УПРАВЛІНСЬКІ ПРОЦЕДУРИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ

brief description

ЗМІСТ
ВСТУП ......................................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ ПРОЦЕДУРАЛІЗАЦІЇ УПРАВЛІННЯ В ОРГАНАХ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ ............................................................ 11
1.1. Поняття, значення та види управлінських процедур в діяльності органів прокуратури ....................................................................................................... 11
1.2. Учасники управлінських процедур в органах прокуратури ........................ 32
1.3. Принципи, стадії та правове регулювання управлінських процедур в органах прокуратури .......................................................................................... 50
Висновки до розділу 1 ............................................................................................... 73

РОЗДІЛ 2 ОКРЕМІ УПРАВЛІНСЬКІ ПРОЦЕДУРИ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ УКРАЇНИ .............................................................. 80
2.1. Адміністративно-юрисдикційні процедури в органах прокуратури ........ 80
2.2. Процедури прийняття управлінських рішень в органах прокуратури ..... 96
2.3. Управлінські процедури під час проходження державної служби в органах прокуратури ................................................................................... 111
2.4. Контрольно-наглядові управлінські процедури в органах прокуратури.................................................................................................. 128
2.5. Процедури розгляду звернень громадян в органах прокуратури ........... 144
Висновки до розділу 2 ............................................................................................ 159

ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................ 180

ВСТУП

Актуальність теми. Здійснювані в Україні адміністративна та судово-правова реформи, метою яких є поетапне формування ефективної організації діяльності державних органів, орієнтація їх, передусім, на охорону і захист прав, свобод та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, забезпечення їх належної реалізації не могли обійти правоохоронні органи, в тому числі й прокуратуру. Реформування прокуратури підтверджується як необхідністю приведення її діяльності у відповідність до конституційної моделі, так і необхідністю вдосконалення її управлінських аспектів діяльності, зокрема управлінських процедур, що вимагає їх ретельного і ґрунтовного вивчення.
До проблематики управлінських процедур в діяльності органів державного управління в цілому та органів прокуратури зокрема частково звертались такі вітчизняні та зарубіжні науковці, як В.Б.Авер’янов, Р.С.Алімов, Ю.П.Битяк, Г. Бребан, В.М.Гусаров, Є.В.Додін, А.С.Васильєв, Б. Гурне, Л.В.Коваль, А.Т.Комзюк, І.Б.Коліушко, В.К.Колпаков, А.В.Кірмач, М.В.Косюта, І.М.Лазарєв, М.І.Мичко, В.В.Сухонос, В.П.Тимощук, М.М.Тищенко, М.К.Якимчук та ін. Разом з тим у вітчизняній юридичній літературі питання управлінських процедур у діяльності органів прокуратури висвітлені недостатньо, в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно або в рамках ширшої правової проблематики, без комплексного підходу. Більше того, в правовому регулюванні управлінських процедур в органах прокуратури накопичилось чимало проблем, які суттєво впливають на ефективність виконання покладених на органи прокуратури завдань та функцій, а в деяких випадках призводять до порушення прав, свобод та законних інтересів учасників управлінських процедур.
Таким чином, необхідність удосконалення правового регулювання управлінських процедур в органах прокуратури з одного боку, та відсутність наукових досліджень з цієї проблематики – з другого обумовлюють актуальність і важливість комплексного дослідження широкого кола питань, пов’язаних із процедурними аспектами управлінської діяльності органів прокуратури, а також їх розвитком і удосконаленням.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень наказів Генеральної прокуратури України „Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України” № 1 від 19 вересня 2005 р., „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України” № 2гн від 20 січня 2006 р., п.1.1 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., п.п.3.1, 3.3 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., схвалених Вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ від 12 грудня 2005 р.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у тому, щоб на основі аналізу чинного законодавства України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, узагальнення практики їх реалізації визначити сутність та особливості управлінських процедур в діяльності органів прокуратури України, надати науково-обґрунтовані пропозиції та рекомендації до нормативно-правових актів із зазначених питань.
Для досягнення поставленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- сформулювати поняття, з’ясувати значення та визначити види управлінських процедур в діяльності органів прокуратури;
- охарактеризувати учасників управлінських процедур в органах прокуратури;
- проаналізувати принципи, стадії та правове регулювання управлінських процедур в органах прокуратури;
- розглянути особливості та визначити види адміністративно-юрисдикційних процедур в органах прокуратури;
- проаналізувати процедури прийняття управлінських рішень в органах прокуратури, управлінські процедури під час проходження державної служби, контрольно-наглядові управлінські процедури та процедури розгляду звернень громадян;
- на підставі виконання цих завдань виробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо удосконалення правового регулювання управлінських процедур в органах прокуратури України.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які складаються у сфері управлінської діяльності органів прокуратури України.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади та сучасний стан правового регулювання управлінських процедур в органах прокуратури України.
Методи дослідження. В роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на діалектичному підході до об’єкта, який досліджується, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логічний метод використано під час дослідження аналітичних матеріалів, точок зору авторів з окремих питань, які є предметом дослідження (Розділи 1, 2). Порівняльно-правовий метод використано під час дослідження окремих видів управлінських процедур в діяльності органів прокуратури (підрозділи 1.1, 2.1-2.5). За допомогою системно-структурного методу було охарактеризовано учасників управлінських процедур в органах прокуратури, принципи, стадії та правове регулювання управлінських процедур в органах прокуратури (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою статистичного методу і документального аналізу охарактеризовано особливості окремих видів управлінських процедур в діяльності органів прокуратури (підрозділи 1.1, 2.1-2.5). Соціологічні методи (опитування, анкетування) застосовано для характеристики проблемних питань реалізації управлінських процедур в діяльності органів прокуратури (підрозділи 1.1, 2.1-2.5).
Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали наукові праці із загальної теорії держави і права, розробки фахівців у галузі адміністративного права та теорії управління. Нормативною основою роботи є Конституція України, законодавчі та інші нормативно-правові акти, які регулюють управлінські процедури в діяльності органів прокуратури. Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали з означених питань.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є першим комплексним дослідженням управлінських процедур в діяльності органів прокуратури. В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- продовжено дослідження проблемних питань функціонування управлінських процедур в органах прокуратури, які вперше визначено як урегульований адміністративно-правовими нормами порядок здійснення послідовних дій щодо вирішення управлінських питань як під час зовнішньої, так і внутрішньої діяльності органів прокуратури, метою яких є створення необхідних умов для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників управлінських процедур – з одного боку, та підвищення ефективності управлінської діяльності в органах прокуратури - з другого.
- в новому аспекті визначено значення та особливості управлінських процедур в діяльності органів прокуратури;
- вперше управлінські процедури в діяльності органів прокуратури класифіковано за такими підставами: 1) залежно від характеру діяльності: правотворчі та правозастосовчі; 2) за напрямками (сферами) застосування: зовнішні та внутрішні; 3) залежно від виконуваних органами прокуратури функцій: регулятивні та охоронні, 4) залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь в управлінських процедурах: ті, які виникають між вищестоящим органом (посадовою особою) і нижчестоящим органом (посадовою особою), та ті, що виникають між не підпорядкованими суб’єктами; 5) за рівнем правового регулювання: які регламентовані законодавчими та підзаконними актами; 6) залежно від суб’єкта ініціативи: управлінські процедури, які виникають за ініціативою (заявою) фізичної або юридичної особи; управлінські процедури, які виникають за ініціативою органу прокуратури (прокурора) як владного суб’єкта; директивні, які здійснюються за розпорядженням вищестоящих органів (посадових осіб); 7) залежно від складності вирішуваних питань: спрощені та складні управлінські процедури;
- до особливостей учасників управлінських процедур в діяльності органів прокуратури вперше віднесено: одним із їх учасників обов’язково повинен бути орган прокуратури (посадова особа ) – у зовнішніх управлінських процедурах, та працівник прокуратури – у внутрішньо-організаційних управлінських процедурах; одні й ті ж учасники управлінських процедур за певних обставин можуть бути владними та підпорядкованими; учасники управлінських процедур можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою;
- дістав подальшого розвитку аналіз загальних стадій управлінських процедур в діяльності органів прокуратури до яких віднесено такі: порушення адміністративної справи і попередній розгляд матеріалів; розгляд справи компетентним органом (посадовою особою) і прийняття по цій справі рішення; оскарження рішення в справі (факультативна стадія); виконання прийнятого в справі рішення (у ряді випадків - факультативна стадія);
- вперше сформульовано поняття адміністративно-юрисдикційних процедур в органах прокуратури, до яких віднесено: 1) дисциплінарне провадження; 2) провадження про адміністративні правопорушення; 3) провадження зі скарг фізичних чи юридичних осіб;
- подальший розвиток дістав аналіз управлінських рішень в органах прокуратури, які визначено як вид управлінської діяльності, своєрідну форму впливу управляючого суб’єкта, яка пов’язана з підготовкою, прийняттям та реалізацією певних варіантів дій з метою вирішення як внутрівідомчих, так і позавідомчих завдань;
- продовжено аналіз управлінських процедур під час проходження державної служби в органах прокуратури до яких вперше віднесено: 1) прийняття на державну службу (приймання присяги, призначення на посаду, присвоєння класного чину); 2) стажування; 3) оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників (атестація, щорічна оцінка виконання прокурорами та слідчими покладених на них обов’язків і завдань); 4) роботу з особами, зарахованими до кадрового резерву; 5) проведення конкурсу на заміщення вакантних посад; 6) проведення службової перевірки (розслідування); 7) професійну підготовку прокурорсько-слідчих працівників; 8) процедури застосування заохочень та дисциплінарних стягнень;
- в новому аспекті розглянуто контрольно-наглядові процедури в органах прокуратури, які визначено як систематично або повсякденно здійснювані спостереження чи перевірки відповідності діяльності прокурорсько-слідчих працівників встановленим законодавством та відповідними підзаконними актами приписам (вимогам), отримання інформації про фактичний стан справ, виявлення позитивного досвіду та прорахунків у роботі та прийняття у зв’язку з цим відповідних управлінських рішень;
- до процедурних стадій вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян в органах прокуратури вперше віднесено такі: 1) подання звернення та його облік; 2) прийняття до розгляду та розгляд; 3) винесення рішення та надання відповіді по ньому; 4) виконання рішення; 5) узагальнення та аналіз звернень;
- сформульовано ряд конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, зокрема до: Законів України „Про прокуратуру”, „Про звернення громадян”; Дисциплінарного статуту прокуратури України, Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, Наказу ГПУ „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України”, Положення про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури України, Положення про єдину систему підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів органів прокуратури України, Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України, а також запропоновано прийняття нових нормативно-правових актів, зокрема: Положення про щорічне оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників, Порядку проведення службових перевірок в органах прокуратури України, Інструкції з проведення комплексних інспектувань та контрольних перевірок органів прокуратури.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:
– у науково-дослідній сфері – основні положення та висновки дисертації можуть бути основою для подальшої розробки теоретико-правових питань функціонування управлінських процедур в діяльності органів прокуратури України;
– у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють управлінські процедури в діяльності органів прокуратури, а також запропоновано прийняття цілої низки нових нормативно-правових актів з досліджуваних питань;
– у правозастосовчій діяльності – використання одержаних результатів дозволить покращити правове регулювання управлінських процедур в діяльності органів прокуратури;
– у навчальному процесі – матеріали дисертації можуть використовуватись під час проведення занять із дисципліни „Адміністративне право” та спецкурсу „Судові та правоохоронні органи”.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено дисертантом на двох науково-практичних конференціях: „Проблеми наукового забезпечення правоохоронної діяльності в умовах розбудови України як правової держави” (Дніпропетровськ, 2004), „Права громадян та правоохоронна діяльність” (Одеса, 2005), а також на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри адміністративного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у п’яти наукових статтях в наукових журналах і збірниках наукових праць, а також у двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ
В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретико-правових та організаційних засад реалізації управлінських процедур в діяльності органів прокуратури України.
