УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ АКЦІОНЕРНИМ КАПІТАЛОМ У ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

ЛЕХ Ірина Анатоліївна

УДК 338.45:336.763.2 (477)

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ АКЦІОНЕРНИМ КАПІТАЛОМ
У ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.03- економіка та управління національним господарством

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
ЯЦУРА Володимир Васильович,
кандидат економічних наук, професор

Львів – 2012

Зміст

ВСТУП……………………………………………………………………………………..4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ АКЦІОНЕРНОГО КАПІТАЛУ…………………………………………………………12
1.1. Поняття, сутність та принципи організації акціонерного капіталу……………..12
1.2. Особливості формування акціонерного капіталу у промисловому секторі України …………………………………………….…………………………………….35
1.3. Міжнародний досвід формування механізму управління державним акціонерним капіталом…………………………………………………………………..49
Висновки до розділу 1………………………………………………………….………..68
РОЗДІЛ 2. ЕФЕКТИВНІСТЬ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ АКЦІОНЕРНИМ КАПІТАЛОМ У ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ…………………………….………..70
2.1. Функціонування державного сектора української промисловості в сучасних умовах………….…………………………………………………….…………………...70
2.2. Система управління державним акціонерним капіталом у промисловому секторі економіки України…………………….…………………………………………………89
2.3. Економічна ефективність управління державними корпоративними правами у промисловості України……………………….………………………………………..107
Висновки до розділу 2………………………………………………………………….125
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМ АКЦІОНЕРНИМ КАПІТАЛОМ У ПРОМИСЛОВОМУ СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ………………………………………….…………………...128
3.1. Вдосконалення організації управління акціонерними товариствами із державними корпоративними правами……………………………………………….128
3.2. Активізація інноваційних чинників у системі управління державним акціонерним капіталом ………………………………………………………………..144
3.3. Підвищення результативності функціонування підприємств із державним акціонерним капіталом…………………………………………………………………157
Висновки до розділу 3………………………………………………………………….178
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………….181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….………..193
ДОДАТКИ………………………………………………………………………………214

ВСТУП
Актуальність теми. Головним завданням на сучасному етапі розвитку економіки України є забезпечення сталого економічного зростання. У його здійсненні важлива роль належить промисловому сектору, який забезпечує 26 % загального обсягу ВВП країни та 60 % загального випуску продукції. Зокрема, важливе місце відведено промисловим акціонерним товариствам, у статуті яких присутня частка державної власності. Їхнє функціонування спрямоване на вирішення ключових соціальних та економічних завдань, а також гарантування економічної безпеки країни.
В Україні переваги використання акціонерної форми власності реалізують недостатньо ефективно. Здебільшого вітчизняні промислові підприємства, які у процесі приватизації трансформувались в акціонерні товариства, характеризуються низьким фаховим рівнем менеджменту, нездатним ефективно використовувати акціонерний капітал та управляти ним. Серед них – низка промислових підприємств зі значною державною часткою власності. Внаслідок некомпетентного управління державним акціонерним капіталом у промисловому секторі економіки України виникли суттєві вразливі місця і недоліки, зокрема: важкий фінансовий стан та низький рівень інвестицій акціонерних товариств; невиконання закладених в основі їхнього створення завдань; слабкий розвиток ринку цінних паперів; ігнорування інтересів та пряме порушення прав багатьох власників-акціонерів. Усунення цих недоліків стало актуальною проблемою, вирішення якої зумовлює потребу відповідного наукового дослідження.
Проблемам державного акціонерного капіталу та управління ним присвятили свої дослідження зарубіжні вчені П. Семюелсон, Б. Сорде, Дж. Стігліц, Р. Макгрейв, К. Маконел, С. Брю, Л. Абалкін, Є. Балацький, А. Радигін, А. Савченко та ін., а також вітчизняні дослідники О. Амоша, В. Байцим, І. Булєєв, Г. Волинський, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Голіков, В. Гош, І. Жадан, А. Канов, Л. Кузьменко, В. Ларцев, В. Логвиненко, І. Лазня, С. Мочерний, Б. Пасхавер, О. Поважний, А. Покритан, І. Ревак, Г. Рибалкін, Л. Тараш, С. Хамініч, М. Чечетов, Л. Червова, М. Чумаченко, В. Яцура та ін. Все це засвідчує, що вибір теми дисертаційного дослідження, присвяченого управлінню державним акціонерним капіталом у промисловому секторі економіки України, обґрунтований і представляє інтерес для науки і практики.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри менеджменту за темою “Інституційне забезпечення стратегічного розвитку регіону” (державний реєстраційний номер 0108Y010561).
Мета та основні завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних основ і положень та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення управління корпоративними правами держави у промисловості.
Для досягнення цієї мети поставлено такі завдання:
 проаналізувати розвиток державного корпоративного сектора у промисловості України;
 розкрити суть і особливості функціонування та управління державним акціонерним капіталом;
 дослідити сутність, завдання та зміст управління акціонерним капіталом;
 вивчити міжнародний досвід управління акціонерним капіталом у промисловій галузі з метою його можливого використання у вітчизняній економіці в сучасних умовах;
 проаналізувати стан і тенденції результатів виробничо-фінансової діяльності промислових підприємств із часткою державної акціонерної власності;
 окреслити головні напрями підвищення ефективності функціонування державного корпоративного сектора у промисловості;
 розробити пропозиції щодо удосконалення управління державним акціонерним капіталом у промисловому секторі економіки України.
Об’єкт дослідження – процес управління акціонерними товариствами із державними корпоративними правами, що функціонують у промисловому секторі економіки України.
Предмет дослідження – умови, чинники та прикладні рекомендації з удосконалення організації та управління державними корпоративними правами на промислових підприємствах України акціонерного типу.
