УСІЧЕННЯ ЯК ТИП СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОГО ВАРІЮВАННЯ І СПОСІБ ТРАНСФОРМАЦІЇ У ФРАЗЕОЛОГІЇ

brief description

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

УДК 811.161.2’373.7

Свердан Тетяна Петрівна

УСІЧЕННЯ ЯК ТИП СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНОГО
ВАРІЮВАННЯ І СПОСІБ
ТРАНСФОРМАЦІЇ У ФРАЗЕОЛОГІЇ

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Бабич Надія Денисівна,
кандидат філологічних наук,
професор

Чернівці 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ......4
ВСТУП...9
РОЗДІЛ 1
ВАРІЮВАННЯ І ТРАНСФОРМАЦІЯ У ФРАЗЕОЛОГІЇ: РЕТРОСПЕКЦІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ..15
1.1. Варіантність як явище і процес у фразеології.16
1.1.1. Поняття мовної варіантності та чинники процесу варіювання....16
1.1.2. Варіантність як явище синхронії та діахронії..19
1.1.3. Характеристика часткових чинників варіювання у фразеології..20
1.1.4. Розмежування понять варіант, синонім, дериват у фразеології.....22
1.1.5. Протиставлення структурних і семантичних фразеологічних варіантів. .26
1.1.6. Діахронічне варіювання ФО...27
1.1.7. Класифікація синхронічних варіантів ФО...29
1.2. Трансформація як прояв синхронічної варіантності фразеологізмів та спосіб їх стилістичного використання32
1.2.1. Пошук критеріїв нормативності у мовознавстві.33
1.2.2. Витоки наукових досліджень явища трансформації ФО...35
1.2.3. Розрізнення процесів варіювання і трансформації.40
1.2.4. Класифікація семантичних і структурно-семантичних способів трансформації ФО..44
РОЗДІЛ 2
МОВНІ ТА ПОЗАМОВНІ ЧИННИКИ ПРОЦЕСУ УСІЧЕННЯ СТРУКТУРИ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ...50
2.1. Проблема усічення компонентного складу ФО у світлі мовознавчих концепцій.....51
2.2. Процес усічення ФО в аспекті структурно-семантичного моделювання...66
2.2.1. Усічення структури ФО з погляду мовознавчих дихотомій..66
2.2.2. Структурно-семантичні варіаційні ряди усічених варіантів ФО.69
2.2.3. Усічення фразеологізмів, побудованих за моделлю складного речення82
2.2.4. Усічення ФО, побудованих за моделлю простого речення89
2.2.5. Усічення ФО, побудованих за моделлю словосполучення92
2.2.6. Творення слів на ґрунті власне фразеологізмів...95
2.2.7. Характеристика усічених компонентів ФО.99
2.3. Зовнішня природа процесу усічення структури фразеологізмів....107
РОЗДІЛ 3
ФУНКЦІОНУВАННЯ УСІЧЕНИХ ФО..120
3.1. Відтворення та сприйняття українцями когнітивно-культурологічної інформації, закладеної в усічених ФО...121
3.2. Актуалізація експресивних властивостей усічених ФО у текстах художньої літератури..148
3.3. Усічені ФО як один із засобів формування газетних текстів..169
3.4. Способи введення усічених ФО у контекст...183
ВИСНОВКИ.190
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ
Список використаної літератури...195
Джерела..227
АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК...233

