ТЕХНОЛОГІЯ СУДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ: ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

СТЕЦИК НАЗАРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ

УДК 340.142

ТЕХНОЛОГІЯ СУДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ:
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА

спеціальність 12.00.01 –
теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник
Луць Людмила Андріївна
доктор юридичних наук, професор

Львів – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП………………..…………………………………………………………..4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕХНОЛОГІЇ СУДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ……...11

1.1. Стан наукової розробки проблеми
у вітчизняній та зарубіжній літературі........................................................11

1.2. Методологія дисертаційного дослідження …………………………..17

РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА
ХАРАКТЕРИСТИКА СУДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ..............................22

2.1. Судова правотворчість: поняття, ознаки, види ……………………...22

2.2. Особливості судової правотворчості
у правових системах континентального права…………………………...33

2.3. Судові правотворчі акти –
результати судової правотворчості ……………………………………….60

Висновки до Розділу 2……………………………………………………...76

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЯ СУДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ……………..79

3.1. Судова правотворча технологія:
поняття, ознаки, структура, види………………………………………….79

3.2. Техніко-правові засоби судової правотворчості ……………………96

3.3. Технологічні процедури судової правотворчості…………………..128

Висновки до Розділу 3…………………………………………………….142

РОЗДІЛ 4. ТЕНДЕНЦІЇ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ
СУДОВОЇ ПРАВОТВОРЧОСТІ В УКРАЇНІ……………………………...145

4.1. Проблеми становлення судової правотворчості в Україні………...145

4.2. Впровадження та удосконалення
технології судової правотворчості в Україні............................................158

Висновки до Розділу 4…………………………………………………….170

ВИСНОВКИ…………………………………………………………...……….172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...178