До основних результатів, одержаних внаслідок проведеного дослідження, віднесено:
з теоретичних та організаційних питань:
1. Управлінські процедури в діяльності органів прокуратури визначено як урегульований адміністративно-правовими нормами порядок здійснення послідовних дій щодо вирішення управлінських питань як під час зовнішньої, так і внутрішньої діяльності органів прокуратури, метою яких є створення необхідних умов для забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів учасників управлінських процедур – з одного боку, та підвищення ефективності управлінської діяльності в органах прокуратури - з другого.
2. Призначенням управлінських процедур в діяльності органів прокуратури є: по-перше, упорядкування та приведення до єдиних стандартів подібних за змістом та формою управлінських дій в органах прокуратури; по-друге, вчасне виявлення проблем в сфері управлінської діяльності органів прокуратури, які потребують вирішення; по-третє, створення необхідних умов для забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів працівників органів прокуратури у внутрішньо-організаційних відносинах і прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у зовнішньо-адміністративних відносинах; по-четверте, прийняття законного та обґрунтованого управлінського рішення; по-п’яте, запобігання зловживанням службовим становищем.
3. До особливостей управлінських процедур в діяльності органів прокуратури віднесено: 1) вони передбачені законодавчими та підзаконними актами, які містять норми адміністративного права і у зв’язку з чим регулюють ці адміністративно-правові відносини; 2) управлінські процедури в діяльності органів прокуратури пов’язані із практичною реалізацією задач, функцій і владних повноважень їх працівників; 3) метою управлінських процедур є упорядкування управлінських відносин в органах прокуратури; 4) вони покликані обслуговувати різні види діяльності органів прокуратури, зокрема їх правотворчу та правозастосовчу діяльність; 5) управлінські процедури можуть мати зовнішнє та внутрішнє спрямування; 6) сутність та зміст управлінських процедур складають дії їх суб’єктів (учасників), однак ні в якому разі бездіяльність; 7) одним із обов’язкових суб’єктів управлінських процедур є орган прокуратури (працівник прокуратури), який наділений в переважній більшості випадків владними повноваженнями; 8) учасники управлінських процедур в діяльності органів прокуратури можуть бути як юридично нерівними, так і юридично рівними, однак нерівність є домінуючою; 9) кожна управлінська процедура в діяльності органів прокуратури має специфічні стадії; 10) управлінські процедури обов’язкові для виконання, їх порушення призводить до анулювання прийнятих рішень, притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні процедурних правил.
4. Управлінські процедури в діяльності органів прокуратури класифіковано за такими підставами: 1) залежно від характеру діяльності: а) правотворчі, які пов’язані з підготовкою та прийняттям нормативних актів; б) правозастосовчі, які визначають порядок реалізації правових норм (організація і контроль за додержанням правових норм, застосування заходів юридичного впливу до правопорушників тощо); 2) за напрямками (сферами) застосування: а) зовнішні, одним із суб’єктів яких є особа, що не працює в органах прокуратури, однак в силу певних обставин є учасником управлінської процедури (розгляд звернень громадян в органах прокуратури, порушення в установленому законом порядку провадження про адміністративне правопорушення); б) внутрішні, які здійснюються всередині органів прокуратури (прийняття управлінських рішень; процедури, які пов’язані із структурно-функціональними змінами в органах прокуратури; процедури, які пов’язані із проходженням служби та ін.); 3) залежно від виконуваних органами прокуратури функцій: а) регулятивні тобто такі, через які здійснюється безпосереднє регулювання управлінських відносин в діяльності органів прокуратури (визначення повноважень, проведення конкурсу на заміщення вакантної посади, прийняття присяги, проведення атестації, проведення контрольно-наглядових заходів щодо підлеглих, розгляд звернень громадян, застосування заохочень та ін.), які мають, так званий позитивний характер, тобто не пов’язані із вчиненням правопорушення; б) охоронні, які виникають із фактів неправомірної поведінки суб’єкта, тобто такої поведінки, яка вимагає певної реакції, в тому числі притягнення винних до відповідальності; 4) залежно від адміністративно-правового статусу суб’єктів, які беруть участь в управлінських процедурах: а) між вищестоящим органом (посадовою особою) і нижчестоящим органами (посадовою особою), наприклад під час призначення на посаду, накладення дисциплінарного стягнення тощо; б) між не підпорядкованими суб’єктами (наприклад, відносини між двома районними чи обласними прокуратурами, між двома прокурорами, які займають однакові посади; між органами прокуратури (прокурорами) та фізичними чи юридичними особами під час розгляду їх звернень; 5) за рівнем правового регулювання: а) які регламентовані законодавчими актами (Законом України „Про прокуратуру”, Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП)); б) які регламентовані підзаконними актами Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та відомств (наприклад Мін’юсту з питань реєстрації нормативних актів) та цілою низкою відомчих нормативно-правових актів Генеральної прокуратури України; 6) залежно від суб’єкта ініціативи: а) управлінські процедури, які виникають за ініціативою (заявою) фізичної або юридичної особи; б) управлінські процедури, які виникають за ініціативою органу прокуратури (прокурора) як владного суб’єкта; в) директивні, які здійснюються за розпорядженням вищестоящих органів (посадових осіб); 7) залежно від складності вирішуваних питань: а) спрощені управлінські процедури, які мають місце у тому випадку коли, під час вирішення адміністративної справи немає потреби залучати інших осіб, проводити складні процедурні дії тощо; б) складні управлінські процедури, які передбачають залучення до вирішення справи багатьох осіб (свідків, експертів, перекладачів та ін.), проведення багатьох процедурних дій.