Методи дослідження. Для дослідження та систематизації теоретичних положень з управління державними корпоративними правами у промисловості використано методи аналізу і синтезу; для проведення аналізу і визначення тенденцій результативності діяльності промислових підприємств із часткою державного акціонерного капіталу – методи економіко-статистичного і порівняльного аналізу; для удосконалення управління державними корпоративними правами – методи логічного аналізу; для оцінки ефективності функціональних управлінських рішень на підприємствах державного сектора – методи економіко-фінансового аналізу та моделювання. З метою вирішення поставлених завдань у дисертації використано комплексний, системний і структурно-функціональний підходи. У процесі дослідження та виконання поставлених завдань також використано такі загальні та спеціальні методи наукового дослідження, як: метод наукової абстракції (для теоретичного узагальнення отриманих результатів), системний підхід (для усебічного дослідження державного промислового корпоративного сектора у взаємозв’язку з іншими секторами економіки України), порівняння, спостереження та історичний метод (під час вивчення вітчизняної практики та зарубіжного досвіду регулювання державного сектора економіки).
Основою виконаного дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених з питань управління акціонерним капіталом у промисловості, інституційна теорія, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Фонду державного майна України (ФДМУ), Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) з питань управління акціонерним капіталом, дані Державної служби статистики України та результати власних досліджень. Для оброблення економічної інформації, побудови таблиць, діаграм, графіків застосовано сучасні інформаційні технології Microsoft Office.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних основ управління державним акціонерним капіталом у промисловому секторі економіки України. Наукову новизну дисертаційної роботи визначають такі положення:
Вперше
 запропоновано поняття державного акціонерного капіталу як внеску держави в акціонерні товариства, розмір якого визначено певною кількістю акцій та забезпечено відповідними корпоративними правами. Державний акціонерний капітал представлений акціями приватних та публічних товариств, холдингових та акціонерних компаній, власником яких є держава; він відображає інвестиції держави у розвиток економіки країни, тому слугує важливим елементом системи державного регулювання;
удосконалено:
 підходи щодо оцінки ефективності управління державним акціонерним капіталом у промисловості на основі використання системи показників визначення результативності діяльності окремого підприємства (досліджуваного об’єкта). Для отримання комплексної оцінки результатів діяльності товариства та ефективності управління ним доцільно визначати, крім економічної ефективності, також соціальну та організаційну, які є невід’ємними критеріями результативності системи менеджменту;
 методику визначення ймовірності банкрутства для підприємств із державними корпоративними правами, яка містить п’ятифакторну модель Е. Альтмана, доповнивши її коефіцієнтом У. Бівера та показниками фінансової стійкості підприємства;
отримали подальший розвиток:
 підходи щодо проведення реформи процедури банкрутства в Україні: поетапно описано проведення реформи та підраховано економічні затрати на її реалізацію;
 рекомендації щодо удосконалення системи управління державним акціонерним капіталом, створення єдиного координуючого центру, головними повноваженнями якого повинні бути розвиток, ефективне управління та стратегічне орієнтування акціонерних товариств із державними корпоративними правами;
 напрями співпраці державних органів влади, уповноважених управляти державним акціонерним капіталом із найманими менеджерами, які працюють в акціонерних промислових товариствах від їхнього імені;
 рекомендації щодо зміни галузевої структури промисловості, в тому числі й галузевий відбір підприємств, де доцільна державна частка акціонерної власності;
 розрахунки загального показника рівня інноваційної активності та конкурентоспроможності вітчизняної економіки, що свідчить про нереалізовані можливості потужного виробничого комплексу країни.
Теоретичне значення результатів дисертаційної роботи полягає у поглибленні положень і знань про розвиток державного акціонерного капіталу в Україні, місце та роль промислових акціонерних товариств із державними корпоративними правами в економіці, процес регулювання їхньої діяльності.
Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблені в дисертації підходи, методи, засоби й отримані результати слугують методичною базою удосконалення організації управління державним акціонерним капіталом у вітчизняній промисловості. Результати роботи використано у навчальному процесі, зокрема у вивченні дисципліни “Національна економіка”.
Результати дисертаційної роботи знайшли практичне застосування у діяльності регіонального відділення Фонду державного майна України у Львівській області за напрямами: акціонування державних підприємств у процесі приватизації та управління корпоративними правами держави (довідка № 19-001-04840 від 19.08.2011 р.).
Методичні рекомендації щодо розрахунку ймовірності банкрутства підприємства використано ВАТ “Львівський завод Автонавантажувач” (довідка № 078 від 29.08. 2011 р.).
Окремі наукові результати дисертаційної роботи використано у практичній діяльності ВАТ “Львівська вугільна компанія”, зокрема рекомендації щодо складання стратегічного плану підприємства у вигляді SWOT-аналізу (довідка № 9/826 від 22.08.2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв’язання наукової проблеми щодо удосконалення управління державним акціонерним капіталом у промисловому секторі економіки України. Усі наукові результати одержано безпосередньо автором. Усі публікації, за винятком однієї, написані автором одноосібно. З опублікованої у співавторстві наукової праці використано лише ті ідеї та положення, що становлять результат власної роботи здобувача.
Апробація результатів дослідження. Основні положення, результати і рекомендації дисертаційного дослідження доповідали на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях та семінарах: Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Стратегія формування відкритої господарської системи в Україні” (Львів, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародний бізнес та менеджмент: проблеми та перспективи в умовах глобалізації” (Тернопіль, 2008); міжвузівській студентсько-аспірантській конференції “Перспективні напрями реформування фінансової системи України” (Львів, 2008); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасна парадигма управління і Острозька Біблія” (Львів, 2009); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Економіка України в умовах посилення глобалізаційних процесів: виклики і перспективи” (Львів, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (Полтава, 2010); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Світова економічна криза: причини, наслідки та перспективи подолання” (Львів, 2010); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Актуальні проблеми розвитку національної економіки” (Львів, 2011); VIII науково-технічній конференції науково-педагогічних працівників “Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп’ютерних технологій в Україні” (Львів, 2012); Міжнародній студентсько-аспірантській науковій конференції “Розвиток економіки України в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (Львів, 2012); IX науково-технічній конференції науково-педагогічних працівників “Проблеми та перспективи розвитку економіки і підприємництва та комп’ютерних технологій в Україні” (Львів, 2013).
