УПРАВЛІННЯ КРЕАТИВНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

На правах рукопису

САВІЦЬКА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УПРАВЛІННЯ КРЕАТИВНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Спеціальність: 08.00.04. – Економіка і управління підприємствами
(за видами економічної діяльності)

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор, заслужений працівник народної освіти України
Кузьмін Олег Євгенович

Ідентичність всіх примірників дисертації засвідчую
Вчений секретар спеціалізованої
вченої ради А.С. Завербний

Львів - 2012

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА УПРАВЛІННЯ КРЕАТИВНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

11
1.1. Сутність креативного потенціалу підприємства 11
1.2. Креативний потенціал як об’єкт управління в системі менеджменту підприємства
31
1.3. Методичні підходи до управління креативним потенціалом підприємства
44
Висновки до першого розділу 56
РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗУВАННЯ ТА ОЦІНЮВАННЯ КРЕАТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

60
2.1. Параметри, які характеризують креативний потенціал підприємств
60
2.2. Аналізування креативного потенціалу підприємств 72
2.3. Аналізування факторів, які впливають на ефективність управління креативним потенціалом підприємств
86
Висновки до другого розділу 101
РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ КРЕАТИВНИМ ПОТЕНЦІАЛОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

104
3.1. Побудова стратегій формування і використання креативного потенціалу
104
3.2. Тактичні інструменти управління креативним потенціалом 125
3.3. Інформаційне забезпечення стратегічного і поточного управління креативним потенціалом підприємств
138
Висновки до третього розділу
ВИСНОВКИ 158
161
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172
ДОДАТКИ 197

ВСТУП

Актуальність теми дисертації. В умовах ринку, коли продукція будь-якого підприємства має аналоги, замінники, а життєвий цикл інноваційних продуктів дуже короткий через постійну зміну споживчих запитів і появу не ліцензійних, але дешевих копій, очевидно, що конкурувати підприємства можуть тільки тоді, коли мають високий креативний потенціал і здатні управляти ним так, щоб регулярно пропонувати на ринок інновації. Створена система правових відносин у сфері інтелектуальної власності дає змогу підприємствам отримувати права на використання кимось розроблених інновацій і одержувати від цього прибуток, проте в умовах сьогодення очевидно, що цей шлях не забезпечує стрімкого економічного розвитку, оскільки продукція, яку виробляють на основі отриманої ліцензії, є, за своєю сутністю, інновацією лише для підприємства, а для ринку вона, зазвичай, відома. Обсяг її реалізації може бути невиправдано малим через те, що, наприклад, Китай або Малайзія пропонують таку ж продукцію, але за нижчою ціною. Для лідерства на ринку необхідно самостійно продукувати креативні ідеї і створювати інновації. Попри очевидність актуальності виконання цього завдання досі відсутні теоретичні основи і методико-прикладні рекомендації з управління креативним потенціалом підприємств.
У науковій літературі значну увагу приділено опису сутності понять «потенціал», «креативність», «творчий розвиток», дослідженню причин різного рівня креативних задатків у індивідів, факторам, які впливають на активізування креативності тощо, але в більшості наукових праць, які присвячені креативності, проблеми творчості розглядають з позиції психології, а не економіки і менеджменту. Економісти порівняно недавно почали розглядати «креативність» як одну з економіко-управлінських категорій, оскільки поглиблення конкурентних відносин перетворило інформацію, передусім науково-технічну, в одну із визначальних складових продуктивних сил суспільства. Сьогодні відомо достатньо багато праць, присвячених дослідженню природи виникнення інноваційного потенціалу, способам його перетворення у інноваційний розвиток. Серед наукових праць, присвячених цим проблемам розглядаються питання, пов’язані із стимулюванням творчих пошуків, розвитком методів акумулювання і оброблення креативних ідей, формуванням креативних груп працівників тощо. Найвідомішими у цих напрямах є праці І. Алєксєєва, О. Андросової, Г. Альтшуллера, Ю. Бажала, В. Базилевича, Ф. Баррона, Б. Бекхардні, Т. Березіної, С. Валдайцева, В. Василенка, В. Верби, О. Волкова, А. Гальчинського, В. Геєця, В. Герасимчука, С. Глазьова, А. Гойка, Т. Гончаренка, В. Гужви, Дж. Гілфорда, Д. Дайкера, М. Денисенка, О. Доснона, І. Должанського, П. Друкера, Е. Зечмістера, С. Золотарьова, С. Ілляшенка, В. Ільчука, С. Колькової, Є. Крикавського, О. Кузьміна,Б. Малицького, Т. Медведкіна, Б. Мізюка, І. Мілославського, Л. Нейкової, І. Новікової, П. Перерви, Й. Петровича, Й.Піннінгса, В. Пономаренка,Ж. Поплавської, В. Соловйова, Ю. Стадницького, К. Торшиної, П. Торренса, Д.Харрінгтона, Д.Черваньова, А.Череп, Б. Чумаченка, І.Чумаченка, Н.Чухрай, Й. Шаугнессі, А. Шегди, К. Янковського, В. Ярочкіна та інших.
Сьогодні є деякі питання, які залишаються постійним об’єктом для дискусій. До них можна зарахувати: неадекватність методичних підходів до управління креативним потенціалом, а також принципів їхнього застосування, відсутність показників, які характеризують креативний потенціал підприємства, нечіткість класифікації факторів, що впливають на ефективність управління креативним потенціалом, надто високий рівень узагальнення технології планування і реалізації стратегії формування та використання креативного потенціалу промислового підприємства, відсутність адекватної моделі тактичного управління креативним потенціалом підприємства тощо. Значною мірою, суперечності виникають через відсутність чіткості у формулюванні термінів і понять, недосконалість низки класифікацій у теорії управління креативним потенціалом підприємства тощо.
