УКРАЇНСЬКІ ГОВІРКИ ЗАПОРІЗЬКОГО НАДАЗОВ’Я

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра загального і слов’янського мовознавства

На правах рукопису

УДК 808.3-087.2(477.64)

ПАЧЕВА Валентина Миколаївна

УКРАЇНСЬКІ ГОВІРКИ запорізькоГО НАДАЗОВ’Я

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук за спеціальністю
10. 02. 01 українська мова

Науковий керівник
д. філол. н., проф.
Чабаненко Віктор
Антонович

ЗАПОРІЖЖЯ - 2002

Зміст
Список скорочень та умовних позначень _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 4
Вступ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 7
Розділ І. Говірки Запорізького Надазов’я як об’єкт діалектології_ _ 14
1.1. Заселення та етнічне оточення українських сіл регіону 14
1.2. Етапи та напрямки вивчення степових говорів в
українській діалектології. _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 31
1.3. Теоретичні проблеми дослідження фонетико-фонологічних і граматичних особливостей
українських говорів _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 41
Розділ ІІ. Фонологічна і звукова структура_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 60
2.1. Вокалізм_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 60
2.1.1. Фонема /і/_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 60
2.1.2. Фонема /и/_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 65
2.1.3. Фонема /е/_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 69
2.1.4. Фонема /а/_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 72
2.1.5. Фонема /о/_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 76
2.1.6. Фонема /у/_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 78
2.2. Консонантизм_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 79
2.2.1. Губні приголосні_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 80
2.2.2. Передньоязикові приголосні_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 82
2.2.3. Середньоязикові приголосні_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 87
2.2.4. Задньоязикові та глоткові (фарингальні) приголосні 87
2.3. Фонетичні зміни_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 90
Розділ ІІІ. Словозміна_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 102
3.1. Словозміна іменників_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ 102
3.1.1. І відміна однини_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ 102
3.1.2. І відміна множини_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ 105
3.1.3. ІІ відміна однини_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ 106
3.1.4. ІІ відміна множини_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 108
3.1.5. ІІІ відміна_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 109
3.1.6. ІV відміна_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ __ _ _ _ _ _ _ _ _ 110
3.1.7. Кличний відмінок_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 111
3.1.8. Словозміна множинних іменників_ _ _ _ _ _ _ _ _ 112
3.1.9. Відхилення в роді_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 113
3.2. Прикметник_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 114
3.2.1. Однина_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 117
3.2.2. Множина_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 119
3.3. Числівник_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 121
3.4. Займенник_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 128
3.5.Дієслово_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 134
Розділ ІV. Синтаксичні особливості _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 142
4.1. Головні члени речення_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 143
4.2. Другорядні члени речення_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 147
4.3. Складносурядні речення _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 150
4.4. Сполучникові складнопідрядні речення _ _ _ _ _ _ _ _ _ 154
4.5. Безсполучникові складні речення_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 160
4.6. Зауваження до способів відтворення чужого мовлення _ 162
4.7. Вставні конструкції_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 162
4.8. Синтаксичні особливості вживання окремих частин мови 164
Висновки_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 170
Список використаних джерел та літератури_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 177
Додатки_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 208

Список скорочень та умовних позначень
І. Скорочення назв населених пунктів
А. смт. Андріївка Бердянського р-ну
Бер. с. Берестове Бердянського р-ну
Бес. с. Бесідівка Приазовського р-ну
Бор. с. Борисівка Приморського р-ну
Воз. с. Вознесенка Мелітопольського р-ну
Вол. с. Володимирівка Приазовського р-ну
Волч. с. Волчанське Якимівського р-ну
Вос. с. Воскресенка Приазовського р-ну
Г.оп. с. Ганноопанлинка Приазовського р-ну
Гор. с. Горіхівка Приазовського р-ну
Дав. с. Давидівка Якимівського р-ну
Дм.Б. с. Дмитрівка Бердянського р-ну
Дм.П. с. Дмитрівка Приазовського р-ну
Єлиз. с. Єлизаветівка Приморського р-ну
Єлис. с. Єлисіївка Приморського р-ну
К. с. Костянтинівка Мелітопольського р-ну
К.М. с. Карла Маркса Бердянського р-ну
Л. с. Лозанівка Приморського р-ну
М. с. Миколаївка Бердянського р-ну
Н.к. с. Новокостянтинівка Приазовського р-ну
Н.м.П.. с. Новомиколаївка Приазовського р-ну
Н.м.М. с. Новомиколаївка Мелітопольського р-ну
Н.ол. с. Новоолексіївка Приморського р-ну
Н.тр. с. Новотроїцьке Бердянського р-ну
Ол. с. Олександрівка Приазовського р-ну
Охр. с.Охримівка Якимівського р-ну
П. с. Партизани Приморського р-ну
Пр.П. с. Приморський Посад Приазовського р-ну
Ст.П. с. Степанівка Перша Приазовського р-ну
Усп. с. Успенівка Бердянського р-ну
Шел. с.Шелюги Якимівського р-ну
ІІ. Фонетична транскрипція
[/] вгорі після літери м’якість приголосного (|олен/)
[’] вгорі після літери напівм’якість приголосного (пч’а|ла)
[·] вгорі над літерою дуже незначний ступінь пом’якшення приголосних, ледь помітний для слуху (|небо)
[:] після літери довга вимова звука (|ос/ін:/у)
[·] після літери посередині рядка напівдовгота (|маз/ ·у)
[у-у] розтягнута вимова голосного звука (|ду-уже)
[|] вгорі перед початком наголошеного складу знак наголосу (|риба)
[È] дужка, яка сполучає останню літеру попереднього слова та першу наступного, передаючи нероздільну вимову (зим|л/аÈж)
[//] в кінці фрази довга пауза
[/] в середині фрази між окремими цілісними відрізками мовлення коротка пауза та пауза, що виникає неорганічно, внаслідок перериву мовлення
[і,и,е,а,о,у] голосні звуки
[іе] звук, проміжний між [і] та [е], ближчий до [і]
[іи] звук, проміжний між [і] та [и], ближчий до [і]
[иі] звук, проміжний між [и] та [і], ближчий до [и]
[ие] звук, проміжний між [и] та [е], ближчий до [и]
[еи] звук, проміжний між [е] та [и], ближчий до [е]
[еі] звук, проміжний між [е] та [і], ближчий до [е]
[ао] звук, проміжний між [а] та [о], ближчий до [а]
[оа] звук, проміжний між [о] та [а], ближчий до [о]
[оу] звук, проміжний між [о] та [у], ближчий до [о]
[уо] звук, проміжний між [у] та [о], ближчий до [у]
[ẹ] звук середньо-верхнього підняття, переднього ряду
[б,п,в,ў,ф,м] губні приголосні звуки
[д,т,з,с,ц,дз,ж,ч,ш,дж,л,л] передньоязикові приголосні звуки
[ґ,к,х] задньоязикові приголосні звуки
[г] фарингальний приголосний звук
[й,ĭ] середньоязикові звуки

