Трач Юлія Василівна Цифрові технології у культурі сучасного суспільства: тенденції та перспективи

brief description

Трач Юлія Василівна, кандидат педагогічних наук, професор, професор кафедри комп’ютерних наук Київського національного університету культури і мистецтв. Назва дисертації: «Цифрові технології у культурі сучасного суспільства: тенденції та перспективи». Шифр та назва спеціальності 26.00.01 теорія та історія культури. Спецрада Д26.807.02 Київського національного університету культури і мистецтв

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет культури і мистецтв
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ТРАЧ ЮЛІЯ ВАСИЛІВНА
УДК 004:[008:316.32”20”
ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ У КУЛЬТУРІ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬСТВА:
ТЕНДЕНЦІЇ І ПЕРСПЕКТИВИ
26.00.01 - теорія та історія культури
Подається на здобуття наукового ступеня доктора культурології
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Ю. В. Трач
Київ - 2021

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ ЯК ОБ’ЄКТ НАУКОВОГО ВИВЧЕННЯ
1.1. Стан наукової розробленості проблеми
1.2. Концептуально-методологічні засади дослідження Висновки до розділу
РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ ЯК РУШІЙНА СИЛА СОЦІОКУЛЬТУРНОГО РОЗВИТКУ
2.1. Техніка, технології і культура
2.2. Технологічні революції кінця ХХ - початку ХХІ ст.
2.3. Розповсюдження технологій: від ІКТ до дизруптивних інновацій як драйверів Digital Age
Висновки до розділу
РОЗДІЛ 3. НОВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СОЦІАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ
3.1. Штучний інтелект - основа інноваційних перетворень у соціальній культурі: ризики, проблеми й алгоритми їх вирішення
3.2. Інтернет речей як сукупність об’єктів соціальної архітектури
3.3. Можливості і перспективи застосування робототехніки у соціальній сфері
3.4. Соціокультурні проекції NBIC-технологій Висновки до розділу
РОЗДІЛ 4. ТЕХНОЛОГІЗАЦІЯ КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОЇ СФЕРИ
4.1. Цифрова культура і цифрові практики повсякдення
4.2. Штучний інтелект як «суб’єкт»/актор творчого процесу
4.3. Синтез мистецтва, науки і технологій в сучасних мистецьких практиках
4.4. Оцифрування матеріальної культурної спадщини Висновки до розділу
РОЗДІЛ 5. ЦИФРОВА ЕПОХА: ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАГРОЗИ І ВИКЛИКИ
5.1. Культура кібербезпеки: експлікація сутності і тенденції кіберзлочинності
5.2. Образ майбутнього у дискурсі технологічної сингулярності
5.3. Загроза дегуманізації сучасного суспільства під впливом технологій
Висновки до розділу ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТОК

bibliography

ВИСНОВКИ
1. Основу цивілізаційного поступу людства становить розвиток науки, техніки і технологій, які впливають на культурогенез, визначаючи його зміст, характер, провідні тенденції і перспективи. Технології - це один з феноменів культури. Вони вкорінені в суспільне буття, в соціокультурний контекст епохи, пов’язують культуру і природу. Завдяки сучасному науково- технічному прогресу зростає технологічна детермінованість суспільного розвитку, охоплюючи всі його сфери і напрями. Головними результатами технологічних революцій кінця ХХ - початку ХХІ ст. є актуалізація питань захисту екзистеціалів буття особистості, прав меншин і субкультур, зростання ролі рівноправної комунікації, своєчасного обмеження агресивної людської експансії, відповідальності, екосвідомості, гуманітарних пріоритетів у прагненні людини пристосуватись до життя у штучному світі тощо.
Новітні технології - це складне, системне явище сучасної культури, закономірний етап її розвитку. Ґрунтуючись на відкриттях в різних галузях знань, вони об’єктивуються у всіх сферах життєдіяльності людини й суспільства загалом завдяки зростанню обчислювальної потужності, обсягу пам’яті комп’ютера, пропускній здатності оптоволоконних каналів передання даних, що систематично демонструють експоненціальне зростання. Утім, технології неминуче підлягають законам природи, як ключовим чинникам, що впливають на створення і криву впровадження технологій (Gartner Hype Cycle).
