УКРАЇНСЬКІ ТОПОНІМИ НА -ани (-яни)

brief description

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

Кафедра української мови

На правах рукопису

Царалунга Інна Богданівна
УДК 811.161.2’373.21

УКРАЇНСЬКІ ТОПОНІМИ НА -ани (-яни)

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
Купчинська З. О., кандидат філологічних наук, доцент

ЛЬВІВ 2006

Зміст

Перелік умовних скорочень ......................................................................................4
Скорочення назв джерел .................................................................................4
Скорочення назв областей України ...............................................................14
Скорочення назв мов .......................................................................................15
Інші скорочення ...............................................................................................16
Вступ ...........................................................................................................................17
Розділ 1. Стан та особливості дослідження ойконімів на -ани (-яни) ..................23
1.1. Стан дослідження ойконімів на -ани (-яни) у слов’янському мовознавстві.................................................................................................................23
1.2. Історія форманта -ани (-яни) ...................................................................35
1.3. Розвиток форманта -ани (-яни) у контексті переходу від загальної назви до ойконіма ......................................................................................................................41
1.3.1. Відетнонімні та відкатойконімні назви ...............................................41
1.3.2. Особливості відантропонімних ойконімів на -ани (-яни) ..................47
Розділ 2. Лексико-семантичний і структурний аналіз ойконімів на -ани (-яни)....56
2.1. Локально-етнічні ойконіми ......................................................................56
2.1.1. Назви топографічного характеру ..........................................................56
2.1.1.1. Ойконіми з твірними основами на означення властивостей рельєфу..........................................................................................................................56
2.1.1.2. Ойконіми з твірними основами на означення характеру ґрунту і властивостей водного режиму ...................................................................................64
2.1.1.3. Ойконіми з твірними основами на означення рослинного покриву..........................................................................................................................72
2.1.1.4. Ойконіми з твірними основами на означення способу поселення, освоєння землі ............................................................................................................79
2.1.1.5. Ойконіми з твірними основами на означення понять руху, переміщення ..............................................................................................................86
2.1.1.6. Ойконіми з твірними основами на означення місця проживання людей, утворені від прийменникових конструкцій ...........................................................88
2.1.2. Назви відгідронімного походження ....................................................94
2.1.3. Відкатойконімні назви .........................................................................97
2.2. Відантропонімні назви ...........................................................................102
2.2.1. Ойконіми, утворені від особових назв слов’янського походження.........102
2.2.1.1. Ойконіми, утворені від слов’янських композитних імен..............................................................................................................................103
2.2.1.2. Ойконіми, утворені від слов’янських відапелятивних імен .........110
2.2.2. Ойконіми, утворені від особових назв неслов’янського походження.................................................................................................................130
2.3. Географічні назви затемненого походження .........................................134
2.4. Складені ойконіми на -ани (-яни) ..........................................................136
2.5. Типові твірні основи ойконімів на -ани (-яни) ......................................139
Розділ 3. Стратиграфія ойконімів на -ани (-яни) ...................................................150
3.1. Загальна статистика ойконімів на -ани (-яни) ......................................152
3.2. Географія ойконімів на -ани (-яни) ........................................................160
3.3. Хронологія ойконімів на -ани (-яни) ......................................................168
Висновки ....................................................................................................................175
Список використаної літератури .............................................................................183
Додатки.
Додаток А. Покажчик ойконімів на -ани (-яни) ...........................................194
Додаток Б. Картосхеми ....................................................................................204

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Скорочення назв джерел
АЗР Акты, относящиеся к истории Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией. Т. IIV. СПб., 18461851.
АЛМ Акты Литовской метрики, собранные Ф. И. Леонтовичем. Варшава, 18961897. Т. I. Вып. III.
АЛРГ Акты литовско-русского государства, изданные М. Довнар-Запольским. Вып.1 (13901529). М., 1899. 260 с.
Алф. сп. Список сельских населенных пунктов Ушицкого уезда. Каменец-Подольский, 1914.
Арх. сб. Археографический сборник документов, относящихся к истории Северо-Западной Руси. Т. І. Вильно, 1867.
АХУ Акты Холмогорской и Устюжской епархий. Част. ІІІІ // Русская историческая библиотека. Т. ХІІXХV. СПб., 18901908.
АЮЗР Архив Юго-Западной России, издаваемый Временной Комиссией для разбора древних актов. Ч. ІVIII. К., 18591914.
Біл.-Нос. Білецький-Носенко П. П. Словник української мови / Підг. В. В. Німчук. К., 1966. 421 с.
Бірыла І Бірыла М. В. Беларуская антрапанімія. І: Уласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны по бацьку, прозвішчы. Мінск, 1966.
Бірыла ІІ Бірыла М.В. Беларуская антрапанімія. IІ: Прозвішчы, утвораныя ад апелятыўнай лексікі. Мінск, 1969.
Величко І Летопись событий в Юго-Западной России в XVII веке / Сост. Самоил Величко. Т. IIV. К., 18481864.
Веселовский Веселовский С. Б. Ономастикон: Древнерусские имена, прозвища и фамилии. М., 1974.
Вилинбахов Вилинбахов В. Б. Топонимика и некоторые вопросы Древней Руси // Всесоюзная конференция по топонимике. Ленинград, 1965. С. 8588.
ВС Седов В. В. Восточные славяне в VIXIII вв. М., 1982. 325 с.
Габорак Габорак М. М. Гідронімія Івано-Франківщини. Словник-довідник. Снятин, 2003. 283 с.
Гал. л. І Сводная галицко-русская летопись с 1600 по 1700 год / Сост. С. А. Петрушевич // Литературный сборник. Львов, 1874.
