ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ РИТОРИКИ У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

brief description

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ГОЛУБ Ніна Борисівна

УДК 372.8:808:811.161.2

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ РИТОРИКИ
У ВИЩИХ ПЕДАГОГІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

13.00.02. – теорія і методика навчання (українська мова)

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант:
академік АПН України,
доктор філологічних наук, професор
МАЦЬКО Любов Іванівна

Київ – 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………………….…………..5
ВСТУП.........……………………………………………………..……………..6
Розділ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ НАВЧАННЯ РИТОРИКИ……………………………………………………………...……19
1.1. Філософський аспект сучасної освіти………….……………………….19
1.2. Ґенеза риторики…...……………………………………….……………..34
1.2.1. Еволюція змісту риторики………….…………………….……………35
1.2.2. Становлення риторики як науки і навчальної дисципліни……….....42
1.2.3. Педагогічна спадщина Квінтіліана і Ф. Прокоповича..…..……….....57
1.3. Соціолінгвістичні передумови навчання риторики…………..……......69
Висновки до розділу 1………..……………………………………………….87
Розділ 2
ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НАВЧАННЯ РИТОРИКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ………………………………….90
2.1. Психологічні засади навчання риторики………….................................90
2.1.1. Інтелект як основа успішної навчальної діяльності…………………90
2.1.2. Професійно-педагогічні особливості уваги……………...…………..95
2.1.3. Пам'ять як головний ресурс пізнавального процесу………………..101
2.1.4. Мислення як показник продуктивності навчання ….………………106
2.1.5. Емоції як засіб організації поведінки і вчинків людини…………...110
2.1.6. Функції волі у формуванні мовно-риторичної особистості вчителя…………………………………………………………….………….114
2.2. Педагогічні засади навчання риторики……………………………….117
2.2.1. Сутнісні ознаки педагогічного спілкування………………….……..117
2.2.2. Функції педагогічного спілкування…………………………..……...123
2.2.3. Учитель і учні як творці й учасники педагогічного спілкування….130
2.3. Мовно-риторична особистість учителя………………………………..136
2.3.1. Поняття мовно-риторичної особистості……………………………..137
2.3.2. Ретроспектива і перспектива ідеалу вчителя………………………..145
2.3.3. Етапи формування риторичного ідеалу……………………………..159
2.3.4. Роль здібностей у становленні мовно-риторичної особистості вчителя…..……………………………………………...………….................170
2.3.5. Компетентнісний підхід до мовно-риторичної підготовки сучасного вчителя…………………………………………………………….………….177
2.3.6. Модель ідеалу сучасного вчителя……………………………………187
Висновки до розділу 2……….………………………………………………189
Розділ 3
ЛІНГВІСТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ НАВЧАННЯ РИТОРИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ…………………………………………………….191
3.1. Особливості ораторської мови…………………………………………191
3.2. Текст як лінгвістична і дидактична проблема…………….…………..209
3.2.1. Поняття тексту в сучасній лінгвістичній науці……………………..209
3.2.2. Типологія текстів: комунікативний, лінгвістичний і лінгводидактичний аспекти……………………………..………………….216
3.2.3. Текстотворення як головний елемент риторики……………………224
3.2.4. Сприйняття тексту як результат ефективної роботи оратора……...231
3.3. Теоретичне і методичне осмислення поняття «мовленнєвий жанр»..239
3.3.1. Загальна характеристика мовленнєвого жанру……..………………239
3.3.2. Педагогічний дискурс: зміст і структурні одиниці……………........247
3.3.3. Типологія жанрів педагогічного мовлення………………………….254
3.4. Мовні засоби риторичної майстерності…………………………..…..268
Висновки до розділу 3……….………………………………………………283
Розділ 4
ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ РИТОРИКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ……………………………………………....……285
4.1. Дидактичні засади риторики як навчальної дисципліни……………..285
4.1.1. Принципи навчання риторики української мови………….………..285
4.1.2. Форми, методи і прийоми навчання…………………..…………......289
4.1.3. Ефективні засоби навчання риторики…….…………………..…......320
4.2. Навчання риторики за кредитно-модульною технологією…………..325
4.3. Самостійна робота студентів з вивчення риторики української мови349
4.3.1. Зміст і структура………………………………………………………352
4.3.2. Особливості організації……………………..…..……………………358
4.3.3. Дистанційне навчання риторики української мови………….……..373
Висновки до розділу 4………...……………………………………..………379
Розділ 5
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-ДОСЛІДНЕ НАВЧАННЯ ЗА РОЗРОБЛЕНОЮ МЕТОДИКОЮ…………………….………………….381
5.1. Система дослідного навчання риторики української мови…………..381
5.1.1. Структура методики навчання риторики української мови………..382
5.1.2. Змістова база і завдання експериментальної методики…………….390
5.2. Хід і результати експерименту…………………………………………391
5.2.1. Мета, гіпотеза і завдання експерименту…………………………….391
5.2.2. Рівні виміру навчальних досягнень і критерії їх оцінювання……...394
5.2.3. Етапи експерименту…………………………………………………..399
5.2.3.1. Аналітико-констатувальний експеримент………………………...400
5.2.3.2. Формувальний експеримент……………………………..…………409
5.2.3.3. Результати експерименту…………………………………………..421
Висновки до розділу 5………………………………………………………427
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………428
ДОДАТКИ…………………………………………………………………...436
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………..454

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1) ІММ – інформаційно-методичні матеріали;
2) КЗ – коефіцієнт значущості
3) М – модуль;
4) МА – мовленнєвий акт;
5) МЖ – мовленнєвий жанр;
6) МО – мовна особистість;
7) НЕ – навчальний елемент;
8) ОМ – ораторська мова;
9) РК – риторична компетенція;
10) СРС – самостійна робота студента;
10) ССЛ – соціальний статус людини;
11) ФМЖ – фатичні мовленнєві жанри;

ВСТУП

Актуальність теми. Національна доктрина розвитку освіти визначає пріоритетними напрямами державної політики в цій галузі розширення українськомовного освітнього простору, утвердження національної ідеї, сприяння національній самоідентифікації, розвитку культури українського народу. Для досягнення зазначених цілей держава повинна забезпечувати виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, збереження та збагачення українських культурно-історичних традицій, виховання шанобливого ставлення до національних цінностей, однією з яких є українська мова.
Ключові позиції в цьому процесі займає вчитель, відтак динаміка розвитку сучасної української школи і її спроможність реалізовувати визначені державою освітні завдання залежить від якості професійної підготовки, загального рівня культури, інтелектуальних, творчих, моральних і патріотичних його характеристик. У зв’язку з цим зростає роль риторики як розділу курсу української мови у вищих педагогічних навчальних закладах і створення сучасної методики її навчання. Освітній потенціал української лінгвістичної риторики визначається її спроможністю реалізовувати провідні принципи сучасної освіти (гуманізації, гуманітаризації, демократизації і національного спрямування), засобами інтелектуально-естетичного впливу української мови формувати гармонійно розвинену, національно свідому особистість. Знання риторики розвивають загальну і фахову ерудицію, професійно важливі мислительно-мовленнєві якості мовців (логіка мислення, культура мовлення, адекватна мовленнєва поведінка та ін.).
З огляду на зазначене мовно-риторичну освіту майбутніх учителів розглядаємо як суспільну необхідність, пов’язану з підвищенням ефективності й результативності навчання української мови у загальноосвітній і вищій школі, поліпшенням якості професійної освіти й рівня культури в Україні, утвердженням повноцінного функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя.
Методика навчання риторики розвивалася й укладалася в систему протягом віків паралельно з теорією ораторського мистецтва. Різні аспекти цієї важливої лінгводидактичної проблеми знайшли своє відображення у кандидатських дисертаціях українських учених. Зокрема, обґрунтовано й розроблено систему формування ораторських умінь на уроках зарубіжної літератури у 5-8 класах, комунікативних умінь і навичок учнів гуманітарних ліцеїв на уроках риторики (Ю.М. Дишлюк, А.Ф. Курінна) [132; 231]; уточнено зміст понять «риторична культура», «риторична діяльність», «риторичні якості особистості», «структура риторичної культури», розкрито риторичний потенціал гуманітарних дисциплін (Я.В. Білоусова) [52]; експериментально досліджено педагогічні умови формування риторичних умінь у професійній підготовці соціальних педагогів (А.В. Первушина) [345] тощо.
У дослідженні Г.М. Сагач «Риторика як наука у системі професійної підготовки вчителя» систематизовано основний зміст науки риторики як науки, визначено місце і статус її в сучасному навчально-виховному процесі, розроблено модель науково-практичної системи формування риторичної особистості вчителя-вихователя. Заслугою дослідниці стало обґрунтування потреби й умов формування національної риторичної школи, розробка програми з риторики для студентів гуманітарних факультетів університету. Дотримуючись принципу наступності й перспективності, автор звертає увагу на специфіку і взаємозв’язок у навчанні риторики учнів та студентів гуманітарного фаху [400].
