ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ФЕДЕРАТИВНОГО УСТРОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ В УЧЕННІ М. КОСТОМАРОВА

brief description

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

На правах рукопису

ТІМАШОВА ВІКТОРІЯ МИХАЙЛІВНА

УДК 340.0(09):342.24(477)

ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ
ФЕДЕРАТИВНОГО УСТРОЮ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ
В УЧЕННІ М. КОСТОМАРОВА

12.00.01 – теорія та історія держави та права;
історія політичних і правових учень

Науковий керівник
доктор юридичних наук,
професор
Гусарєв С.Д.

Київ 2011
ЗМІСТ

ВСТУП 3
Розділ I. ВИТОКИ УКРАЇНСЬКОГО ФЕДЕРАЛІЗМУ
У ВІТЧИЗНЯНОМУ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОМУ ПРОСТОРІ 3
1.1. ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ІДЕОЛОГІЇ ФЕДЕРАЛІЗМУ
В ЕПОХУ КНЯЖОЇ ДОБИ 10
1.2. ПРОБЛЕМИ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УСТРОЮ ЗА ЧАСІВ
КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ 24
1.3. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ В КОНСТИТУЦІЇ ПИЛИПА ОРЛИКА 41
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ 56
Розділ II. ГЕНЕЗА ФЕДЕРАЛІЗМУ М. КОСТОМАРОВА 58
2.1. УКРАЇНСЬКИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ У ДІЯЛЬНОСТІ КИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКОГО ТОВАРИСТВА 58
2.2. ЕЛЕМЕНТИ ПОЛІТИЧНОЇ СКЛАДОВОЇ КОНЦЕПЦІЇ ФЕДЕРАЛІЗМУ М. КОСТОМАРОВА 75
1.3. ФЕДЕРАЛІЗМ М. КОСТОМАРОВА В ІСТОРІОСОФСЬКІЙ ПЛОЩИНІ 89
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ 100
Розділ III. ПЕРСПЕКТИВИ ДЕРЖАВНОГО УСТРОЮ УКРАЇНИ
У XIX–XXI СТ. З ОГЛЯДУ НА КОНЦЕПЦІЮ ФЕДЕРАЛІЗМУ
М. КОСТОМАРОВА 103
3.1. ІДЕЯ ФЕДЕРАЛІЗМУ В ПОСТКИРИЛО-МЕФОДІЇВСЬКОМУ
СУСПІЛЬНОМУ ПРОСТОРІ 103
3.2. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ У ХХ СТ.:
ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА 121
3.3. ФЕДЕРАЛІЗМ ЯК ПАРАДИГМА ІСТОРИЧНОГО ПОСТУПУ УКРАЇНИ 142
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ 155
ВИСНОВКИ 157
ЛІТЕРАТУРА 160
ВСТУП
Актуальність теми. Нині проблематика національно-державного устрою в посттоталітарних державах, у тому числі й Україні, актуалізувалася у зв’язку з проявом двох основних тенденцій, що мають глобальний характер. По-перше, це загрози автономістських і сепаратистських настроїв і домагань (в Україні це Крим, Закарпаття, Донбас), які зумовили потребу встановити оптимальний баланс інтересів центру й регіонів, удосконалити засади територіального устрою та регіональної політики. По-друге, глибока структурна криза, що охопила всі сфери суспільного життя в Україні, актуалізувала пошук власного, українського шляху, що спирається на традиційні цінності, національні звичаї та особливості.
Необхідність звернення до цієї теми в наші дні обумовлена насамперед потребою переосмислення власного історичного досвіду, і на цій основі – вироблення перспектив державно-правового розвитку України з урахуванням того, що за існуючих політичних обставин українська громадськість шукає витоки і намагається підвести історичні підстави під думки про унікальність, винятковість української нації, необхідність її інтеграції з іншими слов'янськими народами, а через них – з усією Європою.
Якщо звернутися до історії, то стане очевидним, що ідея федерації виявилася для слов’ян більш привабливою, ніж для інших народів, хоча кожна нація народжувала мислителів, які пропонували свою модель федерації. Микола Іванович Костомаров (1817–1885)  яскрава особистість, чия творчість охоплювала найширші наукові та суспільно-політичні інтереси передової української інтелігенції середини і другої половини XIX ст., запропонував власне бачення федеративного устрою України. За висловом М. Грушевського, він заклав фундамент концепції федералізму в розв’язанні проблем національної державності.
Нині проблемі державного устрою приділяється недостатньо уваги, хоча написано багато статей, монографій, матеріалів конференцій з політології, теорії держави і права, конституційного права, державного права зарубіжних країн, порівняльного конституційного права тощо.
Проблема державного устрою є предметом дослідження в зарубіжній та вітчизняній літературі з теорії держави і права, в якій розроблено окремі поняття державного устрою, його форми. Зокрема, аналізу цих проблем присвячені праці відомих українських фахівців права В.Д. Бабкіна, О.В. Картунова, О.М. Мироненка, Г.О. Мурашина, І.С. Піляєва, Ю.І. Римарен-ка, Ю.С. Шемшученка. Серед сучасних російських учених можна назвати Ю.В. Бялого, В.П. Дубнова, С.С. Жильцова, С.В. Кургиняна, Н.О. Нароч-ницьку, В.Б. Пастухова, В.Л. Цимбурського.
Наукову спадщину М. Костомарова в різних аспектах досліджувало багато видатних вітчизняних учених, у тому числі М. Драгоманов, М. Грушевський, П.С. Гончарук, М.П. Бойко, М.С. Кармазіна, Я.В. Козачок, В.В. Копійка, П. Кузик, К.Б. Лемещенко, Ю.А. Пінчук, О.І. Салтовський, А.В. Сініцина тощо, а також відомі представники української діаспори, а саме О. Гнатюк, О. Господін, З. Книш, В. Міяковський, Ю. Охрімович, В. Старосольський та ін.
