Транснаціональні комп’ютерні злочини як об’єкт криміналістичного дослідження

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП. 3

РОЗДІЛ І. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ТА КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯК ОСНОВА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ 14

1.1 Основи міжнародної та регіональної юрисдикції інформаційного права комп’ютерної злочинності 14
1.2 Поняття інформації як предмета правового захисту та криміналістичні значущі вихідні дані про транснаціональні комп’ютерні злочини 32
1.3 Криміналістична характеристика транснаціональних комп’ютерних злочинів 51
1.4 Суб’єкт (особа) транснаціонального комп’ютерного злочину: криміналістичні й психофізіологічні аспекти 61
1.5 Криміналістична класифікація способів вчинення транснаціональних комп’ютерних злочинів 74

РОЗДІЛ ІІ. ТАКТИЧНІ Й ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ КРИМІНАЛІСТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ТРАНСНАЦІОНАЛЬНОЇ КОМП’ЮТЕРНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ 90

2.1 Типові слідчі ситуації та вихідна інформація про транснаціональні комп’ютерні злочини в стадії порушення кримінальних справ 90
2.2 Тактика виявлення і встановлення ознак доступу в ЕОМ, локальні й глобальні телекомунікаційні мережі 103
2.3. Новий підхід у криміналістичній тактиці дослідження транснаціональних комп’ютерних злочинів 121
2.4 Експертиза як засіб установлення фактів і обставин вчинення транснаціональних комп’ютерних злочинів 139
2.5 Профілактика й прогнозування вчинення транснаціональних комп’ютерних злочинів 148

ВИСНОВКИ. 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. 157
ДОДАТКИ. 183

ВСТУП

Актуальність проблеми дослідження. Інформаційно-комунікаційні технології є одними з найважливіших чинників, які впливають на формування пріоритетних напрямів розвитку двадцять першого століття: надаються безпрецедентні можливості доступу до інформації, колективного її використання і взаємного обміну, а також для розвитку економіки. Їхній вплив стосується способу життя людей, освіти та роботи, взаємодії уряду і громадської спільноти. У Декларації про використання науково-технічного прогресу в інтересах миру і для добробуту людства, яка проголошена резолюцією 3384 (ХХХ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 листопада 1975 року, зазначається, що всі держави сприяють міжнародному співробітництву в цілях використання результатів науково-технічного прогресу в інтересах укріплення міжнародного миру і безпеки, свободи і незалежності з метою економічного і соціального розвитку народів та забезпечення прав і свобод людини у відповідності з Уставом ООН [166, с.339].
Підсумовуючи результати Всесвітнього наукового форуму, який відбувся у Будапешті з 8 по 10 листопада 2003 року, генеральний секретар Угорської академії наук Норберт Кро, навів слова історика науки Ричарда Ослона: ”Без науки мораль сліпа, але без моралі наука безкорислива, беззмістовна і безсила” [172, с.11]. Науково-технічний прогрес поставив перед людством серйозні проблеми і встановив колосальну відповідальність за використання отриманої могутності: „розвиток техніки несе необмежені можливості для добра і зла” [45, с.76]. Кібернетика стала фактором кризи, сприяючи другій промисловій революції.
Як проголошує Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства, яка прийнята державами-членами „Великої вісімки” 23 липня 2000 року, сьогодні „зусилля міжнародної спільноти, що спрямовані на розвиток глобального інформаційного суспільства, повинні супроводжуватися узгодженими діями по створенню безпечного та вільного від злочинності кіберпростору... Необхідно також знайти ефективне політичне вирішення актуальних проблем, як, наприклад, спроби несанкціонованого доступу та комп’ютерні віруси” [279, с.14].
Нові можливості, що створюються телекомунікаційними мережами, поставили під сумнів більшість традиційних передумов правових систем. Такі правові концепції як власність, крадіжка і володіння широко використовуються у кримінальних законах різних держав, але не завжди застосовуються по відношенню до комп’ютерних даних, які за своєю суттю мають нематеріальний характер. Термін „комп’ютерні злочини” був розроблений для визначення як абсолютно нових видів злочинності, що орієнтуються на комп’ютери, телекомунікаційні мережі та їхніх користувачів, так і для більш традиційних злочинів, для здійснення яких сьогодні використовується комп’ютерне обладнання. Комп’ютерні злочини вперше потрапили до сфери спеціального контролю в середині 60-х років у США, коли було виявлено значну кількість злочинів стосовно так званого „комп’ютерного фанатизму”, що проявлявся недобросовісним використанням комп’ютерів і телефонів для замовлення товарів та послуг через інформаційні мережі різних торгових фірм без оплати. У 1969 році став перед судом і був визнаний винним 20 окружними судами США Альфонсе Конфессоре – перший злочинець, який застосував електронно-обчислювальну машину для вчинення податкового злочину на суму 620 тис. доларів [16, с.86].
Поступове покращення якості обслуговування телекомунікаційних мереж спричинило різкий сплеск комп’ютерної злочинності, яка примусила правоохоронні органи розробити відповідні правові інструментарії в кожній державі, пристосовуючи їх до нових технологій. Кримінологічні прогнози підтвердилися: всі види злочинності у світі за останні 30-40 років збільшились
в 3-4 рази, середній приріст складає 5%. За оцінками вітчизняних і закордонних дослідників рівень латентності комп’ютерних злочинів близько 90%, а з 10% виявлених комп’ютерних злочинів розкривається тільки 1%. За свідоцтвом Стенфордського дослідного інституту лише 10-15% таких злочинів потрапляє в офіційну статистику. Згідно даним тільки в одному із 20 випадків про факти комп’ютерного піратства повідомляється в поліцію [292, с.7].
Комп’ютерна злочинність стає одним з найбільш небезпечних видів злочинних посягань: злочинці дуже швидко усвідомили масштаби можливостей Інтернет і телекомунікацій. За даними ООН збитки, що спричиняються комп’ютерними злочинами, зіставлені з прибутками від незаконного обігу наркотиків і зброї. Серед комп’ютерних злочинів, вчинених у світі, все більше стає „міжнародних”, таких, які в якості засобів або жертв використовують телекомунікаційні системи різних держав: через відкриті телекомунікаційні мережі можливий доступ до національних, у тому числі й спеціально захищених інформаційних ресурсів.
Боротьба зі злочинністю в сучасних умовах міжнародних телекомунікаційних мереж ускладнюється з таких причин:
- відкриті структури телекомунікаційних мереж дають користувачам таке правове середовище, яке оптимально відповідає їхнім цілям, тобто користувачі можуть вибирати держави, в яких певні дії, вчинені в електронному середовищі, не спричиняють кримінальної відповідальності порівняно з їхнім внутрішнім правом;
- для розслідування злочинів, що мають місце в електронному середовищі, потрібен спеціальний досвід і знання, належні процедури розслідування й юридичні повноваження, якими правоохоронні органи відповідних держав можуть не володіти;
- у той же час слідчі дії правоохоронних органів у цілому повинні обмежуватися територією власної держави, а це означає, що для боротьби зі злочинами у відкритих телекомунікаційних мережах необхідно активізувати міжнародне співробітництво.
Ю.М. Батурін ще у 1987 році вказував на те, що „мафія ... має потребу в
комп’ютерах з трьох причин. По-перше, мафія включена у великомасштабний бізнес, де без комп’ютерів сьогодні нічого робити. По-друге, з організацій, що використовують комп’ютери, значно легше тягти гроші теж за допомогою комп’ютерів. Нарешті, по-третє, сили безпеки і поліція використовують комп’ютери для боротьби з організованою злочинністю. Щоб запобігти слідкування та руйнувати плани противника, мафія використовує такий потужний інструмент, як комп’ютер” [12, с.25]. Дані, які навів В.Б. Вєхов у 1996 році, підтвердили передбачення Ю.М. Батуріна: 62% злочинців вчиняли злочини у сфері комп’ютерної інформації в складі злочинних угруповань [40, с.37]. Розширення інформаційного простору створює нові можливості для організованої злочинності – стає можливим використання Інтернет не тільки для здійснення правопорушень, але й для організації „віртуальних банд”.
