ВИПРАВНІ РОБОТИ ЯК ВИД АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ

brief description

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ...............................................................................4
ВСТУП..................................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1 ВИПРАВНІ РОБОТИ ЯК ВИД АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ: ТЕОРЕТИКО-ІСТОРИЧНИЙ АНАЛІЗ .........................................13
1.1.Поняття, ознаки виправних робіт як виду адміністративного стягнення, їх співвідношення із суміжними правовими поняттями, роль і місце в системі адміністративних стягнень .........................................................................................13
1.2. Дослідження виправних робіт у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині.........................................................................................................................32
1.3. Генезис виправних робіт як виду адміністративного стягнення у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві: етапи та їх характеристика..............................................................................................................50
Висновки до розділу 1 ......................................................................................................62
РОЗДІЛ 2 ВИПРАВНІ РОБОТИ ЯК ВИД АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ: ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ РЕЖИМ .........................................................66
2.1. Підстави застосування виправних робіт: характеристика різновидів...................66
2.2. Провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачено застосування виправних робі ...............................................................87
2.3. Виконання постанов про застосування виправних робіт: питання теорії та практики .....................................................................................................................108
Висновки до розділу 2 ....................................................................................................120
РОЗДІЛ 3 ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ВИПРАВНИХ РОБІТ ЯК ВИДУ АДМІНІСТРАТИВНОГО СТЯГНЕННЯ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ........................................................................................................................126
3.1. Зарубіжний досвід визначення засад та застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення та можливі шляхи його запозичення в Україні ....126
3.2. Основні напрямки реформування вітчизняного законодавства про виправні роботи як вид адміністративного стягнення ...........................................................136
Висновки до розділу 3 ....................................................................................................149
ВИСНОВКИ....................................................................................................................152
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................161
ВСТУП

Актуальність теми. У світлі сучасних державотворчих процесів в Україні, зорієнтованих на практичну реалізацію положень Конституції щодо побудови демократичної, соціальної, незалежної, правової держави важливого значення набуває реформа правової системи в цілому і кожної галузі права зокрема. Серед останніх своє чільне місце завжди займало і зберігає до цього часу адміністративне право, норми якого, окрім відносин особи та публічної адміністрації, регулюють адміністративно-деліктні відносини, сучасний стан яких, на жаль, не у повній мірі узгоджується із реаліями сьогодення, і особливо у частині існуючої системи адміністративних стягнень як реакції держави на вчинення адміністративних правопорушень. Сформована ще у 80-х роках ХХ століття, система адміністративних стягнень постійно привертає увагу вчених-юристів і нормотворців в аспекті формулювання пропозицій щодо її модифікації. Однак узагальнений аналіз свідчить про дещо звужений підхід фахівців до цього питання, недооцінку реального потенціалу окремих адміністративних стягнень, і, перш за все, це стосується виправних робіт.
Поширення набула пропозиція щодо доцільності скасування цього виді адміністративного стягнення завдяки акценту на неузгодженості їх нормативного підґрунтя та сучасних реалій економічного життя. Однак поза увагою, на жаль, залишається комплексний, поліструктурний характер виправних робіт, який органічно поєднує особистісні та майнові засади, елементи психологічного, превентивного та карального впливу і їх вилученнях, замість істотної модифікації нормативних засад, із системи адміністративних стягнень усунить адекватність реакції держави на вчинення адміністративних правопорушень із підвищеним ступенем суспільної шкідливості, тим самим знижуючи ефективність протидії адміністративним правопорушенням.
Дослідженню окремих адміністративних стягнень присвячено ряд наукових робіт українських учених, однак, в основному, у поле зору вчених-юристів потрапляли адміністративний штраф, оплатне вилучення предмету, конфіскація, адміністративний арешт, в той час як виправні роботи досліджувалися лише за залишковим принципом. Цілісного монографічного дослідження, присвяченого виправним роботам як виду адміністративного стягнення, із урахуванням сучасних реалій життя, дотепер ще не було. Що і зумовлює відсутність надійного наукового фундаменту для нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній сфері, яка істотно активізувалася останнім часом, в тому числі і у напрямку підготовки нового кодифікованого адміністративно-деліктного акту.
Викладене пояснює актуальність теми дослідження, структуру дисертації, її зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового і практичного матеріалу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках планів досліджень юридичного факультету Запорізького національного університету на 2003-2008 р.р. та спеціальної науково-дослідної теми “Основні напрямки реформування законодавства України у контексті європейської інтеграції” (номер державної реєстрації 0104U004048), крім того тема дисертації пов’язана з підготовкою новітнього кодифікованого адміністративно-деліктного акту України.
Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу доктринальних правових положень, чинного, перспективного законодавства України, практики його застосування визначити сутність, матеріально-правовий та процесуальний потенціал виправних робіт як виду адміністративного стягнення, шляхи удосконалення їх нормативного закріплення, практики застосування та підвищення ефективності використання у протидії адміністративним проступкам.
Для досягнення постановленої мети в дисертації необхідно вирішити такі основні завдання:
- проаналізувати стан правової доктрини щодо визначення природи, матеріально-правових та процесуальних властивостей, сутності виправних робіт, їх особливостей, місця і ролі в системі адміністративних стягнень, співвідношення із суміжними правовими поняттями;
- простежити генезис виправних робіт у вітчизняному законодавстві та правовій доктрині;
- визначити нормативні, процесуальні та фактичні підстави застосування виправних робіт, запропонувати їх класифікаційне групування;
- з’ясувати особливості провадження у справах про застосування виправних робіт;
- охарактеризувати специфіку виконання постанов про застосування виправних робіт, виділити проблемні аспекти;
- узагальнити зарубіжний досвід наукового дослідження та нормативно-правового визначення засад використання ресурсу виправних робіт як виду адміністративного стягнення та виділити шляхи його впровадження в Україні;
- окреслити основні напрямки наукового дослідження та нормативного врегулювання засад існування виправних робіт як виду адміністративного стягнення, сформулювати ключові проблеми та пропозиції щодо їх вирішення;
- виробити рекомендації щодо вдосконалення адміністративно-деліктного законодавства у частині використання ресурсу виправних робіт як виду адміністративного стягнення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які пов’язані із встановленням, застосуванням та фактичним виконанням виправних робіт як виду адміністративного стягнення.
