ВЕРБАЛЬНИЙ ТА НЕВЕРБАЛЬНИЙ АСПЕКТИ ДИСКУРСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОБМАННИКА (на матеріалі сучасної англомовної художньої прози)

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

РИБАЛКО Мирослава-Марія Олександрівна

УДК 811.11 ′221.2

ВЕРБАЛЬНИЙ ТА НЕВЕРБАЛЬНИЙ АСПЕКТИ ДИСКУРСИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ОБМАННИКА
(на матеріалі сучасної англомовної художньої прози)

Спеціальність 10.02.04 германські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних
наук, доцент
Сєрякова Ірина Іванівна

Київ 2008

ЗМІСТ
ВСТУП..............................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИСКУРСУ МОВЦЯ-ОБМАННИКА........................................................16
1.1. Вивчення феномену обману в гуманітарній науковій парадигмі..............................................................................................17
1.1.1. Міждисциплінарні гуманітарні студії.....................................18
1.1.2. Лінгвістичні студії.....................................................................21
1.2. Дискурсивна поведінка обманника як комплекс маніпулятивних дій............................................................................................................23
1.3. Когнітивні особливості маніпулятивної поведінки мовця-обманника...............................................................................................29
1.3.1. Співвідношення актуального й віртуального планів дійсності.....................................................................................31
1.3.2. Критерії добору інформаційного наповнення акту обману..33
1.3.3. Когнітивна специфіка фрейму введення в оману...................37
1.4. Емотивний аспект дискурсивної поведінки обманника.....................40
1.5. Прагматичні особливості поведінки мовця-обманника.....................44
1.5.1. Дискурсивна специфіка ситуації обману................................46
1.5.2. Стратегічне планування введення в оману.............................50
1.6. Вербальні та невербальні компоненти дискурсу англомовного обманника крізь призму теорії гри.......................................................55
1.7. Методика дослідження...........................................................................65
Висновки до розділу 1...................................................................................68
РОЗДІЛ 2. НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ПОВЕДІНКИ МОВЦЯ-ОБМАННИКА ЯК КОМПОНЕНТ ЙОГО ДИСКУРСИВНОЇ ГРИ...........................................................71
2.1. Екстеріоризація емоцій невербальними засобами комунікації..........72
2.2. Емотивна компетенція як чинник успішної дискурсивної гри..........83
2.3. Особливості емоційного дейксису в дискурсивній грі обманника...............................................................................................88
2.4. Позначення невербальної поведінки англомовного обманника як емотивні дейктики дискурсу.................................................................93
2.4.1. Позначення голосу ..................................................94
2.4.2. Позначення погляду ..................................................................107
2.4.3. Позначення артефакту ..............................................................115
2.4.4. Позначення усмішки .............................................................121
2.4.5. Позначення жестової поведінки...............................................124
Висновки до розділу 2.............128
РОЗДІЛ 3. ВЗАЄМОДІЯ ВЕРБАЛЬНИХ І НЕВЕРБАЛЬНИХ ЗАСОБІВ У МАНІПУЛЯТИВНОМУ ДИСКУРСІ ОБМАННИКА.........132
3.1. Роль категорій часу і простору в маніпулятивному дискурсі .132
3.2. Прагматика вербального й невербального компонентів в умовах нелінійності розгортання дискурсу....................................................134
3.2.1. Комунікативні ситуації, ініційовані суб’єктом обману.....143
3.2.2. Комунікативні ситуації, ініційовані об’єктом обману...........149
3.3. Стратегічно-тактичний репертуар дискурсивної гри мовця-обманника.............................................................................................155
3.3.1. Заперечення дійсного стану речей як факту об’єктивної реальності...................................................................157
3.3.2. Заперечення обманником своєї причетності до дійсного стану речей........................................................160
3.3.3. Модифікування уявлень об’єкта обману про особливості дійсного стану речей ................................................................170
Висновки до розділу 3.....................184
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.................................................187
ДОДАТКИ....................................................................................................191
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................197
СПИСОК ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ................................221

ВСТУП

Дисертація присвячена дослідженню лінгвокогнітивних, прагматичних та емотивних особливостей дискурсивних дій, до яких носій англійської мови вдається у процесі комунікації з метою введення співрозмовника в оману.
