ТЕОРЕТИЧНІ, ПРАВОВІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ У СУДІ

brief description

Міністерство освіти і науки України
Одеська національна юридична академія

На правах рукопису

Крет Галина Романівна
УДК 343.12-058.56

ТЕОРЕТИЧНІ, ПРАВОВІ ТА ПРИКЛАДНІ АСПЕКТИ ЗАКРИТТЯ КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ У СУДІ

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика;
судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
заступник директора, доцент кафедри
кримінального права, процесу та криміналістики
Навчально-консультаційного центру
Одеської національної юридичної
академії у м. Івано-Франківську
кандидат юридичних наук, доцент
Король Володимир Володимирович

Одеса – 2010

ЗМІСТ

ВСТУП .......................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. Інститут закриття кримінальної справи в кримінально-процесуальній науці та законодавстві: історія і сучасність..........................................11
1.1. Генеза інституту закриття кримінальної справи в кримінально-процесуальному законодавстві: історичні аспекти........................................................11
1.2. Наукові підходи до визначення поняття і сутності інституту закриття кримінальної справи..........................................................................................................25
1.3. Поняття і система підстав для закриття кримінальних справ.....................36
Висновки до розділу................................................................................................45
РОЗДІЛ 2. Встановлення фактичних обставин, що підтверджують наявність підстав для закриття кримінальних справ.......................................................................47
2.1. Підстави, що дають право на реабілітацію особи........................................47
2.2. Підстави, що не дають право на реабілітацію особи...................................59
2.3. Формально-процесуальні підстави..............................................................104
Висновки до розділу..............................................................................................109
РОЗДІЛ 3. Порядок закриття кримінальних справ в суді................................111
3.1. Порядок закриття кримінальних справ у стадії попереднього розгляду справи суддею..................................................................................................................111
3.2. Порядок закриття кримінальних справ в суді першої інстанції...............125
3.3. Закриття кримінальних справ судами апеляційної та касаційної інстанцій...........................................................................................................................140
Висновки до розділу..............................................................................................149
ВИСНОВКИ...........................................................................................................151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................160
ДОДАТКИ..............................................................................................................182

ВСТУП

Актуальність теми. На сучасному етапі розбудови в Україні демократичної, соціальної та правової держави особливої актуальності набувають питання вдосконалення кримінально-процесуального законодавства. Концепція реформування кримінальної юстиції України, затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008, визначила основні засади та напрямки реформування кримінальної юстиції, серед яких: 1) удосконалення кримінальних процесуальних норм і суміжного законодавства, в тому числі з урахуванням світового досвіду; 2) забезпечення ефективності кримінального судочинства; 3) посилення захисту прав та інтересів потерпілих, гарантоване відшкодування завданої злочином шкоди. Визначені підходи до кримінального судочинства повинні кардинально змінити умови забезпечення прав людини, сформувати переконаність особи і суспільства в дієвості принципу верховенства права, підвищити рівень довіри громадян України до органів системи кримінальної юстиції. В таких умовах особливого значення набувають питання реформування інституту закриття кримінальних справ, оскільки недосконалість його правової регламентації завдає шкоди інтересам правосуддя, порушуючи процесуальні права сторін. Зокрема, з одного боку дозволяє окремим злочинцям уникнути покарання і відповідно обмежує права та законні інтереси осіб, які постраждали від злочину, а з іншого може призвести до грубого порушення презумпції невинуватості особи.
Важливим етапом у реформуванні інституту закриття кримінальних справ було прийняття Кримінального кодексу України, в якому розширено коло підстав та змінено правові умови звільнення особи від кримінальної відповідальності. Відповідні зміни та доповнення внесено й до Кримінально-процесуального кодексу України, зокрема щодо визначення цих підстав та порядку їх застосування органами досудового слідства та суду. Разом з тим, не всі запропоновані положення сприймаються беззаперечно позитивно, а деякі питання взагалі залишились поза увагою законодавця. Це вказує на непослідовність та безсистемність реформування інституту закриття кримінальних справ, як наслідок – численні суперечності та прогалини, які у правозастосовчій діяльності слідчих та судових органів створюють чимало проблем.
Наведене безумовно вказує на актуальність та необхідність вирішення ряду теоретичних і практичних проблем інституту закриття кримінальних справ з метою вдосконалення його правового регулювання.
Теоретичним підґрунтям дослідження стали роботи вітчизняних і зарубіжних науковців та практичних працівників: М.С. Алєксєєва, Ю.П. Аленіна, Х.Д. Алікперова, Ю.В. Бауліна, С.М. Благодира, К.К. Вавилова, Л.М. Володіної, Г.І. Глобенка, Л.В. Головка, Ю.М. Грошевого, О.А. Губської, П.М. Давидова, А.Я. Дубинського, В.С. Єгорова, М.В. Жогіна, І.Г. Івасюка, Л.М. Карнєєвої, С.Г. Келіної, О.Г. Кибальника, П.П. Коркія, Л.М. Лобойка, В.З. Лукашевича, В.Т. Маляренка, Г.М. Міньковського, Д.Я. Мирського, О.Р. Михайленка, П.П. Михайленка, М.М. Михеєнка, Я.О. Мотовиловкера, В.Т. Нора, Д.П. Письменного, В.В. Скибицького, М.С. Строговича, Ф.Н. Фаткулліна, І.Я. Фойницького, Г.І. Чангулі, М.О. Чельцова, С.А. Шейфера, М.Є. Шумила та багатьох інших, які присвятили свої праці окремим питанням закриття кримінальної справи з певних груп підстав та в окремих стадіях кримінального процесу, здебільшого на досудовому слідстві.
Таким чином, необхідність подальшої розробки зазначених питань зумовлюється відсутністю комплексних наукових досліджень інституту закриття кримінальних справ в судових стадіях кримінального процесу. Система підстав для закриття кримінальних справ, їх сутність та порядок застосування в суді залишаються недостатньо дослідженими. Особливої актуальності ці питання набувають саме зараз, коли триває робота над підготовкою нового КПК України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає положенням “Концепції удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів”, схваленої Указом Президента України № 361/2006 від 10 травня 2006 року, “Концепції реформування кримінальної юстиції”, затвердженої Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008, Пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 рр., рекомендованих відділеннями Академії правових наук України (п. 6), а також є складовою частиною наукових досліджень кафедри кримінального процесу Одеської національної юридичної академії за темою “Проблеми ефективності кримінально-процесуального законодавства у сфері боротьби зі злочинністю та охорони прав особистості в умовах формування правової держави” на 2006-2010 рр.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексне вивчення проблем, пов’язаних із закриттям кримінальної справи в суді, та формулювання на його основі науково обґрунтованих практичних і методичних рекомендацій для удосконалення кримінально-процесуального законодавства України стосовно підстав та порядку закриття кримінальної справи.