Предмет дослідження становлять теоретико-методологічні засади, нормативні основи та практика застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення.
Методи дослідження. У роботі використовуються як загальнонаукові методи пізнання об’єктивної дійсності, що базуються на системному підході до досліджуваного об’єкта, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логіко-семантичний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2), а також для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Історичний метод застосовувався під час історико-правового аналізу генезису виправних робіт у вітчизняній правовій доктрині та законодавстві, передбачає виявлення зв’язку минулого і сьогодення (підрозділи 1.2, 1.3). За допомогою системно-структурного методу здійснено аналіз нормативних актів, які є підґрунтям застосування виправних робіт (підрозділ 2.1), а також він використовувався при вивченні суб’єктів застосування та забезпечення фактичного виконання постанов про застосування виправних робіт як певної організаційної структури (підрозділи 2.2, 2.3). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності судових органів та структурних підрозділів Державного департаменту України з питань виконання покарань стосовно призначення та фактичного застосування виправних робіт (підрозділи 2.2, 2.3). Важливого значення набуває також порівняльно-правовий метод, який дозволяє виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду доктринального дослідження, нормативної регламентації засад та практики застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення (підрозділ 3.1), соціологічний метод щодо з’ясування думки юристів та пересічених громадян щодо проблеми, яка досліджується (підрозділи 2.2, 2.3). Метод моделювання, аналізу та синтезу був використаний при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечливості і обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкту передбачає у своєму вивченні застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2), поєднання критичного і раціонального (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3, 3.1, 3.2), порівняно-ретроспективного (підрозділи 1.2, 1.3), єдності логічного та системного підходу.
У формулюванні висновків і пропозицій дисертант ґрунтувався на працях провідних вчених із загальної теорії держави та права, історії держави та права, адміністративного, кримінального, кримінально-виконавчого права, зокрема, В.Авер’янова, А.Агапова, Н.Александрової, О.Андрійко, І.Арістової, О.Бандурки, Д.Бахраха, Л.Біли, Ю.Битяка, І.Бородіна, А.Васильєва, С.Ващенка, І.Веремєєнка, Ю.Вовка, В.Гаращука, Г.Гулєвської, І.Голосніченка, С.Гончарука, Г.Джагупова, Є.Додіна, В.Зуй, Р.Калюжного, С.Ківалова, Н.Кізіми, Л.Коваля, І.Коліушка, Т.Коломоєць, В.Колпакова, А.Комзюка, О.Константия, О.Кузьменко, Д.Лук’янця, О.Міколенка, В.Пєткова, І.Піскуна, В.Поліщука, С.Стеценка, М.Тищенка, О.Ткачової, В.Шкарупи, А.Школика, І.Федорова, М.Хавронюка, Н.Хорощак, О.Якуби та ін. У процесі виконання дисертаційного дослідження було використано чинне та раніше діюче законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн (зокрема Російської Федерації, Республік Молдова, Білорусь, Вірменія, Азербайджан тощо), перспективне законодавство (проект Концепції реформування інститут адміністративної відповідальності в Україні, кількох варіантів проекту Кодексу України про адміністративні проступки тощо). Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність судових органів по застосуванню виправних робіт та кримінально-виконавчих інспекції по фактичному виконанню постанов про застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення як на загальнодержавному рівні, так і у Запорізькій області.
- Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертація є одним із перших у вітчизняній адміністративно-правовій науці монографічних комплексних досліджень, присвячених виправним роботам як виду адміністративного стягнення, використанню їх потенціалу. У результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:
- вперше:
- в результатів аналізу історичного досвіду генезису виправних робіт у вітчизняній адміністративно-правовій науці та законодавстві, запропоновано й обґрунтовано власний варіант періодизації, що включає чотири етапи та надано розгорнуту характеристику із виділенням особливостей кожного періоду;
- систематизовано та узагальнено зарубіжний досвід доктринального дослідження та нормативної фіксації засад використання ресурсу виправних робі як виду адміністративного стягнення із визначенням напрямків його запозичення;
- зібрано, критично проаналізовано результати сучасної законопроектної роботи в адміністративно-деліктній сфері, результати їх громадських обговорень й обґрунтовано доцільність збереження виправних робіт в системі адміністративних стягнень із формулюванням конкретних пропозицій та рекомендацій щодо удосконалення як чинного, так і перспективного законодавства й практики його застосування.
- удосконалено:
- доктринальні положення щодо поняття виправних робіт як виду адміністративного стягнення, їх матеріально-правових та процесуальних властивостей, мети, співвідношення із суміжними адміністративно-правовими та кримінально-правовими поняттями й обґрунтовано сучасний комплексний характер цього стягнення;
- розуміння підстав застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення із систематизацією сучасних нормативних, процесуальних та фактичних (безпосередніх) підстав, їх класифікаційним розподілом та аналізом;
- отримало подальшого розвитку:
- теоретичні положення щодо визначення адміністративних стягнень, їх сутності, різновидів, класифікаційного розподілу за різноманітними критеріями, визначення місця і ролі кожного із них в системі адміністративних стягнень;
- розуміння провадження у справах про застосування виправних робіт як складової адміністративного процесу, виду юрисдикційного адміністративного провадження із виділенням та характеристикою особливостей та стадій цього провадження;
- висвітлення ефективності виправних робіт як виду адміністративного стягнення із окресленням, характеристикою ї критеріїв, показників, умов та формулюванням можливих шляхів її підвищення в умовах сьогодення.
- Практичне значення одержаних результатів може вимірюватися за кількома параметрами:
- у науково-дослідній діяльності – положення та висновки дисертації можуть бути основною для подальшої розробки проблем використання потенціалу виправних робіт як виду адміністративного стягнення;
- у правотворчості – в результаті дослідження сформульовано ряд пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкції про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань тощо, а також перспективного законодавства щодо визначення засад використання ресурсу виправних робіт як виду адміністративного стягнення;
- у сфері правозастосування використання одержаних результатів дозволить покращити практичну діяльність судових органів, суб’єктів забезпечення та фактичного виконання постанов про застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення;
- у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при викладанні студентам вищих навчальних закладів дисциплін “Адміністративне право України”, “Адміністративна відповідальність”, враховані при підготовці підрозділів підручників і навчальних посібників з відповідних навчальних курсів, а також статей і наукових повідомлень.
