Вітченко Андрій Олександрович. Теорія і технологія формування інтерпретаційної компетенції старшокласників у процесі вивчення світової драматургії

brief description

Вітченко Андрій Олександрович. Теорія і технологія формування інтерпретаційної компетенції старшокласників у процесі вивчення світової драматургії : Дис... д-ра наук: 13.00.02 2008

Вітченко А.О. Теорія і технологія формування інтерпретаційної компетенції старшокласників у процесі вивчення світової драматургії. Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 теорія і методика навчання (зарубіжна література). Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, Київ, 2008.
У дослідженні запропоновано теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену технологію формування інтерпретаційної компетенції школярів 8-11 класів у процесі вивчення світової драматургії. Дисертантом визначено специфіку шкільного інтерпретаційного процесу, з’ясовано особливості тлумачення п’єс, розроблено систему методичних засобів, що забезпечує особистісний розвиток учня-інтерпретатора, сприяє осягненню драми як міжвидового мистецького явища.
Запропоновано технологічну модель поетапного засвоєння інтерпретаційних знань, збагачення глядацького досвіду, відпрацювання виконавських умінь під час вивчення світової драматургії на уроках зарубіжної літератури, у позакласній і позашкільній роботі з предмета. Досліджено місце і роль театрального краєзнавства, особистісного спілкування з професійними постановниками, сценічно-ігрової самодіяльності у системі формування інтерпретаційної компетенції старшокласників.
Експериментально доведено, що розроблена технологія має істотні переваги у порівнянні з традиційною методикою, оскільки значно посилює роль особистості в процесі тлумачення драматичних творів, розширює естетичні функції школяра-інтерпретатора (читача, глядача, виконавця) і коло його художньо-творчого спілкування, активізує пошукову діяльність, сприяє розвитку спостережливості, відтворювальної і творчої уяви, асоціативного мислення, синхронності словесних і невербальних засобів комунікації та інших особистісних якостей, що має суттєве значення для вдосконалення системи шкільної літературно-мистецької освіти.

1. У ході дисертаційного дослідження було доведено, що низький рівень інтерпретаційної компетенції старшокласників є наслідком безсистемного підходу до її формування в умовах викладання шкільного курсу Зарубіжна література”, ігнорування специфіки шкільного інтерпретаційного процесу, формалізації його основних завдань, змісту і прийомів. Невирішеність порушеної проблеми в методичній науці зумовила актуальність, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертаційної роботи.
2. У дисертації наведено теоретичне обґрунтування компетентнісного і технологізованого підходів до тлумачення творів світової драматургії у школі, розроблено технологію формування інтерпретаційної компетенції учнів старших класів, що сприяє цілісному осягненню драми як міжвидового мистецького явища. Ефективність технології залежить від урахування особливостей шкільного інтерпретаційного процесу, єдності основних напрямків, прийомів, видів і форм тлумачення драматичних творів.
3. Спроектована технологія ґрунтується на суб’єкт-суб’єктній” моделі взаємодії учасників інтерпретаційного процесу, органічному поєднанні інтелектуально-розумових та емоційно-образних чинників тлумачення, створює умови для цілісного розвитку особистості шляхом засвоєння відповідних знань, збагачення глядацького досвіду, активізації виконавського пошуку на уроці літератури, в позакласній і позашкільній роботі зі світової драматургії.
4. Підґрунтям технології виступають методи, прийоми, види і форми цілеспрямованого впливу на учня-інтерпретатора. Вибір методичних засобів зумовлюється індивідуальними особливостями, рівнем навчальних досягнень та естетичного досвіду старшокласників, тісно пов’язаний з основними принципами (множинності, варіативності, змінності, доповнюваності тощо) і напрямками (читацької, глядацької, художньо-виконавської) інтерпретаційної діяльності.