Проте комплексного наукового дослідження ідеї федералізму в ученні М. Костомарова не проводилося, а тому актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю врахування наукового доробку М. Костомарова щодо форми державного устрою для вироблення перспектив державно-правового розвитку нашої держави.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в рамках науково-дослідної теми кафедри теорії держави і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» (номер державної реєстрації 011U003651). Тема дисертації затверджена Вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» 21 червня 2011 року, протокол № 3.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз теоретико-правових засад федеративного устрою держави в ученні М. Костомарова, які знайшли своє висвітлення в працях ученого, основних напрямах його наукової та громадської діяльності та висвітлення на цій основі перспектив державної розбудови сучасної України
Досягнення мети зумовило необхідність вирішення таких задач:
 визначити передумови становлення ідеї федералізму в історичному вітчизняному просторі, починаючи від княжої доби до початку ХХ століття;
 охарактеризувати стан розроблення проблематики державного устрою в засадових документах Кирило-Мефодіївського товариства;
 розкрити змістовні особливості правових уявлень М. Костомарова про роль і місце федеративного начала в часи Київської Русі;
 сформулювати складові концепції федералізму Української держави в ученні М. Костомарова;
 розкрити характерні риси і виявити особливості українського федералізму М. Костомарова в контексті історіософії;
 узагальнити розвиток і практичне впровадження ідеї федералізму М. Костомарова в теорії і практиці ХХ століття;
 визначити результати розвитку ідеї федералізму М. Костомарова та висвітлити їх практичне значення для осмислення стану і перспектив державного будівництва України.
Об’єкт дослідження – ідея федералізму та її осмислення в науковій спа-дщині мислителів XIX – початку XX ст.
Предмет дослідження – теоретико-правові засади федеративного устрою Української держави в ученні М. Костомарова.
Методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконане на основі історичного підходу з використанням таких методів: історичного, який дозволив виявити процес зародження та формування політичних ідей і концепцій в конкретно-історичних умовах, пов'язаний із висвітленням різних етапів розвитку уявлень про федералізм в їх хронологічній послідовності (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 3.1); інтерпретаційного, який дав можливість здійснити аналіз і тлумачення оригінальних текстів М. Костомарова (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3); методу реконструкції, який дозволив об’єднати розрізнені ідеї, погляди й теоретичні положення, що містяться в роботах М. Костомарова, в цілісні теоретико-правові засади федеративного устрою Української держави (підрозділи 2.3, 3.3); логічного, застосування якого дозволило, з одного боку, узагальнити основні напрями еволюції ідеї федералізму, з другого – охарактеризувати її стан на конкретному етапі часово-просторових координат (підрозділи 2.1, 3.1); а також порівняльного методу (підрозділ 3.3), який дозволив простежити дискусії щодо різних федеративних моделей з урахуванням перспектив державно-правового розвитку України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в комплексному обґрунтуванні та концептуальному викладенні теоретико-правових засад федералізму Української держави в науковій діяльності М. Костомарова. Під час роботи над дисертаційним дослідженням отримано результати та сформульовано висновки, що складають основні положення наукової новизни й виносяться на захист:
вперше:
 запропоновано авторський підхід до розуміння концептуальної ідеї федералізму М. Костомарова як синтезу двох складових – політичної, яка ґрунтується на утворенні Слов’янського Союзу як федерації, яка об’єднає всі слов’янські народи, встановленні демократії в державах – членах майбутнього союзу, що мала місце у Козацькій державі, децентралізації, яка надаватиме більше прав місцевим громадам, а також історіософської, сформованої при спробах з'ясування менталітету українського народу;
– обґрунтовано, що історичними факторами формування ідеї федералізму до XIX ст. була удільно-вічова система Київської Русі, що засновувалась на одночасному існуванні інститутів поземельної власності, віча та князя, а також формування в XVII ст. нового соціального прошарку – козацтва, який, утворивши Козацьку державу, дав світу зразки державної демократії і моделі незалежної держави;
 доведено, що ідеї М. Костомарова щодо федералізму Української держави, які випливали з більш ніж тисячолітньої історії розвитку вітчизняної державності, вплинули на формування теоретико-методологічних засад національного відродження України. Підхопивши і розвинувши ідеї М. Костомарова, українські автори концепцій про державу і право були попереду багатьох філософів Західної Європи в питаннях природного права, панування в державі закону, державного устрою, місцевого самоврядування;
удосконалено:
– систему знань щодо розуміння форми державного устрою України представниками українського правознавства на початку ХХ ст., яка змінила «зовнішній» аспект ідеї федералізму М. Костомарова, тобто входження України на тих чи інших засадах як самоуправної політичної одиниці до міжнародних державних союзів, на «внутрішній» – створення незалежної української держави як федерації земель і громад;
дістало подальший розвиток:
– висвітлення концептуальних засад історико-правового й теоретико-правового змісту моделі федеративного устрою української держави, запропонованої М. Костомаровим, на підставі комплексного аналізу його наукової спадщини;
– теоретичне осмислення форми державного устрою як політичного інституту держави через визначення основних етапів її становлення і розвитку, що передбачає її формування і в період створення Української соціалістичної радянської республіки (з 1937 року – Української радянської соціалістичної республіки) в складі Радянського Союзу, і в період існування України як незалежної держави з 1991 року;
– висновки про місце і роль теоретико-правових засад концепції федеративного устрою Української держави М. Костомарова для подальшого осмислення стану і перспектив державної розбудови України.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення, узагальнення та висновки, сформульовані в дисертації, можуть бути використані:
– у науковій роботі – як основа для подальшої розробки сучасної концепції форми державного устрою як самостійного розділу теорії держави і права для подальшого вивчення теоретичних проблем становлення і розвитку громадянського суспільства в Україні. Деякі висновки дисертації можуть стати поштовхом до подальших наукових досліджень ролі та місця історико-правового доробку М. Костомарова в структурі вчень про державу і право (акт впровадження Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі від 11 листопада 2011 року);
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть бути використані при викладанні окремих тем з історії політичних і правових вчень, теорії держави та права, історії держави і права зарубіжних країн; матеріали дисертації є внеском у вивчення історії українського федералізму XIX століття і можуть бути використані в навчальному процесі при створенні узагальнюючих і спеціальних робіт з історико-правової проблематики (монографій, підручників, посібників), розробці матеріалів для просвітницьких лекцій серед населення (акт впровадження Міжрегіональної академії управління персоналом від 3 листопада 2011 року);
– у сфері правотворчості – пропозиції та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути враховані при доробці й уточненні документів адміністративної реформи (акт впровадження Інституту держави і права ім. В.М. Корецького від 6 грудня 2011 року).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Основні ідеї, а також висновки, пропозиції та рекомендації, сформульовані в дисертації, в тому числі ті, що характеризують наукову новизну, мету і завдання, методологічні підходи до їх вирішення, практичне значення добутих результатів, отримані здобувачем особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорено на засіданнях кафедри теорії держави і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», а також оприлюднено на семи міжнародних, міжвузівських науково-практичних конференціях: «Організаційні, правові та психолого-педагогічні аспекти управління персоналом ОВС України» (м. Київ, 15 травня 2009 р.), «Розвиток систем і технологій підготовки керівних кадрів для органів державної влади» (м. Київ, жовтень 2010 р.), «Теорія і практика сучасного права» (м. Херсон, жовтень 2010 р.), «Актуальні проблеми юридичної науки – 2010» (м. Київ, листопад 2010 р.), «Мова і мовленнєва культура у контексті діяльності управлінського персоналу ОВС» (м. Київ, березень 2011 р.), «Актуальні проблеми забезпечення громадської безпеки» (м. Кіровоград, квітень 2011 р.) «Державне управління та місцеве самоврядування: актуальні проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Черкаси, жовтень 2011 р.).