Публікації. Основні положення дисертації викладено у 16-ти наукових працях, в тому числі у 5-ти статтях фахових видань, 11-ти тезах науково-практичних конференцій. Загальний обсяг публікацій 4,26 друк. арк., з них особисто автору належить 3,96 друк. арк.
Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг основного тексту дисертаційної роботи становить 192 сторінки стандартизованого комп’ютерного набору і містить 17 таблиць та 20 рисунків. Список використаних джерел налічує 195 найменувань.
Перший розділ присвячений теоретичним основам формування державного корпоративного сектора. Нами було здійснено історичний аналіз етапів становлення промисловості України та корпоративного сектора економіки, проаналізовано суть і основні функції акціонерних товариств із державними корпоративними правами, що функціонують у промисловості. На основі узагальнення результатів наукових досліджень відомих українських та зарубіжних вчених вперше було запропоновано визначення терміну “державний акціонерний капітал”.
Акцентовано увагу на тому, що країни Центрально-Східної Європи (Польща, Чехія, Угорщина та ін.) підпорядкували акціонування капіталу та формування корпоративного сектора в економіці забезпеченню бажаних економічних показників, у тім числі зростання ВВП, зайнятості, зниження інфляції та ін. Проаналізовано процес становлення економік зазначених країн та виокремлено напрями їх розвитку з метою адаптації міжнародного досвіду до української практики.
У другому розділі досліджено сучасний стан промисловості України як базису національної економіки. Для досягнення мети і завдань роботи здійснено аналіз системи органів управління державним акціонерним капіталом, зокрема функціональний. Обґрунтовано удосконалення методики визначення ефективності діяльності підприємств державного корпоративного сектора та проведено аналіз стану промислових акціонерних товариств із державними корпоративними правами.
Дослідження сучасного стану розвитку вітчизняної промисловості дало змогу виявити низку причин, що гальмують розвиток економіки загалом. Однією із найважливіших проблем, є відсутність дієвої державної промислової стратегії розвитку, основою якої має бути інноваційна компонента, оскільки інновації передбачають не тільки технології та технологічно нові продукти, але й нові ринки, залучення та використання творчого потенціалу. Саме в такому ключі постає ідея Концепції державної промислової політики, яка покликана забезпечити створення конкурентоспроможного промислового комплексу постіндустріального типу, здатного в умовах глобалізації вирішувати головні завдання соціально-економічного розвитку суспільства та утвердження України як високотехнологічної держави.
У третьому розділі доведено необхідність і запропоновано напрями формування сприятливого та адекватного для сучасних умов господарювання, нормативно-правового забезпечення функціонування підприємств державного сектора економіки; сформульовано пропозиції щодо вдосконалення системи регулювання державним акціонерним капіталом у промисловості, а також розроблено методичні рекомендації щодо розширення критеріїв визначення ефективності діяльності досліджуваних підприємств.
Зокрема, пропонується визначати результативність управління державним акціонерним капіталом на промислових підприємствах шляхом визначення економічної, організаційної, соціальної та інноваційної ефективності. У зазначеній схемі акцентовано увагу на інноваційній складовій, яка є дуже важливою для стратегічних підприємств економіки, а також слугує єдиним шляхом виходу цих підприємств на якісно новий рівень розвитку.

bibliography

ВИСНОВКИ
Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити такі узагальнення:
1. Акціонерний капітал – це складна, багатогранна економічна категорія, що є сукупністю одноосібних капіталів, необхідних для здійснення широкомасштабних проектів. Безпосередньо через дану форму організації капіталу відбувається вливання фінансових ресурсів у найприбутковіші та найефективніші сфери їх використання. Віддільність функцій управління та власності забезпечує ефективне та професійне управління акціонерним капіталом, а також демократизацію управління та контроль з боку акціонерів та громадськості.
Акціонерний капітал – це сукупність індивідуальних капіталів, що формують статутний капітал товариства і частка яких посвідчується певною кількістю акцій однакової номінальної вартості. Акції є свідченням права власності на певні майнові та немайнові активи, а також дають право брати участь в управлінні акціонерним товариством та нести відповідальність у межах внесеного вкладу.
Проте акціонерний капітал не можна ототожнювати зі статутним капіталом. Категорія “акціонерний капітал” є набагато ширшою і включає в себе статутний капітал. Дані поняття також означають різні динамічні і статичні процеси. Акціонерний капітал – це певна економічна категорія, а статутний – формулює динаміку діяльності акціонерного товариства.
До дефініції акціонерного та статутного капіталів пропонуємо додати поняття державного акціонерного капіталу, що відображає одну із граней акціонерного капіталу, яка стосується державного управління. Державний акціонерний капітал забезпечує відмежованість функцій управління від власності, а також участь держави у процесі суспільного відтворення.
Державний акціонерний капітал – це вкладення (внески) держави в акціонерні товариства, розмір яких посвідчується певною кількістю акцій та забезпечується відповідними корпоративними правами. Він формується на основі акцій публічних (відкритих) та приватних (закритих) акціонерних товариств. Державний акціонерний капітал реалізується через державні корпоративні права.
Основним завданням формування державного акціонерного капіталу є виконання соціальних функцій держави: гарантування економічної безпеки, стратегічний розвиток економіки, забезпечення населення життєво необхідними товарами і послугами, виробництво яких є непривабливим для приватних підприємців та ін.
Поряд із державним акціонерним капіталом можна виділити і приватний акціонерний капітал, тобто вклади приватних осіб у товариства, які посвідчуються корпоративними правами.
