Ващенко Андрій Володимирович. Діагностика та хірургічне лікування пухлин стовбурових відділів головного мозку у дітей

brief description

Ващенко Андрій Володимирович. Діагностика та хірургічне лікування пухлин стовбурових відділів головного мозку у дітей : Дис... канд. наук: 14.01.05 - 2007.

Ващенко А.В. „Діагностика та хірургічне лікування пухлин стовбурових відділів головного мозку у дітей”. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.05 - нейрохірургія. - Інститут нейрохірургії імені акад. А.П.Ромоданова АМН України, Київ, 2007.
Дисертацію присвячено проблемі удосконалення діагностики та хірургічного лікування пухлин стовбурових відділів головного мозку у дітей. Гістологічно верифіковано 57 з 216 пухлин.
Проаналізовано особливості мікротопографії та клінічних проявів пухлин, діагностичну цінність КТ і МРТ. Вказано на більш сприятливий хід захворювання після субтотального видалення пухлин порівняно з частковим.
Показано зростання якості допомоги цим дітям в Інституті в 1996-2005 рр. порівняно з 1986-1995 рр.: збільшено хірургічну активність по видаленню пухлин у 3 рази (p<0,01), знижено загальну післяопераційну летальність у 4 рази (p<0,01).
Розроблено показання та протипоказання до хірургічного лікування дітей з цими пухлинами.
Основні результати роботи впроваджено в нейрохірургічну практику.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми діагностики та лікування дітей з пухлиною стовбурових відділів головного мозку, що виражається в деталізації особливостей мікротопографії пухлин зазначеної локалізації, уточненні їхніх клінічних проявів, у визначенні інформативності методів нейровізуалізації - комп’ютерної та магнітно-резонансної томографії, а також в обґрунтуванні раціональної лікувальної тактики щодо хворих з цією патологією.
Пухлини стовбурових відділів головного мозку в однаковій мірі уражали дітей жіночої та чоловічої статі. Відповідно до топографічного розміщення, пухлини в 31% спостережень розташовувалися у середньому мозку, у 20% спостережень - у мосту головного мозку, у 38% - у мосту головного мозку і довгастому мозку, у 6% - у довгастому мозку, у 5% - у довгастому мозку і верхніх відділах спинного мозку.
Пухлини стовбурових відділів головного мозку у 84% гістологічно верифікованих спостережень були представлені гліомами; у 61% спостережень відмічалися високодиференційовані пухлини, у 39% спостережень - низькодиференційовані. У 68% аутопсійних спостережень пухлини мали інфільтративний характер росту.
Клінічна картина захворювання в дітей з пухлинами стовбурових відділів головного мозку найбільш часто включала до себе гіпертензивно-гідроцефальний синдром, стовбурову симптоматику та мозочкові порушення. Моносимптомну маніфестацію захворювання відмічено в 52% спостережень. Нетравматичні та травматичні провокуючі фактори, що сприяли маніфестації захворювання, відмічалися з частотою, що не мала статистично значущої різниці - у 6% та 6,5% спостережень відповідно.
Комп’ютерна та магнітно-резонансна томографія є інформативними та взаємодоповнюючими інструментальними візуалізуючими методами діагностики пухлин стовбурових відділів головного мозку у дітей. Комп’ютерна томографія є малоінформативною щодо пухлин невеликого розміру в ділянці середнього мозку, моста і краніо-вертебрального зчленування. Магнітно-резонансна томографія є більш інформативною у визначенні вихідного місця росту пухлини та її розмірів. Патогномонічних КТ- та МРТ-ознак гістоструктури пухлини зазначеної локалізації не виявлено.
Метою хірургічного лікування є зменшення об’єму пухлини та декомпресія стовбурових відділів головного мозку з метою підготовки хворого до проведення ад’ювантних методів лікування. Вибір адекватного хірургічного доступу ґрунтується на анатомо-топографічних особливостях пухлини стовбурових відділів головного мозку, що визначаються за допомогою нейровізуалізуючих досліджень. Факторами, що обмежують радикальність оперативних втручань, є: дифузний характер росту пухлини та широке поширення її по повздовжній вісі стовбура головного мозку.
Використання методів нейровізуалізації, мікрохірургічної техніки та анестезіологічного забезпечення дозволило підвищити хірургічну активність по видаленню пухлин у 3 рази (p<0,01) і знизити загальну післяопераційну летальність з 20% до 5% (p<0,01) у порівнянні з попереднім десятиліттям.
У післяопераційному періоді виживаємість хворих після видалення високодиференційованих пухлин склала 89%, низькодиференційованих - 75% (за Капланом-Мейєром). Статистично значущої різниці між двома періодами дослідження в динаміці якості життя у хворих з катамнезом більш трьох місяців не виявлено (p>0,05).
Порівняльний аналіз двох груп хворих: в одній - летальні випадки, в іншій - без летальних випадків - не виявив статистично значущих відмінностей по тривалості анамнезу, наявності та варіантам провокуючих факторів, більшості клінічних ознак (p>0,05).
Порівняльний статистичний аналіз показав, що в групі хворих з летальними випадками рівень якості життя 30 балів був у 2,5 рази частіш, ніж у групі без летальних випадків (p<0,001). У групі хворих без летальних випадків рівень якості життя 40 балів був у 1,4 рази частіш (p<0,001), а рівень якості життя 50 балів зустрічався в 3,4 рази частіш (p<0,01), ніж у групі з летальними випадками.
Статистичне дослідження дозволило виявити прогностично сприятливі фактори для тривалості життя хворого, що визначаються на етапі встановлення діагнозу пухлини стовбурових відділів головного мозку - вік дитини більш 3 років, рівень якості життя 50 балів, відсутність грубої стовбурової симптоматики, локалізація пухлини в середньому мозку або мосту головного мозку; несприятливі фактори - вік дитини до 3 років, рівень якості життя 40 балів, тетрапарез, локалізація пухлини в довгастому мозку, а також у довгастому мозку і верхніх відділах спинного мозку.
У виборі раціональної лікувальної тактики щодо дітей із зазначеною патологією визначальним є індивідуальний підхід залежно від тяжкості стану, стадії захворювання, характеру росту і поширення пухлини, наявності оклюзійної гідроцефалії.