Третяк Михайло Володимирович. Механізми державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу

brief description

Третяк Михайло Володимирович. Механізми державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу.- Дисертація канд. наук з держ. упр.: 25.00.02, Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, Харків. регіон. ін-т держ. упр. - Харків, 2015.- 185 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ТРЕТЯК Михайло Володимирович
УДК 351.82

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ
СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата наук
з державного управління

Науковий керівник:
БУЛЬБА Володимир Григорович,
доктор наук з державного управління, професор

Харків – 2015
ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ…………………………………….. 4
ВСТУП 5
РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ 13
1.1. Понятійно-категоріальний апарат державного управління у сфері соціальної відповідальності бізнесу 13
1.2. Соціальна відповідальність бізнесу як об`єкт державного регулювання 27
1.3. Сутність механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу 44
Висновки до першого розділу 54
РОЗДІЛ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 59
2.1. Нормативно-правові основи державного регулювання соціально відповідальної діяльності суб’єктів підприємництва 59
2.2. Зарубіжний досвід державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу 71
2.3. Державне регулювання соціальної відповідальності бізнесу в Україні: сучасний стан і проблеми розвитку 85
Висновки до другого розділу 99
РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ 103
3.1. Методичні підходи до оцінювання ефективності державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу 103
3.2. Фонди громад як інструмент розвитку соціальної відповідальності бізнесу на місцевому рівні 120
3.3. Напрями вдосконалення механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу 135
Висновки до третього розділу 144
ВИСНОВКИ 149
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 153
ДОДАТКИ 172

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

БФ – благодійний фонд
ГО – громадські організації
ЄС – Європейський Союз
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗУ – Закон України
КМУ – Кабінет Міністрів України
КСВ – Міжнародна організація праці
МОП – молодіжні громадські організації
НДО – недержавні організації
НУО – неурядові організації
ООН – Організація Об’єднаних Націй
СВБ – соціальна відповідальність бізнесу
ФГ – фонд громади

ВСТУП

Актуальність теми. Для країн світового співтовариства, які перебувають під впливом процесів глобалізації, а також зазнають змін у суспільних настроях, очікуваннях та системі цінностей, зростає роль і значення бізнесу в розв'язанні нагальних завдань підвищення рівня життя громадян, екологічної безпеки, зваженості дій у використанні природних ресурсів.
Прагнення України до сталого економічного розвитку, її інтеграція до європейського співтовариства потребують запровадження сучасних практик взаємодії держави та бізнесу, бізнесу та суспільства, які б дозволили посилити взаємну відповідальність усіх учасників соціально-економічних відносин, створити умови для подальшого стабільного розвитку держави і суспільства.
Водночас, соціальна відповідальність бізнесу (СВБ), в основі якої лежить успішний і динамічний розвиток виробничо-господарської діяльності конкретної фірми, дає потрібний суспільству соціальний ефект у вигляді створення робочих місць, товарної маси, податкових поповнень бюджетів усіх рівнів і можливості реалізації додаткових соціальних програм. Саме СВБ в остаточному підсумку забезпечує високі й стійкі темпи зростання як національної економіки в цілому, так і окремих її адміністративно-територіальних утворень.
Дослідження проблем соціальної відповідальності набуває особливої актуальності в сучасних умовах, що в Україні характеризуються: існуванням кризових явищ в економіці; обмеженістю державних ресурсів, необхідних для забезпечення соціального захисту населення; посиленням впливу зовнішнього середовища на діяльність українських компаній, які мають відповідно реагувати на його запити; посиленням інтелектуалізації трудової діяльності, збільшенням ролі людського капіталу, впровадженням стандартів гідної праці, зростанням уваги потенційних інвесторів до інформації про конкурентоспроможність компанії, її зовнішній та внутрішній імідж.
