Топузов Олег Михайлович. Методичні основи проблемного навчання географії в загальноосвітніх навчальних закладах

brief description

Топузов Олег Михайлович. Методичні основи проблемного навчання географії в загальноосвітніх навчальних закладах : Дис... д-ра наук: 13.00.02 2008

Топузов О.М. Методичні основи проблемного навчання географії в загальноосвітніх навчальних закладах . Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 теорія та методика навчання географії. Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2008.
У дисертації науково обґрунтовано методичні засади проблемного навчання географії, розроблено методичну систему та створено педагогічну технологію її реалізації.
Виявлено, що лише у процесі проблемного навчання можна здійснити моделювання процесу пізнання та поєднати принципові характеристики проблемності.
Доведено, що проблемне навчання ґрунтується на створенні особливого виду мотивації проблемної, яка потребує адекватного, систематичного конструювання дидактичного змісту на засадах методичного апарату з географії.
Представлено класифікацію проблемних ситуацій у методиці географії на всіх етапах навчально-виховного процесу.
У дослідженні розкрито основні напрями створення типології задач з географії, які поділено на географічні задачі проблемного і непроблемного характеру та сформовані основні функції проблемного навчання, які залежать від особливостей навчальної діяльності.
Розроблено практичні основи проблемного навчання географії як методичної системи та перевірено її ефективність у процесі дослідження.

1. Починаючи з кінця 60-х років ХХ ст. у методиці навчання географії нагромаджено значний теоретичний та практичний досвід використання на уроках проблемного навчання. На кожному етапі розвитку теорії і практики навчання географії застосування проблемного підходу мало свої переваги та недоліки. Досвід кращих учителів і методистів сприяв накопиченню фактів про особливості застосування прийомів і методів проблемного навчання географії і інтерпретувався у поняттях і категоріях. Завдяки цьому розвивались основні поняття методики географії щодо проблемного навчання.
Понятійний апарат проблемного навчання у методичній науці передбачав встановлення співвідношення між такими категоріями, як навчальна проблема, проблемність, проблемна ситуація, проблемна задача, проблемне завдання, проблемний підхід тощо, оскільки вони визначають педагогічні умови активізації розумової діяльності учнів у процесі проблемного навчання географії, які мають бути прийняті та реалізовані в практиці суб’єктом освітнього процесу.
Завдяки застосуванню діяльнісного, особистісно орієнтованого, компетентісного підходів як нової методології освіти, а також системно-структурного методу і методу моделювання видається можливим оновити трактування системи основних категорій проблемного навчання в методиці географії, що стане засадою розбудови відповідної методичної системи.
Результати аналізу стану досліджуваної проблеми в освітній практиці засвідчили, що проблемне навчання географії недостатньо поширене у загальноосвітніх навчальних закладах і в основному використовується невеликою кількістю вчителів на рівні окремих завдань. Діючі підручники та навчальні та навчально-методичні посібники у більшості випадків доволі одноманітні у пропонованих учням пізнавальних завданнях і здебільше передбачають їхню репродуктивну діяльність. Відсутній у підручниках і проблемний виклад географічного матеріалу, що обмежує можливості їх застосування в умовах проблемного підходу.
2. Проблемні ситуації можуть створюватись на всіх етапах навчально-виховного процесу з географії. Теоретико-методичні основи створення та розв’язання проблемних ситуацій на уроках географії передбачають визначення засобів відбору і конструювання географічного змісту відповідно до вимог запровадження проблемності у навчанні, створення проблемних ситуацій і розробки системи проблемних задач і завдань. Відбір географічного навчального матеріалу і картографічних матеріалів у курсах економічної і соціальної географії має здійснюватись насамперед з огляду на особливості змісту курсу, взаємозв’язки та поєднання понять і закономірностей, які мають усвідомити учням у процесі навчання, різні рівні організації пізнавальної діяльності учнів і можливості поєднання процесу складання учнями проблемних задач і завдань та оволодіння прийомами їх вирішення.
На методику створення проблемних ситуацій в шкільних курсах географії впливає багато факторів: зміст шкільних географічних курсів, уміння учня вирішувати проблемні завдання способами навчальної діяльності, індивідуальні характеристики особистості учня та здатність самого вчителя будувати ситуацію, складати проблемні задачі, завдання та визначати способи їх вирішення. Це зумовлює наявність різних типів проблемних ситуацій у навчанні географії. Відповідно методика створення і реалізації проблемних ситуацій в шкільних курсах географії залежить від типів проблемних ситуацій, які можуть бути різними за змістом, рівнем суперечливості, доступністю, цікавості для учнів, і застосовуватимуться за певних методичних умов. Класифікація проблемних ситуацій за названими ознаками є важливою для методики, оскільки спрямовує вчителя на певний рівень самостійної пізнавальної діяльності учня у процесі вирішення проблемного завдання на уроці географії.