Україна почала входити в інформаційний простір лише на початку 90-х років ХХ століття. Розвиток в Україні відносин власності та визнання інформації як об’єкта права власності, підвищення цінності інформації як товару, зумовило вдосконалення законодавчого процесу й тактики регулювання інформаційно-правових відносин з метою приведення вітчизняного законодавства у відповідність із загальноприйнятими міжнародними нормами, що закріплено у статті 9 Конституції України, а це дозволяє стверджувати, що наша держава, поряд із заходами стимулювання розвитку інфраструктури на основі новітніх технологій, вживає заходи щодо протидії комп’ютерній злочинності.
Прикладом цього може служити низка законів стосовно інформатизації всіх сфер суспільної діяльності в Україні, що прийняла 4 лютого 1998 року Верховна Рада України; національне (державне, публічне) право України має значний масив нормативних актів (законів та підзаконних), які прямо чи опосередковано регулюють інформаційні відносини в суспільстві ; у Концепції Національної програми інформатизації в розділі VI визначаються основні напрями інформатизації; Указ Президента „Про заходи щодо розвитку національної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні” від 31 липня 2000 року; а також розділ ХVІ „Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж” нового Кримінального кодексу України, де вперше в історії України встановлена кримінальна відповідальність за злочинні дії у сфері інформаційних технологій.
Не є таємницею той факт, що законодавчі та інші відомчі нормативні акти України, які регулюють відносини в інформаційній сфері суспільства та у галузі кримінального та кримінально-процесуального права, не завжди є взаємно узгодженими, а іноді не відображають реальної ситуації в процесах отримання, обробки та документування інформації. З переходом до ринкових відносин та інтеграції України до світового співтовариства актуальними постали проблеми, що стосуються розслідування нової категорії злочинів – таких, які носять транснаціональний високотехнологічний характер.
На основі вищевикладеного зроблено висновок, що актуальність цієї проблеми визначається стрімким розвитком нового виду протиправної діяльності – транснаціональних комп’ютерних злочинів, різким підвищенням кримінального комп’ютерного професіоналізму, активної міграції злочинців і організованістю їхніх дій, міжнаціональним характером, що суттєво ускладнило криміногенну обстановку.
Різним аспектам комп’ютерної злочинності, способам і механізму їх вчинення, технології та техніці виявлення і закріплення слідів, тактиці проведення слідчих дій приділялася увага в наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених: В.Г. Афанасьєва, Ю.М. Батуріна, В.П. Бахіна, Н. Вінера, В.Б. Вєхова, А.Б. Венгерова, О.А. Гаврилова, В.О. Голубєва, М.В. Гуцалюка, І.З. Карася, В.В. Крилова, В.Д. Курушина, В.О. Мещерякова, М.С. Полєвого, В.Ю. Рогозіна, М.Г. Шурухнова. Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали роботи вчених Р.С. Бєлкіна, В.І. Галагана, І.Ф. Герасимова, В.Г. Гончаренка, Л.Я. Драпкіна, А.В. Іщенка, Н.І. Клименко, В.В. Клочкова, М.В. Костицького, В.О. Коновалової, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, Є.Д. Лук’янчикова, О.Є. Манохи, Г.А. Матусовського, Л.С. Митричева, В.О. Образцова, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, О.Г. Філіппова, М.В. Терзієва, В.В. Тіщенка, В.Ю. Шепітька, М.П. Яблокова та інших.
Разом з тим, є потреба у подальшому поглибленому дослідженні відомостей про транснаціональні комп’ютерні злочини з метою підсилення ефективності боротьби з протиправними діями в сфері інформаційних технологій, що обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” (затверджена Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року), Концепції розвитку органів внутрішніх справ України в ХХІ столітті та Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, що затверджені наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р., а також планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006 рік та наукових досліджень кафедри досудового розслідування злочинів факультету підготовки слідчих Навчально-наукового інституту підготовки слідчих і криміналістів зазначеного університету, зареєстрована Координаційним бюро Академії правових наук України.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі сучасних концепцій науки криміналістики розробити тактичні й процесуальні основи криміналістичного дослідження транснаціональних комп’ютерних злочинів. Для досягнення поставленої мети було сформульовано такі взаємопов’язані між собою завдання:
- розкрити поняття комп’ютерної інформації як предмета правового захисту та визначити криміналістично значущі вихідні дані про транснаціональні комп’ютерні злочини;
- визначити зміст поняття „транснаціональний комп’ютерний злочин”;
- розкрити сутність основних елементів криміналістичної характеристики транснаціональних комп’ютерних злочинів та взаємозв’язків між ними;
- типізувати слідчі ситуації початкового етапу розслідування транснаціональних комп’ютерних злочинів;
- розкрити особливості виявлення і закріплення слідів транснаціональних комп’ютерних злочинів;
- охарактеризувати місце та особливості застосування спеціальних знань у ході розслідування транснаціональних комп’ютерних злочинів;
- розробити систему рекомендацій, спрямованих на запобігання, протидії та розслідування транснаціональних комп’ютерних злочинів.
Об’єктом дослідження є відносини між суб’єктами міжнародного та регіонального права, що складаються в сфері охорони цілісності, обробки й обміну комп’ютерної інформації.
Предметом є криміналістичне дослідження злочинів у сфері інформаційного обміну між державами-членами міжнародного співтовариства.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є діалектико-матеріалістичний, загальнонаукові та спеціальні методи пізнання соціально-правових явищ і процесів: порівняльно-правовий (при порівнянні вітчизняного кримінального, кримінально-процесуального законодавства з відповідними нормами законодавств зарубіжних країн, у яких передбачається відповідальність за комп’ютерні злочини), системно-структурного аналізу (застосовувався при визначенні структури криміналістичної характеристики даного виду злочинів, змісту основних її елементів та кореляційних зв’язків між ними); формально-логічний (при аналізі ст. 361-363 чинного законодавства, при систематизації способів та слідів вчинення та приховування комп’ютерних злочинів).
Емпіричною базою дослідження були: матеріали 76 кримінальних справ, порушених за ст. 361-363 і розглянутих судами різних областей України, результати анкетування 234 респондентів у містах Києві, Одесі, Харкові, Запоріжжі, Севастополі, Луганську і Хмельницькому, а також співробітників Центру технічного захисту інформації МВС України; результати статистичних даних МВС України і НЦБ Інтерполу в Україні за період з 1998 по 2006 рік, оприлюднені матеріали слідчої та судової практики зарубіжних країн; досвід спільного українсько-американського дослідження з проблем комп’ютерної злочинності; нормативні документи Ради Європи з питань протидії транснаціональній комп’ютерній злочинності, а також аналітичні матеріали, що надані ЗАТ „Об’єднання Юг”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першим в Україні монографічним дослідженням, зміст і характер якого становлять результати комплексного криміналістичного дослідження транснаціональних комп’ютерних злочинів. До таких найважливіших положень належать:
вперше:
- сформульовано авторське визначення поняття „транснаціональний комп’ютерний злочин”;
- зроблено висновок про необхідність інформаційного підходу до визначення змісту криміналістичної характеристики транснаціональних комп’ютерних злочинів (предмету безпосереднього замаху; слідової „картини”, що виникає в телекомунікаційних мережах; способів вчинення злочину, місця і часу; особи злочинця);
- створено підґрунтя для вдосконалення кримінального законодавства України щодо комп’ютерних злочинів на базі узагальнення та аналізу в порівняльно-правовому аспекті національного та іноземного кримінального законодавства щодо кримінально-правової охорони суспільних відносин у сфері інформаційних технологій;
удосконалено:
- розробку причин умов та причин, що сприяють вчиненню злочинів у сфері інформаційних технологій;
- типізацію слідчих ситуацій початкового етапу розслідування на базі вивчення й узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду проведення окремих слідчих дій;
- теоретичне обґрунтування поділу комп’ютерних злочинців за професійною ознакою;
дістало подальший розвиток:
- визначення поняття документ як джерела матеріально важливої інформації (документована інформація)”;
- систематизація способів вчинення і розгорнуто охарактеризована система слідоутворення транснаціональних комп’ютерних злочинів;
- визначені основні форми взаємодії правоохоронних органів України і країн світу при розслідуванні даного виду злочинів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на основі проведених досліджень збагачені криміналістичні знання про криміналістичну характеристику, способи виявлення та закріплення слідів, кримінально-процесуальні та організаційні основи розслідування транснаціональних комп’ютерних злочинів. Сформульовані в дисертації пропозиції використовуються у законодавчій та нормативно-правовій діяльності – для розробки нових і вдосконалення чинних законів та нормативно-правових актів (лист Верховної Ради України №06 19/15-1626 від 7.11.05 р.). Ряд теоретичних положень, висновків і рекомендацій впровадженні в навчальний процес у Харківському інституті підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників (акт впровадження від 17.06.05 р.), на кафедрі криміналістики Одеської національної юридичної академії (акт впровадження від 30.06.05 р.), у Навчально-методичному центрі Державного Комітету фінансового моніторингу України (акт впровадження від 16.01.07 р.), у діяльності Центру технічного захисту інформації при МВС України.