Публікації. Основні положення і висновки проведеного дослідження відображені у п’яти наукових працях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та трьох тезах доповідей, надрукованих за матеріалами науково-практичних конференцій.

bibliography

ВИСНОВКИ
У висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в положеннях та рекомендаціях, отриманих при комплексному аналізі теоретико-правових засад федералізму Української держави в ученні М. Костомарова. Найбільш важливими є такі висновки:
1. Запропоновано теоретико-правові засади федералізму М. Костомарова розглядати як концепцію, яка має дві складові,  політичну та історіософську. Політична складова, у свою чергу, ґрунтується на таких елементах: Слов’янський Союз як федерація, яка об'єднає всі слов’янські народи, встановлення демократії в державах – членах майбутнього союзу, яка мала місце у Козацькій державі, а також децентралізація, яка надаватиме більше прав місцевим громадам. Історіософська складова концепції федералізму формувалася при спробах з'ясування менталітету українського народу. При цьому, по-перше, М. Костомаров відшукує нові переконливі аргументи щодо правомірного обґрунтування утворення окремої Української держави, виходячи саме з національної психології українського народу, по-друге,  наголошує на неідентичності українського народу з російським. Для обґрунтування своєї тези він звертається до аналізу сутності української психіки, способу життя, діяльності українця, доводячи, що український народ «приречений» на федерацію.
2. Формування теоретико-правових засад федералізму Української держави в ученні М. Костомарова відбувалося на підставі глибокого вивчення удільно-вічової системи Київської Русі, в якій одночасно існували інститут поземельної власності, тобто чітке відділення власності не лише представників різних соціальних верств, а й у межах однієї сім’ї (українські сім’ї прагнули відділяти дорослих дітей у самостійні господарства, власність селянина не змішувалась з панською і останній не мав права нею розпоряджатися), а також одночасне існування інститутів віча та князя. За вічем завжди залишалось останнє слово у вирішенні спірних питань, оскільки воно репрезентувало народ як носія суверенітету. Регулюючі функції відносин віча і князя, громади і державної влади закріплювались у звичаєвому праві. Інститут поземельної власності та одночасне існування інституту віча і князя можна вважати правовою першоосновою (початками) федеративних відносин.
3. Учення М. Костомарова про державний устрій, зокрема його форму, стало логічним завершенням більш ніж тисячолітньої історії напрацювань багатьох мислителів. Підхопивши і розвинувши ідеї М. Костомарова, українські автори концепцій про державу і право були попереду багатьох філософів Західної Європи в питаннях природного права, панування в державі закону, місцевого самоврядування, державного устрою. У ключовому питанні співвідношення держави й особистості переважна більшість із них на перше місце ставила інтереси людини, а метою держави вважала забезпечення прав і свобод кожного індивіда, даючи поштовх формуванню концепції громадянського суспільства.
4. Розуміння форми державного устрою України представниками українського правознавства на початку ХХ ст. трансформувало ідею федералізму М. Костомарова із «зовнішнього» аспекту, тобто входження України на тих чи інших засадах як самоуправної політичної одиниці до міжнародних державних союзів, у «внутрішню» – створення незалежної української держави як федерації земель і громад. При цьому концепція української держави як автономії у складі майбутньої демократичної Росії залишалась провідною в українській політичній думці.
5. Виходячи з розвитку теоретичного осмислення форми державного устрою як невід’ємної складової поняття «держава» в нерозривному зв’язку з проживанням етносу й організацією влади на визначеній території, ідея української державності пройшла разом з усією вітчизняною суспільствознавчою думкою тривалий процес становлення і розвитку, в якому можна виокремити чітко означені етапи: 1) період існування Київської Русі; 2) приєднання українських земель до складу Польщі й Великого князівства Литовського, пізніше – Речі Посполитої; 3) створення Західної Української народної республіки; 4) утворення Української соціалістичної радянської республіки (з 1937 року – Української радянської соціалістичної республіки) в складі СРСР; 5) існування України як незалежної держави з 1991 року.
6. Осмислюючи сутність двох моделей формування української нації, а саме за етнічним або територіальним принципом, можна говорити про те, що формування української нації, яка є наслідком європейського цивілізаційного процесу, про що довів у ХІХ ст. М. Костомаров, протиставляючи київську традицію свободи й індивідуалізму московській традиції авторитаризму й підкорення особи колективові, відбувається навколо історичних цінностей корінного етносу, зокрема історичних звичаїв, спільної території, національно-державної символіки тощо, тобто за етнотериторіальною моделлю як синтезу етнічної і територіальної.