Необхідність подальшого удосконалення теоретичних та методико-прикладних основ управління креативним потенціалом обумовила актуальність теми дисертаційної роботи, мету і завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний з науковим напрямом кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету «Львівська політехніка»: «Проблеми інвестиційної та інноваційної діяльності (на прикладі машинобудування і приладобудування)» (номер державної реєстрації 0107U009522), а також держбюджетною темою «Методологія та інструментарій процесійно-структурованого менеджменту» (номер державної реєстрації 0111U001215), затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України №1177 від 30.11.2010 р.) при написанні розділу 2 «Побудова системи процесійно-структурованого менеджменту на засадах структурної декомпозиції», підрозділу 2.2. «Обґрунтування складу основних елементів системи процесійно-структурованого менеджменту за топологічно–змістовою моделлю, де автором удосконалено технологію планування і реалізації стратегії формування і використання креативного потенціалу промислових підприємств на засадах уточнення видів стратегій управління креативним потенціалом, розроблено модель тактичного управління креативним потенціалом підприємства, яка формалізована із врахуванням спільної для стратегічного і тактичного управління системи інформаційного забезпечення розвитку підприємства (акт впровадження від 27.06.2012р.)
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення теоретичних та методичних положень з удосконалення управління креативним потенціалом підприємств, його оцінювання і побудови моделей тактичного та стратегічного використання.
Завданнями роботи є:
– уточнити сутність понять «економіко-управлінський потенціал підприємства» і «креативний потенціал підприємства»;
– удосконалити методичні підходи до управління креативним потенціалом і виділити принципи їхнього застосування;
– розробити полівекторний комплекс коефіцієнтів і показників, які характеризують креативний потенціал підприємства та виділити фактори, що впливають на ефективність управління креативним потенціалом;
– побудувати технологію планування і реалізації стратегії формування та використання креативного потенціалу промислового підприємства;
– розробити модель тактичного управління креативним потенціалом підприємства.
Об’єктом дослідження є процеси управління креативним потенціалом промислових підприємств.
Предметом дисертаційної роботи є теоретичні та прикладні положення щодо удосконалення управління креативним потенціалом промислового підприємства.
Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів із проблем управління креативним потенціалом підприємств. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, Укази Президента України, які стосуються проблем креативно-інноваційного розвитку підприємств.
Під час дослідження вивчені та проаналізовані матеріали промислових підприємств, які мають досвід в управлінні креативним потенціалом, а також матеріали наукових джерел, що відображають напрацювання вітчизняних і зарубіжних авторів за даною тематикою.
Методи дослідження. У дисертації використано такі методи дослідження: систематизації та узагальнення – під час уточнення понять «економіко–управлінський потенціал» і «креативний потенціал підприємства» (підр. 1.1); метод експертних оцінок – під час оцінювання фактичного креативного потенціалу підприємств і факторів, які впливають на ефективність управління креативним потенціалом (підр. 2.2 і 2.3); індукції і дедукції – під час побудови полівекторного комплексу показників, які характеризують креативний потенціал підприємства, під час побудови технології планування і реалізації стратегії формування та використання креативного потенціалу промислового підприємства, а також під час розроблення моделі тактичного управління креативним потенціалом підприємства (підр. 2.1, 3.1–3.3); методи статистичного аналізу – під час оцінювання факторів, які впливають на ефективність управління креативним потенціалом (підр.2.3) та інші.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення управління креативним потенціалом промислового підприємства. Автором отримано такі наукові результати:
вперше:
– розроблено полівекторний комплекс коефіцієнтів та показників, що характеризують креативний потенціал підприємства, які виділено із врахуванням факторів, що впливають на ефективність управління креативним потенціалом підприємства. Він охоплює такі напрямки оцінювання, як чисельність креативно-активних працівників, рівень їхньої освіти, кількість висунутих креативних положень, участь креативно-активних працівників у процесах розроблення і реалізації креативних ідей, що дає змогу ідентифікувати фактичний креативний потенціал підприємства і виявити резерви його підвищення;

удосконалено:
– технологію планування і реалізації стратегії формування та використання креативного потенціалу промислового підприємства на засадах уточнення видів стратегій управління креативним потенціалом і конкретизації їхнього місця в управлінні інноваційним розвитком підприємства. У пропонованій технології, на відміну від наявних, виділено модуль оцінювання перспектив формування і реалізації креативного потенціалу на основі аналізування критеріїв, які є визначальними у виборі стратегії управління креативним потенціалом, а також введено модуль аналізування відповідності встановлених цілей існуючим стратегіям управління креативним потенціалом, що уможливлює адекватність встановлення і реалістичність реалізації креативних цілей;
– методичні підходи до управління креативним потенціалом та принципи їхнього застосування. На відміну від наявних напрацювань у цьому напрямку, які, зазвичай, присвячені психологічним аспектам формування креативного потенціалу індивідів, методичні підходи до управління креативним потенціалом і принципи їхнього застосування конкретизовано з позиції виробничо-господарських проблем підприємств і участі креативно-активних працівників у їхньому вирішенні;
набули подальшого розвитку:
– поняття «економіко-управлінський потенціал», «креативний потенціал підприємства» ідентифіковані на засадах їх сутнісних ознак і встановленні взаємозв’язків між ними, що, на відміну від існуючих трактувань, здійснено на основі аналізу і синтезу різних методичних підходів до трактування категорії «потенціал»;
– модель тактичного управління креативним потенціалом підприємства, яка, на відміну від існуючих, формалізована із врахуванням спільної для стратегічного і тактичного управління системи інформаційного забезпечення розвитку підприємства.
Практичне значення одержаних результатів. Серед основних положень дисертації практичне значення має розроблений полівекторний комплекс коефіцієнтів і показників для оцінювання креативного потенціалу підприємства, технологія планування і реалізації стратегії формування та використання креативного потенціалу промислового підприємства, запропоновані методичні підходи до управління креативним потенціалом, а також модель тактичного управління креативним потенціалом підприємства.
Вказані авторські розробки набули практичного застосування у діяльності таких промислових підприємств: ТзОВ «Завод Електронпобутприлад» (довідка №39 / 142 від 8.06.2012 р.), ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (довідка № 1806 від 06.07.2012 р.).
Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі Національного університету “Львівська політехніка”, зокрема, під час викладання дисциплін: «Креативний менеджмент» та «Інноваційний менеджмент» (довідка № 67–01–1453 від 9.07.2012 р.) та у навчальному процесі Львівського інституту економіки та туризму, зокрема, під час викладання дисциплін: «Товарна інноваційна політика» та «Інноваційний менеджмент» (довідка № 01/250 від 27.06.2012 р.).
Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, одержано й опрацьовано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що становлять індивідуальний внесок автора.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на таких науково–практичних конференціях: «Маркетинг та логістика в системі менеджменту» (Львів, 4–6 листопада 2010р.), «Проблеми формування та розвитку інноваційної інфраструктури» (Львів, 19–21 травня 2011р.), «Структурні реформи і трансформації в промисловості: перспективи і пріоритети» (Львів, 17 грудня 2010 р.), «Управлінські інновації: теорія та практика» (Тернопіль, 10–12 травня 2011 р.), «Міжнародна стратегія економічного розвитку регіону» (Суми, 18–20 травня 2011р.), «Сучасні проблеми міжнародної економіки» (Дніпропетровськ, травень 2011р.), «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми комерціалізації науково–технічних розробок» (Львів, 23–24 травня 2012 р.).
Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 17 наукових праць, з них 1 монографія і 9 статей у фахових виданнях України.
Структура дисертації. Обсяг дисертації становить 201 сторінку, з них 171 сторінка – основна частина, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків. Робота включає 11 таблиць і 26 рисунків, список використаних літературних джерел із 272 найменувань, а також 5 додатків.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання – розроблення теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо удосконалення управління креативним потенціалом підприємств.
1. З метою розроблення систематизованих теоретичних положень та прикладних рекомендацій щодо управління креативним потенціалом підприємств набув подальшого розвитку категоріально-понятійний апарат у сфері креативного менеджменту, зокрема уточнено поняття «економіко-управлінський потенціал» (можливість економічного розвитку підприємства, властивість досягати очікуваних кількісних і якісних змін показників економічного розвитку підприємства шляхом цілеспрямованого керуючого впливу суб’єктів управління на фактори внутрішнього і зовнішнього середовищ), «креативний потенціал підприємства» (можливість його носія творчо розвиватись, висувати нові ідеї щодо уникнення або розв’язання виробничо-господарських проблем, властивість перетворювати ідеї у інноваційні продукти і технології із врахуванням зміни умов внутрішнього і зовнішнього середовищ). Ідентифікація їхніх сутнісних ознак і встановлення взаємозв’язків між ними, на відміну від існуючих означень, здійснена на основі аналізу і синтезу різних методичних підходів до трактування категорії «потенціал», що уможливило всесторонність і повноту врахування ознак, які характеризують сутність вказаних понять.
2. Доведено, що будь-яке підприємство володіє певним креативним потенціалом, оскільки носіями його є працівники підприємства. Доцільно визнати, що до моменту цілеспрямованого керуючого впливу на креативний потенціал його ознаками є задатки працівників до креативності, бажання брати участь у розв’язанні проблем підприємства, покращанні результатів його діяльності. Лише тоді, коли потреба у креативному розвитку є усвідомленою керівниками підприємства і розглядається ними як передумова реалізації побудованої системи цілей і виконання місії організації, відбувається перетворення окремих ознак креативного потенціалу підприємства у цілісну систему. Ця система може функціонувати постійно або періодично, що залежить від конкурентного середовища підприємства, поглядів і переконань керівників організації, рівня розвитку системи менеджменту, рівня кваліфікації персоналу, характеру товарів чи послуг, які підприємство пропонує на ринок, їхніх цін (монопольні або конкурентні), наявності державних замовлень, юридичної і фінансової самостійності підприємства тощо. Комплекс цих факторів репрезентує умови, в яких підприємство позиціонує себе в певній галузі або регіоні. Беззаперечним є те, що чим конкурентнішим є зовнішнє середовище підприємства, тим актуальнішою є креативна діяльність і більші шанси на досягнення приросту креативного потенціалу і його реалізацію у формі започаткування та виконання інноваційних проектів.
3. Управління креативним потенціалом є системою трансформації креативних задатків працівників підприємства у креативні ідеї. Оскільки носіями креативного потенціалу є як підлеглі, так і керівники підприємства, то ця система спрямована на працівників усіх підсистем управління. Необхідно зазначити, що в даному випадку поняття «задатки» доцільно розглядати в широкому розумінні, тобто включати у нього не лише природні здібності, які мають генетичний характер, а також набуті знання під час навчання, досвід, отриманий у процесі управлінської і виробничо-господарської діяльності, поінформованість суб’єкта про історію виникнення певних проблем, шляхи їхнього подолання, найновіші ідеї щодо розв’язання цих проблем. Інструментами трансформації задатків у креативні ідеї є: система цілей формування і використання креативного потенціалу, комплекс організаційних змін щодо реалізації цих цілей, моделі мотивації носіїв креативного потенціалу, системи контролювання встановлених цілей, а також управлінські рішення, які мають регулятивний вплив на поведінку носіїв креативного потенціалу. Трансформація задатків у ідеї можлива також із ініціативи самих носіїв креативного потенціалу. Тобто керівництво підприємства цілеспрямовано не задіює вищенаведені інструменти трансформації для отримання креативних ідей. Вони виникають у працівників підприємства стихійно і лише їхнє внутрішнє бажання вплинути на процеси і явища у середовищі підприємства або інші чинники (бажання просунутись по службовій драбині, набути авторитет, отримати матеріальну винагороду тощо) спонукають їх доводити висунуті ідеї до керівників або колег по роботі. Якщо керівники підприємства реагують на ідеї своїх підлеглих або колег, то ідея може бути розвинутою і навіть реалізованою, проте, у більшості випадків, такі ідеї залишаються без уваги. Причини цьому різні, наприклад, байдужість керівників до умов, в яких працюють підлеглі, відсутність розуміння керівником підприємства гостроти проблеми тощо.
