ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОВГОСТРОКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

brief description

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА «ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ ТА СТАЛОГО РОЗВИТКУ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ»

На правах рукопису

ЄВСЄЄВА ОЛЬГА ОЛЕКСІЇВНА

УДК 330.34 : 338.242.4
ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОВГОСТРОКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

08.00.03 – економіка та управління
національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
економічних наук

Науковий консультант
Куценко Віра Іванівна,
доктор економічних наук, професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………………………… 4

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОВГОСТРОКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ ………………….. 14
1.1 Державне регулювання довгострокового соціального розвитку в умовах глобалізації та євроінтеграції України ……………........................ 14
1.2 Методологічні основи державного регулювання довгострокового соціального розвитку ………………………………………………………. 40
1.3 Інноваційна спрямованість державного регулювання довгострокового соціального розвитку України ……………………………………….. 61
Висновки до розділу 1 …………………………………………................... 84

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОВГОСТРОКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ……… 87
2.1 Сучасний стан і основні тенденції державного регулювання розвитку освіти …………………………………………………………………….. 87
2.2 Тенденції державного регулювання довгострокового розвитку охорони здоров’я ………………………………………………………………. 109
2.3 Сучасний стан і основні тенденції державного регулювання житлово-комунального господарства і транспорту …………………………….. 135
2.4 Основні тенденції та чинники інституційних змін у розвитку куль-тури, туризму і торгівлі …………………………………............................. 148
Висновки до розділу 2 …………………………………………................... 170

РОЗДІЛ 3
ПРІОРИТЕТНІ НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ДОВГОСТРОКОВОГО СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ……… 173
3.1 Пріоритети державного регулювання довгострокового розвитку освіти …………………………………………………................................... 173
3.2 Напрями державного регулювання довгострокового розвитку системи охорони здоров’я …………………...……………………………….... 186
3.3 Державне регулювання житлово-комунального господарства і транспорту в концепції соціально-домінантного розвитку ……………… 199
3.4 Основні напрями державного регулювання розвитку культури, туризму і торгівлі ………………………………..………………………..... 212
Висновки до розділу 3 …………………………………………................... 232

РОЗДІЛ 4
МОДЕЛЮВАННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ …………………………………………………. 236
4.1 Моделювання соціального розвитку в ринкових умо-вах…………….. 236
4.2 Методологічні підходи до оцінки діяльності підприємств, що ви-значають ефективність соціального розвитку ……………………………. 252
4.3 Результати дослідження оцінки діяльності підприємств соціальної сфери ………………………………………………………………………… 264
Висновки до розділу 4 …………………………………………................... 290

РОЗДІЛ 5
СТВОРЕННЯ КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ ОРГАНІЗАЦІЙ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ ТА ЇХ РЕСУРСНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ …………. 292
5.1 Державне регулювання розвитку сучасного ринку соціальних послуг ………………………………………...................................................... 292
5.2 Соціальне підприємництво як чинник зростання потенціалу соціа-льно-домінантного розвитку ………………………………………………. 313
5.3 Соціальні стандарти як функціональні орієнтири розвитку соціальної сфери і стратегія формування конкурентних переваг її організацій .. 330
5.4 Основні напрями вдосконалення регулювання системи ресурсно-го забезпечення соціально-домінантного розвитку ..………………………... 350
Висновки до розділу 5 …………………………………………................... 367

