Тарнай Єва Андріївна. Управління процентними активами і пасивами комерційних банків (на матеріалах банківського сектора Закарпатської області)

brief description

Тарнай Єва Андріївна. Управління процентними активами і пасивами комерційних банків (на матеріалах банківського сектора Закарпатської області) : дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / Ужгородський національний ун-т. — Ужгород, 2005. — 258арк. : рис., табл. — Бібліогр.: арк. 180-191.

Тарнай Є.А. Управління процентними активами і пасивами комерційних банків (на матеріалах банківського сектора Закарпатської області). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 фінанси, грошовий обіг і кредит. Інститут регіональних досліджень НАН України. Львів, 2005.
Дисертація присвячена дослідженню проблем управління процентними активами і пасивами комерційних банків. Аналізується становлення, розвиток та стан національної банківської системи в цілому та у регіональному аспектах. Розглядаються основні методичні засади механізму формування та управління активними та пасивними операціями філії банківської установи, визначаються сутність, особливості, завдання та етапи кредитного менеджменту. На основі аналітичної оцінки виявляються основні недоліки банківського менеджменту й причини їх виникнення.
Змодельовано ефективний менеджмент зобов’язань та кредитів банку, який пропонується реалізувати через використання методики гепу та економіко-математичної моделі оптимізації процентних активів і пасивів з метою максимізації процентної маржі банківської установи.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання наукової проблеми управління процентними активами і пасивами філій комерційних банків, обґрунтовані та розроблені теоретичні і практичні положення щодо удосконалення менеджменту залучених, запозичених коштів та виданих кредитів структурних підрозділів комерційних банків.
До основних результатів, висновків і пропозицій роботи можна віднести такі:

Автором дисертації розкрито зміст основних методів ефективного управління депозитними джерелами (цінових та нецінових). Українська банківська практика свідчить про більш широке застосування цінових методів управління депозитами. Головною причиною цього є те, що встановлення відсотка по залучених коштах є у компетенції банківського менеджера, і його рівень не регулюється Національним банком.

Для вдосконалення цінових методів у дисертаційному дослідженні пропонується використовувати підхід переведення стабільної частки поточних рахунків на депозитні вклади, що дасть можливість банку отримати додаткові стабільні ресурси, а клієнтам вищий дохід від грошей, вкладених у банк. Банки можуть заінтересувати вкладників нарахуванням і сплатою складних процентів. Ще одним із способів стимулювання вкладників є застосування процентної ставки, що прогресивно зростає залежно від часу фактичного перебування коштів на рахунку, а також нарахування відсотків на відсотки по закінченню кожного операційного дня.

На основі дослідження змісту поняття „кредитний портфель” у роботі пропонується його дефініція як сукупності позик різної якості, виданих банком на умовах строковості, повернення, платності, забезпечення та цільового призначення юридичним та фізичним особам на певну дату згідно із визначеною кредитною політикою.
Автором визначено сутність кредитного менеджменту як процесу управління всіма аспектами кредитної діяльності банку, що розкривається на тлі основних його завдань (забезпечення рентабельної роботи банку за рахунок ефективної кредитної діяльності; забезпечення прибуткової роботи банку при додержанні ліквідності його балансу; максимальне задоволення потреб клієнта; дотримання інтересів кредитора та позичальника; організація роботи з клієнтами) та етапів управління кредитними коштами (маркетингові дослідження; кредитний аналіз; надання кредиту та управління ним; перевірка кредиту і контроль якості кредитного портфеля; аналіз кредитної діяльності та її ефективності).
З метою вдосконалення кредитного менеджменту у роботі виявлено основні недоліки в системі оцінки ризикового класу позичальника досліджуваних філій (всі оцінки ґрунтуються на фінансових коефіцієнтах, відображають стан справ тільки за минулий період, розкривають в основному рух оборотних активів; носять здебільшого суб’єктивний характер; ґрунтуються на дистанційному аналізі). У зв’язку з цим запропоновано шляхи їх усунення (оцінка повинна мати характер експрес-аналізу; доцільно створити незалежні від банку структури для проведення експрес-аналізу кредитоспроможності підприємств; для комплексної оцінки необхідно визначити поточну та перспективну кредитоспроможність позичальника).
Для більш комплексного аналізу залучених коштів населення дисертантом пропонуються використовувати показники рівня банківських заощаджень населення та їх ефективності, які дають можливість виявити ступінь інтенсивності вкладання жителями області коштів у банківські установи та визначити питому вагу отриманих за банківськими строковими депозитами відсоткових доходів у загальних доходах населення від власності.
На основі дослідження сутності менеджменту пасивних операцій комерційного банку у дисертації теоретично обґрунтовано формування оптимальної ресурсної бази філій банківських установ в умовах економічної нестабільності на регіональному рівні доведена пріоритетність коштів до запитання над строковими коштами в ресурсній базі структурних підрозділів банків. У стабільних економічних умовах оптимальним співвідношенням складових процентних пасивів філії банку є: депозитні вклади організацій та строкові вклади громадян 50-55%; залишки на поточних рахунках підприємств і населення 30-40%; міжфілійний кредит 5-15%.
За допомогою методу управління розривом у балансах комерційних банків автором виявлено ступінь залежності досліджуваних філій від зміни ринкового процента. Оскільки кумулятивний геп на більшості часових інтервалів має від’ємне значення, а на фінансовому ринку спостерігається тенденція до падіння ринкового відсотка, можна стверджувати, що фактичне співвідношення між кредитами та депозитами є позитивним і сприятиме збільшенню чистої відсоткової маржі банків.
У дисертаційній роботі методом економіко-математичного моделювання оптимізовано баланси досліджуваних філій. Основним чинником у процесі реалізації цього процесу було дотримання філіями всіх нормативних вимог НБУ щодо ліквідності при одночасній максимізації чистої процентної маржі установи. Автором проведено три розрахунки: оптимізація активів балансу при незмінності його пасивів, оптимізація пасивів при сталих активах та одночасна оптимізація обох сторін балансу. Отримані результати розрахунків свідчать, що у всіх філій є реальний потенціал збільшити прибутковість своєї діяльності.