ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ (КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

САВЧЕНКО ОЛЕНА ПАВЛІВНА

УДК 378 (477)(043.5)

ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ
(КІНЕЦЬ ХХ – ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 – загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового
ступеня доктора педагогічних наук

Науковий консультант –
доктор педагогічних наук, професор,
член-кореспондент НАПН України
А. І. Кузьмінський

Черкаси – 2013

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ…………………………………………....4
ВСТУП……………………………………………………………………………… 6
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ……...17
1.1. Вища педагогічна освіта як предмет наукових пошуків і тлумачень...17
1.2. Теоретичне обґрунтування категорійно-понятійного
апарату дослідження…………………………………………………….45
1.3. Методологія становлення й розвитку вищої педагогічної
освіти України…………………………………………………………...79
Висновки до першого розділу………………………………………………..97
РОЗДІЛ 2. СВІТОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РЕФОРМУВАННЯ ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ……………………………………………………………………………101
2.1. Болонський процес як результат інтеграції вищої освіти
країн Європи……………………………………………………………..101
2.2. Вища педагогічна освіта України в контексті
сучасних освітніх реформ……………………………………………...116
2.3. Практика модернізації педагогічної освіти різних країн Європи…...136
Висновки до другого розділу…………………………………………………153
РОЗДІЛ 3. КОНЦЕПТУАЛЬНЕ ПІДҐРУНТЯ РОЗВИТКУ
ВИЩОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ В УМОВАХ
СУЧАСНИХ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ…………………………………...156
3.1. Зміна характеру педагогічної діяльності в контексті
передумов реформування педагогічної освіти……………………….156
3.2. Готовність до педагогічної діяльності як показник
ефективності професійної підготовки майбутнього педагога………..171
3.3. Цілепокладання в педагогічній освіті як компонент
професійного становлення особистості майбутнього педагога………188
3.4. Особистісна зорієнтованість освіти – основа і зміст
професійної підготовки в системі вищої педагогічної освіти……….200
Висновки до третього розділу…………………………………………………….215

РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ПРОЦЕСУ РОЗВИТКУ
Й СУЧАСНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕДАГОГІЧНОЇ
ОСВІТИ УКРАЇНИ…..............................................................................................219
4.1. Професійно-особистісний розвиток учителя в системі вищої
педагогічної освіти України………………………………………….. 219
4.2. Аналіз реалізації актуальних завдань щодо модернізації
професійної підготовки майбутніх учителів у контексті вимог
Болонського процесу…………………………………………………...260
4.3. Модульно-блокове структурування змісту педагогічної освіти……..273
4.4. Проблеми технологізації змісту й методики професійної
підготовки майбутніх учителів у педагогічних вищих
навчальних закладах…...........................................................................284
Висновки до четвертого розділу…………………………………………………299

РОЗДІЛ 5. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ
ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ
У ПЕДАГОГІЧНОМУ ВНЗ………………………………………………………302
5.1. Оцінювання студентами ВНЗ змісту педагогічної освіти……………302
5.2. Педагогічні умови вдосконалення професійної підготовки
майбутнього вчителя…………………………………………………...315
5.3. Професійно-педагогічне становлення майбутнього вчителя
в освітньому процесі педагогічного ВНЗ……………………………..334
5.4. Забезпечення узгодженої реалізації взаємозв’язку освітньої
й наукової функцій курсу «Педагогіка» як навчальної
дисципліни у ВНЗ………………………………………………………346
5.5. Формування конкурентоспроможності майбутнього вчителя
в процесі професійної підготовки в педагогічному ВНЗ……………352
5.6. Неперервна педагогічна освіта в контексті ідеї навчання
протягом життя…………………………………………………………364
Висновки до п’ятого розділу……………………………………………………..378

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………………..381
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...391
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...469

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ
ВНЗ – вищий навчальний заклад
ДВНЗ – державний вищий навчальний заклад
ІКТ – інформаційно-комунікаційні технології
ІППО – інститут післядипломної педагогічної освіти
НАПН України – Національна академія педагогічних наук України
ННПК – навчально-науково-педагогічний комплекс
НМЗ – науково-методичне забезпечення
НМК – навчально-методичний комплекс
НМКД – навчально-методичний комплекс дисципліни
ООН – Організація об’єднаних націй
ЮНЕСКО – Організація об’єднаних націй з питань освіти, науки і культури
(англ. United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, UNESCO)
EAU – Асоціація європейських університетів (англ. Association of European institutions of higher education)
ESIB – Національна спілка студентів у Європі (англ. The National Unions
of Students in Europe)
EAIE – Європейська асоціація міжнародної освіти (англ. European Association for International Education)
FHEGE – Французький національний фонд освіти в галузі управління
SEFI – Європейський союз інженерної освіти
EURASHE – Європейська асоціація вищих навчальних закладів – коледжів, політехнічних інститутів і вищих навчальних закладів професійної освіти
ENQA – Європейська мережа організації контролю якості (англ. European Network Quality Assurance)
NARIC – Національні інформаційні центри з визнання Європейського союзу ENIC – Національні інформаційні центри з академічного визнання
і мобільності
ECTS – Європейська система трансферу оцінок (англ. European Community Course Credit Transfer System)
ENQA – Європейська мережа з контролю якості у вищій освіті (англ. European Network of Quality Assurance in Hiqher Education)
PGCE – Післядипломне посвідчення (англ. Postgraduate Certificate
in Education)
QTS – Статус кваліфікованого викладача (англ. Qualified Teacher Status)

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Для початку другого тисячоліття характерна глобалізація суспільного розвитку, зближення націй, народів, держав, інтеграція освітніх систем. Відбувається перехід людства
від індустріальних до науково-інформаційних технологій, які базуються
на інтелектуальній власності, знаннях і залежать від рівня наукового потенціалу держави. У загальному контексті європейської інтеграції розвиток України позначений орієнтацією на фундаментальні цінності загальносвітової культури. Нові вимоги до освіти з боку суспільства, держави й особи зумовлюють стрімкі зміни в якості підготовки та діяльності педагогічних кадрів.
Сучасні реформи в системі вищої педагогічної освіти,
що відбуваються на тлі входження України до загальноєвропейського освітнього простору, спрямовані на підвищення якості освіти,
на формування особистості майбутнього вчителя, його духовної
і професійної культури. Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи педагогічної освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу громадян до якісної педагогічної освіти, можливостей і свободи вибору в освіті, модернізації змісту освіти
й організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення неперервності освіти й навчання протягом усього життя.
Основні положення концепції щодо змісту, форм та організації педагогічної освіти ґрунтуються на засадах Конституції України, Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті, Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012– 2021 роки,
а також на вимогах документів ЮНЕСКО, Міжнародної організації співробітництва й розвитку освіти, Доповіді міжнародної Комісії з освіти ЮНЕСКО для XXI століття, де наголошено на необхідності підвищення якості професійної освіти педагога, її неперервності, гуманістичній спрямованості, демократизації, всебічності й варіативності.
Вивчення й узагальнення вітчизняного досвіду у сфері підготовки педагогічних кадрів, з’ясування основних функцій, тенденцій розвитку вищої педагогічної освіти в Україні наприкінці ХХ – на початку
ХХІ століття впливають на ефективність функціонування системи вищої педагогічної освіти в умовах демократизації, дії ринку освітніх послуг, новітніх інформаційних технологій і радикальної модернізації освітньої галузі в руслі інтеграційних процесів.
Нині в теорії й практиці педагогічної освіти напрацьовано вагомий науковий фонд, який слугує основою для вдосконалення різних аспектів професійної підготовки майбутніх учителів. Це науковий доробок
щодо основних напрямів історії й філософії вищої педагогічної освіти (В. Андрущенко [18], І. Зязюн [167], В. Кремень [208], B. Луговий [253], В. Майборода [262], О. Сухомлинська [500] та ін.), методологічні
й теоретичні дослідження, спрямовані на вдосконалення навчально-виховного процесу в педагогічних вищих навчальних закладах (А. Алексюк [9], І. Бех [43], В. Бондар [60], В. Гриньова [110], О. Глузман [99], С. Гончаренко[105], О. Дубасенюк [139], М. Євтух [145], Н. Кузьміна [218], А. Кузьмінський [224], Н. Ничкало [301], C. Сисоєва [464], Г. Тарасенко [509], Л. Хомич [539], Л. Хоружа [540], М. Чобітько [546] та ін.), методики впровадження нових педагогічних технологій (В. Беспалько [43], І. Богданова [53], В. Бондар [60], В. Євдокимов [143], М. Кларін [189], Т. Назарова [292], О. Пєхота [342], О. Пометун [355], І. Прокопенко [363], Г. Селевко [447], С. Сисоєва [466], П. Сікорський [469] та ін.).