ГВКЛ Грамоты великих князей литовских с 1390 по 1569 год / Под ред. В. Антоновича. К., 1868. 163 с.
ГСЛП Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку. К., 1931.
ГССП Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку. К., 1929. 576 с.
ГОЛУ Генеральний опис Лівобережної України 1765-1769 рр. Покажчик населених пунктів. К., 1959. 186 с.
Горпинич Горпинич В. О. Прізвища степової України. Словник. Дніпропетровськ, 2000. 404 с.
Гр Словарь української мови / Упор. Б. Грінченко. Т. IIV. К., 19071909.
Грамоти XIV Грамоти XIV ст. / Упор. М. М. Пещак. К, 1974. 256 с.
Гульдман Гульдман В. Населенные места Подольской губернии (Алфавитный перечень населенных пунктов губернии, с указанием некоторых справочных о них сведений). Каменец-Подольский, 1893. 636 с.
Демчук Демчук М. О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в українській антропонімії XIVXVIIст. К., 1988.
Дзендзелівський Дзендзелівський Й. О. Спостереження над українськими народними назвами гідрорельєфу // Onomastісa. Rosz. ХVІІ. Zesz. 12. Wrосław etc., 1972. S. 109151.
ДМВН Ділова мова Волині і Наддніпрянщини ХVII ст. К., 1981. 315 с.
Док БХ Документи Богдана Хмельницького (16481657). К., 1961. 740 с.
ЕСЛГНПР Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред. О. С. Стрижак. К., 1985. 255 с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: У 7 т. К., 19822003. Т. IIV.
ЖІУР Жерела до історії України-Руси. Львів, 18951903. Т.ІVІІ.
Заимов Заимов Й. Заселване на българските славяни на Балканския полуостров (проучване на жителските имена в българската топонимия). София, 1967. 345 с.
ЗРК на Укр Зародження робітничого класу на Україні. Середина XVIII ст. 1861 р. К., 1982. 493 с.
ІМСУ Зк Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. К., 1970. 765 c.
ІМСУ Лв Історія міст і сіл Української РСР. Львівська область. К., 1968. 979 c.
ИСПЕ Сецинский Е. Исторические сведения о приходах и церквах Подольской епархии. І: Каменецкий уезд. Каменец-Подольский, 1895. 611 с.
ЙФМ Йосифінська (17851788) і Францисканська (18191820) метрики. Перші поземельні кадастри Галичини. Покажчик населених пунктів. К., 1965.
Карпенко Схід Карпенко Ю. О. Топонімія східних районів Чернівецької області. Конспект лекцій. Чернівці, 1965. 62 с.
Карпенко Центр Карпенко Ю. О. Топонімія центральних районів Чернівецької області. Конспект лекцій. Чернівці, 1965. 76 с.
Каталог Каталог колекції документів Київської Археографічної комісії 13691899 рр. К., 1971.
Керста Керста Р. Й. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування. К., 1984.
КЗС Кременецький земський суд. Описи актових книг. К., 19591965. Вип. ІІІІ.
Кр Крикун М. Кількість і структура поселень Подільського воєводства в першій половині XVІІ століття // Записки наукового товариства імені Т. Г. Шевченка. Праці Історично-філософської секції. Львів, 2002. Т.ССХLIII. C. 374521.
Лаз Лазаревский А. Описание старой Малороссии. Т. IIII. К., 18881902.
Літоп. Руськ. Літопис руський. За Іпатським списком / Пер. Л.Махновець, відп. ред. О.В. Мишанич. К.: Дніпро, 1989. 590 с.
Л Метр І Литовская метрика // Русская историческая библиотека. Т. XX. Пб, 1903.
Л Метр ІІ Литовская метрика // Русская историческая библиотека. Т. XXVII. СПб., 1910.
ЛШ Шематизм Львівської єпархії на рік 19311932. Львів, 1931.
Митр. Іл. ЕС Митрополит Іларіон. Етимологічно-семантичний словник української мови. Т. IIV. Вінніпег, 19791994.
МВГ Материалы по статистике Волынской губернии за период 19031912 гг. Житомир, 1914.
Морошкин Морошкин М. Я. Славянский именослов, или Собрание славянских личных имен в алфавитном порядке. СПб., 1867.
МПВ Материалы подворной переписи Волынской губернии в 1910 году. Изяславский уезд. Житомир, 1913. 373 с.
Населені місця Населені місця Кам’янецької округи (за попередніми даними Всесоюзного перепису 1926 року). Кам’янець-Подільський, 1927.
Нариси Горпинич В. О. Нариси з контрастивної лінгвістики (новгородсько-рязансько-українські паралелі). Монографія // Ономастика і апелятиви. Вип. 19. Дніпропетровськ, 2004. 180 с.
ОВЕ Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии / Сост. Н. И. Теодорович. Т. IV. Почаев, 18881903.
ОЛУ Описи Лівобережної України кінця XVIIIпочатку ХІХ ст. / Упор. Т. Б. Ананьєва. К., 1997. 321 с.
Онишкевич Онишкевич М. Й. Словник бойківських говірок: У 2 част. К., 1984.
ОНСН Опис Новгородсіверського намісництва (17791781). К., 1931. 596 с.
ОПГ Описи Подільської губернії (1800 та 1819 рр.). Хмельницький, 2005. 106 с.
Пам Памятники, изданные Временной комиссиею для разбора древних актов. Т. IIV. СПб., 18481859.
Пачичъ Имесловъ или рhчникъ личны имена разны народа славенски скупіо Іоаннъ Пачичъ. У Будиму, 1828. 113 с.
Переп. кн. Переписні книги 1666 року / Підг. В. О. Романовський. К., 1933.
Под. губ. Подольская губерния. Опыт географическо-статистического описания В. К. Гульдмана. Каменец-Подольский, 1889.