В Україні створюються авторські програми, видаються підручники, посібники, хрестоматії і словники, упорядковується українська риторична термінологія (автори – Л.І. Мацько, Н.Д. Бабич, Г.М. Сагач, О.М. Горошкіна, О.М. Мацько, С.Д. Абрамович, В.В. Молдован, М.Ю. Чикарькова, А.В. Нікітіна, Н.А. Колотілова, А.В. Первушина, Я.В. Білоусова, Л.С. Спанатій, З.О. Сергійчук, Г.С. Онуфрієнко, І.В. Хоменко, Г.Д. Клочек, З.Й. Куньч та ін.).
Однак досі недостатньо досліджені питання особливостей національної української риторики й ораторської мови, змісту, мети і функцій риторики української мови та методики її навчання майбутніх учителів з урахуванням суспільних і педагогічних вимог; сучасних підходів до формування образу українськомовного вчителя-ритора, здатного засобами мовної комунікації розв’язувати складні професійні й суспільні завдання; залучення інноваційних технологій у навчальний процес; визначення місця риторичної компетенції у системі професійних педагогічних компетенцій.
Отже, актуальність теми дослідження пояснюється такими чинниками:
1) неузгодженістю між соціальним замовленням і практикою його реалізації у ВНЗ: держава декларує потребу в носіях елітарного типу української мовленнєвої культури, однак риторика української мови досі не посіла належного їй місця у вищій школі;
2) суспільним і освітнім значенням мовно-риторичної освіти;
3) недостатньою підготовкою сучасного вчителя до спілкування у його професійній діяльності, почасти безпорадністю у прийнятті важливих рішень, пасивністю у громадсько-політичному житті країни;
4) нагальною потребою сучасних досліджень з проблем риторики української мови і методики її навчання, що відповідали б освітнім, педагогічним та суспільним запитам і відображали специфіку української культури.
Освітню цінність риторики вбачаємо у її світоглядних засадах, пропагуванні й утвердженні високої духовної й етичної моралі українського народу, патріотичному спрямуванні (етос), організації системної мисленнєво-мовленнєвої діяльності (логос), здатності формувати адекватну ситуації мовну поведінку (пафос) і задовольняти потребу громадянина й суспільства в ефективних засобах українськомовного спілкування. Риторичні знання і вміння сприяють становленню людини як цінної для суспільства особистості, успішному її входженню в соціум, професійному зростанню, гармонізації особистісного, професійного й суспільного діалогу.
Від античних часів і донині накопичено багатий досвід виховання оратора як людини корисної суспільству, цікавої, інтелектуально розвиненої, здатної творчо мислити і діяти, морально чистої, духовно невичерпної й фізично досконалої, яка засобом слова спроможна вирішувати будь-які питання – від проблем державної ваги до дрібних буденних утішань і порад. Суспільне й професійне значення української мовно-риторичної освіти, брак спеціальних науково-методичних досліджень з проблем викладання риторики української мови майбутнім учителям, необхідність вивчення й узагальнення багатовікового досвіду, інтегрування його у сучасну систему навчання риторики і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження «Теоретико-методичні засади навчання риторики у вищих педагогічних навчальних закладах».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана зі стратегічними завданнями, визначеними Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»), державними освітніми документами (Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа), концепція мовної освіти, Державний стандарт базової і повної середньої освіти), що передбачають у межах змістових ліній шкільної програми «Українська мова» вивчення питань теорії й практики риторики. Робота виконана в руслі наукових досліджень кафедри стилістики української мови – «Теоретико-методологічні засади мовної категоризації і концептуалізації констант української мови» (номер держреєстрації – 0104U003011) і «Стилістична диференціація української мови». Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол №1 від 30.08.2005 р.) і Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (реєстраційний № 1221, протокол №10 від 20.12.2005 р.).
Мета роботи – визначення теоретико-методологічних засад та психолого-педагогічних умов сучасної методики навчання риторики української мови у вищій школі, сприятливих для формування риторичної компетенції студентів, виховання майбутнього вчителя як української мовно-риторичної особистості елітарного типу.
Для досягнення мети поставлено такі завдання:
1. Уточнити зміст термінів, що стосуються навчання риторики, з огляду на їх відповідність сучасним психолого-педагогічним вимогам щодо професійної і риторичної освіти.
2. Визначити роль і місце риторичної компетенції у системі професійних компетенцій учителя.
3. З’ясувати значення моделі сучасного ідеального вчителя та місце в ній образу ідеального оратора.
4. Розробити методику навчання риторики української мови майбутніх учителів; з цією метою –
– дослідити етапи становлення риторики як науки і навчальної дисципліни;
– з’ясувати філософські й соціолінгвістичні засади риторичної освіти;
– визначити роль психологічних факторів у засвоєнні риторики;
– виявити особливості педагогічного спілкування;
– визначити педагогічні умови успішного спілкування вчителя й учнів;
– встановити лінгвістичну базу риторичної освіти;
– доповнити типологію жанрів педагогічного мовлення;
– розробити систему вправ, завдань і тестів з риторики української мови;
– обґрунтувати доцільність вибору форм і методів навчання;
– створити алгоритм навчання риторики за кредитно-модульною технологією;
– визначити зміст, структуру і типологію видів самостійної роботи студентів з вивчення риторики української мови;
–розробити рівні риторичної компетенції та критерії їх оцінювання.
5. Встановити методом експерименту ефективність розробленої методики навчання риторики української мови студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Об’єкт дослідження – процес навчання риторики української мови у вищих педагогічних навчальних закладах.
Предмет дослідження – методика навчання риторики української мови студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
Гіпотеза: ефективність навчання риторики майбутніх учителів залежить від змісту предмета й організації навчально-виховного процесу, однак можливості риторичної науки і сучасної освіти не використовуються повною мірою. Навчання риторики української мови студентів вищих педагогічних навчальних закладів буде ефективним за умови:
1) уточнення змісту риторики як розділу навчального курсу української мови з урахуванням сучасних освітніх, суспільних і професійних запитів;
2) впровадження спеціально розробленої методики, що передбачає реалізацію окреслених у дослідженні засадничих основ (забезпечення пріоритету індивідуальності, самоцінності, самобутності студента; актуалізації поняття «освіта як цінність» шляхом акцентування ціннісного компонента змісту риторики; урахування інтелектуальних запитів і здібностей студентів; застосування кредитно-модульної технології, інтерактивних форм і методів навчання у поєднанні з традиційними; створення умов для самостійної роботи студента з риторики і формування стійкої внутрішньої потреби постійного вдосконалення мовно-риторичних знань і вмінь);
3) спрямування стратегій і тактик навчання риторики української мови на формування мовної, риторичної і комунікативної компетенцій як базових складників у системі професійних педагогічних компетенцій;
4) забезпечення принципу наступності і перспективності риторичної освіти: школа – ВНЗ – самоосвіта протягом життя.
Методологічною базою дослідження є основні засади філософії і лінгвофілософії, діалектичного методу пізнання: єдність свідомості і діяльності, теорії й практики; принципи гуманізації й гуманітаризації; сучасні фундаментальні наукові дослідження проблем оптимізації вищої педагогічної освіти; процеси розвитку мислення і мовлення; становлення українськомовної особистості; лінгвістичної теорії тексту та комунікативної діяльності; зміст державних документів: Державний стандарт вищої освіти, Закон про освіту, Загальноєвропейські Рекомендації з мовної освіти.
Теоретичну основу дослідження становлять, по-перше, положення філософії про органічну єдність і взаємовплив людського буття, мислення і мови, про особистість як філософську категорію, про культурну сутність людини як системоутворювальний компонент її цілісності, про діалог як особливість соціально-гуманітарного пізнання, про філософію інновацій, надбання герменевтики як методологічної основи гуманітарного знання; праці вчених-філософів з проблем якісного, оновлення змісту освіти (Г.С. Сковорода, П.Д. Юркевич, В.П. Андрущенко, Ю.М. Білодід, Л.А. Біляєва, Б.М. Бім-Бад, Б.С. Гершунський, А.О. Деркач, В.С. Лутай, В.І. Луговий, В.О. Огнев’юк, Д. Тетерина, А.О. Ярошенко, Д.І. Чижевський та ін.).
По-друге, праці класиків риторичної науки, а також сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, де висвітлюються різні аспекти історії, теорії, практики і техніки риторики (Арістотеля, Цицерона, Квінтіліана, Й. Кононовича-Горбаць-кого, Ф. Прокоповича, М.В. Ломоносова, М.Ф. Кошанського, Л.І. Мацько, Г.М. Сагач, Т.І. Олійника, С.В. Глазунова, О.О. Волкова, Ю.В. Рождественсь-кого, В.І. Аннушкіна, Т.В. Анисимової, Н.О. Безменової, А.К. Михальської, М.Р. Львова, Є.В. Клюєва, О.А. Юніної, А.Ю. Міхневича, О.Н. Зарєцької, Н.О. Іпполітової, В.М. Мещерякова, Т.В. Матвєєвої, О.Б. Сиротиніної, Ж. Дюбуа та ін.).