Ідентифіковано, що управління креативним потенціалом підприємства відбувається на основі комплексного, системного і ситуаційного підходів. Управління креативним потенціалом на засадах використання комплексного підходу передбачає, що креативні можливості формуються і використовуються за сегментами діяльності і центрами відповідальності підприємства. У відповідності до комплексного підходу ієрархія управління креативним потенціалом носить вертикальний характер – знизу вверх, тобто плани формування і реалізації креативного потенціалу не пов’язуються в одну систему, вони орієнтовані на покращання виробничо-господарських операцій і процесів у конкретних сегментах діяльності. Застосування системного підходу до управління креативним потенціалом відбувається на основі створення підсистеми управління, яка охоплює усі підрозділи, види діяльності через пов’язаність технологічних процесів організації. Ця підсистема орієнтована на досягнення конкретних значень показників, які характеризують ефективність діяльності підприємства загалом, а не окремих його складових. Управління креативним потенціалом підприємства на засадах ситуаційного підходу відбувається за результатами моніторингу виробничо-господарських проблем або виявлених креативних ініціатив. У відповідності до ситуаційного підходу керуючий вплив на носіїв креативного потенціалу орієнтований на оперативне розв’язання встановленої проблеми або розвиток і реалізацію висунутої ініціативи. Характерною особливістю цього підходу є те, що керівники підприємства розглядають креативний потенціал в якості об’єкта управління тільки на період ідентифікування і розв’язання проблеми, або на період виявлення креативної ініціативи та її розвитку. Як тільки проблему розв’язано, а ідею відхилено або прийнято до реалізації, припиняється управління креативним потенціалом. Вказані підходи доцільно застосовувати на основі регулярного підвищення рівня кваліфікації працівників; впровадження ієрархізованої системи генерування і аналізування креативних ідей; відслідковування змін потреб суб’єктів креативної діяльності і своєчасного застосування адекватних методів впливу на них; досягнення очікуваних результатів у визначені терміни). На відміну від існуючих напрацювань у цьому напрямку, методичні підходи до управління креативним потенціалом і принципи їхнього застосування конкретизовано з позиції виробничо-господарських проблем підприємств і участі креативно-активних працівників у їхньому розв’язанні. Застосування керівниками підприємств виділених методичних підходів і принципів управління креативним потенціалом сприятиме прискоренню креативного розвитку організації, досягненню приросту креативного потенціалу, раціоналізації зусиль керівників підприємств у розв’язанні виробничо-господарських проблем нетрадиційними методами.
4. Застосування керівниками підприємств запропонованого полівекторного комплексу коефіцієнтів і показників, які характеризують креативний потенціал підприємства, і класифікації факторів:
- за змістом ( укомплектованість кадрів; рівень освіти і робота за
спеціальністю; наявність умов для саморозвитку і самовираження працівників; рівень інформаційного забезпечення працівників; наявність стимулів, які спонукають працівників до креативних пошуків; наявність стратегічних і тактичних планів формування креативного потенціалу організації; послідовність керівників підприємства у реалізації розроблених планів; рівень фінансової незалежності підприємства і достатність ресурсів для реалізації креативних ідей; рівень інтегрованості підприємства у наукові і виробничо-господарські структури, які розробляють і реалізовують креативно-інноваційні проекти; стабільність національної економіки, зокрема рівень інфляції і відсоткової ставки);
- за силою впливу на досліджуваний об’єкт (фактори, які сильно впливають на досліджуваний об’єкт, фактори, які слабко впливають на досліджуваний об’єкт);
- за характером впливу (фактори позитивної дії і фактори негативної дії);
- за зв’язками (фактори, пов’язані лінійними зв’язками і фактори, пов’язані опосередкованими зв’язками), які впливають на ефективність управління креативним потенціалом підприємств необхідні для своєчасної ідентифікації та використання можливостей набуття цінових і якісних конкурентних переваг, а також для вибору тих інструментів впливу на креативно-активних працівників, які найбільш ймовірно забезпечать найкращі умови для висунення і розвитку креативних ідей.
5. За результатами проведених досліджень удосконалено технологію планування і реалізації стратегії формування і використання креативного потенціалу промислового підприємства. Удосконалення полягає у виділенні модуля оцінювання перспектив формування і реалізації креативного потенціалу на основі аналізування критеріїв, які є визначальними у виборі стратегії управління креативним потенціалом, а також введено модуль аналізування відповідності встановлених цілей існуючим стратегіям управління креативним потенціалом. Розроблена технологія планування і реалізації стратегії формування і використання креативного потенціалу промислового підприємства дозволить керівникам промислових підприємств адекватно обрати стратегію управління креативним потенціалом.
6. Доведено, що тактичне управління креативним потенціалом базується на двох групах інструментів. Перша група включає тактичні методи акумулювання та оброблення управлінської інформації, а друга – тактичні методи впливу на носіїв креативного потенціалу і суб’єктів, які здійснюють управління креативним потенціалом. У результаті їхнього синтезування відбувається комплексний вплив керівників підприємств на креативно-активних працівників, очікуваним результатом якого є забезпечення приросту наявного креативного потенціалу і раціональне його використання. Запропонована модель тактичного управління креативним потенціалом підприємства формалізована із врахуванням спільної для стратегічного і тактичного управління системи інформаційного забезпечення суб’єктів управління. Реалізація стратегічних і тактичних цілей в управлінні креативним потенціалом підприємств реалізовується за допомогою використання функціональних систем інформаційного забезпечення. Ключовими вимогами до їхнього застосування є гарантія швидкості і безпеки здійснення трансферу інформації, коштів та інших ресурсів. Ці вимоги важливі з огляду на необхідність оперативного реагування керівників підприємств на зміну ринкової кон’юнктури і регулювання процесу реалізації креативно-інноваційних проектів у напрямку забезпечення їхньої конкурентоспроможності. Однією з важливих умов результативності використання функціональних систем, які враховують постійно і тимчасово-діючі фактори в управлінні креативним потенціалом підприємства, є застосування диверсифікації у програмному забезпеченні формування комунікацій у середовищі суб’єктів креативного менеджменту. В сучасних конкурентних умовах інформаційне забезпечення управління креативним потенціалом підприємств вимагає перетворення автоматизованих систем управління на корпоративні інформаційні системи, які характеризуються програмно-апаратною інтеграцією бізнес-стратегій підприємства та організаційної структури управління організації. У результаті впровадження корпоративної системи управління суб’єкти управління креативним потенціалом підприємств повинні мати можливість формувати базу даних з креативних ідей, умов їхнього розвитку, причин відхилення ідей тощо. Класифікація, що лежить в основі цієї бази даних, мала б бути сформованою із врахуванням реалізовуваної підприємством стратегії управління креативним потенціалом, а також автоматизованими алгоритмами формування і підбору тактичних управлінських рішень. Ключовим аспектом розроблення моделі інформаційного забезпечення є ідентифікація інформаційних потреб керівників організації. Ці потреби уточнюються шляхом встановлення цілей корпоративної системи інформаційного забезпечення. На їхній основі відбувається декомпозиція завдань елементів системи, структуризація баз даних і створення програмних продуктів та формування апаратних засобів. Бази даних управлінських систем завжди включають структуровану і не структуровану (слабоформалізовану) інформацію. За допомогою технології апроксимації не структурована інформація перетворюється у структуровану, після чого обробляється СППР і перетворюється на управлінські рішення.