Визначена мета наукового дослідження зумовила необхідність розв’язання таких завдань:
провести історичний аналіз законодавчого розвитку інституту закриття кримінальної справи;
визначити поняття та сутність інституту закриття кримінальної справи, підстав для закриття кримінальної справи;
уточнити класифікацію підстав для закриття кримінальних справ;
проаналізувати процесуальні особливості встановлення фактичних обставин, що підтверджують наявність підстав для закриття кримінальних справ, та прийняття судом рішення про їх застосування;
дослідити правове регулювання порядку закриття кримінальних справ у судових інстанціях;
сформулювати конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавства, що регламентує порядок закриття кримінальних справ у суді.
Об’єктом дослідження є правовідносини, що виникають між суб’єктами кримінально-процесуальної діяльності у зв’язку із закриттям кримінальної справи в суді.
Предметом дослідження є теоретичні, правові та прикладні аспекти закриття кримінальних справ у суді.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети у процесі дослідження використана система загальнонаукових та спеціальних методів дослідження. Метод історико-правового аналізу дав змогу дослідити зародження та розвиток інституту закриття кримінальної справи. За допомогою діалектичного методу поставлені проблеми досліджені в динаміці, у їх взаємозв’язку, поглиблено понятійний апарат, з’ясовано сутність інституту закриття кримінальної справи, підстав для закриття справи. Метод системно-структурного аналізу дав можливість дослідити зв’язок і співвідношення понять закриття кримінальної справи та закриття провадження у справі, порядок закриття кримінальної справи на судових стадіях процесу. Застосування методу системного аналізу правових норм дозволило виявити прогалини та суперечності в нормативно-правових актах і сформулювати пропозиції для удосконалення чинного законодавства. Порівняльно-правовий метод застосовувався в процесі порівняння норм конституційного, кримінального, кримінально-процесуального права України та іноземних держав. Статистичний метод застосовувався при вивченні та узагальненні судової практики, формуванні та обґрунтуванні висновків за їх результатами. Соціологічний метод використовувався для отримання емпіричних даних: вивчення кримінальних справ та опитування за розробленими анкетами суддів. Усі методи дослідження використовувалися у їх діалектичному взаємозв’язку і дозволили вийти на нові наукові та практичні позиції.
Теоретичною основою дослідження є наукові положення, що містяться у працях вітчизняних і зарубіжних дослідників з історії та теорії держави і права, конституційного, кримінального, кримінально-процесуального права, кримінології, філософії, психології.
Нормативну базу дослідження становлять норми Конституції і законодавства України та зарубіжних держав, положення міжнародних нормативно-правових актів у сфері захисту прав і свобод людини, практика Верховного Суду України.
Емпіричну базу дослідження становлять: а) статистичні дані Верховного суду України за 2002–2008 рр.; б) результати узагальнення 122 кримінальних справ (32 з яких закрито (винесено виправдувальний вирок) за реабілітуючими підставами, 90 – закрито за нереабілітуючими), які розглядались місцевими судами Івано-Франківської, Тернопільської, Львівської областей; в) результати узагальнення проведеного опитування 50 суддів.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена актуальністю теми дисертації та полягає в тому, що вона є першим комплексним у кримінально-процесуальній науці України монографічним дослідженням теоретичних, правових і практичних проблем правового регулювання інституту закриття кримінальних справ у судових інстанціях за реабілітуючими, нереабілітуючими та формально-процесуальними підставами. За результатами дослідження сформульовано ряд нових положень, висновків та пропозицій, які мають значення для науки та практики, відповідають вимогам наукової новизни. До них слід віднести такі:
вперше:
виділено історичні етапи законодавчого розвитку інституту закриття кримінальної справи;
висунуто та обґрунтовано тезу про необхідність законодавчого визначення порядку закриття кримінальної справи щодо особи, без закриття провадження у справі;
сформульовано процесуальний порядок зупинення провадження у справі та її закриття у разі відсутності дозволу уповноваженого органу чи посадової особи на притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом;
запропоновано порядок вирішення кримінальної справи у випадку конкуренції підстав для закриття кримінальної справи;
удосконалено:
визначення понять: “закриття кримінальної справи”, “закриття провадження у кримінальній справі”, “підстава для закриття кримінальної справи”, “спеціальні підстави для закриття кримінальної справи”;
систему законодавчо визначених підстав для закриття кримінальної справи;
ряд правових норм, які закріплені у чинних Кримінально-процесуальному та Кримінальному кодексах України і регулюють підстави та порядок закриття кримінальної справи, звільнення від кримінальної відповідальності та винесення виправдувального вироку, зокрема положення ст. ст. 11-1, 206, 209-1, 248, 249, 264, 280, 282, 327, 376, 378 КПК України та положення ст. ст. 44, 45, 46, 48 КК України;
набуло подальшого розвитку:
обґрунтування тези, що за своїм змістом недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину як підстава для закриття кримінальної справи чи винесення виправдувального вироку суперечить принципу презумпції невинуватості;
обґрунтування тези про недоцільність закриття кримінальної справи за реабілітуючими та нереабілітуючими підставами в стадії попереднього розгляду справи суддею;
обґрунтування тези про те, що повернення кримінальної справи для додаткового розслідування та прокурору на будь-якій стадії розгляду кримінальної справи в суді є неконституційним;
обґрунтування тези про те, що при відмові прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді та потерпілого від права вимагати продовження розгляду кримінальної справи суд повинен не закривати справу, а на підставі постанови прокурора виносити виправдувальний вирок за однією з реабілітуючих підстав;
обґрунтування тези про те, що у разі відмови підсудного від закриття кримінальної справи за однією з нереабілітуючих підстав, суд доводить розгляд справи до кінця з постановленням обвинувального вироку зі звільненням від покарання;
обґрунтування тези про те, що у разі встановлення у ході апеляційного провадження однієї з реабілітуючих підстав суд повинен не закривати справу, а виносити виправдувальний вирок.
