Відновне правосуддя у кримінальному процесі: міжнародний досвід та перспективи розвитку в Україні

brief description

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА

На правах рукопису

Микитин Юрій Іванович

УДК 343.137

Відновне правосуддя у кримінальному процесі: міжнародний досвід та перспективи розвитку в Україні

Спеціальність 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Д И С Е Р Т А Ц І Я

на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Науковий керівник:
Фріс Павло Львович
доктор юридичних наук, професор,
Заслужений діяч науки і техніки

Івано-Франківськ – 2010

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………………3
ВСТУП……………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ІСТОРИЧНЕ ПІДГРУНТЯ ТА ФОРМИ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ ….....................................................................12
1.1. Поняття і принципи відновного правосуддя…………………..……....12
1.2. Історія кримінально-процесуальної політики у сфері примирення та посередництва в Україні…………………………………………………………..24
1.3. Форми відновного правосуддя та їх характеристика.............................36
Висновки до розділу 1…………………………………...…………………...59
РОЗДІЛ 2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ ТА ДОСВІД ЙОГО ВПРОВАДЖЕННЯ …………………...62
2.1. Закріплення відновного правосуддя у міжнародно-правових актах.....62
2.2. Європейський досвід впровадження відновного правосуддя……………………………………………………..................................81
Висновки до розділу 2………………………………………………………...90
РОЗДІЛ 3. РЕАЛІЗАЦІЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ..…………………………………………………………………..............91
3.1. Передумови впровадження відновного правосуддя в Україні…...…………………………………………………………………….........91
3.2. Реалізація кримінально-процесуальної політки щодо нормативно-правового закріплення відновного правосуддя………………………….….......130
Висновки до розділу 3……………………………………………………….140
ВИСНОВКИ ...................................................................................................142
ДОДАТКИ.......................................................................................................150
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................176

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
КК Німеччини – Кримінальний кодекс Німеччини
КК Польщі – Кримінальний кодекс Польщі
КК України – Кримінальний кодекс України
КПК Німеччини – Кримінально-процесуальний кодекс Німеччини
КПК Польщі – Кримінально-процесуальний кодекс Польщі
КПК Словенії – Кримінально-процесуальний кодекс Словенії
КПК України – Кримінально-процесуальний кодекс України
ООН – Організація Об’єднаних Націй
Проект змін до КПК – Проект Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо медіації"
Проект КПК України – Проект Кримінально-процесуального кодексу України
Рекомендація – Рекомендація Комітету міністрів Ради Європи "Про медіацію у кримінальних справах" № R(99)19 від 15 вересня 1999 р.

ВСТУП
Актуальність теми. Інтеграція України у світову та європейську спільноту вимагає від нашої держави адаптування національного законодавства до міжнародних стандартів і зобов’язань. Особливо це стосується кримінального процесу, через який здійснюється охорона важливих конституційних прав, свобод та інтересів громадян, з врахуванням реалій розвитку українського суспільства.
Сучасна міжнародна і європейська концепція захисту прав людини, яка відображена у ряді міжнародних документів свідчить про тенденції відмови світової спільноти від виключно каральної реакції на злочин, яка не може належним чином забезпечити як права осіб, що його вчинили, так і потерпілих. Це зумовлює необхідність закріплення нового підходу до кримінального процесу, який реалізується через концепцію відновного правосуддя.
Незважаючи на прийняття Конституції України 1996 р., проведення Малої судової реформи 2001 р., що спрямовані на реалізацію вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, реформування кримінального процесу не набуло завершального характеру, особливо, з позиції відновного правосуддя. Актуальність такого підходу підтверджують положення Концепції реформування кримінальної юстиції України, затвердженої Указом Президента України 15 лютого 2008 р., згідно якої впровадження відновного правосуддя є одним із завдань реформування кримінального процесу. На нормативному рівні у чинних КК України і КПК України закладені лише найзагальніші його підвалини. Проте повноцінне запровадження відновного правосуддя потребує належного правого регулювання, комплексу норм, які б всебічно регулювали його реалізацію, що на даний час відсутні.
Важливість відновного правосуддя підтверджується й тим, що цю проблему досліджували багато українських та зарубіжних учених. Серед вітчизняних відновне правосуддя досліджували І.А. Войтюк, А.О. Горова, Т.А. Денисова, В.В. Землянська, І.І. Ємельянова, В.Д. Каневська, О.В. Коваленко, Р.Г. Коваль, І.М. Козьяков, М.В. Костицький, В.М. Куц, В.Т. Маляренко, Ж.В. Мандриченко, Я.В. Мачужак, О.Б. Олійник, П.П. Пилипчук, Н.М. Прокопенко, О.Є. Соловйова, Н.М. Ярмиш, А.М. Ященко та інші. Науковим підґрунтям дисертації стали праці Н.С. Карпова, О.М. Литвака, Н.В. Лісової, О.Р. Михайленка, М.В. Руденка, Л.Д. Удалової, П.Л. Фріса, В.І. Шакуна, М.К. Якимчука, О.Н. Ярмиша та інших. Серед закордонних науковців відновне правосуддя досліджували І. Айртсен, Д. Ван Несс, Дж. Брейтуейт, Я. Валюк, Б. Вос, Л. Головко, М. Гроенхейзен, Г. Зер, Р. Коатс, Л. Корнозова, Н. Крісті, Д. Маєрс, Дж. Максвел, Р. Максудов, Т. Маршал, А. Моріс, А. Мужиновський, С. Пен, І. Петрухін, М. Райт, Б. Стюарт, М. Умбрайт, М. Флямер, Н. Шатіхіна, В. Янг та інші.
Дослідження відновного правосуддя зазначеними ученими, безперечно, має важливе практичне і наукове значення для вдосконалення законодавства. Проте науковий аналіз цієї проблеми в Україні стосувався тільки окремих аспектів. Комплексного монографічного дослідження відновного правосуддя не проводилося. Залишається теоретично не розробленими низка ключових проблем, а деякі висунуті пропозиції потребують подальшого уточнення і вивчення. Існує необхідність глибокого осмислення, систематизації, узагальнення наявного матеріалу, розробки на цій основі пропозицій щодо вдосконалення кримінально-процесуального законодавства, що є необхідним для сучасної юридичної теорії і практики. Наведене в комплексі зумовило вибір теми дослідження та свідчить про її актуальність.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, що затверджена Указом Президента України від 10 травня 2006 р. №361/206, Концепції реформування кримінальної юстиції України, що затверджена Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. №311/2008. Проведення дослідження цієї теми здійснювалось в межах науково-дослідної роботи "Політика Української держави у сфері боротьби зі злочинністю" Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (державний реєстраційний номер 0110U001541). Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол №5 від 31 січня 2006 р.).