ІІІ. Інші скорочення
Н.в. називний відмінок
Р.в. родовий відмінок
Д.в. давальний відмінок
З.в. знахідний відмінок
О.в. орудний відмінок
М.в. місцевий відмінок
Кл.в. кличний відмінок
одн. однина
мн. множина
чол.р. чоловічий рід
жін.р. жіночий рід
середн.р. середній рід
*[] давній звук
/а/ фонема
[а] звук
зим|л/а приклад живого мовлення інформаторів
земля приклад з літературної мови

ВСТУП
Останнім часом різко зросла роль української мови у нашому суспільстві. Набувши статусу державної, вона все ширше входить у вжиток як у діловому спілкуванні, так і у повсякденному житті. Одним із різновидів вияву національної мови, поряд із літературною, є місцеві, територіальні діалекти, що мають свої специфічні риси на різних мовних рівнях у фонетиці, граматиці, словотворі, лексиці, зумовлені різними чинниками.
Вивчаючи закономірності живої народної мови, ареали поширення її діалектних явищ, діалектологія є важливою галуззю мовознавства. Вона дозволяє докладно простежити як нові риси, так і давно втрачені мовні явища, відмінні від літературної мови, зберегти для науки цінні скарби загальнонародної мови, які через деякий час можуть бути втраченими назавжди.
Серед українських говорів особливе місце посідають говори нової формації, до яких належать, зокрема, степові. Вони вивчені ще недостатньо і становлять великий інтерес для дослідників. Сформовані з неоднорідних діалектних елементів, новостворені говори є різнотипними, різносистемними у своїй генетичній основі, а тому можуть дати цікавий матеріал для наукових узагальнень.
Актуальність теми дослідження зумовлена своєрідністю і, водночас, майже цілковитою діалектологічною недослідженістю говорів такого цікавого регіону степової України, як Запорізьке Надазов’я.
Його територія охоплює 5 районів Запорізької області (Бердянський, Приморський, Приазовський, Мелітопольський та Якимівський загальною площею майже 9 тис. кв. км). Однак означений нами ареал не пов’язуємо із сучасним адміністративним поділом та його можливими змінами, а лише із історико-етнографічною цілісністю і, насамперед, мовними процесами в говорах, які тут мають місце. З одного боку, південь області різко виділяється від решти її районів, навіть сусідніх, особливостями етнічного складу. З іншого він становить єдність також і з точки зору його історії в усіх її проявах: демографічному, економічному, політичному тощо (див. розділ 1.1. дисертації).
Хоча в південних районах Запорізької області українці займають перше місце за чисельністю, однак вони складають приблизно тільки половину населення, тобто майже не домінують над національними меншинами. Це наочно показує таблиця, складена нами за результатами перепису населення 1989 р., якими доводиться користуватися до офіційної публікації матеріалів перепису 2001 р. (див. додаток А). Як бачимо, в Бердянському районі разом із м.Бердянськом українці становлять 53,0 % , у Приморському районі 48%, у Приазовському районі 50,8 % , у Мелітопольському районі разом із м.Мелітополем 48,3 %, в Якимівському районі 50%. Для порівняння, у Чернігівському та Токмацькому районах, які межують із досліджуваними, частка українців складає відповідно 89,1 % та 80,6 %.
Запорізьке Надазов’я відрізняється строкатістю національного складу, що робить цей край ареною багатосторонніх інтенсивних етнічних контактів. Крім українців та росіян, значний прошарок тут становлять болгари, які у Приморському районі навіть займають другу позицію за чисельністю після українців. Існують також місця компактного проживання албанців, чехів, кримських татар та інших етносів.
Можна передбачити, що висока частка національних меншин та їх розмаїття, пов’язані із особливостями заселення регіону, мають певний вплив на етнокультурні та етномовні процеси в українських селах краю. З іншого боку, й українці тут неоднорідні за своїм походженням. Переважаюча більшість із них є нащадками переселенців з Полтавщини та Чернігівщини й меншою мірою з інших регіонів України, що були носіями різних говорів, а отже мали певний взаємовплив. Це робить говірки українських сіл Запорізького Надазов’я привабливими для діалектологічного вивчення.
Особливості говірок Запорізької області були предметом вивчення у працях ряду діалектологів, зокрема В.А.Чабаненко. Але вони досліджували, передусім, північні райони області, що тяжіють до Нижньої Наддніпрянщини. Лише С.П.Самійленко, роблячи опис фонетичних особливостей говірок Запорізької області, фрагментарно використав матеріали, зібрані ним у кількох селах Приазовського району.
Отже, говірки Запорізького Надазов’я, які становлять окрему підсистему степових говорів України, ще не були об’єктом монографічного, тим більше комплексного (на різних структурних рівнях) дослідження, відсутність якого значно уповільнює пізнання складного процесу змін живого мовлення в просторі та часі [78, 102]. Тому вони заслуговують на всебічне вивчення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася відповідно до наукового напрямку кафедри загального і слов’янського мовознавства Запорізького державного університету Слов’янські мови в їх історичному розвиткові”.
Мета роботи проаналізувати фонетико-фонологічну, морфологічну (на рівні словозміни) та синтаксичну систему українських говірок Запорізького Надазов’я для виявлення їх особливостей у порівнянні із літературною мовою та відповідними фактами інших діалектів української мови, що зумовлює потребу виконання таких завдань:
1) зібрати польовим методом та систематизувати фонетико-фонологічні, морфологічні (словозмінні) та синтаксичні засоби мови носіїв говірок;
2) зробити опис структури вокалізму та консонантизму, словозміни, синтаксису;
3) з’ясувати особливості функціонування фонем у говірках, вживання словоформ та синтаксичних конструкцій;
4) визначити чинники формування та функціонування українських говірок обраного ареалу;
5) виявити генетичний зв’язок досліджуваних говірок з питомими говірками і говорами та їх місце серед інших українських діалектів.
Об’єктом дослідження є українські говірки Запорізького Надазов’я у межах зазначених вище 5 районів.
Предметом дослідження є структура та особливості цих говірок на рівні фонетики і фонології, морфології (словозміни) та синтаксису.
Методологічну основу дослідження склали діалектичні принципи пізнання. Принцип історизму визначається підходом до діалектологічних явищ та процесів з позицій динаміки, а не сталості, вивченням їх взаємозумовленості, заглибленням в детермінованість.