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. Бат. Батюк Н.О. Фразеологічний словник. На допомогу вчителеві. К.: Рад. шк., 1966. 235 с.
2. біл. білоруське.
3. Б.-Н. Білецький-Носенко П. Словник української мови / Підготував до видан-ня В.В.Німчук. К.: Наук. думка, 1966. 423 с.
4. болг. болгарське.
5. БРФР Кошелев А.К., Леонидова М.А. Българско-руски фразеологичен реч-ник. М.: Рус. язык, София: Наука и изкуство, 1974. 635 с.
6. В. ж. Вік живи вік учись. Українська народна мудрість / Упоряд. І.П.Бере-зовський. К.: Рад. шк., 1961. 134 с.
7. ВНС Малороссийские пословицы и поговорки, собранные В.Н.С. (Смирниц-ким). Х., 1834. 34 с.
8. Грінч. Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. В чотирьох томах / НАН України. Ін-т української мови. Т. І. К.: Наук. думка, 1996. 495 с.; Т. ІІ. К.: Наук. думка, 1996. 588 с.; Т. ІІІ. К.: Наук. думка, 1996. 516 с.; Т. ІV. К.: Наук. думка, 1997. 616 с.
9. Гур. Образне слово. Постійні народні порівняння / Упоряд. І.Гурин. К.: Дніпро, 1974. 238 с.
10. Д. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. 1-4. Т. 1. М., 1978. 699 с.; Т. 2. М., 1979. 779 с.; Т. 3. М., 1980. 555 с.; Т. 4. М., 1980. 683 с.
11. Даль Пословицы русского народа / Сб. В.Даля. М.: Гослитиздат, 1957. ХХVІІІ, 991 с.
12. ДССІ діахронічний структурно-семантичний інваріант.
13. ДФВ діахронічний фразеологічний варіант.
14. Жук. Словарь русских пословиц и поговорок / Сост. В.П.Жуков. 2-е изд., стереотип. М.: Сов. энциклоп., 1967. 535 с.
15. Зак. пр. Скарби народної мудрості: Закарпатські українські прислів’я та приказки / Зап. та впоряд. В.Іваньо. Ужгород, 1959. 158 с.
16. Зін. Зіновіїв К. Вірші. Приповісті посполиті. К.: Наук. думка, 1971. 391 с.
17. Ів., 1996 Івченко А. Українська народна фразеологія: ареали, етимологія. Х.: Око, 1996. 160 с.
18. Ів., 1998 Івченко А.О. Історія та етимологія української фразеології: Бібліо-графічний покажчик (1864-1998) / Харків. гуманіт. ін-т, Нар. укр. академія”, Харків. іст.-філол. т-во. Х., 1998. 160 с.
19. Ільк. Галицкіе проповідки і загадки, зібрані Г.Ількевичем. Відень, 1841. 124 с.
20. КА картотека автора.
21. Лєп. Лепешау І.Я. Этымалагічны слоунік фразеалагізмау. Мінск: Народная асвета, 1981. 160 с.
22. Мал. Пословицы, присловия, шутки / Собрал Ал.Н.Малинка // Сб. материа-лов по малорусскому фольклору. Чернигов, 1902. ХХІ, 388 с.
23. Ном. Украінські приказки, прислівъя и таке инше. Збірники О.В.Марковича и других / Спорудив М.Номис. С.-Петербург, 1864. VІІ, 304, ХVІІ с.
24. Н. ск. Народ скаже як зав’яже: Українські народні прислів’я, приказки, за-гадки / Упоряд. Н.С.Шумади. К.: Веселка, 1973. 229 с.
25. Ож. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н.Ю.Шведовой. 14-е изд. М.: Рус. язык, 1983. 816 с.
26. ОФВ оказіональний фразеологічний варіант.
27. Паз., 1989 Прислів’я та приказки: Природа. Господарська діяльність людини / Упоряд. М.М.Пазяк. К.: Наук. думка, 1989. 480 с.
28. Паз., 1991 Прислів’я та приказки: Взаємини між людьми / Упоряд. М.М.Па-зяк. К.: Наук. думка, 1991. 440 с.
29. Паз., 2001 Українські прислів’я, приказки та порівняння з літературних пам’яток / Упоряд. М.М.Пазяк. К.: Наук. думка, 2001. 392 с.
30. Плав. Приповідки або українсько-народня філософія / Зібрав, підгот. до друку та опублік. Володимир С. Плав’юк. Перевид. з ориґіналу 1946 р. Т. І. Едмонтон: Асоц. Укр. Піонерів, 1998. ХІІ, 355 с.; Українські приповідки / Зібрав Володимир С. Плав’юк / Упоряд., поясн. та редаг. Б.Медвідський, О.Макар. Т. ІІ. Едмонтон: Асоц. Укр. Піонерів, 1996. 297 с.
31. пол. польське.
32. ПР просте речення.
33. Рап. Беларускія прыказкі, прымаукі і загадкі / Склау Яуген Рапановіч. Вид.3. Мінск, 1974. 384 с.
34. рос. російське.
35. СБР складне безсполучникове речення.
36. Скр. Скрипник Л.Г. Фразеологія української мови. К.: Наук. думка, 1973. 280 с.
37. СПР складнопідрядне речення.
38. СР складне речення.
39. СС словосполучення.
40. ССМ структурно-семантична модель.
41. ССНП Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. Х.: Основа, 1993. 176 с.
42. ССР складносурядне речення.
43. СУІ Словник українських ідіом / Уклав Удовиченко Г.М. К.: Рад. письм., 1968. 463 с.
44. СУМ Словник української мови: В 11-ти т. К.: Наук. думка, 1970-1980.
45. СФВ синхронічний фразеологічний варіант.
46. СФС Коломієць М.П., Регушевський Є.С. Словник фразеологічних синонімів / За ред. В.О.Винника. К.: Рад. школа, 1988. 200 с.
47. ТСБМ Тлумачальны слоунік беларускай мовы: У 5 т. Т. 1. Мінск: Галоу-ная рэд. Бел. сав. энцыкл., 1977. 391 с.
48. Уд. Удовиченко Г.М. Фразеологічний словник української мови. Т. 1-2. К.: Вища шк., 1984. Т. 1. 303 с.; Т. 2. 384 с.
49. УДФВ усічений діахронічний фразеологічний варіант.
50. Уж. Ужченко В.Д. Народження і життя фразеологізму. К.: Рад. шк., 1988. 279 с.
51. укр. українське.
52. Укр. пр., 1936 Українська народна приказка / За ред. А.І.Хвилі. К.: Держ. вид-во худ. літ., 1936. 577 с.
53. Укр. пр., 1955 Українські народні прислів’я та приказки / Упоряд. В.Бобкова, Ф.Лавров, М.Ліждвой, Г.Сухобрус, Ф.Ткаченко. К.: Вид-во АН УРСР, 1955. ХVІ, 447 с.
54. Укр. пр., 1961 Українські народні прислів’я та приказки. Вид 2-ге, випр. та доп. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 526 с.
55. Укр. пр., 1963 Українські народні прислів’я та приказки: Дожовтневий пе-ріод / Упоряд. В.Бобкова, Й.Багмут, А.Багмут. К.: Держ. вид-во худ. літ., 1963. 792 с.
56. Укр. пр., 1992 Українські прислів’я та приказки / Упоряд. Д.Єсипенко, М.Новиченко. К.: Т-во Знання” України, 1992. 96 с.
57. УРРУФС Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник / Уклад. І.С.Олійник, М.М.Сидоренко. 2-ге перероб. і доп. вид. К.: Рад. шк., 1978. 448 с.
58. УСФВ усічений синхронічний фразеологічний варіант.
59. УФВ узуальний фразеологічний варіант.
60. ФВ фразеологічний варіант.
61. ФО фразеологічна одиниця.
62. Фр. Галицько-руські народні приповідки: У 3 т. / Зібрав, упорядкував і пояснив д-р Іван Франко // Етнограф. зб. НТШ Т. ХVІ (Т. І, Вип. І). Львів, 1905. 600 с.; Т. ХХІV (Т. ІІ, Вип. ІІ). Львів, 1908. 612 с.; Т. ХХVІІІ (Т. ІІІ, Вип. ІІ) Львів, 1910. 541 с.
63. ФСЛГСС Вархол Н., Івченко А. Фразеологічний словник лемківських говірок Східної Словаччини. Пряшів: Словацьке пед. вид-во, 1990. 160 с.
64. ФСУМ Фразеологічний словник української мови / Уклад. В.М.Білоноженко та ін. Кн. 1-2. К.: Наук. думка, 1993. 984 с.
65. Чуб. Пословицы, загадки, колдовство // Труды этнографическо-статистиче-ской экспедиции в Западно-русский край, снаряженной императорским Русским географическим обществом. Юго-Западный отдел. Материалы и исследования, собранные д. чл. П.П.Чубинским. Т. 1. Вып. 2. СПб., 1877. С.229-304.
66. Югас. Панькевич І. Покрайні записи на закарпатсько-українських церковних книгах з додатком 4-х монастирських грамот і збірки закарпатсько-українських народних приповідок Івана Югасевича з р.1809. Прага, 1947.
67. NKPP Nowa ksiega przyslow i wyrazen przyslowiowych polskich / Pod red. akad. J.Krzyzanowskiego. T. 1-4. Warszawa: Panstowy Instytut Wydawniczy, 1969-1978.