5. Ефективність розробленої технології залежить від урахування вікових особливостей старшокласників, дотримання психолого-педагогічних умов організації шкільного інтерпретаційного процесу: діалогічність, особистісна зацікавленість, співтворчість усіх суб’єктів інтерпретаційного процесу (учні учитель професійні інтерпретатори батьки тощо); пріоритетність особистісного розвитку школярів-інтерпретаторів; різноманітність видів і форм творчого тлумачення драматургії; толерантне ставлення до варіативних інтерпретацій, спрямованість на їхнє обґрунтування, поглиблення і постійне оновлення (осучаснення); розширення напрямків інтерпретаційного пошуку, врахування перспектив особистісного розвитку учня-інтерпретатора; проблемність у викладі інтерпретаційного змісту, у постановці дослідницьких і творчих завдань для старшокласників; стимулювання критичного ставлення школярів до власних інтерпретаційних пошуків і спроб творчого тлумачення п’єси; поєднання індивідуальних, групових і колективних форм організації інтерпретаційної діяльності старшокласників; дотримання цілісності творчих тлумачень драматургії в єдності словесних і невербальних прийомів; системність збагачення глядацького і виконавського досвіду, засвоєння інтерпретаційних знань, відпрацювання умінь тлумачення драми як міжмистецького явища.
6. Мета технології полягає у визначенні відповідного змісту, шляхів і засобів цілеспрямованого впливу на особистість учня-інтерпретатора, поглиблення його інтерпретаційної компетенції, що підвищуватиме якість літературного розвитку, сприятиме художньо-творчому осягненню драми як явища літератури і театру.
7. В умовах шкільного викладання технологія виконує діагностувальну (виявлення рівнів інтерпретаційних знань і вмінь, з’ясування індивідуальних досягнень і проблем в інтерпретаційній діяльності), мотиваційну (залучення до інтерпретаційної діяльності на засадах особистісної зацікавленості і практичної значущості), когнітивно-аксіологічну (сприяння успішному засвоєнню інтерпретаційного змісту в єдності інтелектуальних і морально-ціннісних його складових), рецептивно-комунікативну (стимулювання читацької рефлексії, розширення каналів міжособистісної культурної комунікації), компенсаторну функції (підтримання рівноваги в інтелектуальному та емоційно-чуттєвому розвитку учня-інтерпретатора).
8. З метою системного вирішення проблеми підготували авторську програму вивчення світової драматургії на основі розробленої технології, напрацювали механізм упровадження методичних засобів, що забезпечують поетапне засвоєння інтерпретаційних знань, поглиблення глядацького досвіду, відпрацювання умінь класифікувати, відбирати та використовувати прийоми художньо-творчого тлумачення п’єси.
9. У ході експериментально-дослідного навчання підтвердили ефективність застосування на уроках літератури прийомів порівняльного вивчення п’єси та її театральних постановок (драматургічних обробок), сценічної реконструкції вистави, мізансценування тощо; встановили необхідність стимулювання інтерпретаційних пошуків старшокласників за допомогою виконавських прийомів тлумачення драматичного твору (виразне читання в особах” і за ролями”, декламування; інсценування, драматизація та ін.).
10. Високих показників сформованості інтерпретаційної компетенції старшокласників досягли шляхом інтеграції уроків літератури з позакласною і позашкільною роботою. На факультативних заняттях і під час гурткової роботи розвивали вміння збирати й опрацьовувати додаткові мистецтвознавчі матеріали, навчали застосовувати здобуті знання в розробці власних творчих проектів (сценарій, відгук, критична стаття і т.ін.). У позашкільній роботі розширювали коло мистецького спілкування учнів-інтерпретаторів, збагачували джерельну базу інтерпретаційного процесу за рахунок бібліографічного, комп’ютерного, комунікативно-діяльнісного пошуку.
11. На основі порівняльного аналізу результатів експериментально-дослідного навчання дійшли висновку, що тільки за умов послідовного, цілеспрямованого, особистісно орієнтованого підходу до формування інтерпретаційної компетенції школярі виявляють готовність цілісно витлумачувати драматичний твір, знаходити обґрунтовані версії і творчі рішення за прочитаними драматичними творами, уникати однобічності і схематизму в інтерпретації драми як міжвидового мистецького явища.