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Становлення України як правової, демократичної, соціальної держави потребує формування її державного апарату за принципом розподілу влади на законодавчу, виконавчу та судову.
Формування національної системи судових органів у сучасних умовах здійснюється під кутом зору міжнародних, зокрема європейських, правових стандартів.
Європейська модель судової влади передбачає функціонування судових органів як самостійної гілки влади з наявністю всіх ознак, що характеризують державну владу. Серед таких ознак є і можливість вищих судових органів здійснювати у встановлених законом межах судову правотворчість, яка має бути спрямована на цілісність, безколізійність правового регулювання суспільних відносин. У Європі сформувались відповідні моделі судової влади, які дозволяють судовій системі здійснювати ці завдання.
Тому на сучасному етапі розвитку судової системи України важливим видається виявлення параметрів здійснення судової правотворчості вищими судами, що буде підтвердженням функціонування судових органів як самостійної гілки влади в Україні.
Отже, це дослідження є важливим не лише для юридичної науки, а й для юридичної практики в Україні.
Питанням правотворчості у загальній теорії права традиційно приділяється значна увага, зокрема, вони висвітлюються у працях Алєксєєва С. С., Керімова Д. А., Міцкевича О. В., Нашиц А., Піголкіна А. С., Полєніної С. В., Рабіновича П. М., Скакун О. Ф., Халфіної Р. О., Шувалова І. І., Шмельової Г. Г., Ющика О. І. та ін.
Водночас, і проблеми судової правотворчості не обділені увагою як у вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній науці. Характеристика природи судової правотворчості, окремих її різновидів та рішень відповідних судових інстанцій здійснювалась такими вченими, як Барак А., Бринцев В. Д., Верещагін О. М., Вітрук М. В., Гаджиєв Г. А., Євстігнєєва Г. Б., Зорькін В. Д., Карапетов А. Г., Козюбра М. І., Луць Л. А., Марченко М. М., Нерсесянц В. С., Попов О. В., Савчин М. В., Сердюк В. В., Сем’янов Є. В., Сірий М. І., Тесленко М. В., Чередніченко С. П., Шевчук С. В. та ін.
Деякі аспекти судової правотворчості розглядалися при характеристиці судових прецедентів, зокрема, у працях Богдановської І. Ю., Бодрова С. Ю., Власової Т. В., Голуба К. Ю., Гука П. О., Дворнікової О. О., Дорохової А. Б., Загайнової С. К., Лозовської С. В., Мазура М. В., Малишева Б. В., Мідзяновської В. В., Погребняка С. П., Подольської Н. А., Спектор К. І. та ін.
Крім того, питання юридичної технології висвітлювалися у правових дослідженнях Апт Л. Ф., Арзамасова Ю. Г., Баранова В. М., Бахвалова С. В., Билі-Сабадаш І. О., Власенка М. О., Давидової М. Л., Дзейко Ж. О., Ілясова А. М., Ісаєвої Л. А., Карташова В. М., Кашаніної Т. В., Колеснік І. В., Косовича В. М., Рабіновича П. М., Сирих О. В., Тихомирова Ю. О., Ушакова О. О., Чернобеля Г. Т., Чухвічова Д. В. та ін.
Проте, загальнотеоретичний аналіз технології судової правотворчості у вітчизняній науці на монографічному рівні не здійснювався.
Все це визначає актуальність теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах планової теми кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка «Загальнотеоретичні та філософські аспекти правотворення в Україні» (державний реєстраційний номер 0109U004354).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення юридичної природи та структури технології судової правотворчості, встановлення особливостей її застосування в Україні.
Досягнення поставленої мети вимагало вирішення таких основних завдань:
– уточнити юридичну природу судової правотворчості та виокремити її основні види;
– виявити основні моделі судової правотворчості у континентальному праві та встановити їх особливості та параметри;
– виявити юридичну природу судових правотворчих актів;
– встановити природу судової правотворчої технології та її структуру;
– виявити техніко-правові засоби судової правотворчості та особливості їх застосування у різних видах судової правотворчості;
– встановити природу технологічних процедур судової правотворчості та їх особливості у різних видах судової правотворчості;
– сформувати пропозиції щодо впровадження та удосконалення технології судової правотворчості в Україні.
Об’єктом дослідження є судова правотворчість.
Предметом дослідження виступає юридична природа та структура технології судової правотворчості, її особливості в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є філософські і загальнонаукові підходи та загальнонаукові і спеціально-юридичні методи.
Для досягнення мети дисертаційного дослідження використовувався діалектичний підхід, який дозволив аналізувати судову правотворчість як явище, що розвивається, а також діяльнісний підхід, який дозволив трактувати судову правотворчість як юридичну, соціально значиму діяльність.
Застосування формально-логічних методів дозволило уточнити дефініцію судової правотворчості, судових правотворчих актів, сформувати поняття технології судової правотворчості, а також провести їх класифікацію. За допомогою структурно-функціонального методу виявлялась внутрішня будова технології судової правотворчості. Серед спеціально-юридичних методів використовувався герменевтико-правовий метод, який застосовувався при тлумаченні законодавства та рішень судів різних рівнів.
Основне місце у цій системі зайняв метод загальної теорії права, який дозволив виявити юридичну природу судової правотворчості, судових правотворчих актів, технології судової правотворчості, особливості її застосування в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що у вітчизняному загальнотеоретичному правознавстві воно є першим монографічним дослідженням юридичної природи та структури технології судової правотворчості, особливостей її застосування в Україні.
Наукова новизна дослідження конкретизується у таких положеннях:
уперше:
– виявлено основні ознаки технології судової правотворчості: наявність системи специфічних правил; їх застосування у процесі створення та оприлюднення судового правотворчого акту; наявність необхідного набору техніко-правових засобів; використання цих засобів у встановленому порядку; спрямованість правил та засобів на створення якісного судового правотворчого акту;
– сформульовано поняття технології судової правотворчості як системи специфічних правил застосування техніко-правових засобів у процесі створення та оприлюднення якісного судового правотворчого акту;
– встановлено структуру технології судової правотворчості, яка складається з інструментальної та процедурної частин;
– виявлено техніко-правові засоби судової правотворчості (логічні, мовні, соціологічні, спеціально-юридичні, документальні);
– сформульовано поняття технологічних процедур судової правотворчості як процесуальних правил її здійснення, що є необхідними та достатніми для досягнення якісного судового правотворчого акту;
– виявлено особливості технологічних процедур прецедентної судової правотворчості: виявлення нормативно-правової прогалини; вироблення нормативно-правових позицій у зв’язку із фактичними обставинами судової справи; оформлення нормативно-правових приписів у судовому рішенні; поширення його дії на фактичні обставини розглянутої справи та на фактичні обставини наступних аналогічних справ; доведення його змісту до сторін у вирішеній судовій справі, а також до невизначеного кола осіб;
