальнотеоретичних засад.
До дослідження проблем правового виховання населення в різні періоди часу зверталось багато науковців. Наприкінці 4050-х років з’являються наукові роботи П. С. Єлькінда, Є. А. Лукашової, В. Г. Сокуренка, В. А. Сирцева та ін. [1] , в яких досліджуються окремі складові процесу правового виховання населення.
Пік наукових досліджень, що були проведені у сфері правового виховання припадає на 6080-ті роки. Саме в цей період рядом авторів (Т. І. Демченко, Ф. Ф. Третьяков, В. В. Тищенко та ін.) [2], була здійснена спроба з’ясувати поняття «правове виховання», визначити його мету та завдання.
Поряд з цим необхідно зазначити, що науковим працям цього історичного періоду була притаманна заполітизованість, заідеологізованість, догматизм. Такий підхід призводив до надмірного формалізму, обмежував розвиток наукових поглядів та досліджень.
Проблемами правового виховання різних категорій населення займалися багато науковців (В. Д. Бабкін, В. В. Головченко, О. В. Дамаскін, В. К. Забігайло, В. Р. Зюбін, М. І. Козюбра, Л. М. Корнієнко, Є. В. Назаренко, В. В. Оксамитний, В. П. Сальніков, П. М. Рабінович, В. Т. Томін, О. В. Шмоткін та ін.), які з’ясовували завдання, мету, зміст, принципи, функції, засоби, форми, методи, ефективність правового виховання та критерії її виміру [3].
Кардинальні зміни в дослідженнях проблем правового виховання відбуваються на початку 90-х років, коли Україна проголосила себе незалежною державою. У сучасний період, проблеми правового виховання населення знайшли висвітлення в працях В. В. Головченка, Г. І. Неліп, М. І. Неліпа, К. М. Левківського, Є. І. Федика та ін.[4], у підручниках з теорії держави і права В. О. Котюка, М. М. Марченка, О. Ф. Скакун та ін. [5].
Дослідженню різних аспектів правового виховання присвячені також праці педагогів М. Д. Касьяненка, Л. С. Нечипоренка, Я. В. Подоляк, В. Г. Паснюк та ін. [6]. З філософської точки зору правове виховання розглядали В. С. Каптарь, В. А. Чефранов, М. Й. Штангерт тощо [7]. Окремі науковці Є. І. Камишанченко, В. І. Лозова, І. Ф. Прокопенко розглядають правове виховання як складник економічного, І. Ф. Харламов – морального виховання [8].
Автори підкреслюють, що нині існують значні резерви для правової підготовки особистості, набуття нею нових правових знань, правових переконань, навичок, умінь, а відповідно підвищення рівня її правової свідомості і правової культури, законослухняності, правомірної поведінки та соціально-правової активності.
Звертається увага на необхідність дослідження процесу правового виховання окремих категорій населення, а саме курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Актуальність проблеми формування правової свідомості, правової і професійної культури спеціалістів органів внутрішніх справ спонукає державні органи до прийняття відповідних програмних документів, рішень та заходів. Міністерством внутрішніх справ України було видано накази МВС України: від 29.01.1999 року «Про Комплексну програму вдосконалення роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999  2005 роки»; № 385 від 17.06.2000 р. «Про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ»; № 356 від 11.05.2001р. «Про затвердження Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 роки» та ін. [9].
Останнім часом більше уваги правовому вихованню цієї категорії населення приділяють науковці та викладачі, які працюють у навчальних закладах МВС України.
Змістовні дослідження проведені українськими фахівцями, що спеціалізуються на дослідженні проблем правового виховання МВС України (В. М. Андріанов, В. Г. Андросюк, В. І. Антипов, М. І. Ануфрієв, О. М. Бандурка, В. В. Бородін, С. Д. Гусарєв, Л. І. Казміренко, І. Г. Кириченко, Я. Ю. Кондратьєв, А. С. Морозов, А. О. Лігоцький, М. Т. Підгурський, В. Л. Регульський, М. І. Рудницький, О. Ф. Скакун, С. С. Сливка, О. Д. Тихомиров, В. І. Темченко, О. М. Ярмиш, Г. О. Юхновець та ін.) [10].
Значною подією в розробці теорії та методології правового виховання кадрів органів МВС стала монографія О. М. Столяренка «Юридическая педагогика» [11]. Важливу роль у розробці цього напряму правознавства відіграють дослідження та публікації зарубіжних вчених А. В. Мещерякової, П. П. Баранова, М. Т. Чарльза, Л. І. Бєляєвої, І. В. Горлінського, А. І. Зубкова, М. П. Стурової, T. W. Gainer, G. Marlin, J. Surbeck – Harris та ін.[12].
У роботах цих вчених підкреслюється роль особистісного фактора у забезпеченні правових відносин у державі, дотримання юридичних норм, формування правової свідомості і культури у працівників МВС України, забезпечення органічного зв’язку між правовою і професійною культурою. Автори зауважують, що ускладнення правових ситуацій у суспільстві вимагає зростання рівня правового мислення і творчої активності працівників МВС України.
Враховуючи потреби сьогодення щодо підготовки фахівців, професіоналів високого рівня, з відповідним рівнем правової свідомості та правової професійної культури, необхідним є подальше, поглиблене з’ясування поняття, сутності, змісту, функцій і форм правового виховання курсантів як основи їх майбутньої професійної діяльності.
Зв’язок проблеми правового виховання курсантів з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України відповідно до планових тем «Теоретико-методологічні проблеми законності» № RK0101U001010 та «Теоретичні проблеми систематизації законодавства України» № RK0196U012887, які включають і питання, що розглядаються в дисертації.
Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі комплексного аналізу теоретичних та практичних проблем правового виховання дослідити його як самостійний, комплексний напрям теорії права, що включає в себе цілісне вивчення відповідних процесів і тенденцій, особливо тих, що пов’язані з вихованням курсантів вищих навчальних закладів МВС України і дати науково-обгрунтовані рекомендації, що мають значення для розвитку теорії і вдосконалення практики даного напряму виховання.
