УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ: СТАНОВЛЕННЯ І КОДИФІКАЦІЯ

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

на правах рукопису

Дячук Тетяна Миронівна

УДК 811.161.2’330.342.146: 001.4

УКРАЇНСЬКА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ТЕРМІНОЛОГІЯ: СТАНОВЛЕННЯ І КОДИФІКАЦІЯ

10. 02. 01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандитата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук
професор, завідувач кафедри
української мови і літератури КНЕУ
Януш Я.В.

Київ 2003

ЗМІСТ

2

ВСТУП

4

РОЗДІЛ І. Склад і структурна організація соціально-економічної термінології

15

1.1. Системна організація сучасної СЕТ

15

1.2. Тематична класифікація соціально-економічних термінів

24

1.3. Основні етапи становлення соціально-економічної термінології

33

1.4. Лексико-семантичні процеси в сучасній українській СЕТ

61

1.4.1. Проблема полісемії в СЕТ

62

1.4.2. Явище синонімії в СЕТ

70

1.4.3. Соціально-економічні терміни-омоніми

80

1.4.4. Антоніми у складі сучасної СЕТ

83

Висновки до розділу І

90

РОЗДІЛ ІІ. Шляхи та способи формування української соціально-економічної термінології

93

2.1. Морфологічне термінотворення

95

2.2. Синтаксичний спосіб як один із основних прийомів номінації соціально-економічних термінів

115

2.3. Лексико-семантична деривація соціально-економічних термінів

126

2.4. Запозичення як спосіб номінації наукових понять

135

Висновки до розділу ІІ

145

РОЗДІЛ ІІІ. Особливості кодифікації соціально-економічних термінів на сучасному етапі