7. Визначаючи місце і роль теоретико-правових засад концепції федеративного устрою Української держави М. Костомарова для подальшого осмислення стану і перспектив державної розбудови України, можна стверджувати, що М. Костомаров перший у своїй концепції федералізму Української держави, пропонуючи об’єднати слов’янські народи в Слов’янський Союз, ще у XIX ст. передбачив створення наддержавних структур, яким нині є Євросоюз, а також створення наддержавної структури управління – Європейського парламенту (у М. Костомарова – сойм, Слов’янська Рада в Києві). Обґрунтовуючи на тлі історіософської концепції месіанську роль України в цьому наддержавному об’єднанні, М. Костомаров відводив Україні роль мосту, який би слугував з’єднуючою ланкою між державами Слов’янського Союзу, а в сучасних реаліях – між Європейським Союзом і Росією.

ЛІТЕРАТУРА
1. Антонович В.Б. Костомаров как историк // Киевская старина. – 1885. – № 53.
2. Апанович О. Українсько-російський договір 1654 року. Міфи і реальність. –К., 1994. – 96 с.
3. Бабкін В.Д. Взаємозв'язок філософії права та загальної теорії держави і права // Проблеми філософії права. – К., 2003. – Вип 1.
4. Богачей Д.Л. Удельный период и его изучение // Киевская старина. – К., 1883. – Т. 5. – Кн. 1, 2.
5. Бойко М. П. Кирило-Мефодіївське товариство: філософські та культурологічні ідеї національної самосвідомості та державотворення / Бойко М. П. – Дніпродзержинськ : Вид-во ДДТУ, 2006. – 452 с.
6. Бостан С. К. До питання про типологію форми держави // Правова держава : щорічник. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004.
7. Бочковський О. І. Вступ до націології. – Мюнхен, 1991–1992.
8. Брайчевський М. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988. – 262 с.
9. Брик М. Юрій Немирич, 1612–1659: На тлі історії України. – Льоссер, 1974.
10. Велесова книга // Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя IX–XV століть / [ Упоряд. : В. Яременко, О. Сліпушко ; за ред. В. Яременка].  К. : Аконіт, 2002.
11. Вивід прав України: Документи і матеріяли до історії української політичної думки / Б. Кравців (ред). – Нью-Йорк, 1964.
12. Винар Л. Найвидатніший історик України Михайло Грушевський. – Б.м., 1986. – 120 с.
13. Винниченко В. Відродження нації : у 3-х т. – К., 1990. – Т. І. – 348 с.
14. Винниченко В. Відродження нації : у 3-х т. – К., 1990. – Т. III. – 542 с.
15. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991. – 128 с.
16. Винниченко В. Лист В.Винниченка до клясово-несвідомої української інтелігенції. – Відень, 1920. – 8 с.
17. Винниченко В. Щоденник. 1911–1920. – Т. 1. – Едмонтон-Нью-Йорк, 1980. – 500 с.
18. Вишенський І. Книжка // Вишенський І. Твори. — К., 1959.
19. Вовк Ю. Ідея федералізму в Україні у контексті посилення впливу регіонів // Право України.  2009.  № 10.
20. Возняк М. Кирило-Мефодіївське товариство. – Львів, 1921. – 238 с.
21. Гавриленко І. Чи потрібна державі ідеологія // Віче. – 1996. – № 4.
22. Гадяцький трактат // Україна. Наука і культура. – Вип. 25. – К., 1991.
23. Ганьба Б. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ // Право України. – 2000. – № 3.
24. Гелей С.Д., Рутар С.М. Політологія : навч. посіб. – К. : Т-во "Знання", 2004.
25. Гнатюк О. Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність: Авторизований переклад з польської / Український науковий інститут Гарвардського університету, Інститут критики. – К. : Критика, 2005. – 528 с.
26. Гончарук П. Провісники української ідеї (до 160-річчя Кирило-Мефодіївського товариства) / П. Гончарук // Київська старовина. – 2006. – № 1.
27. Гончарук П.С. Історичні погляди кирило-мефодіївців / Гончарук П.С. – К. : Вид-во Київського славістичного ун-ту, 2002. – 180 с.
28. Горський В.С. Історія української філософії : курс лекцій. – К., 1996. – 286 с.
29. Господин А. Микола Костомарів. – Вінніпег, 1986. – 36 с.
30. Грабовський С., Ставрояні С., Шкляр Л. Нариси з історії українського державотворення. – К., 1995. – 607 с.
31. Гринів О. Українська націологія: ХІХ – початок ХХ століття. Історичні нариси. – Львів : Світ, 2005.
32. Грушевский М.С. З публіцистичних писань Костомарова // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова. – К. : Держвидав України, 1928. – 315 с.
33. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991. – 240 с.
34. Грушевский М. Освобождение России и украинский вопрос. Статьи и заметки. – СПб., 1907. – 294 с.
35. Грушевський М. Якої автономії і федерації хоче Україна. – Відень, 1917. – 22 с.
36. Данильчук О.Ю. Українська Центральна Рада і традиції державно-територіального устрою України: теоретико-правовий і практичний аспекти / Данильчук О. Ю., Захарчук А. С. // Парламентська реформа: теорія та практика. – К. : Парламентське вид-во, 2001.
37. Дві концепції української політичної думки: В'ячеслав Липинський – Дмитро Донцов. – Нью-Йорк, 1990. – 234 с.
38. Дмитриченко В.С. Соціалістична думка на Україні в 70-х – на початку 80 х років XIX ст. – К., 1977. – 224 с.
39. Дмитриченко В.С. Суспільно-політичні погляди Я.П. Козельського. – К., 1957. – 68 с.
40. Доба Богдана Хмельницького (до 400 річчя від дня народження великого гетьмана) : зб. наук. праць. – К., 1995. – 286 с.
41. Довбищенко Я. Михайло Драгоманів. Його життя, наукова, політична та громадська діяльність // Пам’яте Михайла Драгоманова. – Харків, 1920.
42. Довгич В.А. Українська ідея в політичній теорії М.Драгоманова. – К., 1991. – 155 с.