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі проведеного всебічного комплексного теоретичного аналізу і узагальнення міжнародного правового регулювання та досвіду розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо впровадження відновного правосуддя у кримінальний процес.
Відповідно до поставленої мети були визначені та вирішувалися такі взаємопов’язані завдання:
- розкрити поняття та сутність відновного правосуддя;
- висвітлити історію кримінально-процесуальної політики посередництва і примирення як основи відновного правосуддя в Україні;
- розглянути форми відновного правосуддя, визначити місце медіації як найпоширенішої його форми у кримінальному процесі;
- проаналізувати міжнародно-правові акти ООН та Ради Європи, які закріплюють основи відновного правосуддя;
- узагальнити досвід запровадження відновного правосуддя в європейських країнах;
- встановити теоретико-правові передумови впровадження відновного правосуддя в Україні;
- внести пропозиції щодо змін до кримінального і кримінально-процесуального законодавства України з метою нормативно-правового закріплення відновного правосуддя.
Об'єкт дослідження – діяльність правоохоронних органів, суду, громадських організацій із забезпечення механізму впровадження відновного правосуддя у кримінальний процес як правове явище.
Предмет дослідження – відновне правосуддя у кримінальному процесі, міжнародний досвід та перспективи розвитку в Україні.
Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань, об’єкта та предмета дослідження. Діалектичний метод став основою наукового пізнання соціальних явищ і процесів, підґрунтям комплексного використання інших методів. Зокрема, за його допомогою проаналізовано правові аспекти впровадження відновного правосуддя, медіації (підрозділ 3.2.); логіко-семантичний метод застосовано при визначенні понятійного апарату (підрозділи 1.1., 1.3.); історичний метод використовувався з метою визначення історичних аспектів кримінально-процесуальної політики посередництва і примирення (підрозділ 1.2.); системно-функціональний метод надав можливість визначити міжнародно-правові основи відновного правосуддя та теоретико-правові передумови впровадження відновного правосуддя (підрозділи 2.1., 3.1.); порівняльно-правовий метод посприяв визначенню особливостей правового регулювання відновного правосуддя в інших країнах (підрозділи 1.3., 2.2.); метод моделювання та прогнозування застосовано під час визначення завдань щодо запровадження та розвитку відновного правосуддя, зокрема медіації в Україні (підрозділи 1.4., 3.1., 3.2.); метод аналізу і синтезу дозволив зібрати та використати дані медіаційної практики (підрозділи 2.2., 3.1.) та з’ясувати думку суддів, працівників правоохоронних органів щодо окремих аспектів проблеми, яка досліджувалася (підрозділ 3.1.).
Нормативну базу дослідження склали Конституція України; закони та підзаконні акти України; постанови Пленуму Верховного Суду України; відомчі нормативні акти Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України; міжнародно-правові акти ООН, Ради Європи, які стосуються відновного правосуддя, законодавство інших країн (Сполучених Штатів Америки, Канади, Німеччини, Польщі, Словенії, Швейцарії, Австралії, Нової Зеландії, Болгарії, Румунії), проекти законів у сфері медіації, нових КПК України.
Емпіричну базу дослідження складають дані, отримані внаслідок вивчення 120 рішень місцевих судів Харкова, Івано-Франківська, Львова, Білої Церкви, Красногвардійська у кримінальних справах, в яких застосовувалася медіація, про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з примиренням на підставі статті 46 КК України, звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки на підставі статті 47 КК України, а також із застосуванням звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України, звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру на підставі статті 97 КК України; результати анкетування 235 суддів, прокурорів, працівників органів внутрішніх справ Києва, Львова, Харкова, Одеси, Сімферополя, Івано-Франківська; особистий досвід, набутий за час стажування у Сполучених Штатах Америки, Швейцарії, Польщі та координації проектів у сфері відновного правосуддя в Івано-Франківській області, проведення медіацій у кримінальних справах. Це сприяло формуванню широкої емпіричної бази дослідження, що забезпечує репрезентативність зроблених висновків у межах України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є
першим комплексним дослідженням відновного правосуддя в Україні, яке дало можливість запропонувати авторський підхід до розв’язання низки дискусійних теоретичних питань, обґрунтувати нові положення, що поглиблюють зміст теорії кримінального процесу з цієї проблеми та значимі для юридичної практики. До найбільш важливих результатів, які відображають новизну дисертації, належать наступні положення:
вперше:
- сформульовано авторське визначення понять "відновне правосуддя", під яким розуміється особлива кримінально-процесуальна форма, на основі якої сторони кримінально-правового конфлікту вирішують його за посередництва третьої нейтральної сторони шляхом максимального відновлення матеріального, морально-психологічного стану та соціального статусу, що існував до вчинення злочину, та "медіація у кримінальному процесі", що розглядається як добровільний і конфіденційний процес, який спрямований на вирішення кримінально-правового конфлікту між потерпілим та обвинуваченим (підсудним) за участю нейтральної особи (медіатора);
- встановлено, що медіація займає у системі стадій кримінального процесу самостійне місце та розглядається як факультативна процедура, яка з огляду на критерії допустимості її проведення (медіація не може бути стадією кримінального процесу, а тільки доповнює їх) не може застосовуватись у всіх категоріях кримінальних справ;
- визначено кримінально-процесуальний статус медіатора як суб’єкта кримінального процесу, що відноситься до інших осіб, які беруть участь у кримінальному процесі;
- запропоновано низку авторських змін до КПК України, пов’язаних з нормативним врегулюванням медіації у кримінальному процесі, прав та обов’язків його учасників у цій сфері;
удосконалено:
- правові підходи до процесуальної основи медіації у кримінальному процесі; яка може застосовуватися на різних його стадіях до видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення вироку;
- існуючі актуальні підходи до реформування КПК України та КК України щодо запровадження медіації;
дістало подальший розвиток:
- історичний аспект кримінально-процесуальної політики у сфері примирення і посередництва в Україні;
- положення щодо міжнародно-правового регулювання відновного правосуддя, зокрема такої його форми як медіація, що визначають умови її застосування, процесуально-правовий статус учасників, договір про примирення; вплив на хід кримінального процесу.