Принцип всебічності та об’єктивності, реалізований через сукупний аналіз говірок на різних рівнях у їх взаємозв’язку.
Принцип багатофакторності, завдяки якому стало можливим визначення об’єктивних та суб’єктивних чинників, які впливали на формування українських говірок Запорізького Надазов’я.
Названі принципи було реалізовано через залучення комплексу методів, серед яких важливу роль відіграли польовий, описовий, порівняльно-типологічний, ретроспективний, статистичний.
Матеріалом дослідження послужили польові записи, зібрані протягом 1997-2002 рр. у 31 населеному пункті Запорізької області. Враховуючи історико-етнографічну особливість регіону, основними критеріями відбору населених пунктів для обстеження говірок були національний склад та час заснування. Тобто, по-перше, відбиралися села, де українці складають не менше 70 % жителів (села з меншим відсотком українців значно русифіковані). По-друге, з цього числа відібрані порівняно старі села, що виникли у ХІХ на початку ХХ ст. і в яких корінне українське населення живе постійно протягом кількох поколінь. Були обстежені говірки: а) у Бердянському районі смт. Андріївка, села Берестове, Дмитрівка, Карла Маркса, Миколаївка, Новотроїцьке, Успенівка; б) у Приморському районі села Борисівка, Єлисіївка, Лозанівка, Новоолексіївка, Партизани, Єлизаветівка; в) у ІІриазовському районі села Бесідівка, Володимирівка, Воскресенка, Ганноопанлинка, Горіхівка, Дмитрівка, Новокостянтинівка, Новомиколаївка, Олександрівка, Приморський Посад, Степанівка Перша; г) у Мелітопольському районі села Вознесенка, Костянтинівка та Новомиколаївка. д) у Якимівському районі села Волчанське, Давидівка, Охримівка, Шелюги.
Під час збору фактичного матеріалу проведено відсторонене та включене спостереження за мовленням носіїв говірок, яке фіксувалося переважно за допомогою звукозаписувальних засобів. У процесі систематизації зібраного матеріалу використовувались магнітофонні записи зв’язного мовлення інформаторів. Однак з метою перевірки вірогідності виявлених явищ інколи доводилося звертатися і до записів відповідей на запитання за спеціально впорядкованою за історичним та тематичним принципом програмою, що була спрямована на виявлення конкретних особливостей говірок.
У процесі вивчення історії заселення та національного складу мешканців досліджуваної території використано також матеріали Управління статистики Запорізької області, Державного архіву Запорізької області та Центрального державного архіву Автономної Республіки Крим.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перша спроба комплексного дослідження структури фонетики, фонології, морфології (словозміни) та синтаксису українських говірок Запорізького Надазов’я на значному діалектному матеріалі.
У дисертації вперше виділено поряд із молодшою, середньою та старшою ще й найстаршу вікову групу інформаторів ( більше 80 років), яка в силу соціально-історичних факторів виявилася найбільш стійкою відносно впливу української літературної та російської мови. У говірках досліджуваного ареалу мовлення представників цієї вікової групи можна вважати базовим, оскільки лише воно сьогодні найбільшою мірою зберігає всі скарби та розмаїтість усної народної мови.
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що в ній досліджено одну із груп говірок південно-східного наріччя української мови на сучасному хронологічному зрізі, виявлено говіркові риси та особливості; структурно-функціональний підхід до вивчення живого мовлення носіїв говірок розширює наше уявлення про фонетико-фонологічну, морфологічну (на рівні словозміни) та синтаксичну системи української національної мови, її функціональні можливості. Робота має загальнотеоретичне значення, оскільки дозволяє визначити ареали поширення певних діалектних явищ, з’ясувати чинники формування і функціонування українських говорів пізнього заселення, закономірності їх розвитку в цілому.
Практичне значення дисертації зумовлене її актуальністю та науковою новизною. Наведений у роботі матеріал розширює джерельну базу української діалектології. Отримані результати дослідження можуть бути використані при вивченні курсу діалектології у вищих навчальних закладах. На основі звукозаписів зразків зв’язного мовлення та результатів опитування носіїв говірок упорядковано хрестоматію текстів, яка використовується при викладанні української діалектології та спецкурсу в МДПУ.
У загальноосвітній школі результати цього дослідження можуть бути корисними вчителю в процесі роботи над діалектними помилками учнів. А також можуть бути використані в хрестоматії говорів української мови, при впорядкуванні регіонального та загальноукраїнського діалектних словників, у синтетичних працях з української діалектології, частково лексикології. Це дослідження має важливе значення ще й завдяки своєму виходу на міжпредметний рівень. Частина зібраного матеріалу, що містить в собі фрагменти спогадів інформаторів, становить додаткову історичну цінність. Крім того, як відомо, вивчення говорів українських переселенців дозволяє уточнити історичні дані про їх походження. А отже, матеріал та результати цієї роботи можуть стати джерелом для історичних студій.
Апробація результатів дослідження. Окремі розділи й дисертацію в цілому обговорено на засіданнях кафедри загального та слов’янського мовознавства Запорізького державного університету в 1998-2000 рр. Висновки та основні положення дисертації знайшли відображення в доповідях на 4-х щорічних науково-практичних конференціях викладачів та студентів МДПУ (19992002), Всеукраїнській науковій конференції 80-річчя відродження української державності: минуле і сучасне” (Сімферополь, 1997), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 350-річчю відродження української державності (Сімферополь, 1998), на Всеукраїнській науковій конференції Культурологічні та етносоціальні процеси на Півдні України ХVІІІ-ХХ ст.”(Бердянськ, 2001), Міжнародній науковій конференції Роль антропологічного фактора в освітніх технологіях ХХІ ст.” (Мелітополь, 2002).
Публікації. Окремі аспекти досліджуваної проблеми відображені у 8-ми публікаціях автора загальним обсягом 2,2 друкованих аркушів [214], [ 215],[216],[217],[218],[219],[220], [221] .