148

3.1.Термінологічна норма та її кодифікація

148

3.2. Кодифікація лексичних соціально-економічних термінів-варіантів

158

3.3.Кодифікація формальних соціально-економічних термінів-варіантів

169

Висновки до розділу ІІІ

181

ВИСНОВКИ

184

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

189

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

210

ДОДАТКИ

214

ДОДАТОК А

215

ДОДАТОК Б

216

СЛОВНИК СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТЕРМІНІВ

224

ВСТУП

Здобуття Україною незалежності, надання українській мові статусу державної, зміни політичного устрою і домінуючої ідеології, впровадження ринкових відносин та інші кардинальні трансформації, що сталися в Україні впродовж останньої чверті ХХст., торкнулися різних галузей науки і техніки. Істотних змін зазнала економічна наука. У її межах спостерігається поява багатьох часткових відгалужень, виникнення яких у першу чергу спричинене тією роллю, яку відіграє економіка в період становлення нової суспільно-історичної формації. До молодих галузей економічного знання належить соціально орієнтована економіка, або соціальна економіка одна з 50-и економічних наук, що сформувалася та виокремилася в самостійний напрямок у Німеччині в другій половині 50-х на початку 60-х років ХХст., а в Україні на початку 90-х років ХХст. Об’єктом її дослідження визнано взаємодію механізмів державного регулювання економічних процесів з ринковими важелями саморегулювання, а також віднаходження можливих шляхів подолання суперечностей між економічними та соціальними цілями.
З огляду на вищезазначене, однією з важливих проблем, яка виникає в українському мовознавстві сьогодні, є проблема формування, нормалізації та кодифікації української багатогалузевої економічної термінології, що безпосередньо пов’язане з розвитком економічної науки в Україні.
Актуальність дослідження полягає в тому, що соціально-економічна термінологія, яка відображає поняттєвий апарат соціально орієнтованої економіки, ще не була об’єктом комплексного дослідження в українському мовознавстві. Таким чином, обрана тема є актуальною в першу чергу з огляду на об’єкт дослідження.
Крім того, актуальність дослідження також полягає в тому, що синхронно-діахронний аналіз процесу становлення соціально-економічної термінології (далі СЕТ) дає змогу виявити основні закономірності її організації і розвитку в різні історичні періоди, на основі чого можливе прогнозування тенденцій майбутнього термінотворення, упорядкування сучасної СЕТ з метою підвищення її функціональної активності.
Упорядкування та нормалізація соціально-економічної термінології має особливо велике значення насамперед з огляду на велику увагу до соціальних проблем у сучасному українському суспільстві.
Стан наукової розробки проблеми. Аналізуючи ступінь теоретичного осмислення досліджуваної теми, доходимо висновку, що лінгвістичне вивчення соціально-економічної термінології в українському мовознавстві не має комплексного характеру.
Соціально-економічні номінації раніше вивчалися у складі суспільно-політичної (або соціально-політичної) лексики та термінології. Часткове висвітлення соціально-економічні назви знайшли в роботах А. А. Москаленка, Л. М. Полюги, М. Л. Худаша, Ф. Є. Ткача, Ласло Деже, В. Й. Горобця, В. А. Передрієнка, М. А. Жовтобрюха, А. А. Бурячка, Т. І. Панько та деяких інших мовознавців, а також у колективних монографіях [70, 215, 220] тощо. У лінгвістичних дослідженнях соціально-економічні лексеми здебільшого подавалися в якості прикладів, у рідкісних випадках об’єктом аналізу ставали лексико-тематичні групи, зокрема найчастіше в полі зору дослідників була лексико-тематична група на позначення соціальної диференціації українського суспільства. Подамо коротку характеристику праць вітчизняних мовознавців, у яких тією чи іншою мірою проаналізовано назви на позначення соціально-економічних понять та реалій.
А. А. Москаленко у праці Лексика. Лексикологія. Лексикографія” (О., 1973) аналізує назви нижчих та вищих верств давньоруського суспільства (изгой, холопъ, закоупъ, смьрдъ), наводить контексти, у яких актуалізовані лексико-семантичні варіанти кожного слова, вказує основні шляхи збагачення складу лексики, у тому числі й соціально-економічної, цього періоду.
У книзі Українська історична лексикологія” (К., 1972) А. А. Москаленко коментує лише ту нову лексику, яка з’явилася на українському ґрунті в ХІУ-ХУІІІст., виявляє і характеризує інновації, утворені на рідномовному ґрунті та запозичені з інших мовних джерел, а також ті лексеми, що гіпотетично могли бути в давньоруській мові, проте вперше фіксуються в українській мові в ХІУ-ХУст. Серед соціально-економічних лексем проаналізовано назви представників різних соціальних груп (богачъ, шляхта, дідичь, панъ, грошовладатель, бьдникъ, пахолокъ, прошакъ).
У праці Українська лексика першої половини ХІХст. (конспект лекцій із спецкурсу)” (О., 1969) А. А. Москаленко вперше в українському мовознавстві характеризує нову лексику української літературної мови кінця ХУІІІ середини ХІХст., тобто охоплює період від І. П. Котляревського до Т. Г. Шевченка включно, а також аналізує лексику середини ХІХ початку ХХст. У посібнику прокоментовано 300 як старих, так і нових лексем на позначення понять різних сфер, зокрема й соціально-економічної. У праці представлені такі лексико-тематичні групи соціально-економічної лексики: 1) професійні назви робітників (наймит, політник, строкар, строковий); 2) назви представників різних класів, прошарків (кріпак, халупник, батрак, злидень, тіпаха); 3) лексику, що характеризує економічне становище трудящих (дорожнеча, малоземелля).
Відзначимо, що А. А. Москаленко, орієнтуючись переважно на аудиторію студентів-заочників, обмежувався найбільш дохідливим коментуванням семантики та етимології окремих соціально-економічних лексем. У його працях здебільшого аналізується суспільно-політична лексика, в повному обсязі на всіх синхронних зрізах соціально-економічна лексика не представлена.
Водночас з іншими лексико-тематичними групами соціально-економічна лексика описувалася деякими мовознавцями при аналізі мови окремих пам’яток документів Б. Хмельницького Ф. Є. Ткач, документів Львівського Ставропігійського братства М. Л. Худаш, історико-мемуарної прози першої половини ХУІІІст. В. Й. Горобець. Хоча в роботах цього типу соціально-економічні лексеми переважно описувалися вибірково, у них охоплюється великий лексичний матеріал певного часового відтинку, а семантичний обсяг номінацій докладно аналізується, завдяки чому створюється база для ширших узагальнень.
Крім вищеназваних, побіжно зверталися до аналізу соціально-економічної лексики й інші мовознавці. Так, Л. М. Полюга у праці Українська абстрактна лексика ХІУ першої половини ХУІІст.” (К., 1991) вперше у вітчизняному мовознавстві на великому фактичному матеріалі пам’яток писемності ХІУ першої половини ХУІІст. характеризує шляхи формування і становлення української абстрактної лексики, аналізує основні семантичні групи слів. З-поміж інших, розглядає окремі соціально-економічні номінації (багатство, изобилие, обильность, роскош та ін. ).
В. А. Передрієнко в монографії «Формування української літературної мови ХУІІІст. на народній основі» (К., 1979) висвітлює проблеми формування української літературної мови ХУІІІст. на народній основі з погляду спадкоємності традицій. У праці аналізуються окремі лексико-тематичні групи лексики. У складі соціально-економічної лексики охарактеризовано назви на позначення понять соціальної диференціації суспільства (слуга, наймыти, холопи).
