ВИДАВНИЧА ТА РЕДАКТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МИХАЙЛА МАКСИМОВИЧА

brief description

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

На правах рукопису

РЯСНА Олена Олександрівна

УДК 070.41 (092) : 94 (477) (092)

ВИДАВНИЧА ТА РЕДАКТОРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ
МИХАЙЛА МАКСИМОВИЧА

10.01.08 — журналістика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
ТИМОШИК Микола Степанович,
доктор філологічних наук, професор

Київ — 2004

ЗМІСТ

ВСТУП ....4

РОЗДІЛ 1
СТАНОВЛЕННЯ М.МАКСИМОВИЧА
ЯК ВИДАВЦЯ І РЕДАКТОРА.11
1.1.До проблеми вивчення творчої спадщини
М.Максимовича......11
1.2.Перші спроби журналістської та видавничої діяльності .16
1.3.Вироблення норм правописної системи для
видавничої справи (максимовичівка”)........25
1.4.Збірка Малоросійські пісні”: історія видання
та концептуальні ідеї ......33
Висновки до першого розділу........51

РОЗДІЛ 2
М.Максимович організатор
і видавець альманахів ....54
2.1.Літературний альманах Денница” ..54
2.2.Історико-літературний альманах Кіевлянин” ....68
2.3.Трансформація ідей Кіевлянина” у виданні Украинца” .88
Висновки до другого розділу.....97

РОЗДІЛ 3
М.Максимович як видавець книг.99
3.1.Історіософське дослідження Звідки йде руська земля.
За переказом Несторової повісті та за іншими
старовинними писаннями руськими”..103
3.2.Підручник для вищої школи Історія стародавньої руської
словесності”........114
3.3.Видання книг для народної освіти...126
Висновки до третього розділу.........134

РОЗДІЛ 4
Редакторські набутки М.Максимовича ..137
4.1.Редагування Пам’ятників”, виданих Тимчасовою
комісією для розгляду давніх актів......137
4.2.Підготовка до друку історико-археологічних видань
І.Фундуклея ......150
4.3.М.Максимович як редактор журналу Русская беседа” ...164
Висновки до четвертого розділу......174