Обман у комунікативному процесі віддавна цікавив мислителів і письменників [1; 13; 36; 57; 83]. Складність і неоднозначність цього явища стояли на заваді всебічного вивчення його в межах якоїсь однієї дисципліни класичної і некласичної науки. У лінгвістиці вивчення обману набуло нових перспектив зі зміною наукової парадигми на початку 70-х років ХХ ст. і переглядом класичних характеристик знання, таких як об’єктивність та істинність.
Зацікавлення дослідників інформаційним середовищем і процесами комунікації, що відбуваються в ньому, зумовило й інтерес до суб’єкта, який оперує інформацією. Дискурсивна поведінка мовця включає вербальні і невербальні засоби спілкування [124128], конфігурація та функціональна спрямованість яких залежать від комунікативного типу ситуації. На сьогодні висвітлено особливості дискурсивної поведінки мовця за емоціогенних обставин [147149], в умовах емпатичного спілкування [56], у ситуації конфлікту і виходу з нього [141; 146]. Проте поза увагою дослідників залишаються закономірності поєднання вербальних і невербальних засобів спілкування, використовуваних нещирим мовцем в англомовному комунікативному просторі. Донедавна ця проблема не належала до суто лінгвістичних, однак тепер вона набула ваги в контексті досліджень когнітивної організації та комунікативного застосування колективного знання носіїв англійської мови про неправду [86], що і привернуло нашу увагу до дискурсивної поведінки нещирого мовця, який умисно оперує неправдивою інформацією, прагне переконати співрозмовника, справити на нього вплив, тобто маніпулювати ним, уводячи його в оману. Так, маніпулювання інформацією задля введення адресата в оману становить суть дискурсивних практик нещирого мовця мовця-обманника.
Неправдиве спілкування ґрунтується на явищі обману, досліджуваному у психологічних [151; 46; 169; 189] та мовознавчих студіях. У сучасних лінгвістичних працях висвітлено лінгвальні характеристики неправди як когнітивно-комунікативного утворення [8586], механізми метафоричного осмислення неправди й обману [9293], когнітивне моделювання вербалізованого концепту неправди [99101], лексико-семантичні групи номінативних одиниць неправди [96], актомовленнєві параметри обману [8], феномен самообману [87], прагматичні аспекти невербальної поведінки нещирого мовця [6469; 132134; 154; 196].
Важливість вивчення особливостей мовної інтерпретації вербальної і невербальної поведінки пов’язана з потенціалом їхньої емоційної інформативності як прагматично значущого складника процесу спілкування [154; 178; 197]. Так, дослідження П. Екмана свідчать, що людина-обманник виказує себе, свої справжні комунікативні наміри, виявляючи небажані емоції [151]. Емоції виступають одним із каталізуючих чинників різних типів комунікативної поведінки, мотивують пізнавальну діяльність людини, а процеси вербалізації емоцій відображають основні механізми функціонування людського мислення [147149]. Здатність людини як мовної особистості керувати вербальним і невербальним вираженням емоцій і пропускати їх крізь ситуативні, соціальні та інші фільтри у процесі спілкування свідчить про рівень її комунікативної та емоційної компетенції. У вітчизняному мовознавстві проблема представлення емоцій у мові й мовленні, з якою великою мірою пов'язаний розвиток важливого напряму лінгвістичних студій прагматики дискурсивної поведінки мовця, посідає одне з чільних місць [21; 22; 25; 26]. У нашому дослідженні ми враховували семіотичні особливості маніпулятивної поведінки її вербальний і невербальний аспекти, ігровий характер їхнього варіювання і дейктичну специфіку емоційних реакцій комуніканта. Реалізація перелічених ознак дискурсивної поведінки обманника в конкретній ситуації спілкування дає змогу однозначно інтерпретувати емоцію, що переживається і виражається суб’єктом маніпулятивного впливу.