5. Адміністративно-юрисдикційні процедури в органах прокуратури визначено як урегульований адміністративно-правовими нормами порядок здійснення послідовних дій щодо вирішення конкретних індивідуальних справ (спорів), пов’язаних з адміністративно-правовими відносинами як під час зовнішньої, так і під час внутрішньо-організаційної її діяльності із застосування у зв’язку з цим заходів адміністративного примусу шляхом прийняття спеціального юрисдикційного акту, або без застосування таких заходів.
6. В діяльності органів прокуратури виокремлено три види адміністративно-юрисдикційних процедур: 1) дисциплінарне провадження; 2) провадження про адміністративні правопорушення; 3) провадження зі скарг фізичних чи юридичних осіб.
7. Управлінські рішення в органах прокуратури визначено як вид управлінської діяльності, своєрідну форму впливу управляючого суб’єкта, яка пов’язана з підготовкою, прийняттям та реалізацією певних варіантів дій з метою вирішення як внутрівідомчих, так і позавідомчих завдань.
8. До особливостей управлінських рішень в органах прокуратури України ми відносимо: 1) їх спрямованість на вирішення як внутрішньо-організаційних завдань (проведення атестації, стажування, перепідготовки, підвищення кваліфікації, здійснення контролю за підлеглими та ін.), так і на вирішення основних завдань та функцій, які стоять перед прокуратурою (ст. ст.4, 5 Закону України „Про прокуратуру”); 2) перевагу внутрівідомчих управлінських рішень над зовнішніми (позавідомчими), так як переважна більшість управлінських відносин здійснюється саме під час внутрівідомчої діяльності; 3) можливість прийняття управлінських рішень як у єдиноначальному порядку, так і колегіальному (колективному), де переважає перший; 4) особливий суб’єктний склад, так як одним із обов’язкових суб’єктів прийняття управлінських рішень є прокурор (заступник прокурора), який наділений владними повноваженнями як у позавідомчих відносинах, так і у внутрішньо-організаційних відносинах; 5) велика кількість управлінських рішень в органах прокуратури стосується координаційної діяльності у сфері попередження та боротьби із правопорушеннями; 6) визначальним методом під час прийняття управлінських рішень в органах прокуратури України є імперативний, що випливає із прав та обов’язків прокурорів, які наділені для цього відповідними владними функціями (наприклад, накладення дисциплінарних стягнень) або правом ініціативи порушення процесу адміністративного провадження (розгляд скарг громадян, порушення справи про адміністративне правопорушення).
9. До управлінських процедур під час проходження державної служби в органах прокуратури віднесено: 1) прийняття на державну службу (приймання присяги, призначення на посаду, присвоєння класного чину); 2) стажування; 3) оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників (атестація, щорічна оцінка виконання прокурорами та слідчими покладених на них обов’язків і завдань); 4) роботу з особами, зарахованими до кадрового резерву; 5) проведення конкурсу на заміщення вакантних посад; 6) проведення службової перевірки (розслідування); 7) професійну підготовку прокурорсько-слідчих працівників; 8) процедури застосування заохочень та дисциплінарних стягнень.
10. Контрольно-наглядові процедури в органах прокуратури визначено як систематично або повсякденно здійснювані спостереження чи перевірки відповідності діяльності прокурорсько-слідчих працівників встановленим законодавством та відповідними підзаконними актами приписам (вимогам), отримання інформації про фактичний стан справ, виявлення позитивного досвіду та прорахунків у роботі та прийняття у зв’язку з цим відповідних управлінських рішень.
11. До процедурних стадій вирішення адміністративних справ за зверненнями громадян в органах прокуратури ми відносимо такі: 1) подання звернення та його облік; 2) прийняття до розгляду та розгляд; 3) винесення рішення та надання відповіді по ньому; 4) виконання рішення; 5) узагальнення та аналіз звернень.
12. З метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів учасників управлінських процедур в органах прокуратури необхідно в нормативних актах, які регулюють окремі управлінські процедури, передбачити: а) граничні строки розгляду справ під час адміністративних процедур; б) порядок та терміни доведення управлінських рішень, які приймаються під час управлінських процедур до зацікавлених осіб (надсилання копій рішень); в) порядок та максимальний термін оскарження рішень, які приймаються під час управлінських процедур, порядок та терміни надання відповіді по скарзі; г) порядок та терміни виконання рішень, які приймаються під час управлінських процедур.
13. З метою удосконалення процедури прийняття управлінських рішень з тих чи інших проблемних питань як внутрішньо-системної, так і їх зовнішньої управлінської діяльності доцільним є розроблення з подальшою систематизацією типових управлінських рішень щодо вирішення проблемних ситуацій, які мали місце в минулому, а також моделювання можливих проблемних ситуацій в майбутньому та прийняття у зв’язку з цим типових управлінських рішень, що є поширеною практикою у зарубіжних країнах.