ВИСНОВКИ ....176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...184

ДОДАТКИ205

ВСТУП

Умови незалежного політичного розвитку України дають можливість науково об’єктивно і з позицій української державності осмислювати та оцінювати практично всі сторони суспільного, громадсько-політичного життя, економіки і культурології. Тим паче це стосується такої важливої проблеми, як розвиток видавничої справи в Україні, і зокрема внесок у становлення українського друкарства М.Максимовича однієї з найвизначніших постатей наукового та культурного життя України першої половини ХІХ століття.
М.Максимович відомий нам як природознавець, філолог, історик та фольклорист. Часом непросто визначити, якій науці він віддавав перевагу. Але однозначно головною ознакою усієї спадщини вченого є її національна спрямованість, служіння інтересам українства. І якщо подивитися на доробок М.Максимовича під цим кутом зору, то з певністю можна сказати, що історія України для нього була однією з основних наук, адже з позицій українського вченого написані не лише його історичні, а й мовознавчі, літературознавчі праці, дослідження з фольклористики. Протягом багатьох десятиліть учені по-різному підходили до тлумачення наукових та громадянських поглядів М.Максимовича. Однак не завжди їх твердження і висновки були науково виваженими й об’єктивними.
Ступінь наукового опрацювання проблеми. Багатогранна особистість М.Максимовича не обділена увагою вчених, адже не одне покоління науковців займалося вивченням його діяльності. Численні наукові дослідження широко розкрили справді дивовижний талант вченого-енциклопедиста. Але залишаються проблеми, які потребують комплексного підходу і більш детального вивчення. Однією з них є діяльність М.Максимовича як засновника, видавця і редактора цілого ряду книжкової та журнальної продукції. Окреслене питання порушувалося у ряді розвідок дослідників його діяльності (С.Пономарьова [209; 210], Г.Житецького [56; 57], В.Данилова [31; 32; 34], Г.Маркова [134; 135; 136; 137; 138; 139; 140; 141], С.Біленького [7; 8] та інших), але проблема редагування та видавництва розглядалася побіжно у зв’язку з іншими, головними завданнями, що їх ставили собі за мету ці вчені. Із вагомих досліджень на цю тему можна виокремити передусім наукові праці М.Тимошика [235; 236], окремі розділи яких присвячені видавничій діяльності М.Максимовича періоду його викладацької роботи у Київському університеті. Хоч, безумовно, тільки цим періодом не вичерпується багатолітня подвижницька робота вченого на ниві просвітительства і вірного служіння вітчизні.
Отже, актуальність дослідження зумовлена необхідністю комплексного вивчення діяльності М.Максимовича як видавця і редактора альманахів та інших видів видавничої продукції.
Метою роботи є комплексний аналіз видавничого, редакторського і наукового доробку М.Максимовича у контексті становлення та розвитку української видавничої справи та журналістики.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1.Висвітлити особливості початкового періоду журналістської та видавничої діяльності М.Максимовича, проаналізувати роботу М.Максимовича над збором, редагуванням і виданням збірок українських пісень та їх концептуальні ідеї, а також охарактеризувати теоретичні засади правописної системи М.Максимовича, яка лягла в основу його редакторської роботи.
2.Простежити історію видання альманахів Денница”, Кіевлянин”, Украинец”, їх типологію, структуру, зміст, проаналізувати спільні та відмінні риси названих альманахів.
3.Дослідити подвижницьку освітньо-видавничу діяльність М.Максимовича у підготовці підручників для вищої школи і книг для народних шкіл та училищ.
4.Проаналізувати редакторські набутки М.Максимовича під час підготовки до друку історико-археографічних видань І.Фундуклея, Пам’ятників”, виданих Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів та на посаді головного редактора Русской беседы”.
5.Охарактеризувати основні принципи редакторської діяльності М.Максимовича.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження пов’язаний з науково-дослідною держбюджетною темою №01БФ-045-01 Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір” Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Формулювання теми й план-проспект дисертації схвалено на кафедрі видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тему затверджено у 2001 році вченою радою Інституту журналістики (протокол № 4 від 30 жовтня 2001 року). Текст дисертації може бути використаний для створення навчального посібника для студентів Інституту журналістики.
Об’єктом аналізу є видавнича та редакторська діяльність М.Максимовича.
Предметом дослідження є значна за обсягом наукова, публіцистична, епістолярна, журналістська і видавнича спадщина М.Максимовича, яка зберігається у фондах бібліотек та архівів України.
Методи дослідження. У дисертаційній роботі використано комплексну методику дослідження редакційної і видавничої діяльності М.Максимовича. Сучасне науково-теоретичне осмислення цієї проблеми забезпечується проникненням у сутність та обставини подвижницької роботи вченого. Це можливо за умов цілісного підходу до об’єкта вивчення, розгляду його у виникненні та розвитку, врахуванні конкретної суспільно-політичної ситуації, тобто застосування історичного підходу до його вивчення. Головними методами дослідження є різного роду аналіз і синтез. Емпіричний аналіз і синтез використано на стадії ознайомлення з об’єктом, виділення із величезної наукової спадщини автора тих матеріалів, що характеризують його як видавця чи редактора. Зворотний, або елементарно-теоретичний, аналіз і синтез використовується з метою створення класифікації об’єкта вивчення, встановлення причиново-наслідкових зв’язків редакційно-видавничої діяльності М.Максимовича у різні періоди його роботи. Структурно-генетичний аналіз і синтез дозволив виявити особливості початкового періоду видавничої діяльності вченого, специфіку його роботи у виданні альманахів, проаналізувати їх спільні і відмінні риси, висвітлити своєрідність редакторської праці під час підготовки до друку історичних, археографічних та археологічних видань. При підготовці додатків використовуються елементи контент-аналізу з метою подачі змісту інформації через деякі кількісні показники.