2. Формування акціонерного капіталу в Україні відбувалося, порівняно із країнами Європи, у зворотньому порядку: перехід від державної до приватної власності. Зважаючи на те, що на час здобуття незалежності нашої держави усі підприємства були державними, то процес становлення акціонерних товариств відбувався за рахунок роздержавлення, приватизації та корпоратизації.
Приватизаційні процеси становлення корпоративного сектора в Україні можна поділити на два полярні етапи: масової інтенсивної та індивідуальної приватизації.
Слід зазначити, що процес приватизації та становлення корпоративного сектора економіки в Україні постійно вдосконалювався. На першому етапі створено відповідну законодавчу базу: “Про приватизацію державного майна”, “Про власність”, “Про господарські товариства”, “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” та ін.
Зазначені закони стали підставою для масового акціонування та корпоратизації середніх і великих державних підприємств з їх подальшою приватизацією шляхом використання приватизаційних паперів.
Другий етап – перехід до так званої індивідуальної приватизації, характеризується розширенням нормативно-правової бази бази корпоративного управління, набуттям чинності Цивільного та Господарського кодексів України, прийняттям нового Закону України “Про акціонерні товариства”, запровадженням Принципів корпоративного управління, прийняттям Закону України “Про управління об’єктами державної власності”.
Приватизаційні процеси та становлення корпоративного сектора в Україні відзначаються значною заформалізованістю, несистемністю, хаотичністю та непрозорістю. Формування законодавчої бази здійснювалось некомплексно. Проведення індивідуальної приватизації середніх та великих підприємств без належної прозорості спричинило виникнення тіньових схем, зокрема передачі в управління державних пакетів акцій без належного обґрунтування, навмисного доведення до банкрутства державних підприємств з метою їх дешевого викупу, додаткової емісії акцій тощо. Це свідчить про невиваженість та неадекватність здійснюваної економічної політики та призводить до макрофінансової нестабільності.
В умовах відкритості економіки формування корпоративного сектора не є самоціллю. Воно повинно бути спрямоване на усунення цілого комплексу причин дестабілізації економіки країни та її реструктуризації. Мова йде про усунення довгострокових системних суперечностей: наповнення та розвиток внутрішнього ринку; збалансування фондів споживання та нагромадження у структурі ВВП; розширення експортної спеціалізації країни; розвиток фінансової системи країни та фондового ринку; забезпечення умов для довгострокового фінансування та ін.
3. Варто зазначити, що країни Східної Європи (Польща, Чехія, Угорщина та ін.) підпорядкували процеси акціонування капіталу та формування корпоративного сектора в економіці забезпеченню високих економічних показників, в тому числі, росту ВВП, рівня зайнятості, зниження інфляції та ін. Провівши аналіз розвитку економік зазначених країн можна виділити наступні напрями розвитку актуальні для України:
 акціонерна форма організації капіталу;
 оптимізація державної структури управління;
 відокремленість влади від бізнесу;
 розробка інноваційної стратегії розвитку країни;
 забезпечення розвитку перспективних галузей промисловості (електронної, авіабудування, машинобудування, альтернативних джерел енергії тощо);
 забезпечення ефективного функціонування державного сектора економіки.
Заслуговує уваги досвід управління державним акціонерним капіталом у США – створення державних корпорацій. Адаптація американської практики до вітчизняних умов дозволить вирішити постійну українську проблему подвійного підпорядкування. Особливостями державної корпорації є: власник – держава, але водночас як юридична особа вона відокремлена від власника. Наділеність державних корпорацій ринковою самостійністю допомагає їм стабільно виконувати свої функції та уникати бюрократичних складнощів. На нашу думку, такі корпорації доцільно створювати у стратегічно важливих галузях економіки України, зокрема промисловості: залізничному, морському, річковому машинобудуванні; виробництво електроенергії, газу та води; літакобудуванні; розвитку нанотехнологій та ін. В українських реаліях це б допомогло звести під один державний статус державні акціонерні компанії, державні холдинги, національні акціонерні холдингові компанії та надати їм певну автономію задля уникнення подвійного підпорядкування (відповідному міністерству та Кабінету Міністрів України).
4. Головною рушійною силою сучасного прогресу у світі стали знання і технології обміну інформацією. Економічне зростання в країні визначається не тільки накопиченими знаннями, а й створенням широких можливостей їх застосування. Якнайшвидше перетворення знань у технології та винаходи забезпечує високі темпи економічного зростання. Кожне новостворене робоче місце в науково-дослідній сфері зумовлює виникнення 7-10 високопродуктивних робочих місць в економіці.
Сучасні умови розвитку України вимагають розробки дієвої державної промислової стратегії. Стрижнем її має бути інноваційна компонента, оскільки інновації передбачають не тільки технології та технологічно нові продукти, але й нові ринки, залучення та використання творчого потенціалу. Саме в такому ключі постає ідея Концепції державної промислової політики, яка повинна забезпечити створення конкурентоспроможного промислового комплексу постіндустріального типу, здатного в умовах глобалізації вирішувати головні завдання соціально-економічного розвитку суспільства та утвердження України як високотехнологічної держави [17].
Для ефективної реалізації промислової політики мають бути забезпечені такі умови:
а) системно пов’язана постановка цілей і завдань державної політики;
б) стабільність системи державного управління промисловою сферою;
в) системне, правове, організаційне та ресурсне забезпечення;
г) системна взаємодія центральних та регіональних органів влади у створенні конкурентоспроможного промислового комплексу;
д) рівноправна участь науки, промислових підприємств і фінансового капіталу у підвищенні ефективності промислового виробництва.