ВСТУП

Мова це постійний рух, коли статика є лише окремим випадком динаміки та розвою загальної системи, реалізованої в конкретному мовленні. Фразеологічним одиницям (ФО) як системним мовним знакам, актуалізованим в індивідуальному мовленні, теж властива діалектично суперечлива єдність постійності / змінності форми і змісту, експліцитного й імпліцитного, інтелектуального та експресивно-емоційного. Це зумовлює широку варіантність у фразеології.
Багатство варіацій народного слова, глибини їх семантичного наповнення свідчать про високу розвиненість національної мови, увиразнюють стилістику, роблять влучнішим, логічнішим, психологічно багатим та образно піднесеним наше мовлення” [270, с.12]. Така природа фразеологізмів спричинила появу двох, тепер уже традиційних, аспектів дослідження фразеології структурного та функціонального.
Вивчення фразеології з погляду структури дає змогу описати мовні властивості ФО та їх компонентів, систематизувати й кодифікувати багатий фразеологічний фонд, встановити зв’язок інваріантного варіантного.
Дослідження функціональної сфери фразеологізмів (номінативної, комунікативної, естетичної, когнітивної, прагматичної тощо) у конкретних мовленнєвих умовах дозволяє повніше розкрити особливості інваріантних ФО та їх варіантів і того оточення (контексту), у яке вони потрапляють.
Вихідними для дослідження варіантності у фразеології є такі положення:
1. Внутрішня форма ФО це асоціативно-образний елемент, який опосередко­вано співвідносить фразеологізми з відповідними об’єктами вторинної (фразеологічної) номінації і зумовлює їх варіантність.
2. Внутрішню форму (образ) ФО творять компоненти, які не повністю десе­мантизувались і актуалізують у фразеологічному контексті свої основні та потенційні семи.
3. Сукупність системних властивостей фразеологічних компонентів-семем ста-новить їхню фразеотвірну значущість, завдяки якій ці компоненти варіюються.
Актуальність дослідження. Із зародженням і розвитком фразеологічної стилістики зацікавленість феноменом варіантності, зокрема її частковим проявом трансформацією ФО, не зменшується, і кожне, навіть принагідне дослідження є складовою розбудови цієї галузі мовознавства.
Нашу увагу привернув один з найбільш цікавих і продуктивних видів структурно-семантичної варіантності фразеологізмів усічення їх компонентного складу, викликане прагненням не лише до економії мовлення, а й до певного стилістичного ефекту. Основи сучасних студій явища усічення в україністиці закладені ще О.Потебнею (ідея згущення думки”). Пізніше до цієї проблеми зверталися Л.Скрипник (1969, 1973), Н.Бабич (1971), П.Дудик (1973), І.Гнатюк (1981, 1989), В.Чабаненко (1981), Г.Удовиченко (1984), М.Демський (1994) та ін., проте немає жодного монографічного комплексного дослідження про явище усічення структури українських ФО.
Актуальність нашого наукового пошуку зумовлена також активним розвитком нового функціонально-мовленнєвого напряму вивчення фразеології, який скерував увагу мовознавців до семемно-компонентної організації ФО і посилив зацікавленість прагматичними аспектами фразеологічної семантики та структури, активізував дослідження взаємозв’язку денотативно-сигніфікативного, раціонального та експресивно-конотативного, емоційно-образного значення ФО, пов’язаного з фоновим контекстом окремих компонентів-концептів [див.: Р.Зорівчак (1983), Б.Ажнюк (1989), С.Єрмоленко (2001), Л.Мельник (2001)].
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в межах тематики науково-дослідної роботи кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича (Становлення і розвиток сучасної української мови на лексичному і граматичному рівнях”, номер державної реєстрації 01910034125).
Мета роботи з’ясувати механізм усічення компонентного складу ФО і розкрити функціональні особливості усічених їх варіантів у мові. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань:
1) розмежувати поняття усічення як типу структурно-семантичної варіант-ності і усічення як способу трансформації фразеологізмів;
2) визначити внутрішньомовні чинники явища усічення шляхом структурно-семантичного моделювання ФО і опису мовних характеристик їх компонентів;
3) з’ясувати позамовні причини усічення структури ФО;
4) простежити за допомогою когнітивно-процесуального моделювання усіче-ної ФО в дії та верифікації вплив фонових знань українців на перебіг процесу усічення та його наслідки;
5) охарактеризувати функції усічених варіантів ФО у мові художньої літера-тури та преси.
Об’єктом дослідження є фразеологічна система української мови, а предметом дослідження усічені варіанти українських фразеологізмів.
Джерелами фактичного матеріалу слугували основні фразео- та лексикографічні праці ХVІІ-ХХ століть, а саме: Приповісті посполиті” К.Зіновієва (видання 1971 року); Галицькі приповідки і загадки” Г.Ількевича (1841); Українські приказки, прислів’я” М.Номиса (1864); Галицько-руські приповідки”, зібрані І.Франком (1901-1910); Словарь української мови” Б.Грінченка (1905-1907); Українські прислів’я та приказки” (1936, 1955, 1961, 1963, 1992); Словник української мови” в 11-ти т. (1970-1980); Фразеологічний словник української мови” Г.Удовиченка (1984); Прислів’я та приказки”, укладені М.Пазяком (1989, 1991, 2001); Словник стійких народних порівнянь” О.Юрченка, А.Івченка (1993); академічний Фразеологічний словник української мови” (1993) та ін.
Фактичний матеріал добирався також з наукових теоретичних праць (Л.Скрипник (1973), А.Коваль (2001) та ін.), творів художньої літератури (Ю.Федьковича, С.Воробкевича, М.Старицького, І.Багряного, Б.Лепкого, Ю.Мушкетика та ін.), газет (Слово Просвіти”, Високий замок”, Молодий буковинець”, Доба” та ін.), усного мовлення сучасників.
Вибір ілюстративного матеріалу з української прози і драматургії зумовлений тим, що саме в цих жанрах літератури фіксуються різні жанри розмовного стилю і усічення ФО в художньому стилі переважно зумовлене тими ж чинниками, що і в уснорозмовному мовленні. У поезії фразеологізми втрачають свої компоненти під тиском чинників поетичних: рими, ритму, інтонаційної схеми тощо. Залучення до вирішення поставлених завдань ілюстрацій з періодики спричинене яскравим відображенням нею загальних тенденцій розвою сучасної мови, у тому числі і фразеології.