- узагальнення досвіду впровадження відновного правосуддя в Англії, Німеччині, Польщі, Словенії;
- визначення передумов впровадження відновного правосуддя в Україні, до яких, насамперед, належать норми КК України, КПК України, які регулюють інститут примирення;
- обґрунтування значимості договору про примирення як акту, що свідчить про розв’язанням кримінально-правового конфлікту, визначення його впливу на прийняття процесуального рішення та застосування матеріальних наслідків.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони використовуються у наступних сферах: науковій – для подальшої розробки теоретичних і прикладних проблем відновного правосуддя, медіації; правотворчій – для удосконалення кримінально-правових та кримінально-процесуальних норм із обраної проблематики (лист вих. № 68 ВР від 18 березня 2010 р.); правозастосовчій – при застосуванні медіації у кримінальних справах судами (акт впровадження Апеляційного суду Івано-Франківської області від 19.03.2010 р.); у навчально-методичній – при викладанні курсу "Кримінальне право. Загальна частина", "Кримінально-процесуальне право", спецкурсу "Відновне правосуддя" у навчальному процесі Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника (акт впровадження Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника від 16.03.2010 р.) та Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження Прикарпатського юридичного інституту Львівського державного університету внутрішніх справ від 19.06.2010 р.) підготовці підручників, навчальних і методичних посібників із зазначених дисциплін.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження були оприлюднені у доповідях та повідомленнях на Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.), Всеукраїнському науково-практичному семінарі "Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності", (м. Івано-Франківськ, 12-13 травня 2006 р.), Міжнародній конференції "Роль центрів відновного правосуддя в системі ювенальної юстиції" (м. Київ, 19-20 квітня 2007 р.), Всеукраїнській конференції "Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав і основних свобод людини і громадянина", (м. Івано-Франківськ, 20 квітня 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції "Верховенство права у правозастосовній діяльності" (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Європейське і національне кримінальне право: шляхи і перспективи розвитку" (м. Одеса, 23 листопада 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Від громадянського суспільства до правової держави" (м. Харків, 24 квітня 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Запорізькі правові читання" (м. Запоріжжя, 15-16 травня 2008 р.), Всеукраїнській конференції "Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав і основних свобод людини і громадянина", (м. Івано-Франківськ, 23-24 квітня 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Правова політика Української держави" (м. Івано-Франківськ, 19-20 лютого 2010 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладено у сімнадцяти публікаціях, серед них один посібник, десять тез науково-практичних конференцій та семінарів, шість статтей у наукових виданнях, чотири з яких у фахових виданнях, що затверджені ВАК України.
Структура та обсяг дисертації. Дослідження складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, до складу яких входять сім підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи – 200 сторінки, з яких список використаних джерел – 25 сторінок (240 найменувань), додатки – 26 сторінок. Основний текст дисертації складає 149 сторінок.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання, яке полягає у розв’язанні концептуальних питань, що стосуються теоретичного та нормативного забезпечення впровадження відновного правосуддя, зокрема такої його форми як медіація, у кримінальний процес України. На основі аналізу міжнародно-правових актів, законодавства України та інших країн, практики його реалізації, наукових праць, сформульовано основні результати та пропозиції, які мають теоретичне та практичне значення, а саме:
1. Відновне правосуддя є новим підходом до реакції держави на злочин та його наслідків, до розв’язання кримінально-правового конфлікту у межах кримінального процесу. Цінність відновного правосуддя полягає в пріоритетності поєднання як процесу розв’язання кримінально-правового конфлікту, так і досягнутих результатів, наслідків. Єдність матеріальних та нематеріальних основ його вирішення є визначальним для відновного правосуддя та характеризується комплексністю. Відновне правосуддя – це особлива кримінально-процесуальна форма, на основі якого сторони кримінально-правового конфлікту вирішують його за посередництва третьої нейтральної сторони шляхом максимального відновлення матеріального, морально-психологічного, соціального стану, що існував до вчинення злочину. Відновне правосуддя ґрунтується на деяких загальноправових принципах кримінального процесу (демократизм, законність, гуманізм, диспозитивність, рівність перед законом, повага до гідності особи) та власних, спеціальних принципах (максимальне відновлення стану потерпілого, що існував до вчинення злочину; реальне відшкодування шкоди, завданої злочином, безпосередньо правопорушником; активна участь сторін у вирішенні кримінально-правового конфлікту на основі діалогу; добровільність; консенсус; участь представників громади).
2. Основи відновного правосуддя існували в джерелах права, що діяли на українських землях через інститути примирення і посередництва, починаючи з первіснообщинного ладу. Вони містились у матеріальних і процесуальних нормах, залежно від історичного етапу політики у сфері боротьби зі злочинністю. Засади відновного правосуддя набули чіткого прояву у другому та третьому Литовських статутах 1566, 1588 років та набули вдосконалення у Правах, за якими судиться малоросійських народ, де було закріплено аналог його сучасних форм. Українські традиції вирішення кримінально-правового конфлікту на основі відновного підходу були звужені у період Російської імперії та мінімізовані у СРСР і почали своє відродження на початку ХІХ століття.
3. Відновне правосуддя існує у трьох формах: сімейні конференції, кола правосуддя і медіація. Найпоширенішою формою у світі та найбільш прийнятною для України є медіація. Медіація у кримінальних справах – це добровільний і конфіденційний процес, який спрямований на вирішення кримінально-правового конфлікту між потерпілим та обвинуваченим (підсудним) за участю нейтральної особи (медіатора). Медіація є відносно самостійною, факультативною процедурою у кримінальному процесі, яка може застосовуватися на різних його стадіях до видалення суду у нарадчу кімнату для постановлення вироку. Вона не може бути стадією кримінального процесу, а тільки доповнює їх.