Практичне значення одержаних результатів. Викладені у роботі висновки і практичні рекомендації, а також пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства мають обґрунтовану теоретичну та практичну спрямованість і можуть бути використані у:
науково-дослідній сфері – для подальшої розробки проблем щодо підстав та порядку закриття кримінальних справ у суді;
нормотворчій сфері – для вдосконалення системи підстав та порядку закриття кримінальних справ, підготовки нового Кримінально-процесуального кодексу України, удосконалення чинних Кримінально-процесуального та Кримінального кодексів України;
правозастосовчій діяльності – як рекомендації для удосконалення практичної діяльності слідчих, прокурорів, суддів щодо порядку закриття кримінальних справ;
навчальному процесі – для вивчення дисципліни “Кримінальний процес України”, спеціальних курсів, для підготовки відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних рекомендацій.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею. Основні теоретичні положення та розробки, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані автором особисто.
У співавторстві з Біласом А.І. опублікована стаття, в якій автором проаналізовано теоретичні проблеми застосування ряду підстав для закриття кримінальної справи (спеціальних підстав передбачених Особливою частиною КК України, декриміналізації діяння, закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності). Особистий внесок здобувача у цій роботі становить не менше 50 відсотків від загального обсягу тексту.
У співавторстві з Королем В.В. опублікована стаття, в якій автором проаналізовано наукові позиції щодо змісту інституту давності, підстав звільнення від кримінальної відповідальності за давністю та питання закриття провадження у кримінальних справах щодо осіб, яких не знайдено протягом 15 років після вчинення злочину. Особистий внесок здобувача у цій роботі становить не менше 50 відсотків від загального обсягу тексту.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі кримінального процесу Одеської національної юридичної академії. Основні результати наукового дослідження оприлюднені на восьми науково-практичних конференціях: VII, VIII та Х Всеукраїнських міжвузівських наукових конференціях молодих вчених та аспірантів “Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р., 20 квітня 2007 р., 23-24 квітня 2009 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Від громадянського суспільства – до правової держави” (м. Харків, 25 квітня 2007 р.); ІV, V та VI Міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні питання реформування правової системи України” (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 р., 30-31 травня 2008 р., 29-30 травня 2009 р.); Регіональній науково-практичній конференції “Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.).
Публікації. Основні положення дисертації відображено у 13 наукових публікаціях, 5 з яких опубліковані у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України (дві з них у співавторстві), та 8 тезах доповідей на конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою та предметом дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, що поділяються на дев’ять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 192 сторінки, з яких обсяг основного тексту – 159 сторінок, 11 сторінок займають додатки та 22 сторінки – список використаних джерел (228 найменувань).

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Історично інститут закриття кримінальної справи розвивався, як комплексний правовий інститут. Протягом свого розвитку він пройшов кілька етапів, які характеризуються різним ступенем визначеності підстав та порядку закриття кримінальної справи:
1) зародження інституту та його розвиток, починаючи з давньоруського законодавства до другої половини XVII ст. (Руська Правда, Судебник Казимира 1468 р., Литовські статути);
2) розвиток інституту закриття кримінальної справи в законодавстві Російської імперії з другої половини XVII ст. до початку XІХ ст. (Соборне Уложення 1649 р., Військові артикули Петра І 1715 р.);
3) розвиток інституту закриття кримінальної справи в законодавстві Російської імперії з початку XІХ – до початку ХХ ст. (Звід законів Російської імперії 1832 р., Статут кримінального судочинства 1864 р.);
4) розвиток інституту закриття кримінальної справи в законодавстві РРФСР та УСРР з початку 20-х років XX ст. до кінця 50-х років ХХ ст. (Декрети РНК РРФСР та УСРР 1918-1921 рр., КК УСРР 1922 р. і 1927 р., КПК УСРР 1922 р. і 1927 р.);
5) розвиток інституту закриття кримінальної справи в законодавстві УРСР з кінця 50-х років ХХ ст. до прийняття нового КК України у 2001 р. (КПК УРСР 1960 р.);
6) розвиток інституту закриття кримінальної справи в законодавстві України з прийняттям у 2001 р. нового КК України до сьогоднішніх днів.
2. Закриття кримінальної справи – це комплексний процесуальний інститут, що поширюється на всі стадії кримінального процесу та являє собою систему правових норм, які регулюють порядок прийняття уповноваженим органом чи посадовою особою рішення про неможливість подальшого провадження у справі з огляду на встановлення певних, визначених законом обставин, внаслідок чого завершуються правовідносини між суб’єктами процесу.
3. Закриття кримінального переслідування має місце у разі недоведеності участі особи у вчиненні злочину чи непричетності її до вчинення злочину, що має наслідком не застосування до цієї особи заходів кримінальної відповідальності. Однак, з огляду на те, що термін кримінальне переслідування у КПК України не визначений, відповідно не визначено й закриття кримінального переслідування, а закріплення такої термінології в чинному КПК України докорінно змінює кримінально-процесуальну доктрину, вважається більш доцільним передбачити положення про закриття кримінальної справи щодо особи.
4. Підстави для закриття кримінальної справи, передбаченні законодавством України, доцільно закріпити в чинному КПК України систематизувавши їх у групи за критерієм розподілу на підстави, що дають право на реабілітацію, підстави, що не дають право на реабілітацію та формально-процесуальні.
5. Підстави для закриття кримінальної справи можуть бути класифіковані за такими критеріями:
1) за характером вчиненого діяння та особи, що його вчинила: загальні та спеціальні;
2) за фактичними обставинами, які зумовлюють закриття кримінальних справ: об’єктивні та суб’єктивні;
3) залежно від того правом чи обов’язком суду є закриття кримінальної справи: обов’язкові та необов’язкові;
4) за характером рішення про закриття кримінальної справи: умовні та безумовні;
5) за характером та правовою суттю підстав закриття кримінальних справ: матеріальні та формально-процесуальні;
6) за наслідками для особи обвинуваченого (підозрюваного, підсудного): підстави, що дають право на реабілітацію та підстави, що не дають право на реабілітацію.