Усього опрацьовано 38 фразео- та лексикографічних праць, твори 29 письменників, 8 добірок газет, з яких дібрано 5052 ФО.
Методика дослідження. Специфіка предмета дослідження визначає його методи. Перший розділ роботи теоретико-методологічний виконаний за описовим методом. Другий аналітичний зреалізований у синхронно-діахронному аспекті з використанням структурного методу для структурно-семантичного моделювання ФО, а також з допомогою компонентного, варіаційного та статистичного аналізу і мовознавчого опису. У третьому розділі матеріал описується в синхронії із залученням методів психолінгвістичного експерименту і методик етнолінгвістичного, стилістико-прагматичного та контекстуального аналізу. Такий підхід дозволяє отримати повнішу інформацію про закономірності фразеотворчих процесів, зокрема усічення структури ФО, і виявити в цих процесах системні та спорадичні явища.
Новизна роботи визначається тим, що це перша в українській фразеології спроба комплексного підходу до аналізу чинників, механізму і наслідків усічення компонентного складу ФО з урахуванням особливостей їх форми і змісту, синтаксичної та фреймової структури. У дослідженні розкрито два шляхи аналізованого процесу і запропоновано низку оригінальних структурно-семантичних моделей ФО з описом їх властивостей, потенційних можливостей та перспектив (семантичних, синтагматичних, словотвірних) до і після перетворень.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає у висвітленні в аспекті досліджуваної теми важливих проблем сучасного мовознавства, як-от: взаємовідношення мови і мовлення, семантики (внутрішньої форми) мовних одиниць та їх структури, культурно-мовної компетенції та адекватного сприйняття конкретної інформації; а також у поглибленні відомостей про загальні тенденції функціонування сучасної української мови загалом і фразеології зокрема.
Практичне значення. Результати дослідження і зібраний фактичний матеріал можуть бути використані у лексико- і фразеографії, зокрема як доповнення словників некодифікованими варіантами, що широко побутують у мовленні, а також оказіональними одиницями, які потенційно можуть стати узуальними і значно розширити фразеологічний фонд української мови або збагатити значення окремої лексеми чи ФО новими семами; у викладанні словотвору, синтаксису і стилістики, у спецкурсах та спецсемінарах із фразеології.
Апробація роботи. Положення дисертації обговорювались на засіданнях і наукових семінарах кафедри історії та культури української мови Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича. За матеріалами роботи на наукових конференціях були виголошені такі доповіді: Синтаксичні архаїзми в структурі фразеологічних одиниць сучасної української мови” (Актуальні проблеми синтаксису”, Чернівці, жовтень, 1997), Відгомін у фразеології антропоморфічного світогляду українців” (Гуманітарна освіта: фактор світової інтеграції”, Чернівці, жовтень, 1997), Стилістичні особливості трансформованих фразеологізмів (на матеріалі романів Балада про вершника на білому коні” та Лицарі великої любові”)” (Творча індивідуальність і мовостиль Михайла Івасюка”, Чернівці, листопад, 1997), Антропоморфічна інтерпретація навколишнього світу в народній фразеології (з проекцією на трилогію Б.Лепкого Мазепа”)” (Антропоцентричний підхід у дослідженні мови”, Ніжин, травень, 1998), Стилістико-синтаксичні функції усічених фразеологізмів у простому реченні (на матеріалі художньої літератури і преси)” (Історія і сучасні проблеми функціональних стилів української літературної мови”, Чернівці, жовтень, 2001), Функціонування усічених ФО в комунікативній діяльності українців” (Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті”, Херсон, березень, 2002), Принципи когнітивно-культурологічного дослідження усічених фразеологічних одиниць” (Мова у слов’янському культурному просторі”, Умань, травень, 2002).
Публікації. З теми дисертації опубліковано десять статей, з яких вісім у збірниках, що входять до переліку наукових видань ВАК України.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку літератури (393 позиції) та списку джерел (88), алфавітного покажчика описаних у роботі усічених ФО (716 одиниць).
У першому розділі Варіювання і трансформація: ретроспекція та перспективи” подано огляд наукових підходів до вивчення процесів варіювання і трансформації ФО у мовознавчій традиції; відзначено здобутки сучасної фразеології у вивченні семантичної, структурної та функціональної природи фразеологічних варіантів; окреслено напрями, методи і проблеми фразеології у зв’язку з подальшими дослідженнями видозмін ФО; розмежовано поняття варіантності і трансформації, створено класифікації типів варіювання та способів трансформації і визначено перспективи подальших студій у цих галузях.
Другий розділ Мовні та позамовні чинники процесу усічення структури фразеологізмів” присвячено аналізові відомих поглядів на явище усічення компо-нентного складу ФО і розробці власного методу дослідження у світлі мовознавчих дихотомій. Зокрема, створено класифікацію діахронічних структурно-семантичних моделей ФО, які розвивалися і розвиваються у напрямку зменшення кількості компонентів, розкрито внутрішні ресурси та зовнішні чинники процесу усічення ФО, що зумовлюють обсяг можливості/неможливості усічення структури та зміни/”незміни” значення і синтагматичних зв’язків внаслідок цього усічення.
У третьому розділі Функціонування усічених ФО” розроблено теоретичні когнітивно-процесуальні моделі усічених ФО в дії і описано їх верифікацію за допомогою результатів проведеного досліду; проаналізовано функціональну поведінку усічених фразеологічних варіантів у текстах розмовно-побутового, художнього та публіцистичного стилів і визначено їх реальні та потенційні емоційно-виражальні можливості.
Висновки містять підсумки дослідження.