Особистий внесок здобувача в одержання наукових результатів, викладених в дисертації. Дисертаційне дослідження виконано самостійно, всі сформульовані положення та висновки обґрунтовані на підставі самостійних досліджень. Ідеї та розробки, які належать співавторам, у дисертації не використовувалися. В опублікованій у співавторстві із Л.Кузенко статті “Еволюція виправних робіт як виду адміністративних стягнень у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві: етапи та їх характеристика” дисертантом особисто запропоновано авторський варіант періодизації генезису виправних робіт у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві, у підручнику під заг. ред. Т.Коломоєць та Г.Гулєвської дисертантом написано розділ 6 “Адміністративна відповідальність”.
Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження обговорювалися на кафедрі адміністративного та господарського права юридичного факультету Запорізького національного університету, використовуються у навчальному процесі юридичного факультету Запорізького національного університету (акт впровадження від 21.05.2007 р.), Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 21.05.2007 р.). Основні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних та наукових конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми реформування приватного права України” (08 грудня 2006р. м. Запоріжжя, ЗЮІ ДДУВС), Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (18-19 травня 2006р. м. Запоріжжя, ЗНУ), Форумі вчених-адміністративістів Південно-східних регіонів України (19-20 жовтня 2006р. м. Запоріжжя, ЗНУ), Міжнародній науково-практичній конференції “Міжнародне співробітництво у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів” (3-4 листопада 2006р. м. Дніпропетровськ, ДДУВС), Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення” (7-8 грудня 2006р. м. Сімферополь, Кримський юридичний інститут ХНУВС), Всеукраїнській конференції “Перспективи та проблеми адміністративної реформи в Україні” (1-2 березня 2007 р. м. Запоріжжя, ЗНУ), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених” (23 березня 2007р. м. Запоріжжя, ЗНУ), науковій конференції “Інноваційний потенціал Запорізького національного університету та шляхи його розвитку” (17-19 квітня 2007р. м. Запоріжжя, ЗНУ), Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (18-19 травня 2007 р. м. Запоріжжя, ЗНУ),
Публікації. Основні положення та результати дисертації відображено у тринадцяти статтях, тезах доповідей на наукових конференціях, чотири з яких надруковано у фахових юридичних виданнях.

bibliography

ВИСНОВКИ

В результаті дослідження, виконаного на основі аналізу раніше діючого, чинного законодавства, практики його застосування, перспективного законодавства, теоретичного осмислення ряду наукових праць, автором запропоноване нове вирішення наукового завдання, що виявляється у визначенні поняття, властивостей, сутності, генезису виправних робіт, а також основних напрямків модифікації та удосконалення цього виду адміністративного стягнення на сучасному етапі розвитку. Сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вирішення зазначеного завдання. Основні з них такі:
1. Виправні роботи – це вид адміністративного стягнення, що застосовується виключно судом до правопорушника, полягає у покладені на нього обов'язку протягом певного строку бути залученим до праці із відрахуванням певної частини його заробітної плати на користь держави, та спрямоване на перевиховання правопорушника в умовах трудового колективу за місцем його постійної роботи, профілактику вчинення правопорушень та покарання винної особи. Воно спрямоване на досягнення триєдиної мети (виховання, превенції, кари), із суттєвим превалюванням саме виховного аспекту, полягає в обов’язку правопорушника зазнавати правообмеження матеріального (майнового) та особистого характеру. Це стягнення – триваючий захід (за дією у часі); відбувається тільки за місцем постійної роботи порушника (за порядком застосування); може застосовуватися лише в судовому порядку (за суб’єктом застосування); основне (за характером та змістом); передбачає перевиховання правопорушника та профілактику правопорушень за допомогою праці в умовах трудового колективу (за методом досягнення мети).
2. Умовно генезис дослідження виправних робіт у вітчизняній адміністративно-правовій науці можна поділити на декілька етапів. Перший етап (30-60 р.р. ХХ століття), коли можна знайти певне більш-менш змістовне згадування про цей вид адміністративного стягнення у роботах вчених-адміністративістів, цього характеризується фрагментарним аналізом виправних робіт при загальному погляді на всю систему адміністративних стягнень, а також певним впливом досягнень кримінально-правової науки у дослідженні аналогічного виду кримінального покарання на результати наукової роботи вчених-адміністративістів. Другий етап (60-90 р.р. ХХ століття), під час якого вчені-адміністративісти активно брали участь у підготовці проектів кодифікованих адміністративно-деліктних актів і у своїх наукових працях більш-менш детально аналізували засади існування виправних робіт як виду адміністративних стягнень, ознаменувався появою гострої дискусії щодо доцільності подальшого застосування цього стягнення. Третій (з початку 90-х років ХХ століття і до початку ХХІ століття) етап поглибленого наукового аналізу сутності, призначення цього адміністративного стягнення, як, до речі й інших різновидів адміністративних стягнень, пошуку можливих шляхів їх вдосконалення, загострення наукових дискусій щодо подальшої долі виправних робіт в арсеналі адміністративних стягнень. Можна з упевненістю стверджувати про певну періодичність генезису виправних робіт у адміністративно-правовій науці, наступність результатів, хоча й із переважно фрагментарним поглядом вчених-адміністративістів на потенціал цього адміністративного стягнення, зосередженням уваги лише на дослідженні деяких проблемних аспектів, при відсутності комплексного підходу. Як наслідок, відсутність фундаментальних монографічних досліджень, які могли б слугувати підґрунтям для сучасної правотворчої діяльності.
