ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

brief description

ВІДКРИТИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
РОЗВИТКУ ЛЮДИНИ «УКРАЇНА»

На правах рукопису

ТАНАСІЙЧУК ОРЕСТ ОРЕСТОВИЧ

УДК 342.9:351.746.1(477)

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА АДМІНІСТРАТИВНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ

12.00.07 – адміністративне право і процес;
фінансове право; інформаційне право

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
юридичних наук

Науковий керівник
Олефір Віктор Іванович,
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАПрН України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3
РОЗДІЛ 1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ…………………………………………………….13
1.1. Державна політика в сфері забезпечення державних кордонів та прикордонного режиму…………………………………………………..13
1.2. Діяльність спеціальних державних органів по забезпеченню прикордонного режиму………………………………………………….41
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ДЕЛІКТІВ У СФЕРІ ОХОРОНИ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ……………………………..65
2.1. Ознаки та юридичний склад адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону……………………………………………………..65
2.2. Кваліфікація адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону…………………………………………………………………..112
РОЗДІЛ 3. АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ОХОРОНУ ДЕРЖАВНОГО КОРДОНУ УКРАЇНИ.
3.1. Адміністративна відповідальність в механізмі боротьби з незаконним перетинанням державного кордону…………………………………….116
3.2. Застосування адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення в сфері охорони державного кордону……………….153
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………..…………184