Особистий внесок здобувача. У статті „Соціально-психологічна характеристика комп’ютерних злочинців”, опублікованій у співавторстві з
О.Г. Волковою, авторові належить 80% змісту. У статті „Щодо питання транснаціональних високотехнологічних злочинів”, написаній у співавторстві з П.Д. Біленчуком, авторові належить 75% змісту.
Апробація результатів дисертаційного дослідження оприлюднена в доповідях і повідомленнях: на семінарі НАН України „Технічні засоби захисту інформації” (14.02.02 р., м. Київ); міжнародній науковій конференції „Україна – шляхами віків” (17.05.02 р., м. Київ); міжнародній конференції „Інформаційні технології в банківській та страховій справі” (29.05.02 р., м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми управляння персоналом органів внутрішніх справ України” (24.10.02 р., НУВС, Британська Рада в Україні); ІХ регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (13-14.02.03 р., м. Львів); міжнародній практичній конференції „Сучасні судово-експертні технології в кримінальному судочинстві” (14-15.03.03 р., НУВС, Британська Рада в Україні); другій міжнародній конференції „Інформаційні технології в банківській та страховій справі” (29.05.03 р., м. Київ); міжнародній науково-практичній конференції „Громадське суспільство: право, фінанси, управління” (16.03.2005 р., м. Кам’янець-Подільський), Міжнародній колегії „Убезпечення життя” (13.10.06 р., м. Київ), при обговоренні на засіданнях кафедри досудового розслідування злочинів ННІПСК КНУВС і міжкафедральному семінарі КНУВС, під час проведення круглих столів, що проходили на базі КНУВС (04.12.03 р., 17.21.2004 р., 27.01.2005 р.).
Публікації. Основні положення і висновки відображені у 11 публікаціях: у 8 статтях у наукових журналах, 3 тезах міжнародних і регіональних конференцій, 8 із зазначених публікацій надруковані у виданнях, рекомендованих ВАК України.
Структура дисертації обумовлена предметом дослідження, метою і завданнями, та складається із вступу, двох розділів, які містять десять підрозділів, висновків. Рукописний зміст викладений на 217 сторінках і доповнений списком використаних джерел (294 найменування), переліку копій публікацій отриманих з бібліотек Європи в процесі виконання у 1997-2004 р.р. Проектів INTAS 96-08; 98-01; 00-02 у Національному Науковому Центрі „Харківський фізико-технічний інститут”, 6 додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Інформаційні ресурси формуються і використовуються на основі всіх соціальних процесів, усіх форм власності та різних способів організації суспільно корисної діяльності. З причин принципової значимості останніх кожна дія в інформаційному середовищі буде мати значний вплив у світі фізичних ресурсів: предметних, фінансових і в різних абстрактних областях.
Пропонуємо:
- вважати, що комп’ютерна інформація – це знання, керуючі сигнали і набір команд, які передаються, обробляються та зберігаються в часі з використанням ЕОМ, систем ЕОМ і їх мереж, у тому числі й глобальних, записуються на фізичних носіях, передаються іншому суб’єкту або технічному пристрою, переносяться у просторі, зазнають інших операцій;
- комп’ютерна інформація з криміналістичної точки зору потенційно є предметом кримінального посягання або інструментом його здійснення, свідченням про підготовку злочину, чи вміщувати сліди-відображення його вчинення;
- дефініцію: документ (документована інформація) – це зафіксована на будь-якому матеріальному носії інформація, що подана у формі, придатній для сприйняття людиною та автоматизованої обробки з реквізитами відповідного контролю фактів, які мають правове значення;
- відмовитися від точки зору необхідності захисту лише таємної та конфіденційної інформації, а перейти до розуміння захисту будь-якого інформаційного ресурсу, важливого для його власника;
- вважати, що можливість злочинців брати участь в усьому спектрі інформаційного конфлікту залежить від способу обробки інформації, управління інформацією та інформаційною інфраструктурою;
- вважати, що за рівнем організації комп’ютерної інформації та функціональним призначенням її у програмах і базах даних можуть залишитися інформаційні сліди-відображення вчинення злочину у вигляді змін їх початкового змісту;
- кількісні та якісні характеристики комп’ютерної інформації дають можливість отримати відомості про спосіб, час, протягом якого здійснювалося злочинне діяння, застосовувані технічні та програмні засоби, тому накопичувачі різних типів можуть бути об’єктом експертних досліджень при вчиненні злочинів у телекомунікаційних мережах та Інтернет.
- дефініцію: транснаціональний комп’ютерний злочин” - це посягання на новий вид суспільних відносин – захисту законної діяльності у сфері інформаційних технологій, тобто передбачені кримінальним законом суспільно-небезпечні дії, в яких машинна інформація є засобом або об’єктом злочинних замахів, які призвели до знищення, блокування, модифікації або копіювання інформації, порушення роботи ЕОМ, систем ЕОМ і їх мереж, створення та розповсюдження шкідливих програм, а також незаконне володіння інформацією та її розповсюдження в телекомунікаційних мережах.
2. Зроблено висновок щодо необхідності інформаційного підходу до змісту криміналістичної характеристики транснаціональних комп’ютерних злочинів, а саме: об’єкт розслідування транснаціональних комп’ютерних злочинів показаний як відношення суб’єктів міжнародного права; предмет безпосереднього замаху; спосіб вчинення транснаціональних комп’ютерних злочинів; „слідова картина”, що виникає в телекомунікаційних мережах після вчинення комп’ютерного злочину; особа злочинця; місце вчинення транснаціонального комп’ютерного злочину; час вчинення транснаціонального комп’ютерного злочину.
3. Визначені ймовірні типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування транснаціональних комп’ютерних злочинів, що дадуть змогу слідчому вірно провести аналіз реальних обставин, які в своїй сукупності орієнтуються на динамічну систему і, насамперед, включають у свій зміст необхідність урахування параметра часу, що постійно змінюється під впливом об’єктивних й суб’єктивних факторів.
4. Досліджені віртуальні сліди-відображення, які пропонується визначати як інформаційні, що залишаються на машинних носіях, відображаючи зміни в програмах, базах даних і текстових файлах впродовж часу вчинення злочину як при безпосередньому, так й віддаленому доступі.
5. Принципове значення для заданого рівня захисту функціонування глобальних телекомунікаційних мереж мають спеціальні та професійні знання, практичні навики співробітників досудового і судового слідства. З метою їх посилення автор рекомендує:
- у кримінально-процесуальному законі закріпити загальні та конкретні права суб’єктів досудового і судового слідства при вирішенні справ про транснаціональні злочини;
- на міжнародному і регіональному рівнях зміцнити професіональні зв’язки й підготовку співробітників досудового та судового слідства.