43. Дорошенко Д. Нарис історії України. – К., 1991. – 350 с.
44. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів, 1991. – 576 с.
45. Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. – Відень, 1917. – 115 с.
46. Доценко О.Г. Кирило-Мефодіївське товариство: його роль у духовному відродженні України : навч.-метод. посіб. / Доценко О. Г., Іванова Л.Г. – К., 2008. – 80 с.
47. Драгоманов М.П. Австро-руські спомини (1867–1877) // Літературно-публіцистичні праці : у 2-х т. – К., 1970. – Т. 1.
48. Драгоманов М. Вибране / Драгоманов М. – К., 1991. – 578 с.
49. Драгоманов М. Вибрані твори. – Прага, 1937. – Т. 1.
50. Драгоманов М.П. Листи на Наддніпрянську Україну // Літературно-публіцистичні праці : у 2-х т. – К., 1970. – Т.1.
51. Драгоманов М.Д. Літературно-публіцистичні твори : у 2-х т. / Драгоманов М. – К., 1969. – Т. 2.
52. Драгоманов М.П. Переднє слово до "Громади" // Вибрані твори. Збірка політичних творів з примітками. — Прага-Нью-Йорк, 1937.
53. Драгоманов М.П. Пропащий час. Українці під московським царством (1654–1876). // Драгоманов М.П. Вибране. – К., 1991.
54. Драгоманов М.П. Чудацькі думки про українську національну справу // Драгоманов М.П. Вибране. — К., 1991
55. Дубнов В. Оранжевый цвет буржуазии / Дубнов В. // Россия в глобальной политике. – 2005. – № 1.
56. Энциклопедия жизни и творчества Н. И. Костомарова (1817–1885) / ред. Ю.А. Пинчук. – К. : Ин-т истории Украины; Донецк : Юго-Восток, 2001.
57. Енгибарян В.Р. Федерализм в современном мире: правовой статус и основные черты : автореф. дисс. на соискание ученой степени канд. юрид. наук. – М., 2000.
58. Жильцов С. Сумеет ли Виктор Ющенко разрешить свою "ближневосточную проблему"? / С. Жильцов // Евразия сегодня. – 2005. – № 2.
59. Жулинський М.Г. Вірю в силу духа: Іван Франко, Леся Українка і Михайло Грушевський у боротьбі за піднесення політичної і національної свідомості української людини. – Луцьк, 1999. – 103 с.
60. Заблоцький В. Суспільна ідеологія України: філософія і концепт-туальний дизайн / В. Заблоцький // Схід. – 2000. – № 1(32).
61. Зайончковский П.А. Кирилло-Мефодиевское общество (1846–1847). – М., 1959.
62. Зайцев П. "Книги буття…" як документ і твір / П. Зайцев // Наше минуле. – 1918. – № 1.
63. Заславский Д. М.П.Драгоманов. Критико-биографический очерк. – К., 1924. – 170 с.
64. Затулин К. Борьба за Украину: что дальше? / К. Затулин // Россия в глобальной политике. – 2005. – № 1.
65. Захарченко М. В. Соціологічна думка України. – К. : Заповіт, 1996.
66. Іванченко Р.П. Історія без міфів. Бесіди з історії української державності. – К., 1996. – 336 с.
67. Кармазіна М. С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець ХІХ – початок ХХ століття). – К., 1998. 351 с.
68. Кирило-Мефодіївське товариство : у 3-х т. – К., 1990. – Т. 1. – 544 с.
69. Кирило-Мефодіївське товариство : у 3-х т. – К., 1990. – Т. 2. – 694 с.
70. Ключевский В.О. Н. И. Костомаров // Неопубликованные произведения. – М. : Наука, 1983. – 416 с.
71. Книш З. Історія української політичної думки до кінця XVIII ст. : популярний нарис. – Париж-Вінніпег, 1952. – 205 с.
72. Коваленко Л.А. Велика французька буржуазна революція і громадянсько-політичні рухи на Україні в кінці XVIII ст. – К., 1973. – 167 с.
73. Козачок Я.В. Концепція нації як духовної спільноти в художній та публіцистичній творчості Миколи Костомарова : дис.. … на здобуття наук. ступеня докт. філологічних наук : спеціальність 10.01.01 – Українська література. – К. : Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2004.
74. Козачок Я.В. Микола Костомаров. Штрихи до портрету (Кирило-Мефодіївське братство і таємні товариства в Україні першої половини ХІХ століття) / Я.В. Козачок. – Тернопіль : ТДПУ, 1998. – 56 с.
75. Козачок Я.В. Націєтворчий характер прозових текстів Миколи Костомарова // Наративні виміри літератури (Studia Methodologica). – Тернопіль, 2004.
76. Козачок Я.В. Освіта і політика в поглядах Миколи Костомарова / Я.В. Козачок // Наук. записки Тернопільського держ. пед. ун-ту / Серія: Педагогіка. – № 9. – 2000.
77. Козачок Я.В. Публіцистика Костомарова і становлення національної ідеї / Я.В. Козачок // Слобожанщина. – 2002. – № 22.
78. Козачок Я.В. Публіцистика Миколи Костомарова і українська ідея в 60-х роках ХІХ століття ("Украинский сепаратизм") / Я.В. Козачок // Наукові записки. Серія : Літературознавство. – Тернопіль : ТДПУ, 1999. – Вип. V.
79. Козачок Я.В. Стаття М. Чернишевського "Национальная бестактность" і українське національне питання (в контексті поглядів Миколи Костомарова) / Я.В. Козачок // Сучасний погляд на літературу : зб. наук. праць НПУ імені М. П. Драгоманова. – Вип. І. – К. : ІВЦ Держкомстату України. – 1999.
80. Козачок Я.В. Українська ідея: з вузької стежки на широку дорогу (художня і науково-публіцистична творчість Миколи Костомарова) / Я. В. Козачок. – К. : НАУ, 2004. – 352 с.
81. Козельський Я.П. Передмова до перекладу "Історії датської" Л. Голберга // Пам’ятки суспільної думки України (XVIII – перша половина XIX ст.) : хрестоматія. – Дніпропетровськ, 1995.