з удосконалення нормативно-правових актів з досліджуваних питань:

1. Запропоновано ряд змін та доповнень до нормативних актів із досліджуваних питань, зокрема до: 1) Закону України „Про прокуратуру”: а) у ст.6 якого необхідно закріпити таке поняття органів прокуратури: „це єдина централізована система, яку очолює Генеральний прокурор України та яка складається з Генеральної прокуратури України, прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя (на правах обласних), міських, районних, міжрайонних, інших прирівняних до них прокуратур, а також військових прокуратур, спеціалізованих установ, організацій та підприємств”; б) ст.12 якого необхідно викласти у такій редакції: „Розгляд звернень”; 2) Закону України „Про звернення громадян”: а) назву якого необхідно переглянути, так як вона обмежує коло осіб, які можуть подати звернення; б) доцільно розмежувати у ньому такі види звернень, як пропозиція та зауваження; 3) Дисциплінарного статуту прокуратури України: а) у якому необхідно привести вичерпний перелік дисциплінарних проступків, які є такими, що порочать особу як працівника прокуратури, а також тих, які не сумісні з перебуванням на роботі в органах прокуратури; б) розширити права міських і районних прокурорів, інших прирівняних до них прокурорів щодо накладення дисциплінарних стягнень на підлеглих їм прокурорсько-слідчих працівників без внесення подання про це відповідному вищестоящому прокурору; в) необхідно закріпити у ньому: визначення понять „Службова дисципліна в органах прокуратури” та „Дисциплінарне правопорушення”; перелік загальних обов’язків працівників прокуратури, невиконання чи неналежне виконання яких є підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності; перелік загальних обов’язків керівників щодо дотримання службової дисципліни; вичерпний перелік дисциплінарних правопорушень, за вчинення яких до прокурорсько-слідчих працівників може бути застосоване найтяжче дисциплінарне стягнення – звільнення чи звільнення з позбавленням класного чину; обставини, які виключають можливість застосування дисциплінарних стягнень; обставини, які пом’якшують та обтяжують дисциплінарну відповідальність; г) Дисциплінарний статут прокуратури України необхідно також доповнити: по-перше, підставами застосування заохочень, до яких віднести: зразкове виконання службових обов’язків; бездоганну службу; високі показники службової діяльності; активність та ініціативність, виявлені під час виконання службових обов’язків; виявлення самовідданості, мужності, героїзму і відваги під час виконання службових завдань; систематичні позитивні відгуки про службову діяльність окремого працівника зі сторони фізичних чи юридичних осіб; по-друге, серед видів заохочень передбачити і такі, як: нагородження грамотою, почесною грамотою; зняття раніше накладеного дисциплінарного стягнення; надання додаткової відпустки; підвищення в посаді; 4) Наказу ГПУ „Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України” в якому міститься вимога щодо надання згоди працівником прокуратури відносно якого є дані про неправомірне придбання ним або членами його сім’ї майна, яка, на нашу думку, є недоцільною, а отже такою, що потребує скасування; 5) Положення про організацію роботи з молодими спеціалістами в органах прокуратури України, в якому необхідно закріпити норму такого змісту: „Наставниками призначаються найбільш досвідчені працівники, здатні налагоджувати контакти з людьми, користуються авторитетом та повагою серед колег по службі, вимогливі до себе та мають стаж неменше 3-х років на конкретному напрямку службової діяльності та необхідні педагогічні здібності”; 6) Положення про єдину систему підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих кадрів органів прокуратури України, в якому серед видів професійної підготовки прокурорсько-слідчих працівників необхідно передбачити і такі, як: перепідготовка, навчання в аспірантурі чи докторантурі, службова підготовка та практика.
2. Беручи до уваги те, що однією із форм оцінювання прокурорсько-слідчих працівників є щорічна оцінка виконання прокурорами та слідчими покладених на них обов’язків і завдань, умови та порядок якої залишаються неврегульованим, пропонуємо прийняти Положення про щорічне оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників, метою якого є здійснення регулярного контролю за проходженням державної служби та професійними досягненнями прокурорсько-слідчих працівників шляхом перевірки якості їхньої діяльності відповідно до посадових інструкцій, особистих планів роботи, і яка повинна проводитись в період між атестаціями безпосередніми керівниками (керівниками структурних підрозділів).
3. Необхідним є прийняття спеціального відомчого акту прокуратури, наприклад, Порядку проведення службових перевірок, в якому було б визначено: 1) мету службової перевірки; 2) підстави для її проведення; 3) порядок призначення службової перевірки; 4) організацію роботи комісії із службової перевірки; 5) права та обов’язки членів комісії, призначеної для проведення службової перевірки; 6) права особи, стосовно якої проводиться службова перевірка; 7) вимоги до оформлення результатів службової перевірки.
4. Зважаючи на велику кількість управлінських процедур під час проходження служби в органах прокуратури, з одного боку, та недосконалість їх правового регулювання – з другого (не систематизованість, дублювання, суперечливість або і зовсім відсутність правових норм, які регулювали б окремі управлінські процедури), вважаємо доцільним прийняття єдиного систематизованого акту з питань проходження служби, в якому були б врегульовані такі управлінські процедури як: прийняття на державну службу; стажування; оцінювання службової діяльності прокурорсько-слідчих працівників; робота з особами, зарахованими до кадрового резерву; проведення конкурсу на заміщення вакантних посад; проведення службового розслідування; професійна підготовка прокурорсько-слідчих працівників; процедури застосування заохочень та дисциплінарних стягнень.
5. Беручи до уваги важливе значення контрольно-наглядової діяльності в органах прокуратури, з одного боку, та неналежне її правове регулювання - з другого, вважаємо доцільним прийняття відомчого нормативного акту – Інструкції з проведення комплексних інспектувань та контрольних перевірок органів прокуратури, яка містила б такі розділи: 1) об’єкти та суб’єкти інспектувань та перевірок; 2) періодичність та терміни проведення інспектувань та перевірок; 3) порядок підготовки матеріалів до проведення інспектувань та перевірок; 4) формування складу комісій (груп), які будуть здійснювати інспектування чи перевірки; 5) права та обов’язки членів комісії; 6) права та обов’язки підрозділів, які перевіряються; 7) порядок проведення інспектувань та перевірок; 8) напрямки інспектувань та перевірок; 9) підбиття підсумків; 10) контроль за усуненням недоліків та оформлення матеріалів.
