Ткачик Світлана Ярославівна. Корекція клімактеричних порушень в жінок із гіпофункцією щитовидної залози

brief description

Ткачик Світлана Ярославівна. Корекція клімактеричних порушень в жінок із гіпофункцією щитовидної залози: дисертація канд. мед. наук: 14.01.01 / Львівський національний медичний ун-т ім. Данила Галицького. - Л., 2003

Ткачик С.Я.
Корекція клімактеричних порушень в жінок із гіпофункцією щитовидної залози. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.01 акушерство та гінекологія Львівський національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України, 2003
Наукова робота присвячена зниженню частоти і ступеня виразності клімактеричних порушень у жінок із гіпофункцією щитовидної залози. Вперше встановлено взаємозв'язок між клінічними, ендокринологічними, біохімічними і гемостазіологічними особливостями в жінок із нормальною та зниженою функцією щитовидної залози. Це дозволило розширити наявні дані про патогенез клімактеричного синдрому в жінок із нормальною та зниженою функцією щитовидної залози. Науково обгрунтована, розроблена і впроваджена методика корекції клімактеричних порушень у пацієнток із гіпофункцією щитовидної залози на підставі використання замісної гормональної терапії та медикаментозної корекції. Використання запропонованої методики дозволило знизити частоту і ступінь виразності клімактеричних порушень у жінок із гіпофункцією щитовидної залози.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і пропонується нове вирішення наукового завдання щодо зниження частоти і ступеня тяжкості клімактеричних порушень у жінок з гіпофункцією щитовидної залози на підставі вивчення основних ендокринологічних змін і гомеостазу, а також удосконалення і впровадження комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Основними причинами розвитку гіпофункції щитовидної залози в жінок із клімактеричним синдромом є хронічний аутоімунний тиреоїдит (73,3%), постопераційний гіпотиреоз (20,0%) і ендемічний зоб (6,7%), а головними клінічними скаргами - слабкість (93,3%), сухість шкірних покровів (90,0%), сонливість (86,7%), уповільнена мова (83,3%), набряклість вій (80,0%) і відчуття холоду (80,0%).
Гіпофункція щитовидної залози має специфічний вплив на клінічний перебіг клімактеричного синдрому, що стає більш раннім (42,4±1,5 років), переважанням сумарної частоти основних симптомів (приливи жару, пітливість, порушення сну, депресивний настрій і слабкість), а також в істотних розходженнях з боку рівня й інтенсивності вегетативних порушень (емоційна нестійкість, порушення сну, підвищена пітливість, коливання артеріального тиску, головний біль і затруднене дихання).
Ендокринологічні зміни в пацієнток із клімактеричним синдромом на тлі гіпофункції щитовидної залози характеризуються більш вираженими дисгормональними порушеннями, що полягають у достовірному зниженні вмісту естрадіолу (р<0,05) і Т4 (р<0,05) на тлі одночасного збільшення рівня ФСГ (р<0,05), ЛГ (р<0,05), тестостерону (р<0,05) і ТТГ (р<0,001).

Зміни гомеостазу в пацієнток із клімактеричним синдромом на тлі гіпофункції щитовидної залози характеризуються порушеннями системного гемостазу (збільшенні протромбінового індексу і спонтанної агрегації тромбоцитів на тлі одночасного зниження вмісту антитромбіну ІІІ та кількості тромбоцитів), змінами ліпідного (збільшення рівня холестерину, b-ліпопротеїдів, тригліцеридів і лужної фосфатази) і мінерального обміну (зниження вмісту кальцію, заліза і міді).
Використання запропонованої нами методики корекції в пацієнток з гіпофункцією щитовидної залози дозволяє збільшити частоту легкого ступеня клімактеричного синдрому з 36,7% (до лікування) до 60,0% (через 3 місяці) і 70,0% (через 1 рік) на тлі одночасного зниження тяжких форм (із 26,7% - до лікування до 10,0% - 3 місяці і до 6,7% - 1 рік). Частота вегетативно-мотиваційних розладів зменшувалася протягом 1 року проведеної корекції на 31,6%, а інтенсивність - відповідно на 21,8%.