ВИСНОВКИ ……………………………………………………................... 375

ДОДАТКИ ………………………………………………………………….. 383

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….. 409

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний етап реформування й модернізації української економіки, її інтеграція у світове господарство зумовили необхідність зміни підходу до вибору нових чинників сталого розвитку і створення умов для їх використання. Доцільно враховувати не лише фактори зростання економіки, але й умови, механізми та інструменти, за допомогою яких їх можна комбінувати і найефективніше використовувати, тобто економічний потенціал, що забезпечуватиме їх у довгостроковому періоді.
Виклики XXI ст. – необхідність прискорення економічного зростання на якісній основі, нові вимоги до соціальної сфери, посилення залежності регіонального соціально-економічного розвитку від світової економіки, курс України на євроінтеграцію – створюють не лише додаткові можливості для економічного підйому, а й проблеми, вирішенню яких повинен сприяти соціальний розвиток. Повноцінна стратегія соціального розвитку кожного регіону, як і держави загалом, має враховувати всі просторові аспекти.
Проблеми соціального розвитку знайшли відображення в наукових працях багатьох провідних українських учених. Вагомий внесок у розроблення її окремих аспектів зробили Абалкін Л. І., Алимов О. М., Бережна І. В., Бистряков І. К. , Вернадський В. І., Геєць В. М., Гранберг О. Г., Дацій О. І., Дмитренко Г. А., Долішній М. І., Ібатуллін Ш. І., Качала Т. М., Коваль Я. В., Корецький М. Х., Кропивко М. Ф., Кузьмін О. Є., Куценко В. І., Лібанова Е. М., Левковська Л. В., Макарова О. В., Мартякова О. В., Міщенко В. С., Олійник Я. Б., Степаненко А. В., Стеченко Д. М., Ульянченко О. В., Хвесик М. А., Хлобистов Є. В., Щурик М. В. та інші. Однак аналіз наявних досліджень свідчить, що у більшості з них немає комплексного бачення концептуальної моделі державного регулювання довгострокового соціального розвитку, його пріоритетів на перспективу з урахуванням інтеграції України до європейських структур. Без цього неможливе обґрунтування адекватної до умов нашої держави стратегії стало-го соціального розвитку.
Ефективне регулювання довгострокового соціального розвитку є важливою складовою формування соціальної держави. Проте вітчизняна наука приділяє недостатньо уваги виявленню тенденцій розвитку соціальної сфери в єдиній концепції соціально-домінантного розвитку територій, потребують поглибленого опрацювання питання визначення пріоритетів такого розвитку, конкретних заходів щодо стабілізації та комплексного поліпшення ситуації в соціальній сфері. Саме цим обумовлюється актуальність і вибір теми дисертаційного дослідження, його наукова і прикладна значущість.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в межах науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України і Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», зокрема темами: ІІІ-18-10(103) «Державне регулювання соціально-економічного розвитку України та її регіонів в умовах фінансово-економічної нестабільності» (номер державної реєстрації 0109U006450); ІІІ-6-05(89) «Теоретико-методологічні засади вдосконалення механізмів функціонування соціальної сфери регіонів України» (номери державної реєстрації 0106U005195(39), 0106U005263(48)), де здобувачем визначено регіональні тенденції, проблеми соціального розвитку України та основні стратегічні напрями на період до 2015 р.; ІІ-1-11(1) «Формування стратегічного потенціалу сталого розвитку України» (номер державної реєстрації 0111U000324); ІІІ-2-11(3) «Оцінка суспільних проблем сталого розвитку» (номер державної реєстрації 0111U000326), відповідно до яких здійснено оцінку найбільш гострих проблем та обґрунтовано пріоритети формування потенціалу сталого соціа-льного розвитку.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад і розроблення рекомендацій з підвищення ефективності державного регулювання довгострокового соціального розвитку України.
Для досягнення визначеної мети поставлені та вирішувалися такі основні завдання:
• визначити сучасні науково-теоретичні положення щодо державного регулювання довгострокового соціального розвитку в умовах глобалізації та євроінтеграції України;
• обґрунтувати концептуальні засади соціально-домінантного розвитку держави;
• проаналізувати існуючі моделі соціальної політики в різних країнах і визначити можливість застосування позитивного зарубіжного досвіду в українській практиці;
• систематизувати чинники стійкого соціального розвитку регіонів;
• здійснити аналіз сучасного стану та виявити основні тенденції і пріо-ритети державного регулювання довгострокового соціального розвитку та його складових – освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, транспорту, культури, туризму і торгівлі;
• обґрунтувати логіко-концептуальну модель дослідження та методологічний підхід до оцінки ефективності діяльності підприємств, що визначають ефективність соціального розвитку;
• розробити та апробувати авторський методичний підхід до прогнозування і моделювання регіональної системи соціально-економічного розвитку;
• запропонувати модель взаємозв'язків у процесі регулювання сектору соціальних послуг, класифікацію системи показників ефективності його функціонування;
• аргументувати необхідність соціального підприємництва як важливого чинника зростання потенціалу соціально-домінантного розвитку України;
• визначити перспективні напрями реалізації стратегії створення конкурентних переваг закладів охорони здоров'я, освіти, культури і соціального обслуговування населення;
• розкрити пріоритети діяльності щодо запровадження в Україні європейських соціальних стандартів та організаційно-економічного механізму реалізації регіональних соціальних стратегій;
• обґрунтувати напрями ресурсного забезпечення довгострокового соціального розвитку України та вдосконалення державного регулювання цього процесу.
Об'єктом дослідження є процес державного регулювання довгострокового соціального розвитку України.
Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та прикладні засади державного регулювання довгострокового соціального розвитку України на основі гармонізації інтересів владних структур, суспільства і бізнесу.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження становлять ключові положення, принципи і методи сучасної економічної теорії і теорії управління, праці вітчизняних і зарубіжних учених, закономірності соціального розвитку України.
Дослідження виконано з використанням широкого спектра загальних і спеціальних наукових методів, таких як: історичний підхід і діалектичний ме-тод пізнання – у процесі аналізу світового досвіду державного регулювання довгострокового соціального розвитку; абстрактно-логічного аналізу – для визначення сутності поняття державне регулювання довгострокового соціального розвитку та обґрунтування концептуальних положень соціально-домінантного розвитку України; математичного моделювання та системного аналізу – для розробки методичного підходу до прогнозування соціального розвитку; інституціональний – у процесі аргументування соціально-економічного стратегування як найважливішого елементу механізмів, адаптивних до інноваційного типу довгострокового соціального розвитку; економіко-правовий – для аналізу нормативно-правової бази формування управління довгостроковим соціальним розвитком; техніко-економічного і статистичного аналізу – для оцінки сучасного стану розвитку освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, транспорту, культури, туризму і торгівлі; методи порівняльного аналізу і зіставлень – для обґрунтування необхідності створення вітчизняної моделі індикативного планування соціального розвитку регіону; синергетичний метод – з метою дослідження процесів відтворення регіональних систем соціального розвитку.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, офіційні дані Державної служби статистики України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, матеріали інформаційно-аналітичних бюлетенів і оглядів, монографічні дослідження вітчизняних і зарубіжних економістів, мережа Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів. Сформульовані в дисертаційній роботі основні положення, висновки є новим розв'язанням важливої наукової проблеми – обґрунтування теоретико-методологічних засад та розроблення рекомендацій щодо формування ефективної системи державного регулювання довгострокового соціального розвитку України.