6. Пропонуємо підставу для закриття кримінальної справи, що дає право на реабілітацію “недоведеність участі обвинуваченого у вчиненні злочину”, викласти наступним чином – “непричетність особи до вчинення злочину”.
7. Пропонуємо КПК України доповнити новими підставами для закриття кримінальної справи: а) якщо Особливою частиною Кримінального кодексу України передбачено спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності; б) у зв’язку з декриміналізацією діяння; в) за наявності у особи особливого правового статусу у випадках, передбачених законодавством.
8. Пропонується підставу для закриття кримінальної справи у справах приватного обвинувачення, викласти наступним чином – “за ініціативою потерпілого”.
9. КПК України пропонуємо доповнити статтями щодо порядку закриття кримінальної справи за деякими підставами, зокрема:
ст. 7-4 “Порядок закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності якщо Особливою частиною Кримінального кодексу України передбачено спеціальну підставу”;
ст. 11-2 “Порядок закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв’язку з декриміналізацією діяння”;
ст. 11-3 “Порядок закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії”;
ст. 11- 4 “Порядок закриття кримінальної справи та звільнення особи від кримінальної відповідальності за наявності у особи особливого правового статусу у випадках, передбачених законодавством”.
У зв’язку з значним об’ємом запропонованих положень, вказуємо лише сторінки дослідження, на яких ці положення запропоновані: стор. 67, 82, 90, 103.
10. Пропонуємо такий порядок закриття кримінальної справи щодо особи яка вчинила злочин і відома, однак її місцезнаходженя невідоме через ухилення нею від слідства і суду - ст. 11-1 КПК України частиною 5 наступного змісту “Якщо у ході дізнання та досудового слідства протягом строків, зазначених у частині 1 ст. 49 Кримінального кодексу України, особу, яка вчинила злочин встановлено, однак її місцезнаходження невідоме через ухилення нею від слідства і суду, прокурор або слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду для вирішення питання про її закриття у порядку, передбаченому частиною 2 ст. 49 Кримінального кодексу України”.
11. Пропонуємо законодавчо закріпити порядок зупинення провадження у справі у разі відсутності дозволу уповноваженого органу чи посадової особи на притягнення до кримінальної відповідальності, у випадках передбачених законом. Зокрема:
частину 1 ст. 206 “Підстави та порядок зупинення слідства” доповнити пунктом 4: “коли відсутній дозвіл уповноваженого органу чи посадової особи на притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом”;
КПК України доповнити ст. 209-1 “Зупинення слідства у разі відсутності дозволу уповноваженого органу чи посадової особи на притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом”;
ст. 249 КПК України доповнити пунктом 5: “У разі відсутності дозволу уповноваженого органу чи посадової особи на притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом, суддя виносить постанову про зупинення провадження в справі до надання згоди відповідним органом на притягнення особи до кримінальної відповідальності або припинення дії особливого правового статусу особи”;
ст. 280 КПК України доповнити пунктом 4: “У разі відсутності дозволу уповноваженого органу чи посадової особи на притягнення до кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом, суд зупиняє провадження в справі щодо цього підсудного до надання згоди відповідним органом на притягнення особи до кримінальної відповідальності або припинення дії особливого правового статусу особи”.
12. КК України пропонується вдосконалити наступним чином:
положення ст. 45 КК України “Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям” викласти в такій редакції: “Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду”;
положення ст. 46 КК України “Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим” викласти в такій редакції: “Особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, може бути звільнена від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду”;
із ст. 48 КК України “Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку зі зміною обстановки” словосполучення “невеликої або середньої тяжкості” виключити.
13. З КПК України пропонуємо виключити:
ст. ст. 10, 11, 13 КПК України;
з ч. 3 ст. 11-1 КПК України слова “за підставою, передбаченою частиною другою цієї статті”;
з п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України – слова “а також в зв’язку з помилуванням окремих осіб”;
Відповідні положення пропонуємо виключити і з КК України:
ст. 47 КК України “Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки”;
з ч. 1 ст. 44 КК України “Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності” слова “чи акта помилування”.
14. Підстави для закриття кримінальної справи передбачені ст. 6, 7, 7-1 КПК України викласти в КПК України в нових редакціях:
Стаття 6-1 Закриття кримінальної справи за підставами, що дають право на реабілітацію
Провадження у кримінальній справі не може бути порушено, а порушене підлягає закриттю:
1) якщо не було встановлено події злочину;
2) якщо діяння не містить складу злочину.
Кримінальне провадження стосовно особи (без закриття провадження у справі) підлягає закриттю якщо особа не причетна до вчинення злочину.
Стаття 6-2 Закриття кримінальної справи за підставами, що не дають право на реабілітацію
Провадження у кримінальній справі підлягає закриттю:
1) у випадку, якщо Особливою частиною КК України передбачено спеціальну підставу звільнення від кримінальної відповідальності;
2) за ініціативою потерпілого;
3) зв’язку з декриміналізацією діяння;
4) у зв’язку із закінченням строків давності;
5) внаслідок акту амністії, якщо він усуває застосування по¬карання за вчинене діяння;
6) щодо особи, яка на час вчинення злочину не досягла 11-ти річного віку;
7) щодо померлого, за винятком випадків, коли проваджен¬ня у справі є необхідним для реабілітації померлого за клопотанням близьких родичів або віднов¬лення справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;
8) за наявності у особи особливого правового статусу у випадках, передбачених законодавством.
Провадження у кримінальній справі може бути закрито:
1) у зв’язку з дійовим каяттям;
2) у зв’язку з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;
3) внаслідок зміни обстановки;
4) у зв’язку із застосуванням до неповнолітнього примусо¬вих заходів виховного характеру;
Стаття 6-3 Закриття кримінальної справи за формально-процесуальними підставами
Провадження у кримінальній справі підлягає закриттю без вирішення питання про винуватість особи у вчиненні злочину:
1) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не інакше як за скаргою, крім випадків, передбачених ч.3 ст.27 КПК України;
2) щодо особи, щодо якої за тим же обвинуваченням є вирок, що набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття провадження у кримінальній справі;
3) щодо особи, щодо якої за тим же обвинуваченням є не скасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора про відмову в порушенні провадження у кримінальній справі або про закриття провадження у справі.
У зв’язку з наведеним, ст. 6 та 7-1 КПК України пропонується виключити.