- у міжнародному праві ввести норму, згідно якої регіональні держави повинні мати реальну змогу здійснювати самостійне реагування на вчинені транснаціональні комп’ютерні злочини;
- встановити єдині стандарти проведення слідчих дій для виявлення, фіксації та вилучення слідів злочинів;
- керуватися єдиними стандартами збереження телекомунікаційних даних;
- здійснювати на досудовому і судовому слідстві організацію стійкої взаємодії у реальному часі між правоохоронними органами по розкриттю і розслідуванню транснаціональних комп’ютерних злочинів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Айков Д., Сейгер К., Фонсторх У. Компьютерные преступления: Руководство по борьбе с компьютерными преступлениями: Пер. с англ. – М.: Мир, 1999. – 351 с.
2. Андреев Б.В., Пак П.Н., Хорст В.П. Расследование преступлений в сфере компьютерной информации. – М.: ООО Изд-во „Юрлитинформ”, 2001. – 150 с.
3. Антивирус Касперского для Linux Mail Server / Linux File Server. Руководство пользователя. – М.: ЗАО „Лаборатория Касперского”, 2002. – 300 с.
4. Антонюк А.О. Основи захисту інфоpмації в автоматизованих системах: Hавч. посіб. / Hац. ун-т „Києво-Могилянська академія”. – К.: Вид. дім ”КМ Академія”, 2003. – 242 с.
5. Антонян Ю.М. Изучение личности преступника. – М.: ВНИИ МВД СССР, 1982. – 79 с.
6. Антонян Ю.М., Бородин С.В. Преступность и психические аномалии. / Отв. ред. В.Н., Кудрявцев; АН СССР. Ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, 1987. – 208 с.
7. Арокцер Л.Е. Использование данных криминалистики в судебном разбирательстве уголовных дел. – М.: Юрид. лит., 1964. – 223 с.
8. Арокцер Л.Е. Права, обязанности и роль специалистов при производстве следственных и судебных действий // Вопросы криминалистики. – М., 1962. – № 6 -7. – С. 25-27; 46 -54.
9. Асеев В.Г. Мотивации поведения и формирование личности. – М.: „Мысль”, 1976. – 158 с.
10. Афанасьев В.Г. Социальная информация. / Рос. АН, Отде-ние философии, социологии, психологии и права, Всерос. науч. центр проф. ориентации и психол. поддержки. – М.: Наука, 1994. – 200 с.
11. Баранов А.А., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персональных данных. – К., Государственный комитет связи и информатизации Украины, 2000. – 280 с.
12. Батурин Ю.М. Право и политика в компьютерном круге. – М.: Наука, 1987. – 110 с.
13. Батурин Ю.М. Проблемы компьютерного права. – М.: Юрид. лит., 1991. – 268 с.
14. Батурин Ю.М., Жодзишский А.М. Компьютерная преступность и компьютерная безопасность. – М.: Юрид.лит., 1991. – 160 с.
15. Батурин Ю.М., Жодзишский А.М. Компьютерные правонарушения: криминализация, квалификация, раскрытие // Советское государство и право. – 1990. – № 12. – С. 86-94.
16. Бачило И.Л. Информационное право: основы практической информатики: Учеб. пособ. / И.Л. Бачило – М.: 2001. – 352 с.
17. Белкин А.Р. Теория доказывания. Научно-методическое пособие. – М.: НОРМА, 1999. – 429 с.
18. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы, тенденции, перспективы. От теории к практике. – М.: Юрид.лит., 1988. – 304 с.
19. Белкин Р.С. Криминалистическая энциклопедия. – М.: Изд-во БЕК, 1997. – 342 с.
20. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3-х т.: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Юристъ, 1997. – Т.3. – 480 с.
21. Белкин Р.С. Курс советской криминалистики. В 3-х т.: Криминалистические средства, приемы и рекомендации. – М.: Акад. МВД СССР, – 1979. – 407 с.
22. Белкин Р.С. Перспективы исследования проблемы следственной ситуации // Следственная ситуация: Сб.науч.тр. / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер по придупреждению преступлений; Отв. ред. В.В. Клочков. – М., 1984. – С. 3-6.
23. Белкин Р.С. Собирание, исследование и оценка доказательств. Сущность и методы. – М.: Наука , 1966. – 295 с.
24. Белкин Р.С., Винберг А.И. Криминалистика и доказывание (методол. проблемы). – М.: Юрид. лит., 1969. – 216 с.
25. Белкин Р.С., Лифшиц Е.М. Тактика следственных действий. – М.: Новый Юристъ, 1997. – 176 с.
26. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации. Монография. – Киев: Издательство „КВІЦ”, 2001. – 308 с.
27. Биленчук П.Д. Борисова Л.В., Борисов А.А. Знание – информация, организованная для конкретной цели // Сб.науч.трудов Национального аэрокосмического университета им. Н.Е. Жуковского „ХАИ” Открытые информационные технологии. Вып.14, 2002. – С. 161-173.
28. Біленчук Д.П., Котляревський О.І. Кібершахраї – хто вони? // Міліція України, 1999. – № 7-8. – С. 32-34.
29. Біленчук П.Д. Використання експертних досліджень при класифікації злочинців у галузі інформаційних технологій // Сучасні судово-експертні технології в кримінальному і цивільному судочинстві: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (м. Харків, 14-15 березня 2003 р.) – Харків: Вид-во Нац. ун-та внутр.справ, 2003. – С. 40-45.
30. Біленчук П.Д., Борисова Л.В., Паніотов Є.К. Взаємодія правоохоронних органів України та країн світу при розслідуванні електронних високотехнологічних транснаціональних злочинів // Право і безпека. – 2003. – Т.2 – № 1. – С. 54-59.
31. Большая энциклопедия: CD-ROM. – М.: Кирилл и Мефодий, 1997. Терминологический словарь по основам информатики и вычислительной техники. / Под. ред. А.П. Ершова, Н.М. Шанского. – М.: Просвещение, 1991.
32. Быков В.М. Особенности расследования групповых преступлений. – Ташкент: ТВШ МВД СССР, 1980. – 60 с.
33. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2000. – № 1: Адвокатура в Україні. – 208 с.
34. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 3:
Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. – 400 с.
35. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003. – № 5: Цивільний кодекс України: Офіційний текст. – 464 с.
36. Васильев А.Н. Следственная тактика. – М.: Юрид.лит., 1976. – 200 с.
37. Васильев А.Н., Яблоков Н.П. Предмет, система и теоретические основы криминалистики. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. – 143 с.
38. Веpтузаєв М.С. Захист інфоpмації в комп’ютеpних системах від несанкціонованого доступу: Hавч. посіб. / Веpтузаєв М.С., Юрченко О.М.; За pед. С.Г. Лаптєва; Євpоп. ун-т. – К., 2001. – 320 с.
39. Венгеров А.Б. Право и информация в условиях автоматизации управления (теоретические вопросы). – М.: Юрид.лит., 1978. – 208 с.
40. Вехов В.Б. Компьютерные преступления: cпособы совершения и раскрытия. / Под ред. Б.П. Смагоринского. – М.: Право и Закон, 1996. – 182 с.
41. Виденин В.И. Некоторые черты классификации как средства познания в советской криминалистике // Сборник статей адъюнктов и соискателей. –М., 1973. – С. 63-67.
42. Винберг А.И. Криминалистическая экспертиза в советском уголовном процессе. – М.: Госюриздат, 1956. – 220 с.
43. Винберг А.И. Специалист в процессе предварительного расследования // Социалистическая законность. – М., 1961. – № 9. – С. 31-32.
44. Винер Н. Кибернетика и общество. / Пер. Е.Г. Панфилова. Общ.ред. и предисл. Э.Я. Кольмана. – М.: Сов радио, 1958. – 200 с.
45. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине. / Пер. с англ. Предисл. Г.Н.Поварова. 2-е изд. – М.: Совет. радио, 1968. – 326 с.
46. Виступ Президента України Леоніда Кучми на пленарному засіданні Генеральної асамблеї ООН // Крок. – 2000. – № 17-18. – С. 2. - верес.
47. Виявлення та розслідування злочинів, що вчиняються з використанням комп’ютерних технологій / М.І. Камлик, Б.В. Романюк, В.Д. Павловський, В.Г. Хахановський, В.С. Цимбалюк; За заг.ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: 2000. – 64 с.
48. Волобуєв А.Ф. Проблеми розслідування „комп’ютерних” злочинів // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1996. –№ 1. – С. 63-70.
49. Вус М.А. Аттестация специалистов по безопасности в США // Защита информации. Конфидент, 1994, – № 2. – С. 9-10.
50. Вчера, сегодня, завтра // Время. – 2004. – № 85 (15349). – С. 1.
51. Гавло В.К. О следственной ситуации и методике расследования хищений, совершаемых с участием должностных лиц // Вопросы криминалистической методологии, тактики и методики расследования. – М., 1973. – С. 89-90.
52. Гавловський В.Д. Інформаційна безпека: захист інформації в автоматизованих системах (організаційно-правовий аспект) // Правове, нормативне та метрологічне забезпечення систем захисту інформації в автоматизованих системах України. – К., 2000. – С. 50-53.
53. Гаврилин Ю.В. Расследование неправомерного доступа к компьютерной информации: Учебное пособие. / Под ред. Н.Г. Шурухнова. – М.: ЮИ МВД РФ, Книжный мир, 2001. – 88 с.
54. Гаврилов О.А. Компьютерные технологии в правотворческой деятельности: Учебное пособие. / Акад. правовой ун-т при Ин-те гос-ва и права РАН, – М.: ИНФА, 1999. – 102 с.
55. Герасимов И.Ф. К вопросу о следственой ситуации // Следственная ситуация: Сб.науч.тр. / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер по придупреждению преступлений; Отв. ред. В.В. Клочков. – М., 1985. – С. 6-11.
56. Герасимов И.Ф. Некоторые проблемы раскрытия преступлений. / И.Ф. Герасимов; Свердл. юрид. ин-т. – Свердловск: Сверд. Уральск. кн. из-во, 1975. – 184 с.
57. Голубєв В.О. Розслідування компютерних злочинів: Монографія. / В.О. Голубєв; Гуман. ун-т „зпоріжський ін-т держ. та муніципал. упр.” – Запоріжжя: Гум ун-т „ЗІДМУ”, 2003. – 296 с.
58. Голубєв В.О., Гавловський В.Д., Цимбалюк В.С. Проблеми боротьби зі злочинами у сфері використання комп’ютерних технологій: Навч. посібник / За заг. ред. Р.А. Калюжного. – Запоріжжя: ГУ „ЗІДМУ”, 2002. – 292 с.
59. Гончаренко В.И. Использование данных естественных и технических наук в уголовном судопроизводстве: (Методолог. вопросы). – К.: Вища школа. Изд-во при Киев. ун-те. – 1980. – 157 с.
60. Гончаренко В.І. Науково-технічні засоби в роботі слідчого. – К., Вид-во Київ. ун-ту, 1972. – 208 с.
61. Готт В.С., Семеннюк Э.П. Урсул А.Д. Категории современной науки: становление и развитие. – М.: Мысль, 1984. – 268 с.
62. Гуцалюк М.В Кримінальний кодекс та комп’ютерна злочинність // Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: Матер. міжнар. наук. - практ. конф. Харків 25-26 жовт. 2001р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. – К. – Х..: ”Юрінком Інтер”, 2002. – С. 163-166.
63. Доклад генерального секретаря Организации Объединенных Наций „Воздействие организованной преступной деятельности на общество в целом” // В мат. Комиссии ООН по предупреждению преступности и уголовному правосудию. Вена, 13-23., Е/СN. 15/1993/3.
64. Домаpев В.В. Защита инфоpмации и безопасность компьютеpных систем. – К.: DiaSoft, 1999. – 453 с.
65. Доронін І.М. Поняття документів як виду доказів у кримінальному процесі // Вісник Верховного Суду України. – 2001. – № 6. – С. 56-57.
66. Дорохов В.Я. Понятие документа в советском праве // Известия высш.учеб.завед. – Правоведение. – 1982. – № 2. – С. 53-60.
67. Драпкин Л.Я. Общая характеристика следственных ситуаций // Следственная ситуация: Сб.науч.тр. / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер по придупреждению преступлений; Отв. ред. В.В. Клочков. – М., 1985. – С.13-16.
68. Драпкин Л.Я. Основы теории следственных ситуаций. – Свердловск: Изд-во Урал. ун-та, 1987. – 163 с.
69. Драпкин Л.Я. Понятие и классификация следственных ситуаций // Следственные ситуации и раскрытие преступлений. – Свердловск, 1975, Науч.труды, вып. 41. – С. 26-45.
70. Европейская конвенция о взаимной правовой помощи по уголовным делам от 20 апреля 1959 г. / Бюллетень международных договоров, 2000. – № 9. – С. 51-59.
71. Ершов А.П. Информация: от информационной грамотности учащихся к информационной культуре общества // Коммунист, 1988. – № 2. – С. 82-92.
72. Жмыхов А.А. Особенности современной компьютерной преступности за рубежом // Преступное поведение (новые исследования): Сб.науч.трудов / Под общей ред.проф. Ю.М. Антоняна. – М.: ВНИИ МВД России, 2002, – 312 с.
73. Журавель В.А. Проблеми теорії та методології криміналістичного прогнозування. – Харків: Право, 1999. – 304 с.
74. Завгородний В.И. Комплексная защита информации в компьютерных системах: Учебное пособие. – М.: Логос; ПБОЮЛ Н.А. Егоров, 2001. – 264 с.
75. Закон України „ Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України” від 21.06.2001 р., № 2533-ІІІ // ВВР України. – 2001. – № 34-35 (31.08.2001), ст. 187.
76. Закон України „Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 р., № 3792-ХІІ // ВВР України. – 1994. – № 13 (29.03.94), ст. 64.
77. Закон України „Про адвокатуру” від 19.12.92 р., № 2887-ХІІІ // ВВР України. – 1993. – № 9, ст. 62.
78. Закон України „Про банки і банківську діяльність” від 7.12.00 р., № 2121-ІІІ // ВВР України. – 2001. – № 5-6, ст. 30.
79. Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 11.05.2004 р., № 1703-ІV // ВВР України.– 2004. – № 32 (06.08.2004), ст. 394.
80. Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про авторське право і суміжні права” від 11.07.2001 р., № 2627-ІІІ // ВВР України. – 2001. – № 43 (26.10.2001), ст. 214.
81. Закон України „Про державну таємницю” від 21.01.94 р., № 3855-ХІІ // ВВР України. – 1994 – № 16, ст. 93.
82. Закон України „Про захист інформації в автоматизованих системах” від 05.07.1994 р., № 80/94-ВР // ВВР України. – 1994. – № 31 (02.08.94), ст. 286.
83. Закон України „Про основи національної безпеки України” від 19.06.2003 р., № 160/95-ВР // Голос України. – 22 липня 2003 р. – № 134.
84. Закон України „Про інформацію” від 02.10.1992 р., № 2657-ХІІ// ВВР України. – 1992. – № 48 (01.12.92), ст. 650; 2003 р., № 28, ст. 214.
85. Закон України „Про науково-технічну інформацію” від 25.06.1993 р., № 3322-ХІІ // ВВР України. – 1993. – № 33 (17.08.93), ст. 345.
86. Закон України „Про Національну програму інформатизації” від 04.02.1998 р., № 74/98-ВР // ВВР України. – 1998. – № 27-28, ст. 181.
87. Закон України „Про електронні документи та електронний документообіг” від 22.05.2003 р., № 851-ІVІІ // ВВР України. – 2003. – № 36 (05.09.2003), ст. 275.