ПС Седов В. В. Происхождение и ранняя история славян. М., 1979. 155 с.
ПСП Гульдман В. К. Памятники старины в Подолии (Материалы для составления археологической карты Подольской губернии). Каменец-Подольский, 1901.
Р Розов В. Українські грамоти XIV в. і половини ХV в. Т. І. К., 1928.
Рап Бр Рапановіч Я. Н. Сло8нік назва8 населеных пункта8 Брэсцкай вобласці. Мінск, 1980. 176 с.
Рап Віц Рапановіч Я. Н. Сло8нік назва8 населеных пункта8 Віцебскай вобласці. Мінск, 1977. 504 с.
Рап Мг Рапановіч Я. Н. Сло8нік назва8 населеных пункта8 Магіле8скай вобласці. Мінск, 1983. 240 с.
Рап Мін Рапановіч Я. Н. Сло8нік назва8 населеных пункта8 Мінскай вобласці. Мінск, 1981. 360 с.
Ревизия Ревизия пущ и переходов звериных в бывшем Великом Княжестве Литовском, составленная Г. В. Воловичем в 1559 году. Вильно, 1867. 382 с.
Редько Редько Ю. К. Довідник українських прізвищ. К., 1969.
Реєстр Реєстр Війська Запорозького 1649 року / Підг. до друку О.В.Тодійчук, В. В. Страшко, Р. І. Осташ, Р. В. Майборода. К., 1995. 588 с.
Р Метр Руська (Волинська) метрика 16521673 рр. // Пам’ятки історії Східної Європи. Джерела XVXVII ст. Т. V / Укл. П. Кулаковський. Острог Варшава Москва, 1999. 606 с.
Рос АТД РСФСР. Административно-территориальное деление на 1 июля 1968 года. М., 1968. 498 с.
РР Укр Робітничий рух на Україні 18611884 рр. К., 1971.
РФ ЦентрР Советский Союз. Географическое описание в 22 томах. Российская Федерация. Центральная Россия. М., 1970. 907 с.
Сб Под Сборник сведений о Подольской губернии. Вып. 3 / Издание Подольского Статистического Комитета. Каменец-Подольский, 1884.
СГУ Словник гідронімів України / Укл. І. М. Желєзняк та ін. К., 1979. 780 с.
СГН Укр Горпинич В. О. Словник географічних назв України. К., 2001. 526 с.
СДЯ Срезневский И. И. Словарь древнерусского языка. Т. ІІІІ. М., 1989.
Сел РУ 1569-1647 Селянський рух на Україні 15691647 рр. К., 1993. 534с.
Сел РУ 1826-1849 Селянський рух на Україні 18261849 рр. К., 1985. 503с.
Сел РУ 1850-1861 Селянський рух на Україні 18501861 рр. К., 1988. 448с.
Сецинский Сецинский Е. Археологическая карта Подольской губернии. М., 1904. 373 с.
Ск КГ Сказания о населенных местностях Киевской губерниии или статистические заметки / Собр. Л. Похилевич. К., 1864.
Скрипник Скрипник Л. Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. Словник-довідник. К., 2005.
СП Словник прізвищ / Гол. ред. К. М. Лук’янюк. Чернівці, 2002. 424 с.
Сл УМ Словник української мови XVIXVII ст. Вип. 111. Львів, 19942004.
СУМ Словник української мови. К., 1970. Т. І.
СШ Шематизм Станіславівської єпархії на рік 1931. Станіславів, 1931.
Трійняк Трійняк І. І. Словник українських імен. К., 2005. 509 с.
Труды Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета. Вып. 5: Материалы для истории унии в бывшем Брацлавском воеводстве во второй половине XVIII века / Под ред. Н.И.Яворовского. Каменец-Подольский, 18901891.
Тупиков Тупиков Н. М. Словарь древнерусских личных собственных имен. СПб., 1903.
ТК Топографічні карти областей України.
Укр АТП Українська РСР. Адміністративно-територіальний поділ. К., 1947. 1063 с.
Укр АТУ Адміністративно-територіальний устрій на 1 січня 1987 року. Українська РСР. К., 1987. 504 с.
Фаріон Фаріон І. Д. Українські прізвищеві назви Прикарпатської Львівщини наприкінці XVIII початку ХІХ ст. (з етимологічним словником) Львів, 2001.
Фасмер Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. 14. М., 2004.
Худаш Худаш М. Л. Українські карпатські і прикарпатські назви населених пунктів (Утворення від слов’янських автохтонних відкомпозитних скорочених власних імен). К., 1995.
Чучка Чучка П.П. Прізвища закарпатських українців: Історико-етимологічний словник. Львів, 2005. 704 с.
Шпітько Шпітько І. М. Творення ад’єктонімів від ойконімів з формантом -an-y в словацькій літературній мові // Ономастика і апелятиви. Вип. 10 / За ред. В. О. Горпинича. Дніпропетровськ, 2000. С. 175180.
ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков: Прасл. лекс. фонд / Под ред. О. Н. Трубачева. М., 19742003. Вып. 130.
Южн. отк. Памятники Южновеликорусского наречия. Отказные книги / Ред. С. И. Котков. М., 1977.
Яшкін Яшкін І. Я. Беларускія геаграфічныя назвы. Тапаграфія. Гідралогія. Мінск, 1971.
AGZ Akta Grodzkie і Ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie. Lwów, 18681935. T. IXXV.
AS Archiwum ksążąt Lubartowiczów Sanguszków w Sławuсie. Lwów, 18871910. T. IVII.
Barac-Grum Barac-Grum V. Motiviranost toponomastičkih osnova tvorenih sufiksom -ane // Втора jyгословенска ономастичка конференциja. Скопjе, 69 окт., 1977. Скопjе, 1980. С. 2731.