По-третє, лінгвістичному обґрунтуванню предмета дослідження сприяли праці вчених у галузі лінгвістики тексту, комунікативної і соціолінгвістики (С.Я. Єрмоленко, Ф.С. Бацевич, Т.А. Космеда, Л.Т. Масенко, Т.В. Радзієвська, О.О. Селіванова, А.Р. Габідулліна, Д.Х. Баранник, Н.Д. Арутюнова, М.М. Бахтін, Н.С. Болотнова, В.В. Виноградов, Г.-Г. Гадамер, І.Р. Гальперін, Т.М. Дридзе, В.В. Дементьєв, О.О. Залевська, О.А. Земська, Ю.М. Караулов, В.І. Карасик, Л.П. Крисін, Ю.М. Лотман, В.В. Різун, С.Г. Тер-Мінасова, М.Ю. Федосюк, Т.В. Шмельова та ін.).
По-четверте, педагогічні, психологічні і психолінгвістичні засади системи навчання риторики студентів визначено крізь призму теорії мовленнєвої діяльності (С.Д. Максименко, П.А. М’ясоїд, В.О. Моляко, І.П. Маноха, В.А. Семиченко, О.І. Власова, Н.П. Волкова, Б.Г. Ананьєв, О.О. Бодальов, Л.С. Виготський, О.Є. Войскунський, П.Я. Гальперін, І.О. Зимня, Б.Г. Додонов, М.І. Жинкін, Є.П. Ільїн, В.А. Кан-Калик, М.М. Кашапов, В.О. Лабунська, О.М. Леонтьєв, О.О. Леонтьєв, В.Я. Ляудіс, Л.М. Мітіна, С.Л. Рубінштейн, Є.І. Рогов, Б.М. Теплов, Г. Оллпорт, Ж. Піаже, Ю.О. Сорокін, В.О. Штофф, В.Д. Шадриков, Дж. Гілфорд, А. Маслоу, Є. Мелібруда, Л. Х’єлл, В. Штерн та ін.).
По-п’яте, при розробленні методики навчання риторики української мови студентів ВНЗ враховано численні дослідження дидактів і лінгводидактів з проблем удосконалення змісту мовної освіти й оптимізації навчального процесу (Я.А. Коменський, Г.Г. Ващенко, В.О. Сухомлинський, В.І. Бондар, І.А. Зязюн, С.У. Гончаренко, Н.В. Гузій, М.Б. Євтух, І.М. Дичківська, О.І. Пометун, І.П. Під-ласий, В.В. Химинець, Г.К. Селевко, С.О. Сисоєва, А.А. Аюрзанайн, О.В. Береж-нова, В.В. Краєвський, П.І. Підкасистий, Є.С. Полат, Р.С. Піонова, Ю. Вооглайд, А.В. Хуторський, П.А. Юцявичене, М.І. Пентилюк, Л.І. Мацько, О.М. Семеног, В.Я. Мельничайко, О.М. Горошкіна, Т.В. Симоненко, Т.О. Ладиженська та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:
– теоретичні: аналіз і синтез філософської, психологічної, педагогічної, лінгвістичної, психо- і соціолінгвістичної, дидактичної і лінгводидактичної літератури з проблеми дослідження; аналіз державних документів, спрямованих на регулювання процесу освіти в України; аналіз усного й писемного мовлення студентів у різних ситуаціях і жанрах педагогічного спілкування; аналіз і синтез результатів дослідного навчання;
– емпіричні: абстрагування з метою виділення й дослідження загальних ознак моделі ідеального вчителя; усне й письмове опитування учнів, студентів і вчителів на різних етапах дослідного навчання; вхідне й контрольне тестування знань і вмінь з риторики, спостереження за навчальним процесом, мовленням і мовленнєвою поведінкою вчителя, студента-практиканта й учнів; різні види моделювання: атрибутивне (жанри педагогічного мовлення, ораторська мова, образ ідеального вчителя), структурне (представлено структури дидактичної гри, модульного складу курсу риторики, самостійної роботи з риторики), організаційне (організація самостійної роботи студентів, навчальні мовно-комунікативні ситуації, методика навчання риторики, експеримент); педагогічний експеримент (аналітико-констатувальний, формувальний і контрольний етапи), метод класифікацій (види самостійної роботи, вправи з риторики, жанри мовлення вчителя), прогнозування результатів дослідного навчання. З метою отримання якісних і кількісних характеристик дослідного навчання риторики майбутніх учителів реалізовано метод статистичної обробки й аналізу результатів експерименту.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в Україні розроблено й апробовано систему навчання риторики української мови студентів вищих педагогічних навчальних закладів, реалізація якої сприяє удосконаленню професійної підготовки вчителя. Цілісність і дієвість пропонованої методики визначається і забезпечується урахуванням засад особистісно-орієнтованого навчання, принципів гуманізації й гуманітаризації, ціннісного ставлення до освіти, розвивального характеру освітніх технологій; наявністю структурно-логічних і функціональних зв’язків між її елементами. Встановлено доцільність інтегрованого змісту навчального курсу риторики української мови, уточнено зміст понять «педагогічне спілкування», «самостійна робота студентів», «мовно-риторична особистість елітарного типу», «ораторська мова». Подальшого розвитку набули типологія жанрів педагогічного мовлення, дидактичне обґрунтування системи форм, методів, прийомів і засобів навчання риторики. Вперше створено структуру самостійної роботи студентів з риторики української мови, визначено її етапи та зміст, розроблено рівні й показники сформованості риторичної компетенції та критерії їх оцінювання. Доведено позитивний ефект впливу риторичних знань і вмінь на результати професійної діяльності вчителя та студента-практиканта.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження:
1) визначено філософські, соціолінгвістичні, психолого-педагогічні, лінгвістичні, дидактичні та методичні засади навчання риторики;
2) обґрунтовано концептуальні засади навчання риторики української мови;
3) визначено зміст понять «педагогічне спілкування», «самостійна робота студентів», «мовно-риторична особистість елітарного типу», «ораторська мова»;
4) розроблено критерії добору текстів для занять з риторики;
5) визначено рівні і показники риторичної компетенції та критерії їх оцінювання.
Розроблена методика розвиває уявлення про способи підвищення якості професійної підготовки вчителя. Запропоновані теоретичні положення розширюють та урізноманітнюють наявні підходи до посилення мотиваційного й ціннісного компонентів освіти, формування мовно-риторичної особистості елітарного типу.
Практичне значення дослідження. Прогностичний потенціал розробленої методики дає змогу уточнити державний освітній стандарт вищої педагогічної освіти. Розроблена й експериментально перевірена система навчання риторики української мови майбутніх учителів, алгоритм самостійної навчальної діяльності студентів з риторики можуть бути використані у педагогічних навчальних закладах різних рівнів акредитації, в інститутах підвищення кваліфікації вчителів, а також у дисертаційних дослідженнях. Авторську програму, посібник і монографію, методичні рекомендації, систему вправ і завдань, тести з риторики можна використовувати для масового вивчення риторики, під час удосконалення підручників і посібників, чинних програм і планів, розроблення спецкурсів, написання студентських наукових розвідок тощо.
Експериментальна база. Дослідження проводилося протягом 2000-2008 рр. на базі вищих навчальних педагогічних закладів України. У констатувальному і формувальному експерименті взяли участь студенти педагогічних спеціальностей Черкаського національного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького (акт №500/03 від 01.12.2008 р.), Севастопольського міського гуманітарного університету (акт №127/1 від 26.05.2008 р.), Глухівського державного педагогічного університету імені Олександра Довженка (акт №2342 від 03.10.2008 р.), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (акт №1/2059 від 22.09.2008 р.), Херсонського державного університету (акт №04-12/1003 від 10.06.2008 р.), Житомирського державного університету імені Івана Франка (акт №876 від 28.05.2008 р.), Ізмаїльського державного гуманітарного університету (довідка №1-7/549 від 27.05.2008 р.), Тернопільського держав-ного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (акт № 1064-33/03 від 19.12.2008 р.).
Організація та етапи дослідження. Дослідження здійснювалося поетапно впродовж 2000-2008 років.
Перший етап (2000-2003 рр.) передбачав аналіз проблеми риторичної освіти, визначення змісту ключових понять дослідження (мета, завдання, об’єкт, предмет, гіпотеза), формування теоретико-методологічних засад навчання риторики і створення програми констатувального експерименту.
На другому етапі дослідження (2004-2005 рр.) проведено констатувальний експеримент, проаналізовано його результати, розроблено методику навчання риторики майбутніх учителів, створено навчально-методичний комплекс (укладено програму «Риторика», розроблено систему вправ і завдань, тести) і програму формувального експерименту.