Об’єктом дослідження є процес правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Предмет дисертаційного дослідження – поняття, сутність, зміст, мета, завдання, принципи, функції, засоби, форми, методи та ефективність правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Актуальність теми дослідження, об’єкт та предмет наукового пошуку зумовили розв’язання таких дослідницьких завдань:
– розкрити та науково обгрунтувати сутність і зміст правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України;
– з’ясувати мету, завдання, функції та принципи правового виховання в цілому і курсантів зокрема;
– здійснити аналіз засобів, форм та методів, що використовуються у правовому вихованні населення, в тому числі курсантів;
– охарактеризувати поняття «ефективність правового виховання» та критерії її виміру;
– сформулювати відповідні практичні рекомендації, які можуть бути запроваджені у навчальному та виховному процесі вищих навчальних закладів МВС України.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають філософські, загальнонаукові принципи і методи, наукові положення теорії держави і права, педагогіки, психології. В дисертаційній роботі використовувались загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: структурно-функціональний, системно-логічний, конкретно-соціологічний, формально-логічний, історико-порівняльний тощо.
Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених, юридична практика, досвід навчально-виховного процесу.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона за характером, сутністю і змістом в Україні є однією з перших, в якій в загальнотеоретичній та практичній площинах комплексно досліджується проблема сутності, функцій і механізму правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
У дисертації на основі встановленої мети та визначених завдань висвітлені певні теоретичні, правові, організаційно-методичні питання, викладені шляхи їх вирішення, що відповідно має забезпечити ефективність даного напряму виховання.
Результати наукового пошуку конкретизують такі положення і пропозиції, які відбивають особистий внесок здобувача в опрацювання проблеми:
– актуальність правового виховання курсантів пояснюється, як традиційними підставами, так і нинішніми потребами сьогодення: зміцнення законності і правопорядку, низьке розкриття злочинів, невисокий рівень правової свідомості, правової культури, наявність явищ правового нігілізму, посилення професійної підготовки тощо;
– визначення правового виховання курсантів як цілеспрямованої, організованої, послідовної, систематичної та системної діяльності з боку державних органів, інших учасників правовиховної діяльності з метою формування у них необхідного рівня правової свідомості, правової і професійної культури, свідомого ставлення та беззаперечного виконання вимог нормативних актів, виховання поваги до них, законослухняності, необхідності дотримання службової дисципліни, правомірної поведінки, прагнення до соціально-правової активності;
– формулювання мети і завдань правового виховання курсантів, здійснені їх диференціація;
– розкриття органічного зв’язку освітнього, виховного і розвиваючого характеру навчання;
– систематизація загальних та спеціально-професійних принципів, які слід використовувати у правовиховній роботі з курсантами, а також з’ясування основних функцій правового виховання стосовно досліджуваної категорії населення;
– аналіз засобів, форм і методів правового виховання з урахуванням специфіки правовиховної роботи із курсантами;
– визначення критеріїв ефективності правового виховання підготовки курсантів до дій в екстремальних ситуаціях.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота спрямована на подальшу розробку концептуальних засад, активізації і удосконалення процесу правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
Положення дисертації можуть використовуватись у освітянській, науковій роботі, при підготовці підручників і навчальних посібників, а також її окремі аспекти будуть корисними у викладанні юридичних дисциплін.
Теоретичні розробки можуть також використовуватись для подальших наукових досліджень проблем правового виховання, правової освіти курсантів вищих навчальних закладів МВС України, а також у правовиховній роботі.
Матеріали дисертації використовувались в навчальному процесі під час навчання і перепідготовки кадрів Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України, зокрема, при підготовці та проведенні лекційних та семінарських занять з теорії держави і права. Рекомендації дисертанта знайшли своє відображення при викладанні ряду навчальних дисциплін: педагогіки, військового навчання і виховання та кадрової, виховної та соціальної роботи в ОВС.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження, сформульовані в дисертації, обговорювалися на засіданнях у відділі теорії держави і права Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Теоретичні висновки дисертації були оприлюднені на наукових конференціях:
– «Проблеми наукового обгрунтування діяльності органів виконання покарань та внутрішніх справ України» (квітень 2000 року, м. Київ);
– «Попередження суїцидальних проявів у працівників органів внутрішніх справ» (травень 2000 року, м. Київ);
– «Дні науки в НаУКМА» (січень 2001 року, м.Київ);
– «Україна незалежна: актуальні проблеми розвитку» (квітень 2001 року, м. Київ);
– «Проблеми і перспективи розвитку та реалізації законодавства України» (квітень 2001 року, м. Київ, тези опубліковані);
– «Україна між минулим і майбутнім (до десятої річниці незалежності України)» (квітень 2001 року, м. Івано-Франківськ).
Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у шістьох наукових публікаціях.
Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається з вступу, двох розділів, що мають п’ять підрозділів, висновків до розділів та загальних висновків. Повний обсяг праці – 189 сторінок, у тому числі список 220 використаних джерел.

bibliography

В И С Н О В К И

Кінець XX – початок XXI століття в Україні супроводжувався і супроводжується реформами в усіх сферах суспільного життя, одним з завдань яких є формування всебічно і гармонійно розвинутих особистостей, фахівців-професіоналів з належним рівнем правової свідомості та правової і професійної культури.
В результаті проведеного дисертаційного дослідження розроблені основні теоретичні положення і практичні аспекти сутності, функцій і механізму правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України.
В ході дослідження доведено:
1. Одним із видів виховання є правове, яке взаємодіє з іншими видами виховання: моральним, естетичним, трудовим, професійним та ін. Доведено важливість місця і ролі правового виховання в умовах розбудови правової, соціальної, демократичної держави в Україні, людського виміру політики і права, проведення адміністративної реформи та реформи органів внутрішніх справ.
2. Сутність правового виховання курсантів, з одного боку, проявляється в його функціях, де синтезуються основні напрями правовиховного процесу, а з іншого – воно базується на системі норм права та здійснюється за допомогою засобів, форм і методів даного напряму виховання.
3. У дисертації узагальнено досвід дослідження поняття правового виховання, що міститься в працях педагогів та філософів, але повніше, ширше й глибше його тлумачать юристи. Їх метою є аналіз і з’ясування суті праворозуміння, людського виміру права, правопорушень, причин, що до них призводять, а також визначення заходів їх профілактики та інші дії, які спрямовані на захист прав та свобод громадян.
4. Визначено поняття правового виховання курсантів як цілеспрямована, організована, послідовна, систематична і системна діяльність державних органів, інших учасників правовиховної діяльності з метою формування у них належного рівня правової свідомості, правової і професійної культури, свідомого ставлення та безперечного виконання норм нормативних актів, виховання поваги до них, законослухняності, необхідності дотримання службової дисципліни, правомірної поведінки, прагнення до соціально-правової активності.