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку літератури та використаних неопублікованих джерел, а також додатків.

bibliography

Висновки

На основі здійсненого дослідження можна зробити висновок, що говірки Запорізького Надазов’я є порівняно молодими. Процес їх формування триває близько 200 років. Перші українські села з’явилися тут у кінці ХVІІІ середині ХІХ ст. Походження їх засновників було неоднорідним: більшість складали вихідці з Полтавщини, були також переселенці з Чернігівщини, Харківщини, Київщини, Воронежчини, Південної Бессарабії та Добруджі. До того ж самі українські села не становлять тут суцільного масиву і знаходяться поряд із іншоетнічними селами (російськими, болгарськими, албанськими), що призводить до активних міждіалектних та міжмовних контактів.
Завдяки аналізу фонетико-фонологічної, словозмінної та синтаксичної структури говірок, детальному порівнянню мовлення всіх вікових груп, від найстаршої до молодшої, виявлено як риси спільні із літературною мовою та іншими українськими говорами, так і особливості, що дозволяють виокремити запорізько-надазовську групу говірок. Зокрема, з’ясовано, що особливості ці проявляються на всіх структурних рівнях досліджених говірок, але найбільше їх спостерігається на фонетико-фонологічному рівні.
Органічною рисою досліджених говірок є функціонування паралельних форм, в яких простежується поступовий перехід від частотного вживання одних форм до послаблення частоти реалізації інших, що зумовлено внутрішніми законами розвитку мови. Звісно, що саме через паралелізми здійснюється безперервний процес збагачення говіркових систем взагалі, затверджуються новотвори та відмирають релікти. Паралельні форми є суттєвими структурними ланками говірок Запорізького Надазов’я. Говіркам властиві специфічні місцеві риси, поряд з якими функціонують близькі до літературних.
За частотою вживання виділяються два різновиди паралельних форм: паралелізм із значним переважанням одних форм над іншими та паралелізм однаковий у вживанні (без помітної переваги).
У першому різновиді спостерігаються як найуживаніші, так і рідкісні: |в’імйа, |в’ім’а, |в’імн’а; звукові структури із [і] типу ар|т/іст, ба|т/іст і т.п.; переважаючі варіанти слів із [йі] над словоформами із [і]: |дойіш |доіш і т.п.; функціонування словоформ із звуком [і] на місці [а] у переднаголошеній позиції у числівниках дв’і|нац:ат/(ц|:ат/), п’іт|сот; варіанти м’якого типу відмінювання іменників з твердим кінцевим приголосним основи -ц (пши|ница); словоформи іменників жіночого роду з флексією -оĭ (голо|воĭ) ; форми Д.в. іменників з твердими і м’якими приголосними основи, іменників *[й]-основ на -ові; короткі іменні форми присвійних прикметників чоловічого та жіночого роду називного-знахідного відмінків однини із формантами -іў та -ин; фонетичний варіант питально-відносного займенника шо; спрощені форми дієслів 3-ої особи однини ІІ дієвідміни з нульовою флексією і тематичним голосним -е без кінцевого -ть; словоформи са|довимо і т.п.; функціонування варіантів типу па|су ко|неĭ; конструкції з О.в. місця (у значенні напрямку руху) типу і|дут/ до|рогойу, що переважають над конструкціями з М.в. із прийменником по типу і|дут/ по до|рог’і.
У другому різновиді можна виділити: фонетичні дублети (|ікалка |икалка) і т.п.; словоформи (|вимйа |в’імйа) і т.п.; варіанти дв’і|нац:ат/(ц’:ат/) два|нац:ат/(ц’:ат/); функціонування словоформ із повноголосними звукосполученнями -оро-, -оло- як із збереженням давнього *[о], так із зміною його на [і]; варіанти односкладових слів із збереженням давнього *[о] та словоформи із кореневим [і] типу гос/ц/ г’іс/ц/; варіанти із палатальним [р /] та із твердим кінцевим [р] в кінці складу чи слова (ба|зар/ ба|зар); м’який та твердий тип відмінювання іменників з твердим кінцевим приголосним основи -ц (в’іў|ца в’іў|ц/а); форми Н.в. множини іменників з кінцевими приголосними -р, -ц твердого та м’якого типів відмінювання |курици(ц/і), х|мари(р/і); короткі і повні форми прикметників; форми Р.в., Д.в., М.в. однини присвійних займенників на -ейі, -оĭ (мо|йейі мо|йоĭ , |нашойі - |нашоĭ ) як вкраплення.
Говіркам властиві спорадичні риси, які можуть бути поширеними у мовленні всіх чи різних вікових груп мовців і водночас спостерігатися лише в окремих селах. Так, лише в одній чи кількох говірках засвідчено: словоформи із [и] та [е] в закритих та відкритих складах на місці давнього наголошеного і ненаголошеного *[е]: |веч’ир, |камин/ |кам’ен/, |осин/; фонетична структура хрон із [о] на місці *[ь]; варіант бл/оск, в якому на місці звукосполуки [ли] вживається [л/о] ; перехід /е/ в /а/ в наголошеній позиції після буквосполуки [хв] та шиплячих у словах |хварма, ми|жайу, ду|шайу; збереження початкового [йе] у словоформах Йеўдо|к’ійа, йеў|реĭ ; давній *[о] у префіксах до-, по-, перед складом із зредукованим *[ъ], *[ь] у ненаголошеній позиції: дож|далис/а, пош|ла; варіанти із депалаталізованим [р] кру|ч’ок, стру|ч’ок; варіант ч’м’іл/ із напівм’яким [ч’] на місці [дж]; форма Н.в. множини іменника ІІ відміни із флексією -и |йаблуки; форма Р.в. іменників ІІ відміни множини середнього роду із флексією -іў |с/ідл/іў, |кол/ц/іў та іменників ІІІ відміни |ноч’іў, |печ’іў, |т’ін’іў; словоформи Р.в., Д.в., З.в., М.в. двух двум на двух; форми О.в. однини займенників з н/ім з ним, М.в. на ниĭ на н /іĭ ; варіанти Н.в. однини та|к’е, та|койе, Р.в. та|койі та|коĭ; форми дієслів І дієвідміни 3-ої особи множини майбутнього часу та 3-ої особи однини теперішнього часу о|райут/ зо|райут/ зо|райе ; форми дієслів на -ать, -уть б’і|жат/ б’і|жут/ .