Bogdan Bogdan F. Dictionary of Ukrainian Surnames in Canada. Winnipeg, 1974. 354 s.
Brückner Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. Kraków Warszawa, 1957. 806 s.
Domański Domański J. Śląskie nazwy miejscowe na -’anie (→ -’any) // Onomastiсa. Rocz. XІV. Zesz. 12. Wrocław, 1969. S. 525.
Eichler Eichler Е. Zur Deutung und Verbreitung der altsorbischen Bewohnernamen auf -jane // Slavia. 1962. S. 348377.
Hrabec Hrabec S. Nazwy geograficzne Huculszczyzny. Kraków, 1950. 264 s.
LWR Lustracja województwa Ruskiego 16611665. Cz. IIII. Wrocław, 19701976.
Malec Malec M. Budowa morfologiczna polskich złożonych imion osobowych. Wrocław, 1971.
MRPS Matricularum Regni Poloniae Summaria. Т. ІІV. Varsoviae, 19051917.
Podlawska Podlawska D. Nazwy etniczne z sufiksami -any i -ice na terenie Polski // Onomastiсa. Rocz. XVII. Zesz. 12. Wrocław Warszawa Kraków Gdańsk, 1972. S. 6582.
Profous Profous A. Místní jména v Čechách, jejich vznik, puwodní vyznam a změny. Praha, 19471957. Dil IIV; Svoboda J., Šmilauer V. Dil V. Praha, 1960.
Rospond SEMG Rospond S. Słownik etymologiczny miast i gmin RPL. Wrocław, 1984. 463 s.
Rymut Rymut K. Nazwy miejscowe północnej części dawnego województwa krakowskiego. Wrocław Warszawa Kraków, 1967. 288 s.
SGKK Skorowidz gminny dla królestw i krajów w radzie Państwa Reprezentowanych. Opracowany na podstawie wyników spisu ludności z dnia 31 grudnie 1900. XII. Galicya. Wiedeń, 1907. 1023 s.
SGKP Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa, 18801902. T. IXV.
SORG Spesial orts repertorium von Galizien. Wien, 1893.
Stieber Stieber Z. Toponomastyka Łemkowszczyzny. Część I: Nazwy miejsсowości. Łódź, 1948.
Svoboda Svoboda J. Staročeská osobní jména a naše přĭjmenĭ. Praha, 1964. 320 s.
Taszycki V Taszycki W. Rozprawy і studia polonistyczne. V: Onomastiсa. Wrocław Kraków Gdańsk, 1973.
Uhlár Uhlár V. Z problematiky miestnych ná

bibliography

ВИСНОВКИ

1.1. Ойконіми на -ани (-яни) є однією із найдавніших моделей географічних назв, утворених на загальнослов’янському мовному ґрунті Вони становлять особливий інтерес для дослідників. Проте, незважаючи на архаїчність утворень цієї моделі, їх цінність для вивчення історії заселення слов’янських теренів, історії мови, в українському мовознавстві такі назви ще не були об’єктом спеціального монографічного вивчення. Аналіз праць українських і зарубіжних ономастів у галузі топонімії показав, що географічні назви на -ани (-яни) як онімна модель вивчені частково. Вони не дають достатнього уявлення про весь ареал українських ойконімів на -ани (-яни) як цілісну систему та його зв’язки з інослов’янськими топонімійними системами. Ці ойконіми розглядали здебільшого принагідно у регіональних дослідженнях, тому стан їх опрацювання вимагає комплексного підходу.
1.2. Формант -ани (-яни) пройшов складну історію формування. Його виникнення, зокрема його первісний елемент *-n-, сягає індоєвропейської епохи. Суфікс -ани (-яни) < *-janе < *-janinо/ *-ěninо продуктивний формант праслов’янської доби. За його допомогою утворювалися назви племен, катойконіми, назви мешканців певних місцевостей, географічні назви. Первісно утворення на -ани (-яни) означали меншу чи більшу групу людей і були мотивовані характером місцевості, яку вони заселяли або з якої походили. Порівняно стабільний характер функціонування цього форманта склався ще у давню слов’янську епоху, про що свідчить різноманітне семантичне навантаження утворень з формантом -ани (-яни).
1.3.1. Cуфікс -ани (-яни), однина -анин (-янин), тісно пов’язаний з топонімією. Регулярно утворюючи назви народностей і назви мешканців від назв населених пунктів на -*jь, -ичі, -ів (< -ов), -ин, суфікс виступає і у власне топонімійній функції, творячи, завжди у множині, назви поселень, які історично є назвами мешканців певної території. Ойконіми на -ани (-яни) утворювалися двома способами: 1) від загальних назв груп людей за особливостями їх поселення чи походження: від етнонімів і від катойконімів; 2) від особових назв. Первісною основою цих ойконімів була загальна назва колективу, яка переходила на назву місця, де проживав цей колектив, після чого назва місця (території) переходила на назву поселення.
Основна функція форманта -ани (-яни) локально-етнічна вказівка на меншу чи більшу групу людей за певною ознакою території, де вони оселилися або з якої походили. Вона випливає з різних характеристик тієї місцевості, на якій розташовувалися й осідали люди, або зумовлена назвами населених пунктів, з яких ішло переселення. Так, за допомогою форманта -ани (-яни) назви на позначення території поширювалися на людей, а згодом означали і людей, і ті поселення, у яких вони жили. Апелятив поступово втратив своє загальне значення і набув значення одиничності. Основним при переході назв однієї категорії в іншу (назви поселенців на назву поселення) був факт колективного освоєння і заселення земель.