88. Закон України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 р., № 1280-ІV // ВВР України. – 2004. – № 51 (02.01.2004), ст. 2644.
89. Заморин А.П.. Марков А.С. Толковый словарь по вычислительной технике и программированию. Основные термины: около 3000 терминов. – М., 1988.
90. Збірка документів Ради Європи. Офіційне видання. Парламентське видавництво. – Київ, 2000. – 654 с.
91. Зегжда П.Д. Теория и практика обеспечения информационной безопасности. – М.: Изд-во „Яхтсмен”, 1996. – 192 с.
92. Зуйков Г.Г. Криминалистическое понятие и значение способа совершения преступления // Труды Высшей школы МВД СССР. Вып. 15. – М., 1967. – С. 53-74.
93. Игошев К.Е. Типология личности преступника и мотивация преступного поведения. – Горький, 1974. – 167 с.
94. Инициативы Европейской Комиссии по борьбе с преступностью // Проблемы преступности в капиталистических странах. – М.: ВИНИТИ, 2002. – № 8. – С. 24-29.
95. Интерпол против вирусов // Наука и жизнь. – 2004. – № 2. – С. 106.
96. Іщенко В. Поняття документа як джерела доказів у кримінальному судочинстві // Право України. – Київ, 1997. – № 2. – С. 42-44.
97. Кандинский В.Х. К вопросу о невменяемости. М.: Изд-во Е.К. Кандинской, 1890. – 238 с.
98. Карась И.З. Вопросы правового обеспечения информатики // Микропроцессорные средства и системы. – 1986. – № 1. – С. 3-9.
99. Карась И.З. Экономический и правовой режим информационных ресурсов // Право и информатика. – М.: МГУ, 1990. – С. 40-59.
100. Кетле А. Соціальная система и законы ею управляющіе. С фр. пер. князь Л.Н. Шаховской. С.-Петербургъ. Печатано у Тиблена и К°. (Н. Неклюдов), 1866. - 312 c. (СПб.: Тиблен (Неклюдов), 1866. – 312 с.)
101. Кибернетические вирусы // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). – М.: ВИНИТИ, 2001. – № 8. – С. 10-13.
102. Клименко Н., Клевцов О. Можливості використання в розслідуванні злочинів деяких нетрадиційних криміналістичних і спеціальних знань // Право України. – 1998. – № 1. – С. 95-100, 103.
103. Клочков В.В. Проблемы теории следственной ситуации // Следственная ситуация: Сб.науч.тр. / Всесоюз. ин-т по изучению причин и разработке мер по придупреждению преступлений; Отв. ред. В.В. Клочков. – М., 1985. – С.74-79.
104. Козлов В.Е. Компьютерные преступления: криминалистическая характеристика и осмотр места происшествия. – Минск: Акад. МВД Республики Беларусь, 2001. – 120 с.
105. Козлов В.Е. Теория и практика борьбы с компьютерной преступностью. – М.: Горячая линия-Телеком, 2002. – 336 с.
106. Колесниченко А.Н. Научные и правовые основы методики расследования отдельных видов преступлений: Автореферат дис. д-ра юрид. наук. – Х., 1967. – 28 с.
107. Колесниченко А.Н., Коновалова В.Е. Криминалистическая характеристика преступлений: Учеб. пособие. – Харьков: Юрид. ин-т, 1985. – 93 с.
108. Колмаков В.П. Следственный осмотр. – М.: Юрид. лит., 1969. – 196 с.
109. Комп’ютеpний словник. / Пеp. з англ. В. О. Соловйова. – К.: Укpаїна, 1997. – 468 с.
110. Комп’ютерна злочинність: Навчальний посібник. / П.Д. Біленчук, Б.В. Романюк, В.С. Цимбалюк та ін. – Київ: Атіка, 2002. – 240 с.
111. Компьютерные преступления и методы борьбы с ними // Проблемы преступности в капиталистических странах. – М.: ВИНИТИ, 1985. – № 1. – С. 3-7.
112. Компьютерные преступления: Учебное пособие. – М.: ЮИ МВД, 1995. – 104 с.
113. Компьютерные технологии в юридической деятельности: Учебное и практическое пособие / Под ред. Н. Полевого, В. Крылова. – М., 1994. – 306 с.
114. Кони А.Ф. Собрание сочинений : В 8 т. / Под общ. ред. В.Г. Базанова и др. – М.: Юрид. лит., 1967. – Т.4. – 543 с.
115. Коновалова В.Е. Теоретические проблемы следственной тактики //Автореф. дисс. д-ра юрид. наук. – Харьков, 1966. – 30 с.
116. Конституція України від 28.06.1996 р., № 245к / 96-ВР // ВВР України. – 1996. – № 30 (23.07.96), ст. 141.
117. Копылов В.А. Информационное право: Учебник. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2002. – 512 с.
118. Копылов В.А. Информация и собственность // Информационные ресурсы России. – 1996. – № 3. – С. 10-12.
119. Копылов В.А. Информация как объект правового регулирования // Научно-техническая информация. Сер.1. Орг. и методика информац. работы. –1996. – № 8. – С. 1-17.
120. Котляревський О.І., Куценко Д.М. Комп’ютерна інформація як речовий доказ у кримінальній справі // Інформаційні технології та захист інформації: Зб. наук. праць. – Запоріж¬жя, 1998. – Вип. 2. – 128 с.
121. Кочои С., Савельев Д. Ответственность за неправомерный доступ к компьютерной информации // Российская юстиция. – 1999. – № 1. – С. 44 - 45.
122. Криминалистика. В 2-х кн.: Техника и тактика расследования преступлений: Учеб. Пособие для слушателей правовых вузов, НИИ угол. политики при прокуроре СССР, Верховном Суде СССР И НКЮ РСФСР; / Под ред. А.Я. Вышинского, – М.: Сов. Законодательство, 1935. – Кн. 1. – 251 с.
123. Криминалистика. В 2-х т. / Под ред. Р.С. Белкина, Г.Г. Зуйкова. – М.: НИ и РИО ВШ МВД СССР, 1970. – Т.ІІ – 477 с.
124. Криминалистика: Учеб. для юрид. вузов / Отв. ред. чл.-корр. Акад. Наук СССР проф. С.А. Голунский. – М., Госюриздат, 1959. – 511с.
125. Криминалистика: Учебн. для юрид. ин-тов и фак. / Отв. ред. д-р юрид. наук проф. А.Н. Васильев. – М.: Изд-во Моск. ун-та., 1971. – 564 с.
126. Криминалистика: Учебник / Под ред. А.Г. Филиппова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Спарк, 2000. – 687 с.
127. Криминалистика: Учебник / Под ред. И.Ф. Герасимова, Л.Я. Драпкина, – М.: Высш. шк., 1994. – 527 с.
128. Криминалистика: Учебник для вузов / Волынский А.Ф., Аверьянова Т.В., Александрова И.Л. и др.; Под ред. проф. А.Ф. Волынского. – М.: Закон и право, ЮНИТИ-ДАНА, 2000. – 611 с.
129. Криминалистика: Учебник для юрид. фак. и ин-тов / Отв. ред. засл. деят. науки РСФСР проф. С.П. Митричев и проф. М.П. Шаламов. – М.: Юрид. лит., 1966. – 607 с.
130. Криминалистика: Учебник для юрид. фак. и ин-тов / Отв. ред. Засл. деят. науки РСФСР проф. С.П. Митричев, проф., Н.А. Селиванов, проф. М.П. Шаламов. Изд. 2-е, испр. и доп. – М.: Юрид.лит., 1973. – 536 с.
131. Криминалистика: Учебник / Отв. ред. М.П. Яблоков. – 2 изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2000. – 718 с.
132. Криминалистика: Ученик для вузов / Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р.; Под ред. Р.С. Белкина. – М.: НОРМА-ИНФРА, 1999. – 990 с.
