ВИКОНАВЧА ВЛАДА: СОЦІАЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА, ОСОБЛИВОСТІ

brief description

ЗМІСТ

ВСТУП.....................................................................................................................3

РОЗДІЛ I. ВИКОНАВЧА ВЛАДА ЯК РІЗНОВИД ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ...................................................................................................................10
1.1. Поняття й ознаки державної влади...............................................................10
1.2. Виконавча влада в системі поділу державної влади...................................52
1.3. Виконавча влада: зміст та особливості........................................................84
Висновки до розділу І.....................................................................................109
РОЗДІЛ II. ВИКОНАВЧА ВЛАДА ЗА УМОВ РІЗНИХ ФОРМ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ……...............................................................112
2.1. Виконавча влада за умов парламентської республіки й монархії (парламентської демократії)……………….......................................................113
2.2. Виконавча влада за умов президентської республіки...............................134
2.3.Виконавча влада за умов змішаної форми державного правління....………………………………………………..................................153
2.4.Виконавча влада в Україні: становлення, проблеми вдосконалення…...166
Висновки до розділу ІІ...……………………………………………………….186

ВИСНОВКИ........................................................................................................188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................191

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Курс, узятий Україною, на побудову правової держави, поставив вимогу реформування інститутів виконавчої влади. Сучасний стан її функціонування характеризується тим, що рівень її організуючого впливу на суспільні процеси не відповідає потребам динамічного розвитку громадянського суспільства, формування соціально орієнтованої ринкової економіки. Недосконалість виконавчої влади суттєво знижує здатність держави ефективно регулювати суспільні відносини, перешкоджає реалізації прав та свобод людини і громадянина, послаблює режим законності.
Однією з причин, які породжують кризу виконавчої гілки влади, є брак її досконалого правового регулювання, що сягає в минуле. За весь період панування радянської влади так і не було сформовано належної нормативно-правової бази, яка організаційно й функціонально закріплювала б статус виконавчих органів. Ще й до цього часу не прийнято низку законів про виконавчу владу – про Кабінет Міністрів України, центральні органи виконавчої влади, немає нової редакції закону про державну службу тощо, незважаючи на те, що ці питання давно стоять на порядку денному.
Водночас пошуки законодавчої моделі устрою виконавчої влади відбуваються за відсутності належних наукових досліджень, які визначили б, зокрема, соціально-правову природу, призначення, особливості виконавчої влади, її місце в механізмі поділу державної влади. Слід відзначити, що термін „виконавча влада”, який широко застосовується нині, протягом значного часу був фактично вилучений з наукового правового теоретичного обігу, оскільки домінувала теорія поєднання в радах законодавчої і виконавчої влади. Незважаючи на існуючі праці вчених з названої проблематики, ще й до сьогодні не існує обґрунтованого загальнотеоретичного підходу до дослідження феномену виконавчої влади.
Своєчасність і необхідність наукового аналізу виконавчої влади підтверджується конституційно-правовим реформуванням в Україні, важливим наслідком якого має стати суттєва зміна статусу органів цієї влади.
Актуальність дослідження зумовлюється ще й тим, що одним із напрямків свого розвитку Україна визначила входження до європейських структур з метою створення правової європейської держави з високим рівнем життя, культури й демократії. У свою чергу, політична і правова інтеграція до Євросоюзу може бути досягнута лише в результаті набуття нових якісних характеристик, що неможливо без всебічного вдосконалення механізму державної влади взагалі і виконавчої, зокрема.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідницьких робіт кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в межах державної цільової комплексної програми № 0186.0.070866 “Розвиток демократичних процесів у правовій державі”.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає в комплексному теоретичному аналізі виконавчої влади, який передбачає розкриття її змісту, соціально-правової природи, загальних закономірностей та особливостей функціонування за умов різних форм державного правління, а також у формулюванні теоретичних положень і практичних висновків і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення діяльності виконавчої гілки державної влади.
Відповідно до поставленої мети в дисертації передбачається вирішення низки наукових задач:
– уточнити юридичне поняття “державна влада”, співвідношення між державною владою та суміжними поняттями;
– прослідити розвиток і зміну наукових уявлень про соціально-правову природу виконавчої влади та її місце в системі поділу державної влади;
– установити основні елементи механізму виконавчої влади, її завдання, функції й особливості здійснення;
– визначити загальнотеоретичне поняття виконавчої влади;
– з’ясувати і дати аналіз особливостей моделей виконавчої влади за умов різних форм державного правління;
– проаналізувати інститут виконавчої влади з моменту отримання Україною незалежності й до сьогодення, зробити висновки щодо вдосконалення правового регулювання виконавчої влади в країні.
Об’єктом дослідження є політико-правовий інститут виконавчої влади.
Предметом наукового дослідження виступають загальні закономірності формування й функціонування виконавчої влади, правові норми, що регламентують її організацію та здійснення.
Методи дослідження. У підґрунтя методології дослідження покладено комплексний підхід до аналізу виконавчої влади, зумовлений специфікою теми роботи і пов’язаний із застосуванням загальнонаукових і спеціально наукових методів. Методологічною основою дисертації послужили універсальні методи діалектики, які використовувалися на всіх етапах з метою з’ясування сутності виконавчої влади, закономірностей та особливостей її функціонування, взаємодії з іншими державно-правовими явищами. На окремих етапах роботи застосовувалися різноманітні методи дослідження: системний і структурно-функціональний – при вивченні будови державної й виконавчої влади, встановленні їх елементів, з’ясуванні взаємного функціонального впливу останніх; тлумачення – для визначення змісту норм, що закріплюють інститут виконавчої влади; історико-правовий – у процесі звернення до генезису предмета дослідження; порівняльно-правовий – в аналізі моделей виконавчої влади за умов різних форм державного правління; моделювання і прогнозування – під час розробки рекомендацій щодо оптимізації правового регулювання досліджуваного інституту. Широкого застосування в роботі отримали категорії та прийоми формальної логіки: поняття, визначення, доказ і спростування, судження, аналіз, синтез, порівняння, узагальнення тощо.
Дисертаційна робота виконувалася на загальних методологічних орієнтирах, закріплених у Конституції України: пріоритету загальнолюдських цінностей, побудови демократичної, соціальної, правової держави, поділу державної влади, принципів гуманізму, поваги людської гідності, свободи, прав людини і громадянина.