bibliography

ВИСНОВКИ

Усічення як вияв варіювання і спосіб трансформації у фразеології засвідчує тісні безпосередні чи опосередковані генетичні зв’язки багатьох порівняно нових власне фразеологізмів (Н.Бабич), ідіом (В.Виноградов), мініідіом (Н.Зубець) з більш давніми ФО прислів’ями та приказками, які у фразеотворчому генезисі є джерелом збагачення фразеологічної системи, а отже, об’єктами дослідження фразеології.
Розмежування усічених трансформованих фразеологізмів та усічених варіантів фразеологізмів можливе в діахронному аспекті: усічена трансформована ФО може стати загальноприйнятою і фіксуватися словниками як усічений варіант, семантично споріднений з відомою у мові повною ФО.
Внутрішній механізм усічення компонентного складу фразеологізмів як типу структурно-семантичного варіювання та способу трансформації їх регульований межами структурно-семантичного інваріанта, а саме: фразеологічним значенням (образом, внутрішньою формою), структурно-семантичною моделлю діахронічного структурно-семантичного інваріанта, регулярним характером семантичного зв’язку між структурними елементами. На основі цього встановлено діапазон інваріантного варіантного для 43 структурно-семантичних моделей ФО, для яких реально властиве і потенційно можливе усічення структури, а також розмежовано два способи цього усічення:
1) власне усічення (повне), коли втрата компонентів не впливає на структурну самодостатність ФО, наприклад: [сліпій] курці [все] просо на думці; говорить, як з книжки [читає]; про [людське] око;
2) часткове усічення (неповне), коли усічений варіант вимагає заповнення втрачених компонентів структурно-семантичної моделі компонентами контексту або мовленнєвої ситуації, у якій він реалізується, наприклад: [високий, здоровий, міцний] як дуб; [говорить, іде, хитається] як п’яний; [жити, робити] про людське око.
Окрім того, встановлено, що і в діахронії, і у синхронії усічення компонентного складу ФО відбувається двома шляхами, а саме: з перетворенням структурно-семантичної моделі діахронічного структурно-семантичного інваріанта (поки суд та діло [, а кошеня сало з’їло]) або зі збереженням її (хоч [візьми та й] викрути).
Як свідчить наш матеріал, у синхронно-діахронному розрізі найбільше можливостей зменшити кількість компонентів мають фразеологізми зі структурою складного речення 17 структурно-семантичних моделей, які об’єднують 1823 ФО, або 36,1% від загальної кількості аналізованих одиниць. Тоді як структурно-семантичних моделей фразеологізмів зі структурою простого речення є 8, до яких входять 1636 ФО (або 32, 4%), а структурно-семантичних моделей ФО зі структурою словосполучення теж 8 (1593 одиниці, або 31, 5%). Це зумовлене тим, що ФО зі структурою речення, як і будь-які інші речення, первісно реалізуються у мовленні як висловлення, тобто позначають конкретну ситуацію. З часом абстрагування від цієї ситуації дозволяє зменшити кількість складників її відкинути той чи інший компонент ФО. Природно, що чим більше є цих компонентів, тим більша ймовірність деяких з них позбутися. Фразеологізми зі структурою словосполучення мають вужчі можливості і жорсткіші умови для усічення своєї структури.
У зв’язку з цим усічені компоненти поділено на складені такі, що мають структуру речення (їх є 2036, або 40,3%), складні за структурою аналогічні до словосполучень (320, або 6,3%) і прості виражені повнозначними частинами мови у поєднанні зі службовими або без них (2701, або 53,4%).
На сучасному етапі розвитку фразеологічної системи частіше усічення зазнають ФО, побудовані за моделлю словосполучень (переважно власне фразеологізми або стійкі порівняння). Це пояснюється тим, що мовлення сучасних українців збідніло, оскільки вони майже не послуговуються прислів’ями та приказками, які виникли давніше, й не творять нових, тобто такі необхідні умови усічення, як популярність і автоматизм використання, відсутні. Та незначна (порівняно із загальним арсеналом народної мудрості”) кількість ядерних широковідомих прислів’їв та приказок, що побутують у сучасному мовленні в повному й усіченому варіантах, за даними словників, зазнала скорочення своїх компонентів раніше і є фактом узуальної варіантності.
Усічення структури ФО відбувається у напрямку від ширших синтаксичних утворень до вужчих, і межею його є одне слово (випадків усічення до одного слова наш матеріал фіксує 472, або 9,3%). При цьому процес зменшення кількості компонентів ФО може відбуватися шляхом поетапного багатоступеневого (1772 одиниці, або 35%) чи одноступеневого усічення (3280 ФО, або 65%).
Комунікативний аспект дослідження узуального та оказіонального усічення фразеологізмів дозволяє зробити висновок про слівну природу компонентів ФО, яка і є одним із внутрішніх чинників, що зумовлюють відповідний вид варіювання і спосіб трансформації фразеологізмів, у т.ч. й усічення їх структури.
Зовнішніми чинниками явища усічення є загальномовна тенденція до економії мовлення (спрощення складних синтаксичних структур, зменшення надлишкової інформації), відрив від конкретної ситуації (абстрагування), асоціативна прозорість образу, втрата асоціацій чи реалій, випадання компонента із системи мови, семантична та структурна тавтологія, евфемізація, естетизація виразу.
І узуальне, і оказіональне усічення ФО у всіх типах мовлення (стилях і їх жанрах) має системний характер, а експліцитний та імпліцитний обсяги інформації, закладені у структурі компонентів-семем визначають діапазон можливих актуалізацій усічених варіантів у мовленні.
З погляду когнітивістики та культурології (когнітивно-процесуальне моделювання ФО в дії) усічення фразеологізмів як згорнутих культурних текстів із складовою-концептом відбувається на тлі мовного і культурного знання, культурних настанов, соціальних та ціннісних орієнтирів, у зв’язку з чим вилучення того чи іншого компонента-концепта не порушує загальної концептуальної основи ФО і не впливає на сприйняття та відтворення реципієнтами денотативної, мотиваційної та оцінно-емотивної інформації, закладеної в діахронічному структурно-семантичному інваріанті. Шляхом психолінгвістичного досліду встановлено, що тлумачення інформантами значень повних та усічених варіантів ФО тотожні, навіть якщо усікається стрижневий з погляду семантики компонент.
На підставі факту ізоморфності семантики та прагматики фразеологізму як мовного знака виявлено, що прагматичні властивості мають всі (діахронічні і синхронічні, узуальні й оказіональні) усічені варіанти ФО, навіть якщо відкидаються найбільш образні та емотивно-оцінні компоненти, оскільки ті компоненти, що залишаються, теж є комунікативно важливими і дозволяють експлікувати втрачену частину фразеологізму. Більше того, прагматичні властивості усічених ФО варіюються у зв’язку з можливістю актуалізації з певною метою не лише узуальної, а й потенційної конотативної (емоційно-експресивної, емотивної), подекуди семантичної інформації, закладеної в структурі фразеологізму.
Реалізація потенційних прагматичних можливостей усічених варіантів відбувається завдяки наявності кількох обов’язкових чинників, зокрема: внутрішніх ресурсів самих фразеологізмів, контексту чи ситуації, намірів, психічного та фізичного стану мовця, фонової інформації, якою є мовна і культурна компетенція комунікантів.
Усічені варіанти ФО у текстах розмовно-побутового, художнього та публіцистичного стилів, зокрема у мові газет, є важливим джерелом експресивно-емоційної насиченості, мають яскраве прагматико-стилістичне спрямування і виконують функції лаконізації, естетизації, деавтоматизації мовлення адресанта й активізації мислення адресата.
У розмовно-побутовому та художньому стилях (і в мові автора, і в мовленні персонажів) усічені варіанти ФО використовуються досить широко, що дає змогу мовцеві звернути більшу увагу на важливіше, недомовити, натякнути, розтлумачи-ти вираз по-своєму, пом’якшити, евфемізувати, іронізувати сказане тощо, а слухачеві (читачеві) докінчити чи доповнити на власний розсуд думку мовця і зрозуміти його стан, особливо афективний і т.ін. Тобто, усічені варіанти фразеоло-гізмів як самостійні висловлення або ж як компоненти інших висловлень з погляду теорії мовленнєвих актів виконують функції: асертивну (дівка не без долі [, козак не без щастя]), комісивну ([давати/даю] Слово!), застереження (не жартуй з вогнем [, бо обпечешся]), експресивну та сатисфактивну (Вже тиждень сушу [собі] цим голову) тощо.
У публіцистичному стилі, зокрема в газетних текстах, усічені фразеологізми є високоефективними мовними засобами для реалізації основного завдання оцінного (емотивного чи інтелектуального) впливу на читача. Проте частотність їх використання і вибір зумовлені жанровими особливостями газетного тексту і тими настановами, які в ньому виконуються. Найбільше випадків вплітання” журналістами в текст усічених варіантів ФО засвідчено в інформаційно-аналітичних і художньо-публіцистичних жанрах, де ці одиниці не лише виконують традиційні функції творення змістової виразності і відповідного колориту, а й мають значно ширший діапазон прагматичної дії, зокрема привертання уваги читача та стимулювання його до прочитання певної інформації. Особливо ефективними для такого стимулювання є узуальні та оказіональні усічені ФО в ролі текстових заголовків і назв рубрик.
Усічені ФО займають будь-яку позицію в структурі розмовних, художніх чи публіцистичних текстів (початок, середина, кінець речення, абзацу, всього тексту), проте у всіх випадках вони, аналогічно до повних варіантів, виконують функції найпереконливіших аргументів, смислових центрів, які по-різному заповнюють конотативні лакуни.
Продуктивність явища усічення компонентного складу ФО є доказом, з одного боку, усталеності, стандартизації фразеологічної системи (як і мовної системи взагалі), а з іншого, її відкритості, постійної еволюції і прагнення узгодити конкретне з абстрактним, racio з emocio. Дослідження нерозривного прагматичного зв’язку між кінетичною та статичною формами існування мови, має важливе значення для наукового осмислення будь-якого діахронного факту.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