2. Четверту промислову революцію характеризують технології, яким притаманна не лише емерджентність, а й дизруптивність, зважаючи на невизначеність процесів їх розвитку і впровадження. Так, «інтелектуальна» робототехніка, штучний інтелект, Інтернет речей, NBIC-технології,
Blockchain та ін. докорінно змінюють чи не всі сфери життєдіяльності сучасної людини, спосіб її взаємодії з навколишнім середовищем.
ШІ дає змогу досягти результатів, аналогічних результатам інтелектуальної діяльності людини, однак розробка AGI та UAI, здатних виконувати значний обсяг інтелектуальних завдань нарівні з людським розумом чи перевершуючи його, поки що перебуває на стадії розробки. Крім того, не всі професійні навички підлягають автоматизації, тому певні послуги, продукти, розваги чи середовища, які захоплюють людей, навряд чи будуть найближчим часом автоматизовані. Перспективи AGI, а тим більше UAI, передбачити досить складно через невизначеність мети в розробці систем ШІ, а також через принципову неможливість прогнозування появи «концептуальних проривів», які безпосередньо обумовлюють створення AGI.
Враховуючи зростаючу роль ШІ в життєдіяльності сучасного суспільства, важливо розвивати міжнародну співпрацю на рівні міжурядових і неурядових організацій, академічних і бізнесових кіл, що сприяло б зростанню загального добробуту людей, новим досягненням в культурно- мистецькій сфері та інших галузях. На державному рівні зусилля повинні бути спрямовані на вирішення конкретних проблем в житті суспільства за допомогою ШІ, зокрема пов’язаних з охороною здоров’я, покращанням інфраструктури, безпечним використанням персональних, біометричних даних тощо. Зважаючи на потенціал ШІ, питання щодо сфер його дослідження, розробки й застосування набувають ключового значення в соціальному й культурному житті сучасного суспільства.
Інтернет речей, завдяки технологіям, інструментам, системам і підходам, об’єднаним мережею підключених об’єктів і пристроїв, породжує принципово новий спосіб дій, надаючи речам автономності, стандартизуючи їх, трансформуючи усталені соціальні взаємозв’язки між людиною і речами навколо неї. Усі ці пристрої і системи надають більше зручностей завдяки їх доступності, простоті застосування, функціональності, високому рівню гнучкості й індивідуалізації, а також безпеки й конфіденційності.
Сучасні робототехнічні розробки у поєднанні зі ШІ спрямовані на створення інтелектуальних роботів, здатних діяти автономно. Апарати, керовані людиною дистанційно чи повністю автономні, переконують в можливій якісно новій взаємодії людей і машин, нових формах присутності і новому досвіді. Однак сьогодні передчасно сподіватись на повну автономність роботів, здатних виконувати всі завдання.
NBIC-технології становлять основу впровадження досягнень науки в життєдіяльність людини й суспільства. Найбільш повно виражаючи ідею потенційного маніпулювання матеріальним і духовним буттям людини, NBIC-технології надають можливість проектувати і втілювати нові процесуальні форми загального соціокультурного синтезу. Перспективність і, водночас, небезпечність NBIC-технологій внаслідок симбіотичного співіснування людини і технологій та можливості поширення самовідтворюваних машин породжують суперечність, пов’язану з етичними аспектами їх впровадження, зокрема з питаннями моралі і права (ідеї про «хірургію» свідомості й «утилізацію» мозку, про штучну копію тіла і тіло - голограму тощо).