4. Основи відновного правосуддя закріплені у міжнародно-правових актах ООН та Ради Європи. Вони поділяються на дві основні групи: а) правові акти ООН та Ради Європи, які містять загальні норми щодо відновного правосуддя; б) правові акти ООН та Ради Європи, які містять спеціальні норми щодо відновного правосуддя. Міжнародно-правові акти, які містять загальні норми щодо відновного правосуддя, закріплюють рекомендацію або обов’язок для держав впроваджувати його у національний кримінальний процес. Міжнародно-правові акти, які містять спеціальні норми щодо відновного правосуддя, стосуються медіації. Вони визначають умови її застосування, процесуально-правовий статус її учасників та договору про примирення та вплив на хід кримінального процесу.
5. Відновне правосуддя та його форми існують як офіційна процедура, елемент кримінального процесу в значній кількості країн. Цінним є досвід правового регулювання відновного правосуддя в Англії, Німеччині, Польщі, Словенії. Відновне правосуддя у цих країнах є складовою частиною кримінального процесу. Правові основи його застосування передбачені кримінально-процесуальним законом і деталізовані іншими законодавчими або підзаконними актами. У цих країнах найпоширенішою формою відновного правосуддя є медіація, яка може застосуватися практично на всіх стадіях кримінального процесу, як правило, до видалення суду у нарадчу кімнату для постановлення вироку. Право приймати рішення щодо застосування медіації мають поліція, прокуратура, суд з врахування обставин справи та ряду критеріїв, а сторони кримінально-правового конфлікту (потерпілий, обвинувачений, підсудний) мають бути проінформовані про можливість участі у цій процедурі. Призначення медіації може мати певний вплив на хід кримінального процесу (зупинення або призупинення досудового слідства чи судового розгляду), а її тривалість, переважно, не перевищує двох місяців. Як правило, проведення медіації в Англії, Німеччині, Польщі та Словенії не обмежується ступенем тяжкості злочину, але залежно від цього критерію може мати різні правові наслідки (закриття кримінальної справи, звільнення від відповідальності або покарання, врахування як пом’якшуючої обставини).
6. На законодавчому рівні основою впровадження медіації є інститут примирення. Медіація розглядається як процесуальна форма, спосіб примирення, що має знайти своє відображення у КК України шляхом доповнення статті 46 "Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим" після слів "якщо вона примирилася з потерпілим" словами "в тому числі шляхом медіації".
Передумовою впровадження відновного правосуддя в Україні є також низка підзаконних актів програмного характеру, які спрямовані на адаптацію українського законодавства до європейських стандартів, містять вказівку на необхідність впровадження відновного правосуддя і такої його форми як медіація. Важливими передумовами відновного правосуддя є підтримка його застосування на рівні постанов, відомчих актів Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, а також практика проведення медіації у кримінальних справах в Україні, що характеризується тенденціями до зростання.
Важливою передумовою впровадження відновного правосуддя є наявність проектів законів, що містять норми, покликані врегулювати застосування медіації у кримінальному процесі. До них належать проект закону "Про медіацію", проект закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо медіації", проекти КПК України, які потребують вдосконалення. Основні аспекти медіації повинні бути закріплені у КПК України, в тому числі у розділі "Загальні положення", шляхом його доповнення статтею 28-1 "Медіація у кримінальних справах" такого змісту: "Медіація – це добровільна і конфіденційна форма примирення потерпілого з обвинуваченим (підсудним), яка полягає в залученні нейтрального посередника (медіатора) для вирішення конфлікту, що виник внаслідок вчинення злочину, забезпечує відновлення порушених прав потерпілого і здійснюється відповідно до законодавства.
Медіація не повинна тривати довше ніж один місяць з дня отримання медіатором або установою, що її організовує, копії постанови (ухвали) про призначення медіації. За вмотивованим клопотанням сторін, медіатора цей строк може бути продовжений до двох місяців особою або органом, в провадженні якого перебуває справа.
Участь у медіації чи відмова від неї на будь-якому її етапі або недосягнення примирення за результатами медіації не можуть погіршувати становища її сторін.
Порядок проведення медіації, її правові наслідки визначаються законодавством".
7. Медіація може застосовуватися як спосіб розв’язання кримінально-правового конфлікту незалежно від тяжкості злочину, але залежно від цього вона буде мати різні правові наслідки. Впровадження медіації потребує внесення змін до КК України, зокрема доповнення частини 1 статті 66 "Обставини, які пом’якшують покарання" пунктом 2-2 такого змісту: "укладення і виконання договору про примирення". Відповідно даний аспект має бути врахований при призначенні покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання шляхом викладення статті 69-1 "Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання" КК України у такій редакції: "1. За наявності обставин, що пом’якшують покарання, передбачених п.1, 2, 2-2 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні підсудним своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати дві третини максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього кодексу".
Також укладення та виконання затвердженого договору про примирення має братись до уваги при звільненні від відбування покарання з випробуванням, застосуванні умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, в тому числі для неповнолітніх, та заміні невідбутої частини покарання більш м’яким.
Потерпілий, обвинувачений (підсудний), чи їх представники мають право ініціювати медіацію та бути проінформованими про таке право. З цією метою необхідно:
1) частину 2 статті 43 " Обвинувачений і його права" КПК України після слів "подавати докази" доповнити словами: "ініціювати медіацію, давати згоду на участь у ній або відмовлятися від її проведення";
2) частину 2 статті 49 "Потерпілий" КПК України після слів "заявляти клопотання" доповнити словами "ініціювати проведення медіації, давати згоду або відмовлятися від її проведення";
3) частину 1 статті 142 "Роз’яснення обвинуваченому його права на слідстві" доповнити підпунктом 8-1 такого змісту: "8-1. ініціювати медіацію, давати згоду на участь у ній або відмовлятися від її проведення";
4) частину 1 статті 263 КПК України "Права підсудного під час судового розгляду" доповнити пунктом 2-2 такого змісту: "2-2. ініціювати медіацію, давати згоду на участь у ній або відмовлятися від її проведення";
5) статтю 267 КПК України "Участь потерпілого в судовому розгляді" після слів "давати показання" доповнити словами: "ініціювати медіацію, давати згоду на участь у ній або відмовлятися від її проведення".