Теоретико-концептуальні і практичні засади дисертаційного дослідження ґрунтуються на працях і висновках науковців у царині теорії держави і права, конституційного та адміністративного права, інших галузевих юридичних наук різних історичних періодів. Зокрема, йдеться про праці В.Б. Авєр’янова, С.С. Алексєєва, А.Г.Анікевича, В.Г. Атаманчука, М.Й.Байтіна, К.С. Бєльского, С.В. Бобровник, О.Р. Дашковської, Ю.О.Дмітрієва, Л. Дюгі, Г.Єллінека, А.П.Зайця, І.О. Ільїна, Т.В. Кашаніної, Б.О.Кістяківського, М.І. Козюбри, Ф.Ф. Кокошкіна, І.Б. Коліушка, А.М.Колодія, О.Л. Копиленка, М.М. Коркунова, Н.С. Крилової, М.А.Крутоголова, С.Л. Лисенкова, Д. Ллойда, Д.В. Лук’янова, Г.Н. Манова, О.В. Петришина, П.М. Рабіновича, В.М. Селіванова, Ф.В. Тарановського, В.Я.Тація, В.О. Тененбаума, Ю.О. Тихомирова, Ю.М. Тодики, В.П.Халіпова, М.В. Цвіка, Т.В. Чеховича, В.Є. Чиркіна, В.М.Шаповала, Г.Ф.Шершеневича, Ю.І. Ющика та ін.
Наукова робота має характер теоретичного дослідження, емпіричну базу якого становить чинне законодавство України й зарубіжних країн, проекти нормативно-правових актів, практика Конституційного Суду України, довідкова література, аналітичні і статистичні матеріали.
Наукова новизна дисертації визначається передусім тим, що ця робота є першим в українській правовій літературі монографічним дослідженням загальнотеоретичних аспектів виконавчої влади, можливостей її подальшого вдосконалення в умовах формування правової демократичної держави. Наукова новизна одержаних результатів знаходить свій прояв у наступних теоретичних положеннях і висновках, що виносяться на захист:
 розвивається положення, згідно з яким пошук сутності державної влади безпосередньо пов’язується з її розумінням як можливості вимагати підкорення й пошуку підстав такого права, що втілюється в чітко визначених повноваженнях державних органів, посадових осіб і ґрунтується на авторитеті легітимної влади;
 обстоюється авторський підхід до визначення поняття “державна влада” як системи юридичних державно-владних повноважень державних органів і посадових осіб, розподілених по вертикалі й горизонталі, спрямованих на реалізацію завдань і функцій держави;
 аналізуються зміст і структура повноваження, як основного елементу влади в юридичному сенсі, його співвідносність із суб’єктивним правом і юридичним обов’язком;
 констатується, що виконавча влада, як самостійне явище, виникає за умови реалізації конституційного принципу поділу влади;
 з’ясовується, що призначення виконавчої влади за сучасних умов не зводиться виключно до виконання законів;
 уперше виконавча влада визначається як система юридичних державно-владних повноважень по виконанню законів, розробці і здійсненню державної політики, яка реалізується розгалуженою ієрархічною спеціалізованою сукупністю державних органів на принципах оперативності, адміністративної підлеглості, підзаконності, підзвітності перед представницькими органами, поєднання динамізму і стабільності;
 доводиться, що в країнах з парламентською формою державного правління відбувається дифузія виконавчої й законодавчої влади; головним носієм першої є уряд на чолі з прем’єр-міністром країни, формування органів виконавчої влади та її здійснення суттєво залежить від парламенту;
 зроблено висновок, що виконавча влада в країнах з президентською формою державного правління чітко відокремлена від законодавчої, що головним носієм виконавчої влади виступає президент держави, від якого в кінцевому підсумку залежать структура й функціонування всього механізму цієї влади;
 уточнюється розуміння виконавчої влади в змішаних республіках як такої, що розподілена між двома центрами – президентом і прем’єр-міністром(дуалізм); як результат – посада президента юридично не належить до жодної з гілок державної влади, формування органів виконавчої влади та її здійснення залежать і від президента, і від парламенту, виконавча й законодавча гілки влади чітко не відокремлені одна від одної;
 підсумовується, що конституційне реформування в Україні має об’єктивні передумови, спрямовано на підвищення ролі та відповідальності виконавчої влади, сприяє наближенню системи державної влади до європейських стандартів демократії та права.
Практичне значення одержаних результатів полягає :
1) у науково-дослідницькій сфері – матеріали дослідження можуть стати підґрунтям для подальшої розробки концепції виконавчої влади, для загальнотеоретичних досліджень її соціально-правової природи і взаємодії з іншими гілками державної влади;
2) у правотворчій сфері – висновки та пропозиції можуть бути застосовані в розробці законодавства, що регулює діяльність органів виконавчої влади;
3) у навчальному процесі – положення, рекомендації й висновки дисертації можуть послужити матеріалом для підготовки підручників, навчальних посібників з курсів „Загальна теорія держави і права”, „Конституційне право України”, при викладанні відповідних навчальних дисциплін;
4) у правовиховній царині – запропоновані положення можуть бути корисними в роботі по підвищенню рівня правової культури населення й державних службовців.
Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, розглядалися й обговорювалися на засіданнях кафедри теорії держави і права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Положення дисертації доповідалися й були предметом обговорення на науково-практичних конференціях: XV Харківських політологічних читаннях (м. Харків, 2004р.); на Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми удосконалення правового регулювання місцевого самоврядування в Україні» ( м. Харків, 25 травня 2004р.), наукових семінарах та “круглих столах”. Результати дослідження використовувалися автором під час проведення занять з теорії держави і права в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції опубліковані автором у 5-ти наукових публікаціях, зокрема, у 3-х статтях, вміщених у фахових періодичних виданнях з юридичних наук, затверджених Вищою атестаційною комісією України та у 2-х тезах за результатами наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.
Структура дисертації зумовлена метою і предметом дослідження. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, які містять 7 підрозділів, висновків і списку використаних джерел (248 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 209 сторінок, із них основного тексту – 190 сторінки.

bibliography

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання, що полягає у формулюванні загальнотеоретичного поняття виконавчої влади як самостійної гілки державної влади, виявленні її соціально-правової природи, змісту, складових елементів та особливостей функціонування. Вирішення цього наукового завдання є однією з необхідних умов підвищення демократичності й ефективності владно-виконавчої діяльності в Україні.
Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:
1. Оскільки Конституція України проголошує принцип правової зв’язаності державно-владної діяльності в рамках юридичної науки, найдоцільніше приділити основну увагу дослідженню державної влади як сукупності державно-владних повноважень. У формально-юридичному сенсі це означає насамперед зв’язаність державних органів і посадових осіб компетенцією, що складається з установлених державно-владних повноважень. Якщо держава виконує своє призначення й функції через їх реалізацію, завжди йдеться про здійснення влади, якщо ж держава діє всупереч або поза своїми повноваженнями, то йдеться про свавілля.
