Владні повноваження Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України: проблеми теорії та практики реалізації у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

brief description

ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень……………………………………………….4
Вступ...............................................................................................................5
Розділ 1. Теоретичні засади владної діяльності Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху……………………………………......17
1.1. Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України як суб’єкт владних повноважень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.………………………………………………………………...17
1.2. Адміністративно-правовий режим реалізації владних повноважень Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху........………................................45
1.3 Адміністративний примус в структурі владних повноважень Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України…………………………………………………………………………...66
Висновки до розділу 1 ................................................................................79
Розділ 2. Реалізація владних повноважень Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, спрямованих на попередження та припинення правопорушень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху…………………………………………………………........…82
2.1. Реалізація адміністративно-запобіжних заходів Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України….….…82
2.2. Реалізація заходів адміністративного припинення в діяльності Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.106
Висновки до розділу 2 ..............................................................................131
Розділ 3. Притягнення до адміністративної відповідальності Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України за порушення правил у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.......................................................................................................................133
3.1. Поняття і стадії адміністративного провадження у справах про порушення правил у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху..….….133
3.2. Особливості адміністративного провадження Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України у справах про порушення правил забезпечення безпеки дорожнього руху......…..…...149
Висновки до розділу 3 ..............................................................................166
Висновки....................................................................................................169
Додаток А………………………………………………………...………176
Додаток Б………………………………………………………...………178
Додаток В………………………………………………………...………183
Додаток Д………………………………………………………...………184
Додаток Е………………………………………………………...………185
Додаток Ж………………………………………………………………..189
Список використаних джерел..................................................................197

ВСТУП

Актуальність роботи. Історія Державтоінспекції тісно пов’язана із соціально-економічним перетворенням нашого суспільства, автомобілізацією країни, а також реформами, що відбуваються в Україні. Функції, що виконуються цією службою, відшліфовувалися роками, вони вимагають особливого вивчення й осмислення. Особливе значення при виконанні цих функцій належить формуванню принципово нових механізмів реалізації владних повноважень Державтоінспекції. Ефективність правоохоронної діяльності державних органів, зокрема міліції (в тому числі Державтоінспекції), значною мірою залежить від якості адміністративного законодавства – одного з найважливіших факторів розвитку демократичних засад життєдіяльності українського народу та будівництва молодої незалежної держави; утвердження принципу соціальної справедливості, охорони прав і свобод громадян, гарантована Конституцією України, якою людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визначаються найвищою соціальною цінністю.
Виходячи з необхідності зміцнення законності, дисципліни, все більшого значення набуває діяльність державних органів з розгляду окремих справ, пов’язаних із правовими конфліктами. У кожному такому випадку розглядається конкретна справа про адміністративне правопорушення, захищаються порушені інтереси, виноситься рішення про застосування заходів відповідальності щодо винних осіб. У юридичній науці цей спеціальний вид правової діяльності дістав назву адміністративно-юрисдикційної. Саме ця діяльність як частина державно-владної діяльності посідає значне місце в загальній правоохоронній діяльності підрозділів Державної автомобільної інспекції. Адміністративний примус в правоохоронній діяльності виконує триєдине завдання – запобігання правопорушенням, їх припинення та покарання винних у їх здійсненні.
Виконуючи адміністративно-владну діяльність, Державтоінспекція наділена державними юрисдикційними повноваженнями розпорядчого характеру, некваліфіковане використання яких може призвести до конфліктних ситуацій, оскільки адміністративно-владна діяльність виступає основною ланкою правоохоронної системи і одним із її завдань є розв’язання правового конфлікту.
У сучасних умовах робота підрозділів ДАІ спрямована на гуманізацію взаємовідносин із учасниками дорожнього руху, на захист їх інтересів, підтримку та надання допомоги населенню. Від правильного застосування норм адміністративного законодавства залежить дорожньо-транспортна дисципліна на автомагістралях держави, яка залишається на сьогодні складною.
Проблеми і методи практичного використання та удосконалення заходів реалізації владних повноважень у діяльності Державної автомобільної інспекції привертали увагу багатьох вчених-адміністративістів.
Окремі аспекти владних повноважень державних органів, в тому числі й Державтоінспекції, були предметом дослідження у роботах таких зарубіжних вчених як Н.П. Балашова, Д.Н. Бахрах, А.А. Бєлов, Р.І. Денисов, С.Н. Дмитрієв, І.І. Євтихієв, Л.Н. Ігнатов, В.Н Кир’янов, П.І. Кононов, Б.В. Росінський, Ю.Н. Старилов, М.С. Студенікіна, Ю.А. Тихомиров.
Вагомий внесок у розроблення цих проблем зробили такі вітчизняні вчені-юристи як В.Б. Авер’янов, І.Л. Бородін, О.К. Безсмертний, І.А. Галаган, Є.В. Герасименко, І.П. Голосніченко, С.Т. Гончарук, О.К. Засторожна, Р.А. Калюжний, М.В. Ковалів, Т.О. Коломієць, Л.М. Кононенко, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В Кузьменко, А.С. Ловинюков, О.Л. Міленін, А.О. Нечитайленко, В.В. Новиков, В.Л. Ортинський, В.Ф.Опришко, Д.В. Осипцев, О.І. Остапенко, Р.С. Павловський, І.В. Панова, П.І. Цибульський, В.П. Чабан, В.К. Шкарупа, А.Ю. Якимов та інші.
Останнім часом питанням владної діяльності органів внутрішніх справ в зазначеній сфері було присвячено кілька праць, в яких висвітлено лише окремі адміністративно-правові засоби або розглядались питання загально-управлінської діяльності ДАІ.
Разом із тим у вітчизняній юридичній літературі владні повноваження хоч і вивчалися, але конкретно щодо діяльності Державної автомобільної інспекції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що здійснюється шляхом застосування адміністративного примусу, досліджувалися фрагментарно. Тому більш глибоке дослідження проблем реалізації владних повноважень Державної автомобільної інспекції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху роблять тему дисертації актуальною і зумовлюють її вибір.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України, протокол від 27 січня 2004 року № 1 і уточнена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ України (протокол від 27 лютого 2007 року № 2). Дисертаційне дослідження виконане згідно з основними напрямками наукових досліджень, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 рр. та затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000; Державною програмою забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки, затвердженою Кабінетом Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 56-р. та відповідно до Тематики пріоритетних дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2002 року „Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та впровадження їх результатів у практичну діяльність органів внутрішніх справ України” № 635 та відповідає Пріоритетним напрямам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 5 липня 2004 року „Про затвердження Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років” № 755.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне дослідження теоретичних засад і практики реалізації владних повноважень Державтоінспекції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху і підготовка на цій основі науково-обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення діяльності Державтоінспекції як органу забезпечення безпеки дорожнього руху.