7. На основі результатів дослідження можна рекомендувати:
- Міністерству економічного розвитку і торгівлі України, Державному агентству з інвестицій та управління національними проектами України, Державній службі інтелектуальної власності України, Державному агентству з питань науки, інновацій та інформації України використовувати розроблений полівекторний комплекс коефіцієнтів та показників для оцінювання креативного потенціалу підприємства, технологію планування і реалізації стратегії формування і використання креативного потенціалу промислового підприємства, запропоновані методичні підходи до управління креативним потенціалом, а також модель тактичного управління креативним потенціалом підприємства;
- Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України використовувати: означення уточнених понять «економіко-управлінський потенціал», «креативний потенціал підприємства», сутність принципів управління креативним потенціалом підприємств, класифікацію чинників, які впли-вають на ефективність управління креативним потенціалом підприємств, і класифікацію стратегій управління креативним потенціалом.
Усі авторські пропозиції, які знайшли впровадження на промислових підприємствах ТзОВ «Завод Електронпобутприлад» (довідка № 39 / 142 від 8.06.2012 р.), ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (довідка № 1806 від 06.07.2012 р.) , а також у навчальному процесі Національного університету «Львівська політехніка» при викладанні дисциплін «Креативний менеджмент» та «Інноваційний менеджмент» (довідка № 67-01-1453 від 09.07.2012 р. та у навчальному процесі Львівського інституту економіки і туризму, зокрема, при викладанні дисциплін: «Стратегічний менеджмент», «Товарна інноваційна політика» та «Інноваційний менеджмент» (довідка № 01/250 від 27.06.2012 р.), оформлені відповідними методичними рекомендаціями, повністю розкривають сутність авторських ідей, умови їхньої реалізації, послідовність впровадження у виробничо-господарську діяльність промислових підприємств, а також у навчальний процес Національного університету «Львівська політехніка» та Львівського інституту економіки і туризму. За результатами впроваджень результатів наукових досліджень автором отримано довідки з організацій, завірені вихідними номерами, підписами керівників і печатками, які засвідчують факт впровадження, а також характер отриманих ефектів.
Таким чином, наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо удосконалення управління креативним потенціалом підприємства. Всі основні положення дисертації, які складають її наукову новизну, повністю відображені у публікаціях автора, зокрема:
- полівекторний комплекс показників, що характеризують креативний потенціал підприємства, які виділено із врахуванням факторів, що впливають на ефективність управління креативним потенціалом підприємства опубліковано у працях № 125, 140, 150, 203 (див. список використаних джерел);
- технологію планування і реалізації стратегії формування і використання креативного потенціалу промислового підприємства, яку побудовано на засадах виділення видів стратегій управління креативним потенціалом і конкретизації їхнього місця в управлінні інноваційним розвитком підприємства опубліковано у працях № 125, 140, 150, 202, 203 (див. список використаних джерел);
- методичні підходи до управління креативним потенціалом та принципи їхнього застосування опубліковано у працях № 125, 140, 150, 200, 202, 203 (див. список використаних джерел);
- ідентифіковані поняття «економіко-управлінський потенціал», «креативний потенціал підприємства» опубліковано у працях № 125, 150, 204 (див. список використаних джерел);
- модель тактичного управління креативним потенціалом підприємства, яка формалізована із врахуванням спільної для стратегічного і тактичного управління системи інформаційного забезпечення розвитку підприємства опубліковано у працях №125,140,199,201 (див. список використаних джерел).
Серед основних положень дисертації практичне значення має розроблений полівекторний комплекс показників для оцінювання креативного потенціалу підприємства, технологія планування і реалізації стратегії формування і використання креативного потенціалу промислового підприємства, запропоновані методичні підходи до управління креативним потенціалом, а також модель тактичного управління креативним потенціалом підприємства. Їхнє практичне застосування уможливлює виявлення фактичного рівня креативного потенціалу і такий цілеспрямований управлінський вплив на його формування, який забезпечує збільшення кількості креативних ініціатив, а також позитивних економічних, управлінських, техніко-технологічних та інших ефектів від його використання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. – М.: Мысль, 1991. – 299 с.
2. Айзенк Г. Понятие и определение интеллекта [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.raai.org/library/books/aizenk/aizenk.htm
3. Алєксєєв І.В. Класифікація ознак економічної сумісності підприємницьких структур в інноваційному розвитку / І. В. Алєксєєв, М. В. Ольшанська // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми ринкової трансформації України: Збірник наукових праць – Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2003. – Вип.1 (ХХХIX). –С. 487-493
4. Алєксєєв І.В. Маркетинг інноваційних трансформацій підприємств / І.В. Алєксєєв, М.В. Ольшанська // Вісник НУ “Львівська політехніка”: Логістика – Львів, 2005. – Випуск № 526. – С. 3-7.
5. Альтшуллер Г.С. - разработчик ТРИЗ-ТРТС-РТВ-ЖСТЛ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.triz-chance.ru/gsa_bio.php
6. Андросова О.Ф. Трансфер технологій як інструмент реалізації інноваційної діяльності: Монографія / О.Ф.Андросова , А.В.Череп — К.: Кондор, 2007. — 356c.
7. Аутсорсинг, аутстаффинг, инсорсинг, ауттаскинг, аутплейсмент [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusconsult.ru
8. Базилевич В. Інтелектуальна власність: креативи метафізичного пошуку: Монографія / В. Базилевич, В. Ільїн - К.: Знання, 2008. – 687 с.
9. Батюк А.Є. Інформаційні системи в менеджменті / А. Є. Батюк, З. П. Двуліт, К. М. Обельовська, І. М. Огородник, Л. М. Фабрі – Львів: Інтелект-Захід, 2004. – 520 с.
10. Баррон Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.voppsy.ru/authors/BARRONF.htm
11. Березина Т.Н. Интеллект и креативность [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://experiment4.narod.ru/iik.htm
12. Богдан Данилишин переконаний: саме інновації, трансфер технологій та професійність безумовно є і… // http://www.kmu.gov.ua/control/ uk/publish/news_article?art_id=241583645&cat_id=35884
13. Богоявленская Д.Б Психология творческих способностей. М.: «Академия»
14. Булка Н. Активізація внутрішніх ресурсів людини у тренінгу креативності [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newacropolis.org.ua.
15. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови / В.Т. Бусел – К.: Ірпінь: ВТФ “Перун”, 2003. – 386, 1087 с.
16. Вайцванг П. Десять заповедей творческой личности: Пер. с англ. - М.: Прогресс, 1990. - С. 183
17. Валдайцев С. В. Управление инновационным бізнесом / С. В. Валдайцев – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 343с.
18. Варналій З.С. Регіональна політика сприяння розвитку малого підприємництва в Україні / З.С. Варналій, А.П. Павлюк // Стратегічна панорама – 2004. – №3. – С. 77–86.
19. Варшавский А. Е. Научно-технический процесс в моделях экономического развития. / А. Е. Варшавский – М.: Финансы и статистика, 1984. – С.42.
20. Вартісний аналіз [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://buklib.net
21. Василенко В. О. Інноваційний менеджмент / В. О. Василенко, В. Г. Шматьго – К.: ЦУЛ, 2005. – 440с.
22. Василенко В. О. Стратегічне управління / В.О. Василенко, Т. І. Ткаченко – К.: ЦУЛ, 2003.
23. Васильков В. Г. Організація виробництва / В. Г. Васильков. – К.: Знання, 2003.
24. Васюренко О. Шляхи розвитку кредитного забезпечення інноваційної діяльності / О. Васюренко, І. Пасічник // Економіка України. – 2000. – № 2. – С.23-28.
25. Виноградский С. Б. Синтез гибкой системы принятия решений / С. Б. Виноградский, С. И. Левицкий, С. В. Литвиненко // Вісник донецького університету. Серія: Економічні науки. – 2000. – Випуск 1. – С. 46-50.
26. Виссема Х. Менеджмент в подразделениях фирмы : Пер. с англ. / Х. Виссема - М.: Инфра – М, 1996.
27. Витік інформації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr.detective-ua.com
28. Виступ заступника Міністра економіки України Валерія Мунтіяна на Міжнародному форумі «Трансфер технологій» // http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=96014729
29. Вівчар О. Й. Оцінка рівня ефективності та ризику в умовах активізування інвестиційної та інноваційної діяльності підприємства / О. Й. Вівчар, Л.І Мельник // Вісник НУ “Львівська політехніка”: Логістика. – 2004. – Випуск №499. – С. 151-158.
30. Вовчак І. С. Автоматизовані системи менеджменту: основні положення, методичні рекомендації по проектуванню та впровадженню / І. С. Вовчак. –– Тернопіль: СМП “Астон”. – 146 с.
31. Водічев В. А. Автоматизовані системи управління робочими рухами верстатів для підвищення ефективності технологічних процесів металообробки: Дис. д-ра техн. наук: 05.13.07 / В.А. Водічев. – Одеса, 2005. – 356 с. - (Одеський національний політехнічний університет).
32. Волков О. І. Інноваційний розвиток промисловості України / О. І. Волков, М. П. Денисенко. — К. : КНТ, 2006. — 648с.
33. Володін С. А. Інноваційний розвиток аграрної науки / С. А. Володін — К. : МАУП, 2006. — 400с.
34. Вольский А. Инновационный фактор обеспечения устойчивого экономического развития / А. Вольский // Вопросы экономики. – 1999.-№ 1. – С. 4-12.
35. Галаган Н.И. SITPLAN - язык описания задач преобразования ситуаций. / Н.И. Галаган. — Киев: Изд-во АН УССР, 1979. - 45 с.
36. Галаган Н.И. Язык описания задач SITPLAN / Н.И. Галаган // Кибернетика. - 1979. - № 2. - с. 89-97.
37. Галаган Н.И. Интеллектуальные решающие системы / Н.И. Галаган, З.Л. Рабинович // Кибернеика. - 1986. - № 3. - с. 18-26.
38. Гарний Д. Посадова інструкція: формальність чи необхідність? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.dtkt.com.ua/ show/3cid01865.html
39. Георгіаді Н. Г. Інтегровані системи управління економічним розвитком машинобудівних підприємств: [Монографія] / Н. Г. Георгіаді - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009. – 336 с.
40. Георгіаді Н. Г. Формування і використання інформаційної системи управління економічним розвитком підприємства: Монографія / О. Є. Кузьмін, Н. Г. Георгіаді. – Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2006. – 368 с.
41. Гладун В.П. Эвристический поиск в сложных средах. - Киев: Наук. думка, 1977. - 165 с.
42. Гладунський В.Н. Методологія наукових досліджень та методика викладання менеджменту зовнішньоекономічної діяльності / С.В. Князь, В.Н. Гладунський, Я.Я. Пушак, М.О. Мельник. – Львів, 2003. – 172 с.
43. Глазьев С.Ю. Теория долгосрочного технико-экономического развития / С. Ю. Глазьев. — М.: Владар, 1993.
44. Глушков В. М. Введение в АСУ / В. М. Глушков. − К.: Техніка, 1974. – 320 с.
45. Гончаренко С.У. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі / С. У. Гончаренко. – Київ: Вища школа, 2003. – 323 с.
46. Гончаренко Т.П. Управління науково-технічним потенціалом промислового підприємства в умовах глобальної конкуренції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.02.02 „Економіка та управління науково-технічним прогресом” / Т. П. Гончаренко. – Суми, 2006. – 20 с.
47. Гончаров В.В поисках совершенного управления: для высшего управленческого персонала / В. В. Гончаров – М.: МП “Сувенир”, 1993. – 488с.
48. Горник В.Г. Інвестиційно-інноваційний розвиток промисловості / В.Г. Горник, Н. В. Дацій. — К. : Видавництво НАДУ, 2005. — 200 с.
49. Головин C. Словарь практического психолога [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vocabulary.ru
50. Гольц Г. Рабочие станции и информационные сети / Г. Гольц. – М.: Машиностроение, 1990 − 239 с.
51. Гринев В. Инновационний менеджмент / В. Гринев. – К.: МАУП, 2000.– 148 с.
52. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, методологія, стратегічне управління / А. В. Гриньов. – Х. : ВД "ІНЖЕК", 2003. — 305с.