Важливе значення для розвитку педагогічної освіти України мають дослідження з порівняльної педагогіки, в яких схарактеризовано сучасні освітні системи розвинених зарубіжних країн (Н. Абашкіна [1], Н. Бідюк [48], І. Гушлевська [118], Н. Дічек [132], Н. Лавриченко [234], О. Локшина [247], Л. Пуховська [372], А. Сбруєва [44] та ін.). Для оновлення професійної підготовки майбутніх учителів суттєве значення мають праці науковців, у яких окреслено загальнопедагогічні й методичні аспекти розвитку педагогічної освіти (Т. Байбара [30], Н. Бібік [46], В. Бондар [60], М. Вашуленко [76], П. Гусак [117], О. Дубасенюк [139], Н. Кічук [188], А. Кучерявий [232], О. Я. Савченко [442], С. Скворцова [471], Г. Тарасенко [409], Л. Хомич [539], Л. Хоружа [540] та ін.).
Актуальність дослідження проблеми теорії і практики розвитку вищої педагогічної освіти в Україні на зламі століть викликана низкою чинників.
По-перше, необхідністю підвищення рівня професіоналізму педагогічних кадрів. Вивчення стану педагогічної освіти в Україні дало змогу виявити суперечності: між вимогами інформаційно-технологічного суспільства
до якості професійної підготовки вчителів і застарілим змістом, формами
й методами педагогічної підготовки; між суспільною потребою
у висококваліфікованих фахівцях для системи освіти і традиційним підходом до їхньої підготовки; між рівнем розвитку світової педагогічної науки, культури, соціальної сфери, виробництва й наявною професійною кваліфікацією педагогів; між інтенсифікованим обсягом науково-практичної інформації в педагогічній сфері й можливостями її засвоєння; між масовістю підготовки майбутніх педагогів й індивідуально-творчим характером їхньої професійної діяльності; між рівнем педагогічної освіти і новими вимогами
до педагогічної діяльності, що постійно зростають. Вища педагогічна освіта стає необхідною умовою поліпшення професіоналізму фахівців різних галузей професійної діяльності. По-друге, саме таке формулювання проблеми викликано необхідністю розв’язання соціально-педагогічних суперечностей між потребами педагогічної науки в об’єктивному осмисленні історичного досвіду становлення й розвитку системи вищої педагогічної освіти і досягнутим рівнем опрацювання проблеми, доцільністю прогнозування тенденцій розвитку національної системи педагогічної освіти. Актуальність підвищення професіоналізму педагогів умотивована також новими підходами до організації освіти, згідно з якими
в центрі педагогічного процесу постає особистість як найвища цінність суспільства. По-третє, об’єктивна потреба в такому дослідженні зумовлена необхідністю розвитку педагогічної науки, аналізу негативних тенденцій
у педагогічній освіті та з’ясування їхніх причин, що передбачає багатогранний і складний процес осмислення конкретних напрямів розвитку педагогічної освіти, окреслення на цій основі шляхів її вдосконалення. Реалізація завдань, зв’язаних з оптимізацією професійної підготовки вчителя, суттєвою мірою залежить від рівня наукового пізнання шляхів
і засобів удосконалення педагогічної освіти, що неможливе без аналізу сучасної вищої педагогічної освіти.
Досвід, накопичений вітчизняною педагогічною освітою в галузі підготовки педагогічних працівників у нових умовах функціонування системи вищої педагогічної освіти України, ще недостатньо вивчений
і належно не представлений у наукових студіях. Осмислити й об’єктивно оцінити сучасний стан вищої педагогічної освіти відповідно до потреб суспільства можна лише в контексті історико-аналітичного аналізу
її розвитку.
Вивчення й аналіз наукових джерел, практичного досвіду підготовки педагогів у системі вищої педагогічної освіти, соціально-педагогічна значущість і висока суспільна потреба в удосконаленні якості підготовки педагогічних кадрів зумовили актуальність і доцільність дослідження й дали підстави для формулювання теми дисертаційної роботи – «Теорія
і практика розвитку вищої педагогічної освіти України в умовах інтеграційних процесів (кінець ХХ – початок ХХІ століття).
Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію підготовлено в межах держбюджетної науково-дослідницької теми кафедри педагогіки вищої школи і освітнього менеджменту Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького «Моделювання професійної діяльності майбутнього фахівця в умовах інтеграції України в європейський освітній простір (номер державної реєстрації 0109U002550). Тема дисертації затверджена вченою радою Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (протокол № 1 від 30 серпня 2011 року) та узгоджена в Міжвідомчій раді
з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук
в Україні (протокол № 10 від 20 грудня 2011 року).
Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні сутності і концептуальних підходів до функціонування системи вищої педагогічної освіти в Україні як особливої цілісної й органічної частини освітньої системи держави, у з’ясуванні можливостей її вдосконалення
з урахуванням європейських освітніх стандартів, нагромадженого позитивного досвіду, національних традицій і сучасних тенденцій
в організації вищої педагогічної освіти в умовах інтеграції України
в європейський освітній простір.
Відповідно до мети дослідження сформульовано такі завдання:
– теоретично обґрунтувати понятійний апарат, методологію
й дослідницьке поле проблеми розвитку вищої педагогічної освіти;
– на основі системно-історичного та функційно-структурного підходів з’ясувати сутність інтеграційних тенденцій реформування вищої педагогічної освіти в системі європейського освітнього простору;
– проаналізувати концептуальні положення розвитку вищої педагогічної освіти в Україні в умовах сучасних інтеграційних процесів;
– схарактеризувати процес розвитку й сучасного функціонування вищої педагогічної освіти в Україні в умовах європейської інтеграції;
– визначити та науково обґрунтувати шляхи підвищення ефективності професійної підготовки вчителя в системі вищої педагогічної освіти;
– окреслити умови розвитку вищої педагогічної освіти України
як чинника її вдосконалення в умовах інтеграційних процесів.
Об’єкт дослідження – система вищої педагогічної освіти України
як специфічна підсистема освітньої сфери.
Предмет дослідження – структура, умови й тенденції розвитку
й функціонування системи вищої педагогічної освіти України в умовах інтеграційних процесів (кінець ХХ – початок ХХІ століття).
Провідна концептуальна ідея дослідження. Вища педагогічна освіта
в Україні є автономною частиною єдиної цілісної системи теорії і практики освітнього процесу, що розвивається й функціонує в єдності з іншими напрямами системи освіти, узгоджена з певними орієнтаціями суспільного життя. На розвиток вітчизняної вищої педагогічної освіти впливають сучасні модернізаційні зміни в європейському освітньому просторі. Процес становлення й розвитку системи вищої педагогічної освіти
має багатовимірну структуру, що вможливлює її існування, функціонування, постійне вдосконалення в поліякісному соціально-культурному середовищі. Дослідження теорії і практики розвитку вищої педагогічної освіти
є доречним, якщо розуміти її як цілісну систему, удосконалення якої
є реальним за умови врахування загальних тенденцій розвитку освіти
в європейському освітньому просторі.
Концепція дослідження. Підготовка педагога-професіонала, становлення професіоналізму студентів педагогічних навчальних закладів – майбутніх учителів – як мета, сутнісна характеристика, інтегрований результат педагогічної освіти є важливим напрямом і необхідним завданням реформування вищої педагогічної школи, передумовою успішної освітньої політики в сучасних суспільних реаліях, що вимагає створення цілісної науково обґрунтованої концепції розв’язання цієї проблеми на історико-методологічному, теоретичному, методичному та практичному рівнях.
Методологічний концепт дослідження базується на положеннях наукової теорії пізнання про необхідність урахування в ході з’ясування сутності аналізованих процесів як зовнішніх контекстуальних чинників (передусім інтеграційних перетворень), так і внутрішніх особливостей їхнього розвитку, зокрема переходу в побудові навчального процесу
від біхевіористської теорії пізнання до когнітивно-конструктивістської;
про перехід кількісних змін у розвитку освітньої теорії в якісні, що зумовлює виникнення нової результатоцентрованої парадигми освітніх реформ; про несуперечливість і послідовність логіки пізнання явищ
і процесів. Дослідження становлення й розвитку теорії і практики вищої педагогічної освіти України в умовах інтеграційних процесів базується
на сучасних загальнонаукових і конкретно-наукових підходах – системному, синергетичному, історико-цивілізаційному, діяльнісному, гуманістичному, культурологічному, аксіологічному, суб’єктному, професіографічному, акмеологічному. Зміст і структура вищої педагогічної освіти зумовлені
її концептуально-теоретичною моделлю в аспекті ефективності функціонування. Основою педагогічної організації процесу становлення майбутнього вчителя в системі його професійної підготовки у ВНЗ слугує науково-педагогічна підготовка майбутніх фахівців у єдності цільових, змістових, технологічних і результативних компонентів під час вивчення дисциплін педагогічного спрямування, з урахуванням комплексу базових підходів, напрямів, психолого-педагогічних умов; положення, викладені
в міжнародних і національних документах, стосовно вчителя, його професійної підготовки й діяльності.