3. Проривні технології досягли такого рівня розвитку, що впливають на сучасну цивілізацію як визначальний чинник глобального соціокультурного поступу. Водночас, вони актуалізували необхідність перегляду можливостей людини, всебічного дослідження кардинальних змін в організації сучасного соціуму, а також нові загрози і системні ризики, які вже сьогодні потребують неформального вирішення: етичні й екзистенційні виклики,
кіберзлочинність, опанування цифрових компетенцій, зникнення окремих професій тощо. Спробою розробки заходів з уникнення зазначених проблем може стати використання людських, інтелектуальних та цифрових ресурсів для впливу на соціальні процеси (соціальні технології), технологій впливу на суспільство загалом та окремого індивіда зокрема (гуманітарні технології), а також результатів дослідження взаємовпливу людини і технологій (антропологічні технології).
4. Соціокультурний потенціал цих проривних технологій полягає передусім у впровадженні техніко -технологічних інновацій в культурно- мистецьку сферу. Зокрема, ШІ надає оригінальні інструменти для творчості у візуальних мистецтвах та індустрії розваг, кардинально змінює творчі процеси, викликавши до життя цифрове мистецтво, нові художні зразки. Однак, чим ширше використовуються в художній творчості технології ШІ, тим більше зростає цінність неординарних ідей, креативності, нових концепцій, як головної рушійної сили в розвитку мистецтва.
Завдяки проривним технологіям, сьогодні відбувається гібридизація мистецтва і технологій (Д. Галкін), яка все настійніше стає важливим принципом сучасного мистецтва завдяки тому, що митці прагнуть освоїти новітні технології, їх потенціал і принципи функціонування. Так сучасне мистецтво реагує на трансформації й інновації в суспільному житті, зокрема на зміну статусу і поведінки людини в техногенній цивілізації.
5. Цифрові технології не просто стали органічними в життєдіяльності
людини, вони формують новий культурний досвід і докорінно змінюють її поведінкові і культурні уподобання, тому сьогодні впевнено можна вести мову про цифрову культуру і про цифрове суспільство загалом. Цифрова ігроїзація, або гейміфікація буття (комп’ютерні ігри, спілкування в соціальних мережах, проведення часу в інтернеті тощо) - реальність, під впливом якої суттєвих змін зазнають емоційні переживання й ідентифікація, а також свідомість людини. Технологічні інновації, зокрема Web 2.0 і вище, дали змогу користувачам інтернету стати активним суб’єктом процесу формування соціокультурних настанов. Активне інтернет-спілкування і взаємодія, зокрема в соціальних мережах, пов’язані з «відмиранням» основних ідентифікаторів: гендер, стать, раса, рівень доходу тощо.
Щоправда, зниження соціальних обмежень, фрагментарне представлення співрозмовника в мережі своєрідно впливають на особистість, розмиваючи її «Я», породжуючи безвідповідальність, стереотипне сприйняття, поверхове переживання емоцій і відчуженість, нездатність послідовно мислити, просторову й часову дезорієнтацію (Т. Фленіна). Завдяки цифровізації, сучасним засобам комунікації і відсутності мовних бар’єрів, впровадженню сервісів перекладу відбувається глобалізація доступу до надбань світової культури. Культурне значення цифровізації, незалежно від її переваг і недоліків, очевидне: інформаційні технології забезпечили доступ для опанування культур майже всіх народів, епох і часів, полегшуючи працю (особливо інтелектуальну), економлячи ресурси і час, урізноманітнюючи види відпочинку (віртуальні тури, цифровий номадизм тощо).
Сьогодні у всьому світі, і в Україні зокрема, вже набуто значного досвіду з оцифрування матеріальної культурної спадщини. Ці процеси пов’язані з певними проблемами, які потребують наукового дослідження і практичного вирішення, закріпленого в нормативних документах державного і міжнародного рівня (безпечність оцифрування окремих об’єктів; забезпечення цілісності і доступності цифрової спадщини, її відображення в системах державного обліку; підтримка і захист апаратно-програмного середовища функціонування цифрової спадщини; запобігання антропогенним і природним загрозам).