Для досягнення зазначеної мети перед дослідником були поставлені такі завдання:
- з’ясувати місце Державтоінспекції в системі владних відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- визначити владні повноваження підрозділів Державтоінспекції МВС України щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;
- проаналізувати стан адміністративно-правового режиму в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- визначити структурні елементи адміністративно-правового режиму в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- з’ясувати місце адміністративного примусу в структурі владних повноважень Державтоінспекції;
- проаналізувати матеріальні і процесуальні норми закону, які визначають порядок реалізації владних повноважень Державтоінспекції щодо здійснення заходів адміністративної профілактики і адміністративного припинення;
- встановити та охарактеризувати стадії адміністративного провадження підрозділів Державтоінспекції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- з’ясувати особливості процесуального забезпечення реалізації владних повноважень Державтоінспекції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на сучасному етапі розвитку державності;
- виявити недоліки і прогалини в законодавстві України про адміністративні правопорушення, обґрунтувати пропозиції щодо його вдосконалення.
Об’єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що склалися у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Предметом дисертаційного дослідження є владні повноваження Державтоінспекції МВС України і практика їх реалізації у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність філософських, загальнонаукових та спеціальних принципів і методів пізнання державно-правових явищ і процесів.
Проблематика владної діяльності Державтоінспекції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху складна й багатогранна, має міжгалузевий характер, а тому у своєму вивченні передбачає використання діалектичного методу (вивчення владних повноважень загалом і адміністративного примусу зокрема як явища, яке, по-перше, визначається умовами життя та розвитку суспільства, по-друге, пов’язане з іншими явищами суспільного та державного життя, пронизує сферу економічних, культурних, правових та інших видів суспільних відносин, по-третє, зазнає постійних змін, розвивається, – розділи 1, 2 і 3 дослідження), системного методу (дослідження місця Державтоінспекції серед суб’єктів владних відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, сутності, змісту, функцій, завдань адміністративного примусу, що застосовується в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як системного явища, – розділи 1, 2 і 3 дослідження), структурно-функціонального методу (відіграв значну роль при виділенні та характеристиці системи примусових заходів, – підрозділ 1.3., розділи 2 і 3), діяльністного підходу (використання цього підходу у вивченні реалізації владних повноважень зумовило необхідність розгляду окремих аспектів діяльності Державтоінспекції, встановлення підстав, засобів, видів адміністративно-юрисдикційної діяльності цього державного органу, – розділи 1 і 2), термінологічного методу (використано для встановлення змісту понять „заходи адміністративного припинення”, „адміністративно-попереджувальні заходи”, „адміністративний примус”, – розділи 2 і 3). Застосування логічних методів (аналізу і синтезу, дедукції та індукції) дозволило автору досліджувати владні повноваження, структурні елементи адміністративного примусу, формулювати дефініції, виокремлювати ознаки тих чи інших державно-правових явищ (розділи 1, 2 і 3). Соціологічні методи були використані при обробці статистичної інформації у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та при встановленні результатів анкетування. Метод абстрагування використовувався для пізнання адміністративного примусу, що застосовується в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху як відносно самостійне явище суспільного життя (підрозділ 1.3., розділи 2 і 3).
Із спеціальних методів автор застосував: юридико-технічний, який дозволив дослідити реалізацію владних повноважень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху суто з правової точки зору поза сферою економіки, політики, – розділи 2 і 3; порівняльно-правовий – був використаний при зіставленні діяльності органів забезпечення безпеки дорожнього руху України та Російської Федерації, – розділи 2 і 3. Застосування цих методів дозволило розглянути адміністративний примус, що застосовується підрозділами Державтоінспекції у динаміці та взаємозв’язку з іншими правовими явищами, виявити сталі закономірності й тенденції розвитку, отримати результати, що відповідають реаліям суспільного та державного життя.
Дисертаційне дослідження базується на результатах теоретичних і практичних досліджень в сфері адміністративного, адміністративно-процесуального, конституційного та інших галузей права, теорії держави і права, філософії.
Нормативно-правову базу дисертації складають Конституція України, закони України, міжнародні договори, підзаконні нормативно-правові акти України, що регулюють суспільні відносини в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Емпіричну базу дослідження складає інформація, результати соціологічних досліджень [додаток В; додаток Д], а також інформація, отримана при опитуванні за спеціально розробленими анкетами 300 осіб, в тому числі 150 працівників правоохоронних органів (з них 50 – працівники Державтоінспекції) [додаток А, додаток Б].
Під час дослідження використовувались також статистичні дані, що наводяться в офіційних виданнях, роботах українських і зарубіжних учених.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що ця дисертація є одним з небагатьох у вітчизняній юридичній науці теоретико-правовим науковим дослідженням реалізації влади, зокрема адміністративного примусу, що застосовується відповідними державними органами з метою забезпечення безпеки дорожнього руху як комплексної категорії юридичної науки.
Базуючись на узагальненнях попередніх досліджень проблеми реалізації владних повноважень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в роботі з нових методологічних позицій досліджується поняття адміністративного примусу, вказуються особливості його застосування в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, аналізуються такі структурні елементи адміністративного примусу як заходи адміністративного попередження, адміністративного припинення та заходи відповідальності за порушення правил дорожнього руху, акцентується увага на недостатньо вивчених загальнотеоретичних питаннях, що мають важливе практичне значення. Сформовані конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства (внесення змін і доповнень до КУпАП, прийняття Концепції застосування адміністративно-примусових заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України).
Дисертація є однією з перших спроб комплексного дослідження проблем правового регулювання діяльності підрозділів Державтоінспекції, що виконують найбільший обсяг функцій щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
У межах визначених завдань по темі дисертації висвітлено комплекс теоретичних, практичних та організаційних питань і шляхи підвищення ефективності діяльності щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Обґрунтованість і достовірність отриманих результатів досягнуто використанням окреслених вище методологічних положень, комплексною методикою дослідження, що забезпечує всебічне і об’єктивне вивчення поставлених завдань; застосуванням загальних і спеціальних наукових методів дослідження, а також апробацією результатів дослідження.