Теоретичний концепт дослідження становлять фундаментальні положення: концепцій розвитку наукових знань і філософії освіти (В. Андрущенко [19], Б. Гершунський [98], С. Гончаренко [105], І. Зязюн [170], В. Краєвський, О. Сухомлинська [500], Є. Юдін [556]), теорії систем та їхнього розвитку (А. Алексюк [9], С. Архангельский [24], Є. Бєлозєрцев [40], В. Беспалько [41], С. Гончаренко [105], Н. Кузьміна [218], П. Лернер [241], Б. Ломов [249], О. Мороз [288], А. Петровський [317] та ін.); концептуальних засад методології сучасної історико-педагогічної науки
(Н. Дем’яненко [127], Н. Дічек [132], В. Луговий [257], В. Майборода [262], О. Пометун [355]), загальних теоретичних засад і технологічних стратегій професійно-педагогічної підготовки (О. Абдулліна [3], В. Бондар [60], Н. Гузій [113], О. Дубасенюк [139], М. Євтух [145], Н. Кічук [188], Н. Кузьміна [218], О. Мороз [287], Н. Ничкало [301], О. Пєхота [342], Л. Пуховська [371], О. Семеног [449], В. Семиченко [450], С. Сисоєва [466], В. Сластьонін [474], Г. Троцко [518]), структури змісту навчання (Б. Гершунський [98], П. Лернер [241], Н. Ничкало [301], Н. Тализіна [506]); організації навчального процесу у вищій школі (О. Абдулліна [3], Ю. Андреєва [13], С. Архангельський [24], М. Євтух [144], В. Загвязинський [154], І. Зязюн [169], Л. Кондрашова [194], А. Кузьмінський [220], О. Пєхота [342], І. Прокопенко [363], С. Сисоєва [466], Г. Троцко [518], В. Шахов [551]); практики управління в закладах освіти (В. Бондар [61], В. Кремень [210], О. Матвієнко [273], С. Ніколаєнко [300], М. Ярмаченко [339]); психологічної теорії особистості (Б. Ананьєв [12], Л. Виготський [86], Б. Коссов [203], О. Леонтьєв [240], В. Петровський [341], С. Рубінштейн [387]); історії педагогіки (О. Любар [261], В. Майборода [262], Ю. Руденко [387], О. Сухомлинська [500]); тенденцій розвитку вищої педагогічної освіти в Україні (О. Глузман [99], Л. Кондрашова [194], В. Луговий [257], В. Майборода [262], Н. Ничкало [302]); дидактики (В. Бондар [60], С. Гончаренко [104], О. Я. Савченко [441]); теорії психолого-педагогічної підготовки (Г. Балл [35], В. Семиченко [450], В. Сластьонін [475], Т. Яценко [564]); порівняльної педагогіки (Н. Бідюк [47], Н. Лавриченко [235], О. Локшина [247], Л. Пуховська [372], А. Сбруєва [444]).
Методи дослідження. Для розв’язання окреслених завдань
і досягнення сформульованої мети застосовано комплекс взаємозв’язаних
і взаємодоповнювальних методів дослідження, зокрема: загальнонаукових (історіографічний і порівняльний аналіз), синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення та аналогія), що є необхідними для з’ясування теоретичних засад розвитку вищої педагогічної освіти, покладених в основу розроблення стратегій освітніх реформ педагогічної освіти; проблемно-порівняльних,
що дали змогу схарактеризувати структурний, культурний і людський вимір розвитку вищої педагогічної освіти України в досліджуваний період, з’ясувати суперечності й результати освітніх перетворень; структурних,
що вможливили виокремлення різних стратегій і підходів до реформаційних процесів у педагогічній освіті; системних, які є необхідними для з’ясування вхідних параметрів, мети, завдань, результатів і зворотних зв’язків
у діяльності вищих навчальних закладів в умовах інтеграційних процесів.
Хронологічні межі дослідження охоплюють кінець ХХ – початок
ХХІ століття. Нижня хронологічна межа вмотивована початком якісно нового етапу розвитку процесів економічної і політичної інтеграції,
що суттєво вплинули на трансформацію ідеологічних основ освітньої політики України, активізувавши її методологічну детермінанту. Саме в цей період в українській освітній сфері зазнали активізації реформаційні процеси, зумовлені потребами відповідності національної економіки
й кожного конкретного індивіда вимогам суспільства знань і європейського освітнього ринку. Верхня хронологічна межа позначена 2012 роком, коли після здійснення окремих модернізаційних перетворень у вищій педагогічній освіті України стала можливою оцінка результатів низки реформаційних програм та їх аналіз щодо відповідності європейським освітнім стандартам.
Джерельна база дослідження У процесі наукового пошуку проаналізовано законодавчі й нормативні акти, що регламентують діяльність закладів і установ системи вищої педагогічної освіти, автореферати й дисертації, звіти про роботу окремих навчальних закладів
і органів управління ними, статистичні дані, інформаційні ресурси інтернету. Проаналізовано офіційні дані про освітні реформи, представлені
в робочих матеріалах і документах Міністерства освіти і науки України,
ООН, ЮНЕСКО, Парламенту Європейського Союзу та інших міжнародних інституцій, ресурси Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Національної парламентської бібліотеки України, Державної науково-технічної бібліотеки України, Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В. О. Сухомлинського Національної академії педагогічних наук України, Наукової бібліотеки імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Педагогічного музею НАПН України, наукової бібліотеки Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
На різних етапах студіювання порушеної проблеми вивчено загальнодержавні документи, урядові постанови, матеріали з питань освіти (нормативні документи, закони, рекомендації урядових комісій), порівняльно-педагогічні праці вітчизняних і зарубіжних дослідників
із проблем педагогічної освіти. Проаналізовано дослідницькі матеріали, опубліковані в збірниках наукових праць, матеріали педагогічної періодики англомовних країн, вітчизняні й російськомовні науково-педагогічні періодичні видання, публікації і матеріали наукових конференцій із проблем реформування вищої педагогічної освіти, що проводять вітчизняні
й зарубіжні національні та міжнародні наукові організації.
Ґрунтовна й численна документальна база дослідження – показник його об’єктивності і глибини. У сукупності зазначені джерела та інші науково-педагогічні праці, представлені в списку використаних джерел
(663 джерела), формують цілісне уявлення про розвиток вищої педагогічної освіти в Україні наприкінці ХХ – на початку ХХІ століття й дають змогу розв’язати порушені в дисертації проблеми.
Теоретичне значення роботи полягає в розробленні методологічних засад дослідження проблеми теорії і практики розвитку й функціонування вищої педагогічної освіти України в умовах інтеграційних процесів;
у конкретизації загальнотеоретичних уявлень про феномен вищої педагогічної освіти з урахуванням різноманітних соціокультурних детермінант. Принципове значення має з’ясування сутності феномену педагогічної освіти учителів крізь призму стратегічних орієнтацій:
на особистість учителя, на професію, на місце професійно-педагогічної діяльності. Проаналізовані в дисертації підходи, концепції та ідеї розвитку
й модернізації вищої педагогічної освіти сприяють подальшому обґрунтуванню методологічних засад професійної підготовки педагогічних кадрів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому,
що в дисертації вперше: схарактеризовано окреслену проблему
в ретроспективі, з огляду на її сучасний стан і перспективи розвитку; проведено системний концептуально-цілісний аналіз еволюції вищої педагогічної освіти в Україні як історико-соціального феномену; вищу педагогічну освіту схарактеризовано як складник підсистеми освітньої галузі з позиції системного й парадигмального підходів; конкретизовано методологічні підходи до організації вищої педагогічної освіти в умовах сучасних інтеграційних процесів; сформульовано положення інтеграційного освітньо-політичного консенсусу, в основу якого покладено ідеологію освітніх реформ вищої педагогічної освіти доби освітньої інтеграції; з’ясовано теоретичні засади розвитку вищої педагогічної освіти в зазначений період; подальшого розвитку дістали: уявлення про тенденції розвитку вітчизняної вищої педагогічної освіти наприкінці ХХ – на початку
ХХІ століття, що дало підстави для обґрунтування перспективних напрямів її подальшого розвитку, з’ясування теоретичних підходів до виміру ефективності діяльності педагогічних вищих навчальних закладів; характеристика форм, методів, змісту й умов забезпечення ефективності професійного становлення вчителів; порівняльна характеристика ефективності систем вищої освіти в сучасних умовах; до наукового обігу української педагогічної науки введено нові й маловідомі матеріали, факти, теоретичні ідеї, які розширюють межі наукового пізнання про підготовку майбутніх учителів у системі вищої педагогічної освіти.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому,
що концептуальні положення дослідження використані автором під час підготовки навчально-методичного забезпечення спецкурсу «Актуальні проблеми розвитку вищої педагогічної освіти в Україні», який упроваджений у навчальний процес ВНЗ України. Матеріали дисертації можуть бути використані в навчально-виховному процесі вищих закладів педагогічної освіти в ході викладання навчальних курсів із педагогіки
й порівняльної педагогіки, спецкурсів і спецсемінарів із проблем педагогічних інновацій, у системі роботи закладів підвищення кваліфікації педагогічних кадрів, в інститутах післядипломної педагогічної освіти.