3. Правові засади застосування виправних робіт почали формуватися ще з прадавніх часів, певним чином створили той фундамент, який у подальшому запозичили майже всі держави світу при розробці нормативного базису застосування відповідного стягнення. У вітчизняному законодавстві простежується певна етапність нормативної фіксації засад виправних робіт. З моменту прийняття Адміністративного кодексу у 1927 році розпочався перший етап, який тривав фактично до кінця 40-х років ХХ століття і для якого були характерними досить повільний розвиток, фрагментарне закріплення нормативних засад у кодифікованому акті, наявність термінологічної плутанини навіть у використанні назви. Другий етап (40-80-ті роки ХХ століття), який увібрав всі зміни, які були характерними для розвитку всього вітчизняного адміністративно-деліктного законодавства, ознаменувався появою окремих підзаконних нормативно-правових актів, які визначали засади застосування цього стягнення за вчинення окремих видів адміністративних правопорушень, із більш-менш детальною регламентацією їх ознак, а також поступовим впорядкуванням у використанні термінології. Третій (80-ті роки ХХ століття – початок ХХІ століття) – етап прийняття двох фундаментальних кодифікованих нормативно-правових актів - Основ законодавства Союзу та союзних республік про адміністративні правопорушення 1980 року та Кодексу про адміністративні правопорушення 1984 року із визначенням засад застосування виправних робіт, більш-менш детальною нормативною фіксацією матеріально-правових та процесуально-правових властивостей цього адміністративного стягнення, запозиченням, у більшості своїй, нормативних положень, які фактично були сформовані у попередні історичні періоди нормотворення в адміністративно-деліктній сфері, відносною стабільністю правового підґрунтя застосування виправних робіт, в той же час із відсутністю офіційного поняття виправних робіт, як до речі, й інших адміністративних стягнень. Четвертий етап (з початку ХХІ століття і до цього часу), який, з одного боку, увібрав сформовані ще за попередні роки дещо застарілі засади застосування виправних робіт, з іншого, - зразки оновленого перспективного нормотворення.
4. Підстави застосування виправних робіт поділяються на: нормативні процесуальні та фактичні. Фактичні підстави застосування виправних робіт як явища реальної дійсності конкретизуються у законодавстві у формі конкретних складів, в яких фіксуються обов’язкові та факультативні (додаткові) ознаки того чи іншого діяння. Чинне законодавство містить цілу низку складів адміністративних правопорушень, за вчинення яких передбачено стягнення у вигляді виправних робіт, однак, враховуючи значну суворість самого стягнення, їх перелік є невеликим. При цьому кожен із них характеризується значним (підвищеним) ступенем суспільної шкідливості у порівнянні з іншими адміністративними правопорушеннями. Такими є: дрібне викрадення чужого майна (ст. 51); ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємствам, установам, організаціям або громадянам (ст. 51-1); дрібне хуліганство (ст. 173); поширювання неправдивих чуток (ст. 173-1); вчинення насильства в сім’ї або невиконання захисного припису (ст. 173-2); розпивання спиртних напоїв в громадських місцях та поява в громадських місцях у п’яному вигляді особи, яка двічі протягом року піддавалась адміністративному стягненню за такі дії (ч. 3 ст. 178); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника міліції, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця (ст. 185); порушення встановленого порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій, якщо ці дії вчинені повторно протягом року після застосування заходів адміністративного стягнення або організатором зборів, мітингу, вуличного походу, демонстрації (ч. 2 ст. 185-1); публічні заклики до невиконання вимог працівника міліції чи посадової особи Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (ст. 185-7); злісна непокора законному розпорядженню або вимозі працівника транспорту, який здійснює контроль за перевезенням пасажирів (ст. 185-9); порушення правил адміністративного нагляду (ч. 2 ст. 187); незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України (ст. 204-1).
Фактичні підстави застосування виправних робіт умовно можна поділити за об’єктом посягання на: а) ті, що посягають на власність (ст.ст.51, 5101), б) ті, що посягають на громадський порядок та громадську безпеку (ст. ст. 173, 173-1, 173-2, ч. 3 ст. 178), в) ті, що посягають на встановлений порядок управління (ст.ст. 185, ч.2 ст. 185-1, 185-7, 185-9, ч. 2 ст. 187, 204-1). Зазначені діяння характеризуються переважно ускладненим змістом (триваючі, складаються із декількох дій тощо), наявністю загального суб’єкту, хоча в деяких випадках потрібен спеціальний суб’єкт (ч. 2 ст. 185-1), умислу (виняток – ст. 173-1). З метою вдосконалення законодавства про виправні роботи доцільним вбачається проведення інвентаризації фактичних підстав застосування відповідного стягнення. Безперечно, слід зберегти виправні роботи як реакцію держави на вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 51, 173, ч.3 ст. 178, 185, ч. 2 ст. 185-1, 185-7, 185-9, ч. 2 ст. 187, 204-1 КпАП України, тобто адміністративні правопорушення із підвищеним ступенем суспільної шкідливості. Окрім того, враховуючи поширення останнім часом адміністративних правопорушень, пов’язаних із насильством у сім’ї, цілком доречно зберегти і це фактичне підґрунтя застосування виправних робіт. В той же час можна вилучити із КпАП України ст. 51-1 “Ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином підприємству, установі, організації або громадянину) і ст. 173-1 “Поширення неправдивих чуток”, тим самим забезпечивши особистісну спрямованість реакції держави у вигляді або штрафу, або адміністративного арешту на правопорушника, адекватність стягнення характеру і змісту адміністративного проступку. Із санкцій вищезазначених статей вилучити слова “виправні роботи”.
5. Провадження у справах про застосування виправних робіт є складовою адміністративного процесу, видом юрисдикційного провадження, видом провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це регламентована адміністративно-процесуальними нормами низка послідовних дій уповноважених державних органів (посадових осіб), спрямована на виявлення адміністративних правопорушень, оформлення матеріалів про них, розгляд і вирішення справ, в тому числі і про застосування виправних робіт, перегляд постанов по справах внаслідок оскарження або опротестування, а також їх виконання.
