Томаш Олег Вікторович. Клініко-патогенетичне значення адсорбційної тензіореометрії шлункового соку та крові у хворих з гастродуоденальними пептичними виразками

brief description

Томаш Олег Вікторович. Клініко-патогенетичне значення адсорбційної тензіореометрії шлункового соку та крові у хворих з гастродуоденальними пептичними виразками: Дис... канд. мед. наук: 14.01.02 / Донецький держ. медичний ун-т ім. М.Горького. - Донецьк, 2002. - 153 арк. - Бібліогр.: арк.122-153

Томаш О.В. Клініко-патогенетичне значення адсорбційної тензіореометрії шлункового соку та крові у хворих з гастродуоденальними пептичними виразками.- Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.02-внутрішні хвороби.-Луганський державний медичний університет МОЗ України, Луганськ, 2003.
Дисертацію присвячено удосконаленню діагностики пептичних гастродуоденальних виразок завдяки дослідженню динамічної адсорбційної тензіореометрії шлункового соку (ШС) та сироватки крові. При виразковій хворобі фізико-хімічні параметри біологічних рідин (показники динамічного поверхневого натягу, в’язкоеластичності і релаксації) залежать від статі і віку хворих, тютюнопаління, тривалості захворювання, наявності гастроезофагеального і дуоденогастрального рефлюксів, виразності фіброезофагогастродуоденоскопічних і морфологічних ознак ураження слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки. На клініко-морфологічний перебіг пептичних гастродуоденальних виразок впливають кислотність ШС і рівень метаболітів оксиду азоту в крові, а ці показники співвідносяться зі станом в’язкоеластичності біологічних рідин і відображають ступінь тяжкості гастриту і дуоденіту. На тлі етіопатогенетичного лікування хворих з пептичними гастродуоденальними виразками підвищуються рівні поверхневої активності ШС у зоні середніх часів існування поверхні і подовження релаксації сироватки крові. Вихідні показники адсорбційної тензіореометрії біологічних рідин відображають клініко-морфологічний характер перебігу виразкової хвороби і подальшу ефективність лікувальних заходів.

1. На підставі поглибленого всебічного вивчення в дисертації подано теоретичне узагальнення і одержано подальший розвиток нове рішення наукової задачі стосовно адсорбційної тензіореометрії ШС і крові при різних варіантах перебігу пептичних гастродуоденальних виразок, дана оцінка клініко-патогенетичної значущості фізико-хімічних властивостей біологічних рідин у хворих з цією патологією та зміни параметрів у процесі етіопатогенетичної терапії.
2. У хворих з пептичними гастродуоденальними виразками на частоту і ступінь виразності клінічних (больовий і диспептичний синдроми), ФЕГДС- (гіперемія, пухкість, мозаїчність слизової оболонки) і морфологічних ознак захворювання (шлункові валики і ямки, епітеліоцити, клітинна інфільтрація, тільця Русселя, наявність фібрину) впливають стать і вік хворих, тютюнопаління, тривалість хвороби, кислотність ШС, активність виразок ДПК, наявність виразок шлунка, гастроезофагеальний і дуоденогастральний рефлюкси, а також супутній холецистит.
3. При пептичних гастродуоденальних виразках параметри адсорбційних тензіореограм ШС і крові (показники динамічного поверхневого натягу, в’язкоеластичності і релаксації) залежать від статі і віку хворих, тютюнопаління, тривалості захворювання, наявності гастроезофагеального і дуоденогастрального рефлюксів, виразності ФЕГДС- і морфологічних ознак ураження слизової оболонки шлунка і ДПК.
4. Клініко-морфологічний перебіг пептичних гастродуоденальних виразок залежить від рН ШС і рівня мNO в крові, а ці показники співвідносяться зі станом в’язкоеластичності біологічних рідин і відображають ступінь виразності гастриту і дуоденіту.
5. На тлі етіопатогенетичного лікування хворих з пептичними гастродуоденальними виразками достовірно зменшуються ступені виразності ФЕГДС- і морфологічних ознак ураження слизової оболонки шлунка водночас з підвищенням рівнів поверхневої активності ШС в зоні середніх часів існування поверхні і подовження релаксації сироватки крові.
6. Вихідні показники адсорбційної тензіореометрії ШС і сироватки крові можна використовувати для оцінки клініко-морфологічного характеру перебігу виразкової хвороби і прогнозування ефективності лікувальних заходів у хворих з пептичними гастродуоденальними виразками.