Уже кілька десятиліть проблематика соціальної відповідальності бізнесу є об'єктом наукового інтересу дослідників різних країн. Серед фундаментальних робіт закордонних вчених слід перш за все слід виділити праці Г. Боуена [148],Т. Бредгарда [5], К. Девіса [152], Т. Дональдсона[153], П. Друкера [154], Л. Зу [171], Е. Карнегі [149], А. Керолла [150], Ф Котлера [50], Т. Левітта [160], Дж. Логсдома [57], Л. Престона [153], С. Сакса [162], С. Сеті [164], Р. ван Тулдера [169], М. Фрідмена [156], Р. Фрімена [155] та ін.
Аналіз наукових досліджень і публікацій дає підстави стверджувати, що на сьогодні існує певний інтерес до дослідження проблеми державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу. Вона розглядається в контексті трансформаційних змін в системі державного управління (В. Бакуменко [3], Р. Войтович [10], В. Дзюндзюк [23], В. Корженко [44], Е. Лібанова [56], О. Радченко [96], В. Сичова [104], В. Солових [105]) та взаємодії влади й інститутів громадянського суспільства (Н. Діденко [25], О. Крюков [53], П. Петровський [85], О. Руденко [100]).
Економічні та соціально-трудові аспекти державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу досліджують О. Амосов [1], Н. Волосковець [11], Р. Волошин [12], Х. Гальчак [15], О. Грішнова [19], А. Дєгтяр [22], Л. Козін [40], А. Колот [41], М. Латинін [21], С. Майстро [59], В. Мартиненко [112], С. Мельник [64], Є. Морозов [73 ], О. Петроє [86], О. Поважний [87], Т. Самофалова [103], В. Шаповал [141; 142]та ін.
Регіональні особливості співпраці влади і представників ділових кіл по вирішенню соціальних проблем територій вивчають О. Коротич [46], Ю. Куц [54], Т. Маматова [60], В. Мамонова [61], А. Мерзляк [67], О. Мельниченко [65], А. Рижко [98], М. Фурса [137] тощо.
Взаємодію суб’єктів соціально відповідального бізнесу та органів державного управління при реалізації соціальної політики досліджують В. Бульба[6], В. Єлагін [30], Д. Карамишев [36], О. Кірєєва [39], В. Скуратівський [136], В. Трощинський [132], Н. Щур [143; 144] та ін.
Попри значні науково-теоретичні здобутки зарубіжних та вітчизняних вчених низка питань, пов’язаних безпосередньо з державним регулюванням соціальної відповідальності бізнесу, залишаються недостатньо дослідженими і тому потребують додаткового вивчення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах науково-дослідної роботи кафедри соціальної і гуманітарної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за темою «Управління розвитком гуманітарної сфери на регіональному рівні» (державний реєстраційний номер 0112U001155). Особистий внесок здобувача полягає в узагальненні зарубіжного досвіду стимулювання соціальної відповідальності бізнесу на регіональному рівні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу та розроблення практичних рекомендації щодо їх удосконалення.
Для досягнення мети було визначено наступні завдання:
– узагальнити понятійно-категоріальний апарат державного управління у сфері соціальної відповідальності бізнесу;
– опрацювати типологію соціальної відповідальності суб’єктів підприємницької діяльності за різними класифікаційними ознаками;
– розкрити сутність механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу;
– визначити напрями вдосконалення методики оцінювання ефективності державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу;
– обґрунтувати доцільність запровадження у вітчизняну практику фондів громад як інструменту реалізації соціальної відповідальності бізнесу на місцевому рівні;
– розробити структурно-функціональну модель соціальної відповідальності бізнесу;
– запропонувати напрями вдосконалення механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу в Україні.
Об’єкт дослідження державне регулювання соціальної відповідальності бізнесу.
Предмет дослідження – механізми державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу.