На основі узагальнення результатів проведеного аналізу сучасного стану промислового комплексу України нами виявлено такі проблеми:
 недосконалість структури промислового комплексу та її незбалансованість;
 потреба у поглибленій промислово-технологічній переробці ресурсів (сировинних, енергетичних, трудових) та створення умов для вдосконалення відтворювальної структури промисловості за технологічними укладами ІІІ і IV, та V і VI рівнів;
 відсутня орієнтація промисловості на прискорений розвиток внутрішнього ринку;
 потреба у підвищенні рівня збалансованості виробництва, створення замкнених технологічних циклів для виробництва кінцевої продукції та налагодження власної міжгалузевої кооперації;
 відсутність умов для забезпечення ефективного функціонування і розвитку промисловості за рахунок формування збалансованого нормативно-правового, організаційного і ресурсного забезпечення, антимонопольного регулювання і розвитку конкуренції;
 нерозвиненість зовнішньоторговельної інфраструктури і нестабільність експортної політики внаслідок відсутності достатньої кількості науково-місткої продукції та ін.;
 відсутність продуманої довготермінованої стратегії розвитку, яка б спиралася не тільки на прямі адміністративні важелі, а й на ринкові механізми інвестиційно-інноваційного розвитку на мікро- і макрорівнях;
 відсутність підтримки стратегічних державних підприємств не через дотації, банківське і довгострокове фінансування перспективних проектів, використання венчурного фінансування, а через ринок акцій, їх емісії, тобто за рахунок ризикового капіталу, що більш ефективно ніж за рахунок боргового капіталу.
Розв’язання зазначених проблем інноваційного розвитку промисловості має бути спрямоване на: а) забезпечення національних інтересів, їх соціальних, економічних складових; б) поєднання державного регулювання з ринковими механізмами саморегуляції; в) використання програмно-цільового підходу до вирішення завдань промислового розвитку; г) поглиблення процесів інтеграції у світове промислове виробництво. Такий підхід до реалізації стратегії соціально-економічного розвитку країни зі зрозумілими цілями і завданнями, з дієвими механізмами адаптації виробництва забезпечить зростаючі запити мінливого ринку та зростання конкурентоспроможності національної економіки.
5. Слід констатувати, що переваги акціонерної форми капіталу в Україні використовуються недостатньо. Нами виявлено велику кількість проблемних сфер в організації управління державним акціонерним капіталом. Серед них слід виділити наступні:
 низька ефективність управління акціонерними товариствами із часткою державної власності (у більшості випадків ці підприємства збиткові);
 затягування процедури банкрутства акціонерних підприємств на тривалий період часу (до 5 років);
 відсутність контролю з боку держави за діяльністю працівників, які представляють державу на підприємствах (уповноважені особи);
 проблема „подвійного підпорядкування” підприємств з державним акціонерним капіталом (профільним Міністерствам і Фонду державного майна України);
 відсутність стратегії розвитку господарських товариств з державними корпоративними правами, та визначення їх ролі й місця у розвитку галузі;
 відсутність комплексної програми розвитку національного ринку акцій;
 недієздатність системи розкриття інформації. Щоквартальна звітність підприємств доводиться до власників акцій із запізненням, через 9-12 місяців після закінчення фінансового року. Це не дає їм можливості приймати ефективні управлінські рішення.
 відсутність ефективної фінансової підтримки стратегічних підприємств.
6. Варто зазначити, що системні проблеми гальмують національний ринок акцій. До цього часу відсутня чітка комплексна програма його розвитку. Це перешкоджає формуванню механізмів багатоканального фінансування прискореного технологічного розвитку і підвищення конкурентоспроможності виробництва.
Розвиток ринку акцій сприятиме розробці економічних методів підтримки перспективних високотехнологічних підприємств. У сучасних умовах вже не спрацьовують адміністративні методи надання дотацій, банківське і довгострокове фінансування перспективних проектів, використання венчурного фінансування.
Ефективним механізмом, за допомогою якого можна профінансувати високотехнологічні провідні підприємства, є ринок акцій. Фінансування так званих ризикових (невизначеність їх успішної реалізації) проектів варто здійснювати через емісію акцій, тобто ризикового капіталу. Це більш ефективно ніж за рахунок боргового капіталу, який потрібно повертати.
Механізм підтримки перспективних підприємств реалізується протягом трьох етапів. На першому етапі державою визначаються пріоритетні галузі, всередині яких виділяються підприємства з перспективними проектами. Другий етап забезпечує проведення передпродажної підготовки підприємства. Суть цього етапу полягає в тому, щоб об’єктивно визначити “справедливу” вартість підприємства. На третьому етапі здійснюють емісію акцій даного підприємства, що дорівнює обсягу інвестицій необхідних для реалізації даного проекту.
Зазначений механізм багатоканального фінансування є перспективним методом проведення активної державної інвестиційної і промислової політики. У його рамках можна застосовувати заходи протекціоністського характеру (введення підвищених тарифів на імпорт, захист національних виробників і галузей, які хочуть досягти високого рівня розвитку; жорсткої інспекції над обміном технологіями; контролю іноземних інвестицій тощо). Крім цього держава може стимулювати здійснення зазначених проектів шляхом їх вибіркового (селективного) фінансування. Слід зазначити, що здійснення цього механізму не вимагає великих затрат.
7. Аналіз розвитку промислових підприємств із часткою державного акціонерного капіталу свідчить що більшість з них не приносять прибутку, а навпаки, збиткові. Так, за аналізом фінансових показників діяльність 12 промислових підприємств з державними корпоративними правами Львівщини тільки 3 працюють прибутково, 3 – збитково, 2 перебувають на стадії санації, 4 на стадії ліквідації.
Аналогічна картина спостерігається й щодо діяльності промислових підприємств інших форм власності. По-перше, нестабільною є рентабельність операційної діяльності. Якщо у 2000 році вона становила 4,8%, у 2006 р. – 5,8%, 2008 р. – 4,9%, 2009 р. – 1,8%, то в 2010 р. – 3,5%.