6. Проривні технології - це не просто інструменти, а стратегія нового мислення, нові рішення, продукти і втілені ідеї. Закономірно, що остаточний аргумент прийнятності технології не пов’язаний з технічними характеристиками. Головне, наскільки технологія спроможна розуміти й підтримувати пізнавальні здібності людини, покращувати в ній те, на що вона здатна від природи. Водночас, застосування цих технологій неминуче актуалізує численні ризики, загрози й виклики, серед яких: антропологічні («розширення» людини); виробничі й екологічні (безпека впровадження технологій); соціальні й економічні (трансформація ринку праці); політичні (конкуренція між країнами); транскордонні (залежність людини, компанії, країни від вибору інших); соціокультурні (деформація моральних і духовних цінностей, традиційних культурних засад і форм комунікації, дисбаланс звичних міжкультурних взаємозв’язків) тощо. Вирішення цих проблем та мінімізації їх негативних наслідків актуалізує доцільне використання технологій, відповідальне й ефективне управління ними, контроль за їх впровадженням, дотримуючись універсальних суспільних цінностей і потреб людства. По суті, йдеться про гуманізацію технологій, їх адаптацію до повсякденного життя користувачів. Розробники технологій повинні передбачати їх негативні наслідки, брати на себе відповідальність за їх застосування, як і за ігнорування соціальних настанов. Дотримання гуманістичних принципів при розробці й проектуванні технологій не припускає жодних суперечностей інтересам користувачів, натомість, забезпечує емпатією, індивідуальністю і креативністю. Особливої актуальності цей аспект набуває у зв’язку з масштабним поширенням кіберзлочинності, системних ризиків в секторах, стратегічних для будь-якої держави, вимагаючи послідовного формування культури кібербезпеки, своєрідної «складової “ДНК” культури сучасної цифрової цивілізації» (К. Лопатіна).
7. У дискусіях з приводу технологічної сингулярності і супутніх їй явищ (зокрема, ідеї безсмертя людини, яку обстоює Р. Курцвейл і його прихильники) виявляються різні точки зору щодо розвитку ШІ, його призначення й контролю над ним (Г. Белл, Г. Маркус, Дж. Касті, Н. Бостром, М. Тегмарк та ін.). Вірогідність досягнення технологічної сингулярності, корельованої з появою сильного ШІ, актуалізує ряд принципових питань, які сьогодні ще не вдається чітко сформулювати. Цілком очевидно, що відносини держав на «світовій технологічній сцені» (Б. Сміт) будуть залежати від досягнень кожної з них в розробці ШІ. Динамічний розвиток ШІ, з одного боку, може поглибити глобальну проблему технологічного відставання, створюючи ризики регіональної фрагментації, а отже, уповільнити науково-технічний прогрес. З іншого, - зосередження технологій ШІ у країнах/центрах, які генерують інновації, епохальні за своєю природою, надасть змогу розробникам формувати конкурентні переваги і стимулювати подальший інноваційний розвиток, прискорюючи цим й еволюцію ШІ, відповідно, досягати цифрового суверенітету. Разом із тим виникає питання про доцільність заміни людини штучним інтелектом в переважній більшості чи в усіх сферах її життєдіяльності. Дискусійність цієї проблеми вимагає її ґрунтовного вивчення в межах культурології, з урахуванням смислів культурного простору.
8. Непередбачуваність сучасного технологічного розвитку, відповідно, неможливість спрогнозувати масштаби соціальних і культурних змін переконують, наскільки актуально сьогодні глибоко і всебічно досліджувати позитивні й негативні ефекти від впровадження новітніх технологій. У майбутньому їх поширення в глобальному масштабі зумовить ще глибші якісні зміни в соціально-політичній і соціально-гуманітарній сферах, сформує принципово нову етику відносин. Це покладає обов’язок на гуманітаріїв виробити теоретико-методологічні засади впровадження новітніх технологій, зважаючи на масштаби їх впливу на всі сфери життєдіяльності сучасного суспільства: економіку і політику, освіту і мистецтво, комунікацію й довкілля, охорону здоров’я й виховання тощо. Об’єктивне оцінювання цього впливу зумовлює необхідність переосмислення способу, за допомогою якого людина підпорядковує і надалі підпорядковуватиме собі наслідки техніко-технологічного розвитку.