Тяглий Сергій Васильович. Хірургічне лікування гліом лобово-скроневої локалізації

brief description

Тяглий Сергій Васильович. Хірургічне лікування гліом лобово-скроневої локалізації: дис... канд. мед. наук: 14.01.05 / АМН України; Інститут нейрохірургії ім. А.П.Ромоданова. - К., 2004

Тяглий С.В. „Хірургічне лікування гліом лобово-скроневої локалізації”. Рукопис.
Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.05 нейрохірургія. Інститут нейрохірургії імені академіка А.П. Ромоданова АМН України, Київ, 2004.
Дисертація присвячена розробці адекватних сучасних підходів до лікування гліом лобово-скроневої локалізації різного ступеня анаплазії. Розроблено алгоритм оптимальної хірургічної тактики при гліомах лобово-скроневої локалізації різного ступеня злоякісності.
Ця робота виконана на клінічному матеріалі 182 спостережень гліом лобово-скроневої локалізації. В 97 спостереженнях пухлина розташовувалася в домінантній півкулі великого мозку, в 85 в недомінантній. Розповсюдження пухлини в медіанні структури відмічено нами у 182 випадках.
З урахуванням особливостей розповсюдження пухлин з хірургічної точки зору нами виділено 6 клініко-анатомічних варіантів гліом лобово-скроневої локалізації.
Розроблений нами алгоритм оптимізації хірургічної тактики і методології видалення гліом лобово-скроневої локалізації, запровадження оптимальних доступів і диференційованих методів видалення гліом з використанням мікрохірургії, ультразвукових, кріогенних, лазерних технологій дозволили знизити післяопераційну летальність з 7,4% до 1,1 %, підвищити якість життя хворих.

1. В дисертації наведені теоретичні узагальнення і нове рішення наукової задачі, що виявляється у виділенні за результатами клінічних досліджень хворих з гліальними пухлинами лобово-скроневої локалізації різного ступеня злоякісності
клініко-анатомічних варіантів росту гліом лобово-скроневої локалізації, розроблено алгоритм лікувально-діагностичних заходів, оптимізовані хірургічні доступи і методологія оперативних втручань, визначена ефективність видалення пухлин при застосуванні сучасних мікрохірургічних, лазерних, ультразвукових і кріогенних технологій.
2. Гліоми лобово-скроневої локалізації складають 14,7% від загального числа гліальних пухлин півкуль великого мозку, верифікованих при проведенні хірургічних втручань. Гліоми типової структури (II) складають 27,5%, анапластичні гліоми (III) — 53,8% і гліобластоми (IV) — 18,7%.
3. На підставі комплексної оцінки результатів АГ, КТ, МРТ, ОФЕКТ і топографічних даних, виявлених в процесі операції, встановлено, що гліоми лобово-скроневої локалізації незалежно від ступеня анаплазії вражають медіанні структури мозку, що обмежує можливості їх видалення.
4. З хірургічних позицій, з урахуванням залучення в пухлинний процес кори, підкіркової білої мозкової речовини і медіанних структур виділено 6 клініко-анатомічних варіантів росту гліом лобово-скроневої локалізації:
І А. Кірково-субкортикально-парамедіанні гліоми лобово-скроневих відділів мозку з переважним ураженням лобової частки.
І Б. Субкортикально-парамедіанні гліоми лобово-скроневих відділів мозку з переважним ураженням лобової частки.
II А. Кірково-субкортикально-парамедіанні гліоми лобово-скроневих відділів мозку з переважним ураженням скроневої частки.
II Б. Субкортикально-парамедіанні гліоми лобово-скроневих відділів мозку з переважним ураженням скроневої частки.
III А. Кірково-субкортикально-парамедіанні гліоми лобово-скроневих відділів мозку з рівномірним ураженням лобової і скроневої часток.
III Б. Субкортикально-парамедіанні гліоми лобово-скроневих відділів мозку з рівномірним ураженням лобової і скроневої часток.
5. Алгоритм, який визначає хірургічну тактику при гліомах лобово-скроневої локалізації, засновано на комплексній оцінці результатів клініко-неврологічних, АГ, КТ, МРТ і ОФЕКТ-досліджень, враховує клініко-анатомічні варіанти росту пухлин і включає порівняльний аналіз якості життя хворих до операції і в післяопераційний період.
6. Модифіковані хірургічні доступи до гліом лобово-скроневої локалізації здійснюються з урахуванням розроблених клініко-анатомічних варіантів росту пухлини. При пухлинному ураженні кори мозку допустимо проведення її циркулярної резекції по межі росту з подальшим видаленням субкортикально розташованої частини пухлини. Хірургічний доступ до гліом, що не проростають кору, проводиться обмеженою резекцією кори мозку зовні функціонально значущих зон лобової і скроневої часток.
7. Видалення гліом лобово-скроневої локалізації проводиться в рамках функціонально обґрунтованих меж з урахуванням особливостей напрямку росту пухлини і залучення в пухлинний процес функціонально значущих зон мозку, медіанних структур, магістральних стовбурів середньої мозкової артерії і венозних колекторів латеральної борозни, що є основною умовою зниження травматичності операції, сприяє післяопераційному регресу неврологічної симптоматики із забезпеченням високого ступеня якості життя хворих.
8. Доопераційне планування хірургічної тактики оптимізує можливість застосування технічних засобів в процесі видалення пухлини, забезпечує результативність оперативного втручання. Видалення гліом лобово-скроневої локалізації у всіх випадках засновано на застосуванні мікрохірургічної техніки. Встановлено, що поєднане з мікрохірургією використання лазерних технологій є найбільш ефективним для вапоризації і деструкції медіанно розташованих ділянок пухлини, ультразвукових технологій — для видалення пухлинної тканини в місцях проходження магістральних гілок середньої мозкової артерії, кріогенних технологій — для руйнування залишків пухлини в межах субкортикальної білої мозкової речовини.
9. Раціональне застосування мікрохірургічної техніки і сучасних лазерних, ультразвукових і кріогенних технологій при видаленні гліом лобово-скроневої ло-калізації дозволило знизити травматичність операції, забезпечити збереження функціонально важливих мовно-рухових зон мозку, судинних утворень в зоні операції і підвищити якість життя оперованих хворих.
10. Впровадження в нейроонкологічну практику алгоритму хірургічної тактики при гліомах лобово-скроневої локалізації, модифікованих хірургічних доступів і методології видалення пухлини, дозволило знизити післяопераційну летальність з 7,4 до 1,1%.