Із північних діалектних рис, які на початку виникнення різнодіалектного конгломерату були порівняно значними, у говірках Запорізького Надазов’я, як і в інших степових, мають місце деякі східнополіські риси. Причому східнополіський першоелемент відігравав значну роль у формуванні ряду говірок, оскільки у заснуванні цих сіл, поряд із полтавчанами, брали участь переселенці із Чернігівської губернії або їх нащадки. Як було виявлено, на сьогодні збереглися такі риси: вимова ненаголошеного [о] як [у] в словах у|нук, ук|р’іп; вживання початкового [і] та приставного [і] в словах і|голка, іг|рат/, із|боку, іс|периду; функціонування форм 1-ої особи множини наказового способу дієслів хо|д/ом, б’е|р/ом; вживання прийменника са в значенні зі (са м|нойу); форма Н.в. однини прикметників середнього роду на -ойе (|целойе, ба|гатойе); збереження основ на -г, -к при дієвідмінюванні у 1-ій особі однини і в 3-ій особі множини (мо|гу, пе|ку, |могут/, пе|кут/); форми 3-ої особи множини теперішнього часу дієслів ІІ дієвідміни на -ють (|кол/ут/, при|ход/ут/, |уч’ут/). У багатьох випадках живучість цих рис підтримується впливом російської мови. Привертають також увагу риси, що засвідчують спільність із західнополіськими говірками, зокрема, форма на -и Н.в. множини прикметників боси, галодни і т.п.
Окремі риси можна розглядати як наслідок впливу східнополтавської та середньонаддніпрянської основ, зокрема м’якість приголосних [ж’], [ш’] перед *[а] з *[ä] у словах б’і|ж’ат/, ли|ж’ат/, ло|ш’а. Засвідчено кілька рис, що мають спільність із полтавською основою: стягнені форми від займенників та, ця; утворення паралельних варіантів-форм дієслів 1-ої особи однини ІІ дієвідміни з основою на передньоязикові приголосні -д, -т, -з, -с без чергування із шиплячими і з основою на кінцеві шиплячі приголосні; форми даш, йіш.
У говірках Запорізького Надазов’я спостерігаються окремі риси, спільні із південно-західними говірками: помірне укання” з наближенням до сильного (пу|бач’іў, ху|т/іла, ту|б’і); звукова будова іменників ог’і|рок оги|рок огу|рок, роз|вал’ини; звукова структура в|к’ину та безособова дієслівна форма із|робл’ино; вживання твердого передньоязикового [р] у дієслові рату|вати; форми Р.в. однини іменників жіночого та середнього роду на -ів (ба|б’іў, |коз/іў, |ноч’іў); м’який варіант іменників у формі Р.в. однини |жизн’и, ба|сеĭн/и; форми 2-ої особи однини теперішнього часу від дієслів їсти, дати, йі|сиш, да|сиш; нестягнена форма прикметника середнього роду в Н.в. однини |целойе; займенник, що вказує на близький предмет сеĭ, с/а, се, с/і ; займенникова форма оцеĭ від вказівного займенника жіночого роду ця (за о|цеĭ у|ч’итил/коĭ).
Найістотнішими своїми рисами досліджувані говірки співвідносяться із східностеповими: вживання рефлексу *[і] на місці давнього *[ъ] (|с/іно); рефлекс *[і] на місці давніх *[о] та *[е] в історично нових закритих складах (с/іл/, с/ім, |ос/ін/); наближення у слабкій позиції /е/ до /и/ (сеи|бе, сеист|ра); вживання форми Н.в. числівника ч’о|тир’і ; домінування закінчень -ов’і, -ев’і у Д.в. іменників чоловічого роду вихо|ватил’о(е)в’і, ко|н’о(е)в’і; функціонування паралельних варіантів дієслівних форм типу гукає і гука ; вживання паралельних конструкцій за зразком |пасти |гуси та |пасти гу|сеĭ ; типовість конструкцій і|ти по |воду.
Мають місце і форми, що є наслідками російського впливу, який був реальним для обстежуваних говірок протягом тривалого часу (з початку їхнього формування). Це простежується, зокрема, наявністю в різноговірковій суміші російськомовного елемента (переселенці з центральних губерній Росії), який мав певний вплив на формування та розвиток українських говірок Запорізького Надазов’я, а також соціально-історичні умови, в яких перебувала обстежувана територія. Міжмовні контакти спостерігаються на рівні запозичень з російської мови (доку|м’енти, абста|йат/іл/ства, ко­ĭ-хто). Окремі діалектні риси, можливо, підтримуються російськомовним впливом, з яким вони якісно співвідносяться (ха|рош’і, |каждиĭ, з/і|ма і т.п.).
З давніх рис (привнесених носіями досліджуваних говірок із питомих говорів), що зберігаються сьогодні, спостерігаються, зокрема, такі: заступлення приставного [і] звуком [и] та [о] в слові ор|жа; уживання /и/ на місці давнього *[о] у префіксі по- та прийменникові-префіксі під- (пи|шоў, пид ним і т.п.); функціонування [х] замість [ф] у варіанті х|рук(х)та; вживання /р// перед /а/ на початку та в середині складу (гр/ад, |р/ама); форми іменників Р.в. одн. ІІІ відміни на -и(соли) та іменників ІV відміни коти|н/ат, курч’и|н/ат. З іншого боку, спостерігаємо тенденцію до їх втрати.
У говірках засвідчується значна різноманітність комбінаторних та інших звукових змін, функціонуванням яких особливо виділяється мовлення найстаршої вікової групи, що вказує на процес поступового переходу від діалектних до літературно-нормативних варіантів слів внаслідок активного впливу української літературної мови на говіркове мовлення.
У ряді фонетичних змін помічено чітку тенденію до їх втрати, зокрема: асимілятивно-дисимілятивний перехід /р/>/л/ (алти|р/ер/ійа); фарингальний [г] на місці [к] (га|лош); афереза в запозичених словах (стру|мент); гіперизми то|ч’анка, опа|рати і випадки фонетично-невмотивованого переходу [о], [е] в [і] в закритих і відкритих складах (|дохт/ір, с/і|ло); епентеза [н] м|н/асо та [л] с|таўл/ім; форми М.в. однини займенників із приставним [н] та без нього (на |нейі по |нейі на йі|йі); форми 1-ої особи множини теперішнього та майбутнього часу дієслів І дієвідміни з основою на -д без чергування із шиплячими (ви|сад/уйим).
Наведені вище факти дозволяють стверджувати, що говірки Запорізького Надазов’я належать до степових говорів південно-східного наріччя української мови. Вони увібрали у себе не тільки істотні середньонаддніпрянські риси (полтавські, київські, черкаські), а й чимало рис інших українських діалектів, зокрема, східнополіських (чернігівських), а також окремих південно-західних говорів. На процес формування говірок Запорізького Надазов’я суттєвий вплив справили також сусідні степові говірки (Гуляйпільщини, Оріхівщини, Пологівщини), які сформувалися теж як степові, але із абсолютно виразною середньонаддніпрянською основою.
Таким чином, за своєю природою та системними особливостями досліджені говірки становлять окремий різновид степових запорізько-надазовських говорів південно-східного наріччя української мови. Проведене дослідження доповнює цілісну картину у вивченні степового говору.