Ініціаторами медіації можуть бути слідчий, прокурор, суд (суддя). Саме їм належить право прийняття рішення про проведення медіації. З цією метою необхідно:
1) статтю 114 "Повноваження слідчого" КПК України доповнити частиною такого змісту: "Слідчий вправі ініціювати медіацію, а також за згодою потерпілого та обвинуваченого приймати рішення про її проведення";
2) частину 1 статті 227 КПК України "Повноваження прокурора по здійсненню нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства" доповнити пунктом 13 такого змісту: "ініціює медіацію, а також за згодою потерпілого та обвинуваченого приймає рішення про її проведення";
3) частину 1 статті 237 "Питання, які з’ясовуються суддею при попередньому розгляді справи" КПК України доповнити пунктом 6 такого змісту: "чи можливе і доцільне проведення медіації у справі";
4) частину 1 статті 244 "Рішення судді за результатами попереднього розгляду справи" КПК України доповнити пунктом 7 такого змісту: "про проведення медіації";
5) доповнити КПК України статтею 250 "Стаття 250. Прийняття рішення під час попереднього розгляду справи суддею про проведення медіації" такого змісту: "При попередньому розгляді справи у випадку наявності підстав для цього, суддя з власної ініціативи чи з ініціативи потерпілого, обвинуваченого або за їх згодою своєю ухвалою приймає рішення про проведення медіації у справі.
Копія ухвали протягом двох діб після її винесення надсилається медіатору або установі, що організовує проведення медіації";
6) пункт 3 частини 2 статті 251 "Особливості попереднього розгляду в справах, які порушуються за скаргою потерпілого" КПК України після слів "порушує кримінальну справу і призначає її до розгляду" доповнити словами: "або приймає рішення про проведення медіації у випадку наявності підстав для цього".
Призначення медіації не повинно зупиняти досудового слідства, але у випадку її проведення під час судового розгляду зумовлює відкладення розгляду кримінальної справи. З цією метою необхідно:
1) доповнити статтю 249 "Зупинення справи і направлення її за підсудністю" КПК частиною 2 наступного змісту: "У разі прийняття рішення про проведення медіації, суддя своєю ухвалою зупиняє провадження у справі щодо підсудного, який бере у ній участь, і продовжує розгляд справи щодо інших підсудних, які не беруть участі у медіації, якщо в справі притягнуто до відповідальності декількох осіб";
2) доповнити статтю 280 "Відкладення і зупинення розгляду справи" КПК України частиною 4 такого змісту: "У разі призначення медіації, суд відкладає розгляд справи".
Строк проведення медіації, за загальним правилом, не повинен перевищувати одного місяця, а у деяких випадках може бути продовжений до двох місяців.
Медіація, яка завершується розв’язанням кримінально-правового конфлікту, передбачає укладення договору про примирення, який затверджується ухвалою суду та може бути підґрунтям для прийняття процесуального рішення та застосування наслідків, передбачених матеріальними нормами КК України.
Медіатор є суб’єктом, що відноситься до інших осіб, які беруть участь у кримінальному процесі. Медіатор не має підлягати допиту як свідок, за винятком певних обмежень. У КПК слід передбачити можливість відводу медіатора. З цією метою необхідно частину 1 статті 69 доповнити пунктом 6 такого змісту: "медіатор не може бути допитаний як свідок щодо обставин, про які він дізнався в процесі проведення медіації, а також щодо ходу самої медіації, крім випадків, коли він звільнений від обов’язку зберігати професійну таємницю сторонами медіації або йому стало відомо про вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину або про підготовку до злочину".

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Айртсен И. Деятельность в области восстановительного правосудия в Европе/ И. Айртсен // Вестник восстановительной юстиции. – 2000. – №3.– С.6.
2. Айртсен И. Примирение между жертвой и правонарушителем в случае серьезных преступлений: последовательное и структурное изменение парадигмы преступности; [пер. с англ. Т. Громовий] /И. Айртсен // Правосудие по делам несовершеннолетних. – М.: Центр "Судебно-правовая реформа", 2000. – С. 122-130.
3. Алексеев Ю.Г. Псковская Судная Грамота и ее время: развитие феодальных отношений на Руси в XIV-XV вв. /Алексеев Ю.Г. – Л.: Лениздат, 1980. – 243 с.
4. Аликперов Х.Д. Проблемы дальнейшего совершенствования уголовно-правовых норм, допускающих компромисс в борьбе с преступностью/ Аликперов Х.Д. – Баку: Элм, 1992. – 68 с.
5. Альтернативы уголовному преследованию: Европейская практика и российский уголовно-процессуальный контекст. [под общ. ред. И. Л. Петрухина]. – М.: МОО Центр "Судебно-правовая реформа", 2003. –196 с.
6. Англо-Русский Словарь./ [под ред. Мюллера]. – изд. 23-е, стереотип. – М.: Русский язык, 1990. – 842 с.
7. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-972/06.
8. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-737/06.
9. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-737/06.
10. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-330/07.
11. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-361/07.
12. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-387/07.
13. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-457/07.
14. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-740/07.
15. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-1124/07.
16. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-1140/07.
17. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-122/08
18. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-164/08.
19. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-167/08.
20. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-235/08.
21. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-236/08.
22. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-282/08.
23. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-352/08.
24. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-373/08.
25. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-413/08.
26. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-531/08.
27. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-542/08.
28. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-650/08.
29. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-801/08.
30. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-849/08.
31. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-882/08.
32. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-942/08.
33. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-953/08.
34. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-1186/08.
35. Архів Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Кримінальна справа № 1-408/09.
36. Архів Дергачівського районного суду Харківської області. Кримінальна справа № 1-259/05.
37. Архів Дергачівського районного суду Харківської області. Кримінальна справа № 1-227/06.
38. Архів Красногвардійського районного суду Автономної республіки Крим. Кримінальна справа№ 1 – 126/06.
39. Архів Красногвардійського районного суду Автономної республіки Крим. Кримінальна справа № 1-162/07.
40. Архів Рогатинського районного суду Івано-Франківської області. Кримінальна справа № 1-496/05.
41. Архів Сихівського районного суду м. Львів. Кримінальна справа № 1-917/07.
42. Багаутдинов Ф. Расширение частных начал в уголовном процессе/Ф.Багаутдинов // Российская юстиция. – 2002. – № 2. – С. 32-34.
43. Бангкокська декларація ООН «Взаємодія та заходи у відповідь: стратегічні союзи в сфері попередження злочинності і кримінального правосуддя» від 25 квітня 2005р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.un.org/russian/events/11thcongress/bangkok_decl.pdf.