Дослідження представляє нову науково-об’єктивну інтерпретацію окремих педагогічних теорій щодо єдності, змісту, структури вищої педагогічної освіти в аналізований період; дає змогу узагальнити
й актуалізувати провідні ідеї та досвід підготовки фахівців для вітчизняної системи освіти, окреслити шляхи їх упровадження в практику діяльності вищих навчальних закладів України.
Положення, результати й висновки дослідження потенційно корисні для подальшого розвитку стратегій реформування вищої педагогічної освіти України в умовах інтеграційних впливів на національну освітню політику держави; можуть бути застосовані в дослідженнях із теорії та історії педагогіки, порівняльної педагогіки, філософії і соціології освіти.
Окреслення й аналіз тенденцій розвитку вищої педагогічної освіти України збагачують педагогічну теорію і практику. Результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності викладачів вищих навчальних закладів, у ході написання підручників і навчальних посібників, навчально-методичної літератури для студентів ВНЗ.
Зібраний і структурований на засадах проблемного і системного підходів, об’єктивно проаналізований із погляду порівняльного-історичного методу й узагальнений дисертаційний матеріал слугує надійним підґрунтям
для подальших науково-педагогічних досліджень.
Результати дослідження впроваджено в навчально-виховний процес Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 504/03-03а від 25.10.2012 р.); Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка (довідка № 549
від 16.03.2013 р.); ДЗ «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (довідка № 2510 від 01.10.2012 р.); Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка № 04/02-08а від 15.11.2012 р.); Євпаторійського інституту соціальних наук РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» (довідка № 278 від 12.10.2012 р.); ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет» (довідка № 214/10-03 від 17.10.2012 р.), Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка (довідка № 977/01-55/33 від 04.03.2013 р.),
Апробація результатів дослідження відбувалася під час 34-х виступів із науковими повідомленнями на: міжнародних конференціях, симпозіумах, форумах і педагогічних читаннях («Науково-методичні проблеми управління якістю освітньої діяльності» (Полтава, 2002), «Викладач і студент: суб’єкт-суб’єктні відносини» (Черкаси, 2008), «Наука и ее роль в современном мире» (Караганды, Болашак, Баспа, 2009), «Вища школа: удосконалення якості підготовки фахівців» (Черкаси, 2009), «Современное образование: преемственность и непрерывность образовательной системы «школа – ВУЗ» (Гомель, 2009), «Викладач і студент: умови особистісного і професійного зростання» (Черкаси, 2009), «Вища школа: національні пріоритети і європейські орієнтири» (Черкаси, 2010), «Викладач і студент: розвиток ефективного співробітництва» (Черкаси, 2010), ІV Україно-Польський форум «Розвиток педагогічних наук в Україні і Польщі на початку ХХІ століття» (Черкаси, 2011), «ХVIII Каришинські читання. Методика викладання природничих дисциплін
у вищій і середній школі» (Полтава, 2011), «Саморазвитие и самореализация личности: здоровье, духовность, творчество» (Єлець, 2011), Перший міжнародний педагогічний конгрес «Дошкільна, передшкільна та початкова ланка освіти: реалії та перспективи» (Одеса, 2011), Десяті міжнародні ювілейні Захаренківські наукові читання «Науково-педагогічна спадщина Олександра Антоновича Захаренка як джерело виховання молодого покоління» (Черкаси, 2012), «Використання педагогічних технологій
у практиці роботи сучасної школи» (Переяслав-Хмельницький, 2012), «Дидактика Яна Амоса Коменського: від минулого до сьогодення» (Умань, 2012), «Саморазвитие и самореализация личности в условиях конкурентной среды» (Єлець, 2012), «Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології» (Київ – Черкаси, 2012), «Сучасні тенденції використання дидактичних ідей Яна Амоса Коменського» (Умань, 2012), «Педагогічний артистизм сучасного вчителя та викладача вищої школи: данина моді чи потреба часу?» (Одеса, 2012), «Szolidaritás és parbeszéd a nemzedékek kőzőtt» (Győr, 2012)); усеукраїнських конференціях («Соціально-педагогічне забезпечення гуманітарної освіти спеціаліста технічного профілю» (Черкаси, 1999), «Актуальні проблеми сучасної лінгводидактики вищої школи» (Черкаси, 2003), «Вища школа України: проблеми модернізації навчально-виховного процесу» (Черкаси, 2006), «Підготовка соціальних працівників до формування здорового способу життя дітей та молоді» (Черкаси, 2006), «Викладач і студент: проблеми ефективної співпраці» (Черкаси, 2006), «Сучасні педагогічні технології підготовки фахівців нового покоління» (Кіровоград, 2006), «Викладач і студент: перспективи професійного зростання» (Черкаси, 2007), «Вища школи України в умовах глобалізації та інтеграції» (Черкаси, 2008), «Підготовка майбутніх учителів до професійної діяльності в умовах варіативності змісту початкової освіти» (Бердянськ, 2011), «Сучасна філологія, методика викладання іноземних мов та теорія і методика професійної освіти у міжнародному просторі мови та культури» (Черкаси, 2012), «Феномен Григорія Сковороди в контексті сучасних соціокультурних та освітніх процесів» (Коврай – Черкаси, 2012), «Науково-дослідна робота в інноваційному університеті: стан, проблеми, перспективи розвитку» (Одеса, 2012)); регіональних конференціях («Освіта і наука Черкащини. ЧІПБ імені Героїв Чорнобиля – ступені становлення й розвитку» (Черкаси, 2003), «Актуальні проблеми підготовки кадрів для оперативно-рятувальних підрозділів МНС України» (Черкаси, 2004)).
Кандидатська дисертація на тему «Дидактична адаптація випускника педагогічного ВНЗ (на матеріалі навчальної діяльності молодих учителів іноземної мови) захищена 1988 року, її матеріали в тексті докторської дисертації не використовувалися.
Публікації. Результати дослідження відображено в 54 публікаціях.
Серед них: 1 одноосібна монографія, 1 навчальний посібник (з грифом МОН України). 1 словник-довідник (з грифом МОН України), 6 наукових статей
у зарубіжних та українських наукометричних виданнях, 25 наукових статей
у наукових фахових виданнях, 20 статей у збірниках наукових праць
і матеріалів міжнародних, усеукраїнських і регіональних науково-практичних конференцій
Особистий внесок здобувача. У навчальному посібнику
[427] дисертанткою розроблено розділ «Дидактика». У словнику-довіднику
[428] дисертанткою узагальнено матеріал стосовно європейської освітньої інтеграції. У статтях, опублікованих у співавторстві в наукових фахових виданнях, дисертантці належать такі здобутки: [414] – теоретичне обґрунтування вихідних концептуальних ідей дослідження особистості студента; [436] – розробка технології розвитку суб’єктної позиції студента;
[436, 429] – інтерпретація дослідницьких матеріалів; [426, 433] – теоретичний опис структури самостійної пізнавальної діяльності студентів; [438] – теоретичне узагальнення феномена придатності до працевлаштування. У матеріалах наукових конференцій опубліковано статті у співавторстві, де дисертантці належать: [431] – формулювання основних висновків і узагальнень вивчення студента як суб’єкта пізнавального процесу; [430] – узагальнення тенденцій розвитку системи освіти в США; [395] – науково-педагогічне обґрунтування структури професійної діяльності викладача ВНЗ; [392] – методологічний аналіз інтерактивних методів навчання у вищій школі; [419] – характеристика типів і видів самостійних науково-дослідницьких завдань. Представлені в дослідженні наукові результати отримані автором самостійно. Ідеї співавторів
у дисертації не використовувалися.

bibliography

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У дисертації узагальнено теоретико-методологічні засади розвитку
й функціонування вищої педагогічної освіти України в умовах інтеграційних процесів кінця ХХ – початку ХХІ століття. Результати наукового пошуку свідчать про успішне виконання сформульованих завдань і досягнення мети дослідження, що дає підстави для формулювання переконливих та аргументованих узагальнень і висновків.
1. В умовах суспільних трансформацій кінця ХХ – початку ХХІ століття Україна обрала курс на реалізацію загальноєвропейської стратегії розвитку педагогічної освіти для підвищення якості професійної підготовки майбутнього вчителя й формування вчителя-європейця. Європейська стратегія утверджує педагогічну освіту як професійну
та суспільну цінність, ефективну перетворювальну силу розвитку суспільства.
Представлене теоретичне обґрунтування методології, дослідницького поля та понятійного апарату дослідження вможливило потрактування сучасних соціально-педагогічних ідей як вагомої основи розвитку вищої педагогічної освіти. У процесі активних теоретичних пошуків вітчизняних науковців з’являються численні нові ідеї, підходи й концепції, які спонукають до розширеного розуміння сутності педагогічної освіти, особистісного та професійного розвитку майбутніх учителів у процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі. У наукових студіях доведено пріоритетність окреслення потреб і шляхів розвитку вищої педагогічної освіти.
У національному досвіді розвитку педагогічної освіти України відображено історію, традиції й реальні соціокультурні умови функціонування освітньої системи. Педагогічна освіта розвивається в країні власними шляхами й у різних організаційних формах, виявляючи тенденцію до консолідації та диверсифікації. Науково обґрунтоване розгортання процесів модернізації системи освіти педагогічних кадрів в Україні потребує осмислення зарубіжного, передовсім європейського, досвіду
за умови збереження та критичного аналізу вітчизняних здобутків у цій галузі.