2. За умов формування своєї правової сутності державна влада має розглядатися як сукупність державно-владних повноважень. Отже, державна влада в межах юридичної науки є системою юридичних державно-владних повноважень державних органів і посадових осіб, розподілених по вертикалі й горизонталі, спрямованих на реалізацію завдань і функцій держави. Політична й державна влада мають багато точок зіткнення, але вони не є тотожні, бо відрізняються за своїм характером, суб’єктами влади, методами впливу, обсягом і характером повноважень, практичним призначенням, ознакою цілісності й механізмом реалізації.
3. Про виконавчу владу у власному значенні цього поняття може йтися лише за умови реалізації конституційного принципу поділу державної влади. Таким чином, виконавча влада є однією з трьох традиційних гілок державної влади. Вона самостійна й незалежна від інших гілок влади при здійсненні покладених на неї законом повноважень у межах компетенції, встановленої конституцією та законами.
4. Якщо на момент свого виникнення теорія і практика поділу влади однозначно проголошували, що виконавча влада головним призначенням має виконання законів, то пізніше її роль і значення в системі поділу влади почали переглядатися, схиляючись у бік визнання існування у виконавчої влади ширшого кола повноважень.
5. Державне управління здійснюється всіма гілками влади, але пріоритет в організації й відповідальності за стан суспільства покладається перш за все на виконавчу. Отже, функції адміністративного управління, виконання законів є провідними для виконавчої влади. Поряд із цим окрім них останній притаманна й політична функція. Під нею розуміється розробка державної політики, завдання якої – окреслення кола питань, що потребують першочергової уваги громадськості, зосередження зусиль і коштів для їх розв’язання.
6. Виконавча влада є уособленням державної влади (у вузькому розумінні цього слова) оскільки на відміну від інших гілок влади вона заснована на гранично визначених ієрархічних відносинах, що передбачають чітку організацію державно-службових відносин, підпорядкованість і відповідальність. І навпаки, представницький характер законодавчої влади, а також особливий статус судової, яка може виступати арбітром між особою і державою, наближають їх до інститутів громадянського суспільства, указують не тільки на державницькі, а й на суспільні елементи в їх природі.
7. Виконавча влада – це система юридичних державно-владних повноважень по виконанню законів, розробці і здійсненню державної політики, які реалізуються розгалуженою, ієрархічною, спеціалізованою сукупністю державних органів на принципах оперативності, адміністративної підлеглості, підзаконності, підзвітності перед представницькими органами, а також поєднання динамізму і стабільності.
8. У країнах з парламентською формою державного правління відбувається дифузія виконавчої й законодавчої гілок влади. Головним носієм виконавчої влади тут є уряд на чолі з прем’єр-міністром, формування органів виконавчої влади і її здійснення суттєво залежить від парламенту.
9. Виконавча влада в країнах з президентською формою державного правління чітко відокремлена від законодавчої. Головним її носієм виступає президент держави, від якого в кінцевому підсумку залежать структура і функціонування всього механізму виконавчої влади.
10. Виконавча влада в змішаних республіках розподілена між двома центрами – президентом і прем’єр-міністром (дуалізм). Як результат – посада президента юридично не належить до жодної з гілок державної влади, формування органів виконавчої влади та її здійснення знаходяться в залежності і від президента, і від парламенту, а виконавча й законодавча гілки менш чітко відокремлені одна від одної.
11. Конституційне реформування в Україні має об’єктивні передумови, спрямовано на підвищення ролі та відповідальності виконавчої влади, сприяє наближенню системи державної влади до європейських стандартів демократії і права.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абашмадзе В.В. Учение о разделении государственной власти и его критика. – Тбилиси: Сабчото Сакартвело, 1972. – 51с.
2. Авер’янов В.Б. Державне управління у змісті адміністративного права// Вісн. Акад. прав. наук України. – 2004. – № 2(37). – С.139-149.
3. Автономов А.С. Правовая онтология политики: К построению системы категорий.– М: ООО Фирма «Инфограф», 1999. – 384с.
4. Азаркин Н.М. Монтескье: (Фр. Мыслитель, юрист) – М.: Юрид.лит., 1988. – 126с.
5. Азовкин И.Е. Демократический характер государственной власти в СССР и механизм ее осуществления // Сов. гос-во и право. – 1968. – № 3. – С. 4 –15.
6. Алексеев Н.Н. Русский народ и государство / Сост.: А. Дугин, Д.Тараторин. – М.: Аграф, 1998. – 635с.
7. Алексеев С.С. Государство и право: Нач. курс. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юрид. лит., 1994. – 192с.
8. Алексеев С.С. Проблемы теории права. Курс лекций: В 2-х т. – Т. 2. –Свердловск: Свердл. юрид. ин-т, 1973. – 401с.
9. Алексеев С.С. Философия права. – М.: НОРМА, 1999. – 336 с.
10. Аникевич А.Г. Политическая власть: Вопросы методологии иследования. – Красноярск: Изд-во краснояр. ин-та, 1986. – 176с.
11. Аристотель. Политика. – Соч: В 4-х т. –Т.4. – М.: Мысль, 1983. – 580 с.
12. Атаманчук Г.В. Обеспечение рациональности государственного управления. – М.: Юрид. лит., 1990.– 351с.
13. Афанасьев В.Г. Системность и общество. – М.: Политиздат, 1980.– 368с.
14. Байден Дж. Важность партрнерских отношений между Конгрессом и Президентом // США и Канада. – 2000. – № 9. – С.83-85.
15. Байрачная Л.К., Тетерич О.М. Структура власти как интегральный показатель её сущности // Влада і насильство: Зб. наук.ст./ За ред. Кривулі О.М. – Х.: Ун-т внутр. справ, 1997. – С.45-59.
16. Байтин М.И. Государство и политическая власть. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1972. – 240с.
17. Баренбойм П. Никсон против США (1993г.): к вопросу о доктрине разделения властей // Российская юстиция. – 1995– №10. – С. 52-55.
18. Белых А.К. Управление и самоуправление. – Л.: Наука, 1972. – 208с.
19. Бельский К.С. О функциях исполнительной власти // Гос-во и право. – 1997. – №3. – С. 14-21.
20. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: Організаційно-правові засади. – Х.: Право, 2005. – 304с.