До вагомих результатів дослідження, що відображають наукову новизну, розкривають зміст дисертаційної роботи і виносяться на захист, належать такі:
уперше:
• сформульовано та обґрунтовано концептуальні засади соціально-домінантного розвитку України: поняття, спрямованість, межі у вигляді державних мінімальних соціальних стандартів, основні фактори впливу – процеси інтеграції, глобалізації і соціалізації національних економік; чинники інституційних змін і пріоритети державного регулювання; моделювання та визначення ефективності; стратегію формування конкурентних переваг та її ресурсне забезпечення;
• запропоновано логіко-концептуальну модель дослідження та методологічний підхід до оцінки діяльності підприємств, що визначають ефективність соціального розвитку, та пропозиції з поліпшення його ресурсного забезпечення в перспективі;
• розроблено нові методичні підходи до прогнозування регіональної системи соціального розвитку, територіального сегментування діяльності соціального комплексу з урахуванням його пріоритетних завдань, методичний інструментарій оцінки показників науково-практичного дослідження на адекватність і аномальність;
удосконалено:
• понятійний апарат щодо забезпечення сталого довгострокового соціального розвитку України, зокрема визначено категорію соціально-домінантний розвиток території, яка, на відміну від інших тлумачень, підкреслює пріоритетність вирішення соціальних завдань, досягнення соціальних цілей і вирівнювання соціальних нормативів;
• систему принципів інноваційного типу сталого соціального розвитку України, яка, на відміну від існуючих, обґрунтовує стратегування як найважливіший елемент адаптивних механізмів, пріоритетів державного регулювання довгострокового соціального розвитку освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, транспорту, культури, туризму і торгівлі;
• організаційно-економічний механізм реалізації регіональних соціальних стратегій, що дасть змогу сформувати взаємопов'язані й адаптивні структури системи сталого довгострокового розвитку;
• систему індикаторів і модель індикативного планування соціального розвитку, основою якої є системно-структурний аналіз, прогнозування та динамічне ситуаційне моделювання;
• методологічні положення щодо створення раціонально діючого механізму управління стійким розвитком соціальної сфери шляхом поєднання заходів, способів і методів впливу, управлінських дій різної спря-мованості;
• систему пріоритетів діяльності щодо запровадження на території України соціальних стандартів відповідно до ратифікованої Верховної Радою України Європейської соціальної хартії;
• методологічний підхід до створення раціональної системи планування ефективності ресурсоспоживання в соціальній сфері, що, на відміну від існуючих, ураховує сутність критерійно-цільової спрямованості їх довгострокового розвитку, критерії, узагальнюючий і приватні показники використання ресурсів, які характеризують у поточному і перспективному плануванні кількісні розміри споживання різних видів ресурсів;
набули подальшого розвитку:
• основні теоретичні положення державного регулювання довгострокового соціального розвитку, що ґрунтуються на аналізі існуючих моделей соціальної політики в різних країнах та визначенні можливостей їх застосування у вітчизняній практиці, удосконаленні методології формування стратегії регіонального розвитку;
• методичні підходи до систематизації чинників стійкого соціального розвитку регіонів, які враховують компоненти макрооточення соціальної сфери, ґрунтуються на порівняльному аналізі індексу розвитку людського потенціалу в Україні та інших державах світу;
• основні теоретичні засади управління процесом створення конкурентних переваг організацій соціальної сфери з урахуванням особливостей та структурно-організаційних проблем їх формування в умовах зростаючих вимог до рівня розвитку людського потенціалу;
• система заходів щодо структурних перетворень, упорядкування державних гарантій у сфері соціальних послуг, котра передбачає ефективне використання ресурсів системи соціального забезпечення на основі інноваційних методів інформатизації.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що з ви-користанням обґрунтованих концептуальних положень, науково-методичних і практичних рекомендацій можливо підвищити ефективність державного регулювання довгострокового соціального розвитку України, створити передумови для соціально-домінантного розвитку територій і вирівнювання соціальних нормативів. Науково-методичні розробки автора і рекомендації використано: Радою по вивченню продуктивних сил України НАН України при виконанні тем «Державне регулювання соціально-економічного розвитку України та її регіонів в умовах фінансово-економічної нестабільності» і «Теоретико-методологічні засади вдосконалення механізмів функціонування соціальної сфери регіонів України», а саме визначено регіональні тенденції, проблеми розвитку соціальної сфери та основні стратегічні напрями на період до 2015 р. (довідка № 01-11/114 від 18.01.2011 p.); Державною установою «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук Укра-їни» у процесі підготовки річних звітів за темою «Формування стратегічного потенціалу сталого розвитку України», зокрема підтем «Соціогуманітарний потенціал сталого розвитку України: методологія та прикладні аспекти відтворення і реалізації» та «Оцінка суспільних проблем сталого розвитку», а також аналітичних матеріалів для Ради національної безпеки і оборони України, Міністерства економічного розвитку та торгівлі України (довідка № 01-11/26 від 02.02.2012 p.); Виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області (довідка №08-08/685/2-12 від 05.03.2012 р.); Головним управлінням статистики у Харківській області, зокрема рекомендації щодо розвитку освітнього комплексу, системи медичного обслуговування населення, транспорту і зв'язку, ЖКГ, культури, туризму і рекреаційної діяльності, системи торгівлі та ресторанного господарства, у процесі розробки пропозицій з реорганізації та вдосконалення соціальної ін-фраструктури м. Харків й області, стратегічних напрямів її модернізації (довідка № 40-10/22 від 06.02.2012 p.); Головним управлінням статистики у Полтавській області, а саме пропозиції щодо розвитку видів діяльності соціальної спрямованості (довідка № 09/1-13/224 від 24.02.2012 р.); Державним підприємством «Проектно-конструкторське технологічне бюро з автоматизації систем управління на залізничному транспорті України» у ході розроблення стратегії розвитку залізничного транспорту до 2020 року, моделювання пасажирських перевезень та обґрунтування пріоритетних напрямів їх розвитку (довідка № 26/277 від 06.03.