Відповідне провадження базується на принципах: законності, рівності громадян перед законом і особою, що розглядає справу, презумпції не винуватості, встановлення об’єктивної (матеріальної) істини, публічності (офіційності), гласності (відкритості) розгляду справи, безпосередності, самостійності і незалежності суду у прийнятті постанови, національної мови провадження, відповідальності державних органів за належне виконання процесуальних дій, економності, простоти, оперативності. Воно передбачає вирішення завдань: своєчасного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до законодавства, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
В той же час провадження має певні особливості: 1) дещо обмежене коло осіб, уповноважених складати проток про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається застосування виправних робіт, - таким правом наділені уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ, органів Державної прикордонної служби, державні виконавці; 2) лише судовий порядок розгляду справ; 3) розгляд справ за місцем вчинення адміністративного проступку (виняток – щодо справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 178 КпАп України, які можуть також розглядати і за місцем проживання правопорушника); 4) оперативні строки розгляду справ – у добовий термін (ст. 173, 173-1, ч. 3 ст. 178, 185, 185-7, 204-1), трьохденний строк (ч.2 ст. 185-1), п’ятиденний строк (ст. 51), п’ятнадцятиденний (ст. 51-1, 173-2, ч. 2 ст. 187, 185-5 КпАП України); 5) обмеження видів підсумкового документу – постанови про застосування виправних робіт, або ж про закриття справи; 6) звужене коло активних учасників стадії оскарження (опротестування) постанови, якими можуть бути або прокурор, або голова вищестоящого суду, враховуючи той факт, що постанова суді про застосування виправних робіт є остаточною і оскарженню в загальному порядку не підлягає.
6. Остання стадія провадження - виконання постанов про застосування виправних робіт передбачає участь кількох суб'єктів: судді, інспектор кримінально-виконавчої інспекції, адміністрація фактичної бази відбування виправних робіт. Направляється постанова не пізніше наступного дня з моменту прийняття. Строки виправних робіт обчислюються місяцями або днями (ст. 37 КпАП України), а їх виконання – часом, на протязі якого правопорушник працював й із заробітку його відбувалося відрахування. Ст. 323 КпАП України визначає правила обчислення строків, а глава 31 КпАП України – засади виконання постанов, які, на жаль, не у повній мірі узгоджуються із вимогами часу й зумовлюють численні проблеми саме на стадії виконання постанов про застосування виправних робіт. Допускається відстрочка виконання постанов як виняток із загального правила у разі наявності поважних причин, а також можливість заміни виправних робіт іншим стягнення (адміністративним арештом або штрафом у певному розрахунку) у випадку ухилення правопорушника від відбування виправних робіт, призначених за адміністративні правопорушення (щоправда, лише за дрібне хуліганство).
7. З метою підвищення ефективності виконання постанов про застосування виправних робіт вбачається доцільним: поширення можливості заміни невідбутого строку виправних робіт у разі ухилення правопорушника від відбування цього адміністративного стягнення, призначеного за будь-яке адміністративне правопорушення; визначення можливості аналогічної заміни у разі ухилення правопорушника від працевлаштування після попередження про це або ж за відмову повідомити кримінально-виконавчій інспекції інформацію про зміну місця роботи тощо; розширити контрольні повноваження кримінально-виконавчої інспекції по контролю за ходом виконання постанови і у разі дій з боку адміністрації фактичної бази відбування, які усувають можливість виконання, наділити відповідних посадових осіб інспекції адміністративно-юрисдикційними повноваженнями; розширити повноваження кримінально-виконавчої інспекції щодо забезпечення фактичного виконання постанови про застосування виправних робіт за рахунок надання їм права обирати інші місця відбування стягнення, інший вид роботи у разі наявності певних перешкод на місці постійної роботи правопорушника, або ж у разі взагалі відсутності останньої; врегулювання, по аналогії із нормативним визначенням засад відбування виправних робіт як виду кримінального покарання, питань виконання постанов про застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення щодо осіб-приватних підприємців, учасників колективних сільськогосподарських підприємств; розробити і прийняти нову Інструкцію про виконання постанов про застосування виправних робіт саме як виду адміністративного стягнення із урахуванням тих змін, які будуть передбачені у КпАП України.
8. Аналіз зарубіжного досвіду у відповідній сфері відносин свідчить про багатовекторність у нормотворчій діяльності щодо врегулювання цього питання – від повного заперечення потреби визначення виправних робіт в арсеналі адміністративних стягнень із посиланням на неузгодженість застарілих правових засад із сучасними соціально-економічними пріоритетами розвитку держав (інколи навіть при автоматичному запозиченні досвіду Російської Федерації) і до збереження виправних робіт як виду адміністративного стягнення, що слід визнати більш виправданим, безперечно, за умови істотної модифікації потенціалу, бо при їх вилученні рівнозначної заміни стягненням із комплексним характером не пропонується, чим порушується баланс адекватності реакції держави та адміністративного проступку.
9. В умовах сучасних державотворчих та правотворчих процесів в Україні доречним є варіант часткової модифікації нормативних засад виправних робіт у кодифікованому акті взамін анулювання стягнення як такого. У проекті нового Кодексу України про адміністративні правопорушення потрібно передбачити норму, щодо якої відрахування в доход держави слід здійснювати з реально нарахованої до виплати суми особи, яка відбуває стягнення у виді виправних робіт. Цілком доречно було б дещо змінити строки розгляду справ про застосування виправних робіт. На сьогоднішній день цей термін дорівнює 15 днів (ст. 277 КпАП), враховуючи той факт, що такі справи не є досить складними, зазначена пропозиція щодо скорочення строків розгляду до п’яти днів, що підтверджується і аналізом правозастосовчої практики, вважається цілком можливою. Варто внести доповнення у вигляді положень щодо заміни виправних робіт штрафом або ж адміністративним арештом з урахуванням характеру, змісту адміністративного проступку, особи правопорушника. Це лише позитивно вплинуло б на застосування виправних робіт, підвищило ефективність застосування цього виду адміністративного стягнення. Слід закріпити офіційне визначення виправних робіт, їх ознаки із акцентом на максимальній фіксації всіх ознак – не тільки максимального розміру відрахувань із заробітку винної особи, а й мінімального (наприклад, 10 відсотків), можливості відбування цього адміністративного стягнення як за місцем постійної (основної) роботи, так і в інших місцях (за сумісництвом, в місцях, визначених судом або ж кримінально-виконавчою інспекцією, виконання робіт, визначених цим же органом, тощо), можливості заміни виправних робіт іншим видом адміністративного стягнення у разі ухилення від виконання постанови про застосування цього стягнення, призначеного за будь-яке правопорушення, визначенні не тільки максимального, а й мінімального строку, на який можуть виправні роботи застосовуватися (наприклад, такий строк може дорівнювати 5, 10 дням). При цьому відбування повинно бути не під час виконання основної трудової функції. Позитивно було б дещо розширити повноваження кримінально-виконавчої інспекції у разі, коли у правопорушника немає постійного місця роботи як фактичної бази відбування виправних робіт, шляхом надання вищезазначеному державному органу права спільно із місцевими органами державної влади залучати правопорушників під час відбування виправних робіт до виконання певних суспільно корисних робіт, або ж обирати інше місце фактичного відбування адміністративного стягнення, вирішити питання відбування виправних робіт приватними підприємцями, учасниками колективних сільськогосподарських підприємств тощо. Все це після ґрунтовних обговорень в середовищі вчених-юристів із залученням юристів-практиків доцільно сформулювати як пропозиції до змін до законодавства із тим, щоб мали місце і науковий фундамент і нормотворча надбудова для модифікації потенціалу виправних робіт як виду адміністративного стягнення, підвищення ефективності використання їх комплексного потенціалу. Нормотворча діяльність повинна охопити положення кодифікованого акту і підзаконні нормативно-правові акти, які б безпосередньо деталізували його положення.