На основі теоретичного аналізу типів проблемних ситуацій з’ясовано та виділено головні види проблемних задач і завдань, які сприяють розвиткові розумових умінь учнів залежно від дидактичної мети. Зокрема, це: дослідницькі завдання, які ґрунтуються на спостереженні і передбачають висування гіпотез, моделювання, здійснення розумового експерименту тощо; завдання на визначення причинно-наслідкових зв’язків, що передбачають застосування прийомів аналізу і синтезу; завдання на порівняння і оцінку понять, явищ; завдання на узагальнення і формулювання ознак понять, закономірностей. Такий підхід дає змогу створити певну систему проблемних завдань, що заснована на типах розумової діяльності учнів та змісті географічної освіти. Успіх використання системи проблемних завдань залежить від реалізації дидактичних умов та вимог до організації навчання,
Різні види завдань мають використовуватись з опорою на спеціально відібрані методи проблемного навчання географії. Як окремий важливий прийом у процесі проблемного навчання географії розглядається складання проблемних завдань різних типів самими учнями. Це положення засновується на теорії розв’язання творчих задач та значному досвіді такої діяльності, накопиченому в інших предметних методиках.
3. Специфічні способи діяльності вчителя у поєднанні зі способами навчальної діяльності учнів в умовах застосування проблемності у навчальному процесі складають основи методів проблемного навчання географії. Відмінності між методами зумовлені типами пізнавальних завдань та рівнем пізнавальної самостійності учнів у процесі розв’язання цих завдань на уроках географії. Такими методами визначені частково-пошуковий пізнавально-інформаційний, дослідницький, творчий, практично-орієнтований, метод проектів. Ці методи охоплюють увесь спектр рівнів пізнавальної діяльності учнів: від проблемного викладу матеріалу вчителем і усвідомлення учнями зразків формулювання і розв’язання проблемного завдання вчителем до повністю самостійного (без допомоги вчителя) визначення у навчальному матеріалі проблем, складання і розв’язання проблемних завдань, що у методиці географії класифікується як вищий рівень самостійної пізнавальної діяльності учнів. У деяких випадках ці методи можуть поєднуватись на рівні окремих елементів та взаємодоповнюватись.
4. Сутність поняття "методична система проблемного навчання географії" визначається сукупністю компонентів цієї системи, зв’язками та залежностями між ними. Ознаками цілісної методичної системи проблемного навчання географії можуть вважатись: чітка мета, повнота компонентів, які її забезпечують та їй відповідають, зв’язки між компонентами та їх взаємозалежність, проблемність, яка об’єднує всі компоненти системи.
Ця система може бути віднесена до динамічної, тобто її трансформація і оновлення можливі як у цілому, так і через окремі її компоненти. Систему складають функції та засоби прямого й опосередкованого впливу на учнів, методи і прийоми проблемного викладу інформації та організаційно - методичне забезпечення процесу навчання географії в умовах проблемності. Важливу системоутворювальну роль у системі відіграють її функції, цілепокладання та мотивація навчання. Головною метою методичної системи проблемного навчання географії є формування в учнів системи географічних знань, умінь і навичок відповідно до завдань шкільної географічної освіти. Головними функціями системи є дидактична, гуманістична, проектна, практична і рефлексивна. Крім головних функцій системі притаманні специфічні функції: пізнавально-інформаційна, методологічна й мотиваційна.
Основними компонентами методичної системи є змістово-проблемний, методичний і практичний. Змістово - проблемний компонент характеризується наявністю критеріїв відбору і способів конструювання навчального матеріалу відповідно до вимог проблемності, завважуванням принципів дидактики і методики навчання, що врегульовують зміст освіти визначенням оптимального обсягу навчальної інформації для формування в учнів на основі проблемності понять, закономірностей, що несуть інформацію про цілісні об’єкти пізнання, а також прийоми та способи пізнання, уміння визначати проблеми, складати та розв’язувати проблемні задачі і завдання у процесі навчання конкретного курсу. У практиці навчання цей компонент може бути структурований у вигляді чотирьох комплексів географічного матеріалу.