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною роботою, в якій викладено авторській підхід до вирішення теоретичних, методологічних і практичних проблем підвищення ефективності державного регулювання довгострокового соціального розвитку України. Усі відображені в дисертації висновки і положення, що виносяться на захист, одержані автором особисто. Із наукових праць, виконаних у співавторстві, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистих досліджень. Робота не містить матеріалів кандидатської дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи апробовано на науково-практичних конференціях різних рівнів, а саме: науково-методичній конференції «Шляхи і засоби адаптації вищої освіти до вимог Болонського процесу: науково-методичний аспект» (м. Харків, 7–9 грудня 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України» (смт. Коктебель, 4–10 червня 2007 р.), Міжнародній науково-технічній конференції «Проблеми міжнародних транспортних коридорів та єдиної транспортної системи України» (смт. Коктебель, 2–7 червня 2008 р.), VII Міжнародній науково-технічній конференції (м. Харків, 22–24 квітня 2009 р.), науково-методичній конференції «Науково-методичне забезпечення впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП): підсумки педагогічного експерименту» (м. Харків, 8–9 грудня 2010 р.), Міжнародних науково-практичних конференціях «Досягнення вищої школи – 2010» (Софія, 17–25 листопада, 2010 р.), «Наукова індустрія європейського континенту – 2010» (м. Прага, 27 листопада – 5 грудня 2010 р.), «Освіта і наука без меж –2010» (м. Пржемишль, 7–15 грудня 2010 р.), «Сучасні проблеми і шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві та освіті – 2010» (м. Одеса, 20–27 грудня 2010 р.), «Перспективні питання світової науки – 2010» (м. Софія, 17–25 грудня 2010 р.), III Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми формування нової економіки XXI століття» (м. Дніпропетровськ, 23–24 грудня 2010 р.), Міжнародних науково-практичних конференціях «Актуальні наукові розробки – 2011» (м. Софія, 17–25 січня 2011 р.), «Наука і освіта – 2010/2011» (м. Прага, 27 грудня 2010 р. – 5 січня 2011 р.), «Сучасні наукові досягнення – 2011» (м. Прага, 27 січня – 5 лютого 2011 р.), «Стратегічні питання світової науки – 2011» (м. Пржемишль, 7–15 лютого 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективні наукові дослідження – 2011» (м. Софія, 17–25 лютого 2011 р.), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і технології: крок у майбутнє – 2011» (м. Прага, 27 лютого – 5 березня 2011 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих учених «Сучасні проблеми міжнародної економіки» (м. Дніпропетровськ, 11 травня 2011 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Пріоритети нової економіки знань у ХХІ сторіччі» (м. Дніпропетровськ, 26–27 грудня 2011р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми і шляхи їх вирішення в науці, транспорті, виробництві та освіті – 2011» (м. Одеса, 20–27 грудня 2011 р.).
Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 48 наукових працях загальним обсягом 51,59 друк. арк., з них: 1 монографія, 27 статей у наукових фахових виданнях, 20 – у матеріалах наукових конференцій.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 382 стор. комп'ютерного тексту, який включає 18 таблиць та 37 рисунків, з яких 15 займають повну площу сторінки. Список використаних джерел із 308 найменувань викладено на 33 стор., 3 додатки – на 25 сторінках.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв'язано важливу наукову проблему – розроблено теоретико-методологічні засади підвищення ефективності державного регулювання довгострокового соціального розвитку України.
У теоретичному аспекті розкрито концептуальні наукові підходи до ви-рішення завдання сталого ефективного державного регулювання довгострокового соціального розвитку через гармонізацію інтересів владних структур, суспільства і бізнесу.
У методологічному плані запропоновано принципи, положення та методи формування системи державного регулювання довгострокового соціального розвитку України на основі соціально-економічного стратегування як найважливішого елемента побудови адаптивних механізмів до інноваційного типу такого розвитку.
У прикладному аспекті розроблено напрями, пропозиції та механізми інноваційних форм державного регулювання довгострокового соціального розвитку із рекомендаціями щодо інститутів формування стратегій регіонального розвитку.
Отримано наступні результати дисертаційного дослідження:
1. Визначено співвідношення між поняттями глобалізація, соціальний розвиток, суть процесу глобалізації, його передумови, конкретні прояви і позитивні та негативні наслідки для соціального розвитку. Виявлено особливості регулювання розвитку соціальної сфери регіону в контексті інтеграції України до європейських структур, досліджені компоненти макрооточення соціальної сфери регіону. Установлено, що для реалізації євроінтеграційного розвитку, ліквідації скрутного становища в соціальній сфері держави необхідно підвищити ефективність передусім регіональних програм розвитку галузі. Під ефективністю розуміють характеристику соціальної сфери з погляду співвідношення витрат і результатів, а саме остаточних підсумків та обсягу використаних ресурсів. Обґрунтовано, що поняття ефективності доцільно застосовувати в усіх видах економічної діяльності соціальної сфери та будь-якій системі оцінок її результативності, оскільки вона відображає міру раціональності використання ресурсів і в той же час – здійснення соціальною сферою її важливих громадських функцій.
Виконано порівняльний аналіз індексу розвитку людського потенціалу в Україні та інших державах світу.
2. Обґрунтовано концептуальні засади соціально-домінантного розвитку України, головною ідеєю якого є пріоритетність вирішення соціальних завдань, досягнення передусім соціальних цілей розвитку. Вони також визначають методологію наукових досліджень державного регулювання довгострокового соціального розвитку. Аргументовано тезу про те, що соціальна сфера повертає суспільству науковий потенціал. Науково обґрунтований прогноз, згідно з яким у XXI ст. вона визначатиме розвиток економіки в умовах зміни індустріального типу економічного зростання гуманітарним.
3. Виявлено особливості та принципи інноваційного типу соціально-економічного розвитку України, обґрунтовано соціально-економічне стратегування як найважливіший елемент адаптивних механізмів до іннова-ційного типу розвитку. Мета інноваційного соціально-економічного розвитку визначена як формування довгострокових багаторівневих відносин між соціально-економічними суб'єктами на основі ідеології інноваційної культури, що забезпечує створення і впровадження інновацій в усіх сферах життєдіяльності, а також підвищення інтелектуальної капіталізації як умови соціально-економічного саморозвитку. На основі систематизації ключових аспектів, що стосуються суті, особливостей і мети інноваційного розвитку, запропоновано формулу інноваційного типу соціально-економічного розвитку України: «знання – можливість – мотивація – дія – результат» і, як наслідок, визначено його основні принципи. Ядром концептуальної моделі стратегічної адаптації до інноваційного типу розвитку є багатогранна інноваційна піраміда, в основі якої лежать інновації, що охоплюють усі внутрішні сфери регіону. Це надає стійкості розвитку і довготривалості отримуваних позитивних результатів. У центрі такої основи, ураховуючи пріоритетність економіки знань, повинні розташовуватися технологічні інновації. Вершина піраміди відображає мету інноваційного розвитку регіональної соціально-економічної системи, сходження до якої є реалізацією адаптивних потенціалів кожної внутрішньої підсистеми регіону.
4. У результаті аналізу існуючих у різних країнах моделей виявлені характерні особливості соціальної політики як важливого чинника сталого довгострокового розвитку держави, визначена можливість застосування позитивного зарубіжного досвіду у вітчизняній практиці. Розроблений механізм реалізації регіональних соціальних стратегій, який дасть змогу сформувати взаємопов'язані й адаптивні структури системи стратегічного управління соціальною сферою регіону.
5. Запропонований організаційно-економічний механізм формування й управління потенціалом соціально-економічного розвитку регіону на основі розроблення теоретичних засад і методологічних підходів з метою забезпечення економічного зростання та стійкого соціально-економічного розвитку.
6. Систематизовані чинники соціально-економічного та стійкого розвитку регіонів, наведені в різних економічних теоріях. На основі узагальнення існуючих підходів і концепцій розроблено авторську класифікацію економічних теорій економічного зростання й обґрунтовано, що правильна комбінація чинників та їх інтеграція при створенні умов найбільш раціонального використання здатні забезпечити нарощування інших елементів потенціалу соціально-економічного розвитку. У зв'язку з цим доведена необхідність переходу до обліку й аналізу не окремих факторів розвитку економіки, а існуючого потенціалу, що може накопичуватися протягом тривалого часу, ураховує як чинники зростання, так й умови їх залучення та ефективного використання.