Особливий інтерес в аспекті, який нас цікавить, становлять дослідження лексики, у яких матеріали (у тому числі лексика) певного жанру розглядаються в діахронічному плані протягом великого періоду (монографії М. А. Жовтобрюха про мову української періодики). Охарактеризуємо праці цього мовознавця детальніше.
У книзі Мова української преси (до середини дев’яностих років ХІХст.)” (К., 1963) М. А. Жовтобрюх висвітлює питання розвитку мови української преси в дожовтневий період. Зокрема визначається роль періодичної преси в збагаченні й нормуванні української літературної мови її лексичного складу, граматичної будови й орфографії, у створенні публіцистичного та наукового стилів. Зазначається, що розвиток промисловості, загострення класових суперечностей й класової боротьби, піднесення робітничного і селянського революційного руху, ускладнення соціальних, економічних і політичних відносин помітно вплинули на розширення лексики української літературної мови за рахунок слів з суспільно-політичної сфери. Вказується, що економічна та суспільно-політична лексика цього синхронного зрізу засвідчені в періодиці великою кількістю прикладів (буржуазія, конкуренція, пролетарій, класові інтереси, заробітчанин, соціальні питання, соціальний інстинкт, соціальна праця, соціальний рух, економічний добробит, економічні інтереси тощо). Відзначається велика роль у становленні української термінології С. Подолинського та І. Франка.
М. А. Жовтобрюх у книзі «Мова української періодичної преси (кін. ХІХ поч. ХХст.)» (К., 1970), присвяченій ролі періодичної преси в історії української літературної мови, аналізує процеси взаємоконтактів української мови з російською та польською, зокрема, як вони відбилися у пресі. Проаналізовано лексико-тематичну групу на позначення соціальної диференціації населення (робітник, пролетар, селянство), назви різних суспільних процесів, явищ, подій (страйк, експлуатація), а також окремі назви на позначення інших соціально-економічних понять (кваліфікований робітник, матеріальна незабезпеченість, чорноробочі).
Соціально-економічні номінації в складі суспільно-політичної лексики аналізує А. С. Біла в дисертаційному дослідженні Формування суспільно-політичної лексики радянської епохи (на матеріалі російської та української мов) (Д., 1977). Зокрема дослідниця зосереджує свою увагу на лексико-тематичній групі назв господарсько-планових установ та господарських об’єднань (колгосп), а також на лексико-тематичній групі назв, що називають соціальні перетворення в народному господарстві, політико-економічні заходи радянського уряду (п’ятирічка) та лексико-тематичну групу назв, які називають працівників господарсько-планових установ, учасників трудового руху в країні по їхньому відношенню до соціалістичної праці (колгоспник).
Важливі міркування про деякі аспекти соціально-економічної термінології містять праці Т. І. Панько, зокрема монографія Від терміна до системи” (Л., 1979), у якій дослідниця розглядає процес становлення системи політекономічної термінології східнослов’янських мов, зіставляє термінологію Капіталу” К. Маркса з
її російськими та білоруськими еквівалентами, визначає загальні тенденції в розвитку політекономічної термінології східнослов’янських мов. У роботі простежено функціонування системи східнослов’янської системи термінів на позначення марксистсько-ленінських політекономічних понять від часу появи перших термінів, пов’язаних із проникненням ідей марксизму і тією суспільно-політичної ситуацією, яка зумовила їхнє швидке засвоєння й розповсюдження в Україні.
А. А. Бурячок у монографії Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов” (К., 1984) розглядає спільний лексичний фонд східнослов’янських мов, формування якого розкривається на матеріалі соціально-політичної лексики. Аналізуються особливості соціально-політичної лексики та її місце в лексико-семантичній системі мови, виділяються функціональні та тематичні групи соціально-політичної лексики. За семантико-поняттєвим принципом соціально-політичні лексеми поділено на 8 груп. У межах 3-х із них (1. Назви на позначення суспільного ладу та історії СРСР, 2. Назви на позначення суспільного ладу та історії феодальних та капіталістичних країн, 3. Назви на позначення загальних політекономічних понять) наведено приклади соціально-економічних лексем (адміністратор, профспілка, власність, експлуатація).
Важливе значення для нашого дослідження мають праці, у яких, крім питань, які висвітлюються при описі лексики окремих пам’яток чи однотипних груп пам’яток, здебільшого розглядається стильова закріпленість певних номінацій, дається загальна характеристика словникового складу з точки зору його тематичного розподілу. До робіт цього типу найближче стоять колективні монографії. Охарактеризуємо деякі з них.
У колективній монографії Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія” (К., 1973) простежується розвиток словникового складу української літературної мови в радянську епоху, вказується вплив екстралінгвальних чинників на процес становлення словникового складу української мови пожовтневого періоду, а також звертається увага на внутрішні чинники її саморозвитку, аналізуються основні шляхи та способи оновлення та поповнення словника української літературної мови в радянський час. Наводяться окремі соціально-економічні інновації (радгосп, співробітник, держстрах, самообслуговування, привласнення, добробут народу, наукова організація праці), зазначається, що новоутворені лексичні одиниці здебільшого відбивають процеси і явища, типові для радянської дійсності.
У праці Склад і структура термінологічної лексики української мови” (К., 1984) висвітлюються актуальні для українського мовознавства принципи класифікації термінологічної лексики, системно описується тематичний склад і структурно-генетичні особливості спеціальної лексики на матеріалі термінів різних терміносистем, зокрема й політекономічної. Простежено соціолінгвістичний аспект творення і розвитку української політекономічної термінології, виявлено системні ознаки української політекономічної термінології, широко висвітлено термінологію на позначення понять соціалістичного виробництва, зокрема східнослов’янські терміни на позначення понять товарного обігу при соціалізмі та колгоспно-радгоспного способу ведення сільського господарства.
У колективній монографії Історія української мови. Лексика і фразеологія” (К., 1983) висвітлюється історія становлення лексики та фразеології української мови з найдавнішого часу до 80-х років ХХ ст. Власне українська лексика, зокрема соціально-економічна, розглядається за періодами: ХІУ ХУст., ХУІ ХУІІІст., ХІХ поч. ХХст., радянський час. Проаналізовано назви представників різних соціальних верств, а також назви осіб та інших понять, пов’язаних із державним управлінням та самоврядуванням.
Відзначимо, що вищезазначені роботи у своїй переважній більшості несуть на собі відбиток часу, коли для узагальнюючих праць ще бракувало попередньо опрацьованих матеріалів і в першу чергу надійної джерельної бази, більшість із згаданих праць були позначені ідеологічно-кон’юнктурними акцентами.
Певний інтерес для нашого дослідження становлять роботи російських мовознавців П. Філіна, В. Виноградова, В. Борковського, О. Трубачова, а також білорусів М. Томусова, І. Шпилевського, І. Ляуданскі, які займалися біографією соціальних термінів, тощо.