5. Правове виховання курсантів потребує поєднання теоретичної та практичної підготовки, формування оперативного мислення, розуміння змісту оперативного ризику, формування навиків екстремальної та аналітичної роботи, відповідних педагогічних та психологічних знань, навичок, вмінь, вмілого реагування в складних, екстремальних ситуаціях.
6. Метою правового виховання курсантів є, з одного боку, їх формування як професіоналів, фахівців належного рівня з відповідною правовою свідомістю та правовою і професійною культурою, законослухняністю, службовою дисципліною, правомірною поведінкою, а також соціально-правовою активністю, а з іншого – виховання громадянина як розвинутої особистості.
7. Здійснена диференціація мети правового виховання курсантів на: освітню, виховну, профілактичну.
8. Відповідно завдання правового виховання – це передусім етапи правовиховного процесу, своєчасне вирішення яких, забезпечить поступовий, правильний вплив на свідомість курсантів, а в майбутньому відповідно допоможе реалізувати мету даного напряму виховання.
Встановлено, що до завдань правового виховання курсантів слід віднести:
– надання курсантам на основі набутої раніше правової інформації певного рівня правових знань з питань державності, основ галузей права, положень, норм та принципів Конституції України, її законодавчих актів;
– формування відповідних правових переконань і правових почуттів;
–вироблення необхідного правового мислення, волі, вмілого реагування в складних екстремальних ситуаціях;
–сприяння закріпленню у свідомості курсантів правових установок, правових навичок та вмінь;
– закріплення у курсантів правильного розуміння та свідомого виконання норм права, адже в недалекому майбутньому курсанти стануть офіцерами органів внутрішніх справ і відповідно будуть самі роз’яснювати сутність і зміст правових норм, а також стежитимуть за дотриманням законності та правопорядку в державі;
– виховання поваги до всіх органів державної влади, обраного фаху та твердого переконання щодо важливості майбутньої професії працівника правоохоронних органів;
– проведення різноманітних правовиховних заходів, створення відповідної атмосфери у правовому вихованні, переконання курсантів у необхідності дотримання та виконання вимог присяги, статутів, настанов та інших нормативних документів, що регламентують їх діяльність;
– вироблення відповідної готовності, непримиренного ставлення до антигромадських проявів, порушення встановлених правил поведінки, правопорядку;
– на базі отриманих правових знань і установок формування у курсантів вміння і навичок активної, правової, оперативно-службової діяльності, вміння творчо й активно здійснювати свої функціональні обов’язки, свідомо обирати правомірні варіанти поведінки, тверді переконання у необхідності права для нормальної життєдіяльності суспільства, його членів звички дотримуватись чинного законодавства, брати активну участь у боротьбі з правопорушеннями;
– розробка наукових засад проведення правовиховного процесу, його прогресивних засобів, форм та методів, які були б об’єднані в певну програму, що складалась з логічно поєднаних елементів, мала наукове обгрунтування, систему.
9. Мета правового виховання курсантів досягається завдяки використанню його механізму. У дисертації визначено, що механізм правового виховання курсантів реалізується шляхом закріплення учасниками правовиховного процесу правових ідей, знань, які містяться в суспільній правовій свідомості, в свідомість курсантів, за допомогою правової бази, педагогічних технологій, засобів, форм та методів, а також інших компонентів, які складають механізм даного напряму виховання.
10. Особливу увагу звернуто на взаємозв’язок освіти, навчання і виховання, які забезпечують вагомий внесок у розвиток та становлення особистості курсантів. Важливим є те, щоб освіта, навчання і виховання були розвиваючими, тобто здійснювались цілеспрямовано, утворюючи систему взаємодіючих та взаємодоповнюючих компонентів.
11. Визначено, що під принципами правового виховання курсантів слід розуміти основні закономірності навчального та виховного процесу, які випливають із досвіду правовиховної теорії та практики, враховуючи при цьому основні вимоги до його суті, змісту, методики і організації.
12. Підкреслено, що правовиховна робота з курсантами поряд із загальними принципами повинна базуватись ще й на спеціально-професійних, а саме тих, що стосуються:
– змісту правового виховання курсантів: особистісно-орієнтаційний; об’єктивності; цілісності правовиховного процесу; зв’язку теорії правовиховного процесу з практичною професійною діяльністю; врахування особливостей особового складу;
– організації правовиховного процесу: доцільності навчання та правового виховання; нероздільності навчання та правового виховання з вирішенням освітніх, навчальних, виховних і розвиваючих завдань; свідомості й активності правильного використання самостійної підготовки курсантів; єдності навчальної, практичної і дослідницької діяльності; широкого використання освітнього, навчального та виховного потенціалу ВУЗу; створення належних умов для формування та становлення особистості; нероздільності правового виховання та правового самовиховання; формування в середовищі курсантів міцного колективу та доброзичливих колективіських відносин; правового виховання в колективі і через колектив; нероздільності і погодженості у правовиховній діяльності; вимогливості та поваги до особистості вихованців; комплектування форм, методів правового виховання в поєднанні з використанням інтенсивних технологій; охоплення правовиховним процесом усього особового складу; планування проведення правовиховних заходів у взводі, на курсі тощо курсантів; міцності і індивідуальності в навчанні та правовиховній роботі;
– майбутньої професійної діяльності: професіоналізації; нероздільності теорії і практики; відповідності методики впливу гуманістичній, моральній спрямованості правового виховання курсантів; включення курсантів у активну суспільно-корисну діяльність; врахування та використання в правовиховній роботі з курсантами їх позитивних якостей; динамізму; врахування завдань, які виконують підрозділи курсантів, стану дисципліни серед них тощо.
13. З’ясовано, що під функціями правового виховання курсантів необхідно розуміти напрями його цілеспрямованого впливу на суспільні відносини, що діють у межах існуючого правового поля, здійснюються в певній системі, дають правильну оцінку правовиховній роботі та забезпечують реалізацію її мети.
У дисертації розглядаються такі функції правового виховання курсантів, як: пізнавальна; регулятивна; охоронна; ідеологічно-виховна; практико-прикладна; прогностично-евристична; комунікативна; профілактична.
Робиться висновок, що функції правового виховання курсантів – це прояв його сутності і змісту. Вони мають складну, системну природу, характеризуються безперервністю, послідовністю, систематичністю, що пояснюється необхідністю постійного правового виховання курсантів.
