Тьорло Вікторія Володимирівна. Еколого-економічні проблеми землекористування гірського регіону (на прикладі Закарпатської області)

brief description

Тьорло Вікторія Володимирівна. Еколого-економічні проблеми землекористування гірського регіону (на прикладі Закарпатської області): дисертація канд. екон. наук: 08.08.01 / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України. - К., 2003

Тьорло В.В. Еколого-економічні проблеми землекористування гірського регіону (на прикладі Закарпатської області). Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. К., 2003.
У дисертації розроблені теоретико-методологічні засади дослідження проблем землекористування гірського регіону за умов формування ринкових відносин. Обґрунтовано парадигму гармонійного розвитку гірського регіону та визначена роль землекористування в її реалізації. Розкрита сутність землекористування гірського регіону та його територіальної організації. Проаналізовані сучасна державна політика України щодо реформування земельних відносин, проблеми та основні напрями подальшого здійснення земельної реформи.
Здійснено дослідження чинників, що визначають стан земельних ресурсів та обгрунтовані заходи щодо запобігання їх негативного прояву, зроблено аналіз суспільно-історичного розвитку Закарпаття та його впливу на формування земельних відносин.
Розглянуті особливості використання земельних ресурсів Закарпатської області за умов трансформаційної економіки та визначені основні напрями подальшого удосконалення їх використання, обгрунтовані пріоритети у становленні на його території економіко-організаційного механізму екологобезпечного землекористування.