Не применшуючи ролі та значення згаданих мовознавчих досліджень, все ж вважаємо, що вивчення СЕТ у сучасній лінгвістичній літературі не має комплексного характеру, на сьогодні на часі всебічне діахронно-синхронне дослідження цієї групи лексики. Відсутність такого дослідження в сучасному мовознавстві в першу чергу можна пояснити тим, що соціальна економіка як наука лише переживає період свого становлення. Більшою мірою, ніж інші лексико-тематичні групи, в українському мовознавстві охарактеризовано соціально-економічні назви на позначення соціального розшарування суспільства.
Зв΄язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації відповідає науковій проблематиці кафедри української мови та літератури Київського національного економічного університету «Формування і нормалізація української економічної термінології» і пов’язана з дослідженнями, які проводяться у відділі лексикології та комп’ютерної лексикографії, а також у відділі термінології та ономастики Інституту української мови НАН України.
Об’єктом дослідження є соціально-економічна термінологія української мови, предметом закономірності становлення СЕТ у діахронно-синхронному та функціональному аспектах.
Метою роботи є з’ясування закономірностей становлення СЕТ впродовж ХІ поч. ХХІст. та особливостей кодифікації сучасних соціально-економічних термінів на основі аналізу їхньої ретроспективи та перспективи.
Поставлена мета спричинила виконання таких завдань:
1) охарактеризувати особливості системної організації СЕТ як лексичної підсистеми української літературної мови;
2) провести її тематичну класифікацію;
3) здійснити періодизацію становлення та розвитку СЕТ;
4) розглянути парадигматичні відношення соціально-економічних термінів, з’ясувати особливості лексико-семантичних процесів на кожному синхронному зрізі становлення СЕТ;
5) визначити шляхи та способи мовної номінації соціально-економічних понять, виділити продуктивні та непродуктивні моделі їхнього творення;
6) проаналізувати склад СЕТ за походженням, виявити внутрішні та зовнішні причини змін складу досліджуваної групи лексики впродовж століть;
7) виробити рекомендації щодо кодифікації окремих соціально-економічних термінів-варіантів;
8) укласти словник соціально-економічних термінів.
Вибір методів аналізу зумовлений специфікою об’єкта та завданнями дослідження. У дисертації використано такі методи та прийоми, які, на наш погляд, є найдоцільнішими для опису та аналізу СЕТ і забезпечують розуміння термінотворення як живого мовно-мовленнєвого процесу: загальнонауковий метод індукції, описовий із прийомами спостереження, порівняння, узагальнення та класифікації мовних фактів; структурний з використанням методики компонентного аналізу; статистичний. У праці застосовуються синхронний і діахронний аспекти дослідження.
Аналіз СЕТ в історичному ракурсі проведено на основі 6100 номінативних одиниць. Словник складається з 3500 сучасних соціально-економічних термінів.
Джерела дослідження. Процес формування та розвитку СЕТ розглянуто на матеріалі термінів, зафіксованих у перекладних і тлумачних загальномовних та термінологічних словниках, енциклопедіях, фахових монографіях, дисертаціях, підручниках, навчально-методичних посібниках вищих закладів освіти, статтях із соціально-економічної проблематики, опублікованих у наукових збірниках, тобто при доборі матеріалу враховувалася як сфера фіксації термінів, так сфера їхнього функціонування.
Для того, щоб виявити результат впливу на СЕТ екстралінгвістичних чинників, зокрема мовного контактування, а також для зіставлення соціально-економічних номінацій гетерогенних терміносистем, було використано матеріали з інших слов'янських (російської, польської, білоруської), а також з германських (німецької, англійської, нідерландської), романських (латинської, французької, італійської, іспанської) та інших індоєвропейських мов. Список джерел фактичного матеріалу нараховує 148 позицій.
Наукова новизна праці полягає в тому, що вона є першою спробою комплексного системно-функціонального синхронно-діахронного дослідження аспектів формування та функціонування СЕТ.
Теоретичне значення роботи полягає в поглибленні відомостей про загальні напрямки еволюції словникового складу української мови, зокрема спеціальної лексики, у з’ясуванні закономірностей формування та функціонування термінологічної системи й обґрунтуванні шляхів її оптимізації. Запропонований аналіз СЕТ дасть глибше уявлення про системну організацію не лише СЕТ, а й термінології взагалі, про особливості становлення та розвитку СЕТ, про різні типи взаємозв'язку та взаємозалежності лексико-семантичних одиниць у її межах. Проведений аналіз способів номінації сучасного соціально-економічного матеріалу та його кодифікації сприятиме упорядкуванню та удосконаленню СЕТ.
Практичне значення. Спостереження, узагальнені в дослідженні, висловлені рекомендації та доданий Словник соціально-економічних термінів” будуть корисними в лексикографічній практиці при укладанні спеціальних словників, у вузівській практиці під час розроблення та читання спецкурсів із загальних та часткових питань термінознавства, стилістики і ділової української мови, у науково-дослідній роботі, а також у практиці повсякденного спілкування.
Наукових робіт, виконаних у співавторстві, немає.
Особистий внесок автора полягає в тому, що в роботі вперше в українському мовознавстві узагальнено спостереження над соціально-економічною термінологією та її системною організацією як з погляду на ретроспективу, так і на перспективу її розвитку; простежено способи та шляхи збагачення термінофонду СЕТ; узагальнено статистичні дані, що віддзеркалюють динаміку номінативних процесів у цій групі лексики; виявлено ступінь спеціалізації засобів термінотворення; а також вироблено рекомендації щодо кодифікації окремих соціально-економічних термінів-варіантів.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дослідження обговорювалися на засіданні науково-методичного семінару кафедри української та російської мов КНЕУ (1995-1998рр.), на спільному засіданні відділу лексикології та комп’ютерної лексикографії і відділу термінології та ономастики Інституту української мови НАН України, а також на шести конференціях: на ІІ Всеукраїнській науковій конференції «Українська термінологія і сучасність» (К., 1997), на ІІІ Всеукраїнській науковій конференції «Українська термінологія і сучасність» (К., 1998), на науковій конференції «Українська мова: з минулого в майбутнє» (К., 1998), на загальноуніверситетській конференції Київського національного економічного університету (К., 1998), на Міжнародній славістичній конференції, присвяченій пам’яті професора К. Трофимовича (Л., 1998), на Міжнародній науковій конференції «Українська термінологія і сучасність» (К., 2001).
Проблематику й основні положення дисертації висвітлено в 4-ох статтях у фахових наукових виданнях та 6-и збірниках матеріалів міжнародних, всеукраїнських та загальноуніверситетських наукових конференцій.
Структура і обсяг роботи. Праця складається зі вступу, 3 розділів, висновків, бібліографії (226 найменувань), списку використаних джерел (148 позицій), переліку скорочень використаних джерел, 3 таблиць, 5 малюнків, додатків та словника соціально-економічних термінів. Повний обсяг дисертації займає 258 сторінок машинопису, у тому числі основного тексту 187 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