44. Брейтуэйт Д. Преступление, стыд и воссоединение; [пер. с англ.]/Д.Брейтуэйт.– М.: МОО Центр "Судебно-правовая реформа",2002.– 310с.
45. Ващук Б. Предмет доказування щодо цивільного позову у кримінальному процесі: [монографія]/ Б. Ващук. – Львів: ПАІС, 2008. – 208 с.
46. Віденська декларація про злочинність та правосуддя: відповіді на виклики XXI століття ООН від 17 квітня 2000р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_443.
47. Відновне правосуддя: [Електронний ресурс]/ Український Центр Порозуміння. – Режим доступу: http://www.commonground.org.ua/ ukr/rj_about. shtml.
48. Відновно-соціальна трансформація: [звіт за проектом 2003-2006]. – К., 2006. – 98 с.
49. Вілднер Е. Процедура посередництва (арбітражне провадження) в польському кримінальному процесі – в практичній діяльності Білостоцької апеляційної прокуратури/ Е. Вілднер // Відновне правосуддя в Україні. Щоквартальний бюлетень. – 2008. – №4. – С. 54-59.
50. Висновок Академії прокуратури України при Генеральній прокуратурі України "Щодо відповідності чинному законодавству України розроблених "Українським Центром Порозуміння" механізмів впровадження програм примирення в Україні" //Відновне правосуддя в Україні. Щоквартальний бюлетень. – 2005. – №1-2. – С.71-72.
51. Восстановительное правосудие для несовершеннолетних и социальная работа: [учебное пособие под ред. Л. М. Карнозовой]. – М.: МОО Центр "Судебно-правовая реформа", 2001. – 334 с.
52. Восстановительное правосудие в России: технология взаимодействия общества и государства. – М.: МОО Центр «Судебно-правовая реформа», 2001. – 78 с.
53. Галимова М. А. Прекращение уголовного дела в связи с примирением сторон в стадии предварительного расследования: автореф. дис. на соиск. науч. степ. канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 "Уголовный процесс, криминалистика и судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность"/М.А. Галимова. – Омск, 2004. – 26 с.
54. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию в современном праве/ Л.В. Головко – СПб.: Издательство "Юридический центр Пресс", 2002. – 544 с.
55. Головко Л.В. Альтернативы уголовному преследованию как форма процессуальной дифференциации (современные тенденции развития): дисс. … д.ю.н: 12.00.09/Л.В. Головко. – М., 2003. – 468 с.
56. Горова А. Відновне правосуддя. Особливості впровадження процедури медіації: Європейський досвід. Соціологічний аспект/А. Горова, – К., 2006. – 36 с.
57. Гроенхейзен М. Медиация жертвы и правонарушителя: правовые и процедурные гарантии. Эксперименты и законодательство в некоторых европейских странах/М. Гроенхейзен// Восстановительное правосудие [под общей ред. И.Л.Петрухина]. – М.: МОО Центр "Судебно-правовая реформа", – 2003. – 196 с.
58. Гудин Р. Посередництво: загальний огляд альтернативного способу розв’язання конфліктів [Електронний ресурс]/ Р. Гудин //Посередництво та суди./ Електронний часопис Держдепартаменту США «Питання демократії» – 1999. – №12. – 38 с. – Режим доступу до журн.:http://www.commonground.org.ua/ dld/MediationAndCourts.zip.
59. Гуценко К.Ф. Уголовный процесс основных капиталистических государств/ К.Ф. Гуценко. – М., 1969. – 364 c.
60. Давыденко Д. Медиация как примирительная процедура в коммерческих спорах: Сущность, принципы, применимость/Д.Давыденко//Хозяйство и право. – 2005. – № 6. – С. 70 – 80.
61. Дали К., Иммарижеон Р. Прошлое, настоящее и будущее восстановительного правосудия: некоторые критические размышления; [пер. с англ. А. Лаптевой]/ К. Дали, Р. Иммарижеон. – М.: Центр „Судебно-правовая реформа”, 2001. – 84 с.
62. Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою від 29 листопада 1985р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_114
63. Європейська конвенція про здійснення прав дітей від 25 січня 1996р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_135.
64. Жалинский А., Рерихт А. Введение в немецкое право/А. Жалинский, А.Рерихт. – М.: Спартак, 2001. – 767 с.
65. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=995_015.
66. Закон Австро-Угорської імперії "Про компетенцію суду" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrhist.at.ua.publ/41-1-0-351.
67. Закон ЗУНР "Про тимчасову організацію судів і судової влади" [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrhist.at.ua.publ/41-1-0-645.
68. Закон Польщі "Про судочинство у справах щодо неповнолітніх" в редакції від 15 вересня 2000р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.commonground.org.ua/ukr/lib_law.shtml.
69. Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України щодо гуманізації кримінальної відповідальності"/ Верховна Рада України. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2008. – № 24 – ст.236.
70. Закон України "Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України" / Верховна Рада України. – Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001. – № 44. – ст.234.
71. Закон України "Про приєднання України до Статуту Ради Європи"/ Верховна Рада України. – Відомості Верховної Ради (ВВР), 1995. – № 38. – ст.287.
72. Замінус В. Передумови впровадження процедури медіації в Україні/ Замінус В., Ковриженко Д., Землянська В.// Часопис ПАРЛАМЕНТ. – К.: ДП "Друкарня ДУС", 2004. – № 3. – С. 2-11.
73. Заява Ради суддів України Заяву "Про концептуальні підходи Ради суддів України до подальшого здійснення судово-правової реформи в Україні" від 26 травня 2006 р./ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon.nau.ua/doc/ ?uid=1077.1746.0.
74. Землянська В.В. Аналіз практики судів з впровадження процедури медіації в Англії, Бельгії та Німеччині (медіатор) [Електронний ресурс]/ В.В.Землянська – Режим доступу: http://www.commonground.org.ua/dld/doc/ Zemlyanska_mediator_view.pdf.
75. Землянська В.В. Відновне правосуддя в кримінальному процесі України. [посібник]/ В.В. Землянська. – К.: Видавець Захаренко В.О., 2008. – 200 с.
76. Землянська В.В. Запровадження відновних підходів: зміна погляду на кримінальне судочинство./В.В. Землянська// Журнал "Право України". –2003. – №10. – C.154–156.