Список використаної літератури

1. Абрамец И.В. К изучению явлений контаминации в русской фразеологии // Ма­териалы респ. науч.-теорет. конф. молодых ученых и аспирантов. Серия филол. наук. Самарканд, 1967. С.122-127.
2. Абрамец И.В. О процессе редукции пословиц // Актуальные вопросы фразеоло-гии. Материалы ХХV науч. конф. проф.-преп. состава СамГУ им. А.Навои. Секция фразеологии. Самарканд, 1968. С.99-105.
3. Абрамец И.В. К вопросу об эллипсисе фразеологических единиц // Актуальные проблемы лексикологии: Тезисы докл. лингвист. конф. Вып. ІІ. Ч. ІІ. Новосибирск, 1969. С.105-107.
4. Абрамец И.В. Семантические основы некоторых приемов преобразований фра-зеологических единиц (на материале русских сатирических журналов 80-х годов ХІХ века): Автореф. дис. канд. филол. наук. Самарканд, 1969. 19 с.
5. Абрамов Б.А. Вариантность финитных конструкций (лексико-структурных ос-нов предложений) // Вариативность как свойство языковой системы: Тезисы докл. Ч. 1. М.: Наука, 1982. С.5-6.
6. Абрамович И.М. Об индивидуально-авторских преобразованиях фразеологиз-мов и отношение к ним фразеологического словаря // Проблемы фразеологии. Исследования и материалы. М., Л.: Наука, 1964. С.213-223.
7. Авалиани Ю.Ю., Ройзензон Л.И. О разграничении синонимии и вариантности в области фразеологических единиц // Вопросы фразеологии и составления фразеологических словарей. Баку, 1968. С.70-77.
8. Авалиани Ю.Ю., Эмирова А.М. Некоторые активные процессы современного русского фразообразования // Проблемы русского фразообразования. Тула, 1973. С.64-77.
9. Авксентьєв Л.Г. Значення трансформації прислів’їв та приказок у прозових тво-рах Михайла Стельмаха // Питання літературознавства та мовознавства: Тези доп. та повід. Респ. наук. конф. Х.: Вид-во Харків. ун-ту, 1967. С.221-223.
10. Авксентьєв Л.Г. Сучасна українська мова: Фразеологія. Х.: Вид-во Харків. ун-ту, 1983. 137 с.
11. Авксентьєв Л.Г. Семантична структура фразеологічних одиниць сучасної ук­раїнської мови // Вісник Харків. ун-ту 310”87. Х.: Вища шк., 1987. С.41-49.
12. Авксентьєв Л.Г., Ужченко В.Д. Індивідуально-авторські видозміни у сфері фразеології // Укр. мовознавство: Респ. міжвід наук. зб. Вип. 7. К., 1979. С.55-63.
13. Ажнюк Б.М. Структурно-семантичні особливості англійських етноситуативних фразеологізмів // Структура і семантика мовних одиниць: Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1985. С.152-155.
14. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. К.: Наук. думка, 1989. 134 с.
15. Аксамітау А.С. Беларуская фразеалогія. Мінск: Вышэйш. шк., 1978. 223 с.
16. Алефіренко М.Ф. До питання про структуру компаративних фразеологізмів української мови // Питання словотвору і граматичної структури української мови: Зб. наук. статей. Дніпропетровськ, 1976. С.43-52.
17. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології.Х.: Вища шк., 1987. 135 с.
18. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л., 1963. 208 с.
19. Аникина Н.А. Варианты фразеологических единиц // Уч. записки ГГПИИЯ. Вопросы герм. филологии. Вып. 32. Горький, 1967. С.3-12.
20. Анисимова З.Н. О границах фразеологических единиц в современном англий-ском языке // Уч. записки І МГПИИЯ. Т. 30. М., 1964. С.12-22.
21. Артеменко Е.П., Соколова Н.К. О некоторых приемах изучения языка худо­жественных произведений. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1969. 106 с.
22. Арутюнова Ж.М. Фразеологические единицы со структурой предложения (На материале коммуникативных непословичных фразеологизмов современного французского языка): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1981. 27 с.
23. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки рус. культ., 1998. І-ХV, 896 с.
24. Архангельский В.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке: Основы теории устойчивых фраз и проблемы общей фразеологии. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1964. 315 с.
25. Архангельский В.Л. Фразеологические отношения и классификация фразеоло­гических единиц в современном русском языке // Вопросы русской фразеоло-гии: Уч. зап. МОПИ им. Н.К.Крупской. Т. 160. Вып. ІІ. М., 1966. С.40-59.
26. Архангельский В.Л. Сокращение устойчивых фраз, основанных на лексиче-ской детерминации по двум и более элементам // Вопросы истории и теории русского языка. Вып. 2. Калуга, 1969. С.3-19.
27. Архангельский В.Л. Замечания об основных понятиях русского фразообразо-вания // Проблемы русского фразообразования. Тула, 1973. С.3-10.
28. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. 2-е изд., стереотип. М.: Сов. энцикл., 1969. 608 с.
29. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови (навчальний посібник). Ч. І. Чернівці, 1970. 64 с.; Ч. ІІ. Чернівці, 1971. 90 с.
30. Бабич Н.Д. Співвідношення діалектного та загальнонародного в українській фразеології (до питання про фразеологічну синоніміку та варіантність) // Питання взаємодії української літературної мови і територіальних діалектів: Тези доп. та повідомл. К., 1972. С.61-63.
31. Бабич Н.Д. Лексичні варіанти ФО буковинських говірок (особливості компо-нентного складу і функціонування) // Проблеми дослідження діалектної лексики та фразеології: Тези доп. Ужгород: Вид-во Ужгород. ун-ту, 1978. С.87-88.
32. Бабкин А.М. Русская фразеология как объект исследования и преподавания // Проблемы фразеологии и задачи ее изучения в высшей и средней школе. Вологда, 1967. С.13-20.
33. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие, источники и лексикографиче-ская разработка: Автореф. дис. д-ра филол. наук. Л., 1968. 26 с.
34. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.: Наука, 1970. 263 с.
35. Байрамова Л.К. Исследование и преподавание фразеологии в аспекте универ-салий и уникалий // Лексикология и фразеология: Новый взгляд: Тезисы 2-й межвуз. конф. М.: МГЗПИ, 1990. С.7-8.
36. Балли Ш. Французская стилистика. Перевод с франц. М.: Иностран. лит., 1961. 394 с.
37. Баран Я.А. Основні питання загальної та німецької фразеології. Львів: Вища шк., 1980. 155 с.
38. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея, 1997. 173 с.
39. Баранникова Л.И. К вопросу о специфике развития литературного языка // Проблемы развития языка: Сб. статей. Саратов: Изд-во Саратов. ун-та, 1977. С.3-15.
40. Барли Н. Структурный подход к пословице и максиме // Паремиологические исследования: Сб. статей. М.: Главн. ред. восточной лит., 1984. С.127-148.
41. Бартминский Е., Небжеговская С. Когнитивное определение, профилирование понятий и субъективная интерпетация мира // Когнитивная лингвистика конца ХХ века: Материалы Междунар. науч. конф. 7-9 октября 1997 г.: В 2 ч. Минск, 1997.
42. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології. Львів: Львів. нац. ун-т імені І.Франка, 2000. 236 с.