21. Блунчли И.К. Общее государственное право. – М.: Унив. тип., 1865. – 454с.
22. Бобылев А.И., Горшкова Н.Г., Ивакин В.И. Исполнительная власть в России: Теория и практика ее осуществления. – М.: ИД „Право и государство”, 2003. – 304с.
23. Бромхэд П. Эволюция Британской конституции. – М.: Юрид. лит., 1978. – 336с.
24. Бурлацкий Ф.М., Мушинский В.О. Народ и власть: Науч.-попул. очерк полит. системы социализма. – М.: Политиздат, 1986. – 254 с.
25. Васильєв Г. Конституційний аспект політичної реформи. // Голос України. – 2003. – №59. – С. 3.
26. Васильєв Г.А. Конституційний аспект політичної реформи. // Голос України. – 2003. – № 60. – С. 6.
27. Введение в социальную философии.М.: Юрид.лит.,1995. – 335с.
28. Введение в философию: Учебник для вузов: В 2-х ч. Ч.2/Фролов И.Т., Арбат-Оглы Э.А. и др. – М.: Политиздат, 1990. – 367с.
29. Вебер М. Избранные произведения: Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1990. – 808с.
30. Венгеров А.Б. Теория государства и права: Ч. 2: Теория права.– Т. 1.– М.: Юристъ,1996. – 168с.
31. Виконавча влада і адміністративне право/ За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Вид. дім „Ін-Юре”, 2002. – 668с.
32. Вильсон В. Государство: Прошлое и настоящее конституционных учреждений /Пер. под ред. А.С. Ященко. – М.: Изд. Саблина, 1905. – XVII, 569, 166, XVI c.
33. Гвишиани Д.М. Организация и управление. – М.: Наука,1972. – 536с.
34. Гегель Г.В.Ф. Работы разных лет: В 2-х т. – Т-2. – М.: Мысль, 1973. – 630с.
35. Герасимова И.А. Курс лекций по теории государства и права: Учеб. Пособ.Ч. 1. – Оренбург: Гос. ун-т, 2001. – 560 с.
36. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть: предпосылки, особенности, структура. – М.: ООО «Изд-во ЮКЭА», 2002. – 832с.
37. Государственное право Германии: В 2-х т. –Т.1./ Отв. ред. Топорнин Б.Н. – М.: ИГиПРАН, 1994. – 312с.
38. Даль В.И. Толковый словарь русского языка: В 4-х т. – Т.1 – М.: Рус.яз., 1981. – с.699
39. Дашковская Е.Р. Теоретические аспекты разделения властей в Украине: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.01/ Нац. юрид. акад. Украины, – Х., 1997. – 177 с.
40. Деев Н.Н. Политические взгляды американских федералистов // Из истории политических учений. – М.: Ин-т гос. и права АН СССР, 1976. – 160с.
41. Дербишайр Д. Денис, Дербишайр Ян. Политические системы мира: В 2-х т. – Т.1. : Пер с англ. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2004. – 512с.
42. Дмитриев Ю.А. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества // Гос-во и право. – 1994. – №7. – С. 28 – 34.
43. Дмитриев Ю.А., Николаев А.М. Система государственной власти в России и в мире: историко-правовая ретроспектива. – М.: Профобразование, 2002. – 840с.
44. Драго Р. Административная наука / Перев. с фр. В.Л. Энтина – М.: Прогресс, 1982. – 246с.
45. Дюги Л. Конституционное право: Общ. ч.: Государство. – М.: Тип. Т-ва И.Д. Сытина, 1908. – ХL + 957с.
46. Дюркгейм Э.О. О разделении общественного труда. Метод социологии – М.: Наука, 1990.– 575с.
47. Еллинек Г. Общее учение о государстве/ Вст. ст. И.Ю. Козлихина. – С.-Пб.: изд. Юрид. центр Пресс, 2004. – 752с.
48. Енгельс Ф. Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії// Маркс К., Енгельс Ф. Твори: В 50-ти т. – Т.21. – К.: Політвидав. України, 1964. – С.257-302.
49. Ефимов В.И. Власть в России. – М.: РАГС, 1996. – 228с.
50. Ефимов В.И. Система государственной власти /Под ред. Г.В.Мальцева. – М.: Универсум, 1994. – 153с.
51. Журавський В.С. Політична система України: Проблеми становлення і розвитку (правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Університет внутрішніх справ. – К., 2000. – 19 с.
52. Загальна теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін. / За ред. В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
53. Загальна теорія держави і права: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл. /За ред. М.В.Цвіка, В.Д.Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432с.
54. Заєць А. Принцип розподілу влад в новітній українській конституційно-правовій практиці // Вісн. Акад. прав. наук України. – 1998. – № 2 (13). – С. 40- 50.
55. Зиммель Г. Социальная дифференциация.– М.: Изд-во Сабашниковых, 1909. – 223с.
56. Зиновьев А.А. На пути к сверхобществу. – М.: Центрполиграф, 2000. – 637с.
57. Історія вчень про державу і право: Хрестоматія для юрид. вузів і факульт./ Уклад., заг. ред. Г.Г. Демиденко.2-ге вид., доп. і змін. – Х.: Легас, 2002. –922с.
58. Ильин И.А. Общее учение о праве и государстве// Собр. соч. В 10-ти т.–Т.4/ Сост. и коммент. Ю.Т. Лисицы. – М.: Рус. кн., 1994. – 624с.
59. Ильин И.А. Теория права и государства. – М.: Зерцало, 2003. – 400с.
60. Ильин И.А. О сущности правосознания / Подгот. текста и вст. ст. И.Н. Смирнова. – М.: Рарогъ, 1993. – 235 с.
61. Исаев М.А. Основы конституционного строя Норвегии. – М.: Муравей, 2001. – 213 с.
62. Исполнительная власть: сравнительно-правовое исследование. Сб. статей и обзоров. – М.: ЮНИОН РАН, 1995. –180с.
63. Каленский В.Г. Мэдисон против Дж. Адамса: Две модели представительного правления в конституционной истории США // Политико-правовые идеи и институты в истории развития. –М., 1980. – С.61-70.
64. Кейзеров Н.М. Власть и авторитет. – М.: Юрид.лит.,1973. – 264с.
65. Кейзеров Н.М. Власть без будущего: Критика буржуазных теорий о будущем государства и права. – М.: Юрид. лит., 1967. – 165 с.
66. Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: «Новий Світ – 2000», 2003. – 584с.
67. Киреева С.А. Политический режим как элемент формы государства (теоретико-правовое исследование): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Сарат. гос. акад. права. – Саратов, 1997. – 28с.