Завданням третього етапу (2006-2008 рр.) було проведення експериментальної перевірки розробленої методики навчання риторики української мови студентів педагогічних спеціальностей. На цьому етапі уточнено гіпотезу дослідження, видано програму «Риторика» і посібник «Самостійна робота студентів з риторики», проаналізовано й осмислено результати дослідного навчання, сформульовано висновки. Узагальнені результати дослідження висвітлено в монографії «Риторика у вищій школі». Усі етапи дослідження знайшли відображення у публікаціях, виступах на науково-практичних конференціях, семінарах учителів і вчених, у матеріалах лекцій для студентів, учителів і державних службовців.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження було представлено у доповідях і виступах під час проведення таких заходів:
– 4 Міжнародних науково-практичних конференцій: «Державність української мови і мовний досвід світу» (м. Київ, 2000 р.), «Тарас Шевченко і народна культура» (м. Черкаси, 2004 р.), «Повышение статуса государственного языка – долг каждого гражданина» (г. Уральск, Республика Казахстан, 2005), «Проблемы современной лингвистики» (м. Баку, Азербайджан, 2005);
– 1 Міжнародного конгресу: «Українська освіта у світовому просторі» (м. Київ, 2006);
– 12 Всеукраїнських науково-практичних конференцій: «Шляхи реалізації міжпредметних зв’язків у середній і вищій школі» (м. Херсон, 2003 р.), «Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики вищої школи» (м. Черкаси, 2003 р.), «Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення» (м. Черкаси, 2005 р.), «Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця» (м. Київ, 2006 р.), «Проблеми формування мовної особистості учнів середніх загальноосвітніх закладів» (м. Рівне, 2006 р.), «Вища школа України: поступ у майбутнє» (м. Черкаси, 2007 р.), «Компетентнісно зорієнтована освіта майбутнього вчителя-словесника в контексті Болонського процесу» (м. Миколаїв, 2007 р.), «Діалогічні аспекти науково-педагогічної спадщини видатних українських дидактів-філологів Євгена Пасічника, Бориса Степанишина, Олександра Біляєва, Леоніда Скуратівського» (м. Переяслав-Хмельницький, 2008 р.), «Українська культуромовна особистість учителя: реалії та перспективи» (м. Глухів, 2008 р.), «Розвиток критичного мислення на уроках гуманітарних предметів» (м. Бердянськ, 2008 р.), «Проблеми формування педагогічного професіоналізму студентів університетів в умовах кредитно-модульного навчання» (м. Кривий Ріг, 2008 р.), «Українська мова в просторі і часі» (м. Київ, 2009 р.);
– 2 Всеукраїнських науково-практичних семінарів: «Сучасна педагогічна риторика: теорія, практика, міжпредметні зв’язки» (м. Львів, 2007 р.); «Риторичний аспект вивчення української мови та літератури в школі» (м. Харків, 2007 р.);
– 4 регіональних науково-практичних конференцій: «Особливості навчання державної мови в південно-східному регіоні» (м. Луганськ, 2002 р.),
«Г. Г. Ващенко – видатний педагог національного відродження України» (м. Черкаси, 2003 р.), «Мовне обличчя міста: Черкаси – 2007» (м. Черкаси, 2007 р.), «Мовне обличчя міста: Черкаси-2008» (м. Черкаси, 2008 р.).
Публікації. Основний зміст дисертації викладено в 43 наукових працях, з них 1 монографія (одноосібно), 1 навчальна програма, 2 навчально-методичні посібники, 39 статей у наукових журналах та збірниках наукових праць, з них 22 у фахових виданнях.
Робота складається із вступу, п’яти розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що містить 547 найменувань, з них 16 іноземними мовами, і додатків.
Зміст дисертації викладено на 505 сторінках (з них 435 сторінок основного тексту). У роботі вміщено 22 таблиці, 14 схем, 1 діаграму.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Риторика в сучасній українській вищій школі є необхідною передумовою підвищення освітнього і культурного рівня студентів, запорукою якісно нової організації суспільних відносин і засобом утвердження пріоритету високої мовної культури в усіх сферах суспільного життя та державотворчої ролі української мови.
У ході дисертаційного дослідження встановлено, що узагальненими орієнтирами у навчанні риторики української мови майбутніх учителів повинні бути два рівні цілевизначення соціального замовлення: загальносоціологічний (виховувати громадянина-патріота своєї держави, формувати мовно-риторичну особистість елітарного типу) і педагогічний (орієнтуватися на систему цінностей (національних, державних, освітніх, родинних тощо); створювати умови для самореалізації, самовираження і самоутвердження особистості).
2. З’ясовано, що для визначення змісту риторики української мови як навчальної дисципліни мають значення такі чинники: її суспільне значення, професійне спрямування, лінгвістична база, прикладний характер і філософський зміст. Риторику розглядаємо як розділ курсу сучасної української літературної мови, що навчає ефективної гармонійної українськомовної комунікації у педагогічній сфері, сприяє успішній організації навчально-виховного процесу і формуванню риторичної компетенції. Головним завданням курсу вважаємо виховання мовно-риторичної особистості вчителя як носія елітарного типу української культури.
3. Важливим джерелом формування змісту сучасної української риторики є світова й вітчизняна риторична спадщина, зокрема такі її аспекти: науковий доробок Арістотеля (прийоми і методи аргументації; образ оратора; система топів; теорія мовленнєвого менталітету); Цицерона (правила навчання оратора; технологія складання промов); Квінтіліана (авторська методика навчання риторики); Ф. Прокоповича (авторський курс риторики; вчення про стилі; похвальне красномовство); М.Ф. Кошанського (методика написання творчих робіт); С.П. Іванової, А.Ю. Міхневича (підготовка фахових лекторів) та ін. Вартий вивчення досвід російської риторичної школи з проблем шкільної риторики (Т.О. Ладиженська), жанрознавства, елітарного типу мовленнєвої культури (О.Б. Сиротиніна), ділової риторики (Т.В. Анисимова), риторики діалогу (С.О. Мінєєва); дослідження різних аспектів історії, теорії і практики української риторики (Л.І. Мацько, Г.М. Сагач, З.Й. Куньч).
4. Виявлено дані соціолінгвістики, важливі для розв’язання засобами риторики української мови завдань соціологізації особистості, вирішення проблем суспільної українськомовної практики (криза мовної культури, мовна агресія, стилістичне зниження і загальна деформація комунікативної сфери тощо), утвердження в суспільстві думки про залежність соціального статусу людини від рівня її мовної і мовленнєвої культури. Одне із завдань риторики української мови – удосконалюючи рівень мовно-риторичної підготовки майбутнього вчителя, сприяти розширенню функціональних можливостей мови і сфер її застосування; оновленню і поповненню активного словника носіїв мови в суспільстві; інтенсивному розвитку й популяризації української термінології; посиленню процесів демократизації й інтелектуалізації української мови; вирівнюванню, поповненню, розвитку і збагаченню жанрового диференціювання різних функціональних стилів; здійсненню прориву у середовище комп’ютерних комунікацій; завоюванню позицій у міжмовних інтерфейсах, у фондах державних стандартів України тощо.
5. Дослідження психологічних особливостей професійного спілкування вчителя, усвідомлення психологічної структури висловлювання вчителя в навчальній діяльності орієнтує у виборі шляхів формування високого рівня комунікативних умінь і навичок, професійно важливих здібностей. З огляду на сутнісні ознаки інтелекту (багатий активний словник, оперування поліфонією значень слів, логічними конструктами національної мови, лінгвістичними символами та їх змістом у процесі спілкування) риторику української мови розглядаємо як потужний засіб цілеспрямованого формування інтелектуального потенціалу нації. Важливими психологічними чинниками мовно-риторичної освіти є розвинені увага, пам’ять, емоції, воля і спостережливість. Сукупно з соціолінгвістичними складниками вони сприяють формуванню соціального інтелекту, що характеризується дослідниками як провідний у розв’язанні комунікативних завдань і важливий для фахівців педагогічного профілю.
6. У центрі уваги риторики як науки про ефективне, результативне спілкування постають головні його учасники – учитель і учні. Урахування психологічних і рольових особливостей учасників навчального процесу сприяє взаєморозумінню, налагодженню ефективного спілкування, активного зворотного зв’язку, успішній реалізації навчально-виховних цілей, адже специфіка цих ситуацій передбачає адекватну мовленнєву поведінку, від якої залежить розв’язання соціально, професійно і життєво важливих завдань.