Все зазначене вище дало можливість автору сформулювати і аргументувати основні положення, які відображають новизну дослідження:
вперше
- у вітчизняній науці визначено поняття „суб’єкт владних відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху” – це державний орган, що наділяється компетенцією застосування заходів державного впливу з метою забезпечення прав, свобод та законних інтересів громадян у сфері безпеки дорожнього руху;
- у вітчизняній науці адміністративного права встановлено, що основними складовими адміністративно-правового режиму реалізації владних повноважень Державтоінспекції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є: порядок дій учасників дорожнього руху, який регламентується за допомогою норм права, що визначають їх права і обов’язки; дозвільна система допуску до управління механічними транспортними засобами; дозвільна система допуску до експлуатації транспортних засобів; дозвільна система введення в експлуатацію об’єктів вулично-дорожньої мережі; ліцензування діяльності, віднесеної згідно із законодавством до забезпечення безпеки дорожнього руху, узгодження документації на виконання окремих видів робіт, що впливають на рівень безпеки дорожнього руху;
- у вітчизняній науці визначається поняття адміністративного примусу в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху – це діяльність уповноважених державних органів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху відносно офіційного застосування по відношенню до фізичних і юридичних осіб, незалежно від їх волі та бажання, заходів у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень прав, свобод, законних інтересів задля профілактики, припинення порушень правил дорожнього руху, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, попередження і ліквідації надзвичайних обставин в цій сфері.
Дістало подальшого розвитку:
- положення про необхідність проведення комплексних заходів з удосконалення діяльності державних органів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху з урахуванням соціально-економічної обстановки в Україні, досвіду, перш за все, країн Співдружності Незалежних Держав і, зокрема, Російської Федерації (в цій державі вже функціонує Державна інспекція забезпечення безпеки дорожнього руху, а утворення подібного органу – Державної служби безпеки дорожнього руху та патрульної служби Міністерства внутрішніх справ України – передбачено в нашій державі Указом Президента України від 19 липня 2005 року № 1109/2005). Зміна форми без зміни змісту діяльності не принесе ніяких результатів;
- теорія класифікації адміністративно-примусових заходів на: а) заходи адміністративного запобігання (адміністративно-попереджувальні); б) заходи припинення правопорушень; в) адміністративні стягнення. Обґрунтовується необхідність розширення їх застосування у системі засобів забезпечення безпеки дорожнього руху;
- теорія адміністративного провадження. Встановлено особливості адміністративного провадження у справах про порушення правил забезпечення безпеки дорожнього руху. Сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавчого регулювання діяльності підрозділів Державтоінспекції.
Додатково обґрунтовано необхідність здійснення практичних заходів підрозділами Державтоінспекції МВС України щодо розвитку та впровадження новітніх технологій і технічних засобів у галузі забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні.
По-новому вирішується питання про адміністративно-попереджувальні заходи та заходи адміністративного припинення, що застосовуються Державтоінспекцією в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Вказується на критерії їх розмежування і зазначається, що на відміну від перших, останні спрямовані на безпосереднє примусове зупинення протиправних діянь, що носять ознаки адміністративного проступку (а в деяких випадках – і кримінальний характер), спрямоване на недопущення шкідливих наслідків і забезпечення застосування до винної особи адміністративного стягнення, а у виключних випадках – і кримінального покарання.
Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю теми дослідження і новизною розглянутих в дисертації проблем реалізації владних повноважень Державтоінспекції та пропозицій щодо їх вирішення. Матеріали та висновки дисертаційного дослідження сприятимуть подальшому творчому розвитку концептуальних засад дослідження реалізації владних повноважень загалом і в сфері забезпечення дорожнього руху зокрема. Матеріали і висновки дисертації повинні стати теоретико-методологічним підґрунтям наукового вирішення проблем в означеній сфері діяльності.
Основні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження можуть бути використані:
- у науково-дослідній сфері – для подальшого вивчення проблематики реалізації владних повноважень загалом і адміністративного примусу зокрема у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху;
- у навчальному процесі Київського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження у навчальний процес та науково-дослідну роботу Київського національного університету внутрішніх справ від 26 квітня 2006 року);
- у процесі правотворчості – для вирішення проблем у сфері державно-правових реформ, зокрема, при розробці нових і вдосконаленні чинних нормативно-правових актів з питань забезпечення безпеки дорожнього руху (удосконалення КУпАП, Закону України „Про дорожній рух”, прийняття Концепції застосування адміністративно-примусових заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділами Державтоінспекції чи Концепції реформування Державтоінспекції тощо), ліквідації прогалин у правовому регулюванні та усуненні наявних суперечностей щодо визначення адміністративно-юрисдикційної діяльності державних органів забезпечення безпеки дорожнього руху. Положення і висновки дисертаційного дослідження були використані при розробці пропозицій до нової редакції Закону України щодо створення служби безпеки дорожнього руху, запропоновано прийняття Концепції застосування адміністративно-примусових заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділами Державтоінспекції, які були направлені у Верховну Раду України [Додаток Е, Додаток Ж] (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 25 травня 2006 року № 06-19/15-590);
- під час правозастосування – в практичній діяльності підрозділів Державтоінспекції щодо реалізації владних повноважень в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення та їх аргументація, рекомендації щодо удосконалення діяльності підрозділів Державтоінспекції із реалізації владних повноважень з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, викладені в дисертації, були обговорені на засіданнях кафедри адміністративного права Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження використовувалися автором при викладанні окремих тем (методи адміністративної діяльності, адміністративний примус, правовий статус органів виконавчої влади тощо) навчального курсу з адміністративного права та адміністративної відповідальності в Київському національному університеті внутрішніх справ.
Основні положення дисертаційного дослідження отримали апробацію у виступах автора на: загально академічній підсумковій науково-теоретичній конференції „Входження України в Європейський простір” (м. Київ, 14-15 травня 2004 року); науково-теоретичній конференції „Україна-2005: поступальна хода до верховенства права” (м. Київ, 15 квітня 2005 року; тези опубліковані); науково-теоретичній конференції „Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів” (м. Київ, 17-18 травня 2005 року; тези опубліковані); науково-теоретичній конференції „Кримінальний кодекс України 2001 року: проблеми застосування і перспективи удосконалення” (м. Київ, 7-8 квітня 2006 року); науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених, присвяченій створенню Академії управління МВС „Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності” (м. Київ, 14 квітня 2006 року; тези опубліковані).
Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертації містяться у 7 публікаціях, 4 із них опубліковано у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань України з юридичних наук.

bibliography

ВИСНОВКИ

Отже, розглянувши проблематику владних повноважень Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, ми з’ясували, що незважаючи на позитивні аспекти державних реформ, які проводяться останнім часом, в юридичній науці і практичній діяльності державного апарату продовжують залишатися спірні, невирішені питання. До останніх належить, зокрема, і питання владних повноважень Державтоінспекції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, місце адміністративного примусу у владних повноваженнях Державтоінспекції, його реалізація та законодавче регулювання. Усталена за радянських часів методологія дослідження цих питань не дозволяла отримати об’єктивні розв’язання цих питань. Тому за методологічну основу дослідження ми взяли сукупність філософських, загальнонаукових та спеціальних принципів і методів пізнання.