ВСТУП

Актуальність теми. Визнавши Україну суверенною і незалежною державою, Конституція визначила територію України в межах існуючого кордону цілісною і недоторканою. Проте, за двадцять років незалежності України рівність статусу її державних кордонів по всьому периметру не забезпечено, а деякі частини лінії кордону, зокрема з колишніми радянськими республіками, зберігають максимальну і асиметричну прозорість, а отже, легко долаються представниками міжнародної злочинності. Зазначена ситуація породжує негативні наслідки, – державний кордон не виконує у повній мірі функції захисту національної безпеки, не запобігає проникненню в Україну нелегальним шляхом товарів, коштів та фізичних осіб, створює проблеми у стосунках з третіми країнами.
Крім того, оскільки Україна знаходиться на перехресті шляхів, що ведуть із соціально несприятливих регіонів Сходу і Півдня до "заможної" Західної Європи, виконує роль держави-транзита факторів міжнародної злочинності, в тому числі й так званих "нових загроз безпеки". Такий стан речей працює на зниження міжнародного статусу України, зокрема із державами-учасницями ЄС, сприяє формуванню негативного іміджу держави як джерела підвищеної небезпеки.
Серед основних порушень, пов’язаних з кордоном, можна виділити нелегальну міграцію, контрабанду, незаконне переправлення людей. Нелегальна міграція залишається однією з ключових проблем сучасної міжнародної спільноти. Цей феномен став невід’ємним елементом світу, що переживає стрімку глобалізацію. Повне подолання нелегальної міграції як протиправного явища є практично неможливим. В той же час ступінь поширення даного явища в Україні є настільки високим, що за рівнем міграційного навантаження Україна займає одне з найперших місць у Європі.
Отже, на перший план виходить боротьба із зазначеними негативними явищами. Створення відповідної законодавчої бази, проведення організаційних та інших заходів дозволили усунути глобальність загрози. Однак необхідність постійного дотримання всіма установами, організаціями, підприємствами, посадовими особами і громадянами вимог законодавства, що регламентує різні види контролю на державному кордоні України, не викликає сумніву, оскільки здійснюється цей контроль в інтересах усього суспільства.
Вчиняючи ті або інші дії в сфері правового регулювання свободи пересування й вибору місця проживання, громадяни України, іноземці й особи без громадянства повинні дотримуватись встановлених законодавством правил перетинання державного кордону.
Дотримання зазначеними суб’єктами вимог законодавства в досліджуваній сфері забезпечується заходами державного примусу, якими виступають засоби відповідальності, передусім адміністративної.
Аналіз діяльності суб’єктів боротьби з незаконним перетинанням державного кордону свідчить про те, що саме вказані адміністративні заходи найефективніше протидіють названому явищу.
Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали праці таких сучасних вчених-адміністративістів, як В.Б. Авер’янова, О.О. Бандурки, Д.М. Бахраха, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, І.Л. Бородіна, І.О. Галагана, В.В. Галунька, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, Є.В. Додіна, В.О. Заросила, Р.А. Калюжного, В.В. Коваленка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, І.Б. Коліушка, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, В.В.Конопльова, С.Ф. Константінова, С.О. Кузніченка, О.В. Кузьменко, В.І. Курила, М.В. Лошицького, Д.М. Лук’янця, Н.Р. Нижник, В.І. Олефіра, М.М. Тищенка, О.П. Шергіна та інших.
Зазвичай науковці розглядали в своїх роботах загальні питання адміністративної відповідальності, порядок її застосування, адміністративні правопорушення за об’єктами, в тому числі й в сфері охорони державного кордону, проте комплексного монографічного дослідження, присвяченого відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері охорони державного кордону, із висвітленням як матеріально-правових особливостей зазначеної проблеми, так і процесуальних, не проводилось.
Викладене свідчить, що питання адміністративної відповідальності в сфері охорони державного кордону становить суспільно-політичний, юридичний та науковий інтерес, а відтак підлягає детальному дослідженню, адже саме адміністративна відповідальність є важливим чинником щодо протидії порушенням встановленого режиму перетинання державного кордону й проживання іноземців та осіб без громадянства на території України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження належить до числа пріоритетних у галузі науки адміністративного права. Зміст та основні положення роботи відповідають основним завданням здійснення адміністративної реформи в Україні, а також спрямовані на реалізацію основних засад міграційної політики. Дисертація виконана згідно з планом науково-дослідницької роботи кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна". Тема дисертації затверджена вченою радою Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна" 21 червня 2011 р., протокол № 3.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі комплексного наукового дослідження чинного законодавства України та адміністративної практики встановити місце адміністративної відповідальності в механізмі боротьби з незаконним перетинанням державного кордону, визначити ефективність правових засобів впливу і реагування на адміністративні правопорушення в сфері охорони державного кордону, а також виробити пропозиції щодо вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства та практики його застосування, що в кінцевому підсумку має забезпечити належне здійснення Україною державної міграційної політики.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких задач:
- здійснити огляд державної політики в сфері забезпечення державних кордонів та прикордонного режиму;
- вивчити діяльність спеціальних державних органів по забезпеченню прикордонного режиму;
- з’ясувати ознаки та юридичний склад адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону;
- навести кваліфікацію адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону;
- дослідити місце адміністративної відповідальності в механізмі боротьби з незаконним перетинанням державного кордону;
- розглянути механізм застосування адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення в сфері охорони державного кордону.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері охорони державного кордону України, забезпечення його цілісності і недоторканості.
Предметом дослідження є відповідальність за адміністративні правопорушення в сфері охорони державного кордону.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність як загальнонаукових, так і спеціальних методів і прийомів наукового пізнання, застосування яких дозволило всебічно проаналізувати об’єкт і предмет дослідження, а також вирішити поставлені завдання. Методологічну основу дослідження становить загальнонауковий діалектичний метод наукового пізнання, застосування якого дало можливість проаналізувати наявні погляди на роль і місце міграційної політики в сфері державної правової політики (підрозділ 1.1.), дослідити місце адміністративної відповідальності в механізмі боротьби з незаконним перетинанням державного кордону (підрозділ 3.2.). Метод аналізу та синтезу дозволив з’ясувати та виділити сутність і зміст адміністративної відповідальності в системі юридичної відповідальності (підрозділ 2.1.), виокремити ознаки адміністративних правопорушень в сфері охорони державного кордону. Системно-структурний метод дав змогу проаналізувати зв’язок та взаємодію між собою спеціальних державних органів по забезпеченню прикордонного режиму (підрозділ 1.2.), виокремити родові та безпосередні об’єкти адміністративних правопорушень в сфері охорони державного кордону (підрозділ 2.1.). Структурно-функціональний метод використовувався з метою досягнення принципової єдності теоретико-пізнавальної основи розуміння адміністративної відповідальності як елементу механізму боротьби з незаконним перетинанням державного кордону (підрозділ 3.1.). За допомогою логіко-семантичного методу вдалось поглибити понятійно-категоріальний апарат науки адміністративного права в сфері міграційної політики (підрозділи 1.1, 2.1 та 2.2.), а також більш поглиблено проаналізувати наукові джерела, законодавство, практику та статистичні дані з метою завершеного вивчення предмета дослідження (розділи 1, 2 та 3). Використання історичного методу дозволило простежити формування адміністративно-деліктного законодавства, яке встановлює відповідальність за правопорушення в сфері охорони державного кордону (розділ 2). Порівняльно-правовий метод дозволив вивчити позитивний досвід правового регулювання міграційної політики в сусідніх державах (РФ, Білорусь, Молдова) та сформулювати пропозиції щодо покращення пропускного режиму як з боку України, так і з боку зазначених держав (розділ 1 і 2). Формально-юридичний метод, який у поєднанні з методом логічного аналізу дозволив всебічно вивчити існуючу систему правових норм, які визначають адміністративну відповідальність в сфері охорони державного кордону та порядок її реалізації (розділ 3). Застосування статистичних методів дозволило визначити характер і кількісні показники правопорушень в міграційній сфері (розділи 1, 2, 3)
