Трубавіна Ірина Миколаївна. Теоретико-методичні основи соціально-педагогічної роботи

brief description

Трубавіна Ірина Миколаївна. Теоретико-методичні основи соціально-педагогічної роботи : Дис... д-ра наук: 13.00.05 2009

Трубавіна І.М. Теоретико-методичні основи соціально-педагогічної роботи з сім’єю. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.05 соціальна педагогіка. Луганський національний університет імені Тараса Шевченка. - Луганськ, 2009.
У дослідженні розкрито теоретичні та методичні основи соціально-педагогічної роботи з сім’єю, з’ясовано, що сім’я є об’єктом соціальної педагогіки, здатна до соціалізації та розвитку. Доведено, що сучасна українська сім’я перебуває в кризі. Науково обґрунтовано і розкрито родиноцентричний підхід до соціально-педагогічної роботи з сім’єю, за яким охоронно-захисна функція соціального педагога є пріоритетною, а соціально-педагогічна робота - правозахисною щодо прав сім’ї у суспільстві та прав членів сім’ї у родині, що забезпечує успішну соціалізацію та розвиток сім’ї, подолання її кризи, розв’язання поточних проблем життєдіяльності. Соціально-педагогічна робота з сім’єю є підсистемою соціальної роботи центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і спрямована на розв’язання комплексу проблем сім’ї. Методичними основами соціально-педагогічної роботи з сім’єю є концептуальні підходи: „допомога для самодопомоги” та „кризове втручання”. На основі родиноцентричного підходу і методичних основ розроблено, впроваджено, доведено ефективність системи соціально-педагогічної роботи з сім’єю у центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді України, яка має системотвірним фактором цільовий компонент і складається з компонентів, що відбивають методику і структуру роботи з сім’єю та умови її реалізації.

1. У дисертації наведено теоретичні та методичні основи соціально-педагогічної роботи з сім’єю, система цієї роботи, які спрямовані на подолання кризи сім’ї, підвищення якості її життя, її розвиток. Вивчення стану дослідження проблеми здійснення соціально-педагогічної роботи з сім’єю свідчить про актуальність проблеми та її недостатню розробленість в теорії соціальної педагогіки. Актуальність обраної проблеми дослідження зумовлена: а) необхідністю розробки і впровадження теоретико-методичних основ і системи роботи, які б сприяли подоланню кризи сім’ї, її стабільному функціонуванню і розвитку, розв’язували б комплекс її проблем; б) відсутністю грунтовних досліджень з проблеми в Україні; в) необхідністю розв’язання існуючих суперечностей у теорії та практиці соціально-педагогічної роботи з сім’єю.
2. На основі проведеного теоретичного аналізу наукових джерел із проблеми з’ясовано, що сім’я є об’єктом соціальної педагогіки, оскільки є особливою соціальною системою, соціальним інститутом, первинним контактним колективом, малою соціальною групою, цілісним об’єктом та суб’єктом будь-якої роботи щодо неї. Виявлено, що негативними особливостями життєдіяльності сім’ї в Україні є криза сім’ї, яка означає неможливість самостійно виконувати свої функції в суспільстві через наявність у сімей складних комплексних проблем; невиконання сім’єю однієї з функцій тягне за собою проблеми з виконанням усіх інших функцій.
3. Подолання кризи сім’ї пов’язуємо з переорієнтацією її на шлях розвитку, що вимагало за логікою дослідження введення і розкриття нових категорій соціальної педагогіки: розвиток сім’ї, соціалізація сім’ї, з’ясування особливостей сім’ї як суб’єкта та об’єкта соціалізації. Розвиток сім’ї як категорія соціальної педагогіки це кількісні та якісні зміни в ній як цілісності, які характеризують її рух від нижчого до вищого рівнів її життєдіяльності. Ці зміни в сім’ї стосуються засвоєння окремою сім’єю , її членами ролей, прав та обов’язків, формування життєвих умінь та батьківської компетентності, сімейних цінностей, батьківства, набуття сім’єю самостійності в суспільстві через адаптацію та уособлення. Соціалізація сім’ї закономірний процес, який відбувається в напрямках адаптації та уособлення (набуття автономності) одночасно під впливом різних факторів. Сім’я є суб’єктом та об’єктом соціалізації. Кожна сім’я сама обирає ступінь своєї суб’єктності/об’єктності. Для успішної соціалізації сім’ї, її розвитку необхідна соціально-педагогічна робота, яка б усувала негативні фактори соціалізації сім’ї, інші фактори оптимізувала б у її інтересах.
