Вереша Роман Вікторович. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України

brief description

Вереша Роман Вікторович. Поняття вини як елемент змісту кримінального права України: дис... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2004

Вереша Р.В. Поняття вини як елемент змісту кримінального України. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2004.
Вперше на рівні монографічного дослідження в теорії кримінального права України комплексно розглядається нормативне визначення поняття вини за чинним Кримінальним кодексом України. Аналізуються основні підходи до розуміння вини в межах окремих кримінально-правових теорій континентальної системи права XVIII XXI століть, досліджується розвиток вчення про вину в науці кримінального права Російської імперії та радянського кримінального права (друга половина ХІХ початок 90-х років ХХ століття).Визначається та конкретизується співвідношення поняття вини та деяких суміжних правових понять, вини і складу злочину в кримінальному праві України. Обґрунтовуються доцільність нормативного визначення поняття вини з урахуванням досвіду вирішення цього питання в кримінальному праві зарубіжних країн та необхідність розширення змісту інституту вини в кримінальному праві України. На підставі проведеного дослідження формулюються пропозиції щодо вдосконалення конституційного, кримінального та кримінально-процесуального законодавства України.

У дисертаціїпроведене теоретичне узагальнення і запропоноване нове вирішення наукової задачі, що виявляється у комплексному дослідженні поняття вини як елемента змісту кримінального права України.
У результаті проведеного дослідження з метою більш повного розкриття змісту положень ст. 23 КК України, усунення суперечностей та прогалин в КК України, а також врахування в його положеннях досягнень теорії кримінального права здобувач сформулював ряд конкретних висновків та пропозицій:
1. Виділено і систематизовано основні підходи до розуміння поняття вини в основних кримінально-правових концепціях (теоріях) континентальної системи права ХVІІІ ХХІ століть, якими є нормативна, оціночна, фінальна, об’єктивна кримінально-правові концепції (теорії) та психологічна теорія вини.
2. Дослідження основних тенденцій розвитку вчення про вину в науці кримінального права Російської імперії та радянського кримінального права в межах певної періодизації дозволило визначити основні положення та тенденції розвитку вчення про вину в науці кримінального права Російської імперії та радянського кримінального права (друга половина ХІХ початок 90-х років ХХ століття).
3. Полісемія у вживанні терміну вина” в межах Конституції України та КК України (ч. 1, 3 ст. 62 Конституції України та ч. 2, ст. 2 КК України ст. 23 КК України) є невиправданою, а її усунення потребує, з точки зору здобувача, редакційного уточнення відповідних положень Конституції України та КК України.
4. У зв’язку з тим, що в КК України, КПК України та проекті КПК України вживаються поняття "ставляться в вину", ступінь вини”, ставлення в вину”, ступінь винуватості”, ступінь винності”, які, на думку здобувача, суперечать нормативному змісту визначення поняття вини, що дається в ст. 23 КК України, пропонується виключити ці поняття з КК України, КПК України та проекту КПК України.
5. На підставі того, що поняття винен”, винуватий”, винна особа” є похідними від поняття винуватість” (винність”), а винність та винуватість це слова, що позначають одне і те ж поняття, пропонується: 1) поняття винуватість” винність”; винуватий” винний” (винен”) винна особа” розглядати як синоніми, що не мають різного юридичного змісту; 2) для однотипності вживання термінології використовувати термін винуватість” в конституційному, кримінально-процесуальному та кримінальному праві України, оскільки саме цей термін за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 62 Конституції України уявляється найбільш коректним; 3) винуватість” визначати як поняття, що включає в себе процесуальний момент висновок про те, що саме ця особа вчинила відповідне діяння, яке містить склад злочину.
6. Поняття „склад злочину”, яке вживається, зокрема, в ст. 324 КПК України і ст. 415 проекту КПК України, має розглядатись саме як кримінально-правова категорія, тому відповідність фактичних обставин складу злочину (питання права”) має встановлюватись після того, як встановлено винуватість особи (питання факту”). У зв’язку з цим послідовність вирішення питань у ст. 324 КПК України та ст. 415 проекту КПК України видається некоректною і має бути змінена.