Усі названі методи використовувались у їх взаємозв’язку та взаємодії, що дало змогу сформувати цілісну й завершену методологічну систему дослідження.
Емпіричну базу дослідження складають статистичні дані, аналітичні довідки та узагальнення адміністративної практики Державної прикордонної служби України та Міністерства внутрішніх справ України, опублікована судова практика, а також результати анкетування 450 респондентів (працівників ОВС – 120, працівників митних органів – 90, а також 240 працівників Державної прикордонної служби України) щодо проблем відповідальності за правопорушення, пов’язані з порушенням режиму державного кордону. Використовувався власний досвід роботи автора на прикордонних територіях.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що вперше у вітчизняній науці адміністративного права на монографічному рівні, з урахуванням положень чинного законодавства, міжнародно-правових стандартів, позитивного досвіду зарубіжних країн і правозастосовчої практики здійснено комплексний аналіз інституту відповідальності за адміністративні правопорушення в сфері охорони державного кордону як складового елементу боротьби з порушеннями державного кордону.
У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд положень, висновків, пропозицій, які характеризуються науковою новизною та мають важливе значення не лише для теорії адміністративного права, але й для адміністративної діяльності Державної прикордонної служби та МВС, а саме:
- вперше адміністративну відповідальність розглянуто як елемент механізму боротьби з незаконним перетинанням державного кордону, яка виконує, крім каральної, припинювальну, виховну та профілактичну функції;
- вперше обґрунтовано необхідність запровадження нового виду адміністративного стягнення – заборона особі подальшого в’їзду в Україну на термін до п’яти років (за грубе або систематичне порушення міграційного, митного, прикордонного законодавства) та застосування його судом в адміністративно-деліктному порядку;
- вперше обґрунтована необхідність поетапної кодифікації по окремих сферах та інститутах міграційно-правового регулювання. Кодекс законів України про міграцію та охорону державного кордону включатиме: 1) нормативно-правові визначення, які застосовуються з метою встановлення правової поведінки суб'єктів державної міграційної політики; 2) визначення правового статусу і порядку для учасників міграційних процесів як загалом, так і відповідних особливостей; 3) закон про міграційні процедури; 4) конкретні форми юридичної відповідальності;
- удосконалено ознаки адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону, якими є: об’єктом є встановлений порядок управління; вчиняються шляхом дії або бездіяльності незалежно від бажання порушника перетнути державний кордон; протиправні порушення, які завдають шкоди чи загрожують небезпекою; винні діяння; настання заходів адміністративної відповідальності;
- удосконалено юридичний склад адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону, який включає в себе: об’єкт – встановлений порядок управління, а також безпека особистості, суспільства і держави; об’єктивна сторона – дії, пов’язані з перетинанням державного кордону з порушенням встановленого порядку; суб’єкт – фізичні осудні особи, які досягли 16-ти річного віку, а в окремих випадках спеціальні суб’єкти – іноземці, особи без громадянства, біженці, особи, які раніше притягувалися до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони державного кордону; суб’єктивна сторона – характеризується як умислом, так і в деяких випадках необережністю;
- удосконалено порядок застосування адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення в сфері охорони державного кордону в частині удосконалення порядку застосування видворення іноземців як дієвого заходу припинення правопорушення;
- набули подальшого розвитку рекомендації для Європейського Союзу та урядів держав-членів, які полягають у необхідності підвищення ефективності прикордонних та митних служб України, Білорусі, Молдови та РФ, визнання розвитку інфраструктури кордонів України із зазначеними державами однією з пріоритетних сфер надання цільової допомоги Україні з боку ЄС, сприяння експорту інноваційних технологій прикордонного захисту не лише на Західний, але й на Північно-Східний та Південний (з Молдовою) відрізок українського кордону, залученні українських прикордонників та митників до багатосторонніх програм та тренінгів, сприяння створенню єдиного реадмісійного простору між ЄС та країнами сусідами;
- набули подальшого розвитку рекомендації для України, які полягають у продовженні курсу на завершення договірно-правового облаштування кордонів України на основі визнання рівності статусу усіх кордонів, завершенні переговорного процесу з РФ щодо кордону в Азовському морі та Керченській протоці та розпочати процес демаркації суходільного кордону, доведенні кількості прикордонних застав на одиницю довжини кордону з РФ, Молдовою та Білоруссю до показників, що існують на західних кордонах України, завершенні процесу реформування Прикордонних військ України у сучасну прикордонну поліцію європейського зразка, узгодженні процедури перетину кордонів з РФ, Молдовою та Білоруссю у напрямку її відповідності до міжнародних стандартів, прискоренні уніфікації митних та прикордонних правил як з країнами ЄС, так і з РФ, Білоруссю та Молдовою та перехід до практики спільних перевірок службами сусідніх держав, що суттєво скоротить час, необхідний для перетину кордону;
- набули подальшого розвитку форми взаємодії інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних інспекторів міліції МВС, найефективнішими з них визнано: обмін інформацією про стан оперативної обстановки на ділянках (у секторах) відповідальності та адміністративних дільницях обслуговування; спільний контроль за дотриманням вимог законодавства з прикордонних питань; виставлення спільних нарядів на ймовірних напрямках руху порушників державного кордону; проведення спільних заходів з правового виховання місцевого населення та профілактики порушень законодавства про державний кордон; проведення спільних навчань з питань пошуку та затримання порушників законодавства про державний кордон.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони спрямовані на подальше вдосконалення законодавства в сфері адміністративної відповідальності за правопорушення в сфері охорони державного кордону, підвищення професійної підготовки прикордонників і працівників міграційної служби, та можуть бути використані:
– у сфері правотворчості – при виробленні засад державної міграційної політики, підготовці змін і доповнень до Кодексу України про адміністративні правопорушення в частині встановлення відповідальності за нові види порушень державного кордону чи зміни існуючих складів адміністративних правопорушень і санкцій за їх вчинення та в частині вжиття заходів боротьби та профілактики адміністративних правопорушень в цій сфері, а також відомчих нормативно-правових актів, що регулюють процедурні питання адміністративно-деліктного провадження;
– у правозастосовній сфері – з метою покращення організаційно-управлінської та адміністративно-юрисдикційної діяльності органів, які забезпечують прикордонний режим, а також ведуть боротьбу з правопорушеннями в сфері охорони державного кордону та провадять профілактику таких правопорушень;
– у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників і методичних рекомендацій з проблем адміністративної діяльності прикордонних органів, міграційної служби та органів внутрішніх справ, а також під час викладання таких навчальних дисциплін і спецкурсів: "Адміністративне право України", "Адміністративна реформа в Україні", "Адміністративна відповідальність" тощо;