Актуальність роботи визначається загальною спрямованістю сучасних філологічних студій на впровадження новітніх методів і підходів до аналізу різних типів дискурсу, зокрема й дискурсу обманника. Вивчення механізмів продукування дискурсу й специфіки його розгортання в ситуації обману є важливим для поглиблення уявлень про особливості комунікації задля введення співрозмовника в оману. Недослідженість проблем управління проявами емоцій з комунікативною метою зумовила потребу проаналізувати співвідношення вербальних і невербальних компонентів побудови дискурсу обманника з методологічних позицій когнітивістики, емотіології і прагматики.
Перспективним у нашому дослідженні є використання загальнонаукових підходів сучасної постнекласичної наукової парадигми. Нині фокус уваги науковців переміщується з повторюваних і однорідних явищ, для яких характерні простота й детермінованість, на явища нерегулярні й невпорядковані, яким властиві складність, імовірнісність і нестійкість [131; 62; 27]. Вивчення об’єктів такого типу систем зі складною організацією у різних галузях науки сприяло виникненню нового нелінійного типу мислення, а відтак нової моделі світу й пізнання. Вони ґрунтуються на характеристиках нерівноваги, нестійкості, незворотності. Тепер можна впевнено говорити про утвердження нової, постнекласичної науки [144, с. 113]. До її визначальних ознак належать, зокрема, тенденція до цілісного, системного вивчення різних природних і соціальних процесів, розкриття внутрішніх механізмів самоорганізації, що лежать в основі процесів розвитку. У результаті формування нової наукової методології відбулася актуалізація проблем, глибоке дослідження яких було неможливе засобами класичної науки. Нині синергетичний підхід до вивчення мови передбачає використання: філософської концепції синергетики як методології, герменевтичного методу і методу динамічних систем, методики моделювання, інтерпретації тощо [14, с. 2223].
Підставою до застосування поняттєвого й методологічного апарату дослідження складних, нелінійних, імовірнісних систем є той факт, що свідомість людини теж визнається належною до них: Саме людина найбільш нелінійна система, а її рефлективність, здатність до самоаналізу, до особистісного самовибудовування і є, зокрема, проявами цієї нелінійності” [62, с. 58]. За О. М. Князєвою, динамічний підхід до людської свідомості і мозку як її нейрофізіологічної основи передбачає функціонування її як сукупності спонтанних, емерджентних, здатних самоорганізовуватися систем, яким властиво резонувати з Іншим [Князева 2004, 29 35].
Функціонування природної системи за звичайних умов може не збігатися з прогнозованим, задля моделювання якого виходять з ідеальних умов: Найбільші труднощі пов’язані з уявленнями про наявність в системах особливих інформаційних структур-кодів, які фіксують цінну для системи інформацію, виступають її компонентом і визначають способи її взаємодії з середовищем і її відтворюваності як цілого, що розвивається” [27, с. 106]. Яскравим прикладом такої непередбачуваності й багатоваріантності може бути вчинення обману в реальній комунікативній ситуації. Притаманні людській свідомості хаотичність і креативність, з чого випливає безліч варіантів комунікативної поведінки, стоять на заваді виявлення єдиної моделі суто лінгвістичними засобами. Тому мисленнєві процеси й механізми, властиві мовцеві-обманнику, доречно розглядати, зокрема, беручи до уваги особливості й параметри природних динамічних систем, оскільки вони, маючи певні характеристики, неухильно приходять до повторення своїх дій. О. І. Морозова зазначає, що формування картини світу, яка ґрунтується на презумпції креативної хаотичності, здійснюється завдяки зустрічному зусиллю двох векторів природничого і філософського. Вони представлені відповідно синергетикою і філософією постмодернізму [85, с. 2224]. Далі ми застосовуватимемо поняття, що належать до апарату цих дисциплін і релевантні проблематиці нашого дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в межах комплексної теми "Когнітивні й комунікативні дослідження мовних одиниць: мова, текст, дискурс" кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 31 січня 2005 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою № 0106U002115 Міністерства освіти і науки України "Функціональні моделі тексту та дискурсу в синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти" (тема затверджена вченою радою КНЛУ, протокол № 11 від 5 травня 2008 року).