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. - № 30. – Ст.141.
2. Адміністративний кодекс Української РСР. – К.: Держполітвидав УРСР, 1956. – 212с.
3. Кодекс административных проступков Азербайджанской Республики от 11 июля 2000 года // Сборник законодательных актов Азербайджанской Республики. – 2000. - № 8 (книга 1). – Ст. 584.
4. Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Атіка, 2002. – 189с.
5. Кодекс Украины об административных правонарушениях: Научно-практический комментарий. Издание четвертое. – Харьков: ООО “Одиссей”, 2003. – 880с.
6. Кодекс Украины об административных правонарушениях: научно-практический комментарий. Издание пятое. – Х.: ООО "Одиссей", 2004. - 912с.
7. Кримінальний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 25 – 26. – Ст. 131 (із змінами та доповненнями).
8. Основы законодательства Союза ССР и союзных республик об административных правонарушениях: Приняты Верховным Советом СССР 23 октября 1980 года// Ведомости Верховного Совета СССР. – 1980. - № 44. – Ст. 909.
9. Кодекс об административных правонарушениях Республики Молдова. – Кишинев: S.C.”Lavilat-SNFO” S.R.L., 2005. – 155с.
10. Кодекс Кыргызской Республики об административной ответственности от 04 августа 1998 года// Ведомости Жогорку Кенеша Кыргызской Республики. – 1999. - № 2. – Ст. 77.
11. Кодекс Республики Казахстан об административных правонарушениях от 30 января 2001 года № 155-ІІ // Ведомости Парламента Республіки Казахстан. – 2001. - № 5-6. – Ст. 24.
12. Комментарий к Кодексу Российской Федерации об административных правонарушениях (постатейный) с постатейными материалами. 5-е издание перераб. и дополн. автор ком. и сост. Чижевский В.С. – М.: Книжный мир, 2005. – 1152с.
13. Кодекс об административных правонарушениях РСФСР. – М.: Юрид.лит., 1991. – 246с.
14. Кодекс Республики Беларусь об административных правонарушениях от 21 апреля 2003 года// Нацыональный реестр правовых актов Республики Беларусь. – 2003. - № 63. – Ст. 2/ 946.
15. Кодекс Республики Армения об административных правонарушениях от 06 декабря 1985 года (в ред. от 13 декабря 2003 года)// Ведомости Верховного Совета Армянской ССР. – 1985. - № 2. – Ст. 119; Официальные Ведомости Республики Армения. – 2003. - № 24. – Ст. 374.
16. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу країни. - 4-те вид., переробл. та доповн./ За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Юридична думка, 2007. - 1184с.
17. Про Державну кримінально-виконавчу служби України: Закон України від 18 серпня 206 року// www.rada.gove.ua
18. Про надзвичайний стан: Закон України від 16 березня 2000 року// Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 23. – Ст. 176.
19. Про посилення відповідальності за хуліганство: Указ Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 року// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1966. - № 30 (1324). – Ст. 595.
20. Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 року “Про посилення відповідальності за хуліганство”: Постанова Президії Верховної Ради СРСР від 26 липня 1966 року// Відомості Верховної Ради СРСР. – 1966. - № 30 (1324). – Ст. 596.
21. О применении мер воздействия за злостное неповиновение законному распоряжению или требованию работника милиции или народного дружинника: Постановление Президиума Верховного Совета СССР от 04 апреля 1962 года// Ведомости Верховного Совета СССР. – 1962. - № 14 (1101). – Ст. 148.
22. Про Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 31 липня 1998 року// www.rada.gove.ua (із змінами та доповненнями).
23. Про внесення змін до Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: Указ Президента України від 12 червня 2006 року// www.rada.gove.ua
24. Положення про Державний департамент України з питань виконання покарань: постанова Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 року// www.rada.gov.ua
25. Інструкція про порядок виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, та здійснення контролю щодо осіб, засуджених до таких покарань: наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань МВС України від 19 грудня 2003 року// www.kmu.gov.ua
26. Висновок на проект Кодексу України про адміністративні проступки (№5558 від 26 травня 2004 року)// www.rada.gove.ua
27. Концепція реформування інституту адміністративної відповідальності в Україні: Проект, підготовлений Центром політико-правових реформ// www.rada.gove.ua
28. Кодекс України про адміністративні проступки: Проект, підготовлений Центром політико-правових реформ// www.pravo.org.ua
29. Концепція державної політики у сфері кримінальної юстиції та забезпечення правопорядку в Україні: Проект, підготовлений Центром політико-правових реформ// www.pravo.org.ua
30. Концепція розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України: Проект// www.kmu.gov.ua
31. Кодекс законів про кримінальні проступки: Проект, підготовлений Центром політико-правових реформ// www.pravo.org.ua
32. Про виконавче провадження: Проект Закону України, підготовлений Центром політико-правових реформ// www.pravo.org.ua
33. Про службу апробації: Проект Закону України// www.kmu.gov.ua
34. Про реорганізацію Державного департаменту України з питань виконання покарань: проект постанови Кабінету Міністрів України// www.kmu.gov.ua
35. Авер’янов В.Б., Лук’янець Д.М., Хорощак Н.В. Потрібні нові концептуальні засади створення проекту Кодексу України про адміністративні проступки// Право України. – 2004. - № 11. – С. 11–15.