– у науково-дослідній роботі – для подальшого розвитку положень науки адміністративного права, як теоретико-методологічне підґрунтя для здійснення спеціалізованих досліджень окремих аспектів реалізації державної міграційної політики, забезпечення цілісності і недоторканості державного кордону.
Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана та обговорена на кафедрі конституційного, адміністративного та фінансового права Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна". Підсумки розробки проблеми у цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення та висновки були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: Міжвузівська науково-теоретична конференція (пам’яті професора Ю.І.Римаренка) "Новітні підходи до державотворення в умовах європейської інтеграції", яка відбулася 4 червня 2009 року в м. Київ; Міжнародна науково-практична конференція "Організаційно-управлінські, економічні та нормативно-правові аспекти забезпечення діяльності органів управління та підрозділів МНС України", яка відбулася 16 квітня 2010 року в м. Черкаси; Міжвузівська науково-теоретична конференція "Підготовка кадрів міліції (поліції): історія та сучасність", яка відбулася 10 червня 2011 року в м. Київ.
Публікації. Теоретичні положення і практичні рекомендації, обґрунтовані в дисертації, дістали відображення у восьми наукових публікаціях, п’ять з яких статті – опубліковані у наукових фахових виданнях України, та три тези доповідей на науково-практичних конференціях.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначені місця адміністративної відповідальності в механізмі боротьби з незаконним перетинанням державного кордону, з’ясуванні ефективності правових засобів впливу і реагування на адміністративні правопорушення в сфері охорони державного кордону, а також виробленні пропозицій щодо вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства та практики його застосування, що в кінцевому підсумку має забезпечити належне здійснення Україною державної міграційної політики. Найбільш важливими є такі висновки.
1. Україна, знаходячись на перехресті шляхів, що ведуть із соціальне неблагополучних регіонів Сходу і Півдня до заможної Західної Європи, виконує роль держави-транзита факторів міжнародної злочинності, в тому числі й так званих "нових загроз безпеки". Такий стан речей працює на зниження міжнародного статусу України, сприяє формуванню негативного образу держави як джерела підвищеної небезпеки. Для подолання цих негативних явищ автором сформульовано рекомендації для України: продовжити курс на завершення договірно-правового облаштування кордонів України на основі визнання рівності статусу усіх кордонів; завершити переговорний процес з РФ щодо кордону в Азовському морі та Керченській протоці та розпочати процес демаркації суходільного кордону; завершити процес реформування Прикордонних військ України у сучасну прикордонну поліцію європейського зразка; узгодити процедури перетину кордонів з РФ, Молдовою та Білоруссю у напрямку її відповідності до міжнародних стандартів; прискорити уніфікацію митних та прикордонних правил як з країнами ЄС, так і з РФ, Білоруссю та Молдовою та перехід до практики спільних перевірок службами сусідніх держав, що суттєво скоротить час, необхідний для перетину кордону.
2. Враховуючи, що боротьба з нелегальною міграцією не може бути успішною поза процесом управління міграцією населення загалом, оскільки всі види міграції населення тісно взаємопов’язані, що передбачає як неодмінну умову взаємодію органів управління, тому для підвищення ефективності роботи прикордонних військ нормативно-правовими актами закріплений порядок взаємодії вказаних служб з правоохоронними органами, в тому числі і з міліцією, яка проводить велику роботу в боротьбі з нелегальною міграцією. Для цього автором запропоновано форми взаємодії ОВС з прикордонними військами, серед яких виділено три основні: 1) взаємодія дільничних інспекторів міліції з прикордонними інспекторами; 2) виконання прикордонними військами доручень ОВС; 3) ведення спільних обліків.
3. Визначено форми взаємодії інспекторів прикордонної служби Державної прикордонної служби України та дільничних інспекторів міліції МВС України, до яких віднесено: 1) обмін інформацією про стан оперативної обстановки на ділянках (у секторах) відповідальності та адміністративних дільницях обслуговування; 2) спільний контроль за дотриманням громадянами України, іноземцями та особами без громадянства вимог законодавства України з прикордонних питань; 3) виставлення спільних нарядів на ймовірних напрямках руху порушників державного кордону; 4) проведення спільних заходів з правового виховання місцевого населення та профілактики порушень законодавства України про державний кордон; 5) проведення спільних навчань з питань пошуку та затримання порушників державного кордону; 6) проведення спільних нарад інспекторів прикордонної служби та дільничних інспекторів міліції з питань протидії протиправній діяльності на державному кордоні.
4. Склад адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону включає в себе: об’єкт – встановлений порядок управління, а також безпека особистості, суспільства і держави; об’єктивна сторона – дії, пов’язані з перетинанням державного кордону з порушенням встановленого порядку; суб’єкт – фізичні осудні особи, які досягли 16-ти річного віку, а в окремих випадках спеціальні суб’єкти – іноземці, особи без громадянства, біженці, особи, які раніше притягувалися до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері охорони державного кордону; суб’єктивна сторона – характеризується як умислом, так й в деяких випадках необережністю.
5. Ознаками адміністративних деліктів у сфері охорони державного кордону є: об’єкт – встановлений порядок управління; вчиняються шляхом дії або бездіяльності незалежно від бажання порушника перетнути державний кордон; протиправні порушення, які завдають шкоди чи загрожують небезпекою; винні діяння; настання заходів адміністративної відповідальності.
6. З метою підвищення ефективності боротьби з порушниками державного кордону обґрунтовано запровадження нового виду адміністративного стягнення – заборона особі подальшого в’їзду в Україну на термін до п’яти років, що на думку автора, дозволить більш інтенсивно і діяльно протидіяти нелегальній міграції. Запропонований вид адміністративного стягнення – заборона особі подальшого в’їзду в Україну на термін до п’яти років, – це новий додатковий захід відповідальності в адміністративному праві, яка матиме ефективні результати впливу.
7. Питання протидії незаконному перетинанню державного кордону всіма можливими способами і методами, і в першу чергу – шляхом адміністративних заходів примусу, на сьогодні набуває особливо важливого значення. Сформульовано визначення механізму протидії незаконним порушенням державного кордону, під яким автор розуміє систему організаційно-правових заходів, що використовується державою для підтримання законності режиму перетинання державного кордону. Його складовими є: нормативна база протидії незаконному перетинанню державного кордону; організаційно-правові структури, покликані здійснювати протидію нелегальній міграції; адміністративні заходи, що використовуються цими структурами для протидії незаконному перетинанню державного кордону.
8. Обґрунтовано необхідність поетапної кодифікації по окремих сферах та інститутах міграційно-правового регулювання. Кодекс законів України про міграцію та охорону державного кордону має включати: 1) нормативно-правові визначення, які застосовуються з метою встановлення правової поведінки суб'єктів державної міграційної політики; 2) визначення правового статусу і порядку для учасників міграційних процесів як загалом, так і відповідних особливостей; 3) закон про міграційні процедури; 4) конкретні форми юридичної відповідальності.
9. Адміністративні стягнення за правопорушення у сфері охорони державного кордону – реакція відповідного державного органу у відповідь на порушення встановленого режиму перетинання державного кордону України шляхом застосування (реалізації) адміністративної санкції. Воно насамперед є мірою відповідальності, правовим наслідком адміністративного правопорушення, що застосовується з метою виховання особи, яка порушила встановлений режим перетинання державного кордону, у дусі додержання законів, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень в даній сфері як самим правопорушником, так і іншими особами.