1.3.2. Окремі ойконіми на -ани (-яни) утворено від родових чи патронімних назв. Їх твірні основи первісно означали нащадків чи підданих певної особи і мотивовані власною назвою особи, що заснувала поселення або лише володіла об’єктом, у якому жив первісно споріднений колектив. Це значення вторинне. Такі ойконіми можуть також уважатися утвореними за аналогією до продуктивних ойконімійних дериватів на -ани (-яни), оскільки на первісному етапі свого розвитку ойконіми на -ани (-яни) виникали внаслідок семантичного переосмислення назв поселенців за місцем їх проживання чи походження. Причиною їх появи вважаємо змішування на рівні етнонімії давніх формантів -ани (-яни) та -ичі внаслідок великої продуктивності цих моделей при утворенні назв на означення колективів. У зв’язку зі змішуванням патронімної моделі на -*itji та етнонімної моделі на -ани (-яни) виникають відантропонімні утворення на -ани (-яни) на позначення колективу людей із вказівкою на засновника чи власника поселення.
Існує проблема розмежування омонімних ойконімів на -ан у множині (Білани, Шияни) та назв поселень на -ани (-яни) (Озеряни, Долиняни). Це спричинено омонімізацією антропонімійного форманта -ан + и (для множини родових назв) та топонімійного суфікса -ани (-яни). Таким чином, простежується явище омонімії у назвах pluralia tantum, що ускладнює їх етимологізування. Критерієм розмежування назв населених пунктів на -ани (-яни) та відродинних ойконімів на -и можна вважати наявність антропонімів із суфіксом -ан, їх засвідчення в українському ономастиконі. Виявлений ойконімний матеріал дає підстави для відновлення втраченого фонду особових назв (*Микитян, *Юран, *Іванчан, *Вікторян).
2. Українські ойконіми на -ани (-яни) за семантикою і походженням твірних основ поділяємо на локально-етнічні та відантропонімні.
2.1. Чисельнішими є назви, утворені від загальних назв груп людей за особливостями їх поселення чи походження, тобто локально-етнічні. Вони широко представлені на теренах України і становлять близько двох третин зафіксованих ойконімів. За семантикою і походженням ми класифікували їх на назви топографічного характеру, назви відгідронімного походження, відкатойконімні назви.
2.1.1. Назви топографічного характеру утворені від загальновживаних апелятивів. Здебільшого це ойконіми, в основі яких лежить указівка на особливості поселення, місце проживання людей, спосіб освоєння земель та ін., зокрема, це назви з твірними основами на означення властивостей рельєфу (Бережани, Долиняни), на означення характеру ґрунту і властивостей водного режиму (Озеряни, Поточани), на означення рослинного покриву (Вільшани, Дубровляни), на означення способу поселення, освоєння землі (Кучани, Огульчани), на означення понять руху, переміщення (Залишани, Ухожани), на означення місця проживання людей, утворені від прийменникових конструкцій (Нагоряни, Підлішани).
2.1.2. В основах ойконімів відгідронімного походження виступають назви водних об’єктів (Дніпряни, Луквяни). Вони вказують переважно на місце розташування поселення або на місце, з якого йшло переселення людей. Такі ойконіми могли виникати внаслідок збігу фонетичних і словотвірно-морфологічних елементів гідронімів і назв поселень або ж тільки внаслідок збігу їх словотвірних основ. Серед зафіксованих ойконімів на -ани (-яни) відгідронімного походження є назви, утворені від прийменникових конструкцій типу „за Дністром”, „під Дністром”. Лексикалізуючись, такі прийменникові сполучення творили основи ойконімів (Забужани, Залуквяни, Заушани, Піддністряни).
2.1.3. В основах відкатойконімних ойконімів лежать назви інших поселень, країв, країн (Бібрчани, Перемишляни, Черкащани). Вони утворилися семантичним шляхом від катойконімів у формі множини, тому їх визначаємо як відкатойконімні ойконіми.
Основи локально-етнічних ойконімів мотивовані як апелятивами (корито, дерево), так і онімами (гідронімами Луква, Уша, ойконімами Берестя, Галич). Багатьом указаним назвам властива наявність відповідників у білоруській, російській, польській, чеській, словацькій, давньолужицькій топонімійних системах, що свідчить про загальнослов’янську традицію називання поселень похідними утвореннями на -ани (-яни), які виникли внаслідок топонімізації множинних апелятивних назв на означення групи людей за різними їх характеристиками.
2.2. Відантропонімні ойконіми становлять близько третини засвідчених географічних назв на -ани (-яни). Це утворення від особових назв. За походженням вони поділяються на дві групи: ойконіми, утворені від особових назв слов’янського походження, і ойконіми, утворені від особових назв іншомовного (неслов’янського) походження.
2.2.1. У складі відособових назв слов’янського походження залежно від груп слов’янських імен виділено підгрупи:
1) ойконіми, утворені від слов’янських імен-композит;
2) ойконіми, утворені від слов’янських імен відапелятивного походження.
2.2.1.1. Відантропонімні назви на -ани (-яни), утворені від слов’янських композитних імен, репрезентують у своїх основах двочленні імена-композити (Драгомирчани, Ждомисляни), відкомпозитні гіпокористичні імена: безсуфіксні утворення (Гошани, Збляни), суфіксальні утворення (Верчани, Будичани).
2.2.1.2. Відантропонімні ойконіми, утворені від слов’янських відапелятивних особових імен, це назви слов’янського походження, твірні основи яких сформувалися здебільшого безсуфіксним, рідше суфіксальним способом. Це найдавніші найменування, твірні основи яких мають різноманітне семантичне навантаження, що охоплює назви істот, частин тіла (Кокошани, Мусани), назви рослин (Капустяни, Лопушани), назви предметів широкого вжитку, знарядь праці (Кошани, Сокиряни), назви істот за психічними та фізичними ознаками (Дригани, Пузани), назви професій, суспільних станів (Ворничани, Козачани), назви видів праці (Дергани, Копани), народних страв (Бузяни, Крупяни), одягу (Козиряни, Кошуляни), назви абстрактних понять (Бідани, Рокошани) тощо.