14. У правовиховній роботі з курсантами необхідно широко використовувати різні прогресивні засоби, серед яких вирішальними є: нормативно-правові акти, акти застосування норм права; засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали); культурно-освітні заклади (кінотеатри, театри, будинки культури, клуби); наукова і навчальна література.
15. Основними формами правового виховання курсантів є: правова освіта (навчання); правова пропаганда; правова агітація; правова просвіта; індивідуально-виховна робота; правова практика; правове самовиховання. В дослідженні проаналізовано кожну із вищевказаних форм.
16. Основними методами правового виховання курсантів є: переконання; заохочення; приклад; вправи; змагання; спостереження; примус. В дослідженні проаналізовано кожен із вищевказаних методів.
Лише поєднання ефективних засобів правового виховання із відповідними формами і методами надасть можливість очікувати належного правовиховного результату.
17. Ефективність правового виховання курсантів є, з одного боку, своєрідною основою, що вказує на досягнення мети правовиховної роботи, а з іншого – тим найскладнішим питанням, яке слід вирішувати учасникам правовиховного процесу. Ефективність правового виховання курсантів – це передусім отриманий результат, який вимірюється співвідношенням досягнутого рівня правовиховної роботи і тією бажаною метою, яку ставили перед собою керівники, педагоги, вихователі та інші учасники правовиховної роботи і яку необхідно було досягти.
18. Критерії ефективності правового виховання курсантів являють собою ознаки, сторони, кордони за допомогою аналізу яких можна визначити рівень ефективності даного напряму виховання, його відповідність суспільним інтересам. Серед них: правові знання, правові переконання, правомірна поведінка, соціально-правова активність. Розглядаючи правове виховання як компонент правової соціалізації особистості виділяють такі критерії: правова вихованість; правова освіченість; правові та професійні знання; правова розвиненість.
19. Активізація суспільних відносин призводить до збільшення кількості правопорушень, що відбуваються в екстремальних ситуаціях. У дисертації визначено, що критеріями ефективності правового виховання підготовки курсантів до дій в екстремальних ситуаціях є: спеціальні професійні знання; спеціальна педагогічна та психологічна підготовка; спеціальна професійна розвиненість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Элькинд П. С. Воспитательная роль советского права // Вестник Ленинградского университета. – 1949. – № 11. – С. 4 – 9; Сокуренко В. Г. Социалистическое правосознание и его взаимоотношение с правом в советском обществе: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1953. – 15 с; Лукашова Е. А. Правосознание и укрепление законности в СССР. – М.: Госюриздат, 1957. – 106 с;
2. Демченко Т. И. Основные вопросы правового воспитания в социалистическом обществе: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1979. – 18 с; Третьяков Ф. Ф. Воспитательная роль советского права. – Ленинград: О-во «Знание» РСФСР, 1966. – 79 с.; Тищенко В. В. Теоретические проблемы правового воспитания в развитом социалистическом обществе: Автореф. дис… докт. юрид. наук. – М., 1982. – 24 с.
3. Бабкин В. Д. Правовое воспитание студентов. – К.: Вища школа, 1983. – 53 c; Головченко В. В., Неліп Г. І., Неліп М. І. Правове виховання учнівської молоді: питання методології та методики. – К.: Наук. думка, 1993. – 140 c; Забигайло В. К. Современная идеологическая борьба и право. – К.: О-во «Знание» УССР, 1984. – 48 с. (Серия ХІ «Правовое воспитание» № 5); Козюбра Н. И., Оксамытный В. В., Рабинович П. М. и др. Правовое воспитание молодежи. – К.: Наук. думка, 1985. – 319 c; Корниенко Л. М. Проблемы формирования правосознания школьников: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1974. – 19 с.; Левківський К. М. Законодавство України – основа правового виховання студентської та учнівської молоді: Тези доповідей республіканської науково-методичної конференції (22 – 24 квітня) // Правове навчання та виховання в умовах демократизації освіти. – К., 1992. – С. 19 – 21; Назаренко Е. В. Правовое воспитание – составная часть коммунистического воспитания советских граждан // Тезисы докладов и сообщений 22–24 октября 1975 г. – К., 1975.– С. 20 – 23; Федик Є. І. Формування правової культури студентів-юристів: теоретичні та прикладні аспекти (на матеріалах діяльності навчальних закладів з підготовки молодших спеціалістів): Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Львів, 1996. – 19 с. Шмоткін О. В. Юридична деонтологія. – К.: МНТУ, 1995. – 60 с.
4. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібн. для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – 208 с; Рабинович П.М. Скакун О. Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – 704 с;
5. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва: Навч. посібн. – К.: Вища школа, 1993. – 320 с; Класична педагогіка: Навч. посібн. / Л. С. Нечипоренко, Я. В. Подоляк, В. Г. Паснюк. – Х.: Основа, 1998. – 419 с.
6. Чефранов В. А. Правовое сознание как разновидность социального отражения (философско-методологический очерк). – К.: Вища школа, 1976. –210 с; Каптарь В. С. Правовое воспитание как средство активизации человеческого фактора: Автореф. дис… канд. филос. наук. – Кишенев, 1989. – 19 с; Штангрет М. Й. Правове виховання як засіб національної безпеки: філософський аспект // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №1. – С. 130 – 135.
7. Прокопенко И. Ф., Камышанченко Е. И., Лозовая В. И. Экономическое образование школьников: Учебн. пос. для учителей. – Х.: Основа, 1995. – 172 с.; Харламов И. Ф. Педагогика. – М.: Высшая школа, 1990. – 576 с.
8. Накази МВС України: № 61 від 29.01.1999 року «Про Комплексну програму роботи з кадрами та підвищення авторитету міліції на 1999 – 2005 роки»; № 385 від 17.06.2000 року «Про організацію виховної роботи з особовим складом органів і підрозділів внутрішніх справ України»; № 356 від 11.05.2001 року «Про затвердження програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 роки».