Список використаних джерел
1. Виступ Президента Республіки Куба Фіделя Кастро на Міжнародній
конференції з фінансування розвитку. Монтеррей, Мексика, 21 березня 2002 року //
Економіст.-2002.-№3.-С. 16-17.
2. Обзор дискуссии на «круглом столе» 25 июля 2001 г. «Незаконная миграция в
России: оценки, угрозы, поиски решений» // Открытый форум МОМ. Информационная
серия. - 2001. - Вып. 1. - Июль-август. - С. 1-8.
3. Ходов Л.Г. Экономика международной миграции самодеятельного населення
(мировой й российский аспектыі). - М.: Международный университет (в Москве), 2001. - 53
с.
4. Шаповалов А. Дон пока остается тихим. Миграционные проблеми Ростовской
области необходимо решать на федеральном уровне // Независимая газета. - 2001. - 13
февраля.
5. Коляса Я. «Жовтий коридор» чекає на «засувку» // Україна і світ сьогодні. —
2001.- 10-16 лютого.
6. Чанц М. Управление миграционными процессами в Казахстане й вклад
Международной Организации по Миграции // Россия - Казахстан: фронтьерские миграции. -
М.; Уральск: РОО «Центр изучения проблем вынужденной миграции в СНГ», 2002. - С. 42-
51.
7. Зубар М. Борис Алексєєнко: «Боротьба з нелегальною міграцією - це і протидія
тероризму» // День. - 2001. - 17 жовтня.
8. Цапенко И. Как противостоять нелегальний миграции // Вопросы экономики. -
2001.-№9.-С. 141-150.
9. Доброта В. Нелегальноє «счастье» Украины // Московский комсомолец.
Украина. - 2001. - 4-13 сентября.
10. Кокшаров А. Европа на игле миграции // Зксперт. - 2002. - № 37. - 7 октября. -
С. 56-60.
11. Малиновская Е. Проблема нелегальной миграции в западных приграничных
областях Украины // Пограничные районы на постсоветском пространстве: нетрадиционные
аспекти безопасности. Материалы семинара. - Киев: Феникс, 1997. - С. 66-74.