68. Кириченко С.О. Співвідношення соціальної правової держави і громадянського суспільства в умовах сучасної України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01/ Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2001. – 20 с.
69. Киров В.Ц. Парадоксы государственной власти в гражданском обществе (конституционно-правовы аспекты) / Пер. с бол. – М.: Манускрипт, 1992. – 230 с.
70. Киров В.Ц. Государственная власть в гражданском обществе: конституционно-правовые аспекты: Автореф. дис. … канд. юрид. Наук: 12.00.02 / Моск. гос. ун-т. – М., 1992. – 23 с.
71. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право/ Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М.: Изд. М. и С. Сабашниковых, 1916. – 688с.
72. Коваленко А.И. Теория государства и права (В вопросах и ответах):Учебник для студ. юрид. вуз. и фак.–М.: Знание, 1994. – 150с.
73. Коврякова Е.В. Парламентский контроль: зарубежный опыт и российская практика. – М.: ОАО Изд. дом «Городец», 2005. – 192с.
74. Кокошкин Ф.Ф. Лекции по общему государственному праву. – М.: Зерцало, 2004. – 312 с.
75. Колісник В. Конституційна реформа в контексті посилення політичної відповідальності // Вісн. Акад. прав. наук. – 2005. – №1(40). – С.38-44.
76. Коліушко І.Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні. – К.: Факт, 2002. – 260с.
77. Колишко Р.А. Децентралізація публічної влади в унітарній країні: Автореф. дис. ... канд. юрид. .наук: 12.00.01/ Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, – К., 2003. – 16 с.
78. Конституции буржуазных государств: Учеб. пособ./ Сост. В.В.Маклаков. –М.: Юрид. лит., 1982. – 408с.
79. Конституции государств Европейского Союза/ Под общ. ред. Л.А. Окунькова. – М.: Изд. гр. НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 816с.
80. Конституции и законодательные акты буржуазных государств ХVШ-ХIХ в.в./ Под.ред. В.В. Маклакова – М.: Юрид. лит., 1957. – 520с.
81. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: В 4-х т.–Т.1. – М.: Изд-во БЕК, 1993. – 246с.
82. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: В 4-х т.–Т.2. – М.: Изд-во БЕК, 1993. –280с.
83. Конституционное право: Учебник для студ. юрид. вузов и фак./ Отв. ред. А.Е. Козлов. – М.: БЕК, 1996. – 447с.
84. Конституции зарубежных стран/ Сост. Дубровин В.Н. – М.: Юрлитинформ, 2001. – 448с.
85. Конституция Индии /Под ред. И.Д. Левиной, В.А. Мамаева. – М.: изд-во ИНОСТРАННОЙ ЛИТЕРАТУРЫ, 1956. – 466с.
86. Конституция Итальянской республики // Современные зарубежные конституции. – М.: Изд-во МЮИ , 1992. – С.108-137
87. Конституция республики Болгария // Право и жизнь. – 1992. – №2. – С.30-45.
88. Конституция Японии // Современные зарубежные конституции. – М.: Изд-во МЮИ, 1992. – С.269-284
89. Конституційне право України/ За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Наук. думка, 1999. – 734с.
90. Конституція незалежної України: У 3-х кн. / За заг. ред. С. Головатого. – К.: Право: Укр. Правн. Фундація, 1995. – Кн. І. – 380с.
91. Конституції нових держав Європи та Азії / Упоряд. С. Головатий. – К.: Право: Укр. Правн. Фундація, 1996. – 544с.
92. Конституція України. – Х.: ТОВ „Одиссей”, 2002. – 42с.
93. Конституція України: Наук.-практ. комент./ Ред. Кол: В.Я.Тацій, Ю.П Битяк та ін. – Х.: Право; К.: Вид. дім „Ін Юре”, 2003. – 808с.
94. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права. – С.Пб.: Изд. юрид. кн. маг. Н.К. Мартынова, 1914. – 360, VIIс.
95. Коркунов Н.М. Русское государственное право. Изд. 6-ое.– С.Пб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1908. – 632с.
96. Коркунов Н.М. Русское государственное право. Изд. 7-ое.– Т.1. – С.Пб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1909. – 621с.
97. Королев А.И. Государство и власть /А.И. Королев, А.Е. Мушкин // Изд. вузов. Правоведение. – 1963. – № 2. – С. 15-26.
98. Кривенко Л. Верховна Рада – однопалатний парламент // Вісн. Акад. прав. наук України. –1998. – № 4 – С. 70-80.
99. Критерій один – національні інтереси. // Голос України. – 2003. – № 69. – С. 2.
100. Крутоголов М.А. Президент Французской Республики: Правовое положение. – М.: Наука, 1980. – 336с.
101. Кузьмин Э.Л. Теоретические вопросы суверенитета: Очерк критики буржуазных учений: Автореф. дис.… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Моск. гос. ун-т, М., 1966. – 20 с.
102. Кучма Л.Д. Звернення Президента України до українського народу з нагоди 11-ї річниці незалежності України // Уряд. кур’єр. – 2002. – № 156. – С. 1-2.
103. Ладиченко В.В. Теоретико-правові засади поділу влади: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / НАН України, Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького, – К., 1998. – 18 с.
104. Лафитский В.И. Контрольные полномочия Когресса США // Журнал российского права. – 2000. – № 12. – С.117-123.
105. Лисенков С.Л. Конституція України: Матер. до вивч. – К.: Либідь, 1997. – 116с.
106. Ллойд Д. Идея права / Пер. с англ.. – М.: Югона, 2002. – 416с.
107. Лобода Ю.П. Цінність держави як її соціальна сутність (теоретико-методологічні аспекти дослідження: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Одеська нац. юрид. акад., – Одесса, 2001. – 20 с.
108. Логинова Н.А. Политическая власть: формирование и функционирование в современной России (политико-правовой аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Рос. акад. управления, – М., 1992. – 21 с.
109. Локк Дж. Соч. в 3-х т. – Т.3. – М.: Мысль, 1988. – 668с.
110. Лук’янов Д.В. Держава і політичні партії (проблеми співвідношення та взаємодії): Автореф.дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.01 /Нац.юрид.акад.України. – Х., 2002. – 20с.
111. Лук’янов Д.В. Держава і політичні партії (проблеми співвідношення і взаємодії: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01/ Нац. юрид. акад. України, –Х., 2002. – 202 с.
112. Лукьянов Д.В. Гражданское общество и политические партии // Вісн. Харків. ун-ту.– № 506: Серія: Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених м. Харкова: Ч. 1. – Х., 2001. – С. 5 – 7.