Методи дослідження. Досягнення мети та реалізація завдань дисертаційного дослідження здійснюються шляхом комплексного використання таких загальнонаукових і спеціальних методів: історичного і логічного – для опрацювання теоретичних основ соціальної відповідальності; порівняльно-правового і морфологічного аналізу – для уточнення понятійно-категоріального апарату; структурно-функціонального аналізу – для побудови моделі системи соціальної відповідальності бізнесу; типологізації – для дослідження класифікації типів соціальної відповідальності суб`єктів підприємницької діяльності в Україні; порівняльного аналізу – для зіставлення зарубіжного досвіду державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу з умовами і можливостями його використання в Україні; абстрактно-логічного – для теоретичного узагальнення та формулювання висновків.
Інформаційною базою дисертаційної роботи стали закони та нормативно-правові акти України, офіційні документи Організації Об`єднаних Націй (ООН) та Європейського Союзу (ЄС), наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, періодична література з питань державного управління.
Емпіричну базу дослідження складають статистичні матеріали аналітичних установ, матеріали експертних опитувань фахівців у галузі корпоративної соціальної відповідальності, результати вторинного аналізу даних соціологічних досліджень, звіти органів державної влади, органів місцевого самоврядування та бізнес-установ, публікації в засобах масової інформації (ЗМІ).
Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному обґрунтуванні та розробленні практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу. Найсуттєвіші результати дослідження, що містять наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
– розкрито сутність механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу як сукупності заходів і спеціальних інститутів, що має відповідне правове, нормативне та інформаційне забезпечення, визначену структуру, методи і засоби впливу, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини в економічній сфері з метою розвитку соціальної відповідальності суб`єктів господарювання;
удосконалено:
– структурно-функціональну модель соціальної відповідальності бізнесу шляхом розширення кола суб’єктів та зацікавлених осіб, уточнення переліків функцій, складових та інструментів здійснення соціальної відповідальності бізнесу;
– типологію соціальної відповідальності бізнесу, зокрема через введення поряд із традиційними критеріями класифікації (суб`єкти підприємництва, сфери здійснення соціально відповідальної діяльності, стейкхолдери, внутрішні мотиви компаній) такої класифікаційної ознаки як стан взаємодії компаній із владою;
дістали подальшого розвитку:
– категоріально-понятійний апарат сфери науки державного управління шляхом уточнення сутності поняття «державне регулювання соціальної відповідальності бізнесу» як націлений прямий та непрямий вплив держави на суб`єктів суспільних відносин у галузі підприємництва шляхом використання певної сукупності методів та механізмів з метою розвитку їх соціальної відповідальності, а також шляхом конкретизації інших понять («корпоративна філантропія», «корпоративна соціальна політика», «корпоративне волонтерство», «корпоративне громадянство», «соціальні інвестиції» тощо);
– методика оцінювання ефективності державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу з додатковим включенням таких складових як нефінансова звітність, громадський аудит, соціальні індекси та побудови пелюсткових діаграм;
– обґрунтування доцільності створення та функціонування фондів громад як інноваційного інструменту реалізації соціальної відповідальності бізнесу на місцевому рівні, які мають урівноважувати і збалансовувати інтереси бізнесу, громадськості та органів публічної влади на рівні громади;
– напрями вдосконалення механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу в Україні (організаційно-правового механізму – створення спеціальних інституціональних структур, призначених для просування та реалізації принципів соціально відповідального бізнесу в країні; створення регіональних координаційних рад щодо розвитку соціальної відповідальності бізнесу та ін.; економічного механізму –сприяння державою упровадженню підприємствами соціальних проектів шляхом включення соціальних критеріїв до контрактів про державні закупівлі, унормування системи преференцій для організацій, що запроваджують політику соціальної відповідальності та реалізують соціально важливі програми тощо; інформаційно-аналітичного механізму – розвиток системи нефінансового звітування з метою більшої поінформованості суспільства щодо реалізації суб’єктами господарювання заходів із соціальної відповідальності бізнесу, моніторинг та оцінювання ефективності соціально відповідального бізнесу та ін.).
Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доведено до рівня конкретних пропозицій і рекомендацій як методичної бази удосконалення державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу, здатних сприяти підвищенню ефективності соціальної політики в Україні.
Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані при написанні навчально-методичної літератури, а також у діяльності органів публічної влади, що опікуються питання взаємодії інститутів держави і бізнесу в Україні.
Результати дослідження використані Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства при розробці нормативно-правових актів щодо державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу(дод. А –довідка про впровадження від 03.06.2014 р., № 5/56-8541), Харківською обласною радою при розробці програми соціального та економічного розвитку на 2015 рік(дод. Б –довідка про впровадження від 11.10.2014 р. № 1/7-1257), Департаментом соціального захисту населення Сумської обласної державної адміністрації при здійсненні оцінювання стану соціальної відповідальності бізнесу в регіоні (дод. В – довідка про впровадження від 21.01.2014 р., № 01/252), а також Харківським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці програм, лекційних курсів і планів практичних занять з дисциплін «Соціальна політика», «Управління соціальним і гуманітарним розвитком» (дод. Г –акт про впровадження від 04.09.2014 р.).
Крім того, результати дисертаційного дослідження можуть бути використані в подальших дослідженнях питань державного управління соціальною сферою.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які винесено на захист, одержані здобувачем самостійно та розкриті в наукових працях. У роботі не використовуються ідеї та розробки В. Бульби, що містяться у спільній публікації [1].
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення й висновки дисертаційного дослідження було оприлюднено: на Міжнародній науково-практичній конференції «Управління соціальним розвитком: глобальні виклики та альтернативи» (м. Острог, 2013 р.), XIV Міжнародному науковому конгресі «Публічне управління ХХІ століття: від соціального діалогу до суспільного консенсусу» (м. Харків, 2014 р.), науково-практичній конференції «Державне управління та місцеве самоврядування: сучасні вектори розвитку» (м. Харків, 2014 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції за міжнародною участю «Реформування публічного управління: теорія, практика, міжнародний досвід» (м. Одеса, 2014 р.), VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми державного управління на сучасному етапі державотворення» (м. Луцьк, 2014 р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено в 11 наукових працях, у тому числі 5статтях, опублікованих у виданнях, що включені Міністерством освіти і науки України до переліку фахових у галузі науки «Державне управління».

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розв’язано конкретне наукове завдання, що полягає в теоретичному обґрунтуванні механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу та розробленні практичних рекомендацій щодо їх удосконалення. Одержані результати дозволяють запропонувати такі узагальнення, висновки і рекомендації:
1. Практика соціально-економічних трансформацій в Україні вимагає уточнення понять, що стосуються державного регулювання соціально відповідальної поведінки суб`єктів підприємницької діяльності. Зокрема, ідеться про такі поняття: «корпоративна філантропія»– не пов'язане з основною діяльністю надання компанією разової або систематичної безоплатної допомоги, різних ресурсів нужденним для вирішення соціальних проблем або підтримки суспільно значущих проектів, що не переслідує комерційних цілей; «корпоративна соціальна політика» – політика стосовно ресурсного забезпечення та організації надання компанією за власний рахунок соціальних послуг, матеріальної допомоги й інших благ своїм працівникам та іншим категоріям громадян; «корпоративне волонтерство» –участь співробітників компанії в добровільній роботі на благо місцевих співтовариств завдяки підтримці своєї компанії; «соціальні інвестиції»– фінансові інвестиції компанії в регіоні присутності, спрямовані на усунення соціальної нерівності на цій території; «корпоративне громадянство»– поведінка сучасних корпорацій аналогічно поведінці громадян, які реалізують свою відповідальність перед суспільством; «державне регулювання соціальної відповідальності бізнесу» – націлений прямий та непрямий вплив держави на суб`єктів суспільних відносин у галузі підприємництва шляхом використання певної сукупності методів та механізмів з метою розвитку соціальної відповідальності цих суб’єктів.