43. Белоусова Т.П. Фразеологическая деривация в современном русском языке (лексические производные): Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1992. 17 с.
44. Бережан С.Г. Синонимическая эквивалентность лексических единиц. Киши-нев: Штиинца, 1973. 372 с.
45. Бережан С.Г. К проблеме лексической вариативности // Вариативность как свойство языковой системы: Тезисы докл. Ч. 1. М.: Наука, 1982. С.36-38.
46. Берлизон С.Б. Выражение экспрессивности и эмоциональности в фразеологи­ческой единице и слове // Труды Самарканд. гос. ун-та. Новая серия. Вопросы фразеологии. Вып. № 219. V. Ч. 1. Самарканд, 1972. С.241-247.
47. Бертагаев Т.А., Зимин В.И. О синонимии фразеологических сочетаний в рус-ском языке // Рус. язык в шк. 1960. № 3. С.4-9.
48. Білодід І.К. Питання розвитку мови української радянської художньої прози (Переважно післявоєнного періоду, 1945-1950 рр.). К.: Вид-во АН УРСР, 1955. 328 с.
49. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціональна та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 156 с.
50. Бирих А., Мокиенко В., Степанова Л. История и этимология русских фразео-логизмов: Библиографический указатель. Мюнхен, 1994. 246 с.
51. Блох М.Я. Функциональный аспект языковой вариативности // Проблемы ва-риативности в германских языках: Тезисы докл. Всесоюз. конф. М., 1988. С.12-14.
52. Бодрова Т.И. Фонетико-морфологические изменения в составе фразеологиче-ских единиц (На материале речевых характеристик чеховских персонажей) // Уч. зап. Душанбин. пед. ин-та. Т. 33. (Серия филол.). Вып. 18. Душанбе, 1965. С.97-110.
53. Бодуэн де Куртенэ И.А. Языкознание, или лингвистика ХІХ века // Избранные труды по общему языкознанию. Т. ІІ. М.: Изд-во АН СССР, 1963.
54. Бойко В.М. Структурно-граматична характеристика ад’єктивних фразеологіч-них одиниць з анімалістичним компонентом // Мовознавство. 1989. № 3. С.50-54.
55. Бойко О.В. Приемы реализации экспрессии устойчивых словесных комплексов в сатирико-юмористических жанрах (в сопоставлении с украинским языком): Автореф. дис. канд. филол. наук. Днепропетровск, 1981. 24 с.
56. Болгова Л.А. Некоторые аспекты семантического варьирования фразеологиче-ских единиц // Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. Вып. 118. М., 1978. С.37-47.
57. Болгова Л.А. Фразеологизмы как средство решения коммуникативно-прагма-тических задач газетного сообщения // Лексико-фразеологическая система не-мецкого языка и коммуникация: Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1988. С.103-111.
58. Болдырева Л.М. Речевые стилистические варианты фразеологических единиц (На материале прессы ГДР и современной художественной немецкой литерату-ры) // Уч. зап. 1-го МГПИИЯ. Т. 30. М., 1964. С.40-75.
59. Болдырева Л.М. Стилистические особенности функционирования фразеоло-гизмов (На материале современной немецкой литературы и прессы ГДР): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1967. 27 с.
60. Болдырева Л.М. Некоторые стилистические приемы употребления фразеоло-гических единиц // Уч. зап. 1-го МГПИИЯ. Т. 39. М., 1968. С.43-59.
61. Болотов В.И. Эмоциональность текста в аспектах языковой и неязыковой ва-риативности. Основы эмотивной стилистики текста. Ташкент: ФАН, 1981. 116 с.
62. Бондаренко В.Т. О роли синтаксической специализации в образовании фразео-логических единиц // Проблемы русского фразеобразования. Тула, 1973. С.142-155.
63. Бондаренко В.Т. К вопросу о лингвистической сущности пословиц // Лексико-логия и фразеология: Новый взгляд. Тезисы 2-й межвуз. конф. М.: МГЗПИ, 1990. С.11-16.
64. Борисюк І.В. Форми і функції інтонації українського спонтанного мовлення. К.: Наук. думка, 1990. 204 с.
65. Боярова Л.Г. Синонимия глагольных фразеологических единиц современного украинского литературного языка: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1981. 24 с.
66. Брагина А.А. Устойчивые словосочетания и живая норма современного языка // Литературная норма в лексике и фразеологии. М.: Наука, 1983. С.173-182.
67. Будагов Р.А. Что такое развитие и совершенствование языка? М.: Наука, 1977. 264 с.
68. Бушуй А.М. Лексикографическое описание фразеологии. Самарканд, 1982. 114 с.
69. Бушуй А.М. Семантико-словообразовательные инновации отфразеологиче-ского происхождения в современном русском языке // Словообразование и номинативная деривация в славянских языках. Гродно, 1989. С.26-28.
70. Вакуров В.Н. Основы стилистики фразеологических единиц. М.: МГУ, 1983. 175 с.
71. Вакуров Н.В., Кохтев Н.Н., Солганик Г.Я. Стилистика газетных жанров. М., 1978. 183 с.
72. Вахек Н. Лингвистический словарь Пражской школы. Синхрония и диахро-ния”. М., 1964. С.195-196.
73. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков / Перевод с англ. А.Д.Шмелева под ред. Т.В.Булыгиной. М.: Языки рус. культуры, 1999. І-ХІІ, 780 с.
74. Виноградов В.В. Современный русский язык (Введение в грамматическое уче-ние о слове). Вып. І. М., 1938. 155 с.
75. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины // Труды юбилейной науч. сессии ЛГУ. Секция филол. наук. Л: Изд-во Ленинград. ун-та, 1946. С.45-69.
76. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в русском языке // А.А.Шахматов: Исследования и материалы. Вып. 3. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1947. С.339-365.
77. Виноградов В.В. Вопросы современного русского словообразования // Рус. язык в шк. 1951. № 2. С.7-16.
78. Виноградов В.В. О взаимодействии лексико-семантических уровней с грамма­тическими в структуре языка // Мысли о современном русском языке. М.: Просвещение, 1969. С.15-21.
79. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высш. шк., 1972. 614 с.
80. Виноградов В.В. Избранные труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. 312 с.
81. Виноградов В.В. Проблемы русской стилистики. М.: Высш. шк., 1981. 320 с.
82. Винокур Г.О. Избранные работы по русскому языку. М., 1959. 268 с.
83. Вирясова Л.С. О характере фразеологической вариантности // Проблемы ус-тойчивости и вариантности фразеологических единиц: Материалы межвуз. симпозиума. Ноябрь 1968. Тула, 1968. С.186-189.
84. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
85. Воробйова О.Л. Імплікація як процес утворення фразеологічних одиниць у світлі концепції О.О.Потебні (на матеріалі клішованих порівнянь англійської мови) // Вісник Харків. нац. ун-ту. № 491. Серія Філологія. Х., 2000. С.324-327.
86. Воронина А.З., Щур Г.С. К вопросу о тождестве и отдельности фразеологиче-ских единиц // Нормы реализации: Варьирование языковых средств. Горький, 1983. С.103-109.
87. Гавриленко Н. Каламбур як лінгвостилістичний прийом // Наук. вісник Черні-вецького ун-ту. Слов’янська філологія. Вип. 116. Чернівці: Рута, 2001. С.160-166.