82. Козюбра М.І. Проблеми методології теорії держави і права в умовах політичного та ідеологічного плюралізму // Проблеми правознавства. – 1992. – № 53.
83. Копійка В.В. Теоретичний і практичний вимір розширення Європейського Союзу : автореф. дис. на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук : 23.00.04 / В.В. Копійка. – К. : Київський нац. ун-т імені Тараса Шевченка, 2004.
84. Костомаров і проблеми суспільного та культурного розвитку української нації : тези доповідей наук.-практ. конференції, присвяченої 175-річчю від дня народження М. І. Костомарова. – Рівне, 1992. – 242 с.
85. Костомаров М.І. Богдан Хмельницький : історична монографія. – Дніпропетровськ : Січ, 2004. – 843 с.
86. Костомаров Микола. Дві руські народності / пер. О. Кониський з переднім словом Дм. Дорошенка. – К. ; Ляйпціг : Українська наклядня, Б. р. – 112 с.
87. Костомаров М.І. Закон Божий (Книги буття українського народу. – К. : Либідь, 1991. – 40 с.
88. Костомаров М.І. Письмо к издателю "Колокола" // Колокол. – 1860. – № 61. – 15 січ. – Цит. : За вид. : Письмо Н. И. Костомарова к издателю "Колокола". Предисловие М. Драгоманова. – Женева, 1885.
89. Костомаров М. І. Слов'янська міфологія / упоряд., приміт. І.П. Бетко, А.М. Полотай ; вступна ст. М. Т. Яценка. – К. : Либідь, 1994 – 384 с. ("Літературні пам’ятники України"). – Укр., рос. мовами.
90. Костомаров Н.И. Автобиография / Костомаров Н. И. – К. : Изд. дом "Стилос", 2007. – 352 с.
91. Костомаров Н.И. Богдан Хмельницкий : материалы и исследования. – М. : Чарли, 1994. – 768 с.
92. Костомаров Н.И. Две русских народности / обраб. текста и ред. А.П. Ковалевой ; ат. предислов. В.А.Дорошенко. – К., – Х., 1991. – 72 с.
93. Костомаров Н.И. Задачи украинофильства // Русские инородцы. – М., 1996.
94. Костомаров Н.И. Земские соборы : исторические монографии и исследования. – М. : Чарли, 1995. – 640 с.
95. Н.И. Костомаров. Исторические произведения. Автобиография. – К. : Изд-во при Киев. госуд. у-те, 1989. – 736 с. ("Памятники исторической мысли Украины").
96. Костомаров Н. О преподавании на южнорусском языке / Костомаров Н. І. // Слов’янська міфологія. – К., 1994.
97. Костомаров Н.И. Русская республика: Севернорусские народоправства во времена удельно-вечевого уклада : (История Новгорода, Пскова и Вятки). – М. : Чарли, 1994. – 544 с.
98. Костомаров Н.И. Русский мир. – К. : Радуга, 2006. – 252 с.
99. Крип'якевич І. Історія України. – Львів 1990. – 511 с.
100. Круглашов А. Драма інтелектуала: політичні ідеї Михайла Драгоманова. – Чернівці, 2000. – 487 с.
101. Круглый стол: Украина, Россия и славизм // Россия ХХІ. – 2003. – № 3.
102. Кузик П. Слов’янофільство: двобій націоналістичної та шовіністичної ідеологій (український, російський і польський досвід) / П. Кузик // Визвольний шлях. – 2000. – Кн. 6.
103. Кургинян С., Бялый Ю. Украина: вызов и урок для России // Россия ХХІ. – 2005. – № 1.
104. Лапкин В. В. Освоение институтов и ценностей демократии украинским и российским сознанием (Предварительные итоги) / В. В. Лапкин, В. И. Пантин // Полис. – 2005. – № 1.
105. Левенець Ю. Теоретико-методологічні засади української суспільно-політичної думки: проблеми становлення та розвитку (друга половина XIX – початок XX століття). – К., 2001. — 585 с.
106. Лемещенко К.Б. М. І. Костомаров про козацтво як соціально-політичну силу суспільства України ХVІ–ХVІІ ст. / К.Б. Лемещенко // Бюлетень Міністерства юстиції України. – К., 2006. – № 1.
107. Лемещенко К.Б. М. І. Костомаров про місцеве самоврядування як форму управління в українській державі / К. Б. Лемещенко // Часопис Київського ун-ту права. – К., 2007. – № 2.
108. Лисяк-Рудницький І. Драгоманов як політичний теоретик // Лисяк-Рудницький І. Історичні есе : у 2-х т. – Т. 1. / пер. з англ. У. Гавришків, Я. Грицака. – К, 1994.
109. Литвинов В.Д. Проблема государства в трудах Ст. Ориховского // Отечественная общественная мысль эпохи средневековья. – К., 1988.
110. Лотман Ю.М. "Слово о полку Игореве" и литературная традиция XVIII –начала XIX века // Слово о полку Игореве – памятник XII века. – М. – Л., 1962.
111. Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1932. – Кн. 2. – 288 с.
112. Лук М. Феномен ментальності народу в історіософських концепціях українських романтиків (М. Костомаров і П. Куліш) // Освіта і управління. – К., 2006. – № 3–4.
113. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996. – 942 с.
114. Мацук Т. Плацдарм демократии или "холодной войны"? / Т. Мацук // Евразия сегодня. – 2005. – № 1.
115. Миллер А. Многое испорчено, но не всё потеряно / А. Миллер // Pro et contra. – 2005. – № 1. – С. 28–38.
116. Мирошниченко М.І. Історія вчень про державу і право : навч. посіб. / Мирошниченко М.І., Мирошниченко В.І. – К. : Атіка, 2004. – 224 с.
117. Михальченко М. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи / Михальченко М. – Дрогобич, 2004.
118. Мицик Ю. Політичні концепції Богдана Хмельницького: деякі аспекти реалізації // Доба Богдана Хмельницького (до 400 річчя від дня народження великого гетьмана) : зб. наук. праць. – К., 1995.