Авторській підхід до управління потенціалом соціально-економічного розвитку регіону визначає його формування, використання і нарощування, а також ураховує економічні відносини, ризики і загрози, що виникають. Під ним слід розуміти систему принципів і методів розробки, прийняття та реалізації управлінських рішень, спрямовану на формування потенціалу соціально-економічного розвитку, підвищення ефективності його використання всіма суб'єктами економіки. З іншого боку, управління потенціалом є комплексним впливом на його елементи з метою підвищення величини й ефективності використання, досягнення ресурсної самодостатності, економічної стійкості і стабільності в Україні та її регіонах, а також добробуту громадян, якості їх життя. Основними складовими є такі блоки, як оцінка потенціалу соціально-економічного розвитку регіону; моніторинг його використання; розроблення механізму, що стимулює розвиток потенціалу; виявлення й оцінка ризиків і загроз, що виникають у процесі формування й використання та знижують у результаті рівень регіонального розвитку, а також інструментів для їх мінімізації.
Оцінку ефективності соціально-економічного розвитку території пропо-нується розглядати з урахуванням загальноукраїнських інтересів, із регіональних позицій, що виражають інтереси населення регіону і пов’язані з підвищенням рівня та якості життя, і з погляду економічно незалежних суб’єктів господарювання, що діють на території регіону і зацікавлені у створенні необхідних умов для одержання сприятливих соціально-економічних результатів.
7. Обґрунтовані та сформульовані адаптовані до умов України основні теоретичні положення державного регулювання соціально-економічного розвитку, методологія формування стратегії регіонального розвитку, пропозиції щодо застосування в умовах регіонів форм, методів і організаційних механізмів державного регулювання.
Доведено, що соціальна сфера повинна стати реальним чинником довгострокового стійкого соціально-економічного розвитку України. Його практичне використання можливе лише на основі створення всебічних умов для розвитку всіх видів діяльності галузі, за рахунок фінансового оздоровлення державної компоненти, її ресурсів, а також залучення приватних ресурсів, засобів підприємств, громадських фондів і організацій. Установлено, що розвиток соціальної сфери регіонів сприяє успішному просуванню України у напрямі створення соціальної держави.
8. Проаналізований сучасний стан і обґрунтовані основні тенденції дер-жавного регулювання довгострокового розвитку освіти, системи охорони здоров’я, житлово-комунального господарства, транспорту, культури, туризму і торгівлі. Установлено, що форми і методи державного регулю-вання соціально-домінантного розвитку, які використовуються на регіональному рівні, недостатньо ефективні, оскільки вони не об’єднані в одну цілеспрямовану систему. Переважає поточне приватне регулювання, слабо застосовуються податкові регулятори, що свідчить про виняткову важливість відновлення системи регіонального соціально-економічного прогнозування та планування як основи системного регулювання і стратегічного управління економікою регіону.
10. Обґрунтована доцільність застосування у ході планування довгострокового соціального розвитку соціальних стандартів, а не соціальних мінімумів, необхідність перегляду чинної нормативно-правової бази регулювання соціальних стандартів і гарантій та приведення її у відповідність до європейських. Виявлені пріоритети діяльності із забезпечення планомірної інтеграції України в європейське співтовариство і запровадження на території нашої держави європейських соціальних стандартів згідно з ратифікованою Верховною Радою України Європейською соціальною хартією.
Розроблено стратегічні напрями розвитку систем освіти, охорони здо-ров’я, житлово-комунального господарства, транспорту, культури, туризму і торгівлі, які сприяють успішному просуванню України в напрямі створення соціальної держави.
11. Доведена необхідність розроблення вітчизняної моделі індика-тивного планування соціального розвитку регіону, основою якої є системно-структурний аналіз, прогнозування та динамічне ситуаційне моделювання. Визначені напрями використання системи індикативного планування в регіональному управлінні, етапи розробки системи індикаторів. Для обліку особливостей територій пропонується здійснювати комплексну діагностику регіонального соціально-економічного розвитку, щоб виявляти проблемні зони і потенційні можливості економічного зростання, створювати реальну основу для ефективної діяльності.
12. Науково обґрунтована логіко-концептуальна модель дослідження та методологічний підхід до оцінки діяльності підприємств, що визначають ефективність соціального розвитку. Розроблено методичний інструментарій оцінки показників науково-практичного дослідження на адекватність та аномальність, методику географічного сегментування діяльності соціального комплексу з урахуванням пріоритетних завдань стійкого соціального розвитку регіональної економіки та доведено необхідність їх використання. Сформовано та апробовано авторський методичний підхід до прогнозування регіональної системи соціального розвитку, аргументовано доцільність його застосування у процесі моделювання соціально-економічного розвитку регіонів і України в цілому.
13. Визначена роль сектору соціальних послуг у реформуванні економіки України, побудована модель взаємозв'язків у процесі його регулювання, яка дає можливість виділити і реально оцінити такі зв'язки і знайти напрями більш ефективної взаємодії. Розроблена класифікація системи показників ефективності роботи сектору. Аргументовано, що ефект синергії виникає тільки в результаті реальної консолідації можливостей, взаємодоповнення різних ресурсів суб'єктів державного регулювання сектору соціальних послуг. В основу ключових показників оцінки ефективності пропонується покласти єдині принципи, що мають бути прозорими і доступними для всіх соціальних служб, не суперечити таким положенням, як дотримання прав сім'ї, дітей і молоді, рівність доступу до соціальних послуг та інших видів соціальної підтримки, партнерство фахівців у сфері соціального обслуговування, економія фінансових і матеріальних ресурсів, пріоритет етичних цінностей і прозорість діяльності, самооцінка та активна участь фахівців соціальних служб в оцінці ефективності послуг соціальної сфери. Доведено, що залучення громадськості до такої оцінки є одним з найважливіших напрямів створення більш досконалої та збалансованої системи управління сектором соціальних послуг.
14. Обґрунтовані методологічні положення створення раціонального механізму управління стійким розвитком соціальної сфери за допомогою поєднання заходів, способів і методів впливу, управлінських дій різної спрямованості. Виявлено, що проведення єдиної політики стійкого розвитку можливе лише при всеосяжному заохоченні регіональних і міжрегіональних соціальних ініціатив і проектів. Рекомендовано розробити нормативно-правову базу здійснення структурної перебудови мережі установ соціальної сфери, що полягає в передачі до державної і муніципальної власності об'єктів соціального призначення, які відносилися до інших структур, при забезпеченні їх фінансування за рахунок відповідних бюджетів в установленому порядку. При цьому одним з найважливіших напрямів політики стійкого розвитку соціальної сфери повинно стати здійснення комплексу заходів щодо створення та використання нових технологій поширення соціальних послуг, зміцнення матеріально-технічної бази уста-нов, їх технічного оснащення.
Аргументовано необхідність розвитку соціального підприємництва як важливого чинника зростання потенціалу соціально-домінантного розвитку України.