– виявлено особливості технологічних процедур регламентної судової правотворчості: виявлення потреб в організації та впорядкуванні внутрішньої діяльності відповідного судового органу; вироблення процесуальних нормативно-правових позицій; оформлення нормативно-правових приписів у судовому регламенті; надання йому прямої дії в часі; доведення його змісту до відома відповідних судових органів та інших суб’єктів;
– сформовано пропозиції щодо вдосконалення технології регламентної судової правотворчості, що полягають у деталізації процедур у судових регламентах та виключенні з них дублюючих нормативно-правових приписів; щодо впровадження технології прецедентної судової правотворчості в Україні, що передбачає закріплення у національному законодавстві як правотворчих повноважень відповідних судових органів, так і технологічних процедур її здійснення;
удосконалено:
– визначення поняття судової правотворчості як пов’язаної із реалізацією функцій судової влади особливої процедурної діяльності спеціально-уповноважених судових органів, що спрямована на встановлення нормативно-правових приписів, які закріплюються у судових правотворчих актах, а також судового правотворчого акту як оприлюдненого в офіційних джерелах документу спеціально-уповноважених судових органів, що закріплює нормативно-правові приписи та має загальнообов’язковий характер;
– положення про основні моделі судової правотворчості у континентальному праві: нормоконтрольну, компетенційну, уніфікаційну, регламентну, правозахисну; а також про їх параметри;
набули подальшого розвитку:
– положення про класифікацію судової правотворчості на: міжнародну та національну; нормоконтрольну, компетенційну, уніфікаційну, правозахисну; регламентну та прецедентну;
– положення про природу судового нормативно-правового прецеденту, який є судовим правотворчим актом, що приймається у процесі судочинства за умов відсутності нормативно-правової регламентації, містить казуальний нормативно-правовий припис та є обов’язковим в наступних аналогічних справах; а також про природу судового регламенту як правотворчого акту судового органу, що встановлює правила його організації та процедури діяльності, містить процесуальні нормативно-правові приписи та має для нього обов’язковий характер;
– положення, в яких виявлено, що в Україні наявна лише регламентна судова правотворчість, та щодо обгрунтування можливості запровадження прецедентної судової правотворчості.
Практичне значення одержаних результатів. Положення, висновки та пропозиції дисертаційного дослідження можуть використовуватись у науково-дослідній роботі для подальшого розвитку теорії судової правотворчості, особливостей судової правотворчості в Україні; для подальшого розвитку науки загальної теорії права; для підготовки підручників, посібників, методичних матеріалів; у навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як «Загальна теорія права», «Судові та правоохоронні органи», «Нормотворча техніка».
Положення дисертації, висновки та пропозиції можуть використовуватись у національній нормотворчості та судовій практиці.
Автор впроваджує результати дослідження при проведенні семінарських занять на юридичному факультеті Львівського національного університету імені Івана Франка, при наданні консультацій для працівників Головного управління юстиції у Львівській області.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на засіданнях кафедри теорії та філософії права Львівського національного університету імені Івана Франка та наукових і науково-практичних конференціях: ХІV регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 6 лютого 2008 р.); ХV регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 4-5 лютого 2009 р.); IV міжнародному науковому семінарі «Порівняльне правознавство: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Київ, 8-11 квітня 2009 р.); ХVІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 8-9 лютого 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та молодих вчених «Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених» (м. Київ, 23 квітня 2010 р); ІІ Всеукраїнському круглому столі «Порівняльне правознавство: філософські, історико-теоретичні та галузеві аспекти» (м. Львів, 28 травня 2010 р.); ХVІІ регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 3-4 лютого 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Конституційні аспекти судової реформи в Україні» (м. Львів, 24-25 березня 2011 р.).
Публікації. Основні положення та результати дослідження знайшли своє відображення у 13 публікаціях (6 з яких опубліковані у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та 7 – у збірниках доповідей наукових та науково-практичних конференцій).
Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, 4 розділів, які об’єднують 10 підрозділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 290 найменувань. Обсяг основного тексту дисертації складає 177 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації розв’язане нове наукове завдання, що полягає у виявленні юридичної природи та структури технології судової правотворчості та особливостей її застосування в Україні.
Отримані в процесі дослідження результати дозволяють зробити такі висновки:
1. Основними ознаками судової правотворчості є: здійснення спеціально-уповноваженими судовими органами; пов’язаність із реалізацією функцій судової влади; здійснення в особливій процесуальній формі; спрямованість на встановлення нормативно-правових приписів; їх фіксація у судових правотворчих актах.
2. Судова правотворчість – це пов’язана із реалізацією функцій судової влади особлива процедурна діяльність спеціально-уповноважених судових органів, що спрямована на встановлення нормативно-правових приписів, які закріплюються у судових правотворчих актах.
3. Класифікувати судову правотворчість можна: за територіальним критерієм – на міжнародну та національну; за типами правових систем – на судову правотворчість у міждержавному, континентальному, загальному, змішаному типах правових систем; за суб’єктами здійснення – на судову правотворчість Міжнародного Суду ООН, Європейського суду з прав людини, Суду Європейського Союзу, конституційних судів та вищих судів загальної юрисдикції; за функціями судової влади, здійснення яких супроводжує така правотворчість – на нормоконтрольну, компетенційну, уніфікаційну, регламентну, правозахисну; за способом надання юридичної сили – на нормативно-актну (регламентну) та прецедентну судову правотворчість.
4. У континентальному праві можна виокремити такі основні моделі судової правотворчості, як: нормоконтрольну, що полягає у вирішенні та запобіганні нормативно-правових колізій через вироблення нормативно-правових позицій, обов’язкових в наступних аналогічних справах; компетенційну, особливостями якої є спрямованість на вирішення та уникнення колізій повноважень шляхом констатації у прецедентних рішеннях наявності чи відсутності повноважень відповідних державних органів; уніфікаційну, своєрідними рисами якої є забезпечення єдності судової практики за допомогою фіксації у прецедентних рішеннях відповідних нормативно-правових приписів; правозахисну, метою якої є попередження порушень прав людини шляхом визнання у нормативно-правових позиціях певної поведінки органів держави такою, що призводить до їх порушення; регламентну, яка спрямована на вирішення у судових регламентах організаційних та процедурних питань внутрішньої діяльності відповідних судових органів.