119. Міхновський М. Самостійна Україна. Програма Революційної Української партії із 1900 року / Вступ В. Шаяна. – Лондон, 1967. – 32 с.
120. Міяковський В. Книга про Кирило-Мефодіївське братство / В. Міяков-ський // Сучасність. – Мюнхен, 1963. – № 3(27).
121. Наливайко Д.С. Станіслав Оріховський як український латиномовний письменник Відродження // Українська література XVI – початку XVI ст. та інші слов’янські літератури. – К., 1984.
122. Нарочницкая Н. А. Украина: историческая ретроспектива и геополитическая перспектива // Российский кто есть кто. – 2005. – № 1.
123. Огієнко І. Рятування України. На тяжкій службі своєму народові. – Вінніпег, 1968. – 96 с.
124. Оглоблин О. Люди старої України. – Мюнхен, 1959. – 328 с.
125. Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах : навч. посібник / За ред. М.Ф. Тарасенка. – К., 1997. – 328 с.
126. Онішкевич Л. Вступ до науки про право і державу. – Мюнхен, 1987. – 223 с.
127. Оріховський-Роксолан Ст. Напучення королеві польському Сигізмунду-Августу // Українська література XIV–XVI ст. – К., 1988.
128. Основи етнодержавознавства : підручник / за ред. Ю.І. Римаренка. – К., 1997. – 656 с.
129. Основи політології : навч. посіб. – 3-є вид., перероб. і доп. / Гелей С.Д., Рутар С.М. – К. : Тов-во "Знання". – 1999. – 427 с. – "Вища освіта ХХІ століття".
130. Охрімович Ю. Розвиток української національно-політичної думки. – Нью-Йорк, 1965.
131. Павелко О.П. З історії суспільно-політичної і філософської думки на Україні. – К., 1972. – 124 с.
132. Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького (Конституція Пилипа Орлика 5 квітня 1711 р.). // Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Історія української конституції. – К., 1993.
133. Пастухов В. Б. Украина – не с Россией. Причины и последствия стратегических просчётов российской политики по отношению к Украине / В.Б. Пастухов // Полис. – 2005. – № 1.
134. Пашук А.І. Іван Вишенський – мислитель і борець. – Львів, 1990. – 176 с.
135. Петлюра С. Драгоманов про українське питання // Петлюра С. Статті, листи, документи. – Т.II. – Нью-Йорк, 1979.
136. Піляєв І.С. Демократизаційний вимір євроінтеграції: рольові функції та системні впливи Ради Європи : автореф. дис. ... на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук : 23.00.04. – К. : Ін-т світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2004. – 39 с.
137. Піляєв І.С. Рада Європи в сучасному євроінтеграційному процесі : монографія / Піляєв І.С. – К. : Видавничий Дім "Юридична книга", 2003.  436 с.
138. Пінчук Ю.А. Відображення елементів української національної ідеї в науковій творчості М.І. Костомарова / Ю.А. Пінчук // Український історичний журнал. – 2007. − № 2.
139. Пинчук Ю.А. Исторические взгляды Н.И. Костомарова (Критический очерк) / Ю.А. Пинчук ; АН УССР, Ин-т истории. – К. : Наук. думка, 1984. – 190 с.
140. Пінчук Ю.А. Історична спадщина у світлі сучасних досліджень: Величко, Маркович, Маркевич, Костомаров, Яворський / [Пінчук Ю.А., Санцевич А.В., Герасименко Н.О., Нерод В.О.]. – К. : НАН України ; Ін-т історії України, 1995. – 190 с.
141. Пінчук Ю.А. Микола Іванович Костомаров. – К., 1992. – 232 с.
142. Пінчук Ю. М. Костомаров: людина, вчений, громадський діяч // Історичний журнал. – К., 2007. – № 1. – С. 3–16.
143. Пінчук Ю.А. Микола Костомаров як історик козацтва / Ю.А. Пінчук // Наук. праці Запорізького держ. ун-ту. – Запоріжжя, 1999. – Вип. VIII.
144. Повість врем’яних літ: Літопис (За Іпатським списком) / пер. з давньоруської, післяслово, комент. В.В. Яременка. – К., 1990. – 558 с.
145. Подолинський С. Вибрані твори / упоряд. Л.Я. Корнійчук. – К., 2000. – 328 с.
146. Подолянин К. З минулих літ. – Лондон, 1954. – 101 с.
147. Політологія : підручник / за ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – Вид. 2-ге, перероб і доп. – К. : Видавничий центр "Академія", 2003. – 528 с.
148. Полонська-Василенко Н. Історія України : у 2-х т. – Т. 1. – К., 1992. – 640 с.
149. Полонська-Василенко Н. Історія України : у 2-х т. – Т. 2. – К., 1992. – 608 с.
150. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році : послання Президента України до Верховної Ради України. – К., 2006.
151. Прокопович Ф. Сочинения / под. ред. И.П. Еремина. – М. –Л., 1961. – 502 с.
152. Рогов В.А. К вопросу о развитии княжеской власти на Руси // Древняя Русь: проблемы права и правовой идеологии. – М., 1984. – С. 51–75.
153. Салтовський О.І. Концепції української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку ХХ сторіччя) / Салтовський О.І. – К., 2002.
154. Сергієнко Г.Я. Суспільно-політичний рух на Україні після повстання декабристів (1826–1850). – К., 1971. – 300 с.
155. Серьогіна С.Г. Форма правління як базова категорія державного будівництва // Державне будівництво та місцеве самоврядування. – Х., 2003. – Вип. 6.
156. Сініцина А.В. Історико-філософські ідеї українського романтизму (П. Куліш, М. Костомаров) : автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук / А.В. Сініцина. – Львів, 2001. – 20 с.
157. Ситник П. Аналіз вихідних принципів соціально-політичного вчення марксизму: уроки історії. – К., 1997.
158. Скакун О.Ф. Политическая й правовая мысль на Украине (1861–1917). – Харьков, 1987. – 159 с.
159. Слюсаренко А.Г. Актуальні проблеми управління територіями в Україні : матеріали наук.-практ. конф. 26–27 листопада 1992 року / Слюсаренко А.Г., Томенко М.В.  К., 1993.