15. Суд у стадії попереднього розгляду справи за змістом своїх повноважень не повинен вирішувати справу по суті, а відповідно приймати рішення про закриття кримінальної справи (за вийнятком формально-процесуальних підстав). Таке рішення позбавлене теоретичного та практичного обґрунтування.
У зв’язку з наведеним пропонується в ч. 1 ст. 248 КПК України слова “При наявності обставин передбачених статтею 6, частиною першою статті 7, статтями 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу” викласти наступним чином “За наявності підстав передбачених статею 6-3 цього Кодексу”.
16. Інститути повернення кримiнальної справи на додаткове розслідування та прокурору на будь-якій стадії розгляду кримінальної справи в суді є неконституційними та суперечать презумпції невинуватості особи, у зв’язку з чим повинні бути виключені з чинного КПК України.
17. У разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді він повинен викласти свою позицію у відповідній постанові, вказавши на одну з підстав, що дають право на реабілітацію.
У зв’язку з викладеним пропонується:
частину 3 ст. 264 КПК України викласти таким чином: “Коли в результаті судового розгляду прокурор прийде до переконання, що дані судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному обвинувачення, він повинен відмовитись від обвинувачення й у своїй постанові викласти мотиви відмови та вказати на одну з підстав, що дають право на реабілітацію особи”;
частину 2 ст. 282 КПК України виключити;
частину 4 ст. 327 КПК України викласти таким чином: “Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, коли особа непричетна до вчинення злочину, а також коли прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення в суді”.
18. В стадії судового розгляду, кримінальну справу може бути закрито за однією з нереабілітуючих підстав. На нашу думку таке рішення суд може прийняти за дотримання ряду умов: 1) особа визнає себе винною у вчиненні інкримінованого їй діяння; 2) дає згоду на закриття кримінальної справи щодо неї за даною підставою; 3) відшкодує завдані злочином збитки. Суд, у свою чергу, за дотримання зазначених умов зобов’язаний перевірити кваліфікацію діяння, яке інкримінується особі, та наявність підстави для закриття кримінальної справи.
Пропонується частину 1 ст. 282 КПК України викласти в такій редакції: “Якщо під час судового розгляду справи будуть встановлені підстави для закриття справи, передбачені статтями 6-2 і 6-3 цього Кодексу, суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, своєю мотивованою ухвалою, а суддя – постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази”.
19. Чинним законодавством не врегульоване питання про те, яку саме з підстав для закриття кримінальної справи має застосувати суд за наявності декількох з них одночасно (наприклад, амністія та дійове каяття). Вважаємо, законодавець повинен заповнити таку прогалину шляхом внесення відповідних доповнень. Запропоновану нами статтю 6-2 КПК України доповнити частинами 3, 4, 5 такого змісту:
“У випадку конкуренції підстав для закриття кримінальної справи, що не дають права на реабілітацію особи, підсудному мають бути роз’яснені кримінально-правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності за кожною з підстав, які мають місце у справі.
Суд у судовому засіданні, вислухавши думку підсудного щодо застосування тієї чи іншої підстави, закриває кримінальну справу щодо нього за тією з них, на яку вкаже підсудній.
Волевиявлення підсудного щодо застосування підстави, за якою щодо нього буде закрита кримінальна справа, має бути закріплене в письмовій формі”.
20. У разі відмови особи від закриття кримінальної справи за однією з підстав, що не дають права на реабілітацію, суд доводить розгляд справи до кінця з постановленням обвинувального вироку зі звільнення від покарання. У зв’язку з цим пропонується частину 3 ст. 327 КПК України доповнити положенням такого змісту: “Суд постановляє обвинувальний вирок із звільненням від покарання за наявності підстав, передбачених статтею 6-2 цього Кодексу, щодо підсудного, який раніше заперечував проти закриття справи щодо нього і наполягав на здійсненні провадження у звичайному порядку”.
21. У разі, якщо суд в апеляційній інстанції встановить наявність однієї з підстав, що дають право на реабілітацію, він зобов’язаний винести виправдувальний вирок. У зв’язку з цим пропонуємо:
у ст. 376 КПК України “Закриття справи апеляційним судом” словосполучення “передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу” викласти в такій редакції: “передбачені статтями 6-2 і 6-3 цього Кодексу”;
ст. 378 КПК України “Вирок (постанова) апеляційного суду” доповнити частиною 7 такого змісту: “Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ст. 6-1 цього Кодексу, скасовує одне із рішень, які зазначені у ст. 347 цього Кодексу, і постановляє виправдувальний вирок”.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аликперов Х.Д. Освобождение от уголовной ответственности в связи с изминением обстановки / Ханлар Джафарович Аликперов // Законность. – 1999. – № 7. – С. 12-14.
2. Аликперов Х.Д. Проблемы дальнейшего совершенствования уголовно-правовых норм, допускающих компромис в борьбе с преступностью / Ханлар Джафарович Аликперов. – Баку: Элм, 1992. – 67 с.
3. Аликперов Х.Д. УК РФ и некоторые проблемы освобождения от уголовной ответственности / Х.Д. Алікперов, К.Ш. Курбанова // Государство и право. – 2000. – № 1. – С. 54-60.
4. Антонов А.Г. Деятельное раскаяние как основание освобождения от уголовной ответственности / А.Г. Антонов. – Томск, 2000. – 19 с.
5. Артюх А.Г. Правовое регулирование института помилования / А.Г. Артюх. – В кн.: Вопросы совершенствования деятельности органов внутренних дел по исправлению и перевоспитанию осуждённых. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1980. – С. 72–74.
6. Бандурка С.О. Судебное производство по уголовным делам / С.О. Бандурка, С.В. Слинько. – Харьков: РИФ “Арсис”, 2000. – 288 с.
7. Барабаш А.С. Прекращение уголовных дел по нереабилитирующим основаниям в стадии предварительного расследования (ст. ст. 6 – 9 УПК РСФСР) / А.С. Барабаш, Л.М. Володина. – Томск: Изд-во Томского университета, 1986. – 153 с.
8. Барков А.В. Уголовный закон и раскрытие преступлений / А.В. Барков. – Минск, 1980.
9. Басков В. Прекращение уголовного дела судом первой инстанции / В. Басков // Советская юстиция. – 1978. – № 7 – С. 21-23.