5. Діяльність вищих судів у правових системах Франції та Федеративної Республіки Німеччини не відповідає юридичній природі прецедентної судової правотворчості, оскільки в ній наявні не всі її необхідні ознаки. Юридичній природі прецедентної судової правотворчості відповідає лише діяльність Федерального конституційного суду Німеччини, правотворчі повноваження якого закріплюються у чинному німецькому законодавстві.
На даному етапі розвитку континентального права судова правотворчість спостерігається лише при здійсненні регламентної функції судової влади, що проявляється у прийнятті судових регламентів відповідних судових органів.
6. Судові правотворчі акти – це оприлюднені в офіційних джерелах документи спеціально-уповноважених судових органів, що закріплюють нормативно-правові приписи та мають загальнообов’язковий характер.
Необхідно розмежовувати судові правотворчі акти від суміжних правових явищ, зокрема від судових правотлумачних прецедентів, які закріплюють інтерпретаційно-правові, а не нормативно-правові приписи.
Судовий нормативно-правовий прецедент – це судовий правотворчий акт, що приймається у процесі судочинства за умов відсутності нормативно-правової регламентації, містить казуальний нормативно-правовий припис та є обов’язковим в наступних аналогічних справах.
Судовий регламент є правотворчим актом судових органів, що встановлює правила їх організації та процедури діяльності, містить процесуальні нормативно-правові приписи та володіє обов’язковим характером для відповідних судових органів.
7. Основними ознаками технології судової правотворчості є: наявність системи специфічних правил; їх застосування у процесі створення та оприлюднення судового правотворчого акту; наявність необхідного набору техніко-правових засобів; використання цих засобів у встановленому порядку; спрямованість правил та засобів на створення якісного судового правотворчого акту.
8. Технологія судової правотворчості – це система специфічних правил застосування техніко-правових засобів у процесі створення та оприлюднення якісного судового правотворчого акту.
9. Структура технології судової правотворчості складається з інструментальної та процедурної частин.
Інструментальна частина технології судової правотворчості складається із сукупності специфічних правил застосування техніко-правових засобів (логічних, мовних, соціологічних, спеціально-юридичних, документальних). Для створення судового нормативно-правового прецеденту та судового регламенту застосовуються різні комплекси техніко-правових засобів.
Процедурна складова технології судової правотворчості являє собою систему специфічних процесуальних правил, які визначають послідовність дій (операцій) судової правотворчості, що є необхідною і достатньою для створення та оприлюднення якісного судового правотворчого акту.
Необхідно розмежовувати технолого-рекомендаційні та технолого-правові процедури судової правотворчості, так як недотримання останніх породжує юридичні наслідки.
Процес судової правотворчості складається із відповідних стадій: 1) створення судового правотворчого акту та 2) надання йому юридичної сили. Кожній стадії судової правотворчості притаманні певні технологічні процедури. На стадії створення судового правотворчого акту технологічні процедури пов’язані: 1) із виявленням передумов судової правотворчості, 2) із виробленням нормативно-правових позицій, 3) із оформленням нормативно-правових приписів у судовому правотворчому акті. Стадії надання судовому правотворчому акту юридичної сили притаманна така послідовність дій (операцій): 1) визначення параметрів його дії та їх оформлення у судовому правотворчому акті, 2) доведення змісту судового правотворчого акту до його адресатів.
10. Особливості технологічних процедур прецедентної судової правотворчості на стадії створення судового нормативно-правового прецеденту полягають: 1) у виявленні нормативно-правової прогалини (вакууму), що перешкоджає вирішенню судової справи, та у встановленні допустимості її заповнення; 2) у виробленні нормативно-правової позиції у зв’язку із фактичними обставинами судової справи; 3) в оформленні нормативно-правового припису, разом із прийнятим на його основі індивідуальним приписом, у судовому рішенні.
На стадії надання судовому нормативно-правовому прецеденту юридичної сили специфіка технологічних процедур проявляється: 1) у поширенні прямої дії щодо фактичних обставин наступних аналогічних справ, і зворотньої дії в часі щодо фактичних обставин розглянутої справи, та у відокремленому встановленні моменту набуття чинності нормативно-правового та індивідуального припису; 2) у доведенні його змісту до сторін у вирішеній судовій справі, а також до невизначеного кола осіб.
11. Особливості технологічних процедур регламентної судової правотворчості на стадії створення судового регламенту пов’язані: 1) із виявленням потреб в організації та впорядкуванні своєї внутрішньої діяльності та із підтвердженням повноважень щодо самостійного їх вирішення; 2) із виробленням процесуальних правових позицій на виконання та відповідно до нормативно-правових приписів «статусних» актів; 3) із оформленням процесуальних нормативно-правових приписів у самостійному документі.
На стадії набрання юридичної сили судовим регламентом спостерігаються такі особливості технологічних процедур, як: 1) надання йому прямої дії в часі та відносно тривалого періоду для набуття ним чинності 2) доведення змісту судового регламенту як до суддів відповідних судових органів, так і до невизначеного кола осіб.
12. В Україні наявна лише регламентна судова правотворчість. Результатами її здійснення є регламенти Конституційного Суду та пленумів Верховного Суду та Вищого господарського суду України. Пленуми Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ ще не реалізували законодавчого повноваження на прийняття своїх регламентів.
13. Обгрунтовано можливість запровадження прецедентної судової правотворчості у судочинство вищих судових органів в Україні. Так, нормоконтрольна модель судової правотворчості необхідна для діяльності Конституційного Суду України та Вищого адміністративного суду України. Уніфікаційна модель судової правотворчості доцільна в судочинстві вищих судів загальної юрисдикції. Компетенційна модель судової правотворчості можлива за умови уповноваження вищих судових органів на розгляд та вирішення компетенційних спорів. Правозахисна модель судової правотворчості Конституційного Суду України можлива після запровадження інституту індивідуальної конституційної скарги.