6. Беручи до уваги те, що як у Законі України „Про звернення громадян”, Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації, так і у Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому громадян в органах прокуратури України процедурні аспекти розгляду звернень визначені не чітко (подаються у різних статтях, пунктах, дублюються, а деякі із них й зовсім відсутні), вважаємо доцільним викласти процедурні аспекти розгляду звернень громадян у цих нормативних актах у такій послідовності: 1) подання звернення та його облік; 2) прийняття до розгляду та розгляд; 3) винесення рішення та надання відповіді по ньому; 4) виконання рішення; 5) узагальнення та аналіз звернень
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Адміністративне право України: Підручник для юрид. вузів і фак. / За ред. Ю.П. Битяка. – Харків: Право, 2000. – 520 с.
3. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991.– № 53. – Ст. 793.
4. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 544 с.
5. Административное право и административный процесс: старые и новые проблемы (по материалам “Лазаревских чтений”) // Государство и право. – 1998. – № 8. – С. 5-32.
6. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс: Учебник. – Харьков: Изд-во НУВД, 2001. – 352 с.
7. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: Сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях. - Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1990. - 207 с.
8. Управленческие процедуры / Отв. ред. Б.М.Лазарев. - М.: Наука, 1988. - 271с.
9. Протасов В.Н. Юридическая процедура. – М.: Юрид. лит-ра, 1991. – 169 с.
10. Адміністративна процедура та контроль за діяльністю адміністративних органів в Угорщині, Польщі, Болгарії, Естонії та Албанії. – К.: Вид-во УАДУ, 1999. – 236 с.
11. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Автор-упорядник В.П.Тимощук. - К.: Факт, 2003. - 496 с.
12. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України /Автори-упорядники І.Б.Коліушко, Р.О.Куйбіда. - К.: Факт, 2003. – 470 с.
13. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М.Прохоров. -2-е изд. - М.: Советская энциклопедия, 1983. – 896 с.
14. Советский энциклопедический словарь / Гл. ред. А.М. Ахомов. – 4-е изд. – М.: Книга, 1987. – 1600 с.
15. Тлумачний словник української мови. / Укладачі Ковальова Т.В., Коврига Л.П. – Харків: Синтекс, 2005. – 672 с.
16. Державне управління: теорія і практика / За заг. ред. проф. Авер’янова В.Б. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
17. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.
18. Державне управління: Навч. посіб. / А.Ф.Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко; За ред. А.Ф. Мельник. - К.: Знання-Прес, 2003. - 343с.
19. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: Курс лекций. – М.: Юрид. лит., 1997. – 400 с.
20. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю.Ф. Кравченка. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.
21. Євгеньева А. П. Словарь русского языка: В 4 т. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Русский язык, 1984. – 750 с.
22. Даль В. И. Толковый словарь великорусского языка: В 4 т. – М.: Русский язык, 1980. – Т. 3. – 555 с.
23. Ожегов С. И. Словарь русского языка. – М.: Сов. энциклопедия, 1973. – 846с.
24. Юридический энциклопедический словарь. Гл. Ред. А.Я. Сухарева. - М.: Советская энциклопедия, 1984. – 415 с.
25. Проблемы теории государства и права: Учеб. для вузов / Под ред. С.С. Алексеева. - М.: Юрид. лит., 1987. - 448 с.
26. Тимощук В.П. „Адміністративна процедура” у змісті адміністративного процесу // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – С.195-200.
27. Словарь юридических и государственных наук. - Т. 1. - СПб., 1901. – 254 с.
28. Авер’янов В.Б. Реформування українського адміністративного права: ґрунтовний привід для теоретичної дискусії // Право України. - 2003. - № 5. - С.117-119.
29. Марчук В., Ніколаєва Л. Процедури правової діяльності // Вісник прокуратури. – 2003. – С.88-91.
30. Зеленцов А.Б. Контроль за деятельностью исполнительной власти в зарубежных странах: Учебное пособие. – М.: РУДН, 2002. – 190 с.
31. Теория юридического процесса / Под общ. ред. В. М. Горшенева. – Харьков: Вища школа, Изд-во при Харьк. ун-те, 1985. – 192 с.
32. Про заходи щодо вдосконалення нормотворчої діяльності органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 лютого 1999 р. № 145/99 // Урядовий кур’єр. – 1999. – 14 лютого.
33. Андрійко О.Ф. Організаційно-правові проблеми державного контролю у сфері виконавчої влади: Автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / Інститут держави і права НАН України. – К., 1999. – 38 с.
34. Скакун О.Ф. Теория государства и права: Учебник. – Харьков: Консум; Ун-т внутр. дел. 2000 – 704 с.
35. Лазарев И.М. Административные процедуры в сфере взаимоотношений граждан и их организаций с органами исполнительной власти в Российской Федерациис: Дисс. канд. юрид. наук: 12.00.14. – Москва: Институт государства и права, 2002. – 200 с.
36. Старилов Ю.Н. Административная юстиция в структуре общего административного права // Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные концепции. – М.: Юристъ, 2002. – С.157.
37. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. лит-ра. АН СССР Ин-т гос-ва и права, 1964. – 158 с.
38. Засторожная С.К. Советский административный процесс: Учеб. пособие. – Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1985. – 100 с.
39. Лория В.А. Административный процесс и его кодификация. – Тбилиси: Изд-во Тбил. ун-та, 1986. – 281 с.
40. Стефанюк В. Адміністративний процесуальний кодекс України. Яким йому бути? // Право України. – 1999. - № 12. – С. 15-20.
41. Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвітку правових доктрин. – К.: ІнЮре, 2000. – 68 с.
42. Адміністративний процес: Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. - 256 с.
43. Кисіль Л.Є., Крупчан О.Д. Європейський досвід законодавчого регулювання адміністративних процедур // Виконавча влада і адміністративне право / За заг.ред В.Б.Авер’янова. – К.: Ін-юре, 2002. – С.178-186.
44. Лихачов С.В. Дозвільне провадження в адміністративному процесі: Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07 – Харків, 2001. – 177 с.