4. Обгрунтовано, що теоретичними основами соціально-педагогічної роботи з сім’ю є філософські, психологічні, історичний, загальнонаукові, конкретнонаукові, соціально-педагогічні підходи, родиноцентричний підхід, які розкривають функції соціального педагога в роботі з сім’єю, наголошують на пріоритеті охоронно-захисної функції соціального педагога. Філософськими основами є: матеріалістична діалектика, теорія соціальної філософії, етики ненасильства, діалектики, прагматизму та ін.; психологічними основами є: а) генетичний аспект (біхевіоризм, аналітична психологія, гуманістична психологія; б)структурно-функціональний аспект (діяльнісний підхід), який дозволяє розглядати соціально-педагогічну роботу як систему і виділити види соціально-педагогічної роботи як набір послуг у контексті єдиної мети, але зі своїми завданнями; наголошує на необхідності врахування мотивів і цінностей сім’ї у роботі з нею, а також ставлення держави до сім’ї; в) динамічний аспект (диспозиційна та соціально-когнітивна теорії, теорія соціального научіння). Із позицій історичного підходу доведено, що народна педагогіка, традиції, просвіта, особистий приклад державних діячів та членів їх сімей, благодійність, релігійні обряди реалізовувалися перш за все в охоронно-захисній функції соціального педагога, а також через інші його функції: діагностичну, прогностичну, мотиваційну, комунікативну, соціально-терапевтичну, корекційно-реабілітаційну, попереджувально-профілактичну. Політичний підхід вимагає здійснення соціально-педагогічної роботи з сім’єю як напрямку реалізації етатистської моделі соціальної політики держави на основі державних стандартів послуг у межах державних соціальних програм.
Виявлено, що існуючі наукові підходи до соціально-педагогічної роботи з сім’єю наголошують на різних функціях соціального педагога, більшою мірою на охоронно-захисній, і, певною мірою, але не повністю, розкривають теоретичні основи цієї роботи через акмеологічний, діяльнісний, гуманістичний, компетентнісний, системний і синергетичний, антропологічний, ресурсний,особистісний, аксіологічний, культурологічний підходи до соціально-педагогічної роботи з сім’єю. Ці підходи визначають окремі принципи соціально-педагогічної роботи. Конкретнонаукові підходи до соціально-педагогічної роботи з сім’єю розкривають повною мірою напрямки її змісту, можливості щодо розв’язання типових проблем сімей. Соціально-педагогічні підходи доводять можливість втручання в сім’ю, яка не забезпечує належних умов виховання дітей; державний підхід до соціалізації особистості, необхідність соціально-педагогічної складової у роботі фахівців різних сфер щодо соціалізації дитини, сім’ї, провідну роль соціальної педагогіки у розв’язанні комплексу проблем сім’ї, необхідність першочергового розв’язання найгостріших проблем сім’ї; впливу соціального педагога на членів сім’ї, соціум, фактори соціалізації для подолання кризи сім’ї та проблем життєдіяльності, що уточнює зміст охоронно-захисної функції соціального педагога.