Використання системного, діяльністного, термінологічного, формально-догматичного, порівняльно-правового, соціологічного та інших підходів і методів дозволило не лише встановити сучасний стан діяльності Державтоінспекції в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, вияснити ставлення населення та самих працівників Державтоінспекції до цього стану, виявити колізії та прогалини правового регулювання владних повноважень Державтоінспекції, але й визначити напрями покращення діяльності Державтоінспекції, сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства тощо.
На відміну від існуючих праць, в яких розглядаються окремі аспекти діяльності Державтоінспекції, в цьому дисертаційному досліджені здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в розв’язанні низки концептуальних питань нормативно-правового регулювання діяльності щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. При цьому враховуються реформаційні процеси Державтоінспекції та формулюються пропозиції щодо ефективнішого його проведення.
Дослідження владних повноважень Державтоінспекції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху дає можливість сформулювати такі висновки:
1. Державтоінспекція як спеціалізований державний орган виконавчої влади, є одним з основних суб’єктів владних відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, який для виконання покладених на нього завдань має право застосовувати заходи державного, зокрема, адміністративного примусу. Тобто ефективність нормативного забезпечення Державтоінспекції безпосередньо впливає на стан правопорядку в сфері безпеки дорожнього руху. Тому при проведенні реформування Державтоінспекції слід враховувати цей факт і здійснювати відповідні дії лише шляхом змін до чинного законодавства.
2. Основними складовими адміністративно-правового режиму забезпечення безпеки дорожнього руху є:
- порядок дій учасників дорожнього руху, який регламентується за допомогою норм права, встановлюючих їх права і обов’язки, які містяться в Правилах дорожнього руху, інших нормативних правових актах, і конкретизується в документах по використовуванню технічних засобів організації дорожнього руху, а також безпосередніми регулювальними діями уповноважених на те посадовців (регулювальників);
- дозвільна система допуску до управління механічними транспортними засобами;
- дозвільна система допуску до експлуатації транспортних засобів;
- дозвільна система введення в експлуатацію об'єктів вулично-дорожньої мережі;
- ліцензування діяльності, віднесеної відповідно до законодавства до забезпечення безпеки дорожнього руху;
- узгодження документації на виконання окремих видів робіт, що впливають на рівень безпеки дорожнього руху.
Найважливішою складовою частиною правового забезпечення безпеки дорожнього руху є система заходів адміністративного примусу, яка включає заходи адміністративного попередження, адміністративного припинення і заходи адміністративної відповідальності.
3. Варіантів класифікації заходів адміністративного примусу, що застосовуються Державтоінспекцією для забезпечення безпеки дорожнього руху, може бути багато. Однак, на нашу думку, в основу класифікації таких заходів варто покласти усталені функціональні зв’язки, вимоги логічної послідовності складових системи. При цьому можна виділити такі види заходів адміністративно-правового примусу:
1) адміністративно-запобіжні заходи забезпечення безпеки дорожнього руху;
2) заходи адміністративного припинення порушень правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху;
3) заходи адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Саме ці види адміністративного примусу слід закріпити на законодавчому рівні.
4. Адміністративна реформа, в тому числі реформування Державтоінспекції, має велике значення і для удосконалення правового регулювання діяльності щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Тому необхідно визначити основні напрямки роботи в зазначеній сфері, якими можуть бути: удосконалення нормативно-правової основи діяльності державних органів забезпечення безпеки дорожнього руху; матеріально-технічне та інше забезпечення цих органів на належному рівні; удосконалення роботи з персоналом, насамперед, профвідбір; належний правовий та соціальний захист працівників таких органів.
5. Адміністративний примус в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху – це діяльність уповноважених державних органів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху відносно офіційного застосування по відношенню до фізичних і юридичних осіб, незалежно від їх волі та бажання, заходів у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень прав, свобод, законних інтересів задля профілактики, припинення порушень правил дорожнього руху, притягнення винних осіб до юридичної відповідальності, попередження і ліквідації надзвичайних обставин в цій сфері.
6. Заходи адміністративного попередження в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху поділяються на: заходи загальнопрофілактичної спрямованості, тобто ті, що застосовуються для запобігання адміністративним правопорушенням у цілому; заходи, що застосовуються для забезпечення громадського порядку і безпеки за різних надзвичайних обставин; спеціальні заходи адміністративного запобігання.
7. Незважаючи на певні напрацювання і досягнення в профілактиці припинення порушень правил дорожнього руху і притягненні винних до адміністративної відповідальності, ця діяльність вимагає певного поліпшення, удосконалення. Слід звернути увагу на розміри штрафу, встановленого за правопорушення в зазначеній сфері, які часто визначають ефективність його застосування. Для підвищення ефективності адміністративного штрафу як засобу забезпечення безпеки дорожнього руху необхідно, насамперед, чітко врегулювати його розміри, зокрема, збільшити розміри штрафів за вчинення грубих порушень правил дорожнього руху.
8. Адміністративне припинення правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху полягає в обов’язковому реагуванні співробітника Державтоінспекції на неправомірні дії учасників дорожнього руху або посадових осіб, відповідальних за дотримання правил експлуатації транспортних засобів або безпечний стан дорожніх умов шляхом примусового припинення цих дій або вжиттям інших заходів, що дозволяють запобігти виникненню подій, попередити їх можливі наслідки.
Заходи припинення умовно можна поділити на дві групи — загального та спеціального призначення. До заходів припинення загального призначення належать: 1) адміністративне затримання; 2) особистий огляд і огляд речей; 3) вилучення речей і документів; 4) тимчасове відсторонення від керування засобами транспорту; 5) припинення робіт і заборона експлуатації механізмів тощо. До заходів припинення спеціального призначення належать: а) заходи фізичного впливу; б) застосування спеціальних засобів; в) використання вогнепальної зброї.
Кожен захід адміністративного припинення має застосовуватися у точній відповідності до закону, в межах повноважень працівників Державтоінспекції, при наявності для цього відповідних підстав, які можна визначити як сукупність обставин, необхідних і достатніх для того, щоб застосування цих заходів було визнано законним.
9. Адміністративне провадження – це врегульована адміністративно-процесуальними нормами діяльність компетентних адміністративних органів по розгляду відповідно до спеціальної адміністративної процедури за допомогою спеціальних адміністративно-правових методів і форм підвідомчих їм адміністративних справ певної категорії. В практичній адміністративно-юрисдикційній діяльності Державтоінспекції по реалізації адміністративно-правового режиму забезпечення безпеки дорожнього руху виділяються три основні види проваджень: провадження за скаргами і суперечками, що виникають в процесі реалізації дозвільної системи в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі за скаргами на рішення по справі щодо порушення правил безпеки дорожнього руху; провадження по застосуванню заходів адміністративного припинення; провадження по застосуванню заходів адміністративної відповідальності.