Виявлено й узагальнено інформацію про різні аспекти педагогічного спілкування, дію механізмів, що забезпечують його результат; про ціннісні орієнтири, дидактичний характер, що визначається специфікою стосунків учасників ситуації (навчальна взаємодія, комунікативне лідерство вчителя). Підтверджено припущення про те, що готовність учителя до педагогічного спілкування як виду діяльності робить навчально-виховний процес більш прогнозованим у плані успішності. Ефективність педагогічного спілкування залежить від мовно-риторичної підготовки вчителя, його психологічної культури, знань особливостей учнів, емоційної єдності педагога й учнів, настанови, педагогічного такту, мовленнєвого розвитку, педагогічної техніки і вміння слухати. Врахування психологічних і рольових особливостей учасників навчального процесу сприяє взаєморозумінню, налагодженню ефективного спілкування й активного зворотного зв’язку, успішній реалізації навчально-виховних цілей.
7. Розгляд образу ідеального оратора і вчителя у ретроспективі та перспективі дав змогу визначити складники моделі ідеалу сучасного вчителя-ритора й окреслити перспективні для дослідження аспекти. Поняття риторичного ідеалу має важливе дидактичне і суспільне значення як узагальнений зразок ідеалу мовленнєвої поведінки, як один зі способів розв’язання професійно-комунікативних завдань, пізнання й утвердження цінностей української культури, як засіб удосконалення моделі сучасного ідеального вчителя. Його суть виражено в дефініції «елітарний тип мовно-риторичної особистості», що, на наш погляд, характеризує компетентних, національно свідомих і самоактуалізованих у соборному суспільстві носіїв мови, які володіють риторичними законами, стратегіями й тактиками спілкування, здатні вільно, без особливих зусиль і результативно використовувати в усіх сферах життя функціонально-стильові можливості мови. В основу моделі цілісного образу ідеалу сучасного вчителя покладено сукупність професійно важливих здібностей, характеристик і компетенцій.
8. Доведено, що у системі професійно важливих компетентностей педагога належне місце має посісти риторична компетенція, яка складається з умінь добирати правильні стратегії і тактики, спрямовані на гармонізацію навчально-виховного діалогу, використовувати весь репертуар педагогічних жанрів, формувати елітарний стиль мовленнєвої поведінки у професійній сфері й суспільстві. Риторична компетенція дає змогу вчителеві ставити перед собою будь-які комунікативні цілі і, відповідно до них, обирати комунікативну стратегію, що реалізується за допомогою комунікативно-риторичних тактик, мовленнєвих та риторичних жанрів з урахуванням ситуації спілкування, риторичних завдань, прийомів і риторичного досвіду мовця.
9. Риторична підготовка студентів вищих педагогічних навчальних закладів передбачає засвоєння таких базових лінгвістичних понять: 1) ораторська мова (як гармонійна форма живого спілкування, що базується на засадах етосу, логосу, пафосу і топосу і здійснює на слухачів бажаний вплив); 2) текст (як продукт і процес комунікативної взаємодії вчителя й учнів); 3) дискурс (як процес мовленнєвої поведінки); 4) жанр (як дидактична одиниця). Одним із невід’ємних складників образу ідеального оратора є його мова. У результаті узагальнення опрацьованого матеріалу створено структуру ораторської мови, яка відображає специфіку дефініції, – від джерел, що формують її (ерудиція оратора, загальна культура, досвід, розвинене мислення, розвинена почуттєва сфера, розвинене мовлення і мовне чуття, поставлений голос, приємний зовнішній вигляд, розвинена техніка мовлення, мораль мовця), сутнісних характеристик (вимисел, відповідність, призначення, словесне вираження, синтаксична будова, ритмометрична організація, що формують красу, побудову і достоїнство), до головного призначення (гармонія). Поняття «ораторська мова» розуміємо як гармонійну форму живого спілкування, що базується на засадах етосу, логосу, пафосу і топосу і здійснює на слухачів бажаний вплив. Доповнено типологію жанрів педагогічного мовлення, зібрано і систематизовано жанри мовлення вчителя для роботи над засвоєнням їх особливостей і формуванням навичок оперування жанрами у педагогічній діяльності. Знання жанрів сприяє творчому оволодінню фаховою інформацією, удосконаленню професійних умінь і навичок педагога, розвитку загальних і спеціальних здібностей, налагодженню діалогу між учителем і учнями. Володіння жанрами педагогічного мовлення (за К.Ф. Сєдовим) розглядаємо як базові вміння риторичної грамотності людини, від якої значною мірою залежить рівень культури спілкування мовної особистості.
10. Невід’ємним критерієм ораторського мовлення є майстерне володіння словом, що дає змогу ораторові, інформуючи, переконуючи, агітуючи, викликати певні почуття і приносити насолоду. Серед інших складників гарної промови, називають оригінальність, виразність, яскравість і образність. Розгляд джерел естетично-образної системи сприяє формуванню метафоричного сприйняття і відтворення світу, асоціативному мисленню. З огляду на важливість мовно-виражального етапу підготовки ораторської промови, у процесі навчання риторики більш доречно давати знання про риторичні засоби не у вигляді детального списку, а у вигляді навчальних вправ; належне місце відводиться мовленнєвій практиці, аналізу помилок у використанні ораторських прийомів.
11. Теоретико-методологічне обґрунтування системи навчання риторики як цілісного явища сприяло виділенню основних взаємопов’язаних компонентів (мотиваційного, цільового, змістового, діяльнісного і результативного), провідних підходів (філософського, психологічного, особистісного, загальнодидактичного, системного, діяльнісного, професійно спрямованого та етнокультурологічного), загальнодидактичних і специфічних принципів Уточнено зміст курсу риторики української мови, методи оцінювання навчальних досягнень студентів на основі співвіднесення очікуваних результатів навчання з ієрархією його цілей, основними серед яких є формування риторичної компетенції, уміння налагоджувати гармонійний діалог. Встановлено залежність досягнутих результатів від вибору й поєднання інноваційних технологій і традиційних форм та методів навчання. З огляду на головні напрями державної політики щодо розвитку вищої освіти, процес викладання риторики української мови у вищих педагогічних навчальних закладах модернізовано: впроваджено такі освітні інновації, як кредитно-модульна технологія, організація елементів ситуаційної методики навчання, проблемного навчання, рольові ігри, тренінги, діалог, дискусії та нові інформаційні технології. Ефективність розробленої методики навчання риторики визначає оптимальне поєднання інноваційних технологій і традиційних форм і методів навчання.
12. Відповідно до сучасних освітніх вимог, розроблено систему самостійної роботи студентів з вивчення риторики, спрямовану на підвищення пізнавального інтересу, ефективності риторичної підготовки. Самостійну роботу з риторики розглядаємо як цілеспрямовану, внутрішньо мотивовану, структуровану, контрольовану і/чи самоконтрольовану навчальну і наукову діяльність, спрямовану на реалізацію дидактичних, суспільних, професійних і особистих цілей. Визначено мету, завдання, принципи, методи самостійної роботи студентів з риторики, окреслено функції викладача і студента; ураховано поради дослідників щодо важливості рефлексивного компонента, який передбачає аналіз, розуміння й усвідомлення себе (своєї поведінки, досвіду, почуттів, вчинків, дій, здібностей, свого призначення у житті в цілому).
13. Для створення методики навчання риторики важливе значення мало проведення аналізу навчально-методичної бази, анкетування й опитування вчителів, студентів, які не вивчали риторику та студентів, що прослухали курс риторики у ВНЗ, спостереження за мовленнєвою й риторичною поведінкою вчителів на уроках і студентів на заняттях з методики навчання шкільного курсу мови та під час проходження педагогічної практики в школах. Результати констатувального зрізу виявили слабкі сторони у професійному спілкуванні вчителів, недостатній рівень мовно-риторичної підготовки студентів для успішної подальшої професійної діяльності і підтвердили необхідність удосконалення програми з риторики і посилення мовно-риторичного компонента освіти.
14. На етапі впровадження експериментальної методики розкрито розвивальний потенціал її елементів, визнано ефективність дидактичних умов формування риторичної компетенції, організації СРС з вивчення риторики, перспективність взаємодії всіх етапів риторичної освіти (школа → ВНЗ → самоосвіта). Виявлено, що застосування того чи іншого методу в практиці навчання майбутніх учителів має бути диференційованим залежно від мотивів, інтересів та можливостей кожного студента і розвивального потенціалу самого методу.
Визначена структура риторичних умінь студентів сприяла добору вправ і завдань, реалізація яких сприятиме підвищенню рівня мовної і риторичної компетенції, якості професійної підготовки майбутнього вчителя. Розроблена система вправ з риторики української мови сприяла дотриманню етапності в роботі над формуванням риторичних умінь, забезпеченню динаміки у формуванні й удосконаленні риторичної компетенції, розвиткові здібностей до самостійної риторичної діяльності, що відповідає цілям педагогічного спілкування.