Методологію як тип раціонально-рефлексивної свідомості використано в дослідженні для вивчення й узагальнення шляхів удосконалення процесу підготовки вчителя в системі вищої педагогічної освіти. Методологія дослідження послугувала основою, науковим фундаментом, із позиції якого систематизовано тенденції розвитку вищої педагогічної освіти, схарактеризовано понятійний апарат порушеної проблеми.
Зауважено, що запропоновані в науковій літературі сутнісні характеристики освіти відображають поліаспектність феномену «освіта»
й різні напрями його дослідження: як освітньої системи; як освітнього процесу; як освітнього результату.
Виокремлено принципи розвитку освіти: пріоритетність особистості людини та її розвитку, полікультурність і толерантність у міжкультурному середовищі, конвергенція та глобалізація, перехід від знаннєвої парадигми освіти до компетентнісної, неперервність, фундаментальність, інформатизація.
Зазначено, що утвердження особистісно орієнтованої парадигми педагогічної освіти посилює інтерес до суб’єктного світу педагога, окреслює вимоги до організації підготовки майбутніх учителів в умовах ВНЗ.
Аналіз методологічних підходів до організації вищої педагогічної освіти свідчить, що сучасна педагогічна наука орієнтована переважно на ціннісно-смисловий, змістовий і особистісний складники освіти.
В узагальненій ієрархії рівневої структури методологічного аналізу перераховані підходи функційно взаємозв’язані, їх реалізація вможливлює цілісність професійної підготовки майбутнього вчителя.
2. На підставі системно-історичного та функційно-структурного підходів схарактеризовано сутність інтеграційних тенденцій реформування вищої педагогічної освіти в європейському освітньому просторі.
Констатовано, що цілями модернізації вищої освіти європейських країн є створення єдиної схеми здобуття вищої освіти і поліпшення її якості; введення єдиної системи обліку трудомісткості навчальної роботи; розширення мобільності і працевлаштування випускників; конкурентоспроможність і привабливість європейських систем вищої освіти.
У руслі завдань наукового пошуку вивчено динаміку актуальних методологічних і теоретичних тенденцій розвитку педагогічної освіти країн Європи на межі ХХ – ХХІ століть. Виокремлено тенденції розвитку вищої педагогічної освіти: орієнтація на вищу освіту як умову здобуття професії вчителя; посилення психолого-педагогічної підготовки; різноманітність спеціалізацій у програмах навчання; удосконалення системи підвищення кваліфікації; одночасна професійна підготовка в різних навчальних закладах; багаторівневість і багатоступеневість; гнучкість, відкритість
і варіативність; полікультурний характер і етнорелігійна спрямованість; неперервність.
Розв’язання проблеми модернізації освіти відповідно
до загально-європейських тенденцій її розвитку вмотивовує нетрадиційний підхід до окреслення цілей і змісту вищої освіти на основі національних традицій, соціальних норм поведінки, духовно-професійних цінностей,
що відповідають менталітету громадян. Вітчизняна освіта намагається зберегти власні педагогічні надбання, поєднати їх із здобутками розвинених країн світу, що орієнтує науково-педагогічну думку на з’ясування природи інноваційного освітнього процесу, його структури, змісту і темпів розвитку.
3. Унаслідок аналізу концептуальних положень розвитку вищої педагогічної освіти України в умовах інтеграційних процесів обґрунтовано
необхідність осмислення стану педагогічної освіти й окреслення стратегічних напрямів її розвитку.
Наголошено, що основою для формування педагога нового покоління
має стати зміна змісту педагогічної освіти, що передбачає
її фундаменталізацію, гуманітаризацію, гуманізацію й диференціацію, розроблення і впровадження у навчальний процес ВНЗ інноваційних педагогічних технологій.
Нині відбувається перехід до навчання за освітніми програмами вищої професійної освіти, які реалізуються неперервно й поступово. Освітні програми підготовки вчителів розроблені на основі державних вимог
до змісту й рівня підготовки бакалаврів, спеціалістів і магістрів
за напрямами вищої педагогічної освіти. Розширено спектр педагогічних спеціальностей, що зумовлено тенденцією до диференціації спеціальностей соціокультурної сфери, новими напрямами діяльності педагогів у сучасних умовах. Розроблено перелік можливого поєднання спеціальностей педагогічного профілю. Зросли потенційні ресурси для здобуття педагогічних спеціальностей шляхом екстернату й дистанційного навчання.
Нові завдання, що розв’язують педагогічні ВНЗ, актуалізували структурну перебудову освітніх закладів. Сформувався новий тип вищого навчального закладу – педагогічний університет, де поєднані наукові дослідження і практика підготовки педагогічних кадрів. Педагогічні університети дотримуються принципів спадкоємності, неперервності
й відкритості системи педагогічної освіти, реалізують вимоги національної
і європейської систем освіти. Подальшого розвитку набуває перехід із системи забезпечення в систему інформаційно-технологічного, методичного
та наукового супроводу педагогічної освіти, що передбачає розроблення навчально-програмних матеріалів, орієнтованих на індивідуальний вибір студентами освітнього маршруту і шляхів його реалізації.
Аргументовано, що подальший розвиток вищої педагогічної освіти залежить не лише від наукового, методичного, кадрового потенціалу вищого навчального закладу, а й від реальної державної підтримки.
4. Характеристика процесу розвитку й сучасного функціонування вищої педагогічної освіти України в умовах європейської інтеграції дає
підстави для висновку про необхідність побудови моделі фахівця та моделі його професійної підготовки на основі уявлень про особистісну й соціальну позиції педагога в суспільстві, специфіку змісту і структури педагогічної свідомості, комплексу фундаментальних особистісних рис і особливостей характеру педагога, специфіку професійно-педагогічної діяльності.
Професіоналізм учителя схарактеризовано як важливий складник його особистісної структури, що включає інтелектуальну, емоційну, дієво-вольову сфери професійно-педагогічної діяльності. Професійна компетентність, творчість, культура, технологічність, індивідуальний стиль, рефлексія, інноваційний і дослідницький підходи до діяльності,
її ефективність є компонентами професіоналізму вчителя, його педагогічної майстерності.
До основних тенденцій оновлення змісту вищої педагогічної освіти віднесено: перехід від навчального предмета як джерела навчальної інформації до предмета як джерела духовного збагачення особистості; пріоритет завдань цілісного розвитку особистості майбутнього вчителя, його активної професійної позиції і творчого стилю діяльності; супідрядні взаємини викладача і студента у процесі педагогічної взаємодії
й співтворчості.
Обґрунтовано необхідність модульно-блокового структурування навчального матеріалу в подоланні протиріччя між індивідуально-творчим характером педагогічної праці й заформалізованою підготовкою майбутнього вчителя. Схарактеризовано модульно-блокову структуру навчальної інформації, її специфіку і роль у розвитку професіоналізму майбутніх педагогів.
Зроблено висновок, що технологічний підхід до навчання слугує джерелом для розроблення практико-орієнтованої спрямованості змісту педагогічної освіти, створення навчальних систем, готового продукту, пакета документів і засобів навчання, використання яких у навчальному процесі оптимізує ефективність освітнього процесу вищої педагогічної школи. Доведено необхідність використання технології, побудованої
за принципом рольової перспективи, за якої нестандартні дії студентів
у проблемних ситуаціях створюють умови для розвитку їхніх професійних здібностей.
5. Виокремлено й науково обґрунтовано шляхи підвищення ефективності професійної підготовки вчителя в системі вищої педагогічної освіти, серед яких увагу акцентовано на таких векторах, як: гнучкість, варіативність, динамічність у змісті й формах професійної підготовки
та перепідготовки вчителя; орієнтація на творчість, самобутність
та індивідуальність вчителя, формування готовності до особистісно професійного саморозуміння й саморозвитку на ґрунті ідеї посилення інтегральності психолого-педагогічної підготовки, що створює умови
для виникнення потреб і можливостей побудови індивідуально орієнтованих стратегій майбутньої діяльності.
Аналіз практики підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної діяльності засвідчує доцільність розмежування основних етапів засвоєння освітніх програм: орієнтовний, теоретичний (когнітивний), діяльнісний. Ці етапи дають змогу дотримуватися логіки і послідовності опанування студентами педагогічних дисциплін. До основних умов підвищення ефективності процесу вивчення педагогічних дисциплін у ВНЗ належить опора на суб’єктивний досвід, урахування освітніх потреб, інтересів і намірів студентів; позитивне емоційне ставлення процесу навчання за допомогою реалізації ситуацій успіху; диференційований
та індивідуальний підходи; організація групової взаємодії; створення «поля вибору» навчальних завдань, видів діяльності, варіантів взаємодії
з учасниками освітнього процесу; наявні в студентів установки на можливість досягнення високих освітніх результатів; реалізація форм колективної й індивідуальної рефлексії.