2.2.2. Відантропонімні ойконіми, утворені від особових назв неслов’янського походження, виникли від християнських імен. У їх основах засвідчено християнські імена, які прийшли в українську мову з грецької, латинської, староєврейської мов: відповідно Микитяни, Тарашани; Вікторяни, Климани; Іванчани, Яківчани. Ойконіми на -ани (-яни), утворені від особових назв неслов’янського походження, поодинокі в українському ономастиконі. Їх фіксації починаються від XV і тривають до ХХ ст.
2.3. Виявлено неясні за семантичною структурою ойконіми на -ани (-яни): Бизмещани, Перлікани. Встановити семантику основ таких ойконімів важко, зважаючи на брак історичних фіксацій для обґрунтування версій походжень, їх багатозначність, відсутність топонімійних паралелей.
2.4. Серед досліджуваних українських ойконімів на -ани (-яни), крім простих, зафіксовано складені, так звані двохелементні назви, що виступають у формі словосполучень на зразок Великі Мокряни, Нижні Вільшани. Аналіз складених назв дає можливість зробити певні висновки щодо їх структури та поширення. Ойконіми на -ани (-яни) здебільшого прості. Засвідчені двохелементні назви об’єднують ад’єктивний і субстантивний типи словосполучень. Велика продуктивність характерна для ад’єктивних словосполучень у складі ойконімів на -ани (-яни). Частково вони антонімічні містять у своєму складі лексичні антоніми, що виконують розрізнювальну функцію. Обмеженою кількістю відзначається субстантивний тип словосполучень. При обох способах творення граматичне навантаження припадає найчастіше на компонент, виражений іменником на -ани (-яни).
2.5. Важливим є дослідження твірних основ географічних назв, оскільки не тільки словотвір, але й основи ойконімів можуть указувати на їх архаїчність, географію поширення. Унаслідок вивчення структури і семантики слов’янських ойконімів на -ани (-яни) виділено типові твірні основи, які за семантикою класифікуємо на групи. Це переважно типові основи:
на означення особливостей рельєфу (укр. береж- (берег), пол. brzeż-, чеськ. břež-, словац. brež-, д.-луж. berž-, хорват. brež-, болг. бреж-; укр. дол-, пол. dol-, чеськ. dol-, словац. dol-, д.-луж. dol-, хорват. dol-, болг. дол-; укр. гор-, блр. гар-, пол. gоrz-, чеськ. hoř-, д.-луж. goŕ-, болг. гор-; укр. луж- (луг), блр. луж-, чеськ. luž-, д.-луж. luž-; укр. луч- (лук), чеськ. louč-, д.-луж. luč-, хорват. luč-, болг. луч-; укр. пол-, блр. пал-, рос. пол-, пол. pol-, хорват. pol-);
на означення особливостей ґрунту (укр. глин-, пол. glin-, чеськ. hliň-; укр. мокр-, блр. макр-, чеськ. mokř-, д.-луж. mokŕ-, болг. мокр-; укр. озер-, пол. jezior-, чеськ. jezeř-, хорват. jezer-; укр. піщ- (пісок), пол. pyescz-, чеськ. piesč-, словац. piešť-, болг. песч-/пещ-; укр. риж-/руж-, блр. руж-, д.-луж. rуž-);
на означення особливостей рослинного покриву (укр. берест-, чеськ. břešť-, пол. bresc-, хорват. brešt-, болг. брещ-; укр. вільш- (вільх, ольх), блр. альш-, пол. оlcz-, чеськ. оlš-, д.-луж. оľš-, хорват. jelš-, болг. елш-; укр. дубров-, чеськ. doubrav-, блр. дубрав-; укр. лип-, чеськ. lip-, словац. lip-, д.-луж. lip-; укр. лич- (лик), хорват. lič-, чеськ. lič-; укр. луб-, блр. луб-, пол. lub-, д.-луж. lub-).
Наявні так звані вторинні назви, що вказують на розташування одного об’єкта стосовно іншого, які розвинулися здебільшого з колишніх прийменникових конструкцій: за лісом, за рікою, на горі, під горою (укр. загор-, пол. zagόrz-, чеськ. zahоr-, словац. zahоr-, болг. загор-; укр. заліш-/заліс-, блр. заляш-, пол. zalesz-, чеськ. zaleš-; укр. заріч-, блр. зарач-, пол. zarzecz-, чеськ. zařič-; укр. нагор-, пол. nagόrz-, чеськ. nahоř-; укр. підгор-, пол. podgόrz-, чеськ. podhоř-, словац. podhоr-, болг. подгор-; укр. подол-, блр. падал-, пол. podol-).
Виділені твірні основи можуть поповнити список східнослов’янських і спільнослов’янських архаїчних типових основ. Як показало дослідження, ойконіми зберегли свою первісну семантичну наповненість. Здебільшого вони походять від місцевих географічних термінів.
3. Одним із аспектів комплексного топонімічного дослідження є стратиграфічний аналіз. Він передбачає кількісну характеристику, просторову локалізацію географічних назв, встановлення хронології топонімів.