2. Система соціальної відповідальності бізнесу базується на принципах добровільності, суспільної значущості, прагненні компаній до власної вигоди та ін., виконує певні функції (ефективне ведення бізнесу, безумовне виконання вимог чинного законодавства, виробництво якісної продукції та послуг, побудова сумлінних відносин зі стейкхолдерами, інвестиції в розвиток людського капіталу, використання екологічно орієнтованих технологій та внесок у розбудову громадянського суспільства) та являє собою сукупність упорядкованих і взаємозалежних підсистем: суб’єктів (підприємства, об’єднання роботодавців, профспілки, громадські організації та ін.), об’єктів (співробітники, ділові партнери, споживачі, місцеве співтовариство, держава), складових (організаційне управління, права людини, трудові відносини, етична операційна діяльність, захист навколишнього середовища, захист прав споживачів, розвиток місцевих громад та ін.), інструментів соціальної відповідальності (соціальні інвестиції, корпоративне волонтерство, соціально відповідальний маркетинг тощо).
3. З огляду на зростання соціальної ролі бізнес-сектору у процесах соціально-економічного розвитку регіонів та необхідність використання досвіду розвинених соціальних практик, запропоновано класифікувати соціальну відповідальність бізнесу за такими ознаками: за сферами реалізації соціально відповідальної діяльності (у галузі економіки та корпоративного управління, сфері екології, соціальній політиці); залежно від зацікавлених осіб, на яких її спрямовано (відповідальність перед співробітниками, діловими партнерами, місцевим співтовариством, державою і суспільством у цілому); за внутрішніми мотивами компаній (особистісна, традиційна, меркантильна, державно-орієнтована, системна); за суб’єктами підприємництва (малий, середній та великий бізнес); залежно від стану взаємодії компаній із владою (добровільно-примусова, прагматична, патерналістська, партнерська).
2. Механізми державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу – це сукупність заходів і спеціальних інститутів, що має відповідне правове, нормативне та інформаційне забезпечення, визначену структуру, методи і засоби впливу, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносини в економічній сфері з метою розвитку соціальної відповідальності суб`єктів підприємницької діяльності. Залежно від структури, методів і засобів виділяються організаційно-правовий, економічний, мотиваційний та інформаційно-аналітичний механізми.
3. Головними складовими, що забезпечують удосконалення методики оцінювання ефективності соціальної відповідальності, є нефінансова звітність, соціальний аудит і соціальні індекси. На основі міжнародних стандартів соціальної звітності запропоновано методику оцінювання соціальної відповідальності бізнесу, що враховує специфіку і можливості вітчизняного бізнесу, яка досить проста для самооцінювання й самоаналізу та дозволяє порівнювати одна з одною різні компанії, організації та установи незалежно від їхніх типу, виду діяльності, організаційно-правової форми і відомчої належності. Використовуючи даний підхід для низки компаній, що працюють у певному адміністративно-територіальному утворенні, за змінами динамічного індексу соціальної відповідальності можна оцінювати ефективність державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу в регіоні.
4. Зважаючи на те, що низька довіра з боку компаній до недержавних організацій стримує внесок бізнесу у вирішення актуальних проблем місцевого співтовариства, обґрунтовано, що інноваційним інструментом розвитку соціальної відповідальності є фонди громад (фонди місцевих співтовариств). Характерними ознаками фонду громади є: чітко визначена територія діяльності; формування ресурсів переважно за рахунок місцевих джерел; сприяння розвитку місцевої благодійності через залучення місцевого бізнесу та членів громади до благодійної діяльності, управління радою, до складу якої входять представники місцевої влади, бізнесу, недержавних організацій та члени громади.