Список використаних джерел та літератури

Неопубліковані джерела
1. Управління статистики Запорізької обл. Відділ статистики та переписів населення, Спр.14.
2. Управління статистики Запорізької обл. Відділ статистики та переписів населення, Спр.39.
3. Центральний державний архiв Автономної Республіки Крим (далі ЦДААРК), ф. Ф.26, оп.1, спр.24489.
4. ЦДААРК, ф. Ф.26, оп.1, спр.24575.
5. ЦДААРК, ф. Ф.44, оп.1, спр.2405.
6. ЦДААРК, ф. Ф.81, оп.1, спр.716.
7. Державний архів Запорізької області (далі ДАЗО), ф.Ф-254, оп.1, спр.3
8. ДАЗО, ф.Р-5593, оп.2, спр.180

Література
9. Аванесов Р.И. Русская литературная и диалектная фонетика. М.: Просвещение, 1974. 286 с.
10. Арполенко Г.П., Городенська К.Г., Щербатюк Г.К. Числівник української мови. 1980. 241 с.
11. Асіїв Л.В. Морфологічні явища у прикметниках сучасної української літературної мови: Автореф. дис...канд. філолог.наук: 10.02.01 / Львівський держ. ун-т. Львів,1997. 18 с.
12. Атлас української мови: В 3 т. / К.:Наук. думка,1984. Т.1.: Полісся, середня Наддніпрянщина і суміжні землі. 498 с.
13. Атлас української мови: В 3 т. / К.:Наук. думка,1984. Т.2: Волинь. Наддністрянщина. Закарпаття і суміжні землі. 520 с.
14. Атлас української мови: В 3 т. / К.:Наук. думка,2001. Т.3. 273 с.
15. Баденкова В.М. Лексика традиційної народної медицини в українських говірках Інгульсько-Бузького межиріччя: Автореф. дис...канд. філолог. наук: 10.02.02. / Запорізький держ. ун-т. Запоріжжя, 1999. 20 с.
16. Баколас Д.Д. З проблеми фонологічного аналізу // Мовознавство. 1972. № 6. С.37-45.
17. Баракатова Н.А. Парадигма дієслова в сучасній українській мові: Дис...канд. філолог. наук: 10.02.01. Дніпропетровськ,1999. 170 с.
18. Баранникова Л.И. Говоры территорий позднего заселения и проблема их классификации // Вопросы языкознания. 1975. № 2. С.22-31.
19. Бевзенко С.П. До характеристики синтаксичних особливостей українських діалектів // Діалектологічний збірник Ужгородського державного університету. Т.ХІV. Львів: Вид-во Львівського ун-ту,1955. С.205-219.
20. Бевзенко С.П. Форми давального-місцевого відмінків однини на основі українських іменників на тлі загальнослов’янському // Праці Одеського держ. ун-ту. Сер. філолог. наук. 1962. Т.152. В.15. С.142-148.
21. Бевзенко С.П. До характеристики відмінностей у вокалізмі української діалектної мови // Українське мовознавство. Міжвідомчий науковий збірник. В.1. К.: Вища школа, 1973. С.94-101
22. Бевзенко С.Ф. О типах диалектных различий в синтаксисе украинского диалектного языка // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу (Ужгород, 25-28 сентября 1973 г.). Тезисы докладов. М.,1973. С.98-100
23. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. Фонетика: Навчальний посібник. Одеса, 1974. 51 с.
24. Бевзенко С.П. (упорядник) Діалектні групи і говори української мови. Методичні матеріали з курсу української діалектології (Відп. ред. В.П. Дроздовський). Одеса, 1975. 55 с.
25. Бевзенко С.П. До характеристики діалектних відмінностей у словосполученні // Мовознавство. 1978. № 6. С.40-45
26. Бевзенко С.П. Українська діалектологія: Навчальний посібник. К.: Вища школа, 1980. 246 с.
27. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
28. Безпояско О.К. Зони перехідності в граматичній категорії числа іменника // Мовознавство. 1995. № 2-3. С.11-13
29. Берлізов А.А. Фонетичні і морфологічні особливості виробничої лексики Нижнього Подністров’я // Тези наук. конференції, присвяченої 40-річчю Чернігівського педагогічного інституту. Чернігів,1959. С.38-40.
30. Берлізов А.А. Лексика рибальства українських говірок нижньої Наддністрянщини. Чернігів,1974. 184 с.
31. Бескровный А. К диалеатологии слобожанских говоров. Звуковые особенности г.Лебедина и его района (Сумского округа). // Язык и литература. Т.ІІ. В.1. Л., 1927 С.122-144
32. Біла О.С. Надсновські говірки на Чернігівщині (Фонетика): Дис канд. філолог. наук: 10661. Чернівці, 1972. 197с.
33. Біла О.С. Дослідження з українського діалектного вокалізму (Пос. для студентів-філологів). Чернівці, 1974. 39 с.
34. Бова (Ковальчук) Л.П. Фонетична система говірок Південної Житомирщини // Сумський державний педагогічний інститут ім А.С.Макаренко. Серія філологічна. Наукові записки. Суми,1959. Т.VI. В.2. С.3-48
35. Бова (Ковальчук) Л.П. Синтаксичні особливості говірок південної Житомирщини // Наукові записки Сумського педагогічного інституту. Т.3. Серія філологічна. 1956. С.55-86.
36. Бова (Ковальчук) Л.П. Словозміна прикметників у говірках Південної Житомирщини / Територіальні діалекти і власні назви. К.: Наук. Думка,1965. С.52-59
37. Бойко Я.В. Заселение Южной Украины. 1860-1890 гг. (историко-экономическое исследование). Черкассы: Сияч,1993. 256 с.
38. Болюх О.В. Парадигматика іменника // Мовознавство. 1995. № 4-5. С.24-29
39. Брайченко С.Л. Антропонімічні уподобання мешканців Одеської області України: лінгвістичний аналіз: Автореф. дис... канд. філолог. наук: 10.02.02. / Одеський держ. ун-т. 1999. 18 с.
40. Брахнов В.М. Деякі морфологічні особливості говірок Переяслав-Хмельницького району на Київщині // Діалектологічний бюлетень. 1960. В.7. С. 61-75.
41. Брошняк (Пискач) О.Д. Прислівники в українських говорах Закарпаття: Дис... канд. філолог. наук: 10.02.01. Ужгород, 1996. 294 с.
42. Бузук П. Діалектологічний нарис Полтавщини. К.,1929. С.159-195
43. Булаховський Л.А. З історичних коментарів до української мови. Родовий відмінок множини // Наукові записки Київського державного університету. Т.V. Вип.1. 1946. С. 81-88.