45. Шлоер Б., Сойко І. Німецько-українсько-російський коментований словник з адміністративного права / За заг. ред. Б.Шлоера та Ю.Зайцева. - К.: Український центр правничих студій, 2003. – 543 с.
46. Алехин А. П., Кармолицкий А. А., Козлов Ю. М. Административное право Российской федерации. – М.: Зерцало, Теис, 1996. – 624 с.
47. Перепелюк В.Г. Адміністративний процес. - Чернівці: Рута, 2001. - 316 с.
48. Чиркин В.Е. Государственное управление. Элементарный курс. – М.: Юристъ, 2001. – 320 с.
49. Алімов Р.С. Процедури в адміністративному праві України: теорія і практика: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Ірпінь: Академія державної податкової служби України, 2002. – 18 с.
50. Проблемы эффективности работы управленческих органов / Под ред. Ю. А. Тихомирова. – М.: Наука, 1973. – 440 с.
51. Про Регламент Генеральної прокуратури України: Наказ ГПУ від 30 вересня 2005 р. № 53 (із відповідними змінами та доповненнями станом на 01.08.2007 р.)
52. Котелевская И.В. Правовая регламентация взаимодействия властей в парламентсокй деятельности // Вестник Межпарламентской Ассамблеи. - Санкт-Петербург, 1994. - № 2. - С. 26-28.
53. Положення про порядок проведення атестації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України: Наказ ГПУ № 161 ц від 20 січня 2006 р.
54. Про організацію роботи і управління в органах прокуратури України: Наказ ГПУ від 19 вересня 2005 р. № 1.
55. Про заходи і порядок здійснення контролю за забезпеченням захисту працівників прокуратури: Наказ ГПУ від 28 квітня 1994 р. № 3.
56. Мичко М. До питання про загально-наглядову діяльність прокуратури // Право України. – 2000. – № 4. – С. 50-51.
57. Давиденко Л.М., Мычко Н.И., Гусаров В.Н., Карчкач П.М. Организация работы в органах прокуратуры. Текст лекции. – Харьков: ИПК Генеральной прокуратуры Украины, 1996. – 138 с.
58. Давыденко Л.М. Цель, задачи и функции прокуратуры // Закон Украины «О прокуратуре»: теория и практика применения. - Краткие тезисы докладов и научных сообщений Республиканской научно-практической конференции.- Х.,1992. - С. 11-13.
59. Пінаєв А.О. Місце прокуратури в системі органів влади на сучасному етапі розвитку України // Правова система України: теорія і практика. - Київ, 1993. - С.428-430.
60. Шишкін В. Прокуратура і правосуддя в суверенній Україні // Право України. - 1992. - № 1. - С.7-11.
61. Теория государства и права. Курс лекций / Под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – М.: Юристъ, 1997. – 672 с.
62. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Отв. ред. проф. М.Н. Марченко. – Т. 1. Теория государства. – М.: Издательство «Зеркало», 1998. – 416 с.
63. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. - 656 с.
64. Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.
65. Долежан В.В. Проблемы компетенции прокуратуры: Дисс... докт.юрид.наук / ВНИИ прокуратуры СССР.- М., 1991.- 438 с.
66. Цивільний кодекс України // Офіційний вісник України. – 2003. – № 11. – Ст. 461.
67. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. - Ст. 490.
68. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления. - М.: Наука, 1987. – 293 с.
69. Бахрах Д.Н. Административное право: Крат. учеб.курс. – М.: Норма, 2000. – 275 с.
70. Авдонин В.С., Карпов Е.А., Науменко А.Б. Правоохранительные органы. Сборник схем: Учебное пособие для юридических вузов / Отв. ред. канд. юрид. наук. доц. Г.В.Дроздов. – М.: Новый юрист, 1997. – 112 с.
71. Смирнов А.Ф. Прокуратура и проблемы управления. – М.: Криминологическая Ассоциация, 1997. – 264 с.
72. Про затвердження Дисциплінарного статуту прокуратури України: Постанова Верховної Ради України № 1796-XII від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 4. - Ст.15.
73. Про організацію роботи з кадрами в органах прокуратури України: Наказ ГПУ від 20 січня 2006 р. № 2 гн.
74. Литвак О., Шумський П. Функції прокуратури України. – Хмельницький: ХІРУП, 1998. – 390 с.
75. Самсонов В.Н. Административное законодательство: понятие, содержание, реформа. – Харьков: Основа, 1991. – 117 с.
76. Петров Г.И. Основы социалистического управления. – Ленинград: Изд-во Ленинградского ун-та, 1974. – 292 с.
77. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом. – М.: Мысль, 1973. – 358с.
78. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Юрінком Інтер, 1994. – 236 с.
79. Теория права и государства: Учебник / Под ред. Г.Н. Манова. – М.: Изд-во БЕК, 1996. – 336 с.
80. Хропанюк В.Н. Теория государства и права / Под ред. В.Г. Стрекозова. – М.: Итнтерстиль, 2000. – 377 с.
81. Спиридонов Л.И. Теория государства и права: Учеб. пособие. – М.: Проспект, 1996. – 304 с.
82. Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства: Вопросы и ответы. - М.: Новый Юрист, 1999. - 240 с.
83. Погребной И.М., Шульга А.М. Теория права: Учеб. пособие. – Харьков, Ун-т внутр. дел, 1998. – 149 с.
84. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
85. Алексеев С.С. Теория права. – М.: Изд-во БЕК, 1994. – 224 с.
86. Анохіна Л.С. Суб’єкти адміністративної юрисдикції в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07. – Харків: НУВС, 2001. – 171 с.
87. Додин Е.В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел: Учебное пособие. – К.: НИ и РИО КВШ МВД СССР, 1985. – 100 с.
88. Калаянов Д.П. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел Украины. Учеб. пособие. – Одеса: АО БАХВА, 2000. – 128 с.