9. Андріанов В. М. Правова держава і принцип розподілу влад // Філософські проблеми права та правоохоронної діяльності співробітників органів внутрішніх справ: Зб. наук. пр. – К.: Укр. академія внутр. справ, 1995. – С. 51 – 62; Андросюк В. Г., Казміренко Л. І., Юхновець Г. О. та ін. Професійна психологія в органах внутрішніх справ: Курс лекцій. – К.: Укр. академія внутр. справ, 1995. – 110 с; Ануфрієв М. І., Бандурка О. М., Ярмиш О. Н. Вищий заклад освіти МВС України: Науково-практ. посібн. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. – 369 с; Бородин В. В. Воспитание правовой культуры у молодых сотрудников милиции: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 1989. – 25 с; Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р, 1999. – 503 с; Кондратьєв Я. Ю. Організація національної підготовки поліцейських Сполученого королівства // Науковий вісник НАВСУ. – 2000. – №2. – С. 7 – 9; Лігоцький А. Система правової освіти: пошуки і здобутки // Право України. – 1997. – № 9. – С. 34-36; Морозов А. С. Формування правової культури у майбутніх працівників міліції: Автореф. дис…канд. пед. наук. – Тернопіль, 1999. – 18 с.; Регульський В. Л. Підготовка висококваліфікованих спеціалістів – першочергове завдання вищого навчального закладу МВС // Підготовка кадрів вищої кваліфікації для органів внутрішніх справ України. – Львів: 1995. – С. 3 – 8; Сливка С. С., Рудницький М. І., Підгурський М.Т. та ін. Формування правосвідомості юриста. – Львів: ЛІВС, 1997.– 96 с; Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – С. 500 – 529; Темченко В. І. Формування професійної правосвідомості працівників міліції: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 1993. – 15 с.
10. Столяренко А. М. Юридическая педагогика: Курс лекций. – М.: ЭКМОС, 2000. – 496 с.
11. Баранов П. П., Мещерякова А. В. Правовая психология курсантов вузов МВД России. Монограф. – Ростов-на-Дону: РЮИ МВД России, 2001. – 168с; Беляева Л. И. Юридическая педагогика в МВД. – М., 1997; Горлинский И. В. Педагогическая система непрерывного профессионального образования в учебных заведениях МВД России и пути ее развития. – М., 1999; Дамаскин О. В., Зюбин В. Р. Правовое воспитание курсантов. Готовится приказ. – М.: Воениздат, 1990. – 60 с; Исправительная (пенитенциарная) педагогика / Под ред. А. И. Зубкова и М. П. Стуровой.– М., 1999; Чарльз М. Т. Профессиональная подготовка сотрудников полиции (милиции) США и России. Научное издание / Под. общ. ред. В. П. Сальникова. – СПб: Санкт – Петербургский ун-т МВД России, изд-во Алетейя. – 2000. – С. 155 – 161; Gainer T. W., Marlin G., Surbeck-Harris, J. (1999). Competency-Based Training in the Police Environment: in Police Training in Russia and the United States. Edited by M. Charles, R. Swan, V. Sergevin, B. Rich. Vladimir, Russia: Ministry of Internal Affairs.
12. Ушинский К. Д. Собр. соч.: В 7 т. – М.: Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1948. – Т. 2. – С. 20.
13. Там само.
14. Макаренко А. С. Соч.: В 7 т. – М. : Изд-во Акад. пед. наук РСФСР, 1957. – Т.4. – С. 28.
15. Сухомлинский В. А. О воспитании. – М.: Политиздат, 1975. – С. 22.
16. Коментар до Конституції України. – К.: АТ Книга, 1996. – С. 32.
17. Ващенко Г. Виховання волі і характеру: Підручн. для педагогів. – К.: Школяр, 2000. – С. 200.
18. Столяренко А. М. Юридическая педагогика: Курс лекций. – М.: ЭКМОС, 2000. – С. 8.
19. Класична педагогіка: Навч. посібн. / Л. С. Нечипоренко, Я. В. Подоляк, В. Г. Паснюк. – Х.: Основа, 1998. – С. 12 – 13.
20. Там само. – С. 17.
21. Синьов В. М., Пометун О. І., Супрун М. О. та ін. Основи теорії виховання: Навч. посібн. / За заг. ред. академіка АПН України В. М. Синьова. – К.: РВВ КІВС, 2000. – С. 8.
22. Сливка С. С., Рудницький М. І., Підгурський М.Т. та ін. Формування правосвідомості юриста. – Львів: ЛІВС, 1997. – С. 32.
23. Нечипоренко Л. С., Подоляк Я. В., Паснюк В. Г. Воспитание. – Х.: Основа, 1997. – С. 5.
24. Столяренко А. М. Юридическая педагогика: Курс лекций. – М.: ЭКМОС, 2000. – С. 45.
25. По: Гойман В. И. Действие права (Методологический анализ): Автореф. дис… докт. юрид. наук. – М., 1992. – С. 24.
26. Кураева
27. Элькинд П. С. Воспитательная роль советского права // Вестник Ленинградского университета. – 1949. – № 11. – С. 4 – 9.
28. Сокуренко В. Г. Социалистическое правосознание и его взаимоотношение с правом в советском обществе: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1953. – 15 с.
29. Лукашова Е. А. Правосознание и укрепление законности в СССР. – М.: Госюриздат, 1957. – 106 с.
30. Сырцев В. А. Социалистическое правосознание в СССР. – М.: Госюриздат, 1958. – 130 с.
31. Третьяков Ф. Ф. Воспитательная роль советского права. – Ленинград: О-во « Знание » РСФСР, 1966. – С. 6
32. Лукашева Е. А. Правосознание, правовое воспитание и правовая культура // Советское государство и право. – 1976. – № 1. – С. 129.
33. Тищенко В. В. Теоретические проблемы правового воспитания в развитом социалистическом обществе: Автореф. дис… докт. юрид. наук. – М., 1982. – 24 с.
34. Демченко Т. И. Основные вопросы правового воспитания в социалистическом обществе: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1979. – 18 с.
35. Юридическая энциклопедия – М.: Юрид. лит., 1984. – С. 404.
36. Алексеев С. С. Механизм правового регулирования в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1966. – 187 с; Проблемы теории государства и права:Учебн. пособ. для студ. вузов / Под ред. С. С. Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1979. – 391 с; Актуальные проблемы теории социалистического государства и права (Материалы конференции 12 – 14 декабря 1973 г.). – М., 1974. – С. 125; Алексеев С. С. Общая теория права: В 2 т. – М.: Юрид. лит., 1981. – Т. 1. – С. 238. и др.
37. Советское государственное строительство и право. – М.: Юрид. лит., 1984. – С. 60; Керимов Д. А. Философские проблемы права. – М.: Мысль, 1972. – С. 196; Керимов Д. А., Явич Л. С., Кудрявцев В. Н. и др. Методологические проблемы советской юридической науки. – М.: Наука, 1980. – С. 43. и др.