44. Булаховський. Л.А. З історичних коментаріїв української мови. Голосні повного утворення // Наукові записки Київського державного університету. Т.V. Вип.І. 1946. С.89-109
45. Булаховський Л.А. З історичних коментарів до української мови. Сполучники та сполучні групи. Синтаксичні особливості про них // Наукові записки Київського державного університету. Т.V. В.2. 1946. С.31-57.
46. Бухтій М.В. Вівчарська лексика говорів Херсонщини: Автореф. дис... канд. фіолог. наук: 10.02.02 / Днепропетровський державний ун-т. Днепропетровск, 1991. 20 с.
47. Варченко І.О. Лубенські говірки і діалектна суміжність. К.: АН УРСР, 1963. 249 с.
48. Ващенко В.С. Полтавські говори. Харків: ХДУ,1957. 540 с.
49. Ващенко В.С. Переселенські говори як джерело вивчення активних міжмовних контактів // Територіальні діалекти і власні назви. К.: Наук. думка. 1965. С. 3-9.
50. Висоцький А.В. Склад та структура лексико-семантичних груп якісних прикметників в українській мові: Дис... канд. філолог. наук: 10.02.01. К., 1998. 177 с.
51. Височина В.А. Означено-особові речення у степовій говірці долини р.Мокрої Сури // Народні говори Наддніпрянщини. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ,1969. С.76-88.
52. Височина В.А. Форма називного відмінка множини іменників чоловічого роду другої відміни в степовій говірці долини р.Мокрої Сури // Народні говори Наддніпрянщини. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ,1969. С.121-129.
53. Височина В.А. Український говір долини річки Мокрої Сури: Дис... канд. філолог. наук: 10661. Дніпропетровськ, 1972. 297 с.
54. Височина В.А. Форми теперішнього часу дієслів у степовій говірці долини річки Мокрої Сури // Питання української діалектології і міжмовних (міждіалектних) контактів: Зб. наук. пр. Дніпропетровськ, 1972. С.88-95.
55. Височина В.А. Фонетичні особливості консонантизму деяких степових говорів Наддніпрянщини // Структура і розвиток українських говорів на сучасному етапі: Тези доповідей і повідомлень. Житомир,1983. С.119-120.
56. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови: Монографія. К.: Наук. думка, 1980. 285 с.
57. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови: Монографія. К.: Наук. думка, 1987. 230 с.
58. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь,1993. 368 с.
59. Вовк П.С. Теорія центрів і периферії фонологічної та акцентологічної системи: Монографія. К.: ІЗМН, 1997. 164 с.
60. Вопросы теории лингвистической географии / Аванесов Р.И., Бромлей С.В., БулатоваЛ.Н. и др. М.: Ин-т русского языка,1962. 255 с.
61. Высочина В.А. Украинский говор долины реки Мокрой Суры: Автореф. дисс... канд. филолог. наук: 10661 / Днепропетровский гос. ун-т. Днепропетровск, 1972. 20 с.
62. Общеславянское значение проблемы аканья / В.И.Георгиев, В.К.Журавлёв, Ф.П.Филин, С.И.Стойков. София: Изд-во Болгарской академии наук, 1968. 150 с.
63. Герман К.Ф. Складне речення у буковинських говірках / Дис канд. філолог. наук. Чернівці,1967. 301 с.
64. Герман К.Ф. До історії усічених слів у говірках української мови // XIV Республіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. К.: Наук. думка,1977. С.66-67
65. Герман К.Ф. Взаємодія українського літературного і діалектного мовлення в синтаксисі // Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. К.: Наук. думка, 1977. С.166-179
66. Герман К.Ф. Українські говірки Північної Буковини в історичному та лінгвогеографічному аспектах. Фонетика, фонологія: Дисд-ра філолог. наук: 10.02.01. Чернівці,1996. 385 с.
67. Геродот із Галікарнасу. Скіфія: Найдавніший опис України з V ст. перед Христом. К.: Довіра,1992. 69 с.
68. Гнатюк Г.М. Дієприкметник у сучасній українській літературній мові: Монографія. К.: Наук. думка, 1982. 247 с.
69. Говірки Чорнобильської зони: Системний опис / П.Ю.Гриценко, Г.В.Воронич, Л.І.Дорошенко та ін. К.: Довіра,1999. 271 с.
70. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія: Навчальний посібник. К.: Вища школа,1999. 207 с.
71. Горпинич В.О. Українська морфологія. Навчальний посібник. Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. 350 с.
72. Горчевич Ф.С. Особливості фонетичної системи і граматичної будови українських говірок Ольгинського району Донецької області // Наукові записки Донецького пед. ін-ту . 1957. Вип.6. С.251-278.
73. Горшкова К.В., Калнынь Л.Э. О некоторых вопросах теории диалектологии // Вестник Московского университета. 1984. № 6. С. 3-9.
74. Грица Т.Г. Фразеологія говорів Гуляйпільського району Запорізької області: Автореф. дис... канд. філолог. наук: 10.02.02 / Харківський державний університет. Харків, 1996. 18 с.
75. Гриценко П.Ю. Назви сільськогосподарських знарядь у говірках південної Одещини // 14-та Республіканська діалектологічна нарада: Тези доповідей. К.,1977. С.115-117.
76. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики.: Наук. думка, 1984. 227 с.
77. Гриценко П.Ю. Болгарські лексичні елементи в українських говірках // Українсько-болгарські культурні взаємини ХХ ст. Зб. наук. праць. К.: Наук. думка,1988. С.55-72
78. Гриценко П.Ю. Простір і час у лінгвістичній географії // Проблеми сучасної ареалогії. К.: Наук. думка. 1994. С. 102-110.
79. Гриценко П.Ю. Акання // Українська мова. Енциклопедія. К.:Українська енциклопедія ім..М.П.Бажана, 2000. С.13.
80. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові: Монографія. К.: Наук. думка, 1978. 205 с.
81. Грищенко А.П. Прикметник у системі частин мови // Мовознавство. 1979. № 6. С. 15-25.
82. Громик Ю.В. Прислівники відзайменникового походження у західнополіських говірках української мови: Дис...канд.філолог. наук: 10.02.01. Луцьк, 1999. 485 с.