12. Кузьменко О.В. Основні проблеми нелегальної міграції на Україні // Проблеми
боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. - К.: НДІ «Проблеми
людини», 1999. - С. 350-357 (Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі.
Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних працівників. Т. 11).
13. Цапенко И. На перекрестках иммиграционной политики // Мировая экономика
й международные отношения. - 2000. - № 10. - С. 29-39.
14. Писаренко К. Вплив законодавства країн Європейського Союзу на формування
міжнародної трудової міграції // Вісник Тернопільської академії народного господарства. -
2001. - № 18. Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські
порівняльні студії. - Частина 3. - С. 211-221.
15. Романо Проді: ніякої протекції // Енергоінформ. - 2000. - № 33. - Листопад.
16. Жовніренко П. Об'єднана Європа: підстави, реалії та перспективи // Схід. -
2000. -№3.-С. 46-47.
17. Ожидание за чертой Евросоюза // Деловая Украйна. - 2001. – З0 ноября.
18. Лебідь Н. Натовп на кордоні // Україна молода. - 2001. - 17 жовтня.
19. Нелегальна міграція: погляд з Брюсселя // Урядовий кур'єр. - 2002. - 1 лютого.
20. Европейский союз // Экономика СНГ. - М.: ЗАО «Финстатинформ», 2002. -
Вып. 7. Региональные экономические обьединения и использование их опыта в СНГ. - С. 9-
40.
21. Зубар М. Більше охороняти не Захід, а Україну мають намір українські
прикордонники // День. - 2001. - 4 квітня.