Особливою умовою реалізації освітньо-професійних можливостей педагогічних дисциплін є освітнє середовище ВНЗ, що схарактеризоване
у двох аспектах: як сукупність різноманітних духовних і матеріальних засобів, що сприяють становленню майбутнього професіонала;
як мікросередовище, де панує позитивний морально-психологічний клімат. Освітнє середовище ВНЗ має багато можливостей для актуалізації особистісного потенціалу студента, розвитку й саморозвитку його особистості, задоволення потреб у засвоєнні різних видів діяльності, здобуття досвіду спілкування і взаємодії.
Обґрунтовано, що конкурентоспроможність фахівців на ринку інтелектуальної праці виявляється в різних ситуаціях професійної діяльності
й особистісної самореалізації. Від педагога вимагається адекватна реакція
на технології, що неперервно змінюються, на невизначеність середовища професійної діяльності. Початком формування конкурентоспроможності майбутнього вчителя є осмислення професійних аспектів: педагогічних фактів, явищ, подій; засвоєння професійних норм, цінностей, формування ідеалів, педагогічних переконань, етичних принципів; їх реалізація і творчий розвиток у процесі професійної діяльності. Узагальнено, що формування конкурентоспроможності майбутніх учителів є ефективним, якщо
в інтелектуальній, мотиваційній, предметно-практичній та інших сферах індивідуальності студентів виокремити компоненти, які характеризують конкурентоспроможність, забезпечити їхній розвиток у процесі професійної підготовки; формуючи конкурентоспроможність, використовувати не лише традиційні, а й активні методи навчання, що вможливлює розвиток таких якостей конкурентоспроможності, як толерантність, прагнення
до неперервного саморозвитку, професійного зростання, конгруентності, стресостійкості, підготовка до працевлаштування – одна з найбільш стресогенних конкурентних ситуацій.
6. Окреслено умови розвитку вищої педагогічної освіти України
як чинника її вдосконалення в умовах інтеграційних процесів. Констатовано, що соціокультурна орієнтація на розвиток інформаційного, демократичного, громадянського й відкритого суспільства наближує Україну до суспільно-культурних процесів розвинених країн Європи. Пріоритетна роль у цих процесах надана освіті взагалі, й педагогічній освіті зокрема. Інтеграційні процеси в системі вищої педагогічної освіти передбачають розширення організаційних форм професійної підготовки вчителів; неперервність педагогічної освіти, зокрема участь вчителів
у міжнародних семінарах, колоквіумах, конференціях, форумах, спеціалізованих курсах; міжнародний обмін викладачами і студентами педагогічних ВНЗ та ін.
Систематизовано основні завдання модернізації педагогічної освіти: професійно-особистісний розвиток майбутнього педагога на засадах особистісної педагогіки; узгодженість змісту фундаментальної, психолого-педагогічної, методичної, інформаційно-технологічної, практичної
та соціально-гуманітарної підготовки педагогічних кадрів із вимогами інформаційно-технологічного суспільства та змінами, що відбуваються
в соціально-економічній і гуманітарній сфері, у загальноосвітніх навчальних закладах; удосконалення освітньої діяльності педагогічних ВНЗ на основі інтеграції традиційних і новітніх педагогічних і мультимедійних технологій, створення нового покоління дидактичних засобів; удосконалення мережі ВНЗ і закладів післядипломної педагогічної освіти з метою створення умов
для неперервного професійного розвитку вчителів.
Вимоги до якості професійної підготовки майбутніх учителів умотивовують доцільність змін в організації освітнього процесу у ВНЗ. Основні зміни стосуються: оновлення технологій навчання ВНЗ, використання технологій, які сприяють розвиткові пізнавальної самостійності, рефлексії, адекватному самооцінюванню, тобто оптимізують конкурентоспроможність майбутнього фахівця; модифікації форм взаємодії студентів і викладачів; побудови служби супроводу викладача і студента, що прогнозує якісно нове науково-методичне забезпечення професійних освітніх програм.
Зазначено, що підготовка високопрофесійних учителів у системі вищої педагогічної освіти України в контексті європейської інтеграції потребує певних умов, серед яких виділено такі: створення системи професійної підготовки вчителя на базі нової методології, випереджувальної освіти
та досягнень сучасної педагогіки і психології; надання процесові підготовки майбутніх учителів рефлексивного характеру; реалізація в професійній підготовці вчителя принципу неперервності, створення цілісної багаторівневої системи педагогічної освіти; використання інноваційних засобів і технологій професійної підготовки майбутніх учителів; розширення змістового поля підготовки майбутнього вчителя
для формування в педагогічному вищому навчальному закладі конкурентоспроможного фахівця.
Підсумовано, що підвищення якості підготовки фахівців педагогічних спеціальностей – необхідна умова наближення вітчизняної системи вищої педагогічної освіти до європейських освітніх стандартів і головна мета функціонування освітньої галузі в контексті розбудови високоякісної системи освіти.
Вірогідність наукових результатів і висновків дослідження підтверджена теоретичними й методологічними позиціями автора
з акцентом на методи, адекватні меті та окресленим завданням, системним аналізом широкої джерельної бази, зокрема законодавчих і нормативних документів, філософських, соціологічних, історико-педагогічних, психолого-педагогічних та інших теоретичних праць, науковою ідентифікацією наукових джерел із результатами аналізу, безпосередньою участю в обговоренні проблем реформування вищої педагогічної освіти
в Україні на міжнародних науково-практичних конференціях, апробацією отриманих відомостей під час виступів на конференціях і форумах, у ході читання лекцій для вчителів і студентів.
Дослідження є рефлексією на складні інноваційні процеси в системі освіти і не завершує процес їх осмислення і проектування, спонукаючи
до студіювання перспективних напрямів проблеми підготовки педагогічних кадрів у системі вищої педагогічної освіти України: наступність цілей, змісту та технологій навчання на певних етапах професійної підготовки вчителя; шляхи оптимізації участі українських науковців у дослідженні європейських освітніх програм; вивчення негативних факторів інтеграційних процесів в освітній галузі; характеристика процесу професійної підготовки вчителя для роботи в навчальних закладах нового типу; практика міжкультурної взаємодії в освіті; моніторинг впливу змін
у сфері підготовки педагогічних кадрів на стан української освіти загалом.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашкіна Н. Розвиток професійної освіти в Німеччині (кінець XIX-XX ст.): дис. … д-ра пед. наук: спец. 13.00.04. / Нелля Володимирівна Абашкіна. Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України. – К., 1998. – 400 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М.: Мысль, 1991. – 361 с.
3. Абдуллина О. А. Общепедагогическая подготовка учителя в системе высшего педагогического образования / О. А. Абдуллина. – М. : Просвещение, 1990. – 141 с.
4. Адлер А. Понять природу человека: научно-популярная литература /
А. Адлер, Е. А. Цыпина, М. В. Козикова. – С. Пб.: Академический проект, 1997. – 254 с.
5. Адольф В. А. Формирование профессиональной компетентности будущего учителя / А. В. Адольф // Педагогика. – 1998. – №1. –
С. 72-75.
6. Адольф В. А. Теоретические основы формирования профессиональной компетентности учителя: дис. … доктора пед. наук / Адольф Владимир Александрович. – М., 1998. – 448 с.
7. Академія педагогічних наук України / Розвиток педагогічної
і психологічної наук в Україні 1992-2002 // Зб-к наук. праць до
10-річчя АПН України. – архів: ОВС, 2002. – Ч. 2. – 416 с.
8. Аксіологічний потенціал державного управління освітою: навч. посібник / В. В. Крижко, І. О. Мамаєва – К.: Освіта України, 2005. – 224 с.
9. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник / Анатолій Миколайович Алексюк. – К.: Либідь, 1998. – 560 с.
10. Амонашвили Ш. А. Личностно-гуманная основа педагогического процесса / Ш. А. Амонашвили. – Минск: Университетское изд-во, 1990. – 599 с.
11. Анисимов В. В. Общие основы педагогики: учеб. для вузов / В. В. Анисимов, О.Г. Грохольская, Н. Д. Никандров. – М.: Просвещение. – 2006. – 574 с.
12. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания: избранные психологические труды / Б. Г. Ананьев // под ред. А. А. Бодалева, 1996. – 383 с.
13. Андреева Ю. В. Cаморазвитие как личностный рост в контексте психолого-педагогических стратегий / Ю. В. Андреева // Образование и саморазвитие №6(34), Казань, ЦИТ – 1996. – С.3-9.
14. Андрущенко В. Вища освіта в контексті глобалізації / В. Андрущенко // Дзеркало тижня. – 2002. – №3 (26 січня). – С. 10-15.
15. Андрущенко В. Інформаційні технології / В. Андрущенко, А. Олійник // Вища освіта України. – 2008. – № 3. – С.5-15.
16. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти відповідно до викликів ХХ1 століття / В. Андрущенко, В. Бондар // Вища освіта України. – 2009. – № 4. – С.17-23.
17. Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти України
на рубежі століть (Спроба прогностичного аналізу) / В. Андрущенко // Вища освіта України №1. – 2001. – С. 11-17.