Емпіричною базою дослідження є книжкові, журнальні та газетні фонди Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського НАН України (відділи: стародруків, колекцій та історичних зібрань, газетний), Наукової бібліотеки ім.М.Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Обласної універсальної наукової бібліотеки ім.ТарасаШевченка в м.Черкасах. Використані також рукописні матеріали Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського НАН України, Державного архіву м. Києва, Центрального державного історичного архіву України у м. Києві, відділу рукописів Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України. Значний масив емпіричного матеріалу зібрано з редагованих М.Максимовичем альманахів Денница”, Кіевлянин”, Украинец”, журналу Русская беседа” та видань творів М.Максимовича, які в різні роки виходили в Україні та Росії. Результати аналізу цих матеріалів наводяться у відповідних розділах дисертації, а також в окремих публікаціях.
Наукова новизна. Робота є першою розвідкою у вітчизняній науці, де комплексно досліджуються особливості редакторської та видавничої діяльності видатного ученого ХІХ століття М.Максимовича. Для цього була розроблена авторська концепція добору та формування емпіричного матеріалу, яка базувалася на поєднанні хронологічного та тематичного принципів аналізу зібраних фактів і явищ. Здійснена спроба максимально повно відібрати необхідну джерельну базу, згрупувавши її в окремі тематично близькі блоки. З нових позицій висвітлюються погляди М.Максимовича щодо організації видавничої справи в Україні, принципи редакторської роботи у відборі та компонуванні матеріалу.
Теоретичне значення роботи. У дисертації охарактеризовано теоретичні засади правописної системи М.Максимовича; відзначені особливості його редакторської роботи над виданнями збірок українських народних пісень; простежено історію видання М.Максимовичем альманахів і виявлено їх спільні та відмінні риси. Висвітлено новаторство автора як видавця книг, проаналізовано структуру його видань; охарактеризовано основні види та принципи редакторської діяльності вченого і видавця. Зроблено спробу класифікувати його видавничу продукцію за формою і матеріальною конструкцією, за цільовим або соціально-функціональним призначенням, за адресністю читача, за кількістю видань, за періодичністю випусків, за способом укладання текстів і за тематикою.
Практичне значення дисертації. Матеріали дослідження можуть бути використані при написанні нових розвідок з історії українського друкарства, видавничої справи та журналістики, а також при створенні синтетичних праць з філологічних і культурологічних дисциплін; у навчальному процесі при читанні курсів Історія видавничої справи”, Історія журналістики”, Історія української мови”, спецкурсу Історія української графіки та орфографії”, а також у науково-дослідній роботі студентів при написанні курсових, кваліфікаційних, дипломних та магістерських робіт.
Особистий внесок здобувача. Дисертація, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення наукової роботи, виконані дисертанткою самостійно.
Апробація результатів дослідження здійснювалась на кафедрі засобів масової комунікації Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького, на кафедрі видавничої справи та редагування Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Результати дослідження було представлено в наукових доповідях на Першій всеукраїнській науково-технічній конференції студентів і аспірантів Друкарство молоде” (Київ, 2001), Всеукраїнських єфремовських читаннях (Черкаси, 2001), Міжнародній науковій конференції Журналістыка 2003” (Мінськ, 2003), Всеукраїнських максимовичівських читаннях (Черкаси, 2004), Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченій 200-річчю з дня народження видатного вченого-енциклопедиста Михайла Максимовича (Канів, 2004). Одержані результати дослідження використовуються в процесі науково-методичного опрацювання матеріалів навчальних дисциплін Історія журналістики”, Історія видавничої справи та редагування”, Історія української мови”, спецкурсу Історія української графіки та орфографії”, які викладаються на факультеті української філології та журналістики Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького.
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дослідження викладено у трьох статтях, опублікованих у фахових журналах та збірниках, а також у чотирьох статтях у спеціалізованих виданнях та тезах повідомлень у збірниках матеріалів всеукраїнських та міжнародних конференцій:
1.РяснаО.О.Альманах М.Максимовича Кіевлянин”: історія видання, проблематика // Наукові записки Інституту журналістики. К., 2001. Т. 4 (липень-вересень). С. 63 72.
2.РяснаО.О.Грішний янгол” Михайла Максимовича: місце альманаху Денница” у видавничій спадщині вченого // Наукові записки Інституту журналістики. К., 2001. Т. 5 (жовтень-грудень). С. 62 69.
3.РяснаО.О.Украинец” Михайла Максимовича як втілення національної ідеї // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Журналістика. 2003. Вип. 11. С.25 28.
4.РяснаО.О.Наступив, здається той час, коли визнають справжню ціну народності”: до історії видання збірників українських пісень М.Максимовичем // Друкарство. К., 2001. № 3 (травень червень). С.10 12.