22. Серватюк В. Кордони України в системі спільної безпеки: теорія, реальність,
прогноз / Кордони Європи - кордони України: через спільні інтереси до спільної безпеки.
Матеріали круглого столу. - К.: Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України, 2001.
-С. 6-16.
23. Розширення ЄС і Україна (Аналітична доповідь УЦЕПД) // Національна
безпека і оборона. - 2001. - № 11. - С. 2-42.
24. Жириновский В. Современные международные отношения // Российская
Федерация сегодня. - 2002. -№ 15. - С. 60-63.
25. Захматов Н.И., Фомичев В.И. Основные проблемы правовой й экономической
интеграции Польши в ЕС // Внешняя торговля. - 2000. - № 5-6. - С. 56 (53-60).
26. Журавський-Граєвський П. Україна - Польща - ЄС. Хто у трикутнику зайвий?
// Україна молода. - 2002. - 4 липня.
27. Костюк В.О. На варті північних рубежів держави // Урядовий кур'єр. - 2000. -
27 грудня.
28. Панченко О. Імміграційна політика потребує змін // Влада і політика. - 2001. -
8-15 березня.
29. Терехина Т.А., Агеенко А.А. «Согласно Высочайшему соизволению ...» (из
истории Первой Всеобщей переписи населення Российской империи) // Вопросы статистики.
-2002. -№ 5.- С. 63-64.
30. Нетрадиційні мігранти в Києві. Семінар. - К.: Ін-т Кеннана, Київський проект,
2000. - 32 с.
31. Тучкова А. Россия приступает к депортации нелегалов. Только непонятно,
хватит ли на всех государственных денег // Независимая газета. - 2001. - 30 мая.
32. Щегорцев А. Стратегия расселения мигрантов // Миграция в России. - 2001. -
№ 1-2.-С. 54-57.
33. Владимиров Д. Иммигранты - высший сорт. Чем больше становится
переселенцев, тем больше изобретается статусов для них // Известия. Украина. - 2001. - 13
апреля.
34. Красинец Е., Кубишин Е., Тюрюканова Е. Нелегальная миграция в Россию. -
М., 2000. - 95 с.
35. Полоник С. Демографическое развитие Белоруссии // Экономист. - 2002. - №
9.-С. 46-51.
36. Иорданская Э. Расширение ЕС на восток: позиция Германии // Мировая
экономика и международные отношения. - 2002. - № 2. - С. 67-74.
37. Долженко Г. Камо грядеши, Україно? Випробовування імміграцією //
Урядовий кур'єр. - 2002. - 9 квітня.
38. Носатов В. В страну ... без разрешения // Миграция в России. - 2001. - № 5-6. -
С. 12-19.