Об’єктом дисертаційного дослідження є дискурсивна поведінка англомовного обманника, а саме її вербальний і невербальний компоненти.
Предметом дослідження виступають лінгвокогнітивні, прагматичні та емотивні особливості дискурсивної поведінки обманника, носія англійської мови.
Теоретичну базу роботи становлять основні положення емотіології про існування вербальної і невербальної семіотичних систем емоцій та знакову природу емотивності (В. І. Шаховський), а також закономірності мовного вираження поняття обману (О. І. Морозова, О. І. Потапова); у теорії невербальної поведінки положення, які розкривають функціональний потенціал і знаковий характер невербальних компонентів комунікації (Г. Ю. Крейдлін, І. І. Сєрякова).
Матеріалом дисертаційної праці були дискурсивні фрагменти, що описують комунікативну ситуацію обману, взяті із сучасних англомовних художніх прозових творів британських авторів загальним обсягом близько 7,5 тис. сторінок. У результаті суцільної вибірки виокремлено 1247 позначень вербальних і невербальних дій обманника.
Як робоча гіпотеза перевіряється припущення про те, що досліджувана дискурсивна поведінка розгортається відповідно до інваріантної когнітивної моделі введення об’єкта в оману і реалізується через релевантні вербальні й невербальні комунікативні засоби, на варіативність стратегічно-тактичного використання яких впливає емотивний чинник.
Мета дисертаційного дослідження полягає у встановленні лінгвокогнітивних і прагматичних особливостей вербального і невербального компонентів дискурсивної поведінки мовця-обманника крізь призму її емотивності.
Відповідно до поставленої мети в дисертації зосереджено увагу на виконанні таких завдань:
— побудувати інваріантну модель комунікативної поведінки суб’єкта в дискурсивному просторі ситуації обману;
— виявити закономірності розгортання дискурсивної поведінки обманника з когнітивних позицій;
— з’ясувати особливості впливу емоцій англомовного обманника на реалізацію його комунікативно-прагматичної мети;
— розкрити дейктичну специфіку позначень невербальних дій обманника в англомовному дискурсі;
— уточнити наповненість функціонального поля реалізації невербального компонента побудови дискурсу обманника;
— простежити варіативність співвідношення вербальних і невербальних одиниць, використовуваних в англомовному дискурсі обманника;
— встановити й описати репертуар комунікативних стратегії і тактик англомовної особистості "обманник".
Відповідно до поставлених завдань обрано такі методи дослідження: метод концептуального аналізу з використанням, зокрема, теорії можливих світів і теорії гри для розкриття когнітивних механізмів уведення комунікативного партнера в оману; метод прагмасемантичного аналізу для з’ясування особливостей функціонування позначень невербальних дій як емотивних дейктиків; метод контекстуальної інтерпретації для встановлення взаємодії вербальних і невербальних дискурсивних засобів в емоціогенній ситуації обману; метод дискурсивного аналізу для виявлення закономірностей стратегічно-тактичного планування дискурсу англомовним обманником. Висновки щодо частотної репрезентативності релевантних дискурсивних одиниць ґрунтуються на даних, здобутих у результаті застосування елементів методу кількісного аналізу.
Основні положення, що виносяться на захист:
1. Дискурс обманника як маніпулятивна комунікативна діяльність пов’язана із фальсифікацією дійсності. Дискурс нещирого мовця має специфічну інваріантну когнітивну основу, на дискурсивне варіативне представлення якої вербальними і невербальними засобами впливають емоціогенні чинники.
2. З когнітивного погляду в основі комунікативних дій нещирого мовця лежить інваріантна схема фрейм уведення в оману. Визначальною ознакою маніпулятивності поведінки мовця в ситуації обману виступає її спрямованість на формування в адресата повідомлення відмінної ментальної моделі референтної ситуації, що не збігається з власними уявленнями мовця про дійсний стан речей, який становить комунікативний привід. Дискурсивне представлення цього фрейму-основи полягає в актуалізації мовцем-обманником ментальної моделі можливого світу сфальшованої реальності.