133. Кpиминалистика: Кpиминалистическая тактика и методика pасследования пpеступлений: Учеб. для студентов юpид. вузов и фак. / Коновалова В.E., Матусовский Г.А., Шепитько В.Ю. и др.; Под pед. В. Ю. Шепитько. – Х.: Одиссей, 2001. – 527 с.
134. Кpиминалистика: Учеб. пособие для студентов юpид. фак. и вузов / Геpасимов В. H., Колдин В. Я., Кpылов В. В. и дp.; Отв. pед. Н.П. Яблоков – М.: БEК, 1995. – 689 с.
135. Кpиминалистика: Ученик / Виктоpова E. H., Виктоpова Л. H., Голдованский Ю. П. и дp.; Под pед. В. А. Обpазцова. – М.: Юpистъ, 1995. – 591 с.
136. Кpиміналістика: Підpуч. для вузів системи МВС Укpаїни / Біленчук П. Д., Головач В. В., Салтевський М. В. та ін.; За pед. П. Д. Біленчука. – К.: Укp. пpавн. фундація: Пpаво, 1997. – 253 с.
137. Кpиміналістика: Підpуч. для студ. юpид. спец. вищ. закл. освіти / Шепітько В. Ю., Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В.А. та ін.; Hац. юpид. акад. ім. Яpослава Мудpого; За pед. В. Ю. Шепітька. – К.: Вид. дім ”Ін Юpе”, 2001. – 682 с.
138. Криминалистическая мотивация / Антонян Ю.М., Гульдман В.В., Кудрявцев Ю.Н. и др.; Отв. ред. В.Н. Кудрявцев; АН СССР. Ин-т госуд. и права. – М.: Наука, 1986. – 304 с.
139. Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів: Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – Харків: Право, 1998. – 376 с.
140. Криміналістика: Підручник / За ред. П.Д. Біленчука – 2-ге вид., випр.і доп. – К.: Атіка, 2001. – 544 с.
141. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001р. // ВВР України. – 2001. – № 25-26 (29.06.2001), ст.131.
142. Кримінальний кодекс України. За станом на 15 квітня 2005 р. / Верховна Рада України: Офіц. вид. – К.: Парламентське вид-во, 2005. (Б-ка офіційних видань). – 178 с.
143. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка. – К.: „Форум”, 2003. – 938 с.
144. Крылов В.В. Информационные компьютерные преступления. – М.: Издательская группа ИНФРА-М – Норма, 1997. – 285 с.
145. Курс международного права. В 7 т. Т.1. Понятие, предмет и система международного права / Ю.А. Баскин, Н.Б. Крылов, Д.Б. Левин и др. – 1989. – 166 с.
146. Курушин В.Д., Минаев В.А. Компьютерные преступления и информационная безопасность. – М.: Новый Юрист, 1998. – 286 с.
147. Ландик В. Доцільність і можливості охорони комп’ютерних програм нормами патентного права // Інтелектуальна власність. – 2002. – № 9. – С. 12-16.
148. Ларин А.М. Работа следователя с доказательствами. – М.: Юрид. лит-ра, 1966. – 156 с.
149. Лисиченко В.К. Использование данных естественных и технических наук в следственной практике: Учеб.пособ. – К.: Вища школа. Изд-во при КТУ, 1971. – 88 с.
150. Лисиченко В.К. Следственный осмотр как специальный метод исследования объектов в процессе доказывания по уголовным делам // Криминалистика и суд. экспертиза. – Киев, 1987. – Вып. 35. – С. 26-32.
151. Литвинов А.В. Правовые вопросы охраны компьютерной информации // Советское государство и право, 1987. – № 8. – С. 84-88.
152. Лузгин И.М. Методологические проблемы расследования преступления. –М.: Юрид. лит., 1973. – 215 с.
153. Лук’янчиков Є.Д. Слідчі дії як засоби збирання криміналістичної інформації // Вісник Одеського інституту ВС. – 1999. – №3. – С. 49-55.
154. Лупинская П.А. Курс советского уголовного процесса. – М.: Юрид. лит., 1989. – 638 с.
155. Ляпунов Ю., Максимов В. Ответственность за компьютерные преступления // Законность, 1997. – № 1. – С. 8-15.
156. Мазуров В.А. Компьютерные преступления: классификация и способы противодействия: Учебно-практическое пособие. – М.: „Палеотип”, „Логос”, 2002. – 148 с.
157. Макаренко Н.П. Техника расследование преступлений: Практическое руководство для судебных работников. – Харьков, 1925. – 156 с.
158. Матусовский Г.А. Криминалистика в системе научных знаний. – Х.: „Вища школа”, изд-во при Харьк. ун-те, 1976. – 113 с.
159. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический анализ. – Харьков: Консум, 1999. – 478 с.
160. Матусовский Г.А., Сущенко В.Н. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дел: Учеб.пособие. – Х.: Юрид. ин-т., 1983. – 84 с.
161. Махов В.Н. Использование знаний сведущих лиц при расследовании преступлений. – М.: Изд-во Рос. ун-та дружбы народов, 2000. – 295 с.
162. Международное право: Учебник / Отв.ред. Ю.М. Колосов, В.И. Кузнецов. (Диплом. акад. МИД РФ, МГИ МО МИД РФ). – М.: Международные отношения, 1996. – 608 с.
163. Международное право: Учеб. для вузов / Г.В. Игнатенко, В.Я. Суворова, И.О. Туинов и др..; под ред. Г.В. Игнатенко. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Высш. шк., 1995. – 399 с.
164. Международное уголовное право / И.П. Блищенко, Р.А. Каламкарян, И.И. Карпец и др. / Рос. Акад. наук, ин-т гос-ва и права. – М.: Наука, 1995. – 174 с.
165. Международное уголовное право. Учебн. пособие / Под общей ред. В.Н. Кудрявцева. 2-е изд. перераб. и доп. – М.: Наука, 1999. – 264 с.
166. Международные акты по правам человека. Сборник документов. – М.: Изд-во НОРМА-ИНФРА.М. 2000 (1999). – 784 с. (док.ООН / РЕS/ 217А).
167. Международные документы по правам человека. – Харьков: РИФ „Арсин”, ЛТД”, 2000. – 288 с.
168. Мещеряков В.А. Преступления в сфере компьютерной информации: правовой и криминалистический анализ. – Воронеж: Воронежский госуд. ун-т, 2001. – 176 с.
169. Митричев С.П. Общие положения методики расследования отдельных видов преступлений // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1973, – Вып.10. – С. 27-32.
170. Модельный уголовный кодекс государств – участников СНГ от 17 февраля 1996 года // Правоведение, – 1996. – № 1. – С. 91-150.
171. Настільна книга слідчого. (Науково-практичне видання для слідчих і дізнавачів) / Панов М.І., Шепітько В.Ю., Коновалова В.О. та ін. – К.: Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 715 c.
172. Наука и политика: место встречи – Будапешт // Наука и жизнь. – 2004. – № 1. – С. 5-12, 106-107.
173. Науково-практичний коментар кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І Мельника, М.І. Хавронюка. – К.: Канон, А.С.К., 2001. – 1103 с.
174. Некоторые особенности современного кибертерроризма // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). – М.: ВИНИТИ, 2001. – № 9. – С. 3-12.
175. Некоторые факты из области киберпреступности // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). – М.: ВИНИТИ, 2002. – № 9. – С. 26-28.
176. Новейший словарь иностранных слов и выражений. – М.: Современный литератор, 2003. – 976 с.
177. Нюттен Ж. Мотивация // Экспериментальная психология. – М.: Прогресс, 1975, вып. 5. – 283 с.
178. Обpазцов В.А. Выявление и изобличение пpеступника. – М.: Юpистъ, 1997. – 333 с.
179. Обpазцов В.А. Кpиминалистика: Куpс лекций. / Ассоц. pаботников пpавоохpан. оpганов РФ. – М.: Б. и. , 1996. – 447 с.
180. Образцов В.А. Криминалистическая классификация преступлений. – Красноярск: Изд-во Краснояр ун-та, 1988. – 175 с.