36. Авер’янов В.Б., Лук’янець Д.М., Хорощак Н.В. Чи можливе реформування інституту адміністративної відповідальності на концептуальних засадах проекту нового КпАП// Адвокат. – 2003. - № 1. – С. 3 – 8.
37. Агапов А.Б. Административная ответственность: Учебник. – М.: «Статут», 2000. – 251с.
38. Агафонов А. Як по-новому мають обчислюватися кримінальні та адміністративні штрафи// Право України. – 1993. - № 5 - 6. – С. 38 – 40.
39. Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/ За заг. ред. А.Т. Комзюка. – Харків: Ун-т внутр.справ, 1998. – 78с.
40. Адміністративна відповідальність (загальні положення та правопорушення у сфері обігу наркотиків): Навч. посібник/ За заг. ред. д.ю.н., проф. І.П. Голосніченка. – К.: КІВС, 2003. – 112с.
41. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина/ Ред.колегія: В.Б. Авер’янов (голова). – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2004. – 584с.
42. Адміністративне право України: Навч. посіб./ Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, В.К. Шкарупа. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2005. – 368с.
43. Адміністративне право України в схемах. Загальна частина: Навчальний посібник/ Ю.П. Битяк, В.В. Зуй, В.М. Гаращук та ін. – Харків: “Одиссей”, 2005. – 128с.
44. Адміністративне право України: Навчальний посібник/ За заг. ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гулєвської. – К.: Істина, 2007. – 217с.
45. Адміністративне право України: Підручник/ Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В.Дьяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 544с.
46. Административное право. – СПб.: Питер, 2004. – 252с.
47. Административное право и административный процесс: актуальные проблемы/ Отв. ред. Л.П. Попов и М.С. Студеникина. – М.: Юристъ, 2004. – 302с.
48. Адміністративне судочинство в Україні: Книга друга. Кодекс України про адміністративні проступки (проект). (Серія „Реформа судів України”). – Харків: Консул, 2003. – 332с.
49. Александрова Н.В. Реформування змісту навчальної дисципліни “Адміністративне право” у вищих навчальних закладах// V Національна науково-теоретична конференція “Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування”: Тези виступів експертів Центру політико-правових реформ. – Одеса, 2007. – С. 99 – 108.
50. Алехин А.П., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации: Учебник. – М.: ЗЕРЦАЛО, 1997. – 671с.
51. Андрійко О.Ф. Розвиток адміністративного права в Україні// Часопис Київського університету права. – 2002. - № 1. – С. 54 – 58.
52. Антологія української юридичної думки. В 6т./ Редкол. Ю.С. Шемшученко (голова) та ін. Том 5: Поліцейське та адміністративне право/ Упорядники: Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов, І.Б. Усенко; Відп. редактори Ю.І. Римаренко, В.Б. Авер’янов. – К.: Видавничій Дім “Юридична книга”, 2003. – 600с.
53. Бандурка О.М., Тищенко М.М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закладів. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 336с.
54. Банчук О.А. Реформа інституту адміністративної відповідальності в Україні: проблеми та варіанти їх вирішення// V Національна науково-теоретична конференція “Українське адміністративне право: сучасний стан і перспективи реформування” (15-17 травня 2007 року, м. Одеса): Тези доповідей експертів Центру політико-правових реформ. – Одеса, ЦППР, 2007. – С. 51-58.
55. Бахрах Д.Н. Административная ответственность: Учебное пособие. – М.: Юриспруденция, 1999. – 112с.
56. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности: Учебное пособие. – Пермь: Изд. Пермст.гос.ун-та им. А.М.Горького, 1969. – 344с.
57. Бахрах Д.Н., Россинский Б.В., Старилов Ю.Н. Административное право: Учебник для вузов. – 2-е изд., изм. и доп. – М.: Норма, 2005. – 800с.
58. Бачинин В.А. Философия права и преступления. Худож.-оформитель Д. Гапчинский. – Харьков: Фолио, 1999. - 607с.
59. Беленчук І.А. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 176с.
60. Битяк Ю.П. Наукові основи систематизації законодавства України про адміністративні проступки// Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення// Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: У 2-х ч., 7-8 грудня 2006. – Сімферополь, 2006. – С. 5 - 9.
61. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Адміністративне право України. Конспект лекцій. – Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 1996. – 160с.
62. Битяк Ю.П., Зуй В.В., Комзюк А.Т. Переконання і примус у державному управлінні. Адміністративна відповідальність: Конспект лекцій. – Харків: Укр. юрид. академія, 1994. – 44с.
63. Богатирьов О. Методологія випровадження кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі// Право України. – 2004. - № 7. – С. 21 – 25.
64. Богатирьов О.Г. Періоди розвитку кримінальних покарань, альтернативних позбавленню волі (історико-правовий аспект)// Юридична Україна. – 2004. - № 5. – С. 63 – 68.
65. Богатирьов О.Г. Правове і організаційне забезпечення виховно-профілактичного впливу на засуджених, які стоять на обліку інспекцій виправних робіт: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08/ Українська академія внутрішніх справ. - К., 1996. - 24с.
66. Бондаренко Г.П. Адміністративна відповідальність в СРСР. - Л.: Видавниче об'єднання "Вища школа", 1975. - 176с.
67. Бондаренко Г.П. Административный штраф, условия и порядок его применения в современный период: Автореф. дис. ... канд.юрид.наук: 12.00.02/ Харьков, 1966. – 23с.
68. Бородін І.Л. Адміністративно-юрисдикційний процес: Монографія. – К.: Алеута, 2007. – 184с.
69. Бочаров С.Н., Зубач А.В., Костенников М.В., Куракин А.В., Сальников М.Г., Тюрин В.А. Административная юрисдикция: Учебное пособие. – М.: МосУ МВД России, Изд-во «Щит-М», 2006. – 318с.
70. Вартилецька І.А. Виправні роботи без позбавлення волі в Україні: теоретичні аспекти та практика застосування на сучасному етапі: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.08/ Національна академія внутрішніх справ України. – К., 1997. – 19с.