Родиноцентричний підхід узагальнює надбання попередніх підходів та продовжує їх в напрямку розвитку охоронно-захисної функції соціального педагога щодо прав сім’ї, її членів. Передумовами свого виникнення цей підхід має теорії щодо прав людини і розвитку людини, концепцію сталого розвитку суспільства, принцип фамілієцентризму, який не було розкритою в наукових дослідженнях на рівні підходу. Родиноцентричний підхід полягає в тому, що соціально-педагогічна робота з сім’єю розглядається як правозахисна за своєю суттю і має бути спрямованою на створення умов (через надання соціально-педагогічних послуг) для реалізації прав сім’ї у суспільстві і прав членів родини у сім’ї. Права сім’ї забезпечують її статус у суспільстві, автономність. Їх реалізація дозволяє говорити про сім’ю як благополучну (дієздатну). Правова основа надання послуг вимагає оновлення змісту функцій соціального педагога в роботі з сім’єю. Ролі, які може виконувати в межах цих функцій соціальний педагог: адвокат, експерт, посередник, помічник, соціальний терапевт, конфліктолог, організатор соціального виховання, громадський діяч. Родиноцентричний підхід до соціально-педагогічної роботи з сім’єю дозволяє організовувати роботу з сім’єю для подолання її кризи, забезпечення її нормального функціонування і розвитку; виділити соціально-педагогічну складову роботи різних установ, дає основу їх співпраці в інтересах сім’ї; сприяє активізації сім’ї у розв’язанні її проблем, збереженню її цілісності, розвитку кожного члена родини.
5. Визначено, що найкращою базою для впровадження родиноцентричного підходу в Україні є центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Методичними основами соціально-педагогічної роботи з сім’єю в мережі ЦССМ є концептуальні підходи „допомога для самодопомоги” та „кризове втручання”, які реалізують ідеї розвитку сім’ї, захист прав сім’ї, її членів у родині через комплекс соціально-педагогічних послуг: підтримку, допомогу, самодопомогу, втручання, кожен з яких має свою мету і набір.
6. Система соціально-педагогічної роботи з сім’єю ЦССМ ґрунтується на розроблених теоретико-методичних основах, спрямована на роботу з різними типами сімей клієнтами ЦССМ, на подолання кризи сім’ї, допомогу в її функціонуванні, розвитку. Вона включає системотвірний компонент системи цільовий, компоненти, які відбивають структуру та методику роботи з сім’єю (діагностичний, мотиваційний, прогностичний, змістовий, операційний, контрольно-корекційний) та компоненти, які розкривають умови роботи з сім’єю (орієнтаційний, етичний, методичний, організаційний).
7. Було виявлено, що на початок експериментальної роботи (2001р.) рівень соціально-педагогічної роботи з сім’єю був низьким (характерний для роботи в режимі становлення ЦССМ). Проведений формувальний експеримент у 2001-2005 роках полягав у впровадженні системи соціально-педагогічної роботи з сім’єю на розроблених нами теоретико-методичних основах у центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Реалізовано було всі компоненти системи. Підтвердилася загальна гіпотеза експерименту та часткові. Відзначено підвищення рівня соціально-педагогічної роботи ЦСССДМ з сім’єю: з середнього показника роботи 0,132 у 2000 р. до 0,93 за 2005 р. Якість життя сімей підвищилася: у 2000р. кризу сім’ї долали успішно 12,3% сімей клієнтів ЦССМ, у 2005 вже 33,4%. Соціально-педагогічний експеримент довів ефективність запропонованої системи, зробив соціально-педагогічну роботу дієвою щодо підвищення якості життя сімей клієнтів ЦССМ.
Реалізація системи соціально-педагогічної роботи з сім’єю вимагала її нового науково-методичного забезпечення. Було розроблено та видано комплекс посібників, словників, науково-методичних матеріалів та рекомендацій, статей у відомчому журналі ДЦССМ, яке відповідало розробленим нами теоретико-методичним основам дослідження і забезпечило їх упровадження в масову практику роботи всіх ЦССМ України.
Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів соціально-педагогічної роботи з сім’єю. Подальшої розробки вимагають методичні основи і система соціально-педагогічної роботи з сім’ями в установах освіти, виправно-трудових колоніях, притулках для дітей та жінок, службах у справах дітей, органах внутрішніх справ та ін. організаціях Актуальними лишаються проблеми соціально-педагогічної роботи з новими типами сімей (дитячими селищами, з ВІЛ-інфікованими дітьми тощо), залучення сімей до творення сімейної політики