Частка збиткових підприємств, починаючи з 2000 р. – 42%, включаючи 2010 та 2011 рр. – 41%, залишається стабільною. Це свідчить, що вищезазначені підприємства неспроможні виробляти інноваційно-конкурентоспроможну продукцію не тільки для зовнішнього ринку. У переважній більшості ця продукція не знаходить збуту і на внутрішньому ринку внаслідок низької якості або високої ціни.
Досвід роботи промислових підприємств свідчить про відсутність динамічного конкурентного ринку і недостатньої сформованості суб’єктів ринкового інвестування. Розв’язати ці проблеми без активізації ролі держави неможливо. Держава повинна прямими і непрямими методами регулювати інноваційно-інвестиційний процес розвитку підприємств.
Необхідно виробити довгострокову стратегію розвитку промислового комплексу і створити інституційні умови для її реалізації в умовах обмеженості інвестиційних джерел фінансування, визначити стратегічні пріоритети довгострокових цілей розвитку.
Для реалізації довгострокових стратегічних цілей розвитку держава формує бюджет розвитку, який включає внутрішні та зовнішні джерела ресурсів. Він формується за рахунок 25% податків підприємств, частини чистого прибутку державних організацій, частини надходжень від приватизації державного майна та дивідендів, нарахованих на акції державного капіталу. Проте зазначених коштів для підтримки науково-містких підприємств явно недостатньо. Ненадійним джерелом його формування є доходи від приватизації майна. Непрозорий механізм проведення тендерів та аукціонів призводить до заниження вартості об’єктів та зменшення доходів до бюджету. Не забезпечується заплановане надходження коштів до бюджету, спостерігається неналежне управління державними пакетами акцій.
Розширення джерел фінансування інвестиційної діяльності високотехнологічних підприємств можливе за рахунок підприємницьких заходів, пов’язаних з державним регулюванням ринку цінних паперів. Сьогодні потоки коштів, що обертаються на цьому ринку використовуються неефективно, обслуговуючи в основному спекулятивних інвесторів. Заміна спекулянтів промисловими емітентами значно розширить джерела інвестицій.
8. Реалізація довгострокових стратегічних цілей розвитку промисловості можливе тільки за умови створення спеціального державного органу, який би взяв на себе функції розвитку фондового ринку, як способу примноження капіталу та отримання дивідендів. Одночасно він виконував би функції гравця на фондовому ринку, регулюючи курс акцій підприємств з державним акціонерним капіталом.
Управління державним акціонерним капіталом здійснюється неефективно, внаслідок дублювання повноважень та нечіткого розподілу відповідальності за їх невиконання. Порушується принцип прозорості управління корпоративними правами державного акціонерного капіталу. Якщо Фонд державного майна України щоквартально оприлюднює інформацію про стан управління державними корпоративними правами, то Міністерства та відомства, у віданні яких знаходяться підприємства із державним акціонерним капіталом, не тільки не оприлюднюють, але й взагалі не подають зазначеної інформації до Фонду державного майна.
Ефективність управління рухом акціонерного капіталу базується на результатах господарювання кожного підприємства. Тому вдосконалення управління треба починати з мікрорівня кожного підприємства. Відповідно, слід надавати державну стимулюючу підтримку формуванню і розвитку промислово-фінансових груп, науково-виробничих промислових об’єднань та ін. Це означає необхідність стимулювання об’єднання підприємців на нових засадах та вдосконалення в такий спосіб структури промислового виробництва.
На даний час фондовий ринок не виконує свого основного призначення. Він є способом зменшення питомої ваги дрібних акціонерів у капіталі акціонерних товариств або подрібнення частки і заволодіння пакетом акцій неугодних “чужих” акціонерів з допомогою так званих рейдерських атак. Великі підприємства практично не використовують залучення інвестиційних ресурсів шляхом додаткової емісії і розміщення акцій. Власники контрольних пакетів акцій великих підприємств не зацікавленні у подрібненні своїх часток і пакетів акцій та послабленні впливу на прийняття рішень. Додатковий випуск акцій для залучення інвестицій не перевищує 15% загального їх випуску. Це означає, що продаж додатково випущених акцій відбувається з метою “латання” поточних фінансових дір, що не сприяє міжгалузевому переливу капіталів.
Дається взнаки відсутність в минулому спеціалізованого державного органу, що міг би розширити залучення інвестицій шляхом випуску корпоративних облігацій для держателів великих пакетів акцій. Держателі корпоративних облігацій, на відміну від держателів акцій, не мають прав власності у статутному капіталі компаній, що випускає облігації. Тому акціонери не бояться втратити контроль над підприємством.
Проте на сьогодні частка залучення інвестицій через випуск облігацій незначна. За оцінками Мінекономіки України у 2006 році вони становили всього 5 млрд. грн., в той час коли місткість корпоративного ринку до 2010 р. за оцінками експертів становить понад 50 млрд. грн. [116].
Важливим напрямком активізації інвестиційної діяльності є стимулювання її динаміки у пріоритетних галузях за рахунок інвестиційного податкового кредиту, прискореної амортизації, пільгових кредитів, через зміцнення потенціалу банківської системи (підвищення рівня капіталізації банків, розширення сітки спеціалізованих комерційних банків, зниження відсотків за кредити тощо).
Ефективним механізмом активізації інвестиційної діяльності може стати участь комерційних банків і спеціалізованого державного органу в управлінні фінансами підприємств з державним акціонерним капіталом, підтримка їх ліквідності, мінімізація інвестиційних і виробничих ризиків, участь у роботі наглядових рад, контроль і консультування виконуваних інвестпроектів, фінансовий лізинг тощо.
Важливим джерелом фінансування інвестиційного процесу є розширення залучення коштів населення. Для цього має бути розширена мережа державних фінансових інститутів, що працюють з коштами населення, встановлення вигідних умов та надання державних гарантій щодо залучення в реальну економіку та ін.
9. Стратегія структурних змін розвитку повинна бути спрямована на активізацію інноваційно-інвестиційних процесів діяльності підприємств.