Матеріал, викладений у цьому дослідженні, дозволяє зробити висновок, що термінологія соціально орієнтованої економіки це функціонуюча цілісна система, розвиток якої значною мірою детермінований розвитком понять цієї науки.
Соціально орієнтована економіка займає особливе місце серед інших суспільних наук, оскільки більше від інших пов’язана з життям народу. Звідси тісний зв’язок соціально-економічної термінології з лексичною системою української літературної мови.
Двоплановість (залежність від лексико-семантичної системи мови та від поняттєвої системи) і системність як основні властивості СЕТ визначають способи та засоби її дослідження, зокрема використання ономасіологічного та семасіологічного підходів при системному дослідженні. Взаємоподоповнювальні результати такого аналізу дозволяють розкрити існування термінів у системі і функціонування цієї системи як цілого протягом тривалого відтинку часу.
І. На основі діахронно-синхронного аналізу було встановлено, що соціально-економічна термінологія належить до однієї з найстаріших мікросистем у складі сучасної української літературної мови. Впродовж історичного поступу СЕТ пройшла складний шлях свого становлення і розвитку. Протягом ХІ поч. ХІХст. вона розвивалася шляхом мовної саморегуляції. Її системна організація на цьому етапі передусім виявилася на логіко-поняттєвому рівні: у тематичному групуванні термінів, в існуванні лексико-семантичних відношень (гіперо-гіпонімічних, синонімічних, антонімічних тощо). Початок систематичної роботи над українською, зокрема соціально-економічною термінологією датується першими десятиліттями ХХст. У цей час СЕТ стала системно організованою як у плані змісту, так і в плані вираження, проте репресивні заходи щодо української мови, надмірна орієнтація на російську мову порушили природне формування та еволюцію СЕТ, через що на сьогодні особливо гостро постала проблема перегляду її термінологічного складу з погляду відповідності соціально-економічних термінів системі сучасної української літературної мови, повернення вдалих номінативних засобів, вилучених з терміносистеми в минулі десятиліття з певних ідеологічних міркувань.
ІІ. Номінативні одиниці в межах термінополя СЕТ взаємопов’язані і поєднуються в лексико-тематичні групи та тематичні підгрупи (термінологічні мікросистеми) на основі гіперо-гіпонімічних зв’язків. Цей факт свідчить про ієрархічність, взаємозумовленість та взаємопідпорядкованість терміноодиниць СЕТ, а отже, про семантичний зв’язок соціально-економічних термінів, об’єднаних не за внутрішньомовними, а за зовнішніми щодо мови ознаками.
ІІІ. У результаті аналізу соціально-економічної термінології було виявлено, що: 1. Існування багатозначних соціально-економічних термінів не сприяє системній організації СЕТ і є, з одного боку, свідченням розвитку поняттєвої системи соціально орієнтованої економіки, а з другого, частковим виявом загальнолінгвістичної тенденції до економії мовних ресурсів. Отже, однозначність потрібно розглядати лише як тенденцію, а не як абсолютну умову функціонування термінів. Найефективнішим гарантом термінологічної моносемії в більшості випадків виступає контекст.
2. У досліджуваній терміносистемі функціонують дублетні, семантичні, квазі-, одно- та різнокореневі синоніми (ці види синонімів виокремлються на підставі різних ознак, що кладуться в основу їхньої класифікації). Своєрідність синонімічних відношень у СЕТ спричинена специфікою лексичного значення термінів, яке визначається інтенсіоналом. Соціально-економічні терміни-синоніми відносяться до одного денотата і відрізняються відмінностями в ідеографічному плані, значенням словотвірних формантів, особливостями функціонування та ступенем сучасності.
3. Омонімів у складі сучасної СЕТ виявлено небагато. Основна частина соціально-економічних термінів-омонімів виникла внаслідок дивергенції.
4. Антоніми ця лексико-семантична категорія типова для СЕТ. Антонімія в соціально-економічній терміносистемі в основному не відрізняється від аналогічного явища в загальновживаній мові, проте більшою мірою залежить від предметно-поняттєвої сфери.
ІУ. На основі аналізу СЕТ з погляду способів номінації було встановлено, що: 1. Соціально-економічна термінологія з погляду способів термінотворення залежить від поняттєвих зв’язків термінів. Для неї актуальні ті самі способи номінації, що й загальновживаній лексиці: семантичний, афіксальний, синтаксичний та запозичення, що пояснюється тим, що СЕТ для творення матеріальних знаків-термінів використовує перевірені й усталені прийоми. Своєрідність спеціальної лексики виявляється в неоднаковій продуктивності названих способів, а також у різній регулярності використання певних словотворчих моделей, у спеціалізації словотворчих засобів тощо.
2. Високу продуктивність на сучасному етапі становлення СЕТ має афіксальний різновид морфологічного термінотворення, на основі якого виникло понад 37,9% соціально-економічних дериватів. Основною тенденцією, виявленою при творенні термінів афіксальним способом, є тенденція до спеціалізації як запозичених, так і питомих формантів.
3. Соціально-економічні терміни-складні слова, попри очевидні переваги їхньої формальної та семантичної організації, у СЕТ займають лише 7%. Спостерігається підвищення продуктивності утворення складних слів за типом абревіатур, особливо ініціальних. Гадаємо, що на сучасному етапі становлення СЕТ варто підвищити продуктивність творення соціально-економічних термінів-композитів, оскільки такі терміни є цільнооформленими, компактними, однозначними, семантично спаяними і більшою мірою відповідають термінологічним вимогам, ніж словосполучення, на основі яких вони утворені.
4. Найбільшу питому вагу (понад 65%) в СЕТ мають терміноодиниці, утворені синтаксичним способом, зокрема двохкомпонентні терміни-словосполучення. У терміносистемі функціонує чимало громіздких багатослівних утворень, структура яких складається з 5-и і більше компонентів. Оскільки такі терміни незручні в комунікативних актах, за семантикою наближаються до своїх дефініцій, вважаємо, що їх варто усунути з терміносистеми, замінивши на значеннєво адекватні, але формально простіші номінації.
5. Семантичні деривати в СЕТ виникли внаслідок якісних семантичних перетворень здебільшого звуження обсягу значення чи метафоризації або метонімізації. Велика кількість соціально-економічних дериватів утворена в результаті метафоричного перенесення, яке в СЕТ виконує номінативну функцію, а не художньо-стилістичну, як у загальновживаній мові. Недоліком метафоричного способу утворення термінів вважаємо ту обставину, що хоча метафора й мотивує термін, проте не передає, як правило, основних ознак поняття, яке номінується, його істотних характеристок.
6. Одним із продуктивних шляхів формування термінологічного каркасу для відтворення концептуальної сфери соціально-економічної терміносистеми є запозичення іншомовного лексичного матеріалу. СЕТ сформувалася переважно на питомій українській лексичній основі, а також шляхом прямих та опосередкованих запозичень з грецької, латинської, французької, німецької, англійської, польської, російської та інших мов. Фактичний матеріал засвідчив, що на сьогодні найчисленнішу групу іншомовних термінів складають одиниці, запозичені в різні синхронні зрізи з латинського мовного джерела. Процес збільшення англіцизмів у терміносистемі розглядаємо як фактичне підтвердження прогнозів деяких вчених, що англійська мова поступово отримує статус Lingua franca (мови спілкування ХХІ століття).[1]
Запозичення іншомовних термінів вважаємо доречним тоді, коли вони заповнюють прогалину в терміносистемі, а також заміняють семантично поліструктурні автохтонні номінації чи аналітичні утворення, зокрема описові конструкції різних словотвірних моделей.
У. На сучасному етапі процес кодифікації соціально-економічних термінів здійснюється не достатньо ефективно: явища, що кодифікуються, у багатьох випадках не мають перспективної глибини, бо не враховується перспектива їхнього подальшого розвитку.
Найбільше в СЕТ виявлено пар/рядів акцентних та морфологічних варіантів. Їхня поява зумовлена як мовними, так і немовними причинами, визначальна ж роль належить останнім.
Співіснування кількох засобів вираження одного поняття свідчить про незакінченість процесу відбору вербальних засобів для його (поняття) називання, а отже, про недостатню впорядкованість аналізованої терміносистеми. Для того, щоб процес кодифікації оцінки, відбору та закріплення варіантів у СЕТ здійснювався максимально ефективно, вважаємо доцільним: а) здійснювати ретельніший опис термінологічного матеріалу СЕТ, піддавати його детальнішому аналізові та теоретичному осмисленню; б) проводити соціолінгвістичне дослідження можливостей подальшої кодифікаційної діяльності. Обидва ці способи включатимуть, відповідно, і аспект прогнозування.
На наш погляд, сучасній кодифікації соціально-економічних норм повинна передувати широка апробація термінології серед фахівців. Таку апробацію доцільно здійснювати шляхом тимчасового запровадження кількох назв для одного поняття. Даючи на розсуд фахівців право вибору оптимальних термінів, аналізуючи ці терміни з лінгвістичного погляду, можна в майбутньому сформувати якнайдосконалішу українську соціально-економічну термінологію.
Отже, діахронно-синхронний розгляд СЕТ підтверджує думку, що досліджувана термінологія є відкритою системою, яка постійно еволюціонує і розширює свій функціональний статус. Характер змін у СЕТ має прогресивну спрямованість, тобто є виявом тенденції до подальшого унормування мови соціально орієнтованої економіки. Незважаючи на підвищену варіантність та синонімічність вираження поняттєвої сфери у СЕТ на сучасному етапі її становлення, можна твердити, що соціально-економічна термінологія в основній своїй частині відповідає вимогам міжнародних стандартів та наукового спілкування.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авербух К.Я. Терминологическая вариантность: теоретический и прикладной аспекты // Вопросы языкознания.- 1986.- №6 .- С.38-49.
2. Андреев Н.А. Работа над упорядочением чувашской терминологии // Вопросы терминологии.- М.: Изд-во АНСССР, 1961.- С.140-144.

3. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо.- К.: КМ Академія, 1994.- 254с.
4. Аристотель. Поэтика.- Л., 1927.-123с.

5. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии.- М.: Учпедгиз, 1957.-295с.
6. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови.- К.: Наукова думка, 1987.- 211с.

7. Бондар Н.Б. Способи і методи структурації термінологічної лексики // Теорія та прагматика термінологічної лексики.- К., 1991.- С.42-51.
8. Бондарко А.В. Опыт лингвистической интерпритации системы и среды // Вопросы языкознания.- М.: Наука, 1985.- №1.- С.13-23.

9. Будагов Р.А. История слов в истории общества.- М.: Просвещение, 1971.- 270с.
10. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства.- 2-е вид., вип. та доп.- К.: Рад. школа, 1959.- 308с.

11. Булыко А.Н. Лексические заимствования в белорусском языке Х1У-ХУ111 вв: Автореф. д-ра филол. наук.- М., 1980.- 44с.
12. Бурячок А.А. Соціально-політична лексика і її відображення в тлумачних словниках української та російської мов.- К.: Наукова думка, 1980.-237с.

13. Бурячок А.А. Формування спільного фонду соціально-політичної лексики східно-слов’янських мов .- К.: Наукова думка, 1983.- 248с.
14. Буслаев Ф. Иностранные слова.- ЖМНПр., 1867.- август.

15. Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике русского языка. Научный стиль речи.- М.: Русский язык, 1976.- 189с.
16. Веселов П.В. Оправданный случай синонимии в терминологии // Русская речь.- 1969.- № 5.- С. 77-82.

17. Виноградов В.В. Вопросы изучения словосочетаний // Вопросы языкознания.- 1954.- № 3.-С.44-49.
18. Виноградов В.В. Изучение русской лексики за последние десятилетие в СССР.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1955.- 232с.

19. Виноградов В.В. О некоторых вопросах русской исторической лексикографии // Известия АН СССР.- 1953.- Т.Х11.- Вып. 3.- С.185-211.
20. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях // Вопросы языкознания.- 1960.- №5.- С. 3-18.

21. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений// Вопросы языкознания.-1953а.- №5.- С. 3- 29.
22. Виноградов В.В. Русский язык. Грамматическое учение о слове: Учеб. пособ.- 2-е изд.- М.: Высшая школа, 1972.- 614с.

23. Виноградов В.В. Словообразование и его отношение к грамматике и лексикологии // Вопросы теории и истории языка.- М.: Изд-во АНСССР, 1966.- 494с.
24. Воробйова С.А., Молодід Т.К. Українська соціально-економічна термінологія радянської доби // Мовознавство.-1971.- №2.- С.14-22.

25. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов.- К.: Наукова думка, 1966.- 596с.
26. Гак В.Г. К типологии лингвистической номинации // Языковая номинация (общие вопросы).- М.: Наука, 1977.- С. 230-294.

27. Гак В.Г. Семантическая структура слова. Психолингвистические исследования.- М.: Наука, 1971.-212с.
28. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. На материале французского и русского языков .- М.: Наука, 1971.-242с.

29. Герд А.С. Формирование терминологической структуры русского биологического текста.- Л.: Изд.-во ЛГУ, 1981.- 112с.
30. Гилевич Н.И. Из истории социально-экономической лексики в белорусском языке: Автореф. канд. филол. наук.- М., 1971.-19с.

31. Гладкий М. Лексика наших газет // Червона преса.- №6.-1927.- С.20-24.
32. Гладкий М. Мова нашої преси (до проблеми культури українського слова) // Життя й революція.- №6.- 1926.- С.61-68.

33. Голованова Е.М. Об одном типе препозитивных единиц в современном русском языке (на материале существительных с квази-, лже-, псевдо- // Развитие современного русского языка.- М.: Наука, 1975.- С.160-175.
34. Головатий С. Проблеми організації та забезпечення галузевих норм у кодекси // Стан кодифікаційного процесу в Україні: системність, пріоритети, уніфікація: Тези.- К., 1995.-С.9-11.

35. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах.- М.: Высш. шк., 1987.- 104с.
36. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма.- Л.: Наука, 1978.- 238с.
37. Горбачевич К.С. Нормы современного русского литературного языка.-М.: Просвещение, 1981.- 239с.
38. Горбачевич К.С. Принципы нормализации языка в современной русской лексикографии // Современность и словари.- Л.: Наука, 1978.- 238с.

39. Горецький П.Й.Складання рос.-укр.терм.словників на основах радянського мовознавства //Мовознавство. Наукові записки.-К.: Вид-во АН УРСР, 1947.-№4-5.-83с.
40. Горобець В.Й. Лексика історично-мемуарної прози першої половини ХУІІІст.: на матеріалі діаріушів.- К.: Наукова думка, 1979.-128с.

41. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія.- Д.: Наукова думка, 1998.- 189с.
42. Горшков А.И. Вопрос о вариантности норм в связи с пониманием языка как системы систем // Литературная норма и вариантность.- М.: Наука, 1981.- С.234-241.

43. Граудина Л.К. Вопросы нормализации русского языка. Грамматика и варианты.- М.: Наука, 1970.- 597с.
44. Греков Б.Д. Крестьяне на Руси с древнейших времен до ХУІІ века.- М.: Изд. АН СССР, 1952.- Кн.1.- 534с.

45. Гречко В.А. Лексическая синонимика современного русского литературного языка.- С.: Изд-во Саратов. у-та , 1987.- 152с.
46. Грицьків Зенон Про проблему селекції термінологічних помилок та поняття кальки” // Проблеми української науково-технічної термінології: Тези 1-ої Міжнародної наукової конференції.- Л., 1992.

47. Д’яков А. С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення. Семантичні та соціолінґвістичні аспекти. К.: КМ Academia”, 2000.-216 с.
48. Даниленко В.П. Лексико-семантические и грамматические особенности слов-терминов// Исследование по русской терминологии.- М.: Наука, 1971.- С.7-68.

49. Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании // Вопросы языкознания.-1973.-№4.- С.76-85.
50. Даниленко В.П. Русская терминология. Опыт лингвистического описания.- М.: Наука, 1977.- 246с.

51. Даниленко В.П., Скворцов Л.И. Терминологическая норма. К проблеме типологии терминов // Проблемы разработки и упорядочения терминологии в Академиях наук союзных республик.- М.: Наука, 1983.- С.90-97.
52. Деборин А.М. Заметки о происхождении и эволюции научных понятий и терминов // Вопросы языкознания.- 1957.- №4.- С.36-46.

53. Дэже Ласло Деловая письменность русинов в ХУІІ-ХУІІІв.: Словарь, анализ, тексты/ Под ред. И. Удвари.- Nyiregyhaza, 1996.-335с.
54. Денисов П.Н. Еще о некоторых аспектах изучения языков науки// Проблемы языка науки и техники.- М.: Наука, 1970.-С.52-90.
55. Денисов П.Н. Лексика русского языка и принципы ее описания.-М.: Наука, 1980.-253с.
56. Денисов П.Н. Терминология и различные аспекты языка науки// Проблемы разработки и упорядочения терминологии в Академии наук союзных республик. М.: Наука, 1983.- С.66-81.

57. Ельмслев Л. Прологомены к теории языка // Новое в лингвистике.- М.: Изд-во иностран. л-ры, 1960. Вып. 3.- С.264-390.
58. Енциклопедія українознавства. Загальна частина: Перевидання в Україні / НАН України, Інститут укр. археографії.- Репр. відтворення вид. 1949р.- К., 1995.-Т.1.- 400с.

59. Есперсен О. Философия грамматики / Пер. с англ. В.В.Пасека.- М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1958.- 404с.
60. Житецький П.Г. Очеркъ звуковой исторіи малорусскаго наръчія. - К., 1876.

61. Жовтобрюх М.А. Мова української періодичної преси: кінець ХІХ- поч. ХХст.- К.: Наукова думка, 1970.- 303с.
62. Жовтобрюх М.А. Мова української преси ( до середини 90-х років ХІХст.).- К.: Вид-во АН УРСР, 1963.- 415с.

63. Журавлева Т.А. Особенности терминологической номинации.- Д.: Донбасс, 1998.-252с.
64. Заботкина В.И. Новая лексика современного английского языка.- М.: ВШ, 1989.-348с.

65. Ицкович В.А. Очерки синтаксической нормы .- М.: Наука, 1982.- 199с.
66. Ицкович В.А. Языковая норма и проблемы кодификации современного русского литературного языка: Автореф. д-ра филол. наук.- М., 1982.- 44с

67. Іваницький Р.В. Лексикографічні аспекти нормалізації термінів: Дис. канд. філол. наук.- Ч., 1995.- 184с.
68. Інж. Тадей Секунда Принципи складання української технічної термінології // Вісник.- 1930.- Вип.ІІ.- С.11-21.

69. Інструкція для укладання словників ІУНМ// Вісник Інституту української наукової мови.- 1928.- Вип.1.-С.66-72.
70. Історія української мови. Лексика і фразеологія.-К.: Наукова думка, 1983.- 743с.

71. Історія, стан і перспективи розбудови української термінології: Тематичний збірник наукових праць.- К.: ИМК ВО, 1992.- 127с.
72. Їжакевич Г.П. Українсько-російські мовні зв’язки радянського періоду: Дис. д-ра філол. наук.- К., 1968.- 664с.

73. Канделаки Т.Л. Значения терминов и системы значений научно-технической терминологии // Проблемы языка науки и техники.-М.: Наука, 1970.- С.3-40.
74. Канделаки Т.Л., Самбурова Г.Г. Вопросы моделирования систем значений упорядоченных терминологий // Современные проблемы терминологии в науке и технике. М.: Наука, 1969.- С.3-32.

75. Караванський Святослав Секрети української мови: Науково популярна розвідка з додатком словничків репресованої та занедбаної української лексики.- К.: УКСП «Кобза», 1994.- 152с.
76. Карцевский С. Об ассимитрическом дуализме лингвистического знака // История языкознания ХІХ ХХ веков в очерках и извлечениях.- М.: Наука, 1965.- Ч.2.- 314с.

