Тірон Оксана Іванівна. Стан реакцій посттрансляційної модифікації білків хроматину печінки і їх корекція у виводку опромінених щурів

brief description

Тірон Оксана Іванівна. Стан реакцій посттрансляційної модифікації білків хроматину печінки і їх корекція у виводку опромінених щурів: дисертація канд. мед. наук: 14.03.04 / Одеський держ. медичний ун-т. - О., 2003

Тірон О. І.Стан реакції посттрансляційної модифікації білків хроматину печінки і їх корекція у виводку опромінених щурів. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.03.04. патологічна фізіологія. Одеський державний медичний університет МОЗ України, Одеса, 2003.
Проведено дослідження активності процесів фосфорилювання і АДФ-рибозилювання гістонових і негістонових білків хроматину ядер клітин печінки у інтактних і опромінених у сумарних дозах 0,75 і 1,0 Гр щурів та їх нащадків. Досліджено взаємозв’язок між мітотичною активністю гепатоцитів і станом процесів фосфорилювання і АДФ-рибозилювання білків хроматину. З’ясовані ефекти застосування під час тривалого g-опромінення глутаргіну і біологічно активної добавки з розторопші плямистої.
Встановлено, що за фізіологічних умов існують статеві і вікові відмінності у активності реакцій фосфорилювання і АДФ-рибозилювання гістонових і негістонових білків. У опромінених самців і самок щурів, а також на всіх досліджуваних етапах онтогенезу їх нащадків першого покоління виявлена дезорганізація процесів фосфорилювання і АДФ-рибозилювання гістонових і негістонових білків хроматину ядер клітин печінки. Виявлені на молекулярному рівні порушення супроводжувалися змінами мітотичної активності гепатоцитів і зростанням у мікропрепаратах печінки кількості фігур патологічних мітозів (у самців у більшому ступені ніж у самок). Використання глутаргіну і біологічно активної добавки з розторопші плямистої зменшувало негативний вплив g-опромінення на процеси фосфорилювання та АДФ-рибозилювання білків хроматину і клітинний цикл у опромінених щурів і їх нащадків.

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми успадкованих наслідків тривалого впливу на організм ссавців іонізуючого випромінювання у малих дозах, що виявляється у з’ясуванні закономірностей змін реакцій фосфорилювання і АДФ-рибозилювання гістонових і негістонових білків хроматину ядер клітин печінки у пізньому ембріогенезі та постнатальному онтогенезі щурів нащадків опромінених попередників та визначенні їх зв’язку з мітотичною активністю гепатоцитів, що може бути використано для розробки шляхів попередження вказаних зрушень.
1. Кожному етапу онтогенезу інтактних самців і самок щурів притаманна певна активність реакцій фосфорилювання і АДФ-рибозилювання гістонових і негістонових білків хроматину ядер клітин печінки, що відповідає їх фізіологічному розвитку. Напрямок вікових змін активності реакцій фосфорилювання однаковий у самців і самок, але кількісно інтенсивність приєднання залишків фосфорної кислоти до всіх досліджуваних білків вища у самок. Виявлені параметри свідчать про відмінності активності процесів фосфорилювання і АДФ-рибозилювання у інтактних самців і самок. Старіння супроводжується більш глибокими змінами посттрансляційних модифікацій білків хроматину у самців.
2. Тривале тотальне g-опромінення самців і самок щурів призводило до дезінтеграції реакцій фосфорилювання і АДФ-рибозилювання гістинових і негістинових білків хроматину клітки печінки. Що свідчить про порушення регуляції активності геному і дезорганізацію процесів репарації ушкоджених ділянок ДНК у опромінених щурів, причому у більшому ступені у самців і у тварин опромінених у сумарній дозі 1,0 Гр.
3. У самців і самок, отриманих від опромінених у сумарній дозі 0,75 Гр щурів, до 14-ї доби онтогенезу посилювалося фосфорилювання всіх досліджуваних білків, а починаючи з 30-ї - пригнічувалося. У самців нащадків щурів опромінених у сумарній дозі 1,0 Гр не виявлені закономірності у інтенсивності фосфорилювання окремих білків на різних етапах онтогенезу. У самок динаміка вікових змін активності фосфорилювання всіх досліджуваних білків співпадала з такою у інтактних тварин. Але, на відміну від нащадків опромінених у сумарній дозі 0,75 Гр щурів, у них до 14-ої доби онтогенезу включно всі досліджувані білки фосфорилювалися більш інтенсивно, ніж у інтактних самок, а починаючи з 30-ої доби менш інтенсивно. У сукупності це свідчить про менші фенотипічні прояви генетичних наслідків опромінення у самок, отриманих від опромінених щурів, ніж у самців.
4. У самців і самок, отриманих від опромінених у сумарній дозі 0,75 Гр щурів, вікова динаміка змін активності АДФ-рибозилювання гістонів і негістонових білків співпадала з такою у інтактних тварин. У нащадків, опромінених у дозі 1,0 Гр щурів, виявлені порушення вікової динаміки АДФ-рибозилювання негістонових білків на всіх досліджуваних етапах онтогенезу і гістонів, починаючи з 90-ої доби життя. У сукупності це свідчить про активацію у нащадків опромінених щурів процесів репарації на всіх досліджуваних етапах онтогенезу і разом з тим їх дезорганізацію, вираженість якої більша у самців, ніж у самок, і тварин, отриманих від щурів, опромінених в більшій сумарній дозі.
5. У статевозрілих самців і самок щурів, опромінених у сумарній дозі 0,75 і 1,0 Гр, а також їх нащадків першого покоління, виявлено пригнічення мітотичної активності гепатоцитів і зростання кількості фігур патологічних мітозів у препаратах печінки. Вираженість даних змін була більшою у самців, ніж у самок та у нащадків щурів опромінених у більшій сумарній дозі. Виявлено прямо пропорційний зв’язок між глибиною порушень процесів посттрансляційної модифікації білків хроматину і порушеннями клітинного поділу гепатоцитів.
6. Патогенетично обгрунтовано та експериментально підтверджено, що застосування впродовж усього періоду опромінення глутаргіну і біологічно активної добавки з розторопші плямистої зменшувало дезорганізацію процесів фосфорилювання і АДФ-рибозилювання білків хроматину і мітотичної активності гепатоцитів, зменшувало кількість фігур патологічних мітозів у препаратах печінки опромінених щурів і їх нащадків