Методичний компонентпередбачає визначення сукупності методів проблемного навчання географії, форм і засобів організації процесу навчання, що забезпечують успішне формування в учнів географічних понять та вмінь застосовувати прийоми пізнавальної діяльності та способи вирішення проблемних задач і завдань, зокрема таких, що передбачають застосування знань учнів та їхніх умінь у повсякденному житті. Він формується з огляду на те, що здібності та навички учнів розвиваються у процесі самостійної роботи через розширення та поглиблення їхньої навчальної діяльності завдяки опануванню ними способів та прийомів визначення навчальних проблем, складання і розв’язання проблемних здач і завдань.
Практичний компонент методичної системи описує процес розкриття проблемного змісту географічних понять, формування прийомів пізнавальної діяльності та застосування набутих знань у повсякденному житті, що відбувається за взаємодії двох попередніх компонентів на уроках географії. Методична система, компоненти якої взаємопов’язані, відображає цілісність процесу проблемного навчання у загальних рамках шкільної географічної освіти.
5. Модель методичної системи проблемного навчання географії, в якій завважуються його характеристики та закономірності, представлена компонентами, кожний з яких своєю чергою складається із сукупності пов’язаних і взаємодіючих елементів, тобто мінімальних структурних одиниць, функціонально специфічних та інтегративних. Ця модель функціонує як підсистема. Вона є відображенням реалізації авторської методичної системи в її практичній цілісності. Кожний елемент моделі відповідає тільки методичній системі проблемного навчання.
За допомогою названої моделі було конкретизовано складові методичної системи проблемного навчання географії, з’ясовано та розроблено головні підходи до практичного впровадження цієї системи та окреслено основні контури експериментального запровадження проблемного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах.
6. Ефективність проблемного навчання географії визначається за допомогою системи критеріїв, головними з яких є: показники ефективності навчального процесу (передусім навчальні досягнення учнів і рівень мотивації навчання), показники розвитку особистості учнів, організація вчителями навчального процесу. Застосування названих критеріїв в усій сукупності зумовлює можливість отримання об’єктивних результатів. Комплексна оцінка результатів експериментального навчання засвідчила ефективність методичної системи. Це підтверджено тим, що в експериментальних класах за даними підсумкового завершального зрізу знань і вмінь учнів 6-х класів (фізична географія) і 10-х класів (економічна і соціальна географія), високого рівня за коефіцієнтом засвоєння знань > 75% навчальних досягнень з географії у процесі застосування методичної системи проблемного навчання досягли 19 20% учнів, тоді як у контрольних класах 14 15%; оптимального рівня знань та вмінь від > 50 75% в експериментальних класах досягли 36 37% учнів, а в контрольних класах 29 30%; задовільний рівень від 25% до 50% в експериментальних класах був у 43 45%, а в контрольних 40 42%; низький рівень < 25% в експериментальних класах мали 7,5 8% учнів, а в контрольних класах 5 6%.
Аналіз експериментальних даних показує, що в експериментальних класах відбулося і піднесення рівня мотивації учнів у навчанні географії, оскільки більшість учнів досягли високого (24 25%) та задовільного її рівня (61 63%), а в контрольних класах ці дані склали відповідно 18 19% і 56 57%.
Загалом результати педагогічного дослідження склали теоретичні і практичні основи проблемного навчання географії як цілісного педагогічного явища, що можна впроваджувати в шкільну географічну освіту у вигляді методичної системи. Ця методична система уможливила збагачення теоретичних положень методики щодо проблемного навчання географії, яке не лише забезпечує оволодіння учнями змістом предмета, а й допомагає формувати інтелектуальний потенціал учнів загальноосвітніх навчальних закладів. Вона висунула питання про необхідність цільової підготовки вчителів географії до використання проблемного навчання.
Дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів розглядуваної проблеми. Потребують спеціального вивчення методичні засади розвитку якостей особистості учнів у процесі проблемного викладання географії в основній та профільній школах, питання впливу різноманітних засобів навчання на методику проблемного навчання географії, питання підготовки вчителів географії до системного впровадження проблемності у навчання, поєднання проблемності з сучасними освітніми інноваціями.
Таким чином, є підстави стверджувати, що всі поставлені дослідницькі завдання в процесі дослідження вирішено. Висунута гіпотеза, втілена у розроблену методичну систему, підтверджена, про що свідчать кількісно і якісно проаналізовані результати експериментального навчання.