15. Запропоноване авторське трактування поняття конкурентоспроможність підприємства соціальної сфери, науково обґрунтовані основні теоретичні положення управління процесом формування конкурентних переваг організацій соціальної сфери, виявлені пов’язані з цим особливості та структурно-організаційні проблеми організацій соціальної сфери в умовах зростаючих вимог до рівня розвитку людського потенціалу. Визначені перспективні напрями реалізації стратегії створення конкурентних переваг організацій охорони здоров'я, освіти, культури і соціального обслуговування населення з урахуванням виявлених і обґрунтованих особливостей процесів реформування соціальної сфери.
16. Розкрито і проаналізовано суть критерійно-цільової спрямованості довгострокового розвитку соціальної сфери, критерію ефективності, узагальнюючого і приватних показників ефективності використання ресурсів, що характеризують у поточному і перспективному плануванні кількісні розміри досягнення ефективності споживання різних видів ресурсів. Розроблено методологічний підхід до формування раціональної системи планування ефективності ресурсоспоживання в соціальній сфері.
17. Виявлено закономірності та особливості соціального споживання і функціонування системи ресурсного забезпечення видів діяльності соціальної сфери, обґрунтовано напрями раціоналізації ресурсного потенціалу довгострокового соціального розвитку. Як найбільш перспективний напрям удосконалення ресурсного забезпечення довгострокового розвитку соціальної сфери регіону пропонується розглядати інтеграцію процесів його планування та бюджетування. При цьому регіональний бюджет повинен бути інструментом, що забезпечує реалізацію цілей соціально-економічного розвитку, включаючи види діяльності соціальної сфери. З цією метою рекомендовано застосування програмно-цільового підходу як до планування, так і бюджетування на регіональному рівні.
18. Розроблено методичні основи формування сучасного ринку соціальних послуг в умовах глобалізації бізнес-процесів і євроінтеграційного розвитку України. Здійснено оцінку змін у соціальній сфері, які негативно впливають на процес розвитку ринку соціальних послуг. Визначено заходи щодо проведення структурних перетворень, обґрунтовано необхідність моніторингу та оцінки соціальних послуг населенню, а також надання йому електронних послуг на основі формування єдиного інформаційного середовища і спрощення доступу до інформації, орієнтованої на потреби населення за умови підвищення ефективності державного управління в соціальній сфері шляхом оптимізації та автоматизації послуг у відповідних відомствах, забезпечення ефективного автоматизованого інформаційного обміну між ними, зручного доступу населення до отримання соціальних пос-луг.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акімова І. Якість медичної допомоги має підвищитися в найближчі роки, і це буде пов’язано зі зміною системи фінансування охорони здоров’я [Електронний ресурс] / І. Акімова. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/74826.
2. Андрющенко А. І. Соціальне підприємництво як інноваційний меха-нізм підвищення якості життя найбільш уразливих прошарків населення [Електронний ресурс] / А. І. Андрющенко, І. М. Рябець. – Режим доступу: http://www.sociology.kharkov.ua/docs/magazin/soc_proctir/1_2010/4_3_3.pdf.
3. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления / Григорий Васильевич Атаманчук. – М.: Омега-Л, 2010. – 525 с.
4. Атамас П. Й. Основи обліку в бюджетних організаціях: навч. посіб. / П. Й. Атамас. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 284 с.
5. Атлас железных и автомобильных дорог России, стран СНГ и Бал-тии. – М.: ИПЦ «Дизайн. Информация. Картография»: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2003. – 222 с.
6. Базаров В. О. О методологии построения перспективных планов / В.О. Базаров // Плановое хозяйство. – 1926. – № 7. – С. 12–19.
7. Базилюк Я. Б. Конкурентоспроможність національної економіки: сутність та умови забезпечення: [монографія] / Я. Б. Базилюк. – К.: НІСД, 2002. – 132 с.
8. Башнянин Г. І. Політична економія. Навчальний посібник / С. В. Медведчук, Г. І. Башнянин, Є. С. Шевчук. – Львів: Новий Світ – 2000, 2004. – 480 с.
9. Белецкая И. И. Конкурентоспособность в ее современной трактовке / И. И. Белецкая // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – № 10 (40). – С. 81–88.
10. Бережна І. В. Національні пріоритети та регіональні детермінанти соціально-економічного зростання регіону (на матеріалах АР Крим) / І. В. Бережна. – Львів: Інститут регіональних досліджень, 2004. – 650 с.
11. Бережна І. В. Ризики регіонального розвитку та їх вплив на формування компонентної структури регіону (на матеріалах АР Крим) / І. В. Бережна // Регіональна економіка. – 2004. – №2 (32). – С. 126–133.
12. Береснев В. Л. Модели индикативного планирования развития ресурсных регионов / В. Л. Береснев, С. М. Лавлинский, С. А. Суспицын // Регион: экономика и социология. – 2008. – № 4. – С. 15–32.
13. Бідний В. Г. Проблеми і шляхи розвитку медичної допомоги в Укра-їні / В. Г. Бідний. – К.: Задруга, 2001. – 148 с.
14. Богданова И. О. Индикативное планирование как инструмент эффек-тивного развития корпораций (Теоретические и практические аспекты): дис. ... канд. экон. наук: 08.00.05 / И. О. Богданова. – Рн/Д., 2006. – 211 с.
15. Богиня Д. П. Основи економіки праці / Д. П. Богиня, О. А. Грішно-ва. – К.: Знання-Прес, 2003. – 313 с.
16. Богиня Д. П. Конкурентоспроможність робочої сили: її сутність та розвиток в ринковій економіці / Д. П. Богиня // Наукові доповіді Міжнародної науково-практичної конференції [«Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки»]. Т. 2. – К.: Принт-Експрес, 2000. – С. 438–446.
17. Большая Советская Энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://bse.sci-lib.com/.
18. Буряк П. Ю. Економіка праці й соціально-трудові відносини / П. Ю. Буряк, Б. А. Карпінський, М. І. Григор’єва. – К.: Центр навч. літератури, 2004. – 440 с.
19. Быкадоров С. Система оценки экономических результатов работы железных дорог / С. Быкадоров // ВИНИТИ: Транспорт: наука, техника, управление. – 1999. – № 12. – С. 14–15.
20. Быстряков И. К. Пространственный ресурс как основа развития национальной хозяйственной системы Украины / И. К. Быстряков // Стратегія розвитку України: економіка, соціологія, право. – 2008. – № 1–2.– С. 112–124.
21. Быченко О. Г. Совершенствование планирования капиталовложений на железнодорожном транспорте: автореф. дис. на соискание учен. степени канд. экон. наук: спец. 08.00.05 «Экономика, организация управления и планирования народного хозяйства» / О.Г. Быченко; Государственная академия управления им. С. Орджоникидзе. – М., 1982. – 16 с.
22. В 2010 г. расходы на здравоохранение в США достигли 20% ВВП [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.apteka.ua/article/90469.
23. Василенко В. О. Антикризове управління підприємством / В. О. Василенко. – К.: ЦУЛ, 2003. – 504 с.
24. Вдовиченко В. О. Ефективність функціонування міської пасажирсь-кої транспортної системи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня кандидата технічних наук: спец. 05.22.01 «Транспортні системи» / Володимир Олексійович Вдовиченко. – К., 2004. – 24 с.
25. Вебер М. Избранные произведения [Электронный ресурс] / Макс Вебер. – Режим доступа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/vebizbr/.
26. Велика ілюстрована енциклопедія з географії / [авт. тексту К. Гіф-форд; пер. з англ.]. – К.: Махаон-Україна, 2007. – 496 с.
27. Величко В. И. Современная технология планирования перевозок / В.И. Величко // Железнодорожный транспорт. – 2000. – № 8. – С. 20–26.
28. Верлока В. С. Питання організації маркетингової діяльності на залізницях України / В. С. Верлока // Збірник наукових праць / ХарДАЗТ. – 2000. – Вип. 42. – С. 131–135.
29. Вітренко Ю. Якщо ми такі освічені, то чому такі бідні? До реформу-вання системи освіти: погляд економіста [Електронний ресурс] / Ю. Вітренко // Дзеркало тижня. Україна. – 2011. – № 3. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/74249.