10. Баулін Ю.В. Звільнення від кримінальної відповідальності / Юрій Васильович Баулін. – К.: Атіка, 2004. – 296 с.
11. Безлепкин Б.Т. Комментарий к Уголовно-процессуальному кодексу Российской Федерации (постатейный). 2 – е изд., перераб. и доп / Б.П. Безлепкин. – М.: ТК Велби, 2003. – 776 с.
12. Благодир С.М. Амністія та помилування / Сергій Миколайович Благодир // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – Вип. 3. – 2000. – С. 124-128.
13. Благодир С.М. Закриття кримінальної справи в досудовому слідстві: навчальний посібник / Сергій Миколайович Благодир. – Тернопіль, 2001. – 112 с.
14. Благодир С.М. Зміна обстановки як підстава до закриття кримінальної справи на стадії попереднього розслідування / Сергій Миколайович Благодир // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. – Вип. 2. – 1998. – С. 136-140.
15. Бозров В. Стадия назначения судебного заседания / В. Бозров // Российская юстиция. – 1996. – № 3. – С. 48-49.
16. Брайнин Я.М. Основания уголовной ответственности и важнейшие вопроси учения о составе преступления в советском праве: автореферат дисс. на соискание уч. степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.08. “уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / Я.М. Брайнин – Киев, 1963. – 28 с.
17. Бурдін В.М. Особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх в Україні: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. “кримінальне право і кримінологія, кримінально-виконавче право” / В.М. Бурдін. – Київ, 2002. – 15 с.
18. Вавилов К.К. Основания освобождения от уголовной ответственности по советскому праву: автореферат дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. “уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право” / К.К. Вавилов. – Ленинград, 1964.–19 с.
19. Викторский С.И. Русский уголовный процесс / С.И. Викторский. – Москва: Казенная железнодорожная типография Московского узла, 1911. – 320 с.
20. Висновок на проект Кримінально-процесуального кодексу України в редакції 2007 р. Головного експертного управління. [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=15041
21. Виттенберг Г.Б. Вопросы освобождения от уголовной ответственности и наказания с приминением мер общественного воздействия / Г.Б. Виттенберг. – Иркутск: Изд-во Иркутского университета, 1970. – 222 с.
22. Виттенберг Г.Б. Человек совершил преступление … (О применении мер общественного воздействия за малозначительные преступления) / Г.Б. Виттенберг. – Иркутск: Восточно-Сибирское книжное издательство, 1966. – 134с.
23. Вікова психологія / [під ред. Костюка П.К.] – Київ: Радянська школа, 1976. – 268 с.
24. Воинские артикулы Петра I. Материалы по изучению истории государства и права СССР / [Отв. ред.: Гончаров А.Ф.; Введ.: Старжин Н.П. ] – М.: РИО ВЮЗИ, 1960. – 50 c.
25. Волкотруб С.Г. Імунітет і проблеми його захисту в кримінальному судочинстві: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Сергій Григорович Волкотруб. – Харків, 2002. – 18 с.
26. Володина Л.М. Прекращение уголовных дел вследствие изменения обстановки и в связи с направлением для применения мер общественного воздействия в стадии предварительного расследования: автореферат дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “уголовный процесс и криминалистика, судебная экспертиза” / Л.М. Володина. – Ленинград, 1976. – 20 с.
27. Гальперин И.М. Как исчислять строк давности привлечения к уголовной ответственности? / И.М. Гальперин // Советская юстиция, 1966. – № 9. – С. 8-10.
28. Гапанович Н.Н. Отказ в возбуждении уголовного дела / Н.Н. Гапанович. – Минск: Вышейшая школа, 1967. – 124 с.
29. Глобенко Г.І Закриття кримінальних справ з нереабілітуючих підстав: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Геннадій Іванович Глобенко. – Харків, 2007. – 212 с.
30. Говард Зер. Зміна об’єктива: новий погляд на злочин та правосуддя / Говард Зер. – Київ: Пульсари, 2004. – 221 с.
31. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве / Леонид Витальевич Головко. – СПб.: Изд-во “Юридический цент Пресс”, 2002. – 544 с.
32. Голубов А.Є. Процесуальне становище в кримінальному судочинстві України неповнолітнього, який скоїв злочин або суспільно-небезпечне діяння: автореферат дисс. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Артем Євгенович Голубов. – Харків, 2005. – 20 с.
33. Гончар Т.О. Неповнолітній як суб’єкт відповідальності за кримінальним правом України: автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. “кримінальне право і кримінологія, кримінально-виконавче право” / Т.О. Гончар. – Одеса, 2005. – 20 с.
34. Горичева В.Л. Освобождение от уголовной ответственности в святи с примирением с потерпевшим и смежные основания освобождения / В.Л. Горичева // Правовая политика и правовая жизнь. – 2004. – № 4. – С. 150-154.
35. Гроздинский М.М. Теория доказательств в советском уголовном процессе / М.М. Гроздинский. – Москва, 1967. – 170 с.
36. Грошевой Ю.М. Освобождение от уголовной ответственности в стадии судебного разбирательства / Юрий Михайлович Грошевой. – Харьков: Изд-во Харьковского университета, 1979. – 84 с.
37. Грошевой Ю.М. Сущность судебных решений в советском уголовном процессе / Юрий Михайлович Грошевой. – Харьков: Изд-во Харьковского университета, 1979, – 144 с.
38. Губська О.А. Питання звільненя від кримінальної відповідальності у Кримінальному кодексі України // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук. – практ. конф. 25-26 жовтня 2001 / Олена Анатоліївна Губська. – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2002. – с. 75.
39. Губська О.А. Процесуальні питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами: автореферат дисс. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза” / Олена Анатоліївна Губська. – Київ, 2002. – 18 с.
40. Губська О.А. Процесуальні питання звільнення особи від кримінальної відповідальності за нереабілітуючими обставинами: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Олена Анатоліївна Губська. – Київ, 2002. – 216 c.
41. Давыдов П.М. Прекращение уголовных дел в советском уголовном процессе / Платон Михайлович Давыдов, Давид Яковлевич Мирский. – М.: Госюриздат, 1963. – 100 с.
42. Дубинин Т.Т. Ответственность и освобождение от неё по советскому уголовному праву: автореферат дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. “уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право” / Тимофей Трофимович Дубинин. – Москва, 1985.–18с.