5.РяснаО.О.М.Максимович як видавець книг для народної освіти //Друкарство. К., 2004. № 5 (вересень-жовтень). С. 84 87.

6.РяснаО.О.Новий етап у розвитку громадської думки на Україні”: діяльність Михайла Максимовича в оцінках Сергія Єфремова //Матеріали всеукраїнських єфремовських читань. Черкаси: Відлуння-плюс, 2002. С.159 162.
7.РяснаО.О.М.Максимович як редактор історико-археологічних видань І.Фундуклея // Журналістыка2003: Матэрыялы 5-й Міжнароднай навукова-практычнай канферэнцыі (4 5 снежня). Вып. 5 / Рэдкал.: В.П.Вараб’ёу (адк. рэд.) і інш. Мінск, 2003. С.213 215.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, що містять тринадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (261 позиція) та двох додатків. Загальний обсяг дисертації 219 сторінок, з них 183 сторінки основного тексту, список використаних джерел займає 21 сторінку, додатки 15 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

1. Як редактор і видавець М.Максимович формувався у російському середовищі. Незважаючи на це, він зміг виробити для себе патріотичні принципи діяльності, прагнення творити для України, результатом чого стало видання М.Максимовичем значного масиву продукції на українознавчу тематику.
Прикметно, що першим виданням стала збірка Малоросійські пісні”. Під час роботи над упорядкуванням, редагуванням тексту та виданням українських пісень М.Максимович набуває досвіду видавничо-редакторської роботи, удосконалюючи свої уміння з кожним наступним випуском. Світ побачили лише чотири збірки, але відомо, що М.Максимович планував ще декілька видань українських пісень, при чому матеріал до них уже був зібраний і опрацьований.
Саме для видання Малоросійських пісень” М.Максимовичем був вироблений власний варіант українського правопису. Створення максимовичівки” було не тільки і не стільки результатом наукового пошуку вченого, скільки проявом внутрішнього почуття любові до рідного краю, свідченням непідробного патріотизму і прагненням утвердження батьківського слова щонайменше нарівні з мовою російською. Це підтверджує навіть і його прихильність саме до історично-етимологічного правопису, а не до фонетичного, принципи якого були на той час новішими, а значить і поширенішими. Залюбленість М.Максимовича в історію Батьківщини, у її славне і трагічне минуле визначила і його філологічні уподобання: писати не так, як говорять (говорять люди по-різному, оскільки усне мовлення значно швидше реагує на соціальні, культурні та інші зміни), а чітко дотримуватися традицій старого написання, хоч при цьому намагатися максимально відбивати і специфіку усного мовлення.

Крім цього, М.Максимович розробив рекомендації щодо читання відповідно до української вимови, які є, по суті, прообразом сучасної української орфоепії. Ці рекомендації були вміщені в обох виданнях Украинца”: буква љ вимовляється по-українськи завжди як тонке або гостре и (наприклад: љжте хлљбъ йижте хлибъ); так само, тобто як тонке або гостре и, слід вимовляти букви â, û, î, ô, ê (наприклад: лêтать литать, кôнь кинь тощо); букву ы слід вимовляти м’яко на відміну від російської мови; так само вимовляються и, і, не позначені значком ^ (наприклад: выходили, мы говорили, другій милый: тут ы, и, і один і той самий м’який звук, середній між гострим и та грубим російським ы, якого зовсім немає у чистій українській мові); буква е вимовляється м’яко; буква є вимовляється тонко або гостро (наприклад: немає тебе, єдине, синє небо); буква е в українській мові перетворюється у гостре о (йо) не скрізь, як у російській мові; тому вимовлять йо слід тільки там, де у російській мові написано ё (наприклад: ёго, ёму); буква г вимовляється гортанно, як латинське h; букву в не слід вимовляти як ф.