14. Сформовано пропозиції щодо впровадження та удосконалення технології судової правотворчості в Україні. Удосконалення регламентної технології судової правотворчості пов’язане із деталізацією процедур здійснення повноважень відповідних судових органів та виключенням із регламентів нормативних приписів, що дублюють законодавчі положення. Водночас впровадження технології прецедентної судової правотворчості передбачає законодавче закріплення правотворчих повноважень Конституційного Суду України та вищих судів загальної юрисдикції, а також встановлення у законодавстві відповідних технологічних процедур, що потребуватиме внесення низки законодавчих змін у процесуальні інститути, зокрема, касаційного провадження, перегляду судових рішень, рішень касаційних судів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Козюбра М. І. Суд і правотворення в Україні / М. І. Козюбра // Матеріали міжнародного семінару «Юридична методологія: основа гармонізації законодавства України до законодавства ЄС». – К. : Українсько-європейський консультативний центр з питань законодавства, 2003. – С. 30 - 31.
2. Мазур М. В. Наукове обговорення проблем судової правотворчості у радянський період / М. В. Мазур // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2009. – № 2 (88). – С. 111-117.
3. Малишев Б. В. Правосуддя і судова правотворчість / Б. В. Малишев // Правосуддя: філософське та теоретичне осмислення : колективна монографія / А. М. Бернюков. В. С. Бігун та ін. – К., 2009. – С. 238-265.
4. Скакун О. Ф. Судова правотворчість у країнах континентальної Європи / О. Ф. Скакун // Державне будівництво та місцеве самоврядування. Х. : Право, 2001. – С. 124-137.
5. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні / С. Шевчук. – К. : Реферат, 2007. – 640 с.
6. Боботов С. В. Буржуазные концепции судейского правотворчества / С. В. Боботов // Советское государство и право. – 1986. – № 2. – С. 93-98.
7. Верещагин А. Заметки о судебном нормотворчестве / А. Верещагин // Сравнительное Контитуционное Обозрение. – 2007. – № 2 (59). – С. 136-145.
8. Верещагин А. Н. Судебное правотворчество в России. Сравнительно-правовые аспекты / А. Н. Верещагин. – М. : Междунар. отношения, 2004. – 344 с.
9. Гук П. А. Судебное нормотворчество: вопросы теории и практики / П. А. Гук // Правотворчество в Российской Федерации: проблемы теории и практики : Сборник научных статей / Отв. ред. В. М. Сырых, М. А. Занина. – М. : Российская академия правосудия, 2010. – 574 с.
10. Замотаева Е. К. Судебное нормотворчество как фактор динамики и стабильности законодательства / Е. К. Замотаева // Закон: стабильность и динамика. Материалы заседания Международной школы-практикума молодых ученых-юристов, Москва, 1-3 июня 2006 г. / Отв. ред. Т. Я. Хабриева – М. : Юрид. фирма КОНТРАКТ, 2007. – С. 151-157.
11. Кучин М. В. Нормотворческая деятельность национальных и международных судов и принцип разделения властей / М. В. Кучин // Вестник Тюменского государственного университета. – 2009. – № 2. – С. 216-222.
12. Лозовская С. В. О судейском правотворчестве / С. В. Лозовская // Сибирский юридический вестник. – 2004. – № 1. – С. 3-7.
13. Малюшин А. А. Судебное правотворчество в процессе правоприменения / А. А. Малюшин // Российский судья. – 2007. – № 6. – С. 7-10.
14. Марченко М. Н. Судебное правотворчество и судейское право / М. Н. Марченко. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 512 с.
15. Нерсесянц В. С. Суд не законодательствует и не управляет, а применяет право / В. С. Нерсесянц // Судебная практика как источник права / Отв. ред. : Б. Н. Топорнин. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1997. – С. 34-41.
16. Нерсесянц В. С. У российских судов нет правотворческих полномочий / В. С. Нерсесянц // Судебная практика как источник права. – М. : Юрист, 2000. – C. 107-112.
17. Попов О. В. Теоретико-правовые вопросы судебного правотворчества в РФ : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Попов Олег Валериевич. – Тольятти, 2004. – 221 с.
18. Семьянов Е. В. Судебное правотворчество (вопросы общей теории права) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Семьянов Евгений Викторович. – М., 2005. – 193 с.
19. Чередниченко С. П. Судебное правотворчество: сравнительно-правовое исследование : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Чередниченко Сергей Петрович. – М., 2005. – 203 с.
20. Алексеев С. С. Общая теория права: учеб. 2-е изд., перераб. и доп. / С. С. Алексеев. – М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2008. – 576 с.
21. Бунина Ю. М. Правотворчество как вид юридической деятельности : автореф. дис. на соиск учен. степ. канд. юрид. наук : 12.01.01 / Бунина Юлия Михайловна. – Санкт-Петербург, 2004. – 26 с.
22. Илларионов А. В. Акты правотворчества в Российской Федерации : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Илларионов Александр Васильевич. – Омск, 2008. – 184 с.
23. Кайтаева Х. И. Правотворчество в правовом государстве : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Кайтаева Халимат Исхаковна. – М., 2006. – 178 с.
24. Карташов В. Н. Правотворческая деятельность, правотворческая практика и правотворческая технология: некоторые проблемы соотношения / В. Н. Карташов, Ю. С. Баринина // Правотворчество в Российской Федерации: проблемы теории и практики: Сборник научных статей: Материалы научно-практической конференции, состоявшейся 13-16 апреля 2009 г. в Российской академии правосудия / Отв. ред. В. М. Сырых, М. А. Занина. – М. : Российская академия правосудия, 2010. – 574 с.
25. Ковальський В. С. Правотворчість: теоретичні та логічні засади / В. С. Ковальський, І. П. Козінцев. – К. : Юрінком Інтер, 2005. – 192 с.
26. Ковачев Д. А. Механизм правотворчества социалистического государства. Вопросы теории / Д. А. Ковачев. – М. : Юрид. лит., 1977. – 112 c.
27. Манахова Ю. В. Правотворческая деятельность в современном российском обществе: теоретический аспект : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Манахова Юлия Владимировна. – М., 2005. – 222 с.
28. Правотворчество в СССР / Под. ред. проф. А. В. Мицкевича. – М. : Юрид. лит., 1974. – 319 с.
29. Нашиц А. Правотворчество. Теория и законодательная техника / А. Нашиц / Под. ред. Д.А. Керимова и А. В. Мицкевича. – М. : Прогресс, 1984. – 256 с.
30. Пиголкин А. С. Теоретические проблемы правотворческой деятельности в СССР : автореф. дис. на соиск учен. степ. докт. юрид. наук : 12.01.01 / Пиголкин Альберт Семенович. – М., 1972. – 41 с.
31. Пиголкин А. С. Толкование норм права и правотворчество: проблемы соотношения / А. С. Пиголкин // Закон: создание и толкование / Под ред. А. С. Пиголкина. – М. : Спарк, 1998. – С. 65-75
32. Плавич С. В. Теоретико-методологічні засади правотворчості : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Плавич Сергій Володимирович. – К., 2009. – 16 с.
33. Синюков С.В. К вопросу о понятии механизма правотворчества / С. В. Синюков // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2009. – № 3. – С. 39-41.
34. Научные основы советского правотворчества / Отв. ред. Р. О. Халфина. – М. : Наука, 1981. – 317 с.
35. Шувалов И. И. Правотворчество в механизме управления обществом: необходимость комплексного исследования. – М. : Норма, 2005. – 144 с.
36. Гусарєв С. Д. Юридична діяльність: методологічні та теоретичні аспекти / С. Д. Гусарєв. – К. : Знання, 2005. – 375 с.
37. Гусарєв С. Д. Теорія права та держави : Навчальний посібник / С. Д. Гусарєв, А. Ю. Олійник, О. Л. Слюсаренко. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 270 с.
38. Карташов В. Н. Юридическая деятельность: понятие, структура, ценность / В. Н. Карташов. – Саратов : Изд. Саратовского университета, 1989. – 167 с.