43. Дубинский А.Я. Основания к прекращению уголовного дела в стадии предварительного расследования / Анатолий Яковлевич Дубинский. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1973. – 124 с.
44. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии дознания и предварительного следствия ( по материалам органов МВД Украинской ССР ): автореферат дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “уголовный процесс и криминалистика, судебная экспертиза” / Анатолий Яковлевич Дубинский. – Киев, 1971. – 24 с.
45. Дубинский А.Я. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования (Учебное пособие) / Анатолий Яковлевич Дубинский. – К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1975. – 132 с.
46. Дюрягин И. Освобождение от уголовной ответственности и наказания / И. Дюрягин, А. Прошляков // Советская юстиция. – 1990. – № 18. – С.15
47. Егоров В.С. Теоретические вопросы освобождение от уголовной ответственности / В.С. Егоров. – М.: Изд-во Московского психолого-социал. института, 2002. – 279 с.
48. Ендольцева А. Некоторые проблемы института освобождения от уголовной ответственности / А. Ендольцева // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 29-31.
49. Житний О.О. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дієвим каяттям: Монографія / Олександр Олександрович Житний. – Х.: Вид. НУВСУ, 2004. – 151с.
50. Жогин Н.В. Предварительное следствие в советском уголовном процессе / Н.В. Жогин, Ф.Н. Фаткуллин. – М.: Юридическая литература, 1965. – 367 с.
51. Захаров Д.О. Правова природа та система рішень апеляційного суду у кримінальному судочинстві: автореферат дисс. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Денис Олександрович Захаров. – Харків, 2006. – 20 с.
52. Івасюк І.Г. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності і від покарання внаслідок зміни обстановки: дисертація на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “кримінальний процес та криміналістика, судова експертиза” / Ігор Георгійович Івасюк. – Львів, 2002. – 193 с.
53. Історія держави і права України. Підручник / За ред. Чайковського А.С. – Київ: Юрінком Інтер, 2004. – 512 с.
54. Історія держави і права України: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. : У 2 т. / [В.Я. Тацій, А.Й. Рогожин, В.Д. Гончаренко та ін.]. – Київ: Видавничий дім, 2003. – Т. 1. – 656 с.
55. Казанджан М.А. Прекращение уголовного дела следователями органов внутренних дел: Лекция / М.А. Казанджан. – Ташкент: Изд-во ТВШ МВД СССР, 1987. – 36 с.
56. Капліна О.В. Проблеми реабілітації у кримінальному процесі України: автореферат дисс. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза” / Оксана Володимирівна Капліна. – Харків, 1998. – 17 с.
57. Карнеева Л. М. Прекращение уголовного дела за отсутствием состава и события преступления / Л.М. Карнеева // Социалистическая законность. – 1970. – № 5. – С. 53-54.
58. Карнозова Л. Восстановительное правосудие: идеи и перспективы для России / Л. Карнозова, Р. Максудов, М. Флямер // Российская юстиция. – 2000. – № 11. – С. 43.
59. Келина С.Г. Теоретические вопросы освобождения от уголовной ответственности / Софья Григорьевна Келина. – М.: Наука, 1974. – 232 с.
60. Келина С.Г. Теоретические проблемы освобождения от уголовной ответственности: автореферат дисс. на соискание уч. степени докт. юрид. наук: спец. 12.00.08. “уголовное право и криминология, уголовно-исполнительное право” / Софья Григорьевна Келина. – Москва, 1976. – 30 с.
61. Кибальник А.Г. Иммунитет как основание освобождения от уголовной ответственности / Алексей Григорьевич Кибальник // Российская юстиция. – 2000. – № 8. – С. 34-35.
62. Кобзарев Ф.М. Процессуальные формы применения давности привлечения к уголовной ответственности: автореферат дисс. на соискание научн. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “уголовный процесс и криминалистика, судебная экспертиза” / Ф.М. Кобзарев. – Свердловск, 1987. – 21 с.
63. Ковалев В.А. Прекращение уголовного дела в условиях деятельности органов дознания: Учебное пособие / В.А. Ковалев. – М.: МССШМ МВД СССР, 1990. – 64 с.
64. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. Посіб / Є.Г. Коваленко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 576 с.
65. Ковітіді О.Ф. Класифікація видів звільнення від кримінальної відповідальності / Ольга Федорівна Ковітіді // Держава і право. – 2004. – Вип. 23. – С. 433-439.
66. Колбая Г.Н. Соотношение предварительного следствия и судебного разбирательства / Г.Н. Колбая. – Москва: Юрид. литература, 1975. – 151 с.
67. Комментарий к Уголовному кодексу Российской Федерации / [под общ. ред. В.М. Лебедева, Ю.И. Скуратова].- Москва: НОРМА-ИНФА, 2001. – 960 с
68. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
69. Концепція реформування кримінальної юстиції України: Затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008 // http://www.president.gov.ua/documents/7703.html
70. Коркия П.П. Об основаних прекращения уголовных дел / П.П. Коркия // Советское государство и право. – 1958. – № 12. – С. 95-99.
71. Король В.В. Засада гласності кримінального судочинства України: поняття, зміст, підстави обмеження. Монографія / Володимир Володимирович Король. – Івано-Франківськ: Плай, 2003. – 250с.
72. Король В.В. Кримінальний процес України (Особлива частина): Навчальний посібник / Володимир Володимирович Король. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ ПНУ ім. Василя Стефаника, 2007. – 596с.
73. Крет Г.Р. Відсутність події злочину як підстава для закриття кримінальної справи / Г.Р. Крет // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статтей за матеріалами IV Міжнародної науково-практичної конференції. Том ІІ (1-2 червня 2007 року). – Луцьк. – 2007. – С. 399-400.
74. Крет Г.Р. Декриміналізація діяння, як підстава для закриття кримінальної справи / Г.Р. Крет // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина. Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції молодих вчених та аспірантів (20 квітня 2007 року). – Івано-Франківськ. – 2007. – С. 370-373.
75. Крет Г.Р. Законодавче визначення підстав, що дають право на реабілітацію особи / Г.Р. Крет // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статтей. Випуск XVІІІ. – Івано-Франківськ. – 2007. – С.251-255.