3. У дискурсивній тканині реалізація варіативного втілення вигаданої моделі можливого світу підпорядкована принципу ігрової діяльності. Дискурсивній грі обманника властиві такі особливості: свідоме прийняття рішення відмежувати свою поведінку від узвичаєної й увідповіднити її з поведінкою маніпулятивного типу; виокремлення референта; використання тих вербальних і невербальних засобів, які дають змогу вдаватися до маніпулятивних дій.
4. У досягненні англомовним обманником прагматичної мети ввести свого комунікативного партнера в оману особливу роль відіграють емоційні характеристики дискурсивної поведінки суб’єкта. У процесі фальсифікації дійсності мовець контролює свої почуття, притлумлює вияви прагматично недоречних емоцій і замінює їх удаваними емоційними реакціями, які більше відповідають конкретній ситуації.
5. Комунікативні одиниці невербального компонента, а саме дискурсивні позначення голосу, погляду, усмішки тощо виступають сполучною ланкою між базовим доменом емоцій і конкретною ситуацією обману як маркери параметрів емоційного дейксису.
6. Дейктичні параметри інтенційності, спрямованості, тональності й модальності регулюють емотивний аспект дискурсивної поведінки обманника. Представлені в дискурсі і вербально, і невербально, вони виявляють емотивні й емоційні інтенції мовця в конкретному комунікативному акті, актуальні параметри тих емоцій, що їх він переживає під час інтеракції, і тих, які має намір транслювати.
7. Серед трьох видів комунікативних єдностей, використовуваних у дискурсі англомовної особистості "обманник" (з вербальною домінантою, невербальною домінантою, змішані), переважають трикомпонентні комунікативні єдності. Вони включають вербальні, невербальні одиниці, а також мовчання, співвідношення яких залежить від особи-ініціатора комунікативної взаємодії. Свідоме використання комунікативних єдностей із невербальною домінантою значно обмежує витік правдивої інформації через невербальний канал зв’язку та оптимізує репрезентацію сфальшованої моделі можливого світу.
8. Стратегічно-тактичний репертуар дискурсивної поведінки обманника базується на трьох комунікативних макроструктурах, в яких мовець заперечує саму належність комунікативного приводу до реального стану речей, заперечує власну причетність до обговорюваної ситуації, або видозмінює уявлення об’єкта маніпулювання про її окремі параметри. На вибір обманником окремих стратегій і тактик у конкретній ситуації впливає предмет фальсифікації, індивідуальні та соціокультурні характеристики мовця, а також рівень його емоційної компетенції.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що в ній уперше на матеріалі англомовної художньої прози з’ясовано лінгвокогнітивні й прагматичні особливості вербального і невербального компонентів дискурсивної поведінки обманника з огляду на їхній емотивний аспект. Новим є встановлення з позиції теорії можливих світів специфіки формування когнітивних особистісних уявлень мовця; побудовано інваріантну модель комунікативної поведінки обманника в термінах теорії мовної гри; досліджено вплив емотивного чинника на ефективність дискурсивної маніпулятивної діяльності; встановлено існування взаємозв’язку між добором вербально-невербальних дискурсивних одиниць і прагматичною ефективністю діяльності обманника. Уперше виявлено три типи поведінкових комплексів уведення комунікативного партнера в оману в англомовному дискурсі, що охоплюють стратегічно-тактичний репертуар мовця.
Теоретичне значення праці зумовлене зверненням до когнітивних і прагматичних аспектів мови і мовлення. Дисертаційне дослідження пропонує розв’язання низки теоретичних проблем лінгвістики емоцій, пов’язаних з вербальним і невербальним опосередкуванням емоційного досвіду особистості. Розкриття ролі позначень невербальних дій як емотивних дейктиків робить внесок в емотіологію. Виявлення прагматичної специфіки невербального компонента розвиває положення невербальної семіотики про функціональне навантаження невербальної поведінки. Запропонована деталізація стратегічно-тактичного репертуару англомовного обманника сприяє подальшому розвиткові теоретичних засад дискурс-аналізу.