53. Гриньов А.В. Оцінка інноваційного потенціалу підприємства / А. В. Гриньов // Проблеми науки. – 2003. – №12. – С. 12-17.
54. Гриньов В. Ф. Інноваційний менеджмент [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://library.if.ua
55. Грецов А.Г. Тренинг креативности для старшеклассников и студентов. – СПб.: Питер, 2007. – 208 с.
56. Губанов С. Опыт и сложности перехода к наукоемкой экономике / С. Губанов // Экономист. – 1995. - № 12. – С.15-16.
57. Гужва В. М. Інформаційні системи в міжнародному бізнесі / В. М. Гужва, А. Г. Постевой. – К.: КНЕУ, 1999. – 164 с.
58. Гужва Г. М. Інформаційні системи і технології на підприємствах / Г. М. Гужва. – К.: КНЕУ, 2001. – 400 с.
59. Гулько Л. Г. Управління собівартістю нових видів продукції в процесі їх виробничого освоєння (на прикладі машинобудування): Дис. канд. екон. наук: 08.06.01 / Л.Г. Гулько. – Хмельницький, 2002. – 222 с. – (Технологічний університет Поділля.).
60. Гурська О. А. Важелі та стимули формування інвестиційних ресурсів у промисловості: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.07.01 / О. А. Гурська - НАНУ ІПРЕЕД. – Одеса, 2000. – 5 с.
61. Дайкер Д. Прямі іноземні інвестиції та технологічний трансфер у пост-радянських країнах / Д. Дайкер — К. : К.І.С., 2003. — 202 с.
62. Дальський А. М. Технологія конструкційних матеріалів / А.М.Дальский. Підручник для ВУЗів. - М.: Машинобудування, 1987 - 664 с.
63. Данилович М.Л. Прийняття стратегічних управлінських рішень на підприємстві: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.02. / М.Л. Данилович – Львів, 2001. – 18 с.
64. Дворник М.С. Тренінг креативності як засіб досягнення професійного успіху [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://yandex.ua
65. Денисенко М. П. Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: [Монографія] / М. П. Денисенко, Л. І. Михайлова, І. М. Грищенко, А. П. Гречан та ін.; За ред. д.е.н., проф., акад. М. П. Денисенка, д.е.н., проф. Л. І. Михайлової. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. –1050 с.
66. Департамент інновацій та трансферу технологій // www.mon.gov.ua/main.php?query=science/innovation/department
67. Декомпозиция [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org
68. Диагностика мотивационно-педагогических предпочтений (П.Торранс) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vsetesti.ru/61/
69. Динаміка суспільного життя [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://polkaknig.narod.ru/econom/filosofy/08.htm
70. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.twirpx.com/file/228271/
71. Діалектика та її альтернативи // http://www.refine.org.ua/pageid-4491-1.html
72. Дмитренко М.А. Інноваційний розвиток України в умовах глобалізації й інформаційної революції / М. А. Дмитренко // Національний педагогічний ун-т ім. М.П.Драгоманова; Інститут дослідження проблем держ. безпеки. — К. : Знання України, 2009. — 339с.
73. Должанський І. Управління потенціалом підприємства. / І. Должанський, Т. Загорна, О. Удалих, І. Герасименко, В. Ращупкіна. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 362 с.
74. Донина О.И., Кузнецова Н.И. Развитие креативности в условиях современного личностно-ориентированного образования [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.intellect-invest.org.ua
75. Дивергентное мышление [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ru.wikipedia.org].
76. Долішня М.М. Напрями вдосконалення механізмів управління суб'єктами венчурного бізнесу в Україні / М. М. Долішня // Тези доповідей III Міжнародної науково-практичної конференції [«Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні»], (11-12 листопада 2004 р.) – Львів: НАНУ, 2004. – 54 с.
77. Доснон О. Развитие креативности: креативность и обучение / О. Доснон // Когнитивное обучение: современное состояние и перспективы. – М.:Проект, 1997. – С. 34-47.
78. Евристичні прийоми дослідження [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ebk.net.ua
79. Еміграція по-українськи: «відтік мізків» чи світовий досвід? [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://economics.unian.net
80. Елла Лібанова: Україна не може надати фахівцям гідних умов праці [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://debaty.org
81. Эврестические методы [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://treko.ru/show_dict_210
82. Єгупов Ю. А. Організація виробництва на промисловому підприємстві / Ю. А. Єгупов. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 120с.
83. Єжова Л.Ф. Інформаційний маркетинг / Л. Ф. Єжова. – К.: КНЕУ, 2002. – 560 с.
84. Загвязинский В. Методология и методы психолого-педагогического исследования // В. Загвязинский, Р. Атаханов. – 2-е изд.– М.: Академия, 2005. – 208 с.
85. Звіт про відстеження результативності постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2007 року № 861 “Про затвердження Порядку проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право провадження посередницької діяльності у сфері трансферу технологій”
86. Зінкевич Д.К. Сутність креативного менеджменту і його місце в системі управління машинобудівним підприємством / Д.К. Зінкевич // Науковий вісник НЛТУ України. Випуск 19.2. – Львів. – 2009. – С. 182-187.
87. Зінкевич Д.К. Характеристика та місце креативного менеджменту в системі управління машинобудівним підприємством / Д.К.Зінкевич // Науковий вісник НЛТУ України. Випуск 19.10. – Львів. – 2009. – С. 159-167.
88. Злупко С.М. Підприємництво: основи, особливості, механізми / С.М. Злупко, О. В. Стефанишин, Л. А.Швайка. – Львів, 2000. – 370 с.
89. Злупко С.М. Українська наукова школа економічної кон’юнктури та її вплив на світову економічну думку / С.М. Злупко // Економіка України. – 1997. – №3. – С. 75-82.
90. Золотарёв С. К. Трансфер технологий: конспект лекций / С. К. Золотарёв. – Харьковский национальный экономический ун-т. — Х.: ХНЭУ, 2008. — 72 с.
91. Зубков А. Управление циклом «Исследование – производство» в отрасли / А. Зубков // Плановое хозяйство. – 1990. – № 2. – С. 88-93.
92. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Е.П. Ильин . - СПб: Издательство “Питер”, 2000 – 512с.
93. Инновационный менеджмент / Под ред. д.э.н., проф. Л.Н.Оголевой – М.: ИНФРА-М, 2001. – 238 с.