15. За результатами формувального експерименту встановлено, що успішному навчанню риторики української мови сприяла чітка програма дослідного навчання (формування мети і завдань, визначення учасників, добір матеріалів, окреслення основних елементів цього етапу, прогнозування результатів), особистісно орієнтована методика, що є складником системи риторичної освіти (школа – ВНЗ – самоосвіта), має сильну мотиваційну основу, орієнтована на потребно-мотиваційну сферу студента і специфіку фаху, надає перевагу інтерактивним методам навчання і створює умови для самостійної роботи студента.
16. Результати експерименту підтвердили ефективність розробленої методики і дали змогу виявити зростання пізнавального інтересу до риторики, формування професійних комунікативних якостей, упевненості у своїх силах і виборі професії, активізації навчальної діяльності. Впровадження спеціально розробленої методики, що передбачає реалізацію окреслених у дослідженні засадничих основ (забезпечення пріоритету індивідуальності, самоцінності, самобутності студента; актуалізації поняття «освіта як цінність» шляхом акцентування ціннісного компонента змісту риторики; урахування інтелектуальних запитів і здібностей студентів; застосування кредитно-модульної технології, інтерактивних форм і методів навчання у поєднанні з традиційними; створення умов для самостійної роботи студента з риторики і формування стійкої внутрішньої потреби постійного вдосконалення риторичних знань і вмінь) у навчальний процес окреслених програмою університетів засвідчило позитивну динаміку формування риторичної компетенції майбутніх учителів. Таким чином, результати дослідного навчання підтвердили висунуту в роботі гіпотезу.
17. Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми навчання риторики української мови майбутніх учителів. Подальшого вивчення і дослідження потребують питання особливостей мовлення носіїв елітарного типу української мовленнєвої культури, методики дослідження і навчання жанрів мовлення вчителя, бар’єри спілкування, питання мовної агресії, засоби гармонізації професійного й міжособистісного спілкування тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович С. Д. Риторика загальна та судова : навч. посіб. / Абрамович С. Д., Молдован В. В., Чикарькова М. Ю. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
2. Аверинцев С. С. Риторика и истоки европейской литературной традиции / Сергей Сергеевич Аверинцев. – М. : Языки русской культуры, 1996. – 448 с.
3. Ажнюк Б. М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації / Б. М. Ажнюк // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 48–54.
4. Актуальные проблемы современной русистики / [Шанский Н. М., Щелоков Е. Н., Резниченко И. Л. и др.] ; под ред. Н. М. Шанского. – Л. : Просвещение, 1991. – 207 с.
5. Алексюк А. М. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання : навч. посіб. / [А. М. Алексюк, А. А. Аюрзанайн, П. І. Підкасистий та ін.]. – К. : ІСДО, 1999. – 336 с.
6. Амонашвили Ш. А. В школу – с шести лет / Шалва Александрович Амонашвили // Педагогический поиск ; сост. И. Н. Баженова – [3-е изд.]. – М. : Педагогика, 1990. – С. 9–58.
7. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды : в 2-х т. / Борис Герасимович Ананьев. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 1. – 230 с.
8. Ананьев Б. Г. Избранные психологические труды : в 2-х т. / Борис Герасимович Ананьев ; под ред. А. А. Бодалева и др. – М. : Педагогика, 1980. – Т. 2. – 288 с.
9. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания : избранные психологические труды / Борис Герасимович Ананьев ; под ред. А. А. Бодалева. – М., 1996. – 384 с. – (Академия педагогических и социальных наук; Московский психолого-социальный институт).
10. Андреев А. А. Игра как организационная форма обучения через Интернет / Александр Александрович Андреев // Интернет-журнал «Эйдос» // режим доступа: http://www.eidos.ru/journal/2006/0822-14.htm.
11. Андрущенко В. П. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть : [досвід соціально-філософського аналізу] / Віктор Петрович Андрущенко. – К. : Атлант ЮЕмСі, 2006. – 503 с.
12. Андрущенко В. П. Педагогіка духовності: погляд за горизонти сучасного / Віктор Петрович Андрущенко // Педагогіка духовності: поступ у третє тисячоліття : матеріали міжнар. наук. конф. (Київ, 19 квіт. 2005 р.) / [укл. Л. Л. Макаренко, О. П. Симоненко]. – К. : НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – С. 3–6.
13. Андрущенко В. П. Педагогічна творчість: методологія, теорія, технології : моногр. / [Андрущенко В. П., Сисоєва С. О, Гузій Н. В. та ін.] ; за ред. С. О. Сисоєвої, Н. В. Гузій. – К. : НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2005. – 183 с.
14. Анисимова Т. В. О внутрижанровых разновидностях рекламы [Электронный ресурс] / Т. В. Анисимова, К. Г. Урванцев // Риторика и культура в современном обществе и образовании : сб. матер. Х Международной конференции по риторике / [научн. ред.-сост. В. И. Аннушкин, В. Э. Морозов]. – М. : Флинта, Наука. – С. 25. – (Режим доступа: www. rhetor. narod. ru).
15. Анисимова Т. В. О принципах классификации риторических жанров / Татьяна Валентиновна Анисимова // Речевое общение : [спец. вестник Красноярского гос. у-та] ; под ред. А. П. Сковородников. – Красноярск, 2000. – Вып. 2 (10). – С. 43-48.
16. Анисимова Т. В. Современная деловая риторика : учеб. пос. / Т. В. Анисимова, Е. Г. Гимпельсон. – М. : Московский психолого-социальный институт; Воронеж : МОДЭК, 2002. – 432 с.
17. Анисимова Т. В. Уточнение предмета риторики – насущная необходимость времени [Электронный ресурс] / Татьяна Валентиновна Анисимова // Риторика и культура в современном обществе и образовании : сб. матер. Х Междунар. конф. по риторике [научн. ред.-сост. В. И. Аннушки, В. Э. Морозов]. – М. : Флинта, Наука, 2006. – С. 24–30. – (Режим доступа : www. rhetor. narod. ru).
18. Аннушкин В. И. История русской риторики [Электронный ресурс] / Владимир Иванович Аннушкин. – Режим доступа : http: // www.centr zlatoust.ru/index.php?name=biblioteka&id=7.
19. Аннушкин В. И. Первая русская «Риторика»: Из истории риторической мысли / Владимир Иванович Аннушкин. – М. : Знание, 1989. – 63 с.
20. Аннушкин В. И. Предмет риторики и культуры речи в составе речеведческих и общегуманитарных дисциплин [Электронный ресурс] / Владимир Иванович Аннушкин. – Режим доступа: http: // www.centr-slatoust.ru/index.php?name=biblioteka&id=4.
21. Аннушкин В. И. Современное риторическое образование: российские научные школы и практика преподавания [Электронный ресурс] / Владимир Иванович Аннушкин // Роль риторики и культуры речи в реализации приоритетных национальных проектов : материалы ХІІ Междунар. науч. конф. по риторике (29-31 янв. 2008 года) – Режим доступа : http: // www.ritorika.info/didakticheskie-materialy. – С. 31–40.
22. Аносов І. П. Сучасний освітній процес: антропологічний аспект : моногр. / Іван Павлович Аносов. – К. : Твім інтер, 2003. – 391 с.
23. Антипова В. М. Компетентностный подход к организации дополнительного педагогического образования в университете / В. М. Антипова, К. Ю. Колесина, Г. А. Пахомова // Педагогика. – 2006. – № 8. – С. 57–62.
24. Античные риторики ; под ред. А. А. Тахо-Годи – М. : МГУ, 1978. – 352 с.
25. Антология русской риторики : учеб. пос. ; отв. ред. и сост. М. И. Панов. – М. : Унив. педагогический лицей, 1997. – 479 с.
26. Антонова Л. Г. Педагогическое общение / Любовь Геннадиевна Антонова // Педагогическое речеведение : [словарь-справочник] ; под ред. Т. А. Ладыженской и А. К. Михальской ; сост. А. А. Князьков. – [изд. 2-е, испр. и доп.]. – М. : Флинта, Наука, 1998. – С. 140.
27. Антонова Л. Г. Типология текстов / Любовь Геннадиевна Антонова // Педагогическое речеведение : словарь-справочник ; под ред. Т. А. Ладыженской, А. К. Михальской ; сост. А. А. Князьков. – [Изд. 2-е, испр. и доп.]. – М. : Флинта, Наука, 1998. – С. 252.
28. Антонова С. М. Проективная деятельность студента-ритора: опыт познавательного анализа / С. М. Антонова, А. В. Зданович, И. И. Подолянчик // Риторика и культура речи в современном обществе и образовании : сб. материалы Х-й междунар. конф. по риторике. ; науч. ред.-сост. В. И. Аннушкин. – М., Гос. ИРЯ им. А.С. Пушкина, 2006. – Вып. 2. – С. 9–13.
29. Апресян Г. З. Ораторское искусство / Грант Захарович Апресян. – [3-е изд.]. – М. : МГУ, 1978. – 280 с.
30. Аристотель. Риторика // Античные риторики ; под ред. А. А. Тахо-Годи. – М. : МГУ, 1978. – С. 15–164.