83. Давня історія України: Навч. посібник / Толочко П.П., Крижицький С.Д., МурзінВ.Ю. та ін. Кн.1. К.: Либідь, 1994. 240 с.
84. Денисенко Л.П. Фонетичні і словотворчі варіанти слова в говірках Нижньої Наддніпрянщини: Автореф. дис... канд. філолог. наук: 10.02.02 / Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1995. 21 с.
85. Дзендзелівський Й.О. Українські говори Нижнього Подністров’я: Дис... канд. філолог. наук. Одеса, 1951. 379 с.
86. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над синтаксисом українських говірок Нижнього Подністров’я // Діалектологічний бюлетень. Вип.5. К.,1955. С.59-78.
87. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над лексикою українських говірок Нижнього Подністров’я // Научные записки Ужгородского ун-та. Серія ист.-филол. 1955. С.63-114.
88. Дзендзелевский И.А. Молдаванизмы и их стилистическая роль в украинских говорах Нижнего Поднестровья // Ученые записки Института истории, языка и литературы. Молдавский филиал АНСССР. Серия филологическая. Кишинев,1955. Т.4-5. С.150-157.
89. Дзендзелівський Й.О. Конспект лекцій з курсу української діалектології (Вступні розділи). Ужгород, 1966. 99 с.; Ч.І. Фонетика. Ужгород, 1965. 126 с.
90. Дзендзелівський Й.О. Стан дослідження генези українських діалектів // Мовознавство. 1981. № 1. С.45-51
91. Дроздовський В.П. Спостереження над сільськогосподарською лексикою українських говірок Татарбунарського, Тузлівського і Саратського районів Одеської області // Праці одеського ун-ту: збірник молодих вчених. Філологічні науки. 1958. Вип.2. С.233-245.
92. Дроздовський В.П. Говірки Ізмаїльщини (На матеріалі Татарбунарського, Саратського і Білгород-Дністровського районів) // Праці Одеського державного університету ім.І.І.Мечникова. Рік XCVI. Т.150. Збірник робіт дисертантів. Вип. ІV. 1960. С.239-254
93. Дроздовський В.П. Болгаризми в українських говірках південно- бессарабського Примор’я // Тези доповідей ІV міжвузівської Республіканської славістичної конференції 12-14 жовтня 1961 р. Одеса,1961. С.59-62
94. Дроздовський В.П. Окремі явища граматичної аналогії в українських говірках Татарбунарського, Саратського та Білгород-Дністровського районів Одеської області // Праці Одеського державного університету ім. І.І.Мечникова. Серія філологічних наук. Вип.11. Одеса,1961. С.88-96
95. Дроздовський В.П. Синтаксичні риси Татарбунарського, Саратського та Білгород-Дністровського районів Одеської області // Праці Одеського університету. Серія філологічних наук. Т.151. Вип.10. Одеса,1961. С.105-121.
96. Дроздовський В.П. Украинские говоры Бессарабского Приморья: Автореф. диссканд. филолог. наук / Киевский гос. ун-т. К.,1962. 27 с.
97. Дроздовський В.П. Українські говірки Бессарабського Примор’я (на матеріалі обстеження Саратського, Татарбунарського та Білгород-Дністровського районів Одеської області): Дис...канд. філолог. наук. Одеса, 1962. Ч.1. 472 с., Ч.2. 213 с.
98. Дроздовский В.П. Украинские говоры Бессарабского Приморья: Автореф. дисс... канд. филолог. наук / Киевский гос. ун-т. К., 1962. 27 с.
99. Железняк М.Г. Варіювання прийменникових конструкцій в українських східнополіських говірках // Мовознавство. 1988. № 1. С.60-64
100. Железняк М.Г. Синтаксеми для вираження приблизної кількості в українських східнополіських говірках // Проблеми сучасної ареалогії. К.: Наук. думка,1994. С.53-59
101. Жилко Ф.Т. Українська діалектологія (Конспективний виклад курсу для студентів-заочників педагогічних інститутів). Київ-Львів : Радянська школа,1951. 88 с.
102. Жилко Ф.Т. Діалектологічний атлас української мови (Проспект). К.: Вид-во АН УРСР, 1952. 40 с.
103. Жилко Ф.Т. Говори української мови. К.: Рад. шк., 1958. 172 с.
104. Жилко Ф.Г. Діалектні відмінності приголосних фонем української мови // Українська мова і література в школі. 1961. № 4. С.9-15
105. Жилко Ф.Т. Фонологічні особливості української мови в порівнянні з іншими слов’янськими. К., 1963. 36 с.
106. Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови / Вид.2-е, перероблене. К.: Рад. шк., 1966. 307 с.
107. Житецкий П. Очеркъ звуковой исторіи малорусского наръчія. Кіевъ: Въ университетской тіпографіи, 1876. 249 c.
108. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. Проблеми інтерлінгвістики. К.: Вид-во Київського ун-ту,1966. 133 с.
109. Жовтобрюх М.А. Про вимову губних приголосних перед і в українській мові. // Мовознавство. Т.16. К., 1961. С.68-75
110. Жовтобрюх М.А. Приголосні в українському усному літературному мовленні // Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. К., 1965. С.55-84
111. Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія української мови. Фонетика. К.: Наук. думка, 1979. 337 с.
112. Жовтобрюх М.А. Система частин мови в українській лінгвістичній традиції (ретроспективний огляд) // Мовознавство. 1993. №3. С.3-12.
113. Жовтобрюх М.А. Займенник у системі частин мови // Мовознавство. 1994. № 6. С.18-22
114. Журавлёв В.К. Генезис аканья с точки зрения теории нейтрализации // Вопросы языкознания. 1974. № 4. С.37-47.
115. Заворотна Т.П. Лексика українських наддунайських говірок: Дис... канд. філолог. наук. Ужгород, 1967. 332 с.
116. Заворотна Т.П. Побутова і технічна лексика в українських наддунайських говірках // Праці ХІІ Республіканської наради. К.: Наук. думка,1977. С.302-309.
117. Загнітко А.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (Проблеми теорії). К.,1993. 340 с.
118. Закревська Я.В. Епентетичні звуки в українських говорах. // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С.62-69
119. Закревський Н. Старосветский бандуриста. Кн. 2. Малороссийские пословицы, поговорки и загадки и