113. Малый А.Ф. Органы государственной власти в области: проблемы организации. – Архангельск: Изд-во Помор. ун-та, 1999. – 160с.
114. Мальцев Г.В. Право и политика в контексте теории власти// Право и политика современной России. – М.:Былина, 1996. – 215с.
115. Манов Г.Н. Признаки государства: новое прочтение// Политические проблемы теории государства. – М.: ИГиПРАН, 1993. – С.46-48.
116. Маркс К. Морализирующая критика или критизирующая мораль // Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения: В 50-ти т. – Т.4. – М.: Госполитиздат.,1955. – С.291-321.
117. Маркс К., Энгельс Ф. Лассаль// Маркс К., Энгельс Ф.Сочинения: В 50-ти т. – Т.6.– 2-е изд. – М.: Госполитиздат., 1957. – С.283-288.
118. Мельниченко В. Розподіл і єдність влади. Зарубіжна практика і потреби України// Віче – 2000. – №9 – С.136-155.
119. Мишин А.А. Конституционное право зарубежных стран:Ученик. – М.: Белые альвы, 1998. – 400с.
120. Монтескье Ш. Избранные произведения. – М.: Госполитиздат, 1995.– 800с.
121. Наш досвід – основа для подальшого поступу // Голос України. – 2003. – № 73. – С. 1-2.
122. Нерсесянц В.С. Гегелевская философия права: история и современность. – М.: Наука, 1974. – 287с.
123. Нерсесянц В.С. Политические учения Древней Греции. – М.: Наука, 1979. – 264с.
124. Нерсесянц В.С. Философия права:Учебник для вузов. – М.: Изд. гр. ИНФРА М – НОРМА, 1997. – 652с.
125. Общая теория права и государства: Учебник / Под общ. ред. В.В.Лазарева. – М.: Юристъ, 1994. – 360с.
126. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: Рус. яз., 1991. – 917с.
127. Опришко В.Ф. Державно-правова реформа: основи загальної концепції//Державно-правова реформа в Україні: Матер. наук. практ. конф., К.: Ін-т зак-ва Верховної Ради України, 1997. – С.3-13.
128. Органи державної влади в Україні: структура, функції та перспективи розвитку: Навч. посіб. – Івано-Франковськ: НІЧЛАВА, 2003. – 284с.
129. Органический закон о федеральной публичной администрации от 22 декабря 1976 г. // Мексик. Соед. Штаты: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1986. – 480с.
130. Орлов А.Г. Высшие органы государственной власти стран Латинской Америки – М.: Анкил, 2001. – 152с.
131. Основы государства и права. – М.: Юристь, 1997. – 342с.
132. Основи демократії: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл./ За заг. ред. А. Колодій. – Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Ай Бі, 2004. – 668с.
133. Основы политической науки: Учеб. пособ. для высш. учеб. завед.Ч. 1.–М.: Знание России, 1993. – 224с.
134. Основы политической науки: Учеб. Пособ. для высш. учеб. завед. Ч. 2.–М.: Знание России, 1993. – 224с.
135. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Моногр. – 2-ге вид., стереотип./ За заг. ред. О.О. Кордуна. – К.:МАУП, 2002. –248с.
136. Павленко Р.М. Парламентська відповідальність уряду: світовий та український досвід. – К.: Вид. дім «КМ Академія», 2002. – 253с.
137. Парламенты мира. – М.: Інтерпракс, 1991. – 624с.
138. Петришин А.В. Государственная служба: Историко-теоретические предпосылки, сравнительно-правовой и логико-понятийный анализ. – Х.: Факт, 1998. – 168с.
139. Политологический словарь /Под. ред. В.Ф. Халипова. – М.: Высш. шк. 1995. – 192с.
140. Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., Генеза, 1995. – 400с.
141. Поляков А.В. Общая теория права: Проблемы интерпретации в контексте коммуникативного подхода: Курс лекций – С.-Пб.: ИД С.-Петерб. гос. ун-та, 2004. – 864 с.
142. Про внесення змін до Конституції України: Проект Закону України // Уряд. кур’єр. – 2003. – № 44 – 45. – С. 2 – 4.
143. Про внесення на всенародне обговорення проекту Закону України „Про внесення змін до Конституції України”:Указ Президента України // Уряд. кур’єр. – 2003. – № 44 – 45. – С. 2.
144. Про проведення парламентських слухань „Реформа політичної системи в Україні: мета та концептуальні засади конституційних змін”: Пост. Верхов. Ради України // Голос України. – 2003. – № 65. – С. 3.
145. Прозорова Н.С. Теория "разделения властей" и современное буржуазное государство // Сов. гос-во и право. – 1974. – № 9.– С.92-99.
146. Процюк І.В. Законодавча влада в Україні: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01/ Нац. юрид. акад. України, – Х., 1999. – 196 с.
147. Прошкин В.А. Россия: проблемы власти, экономики и права. – М.: Международная академия информатизации. Отделение социальних технологий, 1995. – 74с.
148. Рац М. Власть в России и понятие власти// Власть. – 1998. – №4. –С. 38-44.
149. Руссо Ж.-Ж. Трактаты. – М.: Изд-во «Наука», 1969. – 704с.
150. Рябов С.Г Політологічна теорія держави. – К.: Тандем, 1996. – 240 с.
151. Селіванов В.М. Право і влада суверенної України – К.: Вид. дім „Ін Юре”, 2002. – 724с.
152. Серегина В.В. Сущность и формы государственного принуждения по советскому праву (общетеоретические проблемы): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Сарат. юрид. ин-т. – Саратов, 1987. – 24 с.
153. Скакун О.Ф.Теория государства и права: Учебник. – Х.: Консум, 2000. – 703с.
154. Смородинський В.С. Судова влада в Україні (загальнотеоретичні проблеми): Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. юрид. акад. України, – Х., 2001. – 187 с.
155. Советское административное право / Под ред. С.С. Студеникина, В.А. Власова, И.И. Евтихеева. – М.: Юрид. лит., 1950. – 439с.
156. Современная западная социология: Словарь. – М.: Политиздат, 1990. – 432с.
157. Соловьев В.С. Соч. – В 2-х т.– Т.1. – М.: Мысль, 1990. – 892 с.
158. Сравнительное конституционное право/Под. ред. В.Н. Тропинина, В.Е. Чиркина, Ю.А. Юдина. – М.: РАН. Ин-т гос-ва и права, 2002. – 447с.
159. Степанов И.М. Советская государственная власть. – М.: Наука, 1970. – 148с.
160. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: Політико-правові детермінанти. – К.:Вид. дім „Ін Юре”, 2003. – 496с.
161. Тарановский Ф.В. Энциклопедия права. – 3-е изд. – С.-Пб.: Лань, 2001. – 560 с.
162. Тацій В. Методологія конституційної реформи // Уряд. кур’єр. – 2003. – № 66. – С.4.
163. Тененбаум В.О. Государство: система категорий. – Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1971. – 212с.
164. Теория государства и права: Учебник / Под ред. В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: НОРМА, Изд. гр. НОРМА-ИНФРА.М., 2002. – 616с.
165. Теория государства и права: Курс лекций / Под. ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько, – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2004. –768с.
166. Теория государства и права:Учеб.пособие для вузов/Под ред. А.И.Косарева. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2000. – 208с.
167. Теорія держави і права: Навч. посіб./ За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368с.
168. Тиковенко А.Г. Теоретические проблемы авторитета государственной власти: Автореф. Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01/ Белорус. гос. ун-т, – Минск, 1993. – 38с.
169. Тихомиров Ю.А Исполнительная власть: ее сила и слабость // Формирование политической системы России. – М., 1996. – С. 85-91.
170. Тихомиров Ю.А. Власть и управление в социалистическом обществе. – М.: Юрид. лит., 1968. – 199с.
171. Тихомиров Ю.А. Курс административного права. – М.: ЮРИНФОРМ центр, 1998. – 798с.
172. Тихомиров Ю.А. Публичное право: Учебник. – М.: Изд-во БЕК, 1995. – 496с.
173. Тихомиров Ю.А. Социализм и политическая власть // Сов. гос-во и право. – 1974. – №5. – С. 11 – 19.
174. Тихонравов Ю.В. Основы философии права: Учеб. пособ. – М.: Вестник, 1997. – 608с.
175. Тодика О. Конституційна реформа в Україні в аспекті народовладдя і розвитку правової системи // Вісн. Акад. прав. наук України. – 2004. – № 1(36). – С.27-38.
176. Тодыка Ю.Н., Бенедик И.В. Проблемы конституционно-правового регулирования политической и государственной властей // Пробл. законности: Респ. межведом. науч. сб. / Отв. ред. В.Я. Таций. – Х.: Юрид. акад. Украины, 1996. – Вып. 31. – С. 43 – 54.
177. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики. – Х.: Факт, 2000. – 176с.
178. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины: Учеб. пособ.– Х.: Факт, 1999. – 320 с.
179. Файоль А. Управление – это наука и искусство /Г. Ємерсон, Ф. Тейлор, Г. Форд. – М.: Республика, 1992. – 351с.
180. Фарбер И.Е., Ржевский В.А. Вопросы теории советского конституционного права: Вып. I. – Саратов: Приволж. кн. изд-во, 1967. – 319с.
181. Федерализм: Энцикл. словарь. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 288с.
182. Федералист: Полит. эссе А. Гамильтона, Дж. Джея. – М.: Изд. гр. „Прогресс”, „Литера”, 1993. – 591с.
183. Федеративная Республика Германия: Конституция и законодательные акты. – М.: Прогресс, 1991. – 469 с.
184. Федущак-Паславська Г.М. Політико-правова ідея суверенітету державної влади та її реалізація в державотворенні України: Автореф. дис.… канд. юрид. наук: 12.00.01 / Львів. нац. ун-т імені Івана Франка, Львів, 2000. – 18 с.
185. Философия власти / Под ред. В.В. Ильина. – М.: Изд-во МГУ, 1993. – 271 с.
186. Філософія: Підручник. – Х.: Консул, 2000. – 672 с.
187. Французская Республика: Конституция и законодательные акты. –М.: Прогресс, 1989. – 448 с.
188. Халипов В.Ф. Наука о власти. Кратология: Учеб. пособ. – М.: ОСЬ – 89, 2002. – 448с.
189. Хвостов В.М. Общая теория права. Элементарный очерк. – изд. 6-ое ( испр. и доп.). – СПб., М., Варшава, Вильно: Тип. Вильде, 1914. – VII, 148с
190. Хессе К. Основы конституционного права ФРГ. – М.: Юрид. лит., 1981. – 368с.
191. Хмелько І. Парламентський контроль // Забезпечення контрольної функції парламенту у стосунках між законодавчою та виконавчою гілками влади: Вісник програми сприяння парламенту України університету Індіана. – Квітень, 2005. – № 69/а. – С. 35-47.
192. Хмелько І. Парламентські спеціальні слідчі комісії: порівняльний аналіз повноважень// Забезпечення контрольної функції парламенту у стосунках між законодавчою та виконавчою гілками влади: Вісник програми сприяння парламенту України університету Індіана. – Квітень, 2005. – № 69/а. – С. 48-60.
193. Хто і за що має відповідати. // Уряд. кур’єр. – 2003. – № 66. – С. 2.
194. Цветков В.В. Эффективность управления – важный фактор гармонизации законодательства// Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы. – К.: Юринком Интер, 2003. – С.81-92.
195. Цвик М.В. Актуальные проблемы организации власти в Украине.// Пробл. законности: Респ. междувед. науч. сб./ Отв. ред. В.Я. Таций. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины, 1995. – Вып. № 30. – С.22-30.
196. Цвик М.В., Дашковская Е.Р. О современной трактовке разделения властей.//Пробл. законности: Республ. междувед. науч. сб./ Отв. ред. В.Я.Таций. – Х.: Нац. юрид. акад. Украины, 1993.– Вып. № 28.–С.10-16.
197. Цвік М.В. Взаємодія законодавчої, виконавчої властей та референдуму в системі народовладдя// Вісн. Акад. прав. наук України. – 1995.– № 3.– С.27-35.
198. Цвік М.В. Конституційні проблеми розподілу властей( деякі загально-теоретичні аспекти)// Вісн. Акад. прав. наук України. – 1993. – № 1. – С.60-67.
199. Цейтлин С.Т. Об основных элементах государственной власти в СССР// Вестн. ЛГУ: Серия экономики, философии и права. – Вып.1. – 1958. – № 5. – С.85-91.
200. Чапала Г.В. Місцеве самоврядування в системі публічної влади: Автореф. дис. … канд. юрид. наук:12.00.01/ Нац. юрид. акад. України, – Х., 2004. – 20с.
201. Черданцев А.Ф. Теория государства и права. – М.: Юрайт, 1999. – 432с.