30. Владимирова И. Г. Глобализация мировой экономики: проблемы и последствия [Электронный ресурс] / Ирина Геннадьевна Владимирова // Менеджмент в России и за рубежом. – 2001. – № 3. – Режим доступа: http://www.cfin.ru/press/management/2001-3/10.shtml.
31. Возможности использования альтернативных методологических подходов НДС как направление внедрения НДС-менеджмента на предприятии // Вестник бухгалтера и аудитора Украины. – 2007. – № 1–2 (237–238). – С. 8–12.
32. Гаєвська Л. М. Економічні аспекти розвитку залізничного транспор-ту України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.07.04 «Економіка транспорту і зв'язку»/ Л. М. Гаєвська. – К., 1999. – 19 с.
33. Галенко В. П. Бизнес-планирование в условиях открытой экономики: учеб. пособ. / Галенко В. П., Самарина Г. П., Страхова О. А. – М. : Academia, 2005. – 283 с.
34. Гальчинський О. Нинішня фінансова криза – початок кінця. Далі – новий початок? / О. Гальчинський // Дзеркало тижня. – 2008. – № 39 (718). –
С. 2–3.
35. Гальчинський А. С. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти / А. С. Гальчинський; Ін-т стратег. оцінок. – К.: Либідь, 2006. – 312 с.
36. Гаман М. В. Державне регулювання інноваційного розвитку України: [монографія] / М. В. Гаман. – К.: НАДУ, 2005. – 388 с.
37. Геєць В. М. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку: [монографія] / В. М. Геєць. – К.: Інститут економіки та прогнозування, Фенікс, 2003. – 1008 с.
38. Геєць В. М. Інноваційні перспективи України [Електронний ресурс] / В. М. Геєць, В. П. Семиноженко. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/203358/.
39. Геєць В. М. Інституційні перетворення і суспільний розвиток / В. М. Геєць // Економіка і прогнозування. – 2005. – № 2. – С. 9–36.
40. Перехідна економіка / [В. М. Геєць, Є. Г. Панченко, Е. М. Лібанова та ін.]; за ред. В. М. Гейця. – К.: Вища школа, 2003. – 591 с.
41. Глазьев С. Ю. Развитие российской экономики в условиях глобаль-ных технологических сдвигов [Электронный ресурс] / Сергей Юрьевич Глазьев. – Режим доступа: http://spkurdyumov.narod.ru/GlazyevSUr.htm.
42. Глушаков С. В. Системне рішення задачі підвищення ефективності пасажирських перевезень на метрополітені: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.22.01 «Транспортні системи» / Сергій Володимирович Глушаков. – К., 2002. – 16 с.
43. Голяченко О. Українська здравоохорона: як вийти із кризи / О. Голяченко. – Тернопіль: Лілія, 2004. – 84 с.
44. Гордієнко П.Л. Стратегічний аналіз: навч. посіб. / П. Л. Гордієнко, Л. Г. Дідковська, Н. В. Яшкіна [2-ге вид., перероб. і доп.]. – К.: Алерта, 2008. – 478 с.
45. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: підручник / Н. М. Грабова; за ред. М. В. Кужельного [6-те вид.]. – К.: А. С. К., 2003. – 266 с.
46. Гранберг А. Г. Многорегиональные системы: экономико-математическое исследование / А. Г. Гранберг, В. И. Суслов, С. А. Сус-пицын. – Новосибирск: Сибирское научное издательство, 2007. – 371 с.
47. Гринберг Р. Становление отечественной рыночной экономики и про-блема долгосрочного планирования / Р. Гринберг // Общество и экономика. – 2007. – № 11–12. – С. 108–112.
48. Гурнак В. М. Економічні та правові проблеми діяльності залізничного комплексу України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора екон. наук: 08.07.04 «Економіка транспорту і зв'язку»/ В. М. Гурнак. – К., 1995. – 42 с.
49. Гутман Г.В. Регион в формировании социального государства / Г. В. Гутман, О. П. Звягинцева, А. А. Мироедов. – М. : ФиС, 2005. – 160 с.
50. Давиденко Л. І. Державне регулювання сфери туризму на обласному рівні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управ.: спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / Людмила Іванівна Давиденко. – Донецьк, 2006. – 24 с.
51. Данилов И. П. Проблемы конкурентоспособности электротехниче-ской продукции / И. П. Данилов. – М.: Пресс-сервис, 1997. – 420 с.
52. Дацій О. І. Зміст регуляторної діяльності держави в сфері інноваційного розвитку / Дацій О. І. // Науковий вісник / Академія муніципального управління. – К., 2010. – Вип. 3. – С. 56–62.
53. Дацій О. І. Адаптація функцій державного управління до інноваційного розвитку / О. І. Дацій // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2004. – № 3. – С. 50–55.
54. Дацій О. І. Ефективність інноваційної діяльності в агропромислово-му виробництві: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. екон. наук: спец. 08.02.02 «Економіка та управління науково-технічним прогресом» / О. І. Дацій. – К., 2005. – 42 с.
55. Дацій О. І. Стратегічне управління: навч. посіб. / Дацій О. І., Корецький М. Х., Дєгтяр А. О. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 240 с.
56. Державно-правові та суспільно-політичні перетворення в Україні: проблеми і перспективи: матеріали спіл. засід. вчен. рад Ін-ту держави і пра-ва ім. В. М. Корецького, Ін-ту політ. і етнонац. дослідж. ім. І. Ф. Кураса та Ін-ту історії України НАН України, 28 січ. 2010 р., Київ / [В. М. Геєць, Ю. С. Шемшученко, М. І. Михальченко та ін.]. – К.: Юрид. думка, 2010. – 103 с.
57. Дикань В. В. Регулювання регіонального сегменту фондового ринку України / В. В. Дикань // Вісник економіки транспорту і промисловості: зб. наук. пр. Вип. 22. – Х.: УкрДАЗТ, 2008. – С.90–91. – (Спеціальний випуск).
58. Дикань В. Л. Обеспечение конкурентоустойчивости предприятия / В. Л. Дикань. – Харьков: Основа, 1995. – 159 с.
59. Димченко О. В. Житлово-комунальне господарство в реформаційно-му процесі: аналіз, проектування, управління: [монографія] / О. В. Димченко; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2009. – 356 с.
60. Дікон Б. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Б. Дікон, М. Халс, П. Станс [пер. з англ.]. – К.: Основи, 1999. – 346 с.
61. Дмитренко Г. А. Мотивация и оценка персонала: учеб. пособ. для вузов / Г. А. Дмитренко, Е. А. Шарапатова, Т. М. Максименко. – К.: МАУП, 2002. – 246 с.
62. Дмитренко Г. А. Вступ до спеціальності «Управління персоналом та економіка праці»: опорний конспект лекцій / Г. А. Дмитренко, В. М. Кол-паков, Н. Г. Протасова; Міжрегіональна Академія управління персоналом. – К.: МАУП, 2006. – 80 с.
63. Дмитренко Г. А. Стратегический менеджмент: целевое управление персоналом организаций: учеб. пособ. / Г. А. Дмитренко; Межрегиональная акад. упр. персоналом [3-е изд., испр. и доп.]. – К.: МАУП, 2006. – 224 с.
64. Довгань Л. Є. Стратегічне управління: навч. посіб. / Л. Є. Довгань, Ю. В. Каракай, Л. П. Артеменко. – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – 440 с.
65. Довідник основних показників роботи залізниць України (1995–2005 роки). – К.: ТОВ «ВД «Мануфактура», 2006. – 44 с. – (Нормативно-технічне видання).
66. Довідник основних показників роботи залізниць України (1996–2006 роки).– К.: ТОВ «Швидкий шлях», 2007. – 44 с. – (Нормативно-технічне видання).
67. Довідник основних показників роботи залізниць України (1997– 2007 роки). – К.: ТОВ «НЕСКІНЧЕННЕ ДЖЕРЕЛО», 2008. – 44 с. – (Нормативно-технічне видання).
68. Довідник основних показників роботи залізниць України (1998–2008 роки). – К.: Управління статистики, 2009. – 50 с. – (Нормативно-технічне видання).
69. Долішній М. І. Геополітичне положення України та її роль у європейському та євроазіатському розвитку / М. І. Долішній // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України в контексті процесів глобалізації: щоріч. наук. пр. – 2001. – Вип. 28. – С. 270–275.
70. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посіб. / [М. І. Долішній, Ю. І. Стадницький, А. Г. Загородній, О. Е. Товкан]. – Львів: Львівська політехніка, Інтелект-Захід, 2003. – 256 с.
71. Дорофієнко В. В. Производительность труда, доходы, бедность, и здоровье работающего населения / В. В. Дорофієнко, М. М. Шутов // Вісник Хмельницького національного університету. – 2009. – № 4, т. 2. – С. 19–29. – (Економічні науки).
72. Друкер Питер Ф. Энциклопедия менеджмента. 2001 [Электронный ресурс] / Питер Ф. Друкер. – Режим доступа: http://www.certicom.kiev.ua/dop/drucker-enz-manag.html.
73. Друкер Питер Ф. Эффективный управляющий [Электронный ре-сурс] / Питер Ф. Друкер. – Режим доступа: http://www.library.tane.edu.ua/files/EVD/HTML/druker.html.