39. Шагиев Б. В. Юридическая деятельность в современном российском обществе: теоретико-правовой аспект : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.01.01 / Шагиев Булат Василович. – М., 2003. – 22 с.
40. Шагиева Р. В. Концепция правовой деятельности в современном обществе : автореф. дис. на соиск. учен. степ. докт. юрид. наук : 12.00.01 / Шагиева Розалина Васильевна. – М., 2006. – 41 с.
41. Юридическая деятельность: сущность, структура, виды. Сборник научных трудов / Редкол.: Н. Н. Вопленко, В. Н. Карташов, В. И. Лайтман, В. И. Леушин, Ю. И. Мельников, Н. В. Щербакова. – Ярославль : Изд-во Яросл. ун-та, 1989. – 140 c.
42. Беляев В. П. Контроль и надзор как формы юридической деятельности: вопросы теории и практики : автореф. дис. на соиск. учен. степ. докт. юрид. наук : 12.00.01 / Беляев Валерий Петрович. – Саратов, 2006. – 55 с.
43. Брежнев О. В. Судебный конституционный контроль в России: проблемы методологии, теории и практики : автореф. дис. на соиск. учен. степ. докт. юрид. наук : 12.00.02 / Брежнев Олег Викторович. – М., 2006. – 41 с.
44. Бурков А. Л. Акты судебного нормоконтроля как источник административного права : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.14 / Бурков Антон Леонидович. – Тюмень, 2005. – 28 с.
45. Витрук Н. В. Конституционное правосудие. Судебное конституционное право и процесс: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб. и доп. / Н. В. Витрук. – М. : Юрист, 2005. – 527 c.
46. Вороненков Д. Н. Теоретические и нормативные основы судебного контроля в механизме разделения властей : автореф. дис. на соиск. учен. степ. докт. юрид. наук : 12.00.01 ; 12.00.11 / Вороненков Денис Николаеквич. – М., 2009. – 58 с.
47. Гаджиев А. Общие правовые принципы организации судебного контроля норм / А. Гаджиев // Право и жизнь. Независимый правовой журнал . – 2003. – № 57. – С. 47-54.
48. Качанов Р. Е. Судебный нормоконтроль в России: современные правотворческие и правоприменительные тенденции, пути совершенствования / Р. Е. Качанов // Современное право. – 2007. – № 10. – С. 27-32.
49. Клишас А. А. Конституционный контроль и конституционное правосудие зарубежных стран. Сравнительно-правовое исследование / А. А. Клишас ; Под общ. ред. В. В. Еремяна – М. : Международные отношения, 2007. – 496 c.
50. Мецаев Б. К. Юридическая природа контрольной деятельности (теоретико-правовой аспект) : автореф. дис. на соиск учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Мецаев Батрадз Казбекович. – М., 2004. – 26 с.
51. Овсепян Ж. И. Судебный конституционный контроль в механизме «разделения властей»: теоретический аспект исследования. Ч. 1. / Ж. И. Овсепян // Правоведение. – 1993. – № 4. – С. 80-87.
52. Овсепян Ж. И. Судебный конституционный контроль в механизме «разделения властей»: теоретический аспект исследования. Ч. 2. / Ж. И. Овсепян // Правоведение. – 1993. – № 5. – С. 44-51.
53. Международное публичное право : учеб. / отв. ред. К. А. Бекяшев. – 4-е изд., перераб. и доп. — М. : ТК Велби, Изд-во Проспект, 2005. – 784 с.
54. Каламкарян Р. А. Международное право : Учебник / Р. А. Каламкарян, Ю. И. Мигачев. – М. : Изд-во Эксмо, 2004. – 688 с.
55. Комарова Т. В. Юрисдикція Суду Європейського Союзу : монографія / Т. В. Комарова. – Х. : Право, 2010. – 360 с.
56. Лукашук И. И. Международное право. Общая часть: учебник для студентов юридических факультетов и вузов. – Изд. 3-е, перераб. и доп / И. И. Лукашук. – М. : Волтерс Клувер, 2005. – 415 с.
57. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи та проблеми інтеграції з ними правової системи України (теоретичні аспекти) : Монографія / Л. А. Луць. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – 304с.
58. Ушаков Н. А. Международное право : Учебник / Н. А. Ушаков. – М. : Юрист, 2000. – 304 с.
59. Тихновецкий Д. С. Судебная практика в системе источников Европейского права : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.10 / Тихновецкий Дмитрий Сергеевич. – М., 2004. – 152 с.
60. Международное право : Учебник для вузов / Отв. ред. : проф. Г. В. Игнатенко и проф. О. И. Тиунов. – М. : Издательская группа НОРМА-ИНФРА, 1999. – 584 с.
61. Черниченко С. В. Проблемы международного правотворчества / С. В. Черниченко // Теория международного права: Старые и новые теоретические проблемы. В 2-х томах. Т. 2. – М. : НИМП, 1999. – С. 245-359.
62. Шлянцев Д. А. Международное право: курс лекций / Д. А. Шлянцев. – М. : Юстицинформ, 2006. – 256 с.
63. Нормативно-правові документи та судові рішення Міжнародного Суду ООН. – [Цит. 2011, 1 травня]. – Режим доступу : http://www.un.org.
64. Нормативно-правові документи та судові рішення Суду Європейського Союзу. – [Цит. 2011, 1 травня]. – Режим доступу : http://curia.europa.eu.
65. Нормативно-правові документи та судові рішення Європейського Суду з прав людини. – [Цит. 2011, 1 травня]. – Режим доступу : http://www.echr.coe.int.
66. Богдановская И. Ю. Судебный прецедент как категория «общего права» / И. Ю. Богдановская // Право и политика. – 2002. – № 7. – С. 18-23.
67. Правовая система Нидерландов / Отв. ред. : В. В. Бойцова, Л. В. Бойцова. – М. : Зерцало, 1998. – 432 c.
68. Вильданова М. М. Источники права Франции / М. М. Вильданова // Проблемы совершенствования советского законодательства. Труды. № 32-33. – М., 1986. – С. 332-344.
69. Власова Т. В. Прецедентное право Англии: теоретико-сравнительный анализ : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Власова Татьяна Валентиновна. – М., 2002. – 179 с.
70. Давид Р. Основные правовые системы современности. Пер. с французского / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; Пер. : В. А.Туманов. – М. : Международные отношения, 2003. – 400 c.
71. Карапетов А. Г. Борьба за признание судебного правотворчества в европейском и американском праве / А. Г. Карапетов. – М. : Статут, 2011. – 308 с.
72. Леже Раймон. Великие правовые системы современности: сравнительно-правовой подход. / Раймон Леже. – М. : Волтерс Клувер, 2009. – 584с.
73. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу : Навчальний посібник / Л. А. Луць. – Львів, 2003. – 247 с.
74. Малишев Б. В. Судова правотворчість як наукова категорія порівняльного правознавства / Б. В. Малишев // Порівняльне правознавство: сучасний стан і перспективи розвитку. Зб. статей. – К. : Логос, 2009. – 712 с.
75. Осакве К. Сравнительное правоведение. Схематический комментарий / К. Осакве. – М.: Юристъ, 2008. – 830 c.
76. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник / А. Х. Саидов; Под ред. В. А. Туманова. – М. : Юристъ, 2003. – 448 с.
77. Сандевуар П. Общая характеристика французского права / П. Сандевуар. – М. : Pablie par soins de la Cooperation technique Francaise, 1994. – 59 с.
78. Скакун О. Ф. Общее сравнительное правоведение: Основные типы (семьи) правовых систем мира / О. Ф. Скакун. – К. : Ін Юре, 2008. – 464 с.
79. Талапина Э. В. Административное право Франции сегодня / Э. В. Талапина // Ежегодник сравнительного правоведения. – М. : Норма, 2004. – С. 136-151.
80. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения / Ю. А. Тихомиров. – М. : Издательство НОРМА, 1996. – 432 с.
81. Порівняльне правознавство: Підр. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук’янов; За ред. В. Д. Ткаченка. – X. : Право, 2003. – 274 с.