12. З метою визначення рівнів сформованості інтерпретаційної компетенції старшокласників розробили такікритерії:
обізнаність у мистецьких інтерпретаціях п’єси, прийомах і видах її інтерпретування;
готовність мотивувати інтерпретаційні рішення текстом драматичного твору, враховуючи його композиційні, мовностилістичні, художньо-виражальні особливості;
достатній досвід спостережень за інтерпретаційною сценічно-ігровою діяльністю;
здатність використовувати глядацькі спостереження під час оцінювання театральної вистави, створення власної інтерпретації; порівнювати різні інтерпретаційні версії п’єси, давати аргументовану оцінку творчим рішенням режисера, актора, художника та ін.;
легкість виникнення інтерпретаційного задуму, гнучкість творчих підходів до його розробки;
здатність знаходити різні варіанти тлумачень п’єси, окремих сцен, образів і аргументувати власний вибір;
розуміння інтерпретаційних завдань, шляхів і засобів їх реалізації;
здатність втілювати інтерпретаційні рішення в різних видах сценічно-ігрового виконавства: декламування, мізансценування, художнє оформлення, пантоміма тощо.
13. Середпоказників професійної готовності вчителя-словесникадо викладання світової драматургії та організації шкільного інтерпретаційного процесу виокремили такі:
теоретичні(розуміння міжвидової природи драми, ролі театрального мистецтва в її інтерпретації; уявлення про особливості сприйняття драми, синтетизм дитячої театральної творчості; знання традиційних шляхів і засобів викладання драматургії, накопичених у методичній науці; осмислення нових освітніх технологій і передового педагогічного досвіду);
технологічні(володіння засобами діагностики і корекції театрально-творчого розвитку; системний підхід до планування урочної, позакласної і позашкільної роботи зі світової драматургії; уміння добирати методи і прийоми вивчення перекладних п’єс, розробляти творчі завдання з урахуванням предметного змісту і пріоритетів особистісного розвитку учнів; здатність синхронізувати театрально-творчу діяльність школярів в основних її напрямках читацькій, глядацькій, виконавській);
комунікативно-творчі(легкість виникнення інтерпретаційного задуму, бачення шляхів і засобів його втілення; готовність до виконавського тлумачення драми; високий рівень глядацької культури, постійне прагнення розширювати канали художньо-творчої комунікації).
14. Шляхом аналізу кількісних і якісних показників навчальної успішності учнів експериментальних і контрольних класів довели ефективність упровадженої технології, яка забезпечує посилення ролі особистості в процесі тлумачення драматичних творів, розширення естетичних функцій школяра-інтерпретатора (читача, глядача, виконавця) і кола художньо-творчого спілкування, активізацію пошукової діяльності, розвиток спостережливості, відтворювальної і творчої уяви, асоціативного мислення, синхронності словесних і невербальних засобів комунікації та інших особистісних якостей, що вказує на її пріоритетне значення у вдосконаленні системи шкільної літературної освіти. В експериментальних класах рівень зростання інтерпретаційної компетенції мав стійку тенденцію до зростання (17,66 % у 8-х ЕК, 21,67 % у 9-х ЕК, 23,33 % у 10-х і 25,33 % в 11-х ЕК), тоді як у контрольних класах динаміка формування інтерпретаційної компетенції порушувалася (у 8-х КК спостерігалося її зниження до 1,33 %), а підвищення показників навчальних досягнень учнів було незначним (від 2 % у 9-х КК до 4,66 % у 10-х і 11-х КК).
15. Результати формувального експерименту засвідчили, що внаслідок успішного застосування пропонованих підходів до організації шкільного інтерпретаційного процесу і технології формування інтерпретаційної компетенції старшокласників було повною мірою реалізовано мету і завдання дисертаційного дослідження, доведено вірогідність висунутої гіпотези. Сукупність розроблених у дослідженні теоретичних положень, наукових висновків і практичних розробок забезпечуватиме ефективність викладання світової драматургії в школі, сприятиме подальшим напрацюванням у теорії і практиці тлумачення епічних, ліричних творів у старших класах різної профілізації.