10. Правові процедури адміністративної діяльності підрозділів Державтоінспекції врегульовані в чинних нормативних правових актах не повністю, фрагментарно, а процедури розгляду цими органами деяких категорій підвідомчих їм адміністративних справ взагалі не встановлені. Одна з особливостей загальнообов’язкових правил, які діють у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, полягає в тому, що переважна більшість з них має підзаконний характер. Оскільки деякі з них містять у собі санкції за їх невиконання, це суперечить положенню Конституції про те, що виключно законами України визначаються діяння, які є правопорушеннями, і встановлюється відповідальність за них. До того ж, норми Конституції України передбачають, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тому існує необхідність внесення відповідних змін до Закону України „Про міліцію”, „Про дорожній рух”, Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо законодавчого визначення правових засад організації діяльності державних органів забезпечення безпеки дорожнього руху, а також встановлення загального порядку забезпечення діяльності цих органів.
11. Важливим в діяльності Державтоінспекції має стати запозичення і використання досвіду зарубіжних правоохоронців. Слід звернути увагу на досить високу ефективність в зарубіжних країнах автоматичної фіксації порушень Правил дорожнього руху і досвід патрулювання і реагування на правопорушення на дорогах, який застосовує поліція США. Зарубіжний та правовий досвід свідчить, що посилення відповідальності за деякі порушення Правил дорожнього руху сприяє поліпшенню статистичних даних, тому застосування принципово нових механізмів адміністративно-правових засобів підвищення безпеки дорожнього руху, які вже дали позитивні результати в цих країнах, не завадило б запровадити і у нас на Україні.
Вважаємо, що зроблені в дисертації висновки і внесені пропозиції можуть бути використані при проведенні подальших наукових досліджень з проблем правового регулювання адміністративного примусу і адміністративних проваджень, а також в процесі нормотворчої діяльності державних органів, спрямованих на вдосконалення нормативно-правової бази, що регламентує діяльність адміністративних органів, в тому числі підрозділів Державтоінспекції.
Виходячи з вищевикладеного, пропонуємо проект Концепції застосування адміністративно-примусових заходів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху підрозділами Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України [Додаток Ж]. Цей проект був направлений у Верховну Раду України (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 25 травня 2006 року № 06-19/15-590).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Васильев А.П., Сиденко В.М. Эксплуатация автомобильных дорог и организация дорожного движения. – М.: Транспорт, 1990. – 190 с.
2. Амбарцумян В.В. Безопасность дорожного движения. – М.: Машиностроение, 1997. – 68 с.
3. Shell Rkw Szenarien: Neue Teckniken senken Verbrauch und Emissionen.Reihe: Analysen und Vortage, 1997, № 2.
4. Die Beeinflussung des Strassenfehrkers in Europa durch Telematik und andere Zukunftstechniken. Munster, Polizeifurungsakademie, 1995.
5. Дорожньо-транспортні пригоди в Україні за 12 місяців 2004 року. – К.: ДАІ МВС України, 2005. – 56 с.
6. Дорожньо-транспортні пригоди в Україні за 12 місяців 2005 року. – К.: ДАІ МВС України, 2006. – 60 с.
7. Эйвин Г.П. Решение вопросов о причинной связи в автотехнической экспертизе // Криминалистика и судебная экспертиза: Республиканский межведомственный сборник научных и научно-методических работ. – К., 1965. – С. 294-299.
8. Бабков В.Ф. Дорожные условия и безопасность движения. – М.: Транспорт, 1993. – 38 с.
9. Клинковштейн Г.И., Афанасьев М.Б. Организация дорожного движения. – М.: Транспорт, 1992. – 42 с.
10. Elvik R. Improving road safety in Norway and Sweden: analyzing the effluence of policy priorities // Traffic, Engineering and Control, 2000, vol. 42,
№ 1.
11. Игнатов Л.Н. Методологические аспекты организации дорожного движения // Организационно-правовые и технические проблемы деятельности специализированных монтажно-эксплуатационных предприятий. – М.: МВД России, 1997. – С. 34-36.
12. Лаврентьев П. Совершенствование государственного контроля безопасности автотранспортных средств // Автомобильный транспорт. – 2000. – № 3. – С. 44-45.
13. Рахубовский Ю. ДТП: уровень риска и возможности оценки // Автомобильный транспорт. – 1998. – № 1. – С. 55-57.
14. Якушин Л.А. Принцип построения интегрированной системы обеспечения безопасности дорожного движения // Организационные и правовые проблемы совершенствования деятельности Госавтоинспекции. – М.: НИЦ ГАИ МВД России, 1996. – С. 116-119.
15. Микитюк М.А. Застосування законодавства у справах про адміністративні правопорушення правил безпеки дорожнього руху / Україна 2005: поступальна хода до верховенства права: Зб. матер. конф. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2005. – С. 171-173.
16. Конституція України від 28 червня 1996 року (зі змінами і доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30; Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.
17. Микитюк М.А. Нормативно-правове регулювання дорожнього руху в Україні // Актуальні проблеми юридичних наук у дослідженнях вчених. – 2005. – № 41. – С. 6-8.
18. Клинковштейн Г.И. Организация дорожного движения. – М.: Транспорт, 1981. – 84 с.
19. Шахриманьян И.К. Безопасность дорожного движения. – М.: Транспорт, 1986. – 72 с.
20. Денисов Р.И. Административный надзор в сфере дорожного движения. – М.: ВНИИ БД МВД СССР, 1981.
21. Про правила дорожнього руху. Постанова Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. // Офіційний вісник України. – 2001. –
№ 41. – Ст. 1852.
22. Радионов С.А. Административно-правовые основы организации дорожного движения. – М.: Академия МВД РФ, 1995. – 68 с.
23. Василенко И.А. Административно-государственное управление в странах Запада. – М.: Логос, 1998. – 167 с.
24. Артемов В.М. Правопорядок в современном российском обществе: концептуальные обоснования и инновации. – М.: Академия МВД России, 1998. – 145 с.
25. Ловинюков А.С. Административно-правовая охрана безопасности дорожного движения. – М.: МВД России, 1992. – 82 с.
26. Про дорожній рух. Закон України від 30 червня 1993 року // Відомості Верховної Ради. – 1993. – № 31. – Ст. 338.
27. Россинский Б.В. Административная ответственность за нарушения в области дорожного движения. – М.: Норма, 2002. – 346 с.