77. Зер Г. Введение в восстановительное правосудие/Г. Зер// Вестник восстановительной юстиции. – 2000. – № 1. – С. 2 – 10.
78. Зер Г. Зміна об’єктива: новий погляд на злочин та правосуддя/ Г. Зер; [пер. з англ. М. Яковлєва]. – К.: Університетське видавництво "Пульсари", 2004. – 224 с.
79. Зер Г. Медиация (посредничество) в случаях тяжких преступлений; [пер. с англ. Н.Хариковой]// Вестник восстановительной юстиции/ Г. Зер. –2001. – № 3. – С. 25-30.
80. История законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организации суда и прокуратуры 1917-1954 гг.: [Сб. док-тов под ред. С. А. Голунского]. – М.: ГОСЮРИЗДАТ, 1955. – 635 с.
81. Інструкція "Про основні умови і обставини для передачі справи для врегулювання". Затверджена Генеральним прокурором Словенії; [пер. Українського Центру Порозуміння]/ Офіційний вісник Республіки Словенія, №45/99.
82. Історія держави і права України. Т.1. [підручник у 2-х т. за ред. В.Я. Тація, А.Й. Рогожина, В.Д. Гончаренка та ін.].– К.: Видавничий дім «ІнЮре», 2003. – 656 с.
83. Каракаська декларація від 15 грудня 1980р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg= 995_ 964.
84. Керівні принципи запобігання злочинності серед неповнолітніх ООН ("Ер-Ріядські керівні принципи") від 14 грудня 1990р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.uazakon.com/document/tpart17/isx17186.htm.
85. Керівні принципи, що стосуються ролі осіб, які здійснюють судове переслідування від 7 вересня 1990р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_859.
86. Керівні принципи, що стосуються правосуддя з питань, пов’язаних з участю дітей-жертв та свідків злочинів ООН від 22 липня 2005р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi? nreg= 995_e54.
87. Коатс Р. Круги восстановительного правосудия в Южном Сент-Поле, Минессота: [Електронний ресурс]/ Р. Коатс, М. Умбрайт, Б. Вос. – Режим доступу: http://www.commonground.org.ua/dld/Circles_study_rus.zip.
88. Коваль Р.Г. Актуальні питання реформування української моделі відновного правосуддя: Матеріали семінару ["Медіація – засіб профілактики злочинності серед неповнолітніх"] – Івано-Франківськ, – 2007. – 70 с.
89. Конституція України/ Верховна Рада України. – Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996. – № 30. – ст. 141.
90. Концепція удосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до Європейських стандартів, схвалена Національною комісією зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права 22 березня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=361%2F2006.
91. Костицький М.В. Відновне правосуддя у контексті правової політики України: Матеріали Міжнар. конф. ["Формування української моделі відновного правосуддя"], (м. Київ, 10-11 лютого 2005 р.). – Київ, 2005.–С. 21-25.
92. Кримінальний кодекс Польщі. Кримінально-процесуальний кодекс Польщі (витяги)/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.commonground.org.ua/dld/Vytiagy%20z%20KK%20ta%20KPK%20Polshi.zip.
93. Кримінальний кодекс України/ Верховна Рада України. – Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001. – № 25-26. – ст.131.
94. Кримінальний процес України: [підручник] / Є.Г. Коваленко, В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 480 с.
95. Кримінально-процесуальний кодекс Словенії/ [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.ur.com.ua/law/law2.html.
96. Кримінально-процесуальний кодекс України: офіційне видання. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. – 272 с.
97. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР 1960/ Верховна Рада України. – Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15.
98. Кристи Н. Конфликты как собственность/Н. Кристи// Базовые навыки разрешения конфликтов и ведение программ примирения жертв и правонарушителей [под ред. Р. Коваля]. – К., Украинский Центр Согласия, 2003. – С. 53 – 64.
99. Кузнецов А.В. Понятие и социальная ценность основополагающих принципов советской уголовной политики/А.В. Кузнецов// Вопросы борьбы с преступностью. – 1984. – № 40. – С. 6–7.
100. Леннуар Н.Н. Альтернативное разрешение споров: переговоры и медиация: [учеб.-метод. пособие]. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского института права имени Принца П.Г. Ольденбургского, 2004. – 100 с.
101. Лист Генерального прокурора України "Щодо використання процедур примирення у кримінальному провадженні та розширення альтернативи кримінальному переслідуванню" від 1 серпня 2008р./ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.commonground.org.ua/ dld/doc/Rekomend_Genprokur_zastosuvan_mediaciyi.doc.
102. Лист начальника Департаменту кримінальної міліції у справах дітей "Про організацію трирівневої моделі профілактики правопорушень серед дітей" від 30 вересня 2009р. №58/2-1892/Відновне правосуддя в Україні. Щоквартальний бюлетень. – 2009. – №3–4 – С. 6–32.
103. Литовський статут 1529 р.// Хрестоматія з історії держави і права України: [навч. посіб., упоряд. А.С.Чайковський (кер.), О.Л.Копиленко, В.М.Кривоніс, В.В.Свистунов, Г.І. Трофанчук]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512с.
104. Литовський статут 1566р.// Хрестоматія з історії держави і права України: [навч. посіб., упоряд. А.С.Чайковський (кер.), О.Л.Копиленко, В.М.Кривоніс, В.В.Свистунов, Г.І. Трофанчук]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512с.
105. Литовский статут 1588р.// Хрестоматія з історії держави і права України: [навч. посіб., упоряд. А.С.Чайковський (кер.), О.Л.Копиленко, В.М.Кривоніс, В.В.Свистунов, Г.І. Трофанчук]. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 512с.
106. Лубенский А.И. Предварительное расследование по законодательству капиталистических государств/ А.И. Лубенский. – М.:Юрид. лит., 1977. – 160с.
107. Лунеев В.В. Десятый конгресс ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями, его место в истории конгрессов/В.В.Лунеев //Государство и право. – 2000. – № 9. – С. 95–100.
108. Лянго Л.Н. Проблемы прекращения уголовного дела в связи с примирением с потерпевшим: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08/ Л.Н. Ляно.– Волгоград, 2000. – 219 с.
109. Маєрс Д. Международный обзор программ восстановительного правосудия: [специальное издание для участников конференции "Формирование украинской модели восстановительного правосудия", К., 2004. – 102 с.