160. Сміт Е. Національна ідентичність / Сміт Е. – К. : Основи, 1994.
161. Смолій В.А. М. Костомаров: віхи життя і творчості : енциклопедичний довідник / В.А. Смолій, Ю.А. Пінчук, О.В. Ясь ; заг. ред. В.А. Смолія. – К. : Вища школа, 2005. – 543 с.
162. Смолій В.А., Степанков В. С. Українська державна ідея XVII–XVIII століть: проблеми формування, еволюції, реалізації. – К., 1997.
163. Сокуренко В.Г. Демократические учення о государстве и праве на Украине во второй половине XIX века. – Львов, 1966. – 265 с.
164. Солдатенко В.Ф., Сиволоб Ю.В. Витоки української ідеї // Українська ідея. Історичний нарис / Солдатенко В.Ф., Крижанівський В.П., Левенець Ю.А. та ін. – К., 1995.
165. Старосольський В.Й. Теорія нації / Старосольський В. Й. – Нью-Йорк, 1998.
166. Субтельний О. Мазепинці. Український сепаратизм на початку XVIII ст. / пер. з англ. В. Кулика. – К., 1994. – 240 с.
167. Таран В. Ідеологія перехідного суспільства (соціально-філософський аналіз ідеологічного процесу в пострадянській Україні) / Таран В. – Запоріжжя, 2000.
168. Тер Ф. Україна на ментальній мапі Європи / Ф. Тер // Критика. – 2005. – Ч. 9.
169. Тимошенко В.І. Розвиток теорії держави в політико-правовій думці України і Росії (кінець XIX – початок XX ст.) : монографія. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004.
170. Тимченко С.М. Громадянське суспільство і правова держава в Україні. – Запоріжжя : Запоріз. юрид. ін.-т МВС України, 2002.
171. Тихонов В. Манифест федерализма, или Путь к демократическому государству. – 2-е изд., доп. / Тихонов В. – Луганск : ПЦ "Максим", 2009. – 68 с.
172. Тімашова В.М. Формування світогляду Миколи Костомарова з позицій державотворення / В.М. Тімашова // Вісник Академії управління МВС. – 2010. – № 4.
173. Тімашова В.М. Погляди Миколи Костомарова на федеративний устрій держави: історичний дискурс / В. М. Тімашова // Наука і правоохорона. – 2010. – № 4.
174. Тімашова В.М. Щомісячник "Основа" (18611862 рр.)  правовий культурний феномен в Україні / В. М. Тімашова // Бюлетень юстиції. – 2010. – № 12.
175. Тімашова В.М. Адміністративно-територіальний устрій України: вдосконалення конституційно-правового регулювання / В. М. Тімашова // Наук. записки Ін-ту законодавства Верховної Ради України. – 2011. – № 1.
176. Тімашова В.М. Генеза федералізму Миколи Костомарова у формуванні української державності / В. М. Тімашова // Бюлетень юстиції. – 2011. – № 7.
177. Ткаченко В. Державність / Ткаченко В. // Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.
178. Тренин Д. Стратегия стабильного мира. Навстречу Евроатлантическому сообществу безопасности / Тренин Д., Гудби Д., Бувальда П. – М. : Международные отношения, 2003. – 208 с.
179. Трохимчук О., Трохимчук М. Перша українська Конституція (Післяслово) // Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика. 1710 рік. – К., 1994.
180. Трохліб В. Парламентська модель кирило-мефодіївців // Одеські вісті. – 2006. – 20 черв.
181. Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива / М.П. Білоблоцький, О.С. Бодрук, Л.М. Глєбова та ін. ; С.І. Пирожков (заг. ред.); РНБО України, Національний ін-т проблем міжнародної безпеки. – К. : НІПМБ, 2001. – 623 с.
182. Ульянов Н. Происхождение украинского сепаратизма. – Вильнюс : Вагриус, 1996 (репринтное издание, впервые опубликовано в Мадриде в 1966 г).
183. Франко І. Галицьке українофільство // Франко І. Зібр. тв. : у 50 т. – Т. 46. – К., 1985. – Кн. 1.
184. Франко І. Іван Вишенський і його твори // Зібр. тв. : у 50 т. – К., 1976. – Т. 30.
185. Харченко Т.Н. 100 знаменитых людей Украины / Харченко Т. Н., Очкурова О. Ю., Рудычева И. А. – Х. : Фолио, 2004. – 511 с.
186. Хорунжий Ю. Михайло Драгоманов – речник української демократії // Зона, 1995. – № 10.
187. Цымбурский В. Л. Метаморфоза России: новые вызовы и старые искушения / Цымбурский В. Л. // Вестник Московского ун-та. Серия : Социально-политические исследования. – 1994. – № 3.
188. Чубатий М. Огляд історії українського права: історія джерел та державного права. – Мюнхен ; К. : Неосфера, 1994. – 220 с.
189. Шаповал М. Михайло Драгоманов, як ідеолог Нової України // Драгоманов М.П. Вибрані твори. Збірка політичних творів з примітками. – Прага-Нью-Йорк, 1937.
190. Шевчук В. Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення. – К., 1995. – 392 с.
191. Шевчук В.П., Тараненко М.Г. Історія української державності : курс лекцій. – К., 1999. – 480 с.
192. Шляхтун П.П. Політологія (теорія та історія політичної науки) : підручник для студентів вищих навчальних закладів / Шляхтун П. П. – К. : Либідь, 2002.
193. Шульженко Ф.П. Історія політичних і правових вчень / Шульженко Ф. П. – К. : Юрінком Інтер, 1999.
194. Яворницький Д.І. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. – Дніпропетровськ, 1991. – 70 с.
195. Яковюк І. Соціальна держава: до визначення змісту поняття // Вісник академії правових наук. – 2001. – № 3.
196. Kozak S. Ukraińscy spiskowcy i mesijanisti Bratstva Cyryla i Metodogo. – Warszawa, 1990. – 283 s.
197. Sydoruk, John P. Ideology of Cyrillo-Methodians and its origin. – Winnipeg. 1954. – 64 p.