28. О безопасности дорожного движения. Закон Российской Федерации от 10 декабря 1995 г. № 196 // Собрание законодательства Российской Федерации. – 1995. – № 50. – Ст. 4873.
29. Конвенция о дорожном движении и Конвенция о дорожных знаках и сигналах. – М.: Транспорт, 1970. – 120 с.
30. Про заходи щодо поліпшення нагляду за дорожнім рухом та взаємовідносин міліції із власниками транспортних засобів. Наказ Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 1998 року № 482 // Бухгалтер. – 2002. – № 6.
31. Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу. Закон України від 18 березня 2004 року // Офіційний вісник України. – 2004. – № 15. – Ст. 1028.
32. Програма інтеграції України до Європейського Союзу. Схвалена Указом Президента України від 14 вересня 2000 року № 1072/2000 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 39. – Ст. 1648.
33. Про Концепцію адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу. Указ Президента України від 5 березня 2004 року № 278/2004 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 10. – Ст. 578.
34. Лазарев В.В. Попов Л.Л., Розин Л.М. Правовые основы обеспечения общественного порядка. – М.: Академия МВД России, 1987. – 280 с.
35. Баклан О.В. Контрольно-наглядова діяльність та адміністративний примус в сфері охорони права. Навч. посібник. – К., 2003. – 220 с.
36. Лазарев В.В., Шевченко И.П. Правоприменительная деятельность органов внутренних дел. – М.: Академия МВД России, 1989. – 328 с.
37. Адміністративне право України. Підручник / За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 544 с.
38. Коломоєць Т. Адміністративний примус у законодавстві України: деякі недоліки закріплення та можливі шляхи усунення їх // Право України. – 2003. – № 5. – С. 62-65.
39. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України. Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
40. Микитюк М. Діяльність дорожньої патрульної служби у світлі адміністративної реформи // Право України. – 2005. – № 11 – С. 20-23.
41. Про міліцію. Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 4. – Ст. 20.
42. Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Закон України від 24 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218.
43. Митний кодекс України від 11 липня 2002 року // Офіційний вісник України. – 2002. – № 32. – Ст. 1444.
44. Комзюк А. Адміністративний примус: деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини // Право України. – 2004. – № 4. – С. 46-49.
45. Комзюк А.Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації. – Х.: НУВС, 2002. – 182 с.
46. Арбузкин А.М. К вопросу о классификации мер административного воздействия, применяемых органами внутренних дел (милицией) в сфере охраны общественного порядка / Совершенствование административно-правовой деятельности органов внутренних дел: Сборник научных трудов. – М., 1988. – 392 с.
47. Галаган И.А. Административная ответственность в СССР. – Воронеж, 1976. – 286 с.
48. Малый А.Ф. Государственная власть как правовая категория // Государство и право – 2001 – № 3. – С. 26-32.
49. Ківалов С.В., Біла Л.Р. Адміністративне право України. – Одеса, 2001. – 348 с.
50. Васильев А.С. Административное право Украины. Общая часть. – К., 1996. – 420 с.
51. Веремеенко И.И. Механизм административно-правового регулирования в сфере охраны общественного порядка. – М., 1981. – Ч. 1. 181 с.
52. Еропкин М.И., Попов Л.Л. Административно-правовая охрана общественного порядка. – Л.: Лениздат, 1973. – 328 с.
53. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні. Затверджені постановою Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року № 49 // Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1991. – № 3. – Ст. 18.
54. Положення про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії. Затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 року № 706 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 139-140. – 16 вересня.
55. Жулев В.И., Митин В.П. Административная ответственность за нарушение правил дорожного движения. – М.: Транспорт, 1979. – 112 с.
56. Административное право. Учебник / Под ред.. Ю.М. Козлова, Л.Л. Попова. – М., 1999. – 728 с.
57. Студеникин С.С. Советское административное право. – М., 1950. – 158 с.
58. Бандура О.М. Заходи адміністративного припинення в діяльності міліції: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Х., 1996. – 16 с.
59. Бахрах Д.Н. Советское законодательство об административной ответственности. – Пермь, 1969. – 140 с.
60. Жуковский А.Г. Административная ответственность в сфере предпринимательских отношений. – Х., 2000. – 224 с.
61. Веремеенко И.И. Административно-правовые санкции. – М., 1975. – 192 с.
62. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття). – К., 1995. – 163 с.
63. Шкарупа В.К. Доказування та докази в адміністративно-примусовій діяльності органів внутрішніх справ (міліції). – К., 1995. – 163 с.
64. Адміністративне право України. Посібник для підготовки до іспитів. – К., 2001. – 194 с.
65. Стахов А. Виды административного принуждения // Российская юстиция. – 2001. – № 9. – С. 27-28.
66. Колпаков В.К. Адміністративне право України. Посібник. – К., 1999. – 736 с.
67. Berry J. Vehicle Inspection: Need of Policy / Institutional Framework, Legal Aspects, Standards and Control: Issues of the Future // ACED Workshop B6 for Cheeks and NIBS on "Vehicle Inspection: Policy Development and Strategy". 12-15 December 1994, Budapest, p.p. 23-27.
68. Back on the Road? // Police Review, 1999, January, p. 4-5.
69. Стоцька М.М. Державна автомобільна інспеція як суб’єкт адміністративно-наглядової діяльності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2005. – № 4. – С. 20-26.
70. Дагаєв Ю.О. Не загладжуючи гострі кути // Сигнал. – 2000. – № 5. – С. 45.
71. Дмитриев С.Н. Правовые, организационные и тактические проблемы деятельности дорожно-патрульной службы Государственной инспекции безопасности дорожного движения. Дис. …д-ра юрид наук: 12.00.14. – М., 2003. – 497 с.
72. Про утворення Державного департаменту автомобільного транспорту: Постанова Кабінету міністрів України № 586 від 30 березня
2000 р. // Урядовий кур’єр. – 2000. – 3 квітня.
73. Про затвердження Положення про спеціалізовані служби організації дорожнього руху. Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту України, Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 859/550/86 від 31 грудня 1993 року // www.liga.net.
74. Про затвердження Положення про Державну автомобільну інспекцію Головного управління Робочо-селянської міліції НКВС СРСР. – Постанова РНК СРСР // www.liga.net.
75. Положение о Государственной автомобильной инспекции: Утверждено Постановлением Совета Министров СССР № 685 от 10 августа 1978 г. Приложение к Приказу МВД СССР № 300 от 18 октября 1978 г. // www.liga.net.
76. Мисливий В.А. Реформування Державтоінспекції та шляхи протидії аварійності // Науковий вісник Юридичної академії МВС України. – 2005. – № 4. – С. 10-14.