Основну увагу необхідно зосередити на формуванні сіткових структур економіки, які утворюються на базі взаємодії підприємств на засадах кооперації та співробітництва з метою впровадження інновацій. Формування сіткових структур є дуже актуальним для підприємств державного сектора. По-перше, вони забезпечують встановлення відповідності між попитом і пропозицією за рахунок їх гнучкості і посилення зв’язків між ними. По-друге, забезпечується більш ефективне використання ресурсів. По-третє, сіткові структури сприяють ефективному розвитку підприємств пріоритетних галузей за рахунок фінансової підтримки та посиленню інформаційного забезпечення.
Сіткова система організації взаємодії підприємств поєднує їх не тільки технологічним ланцюгом, але й відносинами власності, довгостроковими угодами.
Фонд державного майна України об’єктивно не може керувати державними підприємствами, акції яких розпорошені по всіх підгалузях промислового комплексу. Тільки об’єднання підприємств у сітки забезпечує поєднання змін внутрішнього функціонування самого підприємства із зміною системи зовнішніх зв’язків, тобто різного роду обміну (управлінського, ресурсного, інформаційного).
Для забезпечення ефективного функціонування підприємств державного сектора варто використовувати сіткові організаційні моделі бізнесу. До них належать: сіткова структура великого підприємства; формування навколо них підприємств меншого розміру; сіткові структури підприємств, близьких за розмірами.
У державному промисловому секторі України функціонують високотехнологічні та інформаційні підприємства літако-, ракетобудування, телекомунікаційного обладнання, програмного забезпечення та інші. Великі високотехнологічні державні підприємства (науково-виробничого, виробничо-наукового профілю) виступають замовниками по виготовленню деталей та вузлів для своєї продукції. У свою чергу малим підприємствам властива висока гнучкість, швидке пристосування до умов, що динамічно змінюються, творчий потенціал.
Сіткові структури великої організації створюють сприятливі умови для високоефективного спільного зростання на основі довгострокових контрактів субпідряду, франчайзингу, аутсортингу, лізингу, венчурного фінансування, розвитку неформальних контактів менеджерів із малими організаціями, організації навчання тощо.
Інша сіткова організація формується із підприємств, близьких за розмірами, які є юридично самостійними, але у господарському відношенні підтримують стійкість один до одного. Підприємства-лідери сіткової організації стимулюють інноваційно-інвестиційні та комерційні процеси, чим полегшують управлінські функції інших дрібних і середніх підприємств об’єднання.
Сітковий підхід формує нову державну господарську систему, що складається з об’єднань підприємств-сіток, наповнює новим змістом процес управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
1. Господарський кодекс України : від 16.01.2003 р. № 436-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/436-15.
2. Про акціонерні товариства : закон України від 17.09.2008 р. № 514-VІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/514-17.
3. Про господарські товариства : закон України від 19.09.1991 р. № 1576-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1576-12.
4. Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб : закон України від 22.12.1995 р. № 493/95-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/493/95-вр.
5. Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні : закон України від 30.10.1996 p. № 448/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/448/96-вр.
6. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців : закон України вiд 15.05.2003 р. № 755-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/755-15.
7. Про інноваційну діяльність : закон України від 04.07.2002 р. № 40-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/40-15.
8. Про місцеві державні адміністрації : закон України вiд 09.04.1999 р. № 586-XIV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/586-14.
9. Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі : закон України від 16.06.2011 р. №3531-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3531-17.
10. Про приватизацію державного майна : закон України від 04.03.1992 р. № 2163-ХIІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2163-12.
11. Про управління об’єктами державної власності : закон України від 21.09.2006 р. № 185-V [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/185-16.
12. Про Фонд державного майна України : закон України від 09.12.2011 р. № 4107-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4107-17.
13. Про холдингові компанії в Україні : закон України від 15.03.2006 р. № 3528-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3528-15.
14. Про цінні папери та фондовий ринок : закон України від 23.02.2006 р. № 3480-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3480-15.
15. Про Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном : указ Президента України від 13.04.2011 р. № 451/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/451/2011
16. Про Концепцію державної промислової політики : указ Президента України від 12.02.2003 р. № 102/2003 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/102/2003.
17. Про корпоратизацію підприємств : указ Президента України від 15.06.1993 р. № 210/93 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/210/93.
18. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади : указ Президента України від 09.12.2010 р. № 1085/2010 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/12584.html.
19. Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації : указ Президента України від 11.05.1994 р. № 224/94 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/224/94.
20. Про деякі питання управління казенними підприємствами : постанова Кабінету міністрів України від 22.07.1998 р. № 1129 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1129-98-п.
21. Про затвердження Державної цільової економічної програми розвитку внутрішнього ринку на період до 2012 року : постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 р. № 828 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/828-2009-п.
22. Про затвердження Основних концептуальних підходів до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави : постанова Кабінету Міністрів України від 11.02.2004 p. № 155 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/155-2004-п.
23. Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави : постанова Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. №1734 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1734-2004-п.
24. Про затвердження Положення про Міністерство промислової політики України : постанова Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 р. № 1538 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1538-2006-п.
25. Про схвалення Державної програми розвитку промисловості на 2003-2011 роки : постанова Кабінету Міністрів України від 28.07.2003 р. № 1174 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1174-2003-п.
26. Про управління корпоративними правами держави : постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2000 р. № 791 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/791-2000-п.
27. Про формування і ведення Реєстру корпоративних прав держави : постанова Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 р. № 1679 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1679-2003-п.
28. Концепція корпоративно-дивідендної політики держави : наказ Фонду державного майна України від 04.05.2001 р. № 781 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.licasoft.com.ua/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=330644&menu=96919.
29. Про затвердження Інструкції про порядок заповнення звіту представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств : наказ Фонду державного майна України від 29.05.2000 р. № 1109 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://licasoft.com.ua/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=45959&menu=61619.