18. Андрущенко В. П. Роздуми про освіту: Статті, нариси, інтерв’ю / В. П. Андрущенко // 2-ге вид., допов. – К.: Знання України, 2008. – 819 с.
19. Андрущенко В. П. Світанок Європи: Проблема формування нового учителя для об’єднаної Європи ХХІ століття / В. П. Андрущенко. – К.: Знання України, 2011. – 1099 с.
20. Анисимова В. В., Сериков В. В. Проектирование педагогической деятельности: объективные и субъективные основания / В. В. Анисимова, В. В. Сериков // Вестник ОГУ, №2. – 2004. –
С. 63-69.
21. Антология педагогической мысли России XVШ в. / сост.
И.А. Соловков. – М.: Педагогика, 1985. – 480 с.
22. Антонова О. Є. Теоретичні та методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів / О. Є. Антонова. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 472 с.
23. Антонова О. Є. Європейській вимір компетентнісного підходу та його концептуальні засади / О. Є. Антонова, Л. П. Маслак // Професійна педагогічна освіта: компетентнісний підхід: монографія. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2011. – С. 81-109.
24. Архангельский С. И. Учебный процесс в высшей школе, его закономерные основы и методы / С. И. Архангельский. – М.: Высшая школа, 1980. – 368 с.
25. Астахова В. Система освіти України в пошуках відповідей на глобальні виклики епохи / В. Астахова // Новий колегіум, 2004. –
№ 5/6. – С. 12-15.
26. Бабак В. Для нас Болонський процес – явище звичне, кредитно-модульна система – не новина / В. Бабак // Вища школа, 2006. – № 1 – C. 3-19.
27. Бабанский Ю. К. Избранные педагогические труды / Ю. К. Бабанский. – М.: Педагогика, 1989. – 558 с.
28. Бабін І. І. Стратегія й сучасні тенденції розвитку вищої освіти
в контексті європейського простору вищої освіти / І. І. Бабін // Педагогіка і психологія, 2009. – № 2– С. 61-71.
29. Бабошина Е. Б. Культуросообразные характеристики современной личности как ориентиры образования / Е. Б. Бабошина // Мир образования, 2005. – №2. – С. 190-199.
30. Байбара Т. Компетентнісний підхід в початковій ланці освіти: теоретичний аспект / Т. Байбара // Початкова школа. – 2010. – № 8. – С. 46-50.
31. Байденко В. И. Болонский процесс: проблемы, опыт, решение. – [Изд.2, исправл. и дополн.]. – М.: Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2006. – 111 с.
32. Байденко В. И. Болонский процесс: структурная реформа высшего образования Европы. / В. И. Байденко // Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, Российский Новый Университет. – М: 2002. – 128 с.
33. Байденко В. И. Государственный образовательный стандарт высшего профессионального образования нового поколения как комплексная норма качества высшего образования: общая концепция и модель /
В. И. Байденко, Н. А. Селезнева. – М.: Изд-во Исследовательский центр проблем качества подготовки специалистов, 2005. – 43 с.
34. Балицкая Н. З. Педагогическое образование за рубежом. Тесты
на компетентность учителя / Н. З. Балицкая // Педагогическое образование. – 1992. – Выпуск № 5. – С. 101-102.
35. Балл Г. О. Орієнтири сучасного гуманізму в сучасній освітній, психологічній сферах / Г. О. Балл. – Житомир: Волинь, 2008. – 232 с.
36. Бабін І. І. Модульна організація процесу навчання в загальноосвітній середній школі: автореф. дис. … канд. пед. наук: спец. 13.00.01 / Харківський державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди / І. І. Бабін. – Х., 1998. – С. 16.
37. Баталіна А. Я. Цивилизационно-антропологический подход как методологический инструменталий в решении педагогических проблем / А. Я. Баталіна // Зб. наук. пр.: Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки / Редкол.:
Т. І. Сущенко (відп. ред) та ін. – Київ – Запоріжжя. – Вип. 18. – 300 с.
38. Бедерханова В. П. Становление личностно-ориентированной позиции педагога. / В. П. Бедерханова – Краснодар: изд-во Краснодарского ун-та, 2001. – 220 с.
39. Богданова І. М. Соціальна педагогіка: Навч. пос. / І. М. Богданова. – К.: Знання, 2008. –343 с.
40. Белозерцев Е. П. Педагогическое образование: реалии и перспективы / Е. П. Белозерцев // Педагогика. – 1992. – № 1 – 2. – С. 61-66.
41. Беспалько В. П. Педагогика и прогрессивные технологии обучения / В. П. Беспалько. – М.: ИПРО, 1995. – 336 с.
42. Беспалько В. П. Слагаемые педагогической технологи / В. П. Беспалько. – М.: Педагогика, 1989. – 190 с.
43. Бех І. Д. Теоретико-прикладний сенс компетентнісного підходу в педагогіці / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія вісник АПН України. – 2009. – № 2. – С. 27-33.
44. Бех І. Д. Цілісність особистості як теоретико прикладна проблема / І. Д. Бех // Педагогіка і психологія:– 2008. – № 2. – С. 40-48.
45. Бібік Н. М. Компетентнісний підхід : рефлексивний аналіз застосування / Н. М. Бібік // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи (Бібліотека
з освітньої політики): колективна монографія / заг. ред. О.В.Овчарук. – К.: «К.І.С.», 2004. – С. 45-50.
46. Бібік Н. Компетентність і компетенції у результатах початкової освіти / Н. Бібік // Початкова школа. – 2010. – № 9. – С. 1-4.
47. Бідюк Н. М. Американські моделі викладацько-студентських відносин / Н. М. Бідюк // Вісн. Черкас. ун-ту. Сер.: Пед. науки. – Черкаси, 2008. – Вип. 135. – С. 141-146.
48. Бідюк Н. М. Неперервна освіта у Європейському контексті /
Н. М. Бідюк // Збірник VІІ Міжнародної конф. «Наука і освіта 2004». – Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. – С. 5-6.
49. Біла книга національної освіти України / Акад. пед. наук України //
за ред. В. Г. Кременя. – К., 2010. – 185 с.
50. Биков В. Ю. Моделі організаційних систем відкритої освіти: монографія / В. Ю. Биков. – К.: Атіка, 2008. – 684 с.
51. Блауберг И. В. Становление и сущность системного подхода / И. В. Блауберг, Э. Г. Юдин. – М.: Наука, 1973. – 276 с.
52. Боброва В. Г. Диагностика и рейтинговая оценка в сельской школе / В. Г. Боброва // Школьные технологии. – 2004. – № 2. – С. 183.
53. Богданова І. М. Професійно-педагогічна підготовка майбутніх учителів на основі застосування інноваційних технологій: автореф. дис. … д-ра пед. наук: спец. 13.00.04 / І. М. Богданова. – К., 2003. – 38 с.
54. Богіч О. Б. Сучасні тенденції формування іншомовної комунікативної компетенції у студентів немовних спеціальностей / О. Б. Богіч // Сучасні підходи та інноваційні тенденції у викладанні іноземних мов: М-ли міжнар. науково-практич. конф. – К.: Політехніка, 2010. –
C. 11-12
55. Божович Л. И. Избранные психологические труды: Проблема формирования личности / Л. И. Божович; под ред. Д. И. Фельдштейна. – М.: Международная педагогическая академия, 1995. – 208 с.
56. Бокарева Г. А. Дидактические основы совершенствования профессиональной подготовки в процессе обучения общенаучным дисциплинам: автореф. дис. д-ра пед. наук / Галина Александровна Бокарева. – Калининград, 1988. – 38 с.
57. Болтівець С. І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика: монографія / С. І. Болтівець. – К.: Редакція «Бюлетеня Вищої атестаційної комісії України», 2000. – 302 с.
58. Болонський процес у фактах і документах: (Сорбонна – Болонья – Саламанка – Прага – Берлін) / М-во освіти і науки України та ін.; [Упоряд.: М. Ф. Степко та ін.]. – К.: Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2003. – 52 с.
59. Болотов В. А. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе / В. А. Болотов, В. В. Сериков // Педагогика. – 2003. –
№ 10. –С. 8-14.
60. Бондар В. І. Дидактика: ефективні технології навчання студентів / В. І. Бондар. – К.: Вересень, 1996. – 120 с.
61. Бондар В. І. Конкурентоздатність педагога як складова його професійної компетентності / В. І. Бондар // Початкова школа. – 2008. – №7. – С. 22-23.
62. Бондаревская Е. В. Педагогика: Личность в гуманистических теориях
и системах воспитания / Е. В. Бондаревска, С. В. Кульневич. – Ростов н/Д: Творческий центр “Учитель”, 1999. – 560 с.
63. Бондаревская Е. В. Теория и практика личностно-ориентированного образования / Е. В. Бондаревская. – Ростов н/Д.: Изд-во РГПУ, 2000. – 352 с.
64. Бондаренко О. В. Непрерывное профессиональное образование как объект педагогического исследования / О. В. Бондаренко, А. А. Краснова // Мат-лы XXXVIII научно-техн. конф., 2008. – Т.2. – Ставрополь: СевКавГту, 2009, – С. 128-131.