77. Про ліквідацію Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України. Указ Президента України від 19 липня 2005 р. № 1109/2005 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 29. – Ст. 1701.
78. Мисливий В.А. Злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. – Д., 2004. – 148 с.
79. Про Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 341 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 16. – Ст. 52.
80. Міленін О. Друг водія – інспектор // Сигнал. – 2000. – № 5. –
С. 20-21.
81. Про схвалення Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 56 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 5. –
Ст. 191.
82. Правила проведення державного технічного огляду автомобілів, автобусів, мототранспорту та причепів. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 141 // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 40-41. – 18 березня.
83. Правила проведення державного технічного огляду тракторів, самохідних шасі, самохідних меліоративних і дорожньо-будівних машин, тракторних причепів. Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 1994 р. № 652 // www.liga.net.
84. Про охорону атмосферного повітря. Закон України від 16 жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради. – 1992. – № 50. – Ст.678.
85. Гаркуша А.В. Адміністративно-примусова діяльність підрозділів ДАІ: дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. – Ірпінь, 2004.
86. Про зону надзвичайної екологічної ситуації. Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 42 – Ст. 348.
87. Walker S. Beyond The Sypreme Court Alternative Patps to the Control of Police Behavior // American Journal of Criminal Justice, 1990, p.p. 189-204.
88. Иванова И.А., Бертуш С.И., Карасев Б.Н., Стома В.В. Повышение эффективности административно-юрисдикционной деятельности ГАИ: Учебное пособие. – М.: НИЦ ГАИ МВД РФ, 1994. – 120 с.
89. Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні у попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів. Затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України, Генерального прокурора України, Служби безпеки України, Державного комітету у справах охорони державного кордону України, Державної митної служби України та Державної податкової адміністрації України від 9 січня 1997 року № 3/1/2/5/2/2 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 9. – Ст. 77.
90. Попов Л.Л., Шергин А.П. Управление. Гражданин. Ответственность (сущность, применение и эффективность административных взысканий). – Л., 1975. – 250 с.
91. Микитюк М. Запобіжні заходи дорожньо-патрульної служби: основні аспекти проблеми // Право України. – 2006. – № 2. – С. 12-16.
92. Клюшниченко А.П. Меры административного принуждения, применяемые милицией: Учебное пособие. – К., 1979. – 220 с.
93. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук. – Х., 1993. – 22 с.
94. Бертуш С.И. Совершенствование организационно правовых мер предупреждения административных правонарушений Правил дорожного движения: автореф. дисс. на соискание уч. степени канд. юрид. наук. – М., 1988. – 23 с.
95. Зырянов А.А. Правовые, организационные и тактические вопросы совершенствования деятельности дорожно-патруль ной службы Госавтоинспекции. Авторе. дисс. …канд. юрид. наук. – М.: Академия МВД СССР, 1984. – 24 с.
96. Белинский А.Г. Реализация дорожно-патрульной службой Госавтоинспекции законодательства Российской Федерации об административной ответственности. Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.14. – М., 2004. – 172 с.
97. Балашова Н.П. Правовые и организационные вопросы административно-юрисдикционной деятельности государственной инспекции безопасности дорожного движения. Дис. …канд. юрид. наук: 12.00.02. – М., 1998. – 160 с.
98. Charles M., Connor G. Integrated Force Management: Changing the Police Paradigm. Police Training Institute University of Illinois, 1996. – 276 p.
99. Dewar R. Warning: Hazardous road signs ahead // Ergonomics in Design, 1993, July, p.p. 26-31.
100. Микитюк М. Правові основи управління профілактикою безпеки дорожнього руху // Право України. – 2005. – № 2. – С. 81-85.
101. Лукьянов В.В. Безопасность дорожного движения. – М.: Транспорт, 1983. – 262 с.
102. Цибульский П.Н. Особенности и содержание правоприменительной деятельности ДПС ГАИ // Совершенствование административно-правовой деятельности ОВД. – М., 1994. – С. 95-102.
103. Про приєднання України до Європейської угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів. Закон України від 2 березня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 10. – Ст. 370.
104. Про перевезення небезпечних вантажів. Закон України від 6 квітня 2000 року // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28. – Ст. 222.
105. Про автомобільний транспорт. Закон України від 23 лютого 2006 року // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 10. – Ст.78.
106. Про заходи щодо запобігання надзвичайним ситуаціям під час перевезення небезпечних вантажів автомобільним транспортом. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року № 104 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 5. – Ст. 164.
107. Комплексна програма профілактики правопорушень на 2007-2009 роки. Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1767 // Урядовий кур’єр. – 2006. – 27 грудня.
108. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року // Відомості Верховної ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.
109. Бертуш И.С., Кузьмин К.И. К вопросу о совершенствовании ведомственного регулирования в сфере обеспечения безопасности дорожного движения / Труды ВНИИБД МВД СССР. – М., 1991. – С. 10-20.
110. Игнатов Л.Н. Задачи развития правового и информационного обеспечения безопасности дорожного движения / Безопасность перевозок пассажиров и грузов, социально-экономическая проблема на автомобильном транспорте. – М., 1988. – С. 34-39.
111. Про транспорт. Закон України від 10 листопада 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст.446.
112. Про утворення Державної комісії з безпеки дорожнього руху. Постанова Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року N 28 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 3. – Ст. 78.
113. Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 року N 340 // Зібрання постанов Уряду України. – 1993. – № 10. – Ст. 211.
114. Про затвердження Методики проведення службового розслідування і розбору дорожньо-транспортних пригод. Наказ Міністерства транспорту України N 48 від 14 червня 2001 року // Ориентир. – 2001. –
№ 42.
115. Про затвердження Положення про Українську державну корпорацію по будівництву, ремонту та утриманню автомобільних доріг. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 січня 1995 року № 6 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 3. – Ст. 70.
116. Теория государства и права / Под ред. А.И. Денисова. – М., 1980. – 420 с.
117. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление. – М., 1981. – 380 с.
118. Основы поведения (для водителей автотранспортных средств) / Под ред. В.Е. Аганеева. – М., 1990. – 248 с.
119. Талицкий И.И. Безопасность движения на автомобильном транспорте. – М., 1988. – 156 с.
120. Про правовий режим надзвичайного стану. Закон України від 16 березня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 15. – Ст. 588.
121. Чабан В.П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції. – К.: Атіка, 2002. – 144 с.
122. Безсмертний Є.О. Адміністративно-запобіжні заходи, що застосовуються органами внутрішніх справ. Автореф. дис. …канд. юрид. наук: 12.00.07. – Х., 1997.
123. Про затвердження Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України. Наказ МВС України від 13 листопада 2006 р. // www.liga.net.
124. Васильев А.С. Административное право Украины (общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО „Одиссей’’, 2001. – 288 с.