181. Образцов В.А., Танасевич В.Г. Понятие и криминалистическое значение следственной ситуации // Сов. Государство и право, 1979. – № 8. – С.109-155.
182. Овчинский А.С., Наумов И.А., Щерба В.В. Анализ возможностей получения информации из компьютерных сетей в интересах оперативно-розыскной деятельности // Информация правоохранительных систем: материалы международной конференции. – М.: LESI, 1998.– Т.2. – С. 134-136.
183. Осмотр места происшествия при расследовании отдельных видов преступлений: Учебн. пособие. / Батий А.С., Бахин В.П., Весельский В.К. и др.; под. ред. Н.И. Клименко. – К.: „НВТ Правник” – НУВС, 2001. – 171 с.
184. Осуга С. Обработка знаний. Пер. с япон. – М.: Мир, 1989. – 293 с.
185. Офіційне видання Le code penal Suisse, RS 311.0.
186. Офіційний переклад нормативних актів Євросоюзу в сфері інформаційно-комунікаційних технологій. Громадська організація ІНТЕРНЬЮЗ-УКРАЇНА. – Київ, 2000. – 219 с.
187. Паскуаль К. Заочний круглий стіл // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 10. – С. 53.
188. Першиков В.И., Савинков В.М. Толковый словарь по информатике. 2-е изд., доп. – М.: Финансы и статистика, 1991. – 536 с.
189. Пинхасов Б.И. Использование документов в доказывании. – Ташкент: Фан, 1977. – 136 с.
190. Полевой Н.С. Правовая информатика и кибернетика. – М.: Юрид. лит., 1993. – 527 с.
191. Полянская О.Ю. Законодательство европейских стран, США и России по компьютерным преступлениям // Безопасность информационных технологий. – 1997. – Вып. 1. – С. 32-43.
192. Постанова КМ України № 1815-98 від 16.11.98 р. „Про порядок легалізації програмних продуктів (програмних засобів) для виконання Національної програми інформатизації” // Офіційний вісник України, 1998 р., № 46, ст. 1693.
193. Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. / упоряд. Т. Яблонської. – К.: Сфера, 1999. – 342 с.
194. Представление и использование знаний. / Под ред. Х. Уєно, М. Исидзука. – М.: Мир, 1989. – 220 с.
195. Преступления против офисов // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). – М.: ВИНИТИ, 1991. – № 10. – С. 16-18.
196. Преступления, связанные с использованием компьютерной сети. Справочный документ для семинара-практикума по использованию компьютерной сети. / Десятый Конгресс Организации Объединенных Наций по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями. – Документ ООН А/CONF/187/10.
197. Приобретение знаний. Пер.с япон. / Под ред. С. Осуги, Ю. Саэки. – М.: Мир, 1990. – 304 с.
198. Проблемы борьбы с компьютерными преступлениями в военных информационных сетях // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). – М.: ВИНИТИ, 2001. – № 4. – С. 16-20.
199. Проблемы киберпреступности в азиатских странах // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). – М.: ВИНИТИ, 2002. – № 11. – С. 9-13.
200. Радаев В.В. Криминалистическая характеристика и её использование в следственной практике: Лекция / М-во внутр. дел СССР, Высш. следств. шк. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1987. – 21 с.
201. Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча практика: Підручник для юрид вузів і фак. / За заг. ред. проф. В.П. Колмакова. – К.: „Вища школа”, 1973. – 296 с.
202. Расследование компьютерных преступлений // Проблемы преступности в капиталистических странах. 1984. – № 6. – С. 14-19.
203. Расследование преступлений повышенной общественной опасности: Пособие для следователя / Под научной редакцией Н.А. Селиванова и А.И. Дворника) – М.: Лига Разум , 1999. – 508 с.
204. Рачков П.А. Науковедение. Проблемы, структура, элементы. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1974. – 242 с.
205. Ровенский В., Уемов А., Уемова Е. Машина и мысль (Философский очерк об информатике). – М., 1960. – 126 с.
206. Розенфельд Н. Загальна характеристика умисних комп’ютерних злочинів // Право України. – 2002. – № 10. – С. 88-92.
207. Розин Н.Н. Уголовное судопроизводство. – СПб., 1916. – 546 с.
208. Романюк Б.В. Сучасні теоретичні та правові проблеми використання спеціальних знань у досудовому слідстві: Монографія. – К.: НАВСУ, 2002. – 196 с.
209. Россинская Е.Р. Криминалистика: Курс лекций. – М.: Изд-во НОРМА, 2003. – 432 с.
210. Россинская Е.Р., Усов А.И. Судебная компьютерно-техническая экспертиза. – М.: Право и закон, 2001. – 416с.
211. Руководство Организации Объединенных Наций по предупреждению преступлений, связанных с применением компьютеров, и борьбе с ними. / Международный обзор уголовной политики № 43, № 45, 1994. – Ньо-Йорк: ООН, 1994. – С. 50.
212. Салтевский М.В. Проблема соотношений специальных и профессиональных знаний, используемых при производстве следственных действий // Становление и развитие органов внутренних дел Украинской ССР. – К.: КВШ МВД СССР, 1973. – С. 134-135.
213. Салтевський М.В. Кpиміналістика: Hавч.-довід. посібник. – К.: HВТ ”Пpавник”, 1996. – 159 с.
214. Салтевський М.В. Кpиміналістика (у сучасному виклад): Підpучник – К.: Кондор – 2005. – 588 с.
215. Самойлов Г.А. Основы криминалистического учения о навыках: Учеб. пособие / Под ред. проф. Р.С. Белкина. – М.: ВШ МВД СССР, 1968. –109 с.
216. Сатерленд Э.Ч. Являются ли преступления людей в белых воротничках преступлениями? // Социология преступности (Современные бурж. теории) / Под ред. Б.С. Никифорова. – М., 1966. – 45-59 с.
217. Сегай М.Я. Методология судебной идентификации. – Киев, 1970. – 254 с.
218. Сегай М.Я., Ярослав Ю.Ю. Криминалистические и процессуальные проблемы преобразования латентных следов // Криминалистика и суд. экспертиза. – Киев, 1983. – Вып. 26. – 31-36.
219. Сергеев Л.А. Расследование и предупреждение хищений, совершаемых при производстве строительных работ: Автореферат дис. канд. юрид. наук. – М., 1966. – 16 с.
220. Сиверс В.А. Измерение ценности. – Калининград: „Свободная зона”, 1996. – 128 с.
221. Сімейний кодекс України. – К.: Парламентське вид-во, 2004. (Б-ка офіційних видань). – 84 с.
222. Смирнов В.И., Титов В.Ф. Философия. – М., 1998. – 286 с.
223. Снігерьов О.П. Проблеми класифікації злочинів у сфері комп’ютерної інформації // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 1999. – № 5. – С. 25-29.
224. Советская криминалистика: Теоретические проблемы. / Н.А.Селиванов, В.Г. Танасевич, А.А.Эйсман, Н.Я. Якубович. – М.: Юрид. лит., 1978. – 192 с.
225. Советская криминалистика: Учеб. пособие для юрид. вузов / Под ред. проф. С.П. Митричева и проф. Н.В. Терзиева. – М., 1962. – Ч.1. – 422 с.
226. Советский энциклопедический словарь / Научно-редакционный совет: А.М. Прохоров (пред.). – М.: „Советская энциклопедия”, 1981. – 1600 с.
227. Современные средства противодействия компьютерным вирусам // Борьба с преступностью за рубежом (по материалам зарубежной печати). – М.: ВИНИТИ, 2001. – № 7. – С. 3-8.
228. Соколов А.В., Степанюк О.М. Защита от компьютерного терроризма. Справочное пособие. – СПб.: БХВ – Петербург; Арлит, 2002. – 496 с.
229. Соколовский. З.М. Понятие специальных знаний // Криминалистика и судебная экспертиза, 1969. – № 6. – С. 199-205.