88. Гаврин С.Г. Синонимия фразеологических сочетаний современного русского языка (К постановке вопроса о принципах словаря фразеологических синони-мов) // Вопросы фонетики, словообразования, лексики русского языка и мето-дики его преподавания. Пермь, 1964. С.189-199.
89. Гаврин С.Г. Слово, фразеологизм и фразеологическая система языка (функ-ционально-семантический аспект) // Труды Самарканд. гос. ун-та. Новая серия. Вопросы фразеологии. Вып. 219. V. Ч. 1. Самарканд, 1972. С.21-32.
90. Гаврин С.Г. Эллиптические устойчивые сочетания как категория фразеологии // Вопросы фразеологии и лексики русского языка. Т. 121. Пермь: Перм. гос. педагог. ин-т, 1973. С.27-38.
91. Гаврин С.Г. Компликативные модели фразеологических эллипсисов и их роль в развитии фразеологии // Вопросы фразеологии и лексики русского языка. Т.121. Пермь: Перм. гос. пед. ин-т, 1973. С.39-62.
92. Гаврин С.Г. Компликативные модели компаративной фразеологии // Вопросы фразеологии и лексики русского языка. Т. 121. Пермь: Перм. гос. пед. ин-т, 1973. С.63-77.
93. Гаврись В.И. К вопросу о первичном и вторичном фразеообразовательном процессах // Сб. науч. трудов МГПИИЯ им. М.Тореза. № 164. М., 1980. С.132-140.
94. Гавриш М.М. Особливості формальних змін фразеологізмів при контамінацій-ному фразеотворенні // Мовознавство. 1988. № 4. С.45-50.
95. Гак В.Г. Языковая вариантность в свете общей теории вариантности // Вариа-тивность как свойство языковой системы: Тезисы докл. Ч. 1. М.: Наука, 1982. С.72-75.
96. Гак В.Г. Фразеологическая трансформаторика и проблемы фразеографии // Фразеологизм и его лексикографическая разработка: Материалы ІV Международ. симпозиума. Минск: Наука и техника, 1987. С.60-64.
97. Галаганова Л. К теории фразеологической деривации (народно-этимологиче-ское осмысление фразеологизмов) // Материалы ХХV науч. конф. проф.-преп. сост. СамГУ им. А.Навои. Секция фразеологии. Самарканд, 1968. С.154-164.
98. Галас Б. Ф.С.Шимкевич як лексикограф і українське словникарство (кінець ХVІІІ початок ХХ ст.). Ужгород, 1995. 300 с.
99. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища шк., 1985. 360 с.
100. Гармич Н.С. Структурно-семантические и функциональные особенности фразеологизмов в языке газеты: Автореф. дис. канд. филол. наук. Днепропетровск, 1992. 19 с.
101. Гепнер Ю.Р. Об основных признаках фразеологических единиц и о типах их видоизменения // Проблемы фразеологии. Исследования и материалы. М.-Л.: Наука, 1964. С.57-69.
102. Гнатюк І.С. Деякі особливості використання фразеологізмів у мові сучасної художньої прози // Укр. мова і літ. в шк. 1981. № 9. С.62-64.
103. Гнатюк И.С. Трансформация традиционных фразеологизмов в языке совет-ской украинской художественной прозы: Автореф. дис. канд. филол. наук. К., 1982. 24 с.
104. Гнатюк І.С. Фразеологічний натяк як різновид структурно-семантичних трансформацій // Структура і семантика мовних одиниць: Зб. наук. праць. К.: Наук. думка, 1985. С.140-143.
105. Головин Б.Н. Введение в языкознание. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высш. шк., 1977. 303 с.
106. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст. Івано-Франківськ: Плай; Коломия: Вік, 1997. 184 с.
107. Голянич М. Внутрішня форма слова: витоки, інтерпретації (догумбольдтів-ський період) // Актуальні проблеми українського словотвору / За ред. В.Ґрещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. С.97-105.
108. Гончарова Н.А. Некоторые аспекты антонимии в словообразовании совре-менного немецкого языка // Лексико-фразеологическая система немецкого язы-ка и коммуникация: Сб. науч. тр. МГПИИЯ им. М.Тореза. М., 1988. С.30-39.
109. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма: На материале современного русского языка. Л.: Наука, 1978. 238 с.
110. Грабовська С. До проблеми використання фразеологізмів на сторінках газет // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства: Зб. наук. праць. Вип. 2. Ужгород, 2000. С.79-83.
111. Григораш А.М. Синонімія дієслівних фразеологізмів // Культура слова: Респ. міжвід. зб. К., 1989. С.55-57.
112. Григораш А.М. Фразеология и стиль. К.: Вища шк., 1991. 139 с.
113. Григораш А.М. Трансформація складу фразеологізмів у газетних текстах // Система і структура східнослов’янських мов: Міжкафед. зб. наук. праць. К., 1997. С.56-60.
114. Грицюк Л.Ф. Образно-семантичний підхід до класифікації заголовків // Мовознавство. 1992. № 2. С.51-55.
115. Губенко И.С. ,,Крылатые заголовки’’ как явление публицистического стиля // Язык и литература: Материалы ІІ науч.-теорет. конф. молодых ученых и аспирантов (24-26 апреля 1968 г.). Самарканд, 1969. С.174-185.
116. Гуйванюк Н.В. Формально-семантичне співвідношення в системі синтаксич-них одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
117. Гусейнов Ф.Г. Изменения в структуре фразеологических единиц // Уч. зап. Азербайдж. педагог. ин-та рус. языка и л-ры им. М.Ф.Ахундова. Серия ХІІ. №3. Баку, 1974. С.3-8.
118. Давиденко Л.Б. Синтаксичні функції і структурно-семантичні модифікації фразеологічних одиниць: Дис. канд. філол. наук. К., 1992. 159 с.
119. Дандис А.О. О структуре пословицы // Паремиологический сборник. М.: Наука, 1978. С.13-34.
120. Даниленко Л.І. Національно-культурні особливості семантики чеських фра-зеологізмів: Автореф. дис. канд. філол. наук. К., 1997. 18 с.
121. Девкин В.Д. Различное понимание вариантности // Проблемы вариативности в германских языках: Тезисы докл. Всесоюз. конф. М., 1988. С.14-16.
122. Демський М.Т. Дієслівні фразеологічні синоніми // Укр. мова і літ. в шк. 1974. № 3. С.43-46.
123. Демський М.Т. Деривація фразем на базі існуючих // Укр. мовознавство: Респ. міжвід. наук. зб. Вип. 12. К.: Вища шк., 1985. С.90-98.
124. Демський М.Т. Рання пташка пшеничку клює/ деривація фразем на базі паремій // Укр. мова і літ. в шк. 1985. № 1. С.65-67.
125. Демський М.Т. Системні зв’язки у сфері фраземіки // Мовознавство. 1991. № 2. С.36-43.
126. Демський М. Фраземіка в Євангелії Матвія у перекладі І.Огієнка й І.Хоменка // Іван Огієнко (незабутні імена української науки): Тези доп. Всеукр. наук. конф., присвяченої 110-річчю від дня народження проф. І.Огієнка. Ч. І. Львів, 1992. С.70-74.
127. Демський М.Т. Українська фраземіка (Дериваційна база, семантико-грама-тичні особливості): Автореф. дис. д-ра філол. наук. Ужгород: Ужгород. держ. ун-т, 1994. 46 с.
128. Денисенко С.Н. К проблеме фразеологической деривации (на материале немецкой фразеологии): Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1972. 19 с.
129. Денисенко С.Н. Фразообразование в немецком языке (Фразеологическая деривация как системный фактор фразообразования). Львов: Изд-во при ЛГУ изд. объед. Вища шк.”, 1988. 197 с.