202. Черноголовкин Н.В. Теория функций социалистического государства. –М.: Юрид. лит., 1970. – 216с.
203. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. – М.: ИГиПРАН, 1993. – 140с.
204. Четвернин В.А. Понятия права и государства: Введение в курс теории права и государства. –М.: Дело, 1997. – 120с.
205. Чехович Т.В. Державна влада як інститут конституційного права України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. – К., 2005. – 19 с.
206. Чиркин В.Е. Государственнная власть в развивающихся странах. – М.: Наука, 1990. – 238с.
207. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник. – М.: Юристъ, 1999. – 400с.
208. Чиркин В.Е. Государствоведение: Учебник.– М.: Юристъ, 2000. – 384с.
209. Чиркин В.Е. Конституционное право зарубежных стран. – М.: Юристъ, 1997. – 568с.
210. Чиркин В.Е. Нетипичные формы правления в современном государстве // Гос-во и право. – 1994.– № 1. – С.109-115.
211. Чиркин В.Е. Основы государственной власти. – М.: Юристъ, 1996. – 112 с.
212. Чиркин В.Е. Основы сравнительного государствоведения. – М.: Изд. дом „Артикул”, 1997. – 352с.
213. Чиркин В.Е. Президентская власть//Гос-во и право. – 1997. – №5. – С.15-23.
214. Чиркин В.Е. Современное государство. – М.: Междунар. отношения, 2001. – 416 с.
215. Чиркин. В.Е. Публичная власть. – М.: Юристъ, 2005. – 175 с.
216. Шайо А. Самоограничение власти: Краткий курс конституционализма: Пер. с вен. – М.: Юристъ, 2001. – 292с.
217. Шаповал В.М. Конституція і виконавча влада. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 80с.
218. Шаповал В.Н. Статус Президента и исполнительная власть в Украине //Проблемы гармонизации законодательства Украины и стран Европы/ Под общ. ред. Е.Б. Кубко, В.В. Цветкова. – К.: Юринком Интер, 2003. – С.123-131.
219. Шаповал В.М.Феномен державного органу (органу держави) або органу державної влади: Теоретико-правовий і конституційний аспекти// Право України. – 2003. – №8. – С. 25-29.
220. Шевчук С.В. Делегирование государственных полномочий: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01/ Нац. юрид. акад. Украины. – Х., 1996. – 202с.
221. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учеб. пособ. В 2-х т.–Т.1.–Вып.1. – М.: Изд-во Юрид. колледж МГУ, 1995. – 308с.
222. Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Вып. 3. – М.: Изд. Бр. Башмаковых, 1912. – С.513-698.
223. Шипілов Л.М. Принцип народовладдя і його здійснення в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.01 / Нац. юрид. акад. України. – Х., 2004. – 19 с.
224. Шлезингер Артур М. Циклы американской истории /Артур М. Шлезингер; Пер. с англ. П.А. Развина Е.И. Бухаровой. – М.: Прогресс-Академия, 1992. – 687с.
225. Шульженко Ю.Л. Конституционный контроль в России: Автореф. дис. … доктора юрид. наук: 12.00.02 / Моск. гос. ин-т междунар. отн. – М., 1995. – 48с.
226. Эбзеев Б.С. Конституция. Правовое государство. Конституционный суд: Учеб. пособ. для вузов. – М.: Закон и право: ЮНИТИ, 1996. – 349с.
227. Энгельс Ф. Об авторитете // Маркс К., Энгельс Ф. Соч.: В 50-и т. – Т.18. – Изд. 2-е. – М.: Политиздат, 1961. – С.302-305.
228. Энтин Л.М. Разделение властей: опыт современных государств. – М.: Юрид. лит., 1995. – 176с.
229. Эсмен А. Общие основы государственного права. – Спб.: Издатель О.Н. Попова, 1898. – 357с.
230. Юридична енциклопедія: В 6-ти т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко ( відп.ред.) та ін. – К.: Укр. енцикл.,1998 – Т.1: А – Г. – 672с.
231. Юридична енциклопедія: В 6-ти т./Редкол.: Ю.С. Шемшученко ( відп.ред.) та ін. – К.: Укр.енцикл.,1998 – Т.4: Н – П. – 720с.
232. Ющик Ю.І. Правова реформа: загальне поняття, проблеми здійснення в Україні. – К., 1997. – 92с.
233. Ямпольская Ц.А. Органы советского государственного управления в современный период. – М.: Академия наук СССР, 1954. – 227с.
234. Аndeweg R. B. Centrifugal forces and collective decision – making: The case of Dutch cabinets// European journal of political research. – Dordrecht, 1988. – Vо1.16, N2. – Р.125-151.
235. Bogdanor V. The government formation process in the constitutional monarchies of North-West Europe // Comparative government and politics: Essays in Honour of S.E. Finer / Ed.Kavanagh D., Peele G. L.: Heinemann, 1984. – P.49-72.
236. Constitution of the Republic of South Africa // Government Gazette. – Cape Town, 1994, N15466. – 78 p.
237. Constitutions of the countries of the world. Papua-New Guinea. – N.Y.: Oceana, 1989. – 75 p.
238. Duverger M. А new political system model // European journal ol political research - Dordrecht, 1980. – Vol.8, N2. – P.165-178.
239. Fridrich C.J Limited qovernment./A comparison/ N/J/ 1974, – р. 19-26.
240. Meny Y. Government and politics in Western Europe: Britain, France, Italy, West Germany. Oxford: univ. press, 1990. – XІІІ. – 367p.
241. Presidents and prime ministers/ Ed. Rose R.,Suleiman E.N. – Washington: American enterprise inst., – 1981. – VII, 179p.
242. Gressman E. Separation of Powers: The Third Cirsuit Dimention.// Seton Hall law Review. 1989. –№ 3. – P.490–499.
243. Hauriou M. Precis de Droit Cjnstitutionnel Paris. – Paris, 1929. – 246p.
244. Koichi К. Politics in modern Japan: Development and organization. – 3d ed. – Tokyo: Japan Echo, 1998. –X. – 193p.
245. Loewenstein К. The Balance between Leqislative and Executive Power:// f Stady in Comparative Constitutional law Chicado law Rev. 1938, –№ 5. – P.20-27.
246. Sieqan B. Separation of Powers and other Divisions of Authority under the Constitution.// Suffolk University law. Review. 1989. – № 1. – P. 17-21.
247. The New American political system /Ed. by Kind A./ Wach. – 1978. – 236p.
248. Van Beyme K. America as a model: The impact of amcrican democracy in the world. – Gower: publ. company, 1987. – VI, 137p.