3.1. Розвиток ойконімів на -ани (-яни) відбувався у ранню епоху (ХХIV ст.) ще до появи вичерпної документальної бази. Протягом ХХХ ст. простежуємо тенденцію до постійного, хоч і досить нерівномірного, зростання кількості назв. Стрімке збільшення кількості ойконімів відбувалося у два етапи, перший з яких (XVXVІ ст.) був зумовлений, вірогідно, високою продуктивністю топонімного форманта -ани (-яни) у його первісному значенні „позначення груп людей за їх місцем проживання, походження чи іншою ознакою”, другий (ХХ ст.) пояснюємо втратою його первісного значення і традиційним уживанням ойконімів цієї моделі. Незначний занепад назв майже не позначився на загальній тенденції до постійного їх зростання.
Ойконімний формант -ани (-яни), будучи архаїчним, залишався продуктивним протягом усього періоду розвитку топонімійної системи і сьогодні є активним учасником номінації географічних об’єктів.
У загальнослов’янському ономастичному контексті українські географічні назви на -ани (-яни) постають чи не найпродуктивнішими (поряд з білоруськими). Такий розвиток можна пояснити тим, що саме українські ойконіми успадкували цю словотвірну модель безпосередньо від східнослов’янських етнонімів, які виступали на теренах України у ранній період історії.
3.2. Упродовж ХХХ ст. ойконіми на -ани (-яни) поширювалися на теренах України нерівномірно, що дає можливість визначити основні та периферійні зони їх розташування. Вирізняються три основні смуги зосередження ойконімів з формантом -ани (-яни). Це північно-західна смуга: Ковель Володимир-Волинський Луцьк; західна смуга: Рава-Руська Мостиська Львів Золочів; південно-західна: Галич Чернівці Кам’янець-Подільський. У кожній з них є місця найбільшої густоти назв, зокрема, це райони Луцька, Львова, Самбора, Дрогобича, Жидачева, Золочева, Галича, Хотина, Кам’янця-Подільського. Тож ойконіми на -ани (-яни), будучи у своїй більшості назвами невеликих об’єктів хуторів, сіл і селищ, сконцентровані поблизу середньовічних міст, розташованих на врожайних прирічкових і приозерних ґрунтах.
Виразно простежується тенденція до поширення ойконімів на -ани (-яни) на українських теренах із заходу на схід і на південь. Локалізуються вони здебільшого на Правобережній Україні (Волинь, Галичина, Буковина, Поділля). Розгортання території назв помітне на південно-західному Поділлі у басейні Дністра, у верхів’ях Південного Бугу, на землях у басейні середнього Дніпра, де колишні периферійні смуги поступово ставали новими центрами скупчення назв. Певні зосередження ойконімів спостерігаємо у північних (Ствига, Словечна, Жолонь) і північно-східних регіонах (Чернігівщина, Новгород-Сіверське Полісся, смуга Полтава Суми Харків). До периферії ареалу ойконімів на -ани (-яни) належать території у середній течії Південного Бугу, у низов’ях Дніпра. Вони є, вірогідно, землями пізнішого заселення.
3.3. На теренах України перші назви поселень на -ани (-яни) з’явилися, очевидно, у ХХІV ст., але не менш як за століття до появи обширної документальної бази. У пам’ятках XVXVI ст. географічні назви на -ани (-яни) представлені як сформована ойконімна модель, значно поширена на українських просторах. Узагальнюючи ці відомості, можна припустити, що зародження назв на -ани (-яни) < *-jane відбулося у VIIX і продовжило свій розвиток у ХХІV ст.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Агеева Р. А. Проблема топонимического субстрата // Этническая топонимика. М., 1987. С. 1422.
2. Бірыла М. В. Аб узаемадзеянні антрапанімічных асно8 // Пытанні беларускай тапанімікі. Матэрыялы Першай беларускай тапанімічнай канферэнцыі (1-3 снежня 1967 г.). Мінск, 1970. С. 4756.
3. Бірыла М. В. Беларуская антрапанімія. І: Уласныя імёны, імёны-мянушкі, імёны по бацьку, прозвішчы. Мінск, 1966.
4. Близнюк Б. Б. Непродуктивні моделі гуцульських прізвищ // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Мовознавство. Тернопіль, 2002. Вип. І. C. 201205.
5. Бучко Д. Г. Відродинні ойконіми польсько-українського пограниччя // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 34. Част. ІІ. Львів, 2004. С. 154164.
6. Бучко Д. Г. Кілька уваг про атрибути в складених ойконімах // Студії з ономастики та етимології. 2004. К., 2004. С. 1622.
7. Бучко Д. Г. Лексична база відапелятивних топонімів Покуття // Бучко Д. Г., Войтів А. В, Гринчишин Д. Г. та ін. Українська лексика в історичному та ареальному аспектах. К., 1991. С. 137145.
8. Бучко Д. Г. Ойконіми Покуття на -ани (-яни) на загальноукраїнському фоні // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Лінгводидактика. Вип.1 Тернопіль, 1997. C. 8386.
9. Бучко Д. Г. Походження назв населених пунктів Покуття. Львів, 1990. 144 с.
10. Бучко Д. Г. Продуктивність і локалізація основних словотвірно-структурних моделей в ойконімії України // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Ономастика. Част. 1. Тернопіль, 2003. C. 6873.
11. Бучко Д. Г. Украинские топонимы на -івці, -инці / Автореф. дис... канд. филол. наук. Львов, 1972. 22 с.
12. Варбот Ж. Ж. Древнерусское именное словообразование. М., 1969. 230 с.
13. Вербич С. О. Топоніми Карпатського регіону, мотивовані семантичною ознакою „дерти, корчувати, різати” // Вісник Уманського педуніверситету. Філологія (мовознавство). К., 2004. С. 2833.
14. Вербич С. О. Українські власні особові назви з „непрозорою” мотивацією: структура, семантика, етимологія // Мовознавство. 2004. № 2-3. С. 2024.
15. Гаврилова Т. А. Словообразование катойконимов в говорах Среднего Поднепровья / Автореф. дис... канд. филол. наук. К., 1988. 17 с.
16. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв’язках / Желєзняк І. М., Корєпанова А. П., Масенко Л. Т., Непокупний А. П., Стрижак О. С., Франко З. Г. К., 1981.
17. Горпинич В. А. Праславянские реликты в восточнославянских языках // Давньоруська ономастична спадщина в східнослов’янських мовах / Ред. кол. В. О. Горпинич, І. М. Желєзняк, О. П. Карпенко, В. В. Німчук. К., 1986. С. 5964.
18. Горпинич В. А. Причины морфологического варьирования названий жителей в древнерусском языке // Ономастика / Під. ред. К. К. Цілуйко. К., 1966. С. 127134.
19. Горпинич В. О. Прізвища степової України: Словник. Дніпропетровськ, 2000. 404 с.
20. Горпинич В. О. Словотвірні ресурси чеської катойконімії//Ономастика та етимологія. К., 1997. С. 4560.
21. Горпинич В. О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. К., 1999. 207 с.
22. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIVXV ст. К., 1958. 298с.
23. Демчук М. О. Слов’янські автохтонні особові власні імена в українській антропонімії ХІVХVІІ ст. К., 1988. 170 с.
24. Дзендзелівський Й. О. Спостереження над українськими народними назвами гідрорельєфу // Onomastica. Rocz. ХVІІ. Zesz. 12. Wrосław etc., 1972. S. 109151.
25. Дзендзелівський Й. О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі. К., 1969. 210 с.
26. Дуриданов И. Принципы установления славянских топонимических ареалов на Балканском полуострове // Перспективы развития славянской ономастики / Отв. ред. А. В. Суперанская, Н. В. Подольская. М., 1980. С. 4044.
27. Єфименко І. В. Праслов. *Sъlg- / *sъlg- у слов’янській онімній иа апелятивній лексиці // Студії з ономастики та етимології. 2003 / Відп. ред. В. П. Шульгач. К., 2003. С. 1422.
28. Єфименко І. В. Українські прізвищеві назви XVI ст. / Автореф. дис... канд. філол. наук. К., 2001.
29. Желєзняк І. М. Гідронімія басейну Тетерева в контексті балканських та інших ономастичних зв’язків // Ономастика Полісся / Відп. ред. І. М. Желєзняк. К., 1999. С. 110139.
30. Желєзняк І. М. Роль і місце ономастичних досліджень у студіях з східнослов’янського етногенезу // Ономастика України і етногенез східних слов’ян. К., 1998. С. 517.
31. Жучкевич В. А. Местные географические термины в топонимиии Белоруссии // Вопросы географии. Сб. 81: Местные георафические термины. М., 1970. С. 138145.
32. Жучкевич В. А. Топонимика Белоруссии. Минск, 1968. 183 с.
33. Залізняк Л. Л. Первісна історія України. К., 1999. 263 с.
34. Карпенко О. П. Гідронімікон Центрального Полісся. К., 2003. 317 с.
35. Карпенко Ю. О. Конспект лекцій. Топоніміка гірських районів Чернівецької області. Чернівці, 1964. 80 с.
36. Карпенко Ю. О. Признаки молодости топонимической системы // Перспективы развития славянской ономастики / Отв. ред. А. В. Суперанская, Н. В. Подольская. М., 1980. С. 4857.
37. Карпенко Ю. О. Топонімія Буковини. К., 1973.
38. Карпенко Ю. О. Топонімія східних районів Чернівецької області. Конспект лекцій. Чернівці, 1965. 62 с.
39. Карпенко Ю. О. Топонімія центральних районів Чернівецької області. Конспект лекцій. Чернівці, 1965. 76 с.
40. Керста Р. Й. Українська антропонімія XVI ст. Чоловічі іменування. К., 1984.
41. Ковалев Г. Ф. Этнонимия славянских языков. Номинация и словообразование. Воронеж, 1991. 176 с.
42. Ковалик І. І. Словотворча будова збірних та одиничних іменників у східнослов’янських мовах у порівнянні з іншими слов’янськими мовами // Питання слов’янського мовознавства. 1958. Кн. 6. С. 1850.
43. Ковалик І. І. Словотворча категорія слов’янських назв осіб за їх національною і територіальною приналежністю // Питання слов’янського мовознавства. Кн. 5. Львів, 1958. С. 139163.
44. Корепанова А. П. Принципы организации словообразовательной семантики в ономастике // Вопросы слово- и формообразования в индоевропейских языках. Томск, 1988. С. 170178.
45. Котович В. В. Ойконімія Опілля ХІІХХ ст. / Автореф. дис... канд. філол. наук. Івано-Франківськ, 2000. 20 с.
46. Котович В. В. Ойконімія Рогатинщини // Студії з ономастики та етимології. 2004. К., 2004. С. 96106.
47. Кровицька О. В. Назви осіб в українській мовній традиції XVIXVIII ст. Семантика і словотвір. Львів, 2002. 213 с.
48. Купчинська З. О. Лексико-семантична і словотвірна структура географічних назв на -ин, -ів (Територія України ХХХ ст.) / Автореф. дис... канд. філол. наук. Львів, 1993. 18 с.
49. Купчинский О. А. Украинские георафические названия на -ичі XIVXX вв. / Автореф. дис... канд. филол. наук. Одесса, 1974. 33 с.
50. Купчинський О. А. Двочленні географічні назви України на -*jь // Питання історії української мови. К., 1970. С. 101129.
51. Купчинський О. А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень. Географічні назви на -ичі. К., 1981. 250 с.
52. Купчинський О. А. Статистика та географія двочленних відприсвійних географічних назв України на -*jь // Історичні джерела та їх використання. Вип. 4. К., 1969. C