31. Арутюнова Н. Д. Жанры общения / Нина Давыдовна Арутюнова // Человеческий фактор в языке: коммуникация, модальность, дейксис : моногр. ; под ред. Т. В. Булыгиной. – М.: Наука, 1992. – С. 53–55.
32. Архангельский С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы : учеб.-методич. пос. / Сергей Иванович Архангельский. – М. : Высшая школа, 1980. – 368 с.
33. Архарова Д. И. Изобретение содержания сочинения как упражнение для развития речевых и коммуникативных компетенций ученика / Дина Ивановна Архарова // Риторика и культура речи в современном обществе и образовании : сб. матер. Х Междунар. конференции по риторике ; науч. ред.-сост. В. И. Аннушкин. – М. : Гос. ИРЯ им. А.С. Пушкина, 2006. – Вып. 2. – С. 13–18.
34. Афанасьев В. Проектирование педтехнологий / В. Афанасьев // Высшее образование в России. – 2001. – № 4. – С. 147–150.
35. Бабанский Ю. К. Педагогика / Юрий Константинович Бабанский. – М. : Просвещение, 1988. – 478 с.
36. Баранник Д. Х. Українська мова на межі століть / Дмитро Харитонович
Баранник // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 40–47.
37. Басова Н. В. Педагогика и практическая психология / Нина Владими-ровна Басова. – Ростов н/Д. : Феникс, 1999. – 396 с.
38. Бахтін М. М. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках: досвід філософського аналізу / Михайло Михайлович Бахтін // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття ; за ред. М. Зубрицької. – Львів : Літопис, 1996. – С. 318–322.
39. Бахтин М. М. Собрание сочинений : в 7-и т. / М. М. Бахтин ; ред. С. Г. Бочаров, Л. А. Гоготишвили // Институт мировой литературы им. М. Горького РАН. – М. : Русские словари, 1997. – Т. 5. – 330 с. – (Работы 1940 – начала 1960-х гг.).
40. Бацевич Ф. С. Вступ до лінгвістичної генології : навч. посіб. / Флорій Сергійович Бацевич. – К. : Академія, 2006. – 248 с.
41. Бацевич Ф. С. Лінгвістична генологія: проблеми і перспективи / Флорій Сергійович Бацевич. – Львів : ПАІС, 2005. – 264 с.
42. Бацевич Ф. С. Основи комунікативної лінгвістики : підруч. / Флорій Сергійович Бацевич. – К. : Академія, 2004. – 344 с.
43. Безменова Н. А. Очерки по теории и истории риторики / Наталья Александровна Безменова. – М. : Наука, 1991. – 215 с.
44. Безпалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения / Владимир Павлович Безпалько. – М. : Ин-т проф. образования, 1996. – 336 с.
45. Белостоцкая Н. Г. Работа лектора над речью / Нинель Георгиевна Белостоцкая. – М. : Знание, 1974. – 74 с. – (Методика лекторского мастерства и ораторского искусства).
46. Беляева Л. А. Философия образования как философия образовательной инноватики / Людмила Андреевна Беляева // Философия образования. – 2006. – № 3. – С. 247–250.
47. Бенин В. Л. Педагогическое общение в структуре педагогической культуры : учеб. пос. / В.Л. Бенин, Р.М. Фатыхова. – [2-е изд., перераб. и доп.]. – Уфа : Восточный ун-т, 2000. – 144 с.
48. Биковська О. В. Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні : моногр. / Биковська О. В. – К. : ІВЦ АЛКОН, 2006. – 256 с.
49. Быстрицкий Е.К. Феномен личности: мировоззрение, культура, бытие / Евгений Константинович Быстрицкий ; отв. ред. В. П. Иванов. – К. : Наукова думка, 1991. – 200 с.
50. Библер В. С. От наукоучения – к логике культуры: два философских введения в двадцать первый век / Владимир Соломонович Библер. – М. : Политиздат, 1991. – 413 с.
51. Білодід Ю. М. Філософія: український світоглядний акцент : [навч. посіб. для вищих навч. закладів] / Юрій Михайлович Білодід. – К. : Кондор, 2006. – 356 с.
52. Білоусова Я. В. Формування риторичної культури студентів гуманітарних факультетів у навчально-виховному процесі : дис. …кандидата пед. наук : 13.00.01 / Ярослава Володимирівна Білоусова. – К., 2004. – 216 с.
53. Бим-Бад Б. М. Образование в контексте социализации / Б. М. Бим-Бад, А. В. Петровский // Педагогика. – 1996. – № 1. – С. 3–8.
54. Богданов В. В. Речевое общение: прагматические и семантические аспекты / В. В. Богданов. – Л. : ЛГУ, 1990. – 88 с.
55. Богин Г. И. Типология понимания текста / Георгий Исаевич. Богин. – Калинин : Калининский ун-т, 1986. – 86 с.
56. Бодалев А. А. Личность и общение : избранные труды / Алексей Александрович Бодалев. – М. : Педагогика, 1983. – 272 с.
57. Бодалев А. А. Психология общения: избранные психологич. труды : [учеб.-метод. пос.] / Алексей Александрович Бодалев. – [3-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Московский психолого-социальный ин-т, 2002. – 319 с.
58. Бодалев А. А. Психология о личности / Алексей Александрович Бодалев. – М. : Московский ун-т, 1988. – 188 с.
59. Божович Л. И. Опыт экспериментального изучения произвольного поведения / Л. И. Божович, Л. С. Славина, Т. В. Ендовицкая // Вопросы психологии. – 1976 – № 4. – С. 37–44.
60. Бойко А. М. Методологія, теорія, практика виховання – єдина система / А. М. Бойко // Педагогічна і психологічна науки в Україні : зб. наук. пр. до 15-річчя АПН України : у 5 т. – К. : Педагогічна думка, 2007. – Т. 1. – С. 51–67. – (Теорія та історія педагогіки).
61. Болотнова Н. С. Филологический анализ текста : учеб. пос. / Нина Сергеевна Болотнова. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М. : Флинта, Наука, 2007. – 520 с.
62. Болсун С. А. Модель ідеального вчителя. / Світлана Андріївна Болсун // Рідна школа. – 1999. – № 2. – С. 55–58.
63. Бондар В. І. Дидактика : [підруч. для студентів вищих пед. навч. закладів] / Володимир Іванович Бондар. – К. : Либідь, 2005. – 264 с.
64. Бондаревская Е. В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания / Евгения Васильевна Бондаревская // Педагогика. – 1995. – № 4. – С. 29–36.
65. Бондаренко А. Мовна поведінка майбутніх учителів: генезис, корекція / А. Бондаренко // Рідна школа. – 2001. – № 3. – С. 56–59.
66. Бондаренко М. І. Класифікація завдань для самостійної роботи студентів з навчальним матеріалом / Микола Іванович Бондаренко // Вісник Глухівського держ. педагогіч. ун-ту. – Глухів : ГДПУ, 2006. – Вип. 7. – С. 246–250. – (Серія «Педагогічні науки»).
67. Бордовская Н. В. Педагогика : [учеб. для вузов] / Н. В. Бордовская, А. А. Реан. – С.Пб : Питер, 2000. – 284 с.
68. Браже Т. Г. Современная аттестация учителей: цели и традиции / Тереза Георгиевна Браже // Педагогика. – 1995. – № 3. – С. 69–73.
69. Брудный А. А. Психологическая герменевтика / Арон Абрамович Брудный. – [3-е изд., испр. и доп.]. – М. : Лабиринт, 2005. – 336 с.
70. Буланкина Н. Е. Совершенствование языковой культуры учителя / Надежда Ефимовна Буланкина // Педагогика. – 2004. – № 4. – С. 51–55.
71. Булатова О. С. Искусство современного урока : [учеб. пос. для студентов высших учеб. заведений] / Оксана Сергеевна Булатова. – М. : Академия,
2006. – 256 с.
72. Буряк В. Формування у студентів критичного стилю мислення / Володимир Буряк // Вища школа. – 2007. – № 3. – С. 21–30.
73. Буташевич-Петрашевский М.В. Карманный словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка / Михаил Васильевич Буташевич-Петрашевский // Ораторское искусство: хрестоматия [сост. А. П. Овчинникова]. – Одесса : Юридична література, 2006. – С. 64–74.
74. Бутенко Н. Ю. Комунікативна майстерність викладача : навч. посіб. / Наталія Юріївна Бутенко. – К. : КНЕУ, 2005. – 336 с.
75. Валгина Н. С. Теория текста : учеб. пос. / Нина Сергеевна Валгина. – М. : Логос, 2004. – 280 с.
76. Валицкая А. П. Философские основания современной парадигмы образования / Алиса Петровна Валицкая // Педагогика. – 1997. – № 3. – С. 15–19.