82. Шумилов В. М. Введение в правовую систему ФРГ / В. М. Шумилов. – М. : ДеКА, 2001. – 140 c.
83. Цвайгерт К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права : В 2-х тт. – Том I. Основы : Пер. с нем. / К. Цвайгерт, X. Кётц. – М. : Междунар. отношения, 2000. – 480 с.
84. Алєксєєнко І. Г. Європейська модель конституційної юстиції: теоретико-правові проблеми становлення та розвитку : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Алєксєєнко Ігор Григорович. – К., 2001. – 15 с.
85. Апарова Т. В. Суды и судебный процесс Великобритании. Англия, Уэльс, Шотландия / Т. В. Апарова. – М. : Триада, Лтд, 1996. – 157 с.
86. Барнар К. Пути и способы распространения информации о судебных решениях в Великобритании / К. Барнар // Судебная практика как источник права. – М. : Юристъ, 2000. – С. 69-77.
87. Вересова Н. А. Нормотворческая функция Федерального Конституционного Суда Федеративной Республики Германии и Конституционного Суда Российской Федерации (сравнительно-правовой анализ) : 12.00.02 / Вересова Надежда Александровна. – Санкт-Петербург, 2008. – 253 с.
88. Вігьє Ж. Адміністративна юстиція / Ж. Вігьє, пер. з франц. А. Корнійчука. – К. : Конус-Ю, 2008. – 160 с.
89. Газье Ф. Роль судебной практики в развитии административного права Франции / Ф. Газьє // СССР-Франция: Социологический и международно-правовой аспекты сравнительного правоведения. – М., 1987. – С. 53-63.
90. Гюнтер К. Судоустройство и сфера компетенции судов / К. Гюнтер // Судебная практика как источник права. – М. : Юристъ, 2000. – С. 61-68.
91. Голдобина З. Г. Активизм и оригинализм в деятельности Верховного Суда США и в американской политико-правовой доктрине : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Голдобина Зарина Геннадьевна. – Екатеринбург, 2007. – 27 с.
92. Гуценко К. Ф. Уголовный процесс западных государств : Учебное пособие для юридических вузов. – 2-е изд., доп. и испр. / К. Ф. Гуценко, Л. В. Головко, Б. А. Филимонов. – М. : Издательство «Зерцало-М», 2002. – 528 с.
93. Административное право зарубежных стран : Учебник / Под. ред. А. Н. Козырина и М. А. Штатиной. – М., 2003. – С. 312-327.
94. Попов Н. Ю. Верховный кассационный суд Италии / Н. Ю. Попов // Вестник Верховного суда СССР. – 1991. – № 12. – С. 27-29.
95. Серверэн Э. Роль судей и судебной практики в процессе нормотворчества / Э. Серверэн // Судебная практика как источник права. – М. : Юристъ, 2000. – С. 46-60.
96. Скитович В. В. Судебная власть как системное образование / В. В. Скитович // Правоведение. – 1997. – № 1. – С. 147-155.
97. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К. : Факт, 2003. – 536 с.
98. Судебные системы западных государств / Отв. ред. : В. А. Туманов – М. : Наука, 1991. – 240 c.
99. Судебные системы европейских стран : Справочник / перевод с франц. Д. И. Васильева и с англ. О. Ю. Кобякова. – М. : Межнунар. отношения, 2002. – 336 с.
100. Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 1 / под. общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 824 с.
101. Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 2 / под. общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 840 с.
102. Конституции государств Европы : В 3 т. Т. 3 / под. общ. ред. Л. А. Окунькова. – М. : Издательство НОРМА, 2001. – 792 с.
103. Австрийская Республика : Конституция и законодательные акты. Пер. с немецкого / Сост. Т. Г. Морщакова. – М. : Прогресс, 1985. – 429 c.
104. Испания : Конституция и законодательные акты. Пер. с испанского / Пер. : Э. М. Борисов, Т. И. Ильинская; Сост. В. А. Савин. – М. : Прогресс, 1982. – 352 c.
105. Италия : Конституция и законодательные акты / пер. с ит. Т. А. Васильева; сост. и вступ. ст. Н. Ю. Попов. – М. : Прогресс, 1988. – 392 с.
106. Федеративная Республика Германия : Конституция и законодательные акты. Пер. с нем. – М. : Прогресс, 1991. – 472 с.
107. Федеративная Республика Германии. Законы. Гражданское процессуальное уложение Германии : Ввод. Закон к Гражд. процессуальному уложению / введ., сост. Вильфрид Бергманн. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 472 с.
108. Французская республика : Конституция и законодательные акты / пер. с франц. В. В. Маклаков, В. К. Пучинский, В. Л. Энтин; сост. В. В. Маклаков, В. Л. Энтин [и др.]. – М. : Прогресс, 1989. – 448 с.
109. Новый Гражданский процессуальный кодекс Франции / пер. с франц. В. Захватаев; отв. ред. А. Довгерт. – К. : Истина, 2004. – 544 с.
110. Беляневич В. Е. Прецедентність судової практики: деякі аспекти дослідження проблеми / В. Е. Беляневич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2005. – № 11 (49). – С. 73-80.
111. Братусь С. Н. Юридическая природа судебной практики в СССР / С. Н. Братусь // Советское государство и право. – 1975. – № 6. – С. 13-21.
112. Венгеров А. Б. Понятие и содержание и формы судебной практики / А. Б. Венгеров, С. Н. Братусь // Судебная практика в советской правовой системе. – М. : Юрид. лит., 1975. – С. 8-74.
113. Жуйков В. М. К вопросу о судебной практике как источнике права / В. М. Жуйков // Судебная практика как источник права / Отв. ред. Б. Н. Топорнин. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1997. – C. 16-23.
114. Коростелкина О. Н. Судебная практика и судебный прецедент в системе источников российского права : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.01 / Коростелкина Ольга Николаевна. – М., 2005. – 192 с.
115. Лившиц Р. З. Судебная практика как источник права / Р. З. Лившиц // Судебная практика как источник права / Отв. ред. : Топорнин Б. Н. – М. : Изд-во ИГиП РАН, 1997. – C. 3-15.
116. Малишев Б. В. Судова практика: поняття, ознаки, структура / Б. В. Малишев // Часопис Київського університету права. – 2005. – № 2. – С. 22-26.
117. Соловьев В. Ю. Понятие судебной практики / В. Ю. Соловьев // Журнал российского права. – 2003. – № 1. – С. 92-97.
118. Хорошковська Д. Ю. Роль судової практики в системі джерел права України: теоретико-правове дослідження : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.01 /  Хорошковська Дарина Юріївна. – К., 2006. – 20 с.
119. Судебная практика как источник права. – М. : Юристъ, 2000. – 160 c.
120. Бодров С. Ю. Судебный прецедент в системе источников российского права: вопросы теории и практики : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бодров Сергей Юрьевич. – Ульяновск, 2004. – 208 с.
121. Венгеров А. Б. О прецеденте толкования правовой нормы / А. Б. Венгеров // Ученые записки ВНИИСЗ. – 1966. – Вып. 6. – С. 3-19.
122. Голуб К. Ю. Судебный прецедент в системах международного и европейского права / К. Ю. Голуб // Известия Саратовского университета. Новая серия. Серия Экономика. Управление. Право. Т. 7: Вып. 1. – Саратов : Изд-во Сарат. ун-та, 2007. – С. 92-96.
123. Гук П. А. Судебный прецедент: теория и практика / П. А. Гук. – М. : Юрлитинформ, 2009. – 128 с.
124. Гураленко Н. А. Судовий прецедент в системі джерел права: філософсько-правовий аспект : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Гураленко Наталія Анатолівна. – Львів, 2009. – 223 с.
125. Дворникова О. А. Административный прецедент в системе источников права: теоретико-правовое исследование : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Дворникова Оксана Александровна. – М., 2009. – 22 с.