77. Кацнельсон С.Д. Содержание слова, значение и обозначение.- М.-Л.: Наука, 1965.-110с.
78. Квитко И.С., Лейчик В.М., Кабанцев Г.Г. Терминоведческие проблемы редактирования.- Л.: Вища школа, 1986.- 151с.

79. Керницький І.М. Судово-адміністративна і суспільно-економічна лексика Війтових книг” ХУІ -ХУІІст. // Мовознавство.- 1961.-№6.- С.78-84.
80. Кияк Т.Р. Лингвистические аспекты терминоведения: Учеб. пособие.- К.: УМК ВО, 1989.- 104с.

81. Кияк Т.Р. Прагматичні аспекти стандартизації української термінології // Мовознавство.- 1993.- №1.-С.35-36.
82. Климовицкий Я.А. Некоторые вопросы развития и методологии терминологических работ в СССР.- М.- Л.: Наука, 1967.-254с.

83. Ковалик І.І. Вчення про словотвір.- Л.: Вид-во Львів. ун-ту, 1961.- Вип.2.- 81с.
84. Ковалик І.І. Логіко-лінгвістична проблематика технічної термінології у слов’янських мовах // Вісник Львівського університету. Сер. філол.- 1969.- Вип.6.-С.19-24.

85. Ковалів П. Лексичний фонд літературної мови київського періоду Х-ХІУст.-Н.-Й., 1964.- Т.2.-322с.
86. Коваль А. Науковий стиль сучасної української літературної мови. Структура наукового тексту.- К.: Вид-во Київськ. у-ту, 1970.- 306с.

87. Коготкова Т.С. Национальные истоки русской терминологии.- М.: Наука, 1991.- 120с.
88. Кожин А.Н. Составные наименования средство детализации обозначаемого// Уч. зап. Моск. обл. пед. ин-та.- 1967.- Т.197.- Вып. 13.- С.130-172
89. Коломієць Л.І. Мова українських грамот ХІУст. (деякі особливості): Дис. канд. філол. наук.- Х., 1953.- 343с.

90. Комарова З.И. Обоснование общих принципов работы над дескрипторным словарем по агрономии// Семиотеческие проблемы языков науки, терминологии и информатики.- М.: Изд-во Моск. у-та, 1971.- Ч. 2.- С. 682-686.
91. Комарова З.И. Семантическая структура специального слова и ее лексикографическое описание.- С.: Изд-во Уральск. ун-та, 1991.- 155с.

92. Коршунок С.И. Синонимы в технической терминологии // Изв. АН СССР.- ОТН.- 1952.- №5.-С.43-48
93. Косериу Е. Синхрония, диахрония и история // Новое в лингвистике.- М.: Изд-во иностран. л-ры, 1963.-Вып.3.- С.143-347.

94. Краус И.Языковая ситуация в странах развитого социализма и проблемы культуры языка// Вопросы языкознания.- 1985.- №1.- С.24-27.
95. Крижанівська А.В. Проблеми упорядкування термінолексики на сучасному етапі// Мовознавство.- 1984.-№1.- С.12-18.

96. Крыжановская А.В., Симоненко Л.О. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии.- К.: Наукова думка, 1987.- 163с.
97. Крыжановская А.В., Сымоненко Л.А. Актуальные проблемы упорядочения научной терминологии.- К.: Наукова думка, 1987.-163с.

98. Крысин Л.П. Иноязычные слова в современном русском языке.- М.: Наука, 1968.- 208с.
99. Крысин Л.П. Словообразовательные варианты и их социальное распределение // Актуальные проблемы лексикологии (Доклады 2-й лингвистической конференции).- Н., 1969.- С.138-149.

100. Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности.-М.: Наука, 1986. -158с.
101. Кубрякова Е.С. Теория номинации и словообразование // Языковая номинация (виды наименований).-М.: Наука, 1977.-С.222-302.

102. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении.- М.: Наука, 1978.-115с.
103. Кузнецова А.И. Понятие семантической системы языка и методы ее исследования .М. : Изд-во Моск. Ун-та, 1963.- 59с.)

104. Кузькин Н.П. К вопросу о сущности термина // Весник Ленинградского университета. Сер. ист. яз. и лит-ры.-1962.- Вып. 4.- С.136-147.
105. Кулябякин В.С., Климовицкий Я.А. Работа по построению научно-технической терминологии в СССР и советская терминологическая школа // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии.- М.: Наука, 1970.- С.11-39.
106. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови.- К.: Всеукраїнське видавництво, 1920.-47с.

107. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови.- К.: Книгоспілка, 1925.- 250с.
108. Курс історії української мови.- К.: Наукова думка, 1961.- Т.2.- 410с.

109. Кутина Л.Л. Языковые процессы, возникающие при становлении научных терминосистем // Лингвистические проблемы научно-технической терминологии.- М.: Наука, 1970.- С. 82-101.
110. Лейчик В.М., Смирнов И.П., Суслова И.М. Терминология информатики (теоретические и практические вопросы) // Итоги науки и техники. Сер. информатики.- М.: ВИНИТИ, 1977.- Т.2.- 140с.

111. Лексикология английского языка: Пособие для учителей. Л.: Учпедгиз, 1955.- 195с.
112. Лингвистика и проблемы стиля.- Л.: Изд-во Ленингр. пед. ин-та им. И.Герцена.- 1977.- Вып.1.

113. Лисиченко Л.А. Лексикологія сучасної української літературної мови. Семантична структура слова.- Х.: Вища школа, 1977.- 114с.
114. Лотте Д.С. Вопросы заимствования и упорядочения иноязычных терминов и терминоэлементов/ Предисл. Т.Л. Канделаки, С.В. Гринева.- М.: Наука, 1982.- 149с.

115. Лотте Д.С. Как работать над терминологией. Основы и методы: Пособие, составленное по трудам Д.С.Лотте.- М.: Наука, 1968.- 76с.
116. Лотте Д.С. Основы построения научно-технической терминологии. Вопросы теории и методики.- М.: Изд-во АН СССР, 1961.- 158с.

117. Малевич Д. Становлення і розвиток української гідроміліаративної термінології: Дис. канд. філол. наук.- К., 1999.-253с.
118. Мельников Г.П. Системная