5. Пріоритетними напрямами підвищення ефективності державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу в Україні визначено: підвищення стратегічності, покращення системності та поглиблення фаховості. Серед пріоритетних завдань удосконалення механізмів державного регулювання соціальної відповідальності бізнесу виділено: створення спеціальних інституціональних структур, призначених для просування та реалізації принципів соціально відповідального бізнесу в країні; створення систем професійної підготовки, сертифікації й акредитації фахівців у цій галузі; розроблення та прийняття чіткої законодавчої бази, що створювала б правові рамки соціально відповідальної поведінки та була націленою на його оптимізацію; пропагування ідеї позитивної практики соціальної відповідальності і взаємодії органів влади та бізнес-компаній серед населення через програми заохочення бізнесу, конкурси соціальних бізнес-проектів, виставки, урочисті нагородження та висвітлення у ЗМІ тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амосов О. Ю. Модернізація як основа забезпечення соціальної відповідальності в Україні / О. Ю. Амосов, Н. Л. Гавкалова // Державне регулювання соціального підприємництва та соціально-відповідального бізнесу: матер. ІІІ міжнар. наук.-практ. конф., 25 листопада 2011 р. / за заг. ред. О. Ю. Амосова. – Х. : С. А. М., 2011. – С. 60–63.
2. Андреев А.А. Корпоративная социальная ответственность как фактор устойчивого развития региона / Автореферат дисс. канд. эконом. наук. – Челябинск, 2010. – С. 21.
3. Бакуменко В.Д. Прийняття рішень в державному управлінні: Навчальний посібник (у 2 ч.) / В. Д. Бакуменко. – ч. 1: – Теоретико-методологічні засади. – К. : ВПЦ АМУ, 2010. – 276 с.
4. Берлингем Д. Бизнес. Благотворительность. Общественное мнение / Д. Берлингем. – М. : Просветительский фонд «ДИАЛОГ», 2005.
5. Брэдгард Т. Социальная ответственность бизнеса между государственной политикой и политикой предприятий / Т. Брэдгард // SPERO. – 2005. – №2. – С.50–70.
6. Бульба В.Г. Перспективи взаємодії соціально відповідального бізнесу та органів місцевого самоврядування / В. Г. Бульба, А. В. Меляков // Державне регулювання соціального підприємництва та соціально відповідального бізнесу: матеріали ІІ міжнар. наук.-практ. конф., 25 листопада 2010 р. / за заг. ред. д.е.н., проф. О.Ю. Амосова. – Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2010. – С.8-11.
7. Вивчення форм та методів відносин бізнесу та суспільства в контексті соціальної відповідальності та діалогу / Електронний ресурс. – Режим доступу: http://lir.lg.ua/Zv_vidpovid_biznesu_5.doc.
8. Вінніков О. Фонд громади: нові можливості для бізнесу: брошура для компаній та приватних підприємців / О. Вінніков, А. Гулевська-Черниш, Д. Непочатова, Л. Паливода, В. Шейгус; за заг. ред. Л. Паливоди – К. : Книга плюс, 2010. – 24 с.
9. Владіміров Т. О. Державне регулювання / О. Т. Владіміров // Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011. Т. 4 : Галузеве управління / наук.-ред. колегія: М. М. Іжа (співголова), В. Г. Бодров (співголова) та ін. – 2011. С. 154 – 155.
10. Войтович Р. Глобальні проблеми суспільного розвитку та їх вплив на державне управління / Р. Войтович // Демократичне врядування: наук. вісник. – Л. : ЛРІ НАДУ, 2010. – Вип. 5 [Электронный ресурс]. – Режим доступу :http://www.lvivacademy.com/visnik5/fail/+Vojtovych.pdf
11. Волосковець Н. Ю.Корпоративна соціальна відповідальність підприємств як основа інноваційного розвитку сучасної економіки / Н. Ю. Волосковець // Наук. пр. КНТУ Екон. науки. 2010. № 17. Режим доступу: www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Npkntu_e/2010_17/stat_17/20.pdf.
12. Волошин Р. В. Особливості впровадження концепції соціальної відповідальності бізнесу в Україні / Р. В. Волошин, Ч. В. Черевко // Інноваційна економіка, 2012. №7. – С.62-64.
13. Воробей В. Аналіз національних стратегій СВБ. Пропозиції для Національної стратегії розвитку СВБ / В. Воробей. – Спільнота соціально відповідального бізнесу, 2010. – 10 с.