2. Будучи вже сформованим ученим-природознавцем і спробувавши себе в якості редактора і видавця, М.Максимович настільки захоплюється видавничою справою, що вирішує поставити її на систематичну основу. Після невдач, пов’язаних зі спробами заснувати періодичні друковані органи, М.Максимович обирає інший шлях випуск альманахів. Першою спробою була Денница”, три книги якої побачили світ у Москві (1830, 1831, 1834 рр.); київський період видавничої діяльності М.Максимовича ознаменований появою двох книг альманаху Кіевлянин” (1840, 1841рр.), третє число було видано в Москві (1850 р.). Украинец” став, по суті, його продовженням (1859, 1864 рр.).
Проведене дослідження дає підстави виявити спільні й відмінні риси трьох альманахів М.Максимовича.
Відмінні риси:
Денница” і Кіевлянин” це збірники наукових статей та художніх творів різних авторів, а Украинец” збірник наукових (історичних) та літературних праць видавця, що зумовлено життям на Михайловій Горі і лише нечастими відвідуваннями Києва чи Москви під час роботи над Украинцем”. Хоча проблем з підбором матеріалу не існувало: у вченого був багатий власний доробок, який і склав зміст обох видань Украинца”. Щодо того факту, що крім видавця у цих збірниках більше ніхто не друкувався, ми можемо допустити, що це не ознака самотності, а задум Максимовича систематизовано видавати власні твори;
Кіевлянин” охоплював вужче коло проблем (лише історію Київщини), а Украинец” відповідно ширше (різні сторінки з історії України);
у Кіевлянине” були уміщені не тільки наукові історичні статті (хоча вони складали більшу частину альманаху), а й літературознавчі, в Украинце” ж лише історичні;
у Деннице” і Кіевлянине” була надрукована значна кількість художніх творів (поезій та оповідань) різних авторів, в Украинце” художню частину складали лише переклад М.Максимовича Псалмів” і Слова о полку Ігоревім”;
різниця у поліграфічному оформленні полягає в тому, що лише Кіевлянин” із усіх трьох альманахів був ілюстрованим виданням.
Спільні риси:
ознаки альманаху в Украинце” праці упорядковані за одним принципом (тематичним);
Украинец” є спадкоємцем Кіевлянина”. Його основне завдання друкувати наукові дослідження, присвячені історії України. Показовим для обох альманахів є те, що М.Максимович не просто описує події з історії України, а порівнює праці різних учених-істориків, указує неточності, а іноді й викривлене бачення суспільних процесів, подає свої версії, обов’язково підтверджуючи власну думку історичними документами.
Слід зазначити, що значний масив уміщеного в альманахах матеріалу це твори самого видавця, у яких порушуються українознавчі проблеми.
3. М.Максимович виступив як новатор у книговидавничій сфері:
його дослідження Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими” це перша книга, яка вийшла з університетської друкарні;
виданням Книги Наума про великий Божий світ” він започаткував серію популярних книг для народної освіти.
Своїми освітніми роботами М.Максимович прагнув охопити усі вікові категорії населення, започаткувавши видання серії книг для народних училищ та підручників для вищих навчальних закладів. Прикметно, що саме за допомогою цих видань, особливо книг для вищої школи, видавець прагнув донести до широкого загалу свої дослідження про походження українців та самобутність їхньої мови.
М.Максимович у своїй діяльності враховував особливості наукового книговидання: під час роботи над історичними книгами редактор обирав основним джерелом документи, архівні матеріали тощо, оскільки у розвідках різних авторів може зустрічатися багато неточностей і перекручених фактів.
4. У процесі редагування текстів інших авторів (видання І.Фундуклея та Тимчасової комісії для розгляду давніх актів) М.Максимович виконував такі види редакторської роботи:
відбір матеріалу до друку;
технічне редагування;
структурування видань;
оформлення посилань;
укладання приміток (як правило, деталізація і уточнення фактів);
називання структурних частин.
При редагуванні Русской беседы” М.Максимович дотримується правил, визначених його попередниками ще при укладанні програми першого числа цього друкованого органу.
Серед критеріїв оцінки редакторської діяльності М.Максимовича взагалі і Русской беседы” зокрема можна виділити три основних:
по-перше, патріотизм,
по-друге, любов до істини,
по-третє, об’єктивно-критичне ставленні до джерел і фактів.
5. Від початку видавничо-редакторської роботи М.Максимович вдумливо виробляв і запроваджував певну систему, методику ведення друкованого органу, опрацювання матеріалів, критеріїв їх оцінок, у результаті чого він виробив власні принципи редакторської діяльності:
1) Чітко визначати програму своїх видань і відповідно до неї розробляти їх структуру. Видання М.Максимовича чітко структуровані.
Для альманахів притаманна така структура:
рубрики відсутні: проза, поезія та наукові статті у альманасі чергуються, хоча у змісті розбиті на окремі частини. Винятком є останнє число Кіевлянина” за 1850 рік: альманах розбитий на дві частини прозу (наукові статті та художні твори) та поезію;
зміст подано в кінці.
Книжкові видання мають таку структуру:
зміст;
передмова;
основний текст;
примітки.
Слід зазначити про те, що структура вдосконалювалася у наступних виданнях М.Максимовича, наприклад: в Історії стародавньої руської словесності” чіткіша система рубрикації, ніж у книзі Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”.
2) Правдивість друкованого слова, чесна і відверта позиція редактора.
3) Правильна організація роботи, яка полягала у тому, щоб згуртовувати навколо себе здібних, талановитих авторів, дбати про те, щоб уміщені матеріали були цікавими, суспільно значущими.
4) Дотримання безкомпромісності та принциповості: особисте його ставлення до людини, симпатії чи антипатії не ставали на перешкоді оцінки рукопису; якщо він відчував, що той чи інший матеріал вартий уваги, то твір був надрукований. Більше того, М.Максимович міг умістити дискусійний матеріал з метою подальшого обговорення питання (наприклад, полеміка з М.Погодіним на сторінках редагованої ним Русской беседы”).
5) Шанобливе ставлення до читачів, турбота про своєчасну доставку продукції до них.
6) Варто відзначити з характерних рис редакторської діяльності М.Максимовича, яка помічається від першого збірника Малоросійських пісень”: на останніх сторінках видань він обов’язково зазначав виявлені в сигнальному примірнику друкарські помилки та виправлення до них.
7) До особливостей редакційно-видавничої діяльності М.Максимовича слід віднести його неабияку наполегливість у досягненні своєї мети, вміння вести справу в несприятливих умовах (йдеться про русифікаторську політику влади, відмови на видання Ученых записок” та Киевских новостей”, негативні рецензії на його окрему продукцію, особливо Денницу”, матеріальні труднощі, проблеми зі здоров’ям). Але не зважаючи на це, наполегливий видавець не зупиняється, хоч названі фактори значно зменшують його потенційні можливості. Наслідком стало те, що ряд видань, запланованих М.Максимовичем, не були видрукувані. Зокрема це стосується збірок українських народних пісень, українського словника, який уже був укладений, української енциклопедії, другого та третього тому Історії стародавньої руської словесності” та ряду інших видань.
8) Видавничий досвід М.Максимовича є цінним для нас і в контексті подальшого побутування виданого ним твору. Автор дбав, аби книга була помічена читачами, фахівцями. Тому велику увагу він надавав опрацюванню рецензій та відгуків, які забезпечували зворотний зв’язок між автором і адресатом.
9) Принципи, покладені М.Максимовичем в основу редакторської та видавничої діяльності є особливо актуальними сьогодні, коли у зв’язку із непростим формуванням нової структури видавничої справи в жорстких умовах ринку більшість видавців і головних редакторів друкованих органів керуються комерційними принципами заробітчанства. У М.Максимовича на перший план була поставлена мета популяризувати свої дослідження, донести наукові розробки до широкого загалу, часто навіть зі збитками для себе.
6. Доробок М.Максимовича складається з таких видів видавничої продукції:
1) За формою і матеріальною конструкцією:
книжкові видання (Малоросійські пісні”, Українські народні пісні”, Голоси українських пісень”, Збірник українських пісень”, Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”, Історія стародавньої руської словесності”, Книга Наума про великий Божий світ”, Короткий буквар для руського народу”, Сказання про стародавніх людей Київської землі”);
журнальні видання (альманахи Денница”, Кіевлянин”, Украинец”).
2) За цільовим або соціально-функціональним призначенням:
літературно-художні видання (збірники українських народних пісень, альманахи Денница”, Кіевлянин”, Украинец”);
навчальні видання (підручники для вищих навчальних закладів Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”, Історія стародавньої руської словесності” та книги для читання для народних шкіл та училищ Книга Наума про великий Божий світ”, Короткий буквар для руського народу”, Сказання про стародавніх людей Київської землі”);
довідкові (не видані, але укладені М.Максимовичем і готові до друку український словник та українська енциклопедія).
3) За адресністю читатача:
для широкого кола читачів (збірники українських народних пісень, альманахи Денница”, Кіевлянин”, Украинец”);
для дітей та юнацтва (Книга Наума про великий Божий світ”, Короткий буквар для руського народу”, Сказання про стародавніх людей Київської землі”).
4) За кількістю видань:
стереотипне видання (Книга Наума про великий Божий світ”, Короткий буквар для руського народу”);
перше видання (решта).
5) За періодичністю випусків:
усі видання є неперіодичними.
6) За способом укладання текстів:
однотомне (Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”, Короткий буквар для руського народу”, Сказання про стародавніх людей Київської землі”);
багатотомне (українські народні пісні, планувалися як багатотомні Історія стародавньої руської словесності”, Книга Наума про великий Божий світ”);
серійні видання (серія книг для народної освіти: Книга Наума про великий Божий світ”, Короткий буквар для руського народу”, Сказання про стародавніх людей Київської землі”).
7) За тематикою:
фольклор (видання збірок українських пісень);
історія України, археологія та археографія (альманахи Кіевлянин”, Украинец”, підручник Звідки йде руська земля. За переказом Несторової повісті та за іншими старовинними писаннями руськими”, Огляд Києва стосовно старожитностей”, Огляд могил, валів та городищ Київської губернії”, Пам’ятники”, видані Тимчасовою комісією для розгляду давніх актів, деякі матеріали Русской беседы”);
історія мови (Історія стародавньої руської словесності”);
природознавство, граматика та інші дисципліни, що вивчаються в народних училищах (Книга Наума про великий Божий світ”, Короткий буквар для руського народу”, Сказання про стародавніх людей Київської землі”).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альманах Денница” М.Максимовича // Литературная газета. 1830. Т.1. № 8. С. 62 66.
2. Антикритика. Письмо г. Максимовича к издателю // Москвитянин. 1841. Кн. 5. С. 198 211.
3. Барсуков Н. Жизнь и труды М. П. Погодина: В 22 кн. СПб.: Типография М.М.Стасюлевича, 18881910.
4. Береговий П. М. О. Максимович (18041873) // БереговийП., ЛагутінаМ. Видатні вітчизняні ботаніки. К.: Рад. школа, 1955. 224 с.
5. Бестужев-Рюмин М. Альманах Денница” М. Максимовича // Северный меркурий. 1830. 23 февраля. С. 92 98.
6. Бестужев-Рюмин М. Альманах Денница” М. Максимовича // Северный меркурий. 1831. № 23. С. 89 92.
7. Біленький С. Діяльність інтелектуала як служба і покликання: М.Максимович і В.Цих // Київська старовина. 1999. № 5. С. 82 100.
8. Біленький С. Роль М. Максимовича у формуванні українських академічних традицій та українознавчих дисциплін у Київському університеті (1834 1845 рр.): Дис. канд. істор. наук: 09.00.12 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2001. 176с.
9. Білокінь І. Михайло Олександрович Максимович (До 150-річчя з дня народження) // Наукові записки Київського університету. 1954. Т. 13. Вип.6: Збірник біологічного факультету. № 11. С. 219 265.
10. Бобров А. Автограф Михайла Максимовича // Україна. 1971. № 2. С.24.
11. БойкоН. Михайло Максимович навіки з рідним краєм. Черкаси: Брама, 2004. 248с.
12. Верховський М. Перший ректор: [Вчений М. О. Максимович] //Краєзнавство Черкащини. Черкаси, 1996. Вип. 5. С. 55 57.
13. Видавнича справа та редагування в Україні: постаті і джерела (ХІХ перша третина ХХ ст.): Навч. посібн. / За ред. Н.Зелінської. Львів: Світ, 2003. 612с.
14. Вимоги, оголошені Комітетом грамотності, щодо книг для освіти народу //Учитель. 1862. № 24. С. 1243.
15. Владимирский-Буданов М. История Императорского университета Св.Владимира. К.: Университетская типография, 1884. 674 с.
16. ВолковО.Михайлова гора. Дивак Бода: Романи. Львів: Каменяр, 1989. 520с.
17. В століття Малоросійських пісень” 1827 року // Україна. 1927. Кн.6. С.1106.
18. Выметки и Критические заметки” в Деннице” Максимовича 1830г. Рукой ЖитецкогоИ.П. //Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського НАНУкраїни. Інститут рукописів. Ф. І. Од. зб. 46766.
19. Выписки из журнала ученого комитета Министерства народного просвещения 25-го мая 1865 г. (№ 74): Об издании Максимовичем книг для народного просвещения // Журнал Минитерства народного просвещения. 1865. Ч. 127. Отд. 1. С. 12 13.
20. Гаевский В. Дельвиг // Современник. 1854. Т. XLVII. № 9 10. С.37.
21. Гатцук О. Новости малороссийской литературы // Московские ведомости. 1859. № 98. С. 5 6.
22. Гатцук О. Письмо к редактору // Московские ведомости. 1859. №112. С. 6.
23. Глухенький М. Михайло Максимович. Біографічна повість. К.: Радянська школа, 1969. 247с.
24. Гоголь Н. Собрание сочинений. В 8 т. М.: Правда, 1984. Т. 8. 400с.
25. Голда Д. М. Максимович. Історичний портрет // Освіта. 1994. 7лютого. С. 14.