89. Клюшниченко А.П. Организация административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел в свете Основ законодательства СССР об административных правонарушениях: Учеб. пособие. – К.: КВШ МВД СССР, 1983. – 56 с.
90. Комзюк А.Т. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності міліції України: Дис...доктора юрид. наук: 12.00.07. – Х., 2002. – 408 с.
91. Административно-юрисдикционная деятельность органов внутренних дел (милиции): Учеб. пособие / Под ред. А.П.Коренева. - М.: МВШМ МВД СССР, 1988. - 90 с.
92. Остапенко О.І. Адміністративна деліктологія: соціально-правовий феномен і проблеми розвитку. – Львів: Львівський ін т вн. справ при Українській академії внутрішніх справ, 1995. – 312 с.
93. Шергин А.П. Административная юрисдикция. – М.: Юрид. лит., 1979. – 143с.
94. Шильник В.Ю. Щодо вичленення окремих видів юрисдикційних проваджень адміністративного процесу // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2003. – Вип. 24. – С. 68–72.
95. Якимов А.Ю. Субъекты административной юрисдикции (правовой статус и его реализация): Монография. Ч.1. Правовой статус субъекта административной юрисдикции. - М.: ВНИИ МВД России, 1996. – 68 с.
96. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35, 36, 37. – Ст. 446.
97. Юридическая энциклопедия. – М.: Юринформцентр, 1999. –526 с.
98. Юридичний словник / Уклад.: Бутко І.П., Гричук Р.І.. За ред. Бабія Б.М. та інш. - 2-е вид. доп. -К.: Голов. ред. УРЕ, 1983. – 872 с.
99. Проблемы теории государства и права / Под. ред. С.С.Алексеева. – М.: Юрид. лит., 1987. – 520 с.
100. Додин Е.В., Клюшниченко А.П. Административная юрисдикция органов внутренних дел. – К.: КВШМ, 1981. – 123 с.
101. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина: Підручник / Під заг. ред. І.П. Голосніченка, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Українська академія внутрішніх справ, 1995. – 177 с.
102. Словарь административного права / Кол. авт. - М.: Фонд «Правовая культура». - 1999. - 320 с.
103. Хаманева Н.Ю. Защита прав граждан в сфере исполнительной власти. - М.: Ин-т государства и права РАН, 1997. – 214 с.
104. Бойцова В.В., Бойцов В.Я. Административная юстиция: к продолжению дискуссии о содержании и значении // Государство и право. – 1994. – № 5. – С.14-18.
105. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса.-М. Издание г. Тихомирова М.Ю., 1998.- 798 с.
106. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: «Одиссей», 2001. – 288 с.
107. Русак Ю.І. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів державної податкової служби України: Дис. ...канд. юрид. наук: 12.00.07 – Ірпінь, 2004. – 162 с.
108. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
109. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.
110. Дерлоу. Д. Ключові управлінські рішення. Технологія прийняття рішень: Пер. з англ. - К.: Всеувито, Наукова думка 2001. - 242 с.
111. Мексон М.Х., Альберт М., Хедоури М. Основы менеджмента: Пер. с англ. - М.: „Дело”, 1992. - 702 с.
112. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение. – М.: Наука, 1972. – 288 с.
113. Мирошниченко Ю.Р. Організаційно-правові засади підготовки та прийняття державно-політичних рішень. -Харків: Фактор, 2004.- 224 с.
114. Малиновський В.Я. Державне управління: навчальний посібник. – Луцьк: „Вежа”, 2000. – 558 с.
115. Україну будує кожен із нас: Виступ Президента України В.Ющенка на Майдані Незалежності 24 серпня 2005 р. // Урядовий кур’єр. – 2005. – 26 серпня. – С.1-3.
116. Мудров А.Н. Проблемы реформирования прокуратуры в соответствии с Конституцией Украины // Проблеми органі¬зації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах. Збірник наукових праць. – Харків: Інститут підви¬щення кваліфікації. Генеральна прокуратура України., 1998. – С. 19-23.
117. Мичко М.І. Функції та організаційний устрій прокуратури. Наук. видання. - Донецьк: „Донеччина”, 2001. - 272 с.
118. Про затвердження Інструкції з діловодства в органах прокуратури України: Наказ ГПУ від 28 грудня 2002 р. № 90.
119. Проблемы развития правового статуса Российской прокуратуры в условиях переходного периода. – М.: НИИ Проблем укрепления законности и правопорядка Генеральной прокуратуры РФ, 1998. – 92 с.
120. Мичко Т.І. Теоретичні і практичні проблеми організації роботи в апараті прокуратури області. – Донецьк, 2000.– 160 с.
121. Про затвердження Програми кадрового забезпечення державної служби та програми роботи з керівниками державних підприємств, установ і організацій: Указ Президента України № 1035/95 від 10 листопада 1995 року // Офіційний вісник України. – 1995. – № 43. – Ст. 1872.
122. Державна служба: організаційно-правові основи і шляхи розвитку / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Акад. правових наук України. Київський регіональний центр, 1999. – 272 с.
123. Оболенський О. Ю. Державна служба: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003. - 344 с.
124. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади: Монографія. - X.: Право, 2005. - 304 с.
125. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Організація державної служби в Україні: Навчально–методичний посібник. – Одеса: Юридична література, 2002.– 328с.
126. Петришин О.В. Статус службової особи: природа, структура, спеціалізація. - К.: УНКВО, 1990. - 76 с.
127. Іншин М.І. Правове регулювання службово-трудових відносин в Україні. Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 337 с.
128. Про затвердження Положення про класні чини працівників органів прокуратури України: Постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. № 1795-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 4. - Ст.14.
129. Про встановлення співвідношення між класними чинами працівників прокуратури України і військовими званнями та спеціальними званнями працівників органів внутрішніх справ України: Постанова Президії Верховної Ради України від 29 червня 1992 року № 2517-ХП // Відомості Верховної Ради України. – 1992.