126. Дорохова А. Б. Роль судебного прецедента в правовой системе (сравнительно-правовой анализ) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Дорохова Анна Борисовна. – М., 2001. – 212 с.
127. Евстигнеева Г. Б. Судебные решения как источник права : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.01 / Евстигнеева Галина Борисовна. – М., 2007. – 144 с.
128. Зорькин В. Д. Прецедентный характер решений Конституционного Суда Российской Федерации / В. Д. Зорькин // Журнал российского права. – 2004. – № 12. – С. 3-9.
129. Кучин М. В. Судебный прецедент в системе общего и континентального права / М. В. Кучин // Российский юридический журнал. – 2006. – № 2. – С. 61-74.
130. Лозовская С. В. Правовой прецедент: вопросы теории и практики : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.01 / Лозовская Светлана Валерьевна. – Екатеринбург, 2005. – 241 с.
131. Малишев Б. В. Судовий прецедент у правовій системі Англії / Б. В. Малишев. – К. : Праксіс, 2008. – 344 с.
132. Малишев Б. В. Про співвідношення «судового прецеденту», «судової правотворчості» та «судової практики» / Б. В. Малишев // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2008 – № 10. – С. 152-156.
133. Марченко М. Н. Судебный прецедент: разнообразие понятий и многообразие форм проявления / М. Н. Марченко // Журнал российского права. – 2006. – № 6 – С. 96-107.
134. Подольськая Н. А. К вопросу о понятии прецедента как источника права (общетеоретический аспект ) // Судебная практика как источник права. – М. : Юристъ, 2000. – С. 149-152.
135. Подольская Н. А. Прецедент как источник права в романо-германской правовой семье / Н. А. Подольская // Вестник Московского университета. Серия 11. Право. – 1999. – № 6. – С. 80-88.
136. Спектор Е. И. Судебный прецедент как источник права / Е. И. Спектор // Журнал российского права. – 2003. – № 5. – С. 86-96.
137. Усанов В. Е. Судебный прецедент: проблемы конвергенции в российскую правовую систему / В. Е. Усанов. – Актуальные проблемы российского права. – 2008. – № 2 (7). – С. 16-23.
138. Анишина В. Правовые позиции Конституционного Суда России / В. Анишина // Российская юстиция. – 2000. – № 7. – С. 11-12.
139. Витрук Н. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации: понятие, природа, юридическая сила, значение / Н. Витрук // Конституционное Право: Восточноевропейское Обозрение. – 1999. – № 3 (28). – С. 95-102.
140. Власенко Н. А. Правовые позиции: понятие и виды / Н. А. Власенко // Журнал российского права. – 2008. – № 12. – С. 77-86.
141. Власов Д. С. О понятии правовой позиции международных судов / Д. С. Власов // Российский юридический журнал. – 2005. – №2. – С. 12-21.
142. Гаджиев Г. Правовые позиции Конституционного Суда Российской Федерации как источник права / Г. Гаджиев // Конституционное Право: Восточноевропейское Обозрение. – 1999. – № 3 (28). – С. 81-85.
143. Гринева А. В. Понятие и виды судебных правовых позиций: вопросы теории : автореф. дис. на соиск. учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Гринева Анна Владимировна. – М., 2008. – 24 с.
144. Лазарев Л. В. Правовые позиции Конституционного Суда России / Л. В. Лазарев. – М. : Городец, Формула права, 2003. – 528 c.
145. Степанков В. Г. Правовая позиция: общетеоретические и прикладные аспекты : автореф. дис. на соиск учен. степ. канд. юрид. наук / Степанков Валентин Георгиевич. – Нижний Новгород, 2003. – 31 с.
146. Лазарев В. В. Правоположения: понятие, происхождение и роль в механизме юридического воздействия / В. В. Лазарев // Правоведение. – 1976. – № 6. – С. 3-15.
147. Обыденнов А. Н. Правоположения судебной практики / А. Н. Обыденнов // Журнал российского права. – 2002. – № 1. – С. 115-117.
148. Медная Ю. В. Правоположение судебной практики как средство «поднормативного» правового регулирования общественных отношений / Ю. В. Медная // Правовая политика и правовая жизнь. – 2008. –№ 1. – С. 64-69.
149. Придворова М. Н. Правоположения как объективирования форма выражения итогов деятельности судебных органов / М. Н. Придворова // Правовая политика и правовая жизнь. – 2003. – № 4. – С. 170-176.
150. Барак А. Судейское усмотрение / А. Барак ; пер. с англ. – М. : Норма, 1999. – 376 с.
151. Берг Л. Н. Судебное усмотрение и его пределы (общетеоретический аспект) : автореф. дис. на соиск учен. степ. канд. юрид. наук : / 12.00.01 / Берг Людмила Николаевна. – Екатеринбург, 2008. – 22 с.
152. Ермакова К. П. Понятие и субъективные пределы судебного усмотрения / К. П. Ермакова // Журнал российского права. – 2009. – № 8. – С. 91-98.
153. Кажлаев С. А. Судебное усмотрение в деятельности Конституционного Суда РФ / С. А. Кажлаев // Журнал российского права. – 2003. – № 11. – С. 153-160.
154. Малиновский А. А. Усмотрение в праве / А. А. Малиновский // Государство и право. – 2006. – № 4. – С. 102-104.
155. Папкова О. А. Понятие судейского усмотрения / О. А. Папкова // Журнал российского права. – 1997. – № 12. – С. 102-107.
156. Рісний М. Б. Правозастосувальний розсуд (загальнотеоретичні аспекти) : автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Рісний Мирослав Богданович. – Львів, 2006. – 16 с.
157. Вершинина Е. С. Регламент как общеправовой феномен : автореф. дис. на соиск учен. степ. канд. юрид. наук : 12.00.01 / Вершинина Екатерина Сергеевна. – Нижний Новгород, 2010. – 35 с.
158. Вершинина Е. С. Специфика нормативно-правовой природы регламента / Е. С. Вершинина // Вестник Саратовской государственной академии права. – 2007. – № 4 (56). – С. 11-14.
159. Баранов В. М. Предисловие / В. М. Баранов // Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. В.М. Баранова. – Н. Новгород, 2000. – С. 8-15.
160. Бахвалов С. В. Законодательная технология: некоторые проблеми теории и методологии : дис… канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бахвалов Сергей Владимирович. – Ярославль, 2006. – 272 с.
161. Власенко Н. А. Законодательная технология: теория, опыт, правила / Н. А. Власенко. – Иркутск, 2001. – 185 с.
162. Власенко Н. А. Нормотворческая правовая деятельность, нормотворческая правовая технология и роль юридической техники / Н. А. Власенко // Юридическая техника : учебное пособие. – М. : Эксмо, 2010. – С. 24-29.
163. Губаева Т. В. Словесные технологии в правотворчестве / Т. В. Губаева // Язык и право. Искусство владения словом в профессиональной юридической деятельности. – М. : Норма, 2003. – С. 28-76.
164. Илясов А. Н. Сущность юридической технологии: начальный етап исследования категории / А. Н. Илясов // Актуальные проблемы правоведения. Научно-теоретический журнал. – 2007. – № 3 (18). – С. 37-39.
165. Илясов А. Н. Правоприменительная техника и правоприменительная технология (теоретико-правовой анализ) : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Илясов Андрей Николаевич. – Саратов, 2008. – 175 с.
166. Исаева Л. А. Юридические технологии в деятельности уголовно-исполнительной системы : дис. …канд. юрид. наук : 12.00.01 / Исаева Лилия Айратовна. – Владимир, 2008. – 199 с.
167. Карташов В. Н. Юридические технологии – перспективные направления исследований в современной науке / В. Н. Карташов // Вестник Ярославского государственного университета. – 2008. – № 6. – С. 45-49.
168. Карташов В. Н. Юридическая технология или