26. Голоса украинских песен, изданные М.Максимовичем, тетрадь /Аранжировки для пения и фортепьяно А.А.Альбьева. М.: Университетская типография, 1834. 16 с. текста и 28 с. нот.
27. Горленко В. М. О. Максимович як етнограф // Народна творчість та етнографія. 1984. № 6. С. 32 41.
28. Грушевский А. М. А. Максимович (1804 1873): Из украинской историографии ХІХ века. СПб.: Типография Академии Наук, 1906. 42с.
29. Грушевський М. Малоросійські пісні” Максимовича і століття української наукової праці // Україна. 1927. Кн. 6. С. 1 13.
30. Данилевский М. Г. Данилевский по личным его письмам и литературной переписке (Письма М. О. Максимовича к Г. П. Данилевскому). Х., 1893. 91с.
31. Данилов В. Денница” альманах М. А. Максимовича // Русский филологический вестник. 1915. № 3. С. 15 64.
32. Данилов В. До історії Малоросійських пісень” М.Максимовича //Україна. 1928. Кн. 4. С. 23 33.
33. ДаниловВ. Другий збірник українських пісень М.О.Максимовича з 1834 року //Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського НАНУкраїни. Інститут рукописів. Ф. Х. Од. зб. 1726417266.
34. Данилов В. Кіевлянин” М. А. Максимовича (Литературно-библиографические материалы) // Известия отделения русского языка и словесности императорской АН. 1909. Т. XIV. Кн. 3. С. 286306.
35. ДаниловВ. К научно-литературной истории Малороссийских песен” М.Максимовича //Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського НАНУкраїни. Інститут рукописів. Ф. Х. Од. зб. 1726717269.
36. Дело о 50-летней деятельности первого ректора университета Св.Владимира М.Максимовича //Державний архів м. Києва. Ф. 16. Оп. 310. Од. зб. 123.
37. Денница, альманах, изданный М.Максимовичем. М.: Университетская типография, 1830. Кн. 1. 256 с.
38. Денница, альманах, изданный М.Максимовичем. М.: Типография А.Семена, 1831. Кн. 2. 140 с.
39. Денница, альманах, изданный М.Максимовичем. М.: Университетская типорафия, 1834. Кн. 3. 240 с.
40. Денница, альманах М. А. Максимовича. 1830, 1831, 1834 / С.Лахно, Л.Фризман (подгот.). Х.: Издательство ХНАДУ, 2000. 320 с.
41. Денница”, альманах на 1830 год, изданный М. Максимовичем //Северная пчела. 1830. № 11. С. 2.
42. Денница” М. А. Максимовича // Московский телеграф. 1830. Ч. 31. №1. С.75 87.
43. Денница” М. А. Максимовича // Телескоп. 1831. Ч. 1. № 4. С.577 583.
44. Дзира Я. Доля прадідівської букви // Україна. 1987. № 37. С. 18 19.
45. Докладная записка попечителя Киевского учебного округа, в которой характеризуется издательская деятельность М.Максимовича в историко-филологической сфере //Центральний державний історичний архів України в м.Києві. Ф. 442. Оп. 48. Од. зб. 169.
46. Дорошенко Д. Нарис історії України. Львів: Вид-во Наукового товариства імені Т.Шевченка у Львові, 1991. 620 с.
47. До столітнього ювілею першого збірника українських пісень Максимовича //Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського НАНУкраїни. Інститут рукописів. Ф. Х. Од. зб. 17288.
48. Драгоманов М. М.А.Максимович: Его литературное и общественное значение // Вестник Европы. 1874. Т. 2. № 3. С. 442 453.
49. Дробний І. На світанковій землі Михайла Максимовича // Холодний Яр. 1996. №4. С. 51 57.
50. Дробний І. Споминайте ж мене хоч мислями”: (Життєвий і творчий шлях М.Максимовича) // Кур’єр Кузбасу. 1997. № 69 70. С. 130 141.
51. Єфремов С. В тісних рямцях. Українська книга в 1798 1916 рр. //Слово і час. 1992. № 5. С. 23 52.
52. Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Феміна, 1995. 688с.
53. Єфремов С. Максимович в історії української самосвідомості //ЄфремовС. Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1993. 351 с.
54. Єфремов С. Щоденники (19231929). К.: ЗАТ Газета РАДА”, 1997. 848с.
55. Жизнь прожить не поле перейти (записки неизвестной) // Русский вестник. 1881. № 10. С. 732 750.
56. Житецкій И. Первый ректор Киевскаго университета М.А.Максимович (по поводу 100-летия со дня рождения). СПб., 1904. 15 с.
57. Житецький Г. Життя М. Максимовича // Україна. 1927. Кн. 6. С.14 24.
58. Жмир В. М. О. Максимович патріарх новітньої української науки //Філософська і соціологічна думка. 1994. № 1 2. С. 188 193.
59. Журба О. Київська археографічна комісія 18431921. К.: Наукова думка, 1993. 280 с.
60. З іменем Святого Володимира: Київський університет у документах, матеріалах та спогадах сучасників: У 2 кн. / Упоряд. В.Короткий, В.Ульяновський. К.: Заповіт, 1994. Т. 1. 398 с.
61. Загорский Я. Типография в Киеве // Киевские губернские ведомости. 1850. №46. Отд. 2. С. 360 372.
62. Замлинський В. Михайло Максимович // Ранок. 1995. № 1. С. 24 34.
63. Заславський І. Перший ректор Київського універитету: [М.Максимович] //Український світ. 1994.