38. Забигайло В. К. Современная идеологическая борьба и право. – К.: О-во «Знание» УССР, 1984. – 48 с. (Серия ХІ «Правовое воспитание» № 5).
39. Материалы ХХVII съезда Коммунистической партии Советского Союза. – М.: Политиздат, 1986. – С. 165.
40. Кучма Л. Д. Треба навчитись жити за Конституцією // Право України. – 1995. – № 10. – С. 3 – 4.
41. Коментар до Конституції України. – К.: АТ Книга, 1996. – С. 54.
42. Там само. – С. 101.
43. Проект Закону. Про вищу освіту: розглянув Комітет Верховної Ради України // Овіта України. – 1998. – 9 вересня. – С. 2; Дерев’янко С. Радяться ректори вищих навчальних закладів // Освіта України. – 2000. – 15 березня. – С. 11.
44. Програма правової освіти населення України: Постанова Кабінету Міністрів України № 366 від 29 травня 1995 року// Зібрання Постанов Уряду України. –1995.– № 8.– С. 13 – 23.
45. Годованець В., Кампо В., Тертичний В. Правова просвіта громадян України: методологічні проблеми розроблення Концепції // Право України. – 1999. – № 1. – С. 27 – 28.
46. Проект концепції розвитку правової просвіти громадян на період до 2005 року;
47. Коментар до Конституції України. – К.: АТ Книга, 1996. – С. 27.
48. Про Державну програму розвитку юридичної освіти в Україні: Проект Постанови Кабінету Міністрів України.– К., 2001.– С. 1–3.
49. Комаров В. Актуальні проблеми вищої юридичної освіти України // Юридичний світ. – 2000. – 20 – 26 квітня. – С. 3.
50. Бабкина О. Зачем реформировать высшую школу // Зеркало недели. – 2000. – № 11. – 18 марта.
51. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва: Навч. посібн. – К.: Вища школа, 1993. – С. 153 – 154.
52. Класична педагогіка: Навч. посібн. / Л. С. Нечипоренко, Я. В. Подоляк, В. Г. Паснюк. – Х.: Основа, 1998. – С. 162.
53. Супрун М. О. Основи вікової та педагогічної психології в навчальній та позааудиторній роботі спеціалізованого закладу освіти: Навч. посібн. – К.: РВВ КІВС, 1998. – С. 121.
54. Столяренко А. М. Юридическая педагогика: Курс лекций. – М.: ЭКМОС, 2000. – С. 65.
55. Чефранов В. А. Правовое сознание как разновидность социального отражения (философско-методологический очерк). – К.: Вища школа, 1976. – С. 3 – 4.
56. Каптарь В. С. Правовое воспитание как средство активизации человеческого фактора: Автореф. дис… канд. филос. наук. – Кишинев, 1989. – 19 с.
57. Штангерт М. Й. Правове виховання як засіб національної безпеки: філософський аспект // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. – 1999. – №1. – С. 131.
58. Прокопенко И. Ф., Камышанченко Е. И., Лозовая В. И. Экономическое образование школьников: Учебн. пос. для учителей. – Х.: Основа, 1995. – С. 4.
59. Харламов И. Ф. Педагогика. – М.: Высшая школа, 1990. – С. 382.
60. Професиональная этика сотрудников правоохранительных органов: Учебн. пос. / Под ред. Г. В. Дубова и А. В. Опалева: Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Щит-М, 1999. – С. 306; Смирнов В. И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. – М., 1999. – С. 304; Психология. Педагогика. Этика. / Под ред. Ю. В. Наумкина. – М., 1999. – С. 238.
61. Бабкин В. Д. Правовое воспитание студентов. – К.: Вища школа, 1983. – С. 12 – 13.
62. Коментар до Коституції України. – К.: АТ Книга, 1996. – С. 113.
63. Подберезький М. К. Правова культура майбутнього вчителя / За ред. академіка АПН України, доктора пед. наук, професора І. Ф. Прокопенко. – Х.: Основа, 1997. – С. 63; Городиський М. І. Правова освіта майбутнього вчителя: Монограф. / За ред. М. К. Подберезького.– К.: Науковий світ, 2001.– С. 28.
64. Кондратюк О. Комплексний підхід до визначення змісту форм та методів виховання учнів профтехучилищ // Рідна школа. – 1998. – №12. – С. 76.
65. Ануфрієв М. І., Бандурка О. М., Ярмиш О. Н. Вищий заклад освіти МВС України: Науково-практ. посібн. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. – 369 с.
66. Крижановский А. Ф. Формирование профессионального правового сознания специалистов народного хозяйства: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – К., 1987. – С. 9 – 10.
67. Козюбра Н. И., Оксамытный В. В., Рабинович П. М. и др. Правовое воспитание молодежи. – К.: Наук. думка, 1985. – С. 86.
68. Козир М. К., Шость Н. В. Організація правового виховання неповнолітніх у закладах освіти: Навчально-метод. посібн. – Х.: ХОІУВ, 1996. – С. 10.
69. Рябко И. Ф. Основы правовой педагогики. – Ростов-на-Дону: Изд-во. Ростовского ун-та, 1973. – С. 35.
70. Юридична енциклопедія: В 6 т. – К.: Укр. енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. – Т. 1. – С. 411.
71. Головченко В. В., Ковальський В. С. Юридична термінологія: Довідн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 120 – 121.
72. Юридичний словник-довідник / За ред. Ю. С. Шемшученка. – К.: Феміна, 1996. – С. 507.
73. Общая теория государства и права: Академ. курс: В 2 т. / Под ред. М. Н. Марченко. – М.: Зерцало, 1998. – Т. 2. – С. 395; Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібн. для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С. 97; Скакун О. Ф., Подберезький М. К. Теорія держави і права. – Х.: ХДУ, 1996. – 326 с.
74. Томин В. Т. Правовое информирование как метод оптимизации взаимодействия органов внутренних дел с населением (средства массовой информации в органах внутренних дел). – Горький: Горьков. высш. школа МВД СССР, 1990. – С. 4.
75. Головченко В. В., Ковальський В. С. Юридична термінологія: Довідн. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 120 – 121.
76. Корниенко Л. М. Проблемы формирования правосознания школьников: Автореф. дис… канд. юрид. наук. – М., 1974. – С. 11 – 12.
77. Самощенко И. С., Тищенко В. В. Юридическая наука и правовое воспитание // Сов. юстиция. – 1973. – № 23. – С. 22 – 26; Рябко И. Ф. Правосознание и правовое воспитание масс. – Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского ун-та, 1969. – С. 135.