94. Инновационный менеджмент: Справ. пособие. – М.: ЦИСН, 1998. – 568с.
95. Инновационный процесс в странах развитого капитализма (методы, формы, механизм). / Под ред. Рудаковой И.Е. — М.: изд-во МГУ, 1991.
96. Инновационный цикл: новые подходы // Экономика и жизнь. – 1993. – №16. – С.6.
97. Інформаційні системи та бази даних [Електронний ресурс]. – Режим доступу: emerecu.ukma.kiev.ua
98. Информационные технологии в бизнесе / Под ред. Желены М. – СПб: Питер, 2002. –
99. История эвристики // http://msk.treko.ru/show_dict_197
100. Іванова І.В. Менеджмент підприємства / І. В. Іванова - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001.
101. Ілляшенко С. М. Маркетинг інновацій і інновації в маркетингу: Монографія / С. М. Ілляшенко (заг.ред.). — Суми : Університетська книга, 2008. — 615 c.
102. Ілляшенко С. М. Менеджмент та маркетинг інновацій: Монографія / С. М. Ілляшенко. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2004. – 616 с.
103. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи / С. М. Ілляшенко. – Суми: ВТД “Університетська книга”, 2003. – 278 с.
104. Ільчук В.П. Стан розвитку організаційних форм венчурного підприємництва і його інфраструктури в країнах світу та в Україні / В.П. Ільчук, О.П. Зінченко, Л.Ф. Радзієвська, В. М. Євтушенко. - К.: НДІСЕП, 2004.- 80с.
105. Інноваційні підходи в діяльності регіональних інформаційних структур в сучасних умовах // Збірник матеріалів до семінару 24-26 квітня 2002 року. – Львів. 2002 р.
106. Інноваційні підходи до управління персоналом [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.hrd.com.ua
107. Інтелектуальні властивості особистості [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.refine.org.ua/pageid-3744-1.htm
108. Капустюк О.М., Пастушенко В.С. Явище самопрезентації особистості та співвіднесення його із саморозкриттям [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.bdpu.org/scientific_published/ psychology_2_2005/4;
109. Каракай Ю. В. Визначення незадоволених ринкових потреб як основа маркетингу інноваційних товарів / Ю. В. Каракай // Вісник НУ “Львівська політехніка”: Логістика. – 2005. – Випуск № 526. – С. 68-72.
110. Карданский Н.Л. Основы принятия управленческих решений / Н. Л. Карданский. - М.: РДЛ, 1998. - 259 с.
111. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика / В.Я. Кардаш. - К.: КНЕУ, 1997. – 156 с.
112. Карпинский М. Как торговать умом ? С умом / М. Карпинский // Неделя. – 1991. – №45. – С. 5.
113. Карпунь І. Н. Інноваційний розвиток суб'єктів господарювання: методологія формування, механізми реалізації: [Монографія] / І.Н. Карпунь, М.С. Хом'як. - Л.: Львівський держ. ін-т новітніх технологій та управління ім. В.Чорновола, 2009. – 432 с.
114. Кваснюк Б. Інвестиційна політика та відтворення в Україні / Б. Кваснюк // Економіка України. – 1997. - №9. - С. 16-24.
115. Кваліфікована українська молодь тікає за кордон [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zik.ua
116. Кирилов С. Трудности роста / С. Кирилов // Деловая Украина. –1996. – №6. – С.15-19.
117. Кирилюк В.С. Оптимальні рішення в умовах ризику на основі апарата багатозначних відображень: Дис. д-ра фіз.-мат. наук: 01.05.01 / В.С. Кирилюк. – К.,2006. – 307 с. - (НАН України; Інститут кібернетики ім. В.М.Глушкова).
118. Кияк Б.Р. Проблемний характер інформаційно-знанєво-прогнозних атракторів у системі науки / Б.Р. Кияк // Наука та наукознавство. – 2009 р. – №2. – С. 25-37.
119. Клейнер Г.Б. Предприятие в нестабильной экономической среде: риски, стратеги, безопасность / Г.Б. Клейнер, В.Л. Тамбовцев, Р.М. Качалов. – М.: Экономика, 1997. – 288 с.
120. Клименко С. Роздавати легко, а повертати важко / С. Клименко // Поступ. – 2000. – №11. – С. 2.
121. Князь О.В. Інноваційний розвиток підприємства: сутність і методи оцінювання / О.В. Князь // Збірник наукових праць: Економіка: проблеми теорії та практики. – Дніпропетровськ: ДНУ. – 2006. Вип. 4. Т. 4. – С. 997-1007.
122. Князь О.В. Інноваційний розвиток підприємства: сутність поняття, принципи оцінювання і регулювання / О.В. Князь, В.А. Новицький // Сучасні наукові дослідження: матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції, 20-28 лютого 2006 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 64-67.
123. Князь С.В. Економічний розвиток підприємств на засадах удосконалення логістичного управління інноваціями / С.В. Князь, В.А. Новицький, О.В. Князь // Вісник НУ “Львівська політехніка”: Логістика. – Львів. – 2006. – Випуск № 552. – С. 225-232.
124. Князь С.В. Інноваційний менеджмент: статико-динамічна візуалізація / С.В. Князь, Н.Г. Георгіаді, Л.Й. Топоровська, Д.К. Зінкевич – Львів: Видавництво Національного Університету «Львівська політехніка», 2009. – 144 с.
125. Князь С.В. Інноваційний менеджмент: статико-динамічна візуалізація: Навч. посібник./ С.В. Князь, Н.Г. Георгіаді, Л.Й. Топоровська, Д.К. Зінкевич - Львів: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2009. – 144 с.
126. Князь С.В. Інформаційна безпека в системі управління економічним розвитком підприємства / Н.Г. Георгіаді, С.В. Князь // Збірник наукових праць: Теорії мікро-макроекономіки. – Київ: Академія муніципального управління – 2006. – Випуск 25. – С. 191-196.
127. Князь С.В. Креативні рішення щодо обрання пріоритетних напрямків розвитку бізнес-систем / С.В. Князь, Ю.Р. Кулик, Д.К. Зінкевич // Вісник НУ “Львівська політехніка”. Випуск № 640. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів. – 2009. – С.298-304.
128. Князь С.В. Оцінювання інвестиційно-інноваційного потенціалу підпри