125. Битяк Ю.П., Зуй В.В. Административное право Украины (Общая часть). Учебное пособие. – Х.: ООО „Одиссей”, 1999. – 224 с.
126. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів і зловживанню ними. Закон України від 15 лютого 1995 року // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 10. – Ст. 62.
127. Про затвердження Інструкції про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства юстиції України від 24 лютого 1995 року № 114/38/15-36-18 // www.liga.net.
128. Алехин А.Л., Кармолицкий А.А., Козлов Ю.М. Административное право Российской Федерации. – М., 1996. – 418 с.
129. Коренев А.П. Административное право России. – М., 2000. – 380 с.
130. Административное право / Под ред. Л.Л. Попова. – М., 2002. –
476 с.
131. Бахрах Д.Н. Административное право России. – М.: Норма, 2002. – 340 с.
132. Панова И.В. Административно-процессуальное право России. – М., 2003. – 378 с.
133. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. – М., 1972 – 240 с.
134. Сорокин В.Д. Административно-процессуальное право. – СПб., 2004. – 268 с.
135. Гончарук С.Г. Адміністративна відповідальність за законодавством України: адміністративно-юрисдикційні повноваження органів внутрішніх справ. Навч. посіб. – К., 1995. – 358 с.
136. Коваль Л.В. Адміністративне право: Курс лекцій для студ. юр. вузів та ф-тів. –К.,1998. – 208 с.
137. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.
138. Коваль Л.В. Административно–деликтное отношение – К.: Вища школа, 1979. – 230 с.
139. Додин Е.В. Доказательства в административном процессе. – М: Юрид. лит., 1973. – 280 с.
140. Кононов П.И. Административно-процессуальное законодательство и проблемы его кодификации. Дис. ... докт. юрид. наук. – М., 2001.
141. Гончарук С.Т. Адміністративне право України: Навч. посіб. – К.: Генеза, 2000. – 240 с.
142. Про організацію провадження у справах про адміністративні порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху: Інструкція затверджена наказом МВС України від 25 лютого 1994 р. № 91 (з наступними змінами, внесеними наказом МВС України від 12 січня 1998 р. № 18; наказом МВС України №1217 від 24 жовтня 2003 року) // Офіційний вісник України. – 2003. – № 44. – Ст. 2333.
143. Додин Е.В. Основание административной ответственности: Уч. пособ. – М., 1964. – 320 с.
144. Кодекс об административных правонарушениях РФ. – М., 2003. – 240 с.
145. Инструкция по организации в органах внутренних дел производства по делам об административных нарушениях правил дорожного движения и иных норм, действующих в сфере обеспечения безопасности дорожного движения. Утв. Приказом МВД РФ № 130 от 23 марта 1993 // Российские вести. – 1993. – № 72. – 16 апреля.
146. Масленников М.Я. Административно-юрисдикционный процесс: сущность и актуальные вопросы правоприменения по делам об административных правонарушениях – Воронеж, 1990. – 209 с.
147. Додин Е.В. Доказывание в административно-юрисдикционной деятельности органов внутренних дел. Учеб. пособие. – М., 1985. – 100 с.
148. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2006 року // Офіційний вісник України. – 2005. – № 32. – Ст. 1918.
149. Єременко О. Підстави скасування постанов суду у справах про адміністративні правопорушення // Юридичний вісник України. – 2003. –
№ 5. – 11 квітня. – С. 14.
150. Про організацію роботи органів прокуратури у здійсненні нагляду за додержанням і застосуванням законів. Наказ Генерального прокурора України від 28 жовтня 2002 року №3 // www.liga.net.
151. Микитюк М.А. Поняття адміністративно-примусової діяльності підрозділів Державної служби забезпечення безпеки дорожнього руху // Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності. – К.: Академія управління МВС, 2006. – С. 224-225.
152. Теория государства и права: Уч. для вузов / Под ред.
В.М. Корельского и В.Д. Перевалова. – 2-е изд. – М., 2000. – 616 с.
153. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консул, 2001. – 656 с.
154. Венгеров А.Б. Теория государства и права. – 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. – 528 с.
155. Иванов Ю.А. Автомобилизация и криминализация общества // Российский следователь. – 2001. – № 8. – С. 10-16.
156. Наумчук Г. ДАІ не одразу будувалась // Іменем закону. – 2007. –
№ 12. – С. 26-27.
157. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990. – 456 с.
158. Історія українського права / За ред. О.О. Шевченка. – К., 2001. – 214 с.
159. Наумчук Г. Техзасоби ініціювали даішники // Іменем закону. – 2007. – № 14. – С. 34.
160. Наумчук Г. Техзасоби ініціювали даішники // Іменем закону. – 2007. – № 15. – С. 33-34.
161. Наумчук Г. Як організовувався дорожній рух // Іменем закону. – 2007. – № 18-19. – С. 34.
162. Наумчук Г. Як організовувався дорожній рух // Іменем закону. – 2007. – № 20. – С. 27.
163. Наумчук Г. Технагляд заради безпеки // Іменем закону. – 2007. –
№ 23. – С. 27.
164. Наумчук Г. Технагляд заради безпеки // Іменем закону. – 2007. –
№ 24. – С. 25.
165. Наумчук Г. Наука на службі безпеки дорожнього руху // Іменем закону. – 2007. – № 25. – С. 27.
166. Dollard J. Police in USA. – N.Y., 1995.
167. Doob L. The role of the State Traffic Inspection in the United States. – N. Y., 1996.
168. Smith P. Science and police activities. – Washington, 2000.
169. Allport K. Theory and practice of realization of compulsion in the sphere of safety of traffic. – N. Y., 2002.
170. Коломоєць Т.О. Законодавство України про адміністративний примус: деякі орієнтири формування в аспекті забезпечення прав і свобод людини: Матеріали Міжнар. наук.-практич. конф. [„Проблеми й напрями формування світогляду майбутніх працівників органів внутрішніх справ та забезпечення прав і свобод людини”]. – Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003. – Ч. 1. – С. 56-58.
171. Синюта Л.Л. Правовое принуждение в деятельности государственных органов // Вестник Московского университета. Серия „право”. – 2002. – № 3. – С. 19-26.
172. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – Городянка, 1993. – 176 с.
173. Общая теория права и государства / Под ред. В.В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2001. – 520 с.
174. Теорія держави і права / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 368 с.
175. Головін А.П. Адміністративно-правове регулювання діяльності міліції громадської безпеки: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. акад. внутр. справ України. – К., 2004. – 20 с.
176. Подоляка А.М. Адміністративно-правовий статус Державної автомобільної інспекції МВС України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 19 с.
17