71. Васильєв А.С. Административное право Украины (Общая часть): Учебное пособие. – Харьков: Одиссей, 2001. – 288с.
72. Васильев Э.А. Общественная опасность – основной критерий отграничения административных правонарушений от преступлений// Государство и право. – 2007. - № 4. – С. 84 – 90.
73. Ващенко С.В. Адміністративна відповідальність за правопорушення в галузі торговельної діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07/ Університет внутрішніх справ. - Х., 1999. - 17с.
74. Ващенко С.В., Долгополова М.М. Основи адміністративного права (Загальні поняття, категорії, схеми). Навчальний посібник. – Запоріжжя: Юр-й інститут МВС України, 2005. – 106с.
75. Ващенко С.В., Поліщук В.К. Адміністративна відповідальність: Навчальний посібник. – Запоріжжя: Юрид. інс-т МВС України, 2001. – 142с.
76. Ващенко С.В., Поліщук В.Г. Провадження по виконанню постанов про накладення адміністративних стягнень: Навчальний посібник/ За заг. ред. В.П. Пєткова. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2000. – 72с.
77. Ведєрніков Ю.А., Шкарупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336с.
78. Великий тлумачний словник української мови/ Упоряд. Т.В. Ковальова; Худож.-оформлювач Б.П.Бублик. – К.: Харків: Фоліо, 2005. – 767с.
79. Великий тлумачний словник сучасної української мови/ Голов. ред. В.Т. Бусел, редактори-лексикографи: В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв, Г.В. Латник, Г.В. Степенко. - К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2005. - 1728с.
80. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М.: Юрид. лит, 1975. – 192с.
81. Виконавча влада і адміністративне право/ За заг. ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавничий Дім “Ін Юре”, 2002. – 668с.
82. Вовк Ю.Проблеми кодифікації адміністративного законодавства України: історичний досвід// Право України. – 2003. - № 12. – С. 120 – 122.
83. Вступ до українського права/ За ред. С.В. Ківалова, Ю.М. Оборотова. – Одеса: Юридична література, 2006. – 616с.
84. Гайдук А.В. Заходи адміністративного примусу у боротьбі з корупцією в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07/ Київський національний ун-т внутрішніх справ. — К., 2006. — 20с.
85. Галлиган Д., Полянский В.В., Старилов Ю.Н. Административное право: история развития и основные современные концепции. – М.: Юристъ, 2002. – 410с.
86. Гладун З.С. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 579с.
87. Голосніченко І.П. Проблеми кодифікації норм, що встановлюють адміністративну відповідальність// Право України. – 2002. - № 10. – С. 20 - 24.
88. Голосніченко І.П., Стахурський М.Ф. Адміністративний процес: Навчальний посібник/ За заг. ред. д.ю.н., професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256с.
89. Гончарук С.Т. Адміністративна відповідальність за законодавством України. Адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ: Навчальний посібник. – К.: Укр-ка академія внутр. справ, 1995. – 78с.
90. Гончарук С. Т. Адміністративні стягнення (в запитаннях і відповідях). - К. : КМУЦА, 1998. - 40с.
91. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2000. – 240с.
92. Гончарук С.Т. Адміністративні стягнення в системі заходів адміністративного примусу та проблеми їх удосконалення// Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2006. - № 6 (56). – С. 35 - 45.
93. Гончарук С.Т. Основи адміністративного права України. Навчальний посібник. – К., 2004. – 200с.
94. Горбач О.В. Адміністративна відповідальність неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07/ Київський національний ун- т внутрішніх справ. - К., 2006. - 16с.
95. Даль В.И. Толковый словарь русского языка. Современная версия. - М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. - 736с.
96. Данелян Р.С. Исправительные работы как вид уголовного наказания в теории и практике: Дис. … к.ю.н.: 12.00.08. – Ставрополь, 2002. – 185с.
97. Данількевич М.І. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський національний університет, 201. – 134с.
98. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні проблеми реформування/ За заг. ред. В.Б.Авер'янова, І.Б.Коліушка. – К.: Українська Академія державного управління при Президентові України, 1998. – 48с.
99. Денисова Т.А. Корегування мети покарання як крок до гуманізації кримінальної політики// Вісник Центру суддівських студій. – 2006. - № 9. – С. 11 – 15.
100. Джагупов Г.В. Діяльність міліції щодо виконання постанов про накладення адміністративних стягнень: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07/ Національний ун-т внутрішніх справ. — Х.: Національний університет внутрішніх справ, 2002. - 20с.
101. Дихтиевский П.В. Административно-правовое принуждение в механизме обеспечения личной безопасности: Монография. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2004. – 256с.
102. Дмитриев Ю.А., Евтеева А.А., Петров С.М. Административное право: Учебник. – М.: Издательство Эксмо, 2005. – 1008с.
103. Дмитрук М. До питання підсудного проступку// Актуальні проблеми теорії та історії прав людини, права і держави: Матеріали IV Всеукраїнської наукової конференції правників-початківців, присвяченої пам’яті видатних учених-юристів П.О. Недбайла, О.В. Стрілова, В.В. Копейчикова. Одеса, 10-11 листопада 2006р./ Відп. ред. Ю.М. Оборотов. – Одеса: Юридична література, 2006. – С. 178 – 180.
104. Додин Е.В. Исполнение постановлений о наложении административных взысканий: Учебное пособие. – Одесса: Юридическая литература, АО «БАХВА», 1999. – 68с.
105. Доненко В.В. Провадження у справах про порушення Правил дорожнього руду: Запитання та відповіді: Навчально-практичний посібник. – Дніпропетровськ: Дніпропетровський юридичний інститут МВС України, 1999. – 100с.
106. Дуванський О. Прогалини законодавства про адміністративну відповідальність// Юридичний вісник України. – 2005. – 9 грудня. - № 48. – С. 15.
107. Жуковський А.Г. Административная ответственность в сфере предпринимательских отношений. Вопросы теории и практики. – Х.: ООО «Одиссей», 2000. – 224с.
108. Загальна теорія держави і права: Навч. посібник/ А.М. Колодій, В.В. Копейчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За ред. В.В. Копейчикова. – Стер. вид. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 320с.
109. Золотопуп С.В. Административная ответственность: справочное пособие// Библиотека бухгалтера. – 1999. - №