65. Борытко Н. М. Теория и практика становления профессиональной позиции педагога-воспитателя в системе непрерывного образования: автореф. дис. … д-ра пед. наук / Н. М. Борытко. – Волгоград, 2001. – 38 с.
66. Бордовский В. А. Инновационные процессы в современной системе высшего педагогического образования: монография /
В. А. Бордовский. – Спб: Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 1998. – 127 с.
67. Буряк В. Розвиток професійно-педагогічних якостей у системі безперервної освіти / В. Буряк // Вища школа – 2005. – №2. – С. 50-57.
68. Вакарчук І. Завдання післядипломної педагогічної освіти в контексті вдосконалення системи освіти України / І. Вакарчук // Директор школи, 2009. – № 2 (530). – С. 3-8.
69. Вакарчук І. Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних викликів: тези доповіді Міністра освіти і науки України / І. Вакарчук // Освіта: всеукраїнський громадсько-політичний тижневик. – 2009. – 24 червня –1 липня – № 25-26. – С. 3.
70. Вакуленко В. М. Акмеологічний підхід у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Білорусі, Росії (порівняльний аналіз): автореф. дис. д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 / В. М. Вакуленко. – Луганськ, 2008. – 44 с.
71. Вакуленко В. Проблеми підготовки та підвищення кваліфікації сучасного вчителя / В. Вакуленко // Гуманізація навчально-виховного процесу. – Слов’янськ, 2010. – Вип. 53. – Ч. 1. – С. 33-43.
72. Вакуленко В. М Реформування педагогічної освіти України і проблема формування професіоналізму вчителя / В. М Вакуленко // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки : зб. наук. пр. Східноукр нац ун-ту ім Володимира Даля – 2002 – № 3 – С. 54-59.
73. Ван дер Венде М. Болонская декларация: расширение доступности
и усиление конкурентоспособности высшего образования в Европе / М. Ван дер Венде // Высшее образование в Европе. – 2000. – №3.
74. Васильева З. И. История педагогики и образования: учеб. пособие / З. И. Васильева, М: Академия – 2009 – 432 с.
75. Вачевський М. В. Маркетинг. Формування професійної компетенції: підручник / Вачевський М. В. – К.: ВД “Професіонал”, 2005. – 512 c.
76. Вашуленко М. Компетентісний підхід до перевірки мовних і мовленнєвих знань молодших школярів. / М. Вашуленко // Початкова школа. – 2009. – № 2. – С. 8-11.
77. Введенский В. Н. Моделирование профессиональной компетентности педагога // Педагогика. – 2003. – №10. – С.51-55.
78. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. – 1440 с.
79. Вербицкий А. А. Активное обучение в высшей школе: контекстный подход: метод, пособие / А. А. Вербицкий. – М.: Высшая школа. – 1991. – 207 с.
80. Вербицкий А. А. Личностный и компетентностный подходы в образовании: проблемы интеграции: монография / А. А. Вербицкий, О. Г. Ларионова. – М.: Логос, 2010. – 336 с.
81. Вершловский С. Г. Общее образование взрослых: Стимулы и мотивы / С. Г. Вершловский. – М.: Педагогика, 1987. – 184 с.
82. Вікторов В. Г. Проблеми, тенденції та перспективи реформування вищої освіти в сучасній Україні / В. Г. Вікторов, В. В. Приходько // Ґілея (науковий вісник): зб. наук. праць / гол. ред. В. М. Вашкевич. – К., 2009. – Випуск 29. – С. 265-276.
83. Вієвська М. Г. Компетентнісний підхід – як засіб розвитку сучасної економічної освіти / М. Г. Вієвська // Педагогіка вищої та середньої школи; Збірник наукових праць; гол ред. проф. В. К. Буряк. – Кривий Ріг: КДПУ, 2007. – С. 219-228.
84. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Підручник за модульно-рейтинговою системою навчання для студентів магістратури / С. С. Вітвицька. – Київ.: Центр навчальної літератури, 2006.– 384 с.
85. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Методичний посібник для студентів магістратури / С. С. Вітвицька – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 316 с.
86. Выготский Л. С. Педагогическая психологи / Л. С. Выготский; под ред. В. В. Давыдова. – М.: Педагогіка. Пресс, 1999. – 536 с.
87. Викулина М. А. Проектирование и реализация личностно-ориентированного процесса подготовки педагогов в вузе: дис. … д-ра пед. наук: спец. 13.00.01 / М. А. Викулина: Оренбург, 2001. – 339 c.
88. Вища освіта України-Європейський вимір: стан, проблеми, перспективи: матер. підсумкової колегії Міністерства освіти і науки України, (Київ, 21 березня 2008 р.) // Освіта України. – 2008. –
№ 21-22.
89. Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник /
за редакцією В. Г. Кременя, авторський колектив: М. Ф. Степко, Я. Я. Болюбаш, В. Д. Шинкарук, В. В. Грубінко, І. І. Бабин, – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2004. – 384 с.
90. Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки: посібник для студентів вищих навчальних закладів / О. Вишневський. – Дрогобич: Коло, 2006. – 326 с.
91. Владиславлев А. Непрерывное образование. Проблемы и перспективы / А. Владиславлев – М.: Просвещение, 1978. – 178 с.
92. Вовк Л. П. Новаторство педагогічних технологій і педагогічна майстерність / Л. П. Вовк // Кримські педагогічні читання: матеріали міжнародної конференції, (Алушта, 2001 р., 12-17 вересня); за ред. С. О. Сисоєвої, О. Г. Романовського. – Харків: НТУ “ХПІ”, 2001. –
С. 108-111.
93. Волков В. Реформування вищої освіти: перші кроки до Європи / Волков В. // Юридичний Вісник України. – 2006. – № 31. – C. 8.
94. Вульфсон Б. Л. Мировое образовательное пространство на рубеже
XX-XXI вв. / Б. Л. Вульфсон // Педагогика. – 2002. – №10. – С. 3-14.
95. Высшее образование в ХХІ веке. Подходы и практические меры. Всемирная конференция по высшему образованию ЮНЕСКО. – Париж, 5-9 октября 1998 г. – 136 с.
96. Гаврик І. В. Теоретико-методологічні основи формування готовності майбутніх учителів до інноваційної професійної діяльності: дис. доктора пед. наук: спец 13.00.04 / І. В. Гаврик. – X., 2006. – 475 с.
97. Гальперин П. Я. Реформа школы и задачи психологии / П. Я. Гальперин // Вопросы психологи. – 1959. –№1 – С. 3-22
98. Гершунский Б. С. Философия образования для XXI века (в поисках практико-ориентированных образовательных концепций) / Б. С. Гершунский. – М.: Совершенство, 1998. – 608 с.
99. Глузман А. В. Тенденции развития университетского педагогического образования в Украине: дис. … д-ра пед. наук : спец. 13.00.04 «Теория и методика профессионального образования» / А. В. Глузман. – К.: Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, 1997. – 479 с.
100. Глузман О. В. Базові компетентності: сутність та значення
в життєвому успіху особистості / О. В. Глузман // Педагогіка
і психологія: вісник АПН України. – 2009. – №2. – С. 50-59.
101. Голубенко О. До проблеми оновлення стандартів вищої освіти
в контексті болонських реформ / О. Голубенко// Вища школа. – 2006. –
№ 5-6. – C. 10-18.
102. Голубенко О., Суханцева В. Східноукраїнський національний університет у контексті вітчизняної та світової парадигми освіти / О. Голубенко, В. Суханцева // Вища освіта України. – 2001. – №2. –
С. 24-30.
103. Гоноболин Ф. Н. Психологический анализ педагогических способностей / Ф. Н. Гоноболин // в сб.: Способности и интересы /
под ред. Н. Д. Левитова, В. А. Крутецкого. М., 1962. – 245 с.
104. Гончаренко С. У. Методика навчання і наукових досліджень
у вищій школі / С. У. Гончаренко, П. М. Олійник, В. К. Федорченко. – К.: Вища шк., 2003. – 323 с.
105. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / автор-укл. С. У. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 374 с.
106. Горбунова О. В., Филиппова Л. В. Самоотношение как показатель субъектной включенности студентов в профессионально-образовательную деятельность / О. В. Горбунова, Л. В. Филиппова // Мир психологии. – 2005 – №3. – С. 67-73.
107. Государственный архив Львовской области, ф. 26, оп. 15, д. 122., Львiвський унiверситет (1661-1986): монографiя. – Львiв: Вища школа, 1986. – 145 c.
108. Гребенюк Т. Б. Формирование индивидуальности будущего педагога в процессе профессиональной подготовки: дис. д-ра пед. наук. / Татьяна Борисовна Гребенюк. – Ярославль, 2000. – 452 с.
109. Гребнев Л. Россия в Болонском процессе: средина большого пути / Л. Гребнев // Высшее образование в России. – 2004. – № 4. – С. 3-17.
110. Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методичний аспекти): автореф. дис. док. пед. наук: с