74. Друкер Питер. Управление в обществе будущего / Питер Друкер; [пер. с англ. и ред. Е. Б. Трибушной]. – М.; СПб.; К.: Вильямс, 2007. – 320 с.
75. Евсеева О. А. Алгоритм создания системы индикаторов социально-экономического развития регионов Украины / О. А. Евсеева // Материали за 6-а международна научна практична конференция, [«Honors high School – 2010»], (София, 17–25 November, 2010) на икономики. – София. – «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2010.
Т. 10: Икономики. – 2010. – С. 37–40.
76. Евсеева О. А. Приоритеты развития социальной сферы: коммуналь-ное хозяйство / О. А. Евсеева // Сборник научных трудов по материалам Международной научно-практической конференции [«Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, производстве и образовании – 2010»], (Одесса, 20–27 дек. 2010 г.). – Одесса: Черноморье, 2010.
Т. 14: Экономика. – 2010. – С. 31–34.
77. Економічна енциклопедія / відпов. ред. С. В. Мочерний. – К.: Акаде-мія, 2000–2002.
Т. 1. – 2000. – 863 с.
Т. 2. – 2001. – 847 с.
Т. 3. – 2002. – 952 с.
78. Еловой И. А. Экономическая оценка параметров транспортно-технологических систем / И. А. Еловой // Вестник ВНИИЖТ. – 2001. – № 5. – С. 27–30.
79. Ерохина Т. В. Государственное управление здравоохранением в Российской Федерации [Электронный ресурс] / Т. В. Ерохина: Режим доступа: http://www.e-reading.org.ua/bookreader.php/139158/Gosudarstvennoe_upravlenie_ zdravoohraneniem_v_Rossiiiskoii_Federacii.html#n_1.
80. Євсєєва О. О. Впровадження науково-практичного дослідження та удосконалення його методичного інструментарію: оцінка показників дослі-дження на адекватність / О. О. Євсєєва // Вісник економіки транспорту і промисловості: зб. наук.-практ. статей. – Харків: УкрДАЗТ. – 2010. – Вип. 32. – С. 94–98.
81. Євсєєва О. О. Впровадження науково-практичного дослідження та удосконалення його методичного інструментарію: оцінка показників дослі-дження на аномальність / О. О. Євсєєва // Вісник економіки транспорту і про-мисловості: зб. наук.-практ. статей. – Харків: УкрДАЗТ. – 2010. – Вип. 31. – С. 87–92.
82. Євсєєва О. О. Впровадження та адаптаційне удосконалювання методики оцінки показників на аномальність на етапі відбору даних в науко-во-практичне дослідження // Економічний простір: зб. наук. праць. –Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. – № 44/1. – С. 270–282.
83. Євсєєва О. О. Державне регулювання розвитку сектору соціальних послуг / О. О. Євсєєва // Вісник Дніпропетровського університету. Вип. 5(2), № 10/1. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2011. – С. 3–9. – (Серія «Економіка»: т. 19).
84. Євсєєва О. О. Ефективність ресурсоспоживання соціальної сфери / О. О. Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011. – № 52/1. – С. 74–85.
85. Євсєєва О. О. Раціональне регулювання системи ресурсного забезпе-чення соціальної сфери / О.О.Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. –Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011. – № 53. – С. 76–86.
86. Євсєєва О. О. Завдання системи дистанційної освіти / О. О. Євсєєва // Тези доповідей Науково-методичної конференції кафедр академії [«Науково-методичне забезпечення впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП): підсумки педагогічного експерименту»], (Харків, 8–9 груд. 2010 р.). – Харків: УкрДАЗТ, 2010. – С. 57–58.
87. Євсєєва О. О. Інформаційно-програмне забезпечення методики оцін-ки ефективності діяльності та управління залізничного комплексу України / О. О. Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. – № 42. – С. 204–219.
88. Євсєєва О. О. Логіко-концептуальна модель дослідження оцінки ефективності діяльності та управління галузевого комплексу / О. О. Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. – № 43. – С. 62–75.
89. Євсєєва О. О. Методика географічного сегментування діяльності залізничного комплексу з урахуванням пріоритетних завдань регіональної економіки / О. О. Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. – № 40. – С. 70–86.
90. Євсєєва О. О. Методика оцінки ефективності діяльності та управлін-ня залізничного комплексу: методологічні аспекти моделювання соціально-економічної системи / О. О. Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2010. – № 41. – С. 66–82.
91. Євсєєва О. О. Методичний підхід до розробки системи індикаторів і прогнозування соціально-економічного розвитку регіону / О. О. Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011. – № 46. – С. 62–73.
92. Євсєєва О. О. Моделювання розвитку регіональної системи ЖКГ / О. О. Євсєєва // Вісник економіки транспорту і промисловості: зб. наук.-практ. статей. – Харків: УкрДАЗТ, 2011. – Вип. 35. – С. 20–26.
93. Євсєєва О. О. Організаційно-економічний механізм управління стій-ким розвитком соціальної сфери / О. О. Євсєєва // Економічний простір: зб. наук. праць. – Дніпропетровськ: ПДАБА, 2011. – № 51. – С. 80–91.
94. Євсєєва О. О. Основи економіки транспорту: консп. лекц. / О. О. Євсєєва. – Харків: УкрДАЗТ, 2011. – 82 с.
95. Євсєєва О. О. Основи та проблеми сегментування ринку в Україні / О. О. Євсєєва // Економіка розвитку: наук. жур. – 2010 – № 3 (55). – С. 53–56.
96. Євсєєва О. О. Оцінка ефективності довгострокового соціального розвитку / О. О. Євсєєва // Вісник Львівської державної фінансової академії / гол. ред. Буряк П. Ю. – 2011. – № 20 – С. 211–219.
97. Євсєєва О. О. Показники ефективності соціального інвестування / О. О. Євсєєва // Материали за VII-а международна научна практична конференция, [«Бъдещи изследвания, – 2011»], (София, 17–25 февруари 2011). – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2011.
Т. 6: Икономики. Политика. Философия. – 2011. – С. 3–7.
98. Євсєєва О. О. Практика застосування методів теоретичного обґрунтування сегментування ринку транспортних послуг в оцінці ефективності діяльності залізниць України / О. О. Євсєєва // 71-а Міжнародна науково-технічна конференція, Харків, 22–24 квіт. 2009 р. – Харків: УкрДАЗТ, 2009. – С. 68. – (Програма роботи).
99. Євсєєва О. О. Пріоритети розвитку соціальної сфери: система освіти / О. О. Євсєєва // Materialy VI Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji [«Nauka i wyksztaіcenie bez granic –2010»], (Przemyśl, 07–15 grudnia 2010 roku). – Przemyśl: Nauka i studia, 2010.
Vol. 12: Ekonomiczne nauki. – 2010. – S. 13–15.
100. Євсєєва О. О. Пріоритети розвитку соціальної сфери: система охорони здоров'я / О. О. Євсєєва // Materiály VII mezinárodní vědecko-praktická konference [«Věda a vznik – 2010/2011»], (Praha, 27 prosineů 2010 – 05 ledna 2011 roku). – Praha: Publishing House «Education and Science», 2011.
Díl 21: Ekonomické vědy. Pedagogika. Psychologie a sociologie. Moderní informační technologie. – 2011. – S. 21–27.
101. Євсєєва О. О. Пріоритети розвитку соціальної сфери: система уста-нов культури / О. О. Євсєєва // Материали за 6-а Международна научна практична конференция, [«Поглед върху световната наука – 2010»], (София, 17–25 декември 2010). – София: «Бял ГРАД-БГ» ООД, 2010.
Т. 14: Икономики. – 2010. – С. 12–15.
102. Євсєєва О. О. Пріоритети розвитку соціальної сфери: торгівля і ресторанне господарство / О. О. Євсєєва // Материали за 7-а Международна научна практична конференция [«Настоящи изследвания и развитие – 2011»], (София, 17–25 януари, 2011). – София: «Бял ГРАД БГ» ООД, 2011.
Т. 7: Икономики. – 2011. – С. 19–22.
103. Євсєєва О. О. Пріоритети розвитку соціальної сфери: транспортне обслуговування населення / О. О. Євсєєва // Materialy VII Miedzynarodowej naukowi-praktycznej konferencji [«Strategiczne pytania światowej nauki – 2011»], (Przemyśl, 07–15 lutego 2011 roku). – Przemyśl: Nauka i studia, 2011.
Vol. 5: Ekonomiczne nauki. – 2011. – S. 64–68.
104. Євсєєва О. О. Пріоритети розвитку соціальної сфери: туризм і рекреаційна діяльність / О. О. Євсєєва // Materiály VII mezinárodní vědecko-praktická konference [«Moderní vymoženosti vědy – 2011»], (Praha, 27 ledna – 05 února 20011 roku). – Praha: Publishing House «Education and Science», 2011.
Díl 7: Ekonomické vědy – 2011. – S. 3–7.
105. Євсєєва О. О. Про