78. Скакун О. Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – С. 520.
79. Головченко В. В., Неліп Г. І., Неліп М. І. Правове виховання учнівської молоді: питання методології та методики. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 5.
80. Левківський К. М. Законодавство України – основа правового виховання студентської та учнівської молоді: Тези доповідей республіканської науково-методичної конференції (22 – 24 квітня) // Правове навчання та виховання в умовах демократизації освіти. – К., 1992. – С. 19.
81. Нерсесянц В. С. Философия права. – М.: Изд. группа ИНФРА; М-НОРМА, 1997. – С. 72.
82. Алексеев С. С. Государство на пути к верховенству права // Известия. – 1991. – 20 сентября.
83. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА - М, 1999. – С. 506.
84. Философский словарь / Под ред. И. Т. Флорова. – 6-е изд. перераб. и доп. – М.: Политиздат, 1991. – С. 512.
85. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М.: Русский язык, 1988. – С. 712.
86. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т. – М.: Русский язык, 1991. – Т. 4. – С. 583.
87. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997. – С. 205.
88. Бура Н. А. Функции общественного правосознания. – К.: Наук. думка, 1986. – С. 62 – 63; Бойков А. Д. О состоянии и задачах научных исследований проблем правосознания и правового воспитания // Вопросы эффективности правового воспитания: Сб. науч. трудов. – М., 1977. – С. 11; Чвялева Е. В. Правовое воспитание и юридическая квалификация // Проблемы правового воспитания: Межвузовский сб. науч. трудов. – Свердловск, 1988. – С. 61.
89. Крижановский А. Ф. Цели правового воспитания молодежи // Тезисный доклад на Всесоюзной научно-практической конференции «Совершенствование правового воспитания молодежи в свете решений XXVII cъезда КПСС» (Одесса, 1987 г.). – М., 1989. – С. 82.
90. Дамаскин О. В., Зюбин В. Р. Правовое воспитание курсантов. Готовится приказ. – М.: Воениздат, 1990. – С. 6.
91. Нечипоренко Л. С., Подоляк Я. В., Паснюк В. Г. Воспитание. – Х.: Основа, 1997. – С. 33.
92. Гранат Н. Л. Правовое воспитание: понятие, формы и методы осуществления // Юрист. – 1998. – № 11/12. – С. 7.
93. Подберезький М. К. Правова культура майбутнього вчителя / За ред. академіка АПН України, доктора пед. наук, професора І. Ф. Прокопенко. – Х.: Основа, 1997. – С. 44.
94. Головченко В. В. Эффективность правового воспитания: понятие, критерии, методика измерения. – К.: Наук. думка, 1985. – С. 26.
95. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібн. для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С. 97.
96. Козюбра Н. И., Оксамытный В. В., Рабинович П. М. и др. Правовое воспитание молодёжи. – К.: Наук. думка, 1985. – С. 86.
97. Головченко В. В., Неліп Г. І., Неліп М. І. Правове виховання учнівської молоді: питання методології та методики. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 8.
98. Скакун О. Ф., Овчаренко М. И. Юридическая деонтология / Под ред. професора О. Ф. Скакун. – Х.: Основа, 1998. – С. 84.
99. Морозов А. С. Формування правової культури у майбутніх працівників міліції: Автореф. дис…канд. пед. наук. –Тернопіль, 1999. – С. 9.
100. Сальников В. П. Правовая культура: теоретико-методологический аспект: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Ленинград, 1990. – С. 24.
101. Федик Є. І. Формування правової культури студентів-юристів: теоретичні та прикладні аспекти (на матеріалах діяльності навчальних закладів з підготовки молодших спеціалістів): Автореф. дис…канд. юрид. наук. – Львів, 1996. – С. 12.
102. Назаренко Е. В. Правовое воспитание – составная часть коммунистического воспитания советских граждан // Тезисы докладов и сообщений 22–24 октября 1975 г. – К., 1975.– С. 20.
103. Головченко В. В. Завдання, структура та зміст правового виховання учнівської молоді // Педагогічно-правова профілактика правопорушень серед учнівської молоді: Науково-метод. зб. ст. / За заг. ред. В. П. Пастухова. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 26,34.
104. Нечипоренко Л. С., Подоляк Я. В., Паснюк В. Г. Воспитание. – Х.: Основа, 1997. – С. 33.
105. Подберезький М. К. Правова культура майбутнього вчителя / За ред. академіка АПН України, доктора пед. наук, професора І. Ф. Прокопенко. – Х.: Основа, 1997. – С. 53.
106. Фіцула М. М. Правове виховання учнів: Навч. метод. посібн. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 8.
107. Сливка С. С., Рудницький М. І., Підгурський М.Т. та ін. Формування правосвідомості юриста. – Львів: ЛІВС, 1997. – С. 46.
108. Козир М. К., Шость Н. В. Організація правового виховання неповнолітніх у закладах освіти. Навчально-метод. посібн. / За ред. Н. В. Різдван. – Х.: ХОІУВ, 1996. – С. 11.
109. Дамаскин О. В., Зюбин В. Р. Правовое воспитание курсантов. Готовится приказ. – М.: Воениздат, 1990. – С. 6 – 7, 3.
110. Там само. – С. 7.
111. Фіцула М. М. Правове виховання учнів: Навч. метод. посібн. – К.: ІЗМН, 1997. – С. 10 – 11.
112. Головченко В. В., Неліп Г. І., Неліп М. І. Правове виховання учнівської молоді: питання методології та методики. – К.: Наук. думка, 1993. – С. 20.
113. Пеньков Е. М. Социальные нормы: управление, воспитание, поведение. – М.: Юрид. лит., 1990. – С. 30; Татаринцева Е. В. Правовое воспитание: методология и методика. – М.: Высшая школа, 1990. – С. 6 – 7.
114. Бородин В. В. Воспитание правовой культуры у молодых сотрудников милиции: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 1989. – 25 с.
115. Там само. – С. 22.
116. Темченко В. І. Формування професійної правосвідомості працівників міліції: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 1993. – 15 с.
117. Там само. – С. 8.
118. Сливка С. С. Професійна етика працівників міліції: теоретико-правовий аналіз: Автореф. дис…канд. юрид. наук. – К., 1994. – 18 с.
119. Там само. – С. 13 – 14.