76. Крет Г.Р. Закриття кримінальної справи у зв’язку із закінченням строків давності притягнення особи до кримінальної відповідальності / Г.Р. Крет, В.В. Король // Часопис Київського університету права. – 2008. – №3. – С. 280-284.
77. Крет Г.Р. Поняття і система підстав закриття кримінальних справ / Г.Р. Крет // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Збірник наукових статтей. Випуск XV. – Івано-Франківськ. – 2005. – С.229-234.
78. Крет Г.Р. Порядок закриття кримінальних справ за наявності підстав передбачених деякими нормами Особливої частини КК України / Г.Р. Крет // Держава і право. Юридичні і політичні науки. Випуск 37. – Київ. – 2007. – С. 554-558.
79. Крет Г.Р. Співвідношення понять закриття кримінальної справи і закриття кримінального переслідування / Г.Р. Крет // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених та аспірантів (23-24 квітня 2009 року). – Івано-Франківськ. – 2009. – С. 184-186.
80. Кригер Г.А. Новое уголовное законодательство и его научно-практическое значение / Г.А. Кригер, Н.Ф. Кузнецова // Советское государство и право. – 1984. – № 1. – С. 73.
81. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник / [М.І. Бажанов, В.В. Сташис, В.Я. Тацій та ін.]. – Київ – Харків: Юрінком інтер – Право, 2001. – 416 с.
82. Кримінальне право України. Загальна частина. Підручник / [під ред. проф. Я.Ю. Кондратьєва]. – К.: Правові джерела, 2002.
83. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квітня 2001 року № 2341-ІІІ // ВВР України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
84. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року // ВВР Української РСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
85. Кримінально-процесуальний кодекс України: Закон України від 28 грудня 1960 року станом на 16.04.2009 // ВВР України. – 2009. – № 24. – С. 236.
86. Кримінально-процесуальний кодекс України: науково-практичний коментар / [під заг.ред. Маляренка В.Т. Аленіна Ю.П.]. – Х.: Одиссей, 2008. – 944 с.
87. Кримінологія. Загальна та Особлива частини: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти / [І.М. Даньшин, В.В. Голіна, О.Г. Кальман, О.В. Лисодєд].- Харків: Право, 2003. – 352 с.
88. КС 1-564/2006 Архів Калуського міськрайонного суду, 2006 рік.
89. КС № 1-149/2007р. Архів Івано-Франківського міського суду, 2007 рік.
90. КС № 1-178/2006 р. Архів Івано-Франківського апеляційного суду, 2006 рік.
91. КС № 1-345/2005 р. Архів Івано-Франківського апеляційного суду, 2006 рік.
92. КС № 1-365/2006р. Архів Івано-Франківського міського суду, 2006 рік.
93. Кузнецов Н.П . Доказывание и его особенности на стадиях уголовного процесса России: автореферат дисс. на соискание учен. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.09. “уголовный процесс и криминалистика, судебная экспертиза” / Н.П. Кузнецов. – Воронеж, 1998. – 27 с.
94. Кузнецова Н.Ф. Освобождение от уголовной ответственности с передачей дела в товарищеский суд / Н.Ф. Кузнецова. – Москва: Юридическая литература, 1964. – 95 с.
95. Курс советского уголовного права. В шести томах / [А.А. Пионтковский, П.С. Ромашкин, В.М. Чхиквадзе]. – М.: Наука, 1970. – Том. 2. – 516 с.
96. Курс советского уголовного права. Часть Особенная / [Н.А. Беляев, М.Д. Шаргородский]. – Л.: ЛГУ, 1973. – Том. 3. – 836 с.
97. Курс уголовного права. Общая часть. Т. 2. Учение о наказании / [Н.Ф. Кузнецова, И.М. Тяжкова]. – М.: Зерцало, 1999.
98. Кутішенко В.П. Вікова та педагогічна психологія. Курс лекцій / В.П. Кутішенко. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 128 с.
99. Кушнарев В.А. О необходимости совершенствования института деятельного раскаяния / В.А. Кушнарев // Российский следователь. – 2001. – № 2. – С. 18-22.
100. Ларин А.М. Презумпция невиновности / А.М. Ларин. – Москва, 1981. – 151с.
101. Ларин А.М. Уголовный процесс России: Лекции-очерки / А.М. Ларин, Э.Б. Мельникова, В.М. Савицкий. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 324 с.
102. Либус И. Основания оправдания в уголовном процессе / И. Либус, Г. Резник // Советская юстиция. – 1974. – №12. – С. 9-11.
103. Лобойко Л.М. Стадії кримінального процесу: Навчальний посібник / Л.М. Лобойко. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 176 с.
104. Лукашевич В.З. Гарантии прав обвиняемого в советском уголовном процессе (Стадия предварительного расследования) / Владимир Захарович Лукашевич. – Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1959. – 167 с.
105. Лукашевич В.З. Прекращение уголовного дела в стадии предварительного расследования по реабилитирующим основаниям / Владимир Захарович Лукашевич // Правоведение. – 1968. – № 4. – С. 50-58.
106. Лупинская П.А. Уголовно-процессуальное право: Учебник / П.А. Лупинская. – М.: Юрист, 2001. – 368 с.
107. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: Монографія / Василь Тимофійович Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
108. Маляренко В.Т. Про відмову прокурора від підтримання державного обвинувачення в суді та її правові наслідки / В.Т. Маляренко, І.В. Вернидубов // Вісник Верховного Суду України. – 2002. – № 4. – С. 31-41.
109. Маляренко В.Т. Про закриття кримінальної справи (окремі аспекти) / Василь Тимофійович Маляренко // Вісник Верховного Суду України. – 2003. – № 3. – С. 56-62.
110. Маляренко В.Т. Прокурор у кримінальному судочинстві: Деякі проблеми та шляхи їх вирішення / В.Т. Маляренко, І.В. Вернидубов. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 238 с.
111. Мандриченко Ж.В. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим: автореф. дисс. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08. “кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право” / Жанна Василівна Мандриченко. – Одеса, 2007. – 17 с.
112. Манова Н.С. Предварительное и судебное производство: дифференциация форм. Учебное пособие для вузов / Н.С. Манова. – М.: Приор-издат, 2004. – 176 с.
113. Марогулова И.Л. Амнистия и помилование в российском законодательстве / Ирина Львовна Марогулова. – М.: Юрист, 1998. – 36 с.