У дисертації узагальнено теорію та поглиблено методологію дослідження еколого-економічних проблем землекористування гірського регіону, обґрунтовано на принципах гармонійного розвитку концептуальні засади подальшого реформування земельних відносин за умов трансформаційної економіки та запропоновано заходи з підвищення народногосподарської ефективності використання земельних ресурсів Українського Закарпаття. В результаті проведених досліджень зроблено такі основні висновки:
1. У період загострення екологічної ситуації та існуючих у гірських регіонах соціально-економічних проблем пріоритетного значення в їх розвитку набуває раціональне використання та відтворення НПС. Тому державна регіональна політика щодо таких регіонів повинна базуватися на парадигмі гармонійного розвитку і взаємодії його соціальної, господарської та природної підсистем. Цілком очевидно, що суспільство повинно регулювати процеси розвитку всіх складових ЕСВС та їх взаємовідносин і контролювати їх синергічний прояв.
2. Методологія вирішення еколого-економічних проблем гірського регіону повинна базуватися на концепції поетапного виходу його ЕСВС з критичного cтану: на першому етапі слід досягти стабільного функціонування підсистем у межах, що не допускають деструктивних змін. Далі повинна бути забезпечена збалансованість розвитку, а на останньому етапі має відбутися перехід до гармонійного розвитку підсистем та ЕСС регіону в цілому.
3. З 90-х років ХХ ст. в Закарпатті спостерігається тенденція не тільки до ускладнення демографічної ситуації, а й до погіршення здоров’я населення, що вирішальною мірою обумовлено забрудненням природного середовища, значним загостренням екологічної ситуації та важким соціально-економічним становищем. Ці процеси негативно впливають також на трудоресурсну ситуацію у регіоні.
4. Значно загострили екологічну ситуацію та ускладнили соціально-економічне становище у Закарпатській області катастрофічні повені, що мали місце на її території у листопаді 1998 і березні 2001р. Наслідком синергічного впливу природних та антропогенних чинників на території Закарпатської області було суттєве порушення екологічної рівноваги в гірській місцевості. При цьому чітко проявилася така закономірність: порушення принципів раціонального природокористування в гірській частині області обумовлює найбільші деструктивні наслідки, а, отже, і збитки на прилеглих територіях як у самій області, так і в сусідніх Румунії та Угорщині.
5. З природних чинників найбільший вплив на формування повеней мали такі фактори: фізико-географічне положення Закарпатської області, зокрема, розміщення її території у найбільш зволоженому районі країн Центральної Європи; орографічні особливості території Закарпаття, що обумовили затримку вологих повітряних мас з Атлантики на кілька діб і викликали інтенсивні та тривалі опади; значне перезволоження підстилаючої поверхні, що зумовило селеві потоки; високий поверхневий стік у басейнах рік, що спричинило підтоплення населених пунктів; порушення екологічної рівноваги у гірській місцевості.
6. З антропогенних чинників найсуттєвіший негативний вплив на екологічну ситуацію у Закарпатській області мають: нераціональне лісо- та землекористування, зокрема, не обґрунтовані обсяги та місця вирубки лісів, погіршення їх санітарного стану; розорення крутосхилів та посіви на них просапних культур, що призводить до деградації ґрунтового покриву та змиву найбільш родючого його шару; випас великої рогатої худоби, внаслідок чого погіршуються водно-фізичні властивості ґрунтового покриву; технологічні порушення робіт; недостатня кількість водосховищ, які б регулювали річковий стік; захаращення русел річок, що призводить до підняття рівнів води; забудова небезпечних у гідрологічному відношенні земельних ділянок.
7.Різноманітність форм використання земельних ресурсів Закарпатської області зводиться до дев’яти основних типів землекористування: аграрного, промислового, сельбищного, комунікаційного, комунального, військового, лісогосподарського, рекреаційного, природоохоронного. При цьому перших шість видів мають найбільший деструктивний вплив на природокористування та екологічну ситуацію в регіоні, тоді як три останніх відіграють визначальну роль у збереженні НПС і нині фактично виконують стабілізуючу функцію, що нейтралізує негативний антропогенний вплив. У майбутньому їх значення у збереженні та розширеному відтворенні природно-ресурсного потенціалу зростатиме, що необхідно враховувати в регіональних схемах розвитку продуктивних сил.
8. Аналіз існуючих у Закарпатській області передумов та об’єктивних чинників, що впливають на ефективність використання земельних ресурсів, засвідчив необхідність проведення значних змін у системі землекористування. Зокрема, до 2010 р. доцільно 4,8 тис.га орних земель з ухилом території понад 15 перевести в сіножаті, питому вагу багаторічних насаджень у структурі сільськогосподарських угідь, враховуючи виключно сприятливі грунтово-кліматичні умови Закарпаття для їх вирощування, збільшити в рівнинній частині до 7,5%, а у передгірській до 10%, а частку земель природоохоронного призначення довести до 20%. При цьому за умов переходу до ринкових засад господарювання вирішального значення набуває застосування економічних механізмів регулювання земельних відносин.
9. Необхідним організаційним засобом розширеного відтворення земельних ресурсів є завершення земельної реформи. До найголовніших з проблем, які необхідно вирішити, належать: юридична недосконалість процесів роздержавлення та приватизації земель; неефективність організаційних форм використання земельних угідь, насамперед, у сільському господарстві; нераціональний механізм отримання пільгових кредитів та субсидій для розвитку ефективних форм господарювання; вкрай низькі темпи розвитку сучасної інфраструктури в сільськогосподарському виробництві та лісовому господарстві; незначні обсяги фінансового забезпечення заходів з відтворення та охорони земельних ресурсів області.
10. Важливими напрямами удосконалення бюджетно-податкової політики в сфері землекористування та фінансового забезпечення гармонійного розвитку Українського Закарпаття має бути обґрунтування в цілому екологічної складової податкової системи, яка б стимулювала зменшення антропогенного навантаження на природне середовище, та створення екологічних фінансових фондів. Крім того, у державному бюджеті повинні передбачатись додаткові можливості у фінансуванні заходів щодо подолання наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. При цьому механізм державного бюджетного фінансування має фінансово забезпечити відповідні комплексні програми із стабілізації економічного та соціального розвитку регіонів з кризовою соціально-екологічною ситуацією.