77. Василевич А. П. Публичная речь как объект исследования : обзор научной литературы США / Александр Петрович Васильевич // Оптимизация речевого воздействия. – М. : Наука, 1990. – С. 120–126.
78. Ващенко Г. Виховання волі і характеру : підруч. для педагогів / Григорій Ващенко. – К. : Школяр, 1999. – 385 с.
79. Ващенко Г. Виховний ідеал : [підруч. для педагогів, виховників, молоді і батьків] / Григорій Ващенко // Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Григорія Ващенка. – [4-е вид.]. – Львів : Камула, 2006. – 278 с.
80. Введенская Л. А. Деловая риторика : [учеб. пос. для вузов] / Л. А. Введенская, Л. Г. Павлова. – Ростов н/Д : МарТ, 2002. – 512 с.
81. Введенский В. Н. Моделирование профессиональной компетентности педагога / Вадим Николаевич Введенский // Педагогика. – 2003. – № 10. – С. 51–55.
82. Выготский Л. С. Мышление и речь. Психологические исследования / Лев Семенович Выготский. – М. : Лабиринт, 1996. – 416 с.
83. Выготский Л. С. Педагогическая психология ; под ред. В. В. Давыдова / Лев Семенович Выготский. – М. : Педагогика, 1991. – 480 с.
84. Выготский Л. С. Психология искусства / Лев Семенович Выготский. – М. : Искусство, 1986. – 576 с.
85. Выготский Л. С. Детская психология / Лев Семенович Выготский // Собрание сочинений. – М. : Педагогика, 1984. – Т. 4. – 432 с.
86. Виноградов В. В. О теории художественной речи / Виктор Владимирович Виноградов. – [2-е изд., испр.]. – М. : Высшая школа, 2005. – 288 с.
87. Власова О. І. Педагогічна психологія : навч. посіб. / Олена Іванівна Власова. – К. : Либідь, 2005. – 400 с.
88. Войскунский А.Е. Я говорю, мы говорим. Очерки о человеческом общении / Александр Евгеньевич Войскунский. – [2-е изд., дораб. и дополн.]. – М. : Знание, – 1982. – 192 с.
89. Волков А. А. Античность: сложение системы риторики [Электронный ресурс] / Александр Александрович Волков // Библиотека публикаций кафедры общего и сравнительно-исторического языкознания Московского гос. ун-та им. М. В. Ломоносова – Режим доступа: http://qenhis.philol.msu.ru/article_33.shtml.
90. Волков А. А. Основы риторики : [учеб. пос. для вузов] / Александр Александрович Волков. – М. : Академический Проект, 2003. – 304 с.
91. Волкова Н.П. Педагогічні комунікації : навч. посіб. / Наталія Павлівна Волкова. – Дніпропетровськ : РВВДНУ. – 2002. – 90 с.
92. Волкова Н. П. Професійно-педагогічна комунікація : навч. посіб. / Наталія Павлівна Волкова. – К. : Академія, 2006. – 256 с.
93. Вооглайд Ю. Как систематизировать методы образования взрослых / Юло Вооглайд // Методы в деле повышения квалификации : сб. науч. тр. – Таллинн : Валгус, 1986. – Т. 2. – С. 283–287.
94. Воркачев С.Г. Речевые поступки и оценка моральных качеств личности: показатели безразличия в психологических отношениях / Сергей Григорьевич Воркачев // Филологические науки. – 1993. – № 3. – С. 85–91.
95. Вульфов Б. З. Педагогика рефлексии / Б. З. Вульфов, В. Н. Харькин. – [2-е изд.]. – М. : Магистр, 1999. – 112 с.
96. Габай Т. В. Педагогическая психология : учеб. пос. [для высш. учеб. заведений] / Татьяна Васильевна Габай – М. : Академия, 2003. – 240 с.
97. Габідулліна А. Дидактичний дискурс та його мовленнєві жанри / Алла Габідулліна // Мандрівець. – 2005. – № 2. – С. 63–67.
98. Гадамер Г. Істина і метод / Ганс-Георг Гадамер // Герменевтика ІІ ; пер. О. Мокровольського – К. : Юніверс, 2000. – Т. 2. – 478 с.
99. Галицких Е. Организация самостоятельной работы студентов / Елена Олеговна Галицких // Высшее образование в России. – 2004. – № 6. – С. 160–163.
100. Галузинський В. М. Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні : навч. посіб. [для викладачів та аспірантів вузів] / В. М. Галузинський, М. Б. Євтух. – К. : ІНТЕЛ, 1995. – 168 с. – (ІСДО; Київський лінгвістичний ун-т).
101. Гальперин И. Р. Текст как объект лингвистического исследования / Илья Романович Гальперин. – М. : Наука, 1981. – 139 с.
102. Гаспаров М. Л. Об античной поэзии: поэты, поэтика, риторика / Михаил Леонович Гаспаров. – С.Пб. : Азбука, 2000. – 480 с.
103. Гершунский Б. С. Философия образования для ХХ века (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций) / Борис Семенович Гершунский. – М. : Совершенство, 1998. – 608 с.
104. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта: психология мышления / Гилфорд Джо Пол ; под ред. А. М. Матюшкина. – М. : Прогресс, 1965. – С. 433–456.
105. Глазунов С. В. Основи ораторського мистецтва та методики проведення навчальних занять : навч. посіб. / Станіслав Васильович Глазунов. – Д. : РВВ ДНУ, 2001. – 144 с.
106. Голуб И. Б. Искусство риторики : пос. по красноречию / Ирина Борисовна Голуб. – Ростов-н/Д. : Феникс, 2005. – 384 с.
107. Голуб Н. Б. Дидактичні засади навчання риторики у вищих навчальних педагогічних закладах / Ніна Борисівна Голуб // Педагогіка вищої та середньої школи : зб. наук. пр. ; гол. ред. В. Г. Буряк. – Кривий Ріг : КДПУ, 2008. – Вип. 21. – С. 75–83.
108. Голуб Н. Б. До проблеми бар’єрів у спілкуванні студентів / Ніна Борисівна Голуб // Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення : зб. праць. – Черкаси : Брама, 2005. – С. 65–68.
109. Голуб Н. Б. Самостійна робота студентів з риторики : навч.-метод. посіб. / Ніна Борисівна Голуб ; наук. ред. Л. І. Мацько. – Черкаси : Брама-Україна, 2008. – 232 с.
110. Голуб Н. Б. Система вправ з риторики для студентів педагогічних спеціальностей / Ніна Борисівна Голуб // Дивослово. – 2007. – № 12. – С. 21–25.
111. Голуб Н. Б. Тестові завдання з риторики [для студ. вищих педагогіч. навч. закладів] / Ніна Борисівна Голуб // Українська мова і література в школі. – 2007. – № 4. – С. 44–48.
112. Голуб Н. Б. Учитель і учні як творці й учасники педагогічного спілкування / Ніна Борисівна Голуб : зб. наук. пр. – Херсон : ХДУ. – Вип. 46. – С. 64–69. (Серія «Педагогічні науки»).
113. Гоноболин Ф. Н. О некоторых психических качествах личности учителя / Федор Никанорович Гоноболин // Вопросы психологии. – 1975. – № 1. – С. 101–110.
114. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Семен Устинович Гончаренко. – К. : Либідь, 1997. – 374 с.
115. Гончаров С. М. Дидактичні основи кредитно-модульної системи організації навчального процесу : моногр. / Станіслав Михайлович Гончаров. – Рівне: НУВГП, 2006. – 192 с.
116. Гончаров С. М. Інтерактивні технології навчання в кредитно-модульній системі організації навчального процесу : навч.-метод. посіб. / Станіслав Михайлович Гончаров. – Рівне : НУВГП, 2006. – 172 с.
117. Горобец Л. Н. Риторические жанры педагогического дискурса [Электронный ресурс] / Людмила Николаевна Горобец. – Режим доступа:
ftp://lib.herzen.spb.ru/text/qorobets_11_62_219_225.pdf.
118. Горобец Л. Н. Формирование риторической компетенции студентов-нефилологов в системе профессиональной подготовки в педагогическом вузе : автореф. дис. на соискание уч. степени докт. пед. наук : спец. 13.00.02 «Теория и методика обучения и воспитания (русский язык, уровни общего и профессионального обучения)» / Л. Н. Горобец. – С.Пб, 2008. – 46 с.
119. Горошкіна О. М. Лінгводидактичні засади навчання української мови в старших класах природничо-математичного профілю : моногр. / Олена Миколаївна Горошкіна. – Луганськ : Альма-матер, 2004. – 362 с.
120. Граудина Л. К. Теория и практика русского красноречия / Л. К. Граудина, Г. И. Миськевич. – М. : Наука, 1989. – 256 с.
121. Громова Е. Д. Эмоциональная память и ее механизмы / Е. Д. Громова. – М. : Наука, 1980. – 180 с.
122. Гронлунд Н. Е. Оцінювання студентської успішності : практ. посіб. / Но