120. Сливка С. С., Рудницький М. І., Підгурський М. Т. та ін. Формування правосвідомості юриста. – Львів: ЛІВС, 1997.– 96 с.
121. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р, 1999. – 503 с.
122. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – С. 500 – 529.
123. Морозов А. С. Формування правової культури у майбутніх працівників міліції: Автореф. дис…канд. пед. наук. – Тернопіль, 1999. – 18 с.
124. Чарльз М. Т. Профессиональная подготовка сотрудников полиции (милиции) США и России. Научное издание / Под. общ. ред. В. П. Сальникова. – СПб: Санкт – Петербургский ун-т МВД России, изд-во Алетейя. – 2000. – С. 155 – 161.
125. Gainer, T. W., Marlin G., Surbeck-Harris, J. (1999). Competency-Based Training in the Police Environment: in Police Training in Russia and the United States. Edited by M. Charles, R. Swan, V. Sergevin, B. Rich. Vladimir, Russia: Ministry of Internal Affairs.
126. Дамаскин О. В., Зюбин В. Р. Правовое воспитание курсантов. Готовится приказ. – М.: Воениздат,1990. – С. 6 – 9.
127. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р, 1999. – С. 14.
128. Комаров В. Актуальні проблеми вищої юридичної освіти України // Юридичний світ. – 2000. – 20 – 26 квітня. – С. 3.
129. Общая теория государства и права: Курс лекций / Под общ. ред. В. К. Бабаева. – Нижний Новгород: Нижегород. высш. школа МВД России, 1991. – С. 66.
130. Котюк В. О. Теорія права: Курс лекцій: Навч. посібн. для юрид. фак. вузів. – К.: Вентурі, 1996. – С. 98.
131. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Х.: Консум, 2000. – С. 521.
132. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р, 1999. – С. 120.
133. Назаренко Е. В. Формирование развитого социалистического правосознания – основная цель правового воспитания // Проблемы правоведения. – К., 1977. – Вып. 36. – С. 22.
134. Державна національна програма «Освіта» («Україна ХХІ століття»). – К.: Райдуга, 1994. – 62 с.
135. Бехтерев В. М. Вопросы общественного воспитания // Антология педагогической мысли России второй половины ХІХ – начало ХХ в. – М., 1990. – С. 504.
136. Виховна робота в курсантських підрозділах: Інф. зб. – К.: РВВ КІВС, 2000. – 37 с; Інформаційні матеріали з організації виховної та соціально-психологічної роботи. – К.: РВВ КІВС, 2000. – 25 с; Синьов В. М., Кривуша В. І., Пампура І. І. Виховна робота в курсантських підрозділах: Інф. зб. – К.: РВВ КІВС, 2002. – 69 с.
137. Столяренко А. М. Юридическая педагогика: Курс лекций. – М.: ЭКМОС, 2000. – С. 230.
138. Там само. – С. 226.
139. Нерсесянц В. С. Философия права. – М.: Изд. группа ИНФРА; М-НОРМА, 1997. – С. 321.
140. Заєць А. П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – С. 58.
141. Гусарєв С. Д., Тихомиров О. Д. Юридична деонтологія. – К.: ВІРА-Р, 1999. – С. 205.
142. Біленчук П. Д., Сливка С. С. Правова деонтологія / За ред. акад. П. Д. Біленчука. – К.: АТІКА, 1999. – С. 18.
143. Горшенев В. М., Бенедик И. В. Юридическая деонтология: Учебн. пособ. для студ. вузов. – К.: Юрид. лит., 1988. – С. 8.
144. Шмоткін О. В. Юридична деонтологія. – К.: МНТУ, 1995. – С. 4.
145. Матлин Е. К. Некоторые психологические вопросы воспитания студентов / Под ред. В. А. Крутецкого. – Минск: Вышэйшая школа, 1974. – С. 23 – 24.
146. Морозов А. С. До питання правової підготовки майбутніх працівників міліції // Збірник наукових праць Херсонського державного педагогічного університету. – Херсон: ХДПУ, 1998. – Вип. 1. – С. 154 – 155.
147. Голосніченко І. П. Використання матеріалів практики у навчальному процесі // Проблеми підвищення рівня підготовки кадрів для органів внутрішніх справ: Матеріали науково-практичної конференції (Київ, 10 – 11 грудня 1992 р.). – К.: Укр. академія внутр. справ, 1993. – С. 266.
148. Ануфрієв М. І., Бандурка О. М., Ярмиш О. Н. Вищий заклад освіти МВС України: Науково-практ. посібн. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1999. – 369 с.
149. Захаров В. Ф., Римаренко Ю. И., Шатский С. С. Модель специалиста – выпускника Киевской высшей школы МВД СССР им. В. Э. Дзержинского // Оперативно-профилактическая и исправительно-трудовая специализация. – К., 1981. – С. 3.
150. Соболєв В. О., Лапшина В. Л., Дядечко І. І. Ефективність та якість професійної підготовки молодого слідчого (на прикладі Університету внутрішніх справ) // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1997. – Вип. 2. – С. 196 – 205.
151. Кондратьєв Я. Ю. Організація національної підготовки поліцейських Сполученого королівства // Науковий вісник НАВСУ. – 2000. – №2. – С. 7 – 9.
152. Гіда О. Ф. Удосконалення форм і методів професійної підготовки працівників міліції, як фактор зміцнення законності в діяльності органів внутрішніх справ // Науковий вісник НАВСУ. – 2000. – №2. – С. 175 – 180; Колодкин Л. М., Фатула А. В. Организация работы с кадрами в органах внутренних дел. – М., 1990; Они же. Кадровая политика в органах внутренних дел Российской Федерации. – СПб., 1998; Лойт Х. Х. Кадровая политика и её реализация в органах внутренних дел в современных условиях. – СПб., 1998; Морозов В. М., Сергевнин В. А. Международный опыт правоохранительной деятельности. – Владимир., 1997; Они же. Рекрутирование, отбор и обучение полицейских в США. – М., 1994; Проценко Е. Д. Государственная образовательная политика в системе МВД России: Автореф. дис… докт. юрид. наук. – СПб., 1998; Проценко Е. Д. Профессиональное образование в органах и войсках МВД России: история, теория, практика. – СПб., 1998; Степашин С. В. Безопасность человека и общества. Политико-правовые вопросы. – СПб., 1994; Шушкевич И. Ч. Зарубежный опыт и система подготовки кадров для органов внутрен