Тягнирядно Євгения Василівна. Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки

brief description

Тягнирядно Євгения Василівна. Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки : Дис... канд. наук: 13.00.04 2008

Тягнирядно Є.В. Формування риторичних умінь у майбутніх правників у процесі професійної підготовки. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти”. Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Хмельницький, 2008.
У дисертаційному дослідженні розкрито сутність наукового поняття судове красномовство”, судова промова”, риторичні вміння правників”, подано теоретичне узагальнення та практичне вирішення проблеми формування риторичних умінь у студентів ВНЗ МВС України майбутніх юристів. Теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування риторичних умінь майбутніх правників у процесі професійної підготовки у ВНЗ МВС України. Розроблено систему творчих вправ і завдань, що сприяють формуванню риторичних умінь у майбутніх юристів. Визначено та схарактеризовано критерії риторичних умінь (логіко-мисленнєвий, лінгвістично-мовленнєвий, комунікативно-переконливий) та їх показники.

1. У сучасній психолого-педагогічній літературі феномен риторичні вміння” недостатньо досліджений, немає чітко визначених термінів риторичні вміння правників”, судове красномовство”, судова промова”. У зв’язку з цим у дисертації увагу зосереджено на конкретизації та характеристиці змісту цих понять.
Риторичні вміння правників це спроможність виконання складних комплексних мисленнєво-мовленнєвих дій, що забезпечують здійснення юридичної діяльності, в основі якої лежить виступ у суді.
Судове красномовство це мистецтво мовлення на суді, певна система ідей, положень, поглядів на майстерність судоговоріння та закономірності професійного мовлення представників правосуддя.
Судова промова це офіційно-професійна промова, яка є обов’язковим компонентом важливої судової процедури судових дебатів, у яких сторони підбивають підсумки, аналізують зібрані докази, висловлюють і обґрунтовують кожний свою думку з приводу питань, які вирішуються у судовому порядку.
2. З метою забезпечення ефективності формування риторичних умінь у майбутніх правників вивчався стан сформованості цих умінь у правників-практиків (помічники суддів, судді, адвокати, студенти випускних курсів). Аналіз результатів дослідження сформованості риторичних умінь показав, що високий рівень притаманний лише 3,1% респондентів, достатній рівень 5,6% респондентів, середній 13,8% респондентів, низький 76,5% респондентів. Була визначена недостатня сформованість таких риторичних умінь: вміння надати промові композиційної довершеності, прикрашати промову художньо-виразними засобами, моделювати портрет аудиторії, що перешкоджає ефективній професійній діяльності працівникам правосуддя.
3. Показниками критеріїв визначено: для логіко-мисленнєвого застосовувати індуктивний та дедуктивний методи мислення, визначати проблемні ситуації, застосовувати знання законів мислення; для лінгвістично-мовленнєвого володіти нормами літературної мови в усній і письмовій формі, користуватися мовностилістичними засобами і прийомами відповідно умов і цілей спілкування, зібрати потрібний матеріал для промови й оформити його у відповідності з метою виступу, законів композиції, особливостей усного мовлення; застосовувати формули мовленнєвого етикету відповідно ситуації; для комунікативнопереконливого критерію обрано вміння: переконати суд у винності чи невинності підсудного, застосовувати прийоми спростування чи заперечення під час судових дебатів, володіти полемічним мистецтвом. За критеріями та їх показниками визначено рівні сформованості риторичних умінь правників: високий, достатній, середній і низький.
4. Удосконалення риторичних умінь студентів відбувалося за наявності педагогічних умов: відображення риторики як чинника успішності професійної діяльності майбутнього правника як працівника правосуддя у змісті теоретичної підготовки; цілеспрямована підготовка майбутніх правників до оволодіння риторичними уміннями з використання спецкурсу, різноманітних форм навчальної діяльності; набуття професійного досвіду використання риторики як засобу впливу, переконання слухачів учасників судового процесу; творча реалізація в організації навчально-виховного процесу професійно-орієнтованих завдань, спрямованих на розвиток інтересу у майбутніх правників до професійної діяльності та шляхів і засобів їх реалізації. На основі педагогічних умов розроблено етапи організації навчального процесу формування риторичних умінь у майбутніх правників у ВНЗ МВС України: пошуковий, проміжний, підсумковий.
На початковому етапі було розроблено алгоритм формування риторичних умінь майбутніх правників, вивчалась навчальна дисципліна Ораторське мистецтво” та спецкурс Мистецтво судового мовлення”, працював клуб за інтересами Культура усного мовлення”.
На проміжному етапі було скореговано розподіл аудиторних годин між темами з дисципліни Юридична психологія”, що забезпечило зв’язок між теорією і практикою формування риторичних умінь. На підсумковому етапі студенти брали участь у науково-дослідній роботі, сформовані риторичні вміння закріплювалися під час практики на посаді помічника судді в районних судах м. Одеси та області.
5. Аналіз результатів формувального експерименту засвідчив, що відбулися позитивні зміни в рівнях сформованості риторичних умінь у майбутніх правників.
На початку формувального експерименту не було зафіксовано респондентів з високим рівнем сформованості риторичних умінь. Після його завершення на високому рівні сформованості риторичних умінь знаходилось 9,5% студентів ЕГ, проти 4,4% у КГ. На достатньому рівні у ЕГ перебувало в 2 рази більше студентів проти КГ (відповідно 43,7% і 20,9%). Тобто, 53,2% респондентів ЕГ за період експерименту досягла високого і достатнього рівнів сформованості риторичних умінь, а в КГ 25,3%.
Перспективу подальшого дослідження ми вбачаємо у вивченні проблеми підготовки студентів вищих навчальних закладів МВС України до ведення пропаганди правових знань серед різних верств населення з метою профілактики правопорушень, віктимологічної поведінки та подолання правового нигілизму.