Практичне значення роботи полягає в тому, що здобуті результати можуть бути використані у розробці методики розпізнавання маніпулятивного впливу в окремих сферах комунікативної взаємодії, під час викладання теоретичної граматики сучасної англійської мови (розділи "Прагматика висловлювання", "Дискурс-аналіз"), у спецкурсах "Невербальна комунікація", "Особливості маніпулятивного англомовного дискурсу: ситуація обману" та в інших спецкурсах з проблем дискурсу, теорії комунікації та інтерпретації художніх текстів. Крім того, одержані дані можуть послужити підґрунтям для подальших наукових досліджень у цій галузі.
Апробація результатів дисертації провадилася на засіданнях кафедри граматики та історії англійської мови Київського національного лінгвістичного університету (2005 2008) та на восьми конференціях, у тому числі чотирьох міжнародних: "Міжкультурна лінгвістика та формування іншомовної комунікативної компетенції" (Київ, 2006), "Гуманітарні проблеми становлення сучасного фахівця" (Київ, 2007), "Візуалізація образу дитини в літературі" (Львів, 2007), IV Міжнародний симпозіум Українського товариства дослідження англійської мови (Київ, 2007); на всеукраїнській конференції "Мови у відкритому суспільстві" (Чернігів, 2006); трьох міжвузівських конференціях: "Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції" (Київ, 2006), "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (Київ, 2007), "Мова, освіта, культура в контексті Болонських реалій" (Київ, 2008).
Публікації. Зміст роботи представлено в шести наукових статтях, опублікованих у виданнях ВАК України (3,08 друк. арк.), а також у двох тезах наукових конференцій. Загальний обсяг авторських публікацій з проблематики дослідження складає 3,46 друк. арк.
Структура роботи. Дисертаційне дослідження загальним обсягом 222 сторінки (текст дисертації налічує 190 сторінок) складається зі вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури і списку джерел ілюстративного матеріалу. Додатки містять 6 таблиць. Список використаних джерел становить 210 позицій, у тому числі 56 іноземними мовами. Список джерел ілюстративного матеріалу включає 21 найменування.
У вступі обґрунтовано актуальність обраної проблематики, окреслено предмет і об’єкт дослідження, сформульовано робочу гіпотезу, визначено мету й завдання роботи, розкрито новизну здобутих результатів, їхню теоретичну і практичну цінність, схарактеризовано матеріал і методи дослідження, викладено основні положення, що виносяться на захист.
У першому розділі подано огляд наявних теоретичних концепцій, дотичних до комунікативного маніпулювання інформацією з метою вчинення обману. Особливу увагу зосереджено на визначенні когнітивних закономірностей розгортання дискурсивної поведінки обманника. Побудовано інваріантну модель нещирої комунікативної поведінки й простежено варіативність дискурсивних засобів створення обманником ігрового часопростору можливого світу. Розглянуто питання методики дослідження вербальної і невербальної поведінки обманника, зокрема ті, що пов’язані зі специфікою аналізу дискурсу в термінах лінгвістики емоцій.
У другому розділі з’ясовано особливості впливу емоцій на дискурсивну поведінку англомовного обманника в ситуації конфлікту інтересів. Установлено прагматичний потенціал емотивного впливу невербальних комунікативних засобів через розкриття їхньої дейктичної специфіки, а також уточнено наповненість функціонального поля невербального компонента побудови досліджуваного дискурсу.
Третій розділ присвячено варіативності співвідношення вербальних і невербальних одиниць дискурсу з урахуванням впливу категорії часу як однієї з базових для людського мислення. Докладно описано й проаналізовано репертуар дискурсивних стратегій і тактик англомовного обманника.
У загальних висновках підбито підсумки здійсненого дисертаційного дослідження й окреслено перспективи подальших наукових пошуків з цієї проблематики.
Додатки роботи складаються з 6 таблиць, які узагальнюють здобуті дані щодо кількісної і частотної репрезентативності дискурсивних одиниць.