30. Про затвердження Критеріїв ефективності управління корпоративними правами держави : наказ Фонду державного майна України від 07.05.2009 р. № 694 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://lg.lica.com.ua/index.php/component/lica/?href=0&view=text&base=1&id=886396&menu=1.
31. Про затвердження Положення про конкурсну комісію з відбору уповноважених осіб на виконання функцій управління державними корпоративними правами : наказ Фонду державного майна України від 18.05.2000 р. № 1014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0328-00.
32. Про затвердження Положення про порядок укладання або переукладання контракту з головою правління відкритого акціонерного товариства, холдингової компанії та державної акціонерної компанії і Типової форми контракту з головою правління ВАТ : наказ Фонду державного майна України від 06.04.2000 р. № 695 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0279-00.
33. Про затвердження Типового договору доручення на здійснення представником ФДМУ функцій з управління акціями (частками) господарського товариства, які перебувають у державній власності : наказ Фонду державного майна України від 11.09.2001 р. № 1645 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0848-01.
34. Про затвердження Типового договору доручення на здійснення уповноваженою особою функцій управління державними корпоративними правами : наказ Фонду державного майна України від 07.08.2000 р. № 1647 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0579-00.
35. Про затвердження Типової форми договору доручення на виконання функцій з управління пакетом акцій, що належать державі : наказ Фонду державного майна України від 01.03.2004 p. № 383 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0365-04.
36. Щодо затвердження кваліфікаційних вимог до осіб, уповноважених управляти корпоративними правами держави : наказ Фонду державного майна України від 21.06.2004 р. № 1217 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua-info.biz/legal/basewe/ua-amtaqr.htm.
37. Щодо Зразкового положення про ревізійну комісію акціонерного товариства, в статутному фонді якого державна частка перевищує 50 відсотків : наказ Фонду державного майна України від 17.12.2003 p. № 2297 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.spfu.gov.ua/_layouts/SPFUSiteDefinition/RegulationsDetails.aspx?ID=151.
38. Про внесення змін до Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства : наказ Міністерства економіки від 26.10.2010 р. № 1361 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=161074&cat_id=32854.
39. Про затвердження методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці : наказ Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України, державний комітет статистики України, Фонд державного майна України від 04.11.2003 р. № 307/375/1963 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1068-03.
40. Щодо затвердження Положення про надання згоди, в межах державних корпоративних прав, Національним агентством України з управління державними корпоративними правами щодо питань розпоряджання майном господарськими товариствами : наказ Національного агентства України з управління державними корпоративними правами від 16.09.1999 р. № 250 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0674-99.
41. Про затвердження принципів корпоративного управління : рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11.12.2003 р. № 571 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://uazakon.com/document/fpart82/idx82301.htm.
42. Про порядок роботи відповідальних представників держави, голів та членів наглядових рад господарських товариств з державною часткою понад 50 відсотків акцій : інструктивний лист Фонду державного майна України від 30.01.2006 p. № 10-17-1278 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1009.4537.0.
43. Щодо нарахування дивідендів відкритими акціонерними товариствами, в статутних фондах яких є державний пакет акцій : інструктивний лист Фонду державного майна України від 09.08.2002 p. № 10-17-10123 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1009.17.0.
44. Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.smida.gov.ua.
45. Ансофф И. “Стратегическое управление” [Електронний ресурс]. / И. Ансофф. – Режим доступу : http://strategy.bos.ru/books.phtml.
46. Башнянин Г. І. Політична економія : підручник для студентів вузів / Г. І. Башнянин, П. Ю. Лазур, В. С. Медведєв. – К. : Ніка-Центр Ельга, 2000. – 526 с.
47. Баюра Д. О. Система корпоративного управління в Україні: стан та перспективи розвитку : монографія / Д. О. Баюра. – К., 2009. – 17 с.
48. Белоусов М. О. Генезис категорії “капітал”: економічна та облікова інтерпретація / М. О. Белоусов // Вісник ЖДТУ. – 2011. – № 1. – С. 18–26.
49. Беляєв О. О. Політична економія : навч. посіб. / О. О. Беляєв, А. С. Бебело. – К. : КНЕУ, 2001. – 328 с.
50. Бідник О. І. Поняття капіталу підприємства та його еволюція [Електронний ресурс]. / О. І. Бідник. – Режим доступу : http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/nvnltu/17_2/131_Bidnyk_17_2.pdf.
51. Болюх М. А. Економічний аналіз : навч. посіб. [Електронний ресурс] / М. А. Болюх, В. З. Бурчевський. – Режим доступу : http://www.shram.kiev.ua/lib/book5.shtml.
52. Бондік В. А. Державна промислова політика в умовах розвитку інтеграційних відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з держ. управління : спец. 25.00.02 “Механізми державного управління” / В. А. Бондік. — К., 2009. — 20 с.
53. Вакульчик О. М. Корпоративне управління: економіко-аналітичний аспект : монографія / О. М. Вакульчик. – Дніпропетровськ : Пороги, 2003. – 257 с.
54. Валовий внутрішній продукт. Державний комітет статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
55. Васильєв О. Корпоратизація! А навіщо? [Електронний ресурс] / О. Васильєв // Юр.газета, 2005 – Режим доступу : http://www.yur-gazeta.com/oarticle/1521/.
56. Ватаманюк З.Г. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка : навч. посіб. / З. Г. Ватаманюк, С. М. Панчишин, С. К. Реверчук. – К. : Видавн. Дім Альтернативи, 2001. – 606 с.
57. Виханский О. С. Стратегическое управление : ученик / О. С. Виханский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М. : Гардарики, 1999. – 296 с.
58. Відомості про фондовий ринок. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nssmc.gov.ua/fund/info.
59. Галько Л. Р. Забезпечення та підтримка економічної стійкості промислового підприємства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. нау