110. МакЭлри. Новозеландская модель семейных конференций. [Електронний ресурс]/ МакЭлри Фредерик//Без Тюрем. Лучшие практические достижения наряду с процессом уголовного правосудия. – Кингстон, штат Онтарио, Канада, 1998. – Режим доступу: http://www.sprc.ru/library.html#rj.
111. Максудов Р.Р. Программы примирения по делам несовершеннолетних – на пути к практической реализации идей восстановительного правосудия в России/ Р.Р. Максудов, М.Г. Флямер //Правосудие по делам несовершеннолетних. Перспективы развития. – М., 1999. – 236 с.
112. Маляренко В.Т. Перебудова кримінального процесу України в контексті європейських стандартів: [монографія]/ В.Т. Маляренко. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 512 с.
113. Маляренко В.Т. Відновлювальне правосуддя: можливості запровадження в Україні/В.Т. Маляренко, І.А. Войтюк// Відновне правосуддя в Україні. Щоквартальний бюлетень. – 2005. – Спецвипуск. – С. 6-32.
114. Манова Н.С. Предварительное и судебное производство: дифференциация форм: [учеб. пос. для вузов]/Н.С. Манова. – М.: Приориздат, 2004. – 176 с.
115. Мартысевич И. Д. Псковская судная грамота: Историко-юридическое исследование /И. Д. Мартысевич. – М.: Изд-во Московского государственного университета, 1951. – 208 с.
116. Мачужак Я.В., Землянська В.В. Медіація як ефективний засіб для перевиховання та попередження злочинності серед неповнолітніх [Електронний ресурс]/Я.В. Мачужак, В.В. Землянська. – С. 1-8. – Режим доступу: http://www.rj.org.ua/files/pub_mach_zem.zip.
117. Мета Г. Что такое медиация? [Електронний ресурс]/ Г. Мета – Режим доступу: http://www.pt-center.ru/files/metha2.pdf.
118. Микитин Ю.І. Випадки з практики роботи медіаторів/ Ю.І. Микитин//Розвиток центрів відновного правосуддя в громадах [посібник, група авторів: Р.Коваль, Н. Прокопенко, В. Каневська, А. Горова та ін]. – К., 2008. – 88 с.
119. Микитин Ю.І. Договір про примирення у кримінальному процесі/Ю.І. Микитин//Відновне правосуддя в Україні. Щоквартальний бюлетень. – 2007. – №2. – С. 10-12.
120. Микитин Ю.І. Медіація – засіб профілактики злочинності серед неповнолітніх/ Ю.І. Микитин. – Івано-Франківськ., 2006. – 64 с.
121. Микитин Ю.І. Медіація у кримінальних справах: деякі правові аспекти: [посібник]/Ю.І. Микитин. – К., 2006. – 84 с.
122. Михеєнко М.М., Кримінальний процес України/ М.М. Михеєнко, В.Т.Нор, В.П. Шибіко. – К.: Либідь, 1999. – 534 с.
123. Мінімальні стандартні правила ООН щодо відношенні заходів, не пов'язаних з тюремним ув’язненням («Токійські правила») від 14 грудня 1990р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_907.
124. Мінімальні стандартні правила ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінські правила") від 29 листопада 1985р./ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=995_211.
125. Наказ Міністра юстиції України № 657/7 "Про створення Міжвідомчої робочої групу з питань впровадження відновного правосуддя до системи кримінальної юстиції України"/[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.minjust.gov.ua/?do=dr&did=7819.
126. Несс Д. Ван. Восстановительное правосудие и международные права человека/Д. Ван Несс//Восстановительное правосудие [под общей ред. И.Л.Петрухина].– М.: МОО Центр "Судебно-правовая реформа", 2003.–С.12-32.
127. Новий тлумачний словник української мови: у 3 т. – 2-ге видання. – К., Видавництво "АКОНІТ", 2004.
Т. 2. – 928 с.
128. Новий тлумачний словник української мови: у 3 т. – 2-ге видання. – К., Видавництво "АКОНІТ", 2004.
Т. 3. – 864 с.
129. Организация и проведения программ восстановительного правосудия: [метод. пособие под ред. Л.М. Корнозовой и Р.Р. Максудова]. – М.: МОО Центр "Судебно-правовая реформа", 2006. – 244 с.
130. Основні принципи та керівні положення, що стосуються права на правовий захист і відшкодування збитку для жертв грубих порушень міжнародних норм в галузі прав людини та серйозних порушень міжнародного гуманітарного права ООН від 25 липня 2005р./ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_e53.
131. Основы уголовного законодательства Союза СССР и союзных республик/Верховный совет СССР – Ведомости ВС СССР. – 1959.–№ 1. – Ст. 6.
132. Останина В.В. Освобождение от уголовной ответственности в связи с примирением с потерпевшим: [учебное пособие]/В.В. Останина. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2004. – 130 с.
133. Пен С.Г. Медиация в уголовном судопроизводстве: дисс. … к.ю.н: 12.00.09/С.Г. Пен. – Караганда, 2006. – 182 с.
134. Права, за якими судиться малоросійський народ. 1743 р.: [під ред. Ю.С. Шемшученко, К.А. Вислобокова]. – К., 1997. – 548 с.
135. Правила щодо врегулювання кримінальних справ. Затверджені Міністерством праці, у справах сім’ї та суспільства Словенії 14 липня 1999р.: [пер. Українського Центру Порозуміння]. – Офіційний вісник Республіки Словенія, №53/99.
136. Праніс К. Кола примирення. Від злочину до повернення в громаду: [пер. з англ.]/ К. Праніс, Б. Стюарт, М. Уедж. – К.: Видавець Захаренко В.О., 2008. – 272с.
137. Постанова Кабінету Міністрів України "Про Концепцію адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" 16 серпня 1999 р./[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/ main.cgi?nreg=1496-99-%EF.
138. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 2 липня 2004 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" / Вісник Верховного Суду України. – 2004. – № 8 (48). – С. 6–10.
139. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 5 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх" / Вісник Верховного Суду України. – 2004. – №5.– С. 4–8.
140. Пріоритети в роботі Міністерства юстиції України на 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.minjust.gov.ua/0/24286
141. Проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо процедури медіації (примирення)"/ [Електронний ресурс].