7. Поняття вина” в КК України, КПК України та проекті КПК України має вживатись лише в його кримінально-правовому розумінні в межах того змісту, який визначений у ст. 23 КК України.
8. Враховуючи те, що термін винне” в ч. 1 ст. 11 КК України є похідним від поняття вина”, пропонується нова редакція ч. 1 ст. 11 КК України.
9. Закріпивши в ст. 23 КК України визначення поняття вини, законодавець вжив формулювання, які можна розуміти неоднозначно. Для усунення існуючих неоднозначностей пропонується: 1) ст. 23 розділу V Загальної частини КК України викласти в такій редакції: Поняття вини. Виною є психічне ставлення суб’єкта злочину до обставин, які передбачені як ознаки складу вчиненого ним злочину, виражене у формах, визначених ст. 231цього Кодексу”; 2) включити до розділу V Загальної частини КК України ст. 231в такій редакції: Форми вини. 1. Вина суб’єкта злочину може виражатись у формі умислу або (та) у формі необережності. 2. Поєднання умислу та необережності при вчиненні злочину (складна вина) може мати місце лише у випадках, передбачених цим Кодексом”.
10. Чинна редакція статей 23, 24, 25 КК України не дає можливості визначити конкретний зміст вини в злочинах з формальним складом, оскільки в цих статтях ставлення особи до наслідків передбачається як обов’язковий елемент змісту вини в цілому, а також змісту умисної та необережної вини. Тому в дисертації пропонується: 1) ст. 24 Умисел та його види” розділу V Загальної частини КК України викласти в такій редакції: 1. Умисел поділяється на прямий та непрямий. 2. Прямим є умисел, якщо суб’єкт злочину, визнання якого закінченим пов’язується з настанням наслідків, усвідомлював суспільно небезпечний характер та передбачені цим Кодексом ознаки свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання. 3. Прямим є умисел, якщо суб’єкт злочину, закінчення якого не пов’язано з настанням певних наслідків, усвідомлював суспільно небезпечний характер та передбачені цим Кодексом ознаки свого діяння (дії або бездіяльності) і бажав його вчинити. 4. Непрямим є умисел, якщо суб’єкт злочину, визнання якого закінченим пов’язується з настанням наслідків, усвідомлював суспільно небезпечний характер та передбачені цим Кодексом ознаки свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажав, але свідомо припускав їх настання”; 2) ст. 25 Необережність та її види” розділу V Загальної частини КК України викласти в такій редакції: 1. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. 2. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо суб’єкт злочину, склад якого пов’язаний з настанням певних наслідків, усвідомлюючи передбачені цим Кодексом ознаки свого діяння, передбачав можливість настання таких наслідків, але легковажно розраховував на їх відвернення. 3. Необережність є злочинною недбалістю, якщо суб’єкт злочину, склад якого пов’язаний з настанням певних наслідків, не передбачав можливості настання таких наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити. 4. Необережність є злочинною недбалістю, якщо суб’єкт злочину, склад якого не пов’язаний з настанням певних наслідків, не усвідомлював суспільно небезпечний характер та передбачені цим Кодексом ознаки свого діяння, хоча повинен був і міг це усвідомлювати”.
11. Враховуючи те, що особливості змісту відповідних формулювань, що вжиті у статтях 23 25 КК України, не дають змоги однозначно визначити форму вини у тих кримінально-правових ситуаціях, в яких має місце поєднання кількох різних за характером ставлень (умисного та необережного) до фактичних обставин, які передбачені в межах одного юридичного складу злочину, пропонується: включити до розділу V Загальної частини КК України ст. 251Поєднання умислу і необережності при вчиненні злочину (складна вина)”.
12. Оскільки в практичній діяльності правозастосовчих органів інколи допускаються помилки при розмежуванні необережних злочинів і випадку (казусу), пропонується: включити до розділу V Загальної частини КК України ст. 252Випадок”.
13. У зв’язку з тим, що на форму вини в окремих випадках впливає помилка, пропонується включити до розділу V Загальної частини КК України ст. 253Помилка”.
14. Оскільки в розділ V Загальної частини КК України пропонується включити ряд статей, що не охоплюються назвою Вина та її форми”, пропонується: уточнити назву розділу V Загальної частини КК України, виклавши його в такій редакції: Вина”.