39. Розширення ЄС і Україна: погляд з центрально-європейських країн-кандидатів
// Національна безпека і оборона. - 2001. - № 11. - С. 43-51.
40. Програма дій. Адаптована на Міжнародній конференції з питань
народонаселення та розвитку. Каїр, 5-13 вересня 1994 р. - К.: Фонд Народонаселення ООН,
1997.- 178с.
41. Аверин А.Н. Россия в международной миграции населення // Народонаселение.
-2002. -№ 1.-С. 74-79.
42. Окольский М. Миграционное давление на Европу // Вынужденная миграция. - М.: МАКС Пресе, 2001. - С. 46-54 (Международная миграция населення: Россия и современный мир, вып. 6).
43. Тюрюканова Е.В. Теневая занятость мигрантов в Москве // Народонаселение. -
2001.-№ 4.-С. 56-69.
44. Станкунене В., Сипавичене А., Турейките Д. Нелегальная миграция й утечка
умов в Литве: результаты исследований 90-х гг. / Миграция в СНГ й Балтии: через различия

проблем к общему информационному пространству. Материалы конференции. - М.: Издательское товарищество «Адамант», 2001. - С. 23-35.
45. Абрамов Б. Вторжение // Молодая гвардия. - 2002. - С. 214-218.
46. Шишолін П. Державний кордон: час кардинальних змін // Політика і час. -
2001.-№9. -С. 9-14.
47. Шишков Д., Каменский А. Типология международной миграционной политики
// Миграция в России. - 2001. - № 5-6. - С. 65-67.
48. Аметов Р. Світовий досвід економічного облаштування репатріантів та
іммігрантів // Економіка України. - 2002. - № 8. - С. 76-80.
49. Головачев В. Независимость обходится дорого...// Экономика и жизнь. - 2001.
- № 7. - Февраль.
50. Демографічна та працересурсна безпека України. Звіт про науково-дослідну
роботу. (Рукопис). - К.: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, 2001. -
54с. "
51. Топилин А. Есть ли согласованная миграционная политика в странах СНГ?
Миграция й урбанизация в СНГ и Балтии в 90-е годы. - М.: Центр изучения проблем
вынужденной миграции в СНГ, 1999. - С. 45-54.
52. Кирчів А. Західний кордон України: вікно до Європи? // Нова безпека. - 2001. -
№ 1.-С. 21-31.
53. Зам'ятій В. Надію «завізовано». Євросоюз готовий до діалогу щодо кордонів з
Україною // День. - 2002. - 16 квітня.
54. У контексті прав людини. За стенограмою засідання за «круглим столом» в
Секретаріаті Уповноваженого ВР України з прав людини на тему «Захист прав і свобод
найбільш уразливих груп населення» 6 грудня 2001 року // Політика і час. - 2002. - № 2. - С.
54-67.
55. Ионцев В.А. Международная миграция населення: теория и история изучения.
- М.: Диалог-МГУ, 1999. - 370 с."
56. Михайлюк И. Выход России из Бишкекского соглашения й социально-
экономические последствия зтого решения для трудовых мигрантов из государств СНГ, 2000.-С. 97-105.
57. Айрапетова Н. Страсти по «режиму». Визовый режим с Грузией выявил
сильные й слабые стороны российской политики в СНГ // Российская Федерация сегодня. -
2001.-№3.-С. 64-65.